Механізми забезпечення стабільності фінансової системи в умовах невизначеності: глобальний та національний контекст

З метою подолання проблем, що склалися з окупацією Криму було прийнято Закон України від 12.08.2014 р. № 1368-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України». Закон є досить об'ємним, тому ми зупинимося на найбільш важливих його моментах, спрямованих на забезпечення стабільності фінансової системи України.

На території вільної економічної зони «Крим» (ВЕЗ «Крим») діють такі правила з оподаткування та митного контролю:

- згідно зі ст. 12 Закону, у межах двох адміністративно-територіальних одиниць України: Автономної Республіки Крим та міста Севастополя створюється ВЕЗ, що запроваджується на 10 повних календарних років, починаючи з дати набрання чинності цього закону;

- на території ВЕЗ «Крим» не справляються загальнодержавні податки та збори, визначені ст. 9 Податкового кодексу, та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;

- юридичні особи з місцезнаходженням на території ВЕЗ «Крим» для цілей оподаткування прирівнюються до нерезидентів;

- об'єкти права приватної, державної та комунальної власності, що розташовані, або перебувають на тимчасово окупованій території України, залишаються у власності осіб, які мали такі об'єкти у власності, або користуванні на початок тимчасової окупації;

- передача права приватної власності на об'єкти, що розташовані (перебувають) на тимчасово окупованій території України, підлягає реєстрації на решті території України згідно з правилами, встановленими законодавством України;

- протягом всього терміну тимчасової окупації особа яка примусово переміщена в РФ звільняється від обов'язків погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за нього, якщо об'єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, яка після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована;

- поставки товарів з ВЕЗ «Крим» на іншу територію України і у зворотному напрямку здійснюються у митних режимах імпорту-експорту - це, на нашу думку, дозволить українським постачальникам застосовувати нульову ставку ПДВ щодо операцій з кримськими контрагентами;

- на адміністративному кордоні ВЕЗ «Крим» здійснюється прикордонний контроль;

- будь-які доходи з джерелом їх походження з території ВЕЗ «Крим», одержані особою, прирівняною до резидента, підлягають оподаткуванню як іноземні доходи за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України;

- витрати юридичної особи, прирівняної до резидента, що були понесені на оплату вартості товарів (робіт, послуг), поставлених особою, прирівняною до нерезидента, включаються до складу витрат такої особи у сумі, передбаченій пунктом 161.2 статті 161 Податкового кодексу України для офшорних компаній (тобто у розмірі 85%);

- на території ВЕЗ «Крим» може застосовуватися мультивалютний режим - виключно у гривні та у вільно конвертованій валюті [32].

Розширює Закон постанова Правління Національного банку України від 03.11.2014 № 699 «Про застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим». Постановою № 699 встановлюються особливості застосування окремих норм валютного законодавства під час режиму тимчасової окупації на території вільної економічної зони «Крим» [80].

Реакція на прийняття Закону у політичних та бізнес-колах є протирічливою. Прихильники останнього стверджують, що даний Закон допоможе легалізувати ситуацію, коли підприємства тимчасово не сплачують податки в Криму.

Критики даного Закону вважають дещо нелогічним декларувати режим вільної економічної зони для території, анексію якої у світі вважають незаконною, а відтак, обмежують будь-які контакти та інвестиції. Але вони досягають згоди, що даний закон обмежує потрапляння тіньового капіталу з тимчасово окупованого Криму, що має дестабілізуючий ефект на фінансову систему України.

Також варто зауважити, що Згідно з статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасовоокупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладаються на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права [29].

Особливої уваги, досліджуючи питання стану нормативно-правового забезпечення стабілізації фінансової системи вимагає Закон України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 № 80-VIII, оскільки, прийняті макропоказники на 2015 будуть багато в чому впливати на процес забезпечення стабільності нашої фінансової системи.

Премьєр-міністр Арсеній Яценюк визнав, що бюджет далекий від досконалості, і зміни до нього будуть прийняті не пізніше 15 лютого 2015 року з урахуванням рекомендацій міжнародних кредиторів, переговори з якими Кабмін почав 7 січня.

У 2015 рік Україна вступає з державним бюджетом на основі таких макропоказників: ВВП - «мінус» 4,3%, номінальний ВВП - 1,721 трлн. Грн., інфляція- 13,1%. Показники бюджету, що залежать від обмінного курсу гривні перераховані по курсу 17 грн./долар США, відповідно до прогнозу МВФ.

Дефіцит Державного бюджету визначений в розмірі 63,7 млрд. грн. або 3,7% ВВП (що в цілому відповідає вимогам Меморандуму з МВФ). Реальний ж дефіцит бюджету може скласти: 151,7 млрд. грн., або 9,7% ВВП.

Неадекватно велике перерахування з НБУ перевищення доходів над видатками - 65,4 млрд. грн. проти усередненого показника за останні 3 роки - 25 млрд. грн.

В рейтингу найбільших надходжень до зведеного бюджету, надходження від НБУ в Законі на 2015 рік займають 4-те місце. Фактично, такі обсяги коштів, що перераховуються Національним банком до державного бюджету, свідчать про те, що в Україні введено новий вид податку - емісійний податок.

Граничний обсяг державного боргу на 2015 рік пропонується встановити на рівні 1 176,1 млрд. грн., або 68,3% від ВВП. Враховуючи також наявність гарантованого державою боргу (не менше 130 млрд. грн.), загальна сума державного і гарантованого боргу в 2015 році складе 1 306,1 млрд. грн. або 75,9% ВВП, що є прямим порушенням вимоги статті 18 Бюджетного кодексу, щодо граничного розміру загального обсягу державного і гарантованого боргу на рівні 60% ВВП.

Видатки на оборону і безпеку 63,9 млрд. грн. (3,7% ВВП). В той же час Коаліційна угода передбачає встановлення мінімального рівня видатків на оборону - не менше 3% ВВП, що на 2015 рік має складати 51,6 млрд. грн., а Програма діяльності Уряду передбачає до 5% ВВП витрат на оборону та правоохоронну діяльність - це 86 млрд. грн.

Також не враховано в Державному бюджеті на 2015 рік особливостей бюджетного планування на територіях східних областей, які окуповані ДНР і ЛНР [28].

Важливо відмітити і ряд підзаконних актів, прийняття яких спрямоване на забезпечення стабільності фінансової системи України. Ураховуючи поточний стан вітчизняної економіки та важливість збереження позитивних тенденцій на валютному ринку, Національний банк України прийняв рішення продовжити на три місяці дію низки адміністративних інструментів регулювання валютного ринку і затвердив з цією метою Постанову Правління Національного банку України від 1 грудня 2014 року № 758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Ця постанова діятиме до 3 березня 2015 року включно.

Згідно з Постановою № 758 збережено вимоги щодо обов'язкового продажу в розмірі 75% надходжень в іноземній валюті та 90-денний граничний строк розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Крім того, для гармонізації грошово-кредитного ринку запропоновано нові ефективні інструменти для стабілізації фінансової системи:

- з метою створення умов для припливу коштів у банківську систему банкам запропоновано здійснювати випуск іменних ощадних (депозитних) сертифікатів, номінованих як у національній, так і в іноземній валютах, зі строком обігу не менше шести місяців та їх погашення без обмеження сум після настання терміну, зазначеного в сертифікаті;

- з метою розвитку співпраці з міжнародними та іноземними фінансовими інституціями, резиденти-гаранти (поручителі), що одержали індивідуальну ліцензію Національного банку України, мають право переказувати іноземну валюту на виконання забезпечених гарантією (порукою) зобов'язань за кредитами, наданими міжнародними фінансовими організаціями або іноземними експортно-кредитними агентствами;

- ураховуючи важливість благодійної діяльності в умовах проведення антитерористичної операції на території України, Національний банк України прийняв рішення про звільнення від обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на користь набувачів, отриманих ними як благодійна допомога [79].

Постановою Правління Національного банку України від 17 листопада 2014 року № 723 «Про затвердження Змін до Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» збільшено нормативне значення мінімального розміру регулятивного капіталу банку (Н1) з 120 млн. грн. до 500 млн. грн. з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо запобігання негативному впливу на стабільність банківської системи» від 04.07.2014 № 1586-VII.

Для банків, які розпочали діяльність до 11 липня 2014 року, передбачено поетапне протягом десяти років приведення розміру регулятивного капіталу до встановленого рівня. Мінімальний розмір регулятивного капіталу таких банків (Н1) має становити 500 млн. грн. з 11 липня 2024 року (120 млн. грн. - до 10 липня 2017 року; 150 млн. грн. - з 11 липня 2017 року; 200 млн. грн. - з 11 липня 2018 року; 250 млн. грн. - з 11 липня 2019 року; 300 млн. грн. - з 11 липня 2020 року; 350 млн. грн. - з 11 липня 2021 року; 400 млн. грн. - з 11 липня 2022 року; 450 млн. грн. - з 11 липня 2023 року).

Постанова № 723 спрямована на підвищення рівня капіталізації банків та відповідно посилення їх стійкості до негативних змін на ринку та захисту інтересів вкладників і кредиторів [26; 81].

Крім того, Постановою № 723 визначено особливості нагляду за діяльністю банків, що втрачатимуть статус перехідного згідно із Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зокрема, встановлено вимоги до розроблення такими банками планів заходів щодо приведення їх діяльності протягом шести місяців із дня втрати статусу перехідного банку у відповідність до вимог законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України [31; 81].

Правління Національного банку України 26 серпня 2014 року прийняло постанову № 529 «Про окремі питання діяльності банків». Постанова № 529 розроблена з метою зменшення впливу на діяльність банківської системи обставин, що спричинені тимчасовою окупацією території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, запровадженням надзвичайного режиму роботи банківської системи на території Донецької та Луганської областей та девальвацією національної валюти, наслідками чого стали, зокрема, порушення економічних нормативів, збільшення обсягу негативно класифікованих активів та розміру сформованих резервів для відшкодування можливих втрат за ними, збиткова діяльність банків.

Для банків, показники яких погіршились внаслідок зазначених вище причин, Постановою № 529 встановлено певні обмеження щодо здійснення окремих операцій, які можуть наразити їх на додаткові ризики, та вимогу розробити і надати Національному банку України детальні плани заходів щодо усунення негативних наслідків. Прийняття Постанови № 529 сприяло підвищенню рівня захисту інтересів вкладників та кредиторів [82].

Правлінням Національного банку 15 липня цього року затверджено постанову № 419 «Про внесення зміни до Правил резервування коштів за залученими уповноваженим банком депозитами і кредитами (позиками) в іноземній валюті від нерезидентів». Зазначеною постановою встановлено порядок резервування коштів за договором, відповідно до якого уповноваженим банком залучається депозит, кредит (позика) в іноземній валюті від нерезидента на строк, що фактично дорівнює або менший, ніж 183 календарних дні.

Банки були зобов'язані резервувати кошти за кожною операцією залучення депозиту, кредиту (позики) в іноземній валюті від нерезидента за ставкою 20% від загальної суми операції. Відтепер ставку резервування змінено на 0%. Зазначена зміна надає можливість банкам в умовах дефіциту зовнішніх та внутрішніх надходжень отримувати додаткову короткострокову ліквідність для підтримання своєї оперативної діяльності [78].

Отже, 2014 рік був досить складний і характеризувався вкрай складною дестабілізуючою ситуацією у фінансовій системі України, але не дивлячись на це було прийнято ряд досить вдалих змін до законів України та було прийнято ряд підзаконних актів з метою стабілізувати стан фінансової системи України.

На сьогодні Україна як «слабка» держава Європи не може розраховувати на членство в ЄС у короткостроковій перспективі. Натомість юридично закріплена політична асоціація з ЄС створила в нашій країні реальні можливості для посилення державності та створення необхідних умов для забезпечення нової якості економічного розвитку. Одним із самих важливих результатів асоціації з ЄС - це приведення фінансового законодавства у відповідність до директив ЄС, що може стати в майбутньому основою для економічного розвитку України.

Якість результату приведення законодавства у відповідність з ЄС відповідно до ст. 107-108 Договору про заснування Європейської Спільноти будуть перевіряти Європейська комісія та Європейський центральний банк. За результатами вони зроблять доповідь перед Європейською Радою голів держав та урядів для прийняття України в країни-члени ЄС про те наскільки останнім вдалося привести національне законодавство у відповідність до вимог Маастрихтського договору, а саме: наскільки в національних законодавствах досягається незалежність політики центральних банків і фінансових інститутів.

Висновки до другого розділу

Проведені в дипломному проекті дослідження механізмів забезпечення стабільності фінансової системи України для протистояння невизначеності, які склалися як на національному рівні, так і враховуючи світові тенденції показали, що останній рік виявився вкрай складним.

Нинішнє скрутне економічне падіння є не стільки наслідком короткострокового політико-економічного шоку та російської агресії 2014 року, скільки результатом слабкої економічної політики, яка проводилася попередніми роками. Більше того, в Україні кризові процеси 2013-2014рр. можуть інтерпретуватись в відновлення та подальше погіршення кризових процесів 2008-2009рр.

В ході дослідження динаміки основних макропоказників фінансової стабілізації встановлено, що в Україні донині не створено базис, або механізм стійкого економічного відновлення, а відтак - відбувається «консервація» як виробничого сектору, так і рівня добробуту населення, що, своєю чергою, обмежуюче впливає на сукупний попит, пригнічує підприємницьке середовище (через звуження попиту) та звужує фінансову систему, яка спрямована на обслуговування економічних процесів. Тому черговий економічний спад, а за ним і нестабільність фінансової системи 2014р. не став чимось надзвичайно несподіваним і, навіть навпаки, був значною мірою прогнозованим, особливо, в умовах посилення зовнішніх негативних впливів.

Варто відмітити, що не дивлячись на, вкрай, скрутне макроекономічне становище країни у 2014 році Уряд проводив ряд стабілізаційних заходів, в тому числі, прийнято ряд змін до законів та підзаконних актів.

Результатом цих стабілізаційних дій не стільки стала кардинальна зміна фінансової системи у якісну сторону, скільки представляла із себе згладжування найбільш гострих кутів і відкладаня рішень проблем на майбутнє. Але разом з цим асоціація з ЄС створила в нашій країні реальні можливості для економічного розвитку та реформування вітчизняної економіки до висококонкурентного ринкового середовища ЄС, головним чином, через приведення фінансового законодавства у відповідність до директив ЄС та надання пільгового торгового режиму з ЄС.

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РЕГУЛЮВАЛЬНОЇ РОЛІ ДЕРЖАВИ ІЗ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАБІЛЬНОСТІ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3.1 Комплекс заходів держави із забезпечення стабільності національної фінансової системи

Системний характер аналізу проблем та ризиків, виявлених у попередньому розділі, потребує комплексного підходу у розробці пропозицій по забезпеченню фінансової стабільності шляхом розвитку фінансової системи України в таких основних напрямках:

- розвитку інституційного і регуляторного забезпечення для підвищення стабільності фінансової системи та розвитку вітчизняної економіки вцілому;

- проведення виваженої боргової політики;

- розвитку банківської системи України, реабілітації спроможності до кредитування вітчизняної економіки;

- проведення виваженої монетарноїї політики;

- стабілізації інфляції;

- забезпечення передбачуваного валютного курсу.

За кожним з окреслених найважливіших напрямів для підвищення стійкості фінансової системи України до негативних впливів світової фінансової системи та послаблення внутрішньодержавних ризиків запропонуємо ряд заходів. Саме комплексний підхід у формуванні заходів за всіма напрямами і створить синергетичний ефект від реалізації пропонованих заходів.

Інституційні й регулятивні заходи повинні впливати на розвиток існуючою недосконалої інституційної системи регулювання фінансової системи, ринковими викривленнями в структурі останньої, високими адміністративними бар'єрами і регулятивними витратами, спрямованими на забезпечення ефективної операційної діяльності регуляторів фінансового ринку. Заходи за цим напрямком повинні формувати ринкове ціноутворення на фінансові активи для підтримки стабільності в фінансовій системі України. Пропонуємо наступні інституційні та регулятивні заходи:

1. Структурні реформи в Україні, які, в першу чергу, були спрямовані на посилення експортної спрямованості вітчизняної економіки для отримання позитивного сальдо торгівельного та валютного балансів. В другу чергу, спрямовані на проведення реформ: пенсійної, міжбюджетних відносин, системи охорони здоров'я та освіти для зняття навантаження на державний бюджет, який і так на наступний рік перевантажений витратами на проведення військових дій на Сході. Спільно з реформами проводити активну фінансову політику, яка була б спрямована на зростання фінансової «глибини» економіки та залучення прямих інвестицій в економіку країни, а не портфельних, які легко можуть покинути економічну територію України.

2. Впровадити механізм держстрахування від політичних ризиків для іноземних інвесторів в Україні. Оскільки відтік великого об'єму інвестицій з території країни може мати вплив на стабільність фінансової системи через відволікання значних фінансових ресурсів держави на обслуговування розриву сальдо платіжного балансу, який утвориться в такому випадку.

У статті для «Project Syndicate», опублікованій в травні 2014 року, яку публікує «The Guardian», фінансист Джордж Сорос пропонує Євросоюзу, Україні та світовим інститутам ввести спільне страхування для всіх, хто інвестує в економіку України, або хоче вести бізнес в ній. Він стверджує: «Очевидно, що потенційні інвестори були б більш зацікавлені в Україні, якби їм не доводилося хвилюватися про втрату капіталовкладень внаслідок політичної нестабільності. Європейські уряди повинні зібрати капітал, який використовувався б для покриття втрат інвесторів у разі політичної дестабілізації України. Таку схему можна було б втілити як на національному, так і на наднаціональному рівні. У першому випадку, уряди країн ЄС у співпраці з Україною могли б наслідувати приклад німецької страхової схеми «Гермес», яка забезпечувала гарантії для торгівлі та інвестицій Німеччини на пострадянському просторі протягом останніх двох десятиліть. У другому випадку, можна було б використовувати, наприклад, спеціальний відділ Світового банку. Різнобічну агенцію з інвестиційних гарантій Світового банку було створено з метою страхування від політичних ризиків для інвестицій у країни «третього світу», але вона могла б надати гарантії і для капіталовкладень в українську економіку» [111].

3. Встановити митну інфраструктуру вздовж всього кордону з ДНР та ЛНР і прийняти закон «Про створення вільної економічної зони ДНР та ЛНР та про особливості здійснення економічної діяльності на території України, контрольованої сепаратистами». Цей крок потрібен, щоб не виникало практики подвійного обліку видобутих природних копалин та виготовлених товарів, та не створювало проблемних боргових активів, які в майбутньому потрібно списувати. Ця ситуація виникає, коли держава заплатила за вугілля при його видобутку, субсидуючи шахти, і наступного разу вона платить за це вугілля, намагаючись його закупити для своїх ТЕС по ринковій вартості, при цьому кошти ще можуть йти на фінансування сепаратизму. Разом з тим новостворена митниця повинна взяти контроль і за рухом капіталів між Україною та ДНР і ЛНР, щоб на територію України не проникав награбований капітал.

4. Розвивати фондовий ринок. Існуюча практика механізму розміщення на ньому державних облігацій доволі ефективно впливає на рівень грошової маси та рівень інфляції у розвинених країнах. Так за цим механізмом, коли в державі існує надлишок грошової маси, то фондовий ринок поглинає її через державні облігації та не дозволяє зростати інфляції попиту. А у період дефіциту грошової маси НБУ зможе достроково гасити такі облігації. Але разом з тим необхідно українському Уряду працювати над власним кредитним рейтингом, бо при існуючому його рівні такі державні облігації важко буде реалізовувати через фондовий ринок.

5. Проводити пропаганду зміни моделі поведінки домогосподарств від споживчої до інвестиційної шляхом стимулювання норми заощадження через розвиток колективного інвестування, поширення фінансових інструментів для індивідуальних інвесторів. Прикладом такої політики може стати досвід Греції, коли вони виходили з фінансової кризи, хоча така політика може викликати соціальну напругу в суспільстві, і подальша політика в цьому напрямі просто згорнеться через опір суспільства.

6. Розвивати систему моніторингу системних ризиків. Деполітизувати статистику макропоказників і відповідно зробити більш якіснішу систему їх прогнозування, зокрема політичних і соціальних, що формують підґрунття для поширення в суспільстві високих інфляційних і девальваційних очікувань, які через завищені ціни трансформуються у фінансові ризики.

7. Забезпечити високий рівень поінформованості суспільства щодо напрямів фінансової стабілізаційної політики для відновлення довіри до національної валюти.

8. Істотно знизити бюджетний дефіцит можна за рахунок зменшення державних субсидій, хоча такі заходи спричинюють соціальне напруження в суспільстві. Фінансова допомога мало захищеним верствам населення в Україні повинна стати адресною. Потрібно розвивати ринкові механізми самозайнятості та ринку праці, щоб Україна і далі не перетворювалась в бідну країну, де в структурі доходів домогосподарств майже половину доходів займають соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти.

9. Розвивати механізм координації дій органів монетарної і фіскальної влади в напрямі збереження реальної незалежності НБУ та посилення його підзвітності та прозорості процесу прийняття рішень. НБУ варто вдосконалити пруденційний нагляд за станом фінансового ринку, учасниками ринку та рівнями ризиків [5].

10. Ввести податок на окупацію Криму. Пропоновані інституційні і регулятивні заходи можуть буди досить витратними, необхідно завчасно закласти джерело на їх фінансування. Таким джерелом може стати на нашу думку саме «податок на окупацію Криму». Україна, можливо, разом з Європейським союзом повинна запровадити спеціальні ввізні мита на деякі товари з Росії. Щонайменше одну детальну пропозицію щодо запровадження та функціонування цього податку опубліковано у статті «Crimea Occupation Tax» [117]. Згідно з цією схемою, поки Крим лишатиметься анексованим, ввезення всіх енергоносіїв з Росії має оподатковуватися за ставкою, що зростатиме щороку. Опублікований проект пропонує початкову ставку на рівні 5%, яка могла б зрости до 25% до 2018 року. Поступово зростаюче мито дозволило б Україні та країнам ЄС знайти альтернативних постачальників газу, вугілля і нафти, а також стимулювало б продовжувати переходити на використання альтернативних джерел енергії. Частина зібраного від цього податку самим ЄС та Україною могли бути спрямовані на фінансову стабілізацію України.

Загальноєвропейський податок на окупацію Криму, також, став би кроком на шляху до посилення Європейського енергетичного союзу та енергетичної незалежності України. Нарешті, економіка і бюджет Росії були б ослаблені, що призвело б до зменшення обсягу коштів на військові окупаційні, пропагандистські, підривні та інші заходи кремлівської «гібридної війни» проти України та послаблення залежності від таких російських держкомпаній, як «Газпром». [117-118].

Вважаємо, що лобіювання даного податку в Європарламенті буде доволі успішним. Оскільки після запровадження санкцій між ЄС та Росією, та значними втратами економік членів ЄС від цих санкцій, податок може стати гарним джерелом для вирішення проблем. Ніщо не об'єднує економічних союзників краще, як спільний економічний інтерес.

Заходи для проведення виваженої боргової політики повинні мати вплив на зменшення боргового навантаження на економіку країни та фінансову систему в цілому, оскільки при високому ступіні зовнішнього боргового навантаження на обслуговування боргу відволікається значний обсяг фінансових ресурсів з економіки країни. Заходи повинні включати:

1. Реструктуризувати державний борг і прив'язати повернення боргу до макропоказників.

2. Кредити міжнародних фінансових інститутів повинні прив'язуватися до прямих інвестицій та економічних циклів, таким чином, досягти інвестиційної спрямованості кредитів.

3. Затвердити параметри і цільові показники кредитів.

4. Раціоналізувати валютну структуру боргу.

5. Розвивати внутрішній ринок довгострокового боргового фінансування в національній валюті, насамперед, необхідно забезпечити високий кредитний рейтинг держави та незалежність НБУ, що має супроводжуватися одночасним створенням податкових та інших стимулів для інвесторів, вкладати кошти на тривалі терміни (цьому буде сприяти і перехід на систему стандарти Базель-ІІІ), а також інвестувати у пріоритетні галузі економіки. Особливо актуальне питання для відновлення економіки постраждалих східних регіонів України.

Заходи розвитку банківської системи повинні бути спрямовані на подолання низького рівня фінансового левериджу банківської системи, що призводить до надмірної залежності вітчизняної банківської системи від зовнішніх ринків капіталу. Пропоновані заходи повинні вдосконалити на наш погляд структуру банківської системи, щодо протидії шоковим ситуаціям в системі.

Заходи розвитку банківської системи:

1. Сприяти розвитку моніторингу системних ризиків у банківській фінансовій системі та разом з тим імплементувати стандарти розкриття інформації щодо посилення фінансового регулювання банківського сектора (адаптації стандартів Базеля-ІІІ).

2. Сприяти формуванню системи економічних стимулів до активізації кредитування в рамках реалізації програм фінансово-кредитної підтримки пріоритетних галузей і підприємств, пов'язаних з імпортозаміщенням тих сегментів внутрішнього кінцевого попиту, які спроможні пожвавити внутрішнє виробництво по ланцюгу попиту-пропозиції. Разом з цим реалізувати антиінфляційні заходи для зниження вартості кредитних ресурсів. Такі заходи не повинні деформувати ринкові механізми фінансової системи, бути прив'язаними до планів реструктуризації виробництва і фінансових потреб його модернізації.

3. Комерційним банкам, що використовують різні форми державної підтримки, в пріоритетному порядку спрямовувати кошти на підтримку пріоритетних галузей й на кредитування об'єктів малого і середнього бізнесу.

4. «Подовження», диверсифікація і підвищення стабільності внутрішньої ресурсної бази банків, у тому числі за рахунок: використання потенціалу накопичених коштів домогосподарств, розвитку системи рефінансування комерційних банків, розробки і впровадження державних депозитно-кредитних схем та програм.

5. Тимчасове призупинення розширення присутності іноземного капіталу в банківському секторі України, задля спрямування коштів іноземних інвесторів в розвиток інших пріоритетних сфер економіки України [39].

Джерелом фінансування таких стабілізаційних заходів, на наш погляд, може стати оподаткування доходів від депозитів у напрямі запровадження диференційованої ставки податку залежно від терміну, обсягу та валюти депозиту у випадку дострокового зняття депозиту. Саме панічне дострокове зняття депозитів і має найбільший дестабілізуючий ефект на банківську систему.

Проведення виваженої монетарної політики повинно спрямовуватися удосконалення монетарного трансмісійного механізму в Україні, зниження характеру конфліктної протилежності між монетарною і фіскальною політиками в Україні, пошуку ринкової ціни грошей. В цьому напрямі пропонуємо наступні монетарні заходи:

1. Проведення виваженої монетарної політики, спрямованої на підвищення рівня монетизації та насиченості економіки відносно дешевими кредитами для реального сектора економіки.

2. Цілеспрямоване зниження вартості фінансових ресурсів шляхом відмови від тимчасового розширення сфери субсидування процентних ставок, що підтримує їх завищений рівень.

3. Вдосконалення структури емісійного механізму у напрямі посилення ролі каналу рефінансування та розвитку механізмів раціонального розміщення та ефективного використання фінансових ресурсів [5].

4. Створити поетапний план («дорожню карту») переходу на таргетування показників інфляції (як це передбачається Угодою про асоціацію з ЄС та Меморандумом про порозуміння між Україною та МВФ) в міру забезпечення дієвості впливу на монетарні показники:

- процентних ставок (у тому числі ставки рефінансування);

- фондових інструментів (корпоративних цінних паперів, які можуть використовуватися в операціях РЕПО);

- інструментів валютного хеджування (ф'ючерси тощо).

Даний захід повин сприяти імпортозаміщенню, яке б дозволило знизити вплив валютного курсу на внутрішні ціни. Стабільність економічного зростання української економіки знаходиться в значній залежності від стану експорту товарів і послуг. Швидкий перехід до режиму плаваючого валютного курсу може призвести до негативних наслідків, які будуть виражатися у зниженні конкурентоздатності вітчизняних підприємств на світових ринках. Результатом цього може бути гальмування зростання темпів реального ВВП, зниження ефективності або, навіть, відмова від проведення подальших реформ системи, що, у свою чергу, негативно позначиться на довірі населення до органів влади.

5. 100% цесія (продаж) валютних експортних надходжень та нереалізованих залишків на користь Національного банку України зі збереженням паритетів курсів і можливістю вільного доступу до операцій купівлі-продажу валюти. Наявність значного рівня доларизації фінансового і реального секторів економіки, в сукупності зі зростанням валютних ризиків, внаслідок різкої зміни режиму обмінного курсу може призвести до порушення існуючих фінансово-виробничих відносин між суб'єктами господарювання, посилення кредитних ризиків, наслідком чого може бути зниження рівня фінансової стійкості банківської системи.

6. Створити поетапний план забезпечення повної конвертованості гривні. Даний захід було реалізовано досить вдало в Латвії, де інвестор може прийти з будь-якою валютою, яка в Латвійській банківський системі досить швидко і зручно конвертується [44; 104].

Маастрихтським договором встановлено, що рівень інфляції потенційного члена ЄС за рік, що передував року перевірки, має не більше, ніж на 1,5 % перевищувати середній показник інфляції, який досягнуто в трьох країнах-членах ЄС із найнижчими показниками інфляції. Для наближення цієї мети пропонуємо такі антиінфляційні заходи:

1. Проведення процентної політики, спрямованої на зниження кредитного відсотку як складового витрат на виробництво продукції.

2. Підвищення ефективності дій Антимонопольного комітету щодо регулювання діяльності природних монополій.

3. Реалізація прозорої і контрольованої тарифної політики, сьогодні бо у структурі витрат домогосподарств витрати на комунальні послуги та продукти харчування займають до половини витрат. Зростання тарифів, так само, як і зростання цін на продукти харчування має помітний вплив на рівень інфляції в суспільстві.

4. Використання практики держзамовлення по низьких лімітних цінах з метою впливу на ринкову кон'юнктуру (проводити сезонні держзамовлення на ринку нафтопродуктів, зерновому ринку та ін.).

5. Поетапний перехід на механізм таргетування інфляції та загальний рух в напрямі передачі відповідальності за валютно-курсову політику від НБУ до ЄЦБ, як це притаманно країнам ЄС для забезпечення стабільності фінансової системи, відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС. Цей стабілізаційний механізм вже довів свою ефективність у країнах пострадянського табору, дозволив їм стабілізувати фінансову систему та у досить короткі терміни після підписання асоціації з ЄС стати її членами [44].

Джерелом фінансування цих заходів пропонуємо підвищення податків і зборів для виробників товарів і послуг із високою рентабельністю (тютюнова, алкогольна та ін. продукція). Оскільки, зростання споживання такої продукції призводить до зростання соціальних проблем в суспільстві, які несуть дестабілізуючий ефект у суспільстві. При надмірному споживанні такої продукції держава змушена збільшувати свої витрати на ліквідацію цих негативних наслідків.

Для вступу в ЄС країна має відповідати і критеріям валютної стабільності. Згідно ст. 104с Маастрихтського договору держава кандидат на вступ в ЄС має дотримуватися протягом останніх двох років діапазону коливань валютних курсів у межах механізму валютних курсів Європейського валютного союзу без девальвації валют відносно інших членів. Величина такого відхилення обмінного курсу національної валюти не повинно виходити за граничні значення у 15%. Для досягнення такої поставленої цілі пропонуємо такі валютні заходи:

1. Відмова від використання штучної прив'язки гривні до долара США, як антиінфляційного заходу і перехід до формування динамічного валютного курсу, виходячи з завдань стимулювання економічного розвитку на середньо- і довгострокову перспективу.

2. Посилення передбачуваності курсової динаміки шляхом згладжування суттєвих курсових стрибків в рамках курсового коридору, що дуже важливо для діяльності експортерів та імпортерів, які діють на вітчизняному ринку.

3. Поступове спрощення правил торгівлі валютою, зокрема, розширення можливостей використання валютних свопів, перегляд порядку обліку валютної позиції у напрямі наближення до міжнародних стандартів, за якими своп не впливає на валютну позицію банків [5].

4. Розвивати інструменти страхування валютних ризиків.

5. Посилення економічних важелів залучення капіталів в країну (м'яких податкових пільг) та розвиток захисних механізмів («податок Тобіна»), здатних забезпечити незалежність фінансового сектора і контроль за валютними і фінансовими потоками через кордони України.

6. Посилиити контроль за дотриманням банками правил ведення операцій з іноземною валютою та нормативів відкритої валютної позиції. Пасиви банківської системи повинні пітримувати розвиток економіки України, а не слугувати джерелом для додаткової нестабільності на валютних ринках, через проведення високодохідних валютних спекуляцій.

Джерелом на ці заходи, а також джерелом для нарощення золотовалютного запасу пропонуємо запровадження податку на міжнародні спекулятивні транзакції. В світовій практиці такий податок має назву «податок Тобіна».

Запровадити у формі високого оподаткування капіталу, що виводиться з країни менш ніж через рік після його введення до 15% в нинішній час з поступовим зменшенням до 2%, коли НБУ почне звітувати про настання фінансової стабільності в середині країни. Ціль введення такого податку країнами було зниження зайвої волатильності на ринку та сприяти довгостроковому розвитку економіки, що в нинішній ситуації вкрай потрібно нашій країні.

Разом з тим цей податок знижує стимули для проведення валютних операцій, тобто, цей податок може зберегти стабільність національного обмінного курсу в ситуації, коли готується хвиля спекулятивних атак на нашу вітчизняну валюту.

Разом з цим для повернення керованості процесам фінансової стабілізації і підвищення ефективності пропонованих заходів варто буде провести грошову реформу конфіскаційного («шокового») типу. Прикладом можуть слугувати реформи європейських країн після Другої світової війни, особливо Західної Німеччини. Вони проводили грошові реформи для повернення контролю над монетарною стабільністю всередині країни та почати відновлювати фінансову систему з «чистого листа».

Оскільки, в роки війни різко зросли військові витрати, тоді як виробництво власних споживчих товарів значно скорочувалося, зменшувався роздрібний товарообіг через падіння купівельної спроможності. Для покриття зростаючого дисбалансу емітувалась велика кількість грошей. Але, коли зруйнована економіка поверталася в післявоєнне русло, ці дисбаланси зберігалися і разом з тим починав спливати награбований і не чесно зароблений (тіньовий) капітал у період війни, який починав наносити високий дестабілізаційний ефект на фінансову систему в цілому.

Однією з найрадикальніших за змістом грошових реформ конфіскаційного типу вважається реформа, проведена в Західній Німеччині у червні 1948р. Тоді криза в економіці охопила всі ланки виробництва. Але найсильніше вона вдарила по грошовій системі, яка фактично повністю занепала. Про масштаби конфіскації свідчать такі дані. В перший день реформи - 20 червня всі громадяни, що проживали на території Західної Німеччини одержали можливість поміняти 40 рейхсмарок за курсом 1:1 на нові гроші - німецькі марки.

В серпні за цим же курсом було здійснено обмін ще 20 марок. За таким же принципом було переоцінено й депозитні рахунки: 70% їх суми було анульовано; 20% переведено на строкові (на 20 років) сертифікати; 10% перераховано в нову грошову одиницю.

У підсумку в процесі реформи було анульовано 93,5% депозитних грошей і готівки, що знаходилась на руках населення. Водночас було анульовано і внутрішній державний борг. Ефект реформи був надзвичайно високим, а головне - стабілізувався ринок, почався реальний процес економічного відтворення і розвитку. Економіка Західної Німеччинни після реформи стає провідною в Європі [17].

Підбиваючи підсумок необхідно наголосити, що пропоновані заходи повинні реалізовуватися комплексно, в першу чергу, для досягнення синергетичного ефекту. Імплементуючи заходи потрібно мати календарний план впровадження пропонованих заходів із зазначенням термінів та відповідальних осіб, установ та міністерств.

Пропоновані заходи забезпечуються джерелами для фінансування, оскільки, без джерел фінансування комплекс заходів буде мати декларативний характер. Саме декларативний характер більшості змін і реформ у нашій країні залишається однією з основних проблемою для подальшого їх бюджетного фінансування.

3.2 Механізми оцінки ефективності стабілізаційних заходів щодо посткризового оздоровлення фінансової системи

Для того щоб почати оцінювати ефективність, потрібно знати якого результату потрібно досягнути Уряду України. Так, головною передумовою вступу будь-якої країни до Європейського валютного союзу є виконання країнами певних стабілізаційних вимог, які вимагають дотримання так званих макроекономічних критеріїв валютно-фінансової конвергенції.

Мета цих вимог містится у Договорі про заснування Європейської Спільноти. Учасники валютного союзу мають гарантувати, що країни, які передають компетенції з проведення грошової політики Європейському центральному банку (ЄЦБ), будуть здатними забезпечити тривалу економічну стабільність у спільному грошово-валютному просторі.

Під поняттям валютно-фінансової конвергенції слід розуміти зменшення розриву у напрямі наближення показників економічного розвитку між країнами-членами ЄС. При цьому слід розрізняти поняття номінальної і реальної конвергенції. Під номінальною конвергенцією розуміють різницю між такими номінальними змінними, як ціни, виробничі витрати та валютні курси. Реальна конвергенція характеризує такі реальні змінні, як зниження різниці у продуктивності праці, доходах та рівнях життя.

Договір про заснування Європейської Спільноти визначає критерії валютно-фінансової конвергенції, які було поділено на дві групи - монетарні та фіскальні. До перших відносять критерії рівня інфляції, відсоткових ставок та обмінних курсів, до других - показники заборгованості країн. В цілому критерії конвергенції виглядають наступним чином:

1. Досягнення належного рівня цінової стабільності. Рівень інфляції потенційного члена Європейського валютного союзу за рік, що передував року перевірки, має не більше, ніж на 1,5 % перевищувати середній показник інфляції, який досягнуто у трьох країнах ЄС з найнижчими показниками інфляції. На кінець 2014 року середній показник інфляції, який досягнуто у трьох країнах ЄС з найнижчими показниками інфляції складає дефляція у 1,02% (за даними євростату найбільша дефляція спостерігалася у країнах Болгарії на рівні 1,57%, Греції - 1,28%, Кіпрі - 0,21%).

2. Забезпечення належного стану фінансових показників у довготривалому періоді з метою запобігання надмірного бюджетного дефіциту та надмірної державної заборгованості. Під надмірним дефіцитом мається на увазі відношення фактичного дефіциту до ВВП, яке не повинно перевищувати референтної величини дефіциту, що встановлюється на рівні 3 % від ВВП. Згідно зі ст. 104 Договору про заснування Європейської Спільноти ця вимога може вважатися виконаною також тоді, коли виконується одна з наступних умов:

- рівень дефіциту перевищував встановлену референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї й на час перевірки досяг величини, що знаходилася поруч із 3-відсотковою позначкою;

- референтна величина тимчасово перевищується, але фактичний розмір дефіциту знаходиться поруч із 3-відсотковою позначкою. Під надмірною державною заборгованістю, мається на увазі, відношення фактичних державних боргів до ВВП, яке не повинно перевищувати референтної величини заборгованості, що встановлюється на рівні 60 % від ВВП. Ця умова згідно з Маастрихтським договором, також, може вважатися виконаною тоді, коли рівень заборгованості перевищував встановлену референтну величину, але протягом останнього часу невпинно наближався до неї й на час перевірки досяг величини, що знаходилася поруч із 60-відсотковою позначкою.

3. Дотримання протягом останніх двох років 15 % діапазону коливань валютних курсів у межах механізму валютних курсів Європейського валютного союзу без девальвації валют відносно інших членів.

4. Наближення довготермінових відсоткових ставок. За рік до перевірки рівень номінальних довготермінових відсоткових ставок (наприклад, з державних цінних паперів) потенційного члена Європейського валютного союзу повинен не більше, ніж на 2,0 % перевищувати середній рівень довготермінових відсотків, який досягнуто у трьох країнах ЄС, де ці відсотки є найнижчими.

На кінець 2014 середній рівень номінальних довготермінових відсоткових ставок з державних цінних паперів, який досягнуто у трьох країнах ЄС, де ці відсотки є найнижчими складає 0,78% (за даними євростату найнижчі ставки мали країни Німеччина 0,72%, Люксембург 0,75% та Чешська Республіка 0,87%) [19; 22, с. 138 -147; 97].

Як можна пересвідчитись з таблиці 3.1 пропоновані заходи є ефективними, оскільки, за їх впровадження спостерігається покращення макроекономічних критеріїв валютно фінансової конвергенції на 2015 рік, порівняно з прогнозними їх значеннями, які надають Уряд України та міжнародні фінансові організації, відповідно до тих заходів, які уже були здійснені у 2014 році та які заплановані.

Таблиця 3.1 - Прогнозні показники валютно-фінансової конвергенції

Показники	Макроекономічні критерії валютно-фінансової конвергенції на 2015 рік для вступу в ЄС	Прогнозні значення Уряду та міжнародних фінансових організацій	Прогнозні значення із запровадженням пропонованих нами заходів на 2015 рік
		2015	2016	2017
Рівень інфляції,%	0,48	13,1 закладено в державному бюджеті України на 2015 рік	9 (менше 1 у випадку проведення грошової реформи)
		17,2-17,9	9,7-11,2	5.6- 6,2
Дефіцит Державного бюджету України, % від ВВП	3	3,7	2,1	1,5	2,5-2,9
Відношення фактичних державних боргів до ВВП, % від ВВП	60	Держбюджетом загальна сума державного і гарантованого боргу в 2015 році 75,9% ВВП (106,4% ВВП за прогнозом МВФ)	Від 65% ВВП (за рахунок мобілізації внутрішніх джерел) до 80% ВВП (виходячи з потреби відновлення економіки Донбасу)
Середній рівень номінальних довготермінових відсоткових ставок з державних цінних паперів, %	2,78	13,5-17,5	10-11,5	6-7	9-10 (менше 1,5 у випадку проведення грошової реформи)
Діапазон коливань валютних курсів за 2 останні роки, %	15	100,3-112,8	4,6 - 11	6,25 - 15,6	93,9 - 106,5	У випадку грошової реформи буде новий курс
Курс долара, грн./дол. США:	2013 - 7,99 2014 - 15,77	16-17	16,5-17,5	17-18,5	15,5-16,5
Курс євро, грн./дол. США:	2013 - 11,04 2014 - 19,23	19,5 - 20,7	20,1 - 21,4	20,7 - 22,6	18,9 - 20,1

Пропоновані заходи не дозволять виконати всі макроекономічні критерії валютно-фінансової конвергенції до кінця 2015 року, оскільки, Україна перебуває в край складній фінансово-економічній ситуації і за рік цей стан не змінити радикальними і непопулярними заходами. Для прикладу можна взяти державний борг України. За ним неможливо одномоментно розрахуватися і вийти на бажаний рівень, оскільки, платежі за зобов'язаннями розтягнуті у часі і заплановані на майбутнє, обсяги платежів значні, економіка країни потребує значних фінансових ресурсів для структурних зрушень, модернізації і розвитку. Та, навіть, за цим критерієм можна стверджувати, що самі країни-члени ЄС не дотримуються його. Греція має державний борг у розмірі 175% ВВП, Італія - 133,1% ВВП, Португалія - 125,3% ВВП, Ірландія - 121,0% ВВП, Бельгія - 101,2% ВВП, Іспанія - 99,1% ВВП, Великобританія - 95,6% ВВП та інші. Лідером взагалі можна назвати Японію, у якої на кінець 2014 року вже сягає 243% ВВП [22].

Порівнюючи з такими значеннями і нинішні 72% боргу України - це небагато. Але цей аргумент не враховує процентних ставок. Наприклад, дохідність десятирічних держоблігацій Японії становить 0,51%. Тобто, враховуючи різні терміни до погашення державних цінних паперів, середня ставка по японському боргу становить 0,3-0,4%, а держава в цьому випадку витрачає на погашення своїх позик не більше 1% від ВВП. В Країні Висхідного Сонця наявність такого держборгу не створює дестабілізуючого впливу на державні фінанси, а відкритий доступ до глобального ринку капіталу дозволяє безперешкодно отримувати нові позики, щоб погасити старі.

В Україні ситуація кардинально інша. Станом на 1 січня 2014 видатки зведеного бюджету з обслуговування державного боргу становлять 47 976,7 млн. грн. (по внутрішньому державному боргу - 32,3 млрд. грн., по зовнішньому - 15,6 млрд. грн.), що в перерахунку на річний показник становить 3,14% ВВП. Як тільки держава виплачує цю суму кредиторам (далі ці гроші потрапляють у фінансовий сектор, з якого не обов'язково повернуться в реальний), то має вибирати між двома варіантами:

1. Утримувати бюджетний дефіцит в адекватних межах, не більше 2,5-2,9% ВВП (див. табл. 3.1), відповідно до пропонованих нами заходів бюджетної економії та фінансової стабілізації. В такій ситуації бюджет буде брати з економіки більше, ніж повертати їй (якщо абстрагуватися від надходжень у скарбницю з-за кордону), а потім це ще матиме і додатковий вплив на зменшення інфляції.

2. Закладати бюджетний дефіцит на рівні 3,75% ВВП і більше, проводячи стимулюючу податково-бюджетну політику, відповідно до прийнятого бюджету на 2015 рік та прогнозів Уряду. Наслідком стане різке зростання держборгу, який у певний момент може вийти з-під контролю. Це проблема того, що за такої ситуації бюджет не буде брати з економіки більше, ніж повертати.

Тому очевидно, що ефективним є перший з двох варіантів, котрий ґрунтується на пропонованих нами заходах. Хоча разом з тим слід не забувати і про негатив від таких дій (скорочення соціальних виплат бюджету), який може проявитися у зменшенні сукупного попиту і як наслідок у падінні виробництва.

Необхідно зазначити і позитивний ефект покращення показників рівня інфляції і середного рівня номінальних довготермінових відсоткових ставок з державних цінних паперів. Перед Урядом держави також стоять 3 альтернативи:

1. Проведення грошової реформи конфіскаційного типу на початку 2015 року, щоб тіньова економіка не змогла підготуватися до даного заходу. Так за рахунок цього заходу вдасться за прогнозами привести показник рівня інфляції менше 1% та разом з тим привести середній рівень номінальних довготермінових відсоткових ставок з державних цінних паперів до рівня менше 1,5%, за рахунок списання частини внутрішнього боргу і переоцінки емітованих до 2015 року цінних паперів.

2. Імплементувати комплекс заходів із забезпечення стабільності національної фінансової системи не в повному обсязі, відклавши проведення грошової реформи компенсаційного типу на початок 2016 року, оскільки, для підвищення ефективності заходу потрібно провести підготовчі заходи. Так за рахунок цього заходу вдасться за прогнозами привести показник рівня інфляції до 9% та разом з тим привести середній рівень номінальних довготермінових відсоткових ставок з державних цінних паперів до рівня 9-10%.

3. Підтримувати високий рівень інфляції 17,2-17,9% (державним бюджетом на 2015 рік закладено 13,1%), як це прогнозує міністерство економічного розвитку і торгівлі. Таким чином, Уряд планує знецінення боргових грошових активів, а також доходів, заощаджень і прибутків підприємств і населення. Мобілізувати внутрішні фінансові ресурси через, так званий, інфляційний податок, який може бути використаний і на знецінення частини державного боргу.

Тому очевидно, що ефективним є перший з трьох альтернатив, котрий ґрунтується на пропонованих нами заходах. Слід не забувати, що при низькій інфляції буде зростати рівень безробіття в країні, оскільки, ці макропоказники тісно пов'язані між собою. Разом із комплексом заходів із забезпечення стабільності національної фінансової системи необхідно паралельно реалізовувати комплекс заходів у сфері зайнятості.

...