Аграрна політика і біоекономіка

Але дані законодавчі акти не сприяли розвитку соціальної сфери села. Якщо раніше для сільськогосподарських підприємств утримання соціальної інфраструктури, навіть при рентабельному господарюванні, завжди було неприбутковим, але на економіці господарств особливо не позначалося, то для новостворених господарських структур в умовах масової збитковості воно взагалі стало фінансово обтяжливим.

Для подолання цих проблем і забезпечення ефективного функціонування реформованих господарств Указом Президента України від 09.03.2000 р. «Про деякі заходи щодо поліпшення умов господарювання недержавних сільськогосподарських підприємств» передбачалося протягом 2000 р. передати об'єкти сільської соціальної інфраструктури в комунальну власність територіальних громад. На виконання даного указу за погодженням із сільськогосподарськими підприємствами визначено їхню кількість, потребу в коштах і строки передачі. Разом з тим, до цього часу проблеми фінансового забезпечення утримання та ремонту об'єктів, що передаються, а також звільнення від оподаткування фінансових операцій, пов'язаних з їх передачею, залишилися фактично неврегульованими.

Отже, процес передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність територіальних громад відбувається на основі Указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529/99, постановами Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1996 року № 222 і 5 вересня 1996 року № 1060. Передані об'єкти оцінюються за балансовою і залишковою вартістю, а сама передача відбувається на основі акта приймання-передачі об'єктів соціальної сфери у комунальну власність територіальних громад. Передачі підлягають усі об'єкти соціально-культурної сфери згідно із законодавчими та нормативними документами. Але дана інфраструктура була створена ще в радянські часи і більшість її об'єктів функціонують на неналежному рівні або зовсім зруйновані. Передача таких об'єктів затримується, тобто вони залишаються на утриманні сільськогосподарських підприємств. Перед керівництвом цих підприємств постає питання про доведення об'єкта передачі до стану функціонування, шляхом проведення реставрації чи ремонту, тобто у разі, якщо даний об'єкт буде придатним до експлуатації. У такому випадку сільські ради згодні прийняти такий об'єкт, хоча в місцевих бюджетах відсутні відповідні кошти на їх утримання.

Тому для сільських рад проблематичним залишається питання про доведення зруйнованої соціальної інфраструктури, яка підлягає передачі на їхній баланс, до функціонуючого рівня, оскільки для цього необхідні додаткові кошти.

Для надання аграрному сектору економіки державної підтримки та підвищення рівня життя на селі у 2005 р. Верховною Радою ухвалено ряд законопроектів, серед яких «Про внесення змін до Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» від 16.06.05 № 2657 (щодо створення умов для збільшення рівня зайнятості сільського населення). Крім того, було прийнято Постанову Кабінету Міністрів України від 03.08.05 № 687 «Про затвердження переліку об'єктів, що фінансуються у 2005 р. за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, насамперед сільських». Постановою затверджено розподіл 420 млн грн за об'єктами газифікації. Але субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво газопроводів-відводів та газифікацію населених пунктів, у першу чергу сільських, профінансовано лише на 30,5 % (128 млн грн з передбачених 420 млн грн).

Подальша аграрна політика щодо розвитку сільських територій та соціальна політика в сільській місцевості повинна спрямовуватися на забезпечення привабливості життя і праці на селі, реалізацію проектів забезпечення альтернативної зайнятості у сільській місцевості.

18. Аграрна політика в умовах розширення ЄС: реформа Фішлера

Основною метою "Реформи Фішлера" було переведення аграрного сектора економіки з "пільгових" умов функціонування на ринкові, що базуються на принципах вільної конкуренції.

Слід сконцентрувати увагу на основних напрямах "Реформи Фішлера":

- запровадження одноразових виплат фермерам незалежно від обсягів вироб-леної ними сільськогосподарської продукції (компенсаційні виплати і виплати на поголів'я тварин замінено на прямі виплати - на одну ферму);

- розширення програми "модуляції", започаткованої у рамках "Agenda 2000" (це дає можливість країнам ЄС зменшувати виплати великим фермам, а вивільнені кошти направляти на фінансування розвитку сільських територій; усі країни повинні здійснювати такі програми);

- надання фермерам кредитів у сумі 45 євро/ra з метою стимулювання вирощування сільськогосподарських культур для виробництва енергії (розмір таких площ обмежено 1,5 млн. га);

- зміна політики щодо забезпечення якості агропродовольчої продукції (виплати

фермерам здійснюватимуться пропорційно заходам щодо дотримання різних видів стандартів-екологічних, безпеки продовольства, захисту рослин, ветеринарних, умов утримання тварин та ін.; допомога надаватиметься за так званою "Системою однакових виплат" - СОВ);

- гнучкість у виборі того, що виробляти фермерам (за винятком вилучених з переліку товарів, за які вони вже одержали виплати);

- створення механізму забезпечення фінансової дисципліни у такий спосіб, щоб не допустити перевищення бюджету, прийнятого на підтримку САП ЄС.

Запровадження запропонованих Фішлером заходів вважається початком фундаментальної реформи у сільському господарстві ЄС, розрахованої на 2005-2013 pp.

Передбачається, що реалізація основних засад "Реформи Фішлера" дасть можливість ЄС, крім усього іншого, одержати до 2013 р. граничну суму витрат на підтримку ринку сільськогосподарської продукції та на прямі виплати аграріям. У 10 країнах - членах ЄС (Австрії, Бельгії, Данії, Німеччині, Ірландії, Італії, Люксембургу, Португалії, Швеції та Великобританії) реформована САП уже запрацювала, що дозволить європейським фермерам, як сказано у висновках Європейської комісії, працювати у ринкових умовах.

19. Основи та тенденції розвитку біоекономіки країн ЄС

Обсяг інноваційної біоекономіки в Європеському союзі в 2010 р. перевищив 2 трлн євро. За прогнозом Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), в 2030 р. на частку інноваційної біоекономіки буде припадати близько 3% ВВП розвинених країн і істотно більше - в країнах, що розвиваються. ОЕСР, Євросоюз, США, Китай, Індія і низка інших країн визначили біоекономіку як стратегічний пріоритет свого розвитку на найближчі десятиліття. У цих країнах створені спеціальні програми підтримки біоекономіки, проводиться цілеспрямована державна політика.

Однією з проблем розвитку біоекономіки є те, що її, як правило, ототожнюють з біотехнологією, яка насправді є лише технологічною та інноваційною складовою біоекономіки. Розвиток цієї системи народного господарства пов'язаний не тільки і не стільки з успіхами біотехнології, скільки з вирішенням цілого ряду проблем, таких як оптимізація відносин між соціальними групами і всередині них, включаючи ринкові відносини, створення переконливої мотивації для учасників і системи їх всебічного захисту (насамперед, соціальної), формування ефективної організаційної структури і системи координації в усіх ланках і т.д.

ETP «Global Animal Health» - Європейська технологічна платформа «Глобальне здоров”я тварин»;Європейська технологічна платформа «Глобальне здоров”я тварин» була заснована 16 грудня 2004 в Брюсселі. Платформа під керівництвом промисловості об”єднує ветеринарну фармацевтичну промисловість, біотехнологічні компанії, виробників тваринницької продукції, науково-дослідні інститути, університети, регулюючі органи і фінансовий світ. Вона підтримується комісаром розвитку Луї Мішелем, комісаром по науці і науковим дослідженням Янешом Поточником та комісаром з охорони здоров”я та захисту прав споживачів Маркосом Кипріановим. Платформа створена для надання нових або вдосконалених засобів, зокрема, вакцин і діагностичних засобів, для контролю та профілактики основних захворювань тварин, як в країнах, що розвиваються так і в Європі. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.ifaheurope.org/EUPlatform/Platform.htm

- ETP «Plants for the Future» - Європейська технологічна платформа «Рослини для майбутнього»;Європейська технологічна платформа "Рослини для майбутнього" є форумом зацікавлених сторін по рослинній геноміці і біотехнології, який був ініційований Європейською Комісією на прохання Брюссельської Європейської Ради у березні 2003 року. Він підтримується Європейською комісією через Дію Спеціальної Підтримки в FP6 та головними публічними та приватними зацікавленими сторонами. Він координується EPSO і EuropaBio.Зацікавленими сторонами є наукові кола, промисловість (підвищення врожайності культур, насіння, продуктів харчування, кормів, нових продуктів, роздрібної торгівлі і т.д.), сільське господарство, лісове господарство, освіта, фінанси, споживчі та екологічні організації. Чотири проблеми для суспільства, до яких рослинний сектор може внести вклад, чітко зазначенні в документах Прогам Бачення та Дослідження, таких як:

1. Здоров”я, безпека та достатність продуктів харчування та кормів

2. Сталий розвиток сільського господарства, лісового господарства та ландшафтної архітектури

3. Заготівлі

4. Конкурентоспроможність, споживчий вибір і управління

Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.epsoweb.eu/catalog/tp/ .

- ETP «Food for Life» - Європейська технологічна платформа «Їжа для життя»;

Багатообіцяючі можливості для поліпшення добробуту і благополуччя в Європі та світі, шляхом проведення наукових досліджень та інновацій в європейській харчовій промисловості, разом з розміром, характером та регіональним значенням цього сектору промисловості, підтверджують заснування харчової програми економічної трансформації (ПЕТ) серед приблизно 25 існуючих ПЕТ на різних етапах розвитку. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://etp.ciaa.be/asp/home.asp.

- ETP «Sustainable Chemistry» - Європейська технологічна платформа «Стала хімічна промисловість»;

Промисловість стала ініціатором технологічної платформи сталої хімічної промисловості. ТП, що об”єднує провідні галузі хімічної промисловості з новими виникаючими секторами біотехнологій була запущена в 2004 році на честь визнання того, що біотехнологія має зробити важливий внесок в сталість і конкурентоспроможної хімічної промисловості. Платформа є багатостороннім форумом, яка включає в себе інших промислових зацікавлених сторін, таких як текстильна промисловість, миючі засоби, целюлозно-паперова промисловість і розроблена для розвитку європейської стратегічної програми наукових досліджень та здійснення спільних дослідницьких проектів. Промислова біотехнологія або "біла біотехніка" представляє собою багатопрофільну технологію, яка може бути використана для виробництва товарів на промисловому масштабі, в той же час охороняючи навколишнє середовище та піклуючись про людей. Технологія використовує всі заходи та наукові надбання, щоб вижити і природа забезпечує виробництво товарів, таких як антибіотики, миючі засоби, пластмаси та палива. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.suschem.org/.

- ETP «Sustainable Farm Animal Breeding and Reproduction (FABRE-TP)» - Європейська технологічна платформа «Стале розведення та відтворення сільськогосподарських тварин»;Європейська технологічна платформа FABRE-TP спрямована на підтримку зацікавлених сторін у встановлені партнерства під керівництвом промисловості для вирішення основних питань, що стосуються сталого розведення та відтворення сільськогосподарських тварин в Європі і світі. Вона спрямована на мобілізацію наукових досліджень, технологічного розвитку та інноваційних зусиль в Європі, та призначена зібрати разом основних зацікавлених сторін навколо спільного бачення розвитку технології і питань що стосуються сталого розведення та відтворення сільськогосподарських тварин. Далекоглядний документ по сталому розведенню та відтворенню сільськогосподарських тварин зі середньострокового до довгострокового (15-20 років) був опублікований в березні 2006 року. В даний час стратегія знаходиться в стані розробки, обговорюється та застосовується. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.fabretp.org/.

- ETP «Forest Based Sector» - Європейська технологічна платформа «Сектор лісівництва»;Європейська конфедерація деревообробної промисловості (CEI-Bois), Конфедерація європейських лесовласників (CEPF) і конфедерація європейської паперової промисловості (CEPI) створили проект зі створення технологічної платформи для сектору лісівництва. Цей проект спрямований на створення і впровадження плану секторних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на майбутнє і підтримується широким колом різних зацікавлених сторін. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.forestplatform.org/.

- ETP «Biofuels» - Європейська технологічна платформа «Біопаливо»;Місія Європейської Біопаливної Технологічної платформи є сприяння розвитку економічної конкуренції в світових ланцюгах біопаливного значення, створення здорової біопаливної промисловості, прискорення сталого розгортання біопалива в ЄС, тощо, через процес керівництва, встановлення пріоритетів та просування досліджень, розвитку технології та демонстрації.Європейська біопаливна технологічна платформа контролюється керуючим комітетом. Діяльність здійснюється членами 5 робочих груп і керуються Member State Mirror Group. Вона підтримується секретаріатом, який отримує часткову фінансову підтримку від Європейської комісії в рамках гранту FP7. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.biofuelstp.eu/ .

- ETP «Agricultural Engineering» - Європейська технологічна платформа «Аграрна інженерія»;Бачення для аграрної інженерії ("Бачення 2020"), представлене в висвітлює основні зміни, очікувані у формі сільського господарства і важливість нових технологій і нових шляхів комунікативної інформації і прийняття рішень. Обговорення на наукові дослідження приводять до списку пріоритетних тем досліджень в рамках чотирьох тематичних галузей: Якість і безпека продуктів; сталість рослинництва; сталість твариництва; та біоенергетика і відновлювані матеріали. Це наразі важливо для подальшого розширення взаємодії з сільськогосподарським інженерним співтовариством, державами членами ЄС спонсорами досліджень, і промисловими організаціями, з метою зрозуміти та використати існуючі можливості. Була створена робоча група під егідою Європейської технологічної платформи «Аграрна інженерія» (MANUFUTURE - Agricultural Engineering), щоб розвивати ці ідеї і налагодити співпрацю та спільні дії. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.manufuture.org/manufacturing/ .

- ETP «Aquaculture and Innovation» (EATiP) - Європейська технологічна платформа «Технологія аквакультури та інновації».EATiP є міжнародною некомерційною асоціацією присвяченою розробці, підтримці та просуванню аквакультури і, особливо та зокрема, технології та інновацій в області аквакультури в Європі, з тим щоб:

1. Встановити міцні відносини між аквакультурою і споживачем;

2. Забезпечити сталу промисловість аквакультури;

3. Консолідувати ролі аквакультури в суспільстві.

EATiP була розроблена, щоб включити всіх членів європейської мережі аквакультурного значення - від постачальників за рахунок виробників до обробників разом з професіями, у супроводі провідних науково-дослідних груп та ключовими представляючими ізаціями. Структура EATiPs таким чином забезпечує збалансоване представництво і рівновагу зі своїми масштабами та діяльностю. У EATiP всі відповідні зацікавлені сторони в європейській аквакультурі зібралися разом, щоб реалізувати і вирішувати проблеми, які належить вирішити шляхом узгоджених і спеціалізованих підходів. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.eatip.eu/ .

Про створення однієї з 9 європейських технологічних платформ у складі проекту BECOTEP в Україні проголошено. 12-14 травня й 3-4 грудня 2010 року на базі Транскордонного центру наукового співробітництва Ужгородського національного університету відбулися інформаційні заходи “7-а Рамкова програма ЄС з розвитку наукових досліджень і технологій: можливості для дослідницької спільноти України” й тематичний семінар “Розвиток Національної Технологічної Платформи (НТП) в Україні “Їжа для життя”: Агро-Харчова Платформа. Семінари стали важливим кроком на шляху максимального наближення до світових стандартів, щодо впровадження та виконання комплексних досліджень, та інноваційних розробок.

20. Поняття та розвиток інноваційної біоекономіки як пріоритет та стратегічне направлення державного розвитку країн ЄС

ETP «Global Animal Health» - Європейська технологічна платформа «Глобальне здоров”я тварин»;Європейська технологічна платформа «Глобальне здоров”я тварин» була заснована 16 грудня 2004 в Брюсселі. Платформа під керівництвом промисловості об”єднує ветеринарну фармацевтичну промисловість, біотехнологічні компанії, виробників тваринницької продукції, науково-дослідні інститути, університети, регулюючі органи і фінансовий світ. Вона підтримується комісаром розвитку Луї Мішелем, комісаром по науці і науковим дослідженням Янешом Поточником та комісаром з охорони здоров”я та захисту прав споживачів Маркосом Кипріановим. Платформа створена для надання нових або вдосконалених засобів, зокрема, вакцин і діагностичних засобів, для контролю та профілактики основних захворювань тварин, як в країнах, що розвиваються так і в Європі. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.ifaheurope.org/EUPlatform/Platform.htm

- ETP «Plants for the Future» - Європейська технологічна платформа «Рослини для майбутнього»;Європейська технологічна платформа "Рослини для майбутнього" є форумом зацікавлених сторін по рослинній геноміці і біотехнології, який був ініційований Європейською Комісією на прохання Брюссельської Європейської Ради у березні 2003 року. Він підтримується Європейською комісією через Дію Спеціальної Підтримки в FP6 та головними публічними та приватними зацікавленими сторонами. Він координується EPSO і EuropaBio.Зацікавленими сторонами є наукові кола, промисловість (підвищення врожайності культур, насіння, продуктів харчування, кормів, нових продуктів, роздрібної торгівлі і т.д.), сільське господарство, лісове господарство, освіта, фінанси, споживчі та екологічні організації. Чотири проблеми для суспільства, до яких рослинний сектор може внести вклад, чітко зазначенні в документах Прогам Бачення та Дослідження, таких як:

1. Здоров”я, безпека та достатність продуктів харчування та кормів

2. Сталий розвиток сільського господарства, лісового господарства та ландшафтної архітектури

3. Заготівлі

4. Конкурентоспроможність, споживчий вибір і управління

Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.epsoweb.eu/catalog/tp/ .

- ETP «Food for Life» - Європейська технологічна платформа «Їжа для життя»;

Багатообіцяючі можливості для поліпшення добробуту і благополуччя в Європі та світі, шляхом проведення наукових досліджень та інновацій в європейській харчовій промисловості, разом з розміром, характером та регіональним значенням цього сектору промисловості, підтверджують заснування харчової програми економічної трансформації (ПЕТ) серед приблизно 25 існуючих ПЕТ на різних етапах розвитку. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://etp.ciaa.be/asp/home.asp.

- ETP «Sustainable Chemistry» - Європейська технологічна платформа «Стала хімічна промисловість»;

Промисловість стала ініціатором технологічної платформи сталої хімічної промисловості. ТП, що об”єднує провідні галузі хімічної промисловості з новими виникаючими секторами біотехнологій була запущена в 2004 році на честь визнання того, що біотехнологія має зробити важливий внесок в сталість і конкурентоспроможної хімічної промисловості. Платформа є багатостороннім форумом, яка включає в себе інших промислових зацікавлених сторін, таких як текстильна промисловість, миючі засоби, целюлозно-паперова промисловість і розроблена для розвитку європейської стратегічної програми наукових досліджень та здійснення спільних дослідницьких проектів. Промислова біотехнологія або "біла біотехніка" представляє собою багатопрофільну технологію, яка може бути використана для виробництва товарів на промисловому масштабі, в той же час охороняючи навколишнє середовище та піклуючись про людей. Технологія використовує всі заходи та наукові надбання, щоб вижити і природа забезпечує виробництво товарів, таких як антибіотики, миючі засоби, пластмаси та палива. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.suschem.org/.

- ETP «Sustainable Farm Animal Breeding and Reproduction (FABRE-TP)» - Європейська технологічна платформа «Стале розведення та відтворення сільськогосподарських тварин»;Європейська технологічна платформа FABRE-TP спрямована на підтримку зацікавлених сторін у встановлені партнерства під керівництвом промисловості для вирішення основних питань, що стосуються сталого розведення та відтворення сільськогосподарських тварин в Європі і світі. Вона спрямована на мобілізацію наукових досліджень, технологічного розвитку та інноваційних зусиль в Європі, та призначена зібрати разом основних зацікавлених сторін навколо спільного бачення розвитку технології і питань що стосуються сталого розведення та відтворення сільськогосподарських тварин. Далекоглядний документ по сталому розведенню та відтворенню сільськогосподарських тварин зі середньострокового до довгострокового (15-20 років) був опублікований в березні 2006 року. В даний час стратегія знаходиться в стані розробки, обговорюється та застосовується. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.fabretp.org/.

- ETP «Forest Based Sector» - Європейська технологічна платформа «Сектор лісівництва»;Європейська конфедерація деревообробної промисловості (CEI-Bois), Конфедерація європейських лесовласників (CEPF) і конфедерація європейської паперової промисловості (CEPI) створили проект зі створення технологічної платформи для сектору лісівництва. Цей проект спрямований на створення і впровадження плану секторних науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт на майбутнє і підтримується широким колом різних зацікавлених сторін. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.forestplatform.org/.

- ETP «Biofuels» - Європейська технологічна платформа «Біопаливо»;Місія Європейської Біопаливної Технологічної платформи є сприяння розвитку економічної конкуренції в світових ланцюгах біопаливного значення, створення здорової біопаливної промисловості, прискорення сталого розгортання біопалива в ЄС, тощо, через процес керівництва, встановлення пріоритетів та просування досліджень, розвитку технології та демонстрації.Європейська біопаливна технологічна платформа контролюється керуючим комітетом. Діяльність здійснюється членами 5 робочих груп і керуються Member State Mirror Group. Вона підтримується секретаріатом, який отримує часткову фінансову підтримку від Європейської комісії в рамках гранту FP7. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.biofuelstp.eu/ .

- ETP «Agricultural Engineering» - Європейська технологічна платформа «Аграрна інженерія»;Бачення для аграрної інженерії ("Бачення 2020"), представлене в висвітлює основні зміни, очікувані у формі сільського господарства і важливість нових технологій і нових шляхів комунікативної інформації і прийняття рішень. Обговорення на наукові дослідження приводять до списку пріоритетних тем досліджень в рамках чотирьох тематичних галузей: Якість і безпека продуктів; сталість рослинництва; сталість твариництва; та біоенергетика і відновлювані матеріали. Це наразі важливо для подальшого розширення взаємодії з сільськогосподарським інженерним співтовариством, державами членами ЄС спонсорами досліджень, і промисловими організаціями, з метою зрозуміти та використати існуючі можливості. Була створена робоча група під егідою Європейської технологічної платформи «Аграрна інженерія» (MANUFUTURE - Agricultural Engineering), щоб розвивати ці ідеї і налагодити співпрацю та спільні дії. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.manufuture.org/manufacturing/ .

- ETP «Aquaculture and Innovation» (EATiP) - Європейська технологічна платформа «Технологія аквакультури та інновації».EATiP є міжнародною некомерційною асоціацією присвяченою розробці, підтримці та просуванню аквакультури і, особливо та зокрема, технології та інновацій в області аквакультури в Європі, з тим щоб:

1. Встановити міцні відносини між аквакультурою і споживачем;

2. Забезпечити сталу промисловість аквакультури;

3. Консолідувати ролі аквакультури в суспільстві.

EATiP була розроблена, щоб включити всіх членів європейської мережі аквакультурного значення - від постачальників за рахунок виробників до обробників разом з професіями, у супроводі провідних науково-дослідних груп та ключовими представляючими ізаціями. Структура EATiPs таким чином забезпечує збалансоване представництво і рівновагу зі своїми масштабами та діяльностю. У EATiP всі відповідні зацікавлені сторони в європейській аквакультурі зібралися разом, щоб реалізувати і вирішувати проблеми, які належить вирішити шляхом узгоджених і спеціалізованих підходів. Більш детальну інформацію можна знайти на сайті - http://www.eatip.eu/ .

Про створення однієї з 9 європейських технологічних платформ у складі проекту BECOTEP в Україні проголошено. 12-14 травня й 3-4 грудня 2010 року на базі Транскордонного центру наукового співробітництва Ужгородського національного університету відбулися інформаційні заходи “7-а Рамкова програма ЄС з розвитку наукових досліджень і технологій: можливості для дослідницької спільноти України” й тематичний семінар “Розвиток Національної Технологічної Платформи (НТП) в Україні “Їжа для життя”: Агро-Харчова Платформа. Семінари стали важливим кроком на шляху максимального наближення до світових стандартів, щодо впровадження та виконання комплексних досліджень, та інноваційних розробок.

21. Загальні підходи до регулювання агропродовольчої торгівлі в рамках СОТ

Заходи з внутрішньої підтримки с/г за класифікацією СОТ вкл.жовтої, зеленої, синьої скриньки.

Жовта: підтримка ринкових цін, прямі виплати виробникам відпов.до видів с/г продукції,

Синя: внутрішня підтримка, повязана з конкретним товаром, якщо вона не перевищує 5% заг.вартості.

Зелена: боротьба зі шкідниками та захворюваннями, послуги з навчання, розповсюдження інформації, послуги з маркетингу, витрати на надання продовольчої допомоги знедоленим верствам населення.

Уругвайська угода - визначає особливості регулювання торгівлі с/г, товарами та механізмамизастосування заходів держ. підтримки с/г вир-ва і сипсидування експорту. Встановлює забовязання у сферах доступу до ринку щляхом замінина мито кі-ті обмежень імпорту не тарифних заходів недержавної підтримки добровільних обмежень експорту з можливістю застосування частини таких товарів. Сфери внутрішньої підтримки вітчизняних виробників експертної конкуренції (експортних супсидій на основу регулювання сукупного виміру підтримки, забарона таобмеження експортих супсидій на окремі товари ).Дана угода не поширюється на рибу та рибопродукти, шкіру, шкірсировину, хутро, вовну.

Регулювання міжнародної торгівлі в рамках СОТ здійснюється на базі основних правил і принципів, серед яких одним з найважливіших є принцип недискримінації. Він означає, що всі контрактні сторони-члени СОТ зобов'язані надавати одна одній однаково сприятливі умови. Таким чином, жодна країна не повинна робити винятки для іншої або застосовувати щодо неї дискримінаційний підхід. Принцип недискримінації поділяється на суб-принцип режиму найбільшого сприяння, який застосовується до зовнішніх ринків, та суб-принцип національного режиму, який стосується внутрішнього ринку.

Режим найбільшого сприяння передбачає надання однакових переваг всім країнам в разі надання певної переваги одній країні. Наприклад, держава-член СОТ надає окремій країні, яка необов'язково є членом СОТ, деякі пільги в торгівлі певною послугою. Зазначена країна повинна згідно з режимом найбільшого сприяння встановити щодо інших держав - членів СОТ однаковий пільговий режим. Таким чином викликається мультиплікаторний ефект, який забезпечує поширення пільг, наданих окремій країні, на всі держави - члени, що і сприяє подальшій лібералізації торгівлі. Допускаються також винятки із зазначеного принципу, термін дії яких обмежений до 10 років та які переглядаються через п'ять років після впровадження з метою перевірки існування умов, що зумовили їхню необхідність.

Національний режим забороняє дискримінацію іноземних товарів та послуг, наприклад, якщо держава субсидіює вітчизняного оферента послуг, тоді право на субсидії повинен також отримати іноземний оферент. Оскільки такі положення стосуються, зокрема, аудіовізуальної продукції, державних університетів, дитячих садків тощо, вони вважаються проблематичними, тому що викликають примусову комерціалізацію певних сфер економіки.

Принцип взаємності, який в наш час особливо стосується України, зазначає, що країна, яка вступає в СОТ, отримає певні переваги, але і бере на себе певні зобов'язання. У зв'язку з цим важливо також зазначити, що жодна країна «де факто» не може відступити від попередньо взятих на себе зобов'язань в зв'язку з економічними наслідками для неї.

Принцип зобов'язання - тарифні зобов'язання створені членами СОТ пронумеровані у спеціальному списку. Цей список встановлює межу зобов'язань: країна може змінити свої зобов'язання, але лише після переговорів зі своїми торговими партнерами, що може також означати відшкодування їм грошових втрат. Якщо відшкодування не надано, то країна-позивач може ініціювати процедуру обговорення і вирішення даної проблеми на рівні СОТ.

Принцип запобіжних заходів - у певних випадках уряд має право ввести обмежувальні заходи щодо торгівлі.

22. Уругвайська угода про сільське господарство

Під час проведення Уругвайського раунду (вересень 1986-квітень 1994) була прийнята угода про с. г., яка визначає особливості регулювання торгівлі с. г. товарами та механізми застосування заходів державної підтримки с. г. виробництва і субсидування експорту.

Дана угода не поширюється на рибу і рибопродукти, шкіру, шкіряну сировину, хутро, вовну, льняні та деякі ін. с. г. товари. Вона встановлює зобов'язання у сфері доступу до ринків шляхом заміни на мито кількісних обмежень імпорту не тарифних заходів, що вживаються через державні торгівельні підприємства, добровільних обмежень експорту та подібних митних заходів, з можливістю застосування до частини таких товарів механізму спеціальних захисних заходів при перевищені критичного рівня або зниження ціни імпорту нижче критичного рівня (встановлення додаткової ціни). Внутрішння підтримка вітчизняних виробників,експорт конкуренції (експортні субсидії) на основі регулювання сукупного виміру підтримки, а також заборони і обмеження експортних субсидій стосовно окремих товарів.

Враховуючи особливі потреби країн, що розвиваються спеціальний або диференціальний режим і десятирічний пільговий період для виконання зобов'язань щодо зменшення підтримки с. г. в країнах, що розвиваються та звільнення від обов'язку виконання зобов'язань найменш розвинутих країн.

23. Вимоги щодо доступу до внутрішнього агропродовольчого ринку

Угода про сільське господарство визначає особливості регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами, механізми застосування заходів державної підтримки виробництва і торгівлі в цьому секторі. Угода про застосування санітарних і фітосанітарних норм визначає умови застосування заходів санітарного і фітосанітарного контролю. СОТ реалізує принцип справедливої конкуренції на ринках сільськогосподарської продукції (як зовнішніх, так і внутрішніх). Відповідно до цього принципу заходи державної підтримки сільського господарства, що справляють найбільший протекціоністський і стимулюючий вплив на виробництво сільгосппродукції, а також заходи, спрямовані на захист внутрішнього агропродовольчого ринку, мають скорочуватися. Адже вважається, що вони впливають "викривлюючим чином" на ринок, тобто на обсяги виробництва та ціни. Отже, країни, що приєднуються до СОТ, беруть на себе певні зобов'язання з чотирьох напрямів: щодо державної підтримки сільського господарства; доступу на ринок сільськогосподарських і продовольчих товарів; санітарних і фітосанітарних заходів, експортної конкуренції в сільськогосподарській і продовольчій торгівлі.

Україна в ході переговорів відмовилася від застосування експортних субсидій для сільськогосподарської продукції, отже, зміни у вітчизняному АПК відбуватимуться під впливом перших трьох чинників, Слід зауважити, що поступова відмова країн-членів СОТ від застосування експортних субсидій та поступове зменшення фермерських субсидій вигідні Україні як нетто-експортеру сільськогосподарської продукції з обмеженими фінансовими можливостями субсидування експорту і підтримки сільського господарства, адже ці чинники зумовлюють поступове зростання світових цін на сільськогосподарську продукцію.

24. Правила застосування експортних субсидій в рамках СОТ

В Преамбулі до Угоди про сільське господарство однією з галузей, потребуючих прийняття країнами-членами конкретних зобов'язань названа експортна конкуренція, тобто надання експортних субсидій. Експерти вважають, що саме вони мають найбільш спотворюючий вплив на розвиток конкуренції на світових ринках сільськогосподарської продукції, деформують умови недискримінаційної торгівлі. Експортні субсидії надаються виробникам сільськогосподарської продукції для створення або підтримки конкурентних переваг на зарубіжних ринках.

Відомо, що ще в рамках ГАТТ вдалося розробити правила застосування субсидій щодо промислової продукції, аналогічні правила надання урядами субсидій у сільськогосподарському секторі не були приведені у відповідність до дисципліни ГАТТ. Угода про сільське господарство містить правила надання субсидій на сільськогосподарську продукцію.

Слід зазначити, що правила застосування експортних субсидій на сільськогосподарську продукцію і промислову відрізняються. Правилами ГАТТ з самого початку було заборонено застосування експортних субсидій на промислову продукцію розвиненими країнами. Угода про субсидії та компенсаційні заходи, яка була переглянута в ході Уругвайського раунду, поширила цю заборону і на промислову продукцію країн, що розвиваються. В той же час, вони мають восьмирічний перехідний період (до 1 січня 2003 року) для приведення практики застосування субсидій у відповідність із зобов'язаннями. Водночас, найменш розвинені країни і країни, що мають річний середньодушовий дохід менше 1000 доларів США поки що звільнені від цих зобов'язань.

Угода про сільське господарство вимагає від країн взяти зобов'язання скоротити їх застосування. В ході Уругвайського раунду члени СОТ домовились скоротити експортні субсидії до 2001 р.

25. Регулювання внутрішньої підтримки сільськогосподарського виробництва відповідно до УУСГ

Суть аграрної реформи та основні чинники, що на неї впливають. Особливості земельної реформи в Україні, законодавче забезпечення розвитку інфраструктури ринку землі сільськогосподарського призначення. Реформування відносин власності в аграрному секторі України. Макроекономічні та інституційні чинники аграрної реформи. Структура сільськогосподарського виробництва в Україні та структурна політика держави. Бюджетні-податкові та кредитно-фінансові чинники. Тенденції розвитку сільських територій та соціальна політика держави у сільській місцевості. Зовнішньоекономічні чинники аграрної політики держави: позитивні та негативні. Значення зовнішньої торгівлі сільськогосподарською продукцією та продовольством для економіки України, тенденції розвитку експортно-імпортної діяльності щодо продукції АПК Порівняльні переваги українського аграрного сектору на світовому агропродовольчому ринку, міжнародна конкурентоспроможність окремих агропродовольчих товарів. Державне регулювання експортно-імпортної діяльності в АПК України. Оцінка рівня державної підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні Потенційні наслідки вступу України до СОТ для вітчизняного аграрного сектору. Можливості державної підтримки сільськогосподарського виробництва в рамках СОТ.

26. Питання підтримки сільськогосподарського виробництва у поточному раунді переговорів у рамках СОТ.

Принцип єдиної угоди (single undertaking): практично кожне питання переговорів є частиною єдиного й неподільного пакету й не може бути узгодженим окремо. Принцип участі (participation): переговори відкриті для всіх членів СОТ і країн-спостерігачів, які ведуть або мають намір вести переговори щодо членства. Але рішення приймаються лише членами. Принцип прозорості (transparency): у Дохійській Декларації зазначається, що переговори повинні бути прозорими для всіх членів і всі члени повинні мати можливість брати активну участь у переговорах. Тобто, усім членам надається можливість висловлювати свої погляди під час неофіційних консультацій, результати яких обговорюються на засіданнях повноправних членів організації. Протоколи Комітету з питань торговельних переговорів та інших органів, що залучені до переговорного процесу, повинні швидко поширюватись на всіх трьох офіційних мовах (англійській, французькій та іспанській).4 Принцип особливого й диференційованого режиму (special and differential treatment): Угоди СОТ передбачають спеціальні права для країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн і дозволяють розвиненим країнам надавати преференції країнам, що розвиваються. Принцип сталого розвитку (sustainable development:): при обговоренні торгівлі та торговельних умов значну увагу приділяють аспектам сталого розвитку та екології. Принцип тем, що не обговорюються (subjects not negotiated): важливі елементи робочої програми, які не підлягають обговоренню, але про прогрес яких звітує Генеральна Рада на Міністерських конференціях.5 Згідно з Декларацією переговори повинні відбуватися в установленому форматі та в межах утверджених часових рамок. Кінцевим строком прийняття рішень було 1 січня 2005 року. Враховуючи принцип єдиної угоди, питання сільського господарства не можуть бути узгоджені окремо. Декларація підтверджує довгострокову мету, яка вже була узгоджена Угодою СОТ про сільське господарство. Це розробка справедливої і ринковоорієнтованої торговельної системи шляхом виконання програми фундаментальних реформ. Програма включає в себе суворіші правила й конкретні зобов›язання щодо державної підтримки й захисту сільського господарства. Метою є скасування та недопущення обмежень, що викривлюють світовий сільськогосподарський ринок.

Предметом переговорів сьогодні є такі питання:

* доступ до ринку: істотні скорочення обмежень;

* експортні субсидії: скорочення всіх їхніх форм і повне скасування в перспективі;

* внутрішня підтримка: істотне скорочення тих видів, які викривлюють торгівлю.

Як уже зазначалось вище, Декларація встановлює особливий і диференційований режим ставлення для країн, що розвиваються. У ній також ідеться про те, що результат повинен дозволити країнам, що розвиваються, задовольнити свої потреби, зокрема, стосовно продовольчої безпеки та розвитку сільських територій. Питанням неторговельного характеру також приділяється увага, як це передбачено Угодою про сільське господарство.

27. Особливості земельної реформи в Україні

Проведення земельної реформи в будь-якій країні має бути спрямоване на забезпечення реалізації основних функцій, землі в природі, економіці, суспільстві. Реформування земельних відносин передбачає проведення комплексу інституційно-функціональних, економічних, соціальних, правових, екологічних та інших заходів, спрямованих на формування нових за змістом і характером суспільних відносин, пов'язаних із використанням землі.

Саме такий підхід до здійснення земельної реформи впроваджується в Україні, де з 18 грудня 1990 року вся земля була оголошена об'єктом реформи. При цьому Україна відмовилась від реституції земельних ділянок як способу реформування відносин власності на землю. Водночас основними напрямами земельної реформи були визначені роздержавлення і приватизація земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення. Серед багатьох факторів, які безпосередньо впливають на проведення земельної, аграрної реформ, важливе значення має юридична база, яка має бути адекватною конкретним історичним та іншим умовам розвитку суспільства на території тієї чи іншої держави. У процесі земельної реформи та її правового супроводу проведені кардинальні зміни щодо правового режиму земель сільськогосподарського призначення, окремих земельних ділянок земель населених пунктів, промисловості, транспорту, лісового фонду, водного фонду, земель запасу, можливостей впровадження приватної та колективної, згодом комунальної власності.

Враховуючи те, що весь земний простір України є надбанням її народу, а відповідно до статті 14 Конституції України вона є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, кожний квадратний метр землі повинен нести використовуватись ефективно та безпечно. Тому питання ефективності управління земельними ресурсами і є тим дієвим шляхом, від якого залежить багатство нашого народу. Варто відмітити, що особливої уваги заслуговують управління земельними ресурсами у населених пунктах, адже хоча їхня площа становить 11,5 % земельного фонду України, проте більш ніж 70 % загального земельного податку надходить до бюджету за рахунок сплати земельного податку за використання земель населених пунктів.

Суттєві зміни стосуються також змін в структурі земельної власності та землекористування, які створили передумови для модернізації виробництва, створення конкурентоспроможних підприємств агропромислового комплексу. Очевидно, що цей процес буде досить тривалим, оскільки він пов'язаний із залученням значних внутрішніх і зовнішніх інвестицій.

Таким чином можна сміливо стверджувати, що тематика реформування земельних відносин в Україні є дуже актуальною, про що свідчать процеси, які відбуваються як на нормативно-правовому рівні, так і в реальному житті. Актуальність проявляється також і в тому, що від вирішення земельних питань залежить подальший розвиток багатьох галузей вітчизняної економіки та розвиток продуктивних сил України. Без реформування земельних відносин не варто сподіватись на повноцінне реформування вітчизняної промисловості.

Завданням даної роботи є розкриття основних здобутків проведення земельної реформи за роки незалежності, плоди, які принесли такі реформи, їх вплив на громадян, юридичних осіб та державу в цілому. Завданням є також з'ясування основних проблем, пов'язаних з проведенням земельної реформи, шляхів ї подолання та перспектив становлення нових, принципово відмінних від радянських стандартів суспільних відносин на землі.

З метою виконання цієї роботи під час її написання були використані різноманітні джерела інформації, зокрема чинна нормативно-правова база, статистична інформація, робото науковців.

28. Законодавче забезпечення розвитку інфраструктури ринку землі сільськогосподарського призначення

Особливим економічним ресурсом, що здатен задовольняти людські потреби є земля. Від ефективності її використання залежить не лише рівень економічного розвитку країни, а й добробут та здоров'я кожної людини. Тому у 14 статті Конституції України зазначено, що „земля - основне національне багатство, яке перебуває під особливою охороною держави”. За ринкових умов земля стає предметом купівлі-продажу, тобто стає товаром на ринку землі.

Важливим елементом ринку землі, відсутність якого унеможливлює його повноцінний розвиток та функціонування є ринкова інфраструктура. Під інфраструктурою ринку земельних ресурсів ми розуміємо сукупність організаційно-правових та економічних інституцій, які забезпечують нормальний, безперебійний режим функціонування ринку, виступають посередниками при здійсненні операцій купівлі-продажу, оренди, обміну та іпотеки землі. Інфраструктура ринку землі забезпечує його надійність, прозорість та стабільність через свої функції .Одним із найважливіших елементів інфраструктури ринку земельних ресурсів є торгові доми та спеціалізовані підприємства, які проводять земельні торги. Проведення земельних торгів на базі спеціалізованих організацій, що відповідають поставленим до них вимогам і пройшли відповідні тендери гарантує високу ефективність цих торгів.

Не менш вагоме місце в інфраструктурі ринку землі займає її фінансова складова, до якої належать спеціалізовані земельні (іпотечні) банки та страхові компанії. До функцій земельних (іпотечних) банків входить надання кредитів під заставу землі, а також інші послуги - аналіз фінансового стану позичальника, надання інформаційних та консультативних послуг, допомога в плануванні господарської діяльності заставодавця. Все це дасть змогу виробникам товарної сільськогосподарської продукції визначити потребу у кредитах, можливість їх сплати, акумулювати у своєму розпорядженні додаткові фінансові ресурси, вкрай необхідні для розширення обсягу виробництва, придбання нової техніки, спорудження виробничих та складських приміщень, проведення заходів, пов'язаних з покращенням якості земель.

Як відомо, визначальною особливістю праці в сільському господарстві є високий ступінь ризику, оскільки на кінцевий результат впливає не лише продуктивність праці, чи якість землі, а й погодні умови, які є непередбачуваними. Тому, чільне місце в інфраструктурі ринку земельних ресурсів займають страхові компанії. Головною їх функцією є страхування сільськогосподарських товаровиробників від втрати врожаю за непередбачуваних кліматичних умов. Розвиток таких компаній гарантуватиме зростання ділової активності на ринку землі.

Чи не найважливішою ланкою інфраструктури ринку земельних ресурсів є її державно-регулятивна складова, яка включає законодавче регулювання та оподаткування ринкових операцій із землею, відсутність якого унеможливлює сталий розвиток і функціонування ефективного та прозорого ринку земель, активізацію ділової активності.

Невід'ємною складовою повноцінного земельного ринку є його науково-дослідна та інформаційна інфраструктура, до складу якої входять спеціальні науково-дослідні установи і навчальні заклади, консалтингові компанії, інформаційні центри та агентства. Основним завданням інформаційної інфраструктури є інформування продавців і покупців земельних ділянок про діючі ціни, наявний попит та пропозицію землі, що дозволить їм приймати найбільш правильні рішення та максимально задовольнити свої інтереси. Головною умовою ефективного функціонування інформаційної інфраструктури у сфері земельних ресурсів є наявність єдиної системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обмеження, яка містить в собі відомості про усіх об'єктів та суб'єктів нерухомого майна, а також дані про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обмеження. 

Чільне місце в інфраструктурі ринку земельних ресурсів займають спеціальні науково-дослідні установи. Основними їх функціями є проведення наукових досліджень в галузі земельних відносин, вирішення питання покращення ефективності землекористування та розробка наукових рекомендацій щодо підвищення результативності функціонування ринку землі.

Не менш важливу роль у розв'язанні пріоритетних завдань земельної реформи відіграють спеціальні навчальні заклади. Основними їх функціями є підготовка та перепідготовка кадрів, а також проведення наукових досліджень і розробка на їх основі науково-обгрунтованих рекомендацій стосовно підвищення ефективності земельних відносин.

У період, коли ринок землі лише починає формуватися значна роль належить консалтинговим підприємствам. До їх функцій входить надання кваліфікованих рекомендацій виробникам сільськогосподарської продукції щодо підвищення ефективності землекористування, можливості та необхідності залучення додаткових кредитних ресурсів, розробки маркетингових стратегій їх розвитку, інформації про діючу ситуацію на ринку тощо.

Отже, важливою складовою ринку землі виступає ринкова інфраструктура. Вона охоплює організаційно-правові та економічні інституції з метою забезпечення ефективного функціонування ринку землі і є посередником при здійсненні операцій купівлі-продажу, оренди, обміну та іпотеки землі. Інфраструктура ринку землі виконує ряд функцій, серед яких можна назвати: інформаційне забезпечення учасників ринку, регулювання ринкового обороту земельних ділянок, страховий захист землевласників і землекористувачів, юридичний захист і фінансово-кредитна підтримка суб'єктів ринку, проведення оцінки землі тощо. Правильно організована інфраструктура забезпечить сталий та ефективний розвиток ринку земельних ресурсів, гарантуватиме захист прав та обов'язків усіх його учасників, їх інформаційне забезпечення і страховий захист, сприятиме зростанню ділової активності та безперебійності ринкового механізму, основними елементами якого є попит, пропозиція та ринкові ціни.

29. Реформування відносин власності в аграрному секторі України. Розвиток та регулювання орендних відносин

На сучасному етапі функціонування ринкової економіки в Україні особливої актуальності набувають питання економічно-правового стану орендних земельних відносин. Адже земля є тим ресурсом, раціональне використання якого дозволить отримати конкурентні переваги в цивілізованому світі і, таким чином, вивести національну економіку, в тому числі й АПК, на якісно новий рівень розвитку. Тож саме завершення земельної реформи має стати основним рушієм у вирушенні ряду проблем в сфері оренди земель.

В результаті здійснення земельної реформи в Україні понад 6,8 млн. селян отримали у власність земельні частки (паї) та земельні ділянки загальною площею 21 млн. га, з яких 74% передано в оренду новоствореним господарським формуванням ринкового спрямування. Крім того, 14,5 млн громадян України мають право на приватизацію земельних ділянок, з яких 7,3 млн. осіб станом на 1.01. 2010 р. замінили сертифікати на державні акти на право власності на землю.

Нині в сільському господарстві України орендні відносини є домінуючими. Більшість селян реалізує своє право на землю за допомогою орендних відносин з аграрними господарствами, фермерськими господарствами та іншими суб'єктами господарювання, з якими вони станом на 1 січня 2010 р. уклали 4,6 млн договорів оренди земельної частки (паю). Орендодавцями здебільшого виступають селяни-пенсіонери, які уклали 2 млн 441,7 тис. договорів (52,9 %) .