Фінансово-господарський контроль

Рис. 9.1. Організаційно-економічні риси неприбуткових організацій

Саме ці ознаки вважаються базовими характеристиками некомерційного сектора. Некомерційні організації створюються для рішення соціальних, благодійних, культурних, освітніх, наукових задач, для охорони здоров'я і природи, захисту прав людини, вирішенню споров і конфліктів, а також в інших цілях, спрямованих на досягнення суспільного блага.

В останній час в Україні неприбуткові організації набувають значного поширення. При цьому треба звернути увагу на слідуючи позиції, які відображають сутність некомерційного сектора:

прямі і непрямі внески в глобальну економіку;

зворотній зв'язок між громадянами та урядом;

взаємовигідний характер співробітництва комерційного та некомерційного сектора;

надає можливість реалізації в благодійності заможним структурам

Некомерційний сектор вносить прямі і непрямі внески в глобальну економіку.

Прямі внески зв'язані з тим, що некомерційний сектор - це сфера, що забезпечує зайнятість і самозайнятість населення. З погляду зайнятості за своїми функціями некомерційний сектор багато в чому схожий з малим бізнесом, однак він додатково забезпечує соціально-психологічну підтримку своїх співробітників і добровольців, більш активний у залученні в економічну діяльність соціально уразливої частини населення (інваліди, батьки дитяти-інвалідів, безробітні жінки старших віків і т.п.). НКО купують і роблять товари і послуги, необхідні для їхньої діяльності, стимулюючи тим самим сукупний попит і збільшуючи сукупну пропозицію. При цьому НКО працюють у нішах, що при природному положенні справ на вільному і конкурентному ринку не зацікавили б комерційний сектор, оскільки дають занадто маленькі норми прибутку.

Непрямі внески обумовлені тим, що НКО вносять у соціальну сферу елементи конкуренції. Створюючи конкуренцію державним і муніципальним структурам, НКО збільшують ефективність функціонування системи надання соціальних послуг у цілому. Поліпшення ефективності означає, що для виконання того ж обсягу соціальних функцій з економіки буде вилучена менша кількість ресурсів (тобто з'явиться можливість зниження податкового навантаження), а виходить, більша кількість ресурсів можна буде інвестувати в забезпечення росту в майбутньому. Діяльність некомерційних організацій допомагає поліпшити показники рівня утворення і здоров'я нації, що, відповідно до сучасних досліджень, збільшує ефективність економіки і забезпечує більш високі темпи економічного росту [83]. Поліпшуючи соціальний клімат, НКО вносять вклад у забезпечення соціальної і політичної стабільності, що є необхідними умовами економічного розвитку.

НКО займаються захистом прав людини, через механізми суспільної експертизи і контролю сприяють прозорості й ефективності роботи державних служб і судової системи. НКО - каталізатор реалізації механізмів зворотного зв'язку між громадянами й урядом. Це, у свою чергу, сприяє виникненню в громадян почуття патріотизму і відповідальності, формуванню активної життєвої позиції, самоорганізації і самоврядування. Некомерційний сектор розглядається як організаційна основа цивільного суспільства. Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, що досягли 18-літнього віку, а засновниками молодіжних і дитячих організацій - особи, що досягли 15-літнього віку. Членами громадських організацій, крім молодіжної і дитячих, можуть бути особи, що досягли 14-літнього віку, вік членів молодіжних і дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, установлених законами України.

Слід зазначити, що загальна схема організації бухгалтерського обліку неприбуткових організацій значно відрізняється від загальноприйнятої схеми в звичайних підприємницьких структурах. (рис. 9.2) [103, С. 62]

Рис. 9.2. Схеми бухгалтерського обліку в підприємницьких і неприбуткових організаціях

9.2 Аудит неприбуткових організацій

Фінансово-господарський контроль в неприбуткових організаціях здійснюється в формі аудиту.

Необхідність проведення аудиту в неприбуткових організаціях зумовлена рядом чинників:

по-перше, некомерційні організації прибігають до послуг аудиторських організацій для ініціативного аудита з метою установити правильність постановки бухгалтерського обліку, оптимізації оподатковування, для складання бюджету проектів, консультування по податкових і інших питаннях;

по-друге, деякі грантодавці вимагають підтвердження бухгалтерської (фінансово) звітності тих некомерційних організацій, що одержали від них гранти, як правило, це стосується закордонних грантодавців;

по-третє, аудит допомагає виявити ефективність структури керування в неприбутковій організації з метою її оптимізації й удосконалювання по напрямках;

по-четверте, аудит у неприбуткових організаціях покликаний до виявлення шляхів оптимізації і зниженню витрат, а так само пошуки альтернативних джерел фінансування, тобто підвищенню доходів.

Мета аудиту неприбуткової організації - досягнення розуміння кола статутної діяльності неприбуткової організації, планування перевірки, включаючи розрахунки істотності помилок, оцінка аудиторського ризику і застосування процедур експрес-аналізу, порядок проведення аудиту видаткової і дохідної частини бюджету, оцінка правильності ведення обліку майна і розрахунків, у тому числі з податковими органами.

Задачею аудиту неприбуткових організацій є робота зі статутними документами і бюджетом некомерційної організації.

Загальна схема аудиту неприбуткових організацій наведена на рисунку 9.3.

Рис.9.3. Схема аудиту неприбуткових організацій

Аудит неприбуткових організацій здійснюється за наступними напрямами:

Перевірка кошторисів неприбуткових організацій. Основною особливістю ведення фінансово-господарської діяльності неприбуткових організацій є те, що згідно чинному законодавству неприбуткові організації здійснюють витрати в межах затверджених кошторисів. Кошториси неприбуткової організації умовно можна розділити на два. вигляду:

кошториси витрат на зміст неприбуткової організації;

кошториси на проведення певних заходів, програм, проектів.

Спеціальних нормативно-правових документів, що регламентують порядок і процедуру складання кошторисів в неприбуткових організаціях, на сьогодні поки не існує. Кожна неприбуткова організація, виходячи з особливостей виду діяльності, яким вона займається, складає кошторис доходів і витрат, зважаючи на специфіку їх надходження і витрачання.

Перед складанням кошторису неприбутковою організацією проводиться аналіз надходження передбачуваних доходів і попередніх витрат за наступними основними ознаками:

види доходів і витрат;

суми доходів і витрат;

терміни надходження доходів і здійснення витрат.

При складанні кошторису неприбуткова організація може скористатися одним з трьох методів.

Метод 1. При цьому методі визначається сума доходів і вже з суми доходів плануються витрати неприбуткової організації. Наприклад, неприбуткова організація одержує грант на проведення досліджень в рамках діяльності неприбуткової організації.

Метод 2. При цьому методі визначається сума фактичних витрат, які необхідно здійснити для змісту неприбуткової організації або проведення конкретного заходу, потім плануються джерела, суми і терміни надходження доходів.

Застосування цього методу є можливим тоді, коли у неприбуткової організації немає постійного джерела доходів. Це може бути добродійна організація, що здійснює свою діяльність за рахунок добродійної допомоги і пожертвувань. Також цей метод можна використовувати для здійснення деяких проектів.

Наприклад, добродійна організація оплачує навчання трьох талановитих дітей-сиріт, при цьому сума витрат у вигляді платні за навчання відома наперед. Для реалізації даного проекту добродійна організація проводить добродійний аукціон в цілях отримання необхідної суми.

Метод 3. Комбінований метод, при якому неприбуткова організація планує витрати і доходи. При цьому частина доходів і витрат неприбуткової організації є постійною. Даний метод можуть застосовувати організації, що мають як постійні доходи у вигляді членських внесків, так і інші, менш прогнозовані, джерела у вигляді різних видів фінансової допомоги. Найчастіше на практиці при складанні кошторису доходів і витрат використовується комбінований метод.

Кошторис доходів і витрат неприбуткової організації, як і будь-який інший кошторис організації, звичайно складається в певній послідовності з поступовим переходом від дрібніших елементів до крупних.

Наприклад, у разі проведення турніру неприбутковою спортивною організацією окремо може складатися кошторис на здійснення рекламних заходів у складі загального кошторису, передбаченого на проведення турніру. Також при складанні кошторису на рік нерідко відбувається розбиття по місяцях (кварталам) і по декількох видах діяльності, які можуть здійснюватися неприбутковою організацією.

Наприклад, основною діяльністю неприбуткової організації є проведення занять по декількох видах спорту. При складанні загального кошторису на рік така неприбуткова організація враховуватиме надходження доходів і облік витрат по кожному місяцю і кожному виду спорту.

Однією з особливостей складання кошторису є те, що доходи і витрати в кошторисі відображаються по касовому методу, тобто фактично одержані доходи і фактично понесені витрати, а не нараховані, як в бух обліку. Так, в кошторисі безкоштовно одержані основні кошти відображаються у вигляді доходу у тому місяці, в якому відбулося отримання основних коштів, а витрати, пов'язані з їх отриманням, відображаються в цьому ж періоді.

Після складання і затвердження кошторису в наступному періоді або після проведення запланованого проекту проводиться аналіз фактичних сум понесених доходів і витрат на підставі даних бухгалтерського обліку, а також аналіз відхилень.

Однією з особливостей складання кошторису є те, що доходи і витрати в кошторисі відображаються по касовому методу, тобто фактично одержані доходи і фактично понесені витрати, а не нараховані, як в бухгалтерському обліку. Так, в кошторисі безкоштовно одержані основні кошти відображаються у вигляді доходу у тому місяці, в якому відбулося отримання основних коштів, а витрати, пов'язані з їх отриманням, відображаються в цьому ж періоді.

2. Перевірка установчих документів. Перевірка установчих документів являє собою початковий етап при проведенні аудита будь-якої організації, оскільки вони є основними документами, що відображають особливості її діяльності. Розуміння діяльності, засноване на аналізі установчих документів, допомагає усвідомити економічну політику некомерційної організації, проведену нею облікову політику, ідентифікувати господарські операції, проведені некомерційною організацією, а також визначити правильність застосування нормативно-правових документів, що регулюють її діяльність.

Основний установчий документ більшості некомерційних організацій - устав. Він є строго індивідуальним і залежить від виду організації. У ньому знаходить висвітлення різноманіття видів діяльності організацій. Для некомерційних організацій устав має особливе значення, оскільки даний вид організацій має спеціальну правоздатність, яка полягає в тім, що діяльність некомерційної організації повинна бути спрямована на досягнення основної мети, відбитої в установчих документах.

У зв'язку з цим однією з основних цілей аудита некомерційних організацій є зіставлення напрямків діяльності організації, принципів формування і використання її майна з цілями і задачами, визначеними статутом.

3. Перевірка того, щоб неприбуткова організація була зареєстрована не тільки в Єдиному державному реєстрі як юридична особа, а ще й у Реєстрі неприбуткових організацій. Особливістю є присвоєння коду неприбутковості для таких організацій залежно від видів діяльності, які вона здійснює. Існують особливості при отриманні доходів неприбутковими організаціями. Оскільки для неприбуткових організацій поняття прибутку не існує, то під доходом у даному випадку розуміють усі цільові та нецільові кошти, які отримує організація для здійснення своєї основної діяльності, що засвідчена статутом.

4. Аудит доходів. При отриманні доходу важливим є те, що аудит можна поділити на аудит цільових та нецільових доходів. При цьому особливістю цільових отриманих коштів є контроль грантів - специфічного виду отримання доходу, характерному саме для неприбуткових організацій. Основним тут є перевірка правильності оформлення договору між грантодавцем і організацією та дійсне зіставлення використані кошти саме на ту діяльність, яка була передбачена грантом, а також відповідає статуту організації.

Всі грошові кошти і майно, які поступають неприбутковим організаціям, можна підрозділити на цільові і нецільові.

Цільовими вважаються засоби і майно, що поступає для використання в конкретних цілях, тобто для проведення чітко певних заходів і програм.

Як правило, цілі, на які повинні використовуватися такі засоби або майно, указуються в статуті неприбуткової організації - одержувача засобів чи ж їх визначає особа, яка ці засоби надає.

Цільові засоби можуть поступати неприбутковим організаціям як субсидії, асигнування з бюджету і позабюджетних фондів, цільові внески фізичних і юридичних осіб і т.і.

Таким чином, якщо статутом неприбуткової організації передбачено витрачання засобів, що поступили, тільки на конкретні потреби або таку умову висунуто особою, що надала ці засоби, використовувати їх на інші цілі (для фінансування інших програм або заходів) не можна, оскільки це вважатиметься нецільовим їх використанням.

Проте небагато законодавчих актів, регулюючих діяльність неприбуткових організацій, передбачають відповідальність за нецільове використання засобів, що поступили.

5. Контроль добродійної допомоги. Законодавством встановлено, що якщо майно і засоби були передані добродійній організації на конкретні цілі, то вона повинна у обов'язковому порядку надати благодійнику звіт про їх використання. Проте відповідальність за непредставлення такого звіту або використання вказаних засобів не за цільовим призначенням даним Законом не передбачена.

Контроль за цільовим використанням добродійної допомоги у вигляді товарів, робіт, послуг здійснюють місцеві органи виконавчої влади і органи податкової служби.

В той же час за використання засобів, що поступили від благодійника, не на ті цілі, які він вказав, неприбуткова організація може нести договірну відповідальність. Адже отримання коштів від благодійника - це не що інше, як укладення договору пожертвування (ч. 2 ст. 729 ЦК). [4]І якщо пожертвування використовується не за призначенням, благодійник має право вимагати розірвання такого договору (ч. 3 ст. 730 ЦК). [4] В цьому випадку організація зобов'язана повернути засоби, одержані від благодійника (ч. 5 ст. 727 ЦК). [4] Крім того, в договорі, підписаному між благодійником і неприбутковою організацією, може бути передбачена сплата штрафних санкцій за нецільове використання засобів, одержаних за договором.

6. Контроль гуманітарної допомоги. Використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням спричиняє за собою кримінальну і адміністративну відповідальність згідно діючого законодавства.

Товари (предмети) гуманітарної допомоги, які продаються за грошові кошти або за інші види компенсації та виручка за такий продаж конфіскуються у встановленому законодавством порядку.

Єдиним покаранням, передбаченим для одержувачів гуманітарної допомоги, що допустили вказані порушення, може бути виключення з Реєстру одержувачів гуманітарної допомоги на підставі рішення Комісії із питань гуманітарної допомоги при Кабінеті міністрів України. А значить, одержувати гуманітарну допомогу вони не зможуть.

Контроль за використанням гуманітарної допомоги за цільовим призначенням здійснюють відповідні комісії із питань гуманітарної допомоги при Кабінеті міністрів України і органах державної податкової служби. Залежно від розміру засобів, витрачених не за цільовим призначенням, встановлюється адміністративна або кримінальна відповідальність.

9.3 Податковий контроль діяльності неприбуткових організацій

Неприбуткові організації підлягають обов'язковому податковому контролю.

При цьому існують певні особливості при здійсненні податкового контролю нарахування та сплати двох основних податків.

Податок на додану вартість.

Питання обкладення ПДВ регулюються вимогами законодавства. Тобто у разі здійснення неприбутковою організацією операцій, оподаткувань, останньої необхідно почати стежити за об'ємом таких операцій. Якщо їх об'єм не перевищує 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (61200 гривень) впродовж будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних місяців, така організація може не реєструватися платником ПДВ. Як тільки таке перевищення відбудеться, організація повинна реєструватися платником ПДВ у встановленому законом порядку. Надалі така організація розглядається податковими органами як повноцінний платник податків.

Приклад. Територіальний центр обслуговування пенсіонерів і інвалідів, створений рішенням Ізюмської Ради народних депутатів (Харківська область).

Функції територіального центру - виявлення самотніх і непрацездатних громадян і обстеження їх матеріально-побутових умов, визначення потреби в матеріальній, соціально-побутовій і меддопомога.

Територіальний центр обслуговування пенсіонерів і інвалідів за І Півріччя 2006 роки одержав доходи у розмірі 61000 гривень. Даний центр не реєструється як платник ПДВ.

Так, при розгляді операцій, оподаткувань, такими неприбутковими організаціями признається за ними право на отримання податкового кредиту по ПДВ. Але при цьому відзначає, що податковий кредит повинен складатися з сум ПДВ на товари (або основні фонди), витрати, на придбання яких можуть відноситися до категорії валових витрат або повинні підлягати амортизації. У разі часткового використання в операціях, оподаткувань придбаного майна (товарів), сума податкового кредиту підлягає відповідному коректуванню пропорційно використаній частці.

Заслуговує уваги також тлумачення податковою адміністрацією т терміну "добродійна допомога". Діяльність добродійної діяльності направлена па поліпшення матеріального положення одержувачів добродійної допомоги, сприяння соціальної реабілітації малозабезпечених, безробітних інвалідів, інших осіб, що потребують опіки, а також надання допомоги особам, які із-за своїх фізичних або інших недоліків обмежені в реалізації своїх прав і законних інтересів; надання допомоги громадянам, які постраждали унаслідок стихійної біди, екологічних, технологічних, техногенних і інших катастроф в результаті соціальних конфліктів, нещасних випадків, а також жертвам репресій, біженцям.

Добродійні організації організовують збір добродійних пожертвувань і внесків від фізичних і юридичних осіб України, іноземних держав і міжнародних організацій як у вигляді грошових коштів, так і у вигляді майна.

За рахунок вказаних засобів добродійні організації проводять культурно-просветітельськую'' роботу (організовують виставки, фестивалі, творчі вечори, концерти, виставки, лекції, створюють культурно-просвітницькі організації і творчі колективи); організовують наукові конференції, семінари і інші науково-освітні заходи, тобто проводять фінансово-господарську деятельность.лаготворительные

Б організації є платниками податку на додану вартість. При цьому сума податку, сплачена у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, включається до складу податкового кредиту в тому звітному періоді, в якому була здійснена сплата.

Що стосується питання сплати податку на додану вартість по товарах (роботам, послугам), одержаних як добродійна допомога, то передбачено звільнення від обкладення податком па додану вартість операцій але наданню добродійної допомоги, а саме безкоштовна передача товарів (робіт, послуг) особам, з метою їх безпосереднього використання в добродійних цілях, а також операції по безкоштовній передачі таких товарів (робіт, послуг) одержувачам (суб'єктам) добродійної допомоги відповідно до законодавства України.

Під безкоштовною передачею слід розуміти надання товарів (робіт, послуг) одержувачем добродійної допомоги без будь-якої грошової, матеріальної або інших видів компенсацій добродійної організації такими одержувачами або іншими особами, пов'язаними з ними. Порушення цього правила прирівнюється до умисного ухилення від оподаткування.

Що стосується можливості отримання податкового кредиту, то оскільки датою виникнення права па податковий кредит є дата списання засобів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), при безкоштовному отриманні товарів (робіт, послуг) право на податковий кредит не виникає.

Не підлягають звільненню від оподаткування ПДВ операції за поданням добродійної допомоги у вигляді товарів (робіт, послуг), оподатковуваних акцизним збором, цінних паперів, нематеріальних активів і товарів (робіт, послуг), призначених для використання в підприємницькій діяльності, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Для цілей оподаткування добродійна допомога ділиться на цільову і нецільову.

Цільовою є добродійна допомога, яка надається під певні умови і напрями її витрачання, а нецільовий - яка надається без встановлення таких умов або напрямів.

Тому не підлягає оподаткуванню добродійна і гуманітарна допомога у разі надходження на певних умовах і по напрямах її витрачання. Тобто, якщо неприбуткова організація має можливість відстежити її витрачання і підтвердити це відповідними документами, то об'єкт оподаткування, не виникає. Інакше така неприбуткова організація "перетворюється" на податкового агента щодо об'єкту оподаткування (доходів фізичної особи) зі всіма наслідками такого статусу.

Податок на прібуток

Для неприбуткових організацій, віднесених умовно до безповоротної фінансової допомоги, звільняються від оподаткування.

Безоплатно наданими товарами (роботами, послугами) вважаються:

- товари, що надаються платником податку згідно з угодами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошовою або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів або їх повернення

або без укладення таких угод;

- роботи і послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості;

- товари, передані юридичній або фізичній особі на відповідальне зберігання і використані їм в його виробничому або господарському обороті.

До основної діяльності не відносяться операції з продажу товарів (робіт, послуг) неприбутковими організаціями, осіб, що не є засновниками, учасниками або членами таких неприбуткових організацій.

(0001) - органи державної влади України. Органи законодавчої, старанної і судової влади здійснюють свої повноваження у встановленими в Конституції і у відповідності до законів України .

(0002) - установи, організації, створені органами державної влади України, які містяться за рахунок засобів відповідних бюджет.

(0003) - органи місцевого самоврядування

(0004)-учреждения, організації, створені органами місцевого самоврядування, які містяться за рахунок засобів відповідних бюджетів.

(0009)-пенсионные фонди.

(0010) -кредитные союзи

Приклад. Кредитний союз "Зростання" створений з метою соціального і фінансового захисту їй членів шляхом залучення їх особистих заощаджень для взаємного кредитування. Союз має статус юридичної особи і зареєстрована як неприбуткова організація.

Кредитний союз "Зростання" за І півріччя 1999 роки одержала доходи:

- членські внески (не підлягають оподаткуванню);

- банківські відсотки - пасивні доходи (не підлягають оподаткуванню);

- проведення учбових платних семінарів (підлягають оподаткуванню на загальних підставах);

- організація виставок (надання в оренду, зокрема павільйони, площ) (підлягають оподаткуванню на загальних підставах).

(0011) - інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає отримання прибутку згідно нормам відповідних законів

(0012) - союзу, асоціації і інші об'єднання юридичних осіб, житлово-будівельні кооперативи, створені для представлення інтересів засновників, то стримуються лише за рахунок внесків таких засновників і не проводять господарської діяльності, за винятком отримання пасивних доходи

Законом про податок на прибуток визначено, що від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій з ознаками неприбуткове 0001, 0002, 0003 і 0004, одержані у вигляді:

- засобів або майна, які поступають безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань;

- пасивних доходів;

- засобів або майна, що поступає в такі неприбуткові організації як компенсація вартості одержаних державних послуг, зокрема доходів державних професійно-технічних учбових закладів, одержаних

від виготовлення і реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю;

- дотацій або субсидій, одержаних з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або в рамках добродійної, зокрема гуманітарної допомоги або технічної допомоги, що надається таким неприбутковим організаціям згідно умовам міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, окрім дотацій на регулювання цін на платні послуги, що надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх одержувачам відповідно до законодавства, з метою зниження рівня таких цін.

Що стосується пільги по оподаткуванню для першої групи неприбуткових організацій в "частині доходів, що поступають як компенсація державних послуг, то необхідно відзначити, що під такими доходами розуміються які-небудь платні послуги, обов'язковість отримання яких передбачена законодавством і які надаються фізичним або юридичним особам органами виконавчої влади, місцевого самоврядування і створеними ними установами і організаціями, що містяться за рахунок засобів відповідних бюджетів. До таких послуг не відноситься оплата податків, зборів і обов'язкових платежів.

Доходи неприбуткових організацій, віднесених до першої групи, зокрема доходи установ освіти, науки, культури, охорони здоров'я, а також архівних установ, які містяться за рахунок бюджету, зараховуються до складу кошторисів (на спеціальний рахунок) на зміст таких неприбуткових організацій і використовуються виключно на фінансування витрат такого кошторису (включаючи фінансування господарської діяльності згідно їх статутам).

Якщо за наслідками звітного (податкового) року доходи на зміст вказаних організацій перевищують суму визначених кошторисом витрат, сума перевищення враховується у складі кошторису наступного року.

При цьому суми перевищення доходів над витратами вказаних неприбуткових організацій податок на прибуток не сплачується.

Що стосується платних послуг, які можуть надаватися державними установами охорони здоров'я, освіти, архівними установами, Загсами відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України переліками, то ці послуги не є державними, підлягають оподаткуванню, а доходи від їх надання прямують до відповідних бюджетів або (у разі недостатнього фінансування) використовуються виключно на фінансування витрат по кошторису на зміст цих установ відповідно до нормативів, встановлених Кабінетом Міністрів України.

9.4 Типові порушення в діяльності неприбуткових організацій

Типовими порушеннями в діяльності неприбуткових організацій являються:

1) невідповідність діяльності некомерційної організації засновницьким документам - статуту;

2) реєстрація організації тільки в Єдиному державному реєстрі, крім цього вона повинна бути зареєстрована в Реєстрі неприбуткових організацій;

3) неправильне оформлення договору між грантодавцем і організацією;

4) використання засобів одержаних від грантодавца на діяльність, яка не вказана в договорі;

5) використання засобів одержаних від грантодавца на діяльність, яка не вказана в статуті;

6) цільові засоби були використані на основну діяльність не в тому розмірі, в якому вони були одержані;

7) проведення незаконних операцій, які можна віднести до комерційної діяльності.

Тестові завдання для перевірки знань з теми № 9

1. Які організації відповідно до Законів України мають пільги з оподаткування ?

а) комерційні організації

б) неурядові організації

в) урядові організації

г) некомерційні організації

2. Які організаційно-економічні риси характеризують неприбуткові організації ?

а) автономні

б) незалежні

в) самокеровані

г) добровільні

3. Які позиції відображає сутність некомерційного сектора ?

а) прямі внески в глобальну економіку

б) непрямі внески в глобальну економіку

в) взаємовигідний характер співробітництва комерційного і урядового сектора

г) взаємовигідний характер співробітництва некомерційного і

неурядового сектора

4. Некомерційний сектор розглядається як :

а) соціальна основа цивільного суспільства

б) організаційна основа цивільного суспільства

в) культурна основа цивільного суспільства

5. Які громадяни можуть бути засновниками громадських організацій :

а) громадяни України

б) громадяни інших держав

в) особи без громадянства с 21 року

6. Хто має право стати членом громадських організацій ?

а) молодіжні організації

б) громадяни, що досягли 14 літнього віку

в) пенсійні організації

7. Основний установчий документ більшості некомерційних організацій ?

а) звіт про фінансові результати

б) баланс

в) устав

8. Чи існують особливості при отриманні доходів неприбутковими організаціями ?

9. Контроль неприбуткових організацій включає :

а) контроль доходів неприбуткової організації

б) контроль позичок неприбуткової організації

в) контроль принципів формування і використання майна

10. Які підрозділи включає в себе контроль видатків неприбуткових

організацій :

а) заробітна плата

б) оподаткування

в) надходження грантів

г) благодійна допомога

11. Неприбуткова організація характеризується :

а) автономністю

б) самостійністю

в) незалежністю

12. Громадська організація створюється для задоволення і захисту :

а) економічних і творчих інтересів

б) економічних і культурних інтересів

в) економічних і господарських інтересів

Відповіді на тестові завдання - Додаток П

Практичне завдання № 6 до теми 9

Мета практичного завдання: закріплення та апробація на практиці студентами теоретичних знань з теми: „Аудит та податковий контроль діяльності неприбуткових організацій”, а також здобуття практичних вмінь та навичок здійснення фінансово - господарського контролю за діяльністю неприбуткових організацій.

Умови завдання: необхідно здійснити фінансово-господарський контроль в формі аудиту за діяльністю громадської організації „Все краще - жінкам ”.

Завдання 6.1

Складіть програму аудиту неприбуткової організації.

На основі Програми аудиту складіть Робочий план аудитора. На основі Програми та Робочого плану складіть алгоритм проведення аудиту неприбуткової організації.

Завдання 6.2

Використовуючи порожній бланк Балансу підприємства заповніть його так, щоб можна було зрозуміти, що перед Вами знаходиться баланс саме неприбуткової організації.

Завдання 6.3

Використовуючи порожній бланк Звіту про фінансовий результат заповніть його так, щоб можна було зрозуміти, що перед Вами знаходиться звіт про фінансові результати саме неприбуткової організації.

Завдання 6.4

Розробить власний алгоритм перевірки Балансу та Звіту про фінансові результати неприбуткової організації з обов'язковим зазначенням найбільш „слабких місць” цієї звітності і можливих порушеннях при їх складанні.

Завдання 6.5

Надано фрагмент Звіту про використані кошти громадською організацією „Все краще - жінкам”.:

Проаналізуйте становище громадської організації „Все краще - жінкам”.

Еталонна відповідь на практичне завдання - Додаток Р

Тема 10. Контроль і аудит в банках

10.1 Діяльність банків як об'єкт банківського контролю

Діяльність банків підлягає контролю з боку багатьох органів (Рахункова палата, Державна податкова адміністрація, Головне контрольно-ревізійне управління, правоохоронні органи, НБУ, аудиторські фірми тощо). Кожний із зазначених органів і організацій переслідує при перевірці поставлені перед ними цілі, які можуть суттєво відрізнятися і навіть перебувати в протиріччі. Із всіх перерахованих суб'єктів контролю тільки Національний банк України і аудиторські фірми у ході перевірок кредитних організацій керуються метою забезпечення стабільності банківської системи, тобто сприяють досягненню однієї з головних цілей банківського регулювання.

Внаслідок чого виникає поняття банківського контролю як специфічної функції управління другим рівнем банківської системи - комерційними банками.

Банківський контроль - це система оцінки успішності виконання цілей, поставлених перед банківською системою, тобто зіставлення реальних досягнень із показниками, що встановлюються регулюючими й управлінськими органами. [ 91 ]

Розглядаючи сутність банківського контролю з позицій системного підходу, доцільним є й дослідження його елементів - мети, завдань, суб'єктів, предмету та об'єктів банківського контролю.

Метою банківського контролю є об'єктивне вивчення фактичного стану справ в досліджуваному секторі економіки, виявлення тих факторів та умов, які негативно відображаються на виконанні прийнятих рішень та досягненні поставлених цілей щодо забезпечення надійності й ефективності всієї банківської системи.

Основними завданнями контролю в комерційних банках є виявлення збігів або відхилень (недоліків) в системі регулювання банківської системи, сприяння усуненню виявлених відхилень та вироблення ефективних рішень. Предметом банківського контролю є стан економічних, організаційних, інформаційних та деяких інших характеристик банківської системи. Об'єктами контролю в установах банків є: банківська система в цілому; сам банк та його підрозділи; операції, що здійснюються банком; облік і звітність; діяльність банків (рис. 10.1).

Суб'єкти банківського контролю можна представити як ззовні (з боку державних і з боку незалежних контролюючих органів), так і зсередини. До суб'єктів банківського контролю з боку держави відносяться: Рахункова палата Верховної Ради України, Контрольні управління при Адміністрації Президента України, Головне контрольно-ревізійне управління, Міністерство економіки України, Національний банк України, Державна податкова адміністрація України, Державне Казначейство України, Фонд державного майна України, антимонопольний комітет, державні позабюджетні фонди (як-то Пенсійний фонд), Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, правоохоронні органи та інші згідно чинного законодавства. В якості суб'єктів незалежного контролю виступають незалежні аудиторські фірми, а суб'єктами внутрішнього контролю є спостережна рада. ревізійна комісія. правління (рада директорів), функціональні підрозділи банку, його служба внутрішнього аудиту.

Таким чином, контроль за діяльністю банків здійснюється як ззовні, так і з середини (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Система контролю за діяльністю банків України [ 91]

Таким чином, контроль за діяльністю банківських установ являє собою складну систему, яка має два основні напрями: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

10.2 Зовнішній контроль діяльності банківських установ

Зовнішній контроль діяльності банківських установ включає систему банківського нагляду і регулювання з боку НБУ та зовнішній аудит. Банки підпадають під більш жорстке державне регулювання та нагляд, ніж підприємства.

В Україні згідно із Законом "Про банки і банківську діяльність", а також Законом "Про Національний банк України" функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ.

Терміни «регулювання банківської діяльності» і «нагляд за банківською діяльністю», що є складовими назви однієї з підсистем зовнішнього банківського контролю, досить часто вживаються як синоніми; часом під регулюванням розуміють систему правил і норм, на базі яких організовується діяльність банків, а під наглядом -- функції уповноважених органів, котрі коригують роботу банківських установ відповідно до цих норм. Насправді, це різні поняття, але дуже взаємопов'язані.

Такі українські автори, як В.І.Грушко, С.М.Лаптєв, К.Є.Раєвський під регулюванням банківської діяльності розуміють насамперед створення відповідної правової бази. По-перше, розробка та ухвалення законів, що регламентують діяльність банків (наприклад, Закон про Центральний банк країни, Закон про банки і банківську систему). По-друге, ухвалення відповідними установами, уповноваженими державою, положень, що регламентують функціонування банків, у вигляді нормативних актів, інструкцій, директив. Вони базуються на чинному законодавстві і конкретизують, роз'яснюють основні положення законів. Законодавчі і нормативні положення визначають такі межі поведінки банків, які сприяють надійному та ефективному функціонуванню банківської системи [83].

Під банківським наглядом розуміють, насамперед, моніторинг процесів, що мають місце у банківській сфері на різних стадіях функціонування банків, а саме: створення нових банків та їхніх установ; діяльності банків; реорганізації та ліквідації банків [ 83, с. 11].

Регулятивно-наглядові органи мають повноваження застосовувати до банків певні коригувальні заходи, а також заходи примусового впливу з метою регулювання їхньої діяльності. Ці заходи можуть розглядатися одночасно як елемент банківського нагляду і як елемент банківського регулювання. Отже, поняття регулювання банківської діяльності та банківський нагляд дуже тісно переплітаються.

Стосовно формування організаційної структури системи банківського нагляду і регулювання в Україні, слід відзначити, що регулятивну функцію виконують різні департаменти центрального апарату НБУ з урахуванням їхнього функціонального призначення. Так, діяльність комерційних банків на валютному ринку регулює департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу регламентує порядок роботи банків з готівковою національною валютою, департамент бухгалтерського обліку та розрахунків визначає порядок бухгалтерського обліку і звітності в банках тощо.

Значну роль у виконанні функцій банківського регулювання та нагляду відіграє система банківського нагляду НБУ, що функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ. На рівні центрального апарату НБУ у 2000 році відповідно до вимог принципів Базельського комітету та Постанови Національного банку України «Про організацію діяльності банківського нагляду» від 15.12.2000 р. № 491 було сформовано нову структуру банківського нагляду в системі Національного банку України [110, с. 95 ].

Базельський комітет - Міжнародний комітет з банківського нагляду, який часто називається Базельським (за місцем його базування у Швейцарії у м. Базелі при Банку міжнародних розрахунків). Базельський комітет є найавторитетнішою організацією у світі щодо визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду. До комітету входять представники центральних банків і органів банківського нагляду дев'яти європейських країн, а також США, Канади та Японії. Комітет було створено в 1974 р. у зв'язку з глобалізацією банківської системи через координацію зусиль національних регулятивно-наглядових банківських органів. Комітет не є директивною структурою. Мета його діяльності - надати можливість кожній країні користуватися його досвідом і рекомендаціями в галузі банківського регулювання та нагляду з урахуванням особливостей національної економіки. Станом на сьогодні Базельський комітет виробив 25 основних принципів - «Базельські принципи», які є основою для організації діючого банківського нагляду і регулювання банківської діяльності багатьох розвинутих країн світу та тих, що розвиваються.

Відповідно до консультативного листа Базельського Комітету з банківського регулювання ефективний нагляд за діяльністю кредитних організацій є невід'ємним компонентом стабільної економіки, в якій банківська система відіграє головну роль, а саме здійснює розрахунки, мобілізує і розподіляє грошові кошти. До завдань банківською нагляду належать: забезпечення надійності і раціональності банківських операцій, акумулювання банками капіталів і резервування коштів, достатніх для управління ризиками. Відомо, що стабільна економіка не може існувати виключно за допомогою ринкових важелів і разом з ефективною економічною політикою нагляд є важливою умовою фінансової стабільності в кожній окремій країні. Основна мета нагляду - мінімізація ризику фінансових втрат вкладників і інших кредиторів, а також підтримка надійної банківської системи.

Згідно з Законом України "Про Національний банк України" банківський нагляд - це система контролю та активних впорядкованих дій НБУ, спрямованих на забезпечення дотримання банками та іншими фінансово-кредитними установами у процесі їх діяльності законодавства України і встановлених нормативів з метою забезпечення стабільності банківської системи та захисту інтересів вкладників і кредиторів.

Нагляд за банками НБУ та його установами традиційно здійснюють двома методами: безвиїзний (дистанційний, заочний) нагляд; виїзне інспектування банків.

Безвиїзний нагляд - це дистанційний моніторинг діяльності окремих банків і банківської системи в цілому, а також застосування наглядовими органами певних заходів з метою реагування на проблеми і недоліки, виявлені в діяльності банків. У більшості країн безвиїзний нагляд ґрунтується на аналізі звітності (балансовий звіт, звіт про прибутки/збитки та інші супутні форми), що подається органам банківського нагляду на регулярній основі і дає їм можливість постійно поновлювати інформацію про фінансовий стан банків, зокрема про їхню капітальну позицію, ліквідну позицію, рентабельність, а також певною мірою і про якість активів.

Дані звітності аналізуються і зводяться у статистичні звіти, за якими розраховуються різноманітні стандартні показники. Такі звіти дають змогу виявляти, чи дотримуються банками економічні нормативи; досліджувати тенденції в діяльності банків за певний період; проводити порівняльний аналіз за групами банків. У деяких країнах органи безвиїзного банківського нагляду можуть здійснювати моніторинг великих кредитів, кредитів, що надані інсайдерам, моніторинг позичальників, які несвоєчасно повертають банківські позички, тощо.

Безвиїзний нагляд використовується як система раннього застереження, що дає змогу наглядовим органам ухвалювати рішення про застосування до банків коригувальних заходів до загострення ситуації або до проведення інспекційної перевірки на місці. Проте слід зазначити, що безвиїзний нагляд може бути ефективним лише за умови, що він провадиться на основі достовірної звітності, отриманої від банків, та у разі дотримання ними певних стандартів обліку, звітності, високого рівня комп'ютеризації банківської діяльності.

Інспекційні перевірки банків на місцях мають проводитися кваліфікованими спеціалістами банківського нагляду, які здатні оцінити ступінь ризиків, можливих у діяльності того чи іншого банку, і визначити якість управління цими ризиками. Інспектування дає змогу органам банківського нагляду перевіряти такі аспекти діяльності банків:

достовірність звітності;

дотримання законів і нормативних актів;

надійність управління банком;

стійкість фінансового стану банку.

Порівняно з безвиїзним наглядом інспекційні перевірки надають наглядовим органам більше можливостей щодо виявлення реальної якості банківських активів, якості управління банком і взагалі реального фінансового стану банку. Проте цей метод нагляду є більш трудомістким, потребує більшої кількості персоналу.

Оптимальний варіант банківського нагляду передбачає координацію зусиль безвиїзного нагляду та інспектування, тому що ці наглядові методи є взаємодоповнюючими. Слід також додати, що наглядові органи повинні мати контакт з керівниками банків і глибоке розуміння банківської діяльності.

Обов'язковим елементом системи банківського нагляду і регулювання з боку НБУ є пруденційне регулювання або пруденційний нагляд (від англ. prudential - розсудливий, обережний).

Згідно Положення «Про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України» пруденційний нагляд - це система банківського нагляду, при якій головна увага органів нагляду зосереджується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану, результатів діяльності та якості керівництва. Методика пруденційного нагляду вивчає дотримання банком вимог чинного законодавства, нормативних актів Національного банку України, економічних нормативів тощо.

З метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування національної банківської системи, захисту інтересів вкладників та кредиторів комерційних банків та відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків такі обов'язкові економічні нормативи: нормативи капіталу; нормативи ліквідності; нормативи кредитного ризику; нормативи інвестування; норматив ризику загальної відкритої валютної позиції банку.

За надання Національному банку недостовірної інформації щодо економічних нормативів банки несуть відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України.

Контроль за дотриманням комерційними банками встановлених економічних нормативів здійснюється щоденно (за щоденними формами звітності) та щомісячно (на підставі форм звітності за 1 число місяця).

Дію зазначених економічних нормативів регламентує Інструкція НБУ «Про порядок регулювання діяльності комерційних банків». Вона побудована на основі останніх вимог Базельського комітету, що містять 25 базових принципів, якими необхідно керуватися для ефективної роботи системи банківського нагляду.

Взагалі банківський нагляд існує в різних формах понад 100 років. Вперше банківський нагляд був запроваджений у Сполучених Штатах Америки, а згодом - у країнах Західної Європи. Останнім часом практика банківського нагляду почала широко застосовуватись і в країнах, що розвиваються. Кожна держава будує систему нагляду та контролю діяльності комерційних банків за власним сценарієм, покладаючи виконання наглядових функцій на один із зазначених органів: Центральний банк країни, Міністерство фінансів, Незалежне агентство.

У першому випадку головним елементом системи нагляду є Центральний банк країни, який забезпечує стабільність фінансової системи. Як правило, такий принцип організації системи нагляду розповсюджений переважно у країнах, що будують ринкову економіку, а саме в Україні, Росії та інших.