Бюджетна система

Неподатковими надходженнями є надходження по штрафах, санкціях (крім штрафів за порушення податкового законодавства), доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; добровільних невідплатних надходженнях з недержавних джерел.

Доходи від операцій з капіталом включають надходження від продажу основного капіталу, надходження від реалізації державних запасів товарів, надходження від продажу землі а нематеріальних активів; податкові та фінансові операції та операції з капіталом.

Трансферти - кошти, передані з одного бюджету од іншого, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній і безповоротній основі.

Цільові фонди - це фонди, створені відповідно до законів України, які формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів. Це - Пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування України з тимчасової втрати непрацездатності; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд соціального захисту інвалідів; Фонд здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; Фонд захисту від забруднення навколишнього природного середовища тощо.

4.2 Доходи Державного бюджету

4.2.1 Класифікації доходів бюджету

Доходи Державного бюджету - це частина централізованих фінансових ресурсів держави, які врегульовані відповідними нормативними актами і необхідні для виконання її функцій. Основним джерелом доходів бюджету є ВВП. Методами, які використовуються органами державної влади для перерозподілу ВВП і утворення доходів бюджету є податки, збори, неподаткові платежі, позики, емісія грошей. Джерела доходів державного бюджету України визначені Бюджетним кодексом. Доходи державного бюджету можна класифікувати за такими критеріями:

- залежно від повноти зарахування доходів до бюджету

закріплені

регулюючі

- за регулярністю надходження

звичайні (регулярні)

надзвичайні (з'являються за виняткових обставин)

- за методами залучення

податки

збори

обов'язкові платежі

інші надходження

- за способом зарахування

загальний фонд (надходження, які не призначені для конкретної мети, а визначені для забезпечення фінансовими ресурсами загальних виплат)

спеціальний фонд (створений з метою фінансування окремих видатків за рахунок окремих визначених джерел надходжень)

- згідно Бюджетного кодексу

податкові надходження;

неподаткові надходження;

доходи від операцій з капіталом;

трансферти.

4.2.2 Загальнодержавні податки і збори

Джерелами доходів державного бюджету є такі загальнодержавні податки і збори:

податок на додану вартість (ПДВ);

акцизний збір;

податок на прибуток підприємств;

мито;

державне мито;

податок на нерухоме майно;

плата за землю;

рентні платежі;

податок з власників транспортних засобів;

податок на промисел;

плата за торговий патент;

прибутковий податок з громадян;

збір на геологорозвідувальні роботи;

збір за спеціальне використання природних ресурсів;

збір за забруднення навколишнього середовища

ПДВ є одним з найбільших джерел доходів Державного бюджету України. Цей податок сплачується до Державного бюджету України на підставі Закону України "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями. Платниками ПДВ є всі фізичні і юридичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність на території України. Об'єктом оподаткування ПДВ є виручка від реалізації товарів, робіт, послуг за винятком суми, що сплачена платником податку своїм постачальникам. В Україні встановлена ставка ПДВ - 20%, в окремих випадках (стимулювання експорту) передбачена нульова ставка податку.

Акцизний збір встановлюється за індивідуальними ставками податку для кожного товару і стягується до бюджету на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір". Перелік підакцизних товарів та ставок акцизного збору встановлюється Законами України. Ставки акцизного збору встановлюються у % (відносно до обсягу реалізації в цінах, що включають цей податок) та у твердих ставках (в ECU на одиницю товару, чи певну величину його виміру). Платниками акцизного збору є вітчизняні виробники підакцизних товарів та суб'єкти, що імпортують, чи реалізовують підакцизні товари. Об'єктом оподаткування виступає оборот з реалізації підакцизних товарів, а для імпортних - їх митна вартість.

Податок на прибуток підприємств стягується до бюджету на підставі Закону України "Про оподаткування підприємств" зі змінами і доповненнями. Платниками податку на прибуток є юридичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також бюджетні установи в частині комерційної діяльності. Об'єктом оподаткування є балансовий прибуток, ставка податку на прибуток встановлена на рівні 30%. Податок на прибуток відноситься до доходів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Прибутковий податок з громадян стягується до бюджету на підставі Декрету Кабінету Міністрів України про "Прибутковий податок з громадян" зі змінами і доповненнями. Платниками податку є фізичні особи, незалежно від віку, громадянства та інших ознак, які мають самостійне джерело доходів. Об'єктом оподаткування у громадян України виступає сукупний річний дохід одержаний з різних джерел на території України і за її межами; у осіб, що не є громадянами України - дохід, одержаний з джерел в Україні. На даний момент ставки прибуткового податку громадян диференційовані за прогресивною шкалою.

Мито стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон України на підставі Закону України "Про єдиний митний тариф" Платниками є декларанти (фізичні і юридичні особи, які декларують товари) товарів, які переміщуються через митний кордон. Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів, або їх кількісна оцінка, що залежить від встановлених ставок. Ставки мита встановлюються у % до митної вартості (таке мито називається адвалорним) та у твердих ставках (в ECU на одиницю товару, чи певну одиницю його характеристики) (таке мито називається специфічним). В залежності від того який митний режим встановлено в Україні для тієї чи іншої країни походження товарів, % ставки мита бувають повні, пільгові і преференційні. Мито сплачується до або під час перетину кордону. Функції контролю за правильністю обчислення і сплати мит до бюджету покладено на митні органи.

Державне мито - це плата, яка встановлена за вчинення юридичних дій та видачу документів юридичного значення. Ставки державного мита встановлюються в % до суми договору чи позову, вартості майна, або в твердих розмірах за одну послугу.

Податок на промисел встановлюється за право разової торгівлі (не більше як 4 рази протягом календарного року). Платниками є фізичні особи, об'єктом оподаткування - сумарна вартість товарів. Ставки оподаткування є 10% , якщо товари підлягають продажу протягом 3 днів; 20% якщо товари підлягають продажу протягом 7 днів, але сума податку належна до сплати в бюджет має бути не менше ніж одна мінімальна зарплата.

Плата за торговий патент справляється відповідно до Закону України "Про патентування окремих видів підприємницької діяльності". Платниками є суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють торгівельну діяльність, надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг. Перелік побутових послуг, що підлягають патентування (визначає Кабінет Міністрів України) не змінюється протягом бюджетного року. Порядок придбання торгівельного патенту (державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємництва здійснювати певний вид підприємницької діяльності) визначається за видами діяльності. Вартість торгового патенту визначається органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пунктів продажу товарів та їх асортиментного переліку. Патенти бувають короткострокові (термін дії від 1 до 15 днів) та річні. До державного бюджету зараховується 30% плати за торговий патент та 100% суми плати за торговий патент пунктів продажу нафтопродуктів.

Плата за землю (земельний податок) стягується на основі Земельного Кодексу України та Закону України "Про плату за землю". Платниками податку виступають фізичні і юридичні особи, яким земля надана у власність або користування. Об'єктом оподаткування є площа земельної ділянки; ставки податку диференціюються залежно від призначення земель (сільськогосподарського чи несільськогосподарського призначення). Ставки податку на землі сільськогосподарського призначення диференціюють залежно від напрямів використання (рілля; сінокоси, пасовища; багаторічні насадження) та родючості ґрунтів (відповідно до земельного кадастру). Ставки податку на землі несільськогосподарського призначення диференціюють залежно від знаходження земельної ділянки в межах населеного пункту (цент , серединна зона, периферія).

Рентні платежі стягуються до бюджету на підставі Указу Президента України "Про встановлення рентної плати на нафту і природній газ, що видобувається в Україні" від 21.12.1994р. №785/94. Ставки рентної плати встановлюються спільним рішенням Міністерства економіки, Міністерства фінансів та Державного комітету України по нафті і газу. Об'єктом оподаткування є обсяг видобутої нафти в тонах, та газу в м³. Платниками податку є нафтогазовидобувні підприємства.

Податок з власників транспортних засобів стягується до бюджету на підставі Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про податок з власників транспортних засобів а інших самохідних машин і механізмів" від 13.02.1997р. № 75/97-ВР. Платниками податку є юридичні та фізичні особи, у власності яких є транспортні засоби. Об'єктом оподаткування є об'єм двигуна автотранспорту та довжина корпусу засобів водного транспорту. Ставки податку встановлені в ECU зі 100см³ об'єму двигуна чи 1 см довжини корпусу.

Податок на нерухоме майно передбачений в чинних законодавчих актах, але не справляється у зв'язку з відсутністю нормативних документів.

Збір на геологорозвідувальні роботи стягується до бюджету на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів відрахувань за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету та їх справляння" від 11.08.1995р. №645. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, які видобувають корисні копалини, підземні прісні, мінеральні і термічні води. Норми відрахувань затверджуються Мінекономіки України. Об'єктом обчислення відрахувань є вартість видобутої мінеральної сировини або її переробки.

Збір за спеціальне використання природних ресурсів включає плату за спеціальне користування надрами (стягується на підставі Постанови Верховної Ради України "Лісовий кодекс України" від 21.01.1994р.), плату за спеціальне використання прісних вод (стягується на підставі Постанови Верховної Ради України "Водний кодекс України" від 6.06.1995р.), плати за спеціальне використання лісових ресурсів (стягується на Постанови Верховної Ради України "Земельний кодекс України" від 13.03.1992р. № 2196-ХІІ).

Платниками плата за спеціальне користування надрами є суб'єкти підприємництва, що здійснюють видобуток корисних копалин; об'єктом справляння плати є обсяг погашених у надрах балансових запасів корисних копалин та обсяг видобутих (залежно від виду копалин).Базові нормативи плати встановлюються постановою КМУ.

Платниками плати за спеціальне використання прісних вод є всі суб'єкти підприємництва -водокористувачі. Об'єктом оподаткування є обсяг забраної води; тарифи диференціюються за водогосподарськими мережами залежно від басейну річок та підземними водними джерелами залежно від адміністративної одиниці (області). Плата встановлюється постановою КМУ.

Платниками плати за спеціальне використання лісових ресурсів є юридичні і фізичні особи, які заготовляють деревину. Об'єктом плати є обсяг заготовленої деревини в м³. Ставки плати встановлені у вигляді такси плати у грошовому вираженні. Такси диференційовані за лісотаксовими поясами; видами основних порід лісу; якістю деревини; сортами деревини; лісозаготівельними розрядами. Ставки плати встановлюються постановою КМУ.

Збір за забруднення навколишнього середовища сплачується на підставі Закону України "Про охорону навколишнього середовища" від 25.06.1991р. та Закону України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992р. Платниками збору є суб'єкти підприємництва, що здійснюють викиди й скиди забруднюючи х речовин у атмосферу, поверхневі, територіальні та внутрішні морські води, підземні горизонти а розміщують відходи у навколишньому природному середовищі. Розмір плати встановлюється КМУ. Об'єктом нарахування плати є обсяг забруднюючих речовин.

Збір на обов'язкове пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття; до державного інноваційного фонду; до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення є зборами до Державних позабюджетних фондів, але не є джерелами доходів Державного бюджету України.

Розмежування джерел доходів між загальним і спеціальним фондами Державного бюджету встановлюється Законом України про Державний бюджет. Наприклад, у 2001 р. до доходів загального фонду Державного бюджету повністю зараховувались ПДВ, акцизний збір із ввезених в Україну товарів, мита, платежі за спеціальне використання лісових ресурсів, інші; частково зараховувались - податок на прибуток підприємств; акцизний збір з вироблених в Україні товарів; 97% коштів від приватизації, інші. До спеціального фонду повністю зараховувались: збір на геологорозвідувальні роботи; збір на розвиток виноградарства; збір за забруднення навколишнього середовища, інші; частково зараховувались - 3% від приватизації; 80% відрахувань за транспортування нафти магістральним нафтопроводом; 90% портового збору, інші.

4.3 Доходи місцевих бюджетів

Доходи місцевих бюджетів виражають сферу економічних відносин суспільства, яка пов'язана з формуванням, розподілом та використанням фінансових ресурсів регіонального рівня і використовується місцевими органами влади для забезпечення поточних і перспективних завдань розвитку регіону.

Згідно закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок місцевих податків та зборів та закріплених у встановленому порядку загальнодержавних податків і зборів і інших загальнообов'язкових платежів.

До місцевих податків і зборів відносяться:

Податок з реклами. Платниками податку є особи, що встановлюють і розміщують рекламу. Податок встановлюється у розмірі 0,1% вартості послуг за розміщення одноразової реклами; 0,5% вартості послуг за розміщення реклами на тривалий час. Податок справляється під час оплати за послуг за встановлення і розміщення реклами.

Комунальний податок. Платниками податку є суб'єкти підприємництва, що використовують найману працю. Об'єктом оподаткування є середньоспискова чисельність персоналу підприємства. Ставка податку - 10% неоподаткованого мінімуму доходів громадян (НМДГ) за кожного середньоспискового працівника. Податок справляється кожен місяць. НМДГ - частина доходу, що не підлягає оподаткуванню89 згідно чинних правових актів.

Готельний збір. Платниками податку є особи, які проживають в готелях. Граничний розмір готельного збору - 20% добової вартості найманого житла без додаткових послуг.

Збір за паркування автотранспорту. Платниками збору є фізичні і юридичні особи, які паркують автомобілі у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. Ставка збору за парковку автотранспорту встановлюється за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен перевищувати 3% НМДГ у спеціально обладнаних місцях; 1% НМДГ у відведених місцях.

Ринковий збір є платою за торгові місця на ринках і павільйонах, критих і відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин. Платниками збору є юридичні і фізичні особи, що реалізують товари. Ринковий збір встановлюється у розмірі не більше ніж 20% мінімальної заробітної плати (МЗП) для фізичних осіб та 3 МЗП для юридичних осіб і справляється працівниками ринку за кожен день торгівлі. Мінімальна заробітна плата - це встановлена державою нижня межа оплати праці за фактично відпрацьовану повну місячну норму робочого часу найманого працівника 89.

Збір за видачу ордена на квартиру є платою за послуги, пов'язані з видачею документів на право заселення квартири. Граничним розміром збору є 30% НМДГ.

Збір з власників собак. Платниками збору є громадяни - власники собак (крім службових). Граничний розмір збору 10% НМДГ. Збір справляється 1 раз в рік.

Курортний збір. Платниками збору є громадяни, які прибувають у курортну зону. Збір справляється адміністрацією готелю чи іншої установи готельного типу, квартирно-посередницькими організаціями при поселенні у готель чи будинок, або у 3-х денний термін з дня прибуття в курортну зону за місцем тимчасового проживання громадянина. З осіб, що зупинилися в приватних будинках чи квартирах громадян, які проживають в наметах, автомашинах тощо, курортний збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів. При зміні платником місця тимчасового проживання в межах курортної зони курортний збір повторно не справляється. Граничний розмір курортного збору не повинен перевищувати 10% НМДГ.

Збір за участь у бігах на іподромі. Платниками збору є фізичні і юридичні особи, власники коней, які беруть участь в бігах на іподромі. Збір справляється адміністрацією іподромів до початку змагань. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 3 НМДГ.

Збір за виграш у бігах на іподромі. Платниками збору є особи, які виграли в грі на тоталізаторі на іподромі. Збір справляється адміністрацією іподрому при видачі виграшу. Граничний розмір збору не повинен перевищувати 6% від суми виграшу.

Збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі. Збір справляється адміністрацією іподрому з учасника гри на тоталізаторі в момент придбання ним квитка на участь в грі. Граничний розмір збору - 5% від суми плати за участь у грі.

Збір за право використання місцевої символіки справляється з юридичних і фізичних осіб, що використовують місцеву символіку з комерційною метою. Місцевою символікою слід вважати герб міста чи іншого населеного пункту, назва чи зображення архітектурних і історичних пам'яток. Збір справляється відповідними органами місцевого самоврядування при видачі дозволу на використання місцевої символіки. Граничний розмір збору - 5 НМДГ для приватних підприємців (фізичних осіб); 0,1% від вартості виробленої продукції, наданих робіт, послуг для юридичних осіб.

Збір за право на проведення кіно - і телезйомок. Платниками збору є комерційні кіно - і телеорганізації, які проводять зйомки, що потребують від органів місцевої влади додаткових заходів - обгородження території зйомок, виділення наряду міліції, тощо. Суму збору складають фактичні витрати на проведення зазначених заходів.

Збір за право проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей. Платниками збору є фізичні і юридичні особи, які мають дозвіл на проведення аукціонів, розпродажу і лотерей. Збір за проведення аукціонів і конкурсного розпродажу справляється за 3 дні до їх проведення; збір за проведення лотереї справляється під час одержання дозволу на випуск лотереї. Граничний розмір збору - 0,1% вартості заявлених до аукціону, конкурсного розпродажу товарів, або суми на яку випускається лотерея. Збір за прав проведення лотереї не повинен перевищувати 3 НМДГ з кожного учасника.

Збір за проїзд по території прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон. Граничний розмір збору 0,5 НМДГ з юридичних і фізичних осіб громадян України; від 5 до 50 доларів США з юридичних осіб і громадян інших держав. Збір не справляється з автотранспорту, що здійснює перевезення за кордон: вантажів за державним замовленням і державним контрактом; громадян України, що напрямляються у службові відрядження; спортсменів, що виїжджають на міжнародні змагання; громадян, що від'їжджають в порядку культурного обміну, на лікування, оздоровлення дітей, за телеграмою про похорон близьких родичів.

Збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі є платою за оформлення і видачу дозволів на торгівлю у спеціально відведених для цього місцях. Справляється уповноваженими організаціями з фізичних і юридичних осіб, які здійснюють торгівлю; залежить від площі торгівельного місця, його територіального розміщення і виду товарів. Граничний розмір збору 1 НМДГ на день за одноразову торгівлю; до 20 НМДГ для суб'єктів, що постійно здійснюють торгівлю.

Суми місцевих податків і зборів зараховуються до місцевих бюджетів за місцем знаходження платника.

До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відносяться:

прибутковий податок з громадян;

державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

плата за ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності та сертифікати, що видаються відповідними органами виконавчих рад;

плата за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, що справляється виконавчими органами відповідних рад;

плата за торговий патент на здійснення деяких видів підприємницької діяльності (за винятком плати за придбання торгових патентів пунктами продажу нафтопродуктів);

надходження адміністративних штрафів, що накладаються відповідними органами адміністративних рад;

єдиний податок для суб'єктів малого підприємництва.

Плата за ліцензії та сертифікати справляється уповноваженими органами, перелік яких затверджено КМУ за поданням Ліцензійної палати України при видачі ліцензії. Ліцензія видається на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності:

на виробництво спирту, алкогольних напоїв (річна плата становить 500 НМДГ) та вин (річна плата становить 120 НМДГ). Ліцензія видається на 5 років; плата вноситься щорічно, перший внесок справляється Держспецмонополією України до початку виробництва продукції; плата зараховується рівними частками - 50% до Державного бюджету; 50% до місцевого бюджету за місцезнаходженням підприємства.

на право здійснення експорту /імпорту гуртової торгівлі спиртом (річна плата становить 5000 НМДГ / 10 000 НМДГ). Ліцензія видається на 5 років; плата зараховується до Державного бюджету щорічно;

на право здійснювати торгівлю алкогольними напоями (річна плата 100 НМДГ; у селищах міського типу та селах - 20 НМДГ) та тютюновими виробами (50 НМДГ; у селищах міського типу та селах - 10 НМДГ). Ліцензія видається на 1 рік; плата вноситься протягом року щоквартально - 50% до місцевого бюджету за місцем торгівлі; 50% - до районного бюджету.

Єдиний податок сплачується суб'єктами малого підприємництва відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 3 липня 1998р. № 727/98. Суб'єктами малого підприємництва вважаються:

фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; у трудових відносинах з якими перебуває не більше 10 діб, обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) не перевищує 500 тис. грн.

юридичні особи, в яких середньо облікова чисельність працюючих протягом року не перевищує 50 осіб; обсяг виручки від реалізації не перевищує 1 млн.грн.

Ставки єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем реєстрації і не може бути меншою ніж 20 грн. на місяць і більшою ніж 200 грн. на місяць. Сума єдиного податку фізичної особи розподіляється відділеннями Державного казначейства України наступним чином:

43% - до місцевого бюджету;

42% - до Пенсійного фонду;

15% - на обов'язкове соціальне страхування.

Суб'єкт малого підприємництва - юридична особа може самостійно вибрати одну з наступних ставок єдиного податку:

6% від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), але тоді сплачує також ПДВ;

10% від суми виручки від реалізації (за винятком акцизного збору), тоді ПДВ включається до складу єдиного податку.

Сума єдиного податку юридичної особи розподіляється відділеннями Державного казначейства України наступним чином:

20% - до Державного бюджету;

23% - до місцевого бюджету;

42% - до Пенсійного фонду;

15% - на обов'язкове соціальне страхування.

Суб'єкти малого підприємництва, який сплачує єдиний податок не сплачує таких податків і зборів:

ПДВ, крім випадків, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6%;

податку на прибуток;

податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб-підприємців);

плати за землю;

збору на обов'язкове соціальне страхування;

збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття;

збору обов'язкове державне пенсійне страхування;

збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соц.захисту населення;

збору на спеціальне використання природних ресурсів;

збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання доріг загального користування;

збору до Державного інноваційного фонду;

збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

плати за патенти

податку на промисел;

комунального податку;

внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;

внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення.

До доходів місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать:

місцеві податки і збори;

визначений Бюджетним кодексом % плати за землю;

податок з власників транспортних засобів і інших самохідних машин і механізмів в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

податок на промисел, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

плата за забруднення навколишнього природного середовища в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

фіксований сільськогосподарський податок в частині, що зараховується до відповідного бюджету;

платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

податок на прибуток підприємств комунальної власності;

кошти від продажу майна та земельних ділянок, що знаходяться у комунальній власності;

плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

надходження дивідендів, нарахованих на акції підприємств, що є у власності муніципалітетів;

надходження сум % за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

гранти та дарунки;

інші.

Теми рефератів

Внутрішні та зовнішні чинники рівня доходів Державного бюджету України.

Вплив "тіньової економіки" на рівень доходів бюджету.

Податок на додану вартість в системі наповнення Державного бюджету України.

Акцизний збір в системі наповнення Державного бюджету України.

Імпортне мито в системі наповнення Державного бюджету України.

Митний режим в Україні та наповнення Державного бюджету.

Непрямі податки і їх роль у доходах бюджету.

Прямі податки і їх роль у доходах бюджету.

Неподаткові доходи Державного бюджету України.

Неподаткові доходи бюджетів місцевого самоврядування.

Запитання для самоконтролю

Для чого застосовується бюджетна класифікація?

Назвіть групи доходів бюджету відповідно до бюджетної класифікації.

Які доходи входять до складу неподаткових надходжень бюджету?

Які доходи називаються закріпленими?

Які ви знаєте загальнодержавні податки і збори?

Чи можуть місцеві податки і збори бути закріпленими?

З чого складаються доходи місцевих бюджетів?

Яким чином між бюджетами різного рівня розподіляється зібрана плата за ліцензування окремих видів підприємницької діяльності?

Яким чином між бюджетами різного рівня розподіляється зібрана сума єдиного податку суб'єктів малого підприємництва?

Назвіть доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

Тести

4.1. Доходи бюджету від здачі в оренду комунального майна є.....

а) податковими надходженнями;

б) неподатковими надходженнями;

в) доходами від операцій з капіталом;

г) офіційними трансфертами.

4.2. Доходи бюджету від продажу комунального майна є .....

а) податковими надходженнями;

б) неподатковими надходженнями;

в) доходами від операцій з капіталом;

г) офіційними трансфертами.

4.3. Доходи бюджету від податку на прибуток підприємства є .....

а) податковими надходженнями;

б) неподатковими надходженнями;

в) доходами від операцій з капіталом;

г) офіційними трансфертами.

4.4. Доходи державного бюджету залежно від повноти зарахування класифікуються на ...

а) закріплені;

б) регулюючі;

в) звичайні;

г)надзвичайні;

д) загальний фонд;

е) спеціальний фонд.

4.5. Доходи державного бюджету за способами зарахування класифікуються на ...

а) податкові надходження;

б) неподаткові надходження;

в) податки;

г) збори;

д) трансферти.

4.6. Повноваженнями щодо надання роз'яснень з питань застосування бюджетної класифікації має ......

а) Департамент бюджету Міністерства фінансів України;

б) Рахункова палата Верховної ради України;

в) Державна податкова адміністрація;

г) Контрольно-ревізійне управління.

4.7. Джерела доходів Державного бюджету України визначені

а) Конституцією;

б) Бюджетним кодексом;

в) Законом України про Державний бюджет.

4.8. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відносяться:

а) єдиний податок;

б) комунальний податок;

в) збір за геологорозвідувальні роботи;

г) прибутковий податок з громадян.

4.9. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відносяться:

а) комунальний податок;

б) плата за використання лісових ресурсів;

в) прибутковий податок з громадян;

г) курортний збір.

4.10. До доходів, що закріплюються за бюджетами місцевого самоврядування та не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів відносяться:

а) ринковий збір

б) плата за торговий патент

в) державне мито

г) прибутковий податок з громадян

Тема 5. Система видатків бюджету

5.1 Класифікація видатків

Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум.

Видатки бюджету та кошти на погашення основної суми боргу називаються витратами бюджету.

Видаткова частина бюджету як і доходна поділена на дві складові - видатки загального фонду та видатки спеціального фонду.

За бюджетною класифікацією існує 4 класифікації видатків бюджету:

функціональна класифікація видатків;

економічна класифікація видатків;

відомча класифікація видатків;

програмна класифікація видатків.

Функціональна класифікація видатків будується відповідно до основних функцій держави:

державні видатки на послуги загального призначення (державне управління, судова влада; міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу; національна оборона; правоохоронна діяльність та забезпечення безпеки держави);

видатки на суспільні і соціальні послуги (освіта, охорона здоров'я, соціальний захист і соціальне забезпечення, житлово-комунальне господарство; культура та мистецтво; фізична культура і спорт; засоби масової інформації);

видатки на державні послуги, пов'язані з економічною діяльністю (організація роботи транспорту, охорона навколишнього середовища, розвиток окремих галузей тощо);

видатки на обслуговування внутрішнього і зовнішнього державного боргу, видатки з цільових, резервних фондів, видатки на проведення виборів і референдумів.

Відомча класифікація визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів. На основі відомчої класифікації створюється реєстр розпорядників бюджетних коштів.

Розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань і здійснення видатків з бюджету. Бюджетним асигнуванням є повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету. Бюджетне зобов'язання - будь-яке розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі.

Головними розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, які отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень, тобто їм надано право розподіляти бюджетні кошти між розпорядниками нижчого рівня. Головний розпорядник коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня, розробляє бюджетні запити (документ, що містить пропозиції з відповідними обґрунтуваннями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для діяльності розпорядника на наступний бюджетний період) і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому фінансовому органу; здійснює контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і витрачання ними бюджетних коштів, одержує звіти розпорядників про витрачання ними бюджетних коштів, проводить аналіз ефективності витрачання бюджетних коштів розпорядниками.

Всі розпорядники бюджетних коштів діляться на 3 ступені. Головні розпорядники бюджетних коштів є розпорядниками І ступеня, на рівні Державного бюджету - це керівники міністерств і відомств; на рівні місцевих бюджетів - керівники відділів державних адміністрацій, голови сільських і селищних рад. Розпорядки ІІ ступеня мають право на розподіл і переказ коштів розпорядникам ІІІ ступеню. На рівні Державного бюджету розпорядниками ІІ ступеню є керівники середньої ланки управління, що мають у своєму розпорядженні установи та організації; на рівні місцевого бюджету розпорядників ІІ ступеня не існує. Розпорядники ІІІ ступеня на рівні Державного бюджету і місцевого бюджетів - керівники установ і організацій. Приклад, розпорядник І ступеня - Міністерство освіти і науки України, розпорядник ІІІ ступеня - Національний університет "Львівська політехніка"; розпорядник І ступеня Міністерство внутрішніх справ України, розпорядник ІІ ступеня - Львівське обласне Управління Міністерства внутрішніх справ (УМВС); розпорядник ІІІ рівня - Пустомитівський районний відділ УМВС.

За економічною класифікацією видатки бюджету поділяються на:

поточні видатки (видатки на утримання існуючих об'єктів);

капітальні видатки (видатки на створення нових, розширення існуючих об'єктів);

кредитування за вирахуванням погашення (операції, пов'язані з наданням коштів з бюджету на умовах повернення, платності і строковості, в результаті яких з'являються зобов'язання перед бюджетом).

Відповідно до поділу видатків на поточні і капітальні бюджет можна розділяти на поточний бюджет і бюджет розвитку. В Україні відповідно до Бюджетного кодексу відокремлення поточного бюджету від бюджету розвитку не передбачено.

Проектна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом.

В літературі 99 видатки бюджету класифікують за такими критеріями:

- за роллю у відтворенні виробництва

поточні

капітальні

- за суспільним призначенням

на виконання економічних функцій держави (видатки на економічну діяльність і науку);

на виконання соціальних функцій держави (видатки на соціальний захист і соціальну сферу);

на виконання оборонної функції держави (видатки на оборону);

на виконання управлінської функції держави (видатки на органи державної влади та управління, правоохоронні органи, прокуратуру, судову владу, податкову, митну службу тощо)

- за галузями економіки і соціальної сфери

видатки на промисловість

видатки на транспорт

видатки на сільське господарство

видатки на освіту

видатки на охорону здоров'я тощо.

- за рівнем бюджетної системи

видатки Державного бюджету

видатки місцевих бюджетів

- за формами бюджетного фінансування

проектне фінансування (фінансування інвестиційних проектів)

бюджетні кредити (надання фінансової допомоги суб'єктам підприємництва на поворотній основі)

кошторисне фінансування (виділення бюджетних асигнувань на підставі кошторису)

державні трансферти (субсидії, субвенції, дотації)

5.2 Видатки Державного бюджету України

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу з Державного бюджету України здійснюються видатки на:

1) державне управління ;

законодавчу владу

виконавчу владу

Президента України

судову владу;

міжнародну діяльність;

фундаментальні і прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення;

національну оборону;

правоохоронну діяльність і забезпечення безпеки держави;

освіту;

загальну середню освіту, спеціалізовані школи державної форми власності, загальноосвітні школи соціальної реабілітації

професійно-технічну освіту

вищі навчальні заклади державної форми власності

8) охорону здоров'я;

багато профільні лікарні і поліклініки, що виконують специфічні загальнодержавні функції

клініки науково-дослідних інститутів, спеціалізовані лікарні, центри, поліклініки, госпіталі для інвалідів ВВв

загальнодержавні санаторії для хворих на туберкульоз, спеціалізовані санаторії для дітей, ветеранів ВВв

санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції тощо

9) соціальний захист і соціальне забезпечення;

державні спеціальні пенсійні програми (пенсії військовослужбовцям, працівникам органів внутрішніх справ)

державні програми соціальної допомоги (соціальний захист інвалідів, відшкодування збитків громадянам кримськотатарського народу та осіб інших національностей, що були незаконно депортованими з України, допомога ветеранам ВВв, державна програма протезування, грошова допомога біженцям)

програми і заходи стосовно дітей, молоді, жінок, сім'ї

програми підтримки будівництва реконструкції житла для окремих категорій громадян

підтримка громадських організацій, що мають статус всеукраїнських

10) культура і мистецтво;

бібліотеки, музеї, виставки, заповідники національного значення

національні театри, філармонії, державні музичні колективи і ансамблі

державна архівна справа

програма розвитку кінематографії

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств

12) фізична культура і спорт

підготовка резерву і складу національних команд

державні програми фізкультурно-спортивної спрямованості

державні програми інвалідного спорту та реабілітації

13) державні програми підтримки регіонального розвиту та пріоритетних галузей економіки;

програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, телекомунікацій та інформатики;

державні інвестиційні проекти;

державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, попередження і ліквідації надзвичайних ситуацій, стихійних лих, охорона навколишнього природного середовища та ядерна безпека;

створення і поповнення державних запасів і резервів;

обслуговування державного боргу

проведення виборів і референдумів

інші програми державного значення.

Перелік закладів освіти, охорони здоров'я, заходів культури, мистецтва, спорту та інших закладів і програм, що фінансуються з Державного бюджету затверджується Кабінетом Міністрів України.

5.3 Видатки місцевих бюджетів

Видатки місцевих бюджетів закріплені ст. 88-91 Бюджетного кодексу. Розподіл видів видатків між місцевими бюджетами здійснюється на основі принципу субсидіарності і поділяються на групи.

Як і доходи, видатки місцевих бюджетів слід розділяти на ті, що враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів і ті, що не враховують.

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів враховуються такі видатки з бюджетів сіл, селищ, міст районного підпорядкування та їх об'єднань:

на утримання органів місцевого самоврядування;

на освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту);

первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (дільничні лікарні);

утримання сільських, селищних, міських палаців культури, клубів та бібліотек.

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів враховуються такі видатки з бюджетів районів, міст обласного підпорядкування, міст АРК:

державне управління (органи місцевого самоврядування міст, районів);

освіту (дошкільну освіту, загальну середню освіту);

охорону здоров'я (лікарні широкого профілю, пологові будинки, станції швидкої допомоги, поліклініки, амбулаторії);

соціальний захист і соціальне забезпечення (допомога сім'ям з дітьми, виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян; притулки для неповнолітніх, відділення соціальної допомоги на дому тощо);

державні культурно-освітні і театрально-видовищні заклади (театри, музеї, бібліотеки, палаци і будинку культури, виставки, школи естетичного виховання дітей);

державні програми розвитку фізичної культури і спорту (утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл).

При визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів не враховуються видатки з місцевих бюджетів на:

місцеву пожежну охорону;

позашкільну освіту;

програми місцевого значення, які стосуються дітей, молоді, жінок, сім'ї;

місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

заходи з організації рятування на водах;

обслуговування боргу місцевих органів самоврядування;

транспорт, дорожнє господарство;

інші програми.

5.4 Кошторисне фінансування

Кошторис - це документ бюджетної установи, в якому встановлено обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл. Розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють видатки лише в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Розрізняють такі види кошторисів:

індивідуальний (для кожної бюджетної установи);

зведений (об'єднує кошторис розпорядника вищого ступеня та підпорядкованих йому розпорядників нижчого ступеню, наприклад, зведений кошторис може включати кошторис відділу освіти, кошториси загальноосвітніх шкіл та кошториси шкіл-інтернатів ), не затверджується ;

кошторис на централізовані заходи.

Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків.

Поточні видатки	1) видатки на оплату праці працівників бюджетних установ;
	2) нарахування на заробітну плату;
	3) придбання предметів постачання і матеріалів, оплата послуг та інші видатки (предмети, матеріали, обладнання, інвентар, медикаменти, перев'язувальні матеріали, продукти харчування, оплата транспортних послуг та утримання транспортних засобів; поточний ремонт та технічне обслуговування обладнання, оплата послуг зв'язку; орендна плата тощо);
	4) видатки на відрядження;
	5) видатки на матеріали, інвентар, будівництво, капітальний ремонт та заходи спеціального призначення, що мають загальнодержавне значення;
	6) оплата комунальних послуг та енергоносіїв (теплопостачання, водопостачання, водовідведення, електроенергії, природного газу, інших комунальних послуг);
	7) виплата процентів (доходу) за зобов'язаннями;
	8) субсидії і поточні трансферти (підприємствам, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);
Капітальні видатки	1) придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування);
	2) капітальне будівництво /придбання (адміністративних об'єктів, житла);
	3) капітальний ремонт, реконструкція, реставрація (адміністративних об'єктів, житла, пам'яток культури, історії, архітектури);
	4) створення державних запасів і резервів;
	5) придбання землі і нематеріальних активів;
	6) капітальні трансферти (підприємства, органам державного управління інших рівнів, населенню, за кордон);
Кредитування за вирахуванням погашення	1) надання внутрішніх кредитів (органам державного управління, підприємствам, установам, організаціям, інших внутрішніх кредитів);
	2) повернення внутрішніх кредитів (органами державного управління, підприємствами, установами, організаціями, повернення інших внутрішніх кредитів);
	3) надання зовнішніх кредитів з вирахуванням погашення;
	4) повернення зовнішніх кредитів.

Форми кошторисів затверджуються Міністерством фінансів України та Державним казначейством України. При складанні кошторису планування видатків на оплату праці здійснюється, виходячи зі специфіки галузей соціальної сфери; всі інші видатки плануються за стандартною методикою. Кошторис складається всіма бюджетними установами на календарний рік. Відповідно до затвердженого кошторису розпорядники бюджетних коштів складають план асигнувань коштів по місяцях. Кошторис складається з доходів і видатків і має дві складові - загальний фонд та спеціальний фонд.

Міністерство фінансів України та місцеві фінансові органи доводять до відома головних розпорядників інформацію про граничні обсяги видатків загального фонду відповідного бюджету на наступний рік. Головні розпорядники встановлюють для розпорядників нижчого рівня граничні обсяг видатків із загального фонду бюджету, розробляють показники, яких розпорядники повинні дотримуватися при складанні кошторисів, розробляють вказівки щодо планування кошторисів та встановлюють терміни подання проектів кошторисів. Після подання розпорядниками нижчого рівня проектів їх кошторисів, головні розпорядники формують бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів України чи місцевим фінансовим органам. Головні розпорядники повинні враховувати об'єктивні потреби у коштах кожної установи. Першочерговими щодо забезпечення фінансовими ресурсами вважаються потреби в коштах на виплату заробітної плати, відрахувань на соціальне страхування і на господарське утримання установи. Асигнування, які не є першочерговими (на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо) плануються лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат всіх розпорядників.

Після затвердження відповідного бюджету у двохтижневий термін відповідні фінансові органи доводять до відома головних розпорядників лімітні довідки. Лімітною довідкою називається документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл. Головні розпорядники доводять до відома розпорядників нижчого рівня лімітні довідки. Розпорядники приводяться у відповідність з показниками з лімітною довідкою проекти кошторисів і подають головним розпорядникам уточнені проекти кошторисів та уточнені плани асигнувань. Головні розпорядники складають уточнені зведені кошториси і уточнені зведені плани асигнувань і у трьохтижневий термій від одержання лімітних довідок подають зведені кошториси і плани асигнувань до фінансових органів. Фінансові органи складають і затверджують річний розпис призначень відповідного бюджету та помісячні розписи асигнувань, доводять до відома головних розпорядників витяги з цих документів. Після цього у 30-денний термін розпорядники повинні затвердити свої кошториси, плани асигнувань та штатні розписи шляхом підписів їх керівником і головним бухгалтером установи та скріплення гербовою печаткою установи.

Кошториси міністерств та інших центральних органів виконавчої влади затверджуються їх керівниками з погодженням з Міністерством фінансів України; кошториси обласних державних адміністрації, державних адміністрацій м. Києва та Севастополя, центральних органів управління державними цільовими органами, установ і закладів, яким бюджетні призначення встановлені безпосередньо в державному бюджеті (за винятком національних закладів освіти) - Міністерством фінансів України; кошториси міністерств і відомств АРК - Радою міністрів АРК; кошториси управлінь, відділів і підрозділів міських та районних держадміністрацій - міськими та обласними держадміністраціями.

Затвердження кошторису, плану асигнувань або здійснення видатків у сумах, що перевищують затверджені асигнування передбачає відповідальність у встановленому законодавчо порядку. Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення, або надавати бюджетні кошти у позику юридичним чи фізичним особам.

Зміни до затверджених кошторисів вносяться рішеннями відповідної ради на підставі офіційного подання місцевого фінансового органу. Внесення змін до кошторису оформляється довідкою, яка затверджується і виконується у встановленому порядку; кошторис і план асигнувань перезатвердженню не підлягає. Про кожен випадок внесення змін до кошторисів повідомляється головний розпорядник, який проводить аналіз цих змін і готує зведення показників довідок.

Теми рефератів

Вплив на склад і структуру видатків бюджету функції держави.

Кошторисне фінансування як основна форма бюджетного фінансування.

Механізм видатків Державного бюджету України.

Склад і структура видатків Державного бюджету України.

Основні напрями видатків Державного бюджету України.

Вплив пріоритетних заходів державної політики на структуру видатків Державного бюджету України.

Склад і структура видатків місцевих бюджетів в Україні.

Формульний підхід до розмежування видатків і визначення трансфертів місцевим бюджетам.

Бюджет розвитку.

Права і обов'язки розпорядників бюджетних коштів у бюджетному процесі.

Запитання для самоконтролю

Який поділ видатків передбачено функціональною бюджетною класифікацією?

Який поділ видатків передбачено економічною класифікацією?

Як поділяє видатки відомча класифікація?

Хто такі розпорядники бюджетних коштів і як вони поділяються?

Що таке бюджетне призначення, бюджетне зобов'язання, бюджетний запит?

Які види кошторисів ви знаєте?

Що таке капітальні і поточні видатки бюджету?

Які видатки здійснюються з Державного бюджету України?

Які видатки здійснюються з обласних бюджетів?

Які видатки здійснюються з бюджетів сіл і селищ?

Тести

5.1. Повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету називається ......

а) бюджетним запитом;

б) бюджетним асигнуванням;

в) бюджетним розписом;

г) бюджетним зобов'язанням.

5.2. Будь-яке розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі називається ......

а) бюджетним запитом;

б) бюджетним асигнуванням;

в) бюджетним зобов'язанням;

г) бюджетним запитом.

5.3. Кошти, що спрямовуються на здійснення програм і заходів, передбачених відповідним бюджетом називаються - це .......

а) видатки бюджету;

б) витрати бюджету;

б) бюджетні запозичення;

в) кредитування за вирахуванням погашення.

5.4. До функціональної класифікації видатків відносяться ....

а) поточні видатки;

б) видатки на національну оборону;

в) видатки на судову владу;

г) капітальні видатки.

5.5. До видатків на послуги загального призначення відносяться

а) освіта;

б) охорона здоров'я;

в) фундаментальні дослідження;

г) обслуговування державного боргу.

5.6. До видатків на суспільні і соціальні послуги відносять

...