Бюджетна система

а) національна оборона;

б) фізична культура і спорт;

в) житлово-комунальне господарство;

г) міжнародна діяльність.

5.7. Військова частина знаходиться на території села. Фінансування військової частини проводиться з бюджету.......

а) села;

б) району;

в) області;

г) Державного бюджету.

5.8. Видатки на фінансування дитячого садка, що знаходиться в районному центрі .....

а) враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету міста;

б) не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету міста;

в) враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету району;

г) не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету району;

д) здійснюються з Державного бюджету.

5.9. Видатки на субсидії населенню з оплати житлово-комунальних послуг в м. Львові

а) враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету міста;

б) не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету міста;

в) враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів бюджету області;

г) не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансф. бюджету області;

д) здійснюються з Державного бюджету.

5.10. Загальноосвітня школа в м. Львові є розпорядником бюджетних коштів.....

а) І ступеня

б) ІІ ступеня

в) ІІІ ступеня

Тема 6. Бюджетний дефіцит. Державний борг. Державний кредит

6.1 Бюджетний дефіцит і джерела його фінансування

Існують три можливі стани бюджету, як фінансового плану:

рівновага доходів і видатків;

дефіцит (перевищення видатків над доходами);

профіцит (перевищення доходів над видатками).

Бюджет, що передбачає рівновагу доходів і видатків називається збалансованим бюджетом, а процес планування доходів і потреб у видатках називається збалансуванням бюджету.

Дефіцит бюджету є складним явищем, досить поширеним у світі. На початку 90-х рр., наприклад в 1994р., дефіцит бюджету в США становив - 11,6%; ФРН - 14%; в Японії - 15,6; в Італії - 25,2%; в Україні - 25%. Причиною бюджетного дефіциту є потреба держави витрачати коштів більше, ніж це дозволяють фінансові можливості. Існують два теоретичні варіанти скорочення дефіциту бюджету: 1) скоротити видатки; 2) підвищити податки. Але обидва ці варіанти досить складно реалізувати на практиці. Основними передумовами виникнення дефіциту бюджету є кризові явища в економіці, неефективне функціонування складових частин економічної системи тощо.

Основними способами покриття дефіциту бюджету є грошова емісія (що часто приводить до інфляційних процесів); державний кредит (приводить до виникнення державного боргу).

Статтею 14 Бюджетного кодексу України встановлено, що в Україні дозволяється прийняття з дефіцитом лише Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, та міських бюджетів лише у випадку наявності обґрунтованих джерел фінансування дефіциту бюджету. При цьому бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети можуть прийматися з дефіцитом виключно в частині бюджету розвитку.

Бюджет розвитку місцевих бюджетів є складовою частиною спеціального фонду бюджету, склад доходів і видатків якого визначається 71 статтею Бюджетного кодексу. Надходженнями до бюджету розвитку місцевих бюджетів є кошти від відчуження майна, що знаходиться у комунальній власності; дивідендів нарахованих на акції і паї, що є у власності відповідної територіальної громади, кошти, що передаються з іншої частини місцевого бюджету за відповідним рішенням, субвенції з інших бюджетів на виконання інвестиційних проектів та ін.; видатками бюджету розвитку є видатки на капітальні вкладення; внески місцевих органів державної влади у статутні фонди суб'єктів підприємництва, витрати на погашення основної суми боргу місцевих бюджетів.

Затвердження з дефіцитом обласних, районних, сільських, селищних та районів міст не допускається. Величина основної суми державного боргу не повинна перевищувати 60% фактичного річного обсягу ВВП.

Дефіцит бюджету характеризують за такими показниками:

бюджетний дефіцит по відношенню до ВВП = (Сума бюджетного дефіциту / ВВП)*100%

бюджетний дефіцит по відношенню до національного доходу (НД) = (Сума бюджетного дефіциту / НД)*100%

бюджетний дефіцит по відношенню до доходної частини відповідного бюджету (державного, місцевого чи зведеного) = (Сума бюджетного дефіциту / Суму доходів відповідного бюджету)*100%

бюджетний дефіцит по відношенню до видаткової частини бюджету (державного, місцевого чи зведеного) = (Сума бюджетного дефіциту / Суму видатків відповідного бюджету)*100%

Сума дефіциту бюджету = Сума доходів бюджету - Сума видатків бюджету.

Дефіцит бюджету можна класифікувати за наступними критеріями 99, с.17:

- за формою прояву

відкритий - офіційно визнаний в законі про бюджет

прихований - не визнаний офіційно, проявляється у завищенні планових обсягів доходів, включенні до складу доходів джерел покриття бюджетного дефіциту

- за причинами виникнення

вимушений (як наслідок недостатності фінансових ресурсів в державі, низького рівня виробництва ВВП)

свідомий (як наслідок фінансової політики держави - свідоме зниження рівня оподаткування для стимулювання економіки)

- за напрямом дефіцитного фінансування

активний (через спрямування коштів в розвиток економіки для подальшого зростання ВВП)

пасивний (для покриття поточних витрат)

В Україні відповідно до статті 15 Бюджетного кодексу, джерелами фінансування дефіциту бюджету є внутрішні і зовнішні запозичення. Емісійні кошти Національного банку України не можуть бути джерелом фінансування дефіциту державного бюджету.

Право на здійснення державних внутрішніх і зовнішніх запозичень належить державі в особі Міністра фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України.

Для покриття дефіциту Державного бюджету України Кабінет Міністрів України протягом фінансового року може брати позики, розмір яких визначено Законом України про бюджет. Якщо сума державних запозичень, яка з іншого боку є витратами на обслуговування і погашення державного боргу перевищить обсяг коштів, передбачених Законом України про Державний бюджет, Кабінет Міністрів України зобов'язаний невідкладно проінформувати про це Верховну Раду України і у двотижневий термін подати на розгляд Верховної Ради України проект Закону до про внесення змін у Закон України про державний бюджет.

Право на здійснення виключно внутрішніх запозичень для покриття дефіциту бюджету Автономної Республіки Крим має Верховна рада Автономної Республіки Крим. Право на здійснення запозичень для покриття дефіциту міського бюджету має Міська рада. Зовнішні запозичення мають право здійснювати міські ради міст з чисельністю населення понад 800 000 мешканців. Держава не несе відповідальності за зобов'язаннями щодо запозичень до місцевих бюджетів.

Видатки на обслуговування боргу місцевих бюджетів не можуть щорічно перевищувати 10% від видатків загального фонду. Якщо в процесі погашення суми боргу, обумовленої договором між кредитором і позичальником, має місце порушення графіка погашення з вини позичальника, відповідна рада позбавляється права здійснювати нові запозичення на наступні 5 років.

Щодо інших бюджетів, прийняття яких не допускається з дефіцитом - для покриття тимчасових касових розривів, що виникають в процесі виконання загального фонду бюджету дозволяється брати у фінансово-кредитних установах короткотермінові позички на термін до 3 місяців, але в межах поточного бюджетного періоду.

Профіцит бюджету або бюджетний надлишок виникає тоді, коли загальна сума доходів перевищує заплановані видатки. Відповідно до Бюджетного кодексу в Україні профіцитний бюджет може затверджуватися виключно з метою погашення основної суми боргу. Якщо профіцит виникає в місцевому бюджеті, відповідно до Бюджетного кодексу цей надлишок вирівнюється за допомогою формули розподілу міжбюджетних трансфертів шляхом передачі його до державного бюджету.

6.2 Державний борг

Державний борг - це сума заборгованості держави перед своїми кредиторами. Державний борг можна класифікувати:

- за терміном погашення

поточний - підлягає погашенню в поточному році;

капітальний - сума заборгованості і % за нею, яка не може бути погашеною протягом поточного року;

- за типом кредитора

1) внутрішній - заборгованість перед кредиторами всередині держави;

заборгованість перед НБУ (за позиками одержаними для фінансування дефіциту бюджету; за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку; сільськогосподарських підприємств, за показниками віднесеними на державний борг);

заборгованість перед іншими банками;

заборгованість перед юридичними особами;

заборгованість перед іншими органами управління;

інша заборгованість;

2) зовнішній - заборгованість перед кредиторами за межами держави

заборгованість за позиками міжнародних організацій;

заборгованість за позиками наданими іноземними державами під гарантії уряду;

заборгованість за позиками, наданими іноземними банками;

заборгованість за позиками, наданими іноземними юридичними особами;

інша заборгованість.

При недостатній платоспроможності держави застосовуються такі методи управління державним боргом:

Конверсія - одностороння зміна доходності позик, коли держава заявляє про зниження для кредиторів дохідності за позиками, отриманими державою. Може бути викликана зміною ситуації на фінансовому ринку, при зміні облікової ставки НБУ.

Консолідація - зміна умов обертання позики в частині терміну їх погашення, перенесення зобов'язань за раніше отриманою позикою на нову позику з метою продовження терміну позики.

Відстрочка погашення - перенесення дати виплати заборгованості на пізніший термін.

Уніфікація - об'єднання кількох позик в одну. Облігації і сертифікати раніше випущених позик обмінюються на облігації та сертифікати нової позики.

Обмін облігацій за регресивним співвідношенням - кілька облігацій попередньої емісії прирівнюються до однієї нової облігації з метою скорочення державного боргу.

Анулювання боргу - відмова держави від своїх зобов'язань.

Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, приводять до економічної і політичної залежності країни від її кредиторів.

6.3 Державний кредит

Державний кредит - сукупність грошових коштів, мобілізованих державою, яка виступає позичальником і гарантом. Державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів, оскільки не має окремого фонду фінансових ресурсів, кошти, що мобілізуються з його допомогою проходять через бюджет. Основною формою державного кредиту є державні позики, що здійснюються на підставі угод (як правило, це зовнішні запозичення), або шляхом випуску цінних паперів (як правило, це внутрішні запозичення).

Оформлення державних позик в Україні може здійснюватися 2 видами цінних паперів:

Облігацією внутрішньої державної позики (ОВДП), за якою у встановлений термін повертається борг і виплачуються дохід в формі %.

Казначейським зобов'язання (векселем) - має характер боргового зобов'язання спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Казначейське зобов'язання є цінним папером на пред'явника, що розповсюджується на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу у вигляді %. В Україні казначейські зобов'язання поки-що не випускаються, дефіцит державного бюджету покривається за рахунок ОВДП.

За терміном погашення заборгованості державні позики поділяються на:

1) короткострокові (до 1 року);

середньострокові (від 1 до 5 років);

довгострокові (понад 5 років).

Теми рефератів

Причини бюджетного дефіциту в Україні в 1992-1999рр.

Основні заходи щодо зменшення дефіциту державного бюджету.

Емісія коштів, як джерело покриття дефіциту бюджету.

Запозичення, як джерело покриття дефіциту бюджету.

Структури і динаміка внутрішнього державного боргу України.

Структури і динаміка зовнішнього державного боргу України.

Негативні наслідки побудови облігаційної піраміди в Україні.

Оцінка платоспроможності держави.

Напрями управління державним боргом.

Правова база управління державним боргом.

Запитання для самоконтролю

Які ви знаєте способи покриття дефіциту державного бюджету?

Які показники характеризують дефіцит бюджету?

Хто має право на здійснення державних внутрішніх і зовнішніх запозичень?

Які ви знаєте методи управління державним боргом?

Чому державний кредит є специфічною ланкою державних фінансів?

Якщо частка бюджетів розвитку всіх рівнів у ВВП є меншою ніж обсяг дефіциту бюджету по відношення до ВВП, про що це говорить?

Якими можуть бути наслідки неплатоспроможності держави?

Тести

6.1. Граничний обсяг внутрішнього державного боргу встановлюється на кожен бюджетний період

а) Законом України "Про Державний бюджет України";

б) Президентом України;

в) Міністром фінансів України;

г) Бюджетним кодексом.

6.2. Не допускається затвердження дефіцитного бюджету

а) Державного бюджету України;

б) Автономної Республіки Крим;

в) бюджету області;

г) бюджету району;

д) бюджету міста;

е) бюджету села, селища.

6.3. Кошти на погашення основної суми державного боргу називаються

а) видатки бюджету;

б) витрати бюджету;

в) доходи бюджету;

г) дотація вирівнювання.

6.4. Право на здійснення державних внутрішніх запозичень належить державі в особі

а) Президента України;

б) Міністра економіки України;

в) Міністра фінансів України ;

г) Голови Національного Банку України.

6.5. Дефіцит бюджету офіційно визнаний в законі про бюджет називається ......

а) відкритим;

б) прихованим;

в) свідомим;

г) вимушеним.

6.6. Дефіцит бюджету, що виникає як наслідок низького рівня виробництва ВВП називається .........

а) відкритим;

б) прихованим;

в) свідомим;

г) вимушеним.

6.7. Дефіцит бюджету, що виникає як наслідок фінансової політики держави називається ...

а) відкритим;

б) прихованим;

в) свідомим;

г) вимушеним.

6.8. Одностороння зміна доходності державних позик називається ......

а) конверсією;

б) консолідацією;

в) уніфікацією;

г) обміном за регресивним співвідношенням;

д) відстрочкою погашення;

е) анулюванням боргу.

6.9. З метою зменшення суми державного боргу проводиться .....

а) конверсія;

б) консолідація;

в) уніфікація;

г) обміном за регресивним співвідношенням;

д) відстрочка погашення;

е) анулювання боргу.

6.10. З метою продовження терміну позики проводиться ......

а) конверсія;

б) консолідація;

в) уніфікація;

г) обміном за регресивним співвідношенням;

д) відстрочка погашення.

Тема 7. Бюджетний процес

7.1 Сутність бюджетного процесу

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний кодекс України визначає 4 стадії бюджетного процесу:

складання проектів бюджету;

розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети;

виконання бюджету та внесення в разі необхідності змін до закону про Державний бюджет, чи рішень про місцеві бюджети;

підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету та прийняття рішень щодо нього.

Стадії бюджетного процесу можна розділити на дві групи: 1) бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження); 2) виконання бюджету.

Розрізняють такі методи бюджетного планування:

балансовий (метод узгодження між джерелами надходжень та джерелами);

метод коефіцієнтів (за базу планування беруться показники, яких досягнуто в минулому періоді і коректуються на відповідний коефіцієнт, який враховує зміни. Що передбачаються в наступному періоді);

нормативний (доходи і видатки підлягають нормуванню; при плануванні кошторисів застосовуються нормативи видатків і доходів);

предметно-цільовий (застосовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розвитку)

На всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності використання бюджетних коштів.

7.2 Учасники бюджетного процесу та їх повноваження

Учасниками бюджетного процесу в Україні відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу є органи наділені бюджетними повноваженнями (правами, обов'язками і відповідальністю), бюджетні установи, інші отримувачі бюджетних коштів та кредитні організації, які здійснюють окремі операції з коштами бюджетів.

Повноваження Верховної Ради України з питань бюджету. Верховна Рада України:

розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики (бюджетної резолюції) на наступний бюджетний період;

приймає постанову про схвалення або взяття до відома бюджетної резолюції;

розглядає проект закону про Державний бюджет в трьох читаннях;

ухвалює закон України про Державний бюджет та подає його на підпис Президенту України;

вносить зміни і доповнення до закону України про Державний бюджет;

контролює хід виконання Державного бюджету;

приймає рішення про надання Україною позик іноземним державам, а також про одержання від іноземних держав, банків, міжнарожних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України;

призначає і звільняє з посади Голову і членів Рахункової палати Верховної Ради;

шляхом прийняття відповідних законів визначає систему оподаткування, засади функціонування фінансового, грошового, кредитного, інвестиційного ринку, статус національної та іноземних валют, порядок випуску і обігу державних цінних паперів, порядок утворення і погашення державного боргу та ін.;

розглядає та приймає рішення щодо звіту про виконання закону України про Державний бюджет.

Рахункова палата Верховної Ради України є постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю; створюється Верховною Радою України на підставі Закону України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" Повноваження Рахункової палати Верховної Ради України:

здійснює контроль за своєчасним виконанням дохідної і видаткової частин державного бюджету;

здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

здійснює зовнішній контроль та аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ в частині контролю за використанням коштів Державного бюджету;

здійснює контроль за проведенням таємних видатків (видатки, на діяльність органів державної влади, що в інтересах національної безпеки включаються до бюджету без деталізації згідно ст.31.2 Бюджетного кодексу);

регулярно інформує Верховну Раду і її комітети про хід виконання державного бюджету;

готує співдоповідь Голови Рахункової палати про виконання Державного бюджету в кінці бюджетного року.

Комітет Верховної Ради з питань бюджету має такі повноваження:

розглядає і вносить пропозиції стосовно бюджетної резолюції;

бере участь у підготовці, розгляді, уточненні, узагальненні пропозицій на всіх трьох читання проекту Закону про Державний бюджет;

розглядає ситуації з перевиконання дохідної частини Державного бюджету;

проводить експертизу і аналіз пропозицій Кабінету Міністрів України про внесення змін до Державного бюджету України у разі, якщо має місце недоотримання доходів загального фонду бюджету;

розглядає звіт про таємні видатки;

здійснює експертизу проектів законів, що виносяться на розгляд Верховної Ради щодо їх впливу на Державний бюджет протягом бюджетного року;

готує співдоповідь Голови бюджетного комітету про виконання Державного бюджету в кінці бюджетного року.

Процес прийняття законів є тривалим, тому для оперативного вирішення важливих питань, які не врегульовані законами, в Україні застосовується механізм Указів Президента. Повноваження Президента України з питань бюджету:

підписує закон про Державний бюджет України;

накладає вето на закон про Державний бюджет у випадку незгоди з ним;

вносить у законодавчо встановленому порядку зміни та доповнення до Державного бюджету;

призначає на посаду Прем'єр-міністра за згодою Верховної Ради та припиняє його повноваження;

призначає на посаду Міністра фінансів України та припиняє його повноваження;

утворює, реорганізовує і ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства і інші органи центральної виконавчої влади;

Кабінет міністрів України є вищим органом в системі органів виконавчої влади відповідальним перед Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді. Повноваження Кабінету Міністрів у бюджетному процесі:

подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямків бюджетної політики;

розробляє проект закону про Державний бюджет;

вносить зміни до проекту закону про бюджет після 1-го і 2-го читання у Верховній Раді;

приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету;

забезпечує виконання Державного бюджету;

забезпечує контроль за виконанням Державного бюджету;

подає річний звіт про виконання Державного бюджету Верховній Раді;

доводить до відома місцевих органів влади обсяги міжбюджетних трансфертів.

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не можуть бути передбаченими при складанні проекту бюджету формується резервний фонд у розмірі, що не перевищує 1% видатків загального фонду відповідного бюджету. В обов'язковому порядку створюється резервний фонд Державного бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. Рішення щодо виділення коштів з резервного фонду приймають, відповідно, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування.

Міністерство фінансів України сформовано в 1992р., сьогодні діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 26.08.1999р. Міністерство фінансів очолює міністр. Міністерство фінансів України складається з Центрального апарату міністерства, а також органів Міністерства фінансів середньої ланки (фінансові управління обласних державних адміністрацій) та органів Міністерства фінансів нижньої ланки (міські, районні та районні в містах фінансові відділи). При міністерстві фінансів також діють організації, що входять до складу фінансових органів України - Державне казначейство України та Державна Контрольно-ревізійна служба. Центральний апарат Міністерства фінансів складається з таких структурних підрозділів: адміністрації (міністр, заступники, колегія); департаменту податкової політики і макроекономічного прогнозування; департаменту фінансів виробничої сфери; департаменту фінансів невиробничої сфери; департаменту по бюджету; департаменту зовнішньоекономічних зв'язків; департаменту державного боргу; департаменту державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну; департаменту фінансових установ та ризиків; юридичне управління, адміністративно-господарський департамент. У бюджетному процесі Міністерство фінансів має такі повноваження:

визначає порядок ведення бухгалтерського обліку всіх фінансових операцій, активів і зобов'язань; визначає порядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання державного і місцевих бюджетів, кошторисів видатків бюджетних установ;

розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів; проводить аналіз бюджетних запитів, поданих головними розпорядниками і вживає заходів щодо усунення розбіжностей між запитами і проектом бюджету;

складає проект Державного бюджету та пропозиції щодо нормативів відрахувань частини загальнодержавних податків і зборів до місцевих бюджетів; розробляє порядок надання з Державного бюджету субсидій, субвенцій і дотацій;

доопрацьовує проект закону про Державний бюджет після 1-го та 2-го читання у Верховній Раді;

затверджує і контролює бюджетний розпис;

забезпечує опублікування проекту Закону про Державний бюджет, інформації про виконання Закону про Державний бюджет, показників зведеного бюджету;

встановлює факт перевиконання чи невиконання доходів Державного бюджету;

розробляє пропозиції про внесення змін до Закону про Державний бюджет при суттєвому (понад 15%) невиконані доходів бюджету;

здійснює контроль за проведенням таємних видатків;

складає звіт про виконання Державного бюджету.

Фінансові управління обласних державних адміністрацій складаються з таких структурних підрозділів: адміністрації (начальник і заступники), бюджетного відділу, бухгалтерії, відділу фінансів охорони здоров'я; відділу фінансів освіти і культури; відділу фінансів місцевого господарства; відділу фінансування соціального захисту населення; відділу доходів, цінних паперів, приватизації і фінансових ринків; відділу фінансів капітального будівництва; відділу фінансування місцевих органів влади та управління; відділу кадрів; відділу комп'ютеризації, загального відділу. Мають такі повноваження в бюджетному процесі:

готують проект обласного бюджету;

готують звітність про виконання обласного бюджету;

розробляють порядок надання з обласного бюджету субвенцій, дотацій і субсидій бюджетам міст і районів;

складають і затверджують річний і помісячний розпис доходів і видатків обласного бюджету;

контролюють фінансову роботу в районних, міських фінансових відділах;

здійснюють прогнозування і аналіз доходів обласних бюджетів;

проводять перевірку правильності складання і затвердження кошторисів бюджетних установ.

Міські і районні фінансові відділи складаються з таких структурних підрозділів: завідувач, бухгалтерія; відділ інспекції бюджету; відділ нових форм господарювання, економічного аналізу і прогнозування державних доходів. Їх повноваження у бюджетному процесі є аналогічними до повноважень фінансових управлінь облдержадміністрацій, але по відношенню до міських і районних бюджетів.

Державне Казначейство України створене Указом Президента України "Про Державне казначейство України" від 27.04.1995р., діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів, складається з Головного управління (вища ланка); управлінь Державного казначейства АРК, в областях, в м. Києві та Севастополі (середня ланка); відділень в районах, містах і районах міст (базова нанка). Основним завданням органів Державного казначейства є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. Повноваженнями органів Державного казначейства у бюджетному процесі є:

розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, зберігання і видача бюджетних коштів);

відкриття особових і реєстраційних рахунків розпорядникам коштів, закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;

розподіл і перерахунок місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і зборів;

ведення обліку розпорядників коштів;

ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджету;

складання звітності про стан виконання показників Державного і зведеного бюджетів.

Державна Контрольно-ревізійна служба України діє на підставі Закону України "Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 05.02.1998р. № 83/98-ВР, складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь АРК, областей, м. Києва і Севастополя, контрольно-ревізійних відділів в містах, районах і районах міст. Основним завдання Державної Контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Державна Контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади, органами прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки. Повноваженнями органів Державної Контрольно-ревізійної служби є:

проведення ревізій і перевірок фінансової діяльності, збереження коштів і матеріальних цінностей міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної влади;

розробка інструктивних і інших нормативних актів щодо проведення ревізій і перевірок;

пред'явлення керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що перевіряються чи ревізуються вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства;

застосування до підприємств, установ, організацій фінансових санкцій, накладання адміністративних стягнень.

Державна податкова служба створена в 1990р., сьогодні діє на підставі Указу Президента України "Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій" від 22.08.1996р., складається з Державної податкової адміністрації України (вища ланка); державних податкових адміністрацій АРК, областей, міст з районним поділом (середня ланка); державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу і районах міст (базова ланка). ДПА має статус центрального органу виконавчої влади (підпорядковується КМУ), а її голова - посаду міністра. Повноваженнями органів ДПА України є:

здійснення контролю платників податків щодо повноти і своєчасності розрахунків з бюджетом;

здійснення перевірок законності валютних операцій; правильності ведення розрахунково-касової документації; ведення обліку векселів на сплату ввізного і вивізного мита;

реалізація марок акцизного збору;

ведення бухгалтерського обліку і звітності надходжень до бюджету сум податків і зборів;

запобігання злочинам і іншим правопорушенням, віднесених законом до компетенції податкової міліції; пошук платників, які ухиляються від сплати податків і зборів;

прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування.

Національний банк України діє на підставі Закону України "Національний банк України" від 20.05.1999р. № 679-ХІV. НБУ подає до Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України проект основних засад грошово-кредитної політики та проект кошторису НБУ на наступний бюджетний рік.

Органи місцевого самоврядування мають такі повноваження в бюджетному процесі:

затверджують програми соціально-економічного розвитку;

затверджують місцеві бюджети;

здійснюють контроль за виконанням місцевих бюджетів;

затверджують звіт про виконання місцевих бюджетів.

Розпорядники бюджетних коштів мають такі повноваження:

розробляють проекти кошторису та бюджетні запити і подають їх Міністерству фінансів чи місцевому фінансовому органу;

отримують бюджетні призначення;

головні розпорядники затверджують кошториси розпорядників нижчого рівня;

головні розпорядники контролюють хід виконання кошторисів та аналізують ефективність виконання бюджетів розпорядників нижчого рівня.

7.3 Стадії бюджетного процесу на загальнодержавному рівні

Стадія І.Складання проекту бюджету.

До 1 квітня поточного року Національний банк України (НБУ) подає Верховній Раді (ВР) та Кабінету міністрів України (КМУ) проект Основних засад грошово-кредитної політики на наступний бюджетний період.

Міністерство економіки розробляє прогноз основних макроекономічних показників на наступний бюджетний період (ВВП, індексу споживчих цін, офіційного обмінного курсу гривні середньому на рік і на кінець року, рівня безробіття тощо).

КМУ розробляє проект Основних напрямків бюджетної політики на наступний бюджетний період і подає його ВР (до 1 червня). Проект Основних напрямків бюджетної політики ґрунтується на прогнозних макропоказниках і містить пропозиції КМУ щодо граничного розміру дефіциту (профіциту) бюджету; граничного обсягу та структури державного боргу; питомої ваги міжбюджетних трансфертів у видатків державного бюджету та коефіцієнта вирівнювання для місцевих бюджетів; питомої ваги капітальних вкладень у видатках Державного бюджету; частки прогнозованого ВВП, що розподіляється через зведений бюджет; перелік головних розпорядник; перелік захищених статей бюджету (статті видатків, розмір яких не може бути змінено при встановленні суттєвого невиконання доходів бюджету протягом бюджетного року і внесення змін до закону про Державний бюджет); змін до законодавства, необхідних для реалізації бюджетної політики.

Не пізніше 1 червня у Верховній Раді відбувають парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період на яких з доповіддю виступає Прем'єр-міністр, або Міністр фінансів за його дорученням. За результатами парламентських слухань Верховна рада приймає Постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики.

Мінфін розробляє і доводить до відома головних розпорядник інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють бюджетні запити і подають їх Мінфіну, до терміну, який Мінфін встановить.

Мінфін на основі поданих бюджетних запитів, прогнозу основних макроекономічних показників та схвалених Основних напрямків бюджетної політики готує проект закону України про Державний бюджет і подає його КМУ.

КМУ до 15 вересня приймає рішення про схвалення проекту закону про Державний бюджет і подає його до ВР разом з пояснювальною запискою (повинна містити інформацію про економічне становище держави; основні прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку України; оцінку надходжень доходів до Державного бюджету; аналіз пропонованих обсягів видатків; інформацію щодо обсягів державного боргу; тощо), прогнозними показниками зведеного бюджету; переліком пільг по податках і зборах з розрахунком втрат доходів; зведення і структуру фінансових зобов'язань із державного боргу; переліком інвестиційних програм; доповіддю про хід виконання державного бюджету України у поточному році; проектами кошторисів всіх державних цільових фондів; поясненнями головних розпорядників до проекту державного бюджету; інші необхідні матеріали).

Стадія ІІ. Розгляд та ухвалення закону про Державний бюджет.

Комітети ВР формують свої пропозиції щодо проекту Закону про Державний бюджет на наступний бюджетний період і подають їх Комітету з питань бюджету. Жодна з пропозицій не повинна приводити до збільшення державного боргу, пропозиції щодо збільшення видатків мають визначати джерела покриття цих видатків, пропозиції щодо зменшення доходів мають визначати джерела компенсації інакше пропозиція не буде прийнята до розгляду бюджетним комітетом. Пропозиції щодо зміни прогнозу обсягу податкових надходжень має право робити лише бюджетний комітет, Рахункова палата або КМУ, якщо виявлені неточності в їх розрахунку.

До 15 жовтня бюджетний комітет готує Висновки і пропозиції щодо проекту закону, які апарат ВР доводить до відома народних депутатів.

1-ше читання починається з доповіді Голови комітету з питань бюджету про відповідність проекту Закону про Державний бюджет Бюджетному кодексу України і іншим правовим актам. Після обговорення Висновки і пропозиції ставляться на голосування. Якщо позитивне рішення про Висновки і пропозиції не прийнято, відбувається постатейне голосування. Схвалені Висновки і пропозиції набувають статусу Бюджетних висновків ВР. Прийняте рішення щодо Висновків і пропозицій до проекту закону вважається прийняттям закону у 1-ому читанні (граничний термін до 20 жовтня).

КМУ до 3 листопада доопрацьовує проект Закону з врахуванням Бюджетних висновків і подає на розгляд ВР у 2-ому читанні.

2-ге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів щодо доопрацьованого проекту закону і завершується не пізніше 20 листопада. У 2-ому читанні мають бути прийнятими, і не підлягають перегляду у 3-ому читанні обсяг дефіциту (профіциту) бюджету, обсяги доходів і видатків, обсяги міжбюджетних трансфертів.

Комітет з питань бюджету доопрацьовує проект Закону до 25 листопада і виносить його на 3-є читання.

3-є читання починається з доповіді Голови бюджетного комітету та співдоповіді Міністра фінансів України. Якщо рішення про схвалення закону із пропонованими бюджетним комітетом пропозиціями не прийнято, проводиться постатейне голосування. Закон про державний бюджет у 3-ому читанні повинен бути прийнятий ВР до 1 грудня.

У двотижневий термін після ухвалення Президент України підписує Закон або накладає на нього вето.

Міністерство фінансів опубліковує в офіційному виданні "Урядовий кур'єр" підписаний Президентом Закон про Державний бюджет.

В разі несвоєчасного прийняття Закону України про Державний бюджет КМУ здійснює видатки державного бюджету лише на цілі, визначені у Законом України про Державний бюджет за попередній бюджетний період та проекті Закону України про Державний бюджет на наступний бюджетний період; щомісячні видатки не можуть перевищувати 1/12 обсягів видатків, визначених Законом України про Державний бюджет за попередній період; податки і збори справляють відповідно до Закону України про Державний бюджет за попередній бюджетний період; здійснювати капітальні видатки забороняється.

Стадія ІІІ. Виконання бюджету.

Виконати бюджет - означає забезпечити надходження запланованих доходів до всіх ланок бюджетної системи та профінансувати заходи, та здійснити видатки, затверджені в бюджеті держави. Розрізняють виконання бюджету за доходами, виконання бюджету за видатками, а також касове виконання бюджету (організація і здійснення розрахунково-касових операцій).

Існує три системи касового виконання бюджету:

банківська - рахунки на виконання бюджету відкриваються в установах банківської системи (діяла в Україні до 1993р., з 1993р. касове виконання бюджету здійснювалось НБУ);

казначейська - рахунки на виконання бюджету відкриваються і ведуться в казначействі (діє в Україні з 1997р.)

змішана - рахунки відкриваються і ведуться і в банківській системі і в казначействі.

У місячний термін після набрання чинності Закону України про Державний бюджет Мінфін затверджує бюджетний розпис відповідно до бюджетних призначень.

Державна податкова Адміністрація, Державне Казначейство України та установи банківської системи здійснюють виконання Державного бюджету за доходами.

Органи ДПА здійснюють контроль за правильністю і своєчасністю розрахунків платників податків з бюджетом і ведуть бухгалтерський облік надходжень до бюджету сум податків і зборів. Кожного місяця органи ДПА та Держаного Казначейства проводять звірку доходів, що надійшли до державного бюджету.

Органи Державного Казначейства перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації і ведуть бухгалтерський облік доходів.

Установи банків здійснюють прийом, зберігання коштів і їх перерахування. Суми, які надійшли на рахунок Державного бюджету установи банків щодня перераховують регіональним управлінням НБУ, а ті в свою чергу Операційному управлінню НБУ. Прийом доходів від підприємств, установ, організацій здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка платників на рахунки бюджету в установах банків. Установи банків, які обслуговують рахунки з обліку доходів щоденно надають органам Державного Казначейства виписки з рахунку і щоденну банківську звітність форми 412-Д.

Стадіями виконання Державного бюджету за видатками ст. 51 Бюджетного кодексу визнаються: встановлення бюджетних асигнувань розпорядникам на основі затвердженого бюджетного розпису; затвердження кошторисів розпорядників; взяття бюджетних зобов'язань, отримання товарів, робіт, послуг; здійснення платежів. Виконання Державного бюджету за видатками здійснює Державне казначейство України. Розпорядники беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами. Органи Державного казначейства, видають платіжні доручення установам банків на перерахування коштів з рахунків Державного казначейства на рахунки розпорядників бюджетних коштів (фінансування з бюджету за відомчою структурою) або на рахунки суб'єктів господарювання, підприємств, організації, що виконали роботи або надали послуги розпорядникам бюджетних коштів (оплата витрат). Оскільки всі надходження автоматично спрямовуються на центральний рахунок в НБУ, платежі за видатками здійснюються через 28 кореспондентських рахунків у НБУ.

З метою виконання бюджету по видатках в органах Державного казначейства відкрито бюджетний рахунок, який називається Єдиний казначейський рахунок. Єдиний казначейський рахунок є системою бюджетних рахунків органів Державного казначейства, відкритих відповідно до балансових рахунків в установах банків, що діють в єдиному режимі.

Факт перевиконання доходної частини державного бюджету визнається з офіційними висновками рахункової палати та Міністерства фінансів України за підсумками 3 кварталів, якщо фактичні показники доходів перевищують враховані в бюджетному розписі більш ніж на 15%.

Якщо за результатами місячного звіту має місце факт недоотримання доходів загального фонду Державного бюджету Мінфін встановлює тимчасове обмеження асигнувань з загального фонду. Якщо за результатами квартального звіту має місце недоотримання доходів загального фонду більш ніж на 15% Мінфін готує пропозиції про внесення змін до Закону України про Державний бюджет. КМУ у двотижневий термін з дня подання пропозиції Мінфіном подає їх на розгляд ВР. ВР у двотижневий термін приймає рішення щодо зазначеного проекту змін.

Стадія VІ. Підготовка і розгляд звіту про виконання бюджету.

Бюджетним кодексом передбачена місячна, квартальна і річна звітність. Звітність готують органи Державного казначейства.

Місячний звіт про виконання Державного бюджету, зведені показники звітів про виконання бюджетів, інформація про виконання захищених статей та інформація про використання коштів резервного фонду КМУ подається Державним казначейством України Верховній Раді, Рахункові палаті, КМУ та Міністерству фінансів.

Місячний звіт про фактичні надходження податків і зборів, про податкову заборгованість у галузевому, територіальному розрізі, у розрізі джерел доходів та форм власності подається органами стягнення Верховній Раді, Рахункові палаті, КМУ та Міністерству фінансів.

Квартальний звіт про виконання Державного бюджету подається Верховній Раді, Рахункові палаті, КМУ та Міністерству фінансів і включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) Державного бюджету України;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про виконання Державного бюджету України;

інформацію про стан державного боргу;

зведені показники звітів про виконання бюджетів;

звіти про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань.

Річний звіт включає такі частини:

звіт про фінансовий стан (баланс) державного бюджету України;

звіт про рух грошових коштів;

звіт про виконання Державного бюджету України;

інформацію про виконання захищених статей видатків;

звіт про бюджетну заборгованість;

звіт про використання коштів з Резервного фонду Кабінету Міністрів;

інформацію про стан державного боргу;

звіти про кредити та операції, що стосуються державних гарантійних зобов'язань;

зведені показники звітів про виконання бюджетів;

інформацію про виконання місцевих бюджетів;

іншу інформацію, визнану КМУ необхідною для пояснення звіту.

До 31 грудня ДКУ здійснює закриття всіх рахунків, відкритих у поточний бюджетний період, складає і подає Міністерству фінансів звіт по виконання бюджету.

Розпорядники складають звіти про виконання кошторисів і подають їх головним розпорядникам; головні розпорядники складають звіти про виконання кошторисів і подають їх Мінфіну. До 1 травня КМУ подає річний звіт про виконання закону про Державний бюджет Верховній Раді.

У двотижневий термін після подання звіту КМУ Рахункова Палата подає Висновки про використання коштів Державного бюджету.

У двотижневий термін після висновків Рахункової палати ВР розглядає звіт КМУ про виконання Державного бюджету і виносить рішення.

Мінфін здійснює опублікування звіту про виконання Державного бюджету.

7.4 Стадії бюджетного процесу на місцевому рівні

Стадія І.Складання проекту бюджету.

Складання проекту місцевого бюджету починається з отримання Радою міністрів АРК, місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад інформації від Міністерства фінансів про особливості складання розрахунків до проектів бюджетів (ст. 75 Бюджетного кодексу) та подання ними необхідної інформації для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів Міністерству фінансів та Верховній Раді для перевірки достовірності цих розрахунків.

Місцеві фінансові органи розробляють і доводять до відома головних розпорядників інструкції з підготовки бюджетних запитів та термінів їх подання. Головні розпорядники подають бюджетні запити місцевим фінансовим органам.

Після 2-го читання закону про Державний бюджет КМУ надає Раді міністрів АРК, місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад положення та показники міжбюджетних відносин, після чого вони готують проект рішення про місцевий бюджет.

Стадія ІІ. Розгляд і прийняття рішення.

Рада міністрів АРК, місцевим державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад схвалюють проект рішення про місцевий бюджет і передають його на розгляд Верховної Рада АРК та відповідних рад народних депутатів, які повинні затвердити місцевий бюджет не пізніше ніж у двотижневий термін після опублікування закону про Державний бюджет.

Стадія ІІІ. Виконання бюджету.

Керівник місцевого фінансового органу затверджує розпис місцевого бюджету.

ДПА, фінансові управління облдержадміністрацій, районні фінансові відділи та установи банків здійснюють виконання місцевих бюджетів за доходами.

Податки і збори, що складають доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунки відповідного місцевого бюджету, відкриті в територіальному органі Державного казначейства.

Фінансові управління облдержадміністрацій, районні фінансові відділи здійснюють загальну організацію та управління виконанням місцевих бюджетів відповідно до статті 78 Бюджетного кодексу: координують діяльність учасників бюджетного процесу, перевіряють правильність зарахування доходів відповідно до кодів бюджетної класифікації і ведуть облік доходів; проводять звірку надходжень до місцевих бюджетів з відповідними органами ДКУ та ДПА тощо.

Територіальні органи Державного казначейства здійснюють обслуговування місцевих бюджетів, що передбачає операції з коштами місцевих бюджетів; розрахунково-касове обслуговування розпорядників коштів місцевих бюджетів, контроль бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів; розрахунки за міжбюджетними трансфертами, ведення бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання місцевих бюджетів.

Виконання місцевих бюджетів за видатками здійснюється органами Державного казначейства, які здійснюють платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів, при наявності відповідного бюджетного зобов'язання та відповідності напрямків витрачання коштів затвердженим кошторисам. Казначейська система обслуговування місцевих бюджетів запроваджена з 1 січня 2002р.; сприяє посиленню контролю за дотриманням фінансової дисципліни.

Зміни до рішення про місцевий бюджет можуть вноситись відповідною Радою народних депутатів на основі висновку місцевого фінансового органу про перевиконання чи недоотримання доходної частини бюджету за підсумками 3 кварталів, якщо фактична сума перевищує заплановану на 15%.

Стадія VІ. Підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету.

Територіальні органи Державного казначейства отримавши інформацію про періодичність, структуру і терміни подання звітності про виконання місцевих бюджетів від ДКУ:

складають і подають відповідним місцевим фінансовим органам звіти про виконання місцевих бюджетів;

складають і подають Міністерству фінансів АРК або місцевим фінансовим органам зведені звіти про виконання місцевих бюджетів.

Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації і виконавчі органи відповідних рад до 1 березня подають річний звіт про виконання місцевого бюджету до ВР АРК, чи відповідних місцевих рад, які здійснюють перевірку цих звітів та приймають рішення по них.

Теми рефератів

Завдання, функції і структура Податкової адміністрації України.

Завдання, функції і структура Державного казначейства України.

Повноваження Рахункової палати в бюджетному процесі.

Повноваження Верховної Ради України в бюджетному процесі.

Повноваження бюджетного комітету Верховної Ради України в бюджетному процесі.

Структура і функції Міністерства фінансів України.

Структура і функції фінансового управління обласної державної адміністрації.

Бюджетне планування в Україні.

Організація виконання Державного бюджету України.

Співпраця різних гілок влади як фактор ефективності бюджетного процесу.

Стадії бюджетного процесу на загальнодержавному рівні і їх характеристика.

Стадії бюджетного процесу ну місцевому рівні і їх характеристика.

Запитання для самоконтролю

Назвіть стадії бюджетного процесу в Україні.

Назвіть учасників бюджетного процесу в Україні.

Які методи бюджетного планування ви знаєте?

Якими є повноваження Рахункової палати Верховної Ради України у бюджетному процесі?

Які функції виконує Державне казначейство України?

Кому підпорядкована ДПА?

Що таке Бюджетна резолюція?

Які системи касового виконання бюджету ви знаєте? Яка з них застосовується в Україні?

Для чого створюється резервний фонд Державного бюджету?

Яка звітність про виконання Державного бюджету передбачена Бюджетним кодексом України?

Тести

7.1. Опублікування проекту Закону України про Державний бюджет забезпечує

а) Кабінет Міністрів;

б) Міністерство фінансів;

в) Міністерство економіки ;

г) Президент.

7.2. Розробляє і доводить до головних розпорядників бюджетних коштів інструкції щодо підготовки бюджетних запитів

а) Верховна Рада;

б) Президент;

в) Кабінет Міністрів;

г) Міністерство фінансів;

д) Державна податкова адміністрація;

е) Державна Контрольно-ревізійна служба.

7.3. Порядок надання з обласного бюджету субвенцій, дотацій і субсидій розробляє

а) Кабінет Міністрів;

б) Міністерство фінансів;

в) фінансове управління обласної державної адміністрації;

г) районний фінансовий відділ.

7.4. Контроль за проведенням таємних видатків здійснює

а) Верховна Рада;

б) Рахункова палата;

в) Президент;

г) Кабінет Міністрів;

д) Міністерство фінансів;

е) Державна Контрольно-ревізійна служба.

7.5. Затверджує і контролює бюджетний розпис

а) Верховна Рада;

б) Президент;

в) Кабінет Міністрів;

г) Міністерство фінансів;

д) Державна податкова адміністрація;

е) Державна Контрольно-ревізійна служба.

7.6. Призначає і звільняє з посади Голову Рахункової палати

а) Верховна Рада;

б) Президент;

в) Прем'єр-міністр;

г) Міністр фінансів;

д) Голова Державної податкової адміністрації.

7.7. Касове виконання бюджету в Україні сьогодні здійснює

а) НБУ;

б) установи банківської системи;

в) Державне казначейство України;

г) фінансові управління облдержадміністрацій.

7.8. Виконання місцевих бюджетів за видатками в Україні здійснюють

а) фінансові управління облдержадміністрацій;

б) районні фінансові відділи;

в) органи Державного казначейства;

д) органи ДПА.

7.9. Факт перевиконання доходної частини Державного бюджету України визначається за підсумками

...