Організація контрольно-ревізійної роботи зумовлена потребою координації і взаємної ув'язки цілого ряду однорідних за технічним характером процесів, виконання яких здійснюється колективом працівників.

Контрольно-ревізійна робота - це сукупність трудових і матеріальних елементів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійного процесу, а також створенням необхідних умов для його здійснення.

Основними завданнями контрольно-ревізійної роботи є контроль за виконанням державного замовлення на виробництво продукції, економним використанням матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, збереженням суспільної власності, правильністю постановки бухгалтерського обліку, а також вжиттям заходів щодо запобігання фактам приписок, нестач і крадіжок, марнотратства та іншої безгосподарності.

На проведення кожної ревізії (перевірки) працівнику органу державної контрольно-ревізійної служби видається спеціальне посвідчення, підписане керівником відповідного підрозділу служби, яке він зобов'язаний пред'являти керівнику підприємства (установи, організації), яке буде ревізуватись.

Керівник органу управління, який призначив ревізію і затвердив ревізійну бригаду та її керівника, складає за її участю програму ревізії. До програми включають об'єкти контролю відповідно до структури акта комплексної ревізії, а також їх значущості у галузевій спрямованості підприємства.

Для того щоб програму комплексної ревізії виконати в строк, встановлений наказом про призначення ревізії, і у повному обсязі, керівник ревізійної бригади складає план-графік проведення комплексної ревізії діяльності підприємства, який погоджує з керівником контрольно-ревізійного підрозділу органу управління.

Організація контрольно-ревізійного процесу завершується складанням робочого плану ревізора. Кожний член ревізійної бригади за завданням керівника виділені йому для контролю об'єкти розподіляє на складові елементи і встановлює граничний час для завершення робіт.

ІІІ. Класифікація ревізій

відомчі - проводять працівники відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;

Права та обов'язки ревізора.

На етапі підготовки до проведення ревізії підприємства, організації керівник ревізійної групи знайомиться з матеріалами попередньої ревізії, вивчає дані контролю інших контрольних органів. На підставі цих матеріалів розробляється програма ревізії (перевірки), в якій визначається період проведення ревізії, її мета та основні питання, на яких слід зосередити увагу.

Треба врахувати, що плани контрольної роботи є документами для службового користування, не підлягають розголошенню, проте за 10 днів до початку планової річної ревізії суб'єкту контролю повинно бути письмово повідомлено про строк її проведення.

На основі затвердженої керівником ревізійного органу програми ревізії (перевірки):

а) складається план її проведення з визначенням конкретних завдань, виконавців, термінів виконання;

б) готуються наказ про проведення ревізії (на ревізованому об'єкті) і спеціальні посвідчення кожному члену ревізійної групи;

в) проводиться службова нарада з повним складом ревізійної групи з питань організації і методики здійснення програми ревізії.

Другий етап ревізії - безпосереднє її проведення - починається з прибуття ревізійної групи на ревізоване підприємство чи в організацію, пред'явлення повноважень на здійснення ревізії і проведення наради з адміністрацією підприємства, на якій керівник ревізійної групи представляє всіх її членів, повідомляє мету, завдання та програму ревізії, а керівник підприємства, у свою чергу, знайомить ревізорів з керівниками структурних підрозділів. Протягом 1-2 днів члени ревізійної групи як виконавці відповідно до передбачених планом конкретних завдань здійснюють обстеження об'єктів контролю, стану бухгалтерського облік}, уточнюють обсяги робіт, вирішують організаційні питання проведення ревізії, складають індивідуальні робочі плани ревізорів, які затверджує керівник ревізійної групи.

Після проведення такої підготовчої організаційної роботи на ревізованому підприємстві члени ревізійної групи приступають до безпосереднього здійснення ревізії, застосовуючи методичні прийоми і способи документального та фактичного контролю.

Для збору і систематизації матеріалів проведеного контролю кожний ревізор повинен вести журнал (відомість) ревізора, де реєструються виявлені факти недоліків і порушень з необхідною деталізацією підстав для складання висновку ревізора про суть порушень (назва документа, №, дата, назва облікового реєстру, розрахунки сум, винні службові особи, № пунктів нормативних актів, які порушено, та ін.). Після закінчення перевірки за ревізований період ревізор систематизує зібрану інформацію з журналу ревізора, складаючи для узагальнення однорідних порушень і недоліків за ревізований період довідки, групувальні відомості, розрахунки як додатки до акта ревізії. Щоб мати юридичну силу доказу про суть виявлених порушень і недоліків, вони повинні бути оформлені як документи.

Упродовж проведення ревізії матеріали контролю фактичної наявності грошей та матеріальних цінностей оформляються проміжними актами, які є також додатками до основного акта. Кожен член ревізійної групи результат (звіт) про виконану роботу оформлює як розділ акта ревізії з необхідними додатками до нього і подає його керівникові ревізійної групи. Таким чином, другий етап ревізії закінчується здачею членами ревізійної групи розділів акта ревізії керівнику ревізійної групи.

Третій етап - оформлення ревізії - є завершальним в її безпосередньому проведенні. Керівник ревізійної групи вивчає подані йому розділи акта ревізії, перевіряє повноту виконання програми, планів проведення ревізії, їх якість, у разі необхідності призначає додаткові перевірки для уточнення висновків по суті порушень і недоліків. Потім він складає загальний акт ревізії як документ про результати ревізії фінансово-господарської діяльності ревізованого підприємства.

Керівник ревізійної групи повинен здати матеріали ревізії керівникові відповідного підрозділу контрольно-ревізійної служби для розгляду і приймання. У разі неякісного проведення ревізії може бути призначена додаткова перевірка чи навіть повторна ревізія. Про розгляд і прийняття матеріалів ревізії (перевірки) керівник контрольно-ревізійного відділу робить запис на останній сторінці акта: "Акт ревізії прийнято" та ставить дату і підпис.

Четвертий етап ревізії - реалізація матеріалів ревізії і контроль виконання прийнятих рішень - є завершальною стадією ревізійного процесу. Реалізація матеріалів ревізії (тематичної перевірки) проводиться, за можливості, у міру виявлення зловживань, істотних порушень та недоліків у діяльності підприємства, організації, що ревізується, не чекаючи закінчення ревізії.

Якщо заходами, ужитими у період ревізії, не забезпечено повного усунення виявлених ревізією порушень, ревізори готують за підписом керівника ревізійного органу вимогу про усунення виявлених порушень і вжиття заходів щодо повного відшкодування збитків, притягнення винних у допущених порушеннях до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

При виявленні істотних порушень фінансової дисципліни, розкрадань грошей і матеріальних цінностей, інших зловживань матеріали ревізії передаються правоохоронним органам. Одночасно порушується питання про звільнення від обійманих посад винних у цьому осіб.

За результатами проведеної ревізії (перевірки) контрольно-ревізійні підрозділи оформлюють рішення про застосування фінансових санкцій і накладання адміністративних стягнень відповідно до чинного законодавства. Це рішення вручається під розписку керівнику ревізованого підприємства. При невиконанні його у триденний термін контрольно-ревізійний відділ оформлює документи на безспірне стягнення грошових коштів.

Органи Державної контрольно-ревізійної служби здійснюють контроль усунення виявлених недоліків і порушень за виконанням своїх вимог, відшкодуванням збитків у вигляді письмової інформації ревізованих підприємств і організацій з наступною перевіркою на місці достовірності поданих відомостей. У разі невиконання їх у встановлені терміни застосовуються додаткові заходи впливу залежно від суті порушень. Ефективність контролю визначається результативністю заходів з реалізації наслідків ревізії.

І. Порядок складання акту ревізії, вимоги до нього.

Акт ревізії складається з двох частин: загальна (вступ) і результативна.

У загальній (вступній) частині вказуються: повна назва цього документа (дата, місце складання); підстава для проведення ревізії (дата, № наказу організації, яка призначила ревізію); ревізований період; персональний склад ревізійної групи; керівні посадові особи (керівник та головний бухгалтер підприємства) з визначенням терміну їх роботи за ревізований період; дані про попередню ревізію (ким проведена, за який період); термін проведення даної ревізії. Додатково можуть бути вказані розділи фінансово-господарської діяльності, види, групи господарських операцій, які перевірено вибірковим або суцільним способами.

Вступна частина закінчується стереотипною фразою "Ревізією встановлено:".

Результативна частина акта ревізії являє собою систематизований перелік виявлених у ході ревізії порушень і недоліків, зловживань у фінансово-господарській діяльності ревізованого підприємства чи організації.

Систематизація результатів ревізії в акті здійснюється за розділами (ділянками) ревізійної роботи, а всередині розділів - за основними напрямами контролю по цьому розділу.

Таким чином, у результативній частині акта можуть бути виділені такі розділи:

І. Грошові кошти.

II. Розрахункові операції.

III. Основні засоби, нематеріальні активи.

IV. Товарно-матеріальні цінності.

V. Виробництво і реалізація.

VI. Витрати, собівартість.

VII. Фінансові результати, фонди, резерви.

VIII. Капітальні вкладення.

IX. Бухгалтерський облік і звітність.

X. Виконання рішень за результатами попередньої ревізії.

XI. Додатки до акта.

Треба зауважити, що структура акта ревізії нормативне не регламентована.

Основні вимоги до змісту результативної частини акта ревізії:

а) до акта ревізії повинні включатися тільки перевірені документально обґрунтовані факти порушень;

б) факти порушень мають викладатися чітко, ясно, доступно для розуміння;

в) стосовно кожного факту порушень, відображеного в акті ревізії, треба стисло викласти суть порушення з посиланням на конкретні нормативні документи уряду, а також докази (додатка до акта, первинні документи, облікові реєстри, суми, посадові особи, які видали неправомірні розпорядження, та особи, які їх виконали);

г) в акті не повинно бути виправлень, підчисток, помарок;

д) у висновках про суть порушень не можна кваліфікувати дії посадових осіб ревізованого підприємства висловами типу "антидержавна політика", "крадіжки", "розбазарювання коштів", "злочинець", "шахрай", "привласнив державне майно", "зловживання службовим становищем", "безвідповідальне ставлення", "безгосподарність" і т.п.

Акт ревізії складається в трьох примірниках. Його підписують: керівник ревізійної групи, керівник і головний бухгалтер ревізованого підприємства, організації, які на першому примірнику акта ставлять підписи, дату про одержання акта.

При наявності заперечень або зауважень по акту ревізії (перевірки) керівник чи головний бухгалтер роблять про це застереження перед своїми підписами і не пізніше ніж через 5 днів з дня їх підписання подають з цього приводу пояснення чи заперечення. Ревізори повинні в 15-денний термін дати по цих документах письмовий висновок, який затверджується керівником контрольно-ревізійного відділу.

У разі відмови посадових осіб від підписання акта по наслідках ревізії або перевірки службові особи Державної контрольно-ревізійної служби засвідчують це відповідним актом та своїми підписами.

ІІ. Облік проведеної контрольно-ревізійної роботи

1) первинні документи: касові прибуткові та видаткові ордери, розрахунково-платіжні (платіжні) відомості, платіжні доручення, платіжні доручення-вимоги, чекові книжки, виписки установ банків з поточного та валютного рахунків підприємства, квитанції, поштові перекази, договори про матеріальну відповідальність, акти інвентаризацій каси і т.п.;

2) облікові реєстри:

журнал реєстрації касових прибуткових та видаткових ордерів;

журнал реєстрації платіжних доручень до банку;

касова книга - журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів, звіти касира;

журнали-ордери №№ 1, 2, 3 і відповідні їм відомості при журнально-ордерній формі обліку за рахунками 30 "Каса”, 33 "Інші кошти”, 311 "Поточні рахунки в національній валюті”, 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті” або відповідні реєстри при різних видах автоматизованих комп'ютерних форм обліку; Книга головних рахунків;

3) звітність, баланс підприємства;

4) місце зберігання касової готівки (обладнання приміщення та устаткування каси).

ІІ. Перевірка збереженості касової готівки

Послідовність проведення ревізії:

1) ревізор з головним бухгалтером ревізованого підприємства пред'являють повноваження (наказ) на проведення інвентаризації каси касиру;

2) до початку перевірки касової готівки касир припиняє касові операції, складає касовий звіт на момент ревізії. До касового звіту включаються всі первинні документи про приймання в касу та видачу з неї грошових коштів, за винятком незакритих платіжних відомостей у дні виплати заробітної плати;

3) ревізор складає вступну частину акта інвентаризації касової готівки (зазначає дату, місце проведення, підставу для проведення такого контролю, склад інвентаризаційної комісії) та пропонує касиру дати розписку, передбачену формою акта інвентаризації, про те, що до початку інвентаризації всі прибуткові та видаткові касові документи на грошові кошти включено до звіту, усі грошові кошти, що надійшли в касу, оприбутковано, а видані з каси - списано у видаток;

4) ревізор повинен перевірити касовий звіт, завізувавши своїм підписом первинні документи до нього, аби уникнути можливої подальшої їх заміни;

5) касир пред'являє касову готівку (перераховує наявні в касі гроші покупюрно спочатку касир, потім ревізор). У разі необхідності складається опис грошей за номіналами купюр, їх кількістю та сумою з підрахунком загальної суми. Опис грошей у касі підписують усі члени інвентаризаційної комісії. До касової готівки включаються: наявні в касі гроші в національній та іноземній валютах, грошові документи та інші прирівняні до них цінності, фактично виплачена заробітна плата по незакритих платіжних відомостях на момент проведення ревізії;

6) ревізор вносить до акта інвентаризації дані про фактичну наявність касової готівки;

7) ревізор, головний бухгалтер і касир підписують акт інвентаризації касової готівки;

8) касир дає в акті інвентаризації каси другу розписку про те, що грошові кошти, перераховані в акті, перебувають на його відповідальному збереженні;

9) касовий звіт касира на момент ревізії передається до бухгалтерії для визначення залишку касової готівки з даних бухгалтерського обліку. Ревізор уважно перевіряє правильність визначення таких даних у бухгалтерії і вносить їх до акта, установлює результати інвентаризації каси (нестача, надлишки, відповідність даним обліку);

10) при встановленні відхилень від облікових даних касир дає письмове пояснення;

11) письмові пояснення касира детально вивчаються для встановлення достовірних причин виникнення надлишків чи нестач та прийняття адекватних рішень адміністрацією ревізованого підприємства.

Під час здійснення інвентаризації каси, застосовуючи методи обстеження та нормативної перевірки, ревізор перевіряє дотримання передбачених чинним законодавством умов зберігання касової готівки в касі підприємства: чи ізольоване приміщення каси, чи наявні металеві грати, наявність сигналізації, металевих шаф або сейфів, як і де зберігаються дублікати ключів від сейфу.

Контроль дотримання умов збереження касової готівки включає перевірку:

наявності та оформлення договорів про повну матеріальну відповідальність касирів;

добору кадрів касирів на предмет відповідності їх кваліфікації вимогам правил прийому на посаду касира;

дотримання правил ведення касової книги, здачі звітності до бухгалтерії;

забезпечення умов збереження касової готівки при доставці грошей з банку, здачі виручки.

ІІІ. Документальна ревізія касових операцій

1) Дотримання касової дисципліни:

а) дотримання встановленого ліміту готівки в касі;

б) своєчасність і повнота здачі виручки чи невикористаної за цільовим призначенням готівки до банку на поточний рахунок;

в) дотримання правил розрахунків готівкою;

г) дотримання правил ведення касових операцій, установлених нормативними актами Національного банку України щодо цільового використання готівки, правил прийому та видачі грошей з каси; ведення касової книги;

2) Правильність оформлення касових документів і ведення обліку касових операцій;

3) Перевірка достовірності і правомірності здійснення касових операцій:

а) оприбуткування надходжень до каси;

б) видача з каси готівки на витрати підприємства і здачі до банку виручки від реалізації, невикористаних за призначенням сум; доставка і виплата заробітної плати через громадських касирів у структурних підрозділах підприємства.

Послідовність контрольних дій ревізора:

1) ознайомитися з особливостями організації облікового процесу касових операцій на ревізованому підприємстві, обумовлених видом підприємницької діяльності, структурою підприємства, застосованою формою бухгалтерського обліку;

2) ознайомитися з матеріалами попередніх ревізій і перевірок банків, податкової адміністрації та ін., результатами виконання рішень за матеріалами цього контролю;

3) суцільний контроль за весь ревізований період усіх касових операцій щодо:

повноти, достовірності документів, які додаються до касових звітів за кожен день;

законності, достовірності розрахунків готівкою по цих операціях;

правильності арифметичних підрахунків з операцій за звітний день і визначення залишків на кінець дня;

правильності перенесення залишку грошей у касі у звіт наступного дня;

правильності узагальнення підсумків і відображення на рахунках бухгалтерського обліку в поточних центрах бухгалтерського обліку (журналі-ордері № 1, меморіальному ордері № 1) в частині операцій по кредиту рахунку 30 "Каса” та відомості по дебету цього рахунку.

При ревізії касових операцій як основний методичний прийом застосовується нормативна перевірка на відповідність здійснених касових операцій чинним нормативним актам Національного банку України щодо порядку оприбуткування готівки в касу, видачі з каси, розрахунків готівкою з поточної виручки, здачі готівки до банку, документації відображення в обліку. Тому ревізор повинен досконало вивчити нормативні акти уряду України, які регулюють такі операції (див. Порядок ведення касових операцій у національній валюті України, затверджений постановою НБУ № 21 від 2.02.95, у редакції з доповненнями від 13.10.97 № 334).

Основні порушення:

1) перевищення ліміту касової готівки;

2) заниження обсягів реалізації за готівку, несвоєчасність здачі виручки структурними підрозділами до каси або касою - до банку;

3) порушення правил розрахунків готівкою з каси підприємства;

виплата за неналежне оформленими документами;

виплата з готівкової виручки заробітної плати та дивідендів;

4) наявність протиправних підроблених документів про виплати з каси заробітної плати, депонованої заробітної плати і т.п. (фіктивні документи, додаткові платіжні відомості про подвійну оплату);

5) завищення обсягів видатків готівки з каси на погашення заборгованості із заробітної плати за минулий час, за звітний місяць;

6) неправомірні бухгалтерські записи на рахунках бухгалтерського обліку.

Усі записи про встановлені порушення ревізор відображає у хронологічній послідовності у своєму робочому журналі ревізора, а далі, узагальнюючи матеріали контролю за ревізований період, складає спеціальні групувальні відомості і розрахунки у формі таблиць як додатки до акта ревізії, де систематизує та узагальнює інформацію з однорідних порушень, якщо їх понад 3. Після групування і систематизації матеріалів контролю ревізор складає розділ акта ревізії, в якому викладає суть установлених недоліків і порушень у розрізі напрямів контролю.

Тема 7: Ревізія коштів на рахунках в банку та інших грошових коштів

2. Перевірка інших грошових коштів та цінних паперів.

І. Контроль операцій на розрахункових та валютних рахунках підприємства

1. Перевірка тотожності залишків у виписках банків з поточного рахунку з даними обліку по рахунку 31 (а, б, в.)"Рахунки в банках", застосовуючи метод порівняння даних з журналом-ордером № 2 (а, б, в), Книгою головних рахунків станом на 1 число місяця.

2. Контроль наявності всіх виписок банку і первинних документів до них за кожним поточним рахунком у банку, їх достовірності як банківських документів).

Це найбільш трудомісткий процес контролю, бо здійснюється суцільно з усіх операцій. Тут застосовуються такі методичні прийоми:

візуальна перевірка наявності документів;

нормативна перевірка на відповідність правилам оформлення банківських документів;

зустрічна перевірка в банках при підозрі на їх недостовірність, а також при виявленні відсутності окремих виписок банків чи відповідних первинних документів до них;

арифметична перевірка на правильність установлення залишків, загальних оборотів по кожній виписці банку.

3. Перевірка своєчасності здійснення операцій по зарахуванню банком грошових коштів на поточний рахунок підприємства та по перерахуванню за призначенням.

Для цього треба порівняти дати надходження документів до банку з датами здійснення операцій по виписках банків з поточних рахунків. Ураховуючи, що майже вся банківська система перейшла на комп'ютерну форму обліку, усі документи, які надійшли за операційний день, повинні бути проведені в цей самий день, а після операційного дня - наступного дня. Особливу увагу варто звернути на своєчасність здійснення операцій по розрахунках з бюджетом та прирівняних до них платежів.

4. Перевірка обґрунтованості використання грошових коштів з поточного рахунку підприємства. До основних прийомів контролю слід віднести: аналіз боргових зобов'язань за видами і терміном виникнення; аналіз використання грошових коштів на попередню оплату, аванси постачальникам; різного виду фінансові вкладення з огляду на безпосередній зв'язок з виробничою діяльністю підприємства та його фінансовими можливостями.

Так, деякі підприємства при наявності заборгованостей по заробітній платі за минулий рік, 5-6 місяців поточного року, по платежах до Пенсійного фонду і прирівняних спеціальних фондів, за комунальні послуги та енергопостачання спрямовують наявні грошові кошти на авансові платежі за відсутності контрактів, на оплату боргових зобов'язань за інших юридичних осіб, на різні капітальні вкладення (навіть невиробничого призначення) за відсутності невикористаного прибутку чи фактичній збитковості підприємства.

5. Перевірка обґрунтованості списання грошових коштів безпосередньо на витрати виробництва чи обігу, фінансові результати, видатки майбутніх періодів.

Джерелами інформації для контролю є бухгалтерські записи в журналі-ордері №2 з дебету рахунків 23, 91, 92, 93, 94, 95, 96, 97, 98, 39 та первинні документи, що відображають такі операції, які потрібно контролювати методом перевірки правильності кореспонденції рахунків, виходячи із суті конкретних господарських операцій та напрямів використання коштів. Одночасно має застосовуватися прийом нормативно-правової перевірки стосовно методики відображення таких видів витрат в обліку.

6. Перевірка операцій при розрахунках акредитивами, чеками з лімітованих чекових книжок.

При наявності таких видів розрахунків треба перевіряти відповідність залишків та оборотів по виписках банків з реєстрами бухгалтерського обліку, повноту і своєчасність використання акредитива, повернення невикористаних залишків, повноту оприбуткування матеріальних цінностей від постачальників, звернувши увагу, чи немає подвійної оплати (з поточного рахунку і за акредитивом, чеком з лімітованої книжки і готівкою з каси через розрахунки з підзвітними особами за авансовими звітами).

7. Перевірка операцій по валютному рахунку підприємства. Методика перевірки така сама, як і поточного рахунку, але з урахуванням особливостей облікового процесу подібних операцій і валютних розрахунків:

а) в облікових реєстрах операції відображаються в обсягах за видами іноземних валют та з перерахунком відповідно до їх курсу на дату здійснення операцій у національній валюті України. Тобто додатково потрібно перевірити правильність перерахунків у національну валюту України та відображення курсових різниць;

б) перевірка своєчасності надходжень виручки від реалізації продукції при експорті (нормативний термін - до 90 днів з дня перетину кордону відповідно до штампа митниці на вантажній товарній накладній про експорт товарів іноземним покупцям);

в) перевірка правомірності здійснення операцій з витрачання іноземної валюти на придбання по імпорту товарно-матеріальних цінностей, устаткування. При цьому як додаткові джерела інформації треба аналізувати дані контрактів з іноземними постачальниками про склад імпорту на предмет, чи належить він до критичного імпорту, чи не завищені ціни проти міжнародних, чи дотримано встановлених обсягів закупівлі, термінів розрахунків.

ІІ. Перевірка інших грошових коштів та цінних паперів

1. Перевірка правильності відображення в обліку грошових коштів в дорозі.

2. Перевірка стану збереження і фактичної наявності грошових документів і цінних паперів за методом повної інвентаризації таких цінностей.

3. Перевірка операцій надходження та оприбуткування санаторно-курортних, туристичних путівок за джерелами придбання з точки зору своєчасності викупу і повноти оприбуткування грошей при частковому відшкодуванні працівниками 30-50% їх вартості, правомірності видачі безкоштовних і пільгових путівок, правомірності віднесення витрат на рахунок коштів фонду соціального страхування.

4. Перевірка операцій по цінних паперах власної емісії (опціони, облігації): визначення правомірності випуску, дотримання встановленого порядку їх реєстрації та продажу. Необхідно врахувати, що обсяг за номінальною вартістю акцій першого випуску не може перевищувати обсяг зареєстрованого статутного фонду, не допускається продаж першого випуску акцій нижче за номінальну вартість, заборонено додатковий випуск акцій для покриття збитків підприємства.