Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

Вступ

1. Основи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

1.1 Управління кредиторською та дебіторською заборгованістю підприємства

1.2 Правове регулювання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

1.3 Планування та прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

2. Оцінка стану дебіторської та кредиторської заборгованості об?єву дослідження за аналізує мий період

2.1 Характеристика підприємства та аналіз техніко-економічних показників його діяльності

2.2 Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

3. Оптимізація дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

4. Прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А. Форма 1 Баланс ДП “ДПВП”Кривбасвибухпром” за 1998-2000рр

Додаток Б. Форма 2 Звіт про фінансові результати ДП “ДПВП”Кривбасвибухпром” за 1998-2000рр

Додаток В. Форма 1-Б Звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість ДП “ДПВП”Кривбасвибухпром” за 1998-2000рр

Додаток Г. Таблиця техніко-економічних показників діяльності ДП “ДПВП”Кривбасвибухпром” за 1998-2000рр

Додаток Д. Зв?язок інтенсивності виробництва та ступеню забезпечення робітників з коефіцієнтом фондовіддачі основних засобів виробництва

дебіторський кредиторський заборгованість підприємство

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів

тис.м.куб.	-	тисячі метрів кубічних
т.	-	тона
тис.грн.	-	тисячі гривень
коп.	-	копійка
м.	-	місто
вул.	-	вулиця
пр.	-	проспект
рис.	-	рисунок
табл.	-	таблиця
дод.	-	додаток
див.	-	дивись
р.	-	рік
ЗУ	-	Закон України
П(С)бо	-	Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
ДПАУ	-	Державнв податкова адміністрація України
НБУ	-	Національний банк України
ПДВ	-	податок на додану вартість
ДП	-	дочірнє підприємство
ДАК	-	Державна акціонерна компанія
ГЗК	-	Гірничо-збагачувальний комбінат
ГЦ	-	гірничий цех
АЦ	-	автотранспортний цех
РБЦ	-	ремонтно-будівельний цех
ДЗ	-	дебіторська заборгованість
КЗ	-	кредиторська заборгованість
ВКЗ	-	внутрішня кредиторська заборгованість
ОЗ	-	основні засоби

Вступ

В умовах ринкової економіки збільшується жорсткість цінових обмежень господарської діяльності підприємств. Крім того, фінансова система, що склалася в наший державі за час незалежності виключила практику централізованих розрахунків з державним бюджетом, органами соціального страхування, і позабюджетними фондами. Змінилася й банківська система, в межах котрої можливість отримання підприємством кредиту обумовлена ступенем фінансової стійкості та прибутковості. Іншими словами, відмова від державного фінансування підприємств з неминучістю викликала використання різноманітних форм кредитування. Дебіторська та кредиторська заборгованості підприємства також є, по суті, позичкою, отриманою та наданою самим суб'єктом господарювання.

В сучасних умовах переважна більшість вітчизняних підприємств віддає перевагу продажу товарів не в кредит, а за фактом оплати. Однак конкуренція диктує свої умови: товари відвантажується, оборотні фонди зменшуються, дебіторська заборгованість зростає. Отже, відбувається відволікання активів у виробничу діяльність інших господарюючих суб'єктів. Підприємство утримується при цьому від негайного відшкодування виробничих витрат - звідси, в процесі поточної діяльності даний суб'єкт господарювання відчуває короткострокові потреби в грошових коштах: потрібно закупати сировину, оплачувати паливо, формувати запаси, надавати відстрочки покупцям і так далі. Цю частину оборотних активів, якщо вона не; покрита власними коштами суб'єкта підприємницької діяльності, треба фінансувати в борг - за допомогою кредиторської заборгованості. Не достатньо кредиторської заборгованості - треба брати короткострокову позику банку.

Отже, у зв'язку із зазначеними змінами економічної дійсності та місцях, котре посідають дебіторська та кредиторська заборгованості у фінансовій та господарчій діяльності підприємства, а також їх впливом на платоспроможність та рентабельність суб'єкту підприємництва, зростає актуальність та значення управління даними поточним активом та поточним зобов'язанням підприємства, а також прогнозування стану цих заборгованостей з метою оптимізації фінансового стану суб'єкта господарської діяльності.

За останні роки з'явилося багато серйозних та актуальних публікацій присвячених даному питанню, серед котрих слід зазначити роботи І.А. Бланка, У.Т. Балабанов, В.В. Бочарова, Дж.К. Шима, Дж.Г. Сінгела та Е.Ф. Брігхема. Але тема розглянута не систематично, приводяться багато показників, що дублюють один одного, тому у них важко зорієнтуватися.

Такими чином головна мета даної дипломної роботи - визначити основні напрямки та цільові параметри фінансової діяльності об'єкта дослідження, щодо політики управління його дебіторською та кредиторською заборгованостями та виявити подальші шляхи оптимізації зазначених показників, використовуючи методи фінансового прогнозування. Виходячи цього її задача - сформувати низку показників та виявити методи прогнозування, котрі забезпечили б оптимальне рішення поставленої мети.

Однією із специфічних особливостей сучасного періоду розвитку економіки України є наявність у підприємств значних обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованостей. Отже ефективна політика Правління зазначеними показниками є необхідною умовою функціонування підприємства у цілому. Якщо підприємство не приділить достатньо уваги Значеному питанню, то воно не досягне запланованих обсягів реалізації його товарної продукції, не забезпечить потрібні рівні рентабельності функціонування оборотних активів та платоспроможності підприємства. І як наслідок, суб'єкт господарювання збанкрутує.

Зазначимо, що об'єктом дослідження даної роботи виступає дочірнє підприємство Державне промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром”, яке засноване Державною акціонерною компанією ”Укррудпром”. Даний суб'єкт підприємницької діяльності є правонаступником майнових і немайнових прав і обов'язків реорганізованого Державного промислово виробничого підприємства "Кривбасвибухпром", на майні котрого він створений. Це підприємство спеціалізується на проведені вибухових робіт у кар'єрах гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу та Орджонікідзевського ГЗК, проводить буро вибухові роботи на гранітних та щебінних кар'єрах, на базових складах зберігає вибухові матеріали для підземних шахт Кривбасу, здійснює спеціальні вибухи у межах України, виробляє вибухові речовини, випробовує нові види вибухових матеріалів у полігонних умовах, спільно з науково-дослідницькими інститутами вивчає і впроваджує ефективні методи по вдосконаленню вибухових робіт. Воно було створене з метою забезпечення сировиною металургійної, хімічної та інших галузей народного господарства, задоволення потреб населення та соціальних інтересів трудового колективу, а також отримання прибутку за рахунок підприємницької діяльності.

1. Основи управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства

1.1 Управління дебіторською і кредиторською заборгованістю підприємства

Сучасний етап економічного розвитку країни характеризується значним уповільненням платіжного обігу, що спричиняє зміни дебіторської заборгованості на підприємствах. Тому важливим фактором успішної діяльності Об'єктів господарювання є ефективне управління дебіторською заборгованістю, спрямоване на оптимізацію загального її розміру та забезпечення своєчасної інкасації боргу.

Найбільший обсяг дебіторської заборгованості припадає на заборгованість покупців за товари, послуги, роботи. В загальній сумі дебіторської заборгованості на розрахунки з покупцями припадає 80-90%. Тому управління дебіторською заборгованістю на підприємстві пов'язане в першу чергу з опгимізацією розміру та забезпечення інкасації заборгованості покупців по розрахункам за реалізовану продукцію, роботи, послуги, з метою ефективного управління цією дебіторською заборгованістю (або його кредитною політикою по відношенню до покупців продукції) [20,21].

Так, західні економісти пропонують свій прагматичній підхід до управління дебіторською заборгованістю. Ю. Бригхем та Л. Гапески вважають, що "процес управління дебіторською заборгованістю починається з рішення питання про те, чи надавати або не надавати позику покупців". Для визначення якості позики (ймовірності невиконання зобов'язань) здійснюється неупереджений аналіз (оцінка) п'яти критеріїв:

- характеристика позичальника;

- його кредитоспроможності (надійності);

- капіталу;

- забезпечення кредиту;

- умов його надання.

Характеристика позичальника зіставляється з імовірністю того, що клієнт намагатиметься виконати свої зобов'язання. Цей чинник дуже вагомий, бо кредитна операція означає сплату боргів. Досвідчені експерти кредитоспроможності часто наполягають на тому, що моральний чинник найважливіший у надані кредиту. Кредитоспроможність - суб'єктивна оцінка здатності клієнта платити, що проводиться на підставі вивчення його бухгалтерської документації. При ньому практикується спостереження за засобами діяльності на підприємстві клієнта. Капітал вимірюється на підставі аналізу фінансових показників; особливу увагу тут слід приділяти показникам, що оцінюють ризик:

- показник співвідношення заборгованості до загальної вартості капіталу;

- коефіцієнт відношення поточних активів до поточних пасивів;

коефіцієнт покриття процентів (співвідношення чистого прибутку до сплати податків і процентів на цінні папери до загальної суми процентів на цінні папери).

Забезпеченням кредиту можуть виступати активи, запропоновані клієнтом як застава для гарантії його сплати. Під умовами кредиту слід розуміти вплив загальних економічних тенденцій і кон'юнктури ринку, що склалися.

На підставі вищенаведеного має бути прийняте рішення про можливість і доцільність надання кредиту покупцеві.

Важливим моментом при цьому є постійне утримання дебіторської заборгованості на прийнятному рівні. Система контролю у даному випадку має велике значення, тому що без неї сума дебіторської заборгованості здатна перевищити припустимий рівень та тим самим знизити грошові потоки і "погані" та безнадійні борги значно знизить прибуток підприємства. Тому частіше виникає потреба у корректовних діях, у зв'язку з чим добре наладжена система контролю за дебіторською заборгованістю іноді є єдиним способом контролю за ситуацією у даному напрямку.

Тому управління дебіторською заборгованістю диктує необхідність кожному підприємству виводити природній рівень дебіторської заборгованості (у днях) за кожним видом товарів або послуг, виходячи з власного досвіду та специфічних умов підприємства, враховуючи при цьому технологічні особливості кожного виду. Природній рівень дебіторської заборгованості враховується із тих міркувань, що її рівень не повинен відображатися на іормальному функціонуванні підприємства, бути природнім у тому плані, що генший її рівень не можливий, а більший - економічно недоцільним [52]:

ДЗпр.м. =

де: ДЗпр.м. - природній рівень дебіторської заборгованості, грн.;

Дм. - валовий дохід за відгруженими товарами (послугами) за місяць (за любий звітний період за кожним видом товарів, послуг);

Км. - кількість днів у місяці (звітному періоді);

Рпр.д. - рівень дебіторської заборгованості (у днях) за кожним видом товарів послуг.

Для більш чіткого відображення рівня дебіторської заборгованості на підприємстві розраховується її загальна сума, котру потім можна виразити у відсотках до активу, прибутку, тощо:

ДЗз =ДЗпр.м1 + ДЗпр.м.2 + … + ДЗпр.м.N

де: ДЗз - загальна сума дебіторської заборгованості;

ДЗпр.м.N - природній рівень дебіторської заборгованості у гривнях за кожним видом товарів/послуг.

Розрахунок дебіторської заборгованості (Ассоunts Receivables) відбувається за наступною формулою:

AR = Sk x Pa,

де: AR - сума дебіторської заборгованості;

Sk - сума продаж у кредит (щоденні);

Pa - середній період погашення.

Для того, щоб розглянути дебіторську заборгованість з урахуванням кожного чинника (Days sales Outstenoliq), можна використовувати наступну формулу, котру іноді ще називають середнім періодом погашення:

DSO = X% (10 днів) + У% (30 днів) +…+ Z% (більше 60 днів)

де: DSO - сума дебіторської заборгованості з урахуванням часового чинника;

Х, У, Z - відсоткове відношення споживачів товарів/ послуг, наданих у кредит.

Для розрахування середнього періоду часу, потрібного споживачам товарів/послуг для повної сплати дебіторської заборгованості, можна використовувати коефіцієнт оберту заборгованості за визначений період часу:

ADS = AS/360,

де: ADS - середні щоденні продажи;

AS - річні продажи.

3вернемо увагу на те, що західні спеціалісти ділять річні продажи (річну виручку) саме на 360 днів, а не 365.

Тепер для повноцінного аналізу потрібно помножити дві останні формули та співставити результати із зробленим вище розрахунком дебіторської заборгованості. Результати повинні бути рівними, тобто:

AR = DSO x ADS

де: AR - сума дебіторської заборгованості;

DSO - сума дебіторської заборгованості з урахуванням чинника часу;

ADS - середні щоденні продажи.

В процесі управління дебіторською заборгованістю західними спеціалістами також складається класифікація надходжень [23;34;52].

Класифікація надходжень - це звіт, що показує, скільки часу кошти не перераховувалися на рахунки до надходження. У цьому подається інформація у відсотках про те, які рахунки до надходження прострочені на даний час, а також така сама інформація за певний період часу. Фахівці фірми повинні за допомогою класифікації надходжень безпреривно контролювати прострочені витрати за заборгованістю. Це дає можливість порівнювати фактичні результати платежів з умовами кредиту, а також оцінювати ефективність роботи кредитного відділу:анії порівняно з іншими фірмами даної галузі промисловості.

Отже, на базі аналізу динаміки дебіторської заборгованості на підприємстві за вищезазначеними показниками та складеного прогнозу, керівництво приймає рішення відносно стратегії кредитної політики підприємства, котра, в свою чергу, складається із чотирьох змінних [34]:

Період кредитування (часу, котрий надається покупцям для оплати товарів/послуг);

Стандартів кредитоздатності, котрі базуються на показниках мінімального ступеню фінансової стабільності, потрібної клієнту для отримання кредиту, та суми кредиту, котра надається конкретному клієнту;

Політики взимання кредиту компанії (політики інкасації), котра визначається ступенем наполегливості за часом взимання поступових платежів;

Можливі льготи, котрі надаються за більш бистріші платежі з урахуванням їх розмірів та строків.

Визначення оптимального періоду кредитування є важливим моментом у впровадженні кредитної політики. Подовження кредитного періоду стимулює реалізацію, але існують витрати, котрі часто перешкоджають прийняттю рішення про збільшення дебіторської заборгованості. Цей зріст частково може бути зумовленим більш подовженими умовами кредиту, а частково більшими обсягами реалізації. Якщо приращуваємий прибуток - ціна реалізації за відрахування прямих витрат на виробництво, продаж та кредитні видатки, пов'язані з додатковою реалізацією - перевищує найбільшу вартість подовження кредитного періоду, котра розраховується як добуток суми збільшеної дебіторської заборгованості (тобто приросту дебіторської заборгованості як наслідку збільшення кредитного періоду) та вартості капіталу, потрібного для фінансування дебіторської заборгованості (у відсотках), то зміни кредитної політики є вигідним. При виборі оптимального кредитного періоду знаходять той період, коли найбільші прибутки за збільшеними обсягами реалізації відповідають витратам на зберігання більшої суми для розрахунків з дебіторами.

Більш детально критерії, характеризуючи кредитоздатність потенціального дебітору, описані вище (5 критеріїв визначення якості кредиту). Якщо покупець, не відповідає вимогам нормальних умов кредитування, він матиме можливість придбати продукцію підприємства, але вже на більш жорсткіших умовах.

Процес інкасації пов'язана з процедурою отримання підприємством прострочених рахунків. Цей процес може дорого коштувати фірми, як у грошовому, так і в моральному аспекті - клієнтом не до вподоби передання їх рахунків до інкасуючих установ. Але, безумовно,-для-уникнення продовження терміну сплавлення боргів та зведення витрат,до мінімуму, іноді слід виявляти певну твердість.

Останній елемент визначення політики, кредитування, тобто надання знижки за своєчасну або навіть ранішу оплату аналізується в плані співвідношення витрат та вигод при річних видах знижок. Використання дисконту, в даному випадку привертає увагу у двох аспектах:

1. Приваблює нових клієнтів, що розглядають такі знижки, як зниження ціни товару/послуги.

2 Зниження строків заборгованості, так інші більш платоспроможні клієнти будуть робити сплату достроково.

Оптимальним розміром знижки вважається таким, при якому відсоткові прати та прибутки повністю компенсуються.

Звісно, оптимальна кредитна політика, тобто оптимальний рівень рахунків отримання залежить від конкретних операційних умов відповідних підприємств.

В свою чергу, російські економісти виділяють два підхіда до управління дебіторською заборгованістю [22]:

1 Порівняння додаткового прибутку, пов'язаного с отою чи іншою схемою спонтанного фінансування (надання покупцям знижок з ціни товару), з витратами та втратами, виникаючими при зміні політики реалізації продукції (передплата чи продаж у кредит);

2. Порівняння та оптимізації величини та строків дебіторської та кредиторської заборгованостей.

Дані порівняння відбуваються за рівнем кредитоздатностіпозичальника, часу відстрочки платежу, стратегії знижок з ціни товару, витратам за інкасацією тощо.

Управління дебіторською заборгованістю, у даному випадку, включає:

контроль за її структурою у розрізі боржників;

оцінку її ліквідності, тобто оцінку реальності повернення боргів підприємству;

контроль за обертом коштів у розрахунку;

ранжирування дебіторської заборгованості за строками виникнення.

Найбільш поширена наступна групировка: до 30днів; від 31 дня до 60 днів;

від 61 дня до 90 днів; від 91 дня до 120 днів; більш ніж 120 днів. Але можливі й інші групировки;

-контроль за станом безнадійних боргів з метою утворювання необхідного резерву;

- аналіз та планування грошових потоків з урахуванням коефіцієнтів інкасації;

-застосування різних моделей контрактів з партнерами з гнучкими умовами форм сплати та ціноутворювання - від передплати до часткової сплати до використання факторингу або банківської гарантії.

Вибір оптимального рівня дебіторської заборгованості російські економісті теж ставлять в залежність від специфіки діяльності кожного підприємства.

Що до аналізу та контролю дебіторської заборгованості, то їх можна проводити за допомогою абсолютних та відносних показників в динаміці за ряд кварталів чи років, найважливішими серед яких є:

1. Інкасація готівки - процес отримання * грошових коштів за реалізовану продукцію. Коефіцієнти інкасації (Кщю) дозволяють встановити, коли і в якій сумі очікується отримання грошових коштів від продажу даного періоду.

Коефіцієнт інкасації дебіторської заборгованості відображає відсоток очікуваних грошових потоків від реалізації за визначений інтервал часу, починаючи з моменту реалізації продукції:

де: Кінк - коефіцієнт інкасації дебіторської заборгованості;

п - перший місяць відгрузки товару;

t - 1-й, 2-й, 3-й,..., п - місяць продажу.

2. Коефіцієнт обертаємості дебіторської заборгованості (КОдз), котрий визначається за наступною формулою:

КОдз=ВР/ДЗ, (1.8)

де: КОдз - коефіцієнт обертаємості дебіторської заборгованості;

ВР - виручка від реалізації у вільних оптових цінах;

ДЗ - середня дебіторська заборгованість за період.

3. Середня дебіторська заборгованість за період (квартал, рік), в свою чергу визначається за формулою:

ДЗ = (ДЗпп +ДЗкп)/2

де: ДЗ - середня сума ДЗ;

ДЗпп - дебіторська заборгованість на початок розрахункового періоду.

ДЗкп - дебіторська заборгованість на кінець періоду.

Прискорювання обертання в динаміці розглядається як позитивна тенденція. Уповільнення оберту дебіторської заборгованості свідчить про відволікання обігових коштів підприємства для розрахунків з покупцями та замовниками, а також з іншими партнерами.

4. Період погашення дебіторської заборгованості, що визначається за формулою:

ППдз = 365 днів/КОдз, (1.10)

де: ППдз - період погашення дебіторської заборгованості;

КОдз, - коефіцієнт обертає мості ДЗ.

Слід мати на увазі, що чім більше період прострочки заборгованості, тим вище ризик її несплати.

5. Коефіцієнт погашаемості дебіторської заборгованості (Кпдз) визначається за наступною формулою:

Кпдз = ДЗ/ВР, (1.11)

де: Кпдз - коефіцієнт погашаємості;

ДЗ - середня за розрахунковий період дебіторська заборгованість;

ВР - виручка від реалізації продукції (робіт, послуг).

Зазначимо, що до складу середньої за розрахунковий період дебіторської заборгованості включають: заборгованість покупців та замовників, векселі до отримання, аванс видачі, інші дебітори.

Доля сумнівної заборгованості (з строком погашення більше 12 місяців) у загальному обсязі дебіторської заборгованості, що визначається за формулою:

Даний показник характеризує “якість” дебіторської заборгованості. Тенденції до її росту свідчить про зниження ліквідності дебіторів, а відповідно. Про погіршення фінансового стану підприємства.

7. Доля дебіторської заборгованості у загальному обсязі оборотних активів розраховується за формулою:

де: Ддз - доля дебіторської заборгованості в обсязі оборотних активів.

Порівняння показника здійснюють за ряд періодів (кварталів, років). Зміст долі дебіторської заборгованості (у відсотках), особливо дебіторів за тривалим строком погашення, свідчить про зниження ліквідності оборотних активів підприємства.

Коефіцієнт співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю за розрахунковий період визначається за наступню формулою:

Кс = ДЗ/КЗ (1.14)

де: Кс - коефіцієнт співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованістю;

ДЗ - середня за розрахунковий період (квартал, рік) дебіторська заборгованість;

КЗ - середня за розрахунковий період кредиторська заборгованість.

Багато економістів-аналітиків вважають, що якщо кредиторська заборгованість перебільшує дебіторську, то підприємство ефективно використовує кошти, тобто залучає грошових ресурсів в обіг більше, чим відволікає з нього. Але інші відносяться до даного явища негативно, тому що кредиторську заборгованість підприємство повинно погашати незалежно від стану розрахунків з дебіторами.

Практично було розроблені деякі загальні правило, що дозволяють більш чітко управляти дебіторською заборгованістю:

1. Контроль за станом розрахунків з покупцями та підрядчиками за простроченими (відстроченими) платежами;

2. Орієнтація на більше число покупців (їх диверсифікація) з метою зниження ризику несплати за товари та послуги одним або кількох кредитних покупців;

3. Наблюдіння за співвідношенням дебіторською та кредиторською заборгованістю: значне перевищення дебіторів спричиняє серйозну загрозу фінансовій стійкості підприємству, що вимагає використання додаткових джерел позикового фінансування (як правило, надаваємого за великі дідсотки);

4. Оплата товарів постійним клієнтам у кредит (відстрочка платежу), причому його розміри залежать від ряду факторів, таких як: фінансовий стан покупця, стійкість зв'язків з ним, тощо;

5. Синхронізація грошових потоків (надходжень та витрат грошових коштів), тобто максимально можливе приближення за часом отримання дебіторської та сплати кредиторської заборгованості. Це дозволить зменшити залишок грошових коштів на поточному рахунку, зменшити банківський кредит, та витрати за обслуговування боргу;

6. Зниження обсягу грошових коштів, що знаходяться у дорозі за допомогою електронних чекових переводів;

7. Продаж дебіторської заборгованості спеціальним факторинговим компаніям або банкам, котрі займаються її стягненням з клієнтів підприємства, тобто передбачення форм її рефінансування;

8. Селективність - визначення груп або видів товарів з вказанням періодів, протягом котрих вони не відпускаються у кредит, тобто реалізується за готівку.

Найбільш поширеною схемою залежності величин сплати дебіторської заборгованості від строків даної процедури є схема “2/10 повна 30”, що означає

наступне:

- юкупець отримує знижку у 2% від ціни товару, у випадку сплати рахунка протягом 10 днів з початку періоду кредитування (наприклад, з моменту утримання товару);

- покупець сплачує повну вартість товару, якщо сплата відбувається у період з11-го по 30-й день договірного строку;

- у випадку несплати протягом місяця покупець додатково до вартості товару сплачує штраф, розмір котрого залежить від моменту сплати. Також, особисту увагу слід приділити вивченню даних про резерви за сумнівними боргами та фактичних витрат, пов'язаних з несплатою дебіторської заборгованості.

Серед робіт, присвячених даному питанню, у нашій країні найбільш академічну та систематичну запропонував І.А. Бланк у своїй монограмі “Фінансовий менеджмент”. Слід зазначити, що політика управління, у даному випадку розглядається як частина загальної політики управління оборотними активами та маркетингової політики спрямованої на розширення обсягів реалізації продукції та складається у оптимізації загального розміру цієї заборгованості та забезпечення своєчасної її інкасації.

Щодо самого формування політики управління дебіторської заборгованості (або його кредитної політики по відношенню до покупців продукції), то воно вібувається за наступними етапами (див. рис. 1.1):

1. Аналіз дебіторської заборгованості підприємства у попередньому періоді. Головною задачею цього аналізу є оцінка рівня та складу дебіторської заборгованості інвестованих в неї коштів. Вона відбувається за наступними показниками:

- коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість, що оцінює рівень та динаміку останньої. Він розраховується за наступною формулою:

КОАдз=ДЗ/ОА, (1.15)

де: КОАдз - коефіцієнт відволікання оборотних активів у дебіторську заборгованість;

ДЗ - загальна сума дебіторської заборгованості підприємства (або заборгованості по товарному або споживчому кредиту);

ОА - загальна сума оборотних активів підприємства.

- середній період інкасації дебіторської заборгованості за розглядаємий період, що характеризує її роль у фактичної тривалості фінансового та загального операційного циклу підприємства та розраховується за формулою:

ПІдз=ДЗ/Оо, (1.16)

де: ПІдз - середній період інкасації дебіторської заборгованості підприємства;

ДЗ - середній залишок дебіторської заборгованості (у цілому або окремих її видів) у розглядаємому періоді;

Оо -- сума одноденного обороту реалізації продукції у розглядаємому періоді.

- кількість оборотів дебіторської заборгованості, що оцінює швидкість обертання інвестованих у неї коштів протягом зазначеного періоду.

Цей показник розраховується за наступною формулою:

КОдз=ОР/ДЗ, (1.17)

де: КОдз - кількість обертів дебіторської заборгованості у розглядаємому періоді;

ОР - загальна сума обороту по реалізації продукції у розглядаємому періоді;

ДЗ - середній залишок дебіторської заборгованості (у цілому або окремих її видів) у розглядаємому періоді.

оцінка складу дебіторської заборгованості за окремими її "віковими групами", тобто за передбаченими строками її інкасації;

оцінка складу простроченої дебіторської заборгованості, виділення сумнівної та безнадійної заборгованості. В процесі цього аналізу використовуються наступні показники: коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості та середній "вік" простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості розраховується за наступною формулою:

КПдз = ДЗпр/ДЗ, (1.18)

де: КПдз - коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості,;

ДЗпр - сума дебіторської заборгованості, несплаченої у передбачені строки;

ДЗ - загальна сума дебіторської заборгованості.

Середній "вік" простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості визначається за наступною формулою:

ВПдз=ДЗпр/Оо, (1.19)

де: ВПдз - середній вік простроченої (сумнівної, безнадійної) дебіторської заборгованості;

ДЗпр - середній залишок дебіторської заборгованості, несплаченої в строк (безнадійної, сумнівної), у розглядаємому періоді;

Оо - сума одноденного обороту по реалізації у розглядаємому періоді. сума ефекту, отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгованість.

З метою її визначення, суму додаткового прибутку, отриману за рахунок надання кредиту, порівнюють з сумою додаткових витрат по оформленню кредиту та інкасації боргу, а також прямих фінансових втрат від неповернення боргу покупцями (безнадійна дебіторська заборгованість, списана у зв'язку з неплатоздатністю покупців та закінченням іскової давністю). Розрахунок цього ефекту відбувається за наступною формулою:

Едз = Пдз - ПВдз - ДЗдз, (1.20)

де: Едз - сума ефекту отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгованість;

Пдз - додатковий прибуток підприємства, отриманий від збільшення обсягів реалізації за рахунок надання кредиту;

ПВдз - поточні витрати підприємства, пов'язані з організацією кредитування покупців та інкасацією боргу;

ДЗдз - сума прямих фінансових витрат від неповернення боргу покупцями.

Поряд з абсолютною сумою ефекту може бути визначеним й відносний показник -- коефіцієнт ефективності інвестування коштів у дебіторську заборгованість. Він розраховується за наступною формулою:

КЕдз=Едз/ДЗрп, (1.21)

де: КЕдз - коефіцієнт ефективності інвестування коштів у дебіторську заборгованість по розрахункам з покупцями;

Едз - сума ефекту, отриманого від інвестування коштів у дебіторську заборгованість за розрахунками з покупцями у визначеному періоді;

ДЗрп - середній залишок дебіторської заборгованості по розрахункам з покупцями у розглядаємому періоді.

Рис. 1.1 Етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю підприємства

Результати аналізу вищезазначених показників використовуються в процесі подальшої розробки окремих параметрів кредитної політики.підприємства.

2. Формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців продукції. В ході даного процесу підприємство вирішує два основних питання:

а) у яких формах здійснювати реалізацію продукції у кредит;

б) який тип кредитної політики слід вибрати підприємству.

Зазначимо, що форми реалізації продукції у кредит мають два різновиду:

товарний (комерційний) кредит являє собою форму оптової реалізації продукції її продавцем на умовах відстрочки платежу, якщо така відстрочка перевищує звичайні строки банківських розрахунків. Цей кредит, як правило, надається на строк від одного до шести місяців;

споживчий кредит (у товарній формі) являє собою форму роздрібної реалізації товару покупцям (фізичним особам) з відстрочкою сплати. Звичайно він надається на строк від шести місяців до двох років.

Вибір форм реалізації у кредит залежить від отрасльової належності підприємства та характером реалізуємої продукції (товару, послуг).

Тип кредитної політики характеризує принципові підходи до її здійснення з погляду співвідношення рівней прибутковості та ризику кредитної діяльності підприємства. Розрізняють три принципові типи кредитної політики по відношенню до покупців продукції - консервативний, помірний та агресивний.

Консервативний (або жорсткий) тип кредитної політики підприємства є спрямованим на мінімізацію кредитного ризику, яка відбувається за рахунок скорочення кола покупців продукції у кредит за рахунок груп надзвичайного ризику; мінімізації строків надання кредиту та збільшення його вартості; використовування жорстких процедур інкасації дебіторської заборгованості.

Помірний тип кредитної політики підприємства характеризує типічні умови її здійснення відповідно з затвердженою комерційною та фінансовою практикою та орієнтується на середній рівень кредитного ризику при продажу продукції з відстрочкою сплати.

Щодо агресивного (або м'якого) типу кредитної політики підприємства, то його приоритетною метою є максимізація додаткового прибутку за рахунок розширення обсягів реалізацій продукцій у кредит без кредитного ризику, котрий супроводжує ці операції.

Визначая тип кредитної політики, слід брати до уваги, що жорсткий (консервативний) її варіант негативно впливає на збільшення обсягів операційної діяльності підприємства та формування стійких комерційних зв'язків, в той час як м'який (агресивний) варіант може спричинити надмірне відволікання фінансових коштів, знизити рівень платоспроможності підприємства, викликати згодом значні витрати по стягненню боргів, а в кінцевому підсумку знизити рентабельність обігових активів та використовуємого капіталу.

3. Визначення ймовірної суми фінансових коштів, інвестуємих у дебіторську заборгованість по товарному (комерційному) та споживчому кредиту. Розраховуя що суму необхідно враховувати заплановані обсяги реалізації продукції у кредит; середній період надання відстрочки платежів за окремими формами кредиту; середній період прострочки платежів виходячи з господарчої практики, що склалася (він визначається за результатом дебіторської заборгованості у попередньому періоді);

- коефіцієнт співвідношення собівартості та ціни реалізуємої у кредит продукції.

Розрахунок потрібної суми фінансових коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість, відбувається за наступною формулою:

Ідз = (ОРк х Кс/ц х (ПНК +ПР))/360, (1.22)

де: Ідз - потрібна сума оборотного капіталу, спрямованого у дебіторську заборгованість;

ОРк - плануємий обсяг реалізації продукції, виражений десятиною дріббю;

ПНК - середній період надання кредиту покупцям, у днях;

ПР - середній період прострочки платежів у попередньому періоді, у днях.

Якщо фінансові можливості підприємства не дозволяють інвестувати розраховану суму коштів у повному обсязі, то при незмінності умов кредитування повинен відповідно бути скорректованим плануємий обсяг реалізації продукції у кредит.

4. Формування системи кредитних умов. До складу цих умов входять:

строк надання кредиту (кредитний період);

розмір надаваємого кредиту (кредитний ліміт). Він встановлюється з урахуванням типу кредитної політики (рівня допустимого ризику), плануємого обсягу реалізації продукції у кредит, середнього обсягу операцій по реалізації готової продукції, фінансового стану підприємства-кредитора та інших факторів;

вартість надання кредиту, що характеризується системою цінових знижок при здійсненні негайних розрахунків за придбану продукцію. У сполучені зі строком надання кредиту така цінова знижка характеризує норму відсоткової ставки за надаваємий кредит, розраховану для порівняння у річному нарахуванні. Алгоритм цього розрахунку характеризується наступною формулою:

ВСк = (ЦЗнх360)/СНк, (1.23)

де: ВСк - річна норма відсоткової ставки за надаваємий кредит;

ЦЗн - цінова знижка, надаваєма покупцеві при здійснені негайного розрахунку за надану продукцію, у %;

СНк - строк надання кредиту (кредитний період), у днях.

система штрафних санкцій за прострочку виконання зобов'язань покупців, що формується у процесі розробці кредитних умов. Вона повинна передбачати відповідні пені, штрафи та неустійкі. Розміри цих штрафних санкцій повинні повністю відшкодовувати усі фінансові втрати підприємства кредитора (втрату доходу, інфляційні втрати, відшкодування ризику зниження рівня платоспроможності та інші).

Формування стандартів оцінки покупців та диференціація умов надання кредиту. За основу встановлення таких стандартів береться кредитоздатність покупців, що характеризує систему умов, визначаючих його здатність залучати кредит у різних формах та у повному обсязі у передбачені строки виконувати усі пов'язані з ним фінансові зобов'язання. Формування системи стандартів оцінки покупців включає наступні основні елементи:

- визначення системи характеристик, оцінюючих кредитоздатність окремих груп покупців. За товарним (комерційним) кредитом така оцінка здійснюється звичайно за наступними критеріями:

обсяг господарчих операції з покупцями та стабільність їх здійснення;

репутація покупця у діловому світі;

платоспроможність покупця;

результативність господарчої діяльності покупця;

стан кон'юнктури товарного ринку, на котрому покупець здійснює свою операційну діяльність;

обсяг та склад чистих активів, котрі можуть складати забезпечення кредиту при неплатоспроможності покупця та порушення справи про банкрутство.

За споживчим кредитом оцінка здійснюється за такими критеріями:

про дієздатність покупця;

рівень доходів покупця та регулярність їх формування;

склад особистого майна покупця, котре може скласти забезпечення кредиту при втисканні боргу у судовому порядку;

формування та експертиза інформаційної бази проведення оцінки кредитоздатності, що має забезпечити достовірність такої оцінки. Інформаційна база, що використовується з цією метою, складається із відомостей надаваємих безпосередньо покупцем, а також даних формуємих із внутрішніх і зовнішніх джерел. Експертиза отриманої інформації відбувається шляхом її логічної перевірки: у процесі ведення комерційних переговорів з покупцями; шляхом безпосереднього відвідування клієнту (по споживчому кредиту) з метою перевірки стану його майна та в інших формах відповідно обсягу кредитування;

вибір методів оцінки окремих характеристик кредитоздатності покупців;

групировка покупців продукції за рівним кредитоздатності, що базується на результатах її оцінки та передбачає, за звичай, виділення наступних їх категорії:

а) покупці, котрим кредит може надаватися у максимальному обсязі, тобто на рівні встановленого кредитного ліміту (група "першокласних позичальників");

б) покупці, котрим кредит може надаватися у обмеженому обсязі, визначеним рівнем допустимого ризику неповернення боргу;

в) покупці, котрим кредит не надається (при недопустимому рівні ризику неповернення боргу, що визначається типом вибраної кредитної політики).

- диференціація кредитних умов відповідно рівню кредитоздатності покупців поряд з розміром кредитного ліміту та може впроваджуватися за такими параметрами, як строк надання кредиту; необхідність страхування кредиту за рахунок покупців; форми штрафних санкцій.

6. Формування процедури інкасації дебіторської заборгованості. До складу цієї процедури повинні бути передбаченими: строки та форми попереднього та подальшого пролонгування боргу за наданим кредитом, умови порушення справи про банкрутство та неплатоспроможність дебіторів.

7. Забезпечення використовування на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Розвиток ринкових відносин та інфраструктури фінансового ринку дозволяє використовувати у практиці ряду нових форм управління дебіторською заборгованістю - її рефінансування, тобто прискорений перевод у інші форми оборотних активів підприємства: грошові кошти та високоліквідні короткострокові цінні папери.

Основними формами рефінансування дебіторської заборгованості, що використовуються у сучасний час, є:

- факторинг;

- облік векселів, наданих покупцями продукції;

- форфейтинг.

8. Побудова ефективних систем контролю за рухом та своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості. Такий контроль организовувається у межах побудови загальної системи фінансового контролю на підприємстві як самостійний блок. Одним з видів такої системи є "Система АВС" стосовно дебіторської заборгованості підприємства. До категорії "А" включається при цьому найбільш крупні та сумнівні види дебіторської заборгованості; в категорію "В" - кредити середніх розмірів; до категорії "С" - інші види дебіторської заборгованості, що не чинять серйозного впливу на результати фінансової діяльності.

Критерієм оптимальної розробленої та здійснюваної кредитної політики будь-якого типу та за будь-якими формами недаваного кредиту, а відповідно й середнього розміру дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями за реалізуєму їм продукцію, є наступна умова:

ДЗо ОПдр > ОВдз + ВКдз, (1.24)

де: ДЗо - оптимальний розмір дебіторської заборгованості підприємства при нормальному його фінансовому стані;

ОПдр - додатковий операційний прибуток, отримує мий підприємством від збільшення продажу продукції у кредит;

ОВдз - додаткові операційні витрати підприємства по обслуговуванню дебіторської заборгованості;

ВКдз - розмір втрат коштів, інвестованих у дебіторську заборгованість, за рахунок недобросовісних (неплатоспроможності) покупців.

Отже, у сучасних умовах дебіторська заборгованість є невід'ємною частиною активів підприємства та політика управління нею набуває пильної уваги як ймовірний засіб збільшення продажу продукції у кредит, адже найбільші обсяги дебіторської заборгованості припадають на розрахунки з покупцями. Але відволікання коштів підприємства у даному випадку потребує іноді залучення додаткових фінансових джерел для фінансування власних поточних потреб, що може скласти загрозу фінансової стійкості об'єкту господарювання. Якщо західні економісти розглядають управління дебіторською заборгованістю як вирішення, в першу чергу, питання надавати чи не надавати кредит, то нестабільні умови нашої економіки диктують потребу у передбаченні виникнення сумнівної дебіторської заборгованості та пошуку форм її рефінансування. Не останню роль у даному процесі відігрівають аналіз та контроль за станом дебіторської заборгованості.

Як зазначалося раніше, надання відстрочок сплати клієнтом спричиняє потребу у фінансуванні для самого підприємства, яке, в першу чергу, можливе за рахунок кредиторської заборгованості. Слід відзначити, що з переходом до ринкової економіки роль кредиту взагалі як джерела оборотних коштів зросла. Поряд з необхідністю у покритті наднормативних потреб у обігових коштах підприємства з'явилися нові фактори, що зумовили посилення значення кредиту. Ці фактори, перед усім, пов'язані з перехідним етапом розвитку, що характеризує вітчизняну економіку. Один з них - це інфляція. Прямий вплив характеризується обезцінуванням обігових коштів за час їх оберту, тобто після завершення обороту підприємство фактично не отримує авансовану суму обігових коштів у складі виручки від реалізації.

Побічний вплив виявляється у сповільненні обороту коштів із-за кризи неплатежів, що теж значно зумовлена інфляцією. До інших причин виникнення кризи неплатежів слід віднести: зниження продуктивності праці; крайню неефективність виробництва; нездатність окремих? керівників пристосуватись до нових умов (знаходити нові рішення, змінювати товарний асортимент, знижувати матеріале - та енергоємність виробництва, реалізуя зайві та непотрібні активи); врешті, недосконале законодавство, що дозволяє безкарно, у деяких випадках, не сплачувати борги.

Вищевказані причини зумовили підвищену зацікавленість підприємств у позикових коштах як джерела поповнення заморожених у довгостроковий дебіторській заборгованості обігових коштів. У даній ситуації виникає питання межи використовування кредиту як джерела оборотних коштів. Дане питання пов'язане з двобічним впливом, котре здійснює використовування кредиту на фінансовий стан підприємства у цілому та на стан оборотних коштів зокрема.

3 одного боку, без заволікання у обіг кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних коштів підприємству потрібно скоротити або повністю зупинити виробництв, що загрожує серйозними затрудненями аж до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредиту спричиняє залежність підприємства від позикових коштів у зв'язку із збільшенням йозичкової заборгованості. Це, в свою чергу, призводить до збільшення нестабільності фінансового стану, втрачаються власні обігові кошти, що переходять у власність інших, оскільки підприємство не забезпечують норму зибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського проценту.

Кредиторська заборгованість відносять до позапланованих залучених керел формування обігових коштів. ЇЇ наявність означає участь у обороті ідприємства коштів інших підприємств та організації. Частина кредиторської заборгованості закономірна, адже випливає із існуючого порядку розрахунків. Поряд з цим кредиторська заборгованість може виникнути у результаті порушення платіжної дисципліни.

У підприємства може виникнути кредиторська заборгованість Постачальникам за отримані товари, підрядчикам - за виконані роботи, податкової інспекції - за податками та платежами, відрахуваннями у позабюджетні фонди.

Перш за все, управління кредиторською заборгованістю, як західними, так і вітчизняними економісти, розглядається як управління здатністю підприємства залучати товарний (комерційний) кредит, що надається суб'єктам господарської діяльності у вигляді відстрочки платежу за надані їм сировину, матеріали або товари. Він отримує у сучасній комерційній та фінансовій практиці значного йоширювання. Для залучающих його підприємств він має ряд переваг порівняно з іншими джерелами формування позичкового капіталу, котрі виражені наступним [20]:

1. Товарний (комерційний) кредит є найбільш маневровою формою фінансування за рахунок позичкового капіталу найменш ліквідної частини оборотних активів - виробничих запасів товарно-матеріальних цінностей.

2. Даний вид кредиту дозволяє автоматично регулювати сезонну потребу в інших формах залучення позикових коштів, адже більша частина цих потреб пов'язана з сезонними особливостями формування запасів сировини.

3. Цей вид кредитування не розглядає надані сировину, матеріали та товари як майнову заставу підприємства, дозволяє йому вільно користуватися наданими у кредит цінностями.

4. У цьому виді кредиту зацікавлене не тільки підприємство-позичальник, але й його поставники, тому що він дозволяє їм збільшити обсяги реалізації та формувати додатковий прибуток.

5. Вартість товарного (комерційного) кредиту, як правило, значно нижче вартості надаваного фінансового кредиту (в усіх його формах).

6. Залучення товарного (комерційного) кредиту дозволяє скоротити загальний період фінансового циклу підприємства, знижуя тим самим потребу у фінансових коштах, що використовується для формування оборотних активів. Це визначається тим, що цей вид фінансових зобов'язань підприємства складає переважну частку його кредиторської заборгованості. Між періодом обороту кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями та періодом його фінансового циклу існує залежність.

7. Він характеризується найбільш простим механізмом оформлення порівняно з іншими видами кредиту, що залучає суб'єкт підприємницької діяльності.

Поряд з цим, цей кредитний інструмент має й недоліки, а саме:

Мета використання цього виду кредиту має досить вузький характер -- він дозволяє задовольнити потребу підприємства у позичковому капіталі тільки для фінансування виробничих запасів у складі оборотних активів.

Цей вид кредиту має досить обмежений характер у часі. Період його надання (не враховуючи змушених форм його пролонгації) обмежуються, як правило, кількома місяцями.

Порівняно з іншими кредитними інструментами він містить в собі підвищений кредитний ризик, адже він є незабезпеченим видом кредиту. Відповідно для залучающого його підприємств він несе в собі додаткову загрозу банкрутству при погіршення кон'єктури ринку реалізації його продукції.

Отже, ці переваги та недоліки товарного (комерційного) кредиту повинні бути врахованими при використовування цього кредитного інструменту для залучання потрібних позикових коштів,

Слід також зазначити, що у сучасній практиці, як комерційній, так і фінансовій, до основних видів товарного (комерційного) кредиту відносять наступні:

Товарний кредит з відстрочкою платежу за умовами контракту. Це найбільше розповсюджений у сучасний час вид товарного кредиту, котрий оговорюється умовами контракту на надання товару та не потребує спеціальних документів для його оформлення.

Товарний кредит з оформленням заборгованості векселем. Це один з найбільш перспективних видів товарного кредиту, отримавший значне розповсюдження у країнах з розвинутою економікою та активно використовуваємий у нашій господарчій практиці. Вексельний обіг за товарним кредитом обслуговується простими та переказними векселями. Векселі за товарним кредитом видаються за домовленістю сторін за наступними строками виконання:

а) за пред'явою;

б) у визначений строк після пред'яви;

в) у визначений строк після складання;

г) на визначену дату.

Товарний кредит за відкритим рахунком. Він використовується у господарчих відносинах підприємства з його постійними поставниками при багатократних поставках раніш домовленої номенклатури продукції малими партіями. У цьому випадку поставник віднося вартість наданих товарів у дебет рахунка, відкритого підприємству, котре сплачує свою заборгованість у обумовлені контрактом строки (за звичай, раз у місяць).

Товарний кредит у формі консигнації. Він являє собою вид зовнішньоекономічної комісійної операції, за котрою поставник (консигнант) відгружає товари на склад торгового підприємства (консигнанта) з дорученням реалізувати його. Розрахунки з консигнантом здійснюються лише після того, як наданий товар буде реалізован. Консигнація розглядається як один із видів товарного (комерційного) -кредиту, котрий для підприємства є самим безпечним у фінансовому відношенні.

Залучая до використання позиковий капітал у формі товарного (комерційного) кредиту, підприємство має за мету максимальне задоволення Потреби у фінансуванні за цей рахунок формуємих виробничих запасів сировини р матеріалів (у торгівлі - запасів товарів) та зниження загальної вартості залучає його позикового капіталу. Ця мета визначає зміст політики залучання товарного (комерційного) кредиту, що розробляється на підприємствах [21].

Розробка політики залучання підприємством товарного (комерційного) едиту здійснюється за наступними основними етапами (див.рис. 1.2):

1. Формування принципів залучання товарного (комерційного) кредиту та визначення основних його видів. Цей кредит має цільовий характер, тому потреба в ньому визначається з урахуванням плану ємого обсягу запасів сировини та матеріалів (в торгівлі - запасів товарів). Принципи залучання товарного кредиту формуються з урахуванням господарчої практики, що склалася; структура та періодичність закупок сировини, матеріалів та товарів; тривалості виробничих зв'язків з партнерами та ряду інших умов. Ці ж самі умови визначають й основні види надаваного кредиту.

2. Визначення середнього періоду використання товарного (комерційного) кредиту. Для прогнозування цього показника розраховується середній період заборгованості за ряд попередніх періодів. При його розрахунку ^? використовується наступна формула:

КЗкк=СКЗ/Оо, (1.25)

де: КЗкк - середній період заборгованості за товарним (комерційним) кредитом, (в днях);

СКЗ - середня сума залишку заборгованості за товарним (комерційним) кредитом у розглядаємо му періоді;

Оо - одноденний обсяг реалізації продукції за собівартістю.

...