Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства
Правове регулювання дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства. Характеристика підприємства та аналіз техніко-економічних показників його діяльності. Оптимізація та прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | дипломная работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.05.2015 |
| Размер файла | 241,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Математичний алгоритм розрахунку діапазону коливань залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значенням має наступний вид:
ДКОм/м = 3 х 2до)/ (4 х Вд), (3.8)
де: ДКОм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значенням;
Во -- витрати по обслуговуванню однієї операції поповнення грошових коштів;
2до - середньоквадратичне (стандартне) відхилення щоденного обсягу грошового обороту;
Вд- середньоденний рівень втрат при зберіганні грошових коштів, виражений десятковим дробом.
Відповідно максимальний та середній залишки грошових активів виззначаються за формулами:
ГАмакс = ГАмін + ДКОм/м, (3.9)
ГА=ГАмін + ДКОм/м/3, (3.10)
де: ГАмакс - оптимальний розмір максимального залишку грошових активів підприємства;
ГА - оптимальний розмір середнього залишку грошових активів підприємства;
ГАмін - мінімальний (або страховий) залишок грошових активів підприємства;
ДКОм/м - діапазон коливань суми залишку грошових активів між мінімальним та максимальним його значенням.
Крім цього, подальше уточнення прогнозуємих розмірів дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства можливе за рахунок оптимізації обсягу поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) з урахування формуємого циклу підприємства. Така оптимізація дозволяє виявити та мінімізувати потреби підприємства у фінансуванні оборотних активів за рахунок власного капіталу та залучаємого кредиту (у даному випадку - кредиторської заборгованості) 21.
Розрахунки здійснюються виходячи із раніш визначених планових обсягів товарно-матеріальних цінностей, дебіторської заборгованості, а також прогнозує мого обсягу кредиторської заборгованості та за наступною формулою:
ОПФп = Зп + ДЗп - КЗц, (3.11)
де: ОПФп - прогнозує мий обсяг поточного фінансування оборотних активів (поточних фінансових потреб) підприємства;
Зп -- планує мий обсяг запасів товарно-матеріальних цінностей у складі оборотній активів підприємства;
ДЗп - планує мий обсяг дебіторської заборгованості підприємства;
КЗп - прогнозує мий обсяг кредиторської заборгованості підприємства.
Слід зазначити, що для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовуються ряд моделей, середі котрих найбільш розповсюдженою є "Модель економічно обґрунтованого розміру замовлення " (Есопотіс огdегіпg quantity- ЕОQ model). У даному випадку вона може бути використаною для оптимізації розмірів виробничих запасів, та, як наслідок оптимізації розміру кредиторської заборгованості підприємства як джерела їх фінансування 20.
Розрахунковий механізм моделі ЕОО базується на мінімізації сукупних витрат по закупці та зберіганню запасів на підприємстві. Ці операційні затрати попередньо розподіляють на дві групи:
-сума витрат по розміщенню замовлення (включаючи витрати по транспортуванню та прийманню товарів);
-сума витрат по зберіганню товарів на складі.
З одного боку, підприємство доцільно завозити сировину та матеріали як можна більш високими партіями. Чим вище розмір партії поставки чим нижче сукупний розмір по розміщенню замовлень у визначеному періоді.
Сума операційних витрат по розміщенню замовлень при цьому визначається за наступною формулою:
ОВрз=(ОВП/РПП)хСрз, (3.12)
де: ОВрз - сума операційних витрат по розміщенню замовлень;
ОВП - обсяг виробничої потреби товарів (матеріалів та сировини) у розглядаємо му періоді;
РПП - середній розмір однієї партії поставки товарів;
Срз - середня вартість розміщення одного замовлення.
Із наведеної формули видно, що при незмінному обсязі виробничої потреби та середньої вартості розміщення одного замовлення загальна сума операційних витрат по розміщенню замовлення мінімізується з ростом середнього розміру однієї партії поставки товару.
З іншого боку, високий розмір однієї партії поставки товарів спричиняє відповідний зріст операційних витрат по зберіганню товарів на складі, так як збільшується середній розмір запасу в днях обороту "* період їх зберігання".
З урахуванням цієї залежності сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі може бути визначена за наступною формулою:
ОВзт=(РПП/2)хСз, (3.13)
де: ОВзт - сума операційних витрат по зберіганню товарів на складі;
РПП - середній розмір однієї партії поставки товарів;
Сз - вартість зберігання одиниці товару у розглядаємому періоді.
Із наведеної формули видно, що при незмінній вартості зберігання одиниці товару у розглядаємому періоді загальна сума операційних витрат по зберіганню товарних запасів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії поставки товару.
Таким чином, з ростом середнього розміру однієї партії поставки знижуються операційні витрати за розміщенням замовлення та збільшуються операційні витрати за зберіганням товарних запасів на складі підприємства (та навпаки). Модель ЕОQ дозволяє оптимізувати пропорції між цими двома групами операційних витрат таким чином, щоб сукупна їх сума була мінімальною. Математично Модель ЕОQ виражається наступною принциповою формулою:
РППо = (2 х ОВП х Срз) /Сз, (3.14)
де: РППо - оптимальний середній розмір партії поставки товарів;
ОВП - обсяг виробничих потреб товарів (сировини або матеріалів) у
розглядаємо му періоді);
Срз - середня вартість розміщення одного заказу;
Сз - вартість зберігання одиниці товару у розглядаємому періоді.
Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається за наступною формулою:
Взо= РППо/2, (3.15)
де: Взо - оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, метеріалу);
РППо- оптимальний середній розмір партії поставки товарів.
На далі з урахуванням окритих резервів у процесі аналізу розробляються заходи по скороченню прогнозує мого обсягу поточного фінансування оборотних активів (а відповідно і тривалості фінансового циклу) підприємства. Так як плануємі запаси товарно-матеріальних цінностей забезпечують реальний приріст операційної діяльності, особливу увагу при розробці таких заходів приділяється забезпеченню скорочення обсягу дебіторської заборгованості та особливо - оптимізації обсягу кредиторської заборгованості підприємства.
Виходячи з того, що ефективне управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства повинна забезпечувати потрібний рівень рентабельності функціонування оборотних активів та забезпечувати потрібний рівень платоспроможності критеріями оптимізації також можуть виступати моделі оцінки платоспроможності підприємства.
Ліквідність і платоспроможність можуть оцінюватися за допомогою абсолютних і відносних показників. До абсолютних належить величина власних обігових коштів (капіталу) та ступінь ефективної заборгованості 51.
Показник величини власних обігових коштів розраховується за формулою:
ВОК = (ВК+ДЗ) - ПА, (3.16)
де: ВК - власний капітал;
ДЗ - довгострокові зобов'язання;
ПА - поза оборотні активи.
У західній науці показник Net Working Capital (чистий функціонуючий (робочий) капітал) використовується у своїй найпростішій формі як
WС = UA -КFК, (3.17)
де: WC - оборотні активи;
КFК - короткострокові пасиви.
Основна ідея застосування цього показника полягає у визначенні величини обігових коштів, що залишається підприємству після розрахунків за короткостроковими зобов'язаннями (фінансова стійкість з огляду на короткострокову перспективу). Зростання показника за інших однакових умов розглядається як позитивна тенденція.
Логіка застосування показника полягає в тому, що короткострокова заборгованість суб'єкта господарювання може виникати при поточній | діяльності. Якщо він працює у нормальному режимі, то спроможний розрахуватися за зобов'язаннями за рахунок обігових коштів, а решту коштів залишити собі як працюючий капітал. Критичною є ситуація, а відтак і фінансовий стан, коли величина короткострокових пасивів більша за оборотні активи (у вартісному виразі).
Показник WС є аналітичним і абсолютним, тому він оцінюється з певною мірою умовності і нема якихось стійких орієнтирів щодо визначення (одержання) його оптимальної величини.
Ступінь ефективної заборгованості (ЕV) можна визначити за такою формулою:
EV = КFК - МUA, (3.18)
де; КFК - короткостроковий залучений капітал;
МUA - кошти + дебітори.
В основі показника ефективної заборгованості (ЕV) лежить така ідея:
частина короткострокових зобов'язань може бути покрита за рахунок реалізації частки обігових коштів, решта ж суми боргу (що й становить рівень ефективної заборгованості) має бути покрита за рахунок надходжень від подальшої діяльності компанії.
Для порівнювання ступеня ліквідності різних господарських одиниць розроблено коефіцієнти ліквідності. Залежно від того, які види оборотних активів беруться до уваги ліквідність оцінюється за різними коефіцієнтами. Загальна ж ідея лишається незміною: зіставлення короткострокових (поточних до одного року) пасивів та активів, що використовуються для їх погашення.
Ці показники формують горизонтальне правило фінансування: йдеться про норми, що покликані визначити ефективне співвідношення між окремими позиціями активу і пасиву балансу для збереження функціонально здорових фінансів підприємства. Фінансова рівновага зумовлена необхідністю врегулювання строків між відповідними активними статтями балансу. Так, наприклад, правило "асid-Теst" потребує дотримання умови, за якої коефіцієнт швидкої ліквідності (ліквідність другого ступеня), більше чи дорівнює 1. Значить,
Грошові засоби + Дебітори . Короткостроковий залучений капітал.
Згідно з правилами "Вапкегs Rulе" повинна виконуватися умова, коли коефіцієнт поточної ліквідності більше чи дорівнює 2, у відповідності з чим;
Оборотні активи 2 х Короткостроковий залучений капітал.
А згідно із "золотим правилом балансу" повинні виконувати такі умови (див.рис.3.1):
Власний капітал . 0,5 - 0,7 Необоротних активів.
Другий варіант "золотого правила балансу" потребує, щоб:
Власний капітал+Довгостроковий залучений капітал > Необоротних активів
І ширша інтерпретація цього правила потребує, щоб:
Власний капітал+Довгостроковий залучений капіталНеоборотних активів+
+ Стійкі залишки оборотних активів.
|
"Вапкегs Rulе" |
І версія “золотого правила балансу” |
II версія “золотого правила балансу” |
|
Необоротні активи |
Власний капітал |
Необоротні активи |
Власний капітал |
Необоротні активи |
Власний капітал |
|||
|
Залучений капітал* |
Залучений капітал* |
Залучений капітал* |
||||||
|
Оборотні активи |
Залучений капітал** |
Оборотні активи |
Залучений капітал** |
Оборотні активи |
Залучений капітал** |
|||
*Довгострокові фінансові ресурси (активи).
** Короткострокові фінансові ресурси (активи).
Рис. 3.1 Умови золотого правила балансу
Отже, для визначення рівня дотримання фінансової рівноваги можна використовувати різні моделі оцінки платоспроможності, зокрема горизонтальні правила фінансування. У рамках розробки політики управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства доцільно перевіряти чи дотримуються вимоги цих правил при формуванні зазначених активів та пасивів. У разі, якщо ці вимоги не виконуються можна очікувати, що рано чи пізно суб'єкт господарювання виявиться неплатоспроможнім, а отже, виникне підстава для порушення проти нього справи про банкрутства.
Таким чином, визначення оптимального співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства повинно здійснюватися за наступним порядком (див.рис.3.2):
1. На підставі отриманої інформації визначаються вихідні дані для розрахунку обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства та складання моделей оптимізації управління даними активами чи пасивами.
2. Відбувається розрахунок показників ефективності політики управління дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства у попередньому періоді.
3. Складається модель оптимізації політики управління дебіторської заборгованості підприємства.
4. Відбувається розрахунок параметрів оптимізаційної моделі.
5. Складається модель оптимізації політики управління кредиторської заборгованості підприємства.
6. Відбувається розрахунок параметрів оптимізаційної моделі.
Рис. 3.2 Схема оптимізації політики управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства
7. На підставі розрахованих обсягів дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства відбувається аналіз дотримування горизонтальних правил фінансування.
8. Визначається можливість змін горизонтальних правил фінансування до рівня, встановленого при розрахунках оптимізаційних моделей.
9. У випадках негативного рішення за п.8 відбувається вибір варіантів змін горизонтальних правил фінансування виходячи із конкретної ситуації на підприємстві.
Визначення оптимального співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства є, хоч не єдиним, але одним із важливих шляхів збільшення ефективності використання фінансових ресурсів, а це означає збільшення ефективності виробництва у цілому. При цьому слід враховувати, що досягнення оптимальної структури зазначених зобов'язань підприємства акт не одноразовий, для цього потрібні тривалі спрямовані дії.
4. Прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства
Прогнозуючи розмір дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства на наступний період слід брати до уваги виключність надаваємих послуг у зазначеному регіоні. Враховуючи цей факт та інформацію про потреби у продукції даного підприємства, а також динаміку обсягів реалізації її у попередньому періоді та ресурсний потенціал, виробнича програма на 2001р. визначає збільшення обсягів реалізації продукції на 21,3% порівняно з минулим роком (див.табл.4.1).
Таблиця 4.1
Прогнозування дебіторської та кредиторської заборгованості ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" на 2001р.(тис.грн.)
|
Показник |
Сума |
|
|
1 |
2 |
|
|
Обсяги реалізації продукції |
210803,6 |
|
|
Сума продажу у кредит |
57970,9 |
|
|
Сума продажу у кредит за цінами собівартості |
40901,1 |
|
|
Кількість обертань дебіторської заборгованості, раз. |
3,9 |
|
|
Сума дебіторської заборгованості |
10487,5 |
|
|
Сума кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги. |
17082,2 |
|
|
Сума внутрішньої кредиторської заборгованості. |
26320,9 |
|
|
Загальна сума кредиторської заборгованості. |
18974,6 |
Так, обсяги реалізованої продукції складуть 210803,6 тис.грн. Загальна сума за умов своєчасності сплат продажу у кредит становитиме 57970,9 тис.грн. Відповідно додаткові обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей становитимуть 10487,5 тис.грн та 18974,6 тис.грн. А загальні суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та внутрішньої кредиторської заборгованості відповідно становитимуть 17082,2 тис.грн. та 26320,9 тис.грн.
Окрім цього слід зазначити, що додатковий прибуток отриманий від збільшення обсягів реалізації товарної.продукції підприємства на 57970,9 тис.грн. за рахунок продажу у кредит складає 4564,8 тис.грн. (див.табл.4.2) та перевищує прибуток потрібний для компенсації додаткових вкладень у дебіторську заборгованість, котрі у свою чергу складають 1342,4 тис.грн. Даний факт свідчить про можливість зниження нормативів забезпечення кредиту, умов його надання. Оптимальна кредитна політика буде складатися у більш вільному надані комерційного кредиту до тих пір, доки додатковий прибуток отриманий від збільшення обсягів реалізації не стане дорівнювати прибутку, потрібному для покриття витрат на дебіторську заборгованість, потрібних для досягнення такого обсягу продажу.
Таблиця 4.2
Прибуток від збільшення обсягу продаж порівняно з витратами на компенсацію додаткової дебіторської заборгованості ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" на 2001р.(тис.грн.)
|
Показник |
Сума |
||
|
1 |
2 |
||
|
Прибуток від збільшення обсягу продаж |
4564,6 |
||
|
Додаткова дебіторська заборгованість |
10487,5 |
||
|
Вкладення у додаткову дебіторську заборгованість |
1342,4 |
Також, прогнозуємий приріст внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства на 2545,0 тис.грн. дозволяє йому зекономити 946,7 тис.грн. по залучанню та обслугованою короткострокового банківського кредиту.
Збільшення обсягів реалізації товарної продукції підприємства у 2001р. на 21,3% сприятиме отриманню валового та чистого прибутків відповідно у сумах 26934,0 тис.грн. та 18853,8 тис.грн. Прогнозуєма сума чистого грошового потоку за операційною діяльністю підприємства на 2001р. „становитиме 11611,2 тис.грн. (див.табл.4.3). Збільшення зазначеної суми можливе за рахунок скорочення періодів оборотів та дебіторської заборгованості та збільшення середнього строку сплати за кредиторською заборгованістю (у межах допустимого).
Скорочення оберту дебіторської Заборгованості підприємства можливе за рахунок провадження різноманітних цінових знижок. Підприємство інколи вигідніше зробити знижку на реалізований товарна; умови оплати рахунку, ніж втратити певну суму в результаті інфляції (див. табл.4.4). Дані таблиці свідчать, що при надані 2%-ної знижки з договірної ціни за умови скорочення оплати до 30 днів дозволить підприємству скорочувати витрати від інфляції в розмірі 84,9 грн. з кожної тисячі гривень договору. Окрім зниження строків заборгованості дані заходи сприятимуть привабленню нових клієнтів, що сприйматимуть як зниження товарів, робіт, послуг.
Беручи до уваги значну суму простроченої дебіторської заборгованості підприємства на кінець аналізуємого періоду йому, окрім судового розгляду справи та подальшого стягнення заборгованості через банк або подання позиву про спрямування стягнення на майно, слід у подальшому передбачати форми рефінансування оборотного активу.
Так, при наданні аналізуємим підприємством банку права стягнення половини його простроченої заборгованості станом на 01.01.2000р. у сумі 15527,0 тис.грн.. на умовах комісійної плати за здійснення даної операцій у розмірі 2,0% та попередньої сплати його боргових зобов'язань у розмирі 75,0% за процентною ставкою за надаваний кредит у 30,0% річних, додаткові витрати на здійснення операції складуть 3 804,1 тис.грн. Рівень додаткових витрат по відношенню до додатково отриманим грошовим активам вкладатиме 32,7%. Таким чином, здійснення факторингової операції для підприємства більш вигідніше (сума економії складає 698,7 тис.грн.), чим отримання фінансового кредиту на період сплати боргу покупцем продукції.
Таблиця 4.3
Прогнозні розрахунки надходжень та витрат грошових коштів ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" за операційною діяльністю виходячи з плануємого обсягу реалізації продукції на 2001р.(тис.грн.)
|
Показник |
Сума |
|
|
Обсяги реалізації продукції, усього |
210803,6 |
|
|
В тому числі за готівковими розрахунками |
152832,7 |
|
|
У кредит |
57970,9 |
|
|
Коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості |
0,2 |
|
|
Сума надходжень грошових коштів від реалізації продукції, усього |
195780,8 |
|
|
В тому числі за готівковими розрахунками |
152832,7 |
|
|
У кредит |
11594,1 |
|
|
Від продажу у кредит за попередній період |
31054,0 |
|
|
Сума операційних витрат на виробництво та реалізацію продукції |
148735,0 |
|
|
Ставка податку на додану вартість, % |
20,0 |
|
|
Сума податку на додану вартість, |
35134,6 |
|
|
Валовий прибуток |
26934,0 |
|
|
Ставка податку наприбуток, % |
30,0 |
|
|
Сума податку на прибуток |
8080,2 |
|
|
Чистий прибуток |
28853,8 |
|
|
Загальна сума витрат грошових коштів за операційною діляьністю |
183869,6 |
|
|
Сума чистого грошового потоку за опреаційною діяльністю |
11611,2 |
Таблиця 4.4
Аналіз вибору засобів розрахунку з покупцями та замовниками ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром" на 2001р
|
Показники |
Вартість 1 (строк сплати 30 днів за умови 2% знижки) |
Вартість 2 (середній строк сплати 94 дня) |
Відхилення |
|
|
Індекс цін, % |
1,05 |
1,18 |
0,08 |
|
|
Коефіцієнт падіння купівельної спроможності |
0,95 |
0,84 |
-0,11 |
|
|
Втрати від надання 2%-вої знижки з кожної тис.грн. договірної ціни, грн. |
20,0 |
- |
- |
|
|
Втрати від інфляції з кожної тис.грн. договірної ціни, грн. |
47,7 |
152,6 |
104,9 |
|
|
Результат надання знижки ціни при скороченні строку оплати, грн. |
67,7 |
152,6 |
84,9 |
Так, при виникнені термінової потреби у грошових коштах аналізуєме підприємство здійснить фінансову операцію по продажу отриманих векселів у забезпечення свого товарного кредиту. За умов номінальної суми векселів у 134,0 тис.грн. (див.дод.В) та їх загального обліку за два місяці до погашення векселедателем при річній обліковій вексельній ставці у 30% їх дисконтна ціна становитиме 127,3 тис.грн. Додаткові витрати становитимуть 6,7 тис.грн. проти 8,3 тис.грн. у разі залучення короткострокової позики банку на номінальну суму зазначених векселів до моменту повного їх погашення векселедателем за середнім рівнем процентної ставки 37,2%за надання фінансового кредиту. Сума економії складає 1,6 тис.грн. Крім цього, при здійснені факторингової операції на суму 134,0 тис.грн. за умов комісійної плати у 2,0% та попередньої сплати його боргових зобовязаньу розмірі 127,3 тис.грн. під 30% річних додаткові витрати складатимуть 7,1 тис.грн., що на 0,4 тис.грн. більше ніж витрати за операцією по обліку векселів. Даний факт свідчить про доцільність використання векселів як засобу забезпечення товарного кредиту.
Таким чином, прогнозні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства забезпечують заплановані обсяги виробництва, сприяють збільшенню рентабельності функціоеування оборотних активів. В свою чергу синхронізація та контроль за цими надходженнями та витратами забезпечують потрібну платоспроможність протягом усього планового періоду.
Висновки
Однією із специфічних особливостей сучасного періоду розвитку економіки України є наявність у підприємств значних обсягів простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, у зв'язку з чим оцінка співвідношення набуває виключного значення.
У сучасних умовах дебіторська заборгованість є невід'ємною частиною активів підприємства та політика управління нею набуває пильної уваги як ймовірний засіб збільшення продажу продукції у кредит, адже найбільші обсяги дебіторської заборгованості припадають на розрахунки з покупцями. Але відволікання коштів підприємства у даному випадку потребує іноді залучення додаткових фінансових джерел для фінансування власних поточних потреб, що може скласти загрозу фінансової стійкості об'єкту господарювання. Якщо західні економісти (Дж.К.Шим, Дж.Г.Сигел, Е.Ф.Брігхем) розглядають управління дебіторською заборгованістю як вирішення, в першу чергу, питання надавати чи не надавати кредит, то нестабільні умови нашої економіки диктують потребу у передбаченні виникнення сумнівної дебіторської заборгованості та пошуку форм її рефінансування. Так, російські економісти (І.Т.Балабанов, В.В.Бочаров) виділяють два підходи до управління дебіторською заборгованістю:
1. Порівняння додаткового прибутку, пов'язаного з тою чи іншою схемою спонтанного фінансування (надання покупцям знижок з ціни товару), з витратами та втратами, виникаючими при зміні політики реалізації продукції (передплата чи продаж у кредит);
2. Порівняння та оптимізації величини та строків дебіторської та кредиторської заборгованостей.
Дані порівняння відбуваються за рівнем кредитоздатності позичальника часу відстрочки платежу, стратегії знижок з ціни товару, витратам за інкасацією тощо.
У нашій країні найбільш академічну та систематичну роботу, присвячену даному питанню, запропонував І.А.Бланк. Слід зазначити, що політика управління дебіторською заборгованістю розглядається як частина загальної політики управління оборотними активами та маркетингової політики, і спрямована на розширення обсягів реалізації продукції та полягає у оптимізації загального розміру цієї заборгованості і забезпеченні своєчасної інкасації.
Надання відстрочок сплати клієнтом спричиняє потребу у фінансуванні для самого підприємства, яке, в першу чергу, можливе за рахунок кредиторської заборгованості. Управління кредиторською заборгованістю, як західними, так вітчизняними економісти, розглядається як управління здатністю підприємства залучати товарний (комерційний) кредит, що надається суб'єктам господарської діяльності у вигляді відстрочки платежу за надані їм сировину, матеріали або товари. Він отримує у сучасній комерційній та фінансовій практиці значного поширювання. Залучая до використання позиковий капітал у формі товарного (комерційного) кредиту, підприємство має за мету максимальне задоволення потреби у фінансуванні за цей рахунок формуємих виробничих запасів сировини та матеріалів (у торгівлі - запасів товарів) та зниження загальної вартості залучаємого позикового капіталу. Ця мета визначає зміст політики залучання товарного (комерційного) кредиту, що розробляється на підприємствах. Формуя політику управління кредиторською заборгованістю, підприємству, крім визначення політики залучення товарного (комерційного) кредиту, слід, також приділити увагу й внутрішній кредиторській заборгованості (або внутрішнім рахункам нарахування коштів). Вона характеризує найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів, формуємих їх за рахунок внутрішніх джерел. Нарахування коштів за різними видами цих рахунків виконується підприємством щоденно (по мірі здійснення поточних господарчих операцій), а сплата зобов'язань за цією внутрішньою заборгованістю - у визначені строки у діапазоні до одного місяця. Так як з моменту нарахування коштів, що входять у склад внутрішньої кредиторської заборгованості вже не є власністю підприємства, а лише використовуються ним до наставання строку сплати цих зобов'язань, то за своїм економічним змістом вони є різновидом позикового капіталу. Основною метою такого управління на підприємстві є забезпечення своєчасного нарахування та виплати коштів, які входять у її склад. Отже, політика управління кредиторської заборгованістю підприємства забезпечує здатність підприємства залучати товарний (комерційний) кредит у вигляді відстрочки платежу за наданні їм сировину, матеріали або товари та гарантування своєчасного нарахування та виплат коштів які входять до складу внутрішньої кредиторської заборгованості.
Ефективне управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства не можливе без узгодження сформованої політики за даними показниками з роботою юридичних служб та бухгалтерії.
Прогнозування розміру дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства з використанням відповідних методів та подальшій контроль за їх виконанням забезпечує заплановані обсяги збуту продукції потрібні рівні рентабельності функціонування оборотних активів та платоспроможності усього планового періоду.
Протягом 1998-2000рр. ДП"ДПВП"Кривбасвибухпром" впроваджувало ефективну політику управління своєї діяльності. Як наслідок, у 2000р. сума отриманого підприємством прибутку вже склала 22204,0 тис.грн. Зріст порівняно з 1999р. відповідно дорівнює 12410,0 тис.грн. або 126,7%. Даний факт сприяє подальшому розвитку його діяльності. Зазначимо, що балансовий прибуток підприємства протягом 1998-2000рр. формувався, в першу чергу, за рахунок його операційної діяльності. Збільшення обсягів виручки від реалізації продукції підприємства протягом 1998-2000рр. на 54997,0 тис.грн. або 61,2% сприяло збільшенню його балансового прибутку відповідно на 23768,2 тис.грн. або 233,2 %. Крім цього протягом зазначених років підприємство здійснювало більш обдуману ефективну політику реалізації продукції. Про останнє свідчить зменшення обсягів реалізованої продукції підприємства по бартеру на кінець аналізуємого періоду на 25041,0 тис.грн. або 20,3% порівняно з минулими роками та збільшенням обсягів продукції, реалізованій у грошовій формі відповідно на 39393,0 тис.грн. або 293,9%. Даний факт також свідчить про збільшення позитивного грошового потоку підприємства протягом даного періоду та сприяє своєчасності сплати його зобов'язань. Протягом аналізуємого періоду підприємство мало стійку тенденцію до збільшення обсягів виробництва його товарної продукції. У 2000 р. обсяг товарної продукції склав вже 144814.6 тис.грн. Дані зростання протягом аналізуємого періоду було зумовлене зменшенням фондомісткості основних засобів підприємства на 0,14 пункти або 35,0% та збільшенням продуктивності праці його робітників на 33,01 пункти або 53,0%. Але зріст загальної собівартості товарної продукції підприємства протягом даного періоду на 48305,6 тис.грн.. або 59,8% спричинив зменшення її рентабельності на 33,4%. Отже, для подальшої максимізації рентабельност товарної продукції даному підприємству слід, в першу чергу, вжити заходів, спрямованих на мінімізацію собівартості його товарної продукції. Поряд з цим рентабельність виробництва підприємства за аналізуємий період також малі стійку тенденцію до росту. Вже у 2000 р. зріст рентабельності виробництва склав відповідно 19,4% та спричинив його значення 38.1 %. Даний факт свідчить про зростання ефективності використання виробничих потужностей на кінець аналізуємого періоду. На загальний зріст рівня рентабельності виробництва протягом аналізуємого періоду на 0.20 пункту або 111.1 % вплинули наступи фактори:
- зменшення фондомісткості підприємства протягом аналізуємого періоду на 0.17 пункту або 39.5 % призвело збільшення рівня рентабельності на 0.12 пункту або 66.6 %;
- збільшення частки прибутку на кожну гривню реалізованої продукції у розмірі 4.0 коп. або 36.3 % спричинило, в свою чергу, збільшення рівня рентабельності виробництва підприємства 0.10 пункту або 55.5 %;
- уповільнення оберту оборотних коштів об'єкту дослідження протягом даного періоду на 0.05 пункту або 26.3 % нейтралізувало позитивний вплив попередніх факторів та спричинило зменшенню рентабельності виробництва підприємства на 0.02 пункту або на 11.1 %.
Отже, збільшення рівня рентабельності виробництва підприємства протягом 1998-2000 рр. спричинили зменшення фондомісткості його активних засобів та збільшення його частки прибутку на кожну гривню реалізованої продукції. Незначний негативний вплив на рівень даного показнику підприємства мали відносне збільшення його виробничих запасів.
Слід зазначити факт незадовільного технічного стану основних засобів підприємства: протягом 1998-2000р. сума зносу його основних засобів у середньому становила 46,0% їх первісної вартості. Але не зважаючи на незадовільний технічний стан своїх основних засобів підприємство за рахунок зміни структури видобутку мало збільшення віддачі від кожної гривні, вкладеної у дані позаобігові активи у виручці від реалізації товарів (робіт, послуг) на 1,36 пункти або 55,0% у 2000р. порівняно з минулим роком та зниження потреби у залучанні нових капіталовкладень відповідно на 80,0%, що свідчить про більш ефективне їх використання.
Поряд з цим, незважаючи на стійку тенденцію -до зросту розміру дебіторської заборгованості підприємства протягом 1998-2000рр. її рівень у загальній сумі його оборотних активів на кінець аналізуємого періоду зменшився і склав 53,0%. Дебіторська заборгованість підприємства у зазначених роках формувалася за рахунок дебіторської заборгованості за товари, роботу, послуги (її питома вага у загальній сумі відповідно становило 89,6%, 94,6% та 96,3%). Даний факт свідчить, що майже половина оборотних коштів підприємства протягом зазначеного періоду використовувалося за його межами. На кінець аналізує мого періоду прострочена заборгованість підприємства складала 96,0% від загальної її суми (розмір даної заборгованості відповідно становив 31054,0 тис.грн.). Значна частка простроченої дебіторської заборгованості погіршує стан його платоспроможності. Середній термін затримки сплати за даним оборотним активом підприємства протягом 1998-1999рр. дорівнював 81,0 дню. Але у 2000р. він зменшився на 10,0 днів, або 12,3% порівняно з минулими роками та склав 71,0 день. Зменшення даного показника у 2000р. на 1859,0 тис.грн., або 38,9% позитивно характеризує діяльність даного підприємства та свідчить про його спроби поліпшити свою платоспроможність за рахунок оптимізації своєї політики інкасації дебіторської заборгованості за допомогою застосування штрафних санкції. Також, прискорення оберту дебіторської заборгованості підприємства у 2000р. спричинило зменшення періоду її інкасації на 25,3 дні, або 24,6% порівняно з минулим роком. Таким чином,- на кінець аналізуємого періоду підприємство слід чикати 77,4 днів, щоб з ним повністю розрахувалися його дебітори. Таким чином, протягом 1998-1999рр. підприємство отримало негативний ефект від інвестування коштів у дебіторську заборгованість відповідно у сумі 527,4 тис.грн., та 1876,0 тис.грн. Даний факт є слідством затримки сплати за рахунками його дебіторів (див табл.2.12, 2.14). Але ситуація змінилася у 2000р. Сума даного ефекту склала 2026,0 тис.грн., що спричинило поліпшення політики інкасації дебіторської заборгованості підприємства. Так у зазначеному році кожні 0,01грн. інвестованих у дані оборотні кошти об'єкту дослідження спричинили 0,07грн.додаткового прибутку, що свідчить про поліпшення політики управління його дебіторською заборгованістю.
Отже, протягом зазначеного періоду підприємство впроваджувало м'який тип кредитної політики стосовно його дебіторів, що спричинило використання більшої частини оборотних коштів даного підприємства за його межами. Але впроваджуючи більш жорстку політику інкасації і його дебіторської заборгованості з використанням штрафних санкцій підприємства поліпшило стан розрахунків за даними зобов'язаннями та отримало додатковий прибуток від інвестування коштів у даний вид оборотних активів на кінець аналізуємого періоду.
В свою чергу кредиторська заборгованість підприємства протягом 1998-2000рр. формувала основну частину його позикових коштів. Відповідно її питома вага у загальній сумі позикових коштів протягом зазначених років становило 81,4%, 81,0% та 85,6%. На динаміку даних короткострокових зобов'язань підприємства почергово впливали зміни обсягів кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та внутрішньої кредиторської заборгованості. Протягом аналізуємого періоду у середньому 73,2% короткострокових зобов'язань підприємства були прострочені, що свідчить про недостатню платоспроможність підприємства. Але поряд з цим середній строк затримки сплати даних короткострокових зобов'язань протягом 1998-2000рр. мав динаміку до зменшення: так, у 1998р. він дорівнював 125,6 дня, у 1999р.
104,9 дня, а вже у 2000р. - 80,9 дня. Зменшення за період склала 40,5 днів, або 32,2% порівняно із початковими значеннями. Слід зазначити, що протягом 2000р. відбулося незначне уповільнення даного показника діяльності підприємства у 3,2% порівняно 1999р. та спричинило значення оборотності кредиторської заборгованості підприємства у 3,0 рази. Даний факт, в першу чергу спричинив збільшення загальної суми кредиторської заборгованості за зазначений рік у 15043,0 тис.грн. Поряд з цим, у 2000р. тривалість обороту кредиторської заборгованості підприємства становила 117,7 днів. Даний факт свідчить про те, що об'єкт дослідження втримує свої позики довше, ніж дозволяє це своїм боржникам. Але незважаючи на сплачену пеню, залучення кредиторської заборгованості підприємства як основного джерела фінансування своїх оборотних коштів, протягом 1998-2000рр. було більш ніж можливе використання короткострокових банківських позик. Подальша оптимізація використання кредиторської заборгованості підприємства можлива за рахунок суми сплачених штрафних санкцій, то може бути забезпеченням своєчасністю сплати дебіторами за своїми рахунками.
Таким чином, підприємства протягом 1998-2000рр. надавало кредит у вигляді дебіторської заборгованості у менших обсягах ніж отримувало у вигляді кредиторської заборгованості. Показники тривалості його кредиторської заборгованості перевищували такі ж показники за дебіторами, що означає не що інше, як уміння втримувати позики довше, ніж дозволяти це своїм боржникам. На кінець аналізує мого періоду підприємством були отримані позитивні результати від інвестування коштів у дебіторську заборгованість та залучення кредиторської заборгованості. Поряд з цим, значні прострочені суми як дебіторської, так і кредиторської заборгованості можуть спричинити погіршення фінансового стану підприємства, а саме його платоспроможністі. Тому, подальша оптимізація управління дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства повинна бути спрямована на мінімізацію негативних наслідків несвоєчасності сплат за його дебіторською та кредиторською заборгованістю.
Отже, подальша оптимізація зазначеної політики можлива за рахунок моделей визначення оптимального залишку грошових коштів та моделей спрямованих на оптимізацію розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей. Критеріями даного процесу виступають моделі оцінки платоспроможності.
Відповідно до плануємого обсягу реалізованої продукції у сумі 210803,6 тис.грн. додаткові обсяги дебіторської та кредиторської заборгованостей становитиме 10487,5 тис.грн та 18974,6 тис.грн. А загальні суми кредиторської заборгованості за товари, роботи, послуги та внутрішньої кредиторської заборгованості відповідно становитимуть 17082,2 тис.грн. та 26320,9 тис.грн.
Окрім цього слід зазначити, що додатковий прибуток отриманий від збільшення обсягів реалізації товарної продукції підприємства на 57970,9 тис.грн. за рахунок продажу у кредит складає 4564,8 тис.грн. та перевищує прибуток, потрібний для компенсації додаткових вкладень у дебіторську заборгованість, котрі в свою чергу складають 1342,4 тис.грн. Також, прогнозуємий приріст внутрішньої кредиторської заборгованості підприємств на 2545,0 тис.грн. дозволяє йому зекономити 946,7 тис.грн. по залучанню та обслуговуванню короткострокового банківського кредиту. Окрім цього, збільшення обсягів реалізації товарної продукції підприємства у 2001 році на 21,3% сприятиме отриманню валового та чистого прибутків відповідно у сумах 26934,0 тис.грн. та 18853,8 тис.грн. Прогнозуєма сума чистого грошового потоку за операційною діяльністю підприємства на 2001р. становитиме 11611,2 тис.грн.Збільшення зазначеної суми можливе за рахунок скорочення періодів оборотів та дебіторської заборгованості та збільшення середнього строку сплати за кредиторською заборгованістю (у межах допустимого). Скорочення оберту дебіторської заборгованості підприємства можливе за рахунок провадження різноманітних цінових знижок та застосування сучасних форм рефінансування даного оборотного активу підприємства.
При цьому слід враховувати, що досягнення оптимальної структури зобовязань підприємства - акт неодноразовий, для цього потрібні тривалі спрямовані дії.
Список використаних джерел
О бухгалтерском учете и финансовой отчетности в Украине: Закон Украины №996 от 19.07.99//Бухгалтерский учет и аудит. 1999. №8.
О налогообложении прибыли предприятий: Закон Украины №283/97-ВР от 22.05.97. с изменениями и дополнениями //Баланс. 1999. №25.
Про відновлення платоспроможності боржника або визанння його банкрутом://Закон України №2313 - ЧІІ від 14.05.92, із змінами та доповненнями // Банкрутство в Україні: Збірник нормативних актів. Харків:ЕСПАДА, 2001. 298 с.
Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань: Закон України №543/96-ВР від 22.11.96 із змінами та доповненнями//Погашення зобовязань платником податків: Нормативна база. Харків: Фактор, 2001. 430 с.
Про підприємства в Україні: Закон України №887-Х від 27.03.91, із змінами та доповненнями // Хавроненко Г.П. Комерційне право: Підручник. Харків: Консум, 1997. 784 с.
Про погашення зобовязань платниками податків перед бюджетом та державними цілоьвими фондами: Закон України №2181 ІІІ від 21.12.00 // Погашення зобовязань платником податків: Нормативна база. Харків: Фактор. 2001. 430 с.
Про податок на додану вартість: Закон України № 168/97 - ВР від 03.04.97. із змінами та доповненнями // Урядовий курєр. 1999. №105-106.
Об употреблении международных правил интерпретации коммерческих терминов: Приказ Президента Украины №567/94 от 04.10.94. // Бухгалтерский учет и аудит. 1999. №5.
ПРо заходи збільшення відповідальності платників податків та своєчасні та повні розрахунки з бюджетом: Наказ Президента України №167 від 09.11.97. // Погашення зобовязань платником податків: Нормативна база. Харків: Фактор. 2001. 430 с.
Дебиторская задолженность: Положение (Стандарт) бухгалтерского учета 10, утвержденное приказом Министерства финансов Украины №237 от 08.10.99. // Бухгалтерский учет и аудит. 1999. №9.
Объединение предприятий: Положение (Стандарт) бухгалтерского учета 19, утвержденное приказом Министерства финансов Украины №63 от 07.07.99. // Все о бухгалтерском учете. 2000. №86.
Общие требования к финансовой отчетности: Положение (Стандарт) бухгалтерского учета 1, утвержденное приказом Министерства финансов Украины №87 от 31.03.99. // Бухгалтерский учет и аудит. 1999. №9.
Обязательства: Положение (Стандарт) бухгалтерского учета 11, утвержденное приказом Министерства финансов Украины №20 от 31.01.00. // Бухгалтерский учет и аудит. 2000. №15.
Алексеев М.М Планирование деятельности фирмы: Учебно-методическое пособие. М.: Финансы и статистика, 2000. 248 с.
Балабанов И.П. Основы финансового менеджмента. Как управлять капиталом? м.: Финансы и статистика, 1997. 348 с.
Балабанов И.П. Финановый анализ и планирование деятельности хозяйственных субектов. М.: Финансы и статистика, 2000. 248 с.
Бандурко О.М., Коробов М.Я., Орлов П.І. Фінансова діяльність підприємства:Підручник. К.: Либідь, 1998. 312.
Бердникова Т.Б. Анализ и диагностика финансово-хозяйственной деятельности предприятия: Учебно-методическое пособие. М.: ИНФА - М, 2001. 215 с.
Білик М.Д. Управління фінансами державних підприємств. К.: Знання, 1998. 528 с.
Бланк И.А. Основы финансового менеджмента: Учебный курс. К.: Ника-Центр, 1998. 528 с.
Бланк И.А. Стратегия и тактика управления финансами.: Учебный курс. К.: Ника-Центр, 1998. 534 с.
Бочаров В.В. Управление денежным оборотом предприятий и корпорацый: Учебно-методическое пособие. М. Финансы и статистика, 2001. 144 с.
Брігхем Є.Ф. Основи фінансового менеджменту: Пер. с англ. К6 Молодь, 1997. 1000 с.
Владимиров Л.П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учебное пособие. М. Финансы и статистика, 2000. 308 с.
Гливенко С.В. Економічне прогнозування: Навчальний посібник. Суми, 2000. 118 с.
Грузинов В.П. Экономика предприятий: Учебник. - М. Финансы и статистика, 1998. 208 с.
Лахтіонова Л.А. Фінансовий агаліз субєктів господарювання: Монографія. К.: КНЕУ, 2001. 378 с.
Мец В.О. Економічний аналіз фінансових результатів та фінансового стану підприємства: Навчальний посібник. К.:КНЕУ, 1999. 132 с.
Раицкий К.А. Экономика предприятия: Учебно-методическое пособие. М. Финансы и статистика, 2000. 696 с.
Савицкая П.В. Анализ хозяйственной деятельности предприятия: Учебно-методическое пособие. Минск: НП. Экоперспектива, 1998. 508 с.
Финансовый менеджмент: Учебник (под ред. Н.Ф. Самсонова). М.: ЮНИТИ, 2000. 495 с.
Финансовая политика предприятия. Оценка. Анализ. Планирование.: Учебно-методическое пособие. (под ред.А.В.Чуписа). Сумы, 1999. 332 с.
Шеремет А.Д., Сайфулин Т.С. Финансы предприятяи: Учебно-методическое пособие. М.: Инфра-М, 1997. 343 с.
Шим Дж.К.,, Сигел Дж.Г. Финансовый менеджмент: Пер. с англ. М.: Филин, 1996. 400 с.
Батінцев В., Бакун Ю., Максутов С. Деякі особливості нарахування та обліку сумнівних боргів // Бізнес. Документм. 2001. №7. с. 40-50.
Бафутина И. Учет дебиторской задолженности по национальным стандарстам // Все о бухгалтерском учете. 2000. №14. с. 4-8.
Буфатина И. Учет дебиторской задолженности // Все о бухгалтерском учете. 2000. №52. с. 41-45.
Буфатина И. Учет обязательств // Все о бухгалтерском учете. 2000. №47. с. 8-11.
Грачова Р. Зобовяязання як елемент фінансової звітності // Бізнес. Документи. 2001. №36/1. с. 52-56.
Держирук А. Исковая давность и бухгалтерский учет // Бизнес - Документы. 1999. №14. с. 57-59.
Зятковский І. Бюджет підприємства як інструмент управління фінансовими ресурсами // Фінанси України. 2001. №4. с. 45-50.
Иванов В. Практическое пособие по учету дебиторской задолженности // Все о бухгалтерском учете. 2000. 18. С. 4-11.
Костюченко В., Шаповалова Л. Учет дебиторской задолженности // Бухгалтерский учет и аудит. №7,8. с. 2-29.
Маслов С.І. Управління дебіторською заборгованістю та її прогнозування // Фінанси України. 1999. №2. с. 23-33.
Мурзов В. фінансові санкції: сьогодні і завтра // Бізнес-Документи. 2001. №13. с. 68-75.
Основні засади грошово-кредитної політики на 2002 рік // Вісник НБУ. 2001. №10. с. 4-8.
Скаршевская В. наступление на должников // Бизнес. 1999. №39. с. 13.
Собко В., Шаповалов Л. Бухгалтерський облік зобовзань // баланс. 2002. №1-2. с. 35-40.
Пащенко І.Л. Прогнозування фінансової діяльності підприємства // фінанси України. 2001. №4. С. 45-50.
Потійко Ю.А. Формування оптимального розміщення оборотних активів субєкта господарювання // Фінанси України. 2001. №7. с. 80-88.
Терещенко С.І. Моделі оцінки платоспроможності підприємств // Фінанси України. 2001. №1 с. 69-74.
Фещук И., Маслов С. Управление дебиторской задолженности и ее прогнозирование // Бизнес - Документы. 1997. №35. с. 18-21.
Додаток Г.3
Техніко-економічні показники ДПВП “Кривбасвибухпром” за 2000 рік
|
№ п/п |
Показники |
1999 рік |
2000 рік |
Факт/план, % |
2000/ 1999, % |
||
|
план |
факт |
||||||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
|
|
1 |
Гірська маса, тис.м.куб |
36166,6 |
45357 |
462,8 |
102 |
128 |
|
|
В т.ч. руда |
19226,4 |
21966 |
22405,3 |
102 |
116,5 |
||
|
скала |
16940,2 |
23391 |
23875,1 |
102,1 |
140,9 |
||
|
2 |
Товарна продукція у дійсних цінах, тис.грн. |
100626,2 |
14201,6 |
144814,8 |
1019,7 |
143,9 |
|
|
3 |
Товарна продукція у порівняльних цінах, тис.грн. |
130739,2 |
162621,3 |
124,4 |
|||
|
4 |
Товари народного споживання в дійсних цінах, тис.грн. |
0,029 |
0,041 |
0,041 |
100 |
141,4 |
|
|
5 |
Собівартість товарної продукції, тис.грн. |
89470,4 |
135034 |
129091 |
95,6 |
144,3 |
|
|
6 |
Витрати на 1 грн. товарної продукції, коп. |
88,91 |
93,24 |
89,14 |
95,6 |
100,3 |
|
|
7 |
Рентабельність від виробництва товарної продукції, % |
12,5 |
7,2 |
12,2 |
|||
|
8 |
Реалізація товарної продукції, тис.грн. |
100605 |
142016 |
144822 |
102 |
144,0 |
|
|
З неї по бартеру |
81717 |
62205 |
79,8 |
||||
|
В грошовій формі |
13404 |
52797 |
393,9 |
||||
|
9 |
Собівартість реалізації товарної продукції, тис.грн. |
128773 |
122618 |
95,2 |
|||
|
10 |
Рентабельність реалізації товарної продукції, % |
10,3 |
18,1 |
||||
|
11 |
Валовий прибуток, тис.грн. |
13243 |
22204 |
167,7 |
|||
|
12 |
Чистий прибуток, тис.грн. |
27 |
43 |
159,3 |
|||
|
13 |
Чисельність, усього, чол. |
16614 |
1700 |
1645 |
96,8 |
9,9 |
|
|
В т.ч. промислово-виробничий |
1543 |
1540 |
1521 |
96,8 |
98,6 |
||
|
14 |
Фонд оплати праці, тис.грн. |
8039,2 |
10500 |
8447,6 |
80,5 |
105,1 |
|
|
15 |
Середньомісячна заробітна плата, грн. |
402,6 |
514,7 |
427,9 |
83,1 |
106,3 |
|
|
16 |
Продуктивність праці |
84730 |
103528 |
100917 |
97,5 |
119,1 |
|
|
17 |
Обсяг капіталовкладень, |
3478 |
2580 |
2590 |
100,4 |
74,5 |
|
|
В т.ч. СМР |
917 |
1255 |
1265 |
100,8 |
137,9 |
||
|
обладнання |
2561 |
1325 |
1325 |
100 |
51,7 |
Додаток Д
Звязок інтенсивності виробництва та ступеню забезпечення робітників з коефіцієнтом фондовіддачі основних засобів
|
Якщо |
|||
|
П=В/N |
(Д1) |
||
|
Фв+В/Ф |
(Д2) |
||
|
Фоз+Ф/ Nр |
(Д3) |
||
|
В=Пх Nр |
(Д4) |
||
|
Ф=Фоз х Nр |
(Д5) |
||
|
То |
Фв = В/Ф = П/(Фоз х Nр) = П/Фоз |
(Д6) |
|
де: |
П - продуктивність праці; |
||
|
В - річна виручка від реалізації; |
|||
|
Фв - коефіцієнт фондовіддіачі основних засобів; |
|||
|
Ф - середня вартість основних засобів; |
|||
|
Фоз - коефіцієнт фондоозброєності; |
|||
|
Nр - середньорічна чисельність робітників. |
Додаток Г.2
Техніко-економічні показники ДПВП “Кривбасвибухпром” за 1999 рік
|
№ п/п |
Показники |
1998 рік |
1999 рік |
Відхилення, +/- |
% |
|
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
|
1 |
Гірська маса, тис.м.куб |
44655,2 |
36166,6 |
-8488,6 |
81,0 |
|
|
В т.ч. руда |
22585,8 |
19226,4 |
-3359,4 |
85,1 |
||
|
скала |
22069,4 |
16940,2 |
-5129,2 |
76,8 |
||
|
2 |
Виготовлення ВР |
|||||
|
Акватола, тон |
1683,5 |
13299,7 |
11616,2 |
790,0 |
||
|
Грамманіта, тон |
9348,9 |
7731,1 |
-1617,8 |
82,7 |
||
|
3 |
Товарна продукція у дійсних цінах, тис.грн. |
89583,4 |
100626,2 |
11042,8 |
112,3 |
|
|
4 |
Товарна продукція у порівняльних цінах, тис.грн. |
129693 |
107903,2 |
-21789,8 |
83,2 |
|
|
5 |
Собівартість товарної продукції, тис.грн. |
80785,4 |
89985,8 |
9200,4 |
111,4 |
|
|
6 |
Витрати на 1 грн. товарної продукції, коп. |
90,18 |
89,43 |
-0,75 |
99,2 |
|
|
7 |
Рентабельність, % |
10,9 |
11,8 |
0,9 |
108,3 |
|
