плануємі обсяги виробництва та реалізації продукції та інші економічні показники операційної діяльності підприємства;

система розроблених на підприємстві норм та нормативів витрат окремих ресурсів;

існуюча система ставок податкових платежів;

існуюча система норм амортизаційних відрахувань;

середні ставки кредитного та депозитного відсотку на фінансовому ринку;

результати фінансового аналізу за минулий період.

Зазначимо, що основними видами поточних фінансових планів, розробляємих на підприємстві є:

- план доходів та витрат за операційною діяльністю. Він є одним із основних видів поточного фінансового плану підприємства, складаємого на початковому етапі поточного планування його фінансової діяльності (так як ряд його показників слугує базою для розробки інших видів поточних фінансових планів). Ціллю розробки цього плану є визначення суми чистого прибутку від виробничо-комерційної (операційної) діяльності підприємства. В процесі розробки цього плану повинен бути забезпечений чіткий взаємозв'язок плануємих показників доходів від реалізації продукції (валового та чистого), витрат, податкових платежів, балансового та чистого прибутку підприємства;

- план доходів та витрат за інвестиційною діяльністю. Він відображає основні аспекти фінансового забезпечення цієї діяльності. Метою розробки цього плану є визначення обсягу потреб у фінансових ресурсах намічених інвестиційних програм, а також ймовірних надходжень цих ресурсів в | процесі здійснення інвестиційної діяльності;

- план надходжень та витрат грошових коштів. Він повинен відображати результати прогнозування грошових потоків підприємства. Ціллю розробки цього плану є забезпечення постійної платоспроможності підприємства на усіх етапах планового періоду. У цьому плані повинен бути забезпеченим взаємозв'язок залишків грошових коштів на початок періодів, їх надходження у плановому періоді, їх витратах у плановому періоді та залишку грошових коштів на кінець періоду;

- балансовий план. Він відображає результати прогнозування складу активів та структури використовуваємих фінансових коштів підприємства на кінець планового періоду. Ціллю розробки балансового плану є визначення необхідного збільшення окремих видів активів із забезпеченням їх внутрішньої збалансованості, а також формування оптимальної структури капіталу, яка забезпечує достатньо фінансову стійкість підприємства у наступному періоді.

Подальша конкретизація політики дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства відбувається у системі оперативного планування фінансової діяльності. Вона являє собою розробку комплексу короткострокових планових завдань за фінансовим забезпеченням основних напрямків господарчої діяльності підприємством. Головною формою такого планового фінансового завдання є бюджет.

Бюджет являє собою оперативний фінансовий план короткострокового періоду, розробляємий зазвичай у межах до одного року як правило у межах наступного кварталу або місяця), відображающий витрати та надходження фінансових коштів у процесі здійснення конкретних видів господарської діяльності. Він деталізує показники поточних фінансових планів і є головним плановим документом котрий доводиться до відома "центрів відповідальності". усіх типів 20.

Розробка планових бюджетів на підприємстві характеризується терміном "бюджетування" та спрямована на рішення двох основних задач:

визначення обсягів та складу витрат, пов'язаних із діяльностю окремих структурних одениць та підрозділів підприємства;

забезпечення покриття цих витрат фінансовими ресурсами із різних джерел.

Процес бюджетування має неперервний характер. Виходячи із планових фінансових показників, встановлених на рік у процесі поточного фінансового планування, раніш (до заступлення планового періоду) розробляється система квартальних бюджетів (на наступний квартал), а в рамках квартальних бюджетів - система місячних бюджетів (на кожний наступний місяць). Цей процес гарантує непреривність функціонування системи оперативного планування фінансової діяльності підприємства, будує міцну основу для здійснення постійного контролю результатів цієї діяльності.

Особою формою бюджету виступає платіжний календар. Він розробляється на підприємстві у різноманітних варіантах та є самим ефективним та надійним інструментом оперативного управління його грошовими потоками, у тому числі й дебіторською та кредиторською заборгованістю підприємства.

Платіжний календар дозволяє вирішувати наступні основні задачі:

звести прогнозні варіанти плану отримання та витрачання грошових коштів ("оптимістичний", "реалістичний", "песимістичний") до одного реального завдання по формуванню грошових потоків підприємства у межах одного місяця;

у максимально можливому ступені синхронізувати позитивний та негативний грошові потоки, збільшив тим самим ефективність грошового потоку підприємства;

забезпечити пріоритетність платежів підприємства за критерієм їх впливу на кінцеві результати його фінансової діяльності;

у максимальному ступені забезпечити абсолютну ліквідність грошового потоку підприємства, тобто його платоспроможність у межах короткострокового періоду;

включити управління грошовими потоками у систему оперативного контролінгу (а відповідно й поточного моніторингу) фінансової діяльності підприємства.

Основною метою розробки платіжного календаря (у всіх його варіантах) є установлення конкретних строків надходжень грошових коштів та платежів підприємства та їх доведення до конкретних виконавців у формі планових завдань. Найбільш розповсюдженою формою платіжного календаря, що використовувається у процесі оперативного планування грошових потоків підприємства, є його побудування у розрізі двох розділів:

- графіка майбутніх платежів;

- графіка майбутніх отримань грошових коштів.

Але якщо плануємий вид грошового потоку має односторонній характер (тільки позитивний або негативний), платіжний календар розробляється у формі відповідного розділу. Види платіжного календаря диференцуються у межах підприємства у розрізі окремих видів господарчої діяльності, а також у розрізі різних типів центрів відповідальності (структурних одиниць та підрозділів) (див.рис.1.14).

Рис.1.14 Основні види платіжного календарю

Особливу цікавість з точки зору планування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства викликають основні види платіжного календарю за операційною діяльністю підприємства, а саме:

податковий платіжний календар. Цей плановий документ розробляється по підприємству у цілому та містить за звичай тільки один розділ -- "графік податкових платежів" (возвратні платежі за податковими перерахунками грошових коштів включаються зазвичай у календар інкасації дебіторської заборгованості). У складі цього платіжного календарю відображаються суми усіх видів податків, зборів та інших податкових платежів, сплачуваємих підприємством у бюджети усіх рівнів та у внебюджетні фонди. Календарною датою сплати вибирається, як правило, останній день встановленого строка перерахування податкових платежів кожного виду;

календар інкасації дебіторської заборгованості. Цей вид платіжного календаря розробляється зазвичай по підприємству у цілому (хоча при наявності спеціалізованого підрозділу - кредитного відділу - він може охоплювати групу платежів тільки цього центру відповідальності). За поточною дебіторською заборгованістю платежі включаються у календар у строки та сумах, передбачених відповідними договорами (контрактами) з контрагентами. За простроченою дебіторською заборгованістю ці платежі включаються у даний плановий документ на базі попереднього погодження сторін. Календар інкасації дебіторської заборгованості містить тільки один розділ "графік надходження грошових коштів" з метою відображення реального грошового обороту підприємства датою надходження грошових коштів вважається день їх зарахування на поточний рахунок підприємства (це дозволяє виключити період флоту у розрахунках з дебіторами);

календар обслуговування фінансових кредитів. Відповідно до існуючої міжнародної практики складання звітності та прогнозування грошових потоків обслуговування фінансових кредитів відображається у складі операційної (а не фінансової) діяльності підприємства. Це пов'язано з тим, що відсотки за кредит, лізингові платежі та інші витрати підприємства по обслуговуванню фінансового кредиту входять у склад собівартості продукції і відповідно впливають на розмір формує мого операційного прибутку. Вказаний календар розробляється у цілому по підприємству та містить лише один розділ -- "графік виплат, пов'язаних з обслуговуванням фінансового кредиту". Суми та дати виплат включаються у платіжний календар відповідно до умов кредитних (лізингових) платежів;

календар виплат заробітної плати. Такий платіжний календар розробляється зазвичай на підприємствах, що використовують багатоступінчатий графік виплат заробітної платни робітникам різних структурних одиниць (філіалів, цехів, тощо). Дати таких виплат встановлюються на базі колективного трудового договору або індивідуальних трудових контрактів, а суми платежів - виходячи із штатного розкладу та розробленого відповідно кошторису витрат. Вказаний платіжний календар містить зазвичай один розділ - "графік виплат заробітної платні";

календар (бюджет) формування виробничих запасів. Він розробляється зазвичай для відповідних центрів затрат (структурних підрозділів, здійснюючих матеріально-технічне забезпечення виробництво). У склад платежів цього календарю зазвичай входять вартість закупляємої сировини, матеріалів, полуфабрикатів, комплектуючих виробів, а також витрат на транспортування та страхування у процесі перевозки. Якщо формуємі виробничі запаси потребують спеціальних режимів зберігання (охолодження, газової середи, тощо), то даний вид платіжного календарю може відображати й витрати на їх зберігання. Вказаний календар містить лише один розділ - “графік платежів, пов'язаних з формуванням виробничих запасів” суми та дати цих платежів встановлюються відповідно договорам з контрагентами або планами закупівлі товарно-матеріальних цінностей. Зазвичай у складі цих платежів відображається й сплата кредиторської заборгованості підприємства за розрахунками з постачальниками;

календар (бюджет) управлінських витрат. У складі цього бюджету відображаються платежі по закупівлі канцелярських виробів; комп'ютерних програм та засобів оргтехніки, котрі не входять до складу позаоборотніх активів; витрати на відрядження; почтові телеграфні витрати та інші витрати, пов'язані з управлінням підприємством (крім витрат на оплату праці адміністративно-управлінческого персоналу, відображаємих у календарі витрат на заробітну плату). Даний вид платіжного календарю містить лише один розділ - "графік платежів по загально-господарському управлінню". Сума платежів цього календарю визначається відповідно кошторису, а дати їх здійснення - за згодою із відповідними службами управління;

-календар (бюджет) реалізації продукції. Вказаний платіжний календар містить два розділи - "графік надходжень платежів за реалізовану продукцію" та "графік витрат, забезпечуючих реалізацію продукції. У першому розділі відображаються надходження грошових коштів при розрахунках готівкою за продукцією (якщо даний центр відповідальності контролює інкасацію дебіторської заборгованості за розрахунками з покупцями, то у першому розділі відображається і цей вид надходжень грошових коштів). У другому розділі відображаються витрати на маркетинг, зміст збуту, рекламу, тощо.

Планування фінансових показників підприємства здійснюється за допомогою певних методів. Методи планування - це конкретні засоби розрахунків показників. Для планування дебіторської заборгованості підприємства можуть бути використані наступні методи 24:

балансовий метод планування. Він характеризується встановленням матеріально-речовинних та вартісних пропорцій у показниках. Метод передбачає застосування взаємно порівнюваних розрахунків (таблиць), в одній частині котрих вказуються ресурси, а в іншій - напрямки їх використання. Правильне визначення ресурсів буде означати обґрунтоване їх використання згідно існуючих потреб;

дослідницько-статистичний метод планування. Він характеризується орієнтацією на фактично досягнуті у минулому результаті, за екстраполяцією котрих визначається план потрібного показника. Такий метод планування є досить простим, але має істотні недоліки: плановий показник, розрахований таким чином, відображає склавшийся рівень роботи з його недовикористовуваними резервами та погрішностями у минулому;

нормативний метод планування (або метод техніко-економічних розрахунків). Він використовує норми та нормативи. В економіці розрізняють поняття "норматив" та "норма". Норматив - це науково обґрунтований розмір витрат, розроблений у централізованому порядку спеціальними науковими установами галузі або держави. Норма - це обґрунтований розмір витрат, розроблений підприємством. Вважається, що більш обґрунтованими є нормативи, використання котрих збільшує точність та об'єктивність планового показника. Але вони не завжди враховують особливості конкретного підприємства. В плануванні часто використовують наступні ставки податків, тарифні внески та збори, норми амортизаційних відрахувань, норми потреби у обігових коштах, тощо;

розрахунково-аналітичний метод планування. Його сутність полягає в тому, що на базі аналізу досягнутих величин фінансового показника, що приймаєтья за базовий та індексів його змін у плановому періоді розраховується планова величина цього показника. Даний метод широко використовується у тих випадках, коли відсутні техніко-економічні нормативи, а взаємозв'язок між показниками може бути встановлений побічно, на підставі їх динаміки та зв'язків. В основі цього методу лежить експертна оцінка.

метод відхилень планових рішень. Він характеризується розробкою певних варіантів планових розрахунків, з тим, щоб вибрати з них найбільш оптимальний. При цьому можуть бути використані різноманітні критерії вибору: мінімум витрат, максимум досягнутого прибутку, максимум обсягів, тощо;

група економіко математичних методів планування. Він характеризується можливостями оптимізації планових рішень. Сутність економіко-математичних методів планування полягає в тому, що вони дозволяють з мінімальними витратами часу та коштів знаходити кількісний вираз взаємозв'язку між складними соціально-економічними, технологічними та іншими процесами, опосереднених у показниках. По суті, любий показник може бути запланованим за допомогою економіко-математичних методів. Їх використання сприяє усуненню суб'єктивізму та збільшує науковий ї рівень обгрунтування плану. Але використання цих методів потребує точного математичного опису з використанням рівнянь, нерівностей, таблиць, графіків, тощо, економічного завдання та обов'язкової оцінки отриманих даних.

Методи планування тісно пов'язані з методами прогнозування. Метод прогнозування - це засіб дослідження об'єкту прогнозування, спрямованих на розробку прогнозу. Найбільш розповсюдженими з останніх є: екстраполяція, нормативні розрахунки, експертні оцінки, аналогія, математичне моделювання.

Зазначимо, що екстраполяція - це метод, за котрим прогнозуємі показники розраховуються як продовження динамічного ряду на майбутнє за виявленою закономірністю. По суті, екстраполяція є переносом закономірностей на підставі взаємозв'язків одного ряду. Метод дозволяє знайти рівень ряду за його межами, у майбутньому. Екстраполяція ефективна для короткострокових прогнозів, якщо дані виражені ярко та усталено. Якщо припускається збереження минулих та теперешніх тенденцій розвитку на майбутнє, то мова йде про формальну екстраполяцію. Якщо ж фактичний розвиток ув'язується з гіпотезами про динаміку процесу розвитку з урахуванням фізичної та логічної сутності, то мова йде про прогнозну екстраполяцію. Прогнозна екстраполяція може бути у вигляді тренду, огибаючих кривих, кореляційних та регресивних залежностей, може бути основана на факторному аналізі, тощо. Екстраполяція складного порядку може перерости у моделювання.

При нормативному методі прогнозування визначаються шляхи та строки досягнення можливого стану, визнаного у якості мети. Мова йде про прогнозовані досягнення бажаного стану явища на підставі раніше заданих норм, деалів, стимулів та цілей. Нормативний метод частіше використовується для програмних або цільових прогнозів. Застосовується як кількісний вираз нормативу, так і визначена школа можливостей оцінюючої функції. Цей метод допомагає виробити рекомендації по збільшенню рівня об'єктивності, отже й ефективності рішення.

Метод експертних оцінок використовується переважно для довгострокових прогнозів. Прогнозування здійснюється на підставі судження експерту (групи експертів) відносно поставленого завдання. Експертом виступає кваліфікований спеціаліст по конкретній проблемі, котрий може зробити достовірний висновок про об'єкт прогнозування. Метод експертних оцінок частіше використовується у тих випадках, коли складно кількісно оцінити прогнозний фон, та спеціалісти роблять це на підставі свого розуміння питання. За сутністю думка спеціалісту -це результат уявного аналізу та узагальнення процесів, що відносяться до минулого та майбутнього, на підставі власного досвіду, кваліфікації та інтуїції. Метод експертних оцінок має декілька видів: індивідуальна експертна оцінка, колективна експертна оцінка, метод психологічних генерацій ідей, аналітичний метод, дельфійській метод, метод колективної генерації ідей, метод управляємо генерації ідей, тощо.

Метод аналогій припускає перенесення знань про один предмет (явище) на інший. Таке перенесення може бути достовірним із визначеною часткою ймовірності, так як схожість між явищами рідко буває повним. Розрізняють аналогію історичну та математичну. Метод історичної аналогії базується на встановленні та використанні аналогії об'єкту прогнозування з однаковими по природі об'єктами, котрі випереджують прогнозуємі в своєму розвитку. Метод математичної аналогії процесів розвитку базується на встановленні аналогії математичних описів процесів розвитку з наступним використанням більш вивченого по природі об'кту та більш точного математичного описання одного з них для розробки прогнозів іншого. Моделювання та експеримент обов'язково використовують метод аналогії.

Моделювання є самим складним методом прогнозування. Математичне моделювання означає опис економічного явища за допомогою математичних формул, рівнянь та нерівностей. Математичний апарат повинен достатньо точно відображати прогнозний фон, хоч повністю відобразити усю глибину та сладність прогнозуємого об'єкту досить складно. Можливості використання еономіко-математичного моделювання досить широкі - від аналізу до вироботки управлінського рішення, включаючи питання прогнозування розвитку господарських процесів. Але не можна переоцінювати значення моделювання. Зазвичай моделювання рекомендується використовувати як "консультаційний засіб", але кінцеве рішення завжди повинно залишатися за спеціалістом.

Отже, головна задача прогнозування та планування дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства полягає у тому, щоб вибрати такий метод, котрий в найбільшому ступені відповідає задачам та принципам їх рогнозування та планування.

Слід зазначити, що при прогнозуванні розміру дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства відбувається, як правило, на підставі ото планового обсягу реалізації чи виробництва продукції 19.

Так, розрахунок очікуваного розміру дебіторської заборгованості, котрий є заключною стадією розробки кредитної політики підприємства, відбувається за наступною формулою:

ДЗ=ОПк/КОдз, (1.31)

де: ДЗ - середня сума дебіторської заборгованості, очікувана в плановому періоді;

ОПк - планова сума продажу продукції у кредит (за цінами її собівартості);

КОдз - планова середня кількість обертань дебіторської заборгованості (разів) у періоді, що розглядається (вона розраховується на основі середньозваженого зміну надання товарного кредиту з урахуванням споживчого прострочення цього терміну).

Для визначення впливу планового розміру дебіторської заборгованості на зміну тривалості операційного циклу підприємства цей розмір може бути встановлено в днях її обертання. Для цього планову суму дебіторської заборгованості треба поділити на плановий одноденний обсяг реалізації продукції (за цінами її собівартості).

Визначення планового обсягу реалізації продукції базується на розробленій виробничій програмі (плані виробництва продукції), ураховуючи потенціал відповідного товарного ринку. Такий підхід дозволяє пов'язувати плановий обсяг реалізації продукції з ресурсним потенціалом підприємства та рівнем його використання, а також місткістю відповідного товарного ринку. Базовим показником розрахунку планової суми реалізації продукції виступає у цьому випадку плануємий обсяг виробництва товарної продукції. Модель розрахунку планового обсягу реалізації має наступний вигляд 20:

ОРп = ЗГПн+ ВТП- ЗГПк, (1.32)

де: ОРп - плановий обсяг реалізації продукції у розглядаємому періоді (місяці);

ЗГПн - сума запасів готової продукції на початок плануємого періоду;

ВТП - сумарний обсяг виробництва готової продукції у розглядаємому періоді;

ЗГПк - сума запасів готової продукції на кінець розглядаємого періоду.

Плановий обсяг реалізації продукції диференціюється у розрізі реалізації за готівковий розрахунок та з наданням товарного (комерційного) кредиту з урахуванням існуючої господарчої практики.

І, як наслідок, відбувається розрахунок планової суми надходжень грошових коштів від реалізації продукції, котрий здійснюється за наступною формулою:

ПГСн = ОРнг + (ОРпк х КІ) + НОпр, (1.33)

де: ПГСн - планова сума надходжень грошових коштів від реалізації продукції у розглядаємому періоді;

ОРнг - плануємий обсяг реалізації продукції за готівку у розглядаємому періоді;

ОРпк-- обсяг реалізації продукції у кредит у поточному періоді;

КІ - коефіцієнт поточної інкасації дебіторської заборгованості, відображений десятковим дробом;

НОпр - сума раніше неінкасованого залишку дебіторської заборгованості (який підлягає інкасації у плановому періоді).

Основу прогнозуємого обсягу кредиторської заборгованості підприємства складає як кредиторська заборгованість за товарними операціями, так і внутрішня кредиторська заборгованість підприємства. Розрахунок прогнозуємого обсягу кредиторської заборгованості підприємства у наступному періоді здійснюється за формулою:

КЗп=(КЗт+КЗвн-КЗпр)х(1+Тр), (1.34)

де: КЗп - прогнозуємий обсяг кредиторської заборгованості підприємства;

КЗт - середня фактична сума кредиторської заборгованості підприємства за товарними операціями у аналогічному попередньому періоді;

КЗвн - середня фактична сума внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства у аналогічному попередньому періоді;

КЗпр - середня фактична сума простроченої кредиторської заборгованості підприємства (усіх видів) у аналогічному попередньому періоді;

Тр - плануємий темп приросту обсягів виробництва продукції, виражений десятковим дробом.

Зазначимо, що прогнозування середньої суми нарахованих платежів за окремими видами внутрішньої кредиторської заборгованості може здійснюється за допомогою двох основних методів:

а) метода прямого розрахуваня. Цей метод використовується у тих випадках, коли за окремими видами внутрішньої кредиторської заборгованості заздалегідь відомі строки та суми виплат. У цьому випадку розрахунок здійснюється за наступною формулою:

Свкз = СВм/КВ х 2, (1.35)

де; Свкз - прогнозуємо середня виплата внутрішньої кредитної заборгованості конкретного виду;

СВм - місячна сума виплат за конкретним видом нарахувань;

КВ - передбачена кількість виплат за конкретним видом нарахувань протягом місяця;

б) статистичним методом на основі коефіцієнтів еластичності. Цей метод використовується у тих випадках коли сума виплат за конкретним видом внутрішньої кредитної заборгованості заздалегідь чітко не визначена. У цьому випадку розрахунок здійснюється за наступною формулою:

Свкз ⁼ ВКЗв + (ОР х КЄв х ВКЗв)/100, (1.36)

де: Свкз - прогнозуємо середня сума внутрішньої кредитної заборгованості конкретного виду;

ВКЗв - середня сума внутрішньої кредитної заборгованості конкретного виду у попередньому періоді;

ОР - прогнозує мий темп приросту обсягів реалізації продукції у майбутньому періоді, у %;

КЄв - коефіцієнт еластичності конкретного виду внутрішньої кредитної заборгованості від обсягу реалізації, у %.

Середня сума внутрішньої кредитної заборгованості підприємства визначається шляхом підсумку прогнозуємого середнього його розміру за окремими видами цієї заборгованості:

ВКЗn = ВКЗв, (1.37)

де: ВКЗn - прогнозуєма середня сума внутрішньої кредитної заборгованості по підприємству у цілому;

ВКЗв - прогнозуємо середня сума внутрішньої кредитної заборгованості по конкретним її видам.

Приріст внутрішньої кредитної заборгованості на підприємстві в майбутньому періоді у цілому визначається за формулою:

ВКЗн ⁼ ВКЗn - ВКЗф, (1.38)

ВКЗд - прогнозуємий приріст середньої суми внутрішньої кредитної заборгованості на підприємстві в цілому в майбутньому періоді;

ВКЗn - прогнозуєма середня сума внутрішньої кредитної заборгованості на підприємстві у цілому;

ВКЗф - середня сума внутрішньої кредитної заборгованості на підприємстві в аналогічному періоді попереднього періоду.

Ефект приросту внутрішньої кредиторської заборгованості підприємства у майбутньому періоді міститься у скорочені потреби підприємства у залученні кредиту та витрат, пов'язаних з його обслуговуванням. Його розрахунок відбувається за наступною формулою:

Евкз= (ВКЗn х ВКб)/100, (1.39)

де: Евкз - ефект від приросту внутрішньої кредитної заборгованості підприємства у майбутньому періоді;

ВКЗn - прогнозуємий приріст середньої суми внутрішньої кредитної заборгованості на підприємстві у цілому;

ВКб - середньорічна ставка відсотка за короткостроковий кредит, надаваємий підприємству.

Отже, основними завданнями прогнозування розміру дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства є:

забезпечення запланованих обсягів збуту продукції (товарів, робіт, послуг);

забезпечення потрібного рівня рентабельності функціонування оборотних активів;

забезпечення потрібного рівня платоспроможності підприємства протягом усього планового періоду.

Реалізація кожного з цих завдань досягається за рахунок впровадження |непреривного характеру прогнозування даних показників на базі системного підходу до цього процесу, де усі складові діяльності підприємства розглядаються у взаємозв'язку. Також увагу слід приділити подальшому контролю за виконанням результатів даного прогнозування.

Таким чином, формування ефективної політики управління дебіторської та кредиторської заборгованості підприємства з урахуванням правових засад такого управління з подальшим прогнозуванням розмірів даних показників та контролю за його виконанням сприяє розвитку діяльності підприємства, збільшенню його прибутковості та покращенню платоспроможності.

2. Оцінка стану дебіторської та кредиторської заборгованості об'єкту дослідження за аналізуємий період

2.1 Характеристика підприємства та аналіз техніко-економічних показників його діяльності

Дочірнє підприємство "Державне промислово-виробниче підприємство “Кривбасвибухпром” (скорочено ДП "ДПВП "Кривбасвибухпром")засноване Державною акціонерною компанією "Укррудпром" згідно з Законом України "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" та відповідно до спільного наказу Міністерства промислової політики України та Фонду державного майна від 22.02.99 р. № 65/332 "Про створення Державної акціонерної компанії "Укррудпром" (далі Наказ № 65/332).

ДАК "Укррудпром" (засновник об'єкту досліджень) створене відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.11.98 р. № 2078 та Наказу № 65/332 та зареєстрована рішенням міської Ради від 23.02.99 р. Код ЄДРПДУ 30299372, адреса: 50000, м. Кривий Ріг, пр. Карла Маркса, 1.

ДП "ДПВП" Кривбасрудпром" (далі підприємство) є правонаступником майнових і немайнових прав та обов'язків реорганізованого Державного промислово-виробничого підприємства "Кривбасвибухпром", на майні якого воно створене.

Місцезнаходження підприємства (поштові реквізити): Україна, 5бб00, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 40.

Банківські реквізити:

Поточний рахунок - 26006150355001 МФО 305750, валютний рахунок -26005150355002 МФО 305750.

Ідентифікаційний код (ЕДОПОУ): 00190934.

Підприємство створення з метою забезпечення сировиною металургійної, хімічної та інших галузей народного господарства, задоволення потреб населення та соціальних інтересів трудового колективу, а також отримання прибутку за хунок підприємницької діяльності.

ДП „ДПВП" Кривбасвибухпром" спеціалізується на проведення вибухових робіт у кар'єрах гірничо-збагачувальних комбінатів Кривбасу та Орджонікідзевського ГЗК, проводить вибухові роботи на гранітних та щебінник кар'єрах, на базових складах зберігає вибухові матеріали для підземних шахт Кривбасу, здійснює спеціальні вибухи в межах України, виробляє вибухові речовини, випробовує нові види вибухових матеріалів у полігонних умовах, спільно з науково-дослідницькими інститутами, вивчає і впроваджує ефективні методи по удосконаленню вибухових робіт, надає та здійснює капремонт основних засобів. Підприємство здійснює свою діяльність як в Україні, так й за її межами. Основним його партнером у зовнішньоекономічній діяльності є Росія.

На здійснення своєї діляьності, у тому числі й зовнішньоекономічної, підприємство має відповідні ліцензії.

Організаційна структура ДП “ДПВП” Кривбасвибухпром” представлена пяятьма гірничими цехами, автотранспортниаи та ремонтно-будівельними цехами. Структура органу цправління може бути представлена у вигляді схеми (див. Рис.2.1).

ГЦ-1	ГЦ-2	ГЦ-3	ГЦ=4	ГЦ-5	ГЦ-6	ГЦ-6

Рис. 2.1 Структура апарату управління ДП “ДПВП” Кривбасвибухпром”

Таблиця 2.1

Динаміка основних техніко-економічних показників діяльності “ДПВП “Кривбасвибухпром” за 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Видобуток:
- гірська маса	44658,5	36166,6	-8491,9	19,0	36166,6	46280,4	10113,8	27,9
В т.ч. руда	22588,1	19226,4	-3361,7	14,9	19226,4	22405,3	3178,9	16,5
Скала	22070,4	16940,2	-5130,2	23,2	16940,2	23875,1	6934,9	40,9
- виготовлення вибухових речовин, т	26173,9	21030,8	-5143,1	19,6	21030,8	30042,9	9012,1	42,8
В т.ч. акватола	16825,0	13299,7	-3525,3	20,9	13299,7	19698,0	6398,3	48,1
Грамманіта	9348,9	7731,1	-1617,8	17,3	7731,1	10344,9	2613,8	33,8
Основні фонди, тис.грн.	38548,0	40694,0	2146,0	5,6	40694,0	37838,0	-2856,0	7,0
Чисельність працівників усього, чол.	1711,0	1664,0	-47,0	2,7	1664,0	1642,0	-22,0	1,1
Виробничий потенціал, тис.грн.	563032,0	52249,0	-3783,0	6,7	52249,0	58194,0	5945,0	11,4
Рентабельність виробництва, %	18,2	18,7	0,5	2,7	18,7	38,1	19,4	103,7
Товарна продукція, тис.грн.	89583,4	100626,2	11042,8	12,3	100626,2	144814,6	44188,6	43,9
Собівартість товарної продукції, тис.грн.	80785,4	89985,8	9200,4	11,4	89985,8	129091,0	39105,0	43,5
Витрати на 1 грн. товарної продукції, коп.	90,2	88,9	-1,3	1,44	88,9	89,1	0,2	3,3
Рентабельність товарної продукції, %	10,9	11,8	0,9	8,3	11,8	12,2	0,4	3,4
Реалізовано продукції, тис.грн.	89825,0	100604,0	10779,0	12,0	100604,0	144822,0	44218,0	43,9
З нех: по бартеру	72861,0	87646,0	14785,0	20,3	87646,0	62605,0	-22051,0
В грошовій формі	5453,0	134044,0	7951,0	145,8	134044,0	52797,0	39393
Прибуток, тис.грн.	10191,0	9794,0	-397	3,9	9794,0	22204,0	12410,0

Динаміку стану техніко-економічних показників підприємства за 1998-2000 рр. характеризує таблиця 2.1 (див. додатки А-Г).

Результати розрахунків, наведені в табл. 2.1 свідчать про зменшений загального обсягів видобутку підприємства у 1999 р.² порівняно з минулим. Так, видобуток гірської маси зменшився на 8491.9 тис м.куб., що склало 19.0 % величини цього показника у 1998 р. це сталося за рахунок зменшення видобутку руди відповідно на 3361.7 тис. м. куб або 14.9 %, а також зменшення видобутку склали відповідно на 5130.2 тис. м. куб або 23.0 %. Відбулося й зменшення у 1999 році зменшення обсягів виготовлення вибухових речовин порівняно з минулим на 5143.1 тон або 19.6 %. Це, в свою чергу сталося за рахунок зменшення обсягів виготовлення аквітолу відповідно на 3525.3 тон або 20.9 %, та грамманіту відповідно на 1617.8 тон або 17.9 %. Але у 2000 р. вже відбулося збільшення загального видобутку підприємства та склало 46280.4 тис.м.куб гірської маси, у тому числі 22405.3 тис.м.куб руди та 23875.1 тис.м.куб скали, та 30042.9 тон вибухових речовин, у тому числі 19698 тон аквітолу та 10344.9 тон грамманіту. Отже, видобуток гірської маси зріс на 10113.8 тис.м.куб, що склало 27.9 % величини цього показникау 1999 р. Це відбулося за рахунок збільшення обсягів видобутку руди відповідно на 3178.9 тис.м.куб або 16.5 %, а також збільшення обсягів видобутку скали відповідно на 6934.9 тис.м.куб або 40.9%. Відбулося й збільшення обсягів виготовлення вибухових речовин порівняно з 1999 р. на 9012.1 тон або 42.8 %. Це, в свою чергу, спричинило збільшення обсягів виготовлення аквітолу відповідно на 6398.3 тон або 48.1 % та грамманіту відповідно на 2613.8 тон або 33.8 %. Більш наглядним динаміку обсягів видобутку ДП "ДПВП” Кривбасвибух" ілюструє рис. 2.1:

Гірська маса Скала Руда

Вибухові речовини взагалі Акватол Грамманіт

1998р.

1999р.

2000р.

1998р.

1999р.

2000р.

Рис. 2.1 Динаміка обсягів видобутку ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” У 1998-2000рр

Вартість основних засобів підприємства, навпроти зросла у 1999р. та зменшилась у 2000 р. У 1998р. вона дорівнювала 38548.0 тис. грн., а у 1999 -40694.0 тис. грн. Зріст був незначним ьі дорівнював 2146.0 тис. грн або 5.6 % вартості основних засобів минулого року. У 2000 році величина даних позаобігових активів порівняно з 1999р. зменшилась на 2856,0 тис.грн. або на 7,0% та склала 37838,0 тис.грн. Більш наглядно дану динаміку ілюструє рис.2.2.

Тис.грн. 4000 3000 2000
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.2 Динаміка вартості основних засобів ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” У 1998-2000рр

Деталізують стане основних засобів даного підприємства у 1998-2000рр. показники, що містить табл.2.2.

Таблиця 2.2

Динаміка основних показників характеризуючих стан та ефективність використання основних засобів ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” у 1998-2000рр

Показник	1998р.	1999р.	Відхилення	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Коефіцієнт зносу основних засобів	0,45	0,46	0,01	2,2	0,46	0,48	0,02	4,3
Коефіцієнт придатності	0,55	0,54	-0,01	1,8	0,54	0,52	-0,02	3,7
Фондовіддача	2,33	2,47	0,14	6,0	2,47	3,83	1,36	55,0
Фондомісткість	0,43	0,40	-0,03	6,9	0,40	0,26	-0,14	35,0

Так, коефіцієнт зносу основних засобів підприємства мав стійку тенденцію до зросту протягом аналізуємого періоду. В 1998р. він дорівнював 0,45 пунктам, а у 1999р. - 0,46 пунктам, збільшення склало 0,01 пункту або 2,2% стану коефіцієнту зносу основних засобів минулого року. У 2000р. збільшення даного коефіцієнту відповідно склало 0,02 пункту та 4,3% і спричинило стан коефіцієнту зносу основних засобів у 0,48 пункту. Даний факт свідчить про незадовільний технічний стан основних засобів підприємства: протягом 1998-2000рр. сума зносу його основних засобів у середньому становила 46 % їх первісної вартості.

Коефіцієнт придатності основних засобів підприємства у 1998р. дорівнював 10.55 пункту, а у 1999р. - 0.54 пункту. Зменшення відповідно склало 0.01 пункту або 1.8 %. Таким чином незначне оновлення основних засобів підприємства (див. табл.. 2.2) суттєво не вплинуло на їх технічний стан. У 2000 р. цей коефіцієнт склав 0.54 пункту, тобто його значення продовжувало зменшуватися. Останнє відповідно склало 0.02 пункту або 3.7 %. Отже, протягом 1998-2000 рр. основні засоби підприємства були придатні у середньому лише на 54 %, що підтверджує попередній висновок про їх незадовільний технічний стан.

Поряд з цим, коефіцієнт фондовіддачі основних засобів підприємства у 1998 р. склали 2.33 пункту, а у 1999р. - 2.47 пункут. Цей факт свідчить про те, що віддача від кожної гривні, вкладеної у дані позаобігові активи, зросла на 0.14 коп. або 6.0 %. Позитивна тенденція до зросту цього коефіцієнту збереглася й у 2000 р.: його значення склало 3.83 пункту. Збільшення у даному випадку склало 1.36 пункту або 55.0 %. Таким чином, за рахунок зміни структури видобудку (див. табл.. 2.1) підприємство у 2000р. мало віддачу у виручці від реалізації товарів (робіт, послуг) у розмірі 3.33 грн. з кожної гривні, вкладеної у його основні засоби.

Коефіцієнт фондомісткості, основних засобів підприємства у 1998р. дорівнював 0.43 пунктам, а у 1999р. - 0.4 пункту. Цей факт свідчить про те, що частина даних позаобігових активах у кожній Гривні Продукції підприємства зменшилася на 0.03 коп. або 6.9 %. Позитивна тенденція до зниження цього коефіцієнту збереглася й у 2000р.: його значення склало 0.26 пункту, зменшення у даному випадку склала 0.14 пункту або 35,0 %. Вплив даної динаміки коефіцієнту фондомісткості підприємства у 1998-2000р. на розмір його капіталовкладень містить табл.. 2.3:

Таблиця 2.3

Динаміка економії капіталовкладень П"ДПВП"Кривбасвибухпром" за 1998-2000рр

Показник	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%
1	2	3	4	5
Зміна фондомісткості основних засобів за рік порівняно з попереднім,%	-6,9	-35,0	-	-
Зміна розміру виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за рік порівняно з попереднім, %	12,0	43,9	-	-
Розмір капіталовкладень, %	0,2	0,8	0,6	.315,7

Отже у 1999 р. підприємство мало зниження потреби по освоєнню нових капіталовкладень на 20,0 % за рахунок зменшення коефіцієнту фондоємкості основних засобів на 6.9 % поряд із збільшенням виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) на 12,0 %. Але вже наступного року вищезазначена економія вже дорівнювала 80,0 %, що спричинило зменшення його коефіцієнту фондомісткості основних засобів порівняно з 1999 р. на 35,0 % та збільшення обсягів виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) відповідно на 43.9 %. Таким чином, не зважаючи на незадовільний технічний стан своїх основни засобів підприємство за рахунок зміни структури видобутку мало збільшення віддачі від кожної гривні, вкладеної у дані поза обігові активи, та зниження потреби у залучанні нових капіталовкладень, що свідчить про більш ефективне їх використання.

Наступним аналізу ємим показником, характеризуючім діяльність підприємства є чисельність його працівників (див. табл. 2.1). Так у 1998 р. вона склала 1711 чол. або 2.7 %, а у 1999р - 1664 чол. У 2000р. скорочення склало 47 чол. або 2.7 %. У 2000 р. чисельність працівників підприємство знов скоротилося склала 1642 чол. Скорочення у даному випадку склало 22 чол. або 1.1 %. Дана динаміка є слідством впровадження програми реорганізації персоналу підприємства, спрямованої на мінімізацію витрат від недостатньої кваліфікації його робітників. Наглядніше дану ситуацію ілюструє рис. 2.3

Чол. 1700 1600
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.3 Динаміка загальної чисельності працівників ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000 р.р

Інтенсивність виробництва та ступінь забезпечення виробників основними засобами на підприємстві у аналізуємому періоді характеризують показники, що містить табл. 2.4.

Отже продуктивність праці даного підприємства у 1998 р. склала 57.43 пунктів, а у 1999р. - 62.2 пунктів. Даний факт свідчить про те, що віддача працівника зросла на 4.77 тис.грн або 8.3 %. Позитивна тенденція до зросту цього показника збереглася й у 2000 р: його значення вже склало 95.21 пункти. Збільшення у даному випадку склало 33.01 пункту або 53.0 %. Таким чином не зважаючиаючи на скорочення загальної чисельності працівників (див.табл.2.1)

Таблиця 2.4

Динаміка основних показників характеризуючи інтенсивність виробництва та ступінь забезпечення робітників основними засобами ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” протягом 1998-2000 рр

Показник	1998р	1999р	Відхилення	1999р	2000р	Відхилення
			+/-	%			+/-	%
Продуктивність праці	57,43	62,20	4,77	8,3	62,20	95,21	33,01	53,0
Фондоозброєність	24,65	26,67	1,72	0,7	26,67	24,28	53,07	5,6

підприємство за рахунок структурних, організаційних, соціально-економічних та морально психологічних заходів стимулювання у 2000 р. досягло віддачі від кожного свого працівника у 95.21 тис.грн. у загальних обсягів виробництва. Поряд з цим, коефіцієнт фондоозброєності підприємства у 1998 р. становив 24.65 пункту, а у 1999р. - 26.67 пункту. Це свідчить про те, що ступінь забезпечення робітників підприємства зріс на 1.72 або 0.7 %. Даний незначний зріст був забезпечений збільшенням його вартості основних засобів на 2146,0 тис.грн. або 5.6 %, поряд із загальним скороченням персоналу у 47 чол. або 2.7% (див табл. 2.1) але у 2000 р. коефіцієнт фондоозброєності зменшився на 1.49 або 5.6 %. та складав 24.88 пункту. Даний факт є результатом зменшення вартості основних засобів підприємства на 2856,0 тис.грн або 7.0 % (див табл.. 2.1). Отже, у 2000 р. на кожного працівника підприємства приходиться основних засобів у сумі 24.88 тис.грн.

Показники інтенсивності виробництва та степеню забезпечення виробництва та ступеню забезпечення виробників тісно пов'язані коефіцієнтом фондовіддачі основних засобів (див.дод. Д). Враховуючи цей факт, табл.. 2.5 містить аналіз впливу динаміки продуктивності праці робітників підприємства та динаміки його коефіцієнту фондоозброєності у 1998 - 2000 рр. на значення його коефіцієнту фондовіддачі протягом зазначеного періоду.

Таблиця 2.5

Аналіз фондовіддачі основних засобів ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” у 1999-2000 рр

Показник	1999р.	2000р.	Відхилення
			+/-	%
1	2	3	4	5
Продуктивність праці	57,43	95,21	37,78	65,7
Коефіцієнт фонду озброєності	24,65	24:88	0,23	0,9
Коефіцієнт фондовіддачі основних засобіів	2,33	3,83	1,50	64,3.

Методом ланцюгових підстановок було визначено, що на загальне збільшення коефіцієнту фондовіддачі підприємства протягом 1999-2000 рр. на 1.50 або 64.3 % визначили наступні фактори:

зріст продуктивності праці робітників підприємства протягом аналізуємого періоду на 37.78 пункти або 65.7 % спричинило збільшення коефіцієнту фондовіддачі підприємства на 11.52 пункту або 66.6 %;

загальний зріст коефіцієнту фондоозброєності підприємства 1998- 2000 рр. на 0.23 пункту або 0.9 % має негативний вплив на значення його коефіцієнту фондовіддачі основних засобів. Він зменшив його значення на 0.02 пункту або 0.8%.

Наступним показником, що містить табл. 2.1 є виробничий потенціал підприємства, який характеризує його потужність. У 1998 р. він дорівнював 56032.0 тис.грн., а у 1999р. - 52219.0 тис.грн. Зменшення його показника склало 3783.0 тис.грн. або 6.7 % але у 2000р. виробничий потенціал підприємства склав 58194.0 тис.грн. Збільшення порівняно з минулим роком склало 5945.0 тис.грн або 11.4 %, що позитивно характеризує діяльність підприємства, адже свідчить про збільшення його виробничої потужності. Більш наглядніше динаміку даного показника діяльності підприємства протягом 1998-2000 рр. ілюструє рис. 2.4:

Тис.грн. 6000,0 50000,0
	1998р.	1999р.	2000р.

Рис. 2.4 Динаміка виробничого потенціалу ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” 1998-2000 рр

Виявити причини вищезазначеної динаміки виробничого потенціалу підприємства у 1998-2000 рр. можливо через аналіз змін динаміки його структури протягом зазначеного періоду (див. табл.2.6).

У 1998р. виробничий потенціал підприємства склали основні засоби у сумі 38584,0 тис.грн., виробничі запаси у сумі 17436.0 тис.грн. незавершене виробництво у сумі 48.0 тис.грн. Їх питома вага відповідно дорівнювала 68.8 %, 31.1 %, та 0.09 %. У 1999 р. вищезазначені показники структури виробничого потенціалу підприємства відповідно становили 406094.0 тис.грн, 11521.0 тис.грн., та 34.0 тис.грн. Їх питома вага дорівнювала: основні засоби 74.9 %;

виробничі запаси 22.0 %;незавершене виробництво 0.07%. Отже, зменшення у 1999р. порівняно з минулим роком, загальної суми виробничого потенціалу на

Таблиця 2.6

Динаміка структури виробничого потенціалу ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” у 1998-2000рр

Показник	1998р	1999р	Відхилення	1999р	2000р	Відхилення
			+/-	%			.„+/-:.	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9
Основні засоби, тис.грн., в тому числі питома вага у загальному розмірі виробничого потенціалу,%	38584,0 68,8	40694,0 77,9	2146,0 9,1	5,6 13,2	40694,0 77,9	37838,0 65,1	-2856,0 -12,9	7,0 16,5
Виробничі запаси, тис.грн., в т.ч. питома вага у загальному розмірі, %	17436,0 31,1	11521,0 - 22,0	-5915,0 -9,7	33,9 29,1	11521,0 22,0	20356,0 34,9	8835,0 12,9	76,7 58,6
Незавершене вироб-ництво,тис.грн.,в т.ч.питома вага до розміру %	48,0 0,09	34,0 0,07	-14,0 -0,02	29,2 22,2	34,0 0,07	- -	-34,0 -0,07	- -
Загальна сума виробничого потенціалу, тис.грн..	56032,0	52294,0	-3783,0	6,7	52294,0	58194,0	5945,0.	11,4

3783.0 тис.грн., або 6,7% було зумовлене, в першу чергу, зменшенням виробничих запасів підприємства на 5915.0 тис.грн. або 33.9 %, що спричинило зменшення їх питомої ваги на 9.7 %. Зменшився й розмір незавершеного виробництва: воно склало 14.0 тис.грн. або 29.2 %. Негативний вплив за вищезазначеними статтями зменшив зріст вартості основних засобів підприємства порівняно з минулим роком на 2146.0 тис.грн. або 5.6 %. Їх питома вага відповідно зросла на 9.1 %. Зріст виробничого потенціалу у 2000 р. на 5945.0 тис. грн. або 11.4 % відбувся, навпроти, за рахунок збільшення величини виробничих запасів на 8835.0 тис.грн. або 76.7 % (їх питома вага у загальній структурі зросла на 13.9 %). Даний позитивний вплив на показник виробничого потенціалу підприємства у зазначеному році нейтралізувало зменшення вартості основних засобів підприємства на 2856.0 тис.грн. або 7.0 %. Отжеу 2000 р. його риробничий потенціал склали основні засоби у сумі 37838.0 тис. грн. та виробничі запаси у сумі 20356.0 тис. грн. Відповідно їх питома вага у загальній структурі даного показника відповідно склала 61.1% та 34.9 %. Збільшення виробничого потенціалу підприємства на кінець аналізуємого періоду позитивно хактеризує його діяльність.

Поряд з цим, рентабельність виробництва підприємства за аналізуємий період мала стійку тенденцію до росту (див. таб. 2.1). Так, у 1998р. значення цього показника склало 18,2%, а у 1999 р. - 18.7 %. Зріст склав 0.5 % порівняно із значенням минулого року. Але вже у 2000 р. зріст рентабельності виробництва склав відповідно 19,4% та спричинив його значення 38.1 %. Даний факт свідчить про зростання ефективності використання виробничих потужностей на кінець аналізу ємого періоду. Факторний аналіз рівня рентабельності виробництва підприємства 1998-2000рр. містить табл. 2.7

Таблипя 2.7

Адаліз рівня рентабельності виробництва ДП “ДПВП “Кривбасвибухпром” у 1998-2000рр

Показник	1998р	2000р	Відхилення
			+/-	%
1	2	3	4	5
Коефіцієнт фондомісткості	0,43	0,26	-0,17	39,2
Коефіцієнт оборотності обігових коштів	0,19	0,14	-0,05	26,3
Прибуток на кожну гривню реалізованої продукції	0,11	0,15	0,04	36,3
Рентабельність виробництва	0,18	0,38	0,20	111,1

Методом ланцюгових підстановок було визначено, що на загальний зріст рівня рентабельності виробництва протягом аналізує мого періоду на 0.20 пункту або 111.1 % вплинули наступні фактори:

зменшення фондомісткості підприємства протягом аналізуємого періоду на 0.17 пункту або 39.5 % призвело збільшення рівня рентабельності на 0.12 пункту або 66.6 %;

збільшення частки прибутку на кожну гривню реалізованої продукції у розмірі 4.0 коп. або 36.3 % спричинило, в свою чергу, збільшення рівня рентабельності виробництва підприємства 0.10 пункту або 55.5 %;

уповільнення оберту оборотних коштів об'єкту дослідження протягом даного періоду на 0.05 пункту або 26.3 % нейтралізувало позитивний вплив попередніх факторів та спричинило зменшенню рентабельності виробництва піідприємства на 0....