Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПОДАТКОВОГО ПОЛЯ В УКРАЇНІ

1.1 Становлення управління податкових надходжень в України

1.2 Становлення та модернізація державної податкової служби України

1.3 Міністерство доходів і зборів України. Особливості створення та становлення

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПОДАТКОВИХ ОРГАНІВ УКРАЇНИ

2.1 Призначення, мета, завдання та функції податкової служби України

2.2 Податкова служба як орган державного фінансового контролю

2.3 Актуальні питання фінансового контролю органів податкової служби

2.4 Деякі аспекти взаємодії державної податкової служби з платниками податків

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ

3.1 Аналіз організації податкової служби в зарубіжних країнах

3.2 Удосконалення методики податкового планування

3.3 Удосконалення процесу автоматизації контрольно-перевірочної роботи

3.4 Запобігання та протидія корупції в органах державної податкової служби України

РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

4.1 Аналіз мікроклімату в приміщеннях податкових органів

4.2 Охорона праці користувачів персональних комп'ютерів

4.3 Аналіз пожежної безпеки

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Наприкінці ХХ сторіччя у світовій економіці та економіках окремих країн посилюється інтерес та розуміння важливості вдосконалення управління оподаткуванням. Нині конкурентоспроможність національних економік значною мірою визначається їх податковою політикою, обсягами та якістю державних послуг, здатністю держави заохочувати ділову активність у країні. Країни Заходу, усвідомлюючи актуальність питань удосконалення системи управління оподаткуванням, докладають чимало зусиль для їх вирішення.

Україна, в економіці якої тільки нещодавно розпочалися процеси ринкової трансформації, відчуває гострий дисбаланс між потребами зростаючої економіки та стримуючими можливостями системи управління оподаткуванням суб'єктів її господарювання.

Подальший розвиток державної податкової служби України в умовах перетворень, що проходять в нашому суспільстві, має здійснюватись на усвідомленні необхідності докорінної зміни філософії спілкування з платниками податків з фіскальної на добровільну сплату податків, що потребує переходу до світових цивілізованих норм в оподаткуванні.

Податкова служба в сучасних умовах повинна стимулювати економічний розвиток країни, сприяти створенню умов для залучення інвестицій, розвитку приватного бізнесу, сприяти зниженню податкового тягаря, отриманню сталих доходів до державного бюджету. Необхідно трансформувати податкову службу в провідну демократичну та підзвітну суспільству високоефективну державну установу, яка діє на правових засадах та користується довірою і підтримкою суспільства.

Здійснення послідовних заходів з модернізації державної податкової служби розпочато у 1997 році з розробки Концепції та Стратегічних напрямів розвитку державної податкової служби України.

2011 рік для України ознаменувався стрімкою зміною у системі оподаткування. Пов'язано це перш за все з введенням в дію Податкового Кодексу України, метою якого є гармонізація балансу інтересів між державою та платниками податків, зменшення та унеможливлення ухилення від сплати податків, і як наслідок - підвищення конкурентоспроможності економіки України в умовах жорсткої міжнародної конкуренції. Реалізація такої мети значною мірою залежить від ефективності функціонування органів державної податкової служби та приведення їх діяльності у відповідність з вимогами сьогодення. Це вимагає як структурних перетворень податкової служби, так і удосконалення норм та правил, які регламентують діяльність органів державної податкової служби.

Актуальність теми дослідження. Економічна реформа в Україні, розбудова соціально орієнтованої змішаної економіки не послабила, а, навпаки, загострила процеси боротьби з економічними правопорушеннями. Основна частка економічних злочинів тісно пов'язана з порушенням податкового законодавства. Нестабільність і недосконалість податкової системи є головною причиною як зростання економічної злочинності в цілому, так і правопорушень у сфері оподаткування зокрема. Податкова служба, як один з центральних державних органів, який забезпечує вилучення і перерозподіл створеного валового внутрішнього продукту і формування централізованих фондів грошових ресурсів держави, за таких обставин, заслуговує на особливу увагу.

0б?єктом дослідження являється взаємовідносини між державою та платниками податків в процесі утворення доходної частини бюджету країни.

Предметом дослідження даної роботи є саме розвиток, становлення податкової службі України, її функціонування та вдосконалення.

Структура роботи побудована таким чином, що відображає як теоретичні аспекти формування і розвитку податкової служби, так і аналіз практичних показників діяльності в сфері оподаткування.

Метою даної роботи є дослідження завдань, структури, функцій, прав і обов'язків податкової служби, також проблем удосконалення її роботи.

Мета роботи передбачає виконання наступних завдань:

· дослідити завдання, структура і становлення податкової служби України;

· висвітлити функції, обов'язки та права органів податкової служби України;

· дослідити проблему вдосконалення роботи податкових органів України.

Методи дослідження. Методологічною основою даного дослідження є система методів і прийомів наукового пізнання. Основу в цій системі складає всезагальний метод пізнання, а також інші закони й категорії діалектики. На основі цього проблеми, які вирішуються у роботі, розглядаються у єдності їх змісту й форми. Як загальнонаукові методи в дипломі використані структурно-функціональний аналіз, синтез, індукція, дедукція, метод спостереження.

На основі системно-функціонального методу в роботі здійснена спроба диференціювати компетенцію податкових органів, діяльність яких спрямована на здійснення адміністрації податків та розподіли їх обов'язків і функцій.

До використаних у роботі спеціальних наукових методів належать: логіко-нормативний, порівняльно-правовий, формально-догматичний метод. Порівняльний і статистичний метод використовуються при аналізі результатів роботи податкової служби щодо здійснення покладених на неї функцій.

Використання вказаних та інших методів дослідження дозволило розв'язати теоретичні та практичні завдання, які визначили спрямування дипломної роботи.

Наукова новизна дослідження полягає в обґрунтуванні положень і розробці пропозицій щодо розвитку податкової служби України. Новизна дослідження полягає в наступному:

· досліджені та проаналізовані актуальні питання фінансового контролю, достатність законодавчо закріплених повноважень податкових органів при здійснені ними фінансового контролю;

· досліджено особливості участі податкових органів у відносинах податкового адміністрування за допомогою методів економічного аналізу. Зроблено акцент на стимулах, що спонукають податкові органи та їх посадових осіб обирати ту чи іншу лінію поведінки в податкових відносинах;

· запропоновані механізми податкового планування надходжень до бюджету України на основі вдосконалення методики та практики планування податкових надходжень на регіональному рівні;

· на підставі податкового та антикорупційного законодавства виокремленні особливості запобігання і протидії корупції в податкових органах.

Інформаційна база. У процесі дослідження використовувалося широке коло літературних джерел з проблем фінансового, податкового управління, економіки, соціології, психології, дані Статуправління України, інформація податкових органів, Міністерства внутрішніх справ України та Генеральної прокуратури України, публікації вітчизняних та іноземних наукових діячів в економічних та інших виданнях.

Правову основу дослідження становлять законодавчо-нормативні акти України, що врегульовують діяльність органів податкової служби.

Робота складається з чотирьох розділів, висновків та пропозицій, бібліографії (85 назв), додатків (14 шт.). В першому розділі роботи зроблено огляд структури податкової служби України, вказані етапи її розвитку, розглянуто процес становлення вітчизняного податкового регулювання.

Другий розділ роботи присвячений безпосередньо податковій службі, її призначенню, меті, завданням та функціям, надана характеристика основної функції податкової служби - фінансового контролю та вказані деякі перепони при здійсненні податковими органами цієї функції, розглядається проблема хабарництва в податкових органах.

У третьому розділі роботи проведений аналіз зарубіжного досвіду з організації податкової служби, а також висловлені пропозиції щодо вдосконалення податкових органів з врахуванням досвіду розвинутих країн. Тут розглядаються проблеми в сфері податкового планування, автоматизації контрольно-перевірочної роботи, акцентована увага на протидії корупції в податкових органах, як один з шляхів вдосконалення їх роботи.

Четвертий розділ роботи присвячений охороні праці службовців податкових органів. Приділена увага мікроклімату на робочих місцях, висвітлені негативні чинники при роботі з персональними комп'ютерами та офісним обладнанням, зроблений аналіз пожежної безпеки податкових органів.

Характерним і дестабілізуючим фактором для України сьогодні є значна кількість податків, безсистемне надання пільг, значний податковий тягар, часті зміни податкового законодавства тощо.

Робота містить графіки (1 шт.), діаграми (6 шт.), схеми (2 шт.), таблиці (8 шт.) і виконана на 110 аркушах.



РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ПОДАТКОВОГО ПОЛЯ В УКРАЇНІ

1.1 Становлення управління податкових надходжень в України

Податки - явище об'єктивне, викликане до життя появою інституту держави, і тому вони істотно залежать від політичної кон'юнктури у суспільстві. Оскільки податки є породженням держави, то розвиток оподаткування обумовлений її розвитком і визначається державною соціально-економічною політикою. Встановлення орієнтирів розвитку оподаткування має важливе значення для управління цим процесом. Окреслені орієнтири мають спиратися не тільки на задекларовані напрями соціально-економічного розвитку країни, а й на попередній досвід оподаткування та управління ним. Це вимагає досліджень генезису фіскальної, регулюючої та організаційно-управлінської складових податкової системи.

Дослідженню становлення і розвитку вітчизняної податкової системи присвячено багато праць українських вчених - В.Андрущенка, О.Василика, В.Вишневського, Т.Єфименко, Ю.Іванова, А.Крисоватого, П.Мельника, А.Соколовської, В.Суторміної, В.Федосова, Л.Шаблистої та ін.

У них детально висвітлюються процеси еволюції системи діючих податкових платежів та їхніх основних елементів (об'єктів, ставок, баз, пільг тощо), розвитку податкового адміністрування та регулювання, становлення податкового законодавства, розбудови органів податкової служби. Водночас майже не дослідженим залишився процес генезису організаційно-управлінської складової оподаткування, яка на сьогодні еволюціонувала до податкового менеджменту.

Розглянемо процес становлення вітчизняного управління в системі оподаткування як важливої складової податкової системи та висвітлимо його основні результати і недоліки.

Оскільки управління податками є важливою складовою податкової системи і його розвиток є взаємообумовленим, становлення податкового регулювання будемо розглядати через призму становлення вітчизняної податкової системи.

Сучасну вітчизняну податкову систему було засновано на початку 1990-х років XX століття. Оскільки в Україні не існувало усталених традицій оподаткування, то законодавчу базу значною мірою було запозичено. Але до уваги не було взято міць успадкованих інституційних засад та інтереси суспільно-політичних груп, а також вітчизняні соціально-економічні реалії.

Незважаючи на масштабне коло проблем у податковій сфері, інтеграція України у світове політичне та економічне співтовариство зумовлює необхідність реформування вітчизняної системи оподаткування і приведення її у відповідність до міжнародних стандартів. Основою для такого реформування має стати ефективне управління в системі оподаткування, спрямоване на виконання завдань державної податкової політики.

На нашу думку, становлення податкового управління в Україні неодмінно пов'язане з виникненням і розвитком податкової системи, невід'ємним елементом якої воно є. Отже, насамперед необхідно дослідити генезис вітчизняної податкової системи, у сфері якої власне і здійснюється податкове регулювання. Аналіз подій тисячолітньої та столітньої давності навряд чи стане тут у нагоді, оскільки в минулому практично відсутні були сучасні технології справляння податків та управління оподаткуванням. При цьому, звісно, накопичений у процесі розбудови податкової системи управлінський досвід, за умови його узагальнення і критичного осмислення, має бути врахований під час подальшого розвитку управління в системі оподаткування України.

Процес становлення податкової системи, а отже і управління податковими надходженнями в України, можна поділити на чотири етапи залежно від проходження певних етапів творення як системи оподаткування, так і механізмів її організації, а також становлення податкової служби як основного суб'єкта управління в системі оподаткування. Ці етапи творення ґрунтувалися на істотних змінах і доповненнях до податкових законів, за якими можна простежити становлення системи управління процесом оподаткування.

Перший етап (1990 - 1995), на наш погляд, треба характеризувати як початок розбудови податкової системи вже незалежної України і зародження податкового регулювання. Особливістю цього етапу була відсутність досвіду справляння основних видів податків, які добре зарекомендували себе в усіх розвинутих країнах світу. Як відомо, в СРСР до 1990 року у доходах державного бюджету переважали неподаткові платежі соціалістичних підприємств, які держава отримувала на правах власника і які були доходами від функціонування державної власності. Податковий характер мали лише окремі форми обов'язкових платежів до бюджету держави - зокрема, платежі підприємств і організацій недержавної форми власності та громадян [51, с. 165-167].

З подальшим розширенням господарської самостійності підприємств і організацій дедалі очевиднішою ставала необхідність встановлення нового типу їх взаємовідносин із державою. Особливо невідкладною ця необхідність стала після проведення реформ за часів так званої перебудови, які дали поштовх реальним змінам у відносинах власності, пов'язаним із номенклатурно-бюрократичною приватизацією. Результатом усвідомлення цієї необхідності стало ухвалення у 1990 році Закону СРСР «Про податки з підприємств, об'єднань і організацій», яким передбачалося запровадження таких обов'язкових платежів юридичних осіб до бюджету, як податок на прибуток підприємств і організацій: податок на прибуток іноземних юридичних осіб від діяльності у СРСР; податок з обороту; податок на експорт та імпорт; податок на фонд оплати праці колгоспників; податок, який регулює використання коштів, направлених на споживання [51, с. 166].

На основі зазначеного закону було розроблено і 25 червня 1990 року ухвалено Закон УРСР «Про систему оподаткування», який разом із законами та іншими нормативно-правовими актами, що забезпечують правову базу справляння конкретних податків і зборів, покладено в основу формування податкової системи незалежної України. Протягом наступних років до цього закону вносилися численні зміни і доповнення, двічі змінювалася його редакція, в результаті чого вітчизняна система оподаткування поступово осучаснювалася. Наступним податковим актом став прийнятий 21 лютого 1992 року Закон України «Про оподаткування доходів підприємств і організацій», яким було запроваджено механізм стягнення податку на прибуток і податку на додану вартість.

Державна податкова служба України як основний суб'єкт податкового регулювання також пройшла досить складний шлях становлення й розвитку. її виникнення пов'язується з прийняттям 12 квітня 1990 року Радою Міністрів УРСР постанови за №74 «Про створення Державної податкової служби в Українській РСР». Цією постановою у структурі Міністерства фінансів УРСР створювалася податкова служба у складі Державної податкової інспекції Міністерства фінансів УРСР. 4 грудня 1990 року було прийнято Закон УРСР «Про Державну податкову службу в Україні» [11]. Одним із головних завдань податкової служби, поряд із податковим контролем, стає повний облік усіх платників податків та обов'язкових платежів до бюджету. Саме в цей час формується виконавча вертикаль, яка мала забезпечувати необхідну єдність і цілеспрямованість управління процесом оподаткування.

В основу розвитку вітчизняної податкової служби було покладено і закріплено пакетом декретів Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року та 11 січня 1993 року концепцію Головної державної податкової інспекції. Продовженням забезпечення розвитку податкової служби стало прийняття 24 липня 1993 року постанови Кабінету Міністрів України «Про вдосконалення діяльності Державної податкової служби України та зміцнення її матеріально-технічної бази» [21].

Взагалі перший етап становлення податкової системи незалежної України та її управлінської компоненти (1990-1995) ознаменувався серйозними труднощами. Ми приєднуємося до думки А.Соколовської, що насамперед це були неефективна податкова політика, необґрунтовані податкові рішення, нераціональна структура податкової системи та нестабільність податкового законодавства, яка спричиняла незрозумілість механізмів оподаткування [51, с. 192].

Упродовж зазначеного періоду через окреслені недоліки податкової системи та її організаційно-управлінської складової їх становлення супроводжувалося постійним погіршенням економічного становища в Україні, відповідно зростала необхідність реформування податкових відносин. Важливо було послабити податковий тиск на вітчизняних товаровиробників і підприємців у такий спосіб, щоб це не вплинуло на наповнення дохідної частини бюджету. Ефективними шляхами вирішення цієї проблеми в той час могли б стати розширення бази оподаткування, спрощення його механізму, диференціація податкових ставок, але вони так і залишилися нереалізованими. Вказані шляхи мали бути реалізовані на наступному етапі.

Другий етап становлення вітчизняної податкової системи та її організаційно-управлінської складової - 1996-2002 роки - став періодом прийняття управлінських рішень щодо формування новітньої державної податкової політики, а також реформування податкової служби та діючої системи податків.

31 липня 1996 року видано Указ Президента України «Про заходи щодо реформування податкової політики» [1]. Як зазначає В.Білоус, необхідність формування нової податкової політики в Україні була зумовлена значним ростом кількості суб'єктів господарювання; залученням в економіку країни іноземних інвестицій та створенням підприємств іноземних держав, що вимагало переходу до використання світових норм і методів в оподаткуванні; все більшою концентрацією оподатковуваних оборотів у фізичних осіб при домінуючому раніше оподаткуванні підприємств; необхідністю створення єдиного інформаційного простору для державного контролю за товарно-грошовими потоками в країні, високим рівнем криміногенної тінізації економіки [77, с. 15].

Назріло відповідне управлінське рішення - розв'язати окреслені проблеми шляхом прийняття нової редакції Закону України «Про систему оподаткування». Головна мета такого рішення полягає у зміні фіскальної спрямованості вітчизняної системи оподаткування на регулюючу. Логічно, що при такому напрямі розбудови системи оподаткування в Україні її першим принципом стало «стимулювання підприємницько-виробничої діяльності й інвестиційної активності». Але не можна не звертати увагу на незадовільне роз'яснення його змісту й методу реалізації. Це стимулювання пропонується здійснювати «введенням пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва». Саме тут виникли дві суперечності. Перша з них пов'язана з українським досвідом застосування пільгового оподаткування, що не тільки не забезпечило піднесення виробництва, але й істотно скоротило надходження коштів до бюджету. Друга з цих суперечностей характеризувалася неузгодженістю цього закону із законодавчими актами щодо конкретних податків. І взагалі, самих лише податкових пільг було недостатньо для стимулювання ділової активності [51, с. 168].

1997 року відзначився появою податкового обліку (і насамперед щодо ПДВ та податку на прибуток підприємств). На нашу думку, це ускладнило процес адміністрування податкових платежів через різний порядок визначення об'єктів оподаткування у бухгалтерському та податковому обліку.

З метою посилення контролю за справлянням податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також зміцнення виконавчої дисципліни серед працівників податкових органів 22 серпня 1996 року було видано Указ Президента України «Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій» [2]. Відповідно до цього указу ДПС України вийшла з підпорядкування Міністерства фінансів України і стала самостійним центральним органом виконавчої влади. У цей самий період розпочався процес формування в Україні податкової міліції - з утворення спеціальних підрозділів по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутків від оподаткування у складі Державної служби по боротьбі з економічною злочинністю кримінальної міліції системи Міністерства внутрішніх справ України. Утворення таких спеціальних підрозділів було зумовлене об'єктивною реальністю і стало продовженням цілком закономірного процесу залучення державних збройних органів до участі у стягненні податків і забезпечення їх надходження силовими методами [78, с. 66].

На нашу думку, на цьому етапі вперше набуває формалізованого вигляду питання про підвищення ефективності діяльності податкових органів, а з середини 1997 року починає розглядатися проект Концепції модернізації податкової служби.

З прийняттям 5 лютого 1998 року нової редакції Закону України «Про Державну податкову службу в Україні» та Закону України «Про внесення змін і доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв'язку з утворенням податкової міліції» розпочався період реформування ДПС України. Відповідно до зазначених законів структура вітчизняної податкової служби набула три рівні: центральний (Державна податкова адміністрація України), регіональний (державні податкові адміністрації в АР Крим, областях, містах Києві та Севастополі), місцевий (державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах). У складі органів ДПС України почали функціонувати підрозділи податкової міліції. У такому вигляді ця служба існувала до 2011 року.

Функціонально-організаційну основу діяльності органів ДПС України було встановлено наказом ДПА України «Про затвердження організаційної структури державних податкових адміністрацій та інспекцій» від 6 березня 1998 року №897. Залишалася проблема зростання податкової заборгованості, і тому логічним стало управлінське рішення, формалізоване наказом ДПА України «Про створення у складі ДПА України спеціальних підрозділів по примусовому стягненню податкової заборгованості» від 28 вересня 1999 року №523. Відповідні підрозділи працювали над скороченням податкового боргу шляхом застосування методів його примусового стягнення. Необхідно також акцентувати увагу на інших методах боротьби із податковою заборгованістю - таких як її реструктуризація та списання. Видатною подією у ході організації процесу оподаткування в Україні, як і взагалі у формуванні вітчизняної системи податкового законодавства, стало прийняття Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-111 [12], який набрав чинності з 1 січня 2001 року. Він встановив пільговий порядок списання податкової заборгованості, а також порядок розстрочки та відстрочки податкових зобов'язань. До заходів щодо скорочення податкової заборгованості можна віднести і запропоновану цим документом процедуру податкового компромісу.

Взагалі цей закон був базовим правовим актом у сфері податкового адміністрування. Він деталізував процедуру організації справляння податкових платежів, а також окремі аспекти податкового контролю та відповідальності за порушення порядку нарахування і сплати податкових платежів. Зокрема, було уніфіковано основні терміни у сфері погашення податкових зобов'язань, порядок їх визначення та узгодження, загальні строки подання податкової звітності, фінансові санкції за порушення податкового законодавства, перелік контролюючих органів тощо. Ми також приєднуємося до думки, що цей закон працював насамперед на користь платників податків. І хоча практика застосування першої редакції зазначеного закону виявила певні його недоліки, важливість цього документа важко занизити.

До речі, окремі з окреслених недоліків було усунуто прийняттям Закону України «Про внесення змін та доповнень до Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 20 лютого 2003 року №550-ІV [13], а 2003 року взагалі розпочав третій етап становлення вітчизняної податкової системи та його управлінської компоненти.

Зростання середньої заробітної плати, намагання забезпечити її вихід з тіні, необхідність дотримання принципу рівнонапруженості в оподаткуванні викликали до життя рішення про розробку та прийняття 22 травня 2003 року Закону України «Про оподаткування доходів фізичних осіб» [14], який з 2004 року істотно змінив стан справ у сфері прибуткового оподаткування громадян. Ним встановлено єдину ставку оподаткування доходів громадян (15%, а на перехідний період 2004-2007 років - 13%) для всіх платників податку незалежно від їхніх доходів, ліквідовано пільги за професійною ознакою, запроваджено поняття «соціальна пільга», «податковий кредит». Такі нововведення мали на меті забезпечення виходу з тіні великого обсягу коштів, істотне зростання легального фінансового ресурсу для зміцнення позитивних тенденцій в економічному розвитку, але поряд з тим розширювали базу оподаткування доходів фізичних осіб (тепер оподаткуванню підлягали доходи фізичних осіб від продажу нерухомого та рухомого майна, спадщини, дарування та ін.).

Кардинальні зміни очікували і на прибуткове оподаткування підприємств. Зокрема, у 2003 році змінами і доповненнями до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» [15] було знижено ставку податку на прибуток підприємств (до 25%), введено четверту групу основних засобів. Відповідні нововведення дозволяли за рахунок збільшення чистого прибутку підприємств модернізувати устаткування і впроваджувати нові технології, а також поліпшувати побутові умови працівників.

Певні зміни відбулися також у загальному переліку податкових платежів. З 1 січня 2004 року в Україні почав справлятися збір на проведення гастрольних заходів.

Ми вже звертали увагу на суттєву заполітизованість вітчизняного управління податкових надходжень. Зокрема, багато змін у сфері оподаткування у цей період відбулося з приходом до влади «помаранчевого» політичного блоку, і оцінювати їх можна по-різному. Позитивним вважаємо внесення у 2005 році змін до Закону України «Про державну податкову службу», які чітко регламентували порядок проведення виїзних і невиїзних податкових перевірок, обмежили втручання податкової міліції у перевірочний процес, а негативним - зміни у ставках збору на соціальне страхування, запроваджені через кілька місяців після початку бюджетного року, через що платники податків мали повертати вже подану податкову звітність для перерахунку відповідних платежів.

Вкрай неефективним було вітчизняне податкове регулювання в умовах світової фінансової кризи. В Україні раз за разом приймалися податкові рішення і затверджувалися норми податкових актів, які через короткий період скасовувалися. Прикладами цього слугують Закон України «Про внесення змін до деяких Законів України з питань оподаткування» (який, зокрема, значно збільшив ставки податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів); Закон України «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою» (який запровадив тимчасову цільову надбавку до ставок ввізного мита); законопроект «Про місцеві податки і збори» (який суттєво збільшував окремі місцеві збори). Усі ці законодавчі акти викликали в суспільстві акції протесту, і під їхнім впливом були скасовані.

До речі, акціями протесту (так званим податковим майданом) ознаменувався початок наступного етапу становлення вітчизняної податкової системи, який припадає на кінець 2010 року і пов'язаний із прийняттям Податкового кодексу України [8]. Не забарилися зміни і в правовому забезпеченні діяльності податкових органів. Згідно з Указом Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 року №1085 [3], розпочато реорганізацію Державної податкової адміністрації України у Державну податкову службу України.

В березні 2013 року створюється Міністерство доходів і зборів, яке згідно Указу Президента України «Про Міністерство доходів і зборів України» [4], є правонаступником Державної податкової служби України та Державної митної служби України. Згідно з Постановою Кабінету міністрів України «Про реорганізацію деяких органів державної податкової служби, спеціалізованих митних органів та організацій» [24] органи державної податкової служби, спеціалізовані митні органи та організації реорганізуються шляхом приєднання до Міністерства доходів і зборів.

1.2 Становлення та модернізація державної податкової служби України

Початок діяльності Державної податкової служби України розпочинається з липня 1990 року, саме тоді відбулося створення податкової служби України як підрозділу Міністерства фінансів України, який мав відповідати за адміністрування надходжень до Державного бюджету.

Формування структури податкової служби України започатковано постановою Ради Міністрів Української РСР від 12 квітня 1990 року №74 «Про створення державної податкової служби в Українській РСР». Саме цим документом регламентовано створення 1 липня 1990 року державної податкової служби в системі Міністерства фінансів УРСР.

Забезпечити цю роботу зобов'язані були Міністерство фінансів УРСР і виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських рад народних депутатів. Державна податкова служба складалась із Державної податкової інспекції Міністерства фінансів УРСР та державних податкових інспекцій в областях, містах і районах. Податкові інспекції підпорядковувались інспекціям вищого рівня.

Сформована ще на початку 90-х років, відразу після проголошення у 1991 році незалежної держави, податкова система України постійно змінювалася в напрямі пошуку оптимальної структури, яка б відповідала перехідному стану економіки і зіграла свою позитивну роль на етапі становлення незалежності держави.

Так, Закон Української РСР «Про систему оподаткування» [9] було прийнято ще 25 червня 1991 року, до проголошення Акту про незалежність України, і кілька місяців потому при оподаткуванні використовувались нормативні акти колишнього СРСР.

Згаданий закон був доволі недосконалим як за структурою, так і за змістом, але ним фактично було проголошено нову систему оподаткування та основні принципи податкового регулювання. У зв'язку з цим у грудні 1991 та у 1992 році з'являються нові види податків: податок на доходи підприємств, на додану вартість, акцизний збір.

Вже з 1992 року починають впроваджуватися зміни в системі оподаткування. Так, основним серед прямих податків стає податок на прибуток підприємств. На жаль, спроба виявилася невдалою - на той час спостерігався дефіцит бюджету.

Тому вже з другого кварталу 1993 року було відновлено оподаткування доходу підприємств, тобто обрано посилення податкового тиску основним важелем політики подолання дефіциту бюджету. Проте були й позитиви - у 1993-1994 роках було введено податковий кредит, таким чином підприємства отримали право на термінову відстрочку сплати податку.

На початку 1994 року в Україні почали формуватись податкові механізми, зокрема з'явилися податок на промисел, місцеві податки та збори, почала запроваджуватися контролююча функція фізичних осіб шляхом створення державного реєстру фізичних осіб (Закон України від 22.12.1994 №320/94-ВР «Про Державний реєстр фізичних осіб-платників податків та інших обов?язкових платежів» [18]).

Протягом 1995 року відбувалося налагодження роботи податкового механізму: вдосконалювалась робота, яка була спрямована на забезпечення сталого надходження коштів до бюджетів усіх рівнів. Крім того, з метою забезпечення прозорості діяльності органів податкової служби та підвищення податкової культури населення створено редакцію журналу «Вісник податкової служби України».

Таким чином, період 1991 - 1995 років можна назвати періодом перших кроків на шляху становлення та розвитку державної податкової служби.

У 1996-1997 році почався новий етап розвитку державної податкової служби в Україні. У цей час створено та розпочато функціонування Державної податкової адміністрації України.

З цього року також розпочато спроби послаблення податкового тиску, про що засвідчили Указ Президента України від 31.07.1996 №621/96 «Про заходи по реформуванню податкової політики» [1] та постанова Верховної Ради України від 04.12.1996 №561/96-ВР «Про Основні положення податкової політики в Україні» [19], згідно з якими передбачалося значне реформування правових норм оподаткування. Зокрема передбачалося введення законів прямої дії та створення умов для прийняття Податкового кодексу України, що має стати основним нормативним актом у процесі регулювання оподаткування.

Починаючи з 1997 року податкова служба займається пошуком найбільш ефективних важелів, які мають посприяти процесу вдосконалення роботи органів державної податкової служби. Саме у цей час виникає необхідність у проведенні докорінної модернізації органів державної податкової служби - починають розроблятися Концепція та Стратегія напряму розвитку Державної податкової служби України.

Так, до річниці створення податкової служби в липні 1998 року вже було сформовано Адміністративну раду та Робочу групу з розробки та впровадження проекту модернізації податкової служби.

1999 рік можна вважати початком докорінних змін податкових органів. Так, у червні цього року розпочався експеримент зі створення та розробки нових підходів до питання примусового стягнення податкової заборгованості. Саме тоді й було визначено головні стратегічні напрями розвитку державної податкової служби України.

З метою здійснення координації робіт з розробки та впровадження проекту модернізації державної податкової служби у жовтні 1999 року в Державній податковій адміністрації України було створено Управління розвитку та модернізації ДПС.

Наступним кроком на шляху модернізації стало утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби України як самостійного функціонального підрозділу Державної податкової адміністрації України з правами юридичної особи. За пропозицією ДПА України була ухвалена постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2000 року № 1454 «Про утворення Департаменту розвитку та модернізації державної податкової служби» [20].

З метою залучення широкого кола фахівців державної податкової служби до процесу модернізації ДПС України, належної координації роботи працівників всіх рівнів організаційної структури ДПС було створено Внутрішню консультативну групу з впровадження Програми модернізації на центральному, обласному та районному рівнях.

До складу зазначеної групи входили представники органів ДПС України усіх рівнів. Загальна кількість членів вказаної групи налічувала 3 238 членів.

19 жовтня 2001 року Головою ДПА України було затверджено Стратегічний план розвитку державної податкової служби України до 2013 року, в якому визначено основні напрями модернізації:

· організаційна структура;

· основна операційна діяльність;

· виконавче управління;

· управління людськими ресурсами;

· інформаційна-аналітична система;

· взаємодія з іншими державними установами;

· взаємини із суспільством [27].

У цьому ж році з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та підвищення ефективності контролю в цій сфері у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів як самостійний функціональний підрозділ з правами юридичної особи. У складі державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі утворено регіональні управління цього Департаменту та їх територіальні підрозділи.

Також у 2001 році на виконання Указу Президента від 19 липня 2001 року №532/2001 [7] з метою вдосконалення роботи щодо боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, створення комплексної системи державного контролю за сумнівними операціями, що здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності, у складі Державної податкової адміністрації України утворено Департамент боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом.

У 2002 році триває процес вдосконалення роботи податкових органів. Так, з метою створення неупередженої діяльності Державної податкової служби України, орієнтованої на формування партнерських взаємовідносин з платниками податків та на підтримку громадськості у травні 2002 року створено Громадську колегію при ДПА України як постійного дорадчого органу ДПА України, до складу якого увійшли представники неурядових, громадських організацій та об'єднань, бізнесових кіл, представники засобів масової інформації. Діяльність Громадської колегії призначена для забезпечення відкритості та прозорості дій ДПА України. Головним завданням Громадської колегії є сприяння реформуванню державної податкової служби України відповідно до світових вимог і стандартів.

Організаційна структура органів ДПС є одним з основних засобів створення ефективних технологій адміністрування податків. Її реалізація повинна забезпечувати виконання ДПС України поставлених завдань і досягнення визначених цілей. Концепція вдосконалення організаційної структури ДПС - це сукупність основних принципів та цілей управління наявною матеріально-технічною, науковою базою та персоналом органів Державної податкової служби України, конкретизованих відповідно до Стратегічного плану розвитку державної податкової служби України до на період до 2013 року.

У 2003 році було затверджено Концепцію вдосконалення організаційної структури державної податкової служби України, основним завданням якої є аналіз стану та визначення актуальних проблем у сфері вдосконалення організаційної структури органів ДПС України, а також визначення основних правових, організаційних, фінансових, інших засад, їх вирішення відповідно до Конституції та законодавства України.

У цьому ж році був започаткований проект «Модернізація державної податкової служби України-1» - широкомасштабний загальнодержавний інституційний проект, актуальність і значимість якого доводить відповідність напрямів модернізації податкової служби головним завданням Уряду України, серед яких - виведення економіки з тіні, перемога над корупцією, забезпечення незалежної судової системи, наведення макроекономічного порядку, створення благодатного клімату для інвестицій, впровадження нових інформаційних технологій та інтеграція до світових економічних структур [82].

Для чіткої взаємодії, обміну інформацією між Урядом, міністерствами та відомствами, органами державної влади результатів діяльності ДПА України в реалізації Проекту модернізації у 2004 було створено Міжвідомчу робочу групу з питань координації та контролю за реалізацією Проекту модернізації.

Основною метою цієї групи як координаційно-дорадчого органу Кабінету Міністрів України є координація та контроль за реалізацією Проекту модернізації, цільовим та ефективним використанням коштів позики.

У цьому ж році для здійснення незалежної оцінки прогресу впровадження Проекту модернізації податкової служби міжнародними експертами з питань оподаткування було створено наглядову раду. У її складі - експерти - члени наглядової ради: Джеймс Оуенс - громадянин Сполучених Штатів Америки, Юп ван Люнтерен - громадянин Королівства Нідерланди, Матс Генріксон - громадянин Королівства Швеція та громадянин України Віталій Ільїн.

2005 - 2006 роки - період зміцнення позитивного іміджу державної податкової служби України.

Так, у 2005 році було сформовано законодавчу базу щодо покращення взаємовідносин з платниками податків. Зокрема було прийнято низку законів:

Закон України від 12 січня 2005 року №2322-ІV «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо посилення правового захисту громадян та запровадження механізмів реалізації конституційних прав громадян на підприємницьку діяльність, особисту недоторканність, безпеку, повагу до гідності особи, правову допомогу, захист)»;

Постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій».

Крім цього, організація ефективної роботи з платниками податків у 2006 році стає пріоритетним напрямом модернізації Державної податкової служби України. Зокрема покращення професійного рівня працівників ДПС, підтримка функціонування автоматизованих інформаційних систем, удосконалення податкової звітності, вдосконалення системи адміністрування податків, співробітництво з податковими органами іноземних держав і міжнародними податковими організаціями є основними завданнями напряму у цей час.

Так, у рамках етизації податкової служби розроблено та прийнято низку нормативно-правових документів:

· Кодекс професійної етики працівника Державної податкової служби України;

· Концепція управління персоналом Державної податкової служби України на 2006-2010 роки;

· Кодекс честі працівника Державної податкової служби України;

· Концепція вдосконалення організаційної структури органів державної податкової служби [82].

У рамках вдосконалення професійного рівня працівників ДПС Національну академію державної податкової служби України було перетворено на Національний університет державної податкової служби України.

У 2007 році у рамках Проекту модернізації податкової служби створено Інформаційно-довідковий центр, спрямований на висококваліфіковану та оперативну обробку звернень платників податків. Так, дослідну експлуатацію центру було розпочато у жовтні 2007 року, а з березня 2008 року Інформаційно-довідковий департамент працює в режимі промислової експлуатації.

З початку 2007 року активується робота податківців і у сфері міжнародного обміну досвідом. Так, протягом 2007 року працівники органів ДПС України брали участь у 12 навчальних курсах ОЕСР з питань оподаткування, у форумах та навчальних семінарах, організованих Внутрішньо-європейською організацією податкових організацій.

Протягом 2007 року Державна податкова адміністрація України бере участь в опрацюванні окремих розділів проекту нового Договору між Україною та ЄС в рамках Робочої групи. У цьому ж році починається активна робота над проектом Податкового кодексу, зміст якого відповідатиме загальноєвропейським податковим нормам.

З початком 2008 року ДПА України перейшла на новий етап взаємовідносин з платниками податків, основною метою якого стало створення партнерських відносин між платниками податків та податківцями.

Так, 19 лютого 2008 року було підписано Меморандум про створення сприятливого податкового клімату між Українським союзом промисловців і підприємців (УСПП) та ДПА України.

Запровадження подання разом з декларацією з ПДВ розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів - стало підґрунтям для подальшого переходу на безконтактний, автоматизований режим відшкодування ПДВ.

Подання звітності в електронному вигляді - це пріоритетний напрям у розвитку партнерських стосунків між органами ДПС та платниками податків, тому ДПА України приділяє велику увагу питанню подання податкової звітності в електронному вигляді згідно з чинним законодавством.

Також ДПА України розроблене власне програмне забезпечення «Система формування та подання до органів ДПС податкової звітності та реєстрів податкових накладних в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв?язку», яке розповсюджується серед платників податків.

Звітний рік став проявом порозуміння між податківцями та платниками податків, що є основою формування якісно нових відносин між ними.

Протягом 2009 року у рамках модернізації Державної податкової служби України розроблено та затверджено Концепцію «Основні засади запровадження ризикоорієнтованої системи адміністрування податків в Україні». З урахуванням її положень розроблено шаблони визначення ризиковості діяльності суб'єктів господарювання та заходи щодо недопущення втрат бюджету внаслідок ухилення таких суб'єктів господарювання від оподаткування.

У напрямі обслуговування платників податків розроблено та затверджено Концепцію створення та діяльності центрів обслуговування платників податків, типову структуру методики надання послуг ДПА України та інструкцію про порядок її розробки, підготовлено стандарти адміністративних послуг, які надаються органами ДПС України.

Для підвищення ефективності супроводження великих платників податків у складі ДПА України утворено Департамент обслуговування великих платників податків.

З метою досягнення балансу інтересів держави і платників податків у грудні 2010 року ухвалено Верховною Радою України і підписано Президентом України Податковий кодекс України.

Ухвалення Податкового кодексу України стало важливим етапом у розвитку податкової служби, це заклало підвалини нової податкової політики в державі: відкритість для платників податків та стимулювання економічного зростання. Державна податкова служба України наразі створює для платників податків умови, які б заохотили їх працювати відкрито, у рівних конкурентних умовах. Започаткований у 2011 р. ребрендинг іміджу податкової служби має за мету максимально інформувати громадськість про роботу податківців, що, в свою чергу, сприятиме налагодженню партнерських відносин з платниками податків і підвищенню рівня добровільної сплати податків.

У 2011 році ДПС України розпочала проведення горизонтального моніторингу, суть якого полягає в обробці інформації підприємства за його всіма фінансовими операціями, наданні рекомендації уповноваженим працівникам організацій щодо ризиків здійснення тих чи інших фінансових операцій, а також інформуванні про сумнівних контрагентів. Послуги працівників ДПС - безкоштовні, надаються за офіційною заявою уповноваженої особи організації.

2011 рік ознаменувався автоматичним відшкодування ПДВ - одне з нововведень, запроваджених після набрання чинності Податковим кодексом України. У ДПС вважають, що таким чином сумлінні платники податків зможуть швидко отримати заявлені кошти без контакту зі службою. Потрібно лише вчасно подати податкову декларацію з ПДВ, потім спеціальна комп?ютерна програма здійснить автоматичний відбір тих платників податків, які відповідають критеріям автоматичного відшкодування.

Затверджено Стратегічний план розвитку ДПС України на період до 2013 р., який передбачає завершення реорганізації податкових органів та їх консолідації з виконанням усіх заходів соціально-психологічного захисту, впровадженням модернізованих операційних та управлінських процесів діяльності податкової служби, виконавчим управлінням та управлінням людськими ресурсами, проведенням навчання працівників та впровадженням інформаційно-аналітичної системи податкової служби України в загальнодержавному масштабі.

29.06.2012 Державною податковою службою України спільно зі Світовим банком завершено роботи за проектом «Модернізація державної податкової служби України -1», що фінансувалися за кошти позики Світового банку відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку.

Останнім важливим кроком на шляху модернізації податкової служби стало реорганізація Державної податкової служби України та Державної митної служби в Міністерство доходів і зборів України (Указ Президента України від 24.12.2012 №726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» [6].

1.3 Міністерство доходів і зборів України. Особливості створення та становлення

Потреба в реформуванні системи центральних органів виконавчої влади існує в Україні досить давно. Вона обумовлена низкою факторів, серед яких: занадто велика кількість органів, які координуються безпосередньо Кабінетом Міністрів України; нераціональне поєднання функцій у центральних органах виконавчої влади, які конфліктують одна з одною; дублювання одних функцій різними органами, які відповідають за суміжні сфери публічного управління тощо. Такий стан речей відповідно обумовив потребу визначення нових принципів, засад і механізмів упорядкування системи та структури центральних органів виконавчої влади в Україні.

Тому, починаючи з 2010 року Президентом України було прийнято низку указів, що спрямовані на, оптимізацію чисельності апаратів центральних органів виконавчої влади або їх регіональних відділень, усунення міжвідомчих конфліктів і, як результат - підвищення якості публічного управління та надання адміністративних послуг. Одним із ключових серед них є Указ «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» від 24 грудня 2012 року № 726/2012, яким було утворено Міністерство доходів і зборів України шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України [6].

Утворення вказаного відомства викликало жваве обговорення, зокрема в середовищі фахівців. При тому погляди та думки не є одностайними, - представники державної влади, політичні сили й громадськість визначають дану подію по-різному. Відтак на сьогодні існують як позитивні так і вкрай негативні відгуки щодо вказаної новації.

До позитивних здобутків слід віднести те, що об'єднання податкових та митних органів у єдине міністерство дасть змогу скоротити витрати й бюрократичні процедури, усунути дублювання діяльності, а це, відповідно, сприятиме підвищенню ефективності роботи. Наприклад, на даний час як у податкової, так і в митної служби є власна розгалужена система територіальних органів. Створення єдиного відомства надасть змогу їх реорганізації в територіальні органи єдиного підпорядкування. Таким чином в подальшому можливо здійснити об'єднання місцевих податкових адміністрацій з митницями (зокрема обласних податкових адміністрацій з митницями, які розташовані у тих же областях), що дозволить оптимізувати управлінський апарат та зменшити кількість працівників.

...