Принципи, закладені в пропонованій методиці, дозволять реалізувати: формування єдиного підходу в податкових органах податкового планування; матеріальне стимулювання податкових органів з урахуванням коефіцієнта напруженості в частині дотримання ними якісного планування податкових надходжень; підвищення податкової грамотності, культури й дисципліни як платників податків, так і податкових органів із планування податкових надходжень.

Таблиця 3.2.2. Розрахунок коефіцієнта напруженості планування податкових надходжень

Найменування критерію / показника	Коефіцієнт напруженості планування податкових надходжень
Одиниця виміру	%
Визначення критерію /показника	Показник характеризує рівень напруженості показників прогнозу податкових надходжень відносно фактичних надходжень доходів
Алгоритм формування критерію / показника	Кн = Пп / Пе , де Пп - плановий або фактичний показник плану ДПІ; Пе - еталонний нормативний показник Голови ДПС України
Еталонна рівновага	0 ? Кн < ?
Межі визначення коефіцієнт напруженості планування податкових надходжень	0,95 ? Кн ? 1,05 > 1 0,85 ? Кн ? 0,95 > 0,5-1 1,05 ? Кн ? 1,15 > 0,5-1 0 ? Кн ? 0,85 > 0-0,5 1,15 ? Кн ? ? > 0-0,5

Підсумовуючи вищевикладене, можна сформулювати такі висновки: цілі й завдання економічної та соціальної політики України є визначальними для середньострокового податкового планування.

Податкове планування в Україні здійснюється з урахуванням стратегічних і короткострокових орієнтирів бюджетної та податкової політики, ставить завдання досягнення максимального рівня акумуляції податків і зборів до бюджетної системи країни.

Результативність роботи податкових органів значною мірою залежить від рівня наукового обґрунтування методологічних принципів і методичних підходів до аналізу й податкового планування показників податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Відсутність комплексного підходу до аналізу, планування податкових надходжень призводить до значних втрат доходів бюджетної системи й очікуваних до виконання витратних зобов'язань держави.

Планування доходів держави є невід'ємним елементом податково-бюджетного механізму. Податкове планування, здійснюване з урахуванням стратегічних і короткострокових орієнтирів бюджетної та податкової політики й забезпечення прибуткової частини затверджених бюджетів, дозволяє своєчасно передбачити заходи, спрямовані на компенсацію втрачених доходів бюджетної системи, а також визначення податків, надходження яких найменшою мірою залежать від кон'юнктури ринку.

3.3 Удосконалення процесу автоматизації контрольно-перевірочної роботи

На даний час проводиться реформування податкової системи України шляхом забезпечення стабільності та ефективності діяльності податкових органів, за допомогою яких формується питома частка доходів Державного бюджету України, акцент робиться на перегляді процесів адміністрування податків. Цей процес розпочав своє оновлення з прийняттям Податкового кодексу України та шляхом впровадження нововведень у нормативно-правову базу податкової системи в напрямку підвищення рівня добровільного виконання норм податкового законодавства України платниками податків.

Окрім цього, слід зазначити, що на цей час ДПС України проводить роботу з впровадження системи «Податковий блок» в рамках закупівлі за Контрактом від 29.04.10 № 61М, що надасть можливість провести автоматизацію ряду процесів, які станом на сьогодні виконуються в ручному режимі.

Також слід зауважити, що удосконалення діяльності органів державної податкової служби неможливе без запровадження основоположних компонентів сучасного менеджменту, серед яких одним із визначальних є створення ризикоорієнтованої системи управління та адміністрування податків.

Ця робота проводиться з метою запровадження системного підходу до адміністрування податків і базується на тому, що податкові органи за рахунок поінформованості якомога раніше виявляють та упереджують можливі випадки порушення податкового законодавства і реагують на них належним чином.

Запровадження ризикоорієнтованої системи дозволить зосередити увагу податкових органів на неплатниках податків та визначенні основних критеріїв (індикаторів) для відбору платників податків до Плану-графіка проведення перевірок шляхом управління ризиками.

Процес управління ризиками має на меті забезпечити можливість для податкової служби виконувати свої завдання. Ризики, притаманні будь-якій діяльності, існують завжди, але не завжди спрацьовують. Ризик, що реалізувався, перетворюється у проблему.

Згідно з вимогами Податкового кодексу України, чітко визначено сутність ризиків в цілому, а саме: статтею 14.1.221 поняття «ризик» трактується, як ймовірність недекларування (неповного декларування) платником податків податкових зобов'язань, невиконання платником податків іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, статтею 77.2 Податкового кодексу України визначено: до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби. Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше, ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік. Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом державної податкової служби [8].

Наслідком роботи з податковими ризиками є створення єдиної бази податкових порушень, яка узагальнює результати контролю, систематизує недоліки податкового законодавства і порушення податкових нормативно-правових актів суб'єктами господарювання у процесі господарської діяльності, схем ухилень від оподаткування, загальних критеріїв, що можуть вказувати на наявність таких порушень, які на сьогодні відомі податківцям.

Впровадження нової системи «Податковий блок» в рамках виконання Контракту, надасть можливість удосконалити роботу органів ДПС в частині:

· автоматизації процесів та процедур;

· спрощення відбору платників податків для перевірок;

· індивідуалізації процесу складання програми проведення перевірок;

· стандартизації процесів перевірок, підвищення їх якості та скорочення термінів проведення перевірок;

· зведення до мінімуму випадків апеляцій та використання наявної інформації при апеляційних узгодженнях податкових зобов'язань та розгляді справ у судах;

· мінімізації часу на оформлення актів перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства;

· підвищення професійного рівня працівників органів державної податкової служби.

Тому найближчим часом очікується істотне поліпшення організації роботи за рахунок автоматизації процесів контрольно-перевірочної роботи та ефективного розповсюдження його у всіх підрозділах органів державної податкової служби, застосування індивідуалізації складання програм проведення перевірок (єдинообразного підходу до проведення перевірок), а також створення системи контролю якості контрольно-перевірочної роботи.

Також, впровадження зазначеної системи надасть можливість автоматизувати ряд процесів щодо визначення відповідних критеріїв для стратегічних напрямів контрольно-перевірочної роботи, а саме:

· невідповідність показників макроекономічного розвитку економіки України чи окремого регіону відповідним показникам певної галузі чи сукупності підприємств у складі фінансово-промислових груп;

· невідповідність росту валових витрат валовим доходам підприємств галузі;

· зменшення надходжень до бюджету у цілому або частині окремих податків по галузі чи фінансово-промислових груп регіону, в тому числі зменшення середньогалузевого або середньогрупового рівня податкової віддачі;

· збільшення кількості збиткових підприємств чи з низьким рівнем податкової віддачі серед підприємств, що належать до певної галузі економіки або фінансово-промислових груп;

· невиконання фінансових планів підприємствами-монополістами у частині розрахунків з бюджетом;

· виплата заробітної плати нижче розміру середньомісячної заробітної плати по галузі та в регіоні;

· наявність інформації про можливе застосування схем мінімізації сплати податків тощо.

На етапі проведення податкового аудиту стосовно покращення роботи з ризиками у сфері оподаткування слід виділити такі основні напрямки:

· визначення (встановлення) індикаторів ризиків шляхом аналізу результатів та матеріалів проведеної контрольно-перевірочної роботи;

· визначення (встановлення) індикаторів ризиків за допомогою наявної автоматизованої інформаційної системи органів державної податкової служби, а також інформації зовнішніх та внутрішніх джерел, які притаманні суб?єктам господарювання, що безпосередньо ухиляються від оподаткування;

· аналіз та використання інформації щодо наявності індикаторів ризиків, виявлених на інших етапах операційної діяльності;

· виявлення наявності індикаторів ризиків у процесі здійснення контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари, послуги, вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів та ліцензій, проведення тематичних, позапланових перевірок та хронометражів.

Матеріали перевірок у частині виявлених під час їх проведення порушень податкового законодавства опрацьовуються у сукупності з даними реєстрації та обліку платника, поданих ним податкових звітів та декларацій. Метою такого аналізу є встановлення у даних реєстрації та обліку показників податкових звітів та декларацій прямих чи непрямих ознак, виявлених під час перевірок порушень платником вимог чинного законодавства, які у подальшому використовуються як індикатори ризиків.

Отже, у результаті удосконалення процесів автоматизації контрольно-перевірочної роботи з урахуванням ризикоорієнтованої системи адміністрування податків в рамках реалізації Контракту по «Податковому блоку» стане можливим:

1) визначення основних критеріїв (індикаторів) для віднесення платників податків до відповідної категорії уваги з боку органів державної податкової служби та формування План-графіку проведення перевірок;

2) цілеспрямована діяльність по упередженню виникнення податкової недоплати на основі аналізу причин виникнення (факторів) окремих видів ризиків, їх зв'язків та взаємних впливів;

3) визначення порогу значимості податкових ризиків з урахуванням співвідношення між сукупним ризиком та наявними ресурсами державної податкової служби;

4) оптимальний розподіл наявних ресурсів між різними напрямками адміністрування податків з урахуванням пріоритетності окремих видів ризиків;

5) визначення пріоритетних напрямків та конкретних протиризикових заходів з метою зменшення, нейтралізації або свідомого прийняття ризику за усіма напрямками діяльності - від внесення законодавчих ініціатив до поточних заходів на різних ділянках адміністрування податків;

6) своєчасне застосування затверджених засобів щодо попередження можливості спрацювання ризику;

7) дотримання принципу найменшого втручання у фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання.

3.4 Запобігання та протидія корупції в органах державної податкової служби України

Створення ефективної податкової системи є одним з найбільш важливих питань у процесі розвитку ринкової економіки. Галузі, які фінансуються з державного бюджету, зокрема, охорона здоров'я, освіта, правоохоронна система, культура тощо, прямо залежать від функціонування податкової системи [50, с. 3].

Складність і жорсткість податкової системи, з одного боку, свідчать про неможливість держави повністю контролювати нею ж прийняті закони, з іншого - штовхають як організації, так і окремих підприємців у тіньовий бізнес. Усе це створює живильне середовище для корупції. Аналіз практики виявлення, попередження і припинення фактів корупції в податкових органах показує, що злочинні структури намагаються перенести у сферу оподаткування налагоджену в інших галузях систему хабарництва. Проблема боротьби з корупцією в зазначеному відомстві набуває все гострішого характеру.

Незважаючи на зусилля влади щодо протидії корупції в органах Державної податкової служби України (далі - ДПС України), про наявність корупційних дій у цій службі свідчать дані опитувань, згідно з якими її працівники найбільш часто притягуються до відповідальності за:

· зайняття підприємницькою діяльністю;

· протизаконне сприяння у веденні підприємницької діяльності суб'єктам господарювання (умисне не нарахування податкового зобов'язання, видача недостовірних довідок);

· зменшення сум донарахувань до бюджету під час проведення документальних перевірок;

· складання відповідних актів, у тому числі пов'язаних із ліквідацією підприємств;

· вирішення питань щодо незаконного відшкодування податку на додану вартість;

· неприйняття рішень про застосування та стягнення фінансових санкцій за результатами перевірок підприємств (у сфері податку на додану вартість);

· невжиття заходів щодо притягнення посадових осіб підприємств до адміністративної відповідальності за допущені порушення вимог чинного податкового законодавства України;

· видачу патентів, ліцензій;

· недотримання вимог нормативно-правових актів ДПС України під час проведення перевірки або процедури з метою ліквідації окремих суб'єктів підприємницької діяльності;

· підробку документів (під час працевлаштування до податкової служби) [67, с. 104].

У зв'язку з цим, безумовно, існує потреба в дослідженні питань, які стосуються заходів запобігання та протидії корупції в податкових органах, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цієї діяльності.

З прийняттям нового антикорупційного законодавства, питанням запобігання та протидії корупції в податкових органах приділяється все більша увага з боку їх керівництва. Зокрема, міністр доходів і зборів України Олександр Клименко зазначив, що слід зробити потужний ривок уперед для того, щоб слова «податкова» і «корупція» взагалі ніколи не корелювали між собою. На його думку, серед конкретних корупційних загроз можна виділити недосконалість законодавства, яка залишає багато простору для суб'єктивних трактувань щодо застосування норм законів на практиці та значну частку тіньової економіки, яка бореться за виживання, у тому числі за допомогою корупції [60].

Велика увага цьому питанню приділяється також з боку Президента України та Кабінету Міністрів України.

Так, одним з основних напрямів реалізації Національної антикорупційної стратегії, яка затверджена Указом Президента України від 21 жовтня 2011 р. №1001/2011, визначено обмеження кількості перевірок з боку податкових та контролюючих органів [5].

У свою чергу, Державна програма щодо запобігання і протидії корупції на 2011-2015 роки, затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28.11.2011 р. № 1240, визначає такі заходи:

· обмеження кількості перевірок суб'єктів господарювання з боку податкових та інших контролюючих органів;

· підвищення професійного рівня та проведення більш жорсткого професійного добору кадрів для роботи у сферах підвищеного корупційного ризику, зокрема, податковій сфері;

· зменшення кількості формальних процедур, запровадження автоматизованої системи податкової служби для електронного заповнення і обробки податкових декларацій та інших звітних документів, перехід на повну автоматизацію податкової служби;

· підвищення ефективності системи адміністрування податків;

· підвищення рівня поінформованості підприємств та громадян щодо податкових процедур [23].

Для з'ясування особливостей протидії корупції в податкових органах доцільним вбачається виокремити комплекс причин, які сприяють цьому явищу.

Аналіз причин корупції в системі податкових відносин свідчить, що простого пояснення цього феномена не існує. Зазвичай вважають, що вона є наслідком заплутаного податкового законодавства, неправильного трактування функцій податкових органів, високого податкового навантаження на підприємства тощо. І це дійсно важливі чинники. За даними «Doing Business 2012», Україна все ще перебуває серед гірших країн світу і за критерієм податкового навантаження, і за кількістю податкових платежів, і за часом, що витрачається платниками податків на виконання своїх зобов'язань. Зрозуміло, що всі ці чинники мають важливе значення для прояву корупції у сфері податкових відносин.

Але проблема, на жаль, полягає не лише в якості нормативних актів і відносному рівні податків. Наприклад, у Скандинавських країнах, де податки традиційно дуже високі, корупція практично відсутня взагалі. А в багатьох пострадянських країнах, незважаючи на відносно низькі податки, корупція є дуже сильною [80, с. 8.].

Аналізуючи причини корупції, треба спиратися на філософське розуміння таких категорій, як «причина», «причинність», «умова», «наслідок». Під причиною розуміють явище, дія якого викликає, визначає, змінює, створює або зумовлює інше явище, що називається «наслідок». Останнє, своєю чергою, залежить від певних умов, сукупність яких утворює середовище його існування. Одна й та сама причина за різних умов викликає неоднакові наслідки, а за однакових умов - однакові наслідки [62].

Аналіз нормативно-правових актів, які регулюють сферу податкових відносин, а також корупціогенної ситуації в підрозділах ДПС, дає змогу виділити основні блоки причин корупційних діянь у цій сфері:

· політичні причини (нездатність платників податків реально впливати на владу; відсутність належного контролю з боку місцевих органів влади за поведінкою посадових осіб регіональних податкових органів; відсутність у посадових осіб різного рангу впевненості в стабільності своєї службової кар'єри; політична нестабільність у країні тощо);

· економічні причини (низький рівень заробітної плати працівників податкових органів; економічна нестабільність; високий рівень інфляції і безробіття; відсутність у корупціонерів елементарної фінансової дисципліни тощо);

· соціальні причини (соціальне розшарування населення, що виражається в падінні престижу професії податкового інспектора; соціальна нестабільність і несправедливість; використання корупціонерами міжособистісних конфліктів між окремими платниками податків тощо);

· правові причини (численні прогалини і колізії у податковому, бюджетному та іншому спеціалізованому для податкової галузі законодавстві; неузгодженість нових прийнятих законів і підзаконних актів про боротьбу з корупцією як між собою, так і з іншими нормативними актами; низький рівень правової освіти населення тощо);

· психологічні причини (дії платників податків, спрямовані на встановлення «дружніх» відносин зі співробітниками податкових органів; розцінювання деякими працівниками податкових органів своєї посади і службових повноважень виключно як засобу додаткового, а фактично основного «заробітку»; атмосфера схвалювання корупційної поведінки, поширена серед працівників податкових органів, тощо);

· моральні причини (низький рівень морального виховання і моральної свідомості податкових корупціонерів; відчуття елементарних заздрощів з боку деяких працівників податкових органів щодо успішних бізнесменів; прагнення до паразитичного способу життя, тобто життя за рахунок інших; загальна комерціалізація особистості, абсолютне переважання матеріального підходу до основних життєвих цінностей тощо);

· організаційно-управлінські причини (відсутність належного рівня як загальної, так і спеціальної освіти серед працівників податкових органів; непослідовність кадрової політики в податкових органах; недоліки у спеціальній підготовці правоохоронних органів; високий ступінь бюрократизації правоохоронних органів та її використання податковими корупціонерами у своїй протиправній діяльності тощо).

Розібравшись з детермінантами корупційної поведінки працівників податкових органів, перейдемо до конкретних заходів запобігання та протидії корупційним правопорушенням у сфері оподаткування.

На нашу думку, діяльність щодо виявлення в податкових органах корупційних правопорушень можна умовно поділити на такі види.

Інформаційно-аналітична діяльність передбачає збір, узагальнення, аналіз і перевірку відомостей про корупційні правопорушення або ознаки корупційних правопорушень в податкових органах, що надходять від громадських і комерційних організацій, окремих громадян, з публікацій у засобах масової інформації, а також з інших джерел. Для отримання інформації з метою оперативного реагування на корупційні та інші правопорушення, вчинені працівниками податкових органів, доцільно вживати таких заходів:

· встановлення в загальнодоступних місцях будівель податкових органів спеціальних поштових скриньок для звернень, заяв і скарг громадян і організацій;

· організація роботи «телефонів довіри», «гарячих ліній». Зокрема, ДПС України запровадила сервіс, який дозволить ліквідувати перешкоди, що заважають здійснювати підприємницьку діяльність, усунути складнощі у спілкуванні із посадовими особами. Нова ініціатива податківців має назву «Пульс податкової». «Пульс податкової» - це гаряча телефонна лінія, що працює за принципом call-back (податківці не тільки приймають звернення, але й потім повідомлять про результати перевірки та вжиті заходи). Працює лінія цілодобово: з 8-30 до 19-30 інформацію про неправомірні дії приймають оператори, у неробочий час - інтерактивний автовідповідач. Номер «Пульсу податкової»: (044) 284-00-07;

· робота зі збору та аналізу відомостей, отриманих з публікацій у засобах масової інформації, повідомлень громадських організацій, що займаються питаннями протидії корупції, виступів на нарадах, зборах, з інших джерел, у тому числі з використанням мережі «Інтернет»;

· створення на офіційних Інтернет-порталах ДПС України та її територіальних органів спеціальних сторінок, присвячених питанням протидії корупції;

· організація і проведення в установленому порядку особистого прийому громадян;

· проведення аналізу повідомлень представників роботодавців про факти звернення з метою схилення працівників податкових органів до вчинення корупційних правопорушень;

· проведення моніторингу використання працівниками податкових органів доступу до інформаційних ресурсів з метою виявлення ознак корупційної поведінки;

· використання в практичній діяльності методичних рекомендацій, інструкцій, роз'яснень, а також матеріалів семінарів, нарад, конференцій, що проводяться в установленому порядку.

Оперативно-аналітична діяльність передбачає цілеспрямовану роботу з аналізу службової діяльності працівників податкових органів з метою виявлення ознак корупційної поведінки в їх діях (бездіяльності) при виконанні ними своїх посадових обов'язків, пов'язаних з підвищеним корупційним ризиком:

· контроль і нагляд за дотриманням законодавства про податки і збори;

· контрольно-перевірочні заходи, передбачені податковим законодавством;

· облік і реєстрація платників податків, а також облік і реєстрація окремих напрямків господарської та підприємницької діяльності платників податків;

· проведення попереджувально-профілактичної роботи з метою недопущення скоєння корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, а також злочинів у сфері службової діяльності;

· документування корупційних дій працівників податкових органів;

· вжиття заходів щодо притягнення осіб, які вчинили корупційні правопорушення, до юридичної відповідальності.

Адміністративно-кадрова діяльність передбачає виявлення у працівників податкових органів та кандидатів, що претендують на роботу в податкових органах, особистісних і майнових чинників, які можуть сприяти виникненню конфлікту інтересів і, як наслідок, прояву дій, що мають корупційну спрямованість.

Зазначений вид діяльності передбачає проведення таких заходів:

· участь у підборі і розстановці кадрів в податковому органі, що виключають можливість висування на керівні посади і призначення на інші посади осіб, які скомпрометували себе на колишньому місці роботи;

· участь у вивченні кандидатів, що претендують на роботу в податкових органах, в тому числі за попередніми місцями роботи, з метою попередження випадків проникнення в податкові органи осіб, пов'язаних з кримінальними структурами або схильних до правопорушень;

· проведення перевірки достовірності та повноти відомостей, що подаються громадянами, які претендують на заміщення посад в податкових органах, а також дотримання працівниками податкових органів вимог до службового поводження;

· аналіз дотримання працівниками податкових органів законодавства у сфері протидії корупції.

Діяльність з організації взаємодії з правоохоронними органами передбачає створення системи взаємного інформування про можливу протиправну діяльність корупційної спрямованості працівників податкових органів з метою своєчасного реагування, встановлення обставин і усунення причин вчинених правопорушень.

Цими видами діяльності переважно займаються підрозділи внутрішньої безпеки ДПС України. У складі ДПС України діє самостійний структурний підрозділ - Управління внутрішньої безпеки (далі - УВБ) із підпорядкованими регіональними підрозділами. Основною метою його діяльності є запобігання і протидії корупції в органах державної податкової служби, злочинам у сфері службової діяльності, іншим правопорушенням з боку працівників органів ДПС України, забезпечення безпеки діяльності працівників податкової служби, їх захисту від протиправних посягань, пов'язаних із виконанням службових обов'язків.

Законом України від 7 квітня 2011 р. «Про засади запобігання і протидії корупції» [16] Управління визначено як спеціально уповноважений суб'єкт у сфері протидії корупції, що здійснює заходи щодо запобігання корупції, контролює їх виконання в апараті Державної податкової служби України, органах ДПС, на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління ДПС України.

Останнім часом, керуючись основоположними принципами антикорупційної політики Президента України, ДПС України розробляє й впроваджує більш ефективну скоординовану практику протидії корупції та посадовим злочинам на нових концептуальних засадах. Сутність зазначеної політики полягає в максимальному використанні наявного в системі органів державної податкової служби антикорупційного потенціалу за рахунок цілеспрямованої концентрації та координації спільних зусиль з позиції спеціально уповноваженого підрозділу.

В основу протидії корупції і посадовим злочинам покладається не силовий вплив, а система превенцій - антикорупційних стандартів. Провідна роль в цій системі заходів відводиться керівному складу органів державної податкової служби.

Так, за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків за ініціативою підрозділів УВБ ДПС України у 2012 р. до дисциплінарної відповідальності притягнуто понад 1,45 тис. осіб. Крім того, з початку року звільнено з органів ДПС 269 осіб.

Одним із основних завдань ДПС України є посилення внутрішнього контролю за виконанням вимог антикорупційного законодавства, профілактика корупційних правопорушень та виявлення злочинів у сфері службової діяльності.

Протягом 2012 р. за матеріалами підрозділів УВБ складено та направлено до суду 96 протоколів про адміністративні правопорушення, у тому числі 79 - стосовно працівників органів ДПС та 17 - стосовно посадових осіб суб'єктів господарської діяльності.

У рамках протидії злочинності у сфері службової діяльності протягом 2012 р. підрозділами УВБ виявлено 138 злочинів (у тому числі 15 - одержання хабара), скоєних працівниками податкової служби, за якими правоохоронними органами порушено 90 кримінальних справ [71].

Таким чином, підсумовуючи результати нашого дослідження, зазначимо, що корупцію у сфері оподаткування не можна недооцінювати, але також не слід і перебільшувати. На наш погляд, цей вид корупції специфічний, тому вимагає відповідних спеціальних заходів протидії.

Вбачається, що тут більш актуальними й дієвими є заходи профілактики, а не безпосередньої боротьби, причому велике значення має приділятись індивідуальній профілактиці.

Виходячи з вищесказаного, окреслимо декілька основних напрямів запобігання та протидії корупції в податкових органах на сучасному етапі.

По-перше, зусилля мають спрямовуватися на те, щоб мінімізувати кількість ситуацій, в яких усе залежить від персонального рішення інспектора, аудитора, ревізора, слідчого податкової міліції. Як приклад - впровадження автоматизованої системи виявлення суб'єктів тіньової економіки. Вона побудована таким чином, що інспектор не може призначити перевірку будь-якого підприємства за своїм вибором. Він працює з тими, кого йому видала пошукова програма, що вивчає податкові ризики.

По-друге, необхідно зменшувати кількість контактів інспектора з платником, розвивати дистанційні сервіси, скорочувати кількість та спрощувати формальні процедури.

По-третє, у структурі управління податковим відомством слід жорстко розділити функції обслуговування й контролю платників. Контролюючі інстанції повинні бути мінімальними за штатом, компактними й ефективними. Сервісні структури, навпаки, мають бути розвинутими й всеохоплюючими.

По-четверте, скорочення документації та термінів її обробки. Бланки документів мають бути простими й зрозумілими, їх заповнення - нескладним. У минулому році, наприклад, форму реєстраційної заяви для платників ПДВ скорочено з десяти сторінок до трьох, а строк розгляду заяви жорстко обмежено - не більше шести днів.

Проведене дослідження дозволяє виділити такі напрямки покращення (удосконалення) діяльності органів державної податкової служби:

1) Впровадження інформаційних систем у роботу органів державної податкової служби, що не лише дозволить скоротити чисельність підрозділів цієї служби, а й значно полегшить роботу працівників податкових органів, зменшивши при цьому вплив людського фактору на процес реалізації податкового контролю.

2) Введення у діяльність спеціалізованих державних податкових інспекцій по роботі з великими платниками податків такої форми податкового контролю, як горизонтальний моніторинг, що представляє собою безпосередню участь працівників цих підрозділів у складанні податкової звітності великих платників податків, що виключатиме необхідність проведення перевірок щодо таких платників.

3) Введення чіткої регламентації етапів проведення податкових перевірок щодо усіх платників податків та великих платників податків (враховуючи специфіку останніх) на рівні методичних рекомендацій податкової служби України.

4) Зміна порядку оскарження рішень податкового органу, яка передбачає оскарження на первинному рівні, тобто рішення податкових органів повинні бути оскаржені у тому ж органів, який проводив перевірку.

Безперечно, наведені шляхи вдосконалення діяльності органів державної податкової служби є невичерпними, що обумовлює подальше дослідження з цього напрямку.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

У сучасних ринкових умовах господарювання діяльність у галузі охорони праці в Україні передбачає багаторівневу систему управління охороною праці (СУОП), функціональними ланками якої є відповідні структури державної законодавчої та виконавчої влади різних рівнів, управлінські структури організацій та установ, трудові колективи, професійні спілки. Ефективне функціонування цієї системи можливе за наявності прямих та зворотних зв'язків між її окремими ланками, чіткого виконання повноважень, які стосуються питань з охорони праці в межах кожної ланки системи.

Кінцевою метою функціонування системи управління охоронною праці є підготовка, прийняття та реалізація рішень щодо здійснення організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці. При цьому кожна ланка системи здійснює підготовку, прийняття та реалізацію цих рішень відповідно до свого рівня та функціональних обов'язків у системі управління охороною праці. З погляду вирішуваних питань усі ланки системи управління охороною праці можна поділити на дві групи: ланки, які забезпечують вирішення законодавчо-нормативних, соціально-економічних та інших загальних питань охорони праці; ланки, у функціональні обов'язки яких входить забезпечення безпеки праці в умовах конкретної галузі.

До першої групи ланок системи управління охороною праці входять органи державної законодавчої ініціативи й органи державного управління охороною праці, в тому числі: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України; Міністерства, в тому числі і Міністерство податків і зборів України; інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адміністрації; місцеві ради.

Верховна Рада України зі своєї ініціативи, взаємодіючи із структурами державної виконавчої влади, визначає державну політику в галузі охорони праці, вирішує питання удосконалення законодавчої бази з охорони праці, питання соціального напряму, які тісно пов'язані зі станом умов праці.

Кабінет Міністрів України забезпечує реалізацію державної політики в галузі охорони праці, виходячи зі стану охорони праці у державі організовує розробку загальнодержавних програм щодо поліпшення цього стану затверджує ці програми та контролює їх ви­конання, визначає функції органів державної виконавчої влади що­до вирішення питань охорони праці та нагляду за охороною праці.

Для вирішення цих питань при Кабінеті Міністрів України функціонує Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення, яку очолює віце-прем'єр-міністр України.

Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державна інспекція техногенної безпеки України здійснює комплексне управління охороною праці на державному рівні, реалізує державну політику у цій галузі, розробляють за участю відповідних органів державні програми в галузі охорони праці, координують роботу державних органів та об'єднань підприємств з питань безпеки праці, опрацьовує і переглядає спільно з компетентними органами систему показників та обліку умов безпеки праці, здійснює міжнародне співробітництво з питань охорони праці та нагляд за охороною праці в державі тощо.

Рішення Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України та Державної інспекції техногенної безпеки України, що належить до їх компетенції, обов'язкові для виконання всіма міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими державними адміністраціями, місцевими радами та організаціями.

Міністерства, державні комітети, інші об'єднання, створені за галузевим принципом, зокрема й Міністерство податків і зборів України як ланка управління охороною праці, визначає науково-технічну політику своєї галузі що до питань охорони праці, розробляє і забезпечує реалізацію комплексних заходів що до поліпшення безпеки праці, здійснює методичне керівництво діяльністю підрозділів галузі з охорони праці, співпрацює з галузевими профспілками щодо вирішення питань безпеки праці, організовує у встановленому порядку навчання та перевірку знань правил і норм охорони праці працівниками своєї галузі, створює внутрішньовідомчий контроль за станом охорони праці. Для забезпечення виконання викладених вище функцій в апаратах міністерств та прирівняних до них об'єднаннях створюється служба з охорони праці.

Управлінські рішення з питань охорони праці, що приймаються керуючою частиною Міністерства податків і зборів, є обов'язковими для виконання всіма структурними підрозділами податкових органів.

Служба охорони праці виконує такі функції:

· створює ефективну, цілісну систему управління охороною праці, сприяє удосконаленню діяльності у цьому напрямі кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи;

· проводить оперативно-методичне керівництво роботою з охорони праці;

· готує для розгляду на засіданнях колегії, нарадах, семінарах найважливіші питання з охорони праці;

· організовує облік, аналіз нещасних випадків, професійних та загальних захворювань, а також шкоди від цих подій;

· організовує розробку перспективних та поточних планів роботи щодо створення безпечних та нешкідливих умов праці;

· організовує підвищення кваліфікації і перевірку знань посадових осіб з питань охорони праці;

· розглядає листи та скарги співробітників з питань охорони й праці;

· контролює -

§ дотримання чинного законодавства та інших нормативних актів, посадових інструкцій з питань охорони праці працівниками податкових органів;

§ відповідність нормативним актам про охорону праці обладнання, транспортних засобів, що експлуатуються в підрозділах податкової служби;

§ своєчасне проведення навчання та інструктажів працюючих з питань безпеки праці:

· бере участь у спеціальних розслідуваннях нещасних випадків, міжнародному співробітництві з питань поліпшення умов і безпеки праці.

Ця служба виконує ще значну кількість функцій з управління охороною праці, а також наділена рядом повноважень та прав, передбачених Типовим положенням про службу охорони праці.

4.1 Аналіз мікроклімату в приміщеннях податкових органів

Фактори виробничого середовища вагомо впливають на стан здоров'я працюючих, хоча в кожному, конкретному випадку виділити цей вплив та дати оцінку «внеску» умов праці у рівень здоров'я (чи недуги) працюючих складно.

Тим більше, що виробниче оточення впливає на організм людини на фоні погіршення якості навколишнього середовища, забруднення атмосферного повітря, питної води та продуктів харчування, неправильного способу життя, шкідливих звичок (вживання алкогольних напоїв, наркотичних засобів, та ін.)

Органи державної податкової служби України зосереджені в основному в містах, районах, які характеризуються власним мікрокліматом і комплексом факторів, що негативно впливають на працюючих. До них належать: шум; забруднення атмосфери токсичними речовинами, в першу чергу сполуками сірки, важкими металами оксиду вуглецю, продуктами неповного згорання органічного палива (автотранспорт); запиленість повітря, недостатня кількість ультрафіолетового опромінення, підвищений рівень тонізуючих та електромагнітних випромінювань тощо.

Адміністративні приміщення податкових органів інколи розташовуються поблизу промислових підприємств, які (навіть при дотриманні зонування та необхідної відстані між спорудами) своїм спектром шкідливих речовин негативно впливають на працівників податкової служби.

Крім того, органи державної податкової служби України в установленому законом порядку періодично здійснюють на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності перевірки й обстеження будь-яких виробничих, складських, торговельних та інших приміщень та обладнання.

Хоча працівники податкової служби з метою перевірок і обстежень знаходяться на підприємствах нетривалий час, але шкідливі і небезпечні фактори, які існують на цих підприємствах, негативно впливають на їх здоров'я.

На працівника податкової служби, також, діють небезпечні виробничі фактори, обумовлені знаряддям праці, з яким він взаємодіє у трудовому процесі. Державна податкова служба належить до невиробничої сфери, і знаряддями праці у цій системі є технічне оснащення управлінської праці: персональні електронно-обчислювальні машини, автоматизовані інформаційні системи, периферійна та копіювальна техніка, засоби зв'язку, зокрема стільникового зв'язку.

Крім того, в приміщеннях податкової служби застосовується електроустаткування, електромережі, електричне освітлення, кондиціонери, які обумовлюють наявність потенційних небезпечних факторів, які можуть стати неприхованими небезпеками в наслідок ненормальної поведінки людини, або несправності обладнання.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність має мікроклімат приміщень, під яким розуміють фізичний стан повітряного середовища, що визначається такими фізичними параметрами, як температура, вологість, швидкість повітря.

Фізико-хімічні показники визначають інформацію про вміст у повітрі іонів та різноманітних забруднювачів.

Одним із головних джерел утворення небезпечних ситуацій в податкових органах є сама людина, тобто в основі вирішення проблеми безпеки праці лежить людський фактор. А це, в першу чергу, залежить від мотивації трудової діяльності, психологічного та фізичного стану людини - факторів, які можуть підвищувати або знижувати результативність роботи й обумовлюють безпеку праці.

Тому процес праці та умови її безпеки для працівників податкових органів - необхідно вивчати, враховуючи особистісні та індивідуально-типологічні особливості працюючого, оскільки помилки в процесі праці, ціна яких дуже висока, або небезпечна ситуація є наслідком зіткнення між якостями людини та особливостями конкретної професійної діяльності.

Для обговорення можливого впливу на здоров'я працівників податкової служби має значення ряд якісних характеристик робочого середовища, яке у приміщеннях характеризується такими фізико-хімічні параметрами, як температура, вологість, швидкість повітря. У приміщеннях з комп'ютерами ще враховуються фізико-хімічні показники - вміст у повітрі іонів та різноманітних забруднювачів.

Висока температура і вологість повітря негативно впливають на функціональний стан людини, тому на робочих місцях необхідно створювати комфортні теплові умови постійно.

Оптимальне значення температури повітря у приміщенні становить 19-23°С. Рекомендується відносна вологість повітря 55%, швидкість руху повітря не повинна перевищувати на рівні обличчя 0,1 м/с. Температура повітря, швидкість його руху та відносна вологість повітря повинні відповідно становити: 22-24°С; 0,1 м/с; 60-40 %.

У приміщеннях необхідно передбачати регулювання параметрів мікроклімату в межах, заданих нормативним документом. Необхідно також надати можливість індивідуального регулювання роздачі повітря в окремих приміщеннях шляхом встановлення кондиціонерів. Але статистика свідчить, що люди, які впродовж тривалого часу працюють у приміщеннях з кондиціонерами, хворіють частіше.

Це дивно, бо прохолодне й чисте повітря повинно було б нести здоров'я. Виявилося, що благотворні природні аероіони застряють у фільтрах кондиціонерів і повітря виходить чистим, але мертвим.

У приміщеннях, де працюють комп'ютери, концентрація іонів у повітрі робочої зони зазнає значних змін. Так, уже через 5 хв. роботи монітора концентрація легких негативних іонів знижується у 5-10 разів, істотно знижується концентрація середніх та важких негативних часток. Через 3 години роботи їх концентрація у повітрі наближається до нуля. Це призводить до несприятливих змін у серцево-судинній, бронхо-легеневій, кровотворній та вегетативній нер­вовій системах.

Нормалізуючий вплив на аероіонний склад повітря робочої зони справляють примусова вентиляція та застосування іонізаторів. Використання кімнатного вентилятора (протягом 10 хв. наприкінці кожної години роботи), збуджуючого рух повітря паралельно площі екрану призводить до підвищення концентрації аероіонів.

У повітрі робочих приміщень присутні різні мікроорганізми. Необхідно зазначити, що робота працівників податкової служби пов'язана з прийняттям відвідувачів, і тому вміст мікроорганізмів у повітрі приміщень значно зростає. При такому режимі роботи необхідно вживати додаткові заходи оздоровлення повітряного середовища - додаткової вентиляції, обмеження числа та тривалості перебування відвідувачів, створення робочих місць, оснащених загороджувальними стінами з невеликими віконцями для спілкування з відвідувачами.

4.2 Охорона праці користувачів персональних комп'ютерів

Робота працівників державної податкової служби України належать до категорії робіт, яка пов'язана з використанням та обробкою великих масивів інформації. Така робота є кропіткою і вимагає постійного психологічного напруження. Впровадження комп'ютерів та застосування комп'ютеризованих робочих місць дозволило суттєво полегшити працю податківців: накопичення інформації про платників податків, контроль за надходженням податків, прийом податкової звітності в електронному варіанті та інше. Після впровадження в Україні ідентифікаційних кодів громадян та організацій робота податкового інспектора без застосування інформаційної техніки, зокрема персонального комп'ютера, взагалі стала неможливою. Але застосування комп'ютера, як свідчать вітчизняні та зарубіжні медики-гігієністи, тягне за собою ряд небезпек. Користувачі комп'ютерної техніки повинні знати фактори, що впливають на їх функціональний стан, особливості роботи на комп'ютері та розлади, які може спричинити ця робота.

Комп'ютерна техніка постійно розвивається та удосконалюється. З'являються нові, менш шкідливі комп'ютери, але враховуючи скрутне фінансове становище в Україні, навряд чи можна сподіватись на швидке переоснащення (особливо районних та обласних податкових органів) новою технікою.

Надійність системи «людина-комп'ютер» значною мірою визначаються функціональним станом людини. Психофізіологічні та емоційні перенапруження, втома людини-оператора можуть призвести до помилок в комп'ютеризованих системах, і як наслідок - до значних економічних втрат.

Помилки працівників, які працюють за комп'ютером у податкових органах, викликають, менші за масштабами наслідки ніж помітки операторів атомних станцій, проте незадовільний функціональний стан у цих працівників викликає небажані наслідки (професійні та професійно зумовлені захворювання), що також пов'язано зі значними соціальними та економічними втратами.

Визначення та вивчення факторів, що впливають на функціональний стан користувачів комп'ютерів, дозволить виділити основні причини виникнення станів напруженості, стомлення, стресу і здійснити відповідні профілактичні заходи.

Трудова діяльність користувачів комп'ютерів відбувається у певному виробничому середовищі, яке впливає на їх функціональний стан. Найбільш значимі фізичні фактори виробничого середовища: електромагнітні хвилі різних частотних діапазонів, електростатичні поля, шум, параметри мікроклімату та ціла низка світлотехнічних показників. Вплив хімічних та біологічних факторів виробничого середовища на користувачів комп'ютера значно менший.

Трудовий процес суттєво впливає на психофізіологічні можливості користувачів комп'ютерів, оскільки їх діяльність характеризується значними статичними фізичними навантаженнями; недостатньою руховою активністю (зменшується швидкість кровообігу, і як результат - зменшується доступ кисню в мозок, що викликає розумове перенапруження); напруженнями сенсорного апарату, вищих нервових центрів, які забезпечують функції уваги, мислення, регуляції рухів. Окрім того, трудовий процес користувачів комп'ютерів відзначається значними інформаційними навантаженнями.

Професійні якості та виробничий досвід, які визначають внутрішні засоби діяльності, обумовлюють надійну та безпомилкову працю користувачів комп'ютерів, дозволяють знаходити безпечні методи розв'язання виробничих завдань навіть у нестандартних ситуаціях.

Зовнішні засоби діяльності, які в основному визначаються ергономічними показниками організації робочого місця, форми та параметри його елементів, просторового розташування основного і допоміжного устаткування, можуть суттєво знизити фізичні та психофізіологічні навантаження, що діють на користувачів комп'ютерів.

Оскільки робота користувачів комп'ютерів, зокрема в податкових органах районів і міст, найчастіше проходить за активної взаємодії з платниками податків, то виникають питання раціоналізації між особистісних відносин.

4.3 Аналіз пожежної безпеки

Протягом усієї історії людство вело і продовжує вести боротьбу, в буквальному значенні цього слова, не на життя, а на смерть з однією з найстрашніших стихій - пожежею. Втрати при цьому бувають незліченними. Достатньо сказати, що кожного дня на Україні гине 4-5 чоловік, а збитки від пожеж досягають 2 млрд. грн. на рік.

Така статистика свідчить про те, що профілактика пожежної безпеки в нашій країні ведеться на недостатньому рівні. Керівники підприємств, організацій та установ державної та приватної форми власності органи місцевого самоврядування недостатньо приділяють увагу даній справі. Значно послабився контроль з боку органів Державного пожежною нагляду. На багатьох підприємствах та в організаціях відсутні зовсім або знаходяться, але не можуть бути використаними первинні засоби пожежогасіння у зв'язку з тим, то термін їх дії вичерпаний. Значно скоротилась чисельність особового складу Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Потребують переоснащення транспортні засоби, а пожежні команди необхідно укомплектовувати більш ефективними сучасними засобами індивідуального захисту, які надійно захищають від небезпечних факторів, що супроводжують пожежу.

У нашій країні забезпечення пожежної безпеки є невід'ємною частиною державної політики щодо охорони життя та здоров'я людей. Це викликано тім, що пожежі призводять до загибелі людей, спричиняють величезні матеріальні збитки, наносять суспільству велику моральну шкоду. Відповідно до статті 4 Закону України «Про пожежну безпеку» органи державної влади та місцевого самоврядування організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях і регіонах організаційних та науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів та об'єктів.

Державний пожежний нагляд в Україні здійснює державний департамент пожежної безпеки у складі Державної служби України з надзвичайних ситуацій та виконує наступні функції:

· забезпечує здійснення державного пожежного нагляду, координує діяльність міністерств у тому числі Міністерства доходів і зборів України з питань удосконалення пожежної охорони;

· одержує безкоштовно від міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, інформацію, необхідну для виконання покладених на нього завдань.

Враховуючи вищенаведене, для підвищення ефективності працеохоронної діяльності в податкових органах України ми пропонуємо:

· створити управління з охорони праці у складі Міністерства доходів і зборів України;

· до штатного розкладу податкових органів усіх рівнів треба внести штатну одиницю, яка б відповідала за охорону праці на місцях;

...