Оцінка ефективності інвестиційних проектів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Через ряд переваг лізинг як метод фінансування проектів набув значного поширення в економіці різних країн.

Селенг - грошово-майнова операція (різновидність лізингу), передача власником його прав використання і розпорядження власністю (майном) селенг-компанії за плату. Власник залишається власником переданого майна, і селенг-компанія повинна по його першій вимозі повернути майно. Селенг-компанія залучає і вільно використовує на свій розсуд майно та окремі майнові права громадян і господарчих суб'єктів. Майном можуть бути різні об'єкти права власності: гроші, цінні папери, земельні ділянки, підприємства, будівлі, обладнання і т. п. [48].

При цьому, наприклад, різниця між грошима позиченими (кредит) i грошима, взятими за операцією селенг, така:

v при кредиті відбувається зміна прав власності. При селенгу власник грошей не втрачає свого права на них.

v коли господарчий суб'єкт, що отримав гроші за операцією селенгу, збанкрутує, то за законом із його власності спочатку повертається істинним власником все те, що йому не належить (у тому числі і гроші, передані за операцією селенгу), інше майно продається на аукціоні та ділиться між кредиторами.

v при передачі грошей за операцією селенг податком обкладається тільки прибуток, отриманий від операції, а не вся сума. При кредиті податок береться з усієї суми кредиту.

Селенг є ефективним інструментом фінансування різних сфер підприємництва загалом, та інвестиційних проектів зокрема, в умовах ризику[43]. Операції селенгу можуть стати потужним засобом залучення капіталу, особливо коштів фізичних осіб. На Заході кошти фізичних осіб - приватні інвестиції в інноваційно-інвестиційну сферу - набули досить значного поширення. У прямому ризиковому (венчурному) фінансуванні особлива роль належить так званим неформальним індивідуальним інвесторам. Однак в Україні у зв'язку зі скрутним фінансово-економічним становищем трапляються лише поодинокі випадки вкладення коштів фізичними особами в інвестиційні чи інноваційні проекти.

Змішане фінансування - базується на комбінаціях різних методів фінансування інвестиційних проектів, і тому може бути використаним для фінансування будь-яких інвестиційних проектів.

У структурі фінансування інвестицій у промислово розвинених країнах з ринковою економікою найбільша частка припадає на акціонерний капітал, однак в Україні, насамперед через загальну нерозвиненість фондового ринку та його інфраструктури, він становить незначну частку.

На сьогодні у структурі джерел фінансування інвестиційної діяльності в Україні основну частку займають власні кошти підприємств і організацій - 63,8% в 2013 році, 59,7% в 2012році. Другими за величиною є кредити банків та інші позики, їх частка у загальній структурі джерел фінансування у 2013 році становила 15,3%, в 2012 році - 17,1%. Варто також відзначити, що досить незначною є частка коштів іноземних інвесторів - 1,8% в 2013 році, 1,7% в 2012 році.

Таким чином, проаналізувавши методи фінансування інвестиційних проектів, можна зробити висновки, що кожен з них має свої недоліки і переваги.

Формування структури джерел фінансування - це дуже складний процес, який залежить від потужності кожного джерела в той чи інший період часу, фінансового стану та перспектив розвитку підприємства, а також кон'юнктури ринку й актуальності інвестиційного проекту в перспективі.

У ході оцінки оптимальної структури капіталу інвестиційного проекту необхідно дотримуватися таких етапів аналізу:

1. Оцінюється загальна потреба в капіталі незалежно від можливих джерел фінансування.

2. Визначається максимально можлива частка власного капіталу в загальній величині коштів, направлених на фінансування довгострокових інвестицій.

3. Розраховується показник «рентабельність - фінансовий ризик» для всіх варіантів структури інвестованого капіталу.

4. Розраховується швидкість повернення інвестованого капіталу.

5. У межах між найбільшою часткою власного капіталу і його нульовим рівнем у загальному обсязі коштів фінансування визначається оптимальна комбінація коштів, що надходять на фінансування довгострокових інвестицій з різних джерел.



2. Методологія оцінки ефективності інвестиційних проектів

2.1 Основні моделі оцінки ефективності інвестиційних проектів

Оцінка ефективності інвестиційного проекту - це один із найголовніших етапів розробки та аналізу проекту, який посідає центральне місце у процесі обґрунтування і вибору можливих варіантів вкладання коштів в інвестиційні проекти.

Ефективність інвестиційних проектів - це категорія, яка відображає відповідність проекту цілям, завданням та інтересам його учасників [2].

Сьогодні за існуючими підходами ефективність проекту розглядається у широкому та вузькому розумінні. У широкому розумінні ефективність проекту характеризує його відповідність цілям і інтересам учасників. У вузькому розумінні ефективність проекту розглядається як економічна (комерційна, фінансова) ефективність, тобто розглядається виключно відповідність результатів проекту комерційним інтересам інвесторів.

Результативність здійснення інвестиції може вимірюватися у виді кількісного ефекту (грошового прибутку, визначеного обсягу матеріальних цінностей) або якісного ефекту (підвищення репутації фірми, добродійність, спонсорство і т. п.).

Ефективність далеко не завжди відповідає поняттю прибутковості. Так, наприклад, проект може бути прибутковим, але не ефективним, якщо можливе інше, більш прибуткове вкладення ресурсів. Іноді, коли вигоди проекту достатньо важко розрахувати, можна оцінювати ефективність проекту виходячи з критеріїв досягнення мети проекту і мінімізації витрат на досягнення цієї мети.

Саме тому, слід вважати що, ефективність інвестиційного проекту - це величина, що характеризує відношення витрачених на реалізацію проекту ресурсів (фінансових, трудових, технічних, наукових, інформаційних тощо) та одержаних вигод (фінансових, соціальних, екологічних, політичних та ін.) з врахування впливу фактору часу та мінімізації ризиків.

У процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту можна виділити два етапи:

1) оцінка ефективності проекту в цілому;

2) оцінка ефективності проекту для кожного учасника.

Оцінка ефективності проекту в цілому здійснюється з метою одержання агрегованої економічної інформації, необхідної для розробки схеми фінансування інвестиційного проекту (визначення необхідних обсягів, джерел і умов фінансування) та пошуку відповідних інвесторів[6].

На ранній стадії проектування, коли склад учасників остаточно не визначений і їх дії чітко не розмежовані, всі майбутні учасники проекту розглядаються як один - умовний, віртуальний (у деяких випадках реальний) учасник. Тобто передбачені проектом заходи розглядаються як такі, що здійснюються лише цим учасником і за його кошти, і він є отримувачем вигод від реалізації проекту.

Залежно від характеру результатів, які враховуються при оцінці, ефективність проекту в цілому може проводиться із суспільної й комерційної позицій. Показники суспільної ефективності відображають співвідношення витрат і вигід у цілому для суспільства, а показники комерційної ефективності - для підприємства, що реалізує проект. Однак оцінка суспільної ефективності проекту проводиться тільки для суспільно значимих проектів. Тому поняття «комерційна ефективність» та «ефективність проекту в цілому» іноді ототожнюються.

Якщо на першому етапі оцінки проект у цілому визнаний ефективним, то здійснюється перехід до другого етапу оцінки - перевірки фактичної ефективності проекту для кожного окремого його учасника, де найбільш вагомою як для інвестора, так і для підприємства-реципієнта інвестицій є оцінка економічної ефективності інвестиційного проекту [46].

На даному етапі здійснюється оцінка фінансової спроможності (доцільності реалізації) проекту, уточнення схеми його фінансування та оцінка ефективності участі в проекті окремих інвесторів.

Ефективність участі в проекті визначається з метою перевірки реалізованого інвестиційного проекту і зацікавленості в ньому всіх його учасників; вона містить:

- ефективність участі підприємств у проекті (ефективність інвестиційного проекту для підприємств-учасників);

- ефективність інвестування в акції підприємства (ефективність для акціонерів акціонерних підприємств - учасників інвестиційного проекту);

- ефективність участі в проекті структур вищого рівня стосовно підприємств - учасників інвестиційного проекту;

- бюджетну ефективність інвестиційного проекту (ефективність участі держави в проекті з погляду витрат і доходів бюджетів всіх рівнів).

Система показників, передбачена для оцінки перелічених видів ефективності, і методологічні принципи їх розрахунку єдині. Відмінності полягають у переліку вихідних параметрів, які формують потоки грошових коштів за проектом стосовно кожного виду ефективності.

Виходячи з необхідності оцінки ефективності стосовно різних вихідних передумов (рівнів оцінювання, переліку результатів проекту, що враховуються при оцінці, можливості їх вартісного вираження тощо), як категорія ефективність проекту має багато різних видів. На рис. 2.1 наведено їх класифікацію.



Рис. 2.1. Види ефективності інвестиційної діяльності

* Джерело: [50]

Оцінювання ефективності інвестиційних проектів, за визначенням Мойсеєнко І.П., базується на певних принципах, які можна об'єднати в дві групи: методологічні принципи - результативності, об'єктивності, системності, комплексності, обмеженості ресурсів, альтернативної вартості, необмеженості потреб; методичні принципи - специфічності проекту, розбіжності інтересів, динамічності, нерівноцінності різночасових витрат і результатів, погодженості, неповноти інформації [29, С. 67].

Якість аналізу інвестиційних проектів залежить від обраних критеріїв оцінки прийняття інвестиційних рішень, тобто наскільки вагомим є комплекс факторів, що використовується під час досліджень, і наскільки правильно враховується їх можливий вплив на прийняття конкретного інвестиційного рішення. При цьому слід відзначити, що до теперішнього часу серед зарубіжних та вітчизняних науковців не існує єдиної системи критеріїв та показників оцінювання інвестиційної привабливості проектів, на підставі яких менеджер може прийняти рішення про доцільність здійснення того чи іншого інвестиційного проекту. Кожен автор пропонує свій підхід до оптимізації механізму вибору інвестиційних проектів.

Історичними передумовами виникнення та використання сучасних методів оцінки інвестиційних проектів є ускладнення самих проектів, жорсткіші обмеження матеріальних ресурсів, підвищення вимог до відбору серед альтернативних варіантів потенційними інвесторами.

Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів - це способи визначення доцільності довгострокового вкладення капіталу в різні об'єкти (проекти, заходи) з метою оцінки перспектив їх прибутковості і окупності. Інвестиційні проекти повинні піддаватися детальному аналізу з погляду кінцевих результатів, критерію оптимальності - показника, що виражає граничну міру економічного ефекту рішення, що приймається для порівняльної оцінки можливих альтернатив і вибору з них якнайкращого.

Переважна більшість науковців увесь комплекс методичних підходів до оцінки інвестиційних проектів за можливістю кількісної оцінки поділяють на три групи (схематичне їх зображення представлено на рис. 2.2.):

- фактори, вплив яких вимірюється кількісно, - кількісні критерії прийняття інвестиційних рішень;

- фактори, вплив яких вимірюється кількісно лише частково;

- якісні фактори, вплив яких зовсім не можна вимірити кількісно.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2.2. Методи оцінки ефективності інвестиційних проектів за кількісною ознакою

* Джерело: [34]

Кількісні фактори оцінки ефективності інвестиційних проектів сьогодні набули найбільшого поширення і використовуються для кількісної оцінки фінансово-економічного ефекту інвестиційних проектів. В свою чергу кількісні можуть бути розбиті на такі, що враховують (динамічні) і не враховують (статичні) процес дисконтування[34].

Дослідники та практики схиляються до використання методів оцінки проектів, заснованих на дисконтованих оцінках, які враховують фактор втрати грошей своєї вартості з часом. Вони передбачають процес дисконтування, тобто приведення грошових потоків від інвестиційного проекту до теперішнього часу.

Динамічні методи використовують для визначення ефективності незалежних інвестиційних проектів (так званої абсолютної ефективності) та взаємовиключаючих проектів (порівняльної ефективності).

На відміну від критерії в першої групи, статичні показники не враховують концепцію вартості грошей у часі. Вони відносяться до числа показників моментного статичного ряду і не враховують динамічних процесів у їх взаємозв'язку.

Щодо факторів, вплив яких можна виміряти кількісно лише частково, то головні напрями проведення діагностики наступні:

- аналіз впливу інфляції. При цьому потрібно враховувати різний вплив інфляції на окремі статті, з яких складаються очікувані грошові потоки;

- аналіз впливу фактору «ерозія продажу», що виникає тоді, коли на ринок надходить новий товар, схожий на вже існуючий. У результаті виникають зміни в реалізації останнього. Аналіз «ерозії продажу» необхідний для того, щоб вирішити, чи варто підприємству виготовляти новий товар;

- аналіз джерел фінансування інвестицій. Їх наявність для одного з проектів зовсім не означає можливості фінансування іншого проекту (наприклад, наявність цільових капіталовкладень). Проте повна відсутність фінансових можливостей робить абсолютно нереальним будь-який проект;

- аналіз ступеня ризику інвестиційного проекту.

Оцінка впливу якісних факторів - один із найскладніших напрямів діагностики. Комплекс якісних факторів такий різноманітний, кожний інвестиційний проект настільки особливий, що принципово неможливо чітко визначити усі напрями діагностики. Однак, узагальнюючи, можна визначити наступні загальні напрями якісного аналізу інвестиційних проектів:

- аналіз відповідності інвестиції цілям підприємства;

- аналіз відповідності інвестиції стратегії і тактиці підприємства. Формування інвестиційного портфеля підприємства пов'язане не тільки з вибором найприбутковіших і найменш ризикованих проектів, а й таких, що максимально відповідають загальній економічній стратегії підприємства, підтримки іміджу підприємства;

- аналіз ризику інвестицій та комплексу побічних факторів, що впливають на рівень ризику. Діагностика ризику, пов'язаного з інвестиціями, найбільше відображає вплив невизначеності внутрішнього та зовнішнього стану підприємства на прийняття інвестиційних рішень. Тому аналіз ризику пов'язаний з дослідженнями широкого кола якісних факторів.

Верба В.А., Загородніх О.А., Воркут Т.А., Пересада А.А. подають поділ методів та прийомів оцінки ефективності інвестиційних проектів залежно від використання математичного апарату на дві групи:

Ш формальні(формалізовані) - засновані на використанні математичного апарату для розрахунку показників ефективності, що забезпечує високий рівень об'єктивності та достовірності прийнятих на їх основі інвестиційних рішень;

Ш неформальні (неформалізовані) - базуються на використанні евристичних підходів, результат яких в значній мірі зумовлюється якістю організації роботи експертів, спрямованої на усунення об'єктивного суб'єктивізму їх індивідуальних оцінок[36].

Серед неформальних критеріїв прийняття рішення можна виділити можливість реалізації проекту і суб'єктивні критерії інвестора.

Можливість реалізації проекту у всіх аспектах доцільно перевірити до оцінки його ефективності. Суб'єктивні критерії інвестора можуть бути, наприклад, пов'язані з бажанням поліпшити імідж інвестора.

Ступінь поєднання формальних і неформальних методів залежить відрізних обставин, в тому числі і від того, на скільки аналітик володіє наявним аналітичним апаратом, який використовується в тому чи іншому конкретному випадку.

Крилов Е.І, Власов В.Н., Журавкова І.В. у [34] пропонують поділ системи показників оцінки ефективності інвестиційних проектів, залежно від інтересів учасників:

показники бюджетної ефективності, що відображають фінансові результати реалізації проекту для бюджетів усіх рівнів,

показники соціально-економічноїРазмещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ефективності, що враховують наслідки реалізації інвестиційного проекту для суспільства в цілому;

показники комерційної ефективності проекту (фінансово-економічна оцінка), які враховують фінансові результати реалізації проекту для його безпосередніх учасників.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Гойко А.Ф. пропонує проводити оцінку економічноїефективності проектів залежно від масштабу проекту ірозділити показники для малих, середніх та великихпроектів. Крім цього виокремити формальні (кількісні) танеформальні (якісні) показники для різних за масштабомпроектів. Причому чим більший проект, тим більша кількість показників використовується для оцінки його ефективності [34].

На нашу думку, доцільно також виділити поділ методів оцінки економічної ефективності інвестиційних проектів за наступними напрямками: 1) детерміновані моделі та імовірнісні моделі; 2) статичні моделі та динамічні моделі за фактором часу (табл. 2.1).

Таблиця 2.1. Основні моделі оцінки економічної ефективності та аналізу ринку

Тип моделі (І)	Тип моделі (ІІ)	Назва моделі (показника), співвідношення економічної ефективності
Детермінована модель	Статична модель	, індекс витрат
		, норма доходу
		, дохід перед знеціненням/додаткові ангажовані активи
		, дохід після знецінення/додаткові ангажовані активи
		, дохід після знецінення і оподаткування/ додаткові ангажовані активи
		, співвідношення продуктивності
		, середній коефіцієнт окупності
		, період повернення інвестованого капіталу
	Динамічна модель	, net present value
		, net present value ratio
		,індекс прибутковості
		, internal rate of return
		, modified internal rate of return
		, (співвідношення Болдуїна)
		, rate of return period
Імовірнісна модель		«certain equivalent»

* Джерело: складено автором на основі [2], [28]

У окремих країнах склалися відмінності в інтенсивності використання статичних і динамічних методів оцінки ефективності в процесі техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів. Так, наприклад, у США популярні підходи, засновані на дисконтуванні; у той же час, у Японії одержав поширення метод окупності інвестиційних вкладень (при цьому, крім статичного, використовується і динамічний підхід). Остаточний вибір методів і показників оцінки ефективності з усієї сукупності застосовуваних у вітчизняній і закордонній практиці підходів повинен здійснюватися з урахуванням ієрархії мотивів інвестора й аналізу можливостей виконання розрахунків.

Кожна з цих моделей має свої переваги та недоліки. Зокрема, перевага статичних моделей - їх простота і наочність у використанні, однак вони не враховують фактор часу, на відміну від динамічних моделей, які враховують час та ризик, а також дію безлічі факторів, змінюваних у часі. Тому на практиці застосування тієї чи іншої моделі, або їх сукупності для оцінки ефективності інвестиційного проекту залежить як від специфіки проекту, так і від цілей, визначених у дослідженні.

Загалом, досліджуючи інвестиційну діяльність підприємства, необхідно приймати до уваги такі її особливості:

ь обмеженість фінансових ресурсів;

ь можливість вибору альтернативних проектів;

ь значний вплив фактора ризику.

Також, при оцінці ефективності інвестиційних проектів мають бути дотримані наступні принципи.

Ш Оцінка ефективності проводиться на основі співставлення вигод і витрат за проектом з урахуванням економічної, фінансової, маркетингової, технічної, екологічної, інституційної і соціальної можливостей реалізації проекту.

Ш Мають бути враховані альтернативні витрати, у тому числі і альтернативність вкладення капіталу.

Ш Мають бути враховані темпи інфляції.

Ш Має бути врахована ступінь ризику.

Ш Грошові потоки різних років мають бути приведені до одного року.

Статичні (традиційні) методи оцінювання ефективності інвестиційних проектів містять показники, які ґрунтуються на принципах бухгалтерського обліку та звітності. Це порівняно прості методи, які дають змогу швидко оцінити та відсіяти неефективні інвестиційні проекти [2].

У статичних методах за основні критерії беруть такі показники, як: витрати, дохід, прибуток, рентабельність та ін. Розмір витрат обчислюється для кожної альтернативи інвестування як середнє значення упродовж усього планового періоду. При цьому для деяких видів витрат необхідно враховувати їх залежність від майбутнього обсягу виробництва. Сума всіх складових витрат дає розмір витрат для кожної альтернативи.

Для вибору об'єкта інвестування використовуються такі правила:

ь об'єкт інвестування абсолютно вигідний, якщо його витрати нижчі за витрати в разі альтернативи відмови від його інвестування;

ь об'єкт інвестицій порівняно вигідний, якщо його витрати нижчі за витрати на будь-який інший пропонований об'єкт.

Порівняльне врахування витрат відносно просте при виконанні розрахунків. Але при його використанні виникають труднощі забезпечення достовірними даними. Обґрунтованість здобутих результатів для прийняття інвестиційного рішення суттєво залежить від якості інформації та адекватності моделі реальній дійсності. Саме з цього погляду мають бути оцінені припущення, прийняті в моделі.

Критичного ставлення заслуговує, передусім, статичний характер моделі через те, що різниця у формуванні витрат за часом не враховується при визначенні середньоарифметичного значення показника. Оскільки витрати капіталу на початку планового періоду вищі, ніж у кінці, то ця тенденція притаманна і нарахованим відсоткам. Цей момент не беруть до уваги, розраховуючи середні показники відсотків, при нарахуванні яких припускається існування єдиної ставки відсотку, за якою фінансові кошти можуть бути отримані та інвестовані в довільний момент часу в будь-яких розмірах.

Період окупності () дає змогу визначити, який проміжокчасу необхідний для того, щобвідшкодувати початкові інвестиції. Цей метод завжди використовується найпершим при оцінці інвестиційних проектів для цілей включення в капітальний бюджет. Чим коротший період окупності, тим краще [6].

Відомо два підходи до розрахунку періоду окупності. Перший полягає в тому, що сума початкових інвестицій ділиться навеличину річних (середньорічних) надходжень. Його застосовують увипадках, коли грошові надходження однакові (приблизно однакові) зароками:

де - період окупності інвестицій;

- інвестиції у проект (початкові інвестиції);

- однаковий за роками чистий грошовий потік.

Другий підхід розрахунку терміну окупності застосовується у випадку, коли грошові потоки неоднакові за роками розрахункового періоду. Цей підхід передбачає знаходження величини грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту наростаючим підсумком, тобто як кумулятивної величини.



Однак тут - диференційований за роками чистий грошовий потік.

Порядок прийняття рішення на основі періоду окупності:

- проект визнається ефективним, якщо період окупності інвестицій проекту менше життєвого циклу інвестицій (терміну функціонування проекту);

- проект визнається ефективним, якщо період окупності інвестицій не перевищує встановлений підприємством норматив - граничне значення.

Метод періоду окупності використовується як метод первинноговідбору проектів, тобто якщо термін окупності проекту більше, ніж визначене граничне значення, то цей проект взагалі не береться дорозгляду. Популярність цього показника зумовлена простотою його розрахунку та тим, що він досить точно відображає рівень ризику попроекту. Оскільки, чим більше термін, необхідний для поверненняінвестованих сум, тим більша вірогідність недосягнення прогнознихпоказників при несприятливому розвитку інвестиційного середовища. Отже, метод розрахунку терміну окупності доцільно використовувати, коли інвестиції є ризиковими[47].

Основні переваги методу :

1. Простота розрахунків.

2. Базується на показнику грошового потоку, а не на показнику прибутку.

3. Можливість ранжування проектів за термінами окупності, а отже, і за ступенем ризику - чим коротший період повернення коштів, тим більші грошові потоки в перші роки реалізації інвестиційного проекту, а отже, - кращі умови для підтримки ліквідності підприємства.

До недоліків методу періоду окупності відносять такі:

1. Не враховується період освоєння проекту (період проектування і будівництва).

2. Показник не має властивості адитивності.

3. Не враховується віддача від вкладеного капіталу, тобто не оцінюється його прибутковість.

4. Не враховує весь період функціонування проекту, тобто не оцінюються грошові надходження після закінчення терміну окупності.

5. Тривалість граничного періоду окупності встановлюється без належного теоретичного обґрунтування і може призвести до відмови від економічно вигідних проектів.

6. Не враховується фактор часу.

Однак останній недолік традиційно усувається шляхом дисконтуваннягрошових потоків при розрахунку періоду окупності (дисконтований період окупності) [47].

Таким чином, зважаючи на вище перераховані недоліки, як правило, період окупності не рекомендується використовуватияк основний метод оцінки інвестицій.

Середня норма рентабельності (AccountingRateofReturn, ) показує співвідношення міжсередньорічними надходженнями тапочатковими інвестиціями:

- грошовий потік у році ; - інвестиції; - економічний строк життя інвестицій; - середня величина грошового потоку.

В літературі зустрічається інші назви даного показника, наприклад, розрахункова норма доходності, проста норма доходності, проста норма прибутку, коефіцієнт ефективності інвестицій.

Розрахункова норма доходності інвестицій визначається за прогнозом грошових потоків без врахування фактору часу та за алгоритмом обчислення є оберненим показником до простого терміну окупності інвестицій, розрахованого за методом усереднення параметрів. Тому цьому показнику властиві всі недоліки, що є характерними дляпоказника простого терміну окупності.

Різновидом показника розрахункової доходності інвестицій є показник, при визначенні якого до уваги, замість чистих грошових надходжень проекту в цілому, беруться тільки дані про середньорічнийчистий прибуток після сплати податків, але до виплати процентнихплатежів за позиковим капіталом. Він називається бухгалтерською рентабельністю інвестицій (ReturnOnInvestment, ROI) або середньою нормою прибутку на інвестиції ARR (AverageRateofReturn):

де - середньорічний чистий прибуток, гр. од.;

- середньорічні відсотки за позиковим капіталом, як правило, кредитами, гр. од.;

- інвестиції (первинні).

Що стосується вартості первинних інвестицій (), то вона прирозрахунках бухгалтерської рентабельності інвестицій може матидва значення:

Ш первинна вартість;

Ш середня вартість між вартістю на початок і кінець розрахункового періоду.

Цей критерій оцінки ефективності вказує, яка частина інвестиційних витрат відшкодовується обсягом чистого прибутку, отриманого за весь період життєвого циклу проекту. Порівнявши розрахунковий рівень рентабельності проекту з нормативним (бажаним) числовим значенням рентабельності, інвестор може зробити висновок щодо економічної доцільності реалізації того чи іншого інвестиційного проекту.

Враховуючи різні можливості розрахунку показника, що даютьрізні результати, при підготовці або аналізі інвестиційного проекту необхідно зазначати, за якою методикою цей показник розраховується. Також необхідно відзначити, що в основу методу визначення бухгалтерськоїрентабельності покладені інструкції і положення про бухгалтерськийоблік, калькуляцію, поточні витрати й аналіз господарської діяльностіпідприємства, які в різних країнах мають свої особливості.

Для формування висновків про ефективність проекту обчисленізначення розрахункової норми доходності інвестицій порівнюються з прийнятними для інвестора значеннями, як правило, це середнірівні доходності за аналогічними проектами або у відповідній сферіекономічної діяльності. Проект вважається прийнятним, якщо розрахований для ньогорівень розрахункової норми доходності інвестицій перевищує величину, взяту інвестором за базупорівняння (стандарт, норматив).

Перевагоюданого показника та його різновидів є простота розрахунку, а його недоліками є такі:

- не врахування впливу фактору часу на зміну вартості;

- ігнорування відмінності в тривалості періоду інвестування для різних проектів;

- суб'єктивний характер використання критерію для оцінки та інтерпретації розрахованих значень (залежно від очікувань і вимог інвесторів).

Абсолютним вартісним статичним показником ефективностіпроекту є чисті грошові надходження (чистий дохід, чистий грошовий потік).

Чистими грошовими надходженнями (Net Value, ) називається накопичений ефект (сальдо грошового потоку) від операційної таінвестиційної діяльності за розрахунковий період. Вони визначаються за такою формулою:



де - чистий грошовий потік на - ому кроці розрахункового періоду, гр. од.;

- надходження грошових коштів від операційної та інвестиційної діяльності на кроці , гр. од.;

- видатки грошових коштів від операційної та інвестиційної діяльності на кроці , гр. од.;

- тривалість розрахункового періоду.

Додатне значення показує, що за розрахунковий період недисконтовані грошові надходження перевищать суму капітальних вкладень, що призведе до зростання доходів інвесторів. В свою чергу, від'ємне значення цього показника показує, що проект не забезпечить отримання нормативної (очікуваної) норми прибутку і є збитковим.

Перевагами критерію є те, що він має властивістьадитивності, тобто дозволяє знайти сумарний ефект від реалізаціїсукупності проектів, що обумовлює його використання при оцінці ефективності та оптимізації інвестиційного портфеля.

Основними недолікамиданого критерію є можливість отримання помилкових оцінок, якщо необхідно:

- провести порівняння проектів з різною капіталомісткістю (обсягами початкових інвестицій), але однаковою величиною NV;

- здійснити вибір між проектами з різними періодами окупності інвестицій;

- він не дозволяє виявити резерв безпеки інвестиційного проекту, необхідний для збереження його ефективності при несприятливих змінах інвестиційного середовища;

- не враховує фактор впливу часу на зміну вартості.

Для відображення величини чистих грошових доходів, отриманиху розрахунку на 1 грн. грошових видатків за проектом в цілому за весьперіод його реалізації використовується індекс прибутковості інвестицій (ProfitabilityIndex, ). Індекс прибутковості звичайно розраховується як відношеннясуми грошових потоків від реалізації проекту, що очікуються післяздійснення інвестицій, до суми інвестицій:

Чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачівід інвестованого капіталу. Якщо , то проект є ефективним і йогоможна рекомендувати до реалізації. Якщо , то від проекту слідвідмовитись, оскільки він є збитковим для інвестора. У випадку, коли, проект забезпечує тільки відшкодування вкладеного капіталу.

Однак, варто зазначити, що індекс прибутковості інвестицій без врахування фактору часу використовується вкрай рідко. В більшості випадків для проектів тривалого періоду існування застосовуєтьсямодифікований індекс прибутковості, де для оцінки розраховують дисконтовані грошові потоки.

Таким чином, статичні методи не надають можливостіврахування фактору часу: не відображають часовий пріоритет платежів ічасову структуру, тенденції їх зміни, розмір коливань. Окрім того, припорівнянні варіантів інвестування з різним терміном дії проектів ці недолікипризводять до обмежених можливостей використання статичних показників.В той же час статичні методи характеризуються простими математичнимирозрахунками і потребують незначних витрат на інформаційне забезпечення.

В основу використання динамічних методів покладено концепціюзміни вартості грошей з часом. Вкладання капіталу і отримання доходів від інвестиційного проекту - операції, розірвані вчасі. А гроші з часом знецінюються під впливом ризику, невизначеності майбутнього, інфляції тощо. Отже, гроші сьогоднідорожчі, ніж завтра. Таким чином динамічні методи оцінки ефективності інвестицій виходять з:

необхідності зіставлення результатів і витрат проекту за весь період його реалізації;

принципу часової нерівноцінності однакових грошових потоків, що відносяться до різних моментів часРазмещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

у.

Процес приведення грошових потоків за проектом до єдиного еквівалента в аналізі інвестиційного проекту має суттєве значення, особливо в нестабільних умовах економіки України. Для зіставлення різночасові фактори зводяться до одного періоду з використанням методів нарощування (компаундування) - визначеннямайбутньої вартості грошових потоків або дисконтування - визначення теперішньої вартості грошових потоків.

У загальному вигляді підвищення вартості грошей(нарощування) у майбутньому визначають за формулою:

де - нинішня вартість грошей; - річна банківська процентна ставка (ставка дисконту - прийнятна для інвестора норма прибутку на капітал); - майбутня вартість грошей у році .

Ставка дисконту має визначатися з урахуванням трьох факторів:

- а) вартості грошей у часі;

- б) вартості джерел, які залучаються для фінансування інвестиційного проекту, які вимагають різних рівнів компенсації;

- в) фактору ризику або міри ймовірності отримання очікуваних у майбутньому доходів.

Зворотний процес - визначення нинішнього еквівалента вартості грошей у майбутньому - називається дисконтуванням. Загальна формула приведення вартості грошей у майбутньому до рівня їх нинішньої вартості має такий вигляд:

Як правило, на практиці в основу динамічних методів оцінки ефективності інвестиційних проектів частіше приймається метод приведення майбутньої вартості грошових потоків до теперішньої вартості, тобто метод дисконтування [53].

Одним з динамічних методів, який чи не найбільш вживаний у практиці оцінки інвестиційних проектів, являється метод визначення чистої теперішньої вартості (Net PresentValue -), який дає змогу отримати абсолютнувеличину ефекту від реалізаціїпроекту.

Чиста теперішня вартість () (чистий дисконтований дохід, чиста приведена вартість, чиста поточна вартість) - це показник, що характеризує перевищеннясумарних грошових надходжень від проекту, дисконтованих до їх поточноївартості, над сумарними дисконтованими витратами, необхідними для реалізації цього проекту за весь період його реалізації[47].

У загальному випадку методика розрахунку чистої поточноївартості (Net PresentValue, ) полягає в знаходженні суми дисконтованих (приведених до базового моменту часу) величин чистихгрошових надходжень (видатків) проекту за всіма кроками розрахункового періоду.

Класична формула для розрахунку NPV виглядає таким чином:



-очікуваний чистий грошовий потік в розрахунковому періоді ;

- ставка (норма) дисконту, яка за економічним змістомвідображає бажану норму прибутковості (рентабельності), тобто той рівень прибутковості коштів, що інвестуються, якийможе бути забезпечений при розміщенні їх у загальнодоступніфінансові механізми (банки, фінансові компанії тощо), а невикористані у даному інвестиційному проекті. Іншими словами, - це ціна вибору (альтернативна вартість) комерційної стратегії, що припускає вкладання грошовихкоштів в інвестиційний проект;

- період реалізації проекту.

Якщо інвестиційний проект передбачає одноразові інвестиційнівкладення, то проекту можна визначити за формулою:

- обсяг інвестиційних вкладень.

Якщо інвестиційний проект передбачає здійснення багаторазових інвестиційних витрат з одночасним отриманням доходів від інвестування, то формула для розрахунку матиме такий вид:

Рішення щодо реалізації проекту на основі критерію приймаєтьсявиходячи з порівняння його значення стосовно нуля[47].

Якщо , то проект вважається ефективним (проект доцільно приймати).

Якщо , то проект вважається неефективним (проект доцільно відхилити). Проте ця ситуація не є свідченням збитковості проекту, тобто проект єнеефективним, однак не обов'язково збитковим. Від'ємне значення свідчить проте, що інвестування у цей проект є менш вигідним, ніж у альтернативнийваріант, дохідність якого була вибрана як ставка дисконтування . Тобтопроект може приносити прибутки, проте їх оцінка з урахуваннямальтернативної дохідності, яка закладена у ставці дисконтування, свідчить, що підприємство втратить свою цінність, якщо обере аналізований проект, а не доступну йому альтернативу. Отже, можна говорити, розрахунок конкретного проекту містить в собі порівняння його з альтернативною[22].

Якщо , то проект вважається неприбутковим. Єдиних рекомендацій стосовно прийняття чивідмови від таких проектів немає. Аргументом «проти» їх прийняття євисокий ризик та залежність від незначних коливань ринковоїкон'юнктури та внутрішніх параметрів проекту, аргументом «за» можуть виступати інші критерії - збільшення обсягів виробництва, покращення позицій на ринку, поліпшення умов праці, технологічне оновлення, зростання іміджу підприємства, досягнення певного соціального ефекту тощо[6].

Вибір проекту з декількох можливих здійснюється за критерієммаксимізації з обов'язковою умовою, що всі аналізовані проектимають додатні значення .

Цей метод часто розглядають як найприйнятніший критерійоцінки капітальних інвестицій. До переваг даного методу відносять:

- враховується вплив фактору часу на зміну вартості грошових потоків;

- має властивість адитивності, а отже, може використовуватись для оцінки портфеля інвестиційних проектів;

- може застосовуватися для оцінки проектів з нестандартними грошовими потоками;

- дозволяє оцінити зростання цінності підприємства в абсолютному вираженні.

Однак він не позбавлений і недоліків, зокрема:

- складність визначення ставки дисконтування, від якої суттєво залежать результати оцінки;

- не дає змоги оцінити ефективність проекту з позиції «результати-витрати», внаслідок чого можна вибрати не найрентабельніший проект, а такий, що хоч і генерує значну в абсолютному виразі суму доходів, водночас потребує і значних початкових інвестицій;

- не дає можливості оцінити відносну міру зростання цінності підприємства у результаті реалізації проекту;

- незмінність ставки дисконтування при розрахунку NPV є досить великим припущенням;

- не дозволяє оцінити ступінь (резерв) стійкості проекту[47].

Дисконтований період окупності () - дає змогу визначити, який проміжокчасу необхідний для того, щобвідшкодувати початкові інвестиції за допомогою дисконтованих грошових потоків.

Варто відзначити, що в разі дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди .

Порядок прийняття рішення на основі періоду окупності:

- проект визнається ефективним, якщо період окупності інвестицій проекту менше життєвого циклу інвестицій (терміну функціонування проекту);

- проект визнається ефективним, якщо період окупності інвестицій не перевищує встановлений підприємством норматив - граничне значення[22].

Основні переваги методу:

- метод враховує зміну вартості грошей у часі;

- може бути використаний як грубий метод визначення ліквідності та ризикованості вкладень. Чим коротший термін - тим менше ризику.

Недоліки методу:

- не враховується періодичність отримання грошових потоків;

- не враховуються потоки, які будуть отримані після терміну окупності;

- показник не має властивості адитивності.

- не враховується віддача від вкладеного капіталу, тобто не оцінюється його прибутковість.

- тривалість граничного періоду окупності встановлюється без належного теоретичного обґрунтування і може призвести до відмови від економічно вигідних проектів[47].

Внутрішня норма доходності (рентабельності) (InternalRateofReturn, ) - це ставка дисконтування, при якій дисконтовані надходження грошових коштів проектудорівнюють дисконтованим грошовим видаткам проекту, тобто при якому .

Знайти величину IRR можна двомаспособами. За допомогою рівняння розрахунку, яке необхідно розв'язатистосовно :

Або більш точне значення IRR можна визначити методом послідовних ітерацій за формулою:



де - значення ставки дисконтування, при якій більше нуля (); - значення ставки дисконтування, при якій менше нуля ().

Точність обчислення внутрішньої норми доходності залежить відвеличини інтервалу : чим він менший, тим більше розрахунковезначення буде відповідати фактичному. Тобто використання цієї формули доцільно у випадку, коли відрізняються не більше ніж на 1%. [47]

При можливості використання програмних засобів, зокрема, наприклад, MS Excel, внутрішня норма доходності для заданої послідовності елементів грошового потоку автоматично визначається за допомогою спеціальної функції.

дозволяє знайти граничне значення коефіцієнта дисконтування, щорозділяє інвестиції на прийнятні та неприйнятні, тому її іноді називають «перевірочним дисконтом».

Рекомендовано порівнювати з середньозваженою вартістюкапіталу, залученого для фінансування даного інвестиційного проекту. При цьому:

- якщо , то проект ефективний, оскільки отриманівід реалізації проекту доходи дозволяють компенсувати витрати на залучення капіталу і отримати додатково прибуток;

- якщо , то проект неефективний;

- якщо , то за рахунок отриманих доходів за проектом лише повернуться витрати на залучення капіталу[6].

Якщо значення інвестиційного проекту більше за IRR альтернативних проектів з урахуванням ступеня ризику, то проект можебути рекомендованим для реалізації.

Оскільки традиційно вважається, що показник повинен перевищувати величину , то з метою порівняння інвестиційної привабливості проектів доцільніше використовувати відносний рівень такого перевищення - коефіцієнт безпеки фінансування проекту (). Він характеризує відносну міру резерву безпеки проекту та розраховується по такій формулі:

Цей показник може використовуватися для оптимізації структури джерел фінансування проекту. Чисельник даної формули являє собою різницю між максимально можливою прибутковістю, що може забезпечити даний інвестиційний проект, і вартістю коштів (капіталу), що залучаються для його реалізації. Ґрунтуючись на концепції вартості капіталу, цю різницю можна трактувати як запас фінансової стійкості проекту.

Доцільно розраховувати даний показник для економічно прийнятних проектів ( і ). У цьому випадку значення коефіцієнта безпеки фінансування проекту будуть визначені в рамках інтервалу: . Чим вище значення даного показника, тим більше ймовірність того, що проект буде ефективний, навіть у випадку мінливих зовнішніх і внутрішніх умов його реалізації.

Коефіцієнт безпеки фінансування проекту може використовуватися як додатковий при формуванні індивідуальних критеріїв оцінкиефективності інвестиційних проектів [6].

Переваги методу :

- показник може служити індикатором рівня ризику за проектом: чим більшою мірою перевищує прийнятий підприємством бар'єрний коефіцієнт (стандартний рівень прибутковості), тим більший запас стійкості проекту і тим менш ймовірні можливі помилки при оцінці величин майбутніх грошових надходжень;

- є найбільш об'єктивним показником, оскільки не потребує для свого розрахунку обґрунтування ставки дисконтування;

- цей показник не залежить від абсолютного розміру інвестицій;

- розглядаючи як максимальний (граничний) рівень прибутковості інвестицій, можна використовувати його як критерій доцільності додаткових вкладень.

Недоліки методу :

- складність розрахунку;

- не завжди виділяє найбільш прибутковий проект;

- у деяких випадках при аналізі проектів різного масштабу виникають протиріччя між NPV та IRR;

- немає властивості адитивності;

- неможливо використовувати при оцінці альтернативних проектів;

- необхідність обґрунтування бар'єрного коефіцієнта, що певною мірою знижує об'єктивність прийняття рішення на основі показника ;

- при оцінці проектів з нестандартними грошовими потоками проект може мати декілька значень IRR, що унеможливлює його використання для проектів з неординарними грошовими потоками[47].

Таким чином, головним недоліком внутрішньої норми доходності як критеріюоцінки інвестиційної привабливості проектів є неможливість її використання в порівняльному аналізі проектів з нестандартними грошовими потоками, оскільки для них норм дисконту, при яких NPV набуваєнульового значення, може бути декілька або взагалі не існувати. Усунути даний недолік дозволяє використання модифікованої внутрішньої норми доходності (ModifiedInternalRateofReturn, ), яка можебути застосована в порівняльному аналізі будь-яких інвестицій.

Існують різні алгоритми знаходження , найбільш розповсюджений з яких передбачає таку послідовність дій:

1) визначення середньозваженої вартості джерел фінансування проекту, яка буде використовуватися як ставка відсотка для дисконтування та компаудингування;

2) розрахунок сумарної дисконтованої вартості всіх чистих грошових видатків у складі грошового потоку проекту, приведеної до нульового моменту часу;

3) розрахунок сумарної нарощеної вартості всіх чистих грошових надходжень у складі потоку реальних грошей за проектом, приведену до останнього періоду реалізації проекту. Її прийнято називати термінальною вартістю ();

4) визначення як норми дисконту, при якій дисконтова на величина термінальної вартості дорівнює сумарній дисконтованій вартості всіх чистих грошових видатків[6].

Тобто знаходиться з рівняння:

де - чистий видаток грошових коштів у - ому періоді, гр. од.;

- чисте надходження грошових коштів у - ому періоді, гр. од.

Розрахунок показника можливий тільки, якщо термінальна вартість перевищує суму дисконтованих видатків.

З двох проектів, що порівнюють, більш привабливим є проект звищою модифікованою внутрішньою нормою доходності.

Індекс рентабельності інвестицій (ProfitabilityIndex, ) - показує відносну рентабельність проекту (ефективність інвестування), тобто характеризує рівень доходів на одиницю затрат. Чим більше значення цього показника, тим вищий рівень віддачі від інвестованого капіталу.

Загальний підхід до оцінки інвестицій полягає в зіставленні поточноївартості щорічних грошових надходжень за вирахуванням інвестицій зпоточною вартістю власне інвестицій [47].

Розрахунок показника рентабельності для проектів, що передбачають одноразове здійснення інвестицій татривалий період отримання вигод здійснюється за формулою:

Розрахунок показника рентабельності для проектів, що передбачають передбачає тривале здійснення інвестицій та тривалий період отримання вигод здійснюється за формулою:

Прийняття рішення щодо інвестування у проект приймається на основі співвідношення:

- якщо - проект визнається ефективним (рентабельним), інвестувати доцільно;

- якщо - проект визнається неефективним. За аналогією з можна стверджувати, що інвестування у даний проект єменш ефективним, ніж у той, прибутковість якого була прийнятаяк ставка дисконтування;

- якщо , то можна прийняти будь-яке рішення[22].

При розгляді кількох проектів кращим буде той, у якоговищий індекс рентабельності. Однак, при цьому слід враховувати, що проектиз високим не завжди узгоджуються з величиною чистої теперішньоївартості, зокрема при порівнянні проектів різного масштабу.

Переваги методу рентабельності інвестицій:

- враховує різну вартість грошей у часі;

- характеризує відносну міру зростання цінності підприємства у результаті реалізації проекту;

- може використовуватися як інструмент ранжування проектів за ступенем вигідності;

- показник не суперечить ;

- дозволяє визначити резерв безпеки проекту - чим більшою мірою перевищує 1, тим більш стійким є проект, оскільки навіть наявність помилок у розрахунках не вплине на ефективність проекту;

- може використовуватися як критерій формування портфеля проектів з метою максимізації сумарної ;

- доцільним є використання при дефіциті інвестиційних ресурсів, оскільки у цьому випадку найбільший інтерес становить віддача з кожної інвестованої грошової одиниці.

Недоліки методу рентабельності інвестицій:

- некоректно застосовувати для оцінки проектів з різними життєвими циклами;

- складність розрахунку у випадку проектів з нестандартними грошовими потоками - такі, що змінюють знак з «+» на «- «декілька разів.;

- проблеми розрахунку у разі здійснення інвестицій частинами протягом декількох періодів, а не єдиною сумою відразу. У цьому випадку використання як критерію ранжування проектів є не досить коректним, оскільки принцип розрахунку цього показника та різні схеми інвестування за проектами порушують умови тотожного зіставлення[47].

Як бачимо, критерії , і є фактично різними версіями однієї і тієї ж концепції, і тому їхні результати пов'язані один з одним. Тобто, очікується виконання таких математичнихспіввідношень для одного проекту:

- якщо , то , ;

- якщо , то , ;

- якщо , то , [23].

Тому часто інвестиційному проекту, якому надається перевага за одним показником, будетакож надана перевага й за іншими. На практиці найчастіше використовується такий показникефективності інвестицій як внутрішня норма прибутковості, а другим за частотою застосуванняє чистий приведений доход.

Таким чином, динамічні методи оцінки ефективності інвестиційних проектів більш точні та дієві, ніж статичні. Однак і вони не позбавлені недоліків. Зокрема, їх використання з метою оцінки дуже малих за масштабами та короткострокових проектів є недоцільним.

2.2 Врахування ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів

Особливої уваги заслуговують проблеми оцінки ефективностіінвестиційних проектів в умовах невизначеності. Загальним недолікомрозглянутих вище методичних підходів оцінки інвестиційного проекту євимога визначеності вхідних даних, що досягається шляхом застосуваннясередньозважених значень вхідних параметрів інвестиційного проекту, щоможе призвести до одержання значно зміщених точкових оцінок показниківефективності й ризику інвестиційного проекту. Також очевидно, що вимогадетермінованості вхідних даних є невиправданим спрощенням реальності, тому що будь-який інвестиційний проект характеризується безліччюфакторів невизначеності:

- невизначеність вихідних даних;

- невизначеність зовнішнього середовища;

- невизначеність, пов'язана з характером, варіантами й моделлю реалізації проекту;

- невизначеність вимог, які висуваються до ефективності інвестиційного проекту.

Саме фактори невизначеності визначають ризик проекту, тобто:

• ризик упущеної вигоди, небезпеку втрати ресурсів,

• ризик недоодержання (зниження) доходів;

• ризик прямих фінансових втрат (появи додаткових витрат).

Під інвестиційним ризиком розуміють імовірність нездійсненнязапланованих цілей інвестування (у вигляді прибутку або соціального ефекту). Ризику важко позбутися, але ним можна керувати, заздалегідь оцінюючи, розраховуючи, описуючи, плануючи дії, що маютьзнизити вірогідність небажаних подій під час реалізації інвестиційного проекту. Цей комплекс дій становить зміст управління ризиком ідає змогу підготуватися до небажаних подій і зменшити втрати відних. Проте повністю гарантувати щось у майбутньому не вдаєтьсянікому, у тому числі й інвесторові.

...