Оцінка ефективності інвестиційних проектів

При аналізі довгострокових інвестиційних проектів, у тому числі наоснові перерахованих вище показників, необхідно прогнозувати в часімайбутній стан великої кількості невизначених параметрів ринковоїкон'юнктури, тому абсолютно точний прогноз одержати практичнонеможливо. При прогнозуванні економічної ефективності й оцінки ризиківреалізації інвестиційного проекту ключовим є прояв невизначеностічислових параметрів планованого інвестиційного проекту. Невизначеність, яку неможливо усунути, породжує настільки ж неусувний ризик прийняттяінвестиційних рішень.

Отже, при проведенні прогнозів необхідно враховувати факториневизначеності, що породжують ризик за певним показником ефективності, тому аналітики неминуче стикаються з проблемою формального поданняневизначених прогнозних параметрів, що визначають інвестиційний проект, іпроведення з ними відповідних розрахунків. Таким чином, наявність різнихвидів невизначеностей приводить до необхідності адаптації вищеописанихпоказників оцінки економічної ефективності інвестиційного проекту наоснові застосування математичних методів, що дозволяють формалізувати йодночасно обробляти різні види невизначеностей.

З метою врахування ризиків, які виникають при реалізації інвестиційних проектіввикористовується імовірнісна модель оцінки ефективності та ризиків проекту [2]. Основними її методами є:

Ш аналіз чутливості (;

Ш аналіз сценарію ();

Ш метод Монте Карло ().

Аналіз чутливості ( орієнтується на дослідження того, як зміни в часткових елементах впливають на оцінювання економічної ефективності проекту[2]. Він починається з вихідної, базової ситуації (base-casesituation), яка розраховується з використанням очікуваних (expected), найбільш ймовірних значень кожної вихідної змінної. Далі, зазвичай, у процесі аналізу чутливості, варіюється у визначеному діапазоні значення одного з обраних факторів, при фіксованих значеннях інших і визначається залежність інтегральних показників ефективності від цих змін. У якості інтегральних показників, що характеризують фінансовий результат проекту, використовуються розглянуті раніше показники ефективності інвестицій, такі як: , , . На основі такої інформації можна ідентифікувати чинники, які є критичними (т. зв. «критичні змінні») для економічної ефективності проекту і суттєво впливають на доцільність реалізації проекту [59].

Варто також зауважити, що аналіз чутливості не веде до однозначних висновків, оскільки не уточнює ймовірності виникнення різнихобставин, називаючи лише джерела їхньої появи та можливі наслідки.А тому результати такого аналізу слід розглядати як попередній етапаналізу ризиків проекту.

Аналіз сценарію () був створений в результаті удосконалення методу аналізу чутливості і направлений на знищення його недоліків, а саме:

? можливість використання обмеженогочисла факторів (основних змінних проекту, якібезпосередньо впливають на чистий дисконтований доход (обсяг продажу, ціна, оборотний капітал, ставка проценту та ін.));

? однофакторність аналізу, тобто орієнтація на зміну тільки одного фактору ризикупроекту, що призводить до недообліку можливого зв`язку між окремими факторами абоїх кореляції.

Аналіз сценарію передбачає проведення альтернативних розрахунків із використанням даних, які відповідають різноманітним варіантам розвитку проекту (найвірогіднішого, оптимістичного, песимістичного тощо). В процесі реалізації цього методуексперти розглядають ряд сценаріїв, що характеризують збіг обставин, в яких може опинитися проект, і відповідні їм значення основнихзмінних проекту. Зокрема, перша стадія забезпечує визначення декількох можливих значень грошових потоків, пов'язаних з інвестиційним проектом, у кожному році періоду обчислення, а також їх вірогідності. На підставі цього розраховують такі показники[6]:

1) математичне очікування грошових потоків готівки в кожному році функціонування проекту:

де - математичне очікування грошових потоків у році t; - величина j-го грошового потоку в році t; - вірогідність j-ї величини грошового потоку в році t; - кількість проаналізованих величин грошового потоку; t - черговий рік функціонування інвестиційного проекту;

2) очікувана чиста теперішня вартість проекту:

де - очікувана чиста теперішня вартість інвестиційного проекту; - дисконтний відсоток;

3) варіація грошових потоків за роки функціонування проекту:

4) середнє квадратичне відхилення чистої теперішньої вартості проекту:

5) коефіцієнт варіації чистої теперішньої вартості:

Інвестиційний проект фінансово виправданий, якщо очікуваний і в екстремальному випадку дорівнює нулю: . Масштаб ризику, пов'язаного з проектом, відображає рівень середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, обчислений на підставі цього. Чим вищими є рівні середнього квадратичного відхилення і коефіцієнта варіації, тим вищим є ризик, пов'язаний з реалізацією проекту. У разі порівняння декількох проектів може трапитися так, що вищий очікуваний супроводжується більшим середнім квадратичним відхиленням, у такому разі потрібно вибрати проект, що характеризується нижчим коефіцієнтом варіації [2].

Подальше вдосконалення сценарного підходу пов`язане з використанням імітаційного моделювання, яке дозволяє розглядати необмежену кількість різних варіантів розвитку подій(сценаріїв). Імітаційне моделювання - це розрахункова процедура з використанням програмного забезпечення на ПК, в процесі якої на основі випадково узятих різних наборів основних змінних проектупроводиться серія розрахунків значень критеріїв ефективності проекту. Приміром такого підходу служить метод Монте-Карло ().

Хоча метод Монте-Карло є значно складнішою технологією, ніж аналіз сценаріїв, електронні засоби роблять цей процес цілком здійсненним. Більшістьпрограм, що використовуються в даному випадку можуть бути включені як надбудови в електронні таблиці MS Excel.

При застосуванні даного методу комп'ютер починає роботу з вибору випадкового значення кожного з змінних параметрів проекту - фізичного обсягу продажів, ціни продукції, змінних витрат і т.д. Потім ці значення збираються разом і з їх урахуванням знаходиться чисте приведене значення проекту, яке записується в пам'ять комп'ютера. Потім випадковим чином вибирається інший набір вихідних змінних і обчислюється друге приведене значення. Цей процес повторюється безліч, іноді декілька тисяч разів, що дає вибірку оцінок чистого приведеного значення. Потім визначаються середнє значення і стандартне відхилення цієї вибірки. Середнє значення вибірки використовується як оцінка середнього значення чистого приведеного значення проекту, а середнє відхилення (або коефіцієнт варіації вибірки) використовується для вимірювання його ризику[59].

Поряд з вище наведеними методами оцінки ризиків інвестиційних проектів, використовують також такі методи, як укрупнена оцінка стійкості проекту; маржинальний аналіз (аналіз беззбитковості проекту або сприяння доходу); метод «дерева рішень» тощо.

На основі проведеного аналізу ризику інвестиційного проекту робиться висновок про доцільність його реалізації і про застосування організаційно-економічних заходів, спрямованих на зниження та нейтралізацію ризиків (диверсифікація, розподіл ризику між учасниками, страхування, хеджування, нормування ризику, резервування тощо)

Впорівнянні з іншими методами імітаційне моделювання дозволяє розглядати велике числоальтернатив, покращувати якість управлінських рішень і точніше прогнозувати їх наслідки. Проте використання цього методу в практичному управлінні залишається на сьогодні недосить поширеним, перш за все, внаслідок складності відповідного математичного апарату інеобхідності обробки значних масивів даних.

2.3 Оцінка ефективності інвестиційних проектів в сфері ІТ

Динамічний розвиток сучасного суспільства активно сприяє розвитку інформаційного суспільства, в якому інформація перетворюється встратегічний ресурс економіки, а ринок інформаційних продуктів, послуг ітехнологій - в один з найбільш потужних секторів сучасної економіки. Водночас, упровадження ІТ-технологій пов'язане зі значними капіталовкладеннями, що обумовлює важливість оцінки ефективності інвестицій в ІТ-проекти.

Разом з тим, ІТ-системи, як складні соціотехнічні структури, пред'являють особливі вимоги до оцінки економічної ефективності. Принципова проблема оцінки інформаційних технологій складається в тому, що ІТ-інвестиціїне відповідають стандартній ситуації, що розглядається в теорії економіки підприємства. У випадку здійснення інвестицій, наприклад, в нове виробниче обладнання, мова йде про прийняття рішень в структурованій ситуації, сфера дії і реалізації якої - за виключенням деяких випадків - чітко обмежена. Будь-яку інвестицію можна розглядати як послідовність надходжень і виплат грошових коштів. Їх величина визначається виручкою від реалізації продукції і залишковою вартістю обладнання, витратами на придбання і утримання обладнання, а також відрізком часу, що розглядається. Крім того, «класичні» інвестиції здебільшого торкаються тільки одного підрозділу підприємства. Для оцінки їх вигідності достатнє використання розглянутих вище методів оцінки інвестицій. Що ж стосується оцінки ефективності ІТ-проектів як в Україні, так і в усьому світі, то, не зважаючи на те, що дана проблема існує вже досить давно, на сьогодні методики ще тільки відпрацьовуються, постійно коректуються з накопиченням досвіду за кожним конкретним проектом, тому говорити про єдині підходи до вироблення критеріїв і алгоритмів оцінки поки передчасно.

Особливість оцінки інформаційних технологій полягає в тому, що прийняття рішення відбувається в неструктурованій ситуації, для якої особливо характерна присутність дефектів впливу. З точки зору орієнтованої на прийняття рішень теорії економіки підприємства, ці дефекти є найбільш серйозними і свідчать про найбільшу ступіньнеструктурованості проблеми. Так, оцінка ІТ, як правило, пов'язана з невизначеністю того, яких організаційних одиниць буде торкатися впровадження ІТ-системи. Неявні і причинно-наслідкові зв'язки між використанням ІТ-системита її впливом на порядок проведення і на результат господарської діяльності підприємства в цілому. Крім того, нерідко відсутня прозорість відносно різних варіантів використання запланованої ІТ-системи.

В різних галузях економіки мета і місце інформаційних технологій суттєво відрізняються. Однак, в найбільш загальному вигляді, можна класифікувати підприємства і організації за ступенем безпосереднього впливу на основну діяльність потенційних споживачів інформаційних технологійнаступним чином:

1. Організації, для яких інформаційні технології є технологією основного виробництва (телекомунікаційні компанії, види бізнесу, що пов'язані з інформаційним обслуговуванням і рухом інформації тощо). Для таких організацій ІТ-система, згідно з економічною класифікацією, є активною частиною основних виробничих фондів, тобто безпосереднім фактором виробничої/операційної діяльності.

2. Організації, для яких інформаційні технології є засобом удосконалення / розвитку управлінської діяльності. В цьому випадку інформаційні технології сприяють більш якісному управлінню організацією, здешевлюють і підвищують ефективність рішень, що приймаються, і таким опосередкованим чином сприяють підвищенню конкурентоспроможності. Для таких організацій ІТ є фактором, що сприяє основній діяльності, але не приймає участі в ній безпосередньо.

Цілком зрозуміло, що в залежності від даної класифікації оцінювання ефективності інвестицій в ІТ-проекти визначених організацій буде мати суттєві відмінності. Так, для організації, інформаційні технології для якої є технологією основного виробництва оцінка ефективності ІТ-проектів буде наближеною до оцінки реальних інвестиційних проектів, хоча й матиме певні особливості, зокрема при визначенні грошових потоків від реалізації проекту. У випадку реалізації ІТ-проектів в організації, для якої інформаційні технології є засобом удосконалення / розвитку управлінської діяльності важливу роль відіграє оцінка якісних ефектів від впровадження проекту.

Основнимикомпонентами, які визначають доцільність застосування ІТ в бізнесі підприємства є:

- продуктивність - можливість надання більшого обсягу послуг за менші гроші;

- ефективність - оптимізація бізнес-процесів шляхом поліпшення інформаційних потоків, скорочення періоду виходу на ринок і спрощення обробки транзакцій;

- інновації - допомога підприємству в збільшенні частки ринку шляхом диференціації його продуктів і послуг [].

Використання ІТ повинно виходити з умов затребуваності, раціональності, ефективності для будь-якого підприємства, аоцінюватися не тільки з абсолютних значень розрахованих критеріївефективності, але і з того, наскільки дана ІТ сприяє поліпшеннюпоточної ситуації, враховуючи, що деякі прояви ефектів можуть бутиточно виміряні, в інших випадках можливі тільки якісні оцінки таекспертні висновки. Тільки при такому підході можна говорити проефективність інформаційних технологій [Голянчук, Рихлюк].

Для оцінки ефективності ІТ-проектів у світовій практиці найчастіше використовується такі види аналізу:

Ш CostBenefitAnalysis (CBA) - стандартний метод інвестиційного аналізу;

Ш метод функціонального аналізу витрат (ActivityBasedCosting - ABC);

Ш методи аналізу, що використовують об'єднане бізнес - та IT - планування;

Ш метод системного аналізу проекту;

Ш методи експертного оцінювання (методи «досвіду, інтуіції та здорового глузду»).

Сутністю методу СВА є оцінка та порівняння позитивного ефекту від реалізації проекту, з витратами на його реалізацію. Основою СВА є бізнес-цілі організації, які визначені на етапі стратегічного планування діяльності підприємства. Водночас, різні консалтингові компанії та дослідницькі групи розробляють підходи та методики, що доповнюють СВА деякими функціями. До таких методик належать [2]:

- «створення економічної цінності» (EconomicValueCreation - EVC);

- «сукупна цінність володіння» (TotalValueofOwnership - TVO);

- «сукупна цінність володіння інформаційною інфраструктурою» (TotalCostofOwnership - TCO);

- «істинна вартість володіння» (RealCostofOwnership - RCO);

- «сукупна вартість володіння додатками» (TotalCostofApplicationOwnership - TCA).

При використанні СВА порівняння альтернативних варіантів здійснюється на основі вимірювань корисності проектів та витрат, які для цього потрібні. Враховуються як кількісні, так і якісні показники. Аналізу якісних (нематеріальних) показників останнім часом приділяється велика увага. Крім відношення корисності та витрат альтернативні варіанти також відрізняються ступенем ризиків та факторами, які ці ризики визначають.

Розглянемо більш детально алгоритм оцінювання інвестиційного проекту в ІТ на прикладі впровадження телекомунікаційнихтехнологій зменшення протокольної надлишковості.

Протягом декількох останніх років вчені активно працюють над подоланням проблеми надлишковості службової інформації в сучасних IP-мережах, пропонуючи або зменшити розмір адресної інформації у пакетах, що передаються по мережі [2], або застосовувати методи компресії заголовків [3], або навіть використовувати адреси змінного розміру [4]. Однак, пропонуючи нові технічні рішення, винахідники, як правило, приділяють мало уваги питанню економічного оцінювання доцільності впровадження своїх телекомунікаційних механізмів, обмежуючись при цьому лише поверхневим аналізом залежності обсягів передавання службової інформації від обсягів переданої корисної інформації [5]. Як наслідок, більшість таких винаходів, незважаючи на свою очевидну корисність, залишаються невикористаними в реальних телекомунікаційних мережах, а власники телекомунікаційних мереж продовжують марно витрачати ресурси, не маючи відповідного інструменту для оцінювання інвестиційної привабливості використання цих винаходів.

Очевидно, що процес мінімізації передавання службової інформації в сучасних телекомунікаційних мережах дозволяє збільшити швидкість передавання корисної інформації та, як наслідок, зменшити час її передавання.

В основі функціонування будь-якої телекомунікаційної мережі присутня безпосередня залежність між часом (або швидкістю) передавання корисної інформації та вичерпними ресурсами, до яких може застосовуватись економічне оцінювання. Чим швидше мережа виконає свою функцію (забезпечитьпередавання корисної інформації в необхідному обсязі), тим менше вичерпнихресурсів буде спожито. Найбільш яскравим прикладом такого ресурсу єелектроенергія, яку споживає мережне обладнання, та вузли, задіяні в процесіпередавання інформації. Зменшення часу експлуатації мережного обладнання тавузлів в активному режимі (режимі передавання інформації) часто дозволяєзменшити споживання електроенергії.

У більшості мереж, що експлуатуються з комерційною метою, також присутня залежність між часом (або швидкістю) передавання корисної інформації та обсягом продукту, який може бути комерціалізовано. Чим ефективніше будевикористовуватись мережа для передавання корисної інформації, тим більшевільних ресурсів (наприклад, частка пропускноїспроможності тощо) можуть бути комерціалізовані у вигляді продукту. Слід, однак, зазначити, що в певних випадках такими залежностями можна знехтувативнаслідок наявності вільних ресурсів і слабкої ефективності використання існуючихтелекомунікаційних мереж за умов їх будівництва із необґрунтованим запасом.

На рис. 2.3. наведено узагальнений алгоритм методики оцінюванняефективності переведення існуючих телекомунікаційних мереж побудованих ізвикористанням технології Ethernet на канальному рівні, що працюють на базі стекуTCP/IP, на використання альтернативного телекомунікаційного механізму, щопередбачає застосування зменшеного (порівнянно із існуючим) розміру службовихзаголовків (насамперед за рахунок мінімізації мережної адреси).



Рис. 2.3. Узагальнений алгоритм методики оцінки ефективності впровадження телекомунікаційних технологій зменшення протокольної надлишковості

* Джерело: []

Вихідними даними для роботи алгоритму, наведеного на рис. 2.3. є:

- характеристики інформаційної системи що функціонує в телекомунікаційній мережі (інтенсивність запитів створення сесії з передавання інформації в межах інформаційної системи від одного вузла; середній обсяг корисної інформації, що передається в межах однієї сесії від одного вузла; кількість вузлів, що можуть виступати джерелом запитів на передавання інформації в інформаційній системі; кількість вузлів, що виступають одержувачами інформації, із розрахунку на одне джерело тощо);

- загальна кількість вузлів в мережі, для якої проводиться оцінюваннята характеристики технології канального рівня, на базі якої вона побудована (номінальна швидкість передавання інформації; максимальний розмір кадруканального рівня; розмір службової інформації в кадрі канального рівня; розміртехнологічної паузи між кадрами канального рівня тощо);

- характеристики протоколів мережного та транспортного рівнів, щовикористовуються для забезпечення роботи мережі на момент оцінювання, а також протоколів альтернативного телекомунікаційного механізму, що планується застосовувати для роботи інформаційної системи (насамперед у вигляді розмірів додаткових заголовків на один кадр канального рівня);

- інформація про обсяг вичерпних ресурсів, що використовуються для забезпечення роботи інформаційної системи та мережі (обсяг електроенергії, що споживається одним вузлом під час прийому / передавання інформації та в період між сесіями; обсяг електроенергії, що споживається активним мережним обладнанням під час прийому / передавання інформації та в період між сесіями; вартість одиниці споживання електроживлення тощо);

- інформація про можливі продукти комерціалізації вільних ресурсів телекомунікаційної мережі та/або інформаційної системи (ринкова вартість однієї години роботи телекомунікаційної мережі та/або інформаційної системи з розрахунку на один вузол; коефіцієнт попиту на послуги інформаційної системи тощо);

- інформація про вартість переходу до альтернативного телекомунікаційного механізму (обсяг капітальних витрат, пов'язаних із придбанням апаратного та/або програмного забезпечення; обсяг капітальних витрат, пов'язаних із впровадженням альтернативного механізму із розрахунку на один вузол мережі; орієнтовний час впровадженням альтернативного механізму із розрахунку на один вузол мережі).

Першим кроком пропонованої Каптуром В.А., Гуляєвим К.Д., Кравченко П.С., Яніною О.О. методики є визначення середньої швидкості передавання корисної інформації з урахуванням службового навантаження транспортного, мережного та канального рівнів моделі OSI. Для протоколів локальних мереж, які використовують технологію Ethernet, таку швидкість можна визначити за формулою:



, (1)

де - максимально припустима інтенсивність передавання Ethernet кадрів, кадрів/с;

- обсяг поля даних (при форматі кадру IEEE 802.3 може становити від 368 до 12 000 біт), біт;

- обсяг додаткової службової інформації, що передається разом з корисними даними, біт. При цьому .

Максимально припустима інтенсивність передавання Ethernet-кадрів за заданого обсягу може бути визначена за формулою:

, (2)

де - номінальна швидкість передавання інформації в мережі, біт/с;

- розмір технологічної паузи між кадрами Ethernet, c (для стандартів 10Base-T та 100Base-TX цей розмір становить 9,6 мкс і 0,96 мкс відповідно).

Як видно з формули (1), чим менше співвідношення даних , тим більше швидкість передавання корисного навантаження. Відомо, що кадр Ethernet складається із службової інформації (має стандартний обсяг 208 біт або 26 байт) та поля даних розміром . Таким чином, запровадивши параметр

,

формули (1) та (2) можна зобразити у вигляді:

, (3)



де - фактична максимально припустима швидкість передавання інформації в мережі Ethernet, біт/с;

- швидкість передавання службової інформації, біт/с.

Виходячи з формули (3) можна зробити висновок, що швидкість передавання корисного навантаження крім стандартизованих для технології параметрів (номінальна швидкість передавання інформації, розмір технологічної паузи між кадрами, розмір службових заголовків Ethernet кадру) залежить від розміру кадру Ethernet, що використовується для обміну інформацією, а також від розміру додаткової службової інформації, що додається до кадру при використанні того чи іншого стека протоколів.

Неважко визначити, що обсяг додаткової службової інформації впливає також на час передавання інформації та на загальну кількість інформації (в бітах або в кадрах), що фактично передається мережею при використанні додаткових стеків протоколів.

Для визначення загального обсягу інформації , що передається мережею, при використанні будь-якого механізму обміну інформацією одержимо таку формулу:

, (4)

де - обсяг корисної інформації, яку необхідно передавати мережею, що побудована із використанням технології Ethernet, біт.

Використовуючи замість розміру додаткових заголовків мережного та транспортного рівнів моделі OSI значення розміру додаткових заголовків стека протоколів альтернативного мережного механізму, отримаємо вираз для визначення швидкості передавання корисного навантаження () при впровадженні такого механізму:

, (5)

де - розмір додаткових заголовків стека протоколів альтернативного мережного механізму, біт.

При цьому подальші вирази мають сенс лише при виконанні умови .

Для оцінювання різниці у часі роботи інформаційної системи та мережного середовища в активному режимі (прийому / передавання) при переході до альтернативного мережного механізму при транспортуванні навантаження () скористаємось виразом, який випливає з (3) та (5):

. (6)

Наступним кроком пропонованої методики є оцінювання обсягів заощадження вичерпних ресурсів внаслідок зменшення часу роботи інформаційної системи та мережного середовища в активному режимі (прийому / передавання). Як було зазначено раніше, основним з таких ресурсів є електроенергія. В загальному вигляді обсяг заощадженої за одну сесію передавання даних електроенергії () можна визначити за формулою:

, (7)

де - кількість вузлів, що задіяні протягом однієї сесії передавання корисної інформації в інформаційній системі та в простішому випадку можуть бути визначені, як мінімальне з двох значень: або ;

- кількість вузлів, що можуть виступати джерелом інформації в інформаційній системі;

- кількість вузлів, що виступають одержувачами інформації, із розрахунку на одне джерело;

- загальна кількість вузлів в мережі;

- обсяг електроенергії, що споживається одним вузлом під час прийому / передавання інформації, кВт*год;

- обсяг електроенергії, що споживається одним вузлом у період між сесіями, кВт*год;

- обсяг електроенергії, що споживається всім активним мережним обладнанням під час прийому / передавання інформації, кВт*год;

- обсяг електроенергії, що споживається всім активним мережним обладнанням у період між сесіями, кВт*год.

Для визначення річного обсягу заощадження електроенергії скористаємося формулою:

, (8)

де - інтенсивність запитів на створення сесії з передавання інформації в межах інформаційної системи від одного джерела, запитів/с;

- кількість секунд у календарному році (31536000 секунд для року в якому 365 календарних днів), с.

При цьому загальний обсяг коштів, що заощаджується внаслідок переходу до альтернативного мережного механізму при транспортуванні навантаження протягом одного року (за рахунок більш економного споживання електроенергії), може бути визначений як , де - вартість одиниці споживання електроенергії, грн.

Слід зазначити, що вирази (7) та (8) наведено для простішого випадку, коли сегменти інформаційної системи (сукупність вузлів з одного джерела та певної кількості одержувачів інформації) не пересікаються та працюють незалежно (наприклад, в межах окремих віртуальних мереж). Розширення наведених виразів для більш загального випадку можливе за рахунок введення коефіцієнта кількості одночасних сесій, що оброблюється одним вузлом мережі.

Також очевидно, що наведені вище положення є справедливими лише у разі дотримання співвідношення . Це пояснюється тим, що заощадження буде досягатися лише за умов неперекриття запитів між собою (тобто тривалість передавання інформації через мережу має бути меншою, ніж період виникнення нових запитів).

Для оцінювання обсягів комерціалізації ресурсів, що вивільняться внаслідок зменшення часу роботи інформаційної системи та мережного середовища при переході до альтернативного мережного механізму при транспортуванні навантаження протягом року (), скористаємося формулою:

, (9)

де - ринкова вартість однієї години роботи інформаційної системи з розрахунку на один вузол, грн;

- коефіцієнт попиту на послуги інформаційної системи (від 0 до 1);

- кількість секунд у годині (3600 с), с.

Оцінювання розмірів капітальних витрат, необхідних для переходу до альтернативного мережного механізму при транспортуванні навантаження (), враховує обсяг капітальних витрат, пов'язаних із придбанням програмного забезпечення та/або апаратної платформи, обсяг капітальних витрат, пов'язаних із інсталяцією нової технології на всі вузли мережі, а також обсяг втрат, пов'язаних із недоотриманням доходів від комерціалізації ресурсів мережі:



, (10)

де - обсяг капітальних витрат, пов'язаних із придбанням програмного забезпечення та/або апаратної платформи, грн. Цей показник безпосередньо залежить від загальної вартості розробки (включно із попередніми науковими дослідженнями), а також від комерційного попиту на розробку (кількості копій, що можуть бути продані власникам мереж та інформаційних систем);

- обсяг капітальних витрат, пов'язаних із інсталяцією нової технології на один вузол інформаційної системи, грн.; цей показник, насамперед, включає оплату праці фахівців, що здійснюють переведення мережі на альтернативний телекомунікаційний механізм;

- орієнтовний час інсталяції програмного забезпечення з розрахунку на один вузол мережі, с.

Розрахунок даних показників для типового дата-центру наведені в Додатку Б.

В основу результуючої оцінки економічної доцільності переходу доальтернативного механізму при транспортуванні навантаження інформаційноїсистеми Каптуром В.А., Гуляєвим К.Д., КравченкоП.С., Яніною О.О.було покладено принцип порівняння обсягу капітальних витрат, сум ітермінів повернення інвестованого капіталу на основі показника «чистого грошового потоку», який формується за рахунок чистого прибутку та заощадженнявичерпних ресурсів під час експлуатації телекомунікаційної мережі. На наш погляд доцільно також розрахувати дисконтований період окупності, внутрішню норму дохідності, індекс прибутковості. Наведемо розрахунок даних показників для типового дата-центру (табл. 2.2.).

При цьому варто зазначити, що -середньорічна сума чистого грошового потоку за період експлуатаціїпроекту, що визначається як різниця між доходом та експлуатаційними витратами, для випадку оцінювання ефективності переходу доальтернативної мережної технології буде дорівнювати сумікомерціалізованих і заощаджених за визначений період ресурсів. Тобто для нашого дата-центру вона становитиме грн. Відповідно до одержаних на попередніх кроках даних отримаємо значення розміру чистого прибутку на рівні 298 090,8 грн. щороку (з врахуванням ставки податку на прибуток на рівні 15%) та значення дисконтованого грошового потоку протягом трьох років для ставки дисконтування на рівні 0,129 який становить 705 034,6 грн.

Таблиця 2.2. Дані розрахунку економічної ефективності переходу до альтернативної мережної технології

Вхідні дані					Сума
Чистийгрошовий потік	-128330	264030,8	233862,5	207141,3	705034,6
Коефіцієнт дисконтування		0,88574	0,784535	0,694893
Інвестиції	128330
Чистий прибуток	298090,8
Розрахунок показників
DPP, (днів)	177
NPV	78811,29
IRR	188%
PI	1,61413

За результатами розрахунків (див. табл. 2.2 та табл. Б.1. Додаток Б) було зроблено висновок пробезумовну економічну доцільність переведення розглянутого датацентру наальтернативний механізм адресації, що передбачає скорочення протокольноїнадлишковості до 4 байт на один кадр канального рівня (замість 40 привикористанні існуючого механізму). Слід, однак, зазначити, що такий ефектпояснюється значними обсягами передавання інформації при низькій номінальнійшвидкості та не відображає реальних умов роботи більшості датацентрів, щозроблено з метою більш наглядної демонстрації базових принципів методики.

Очевидним є те, що при таких самих обсягах інформаційного обміну в мережі, щопобудована, наприклад, на технології, що передбачає номінальну швидкість передавання на рівні 1 Гбіт/с, результати розрахунків будуть меншоптимістичними.

Таким чином, при оцінці інвестиційних проектів в ІТ-сфері значну увагу потрібно приділяти структурі впроваджуваної технології, оцінювати як кількісні, так і якісні параметри. При цьому, не потрібно нехтувати оцінкою економічної ефективності ІТ-проектів. Однак, при розрахунку її показників необхідно враховувати специфіку впроваджуваного проекту. Хоча, варто відмітити, що технології, які впроваджуються в ІТ-проектах дуже різноманітні, тому на практиці дуже важко виробити єдиний підхід до оцінки ефективності їх впровадження.

2.4 Сучасний стан та перспективи розробки і реалізації ІТ-проектів в Україні

Зважаючи на прискорені темпи розвитку ІТ-технологій у світі, ринок ІТ-технологій в Україні є досить перспективним. Зокрема ІТ галузь (інформаційні технології в широкому сенсі) - топ-5 експортнагалузь, з потенціалом значного зростання на міжнародній арені та виходу напровідну позицію в Україні до 2025 року.

Після глобальної фінансово-економічної кризи 2008-2009 років спостерігалося певне пожвавлення економічної динаміки, зокрема на ринкуінформаційних технологій (далі - ІТ) світу. Так, у 2009-2011 роках відбулося подвоєння обсягівекспорту програмної продукції України, 70% якоїспрямовано на американський ринок. Високі темпи росту в 2010-2011 рр. допомогли українському ІТ-ринку повернутися до рівня докризового 2008 р., коли витрати на інформаційні технології в країні досягли максимуму. Відновленню допоміг ріст інвестицій в державний сектор і державні компанії, а також інвестиції в інфраструктуру, пов'язану з Чемпіонатом Європи по футболу. Протягом 2012 року ринок розвивався нерівномірно. В першій половині року темпи росту були непоганими. Однак, в другій половині року компанії відклали інвестиції в нові ІТ-проекти з двох причин: макроекономічної нестабільності та знецінення національної валюти. Динаміка ІТ-ринку стала відображенням економічної ситуації в країні.

Як повідомляє дослідна компанія PMR, в 2012 році ринок інформаційних технологій України виріс всього на 2,9% (14,6 мільярда гривень) і в 2013 році ситуація залишиться незмінною. Причиною повільного темпу росту являється політична і економічна ситуація в державі.

За прогнозом компанії PRM темп розвитку ІТ-ринку України найближчі 3-5 років буде цілковито залежати від макроекономічної і політичної ситуації в державі[basicgroup].

За даними IDC (InternationalDataCorporation, США), у 2013 році ринок ІТ в Україні скоротився на 8% - до 2,9 млрд. дол. з 3,2 млрд. дол. До того ж основною причиною падіння є скорочення ринків IT-обладнання на 11,3% - до 2,3 млрд. дол.). Зі свого боку, минулого року ринок програмного забезпечення зріс на 6% і склав 300 млн. дол., ринок IT-послуг збільшився на 5,8% - до 308,8 млн. дол. і ринок хмарних сервісів виріс в 2,8 рази - до 5,8 млн. дол.

ІT галузь є одним з найбільших та динамічно зростаючих експортних напрямків України з високоюдоданою вартістю.

Рис. 2.4. Огляд ІТ-індустрії України

* Джерело: []



Розвиток ІТ-аутсорсингу в Україні сприяє досягненню низки макроекономічних ефектів, які вже зараз позитивно впливають на її соціально-економічний розвиток. Дія цих ефектів у перспективі може призвести до структурних перетворень, які формуватимуть якісно нові тенденції розвитку вітчизняної економіки. Україна являється глобальним гравцем з аутсорсингу. Перспективи розвитку ІТ-аутсорсингу, який з часом може створити умови для становлення України як потужного самостійного гравця на ринку ІТ послуг, визначаються обсягом світового ринку таких послуг, сегментом, який зараз займає Україна, та потенціалом збільшення цього сегменту у майбутньому. Вона являється в сегменті аутсорсингу:

ь №1 в Центральній та Східній Європі за кількістю інженерів та обсягом послуг; ?

ь Топ30 аутсорсингових країн (Gartner);

ь Toп5 країна з найсильнішими програмістами, випереджує США (TopCoder); ?

ь Toп10 найбільш сертифікованих ІТ спеціалістів у світі. Згідно з оцінками Вrainbanch, в 2012 році в Україні нараховувалось близько 24 тисяч сертифікованих ІТ фахівців. Україна, згідно цього рейтингу, поступається лише США (194211), Індії (145517) та Росії (68050). Сертифікація Brainbanch є популярною у всьому світі, вона здійснюється на сайті компанії при успішному проходженні відповідної категорії професійних тестів. Рисунок 4 показує, що Україна входить в трійку лідерів з концентрації сертифікованих ІТ фахівців на одну особу працездатного населення серед основних країн-постачальників аутсорсингових послуг, випередивши Російську Федерацію, Угорщину, Польщу та Індію.

В результаті сектор зростає в 5 разів швидше світового (рис 2.5.)



Рис. 2.5. Темпи росту, CAGR% 2009-2013 рр.

За оцінками Національного інституту стратегічних досліджень та інформацією бази даних PayScale [], а також ресурсу Glassdoor [] оплата українського працівника галузі ІТ-аутсорсингу майже вдвічі менша, ніж у США та Європейському Союзі, які є основними замовниками таких послуг. Нижчий рівень оплати праці, з одного боку, та висока кваліфікація вітчизняних фахівців дозволяють їм зміцнювати конкурентні позиції на ринку послуг з розробки програмних продуктів.

Україна має успішні історії створення ІТ-стартапів вартістю в $50-100 млн., і їх число зростає експоненційно. ?Українці за походженням, такі як Макс Левчин (PayPal) та Ян Коум (Whatsapp), створюють багатомільярднібізнеси при наявності правильної венчурної екосистеми, розвиток якої, зокрема, залежить від уряду.

Зважаючи на досягнення та майбутні перспективи розвитку ІТ-галузі в Україні уряд з провідними IТ-аутсорсерами оголосили про запуск спільного проекту «Інноваційна Україна». Його мета - зробити Україну рушійною силою в IT-сфері Європи. До 2020 року планується створити 100 тисяч нових робочих місць в IT-сфері (Лідерами ІТ-індустрії є Київ, Львів і Харків: у 2013 році, зокрема, у Львові в ІТ-галузі працювало понад 10 тис. людей). Програма передбачає створення хороших умов для роботи і життя IT-фахівців в Україні, щоб зупинити відтік українських розробників за кордон.

Програму розвитку IT-галузі в Україні обговорили і підписали Міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета, а також керівники компаній Ciklum, SoftServe, Miratech, EPAM Ukraine, GlobalLogic, LuxoftUkraine і IT Ukraine. У рамках проекту передбачено підвищити якість підготовки вітчизняних ІТ-фахівців. У розширення і модернізацію освітньої системи України планується інвестувати $1 млрд. Також, щоб зробити Україну конкурентоспроможною на міжнародному ринку, автори ініціативи збираються переглянути податкове законодавство України у сфері IT-галузі, електронної комерції, IT-освіти, IT в державних органах, IT-аутсорсингу, підтримки галузі стартапів та венчурного інвестування. Прогнозується, що за умови успішної реалізації цих заходів дохід від експорту IT-послуг у США і ЄС становитиме понад $10 млрд. Експертна група, до якої входять представники Уряду України та IT-галузі, працює над детальним планом дій.



3. Методичні рекомендації управління інвестиційними проектами

3.1 Сучасний стан та перспективи реалізації інвестиційних проектів в Україні

Визначальним фактором економічного розвитку та піднесення національної економіки будь-якої країни є інвестиційна діяльність. Інвестиції є важливим засобом забезпечення структурних зрушень у господарській діяльності країни та економіці в цілому, а також технічного прогресу. Засобом реалізації інвестицій, та, відповідно, залучених у процесі інвестування інвестиційних ресурсів, є інвестиційний проект.

Нормальний розвиток та активізація інвестиційного процесу в різних галузях економіки на базі проектного фінансування потребує відповідної законодавчо-нормативної бази, розвинутої інфраструктури, заходів державної підтримки та стимулювання інвестицій. Проте він залежить також від ряду мікроекономічних факторів, серед яких: наявність в учасників інвестиційної діяльності знань, досвіду та конкретних технологій реалізації і фінансування проектів, фінансове забезпечення яких має свою специфіку та особливості.

Основними перевагами проектного фінансування в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів є, по-перше, використання різноманітних джерел та методів фінансування інвестиційних проектів: власних коштів компаній, пайових внесків в акціонерний капітал, банківських кредитів, облігаційних позик, емісії акцій, фінансового лізингу, прямого чи непрямого державного фінансування та ін.; по-друге, зниження ризиків при реалізації проекту, їх оптимальний розподіл між усіма учасниками [11].

Схеми та методи проектного фінансування частіше використовуються для нових проектів. Проте за умов рефінансування позик, що є досить актуальною проблемою для вітчизняних підприємств, такі методи також можуть бути прийнятними.

Найбільш привабливими сферами української економіки для іноземних інвесторів за даними Nexia DK є: фінансовий сектор, FMCG компанії, роздрібна торгівля, нерухомість, виробництво та сільське господарство.

Україна може похвалитися присутністю великої кількості (понад 100) британських компаній, включаючи Shell, Marks&Spencer, GSK, BP, BAT, Mothercare, Unilever, Next, BakerTilly, HSBC, Arup, MottMacDonald та інші [60].

Станом на серпень місяць 2014 року Всесвітній банк фінансує 18 активних проектів, ще 2 проекти знаходяться в стадії розробки. Причому 16 проектів анульовано[63].

На сьогодні в Україні дуже гостро стоїть проблема розробки, фінансування та реалізації інвестиційних проектів. Несприятливий інвестиційний клімат негативно впливає на активізацію інвестиційного процесу загалом та залучення іноземних інвестицій зокрема. Головними причинами такої ситуації є:

- політична та економічна нестабільність;

- відсутність ефективної законодавчо-нормативної бази;

- високий рівень корумпованості та бюрократії. У рейтингу TransparencyInternational, серед 177 досліджуваних країн, Україна посідає 144 місце, яке розділяє з такими країнами як Центрально-африканська Республіка, Іран, Нігерія та Папуа-Нова Гвінея [64];

- низький рівень національного інвестиційного менеджменту;

- відсутність дієвої системи страхування інвестицій;

- недосконалість банківської системи та інфраструктури ринків капіталів;

- довготривалість та непослідовність економічних реформ;

- недосконалість податкового законодавства;

- тощо.

Також для інвесторів є неприйнятними значення макроекономічних показників: інфляції, сальдо торгівельного балансу, темпів зростання ВВП тощо.

Експертами Світового Банку та Міжнародної фінансової корпорації (IFC) розраховано місцеУкраїни у рейтингу DoingBusiness (найближчий до оцінки інвестиційного клімату), що зображено втабл. 3.1.

Таблиця 3.1. Місце України у Рейтингу DoingBusiness

Показники	DB 2013 Рейтинг	DB 2014 Рейтинг	Зміна рейтингу
Загалом	140	112	28
Реєстрація підприємств	50	47	3
Отримання дозволів на будівництво	186	41	145
Підключення до системи енергозабезпечення	170	172	-2
Реєстрація власності	158	97	61
Кредитування	24	13	11
Захист інвесторів	127	128	-1
Оподаткування	168	164	4
Міжнародна торгівля	148	148	Без змін
Забезпечення виконання контрактів	45	45	Без змін
Вирішення неплатоспроможності	157	162	-5

* Джерело: [57]

EuropeanBusinessAssociation (EBA) представила свої дані щодо інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості України за 2008-2014 роки (рис. 3.1.). З 30 червня по 31 липня 2014 року було проведено 24-ту хвилю трекінгового дослідження інвестиційного клімату в Україні. Здійснено опитування 103 керівників компаній-членів Асоціації з метою визначення індексу привабливості - оцінки інвестиційної привабливості України. Підготовка до підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС спричинили зріст інвестиційного клімату та індексу інвестиційної привабливості у 3-му кварталі 2013 р. після майже дворічних стабільно низьких експертних оцінок. Те, що ці очікування бізнесу не справдилися, призвело до суттєвого подальшого їх падіння у 4-му кварталі 2013 р. до найнижчого рівня за всю історію їхнього вимірювання - до 1,5 та 1,81 відповідно. Призначення нового уряду, його перші кроки в боротьбі з корупцією, щодо поліпшення судової системи, проголошення наміру здійснення структурних реформ, відновлення співробітництва з міжнародними фінансовими організаціями, що були позитивно сприйняті більшістю українського суспільства, іноземними інвесторами, підписання політичної частини Угоди про асоціацію відкриває нові перспективи співробітництва України й ЄС та формує оптимістичні очікування бізнесу щодо покращення інвестиційного клімату в І кварталі 2014 року. Оцінки позитивних змін у другому кварталі 2014 року пов'язані з обранням нового Президента та визначення ключових напрямків розвитку, пов'язаних з антикорупційною складовою та очікуванням зменшення тиску на бізнес. Також важливою подією в цей час є підписання економічної частини Угоди про Асоціацію з ЄС. Так, значення інвестиційного клімату EBA у І кварталі 2014 р. зросло до 2,0, в ІІ кварталі 2014 року до 2,1; індексу інвестиційної привабливості EBA у І кварталі 2014 р. зросло до 2,72, в ІІ кварталі 2014 року до 2,74, що є найвищими показниками з 2011 р. Проте майже третина експертів, що взяли участь в опитуванні, вважає, що жодних позитивних змін поки що не сталося, але Україна зараз має шанс змінитися на краще [58].

Однак динамічна й нестабільна ситуація в країні, зокрема військові дії на сході Україні, не сприяють подальшому зростанню інвестиційного клімату та інвестиційної привабливості України, радше навпаки, в подальшому, якщо ситуація не зміниться на краще, призведуть до їх падіння.



Рис. 3.1. Поквартальна динаміка інвестиційного клімату України за ІІІ квартал 2008 - ІІ квартал 2014 рр. за даними European Business Association

Разом з тим, Україна має ряд конкурентних переваг: значний науково-технологічний потенціал, багаті природні ресурси, кваліфікована і відносно дешева робоча сила, високий потенціал національного ринку та ін., які однак нівелюються вище наведеними недоліками.

З метою покращення інвестиційного клімату доцільно вжити наступних заходів:

1) стабілізація ситуації на сході країни;

2) забезпечення політичної стабільності;

3) стабілізація економічного середовища;

4) забезпечення чіткого правового поля інвестиційної діяльності;

5) реалізація дієвих антикорупційних заходів;

6) розвиток інвестиційної інфраструктури;

7) удосконалення податкового законодавства;

8) підвищення рівня національного інвестиційного менеджменту;

9) розвиток банківської системи;

10) захист інвестицій.

Таким чином, підсумовуючи вище викладене, слід відмітити визначальний вплив на розробку та реалізацію інвестиційних проектів інвестиційного клімату. Разом з тим, формування сприятливого інвестиційного клімату довготривалий процес, який потребує ефективної та злагодженої політики в усіх окреслених напрямках. Тому в найближчій перспективі Україна залишатиметься країною з низькою інвестиційною привабливістю.

3.2 Удосконалення механізму оцінювання ефективності інвестиційних проектів

Найбільш важливі проблемні питання теорії ефективності інвестиційних проектів можна погодити з дослідженням Х.Я. Яремик та М.І. Яремик, які наголошують на таких проблемах при розрахунку ефективності інвестиційних проектів: за вищенаведеними методами не враховується зношеністьосновних засобів, у методиках не вказується, як обґрунтовувати більшу частину базових показників (ставку дисконту, на який термін здійснюватидисконтування, як обґрунтовувати значення грошового потоку тощо), нівелюється значення математичного апарату, який при цьому застосовується[4].

Виходячи з вищезазначених позицій, виділено проблеми теорії ефективності (в частині інвестиційних проектів) двох рівнів:

1) методичний рівень - створення системи базових та граничних показників, якими обґрунтовується ефективність інвестиційних проектів зурахуванням наступних параметрів (врахування фактору часу, порівняння грошових потоків із запасом, обґрунтування ставки дисконту та коефіцієнтуефективності, обґрунтування періоду приведення, врахування ступеня зносу основних засобів, перехід від дискретного до неперервного процесу);

2) методологічний рівень - врахування зовнішніх екстерналій, або факторів каталактичного характеру - соціально-політичної та екологічної ефективностіреалізації інвестиційних проектів з дотриманням балансу інтересів власника підприємства, зовнішніх інвесторів та держави як суб'єктів інвестиційногопроцесу[4].

Основні проблеми при оцінці економічноїефективності пов'язані з вибором ставки дисконтування та прогнозуванням майбутніх грошових потоків.

Планування доходу від упровадження проекту здійснюється на основі попередньо складених договорів зіспоживачами або маркетингових досліджень ринку. При довгостроковому плануванні неможливо точно розрахуватигрошові потоки. Зі збільшенням строку реалізації проекту збільшуються ризики недоотримання доходу. Необхіднозважати не тільки на рівень інфляції, але й на можливість зміни цін на продукцію, сировину, комплектуючі, енергоносії. Також постійне коливання попиту та пропозиції на ринку товарів і послуг вносить зміни допрогнозованих показників. Виходом може бути залучення споживачів до розробки інвестиційного проекту таукладення ф'ючерсних контрактів. Це мінімізує ризики зниження обсягів продажу в прогнозному періоді.

Ставка дисконтування обирається для кожного проекту індивідуально, залежно від цілей, спрямованостіпроекту та інших його характеристик. Необхідно коректно розбити ставку дисконтування на суму двох частин: безризикова ставка та премія за ризик.

Безризикову ставку дисконтування можна обирати, виходячи з норми дохідності джерел фінансуванняінвестиційного проекту. Джерелами інвестування можуть бути: власні кошти підприємства, грошові кредити, коштиінвестора та ін. При залученні довгострокових чи середньострокових кредитів доцільно в якості ставки дисконтуобирати середньоринкову ставку по кредитам та депозитам. При використанні власного капіталу можнавикористовувати ставку рентабельності власних коштів, середньозважену вартість капіталу підприємства чи інші.

Премія за ризик розраховується на основі проведеного аналізу ризикованості проекту. Для спрощення таприскорення цієї процедури доцільно попередньо класифікувати різні альтернативи. Але для цього потрібнорозробити гнучку систему, яка буде чутлива до зміни прогнозних показників та яка буде розглядати кожний проект ізурахуванням усіх його особливостей (галузь господарства, строк реалізації та ін.).

Також на практиці дуже часто доводиться потрапляти в ситуацію, коли різні показники оцінки інвестицій призводять до суперечливих висновків, що утруднює прийняттяінвестиційних рішень, особливо якщо мова йде про конкуруючі інвестиції. Виникнення конкуренції між інвестиційними проектами можливе, по-перше, через те, що вони є взаємовиключними внаслідок діїзовнішньоекономічних чинників, та, по-друге, внаслідок бюджетнихобмежень. Незважаючи на те, що між показниками , ,, (середньозважена вартість інвестованого капіталу) існує тіснийвзаємозв'язок, про що вже зазначалося у попередньому розділі, у залежності від обраного критерію оцінки ефективності інвестиційвибір може бути різним. Так аналізовані альтернативні проекти можуть відрізнятися запоказниками ефективності: наприклад, за показником найбільш вигідним єпроект А, за показником індексу рентабельності - проект Б, найвищумаксимальну дохідність () має проект В.

Причинами таких суперечливих висновків є:

- відмінності у графіках майбутніх грошових надходжень;

- різні суми необхідних інвестицій.

Отже, у такому разі прийняти рішення на основі розглянутих методівбез додаткового аналізу неможливо. Тому для адекватної оцінки інвестиційної привабливості проектів рекомендується досліджувати графік залежності від зміни норми дисконту - профіль (рис. 3.1.), який:

- не є лінійною залежністю;

- перетинає вісь абсцис в точці, що відповідає внутрішній нормі доходності проекту ();

- перетинає вісь ординат в точці, що відповідає чистим грошовим 48

-

Точку перетину профілів проектів, які порівнюються, прийнято називати точкою Фішера. Вона:

- показує значення норми дисконту, при якому проекти мають однакову інвестиційну привабливість (однакове );

...