Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Джерела та історіографія дослідження

1.1 Джерела з історії світових воєн ХХ ст

1.2 Історіографія дослідження

2. Україна в Першій світовій війні

2.1 Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни

2.2 Діяльність партійних та громадських організацій в роки війни

2.3 Проблеми біженства в Австро-Угорщині та Російській імперії

3. Україна на початковому етапі Другої світової війни

3.1 Україна в політиці європейських держав напередодні війни

4. Україна в німецько-радянській війні

4.1 Бойові дії на території України

4.2 Окупаційний режим та партизанський рух на українських землях

4.3 Визволення України

Висновки

Анотація

Вступ

Війна як спосіб вирішення міжнародних проблем несе з собою масові руйнування і загибель багатьох людей, породжує прагнення до насильства і дух агресії. XX століття ввійшло в історію як епоха, що породила дві світові війни, в яких брали участь десятки країн і мільйони людей.

Перша світова війна, на відміну від усіх попередніх воїн до цього, мала тотальний характер - лише за один тиждень близько 900 млн. жителів планети (а до кінця війни 38 держав з населенням в півтора мільярди осіб, що дорівнювало ѕ усього населення світу того часу) перебували у стані війни. За 4 р., 3 міс. і 10 днів, які тривала війна, було мобілізовано 73,5 млн. осіб. За цей час було вбито 10 млн. осіб (стільки, скільки загинуло в усіх європейських війнах за тисячу років до початку війни 1914-1918 рр.) і поранено близько 20 млн. Прямі воєнні затрати воюючих сторін оцінюються у 208 млрд. доларів США.

Перша світова віи?на стала не тільки одним з наи?більш широкомасштабних зброи?них конфліктів в історіі? людства, але и? змінила політичну карту Європи. За підсумками віи?ни, яку сучасники називали Великою, а дехто и? «віи?ною шістьох імператорів», розпалися Австро-Угорщина та Османська імперія, Німецька імперія стала Веи?марською республікою, а на руі?нах Росіи?ськоі? імперіі?, після громадянськоі? віи?ни, виник Союз Радянських Соціалістичних Республік. На карті Європи знову або вперше з'явилися Польща, Фінляндія, Угорщина, Чехословаччина, Литва, Естонія, Латвія та Королівство сербів, хорватів і словенців.

Саме після Першої світової війни значно посилилася роль держави в суспільстві. Одним з найбільш драматичних, досвід війни став для народів, розділених політичними межами імперій, які вступили між собою у війну. Зокрема, на східноєвропейському театрі воєнних дій на долі українського та польського народів випало мало не найтяжче випробування - бути учасником війни, знаходячись в епіцентрі, на стороні обох воюючих між собою блоків держав.

Українські землі піддалися значним руйнуванням внаслідок війни - від самого початку боїв улітку 1914 р. Аж до початку 1918 р. лінія фронту проходила через українську територію, і протягом усієї війни тут перебував штаб російського Південно - Західного фронту. Ключове геополітичне розташування, а також значні природні й людські ресурси послужили причиною гострої боротьби за них Німеччини й Австро-Угорщини з одного боку й Російської імперії - з іншого. За роки війни в російську армію було мобілізовано 3,5 млн. українців (за іншими даними - 4,5 млн. із загальної чисельності 15,5 млн.), а до складу австрійської армії - близько 300 тис. (близько 9 % від особового складу австро-угорської армії) Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни/В. М. Волковинський // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К., 2004. - Вип. 4. - С.68-69. .

У Другій світовій війні брали участь понад 72 держав, на території яких проживало 80% населення Землі. Бойові дії точились в Європі, Азії, Африці, Океанії на площі 22 млн. км2 і на просторах світового океану. Протягом війни в армії воюючих держав було призвано 110 млн осіб. На фронтах загинуло, за різними підрахунками, від 50 до 65-67 млн. чоловік. 95 млн. було поранено або покалічено. Близько половини загиблих становило мирне населення. Матеріальні витрати складали 4 трлн. дол.

Напередодні війни «українське питання» було розмінною картою в руках європейських держав. Війна для України почалася 1 вересня 1939 р. із нападу нацистської Німеччини на Польщу. Цього дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової війни разом із Німеччиною став Радянський Союз.

З осені 1939 р. 120 тис. українців брали участь у двобої з Вермахтом у складі Війська Польського. Сотні тисяч українців взяли участь у вторгненні на територію Другої Речі Посполитої у складі Червоної Армії, у запеклих битвах у Фінляндії та в захопленні Бессарабії і Північної Буковини. Українці Волині, Галичини, Західного Полісся, Північної Буковини і Бессарабії в перші роки війни на власному досвіді відчули прискорені заходи радянізації, які обернулися десятками тисяч розстріляних, сотнями тисяч депортованих і арештованих.

З червня 1941 р. після вторгнення військ Німеччини та її союзників на територію СРСР уся Україна стала ареною запеклих бойових дій. У складі військ Південно-Західного фронту українці становили до 50% бійців.

Підсумки війни на десятки років наперед визначили складні та суперечливі соціально-економічні процеси, відчутно вплинули на психологію післявоєнних поколінь людей, наслідки яких відчутні й сьогодні.

Проблема війни і миру як ніколи актуальна в наш час. Світова цивілізація нагромадила величезний історичний досвід подолання трагічних наслідків війни, але, на жаль і двадцяте століття не стало винятком у справі застереження глобальних військових зіткнень. Часом вони були ще запеклої, масштабніші, кровопролитної, ніж у попередні століття. Протистояння військово-політичних міждержавних блоків, протиріччя між окремими країнами, міжетнічні конфлікти були і є несприятливими факторами всесвітнього історичного процесу, що призводить до війни. Ці фактори змушують людей знову і знову звертатися до історії світових воєн для того, щоб дати оцінку подіям, винести уроки з них і не повторювати трагічних помилок сьогодні.

Мета дипломної роботи - дослідити вплив воєнних дій на українське суспільство під час Першої і Другої світових воєн. Для досягнення мети нами визначено наступні завдання:

· дослідити військові дії в 1914 - 1918 роках на українських землях;

· проаналізувати діяльність партійних та громадських організацій на українських землях в досліджуваний період;

· охарактеризувати евакуаційні заходи в Австро-Угорщині та Російській імперіях;

· з'ясувати вплив біженства на стан економіки на українських землях у роки Першої світової війни;

· окреслити українське питання напередодні Другої світової війни;

· з'ясувати вплив партизанського руху на українських землях;

· визначити вклад українців в перемогу над Німеччиною;

Об'єкт дослідження: українські землі під час Першої та Другої світової війни.

Предмет дослідження: бойові дії, що мали місце на території українських земель в зазначений період, діяльність українських партійних та громадських організацій, евакуаційні заходи російської та австрійської влади на українських землях в роки Першої світової війни та радянської влади під час Другої світової.

Хронологічні межі дослідження: Період з 1914 р., по 1918 р., (Перша світова) та з 1939р., по 1945р., (Друга світова)

Географічні межі дослідження: українські землі, які під час Першої та Другої світової війни перебували в складі різних країн (Австро - Угорщина, Російська імперія, СРСР, Чехословачина, Польша, Румунія і т.д ).

Дипломна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.

1. Джерела та історіографія дослідження

1.1 Джерела з історії світових воєн ХХ ст

Перша світова війна - історична подія, яка й досі є предметом жвавих наукових дискусій. Радянської владою історія Першої світової війни в Україні висвітлювалася тенденційно, односторонньо, з позицій марксистсько-ленінської методології. Цей глобальний конфлікт перебував у тіні жовтневого перевороту більшовиків та громадянської війни.

Здобуття Україною незалежності, державотворчі процеси значним чином відобразились на процесі дослідження історії Першої світової війни. За нових суспільно-політичних умов, що склалися на рубежі 1980-1990-х рр., наукова думка, відмовившись від застарілих догм, веде активний пошук історичної правди.

Джерел, спогадів, статтей, публікацій, монографій та інших матеріалів про Першу і Другу світову - велика кількість. Дискусії про Першу і Другу світову можна віднести до “вічних” питань так як кожного року з'являються все нові і нові факти, розсекречуються нові архівні матеріали, раніше недоступні, з'являються нові теорії і гіпотези.

Не можна не відмітити що із здобуттям незалежності, українські вчені отримали певну свободу у вивчені матеріалів Першої та Другої світової воєн. Зникла та заангажованість, яка була основою багатьох праць з історії України в радянські часи. Історики отримали можливості для дослідження тем, які раніше було небезпечно досліджувати в СРСР.

Джерельну базу з історії Першої світової можна розділити на три групи : архівні матеріали, опубліковані збірники джерел, мемуарну літературу.

Оскільки територія України на момент початку Першої світової війни була поділена між двома ворогуючими державами - Австро-Угорською та Російською імперіями, то, зрозуміло, що українці отримали найболісніший удар, бо перебували в зоні зіткнення інтересів і армій воюючих коаліцій. Величезною наругою над здоровим глуздом і невигойною раною став феномен “ворогів-братів” (С. Єфремов) - у Першій світовій війні українці воювали по різні боки фронтів. Цей трагічний поділ зафіксовано й в документах з фондів Центрального державного архіву вищих органів управління України.

Джерельна база архіву для дослідження періоду Першої світової хоч не дуже велика за обсягом, але досить різноманітна за тематикою, про що свідчить і перелік фондів, в яких відклалися тогочасні документи.

У фондах вищих органів влади періоду Першої світової війни переважають документи про ведення мирних переговорів, підписання угод, в тому числі про обмін військовополоненими, влаштування біженців тощо. Документи, що відклалися у фондах місцевих органів влади, вміщують інформацію про військовополонених-вихідців з регіону, збір коштів для інвалідів, сімей загиблих під час війни. Досить докладно картину життя українців-вояків російської армії в полоні відображають документи фондів таборів військовополонених на території Австрії, Німеччини, Італії.

Присутні й документальні свідчення про умови перебування українців-вояків австро-угорської армії в таборах на території Росії. Документи (статути, програми, агітаційні матеріали) різних громадських організацій, партій, які зберігаються в окремих з наведених фондів, висвітлюють їх оцінку війни, політичної ситуації, ставлення до воюючих коаліцій. Зокрема, серед опублікованих матеріалів архіву, можна назвати наступі: Доповідь про полонених українських офіцерів, які перебували в російських таборах. 12 травня 1917 р.; Кошторис витрат на утримання та навчання дітей біженців, які виховувались у київських навчальних закладах (ІІ і ІІІ Українські гімназії), на ІV квартал 1917 р.; Списки військовополонених українців табору в Шаморині (Somorja). 07 листопада 1914 р. ЦДАВО України, ф. 4405, оп. 1, спр. 46, арк. 1; Вітальний лист Суспільно-просвітнього гуртка полонених українців у Фрайштадті (Австрія) до запасного куреня Українських Січових Стрільців з подякою за утримання за їхній кошт українських народних шкіл. [1915 р.] та ін.

Зокрема, матеріали фонду 5235 ЦДАВО України “Уряд УНР в екзилі” містить документи з історії легіону УСС, зокрема, один з них - “Поіменний список бойових відділів 1-го полку Українських Січових Стрільців, з 1.06.1916 р., зроблений на основі урядового списку, що зберігався в музеї Наукового товариства ім. Шевченка у Львові”. З “Поіменного списку...” можна дізнатися, що на 1.06.1916 р. цей полк складався з булавного відділу (штаб), вісьмох стрілецьких та однієї технічної сотен; зазначені тут також військове звання, рік та міс - це народження кожного стрільця й офіцера. Ще більше зацікавлення викликає інший документ фонду “Уряд УНР в екзилі” - “Лист втрат легіону УСС. Список поранених, полеглих і тих, що померли від ран та недуг 1914-1918 рр.” Цей документ узагальнено розповідає про долю кожного легіонера під час усієї війни - там зазначено його ім'я, прізвище, військове звання, битви, в яких брав участь, коли був поранений, убитий або помер. До речі, із “Листа...”, стає зрозуміло що багато хто з них саме був учасником битви на горі Маківці. Нарешті, у тому ж фонді “Уряд УНР в екзилі” є ще один важливий документ - “Список старшин(офіцерів), що проходили службу в легіоні УСС від 1914 до листопаду 1918 р.” У ньому також зазначено ім'я, прізвище офіцера, його військове звання на 1918 р., час вступу до легіону, найвищі посади, які обіймав протягом служби, що є цінною інформацією про командний склад Українських Січових Стрільців протягом Першої світової війни.

У документах ЦДАВО небагато інформації стосовно воєнних дій 1914-1918 рр., хоча саме вони були найбільш «популярними» серед наукового загалу. Джерела архіву фіксують інші сторони війни, дозволяють відчути суспільну атмосферу як напередодні, так і в роки війни, висвітлюють її наслідки не тільки в політичному, а й в суто людському вимірі.

До другої групи джерел можна віднести збірники опублікованих документів. Серед них - “Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года” .Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года / Центр. гос. воен.-ист. арх. - М. : Воениздат, 1940. - 548 с.. В даному збірнику можна знайти документи, які пов'язані з Брусиловським проривом і діями 8 - армії. Так в документі №166 йдеться про становище австрійської армії, що воювала на українських землях. Зазначається, що (подається мовою оригіналу): “Австрийское офицерство было деморализовано и бросало свои части и солдат на произвол судьбы. Австрийская армия представляла собой в этот момент толпу безоружных людей, из которых одни бежали в панике через г. Луцк, бросая все на своем пути, а другие массами сдавались в плен. Всего было взято с 23 по 25 мая 922 офицера, 43 625 солдат, 66 орудий, 150 пулеметов, 50 бомбометов, 21 миномет и много другого военного имущества.К исходу 25 мая (7 июня) части армии захватили г. Луцк, совершив прорыв австрийских позиций на фронте 70 - 80 км и продвинувшись в глубь расположения противника на 25 - 35 км” .Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года / Центр. гос. воен.-ист. арх. - М. : Воениздат, 1940 - С.21

В документі №171 йдеться про дерективу якою Брусилов вимагав у 8 - армії (подається мовою оригіналу) “прочно утвердившись на Стыри, на участке Сокуль, Рожище, Луцк, Торговицы, правым флангом наступать на фронт Островек, Н. Черевище, Кашовка, Сокуль, а левым флангом - на фронт Торговицы, Демидовка” Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года / Центр. гос. воен.-ист. арх. - М. : Воениздат, 1940 - С.25.

Чимало цінної інформації, особливо щодо соціальних аспектів перебігу воєнних дій на українських землях, містить мемуарна література так праця Д. Дорошенка, в основі якої також значною мірою лежать спогади самого автора. Багато уваги в ній приділено проблемі біженців, що частково пояснюється причетністю Д. Дорошенка до організації допомоги цій верстві воєнного соціуму. З цього приводу він писав, що "уряд був безпорадний супроти стихійних розмірів нещастя, ним же самим викликаного" Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914-1918 ) У 2-х ч. Ч. 1. Галицька руїна 1914-1917 років./ Д. Дорошенко - Львів : Червона калина", 1923 - С.37

Також не можна оминути роботу В.ВинниченкаВинниченко В. Відродження нації ч. 1/ В.Винниченко - Відень, 1920 -Видавництво “Дзвін”- 348 с. В книзі описано боротьбу українського народу за свою незалежність від Росії. Автор має своє бачення щодо способів пробудження в людях своєї національної гідності. В книзі описується боротьба за рівність українського народу з росіянами, щоб Україна не була в усьому залежною від Росії, а існувала у її складі як самостійна та автономна держава. Історичні факти викладені для опису так званих “змагань” за визволення України. Ідеєю є пробудження в людях національної гордості, прагнення до змін, до розбудови української державності.

Вагомою є джерельна база історії Другої світової війни. Значну частину становлять опубліковані архівні документи фондів Державного архіву громадських об'єднань України, а саме: «Друга світова війна у документах ЦДАГО України (1939-1945 рр.)» Друга світова війна у документах ЦДАГО України (1939-1945 рр.)// Упоряд.: Т.Т.Гриценко, І.Л.Комарова, В.М.Мазур та ін. - К., 1998. - 53 с., “Київ: війна, влада, суспільство. 1939-1945 рр.: За документами радянських спецслужб та нацистської окупаційної адміністрації” Війна, влада, суспільство. 1939-1945 рр.: За документами радянських спецслужб та нацистської окупаційної адміністрації / НАН України. Інститут історії України; Центральний державний архів громадських об'єднань України; Галузевий державний архів Служби безпеки України; Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України. - К.: Темпора, 2014. - 864 с.. У документальному виданні подані матеріали про перебіг подій Другої світової війни. Крізь призму документів радянських спецслужб, нацистських каральних органів і цивільної окупаційної адміністрації, більшість з яких публікуються вперше, авторський колектив збірника намагався простежити місце столичного соціуму в системі функціонування державних структур, показати вплив війни на життя пересічного городянина. Нові документи з Центрального державного архіву громадських об'єднань України, галузевих державних архівів Служби безпеки та Міністерства внутрішніх справ України, дають можливість відтворити цілісну картину життя в роки тотального насильства, подати контроверсійні точки зору і, зрештою, відповісти на питання, що найбільше хвилювали простих мешканців: яким чином вони влаштовували свій побут, виживали, долали скруту і нестатки, як будували свої взаємини з владою.

Значний внесок у публікацію і ознайомлення громадськості з архівними документами зробили співробітники Інституту історії України НАН України. Крім видань епістолярних колекцій, ними опубліковано масив архівних документальних джерел, що відображають події в окупованому гітлерівцями Києві 1941 - 1943 рр.: документи спецслужб нацистської Німеччини, фотографії, зроблені вояками Вермахту, й документи з фондів Національного музею історії України у Другій світовій війні - «Київ очима ворога: дослідження, документи, свідчення» Київ очима ворога: дослідження, документи, свідчення/Інститут історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К., 2012. - 504 с..

"Фашистский меч ковался в СССР" Дьяков Ю. Л., Бушуева Т. С. Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы. - М.; Сов. Россия, 1992. - 384 с. - (Россия в лицах, документах, дневниках) в цьому збірнику йдеться про те, що німецький вермахт в обхід версальських заборон нарощував сили на Сході. В СРСР в глибокій таємниці будувалися і діяли спільні заводи, аеродроми, танкові та авіаційні школи. Тут готувалися найкращі в люфтваффе. У 2009 р. побачив світ двотомник “Радянські органи державної безпеки у 1939 - червні 1941 р.: документи ГДА СБ України” Радянські органи державної безпеки у 1939 ? червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Ред. кол.: Г. Боряк, Вас. Даниленко (відп. ред.), С. Кокін, О. Лисенко, І. Матяш, Н. Миронець; Упорядн.: Вас. Даниленко, С. Кокін. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Служба безпеки України; Галузевий державний архів. ? К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2009. ? 1304 с. . У ньому подано документи, оригінали або копії яких зберігаються в ГДА СБ України. Наукові співробітники архіву - здійснивши грунтовний аналіз архівних фондів, відібрали унікальні, донедавна суворо засекречені документи, що посилили аргументацію підтвердження тези про глибоку обізнаність спецслужб у питаннях наближення світової війни та ймовірності нападу Німеччини на СРСР у червні 1941 р. Також ці матеріали відкривають широкі можливості щодо вивчення соціально-економічних аспектів передвоєнного часу, а водночас - нові сторінки національно-визвольної боротьби. Матеріали “Сборника боевых документов Великой Отечественной войны” Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. ? Вып. 1 / Отв. ред. Небучинов В. А. Управление изучения опыта войны Генерального штаба Вооруженных сил Союза ССР. ? М., 1947. ? 100 с. об'єднують документи стосовно організації наступальних та оборонних операцій радянських військ впродовж років німецько-радянської війни.

Окремим блоком слід виділити опубліковані документи та матеріали, що стосуються партизанського руху на Україні в роки німецько-радянської війни. Зокрема, «Документи про участь радянських партизанів у битві за Дніпро та визволення Києва восени 1943 р.» Документи про участь радянських партизанів у битві за Дніпро та визволення Києва восени 1943 р. (за фондом Українського штабу партизанського руху ЦДАГО України) // Битва за Дніпро. До 70-річчя визволення Києва від нацистських загарбників- К. - 2013. -217 с., “Червоні партизани України, 1941-1944 рр.: маловивчені сторінки історії. Документи та матеріали” Красные партизаны Украины, 1941-1944 гг.: малоизученные страницы истории. Документы и материалы / ЦГАОО Украины, В. С. Лозицкий - член редколлегии, А. В. Кентий, А. Гогун - авторы. - К.: Українська видавнича спілка, 2006. - 430 с.. У збірнику на базі документів з архівів України, Росії, Німеччини та Польщі висвітлюються маловідомі сторони радянського партизанського руху в роки Другої світової війни на території колишнього СРСР. Значна частина документів публікується вперше.

Збірники документів висвітлюють діяльність різних течій партизанського руху. «Збірник документів ОУН і УПА в 1945 році» ОУН і УПА в 1945 році : Збірник документів і матеріалів . В 2 ч . Ч . 1. Редколегія : Боряк Г . В ., Веселова О . М ., Даниленко В . М ., Кульчицький С . В . ( відпов . редактор ). Вступ : Лисенко О . Є . - Упорядники : Веселова О . М . ( відпов . упорядник ), Гриневич В . А ., Сергійчук В . І . - Київ : Інститут історії України НАН України , 2015. - 371 с., представляє собою архівні документи й матеріали, що відтворюють діяльність Організації українських націоналістів ( ОУН ) і Української повстанської армії ( УПА). У збірнику “Літопис УПА. Нова серія. - Життя і боротьба генерала “Тараса Чупринки” Літопис УПА. Нова серія. - Життя і боротьба генерала “Тараса Чупринки” (1907-1950) / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, ЦДАГО України; упоряд.: В. С. Лозицький, А. В. Кентій, ГДА СБ України. - К.: Видавництво “Літопис УПА”, Торонто, 2007. - 832 с., зібрані документи та матеріали за 1907-1950 рр., які характеризують основні віхи життя і діяльності керівника українського визвольно-революційного руху в 1943-1950 рр. генерала Р.Шухевича (“Тараса Чупринки”) на тлі діяльності ОУН та УПА Поряд з документами Галузевого державного архіву СБ України до збірника увійшли документи Центрального державного історичного архіву України, м. Львів, і частково - ЦДАВО України, а також матеріали, які публікувалися в “Літописі Української Повстанської Армії” (Торонто) та в інших виданнях.

Документальне видання “Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення” Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення/ Інститут історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Аеростат, 2014. - 324 с. вперше подає хронікальний вимір визволення населених пунктів України від нацистських загарбників у грудні 1942 р. - жовтні 1944 р. Проект містить складники історії визвольних боїв на українських теренах у роки Другої світової війни, хроніку визволення міст, містечок і сіл України, засновану на широкій джерельній базі, та науково-довідковий апарат.

Значною є група мемуарних джерел. Зокрема слід назвати опубліковані щоденники учасників радянського руху Опору в Україні та командирів партизанських з'єднань, а саме: “Партизанські колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні. Щоденники” Партизанські колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні. Щоденники/ Інститут історії України НАН України, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. - К.: Аеростат, 2015. - 304 с., “Партизанська війна на Україні. Щоденники командирів партизанських загонів і з'єднань. 1941-1944” Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941-1944./Центральный государственный архив общественных объединений Украины, Мемориальный комплекс «Национальный музей истории Великой Отечественной войны 1941-1945 годов» (Украина). - М.: Центрполиграф, 2010. - 670 с.. У науково-документальному виданні “Партизанські колекції…” вперше публікуються повні версії щоденникових записів учасників радянського руху Опору в Україні - Ф. Ткаченка, М.Шеремета, Я.Башмака, К.Степанова та П.Химича. Щоденники віддзеркалюють різні сторони «малої війни»: протистояння підрозділам окупаційних військ, загонам допоміжної місцевої поліції, воякам - членам українського національно-визвольного руху; дають змогу повніше реконструювати соціальні відносини між партизанами та різними верствами населення окупованої України; розкривають особливості повсякдення, побуту й дозвілля бійців партизанських загонів.. Видання “Партизанська війна на Україні..” вперше публікує повні версії щоденників відомих партизанських командирів, які діяли в роки німецько-радянської війни на Україні: генералів С.Ковпака, С.Руднєва, М.Наумова та ін. Щоденники дозволяють глибше оцінити стан і тактику бойових дій партизанських загонів, проливають світло на взаємини партизанів між собою і місцевим населенням.

Окремо слід згадати видання, що містять свідчення тих, хто вижив в фашистських концтаборах та листи остарбайтерів примусово вивезених на роботу в Німеччину.

У виданні «Українські в'язні концтабору Маутгаузен» Українські в'язні концтабору Маутгаузен: Свідчення тих, хто вижив/ Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Український інститут національної пам'яті. - К., 2009. - 336 с. представлені спогади, листи та усні історії наших співвітчизників, які дають змогу пролити світло на особливий досвід перебування українських в'язнів в одному з нацистських концтаборів - Маутгаузені. У збірнику акумульовані матеріали різних категорій ув'язнених Маутгаузена: радянських військовополонених, учасників антифашистського підпілля з окупованої України, діячів ОУН, фундаторів Світової ліги українських політичних в'язнів та колишніх підлітків-остарбайтерів. Використано фотографії, документи та листи із фондів Національного музею історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.

У виданні «...То була неволя» опубліковані спогади, усні інтерв'ю, листи воєнного часу колишніх «остарбайтерів», зібрані й опрацьовані науковцями Інституту історії України НАН України та Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років» «...То була неволя». Спогади та листи остарбайтерів/ Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К., 2006. - 544 с..

У 2012 р. вийшло друком видання, присвячене одній із найменш досліджених складових джерельної бази історії Другої світової війни - масиву воєнних листів, а саме епістолярній колекції «Непрочитані листи 1941-го» Непрочитані листи 1941-го…: дослідження, документи, свідчення/Інститут історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Аеростат, 2012. - 504 с., акумульованій нині у фонді Національного музею історії України у Другій світовій війні. До складу документального видання ввійшли акти кореспонденції в каталогізовано-регестній формі з реконструйованими біографічними даними адресантів і адресатів, задокументовані результати гуманітарної акції «Увага! Пошук! Непрочитані листи 1941-го», розлогий науково-довідковий апарат.

Слід назвати ще один блок джерел - Тюремний мартиролог окупаційного режиму Тюремний мартиролог окупаційного режиму: написи на стінах нацистських казематів /Інститут історії України НАН України, Галузевий державний архів Служби безпеки України, Галузевий державний архів МВС України, Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Харків: Права людини, 2014. - 584 с.. Вперше представлено унікальний комплекс джерел періоду Другої світової війни - написи на стінах в'язнів нацистських тюрем на окупованій території СРСР. Вони акумулюють інформацію як про різні прояви терору в період окупації, так і про окремі категорії його жертв. Робота, проведена упорядниками проекту, дала можливість простежити долі невільників нацистських тюрем, а також показати мету та основні напрями діяльності радянських спецслужб, для яких епіграфічні джерела стали відправною точкою оперативно-розшукової роботи. Гуманітарна складова проекту спрямована на те, щоб донести нащадкам імена невідомих жертв окупаційного терору, вказати нові вектори пошуку відомостей про рідних і близьких, які безвісно згинули в гітлерівських катівнях. Видання покликане стимулювати виявлення документів, які упродовж тривалого часу залишалися поза увагою дослідників.

В радянські часи вагомий вплив на підняття бойового духу військових мала агітація, в тому числі й візуальна. Саме цей аспект представлений у видання “Світові війни мовою плаката” Світові війни мовою плаката. Книга-каталог виставки/ Український інститут національної пам'яті, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Архетип, 2009. - 208 с.. Каталог виставки «Світові війни мовою плаката» є своєрідним зрізом історичної пам'яті, що містить і матеріальні предмети, і зберігає минуле - подих часу, якому є про що говорити, про що мовчати, про що згадувати. Реконструкція трагічних подій І та ІІ світових воєн за допомогою плакатної продукції має ще раз нагадати людству про його обов'язок берегти мир.

Так само і вивчення широкої джерельної бази історії Світових воєн ХХ ст. повинно спонукати людей винести уроки з минулих подій і не повторювати трагічних помилок нині.

1.2 Історіографія дослідження

Застосувавши методи порівняльного аналізу наявної літератури, враховуючи, що провідну роль у висвітленні аспектів вказаної проблеми відігравали політичні чинники розвитку історичної науки в СРСР, беручи до уваги ступінь нагромадження наукових знань, зміни в методології історичних досліджень та наукових концепцій, виділяються три періоди вивчення даної проблеми: перший - радянський період; другий- пострадянський і останній це праці вчених в еміграції.

Перший період охоплює час від кінця війни й появи перших історичних праць, присвячених цій події, до розпаду СРСР, що сприяло оновленню історичної науки. Поява перших дослідників, котрі, як правило, були нещодавніми учасниками війни, ще не стояли перед дилемою фальсифікації подій.

Провідним аспектом вітчизняної марксистсько-ленінської історіографії у дослідженні подій війни був революційний рух та боротьба трудящих за встановлення диктатури пролетаріату на Україні. В центрі наукових зацікавлень істориків, часто на головні ролі була не сама Перша світова, а революційні події 1917 - 1918 pp., які відбувалися під час Першої світової, зокрема захоплення влади більшовиками. Серед них праці М. Скрипника Скрипник М. О. Історія пролетарської революції на Вкраїні: Короткий начерк з портретами. - Харків, 1923. - 85 с, Г. Ачканова Ачканов Г. П. Очерки Февральской и Октябрьской революций в Одессе. - Одесса, 1927. - 40 с., М. Бунегіна Бунегин М. Ф. Революция и гражданская война в Крыму. - Симферополь, 1927. - 336 с. . У цих працях виразно простежується розгляд Першої світової 1914 - 1918 pp. виключно з перспективи революційних подій 1917 p., зокрема для обґрунтування їх закономірності, а також необхідності встановлення більшовицької влади в Україні.

Особливе місце займає фундаментальне дослідження О. Думіна, присвячене історії Легіону українських січових стрільців Думін О. Історія Легіону Українських Січових Стрільців. 1914 - 1918. - Львів, 1936. - 375 с..Він чимало місця відвів розглядові психології січового стрільця, його побуту, представивши все це у широкому часовому й просторовому контексті.

Фактично з початку 1930-х років історія стала заідеологізованою. Це досягалось шляхом перекручень, фальсифікації та замовчування фактів. Наукові праці контролювалися партійним, а точніше сталінським керівництвом. Історики зазнали великого тиску і репресій.

Значно ґрунтовнішим виглядає підхід до проблеми висвітлення подій на українських землях у воєнні роки, здійснений західноукраїнськими дослідниками. У роки між двома війнами у Львові та інших містах Галичини з'явився ряд монографій на воєнно-історичну тематику, автори яких висвітлювали історію визвольних змагань українського народу в роки світової війни. Після закінчення війни всі країни-учасниці пережили справжній мемуарний бум: чимало учасників війни під впливом пережитого видавали мемуари, в яких спробували не лише описати жахи війни, але й зрозуміти роль останньої як у власному житті, так і житті українського громадянства.

Після ХХ з'і?зду КПРС, якии? поклав початок ліквідаціі? наслідків культу особи И?. Сталіна, створюється нова політична атмосфера як у краі?ні загалом, так і в історичніи? науці зокрема. Незважаючи на половинчасті оцінки, розпочатии? процес звільнення історичноі? науки від негативного впливу культу особи і и?ого наслідків відкрив певні можливості для розвитку суспільства, позитивно відбився на розробленні окремих проблем Першоі? світовоі? віи?ни.

В цьому періоді значно збільшилася кількість робіт украі?нських радянських істориків, які торкалися подіи? початку ХХ ст. в Украі?ні. Аналізуючи різноманітні проблеми історіі? Украі?ни цього періоду, украі?нські учені висвітлювали різні аспекти Першоі? світовоі? віи?ни. Основні роботи, що з'явилися в другіи? половині 1950-1960-х рр., були присвячені висвітленню боротьби трудящих Украі?ни проти іноземних окупантів в останні роки віи?ни.

На цьому етапі значно збільшилася кількість робіт украі?нських радянських істориків, які торкалися подіи? початку ХХ ст. в Украі?ні. Аналізуючи різноманітні проблеми історіі? Украі?ни цього періоду, украі?нські учені висвітлювали різні аспекти Першоі? світовоі? віи?ни. Основні роботи, що з'явилися в другіи? половині 1950-1960-х рр., були присвячені висвітленню боротьби трудящих Украі?ни проти іноземних окупантів в останні роки віи?ни. Кошик А. К. Рабочее движение на Украине в годы Первой мировой войны и Февральской революции. - К. : Изд-во Киев. ун-та, 1965. - 324 с.

Серед першочергових завдань, які ставилися в наукових дослідженнях, був комплекснии? аналіз німецькоі? політики щодо так званого “східного питання”. Наи?об'єктивніше оцінюється роль Украі?ни в загарбницьких планах Німеччини у праці відомого дослідника-германіста І.М. Кулинича Кулинич І. М. Україна в загарбницьких планах німецького імперіалізму (1900-1914 рр.). - К.: Вид-во АН УРСР, 1963. - 216 с..

У 1970-ті - на початку 1980-х рр. з'явилися роботи, в яких розглядалася проблема пошуку сепаратного миру великими державами в роки віи?ни. Велика увага приділялася контактам німецько-австріи?ського блоку та радянськоі? Росіі? в період підписання Брестського миру. Дослідники частіше, ніж на попередньому етапі розвитку історичноі? науки, зверталися до висвітлення подіи? віи?ни на територіі? Украі?ни. Проте роботам бракувало нових концептуальних підходів до історіі? Першоі? світовоі? віи?ни, оскільки відбувалося відтворення вже існуючих концепціи?, далеких від правдивого висвітлення історіі?.

Руи?нування тоталітарноі? системи в СРСР та партіи?ноі? монополіі? на правду історіі?, демократизація суспільного життя та проголошення незалежності Украі?ни в 1991 р. поклали початок новому періоду в сучасніи? історіографіі? вивчення проблеми. Так починається другий період у вивченні Першої світової. Зміна ідеологічних доктрин відкрила широкі можливості для перегляду та переосмислення історіі? Першоі? світовоі? віи?ни в Украі?ні. Першими порушили проблему “Украі?на в Першіи? світовіи? віи?ні” періодичні видання, в яких з'являються статті, де по-новому оцінюються та переглядаються окремі аспекти тогочасних подіи? в Украі?ні.

Передусім сучасну украі?нську історіографію теми становлять роботи, які охоплюють загальну проблематику історіі? Першоі? світовоі? віи?ни (В. Литвин) Литвин В. Україна: доба війн і революцій (1914-1920)/ В.Литвин - К., 2003. - 486 с , украі?нську тематику воєнного періоду у міжнародному аспекті (О. Кучик) Кучик О. Україна в зонвішній політиці Антанти (1917-1920 рр.)./О.Кучик - Львів, 2001. - 214 с., віи?ськові та національно-революціи?ні процеси (О. Рубльов, О. Реєнт). Рубльов О. Реєнт О. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр./О.Реєнт, О. Рубльов // Україна крізь віки. - Т.10. - К.: Альтернативи, 1999. - 319 с. біженство (Л.Жванко) Жванко Л. М. Біженство Першої світової війни в Україні : док. і матеріали (1914-1918) / Л. М. Жванко. - Х. : ХНАМГ, 2010. - 359 с..

Третій період пов'язаний з діаспорськими працями. На початку 1990-х рр. діаспорна література відіграла вагоме значення, оскільки представила передусім новии? інформативнии? матеріал, якии? відкидався або був заборонении? для вжитку у радянськіи? історіографіі?. Діаспорні історики привнесли і нову методологію, насамперед позитивістськии? напрямок у сучасну украі?нську історіографію. Це, зокрема, стосувалося праць П. Мірчука Мірчук П. Українська державність 1917-1920./П.Мірчук - Філадельфія, 1967. - 400 с. , І. Нагаєвського Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття./І.Нагаєвський - Київ, 1994. - 410 с., Т. Гунчака Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття/Т.Гунчак -К., 1993. - 288 с. , С. Ріпецького і В. Вериги. Верига В. Визвольні змагання в Україні 1914-1923 рр.: У 2-х т/В.Верига - Львів, 1998. - Т.1. -523 с..

Дослідження українськими вченими історії періоду Другої світової війни було обумовлено передовсім суспільно-політичними змінами, що відбувалися після війни вели до становлення тоталітарного радянського режиму, в умовах якої ставала неможливою свобода історичної думки, і переосмислення національного історичного минулого у контексті світової історії.

Розробку зазначеної теми історіографією можна хронологічно поділити на два періоди. В основі розгляду матеріалу в середині обох періодів покладено принцип послідовності виходу праць. Перший припадає на воєнні і перші повоєнні роки і характеризується емпіричним викладом документального матеріалу. На цей час припадає велика кількість публікацій.

Радянська історіографія характеризується значною увагою до теми Другої світової війни. Здебільшого це питання висвітлювалося в контексті дослідження наслідків німецько - фашистського окупаційного режиму, злочинів німецьких загарбників на окупованих територіях СРСР.

Протягом цього періоду виходять друком переважно узагальнюючі роботи з історії Другої світової війни, довідкові, енциклопедичні видання, які переважно були присвячені черговій річниці з дня Перемоги. Наприклад, “Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу (1941-45)”. Українська РСР у Великій Вітчизняній війні Радянського Союзу 1941-1945рр.: В 3-х т. / Під ред.. Назаренко І. Д. - К.: Політвидав України - 519 с.,

Узагальнююча праця М.В. Коваля, у якій автор концентрує увагу на боротьбі населення України з вивезенням робітників до Німеччини, опору останніх у неволі, аналізує заходи окупантів з мобілізації, умови перебування у нацистській неволі, наголошує на безправному становищі примусових робітників Коваль М. Борьба населения Украины против фашистского рабства/М.Коваль - К.: Наукова думка, 1979. - 134 с. Дослідник ретельно вивчає трансформацію форм і методів трудової політики гітлерівців у тісній залежності від ситуації на фронті, доходить висновку що це був один з проявів геноциду проти українського, білоруського та російського народів. Дане дослідження має велике історіографічне значення, оскільки цілком присвячено українській проблематиці.

Після проголошення у 1991 р. незалежності України розпочалися складні процеси формування нової національної ідентичності, а, отже, переоцінка ідеології, сформованої за попередніх часів. Почався новий період в історії вивчення Другої світової. Попри появу на початку 1990-х рр. невеликоі? кількості науково вартісних праць, уже в цеи? час рельєфно проступають дві тенденціі?. Перша з них виявилась у фокусуванні уваги на людському чиннику, гуманітарніи? сфері віи?ни та оформленні таких напрямів досліджень, як віи?ськова антропологія, соціальна и? усна історія, історія релігіі? та духовного життя, а друга - пов'язана з прагненням надати ціи? сторінці нашого минулого виразно національного звучання. До певноі? міри обидві тенденціі? визначалися цілком природною реакцією на широкі можливості доступу до раніше втаємничених джерел, відсутність цензури и? ідеологічних обмежень, а для декого - і намаганням одержати моральну сатисфакцію за десятиліття утисків, денаціоналізаціі?, диктату, не свободи, а також ствердити органічнии? зв'язок щои?но посталоі? суверенноі? украі?нськоі? держави з національно-визвольними змаганнями нашого народу и? тяглість державницькоі? традиціі?.

Проблеми історії України періоду Другої світової війни стали предметом дискусій істориків різних напрямів. Науковці передусім стали звертатися до тих тем, які були закритими в радянській історіографії. Так, розкриваючи образ трагедії, яку довелося пережити українському народу в роки німецько - радянської війни, вони проаналізували справжні причини поразок її початкового періоду. Дослідники спростували твердження радянських істориків, що головною причиною поразок була раптовість фашистського нападу Новітня історія України (1900-2000). Підручник/ А.Г. Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін.-К.:Вища школа, 2000.-310 с..

Так автори книги "Україна в полум'ї війни.1941-1945" П.Панченко, О.Уткін, В.Горелов Україна в полум'ї війни. 1941-1945 / П.П.Панченко, О.І.Уткін, В.І.Горелов та ін.-К.: Вид-во«Україна», 2005.-560 c. та ін. вважають, що основними причинами нездатності Червоної Армії дати відсіч першим ворожим ударам були "помилки в оцінці можливого часу нападу гітлерівців на СРСР, перевага агресора у силах, досягнута багаторічною підготовкою до війни" Україна в полум'ї війни. 1941-1945 / П.П.Панченко, О.І.Уткін, В.І.Горелов та ін.-К.: Вид-во«Україна», 2005.-С.4. На думку В.Литвина, головна причина поразок "полягає в репресіях 30-х рр., які залишили в душах червоноармійців глибокий слід. Вони погано воювали не тому, що не вміли воювати. Вони не бажали воювати за той лад, при якому були можливі депортації, голодомори і масові репресії" Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939-1945) /В.Литвин.-К.:Видавничий дім«Лі-Терра», 2004.-464 с. В.Ґудзь стверджує, що "найбільше позначилися на перебігу війни сталінські репресії військових кадрів" Ґудзь В. Історія України./В.Ґудзь - К. : Видавничий дім « Слово » . - 2003. - 616 с. . Н.Савченко і М.Подольський дійшли висновку, що "фатальну роль у непідготовленості Радянського Союзу до війни відіграла сліпа віра Й.Сталіна в радянсько-німецький пакт про ненапад"Савченко Н . Історія України : модульний курс / Савченко Н ., Подольский М . - Київ: ЦНЛ, 2006 . - 387 c.. Але незважаючи на ці розходження, висвітлення причин стратегічних поразок радянських військ в сучасних дослідженнях становиться більш глибоким і всебічним.

Також науковці досліджували втрати Радянського Союзу у воєнну добу, вони звернули увагу на цілеспрямоване заниження числа жертв війни в радянській історіографії з метою виправдання тоталітарного режиму. Спочатку в літературі називалася загальна цифра людських жертв в СРСР 7 млн. осіб потім 12, 19, 27 млн. чол. М.Коваль у своєму дослідженні назвав загальну цифру людських жертв в Україні - до 8 млн. осіб. Коваль М. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945 рр.).- Київ: Альтернативи, 1999. - 336 с До такої ж цифри загальних втрат прийшов В.Косик Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні / Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові; Українознавча бібліотека НТШ. - Париж; Нью - Йорк; Львів: 1993. - С.627. Демографічні втрати були ще більші. Необхідно підкреслити, що й сьогодні остаточно не визначені втрати Радянського Союзу і України у війні. Сучасні фахівці припускають, що загальний показник демографічних втрат українців може сягати 13 - 17 млн. осіб Друга світова війна в історичній пам'яті України / [Упорядники: Л.Герасименко, Р.Пилявець]. - Київ - Ніжин: Вид. ПП Лисенко М.М., 2010. -.235 с.

Одним із відгалужень цієі? багатоплановоі? теми, що інтенсивно дебатується у наукових колах, є політика СРСР у період 1938 - середини 1941 рр. У більшості праць головним об'єктом критики виступають радянсько-німецькі контакти, проте тільки окремі дослідники вплітають у своі? теоретичні побудови весь взаємообумовлении? ланцюг зовнішньополітичних кроків та воєнних акціи? Кремля: ставлення до Карпатськоі? Украі?ни, напад на Фінляндію, «визвольні походи» 1939-1940 рр. На жаль, вітчизняні історики, за незначним винятком Коваль М.В. «Превентивна віи?на» чи віроломна агресія? // Укр. іст. журн. - 1992. - N3. - С.124-128 Коваль В.С. Невідомий варіант плану «Барбаросса» // Укр. іст. журн.. - 1996. - N3. - С.41-53., опинилися поза спровокованою історико-публіцистичними творами В.Резуна (В.Суворова) дискусією про «превентивну віи?ну» та віи?ськово- політичну стратегію Москви у першіи? половині 1941 р. Вірогідно, причиною цього є не лише ускладнении? доступ до відповідних джерельних матеріалів, а и? слабкі, спорадичні контакти з росіи?ськими та німецькими фахівцями.

Видання часів незалежності України містять наукові студії вчених-істориків та науковців-музеєзнавців, що розкривають особливості геополітичних чвар та український державницький змаг напередодні Другої світової війни; характеризують особливості бойових дій на теренах України й Європи та участь у них українців, розвій вітчизняного руху Опору; ілюструють життя українського соціуму в умовах нацистської окупації; висвітлюють специфіку повоєнного укладу та фокусують увагу на проблемах національно-визвольного руху Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941-1945 рр.): Наук.-довід. вид. / Авт.-упоряд. О. В. Бажан, А. В. Кентій, В. С. Лозицький та ін. - К., Парламентське вид-во, 2001. - 319 с.. Розкривають питання організації та основні напрямки діяльності УШПР, нелегального ЦК КП(б)У, обласних штабів партизанського руху тощо. Автори-упорядники на базі архівних документів із фондів партизанського руху Центрального державного архіву громадських об'єднань України висвітлюють історію створення партизанських формувань, що вели бойову та диверсійну діяльність в Україні та за її межами (у Польщі, Угорщині, Чехословаччині) під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр. Україна. Війна. Власна пам'ять / Інститут історії України НАН України; Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. - К., 2015. - 264 с.

Окремі праці розкривають братовбивче протистояння, що розгорнулося на окупованій території СРСР - війна між поліцією та партизанами. Описуються жорстокі бойові дії, кривавий терор, агентурні комбінації, пропаганда тощо. В них значна увага приділена і долі мирного населення, яке опинилося між двома вогнями. Дослідження базуються на документах Вермахту, СС, НКВС, ДРУ, Центрального та Українського штабів партизанського руху, партійних організацій, а також інтерв'ю з учасниками та свідками подій Родня. Полиция и партизаны, 1941-1944. На примере Украины / Авт.-сост: А. Гогун, И. Дерейко, А. Кентий. Редкол.: Лозицкий В., Кокин С., Лысенко А. - К.: Украинский издательский союз, 2011. - 576 с..

Серед монографій виокремлюються праці Ю. Киричука Киричук Ю. Нариси з історії українського національно - визвольного руху 40 - 50 - х років ХХ ст. / Ю.А. Киричук. - Львів: Видавництво ЛНУ імені Івана Франка, 2000. - 304 с. й А.Русначенка Русначенко А . Народ збурений: Національно - визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940 - 1950 - х роках. - К.: Пульсари, 2002. - 519 с , де подано узагальнену характеристику ідеологічних та організаційних засад, військово - політичної діяльності самостійницьких сил. Г.Стародубець звернулась до діяльності повстанського руху, подавши його визначення й змістове наповнення. Публікація дослідниці заклала підґрунтя соціально - історичних аспектів цієї проблематики Стародубець Г. Ґенеза українського повстанського запілля: Монографія. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 464 с.. На унікальній джерельній базі та нових теоретичних підходах виконано праці Д.Вєдєнєєва й Г.Биструхіна Вєдєнєєв Д. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українських націоналістів та УПА. 1920 - 1945 / Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. - К.: Генеза, 2006. - 408 с , автори яких професійно аналізують бойові, диверсійні, терористичні, оперативно - агентурні, розвідувальні й контррозвідувальні форми та методи діяльності оунівської підпільної мережі й Української повстанської армії. До найбільш зважених та аргументованих досліджень історії українського самостійницького руху слід віднести до роботу А.Кентія Кентій А . Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941 - 1942 рр . - К.: Інститут історії України НАН України, 1999 . - 201 с. . Спираючись на широкий комплекс архівних джерел, він створив праці, в яких ця сторінка минулого постає в тісному взаємозв'язку з військово - політичними, дипломатичними, соціально - економічними процесами 1941 - 1942 рр. Це дозволило автору встановити мотивацію багатьох подій, стратегію й тактику основних гравців збройного протистояння.