Репресії розпочалися і щодо національних меншин як покарання за “нелояльність до Радянської влади. В Україні почались масові департації. В травні 1944 року таку акцію було проведено в Криму, звідки було виселено 165 тис. кримських татар, 14,7 тис. греків, 13,4 тис. болгар, 8,5 тис. вірменів. Бугай М. Депортація кримських татар у 1944 р./ М.Бугай // Укр.іст.журнал - 1992. - № 1. - С.32

У звільнених від гітлерівців районах негайно розпочалося відродження економіки, транспорту, утсанов зв'язку. На це була спрямована постанова ЦК ВКП(б) і РНК СРСР від 21 серпня 1943 року “Про невідкладні заходи по відновленню господарства в районах, звільнених від німецької окупації”. Матєєнко Р. Б.Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Р.Матєєнко.,Б.Лановик - Київ: Генеза, 1999 - С. 332.

Уже в ході визволення перших українських територій військові частини розпочали відбудову і відродження підприємств, транспорту, сільського господарства і закладів культури. Так, наприклад, у Харкові військові підрозділи дорожньої служби, вже за 12 днів після визволення міста відремонтували і побудували 14 мостів. У Києві за два тижні військовими будівельниками був споруджений низьководний залізничний міст через Дніпро довжиною 1059 м. Лише з грудня 1942 по грудень 1944 року військовими та цивільним населенням в Україні було відновлено 21 тис. км. залізничних шляхів, 615 мостів, 28,5 тис. км.ліній зв'язку, 260 суден піднято з дна Дніпра і 227 з них було відремонтовано; відновлено роботу і побудовано 29 аеропортів і 295 посадкових майданчиків. Все це давало змогу підтримувати наступ Червоної армії та відроджувати економіку звільнених від німців районів України. Матєєнко Р. Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Р.Матєєнко.,Б.Лановик - Київ: Генеза, 1999 -С. 334

Безцінний внесок у відновлення мирного життя в Україні внесли інженерні війська та сформовані з юнаків допризивного віку осоавіахімівські команди. У 1943-1945 рр. вони знешкодили мінні поля на площі 550 тис. кв. км., очистили від смертоносної зброї більш як 47 тис. населених пунктів, що складало 90% території України.

Основу відновлення народного господарства України складали промисловість, транспорт і зв'язок. За два роки українцями було введено в експлуатацію 123 великих і 506 середніх та малих шахт, розпочалося будівництво 50 нових шахт по видобутку коксового вугілля. Успішно відроджувалась нафтова і енергетична промисловість. Великих успіхів досягли металурги, машинобудівники, хіміки і будівельники, які протягом 1943-1945 рр. відродили 14 домен, 35 мартенівських печей, 38 прокатних та трубних станів, два бессемерівські конвертори, 95 великих машинобудівних підприємств і 80 хімічних заводів. Матєєнко Р. Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Р.Матєєнко.,Б.Лановик - Київ: Генеза, 1999 - С. 334.

У Харкові 1944-1945 рр. було відроджено і збудовано нових 495 промислових підприємств, 30 тис.кв.м. житла, відновили роботу 28 вузів, 33 технікуми, 30 науково-дослідницьких інститутів. Запрацювали водопровід, трамвайний і тролейбусний транспорти. Матєєнко Р. Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Р.Матєєнко.,Б.Лановик - Київ: Генеза, 1999 - С. 335.

Значна увага приділялась відновленню економіки західної України. В грудні 1944 року для оперативного керівництва цим процесом була створена Рада допомоги західним областям. В результаті прийнятих заходів тут за короткий термін було відроджено і стало працювати 1700 підприємств і 500 промислових артілей.

Важкою працею піднімалося з руїн сільське господарство. Всі радянські республіки допомогали Україні відродити колгоспи, радгоспи і МТС. Вони надали Україні більше 11 тис. тракторів, семи тисяч вантажних автомобілів, більше тисячі комбайнів, 311 тис. коней, 284 тис. голів великої рогатої худоби. Матєєнко Р. Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства/ Р.Матєєнко.,Б.Лановик - Київ: Генеза, 1999 - С. 335

Разом із звільненням земель на них повертався і морально-психологічний пресинг сталінської бюрократичної системи. Особливої недовіри у партійних органів викликали люди інтелектуальної праці. Представники творчої інтелігенції, які оспівували патріотизм, огульно звинувачувалися в українському буржуазному націоналізмі, а ті, хто орієнтувався на інтернаціоналістські сюжети, - в космополітизмі. Так у життя творчої інтелігенції надовго входили страх і невпевненість.

Вигнання нацистів з території західних регіонів України не принесло справжнього миру її народу. Наступаюча Червона армія зіткнулась з Українською повстанською армією. Хоч радянські війська прийняли на цю територію з гаслами свободи, соціалізму, інтернаціоналізму, проте в пам'яті широких верств населення західноукраїнського регіону виникали картини примусової радянизації, репресій, депортацій 1939-1941 рр.

З'явилися нові підстави потужній машині беріївських каральних органів широко використати репресивні дії. На їх тлі меркло те добре, що робилося для західних регіонів. Дійсно ця територія була визнана пріоритетниою і на її розвиток виділялися величезні кошти для відбудови та індустріалізації, культурно-побутового будівництва, ліквідації неписьменності, утвердження українства. Однак ці процеси гальмувалися порушенням законності з боку органів влади, примусовою колективізацією селянських господарств.

І все ж визволення України від нацистів загарбників має виняткове значення для історичної долі нашої держави, оскільки вигнання гітлерівців означало її відродження і повернення з небуття.

Україна як суб'єкт державного права перестала існувати, коли її території захопили німці. А.Гітлеру і третьому рейху в їх змаганні за світове панування була потрібна тільки така Україна як невичерпний постачальник “продовольства і сировини, німецька Індія”. Фюрер розглядав її територію і як зручний плацдарм для подальшого просування на схід. Тому фашистське керівництво особливу увагу приділяло саме українському театру дій.

Але не тільки А.Гітлер був зацікавлений у підпорядкуванні України. Український геостратегічний фактор у глобальних розрахунках Й.Сталіна також посідав важливе місце - і як найважливіший театр воєнних дій, і як наріжний камінь військово - промислового комплексу.

Саме залежність воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів обумовила вкрай безкомпромісний, гранично запеклий характер бойових дій на території України. Через те Україна неймовірно й потерпіла, розплачуючись і за гітлерівську агресію, і за згубні прорахунки сталінського керівництва. Деревянкин Т. Великая Отечественная война : цена Победы/Т.Деревлянкин // Экономика Украины. - 2000. - № 5. - С.54

Україна була центральною ділянкою європейського театру воєнних дій. З нею пов'язані основні події на 4,5 - тисячному радянсько-німецькому фронті, який був вирішальним у системі фронтів Другої світової війни (у 1941-1945 рр. тут знаходилось від 56 до 76% загальної кількості дивізій вермахту, причому 607 з них було розгромлено саме на цьому фронті, тоді як на інших фронтах зазнали поразки 176 німецьких дивізій).

Протягом Другої світової війни саме на українській землі більше всього тривали активні бойові дії, велися такі великомаштабні операції 1941 р., як танкова битва в районі Луцьк - Броди - Рівне, Київська та Одеська операції, бої у 1942 р. під Харковом. На українських землях відбулися і найбільш успішні наступальні операції у другій половині 1943 - 1944 роках : Донбаська, форсування Дніпра, Нікопольсько-Криворізька, Кримська, Львовсько-Сандомирська, Корсунь-Шевченківська битви, подолання гірських масивів Карпат. Деревянкин Т. Великая Отечественная война : цена Победы/Т.Деревлянкин // Экономика Украины. - 2000. - № 5 - С.55

З 9 вересня до 28 жовтня 1944 р. військами Четвертого Українського фронту здійснювалася Карпатсько-Ужгородська наступальна операція з визволення Закарпатської України та сприяння військам Першого Українського фронту в Карпатсько-Дуклянській операції. Після запеклих боїв в умовах бездоріжжя та важкодоступної гірсько-лісистої місцевості війська 4-го Укр. фронту на 18 жовт. оволоділи Руським, Ужоцьким, Верецьким, Яблуницьким та ін. перевалами, м. Рахів, с. Ясіня. У результаті Карпатсько-Ужгородської операції закінчилося звільнення від нацистської окупації території України.

Війна на території України не припинялася з червня 1941 р. до 28 жовтня 1944 р. З цих 40 місяців 35 припадають на активні бойові дії регулярних військ. Запеклі бої й битви відбулися в більш ніж у 100 населених пунктах України. Деревянкин Т. Великая Отечественная война : цена Победы/Т.Деревлянкин // Экономика Украины. - 2000. - № 5 - С.55

На території України була проведена майже половина стратегічних операцій німецько - радянської війни. У бойових операціях на території України взяло участь 54 армії збройних Сил СРСР. Дії регулярних військ поєднувались зі збройною підпільно - партизанською боротьбою, яка розпочалась на грунті несприйняття ідеології фашизму українським народом.

Таким чином, перемога під Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р., а також самовіддана праця мільйонів людей в тилу під гаслом «Все - для фронту, все - для перемоги» створили необхідні передумови для наступу Червоної армії по всьому фронту. Відкрилася можливість для оволодіння Лівобережною Україною, форсування Дніпра і створення стратегічних плацдармів на Правобережжі. Забезпечивши чисельну перевагу над ворогом (за даними західних істориків, Червона армія в той час мала потрійну перевагу в людях і - завдяки американським поставкам - майже п'ятикратну - в техніці), радянські війська просувалися на захід, витісняючи нацистських загарбників з України.

Битва за визволення України тривала 22 місяці й складалася з низки великих операцій (Корсунь-Шевченківська, Львівська, Карпато-Ужгородська), в яких брало участь до половини живої сили й бойової техніки всієї радянської армії. Вона стала одним із найважливіших етапів на шляху до Перемоги.

Отже, визволення України було важливою частиною процесу розгрому Третього Рейху. Перемога стала можливою завдяки значному нарощенню військової сили з боку СРСР та плідній співпраці фронту і тилу. Війна зумовила кардинальні зрушення в суспільному житті України. З одного боку - це, численнив людські жертвами, руйнації. З іншого - з війною повґязане зростання свідомості українського народу, концентрація в межах однієї держави основної частини українських етнічних земель.



Висновки

Дві світові війни, які мали місце в першій половині ХХ століття, принесли багатьом народам смерть і розруху. Європейці вживають термін “Велика війна” щодо цих жахливих подій але тільки щоб показати наскільки ці війни були масштабними за кількістю країн, що брали участь в конфлікті; за кількістю жертв, руйнацій, біженців, економічними втратами, знищеними державами. Ці війни вже довершений факт, який не змінити, але людство має змогу оцінити ці події, зробити висновки і не повторювати трагічних помилок сьогодні.

Наростання політичної кризи у світі, загострення капіталістичних протиріч наприкінці ХІХ ст. і особливо на початку ХХ ст., призвели до створення в Європі двох ворожих воєнно-політичних союзів: Антанти, що об'єднувала Англію, Францію, Росію та "Троїстого союзу", до складу якого входили Німеччина, Австро-Угорщина та Італія. Вони й зіткнулись у першій світовій війні.

Перша світова війна стала першим жахливим досвідом сучасного ведення воєнних дій. Вона почалася 1 серпня 1914 р. й закінчилася 11 листопада 1918 р. у ній взяли участь 38 з 59 країн світу. До діючих армій було мобілізовано 73,5 млн солдатів, з яких більше 10 млн. загинуло і понад 20 млн. було поранено. Це було військове протиборство між блоками найбільших світових держав початку ХХ ст. - Антанти, що об'єднувала Велику Британію, Росію, Францію та Четверного союзу - Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія. Одним з найголовніших театрів воєнних дій була територія України, насамперед Східна Галичина, Закарпаття, Північна Буковина та західна частина Волині.

Причинами війни були зіткнення геополітичних інтересів двох блоків. Передумови війни формувалися задовго до її початку, вони були закладені з утворенням держав буржуазного світу. Разом із окресленням кордонів визрівали і міжнаціональні суперечності. Епіцентром Першої світової війни став Балканський півострів.

Найгостріші суперечності за сфери впливу виявилися між Німеччиною та Францією, Австро-Угорщиною та Російською імперіями, а також між державами всередині самих блоків.

Трагізм становища українського народу полягав у тому, що позбавлений власної державності, він став військовим ресурсом для імперій, які не переймались інтересами цього народу, а українські землі стали об'єктом експансії та ареною найкровопролитніших боїв. Понад 3,5 млн. українців воювало в російській армії і понад 250 тис. - в австрійській. До останніх слід додати ще 2,5 тис. Українських січових стрільців. Єдиний народ опинився у різних воюючих таборах.

Українці Австрії одразу відреагували на початок воєнних дій. 3 серпня 1914 р., щоб забезпечити українців єдиним об'єднаним представницьким органом, усі українські партії утворили у Львові Загальну Українську Раду на чолі з авторитетним парламентським діячем К.Левицьким. Рада закликала всіх українців боротись за конституційну Австрію, їхнього найбільшого друга проти самодержавної Росії. Незабаром Рада висунула ідею створити всеукраїнський військовий загін. На ідею відгукнулося понад 28 тис. національно свідомих юнаків, багато з яких належали до організацій "Січ", "Сокіл". Стурбовані можливістю виникнення великих українських військових загонів, впливові поляки у Відні потурбувалися, щоб на службу до Українського легіону прийняли лише 2.5 тис. осіб.

У результаті запеклих і затяжних боїв були знищені сотні сіл, десятки містечок, зруйновані 650 шкіл, понад 500 тис. житлових і господарських будинків. Десятки тисяч людей, рятуючись від репресій і боїв, опинились у становищі біженців і кинуті владою й у Росії, і в Австро-Угорщині напризволяще.

Війна негативно вплинула на стан промисловості і сільського господарства “підросійської” України. Вже в перші місяці війни було закрито майже 400 промислових підприємств, а в 1915-1917 рр. - понад 1400. На десятках і сотнях заводів і фабрик обсяг промислового виробництва скоротився на 30 % і навіть 75 %. Розвалювався транспорт, що викликало загострення продовольчої кризи. Зросли ціни. У сільському господарстві не вистачало робітників, реманенту, робочої худоби. Посівна площа у 1916 р. скоротилась на 1 млн. 900 тис. десятин, валовий збір зерна у порівнянні з 1913 р. впав на 200 млн. пудів.

Загальні людські втрати України в роки Першої світової війни (на фронті, від голоду й епідемій) становили 500 тис. людей.

Перша світова війна збільшила трагедію позбавленого державності і роз'єднаного українського народу. Але в умовах військового протистояння двох імперій українське населення все більше усвідомлювало свою вікову і нерозривну єдність. I з цим розумінням український народ вступив у другу російську революцію, а головне - уже і в свою власну національну революцію

Війна стала логічним завершенням суперечливих процесів «довгого» (в історичному вимірі) ХІХ ст. і водночас значною мірою визначила основні вектори розвитку світу впродовж наступних десятиліть. “Велика війна” із вражаючою силою виявила кризу світогляду і тих цінностей, які були визначними у попередньому столітті, розбила позитивістську віру людей в майбутнє, прогрес, мудрість і доцільність тих форм суспільства, які існували до війни. І на додаток Версальська система породила цілий ряд нових суперечностей і розбіжностей, послужила причиною появи могутніх реваншистських течій і настроїв у переможених державах. Війна 1914-1918 рр. не стала війною, яка, як сподівалися її учасники, покінчила б з усіма конфліктами, а стала передвісником нової війни, ще жахливішої і більш руйнівної, заклала фундамент для початку Другої світової війни.

Безпосереднім чином передумови Другої світової віи?ни виникають з Версальсько- Вашингтонськоі? системи - розстановки сил, яка склалася після Першоі? світовоі? віи?ни. Головні переможці (Франція, Великобританія, США) виявилися нездатні зробити нову систему світоустрою стіи?кою - переможені були максимально принижені, два ключових держави-противника (Австро-Угорщина і Туреччина) розчленовані. Німеччина була позбавлена можливості повноцінно брати участь в міжнародних справах, обмежена в можливості створити повноцінні зброи?ні сили і обкладена контрибуцією, але при цьому не була розділена.

У 30-ті роки різко загострилися міждержавні і внутрішні суперечності провідних капіталістичних країн. Незадоволені наслідками першої світової війни, правлячи кола Японії, Німеччини та Італії почали вести підготовку до нового перерозділу світу. Західні країни робили все для заохочування Німеччини і Японії до нападу на СРСР, розраховуючи вступити в конфлікт у сприятливий момент і зі своїми свіжими силами нав'язати знекровленим і виснаженим воюючим сторонам свої умови.

Друга світова війна - війна, що кардинально змінила світ. В цю війну були втягнуті понад 60 держав з кількістю людей близько 4/5 всього населення Земної кулі. Війна охопила величезні території Європи, Азії та Африки, досягла берегів Нової Землі і Аляски на півночі, Атлантичного узбережжя на заході, Курильських островів на сході, меж Єгипту, Індії та Австралії на півдні. Війна забрала більш як 57 мільйонів життів, з них 27 мільйонів - у Радянському Союзі. Цим самим Друга світова стала ще більш кривавою ніж Перша світова.

Тож, причинами початку Другої світової війни можна вважати несправедливість Версальської угоди, що поставило багато народів у принизливе становище, сприяло приходу до влади сил, які прагнули до реваншу, нового переділу світу; економічну кризу 30-х років, яка загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об'єднати зусилля у боротьбі за збереження миру; політику урядів Британії та Франції, спрямовану на "умиротворення" агресора, а також "ізоляцію" США, які, прийнявши закон про нейтралітет, фактично самоусунулись від впливу на розвиток подій у світі; підписання пакт про ненапад між СРСР та Німеччиною і таємний протокол до нього, що відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.

В такій ситуації “українське питання“ набувало політичної ваги. Перед початком Другої світової війни українські землі перебували у складі чотирьох країн, які різнилися за економічним розвитком та устроєм, а гра на бажанні українців до об?єднення свої земель могла дестабілізувати дані країни що б мало серйозні суперечності. “Українську карту“ можна було якісно розіграти на дипломатичному поприщі.

23 серпня 1939 р. керівники відомств іноземних справ СРСР і Німеччини В.Молотов і Й.Ріббентроп підписали договір про ненапад терміном на 10 років. Крім цього, було підписано і таємний протокол, який містив положення що стосувалися українських земель: встановлювалась межа розподілу Польської держави по лінії рік Нареву, Вісли і Сяну.

Поряд із формуванням новоі? політичноі? системи в західних областях здіи?снювалися кардинальні соціально-економічні реформи, які мали на меті повністю інтегрувати приєднані територіі? в загальноукраі?нськии? господарськии? комплекс. Населення західних областей України гостро відчуло ту несвободу, якою огорнув тоталітарний режим кожну людину, даючи їй гарантований мінімум засобів існування. Тому переважна більшість населення Західної України, яке раніше вітали прихід Червоної Армії, згодом переглянули свої погляди, серед населення зміцніли антирадянські настрої.

22 червня 1941 р. Німеччина напала на СРСР, неоголошена війна тривала 1418 днів і ночей і забрала життя понад 27 млн. громадян СРСР, в тому числі більше 8 млн. українців.

У Радянській державі фашистська Німеччина бачила головну перешкоду для своїх планів досягнення світового планування. Ще задовго до війни гітлерівці розробили жахливу програму поневолення і винищення народів СРСР. Згідно з генеральним планом “Ост” Україні в намірах фашистського рейху відводилось особливе місце. Україна мала назавжди стати аграрною колонією, а Донбас - “другим Руром”,и гітлерівське керівництво ставило за мету якомога швидше оволодіти розвинутою економічною базою українських земель, її багатими сировинними і паливними ресурсами.

В результаті невдалих військових операцій радянської армії на початку війни, 22 липня 1942 р. вся територія України була окупована фашистськими військами. Німці запровадили тут жорстокий окупаційний режим з поліцейським терором. Україну було перетворено на колонію, що стала джерелом продовольства і робочої сили.

Після захоплення України, величезною допомогою діючій армії стала партизанська і підпільна боротьба в тилу ворога.

В українському антифашистському русі Опору існувало дві течії : радянський рух Опору (партизани та підпільники) та національно-визвольний рух Опору на чолі з ОУН. Зважаючи на те, що перша течія прагнула відновлення статусу України у складі СРСР, а друга - відродження незалежної Української держави, то закономірно, що між ними точилася жорстока боротьба.

У своєму розвитку радянський партизанський рух пройшов кілька умовних етапів. Перший етап тривав з початку війни до кінця 1942 р. Було визначено оптимальні організаційні форми й ефективні методи боротьби у ворожому тилу. Другий етап - це так звана «стабілізація». Він продовжувався до середини 1943 р. і характеризувався появою штабів партизанського руху. Матеріальна допомога Великої землі давала змогу народним месникам не лише боронити власні бази, протистояти каральним акціям фашистів, а й тримати під контролем цілі райони, поступово переходити до здійснення рейдових операцій. Третій етап тривав до повного розгрому фашистів. Він характеризується великомасштабними диверсіями, численними рейдами.

Складовою частиною антифашистського руху опору в Україні стали формування, утворені під егідою уряду УНР в екзилі та ОУН. Націоналісти прагнули організувати українську армію, яка в союзі з Німеччиною принесе українському народу незалежність. Так було створено Дружини українських націоналістів (ДУН), сформовано українські батальйони “Нахтігаль” (“Соловей”) і “Роланд”, які проходили свій вишкіл під керівництвом німецького Абверу. Ігнорування Німеччиною “українського питання” й невизнання проголошення Акта про незалежність України 30 червня 1941 р. призвели до того, що ОУН почала створювати власні військові загони для боротьби за самостійність як з німецькими, так і з радянськими військами. Стратегія не передбачала ведення широкомасштабної віськової боротьби проти обох ворогів. В її основі лежала тактика виснаження кожного з них, накопичення власних сил, нанесення ударів там, де ворог цього не чекає.

Наявність двох, хоч і нерівнозначних за масштабами та ефективністю, сил руху Опору (з перевагою на боці комуністичної) була особливістю українського театру партизанських дій.

Перемога під Сталінградом у лютому 1943 р., розгром німецьких військ у Курській битві в серпні 1943 р., а також самовіддана праця мільйонів людей в тилу під гаслом «Все - для фронту, все - для перемоги» створили необхідні передумови для наступу Червоної армії по всьому фронту. Відкрилася можливість для оволодіння Лівобережною Україною, форсування Дніпра і створення стратегічних плацдармів на Правобережжі. Забезпечивши чисельну перевагу над ворогом, радянські війська просувалися на захід, витісняючи нацистських загарбників з України. Остаточно визволити територію України вдалося лише у жовтня 1944 р.

Намагаючись переосмислити історичне минуле, можна прийти до розуміння того, що період Другої світової війни є особливим, переломним у тривалому й суперечливому процесі формування незалежності України. Активна участь українського народу в антигітлерівській коаліції, його величезні людські жертви, колосальні матеріальні збитки сприяли поглибленню національної свідомості як у радянській, так і в національно - патріотичній формах, сприяли усвідомленню його місця серед інших народів, а відтак активізували процес поступового реального наповнення державницького потенціалу України, зміцнили її престиж в СРСР та за кордоном. 

Список використаних джерел та літератури

1. «...То була неволя». Спогади та листи остарбайтерів/ Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К., 2006. - 544 с.

2. Боговис Н. Зверства немецко-фашистских захватчиков: документы / [сост.: Н. Боговис, О.Алёшина; под ред. М. Ченалина]. - Б. м.: Воениздат, 1943. - 71 с.

3. Бойчук А. Мої переживання під большевиками. 1939-1940 / А. Бойчук // На християнській ниві: Спомини. - Нью-Йорк, 1978 - 107 с.

4. Болибок П. Моё детство в оккупации/ Болибок П. - Київ, Кам'янець-Подільський , 2004. - С . 299-304;

5. Винниченко В. Відродження нації ч. 1/ В.Винниченко - Відень, 1920 -Видавництво “Дзвін”- 348 с.

6. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє-минуле (1914-1918 ) У 2-х ч. Ч. 1. Галицька руїна 1914-1917 років./ Д. Дорошенко - Львів : Червона калина", 1923. - 131 с

7. Фашистский меч ковался в СССР: Красная Армия и рейхсвер. Тайное сотрудничество. 1922-1933. Неизвестные документы.- М.; Сов. Россия, 1992. - 384 с.

8. Записка об украинском движении за 1914-1916 годы с кратким очерком истории этого движения, как сепаратистко-революционного течения среди населения Малороссии. - [Б. м.],1916. - 75 с.

9. Західна Україна під большевиками ІХ.1939-VІ.1941 /[ред. М. Рудницької]. - Нью-Йорк, 1978 - 477 с.

10. Зверства немецко-фашистских захватчиков: документы. - Вып. 1. - М.: Воениздат, 1942. - 40 с.

11. Кедрин-Рудницький І. Життя - події - люди. Спомини і коментарі / І. Кедрин - Рудницький. - Нью-Йорк.- 1976 - 880 с.

12. Київ в дні нацистської навали : за документами радянських спецслужб . - Київ-Львів , 2003. - 526 с .

13. Київ: війна, влада, суспільство. 1939-1945 рр.: За документами радянських спецслужб та нацистської окупаційної адміністрації / НАН України. Інститут історії України; Центральний державний архів громадських об'єднань України; Галузевий державний архів Служби безпеки України; Галузевий державний архів Міністерства внутрішніх справ України. - К.: Темпора, 2014. - 864 с.

14. Красные партизаны Украины, 1941-1944 гг.: малоизученные страницы истории. Документы и материалы / ЦГАОО Украины, В. С. Лозицкий - член редколлегии, А. В. Кентий, А. Гогун - авторы. - К.: Українська видавнича спілка, 2006. - 430 с.

15. Крип'якевич І.Галичина під час російської окупації. Серпень 1914 - червень 1915/І.Крипякевич. - Львів, 1915. - 116 с

16. Левицький Є. Листи з Німеччини / Є.Левицький. - Відень : Союз Визволення України, 1916. - 47 с.

17. Літопис УПА. Нова серія. - Т. 10: Життя і боротьба генерала “Тараса Чупринки” (1907-1950) / Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України, ЦДАГО України; упоряд.: В. С. Лозицький, А. В. Кентій, ГДА СБ України. - К.: Видавництво “Літопис УПА”, Торонто, 2007. - 832 с.

18. Наступление Юго-Западного фронта в мае-июне 1916 года / Центр. гос. воен.-ист. арх. - М. : Воениздат, 1940. - 548 с.

19. Непрочитані листи 1941-го…: дослідження, документи, свідчення/Інститут історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Аеростат, 2012. - 504 с.

20. Німці в Україні 20?30-ті рр. XX ст.: Збірник документів державних архівів України / Упорядн.: Яковлева Л. В., Чирко Б. В., Пишко С. П. НАН України. Інститут національних відносин і політології, Інститут історії України; Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. ? К., 1994. ? 244 с

21. Німчук І. 595 днів совєтським в'язнем / І. Німчук. -Торонто, 1950 - 238 с.

22. ОУН і УПА в 1945 році: Збірник документів і матеріалів. В 2 ч. / Ред. кол.: Боряк Г. В., Веселова О. М., Даниленко В. М., Кульчицький С. В. (відп. ред.); Упоряд.: Веселова О. М. (відп. упоряд.), Гриневич В. А., Сергійчук В. І. НАН України. Інститут історії України. - Ч. 2. - К.: Інститут історії України, 2015. - 366 с.

23. Партизанская война на Украине: Дневники командиров партизанских отрядов и соединений, 1941-1944 / Сост. О. В. Бажан, С. И. Власенко, А. В. Кентий, Л. В. Легасова, В. С. Лозицкий (рук.). - М.: Центрполиграф, 2010. - 670 с.

24. Партизанская война на Украине. Дневники командиров партизанских отрядов и соединений. 1941-1944./Центральный государственный архив общественных объединений Украины, Мемориальный комплекс «Национальный музей истории Великой Отечественной войны 1941-1945 годов» (Украина). - М.: Центрполиграф, 2010. - 670 с.

25. Партизанські колекції Національного музею історії України у Другій світовій війні. Щоденники/ Інститут історії України НАН України, Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс.- К.: Аеростат, 2015.- 304 с.

26. Радянські органи державної безпеки у 1939 ? червні 1941 р.: документи ГДА СБ України / Ред. кол.: Г. Боряк, Вас. Даниленко (відп. ред.), С. Кокін, О. Лисенко, І. Матяш, Н. Миронець; Упорядн.: Вас. Даниленко, С. Кокін. НАН України. Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Служба безпеки України; Галузевий державний архів. ? К.: Вид. дім “Києво-Могилянська академія”, 2009. ? 1304 с.

27. Сборник боевых документов Великой Отечественной войны. ? Вып. 1 / Отв. ред. Небучинов В. А. Управление изучения опыта войны Генерального штаба Вооруженных сил Союза ССР. ? М., 1947. ? 100 с.

28. Світові війни мовою плаката. Книга-каталог виставки/ Український інститут національної пам'яті, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Архетип, 2009. - 208 с.

29. Сообщения Советского информбюро. ? Т. 1: Июнь ? Декабрь 1941 года. ? М., 1944. ? 456 с.

30. Тюремний мартиролог окупаційного режиму: написи на стінах нацистських казематів /Інститут історії України НАН України, Галузевий державний архів Служби безпеки України, Галузевий державний архів МВС України, Центральний державний архів громадських об'єднань України. - Харків: Права людини, 2014. - 584 с.

31. Україна. Хроніка визволення: дослідження, документи, свідчення/ Інститут історії України НАН України; Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років». - К.: Аеростат, 2014. - 324 с.

32. Українські в'язні концтабору Маутгаузен: Свідчення тих, хто вижив/ Інститут історії України НАН України, Меморіальний комплекс «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років», Український інститут національної пам'яті. - К., 2009. - 336 с.

Монографії, посібники,статті

33. Андрусищин Б. Україна в роки Першої світової війни / Б. Андрусищин // Історія в школі. - 1998. - №5 - 6. - С. 6 - 12

34. Білас І. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953 : Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. Документи і матеріали / І. Білас. - У 2 кн. - К. : Либідь - Військо України, 1994. - Кн. 2. - 686 с.

35. Бугай М. Депортація кримських татар у 1944 р. /М.Бугай // Укр.іст.журнал - 1992. - № 1. - С.29-44.

36. Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною / [редкол. Ю. Ю. Сливка та ін.] - К. : Наукова думка, 1989. - 488 с.

37. Волковинський В.М. Бойові дії на українських землях у роки Першої світової війни/В. М. Волковинський // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - К., 2004. - Вип. 4. - С. 60 - 69

38. Вєдєнєєв Д. Меч і тризуб. Розвідка і контррозвідка руху українс ьких націоналістів та УПА. 1920 - 1945 / Вєдєнєєв Д., Биструхін Г. - К.: Генеза, 2006. - 408 с

39. Велика війна 1914-1918 рр. і Україна / упоряд. О. П. Реєнт ; НАН України, Ін-т історії України. - К. : КЛІО, 2013. - 784 с.

40. Головченко В., Солдатенко В. Українське питання в роки Першої світової війни /В.Головченко, В.Солдатенко - К. :Парламентське вид - во, 2009. -- 448 с

41. Горбань Ю.Український політичний вибір в контексті першої світової війни/Горбань Ю., Шпаченко В. // Перша світова війна і слов'янські народи. - 225 c.

42. Гунчак Т. Україна, перша половина ХХ століття./Т.Гунчак -Київ: Либідь, 1993. - С. 221-246.

43. Ґудзь В. Історія України./В.Ґудзь - К. : Видавничий дім «Слово » . - 2003. - 616 с.

44. Деревянкин Т. Великая Отечественная война : цена Победы/Т.Деревлянкин // Экономика Украины. - 2010. - № 5. - С. 40 - 57

45. Дерейко І.І. Місцеві допоміжні структури та військові формування поліції безпеки та СД на теренах райхскомісаріату «Україна» 1941-1944 рр. / Дереи?ко І.І. // Сторінки воєнної історії України. - 2009. - N12. - С.177-184.

46. Дереи?ко І.І. Організаційне та матеріальне забезпечення поліційних структур і підрозділів у райхскомісаріаті Україна // Дерейко І.І. / Укр. іст. журн. - 2009. - N1 - С.87-106

47. Донік О. Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим та цивільному населенню в Україні у роки Першої світової війни (1914-1918 рр.)/Донік О// Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип.4. - 182 с.

48. Друга світова війна в історичній пам'яті України (За матеріалами Українського інституту національної пам'яті) / [Упорядники: Л.Герасименко, Р.Пилявець]. - Київ - Ніжин: Вид. ПП Лисенко М.М., 2010. -.235 с

49. Жванко Л. М. Біженство Першої світової війни в Україні (1914-1918) / Л. М.Жванко. - Х. : ХНАМГ, 2010. - 359 с.

50. Заброварний Б. Й. Українське село в роки Першої світової війни : навч. посіб. / Б. Й. Заброварний, О. Г. Михайлюк. - Луцьк : Надстир'я, 2002. - 148 с.

51. Заполовський В. Буковина у останній війні Австро-Угорщини. 1914-1918/Заполовський В - Чернівці, - 2013.- 241 с

52. Зорик А. С. Политические партии России и Украины в годы Первой мировой войны / А. С. Зорик ; Харьк. гос. акад город. хоз-ва. - Х. : Основа, 2002. - 256 с.

53. История дипломатии/ Сост. А. Лактионов. - М.: АСТ,2005. - 943 с.

54. Історія України з давніх часів до наших днів: соціально-політичні аспекти. В.І.Ніколаєнко та ін. Харків: ХДПУ, 1994. - вип.3. - С.81-102.

55. История Первой мировой войны 1914-1918. /под редакцией И. И. Ростунова М., 1975. - В 2-х т. - Т.1. - 204 с.

56. Кентій А . Нариси історії Організації українських націоналістів в 1941 - 1942 рр . / Кентій А . - К.: Інститут історії України НАН України, 1999 . - 201 с.

57. Киричук Ю. Нариси з історії українського національно - визвольного руху 40 - 50 - х років ХХ ст. / Ю. Киричук. - Львів: Видавництво ЛНУ імені Івана Франка, 2000. - 304 с.

58. Кобець О. Записки полоненого : пригоди і враження учасника Першої світової війни / О.Кобець. - 5-е вид. - К. : Глобус, 1993. - 331 с.

59. Коваль М. Друга світова і Велика Вітчизняна війни та сьогодення. Роздуми історика / М. Коваль // Укр.іст.журн.-1995.-№3.-С. 3-22

60. Коваль М. «Превентивна віи?на» чи віроломна агресія? / М. Коваль // Укр. іст. журн. - 1992. - N3. - С.124-128;

61. Коваль В. Невідомий варіант плану «Барбаросса»/ М. Коваль // Укр. іст. журн.. - 1996 - N3. - С.41-53

62. Коваль М. Український народ у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. / М. Коваль //Укр.іст.журн. - 1990. - № 3. - С. 88-95.

63. Коваль М. Україна в Другій світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939 - 1945 рр.) / М. Коваль - Київ: Альтернативи, 1999. - 336 с

64. Косик В. Україна і Німеччина у Другій світовій війні /В. Косик //Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові; Українознавча бібліотека НТШ. - Париж; Нью - Йорк; Львів: 1993. - 627 с.

65. Кошик А.Рабочее движение на Украине в годы Первой мировой войны и Февральской революции/ А. Кошик. - К. : Изд-во Киев. ун-та, 1965. - 324 с.

66. Курилишин К. Українське життя в умовах німецькоі? окупацї (1939-1944 рр.): за матеріалами україномовної преси - Л., 2015. - 215 с.

67. Кульчицький С. Україна між двома війнами (1921 - 1939 рр .)/С.Кульчицький - К .: Видавничий дім “ Альтернативи ”, 1999. - 336 с.

68. Кураєв О. Ідея української держави і нові засади «східної політики» Німеччини (1914 - 1916) / О. Кураєв // Розбудова держави. - 2000. - №2 - 12 С 160 - 170.

69. Лисенко О.Система управління окупованими територіями України (1941-1944) / О.Лисенко // Історія державної служби в Україні. - Т.2. - 2014.- С.289-334.

70. Литвин М. Історія галицького стрілецтва. /М. Литвин - Л., 1991 - 222 с.

71. Литвин В. Україна в Другій світовій війні (1939-1945) /В.Литвин.-К.:Видавничий дім«Лі-Терра», 2004.-464.с

72. Макарчук С. Українська республіка галичан. Нариси про ЗУНР./ Макарчук С - Л., 1997 - 192 с.

73. Марчук В. Українська Греко-Католицька Церква. Історичний нарис / В. Марчук. - Івано-Франківськ : Плай, 2001. - 164 с.

74. Мировые войны ХХ века. - Кн.1: Первая мировая война: исторический очерк. /В.Л. Мальков, Г.Д. Шкундин - М., 2002. - 685 с.

75. Мороз В. Україна у двадцятому столітті / В. Мороз - Тернопіль : Вид. від. упр. по пресі, 1992. - 128 с.

76. Новиков Н. Операции флота против берега на Черном море в 1914-1917 / Н. Новиков. - 3-е изд. - М. :Воениздат, 1937. - 263 с.

77. Новітня історія України (1900-2000). Підручник/ А.Г. Слюсаренко, В.І.Гусєв, В.П.Дрожжин та ін.-К.:Вища школа, 2000.-310 с.

78. Осечинський В. Галичина під гнітом Австро-Угорщини в епоху імперіалізму/ В. Осечинський. - Л.: Книжково-журнальне видавництво, 1954.-188 с.

79. Офіцинський В. Дистрикт Галичина (1941- 1944)./ Офіцинський В. - Ужгород, 2001. - 347 с

80. Перковський А.Л. Демографічні втрати народонаселення Української РСР у 40-х рр. / Перковський А.Л. // Укр.іст.журн. - 1990.-№1. - С. 15-25.

81. Пиріг Р.Я. Крок на міжнародну арену/ Пиріг Р.Я. // Політика і час. - 1992. - № 7-8, С.53-58.

82. Попик С. Українці в Австрії 1914 - 1918. Австрійська політика в українському питанні періоду Великої війни / С. Попик. - К., Чернівці: Золоті литаври, 1999. - 236 с.

83. Потильчак О.В. Професійне навчання і підготовка трудових резервів в Україні в період німецько-фашистськоії окупацї (1941-1944): політика і практика агресора. / Потильчак О.В. - К., 1998. - 218 с..

84. Про минуле заради майбутнього / [упоряд. Шаповал Ю. І.; редкол.: Курас І. Ф. та ін.]. - К. : Вид-во при Київ. ун-ті, 1989. - С.125-163.

85. Реєнт О. Україна в імперську добу (ХІХ - початок ХХ ст.)./ О. Реєнт- К.: Ін-т історії України НАН України, 2003 - 340 с.

86. Реєнт О. Перша світова війна і Україна / О. Реєнт, О. Сердюк//Ін-т історії України НАН України. - К. : «Генеза», 2004. - 480 с.

87. Редліх Ш. Разом і нарізно в Бережанах : поляки , євреї та українці , 1919-1945 / Ш. Редліх ; [ пер. з англ . Н . Вельбовець ]. - К . : Дух і літера , 2002. - 325 с .

88. Родня. Полиция и партизаны, 1941-1944. На примере Украины / Авт.-сост: А. Гогун, И. Дерейко, А. Кентий. Редкол.: Лозицкий В., Кокин С., Лысенко А. - К.: Украинский издательский союз, 2011. - 576 с

89. Рубльов О. Українські визвольні змагання 1917-1921 рр. /Рубльов О., Реєнт О - К., 1999. - 320 с.

90. Руденко Н., Русак А. Армія фашистського агресора: від перемог до поразок. 1941-1945 рр. (Морально-психологічний аспект)/Н. Руденко, А. Русак - К.: Інститут історії України НАН України, 1997. - 344 с.

91. Русначенко А . Народ збурений: Національно - визвольний рух в Україні й національні рухи опору в Білорусії, Литві, Латвії, Естонії у 1940 - 1950 - х роках. /А.Русначенко - К.: Пульсари, 2002. - 519 с

92. Савченко Н. Історія України / Савченко Н ., Подольский М . - Київ: ЦНЛ, 2006 . - 387 c

93. Сарбей В. Національне відродження України./Сарбей В. - К., 1999 (серія «Україна крізь віки», т.9). - 333 с.

94. Сердюк О. Біженство в Україні під час першої світової війни/ О.Сердюк // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип.4. - К., 2002. - С.15 - 30

95. Субтельний О. Україна. Історія /О.Субтельний - К., Либідь, 1992 - 456 с.

96. Стародубець Г. Ґенеза українського повстанського запілля: / Г. Стародубець - Тернопіль: Підручники і посібники, 2008. - 464 с.

97. Степаненко А. Благотворительность православной церкви в Украине в период Первой мировой войны/А. Степаненко // Проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст. - Вип.4. - 154 с.

98. Ступак Ф. Благочинна діяльність на початку XX ст. /Ф.Ступак // Перша світова війна: історичні долі народів. - 207 с.

99. Трубайчук А. Наростання глобальних суперечностей: Причини виникнення Першої світової війни / А. Трубайчук // Історія в школі. - 1996. - №3 - С 5 -7

100. Україна. Війна. Власна пам'ять/ Інститут історії України НАН України; Національний музей історії України у Другій світовій війні. Меморіальний комплекс. - К., 2015. - 264 с.

101. Україна партизанська. Партизанські формування та органи керівництва ними (1941-1945 рр.): Наук.-довід. вид. / Авт.-упоряд. О. В. Бажан, А. В. Кентій, В. С. Лозицький та ін. - К., Парламентське вид-во, 2001. - 319 с.

102. Україна в полум'ї війни. 1941-1945 / П.П.Панченко, О.І.Уткін, В.І.Горелов та ін.-К.: Вид-во«Україна», 2005.-560 c.

103. Україна і світ. Історія господарств від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства. - Київ: Генеза. - 1999. С. 326-356.

104. Українські січові стрільці,галицькі воїни Архистратига Михаїла / С. Липовецький. - К. - 2010. - 96 с.

105. Фашистська окупація України в 1941-1944 рр. у працях західних вчених. // Укр.іст.журнал. 1994. - № 5. - с.127-136

106. Хома І. Січові Cтрільці. Створення, військово-політична діяльність та збройна боротьба Січових Стрільців у 1917-1919 рр. / І.Хома. - К. : 2011. - С.25 - 52

107. Шайкан В. Колабораціонізм на території рейхскомісаріату «Україна» та військової зони в період Другої світової війни / В.Шайкан ; НАН України, Ін - т історії України. - Кривий Ріг : Мінерал, 2006 - 534 с.

108. Шевчук В. Украиская повстанская армия/В.Шевчук// Политика и время. - 1991. - № 11. - С. 78-84.

109. Шевченко Л.Культурно-ідеологічні процеси в Україні у 30-40-х рр. /Л.Шевченко // Укр.іст.журн. - 1992. - № 7-8. - С.39-47.

110. Шигалин Г. Военная экономика в первую мировую войну. /Шигалин Г.- М., 1956. - С.135 - 185

111. Яковлев Н. 1 августа 1914 г./Н. Яковлев - М., 2003. - 120 с.



Анотація

The object of the given research is to investigate two World wars, the reasons,and the aims of leaders, what they strived for, and how they achived their aims. What how they the Wars influence on economy, farming, and on people actually

The century of losses and acquires the century, which brings both white and black pages of human history. The century in which person having the strong desive of power and revenge ruings the nations,captures new and new territories,one another hoping attaches the power destroys one's people. Somebody wanted to apart the world, a somebody wanted to create one's empire but counted balance it can be saying that such was in every century and it is not strange for history. There was ware lots of “monsters” and will be in future.

The XX century is famous for two bloodsheded wars which scales is horrified, two wars which united world, but united incorectly in fight agains one another. The wars in which lost every body, through there was an official winers.

First World War including it's scales huge losses in results of fights, humans at first, fundamental changing in all spheres of social life wastern historians and latery names it Great War.

After the First World War the rose of state had a great extent in society. One of the most dramatic experience became an experience for nation parted by political bounds of empires, which were fighting.

Mostly on East European pictere of was activity, ukrainian and polish people were in the worst probation: to stake part in war, stighting from both sides Ukrainian territories had been deteriorated because of war for the begining of fight in summer 1914 territory of Holychuna and Volyn and mostly Central Ukraine took the leadest part in was on the East of Europe.

It samed, that after such catastrophic war,as for Ukraine, so as for world, nobody wanted go through it again, that is why Germany in leading with Hitler decided do not reiterate and started the most terrible and bloody war ever after, with more casualties more deterioration having bigger space for destroingas enemies so as populations (such as nuclear bomb)

Key words : Century, war, history, fights, First World War, Two Worid War.

Размещено на Allbest.ru

...