Peгіональні інноваційні комплекси в глобальній економіці

Інноваційні імперативи регіонального розвитку в Україні досліджувались В.Чужиковим, Бутко, В. Денисюком, М. Долішнім, В. Онищенко. Дослідженням інноваційних процесів в АР Крим займаються такі кримські вчені, як О. Слепокуров, Л. Бабіна, Ю. Нехайчук, Є. Ніколаєч, О. Солодовніков тощо.

Слід відзначити дослідження українських науковців щодо аналізу та оцінки стану певних регіонів України, зокрема серед нещодавніх публікацій можна назвати дослідження інноваційного розвитку Полтавської, Миколаївської, Черкаської областей. Метою даної статті, є ідентифікація специфічних для кримського регіону проблем та розроблення рекомендацій щодо вдосконалення механізмів розвитку інноваційної активності в регіоні.

Аналіз показників діяльності підприємств та установ, що провадять інноваційну діяльність на території АР Крим, дає підстави зробити певні висновки. В структурі інноваційно-активних промислових підприємств частка підприємств державної форми власності становить 12%, комунальної - 6%, приватної - 82%. При цьому 96,5% від загального обсягу інноваційних витрат становлять витрати приватних підприємств, 2,1% - підприємств комунальної форми власності, 1,4% - підприємств державної форми власності. Інноваційні підприємства переважно сконцентровані в м. Сімферополі та Сімферопольському районі, містах Феодосія, Судак, Керч, Красноперекопськ (див. рис. 1).

Переважна більшість фінансових ресурсів, що спрямовуються на інноваційний розвиток, акумулюються у містах Сімферополь та Красноперекопськ (див. рис. 2).

Рис. 1. Географічна структура інноваційної діяльності промислових підприємств АР Крим станом за 2006 р. за. кількістю інноваційно-активних підприємств (Складено автором за даними Головного управління статистики в АР Крим)

Рис 2. Географічна структура інноваційної діяльності промислових підприємств АР Крим станом за 2006 р. за обсягом інноваційних витрат

Рис. 3. Галузева структура інноваційної діяльності підприємств обробної промисловості АР Крим станом за 2006 р. за кількістю інноваційно-активних підприємств. Джерело: [133]

Щодо галузевої структури інноваційних компаній слід відзначити їх концентрацію у галузях харчової, хімічної промисловості, машинобудування (див. рис. 3-4). Так, у галузі переробки сільськогосподарської продукції та харчової промисловості сконцентровано 49% інноваційних підприємств регіону, витрати яких сягають 32% загального обсягу інноваційних витрат підприємств. Програмою розвитку промислового комплексу в АР Крим до 2007 року передбачалося здійснення значної кількості інноваційних проектів [139]. Так, на проекти реконструкції, модернізації, впровадження нових видів продукції та технологій були заплановані витрати понад 676,871 млн. гри., з яких кошти бюджету АР Крим становили 4,25%, кошти бюджету України - 1,4%. Основними джерелами фінансування інновацій виступають кошти інвесторів в обсязі 427,265 млн. грн., що становить 63,12% загального обсягу витрат за даною програмою, та власні кошти компаній в обсязі 191,893 млн. грн., що становить 28,35%. Кошти інвесторів передбачали залучити такі компанії, як ВАТ «Криммеблі», ВАТ «Сімферопольський склотарний завод», ЗАТ «Кримський Титан», ВАТ «Сиваський анілінофарбовий завод», Феодосійський казенний оптичний завод, ВАТ «Ялтинський рибокомбінат». За рахунок кредиту планували реалізацію проектів щодо впровадження нових технологій ВАТ «Завод «Фіолент» та освоєння випуску п'яти нових видів продукції ВАТ «Євпаторійський пивобезалкогольний завод». Лише шість підприємств регіону планували використовувати диверсифіковані джерела фінансування власних проектів. Найбільші інноваційні проекти вартістю понад мільйон гривень за рахунок власних коштів реалізують такі підприємства, як ВАТ «Фірма «СЕЛМА», ДП «Сімферопольський вінзавод», ВАТ «Шархинський кар'єр», ТОВ «Аквавіта», ЗАТ «Кула-Крим», ТОВ «Керченський стрілочний заводі, ВАТ «ФСК «Море».

Таким чином, у розвитку науково-технічної та інноваційної діяльності у регіоні можна визначити певні позитивні тенденції:

ь зростання кількості організацій, що провадять науково-технічні роботи та реалізують інноваційні проекти;

ь збільшення обсягів робіт, що виконуються за рахунок власних коштів; зростання рівня заробітної плати у сфері науково-дослідної діяльності;

ь проведення наукових досліджень, спрямованих на реалізацію проектів у сфері пріоритетних напрямків інноваційної діяльності АР Крим;

ь значна активізація робіт щодо освоєння випуску нових видів продукції;

ь інтенсифікація процесів модернізації обладнання запровадження нових технологічних процесів, превалювання технологічних інновацій над продуктовими; розширення сфер та галузей промисловості, в яких реалізуються інноваційні проекти.

Рис. 5. Інституційна структура інноваційної діяльності АР Крим у 2006 р. (Складено автором)

Триває процес реорганізації підприємств, що супроводжується значними організаційними інноваціями, пов'язаними зі зміною форми власності організаційно-правової форми, перебудовою організаційної структури, формуванням корпоративної культури, запозиченням та адаптацією сучасних методів управління до вітчизняних умов ведення бізнесу.

Значно стримують інноваційний розвиток інституційні та інфраструктури проблеми. На території Криму відсутні бізнес-інкубатори, технопарки та інші об'єкти інноваційної інфраструктури, незважаючи на наявність численних проектів їх організації, зокрема технопарку «Таврида», бізнес-інкубатору у м. Сімферополь, чисельних інноваційних кластерів у галузі рекреації [140, 70].

Інституційна структура інноваційної діяльності АР Крим представлена не лише підприємствами, а й науково-дослідними організаціями, зокрема установами НАН України, та и навчальними закладами (див. рис. 5). Ефективність управління регіональними інноваційними процесами в АР Крим зменшується внаслідок дії таких чинників, як дублювання координуючими органами регіональної влади функцій та повноважень; непогодженість програм соціально-економічного розвитку автономії із імперативами інноваційного розвитку регіону; фінансова незабезпеченість запланованих заходів. Так, Постановою Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Автономній Республіці Крим на 2006-2008 роки» від 22.02.2006 р. визначені пріоритетні напрямки, які мають бути конкретизовані у Програмі соціально-економічного розвитку АР Крим та Програмі розвитку промислового комплексу в АР Крим [139; 141]. Програма соціально-економічного розвитку АР Крим на 2006 р. не містила заходів, які могли б суттєво вплинути на подальший розвиток регіону на інноваційних засадах. Фінансування важливих для регіону програм щодо розвитку водного господарства, охорони та раціонального використання лісів, впровадження земельної реформи передбачалось здійснити за рахунок додаткових джерел фінансування та понадпланових надходжень до доходної частини бюджету АР Крим [142].

Інноваційній діяльності АР Крим притаманний ряд проблем, що є характерним для всіх регіонів України, а саме:

ь нерівномірний розподіл інноваційно-активних підприємств та організацій за регіонами;

ь обмеженість доступу господарюючих суб'єктів, зокрема суб'єктів інноваційної діяльності, до інформаційних ресурсів, в т.ч. міжнародних;

ь відсутність дієвих засобів щодо захисту прав інтелектуальної власності;

ь низький рівень комерціалізації результатів НДДКР;

ь низький рівень фінансування інноваційних проектів;

ь недостатній розвиток інфраструктури інновацій;

ь слабкий зв'язок між підприємствами, вищими навчальними закладами та науковими організаціями;

ь складність впровадження механізмів венчурного підприємництва та відсутність дієвих методик зниження ризику;

ь низький рівень інноваційної культури суспільства;

ь незначні втрата на наукові дослідження приватним сектором.

Так, 29% валових витрат на проведення науково-дослідних робіт підприємствами та організаціями Криму становлять кошти державного бюджету України.

Подальший розвиток конкурентних переваг кримського регіону передбачає активізацію наукових досліджень та їх комерціалізацію у сфері пріоритетних напрямків інноваційного розвитку Криму та у тих галузях, які формують та у подальшому сприятимуть розвитку потенціалу регіону як туристично-рекреаційного. Нині інноваційний потенціал регіону використовується на дуже низькому рівні. По-перше, слід відзначити факт недостатнього використання інноваційного потенціалу таких специфічних саме для кримського регіону установ, як Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства та океанографії, Кримська експертна рада по оцінці сейсмічної небезпеки та прогнозу землетрусів, Кримська гірсько-лісова науково-дослідна станція, Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування та медичної кліматології ім. І.М. Сєченова та Український науково-дослідний інститут дитячої курортології та фізіотерапії МОЗ України.

По-друге, слід підкреслити складність комерціалізації інноваційних розробок вищими навчальними закладами регіону, в т.ч. такими, які мають структури щодо впровадження власних здобутків, зокрема Південним філіалом «Кримський агротехнологічний університет» Національного аграрного університету», Кримською академією курортного та природоохоронного будівництва, Таврійським національним університетом ім. В.І. Вернадського [143], Кримським державним медичним університетом ім. С.І. Георгіївського.

По-третє, варто наголосити на внеску, який могли б зробити у розвиток інноваційної діяльності в сфері сільського господарства та виробництв, що засновані на використанні нетрадиційних видів сировини, сільськогосподарської продукції із особливими чи лікувальними якостями, таких установ Української академії аграрних наук, як

*Кримська дослідна станція садівництва Інституту садівництва УААН;

Південний філіал Інституту сільськогосподарської мікробіології УААН;

Кримська дослідна станція овочівництва Інституту південного овочівництва та баштанництва УААН;

*Кримський інститут агропромислового виробництва УААН;

*Інститут ефіроолійних і лікарських рослин УААН.

Також, значний інноваційний потенціал не повною мірою використовується такими установами, як науково-виробниче об'єднання "СЕЛТА", Український державний інститут по проектуванню садів та виноградників "Укргіпросад", Південний зональний науково-дослідний центр продуктивності агропромислового комплексу, Кримський філіал інституту гідротехніки та меліорації. Дуже перспективною у цій галузі є реалізація інноваційних проектів Національним інститутом винограду і вина "Магарач", Національним науковим центром - Нікітський ботанічний сад.

Аналіз проблем, що виникають в процесі реалізації наявного інноваційного потенціалу згаданих установ та організацій, свідчить про необхідність пошуку механізмів, які були б здатні вирішити ці проблеми саме на регіональному рівні. Таким чином, перспективи інноваційного розвитку кримського регіону пов'язані з дією наступних чинників:

· активізація малого інноваційного підприємництва у приоритетних для регіону галузях та сферах;

· кластеризація, що має ініціюватися, перш за все, бізнес-асоціаціями та місцевою владою;

· оптимізація структури фахівців, що випускаються установами вищої та професійно-технічної освіти, а також підвищення інноваційної складової освітніх програм;

· вжиття системних заходів щодо підвищення інноваційної культури суспільства.

З метою формування високої інноваційної культури суспільства мають бути вжиті заходи із посилення відкритості та доступності для пересічного громадянина та підприємця інформаційного середовища. Серед таких заходів можна запропонувати проведення інвестиційно-інноваційних форумів, до яких залучатимуться представники бізнесових та наукових кіл; запровадження у Міністерстві економіки АР Крим телефону «гарячої лінії» з питань інновацій; покращення якості консультативної допомоги, що надається органами державної та регіональної влади підприємцям, зокрема під час підготовки документації для отримання фінансування або організаційно-правового оформлення проекту; відновлення діяльності центру науково-технічної і економічної інформації.

Одним із наслідків кластеризації має стати формування системи колективного маркетингу інноваційних ідей та продуктів. Кластер, що представляє собою мережу формальних та неформальних зв'язків між підприємствами, установами та особами, формує найбільш сприятливе середовище для просування певного продукту чи ідеї на регіональному та національному ринках. Велике значення має факт моральної підтримки іншими учасниками кластеру. У подальшому потужні кластери визначатимуть структуру та формуватимуть вимоги щодо якості знань та вмінь випускників вищих та професій но-технічних закладів. Саме таким чином можна активізувати механізми ринкового саморегулювання в сфері інновацій.

Висновки до розділу 4

Таким чином, значний вплив на подальший розвиток регіональних інноваційних процесів та подолання негативних тенденцій у їх розвитку відіграватиме підвищення ролі регіональної влади у формуванні відкритого інформаційного середовища, розвитку інфраструктури інноваційного підприємництва та удосконалення системи моніторингу стану реалізації інноваційних проектів й інноваційного потенціалу регіону в цілому. Мають бути вжити заходи щодо посилення координації діяльності органів регіонального управління зокрема шляхом відновлення діяльності Комісії з науково-технічного прогресу та інноваційного розвитку при Раді міністрів АР Крим або віднесення функцій цієї комісії до компетенції Ради з сприяння залученню інвестицій при Раді міністрів АР Крим. Слід підвищити вимоги щодо якості техніко-економічного обґрунтування та експертизи інноваційних проектів, яким надається фінансування з республіканського бюджету, щодо відповідності пріоритетним напрямкам інноваційної діяльності АР Крим. Слід переглянути заходи, що вживаються регіональною владою із активізації малого та середнього підприємництва. Так, наприклад, слід розглянути можливість надання податкових пільг щодо місцевих податків та зборів підприємця, що інвестують кошти у інноваційні виробництва. В цілому, перегляду потребує система принципів та методологічних засад формування регіональних програм соціально-економічного та інноваційного розвитку.

Висновки

У даній роботі здійснено теоретичне узагальнення та представлене нове вирішення наукового завдання щодо створення механізмів розвитку регіональних інноваційних процесів з метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності України. Визначені суть, місце й роль регіонального інноваційного комплексу у загальній системі світогос-подарських зв'язків. В умовах посилення світової глобалізації та регіоналізації вектор залучення національних економік до міжнародного поділу праці визначається інноваційним характером розвитку країн. На основі аналізу та узагальнення світового та вітчизняного досвіду функціонування регіональних інноваційних комплексів, дисертантом сформульований ряд висновків теоретико-методологічного та науково-практичного характеру щодо вдосконалення механізмів державного управління регіональним інноваційним розвитком з метою підвищення міжнародного економічного статусу України:

1. Доведено, що в умовах світової глобалізації відбувається трансформація чинників міжнародної конкурентоспроможності країн. Основними формами вияву глобальних трансформацій є посилення регіоналізації світового економічного розвитку та зростання рівня його інноваційності. Сучасний етап НТР зумовлює сформування нових принципів поділу праці на основі високих технологій, а запорукою економічного зростання є досягнення високого рівня інноваційності виробництва. При цьому все більшого значення набуває соціальна спрямованість економічної діяльності.

2. Обгрунтовано, що на сучасному етапі економічного розвитку активізація регіональних інноваційних процесів в Україні є пріоритетом у внутрішній політиці з метою створення ефективного механізму економічного зростання, пожвавлення ділової та інвестиційної активності. При цьому найвищі темпи економічного розвитку спостерігатимуться в регіональних інноваційних комплексах, функціонування яких створить підгрунтя для переходу до інтенсивного типу економічного розвитку, структурної перебудови вітчизняної економіки, оптимізації структури форм власності, відновленню та примноженню науково-технологічного потенціалу країни, конвергенції рівнів регіонального розвитку. В межах регіонального інноваційного комплексу формуються нові економічний, організаційний та фінансовий механізми, що передбачає їх наукове обгрунтування, запровадження найперспективніших новітніх технологій та відповідно концентрацію ресурсів для досягнення очікуваних результатів.

3. Обгрунтовано й аргументовано, що одним з найважливіших завдань у найближчий час стане створення оптимальної структури державного управління та нормативного поля, що відповідає світовим стандартам у сфері реалізації регіональних інноваційних процесів. Інтегруючим інструментом державної та регіональної інноваційної політики повинна стати Концепція створення та функціонування регіональних інноваційних комплексів в Україні, втілена у конкретних регіональних Програмах інноваційного розвитку. При створенні системи державного управління регіональними інноваційними процесами слід враховувати становище на світовому й вітчизняному ринках та можливі зміни кон'юнктури на них, високий ступінь ризикованості та невизначеності інформації. Завданнями державного управління регіональними інноваційними процесами є розвиток новітніх прогресивних форм організації інноваційних процесів, створення оптимальної видової та просторової структури регіональних інноваційних комплексів в Україні, активізація малого та середнього підприємництва, сформування системи прогнозування, планування й контролю функціонування регіональних інноваційних комплексів, а також ринку науково-технічної та інноваційної продукції.

4. Доведено, що основними методами державного управління регіональними інноваційними процесами на сучасному етапі є податкова, амортизаційна політика, а також державне фінансування ряду проектів в галузі фундаментальних досліджень, розвиток відповідної інфраструктури, створення інноваційних, технологічних бірж, сформування системи державного замовлення на інноваційну та високотехнологічну продукцію, реалізація заходів щодо підготовки кадрів, активізація участі у функціонуванні міжнародних інформаційних систем у сфері інноваційної діяльності.

5. Запропоновано конкретні рекомендації щодо удосконалення інструментарію управління регіональними інноваційними процесами на державному та регіональному рівнях на основі дослідження та глибокого аналізу управлінських чинників підвищення конкурентоспроможності регіональних інноваційних структур в Україні та активізації її зовнішньоекономічної діяльності. Зокрема визначені принципи побудови системи управління та напрями підвищення ефективності організаційно-управлінського механізму.

6. Подано пропозиції й рекомендації щодо удосконалення організаційно-правового механізму реалізації регіональних інноваційних процесів в Україні на основі проведеного аналізу вітчизняного та міжнародного законодавства у сфері формування та функціонування регіональних інноваційних комплексів.

7. Удосконалено інструментарій визначення інноваційного потенціалу регіонів. Визначені регіони, які мають найвищий інноваційний потенціал, а також регіони, які найповніше реалізують власний інноваційний потенціал.

8. Обгрунтовано, що в умовах формування відкритої економічної моделі в Україні регіональні інноваційні комплекси перебирають на себе функції акумулювання іноземних інвестицій та розміщення експортоорієнтованих виробництв. Посилення впливу регіональних інноваційних процесів на економічний розвиток країни зумовлює їх використання як елементу активізації міжнародного економічного співробітництва, зокрема на світових ринках наукоємної та високотехнологічної продукції.

Список використаних джерел

1. Бусыгина И. Регионы Германии. - М.: РОССПЭН, 2000. - 351 с.

2. Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия / Сост. Б.С. Ерасов. - М.: Аспект-Пресс, 1998. - 556 с.

3. Тарасова В.В. Транскордонне співробітництво в контексті європейських інтеграційних процесів // Науковий вісник Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ: Зб. наук. пр. за матеріалами ХІІІ міжнар. наук.-практ. конференції (9-10 квітня 2002 року, Чернівці). Вип. ІІ. Економічні науки. У 2-х ч. - Чернівці: АНТ Лтд., 2002. - Ч.І. - С. 119-123.

4. Тарасова В.В. Перспективи розвитку прикордонної торгівлі в Україні // Формування торговельних режимів в перехідних економіках в умовах глобалізації (приклад України). Матеріали ІХ міжнародної науково-теоретичної конференції (25-26 жовтня 2001 р.). Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - К. - 2001. - С. 144-145.

5. Доклад о мировом развитии 1999-2000 гг. На пороге 21 века: Пер. с англ.- М.: Весь Мир, 2000. -305 с.

6. Тарасова В.В. Глобалізація та регіоналізація: співвідношення понять // Збірник наукових праць. Вип. 31 / Відп. ред. В.Є.Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2002. - С. 103-108.

7. The Construction of the European Community: A “Regional” Stage, Midway Between Globalisation and Incompleted Federalism. O.Audeoud // Science and Technique of Democracy. - 1997. -№ 22. - P. 170 -180.

8. Иноземцев В.Л. Пределы «догоняющего» развития. - М.: ЗАО «Издательство «Экономика», 2000.-295 с. - (Экономические проблемы на рубеже веков.)

9. Тарасова В.В. Європейський Союз та Східна Европа: проблема розширення // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Проблеми європейської інтеграції та транскордонної співпраці. Вип. ХХІХ. В 2-х т. /НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відповідальний редактор М.І. Долішній. / Матеріали науково-практичної конференції “Проблеми європейської інтеграції та транскордонної співпраці” 20-22 вересня 2001 р./ Львів- Луцьк: Ред.-вид. відд. “Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2001. - Т.1.- С.76-78.

10. История экономических учений: (современный этап):Учебник/Под общ. ред. А.Г. Худокормова.-М.:ИНФРА-М.,1998.-733с.- (Серия «Высшее образование».)

11. Антипина О.Н. Загадка новой экономики знаний («парадокс Солоу»)// Вестник МГУ. Серия 6. Экономика. - 2000. -№6.- С.3-17.

12. Долішній М., Козоріз М. Національна економіка в умовах глобалізації.// Вісник НАН України. -2002. - №3. - С.26-36.

13. The EU Economy: 2001 preview. Investing in the Future. //European Economy. Brussels. -2001. -No 73.- P.507.

14. Innovation in a knowledge-driven economy. Commission of the European Communities.- Luxembourg, 2000. - 31p.

15. Черваньов Д.М. Інноваційні тенденції розвитку міжнародної економіки в сучасних умовах // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001. - Вип. 48. - С.5-6.

16. Рекомендации парламентских слушаний «О законодательном обеспечении инновационной деятельности в Российской Федерации» // Инновации. - 2002. - №5.- С.17-18.

17. Концепция государственной инновационной политики Российской Федерации на 2002-2004 годы // Инновации.- 2002. - №2-3. - С.11-14.

18. Сіденко В.Р. Концептуальні засади стратегії інтеграції України в структури Європейського Союзу // Економіка і прогнозування. - 2001. - №2. - С.26-41.

19. Николаев А. Инновационное развитие и инновационная культура // Проблемы теории и практики управления. - 2001. - №5. - С.57-63.

20. Нуреев Р. Теории развития: дискуссия о внешних факторах становления рыночной экономики (неоклассические модели и их леворадикальная критика) // Вопросы экономики. - 2000. - №7. - С.141-56.

21. Кулькин А.М. Научная деятельность в административно-бюрократической системе // Вопросы философии. - 1989.- №12. - С.3-15.

22. Постанова КМ України “Про концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України” № 916 від 13.07.1999 р.

23. Яковец Ю.В. Циклы. Кризисы. Прогнозы. - М.: Наука, 1999. - 448 с.

24. Иванова Н. Инновационная сфера: итоги столетия // Мировая экономика и международные отношения. - 2001. - №8. -С.22-34.

25. Андрощук Г.А. Основные принципы государственной политики в инновационой сфере // Проблемы формирования и реализации региональной научно-техничекой политики в Украине: Вопросы развития Крыма. Научно-практический дискуссионно-аналитический сборник. Специальный выпуск (№5). - Сімферополь: Таврия. - 1997.-С.19-24.

26. Соснін О. Стратегічний напрям - розвиток високих технологій (Оптика та оптоелектроніка на сучасному етапі НТП) // Вісник НАН України.- 2002. -№8.- С. 31-33.

27. Иванов В.В. Национальные инновационные системы: опыт формирования и перспективы развития //Инновации. - 2002. - №5.- С.19-22.

28. Закон України “Про інноваційну діяльність” від 04.07.2002 р.

29. Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18.09.1991 р.

30. Основы инновационного менеджмента: Теория и практика: Учеб.пособие для вузов/ Ред .П.Н. Завлин и др. - М.: Экономика, 2000.- 475 с.

31. Пересада А.А.Управління інвестиційним процесом. - К.: Лібра, 2002. -472 с.

32. Нагачевська Т.В. Сучасні тенденції управління інноваціями в міжнародній економіці // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001. - Вип. 43. - С.6-10.

33. Корнілова І.М. Проблеми управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств в умовах глобалізації // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001.- Вип. 48. - С.18-21.

34. Сажин Д. Государственная поддержка развития промышленности и технологий в США // Международная экономика и международные отношения. - 1999. - №12. - С.58-61.

35. Бердашкевич А.П. Об основах инновационной политики и деятельности в США // Инновации. - 2002. - №5. - С.57-62.

36. Авсенев Е.В., Егоров И.Ю., Карпов В.И., Слонимский А.А. Наука стран Европы на пороге III тысячелетия.-К.: НИИ статистики Госкомстата Украины,1998.-205с.

37. Баюра Д. Технопарки - способ коммерциализации новых идей // Украинская Инвестиционная Газета.- 2001. -№11. -С.13.

38. Родченко В.В. Международный менеджмент: Учеб.пособие.-К.: МАУП, 2000.-240 с.

39. Иванов И.Д. Европа регионов. - М.: Междунар. отношения, 1998. - 192с.

40. Колдаева Н.Т. Территории с высокой концентрацией научно-технического потенциала и инновационное развитие (Европейский опыт) // Инновации. - 2001. -№4-5. - С.92-94 .

41. Green Paper on Innovation, European Commission Supplement 5/95, Brussels, Luxembourg, 1996. -102 p.

42. Циренщиков В. Научно-техническая политика // Европейский Союз: факты и комментарии. - 2002. - №28.- С.21-22.

43. Циренщиков В. Научно-техническая политика // Европейский Союз: факты и комментарии. - 2000. - №2. - С.19-20.

44. Циренщиков В. Научно-техническая политика // Европейский Союз: факты и комментарии. - 2002. - №27.- С.22-23.

45. Молчанов Н.Н. Инновационный процесс: организация и маркетинг. -СПб.: Издательство С.-Петербургского университета, 1995. - 144 с.

46. Гришин И.Я. Бизнес-инновационные структуры в мире и на Харьковщине: Материалы, полож. в основу головного докл. на науч.-деловой конф. «Технокрай -Конверсия-93».-Х.: РИП «Оригинал», 1993.- 57 с.

47. Белоконь Ю. Защита интелектуальной собственности : международно-правовые аспекты// Международная экономика и международные отношения. - 1998. - № 2.- С.70-77.

48. Инновационный процесс в странах развитого капитализма / Под ред. И.Е. Рудаковой. - М.: Из-во МГУ, 1991. - 144 с.

49. Авдокушин Е.Ф. Свободные (специальные) экономические зоны.-М.: Издательство Московского университета потребительской кооперации, 1993. - 80 с.

50. Мень М.А. Стратегический ресурс социально-економического развития Московской области // Муниципальный мир. -2001. - №2. -С.16-19.

51. Zon Hans van. Towards regional innovation sustem in Central Europe. Sept 1992 FAST Dossier Vol.2: Continental Europe: science, technology and community cohesion. Commission of the European Communities. P. 49.

52. Иванов В.В. Национальные инновационные системы: опыт формирования и перспективы развития // Инновации. - 2002. - №4.- С.14-18.

53. Стеченко Д.М. Іноваційні форми регіонального розвитку: Навч. посіб.- К.: Вища шк., 2002. - 254 с.

54. Сіваченко І.Ю., Кухарська Н.О., Левицький М.А. Вільні економічні зони: Навч. посіб.-К.: Дакор; Алерта, 2001.- 480 с.

55. Галица И. Коммерциализация интеллектуальной собственности и прикладных научных исследований// Экономика Украины.- 2001.- №2. - С .62-65.

56. Данько Т.П., Окрут З.М. Свободные экономические зоны в мировом хозяйстве: Учеб. пособие.- М.: ИНФРА-М,1998.-168 с.- (Сер. «Высшее образование».)

57. Тарасова В.В. Теоретичні аспекти становлення регіонального інноваційного комплексу // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 157. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. - С.173-182.

58. Перевалов Ю.В. Инновационное предпринимательство и проблемы технологического развития // Общество и экономика.- 1997.-№5. - с.16-32.

59. Черваньов Д.М., Нейкова Л.І. Менеджмент інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств України. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. - 514 с.

60. Рыбаков Ф.Ф. Научно-производственный комплекс: сущность, структура, эффективность.- Ленинград: Изд-во ЛГУ.-1985. - 175с.

61. Матохин В.В. Технология коммерциализации результатов инновационной деятельности в научно-технической сфере // Инновации. 2001. №8.-С.59-62.

62. Тарасова В.В. Інформаційне забезпечення функціонування регіонального інноваційного комплексу // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції “Розвиток підприємницької діяльності на Україні: історія і сьогодення”. 24 березня 2003 р., м.Тернопіль. - Тернопіль, 2003. - С. 127-128.

63. Захожай А., Луговский В., Гулеватый В. Рынок научно-технического потенциала промышленности //Экономика Украины. - 2002. - №2.-С.77-79.

64. Хідекелі А. Державна підтримка НАН України // Урядовий кур'єр.- 2000. -№58. - С.5.

65. Пікус Р.В. Управління інвестиційними ризиками //Фінанси України. -2001. - №6. -С.106-113.

66. Дынкин А., Соколов А. Интегрированные бизнес-группы в российской экономике // Вопросы экономики.- 2002.-№4.- С.78-95.

67. Румянцев С. Залучення венчурного капіталу//Цінні папери України. -1999. - №51. -С.1,3.

68. Черваньов Д.М. Міжнародні аспекти інноваційного менеджменту // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка. - 2001. - Вип. 42. - С.4-6.

69. Viala P. Financing young and innovative enterprises in Europe: Supporting the venture capital industry// EIB Papers. - 1998. -Vol. 73, No1: Employment in Europe. - Р.127-143.

70. Балабанов И.Т. Инновационный менеджмент. - СПб.: Питер, 2001. -304 с. - (Сер. «Учебники для вузов».)

71. Конфликтология: Учебник для вузов/ В.П.Ратников, В.Ф. Голубь, Г.С.Лукашова и др.; Под ред. проф. В.П.Ратникова.- М.:ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 521 с.

72. Научно-инновационная сфера в регионе: проблемы и перспективы развития. Под ред. А.А. Румянцева. - СПб.: Наука, 1996. - 194 с.

73. Мурзов К., Глебанова А. Инновационная политика // Российский экономический журнал. -1992. - №7. -С.93-99.

74. Тарасова В.В. Фактори формування регіональних інноваційних комплексів // Збірник наукових праць. Вип. 34 / Відп. ред. В.Є. Новицький. - К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2003. - С. 230-236.

75. Валдайцев С.В. Управление инновационным бизнесом: Учебн. пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 343 с.

76. Цыганов А. Управление рисками при внедрении результатов инновационной деятельности // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность.- 2001. - №8. - С.36-42.

77. Грачева М.В., Кулагин А.С., Симаранов С.Ю. Инновационное предпринимательство, его риски и обеспечение безопасности // Инновации. - 2002. - №5. - С.63-64.

78. Маевский В. Эволюционная теория и технологический прогресс // Вопросы экономики. - 2001. - №11. - С.4-16.

79. Институциональная экономика: Учеб. пособие / Под ред.. акад. Д.С. Львова. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 318 с. - (Сер. «Высшее образование».)

80. Покропивний С.Ф., Новак А.П. Ефективність інноваційно-інвестиційної діяльності: Збірник навчально-методичних матеріалів. - К.: КНЕУ, 1997. -184с.

81. Инновационный менеджмент: Справ.пособие / Под ред. П.Н.Завлина, А.К.Казанцева, Л.Э.Миндели. - Изд.2-е, перераб. и доп.- М.:ЦИСН, 1998.-568с.

82. Фатхутдинов Р.А. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов.-М.:ЗАО «Бизнес-школа “Интел-Синтез”», 1998.-600с.

83. Гринёв В.Ф. Инновационный менеджмент: Учеб. пособие. - К.: МАУП, 2000. - 148с.

84. Инновационный менеджмент: Учебник для вузов/ С.Д. Ильенкова, Л.М. Гохберг, С.Ю. Ягудин и др.; Под ред. С.Д. Ильенковой.-М.:Банки и биржи, ЮНИТИ,1997.-327с.

85. Глобалізація та безпека розвитку: Монографія / О.Г. Білорус, Д.Г. Лук'яненко та ін.; Керівник авт. колективу і наук. ред. О.Г. Білорус. - К.: КНЕУ, 2001. -733 с.

86. Україна. Президент. Послання Президента України до Верховної Ради України. Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки.-К.: Інформаційно-видавничий центр Держкомстату України, 2002. -74 с.

87. Брыль Р. Кто правит миром // Украинская Инвестиционная Газета.-2002.-№33. -С.16.

88. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К.; 2003. - 340 с.

89. Положення про умови проведення економіко-технологічного експерименту у Бродівському районі Львівської області і механізм функціонування територіального інноваційного центру “Броди”, затверджене постановою КМУ від 14.06.1994 р.

90. Кочетков Г.Б. Научно-технические приоритеты республиканской администрации // США, Канада: экономика, политика, культура. - 2002.-№ 4.- С.22-37.

91. Тарасова В.В. Регіональна політика України в контексті европейського регіоналізму: економіко-правовий аспект // Современные социально-экономические проблемы Крыма и пути их решения. / Материалы ІІІ научно-практической конференции. - Симферополь: КИБ, -2002. - С. 86-96.

92. Постанова КМУ “Про концепцію створення С(В)ЕЗ в Україні” №167 від 14.03.1994 р.

93. Закон України “Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків” від 16.07.1999р.

94. Закон України “Про спеціальну економічну зону “Яворів” від 15.01.1999 р.

95. Тарасова В.В. Організаційно-правові засади формування та функціонування регіонально-інноваційних комплексів // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 6 (13) / Голов. ред. О.П.Степанов. - К.: КНЕУ, 2002. -С. 115-122.

96. Постанова КМУ “Про затвердження Положення про формування та використання коштів Української державної інноваційної компанії” №593 від 28.05.2001 р.

97. Наказ Міністерства України у справах науки і технологій “Про порядок виконання функцій інвестиційного керуючого інноваційного проекту” №еллектуальной деятельности) интеллектуальной собственности в качестве имущества предприятия // Инновации.- 2001. - №3. -С.50-51.

98. Закон України “Про господарські товариства” від 19.09.1991 р.

99. Герчикова И.Н. Международные экономические организации: регулирование мирохозяйственных связей и предпринимательской деятельности: Уч.пос. - М.: Консалтбанкир. - 2000.- 624 с.

100. Тарасова В.В. Міжнародно-правові аспекти розвитку регіональної інноваційної діяльності в Україні // Науковий вісник Буковинського державного фінансово-економічного інституту: Збірник наукових праць. Вип. 4: Економічні науки. - Чернівці, 2003. - С. 228-230.

101. Семиноженко В. Технологические парки Украины: первый опыт формирования инновационной экономики // Экономика Украины. -2004. -№1. - С.16-21.

102. Современные инновационные структуры и коммерциализация науки/ А.А. Мазур, Г.С. Маринский, И.Б. Гагауз и др. Под ред. А. Мазура. - Харьков: «Институт монокристаллов», 2000.- 256с.

103. Постанова КМУ “Про заходи щодо розроблення високих технологій напівпровідникових матеріалів, оптоелектронних приладів, сенсорних інтелектуальних систем та забезпечення їх виробництва” №1584 від 30.08.1999 р.

104. Постанова КМУ “Про державне замовлення на закупівлю товарів. виконання робіт, надання послуг для державних потреб на 2002 рік” №261 від 6.03.2002 р.

105. Трансформація структури господарства України: регіональний аспект / За ред. Г.В. Балабанова, В.П. Нагірної, О.М. Нижник. - К.: Міленіум, 2003. - 404 с.

106. Пархомчук Д. Если управлять не получается, нужно продавать // Украинская инвестиционная газета. - 2002.- №27.- С.7.

107. Корнеева Е.И. Офшорный мир. Взгляд изнутри. - М.: ЗАО «Издательство “Экономика”», 2001. - 318 с.

108. Зубкова Е. Доверительное управление исключительными правами: возможности и проблемы //Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. - 2001. -№5.- С.35-40.

109. Кокурин Д.И. Инновационная деятельность. - М.:Экзамен, 2001.-576с.

110. Крючкова П. Саморегулирование бизнеса как способ управления контрактными отношениями // Вопросы экономики. - 2001. - №6. -С.129-143.

111. Білорус О., Ярова Н., Губенко І. Міжнародний маркетинг у сфері торгівлі інтелектуальним продуктом // Вісник НАН України. - 2002. - №5.-С.9-24.

112. Закон України “Про торгово-промислові палати” від 2.12.1997 р.

113. Минакер П. Трансформация региональной экономической политики // Проблемы теории и практики управления. - 2001. -№2. - С. 88.

114. Бландіньєр Ж.-П. Привабливість та конкуренція - проблематика, що лежить в основі планування територій // Інформаційний бюлетень Євро-Україна Консалтинг. -2000. - №2. - С. 2.

115. Роговий В. Актуальні питання розвитку територій з особливим статусом в Україні // Економіка України. -2000. - №11.- С.4-13.

116. Тарасова В.В. Пожвавлення інвестиційної діяльності: хто має за це відповідати // Исследование и оптимизация экономических процесов “Оптимум-2001”. Труды ІІІ- Вопросы экономики. - 2001. - №9.- С.15-27.

117. Пересада А.А.Управління інвестиційним процесом. - К.:Лібра, 2002. -472 с.

118. Корчагин А.Д., Смирнов Ю.Г. Значение и роль малого бизнеса в инновационном процессе // Инновации. - 2002. - №5. - С.23-29.

119. Годин В.В., Корнеев И.К. Информационное обеспечение управленческой деятельности: Учебник. - М.: Мастерство, Высш. шк., 2001. - 240 с.

120. Облік, фінансування та планування науково-технічної та технологічної діяльності в Україні / В.І. Карпов, Ю.В. Єршов, М.І. Лаврик та ін. - К.:НДІ статистики Держ. комітету статистики України, 1999. - 123 с.

121. Франчук И.А. Организационно-управленческий механизм решения проблем в формированиях свободной (специальной) экономической зоны. - Симферополь: Издательство Крымской академии гуманитарных наук, 1998. - 32с.

122. Спільний європейський економічний простір: гармонізація мета регіональних суперечностей: Монографія за редакцією Д.Г. Лук'яненка, В.І. Чужикова. - К.: КНЕУ, 2007. - 544 с.

123. Гальчинский А. Конец еврофедерализма? - Зеркало недели. - №41. - 2007.

124. Довгаль О.А. Національні економіки у процесі глобалізації: об'єднання через фрагментацію? - Економіка і управління. - №3. - 2007. - С 25-33.

125. Кинкейд Дж. Осуществление экономической политики: преимущества и недостатки федеративной модели. - Международный журнал социальных наук. - №-2001.-99-109.

126. Хомич Л.В. Стратегія регіонального розвитку і планування територій // Стратегичні проблеми №4 (5), 2007. с 142-149.

127. Місцевий економічний розвиток: моделі для успіху / Під ред.. М. Дацишина. - Київ: Інститут реформ, 2003. -41 с.

128. Черевко О.В. Програмно-прогнозне забезпечення стійкого економічного розвитку регіонів України / «Регіональна економіка», 2007, №2.

129. Карий О.І., Глинський Н.Ю. Дослідження думки членів територіальної громади в процесі розробки стратегічного плану розвитку міста / «Регіональна економіка», 2007, №3.

130. Підлісна О.А. Стан та перспективи розвитку регіонів України: методи оцінки ефективності територіальних утворень / «Регіональна економіка», 2007, №1.

131. Оперативні дані Державного комітету статистики України. - 10 лютого 2008 р.

132. Постановление Совета Министров АР Крым от 31.01.2008 №26 «Об итогах социально-экономического развития Автономной Республики Крым за 2007 год и отчете о работе Совета министров Автономной Республики Крым за 2007 год»

133. Державна програма соціально-економічного розвитку АР Крим на період до 2017 p., затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2007 р. №1067.

134. Приложение к Постановлению Совета Министров АР Крым от 31.01.2008 №27 «Смета расходов на подготовку и проведение курортного сезона в АР Крым на 2008 г.»

135. Перешкоди для інвестицій в Україну // Додаток до Інвест-газети. - №6 (11 лютого 2008 р.).-2008.-98 с.

136. Освіта в Автономній Республіці Крим. Статистичний збірник. - Сімферополь: ГУ статистики в АР Крим, 2007 р. - 110 с.

137. Програма розвитку промислового комплексу в Автономній Республіці Крим до 2007 року.

138. Малое инновационное предпринимательство в научно-технической сфере. Справочно-информационные материалы к одиннадцатой международной научно-практической конференции «Проблемы и перспективы инновационного развития экономики» - Симферополь, 2006. - 200 с.

139. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим «Про затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності в Автономній Республіці Крим на 2006-2008 роки» від 22.02.2006 р.

140. Програма соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим у 2006 році.

141. Инновационный потенциал Таврического национального университета имени В.И. Вернадского / Приложение к научно-практическому дискусионно-аналитическому сборнику «Вопросы развития Крыма». - Симферополь: Таврия-Плюс, 2005.-200 с

Размещено на Allbest.ru

...