Методи управління експортно-імпортними операціями підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дипломна робота

Методи управління експортно-імпортними операціями підприємства

АНОТАЦІЯ

Методи управління експортно-імпортними операціями підприємства.

Мета роботи полягає в розкритті теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування методів управління експортно-імпортних операцій вітчизняного підприємства.

Завданнями роботи є охарактеризувати експортно-імпортну діяльність підприємства; виявити економічні умови управління експортно-імпортними операціями; дослідити їх облік та внутрішній аудит як форми контролю операцій з акредитивами в системі міжнародних розрахунків, розкрити напрямки удосконалення методів розвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи управління експортно-імпортними операціями у діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку експортно-імпортної діяльності підприємства з виробництва полімерної продукції.

За результатами дослідження сформульовані рекомендації та пропозиції виявлено шляхи удосконалення методів управління експортно-імпортними операціями підприємства та оцінено ефективність управління ними.

Одержані результати можуть бути використані у зовнішньоекономічній діяльності підприємства ТОВ «Полімер».

Дипломна робота містить 121 сторінка, 21 таблиця, 9 рисунків, 10 формул, список використаних джерел з 75 найменувань, 7 додатків.

Ключові слова: методи, експортно-імпортні операції, облік, контроль, ефективність.

SUMMARY

Methods of management of export-import operations of the enterprise

The purpose of the work is to reveal the theoretical positions, methodological support and practical recommendations for the formation of methods of management of export-import operations of the domestic enterprise.

The tasks of the work are to characterize the export-import activity of the enterprise; to identify economic conditions for managing export-import operations; to investigate their accounting and internal audit as a form of control over operations with letters of credit in the system of international payments, to reveal directions of improvement of development methods.

The subject of the study is the theoretical and methodological basis of management of export-import operations in the enterprise.

The object of the research is the processes of development of export-import activity of the enterprise for the production of polymer products.

According to the results of the study, the recommendations and proposals have revealed ways of improving the methods of managing the export-import operations of the enterprise and evaluating the efficiency of their management.

The results obtained can be used in the foreign economic activity of Polymer LLC.

Keywords: methods, export-import operations, accounting, control, efficiency.

ВСТУП

Гальмування розвитку національної економіки як наслідок циклічного прояву світових фінансово-економічних криз зумовила істотне зростання негативного сальдо між експортом та імпортом, яке досягло у 2017 році 6,3319 млрд. дол. (у 2016 році також негативне - 2,8881 млрд. дол.). Згідно з даними Державної служби статистики України, за 2017 рік експорт товарів склав 43,2666 млрд. дол. США, імпорт - 49,5985 млрд дол. Порівняно із 2016 роком експорт збільшився на 19,0% (на 6,9049 млрд. дол.), імпорт - на 26,4% (на 10,3487 млрд. дол.). Коефіцієнт покриття експортом імпорту склав 0,87 (у 2016 р. - 0,93). Такі обставини сприяють погіршенню конкурентних позицій вітчизняних підприємств на міжнародних ринках. Подолання цих негативних наслідків потребує активізації зусиль менеджменту вітчизняних промислових підприємств у напрямку пошуку можливостей нарощування експортного потенціалу як необхідної передумови їх адаптації до вимог сучасної міжнародної конкуренції. Вирішення цього завдання вимагає поглиблення теоретико-методичного забезпечення формування стратегії розвитку методів управління експортно-імпортних операцій вітчизняного промислового підприємства.

Одним із дійових напрямів підвищення ефективності зовнішньоекономічних зв'язків є використання логістичних механізмів її координації. Глобалізація світового ринку, інтенсивний науково-технічний прогрес і поточні тенденції подальшого міжнародного поділу праці збільшують значущість управління потоковими процесами, ініціюють дослідження в цьому напрямі.

Важливий науковий доробок у розбудові теоретико-методичного базису формування розвитку експортно-імпортних операцій підприємства містять праці таких науковців, як С. Бестужева, С. Іващук, О.Гребельник, А. Мазаракі, О. Мельник, Т. Мельник, С. Момот, Л. Петренко, Л. Піддубна, Л. Сєрова, П. Стичішин, Є. Шелест. Питання обліку та контролю як інформаційного забезпечення функцій управління експортно-імпортних операцій підприємства досліджували Г. Коблянська, А. Кабиткина, Н. Парасоцька, Н. Ульянова, О. Бєляков; І. Жиглей; О.Степаненко, І. Лукашова, Л. Жидєєва, О. Бєляков, О.В. Рура, Л. Ірха, Н. Федькевич, С. Пахомов, Е. Курганова. У дослідженні теорії логістики суттєвий внесок належить Т. Алесинській, П. Бурич, А. Гаджинському, М. Гордону, С. Карнаухову, А. Лавровій, В. Омельченко, О. Сумець та ін. Віддаючи належне результатам існуючих досліджень у сфері управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства, необхідно відзначити недостатню розробленість таких основоположних питань як теоретико-методичне забезпечення обліку, контролю розвитку експортно-імпортних операцій, вибору стратегії їх реалізації в умовах зміни внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства. Актуальність, практична значущість і необхідність вирішення окреслених питань зумовили вибір теми дипломної роботи, постановку мети і задач дослідження.

Метою дипломної (квалілфікаціної) роботи є розвиток теоретичних положень, методичного забезпечення і практичних рекомендацій з формування методів управління експортно-імпортних операцій вітчизняного підприємства.

Для досягнення зазначеної мети в дипломній роботі вирішено такі задачі: уточнити зміст експортно-імпортних операцій підприємства;

проаналізувати фактори впливу експортно-імпортні операції підприємства;

розглянути роль методів управління під час виконання експортно-імпортних операцій підприємства;

розкрити характеристика діяльності та проаналізувати фінансові показники підприємства - ТОВ «Полімер»;

проаналізувати методичне забезпечення бухгалтерського обліку операцій з акредитивами на відповідність сучасним їх видам та розширенню операцій з ними;

описати організацію внутрішнього аудиту як форми контролю операцій з акредитивами в системі міжнародних розрахунків;

провести діагностику підприємства ТОВ «Полімер» у реалізації експортно-імпортних операцій;

розробити шляхи удосконалення методів управління експортно-імпортних операцій;

дослідити ефективність управління експортно-імпортними операцій підприємства - ТОВ «Полімер».

Для досягнення поставленої мети і вирішення поставлених у роботі завдань використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: аналізу і синтезу, морфологічний, системний підхід - для узагальнення основних понять в системі формування розвитку експортно-імпортних операцій підприємств та визначення імперативів його розвитку; економіко-статистичний аналіз, графічний - для дослідження фінансового стану та виявлення проблем розвитку експортно-імпортних операцій; групування та порівняння - для обґрунтування діагностики підприємства; синтезу, експертних оцінок та формалізації - для розробити шляхи удосконалення методів управління експортно-імпортних операцій та вибору стратегії його розвитку.

Предметом дослідження є теоретико-методичні основи управління експортно-імпортними операціями у діяльності підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку експортно-імпортної діяльності підприємства з виробництва полімерної продукції.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти, що регламентують ЗЕД діяльність підприємства України, вітчизняні та зарубіжні наукові публікації з питань застосування методів в управлінні експортно-імпортними операціями підприємства, матеріали Державної служби статистики України, інформаційно-аналітичні матеріали міжнародних економічних і фінансових організацій, фінансова фактографічна звітність підприємства ТОВ «Полімер».

Апробація результатів дипломної роботи. Основні положення і висновки, викладені в роботі опубліковано у статті «Контроль експортно-імпортних операцій підприємства» (збірник статей студентів, Ірпінь, 2018 рік).

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО УПРАВЛІННЯ ЕКСПОРТНО-ІМПОРТНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1 Сутнісна характеристика експортно-імпортних операцій підприємства

В умовах глобалізації ринку та інтеграційних процесів в економіці потребує подальшого розвитку теоретичне обґрунтування поняття експортно-імпортних операцій підприємства та управління ними у середовищі функціонування бізнесу, що динамічно розвивається. Глобалізація в економіці впливає на розширення діяльності суб'єктів господарювання та створює умови для виходу на зовнішні ринки товарів. Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) підприємницьких структур є важливим елементом в освоєнні нових збутових ніш, пошуку доступу до обмежених сировинних ресурсів, налагодженні міжнародних зв'язків, залученні іноземних інвестицій тощо. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності створює низку переваг не лише підприємствам, але й державі, регулюючи валютні курси, зміцнюючи національну валюту та сприяючи збільшенню надходжень до бюджету. Основними різновидами ЗЕД, що займають визначальну частку серед інших видів діяльності, є експорт та імпорт.

Витрати на логістику в Україні як і раніше істотного вище аналогічних витрат в інших країнах, що обумовлено який об'єктивними, так і суб'єктивними факторами. До об'єктивних можна віднести, наприклад, географічне положення і територіальні масштаби країни, до суб'єктивних - не достатньо розвинена логістичної інфраструктури, окремі прогалини в теоретичних і прикладних розробках в області логістики і управління ланцюгами поставок, високі витрати на окремі логістичні функції та операції. Так, зокрема, однією з значних проблем є високі витрати на митно-логістичні операції, які за різними оцінками в сукупності складають від 40 до 70% в кінцевій ціні товару і це незважаючи на активне застосування інноваційних технологій в митній сфері, зусилля Уряду України в області вдосконалення митного адміністрування: розробку Дорожньої карти, цільових орієнтирів розвитку зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Це свідчить про необхідність проведення подальших досліджень, розвитку та адаптації логістичного інструментарію при проведенні експортно-імпортних операцій, їх митного оформлення та контролю. Здійснення зовнішньоекономічної діяльності складовими елементами якої є експортно-імпортні операції відбувається підприємствами.

Згідно до Господарського кодексу України «…підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності» [1]. Принципи підприємницької діяльності, визначеними у законодавстві є наступні: «… вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд» [1]. Статтею 68 Господарського кодексу зазначено, що «…підприємство самостійно здійснює зовнішньоекономічну діяльність, яка є частиною зовнішньоекономічної діяльності України і регулюється законами України, іншими прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами» [1]. В ринкових умовах конкуренції лідирують підприємства, які впроваджують інновації, диверсифікують види діяльності, використовують міжнародні стандарти якості, оптимізують логістичні рішення. Так, «…найпоширенішим інструментом виконання цього завдання диверсифікація видів діяльності, ринків сировини, матеріалів, енергії і ринків збуту готової продукції» [2].

Під зовнішньоекономічною діяльністю розуміється комерційна діяльність у сфері міжнародного обміну товарами в їх матеріальній формі і надання комплексних послуг, пов'язаних із здійсненням товарообігу. Таке розуміння зовнішньоекономічної діяльності передбачає необхідність здійснення широкого комплексу заходів економічного, валютно-фінансового та правового характеру. Крім того, необхідною передумовою і обов'язковою умовою ведення зовнішньоторговельної діяльності є виконання цілого ряду операцій забезпечувального характеру, пов'язаних із просуванням товару від продавця до покупця.

Виходячи з наведеного вище визначення, можна сформулювати таке: логістика зовнішньоекономічної діяльності - наука про управління матеріальними і пов'язаними з ними документальними, фінансовими та іншими інформаційними потоками в рамках міжнародного обміну товарами з метою ефективного використання всіх видів ресурсів. Таким чином, ідея з формування комплексної моделі управління цими потоками на основі єдиного інформаційного простору виглядає досить логічною.

Здійснення зовнішньоекономічної діяльності складовими елементами якої є експортно-імпортні операції, регулюється законодавчими та нормативними актами, основні з яких подано у табл.1.1.

експортний імпортний полімерний продукція

Таблиця 1.1 Нормативні джерела інформації для регулювання експортно-імпортних операцій

Тобто, в сучасних умовах стрімкого зростання конкуренції реалізація експортно-імпортних операцій є необхідною складовою функціонування економіки держави та важливими різновидами зовнішньоекономічної діяльності. Підприємства, що здійснюють експортно-імпортні операції, менш вразливі до впливу мікроекономічних чинників середовища функціонування. Експорт продукції підприємств допомагає у вирішенні низки важливих завдань: збільшенні прибутковості; нарощенні обсягів продажу; пошуку нових ділових партнерів; покращенні якісних характеристик продукції; уникненні сезонності попиту на товари тощо. Імпорт надає змогу знаходження ресурсів, що відсутні в державі функціонування, зниження вартості продукції шляхом використання матеріалів нижчої вартості із закордонних ринків тощо.

Експортно-імпортну логістику можна визначити як організацію та забезпечення ефективного управління матеріальними, фінансовими та інформаційними потоками з метою мінімізації операційних витрат при досягненні основних завдань зовнішньоторговельної угоди з використанням механізмів та інструментів глобальної та національної логістичних систем.

Важко дати чітке визначення глобальної логістичної системи через складність самого поняття, можна лише припустити, що це весь спектр світових видобувних, переробних, виробничих, транспортних, фінансових та інших систем, об'єднаних для більш ефективного розподілу світових ресурсів та управління глобальними можливостями.

Національні логістичні системи практично завжди знаходяться в тіні глобальних логістичних систем. Причина в тому, що держава не може бути замкнутою системою і не працювати на міжнародному ринку, навпаки, постійно відбувається обмін продукцією та ресурсами між державами. Це твердження справедливе і щодо діяльності окремого вітчизняного підприємства з його складними і різноманітними внутрішньосистемними і зовнішніми діловими зв'язками. Виділяючи різноспрямовані логістичні потоки як об'єкт зовнішньоторговельної діяльності підприємства, ми тим самим хочемо підкреслити можливість і необхідність використання логістичного інструментарію для управління сферою зовнішньої торгівлі з метою підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльності і узгодження в процесі її здійснення державних інтересів, інтересів окремих господарюючих суб'єктів, а також громадських інтересів. Необхідно зазначити, що визначенню сутності потокових процесів у цілому, а також змістовної характеристики їх основних елементів - матеріального, інформаційного та фінансового потоків, присвячено велику кількість незалежних досліджень різних авторів [1; 3; 4]. При цьому загальноприйнятою у логістиці є точка зору щодо первинності матеріального потоку, який породжує в процесі свого руху супутні йому інформаційний і фінансовий потоки. У цілому, погоджуючись із цією точкою зору, ми вважаємо, що матеріальний потік у сфері зовнішньої торгівлі існує у вигляді товарного потоку - зовнішньоторговельного потоку товарів і послуг, продавці і покупці яких знаходяться в різних країнах.

Зважаючи на важливість експорту та імпорту для економіки держави та для функціонування всіх сфер підприємництва, вагомим елементом ефективного здійснення експортно-імпортних операцій є безперервний аналіз, оцінка та виокремлення тенденцій розвитку даного різновиду ЗЕД. Вирішити ці завдання можна за допомогою здійснення підприємством методів управління експортно-імпортними операціями та прогнозування щодо зовнішньоекономічної діяльності, адже саме управління передбачає процес організації, оцінювання, аналізу та визначення особливостей діяльності і тенденцій розвитку окремих сфер функціонування підприємства (в тому числі й експортно-імпортних операцій) чи його функціонування в цілому за допомогою системи економічних показників для накопичення необхідної інформації щодо прийняття зважених рішень на всіх рівнях управління організацією з метою спрямування їх дії на виявлення недоліків в діяльності підприємства та виокремлення сильних сторін. Управління експортно-імпортними операціями підприємства, передбачає першочергове визначення факторів, що впливають на експорт та імпорт, з наступним виокремленням наслідків, спричинених дією таких чинників. Зважаючи на високу динамічність сучасних умов ведення ЗЕД, визначення сутності поняття «експортні операції» та «імпортні операції» є актуальним.

Експортній діяльності підприємств присвячено праці вітчизняних та зарубіжних науковців. Зокрема, серед них В.Є. Єрмаченко, С.В. Лобунська, під «…експортними операціями підприємства розуміють продаж товарів чи надання послуг експортерами, що є резидентами країни, з якої вивозять продукцію, зарубіжним суб'єктам ЗЕД за можливої оплати шляхом бартеру з необов'язковим перетином продукцією митного кордону держави» [10]. Бондарєва Т. І. стверджує, що «…експортні операції належать до числа пріоритетних зовнішньоторговельних операцій та формулюють незначні зобов'язання і мінімальний ризик щодо ресурсного забезпечення підприємства у порівнянні із іншими різновидами зовнішньоекономічної діяльності» [11]. На думку О.В. Шкурупія, В.В. Гончаренка та І.А. Артеменка, «…експортні операції підприємства передбачають продаж товарів чи надання послуг, що виготовлені державою-експортером суб'єктам країни-імпортера» [12].

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт розглядається «…як реалізація товарів з метою отримання матеріальної винагороди українськими учасниками ЗЕД зарубіжним суб'єктам ЗЕД без обов'язкового переміщення товарами митного кордону країн та зараховуючи реекспорт» [3]. Для здійснення експортних операцій у Податковому кодексі України обов'язковою умовою «…є перетин митного кордону України, котрий засвідчує відповідно оформлена митна декларація, що є причиною виникнення податкових зобов'язань» [13].

За Митним кодексом України експорт (остаточне вивезення) - «…митний режим, відповідно до якого українські товари випускають для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення» [6]. Митний «…режим експорту можна застосувати до товарів, що призначені для вивезення за межі митної території України, та до товарів, що вже вивезені за межі цієї території та перебувають під митним контролем, за винятком товарів, заборонених до поміщення у цей митний режим відповідно до законодавства» [6].

Отже, експорт продукції передбачає перетин кордону, наслідком чого є заповнення митної декларації як невід'ємної складової експортних операцій.

Узагальнення поглядів авторів та законодавчих актів щодо сутності «експортна операція» підприємства дає змогу зазначити, що такою для підприємства є - «…низка взаємопов'язаних операцій, що передбачають продаж товарів з обов'язковим переміщенням їх через митний кордон з метою надання у володіння цієї продукції партнеру з-за кордону».

Дослідженню сутності поняття «імпортна операція» присвячено праці багатьох науковців. Зважаючи на те, що в економічних дослідженнях операція є частиною діяльності, то будь-яка зовнішньоекономічна операція є частиною такої ж діяльності, тобто імпортна операція є складовою імпортної діяльності підприємства. З метою проведення дослідження логічно поряд із значенням поняття «імпортна діяльність», що тотожне змістовому наповнення категорії «імпорт», розглянути сутність поняття «імпортна операція» як основного складового елемента імпорту. Сукупність взаємопов'язаних, послідовних імпортних операцій складають імпортну діяльність підприємства. Зокрема, професор О.П. Гребельник зазначає, що «…імпорт товарів - закупка у іноземних суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності товарів та їх ввезення на митну територію України, включаючи закупку товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами. Як правило, країни імпортують те, у чому відчувають потребу, і що або не можуть виробляти у потрібній кількості самостійно, або те, що вигідніше купувати за кордоном».

На думку В.Є. Новицького, «…імпорт товарної продукції передбачає завезення на територію країни товарної маси за відповідно оформленою купівельною операцією із іншої країни для продажу і споживання продукції на теренах країни-імпортера» [15]. О.В. Шкурупій під значенням поняття «імпорт» розглядає «…процес, що передбачає купівлю продукції товарного та нетоварного характеру, виготовлену на території держави іноземного партнера для вжитку або подальшого продажу у територіальних межах країни-імпортера» [12].

К.Е. Решетняк під імпортом розуміє «…ввезення на територію імпортуючої країни продукції, що виготовлена або підлягає реалізації на території країни-контрагента з метою її використання чи перепродажу» [16]. Також автор вважає необхідним зараховувати до імпорту ввезення продукції з «приписних складів» та «вільних зон», операції реімпорту та товари, що перетинають кордон з метою їх переробки під контролем митних служб. На думку автора, «…до імпорту слід зараховувати також продукцію, завезену «материнськими компаніями» транснаціональних корпорацій їх «дочірнім компаніям» за умови, що обидві локалізовані на території різних країн» [16].

Змістове наповнення поняття «імпортна операція» також розглядає та удосконалює багато представників економічної науки. Так, на думку Н.М. Тюріної, «…імпортні операції є процесом купівлі та перевезення через митний кордон країни товарів іноземного походження з метою реалізації такої продукції на національному ринку або власного споживання імпортером» [17]. За переконаннями автора, «..обов'язковою умовою будь-якої імпортної операції є її нормативне підтвердження за допомогою угоди зовнішньоторговельного характеру» [17].

Е.А. Зінь під імпортними операціями розуміє такий тип операцій, що «…характеризуються залученням суб'єктом з України із виплатою відповідної грошової компенсації продукції шляхом необов'язкового ввезення цієї продукції на територіальні землі країни-імпортера, а передбачаючи можливість споживання такого товару суб'єктами різного роду діяльності, що розміщені за кордоном» [18]. На думку, Л.А. Панкової та В.В. Козика, імпортні операції - це «…процес залучення продукції із-за кордону із виплатою відповідної матеріальної винагороди та перетином цією продукцією кордону України з метою її внутрішнього використання суб'єктом зовнішньоекономічних відносин на території країни-імпортера або подальшого перепродажу» [19]. З позиції авторів імпортна операція не може відбутись без факту перетину продукцією митного кордону держави-імпортера після проведення відповідних процедур.

У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» «…під імпортом розглядається купівля товарів з метою отримання матеріальної винагороди українськими учасниками ЗЕД (зовнішньоекономічної діяльності) у зарубіжних суб'єктів ЗЕД без обов'язкового переміщення товарами митного кордону країн» [3]. На противагу вищезазначеному, для здійснення імпортної діяльності у Податковому кодексі України «…обов'язковою умовою є перетин митного кордону України, котрий засвідчує відповідно оформлена митна декларація, що є причиною виникнення податкових зобов'язань» [13].

Аналіз Податкового та Митного кодексів України дозволяє виявити існуючу розбіжність щодо визначення сутності поняття «імпорт» за параметром переміщення продукції через митний кордон держави. Отже, імпорт продукції передбачає перетин кордону, наслідком чого є заповнення митної декларації як невід'ємної складової імпортної операції.

Р. Торренса, Д. Рікардо, Дж. С. Мілла вказують: «…експортуються товари, які мають порівняльні переваги стосовно інших товарів внутрішнього ринку, а імпортуються ті, які таких переваг не мають» [21]. Ідеї вчених ґрунтуються за законах економіки міжнародної конкуренції та інтернаціональності вартості. Зокрема, зміст першого включає розуміння того, що нижчі порівняльні ціни товарів «видавлюють» їх з держави, і товари стають об'єктом зовнішньоекономічного захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах. Зокрема, «…товари з відносно високими цінами поступаються місцем імпорту. Міжнародна (світова) ціна встановлюється у межах відносних цін, які існували в державах до початку обміну» [21].

Таким чином, під експортною операцією підприємства пропонується розуміти низку взаємопов'язаних операцій, що передбачають продаж товарів з обов'язковим переміщенням їх через митний кордон з метою надання у володіння цієї продукції партнеру з-за кордону. Імпортна операція підприємства - це низка взаємопов'язаних операцій, що передбачають купівлю товарів, робіт, послуг суб'єктом підприємницької діяльності певної країни у контрагента із-за кордону з обов'язковим переміщенням продукції через митний кордон з метою надання у володіння цієї продукції суб'єкту країни-імпортера.

1.2 Фактори впливу на експортно-імпортні операції підприємства

Україна не достатньо забезпечена всіма необхідними факторами виробництва, тому їй необхідно імпортувати деякі товари, послуги, капітал з інших держав для забезпечення внутрішнього попиту, розвитку економіки. Міжнародна торгівля - основна форма міждержавних економічних відносин, оскільки включає торгівлю не лише товарами, але й найрізноманітнішими послугами, капіталом. Саме міжнародна торгівля є основною формою зв'язку між національними товаровиробниками різних країн, формуючи їх економічну взаємозалежність. Глобалізація світового ринку, інтенсивний науково-технічний прогрес і поточні тенденції подальшого міжнародного поділу праці збільшують значущість управління експортно-імпортними операціями, спонукають дослідження в напрямі класифікації та різновидів експортно-імпортної діяльності підприємства.

Шлях товару при експорті поділяється на три етапи: попередня доставка (на термінал основного перевізника, у порт, аеропорт, на прикордонний пункт); основне перевезення (міжнародне перевезення); кінцева доставка (від митного кордону до пункту призначення на території країни-контрагента). Враховуючи складну структуру, а також варіантність будь-якої зовнішньоекономічної операції, для цілей планування, аналізу, контролю доцільно розробити алгоритм (модель) цієї операції. Такі моделі відрізняються ступенем деталізації окремих етапів, складом інформації, можливостями її комп'ютерної обробки, орієнтацією на вимоги логістичної системи фірми. Графічний, укрупнений варіант моделі експортної операції може бути поданий у вигляді схеми на рис. 1.1.

Рис.1.1 Основні етапи експортних операцій

Трансформація матеріального потоку в товарний потік у сфері зовнішньої торгівлі обумовлена обов'язковим використанням товарно-грошових відносин у процесі його переміщення від постачальника до одержувача, у тому числі і при перетині митного кордону будь-якої держави. Отже, з точки зору логістики найважливіша роль при оптимізації руху зовнішньоторговельного товарного потоку відводиться фінансовому потоку, що забезпечує переміщення товарно-матеріального потоку через митні кордони. Експортно-імпортні операції в глобальних логістичних системах вимагають державного регулювання і, як правило, пов'язані з більшим, ніж у традиційному логістичному менеджменті, обсягом інформації, більш складним документообігом. Роль держави у цій сфері зводиться до впорядковування потоків експортно-імпортних вантажів, захисту прав споживачів, запобігання контрабанді заборонених до ввезення-вивезення товарів і протекціоністської політики у відношенні до вітчизняних виробників, транспортних, експедиторських та інших компаній як складових глобальної логістичної системи. Важливе місце в глобальній структурі займають зони вільної торгівлі.

Для того, щоб дати узагальнену оцінку динаміки зовнішньої торгівлі України, проаналізуємо динаміку експорту та імпорту товарів і послуг. У табл. 1.2 наведена динаміка експорту товарів і послуг.

Найбільше зростання обсягу товарів, що експортували з України, відбулося у 2008 році (на 17667,6 млн. дол. США або на 35,8% порівняно з попереднім роком), у цьому ж році відбулося найбільше зростання експорту послуг (на 2702,5 млн. дол. США або на 29,9%). Як видно з таблиці 1.1, «…у 2016 році порівняно з 2015 роком обсяг експорту товарів в Україні зменшився на 1765,4 млн. дол. США або на 4,6%, причому кожен відсоток цього зменшення містив у собі 131,4 млн. дол. США» [39].

Таблиця 1.2

Динаміки експорту товарів і послуг України за 2005-2017 рр.

Джерело: розраховано та складено «…за даними Державної служби статистики України»

Експорт послуг за останній рік «…збільшився на 131,4 млн. дол. США або на 1,3%, причому кожен відсоток даного приросту містив 97,4 млн. дол. США» [39]. За весь аналізований період (2006-2017 рр.) експорт товарів збільшився на 2133,3 млн. дол. США або на 6,2%, а експорт послуг збільшився на 3733,3 млн. дол. США або в 1,6 разів, тобто на 60,9%. Причому обсяг товарів, що експортували, в середньому щорічно збільшувався на 193,9 млн. дол. США або на 0,5%, а експорт послуг збільшувався щорічно в середньому на 11,9 млн. дол. США або на 4,5%. У 2017 році «…експорт товарів і послуг України зріс на 16 відсотків у порівнянні з 2016 роком і склав 52,3 мільярда доларів, найбільше експортували до ЄС, Росії, США, Туреччини та Китаю» [39]. Проаналізуємо динаміку імпорту товарів та послуг (табл. 1.3).

Із таблиці 1.3, обсяг товарів, що імпортувалися в Україну, в 2016 році порівняно з попереднім 2015 роком збільшився на 1733,4 млн. дол. США або на 4,6%, причому кожен відсоток даного приросту містив у собі 375,2 млн. дол. США. Порівняно з 2005 роком зростання імпорту товарів відбулося на 3113,5 млн. дол. США або на 8,6%.

Таблиця 1.3

Динаміки імпорту товарів та послуг України за 2005-2017 рр.

Джерело: розраховано та складено за даними Державної служби статистики України

Обсяг послуг, які Україна імпортувала, у 2016 році порівняно з попереднім 2015 роком, на відміну від імпорту товарів, зменшився на 196,5 млн. дол. США або на 3,6%, причому кожен відсоток зменшення містив у 55,2 млн. дол. США; в той же час порівняно з 2005 роком відбулося зростання показника на 2391,5 млн. дол. США або майже у 2 рази, тобто на 81,5%. Протягом аналізованого періоду (2006-2017 рр.) в середньому щорічно обсяг імпорту товарів збільшувався на 283,0 млн. дол. США або на 0,8%, а обсяг імпорту послуг - на 217,4 млн. дол. США або на 5,6%. Найбільше послуг Україна імпортувала в 2008 році (85535,3 млн. дол. США), а послуг - у 2013 році (7609,0 млн. дол. США). Найбільший спад обох показників відбувся у кризовому 2009 році. Таким чином, протягом усього аналізованого періоду, крім останніх 2-х років в Україні імпорт товарів перевищував експорт, а отже, сальдо експорту-імпорту протягом всього аналізованого періоду залишалось від'ємним, винятком був 2015 рік.

У класифікації експортно-імпортних операцій також не існує однозначних думок. Так, О.В. Шкурупій поділяє імпортні операції «…на прямі і непрямі операції» [12]. Н.М. Тюріна групує експортно-імпортні операції «…за методом їх виконання на ті, до яких застосовується прямий метод, та операції, що передбачають їх виконання непрямим методом» [17].

Для визначення факторів впливу на експортні та імпортні операції підприємства є визначення поняття «фактор». Під фактором у «Великому тлумачному словнику сучасної української мови» розуміють «…спонукальну силу певного процесу чи явища» [21, с.1526]. Так, Е.О. Ковтун та В.М. Швець «…поділяють фактори впливу на експортні та імпортні операції як невід'ємні складові ЗЕД підприємства, на чинники зовнішнього та внутрішнього середовища» [22]. А.О. Фатенок-Ткачук «…розрізняє фактори впливу на ЗЕД підприємства, на зовнішні і внутрішні (мікросередовища та макросередовища)» [23]. Е. В. Печеркіна здійснює класифікацію факторів впливу «…за ознакою середовища функціонування зовнішнього та внутрішнього впливу» [24, с. 89]. К. В. Селезньова здійснює «…поділ факторів впливу на експортні операції підприємства на зовнішні та внутрішні, а зовнішні класифікує на фактори мікросередовища та макросередовища» [25, с. 104-105].

Отже, більшість авторів поділяє фактори впливу на експортно-імпортні операції на внутрішні та зовнішні, однак їх така характеристика не є повною, адже проводиться лише за однією ознакою: ступенем охоплення сфери впливу. Поза увагою залишається проблема комплексності факторів впливу на експортно- імпортні операції підприємств.

На основі підставі вивчення робіт вітчизняних та зарубіжних авторів [22; 24] висвітимо класифікацію чинників впливу на експортно-імпортні операції підприємств наступним чином за ознаками:

За ступенем спонукання до експортної (імпортної) діяльності:

«…заохочувальні (фактори, що сприяють здійсненню експортної (імпортної) діяльності) та гальмівні (ускладнюють започаткування та/або розширення експортної (імпортної) діяльності підприємством)» [26]. Заохочувальні фактори експортних операцій включають: вищу рентабельність продукції на закордонних ринках; наявність конкурентних порівняльних переваг; встановлення закордонних зв'язків; зростання попиту на продукцію за кордоном; уникнення сезонності попиту на основні товари тощо. До гальмування щодо започаткування підприємством здійснення експортних операцій діяльності, можна зарахувати:

нестабільність законодавчої бази щодо ЗЕД;

необізнаність в особливостях нормативно-правової бази інших держав.

До заохочувальних стосовно імпортних операцій факторів варто зарахувати: високу ціну аналогічної продукції на національному ринку; відсутність необхідних комплектуючих чи сировини або кінцевої продукції на внутрішньому ринку; зростання попиту на імпортовану продукцію на внутрішньому ринку; неможливість вирощування, видобування чи виготовлення даної продукції через географічні, кліматичні та інші особливості ринку держави-імпортера тощо. До факторів гальмівних, що ускладнюють започаткування підприємством ведення імпорту, можна віднести: нестабільність законодавчої бази щодо зовнішньоекономічних операцій; відсутність необхідної інформації щодо попиту на конкретну продукцію тощо.

За ступенем охоплення середовища впливу: фактори зовнішнього середовища та фактори внутрішнього середовища. Факторами зовнішнього середовища виступають: законодавча базу та політико-інституційні моменти в державах імпортера (експортера) та контрагентів; імпортерів - споживачів продукції (для експорту) та аналогічно для імпорту; постачальників тощо. До факторів внутрішнього середовища належать: цілі виконання експорту товарів чи імпорту підприємства; їх ресурсне забезпечення; технологія виробництва, орієнтована на експорт продукції тощо.

За ступенем контрольованості: такі, що підлягають контролю, неконтрольовані та контрольовані частково. До контрольованих зараховують: цілі підприємства щодо експортно-імпортних операцій; технологію їх ведення або виробництва експорту тощо. Неконтрольовані враховують: споживачів продукції; постачальників сировини (готових виробів) тощо. Вагоме значення при такому поділі становить «…тип ринку, на якому функціонує підприємство, якщо ринок олігополістичного типу, то окремі неконтрольовані фактори можуть стати частково контрольованими або ж, навіть, цілковито контрольованими» [26].

За часовим лагом дії: фактори тимчасової дії (впливають на одноразовій або періодичній основі) та фактори постійної дії.

За сферою впливу: маркетингові, фінансово-економічні, управлінські, виробничі, логістичні тощо.

За рівнем конструктивності: конструктивні фактори впливу на експортно-імпортні операції, деструктивні та нейтральні. Конструктивні щодо експорту включають фактори, що полегшують його ведення (спрощення процедури проходження митного оформлення; зменшення функціонального навантаження на працівників шляхом відкриття на підприємстві відділу ЗЕД, що буде відповідати за експорт товарів тощо). Деструктивні чинники ускладнюють процедури здійснення експортних операцій (подорожчання сировини та матеріалів; відтік висококваліфікованих кадрів тощо). Конструктивні щодо імпорту включають зниження імпортного (ввізного) мита; спрощення процедури проходження митного оформлення тощо. Деструктивні чинники ускладнюють процедури здійснення імпорту (подорожчання виробів на зовнішньому ринку; нестабільність ціни на імпортовані товари тощо). Нейтральні фактори не впливають на проведення експортно-імпортних операцій підприємством у короткостроковому періоді, однак, у довгостроковому періоді можуть стати конструктивними або ж деструктивними.

За рівнем важливості: основні, другорядні. Основні фактори чинять значний вплив на експортно-імпортні операції підприємства тривалий час. Другорядні мають вплив яких не є значним та якими можна знехтувати у певних випадках.

За механізмом дії: прямої дії та опосередкованої дії. До факторів прямої дії, зазвичай, відносять наступні фактори: трудові ресурси підприємства; технологію діяльності організації тощо. До факторів опосередкованої дії зараховують покупців продукції чи послуг певного підприємства; конкурентів підприємства; економічну ситуацію в державі тощо.

За рівнем комплексності об'єкта впливу: фактори одиничного впливу та комплексного впливу. Фактори одиничного впливу впливають на перевезення експорту чи імпорту підприємства; розрахунки між іноземними партнерами; виробництво продукції, що підлягає експортуванню (імпортуванню) тощо. До факторів комплексного впливу можна віднести фактори, що впливають на кадрове забезпечення підприємства; організаційну структуру управління суб'єкта господарювання; ресурси підприємства тощо.

На відміну від існуючих, дослідник Нагірна М. Я. пропонує наступні «…класифікаційні ознаки для типології факторів впливу на експорт та імпорт: за ступенем спонукання до експортної (імпортної) діяльності: заохочувальні і гальмівні (таке розмежування допоможе ідентифікувати мету впливу факторів); за рівнем конструктивності: конструктивні, деструктивні та нейтральні (допоможе визначити корисний ефект впливу); за рівнем комплексності об'єкта впливу: одиничного впливу та комплексного впливу (полегшить ідентифікувати обсяг впливу фактора)» [26]. Комплексну класифікацію факторів впливу на експортно-імпортні операції підприємства зображено у табл. 1.4.

Таблиця 1.4 Класифікація факторів впливу на експортно-імпортні операції підприємства

Систематизація різновидів експортно-імпортних операцій підприємства представлена у табл.1.5.

Таблиця 1.5 Різновиди експортно-імпортних операцій підприємств

За кількістю посередників, що транспортують товар до кінцевого споживача імпортні та експортні операції класифікують на прямі та непрямі. Прямий експорт (імпорт) відбувається шляхом передачі товарів, робіт чи послуг, капіталу у безпосереднє використання споживачу, на відміну від нього, непрямий передбачає наявність одного або більше посередників, що беруть участь у процесі реалізації продукції.

За цільовим призначенням: одноцільова та багатоцільова. Одноцільова імпортна та експортна діяльність допомагає в досягненні однієї конкретно поставленої цілі, наприклад реалізації товарів, що не виготовляються на території країни імпортера, або пошуку нових ринків збуту (для експорту). Багатоцільовий імпорт має на меті забезпечити виконання кількох цілей: підвищення рентабельності та збільшення обсягів продажу, підвищення конкурентоспроможності підприємства та залучення нових покупців тощо. За об'єктом імпортованого (експортованого) продукту: імпорт (експорт) товарів, імпорт (експорт) послуг, імпорт (експорт) робіт, імпорт (експорт) капіталу тощо.

За витратністю поставки: «…безвитратна (умова поставки, що передбачає витрати на поставку лише продавця (витрати на поставку включаються у первинну ціну продукції, а також відповідальність за збереження цілісності товару під час поставки перекладається повністю на плечі партнера-продавця із-за кордону - для імпорту) та аналогічно для експорту), частково витратна (умови, що передбачають витрати продавця і споживача продукції), повністю витратна імпортна (експортна) діяльність (витрати на поставку та відповідальність за продукцію переносяться на імпортера чи експортера)» [26].

За прибутковістю імпортних (експортних) операцій: основна (найбільша частина прибутків) серед інших видів продукції, другорядна імпортна (експортна) діяльність (незначні прибутки в порівнянні з іншими продуктами, що імпортує (експортує) підприємство). Даний поділ застосовується до підприємств, що імпортують (експортують) більше одного найменування продукції.

За регулярністю надходження: нерегулярна (імпортні (експортні) операції проводяться через нерегулярні проміжки часу) та регулярна (імпорт (експорт) характеризується відносно стабільними часовими проміжками між імпортом (експортом).

За масштабністю: імпорт (експорт) невеликих партій товару (партії товару, що за своєю сукупною вартістю та кількістю не підлягають сплаті мита: імпорт взірців товару тощо) та великих партій товару.

За асортиментом: одного найменування продукції та широкого асортименту найменувань.

За характером попиту на імпортовані (експортовані) товари: сезонного попиту, домашнього використання, промислового використання тощо.

За кінцевою метою імпорту (експорту): кінцевого використання в державі імпортера (експортера); імпорт (експорт) з метою продажу в іншій державі; імпорт (експорт) з метою реімпорту (реекспорту). Реімпорт передбачає подальше повернення раніше ввезених товарів у країну, що виступала експортером продукції. «…реекспорт - митний режим, відповідно до якого товари, що походять з інших країн, не пізніше ніж у встановлений законодавством строк з моменту їх увезення на митну територію України вивозяться з цієї території в митному режимі експорту» [6, с. 196].

За провідною характеристикою: імпорт (експорт), орієнтовні на якісні характеристики товару; імпорт (експорт), орієнтовані на обсяг продажу тощо.

За кількістю імпортних (експортних) операцій: одноразовий (одна імпортна (експортна) операція) та постійний імпорт (експорт) (здійснення підприємством багато імпортних (експортних) операцій).

Нині міжнародна торгівля здійснюється за рахунок використання транспортно-логістичної інфраструктури, забезпечуючи перевезення товарів у інтермодальних і мультимодальних схемах. На наш погляд, мультимодальні перевезення найбільш універсальні за рахунок наявності єдиного оператора перевезення і єдиного (наскрізного) тарифу транспортування. У сучасному світовому господарстві здійснення міжнародних перевезень є неможливим без розвинутої логістичної інфраструктури, як на національному рівні, так і на міжнародному. При цьому під час обслуговування міжнародного товарного потоку в процесі постачання нерідко беруть участь кілька національних логістичних інфраструктур.

У цілому вони утворюють міжнародну логістичну транспортну інфраструктуру, якою в основному користуються транснаціональні корпорації. Специфічний вид логістичної інфраструктури представлений логістичними терміналами/парками (хабами), або транспортно-логістичними центрами, які є вузловими мультимодальними центрами на перетині міжнародних товаропотоків. Об'єкти логістичної інфраструктури виокремлюються у три основні групи: місцевого, регіонального і міжнародного значення, де останні являють собою комплексні сконцентровані інфраструктурні споруди, які обслуговують міжнародний процес перевезення продукції. Відокремлення відбувається на основі глибини поділу праці, тобто в рамках інфраструктурного аутсорсингу, який сприяє раціональному розподілу ресурсів підприємства; концентрації на тих видах бізнесу, в яких у підприємства є певні переваги; скорочення термінів розробки продукції, підвищення ефективності розподільних механізмів; підвищення швидкості адаптації до змін ринку.