Методи управління експортно-імпортними операціями підприємства

На першому етапі діагностики експортно-імпортних операцій вибирають та систематизують дані про середовище функціонування підприємства та сферу здійснення ЗЕД, зокрема. До елементів внутрішнього середовища експортних та імпортних операцій належать: цілі зовнішньоекономічної діяльності підприємства; працівники підприємства, що задіяні у її здійсненні тощо. До елементів зовнішнього середовища слід зарахувати: конкурентів підприємства щодо експортно-імпортних операцій, економічну та політичну ситуацію в країнах локалізації та розміщення партнерів; продавців сировинної бази тощо. Зважені управлінські рішення, спрямовані на підвищення ефективності експортно-імпортних операцій підприємства. За результатами першого етапу етіологічної діагностики здійснюється визначення діагностичних цілей. Цілі етіологічної діагностики експортно-імпортної діяльності формуються на основі зібраної інформації. Якщо в процесі реалізації першого етапу встановлено, що підприємство недоотримує доходи від експортно-імпортних операцій, то ціллю діагностичних процедур буде діагностування прибутковості ЗЕД підприємства, що належатиме до фінансово-економічних цілей діагностики.

Цілі діагностики експортно-імпортних операцій підприємства ТОВ «Полімер» можна поділити за такими класифікаційними ознаками:

1. За суб'єктом встановлення: цілі власників підприємства; цілі внутрішніх фахівців, задіяних у здійсненні експортно-імпортних операцій; цілі адміністративної ланки підприємства; цілі фінансово-кредитних установ; цілі інвесторів підприємства; цілі державних органів влади; цілі суб'єктів інших держав (споживачів експортно-орієнтованої продукції, цілі постачальників імпортної продукції); цілі зовнішніх фахівців (рейтингових агентств, аудиторських компаній, державних органів влади).

2. За етапами формування: попередні цілі (сформовані під час планування діагностики); кінцеві цілі.

3. За частотою виникнення: одноразові цілі; періодичні цілі; постійні цілі.

4. За метою виникнення цілі можуть бути спрямовані на встановлення загроз та майбутніх проблем та спрямовані на визначення можливостей і перспектив.

5. За охопленим часовим лагом: стратегічні та тактичні цілі;

6. За змістовим наповненням: цілі, що стосуються фінансово-економічної складової ЗЕД; технологічної складової експортно-імпортних операцій; виробничої складової; кадрової, логістичної; маркетингової складової тощо.

Подальший етап реалізації діагностики експортно-імпортних операцій полімерного підприємства полягає у виборі методів здійснення діагностики. З метою забезпечення обґрунтованого вибору методів діагностики експортно-імпортної діяльних операцій підприємства ТОВ «Полімер» складемо структурну модель діагностики, що зображена в табл. 3.1.

Важливим етапом в діагностиці ЗЕД підприємства є визначення факторів, які впливають на експортно-імпортні операції підприємства, а потім встановлення сфери їх впливу. Якщо вплив фактора є деструктивним, то прогнозуватиметься несприятлива зміна властивих йому економічних індикаторів у майбутньому, що негативно вплине на експортно-імпортну діяльність підприємства, отже, потребує негайних рішень, спрямованих на покращення значень індикаторів. Якщо ж вплив фактора є конструктивним та відповідні йому економічні індикатори характеризуються позитивною тенденцією зміни значень, то прогнозуються позитивні зрушення та перетворення від впливу цього фактора. Фактори впливу на експортну діяльність та основні індикатори оцінювання та аналізування кожного фактора із відображенням формули обчислення зображено у табл. 3.2 ТОВ «Полімер».

Таблиця 3.1 Структурна модель діагностики ТОВ «Полімер»

Найменування	Зміст
Обсяги дослідження	ЗЕД в цілому підприємства комплексне дослідження фінансового стану
	елемент експортно-імпортної діяльності митне оформлення експортно-імпортних операцій, логістичний процес)
Підбір та опрацювання джерел інформації	кількісна (отримана шляхом проведення відповідних розрахунків, подана за допомогою відповідно структурованих даних);
	якісна (ґрунтується на основі думок та міркувань одного чи низки експертів).
Наявність кваліфікованих кадрів	здатних самостійно проводити діагностику
Рівень стабільності середовища здійснення ЗЕД	стабільний (фактори впливу на експортно-імпортну діяльність залишаються статичними протягом тривалого проміжку часу)
	нестабільний (середовище здійснення експортно-імпортних операцій є мінливим, фактори впливу швидкоплинні)
Фінансове забезпечення	достатнє
	низький (низький рівень фінансового забезпечення ускладнює діагностику та знижує достовірність отриманих результатів)
Визначення факторів, що впливають на експортно-імпортні операції	Споживачі продукції
	Постачальники
	Законодавчо-нормативне регулювання у країні розташування підприємства та у країнах контрагентів
	Особливості міжнародних відносин із країнами-контрагентами
	Цілі експортно-імпортної діяльності
	Ресурси для здійснення експортно-імпортної діяльності
	Працівники, задіяні у виконанні експортно-імпортних операцій підприємства

Таблиця 3.2 Основні індикатори, що відображають факторний вплив на експортно-імпортні операції підприємства ТОВ «Полімер»

Загальні фактори впливу	Деталізовані фактори впливу	Індикатори, що відображають вплив фактору	Формули розрахунку	Результати розрахунку ТОВ «Полімер», 2017р. (джерело)
1	2	3	4	5
Споживачі продукції	Позиція на ринку	Обсяг попиту	ОП = ОВ - Озп, де ОВ - обсяг виробництва, Озп - обсяг залишку продукції	ОП=2020168-89360=1930808 тис.грн. (Додатки А, Б)
		Темпи росту експорту	Т р.е. = Езв.р./ Еб.р, де Тр.е. - темпи росту експорту, Езв.р. - обсяг експорту в звітному році, Еб.р. - обсяг експорту в базисному році;	Т р.е.=6721/7215=0,92 (Додаток А)
		Рівень якості продукції	Ят = Яр/Яз, де Яр - реальна якість товару, оцінена споживачем за 100% шкалою; Яз - якість зразка товару, оцінена споживачем за 100% шкалою.	Ят=15
Постачаль-ники	Умови поставки Incoterms	Витрати на поставку продукції згідно умов поставки Incoterms	Для групи: E: EXW витрати на поставку = 0 F: FCA витрати на поставку = сума митних платежів на експорт + вартість навантаження (Якщо поставка здійснюється в приміщенні продавця)+вартість доставки до перевізника покупця FAS витрати на поставку = витрати на доставку в порт відправлення FOB = всі витрати по доставці та навантаженні товару на борт судна (літака)
			C: CFR = сума митних платежів на експорт + всі витрати на фрахт, необхідні для доставки товару в вказаний порт призначення CIF = витрати по транспортуванню до пункту призначення + страхування вантажу + податки та митні збори СРТ = вартість перевезення та фрахт до перевізника + сума митних платежів на Експорт СIР = страхування вантажу до місця призначення + митну очистку експортного товару + вартість доставки до місця призначення + фрахт D: DDP = доставку товару в обумовлене місце в країні ввезення + страхування +сума всіх митних платежів + податки та інші збори (максимальне зобов'язання для продавця). DAT = витрати, пов'язані з доставкою товару в пункт призначення +страхування DAP = витрати, пов'язані з доставкою товару в пункт призначення + сума митних платежів на експорт	За умовами договору
Цілі експортної діяльності	Загально-економічні	Прибуток	П = В - С, де В - виручка від реалізованої продукції, С - собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)	П=2030168-1684139= =346029 тис.грн. (додаток Б)
		Рентабельність	Р =П / В П - прибуток, В - витрати	Р= 137261/ 2000723= =6,8%
		Частка інвестицій підприємства, задіяних у експорті	ЧІе = Іе/Шз, де Іе - інвестиції підприємства, задіяні у експорті, Із - загальний обсяг інвестицій підприємства	254/76361=0,3%
		Частка інвестицій підприємства, задіяних у імпорті	ЧІе = Іе/Шз, де Іе - інвестиції підприємства, задіяні у імпорті, Із - загальний обсяг інвестицій підприємства	1354/76361=1,7%
		Коефіцієнт якості Управлінських рішень	Кл = (Рв - Рн) / Рп, де Рв - загальна кількість якісно виконаних управлінських рішень, Рн - загальна кількість прийнятих, але не виконаних чи не якісно виконаних управлінських рішень, Рп - загальна кількість прийнятих управлінських рішень протягом певного періоду.	Кл=(72%-16%)/ 100%= =0,56
	Маркетингові цілі	Частка витрат на експортний маркетинг	ЧВем = Вем / Взаг, В ем - витрати на експортний маркетинг В заг - загальні витрати на експорт	ЧВем =5872/25401=0,23
Ресурси для здійснення експортної діяльності	Забезпеченість та використання основних засобів	Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання	Kінт=P факт / P пасп, де P факт - продуктивність фактична Р пасп. - продуктивність паспортна	Kінт=60%/80%=0,75
		Коефіцієнт використання виробничих потужностей	Кн = Вф/Пф, де Вф - фактичний річний випуск товарної продукції, Пф - середньорічна виробнича потужність.	Кн =3240/3600=0,9
		Коефіцієнт зносу основних засобів	Кзоз = А / П о.з. де А - амортизація, П о.з. - первісна вартість основних засобів	Кзоз=965115/3543431=0,27 (Додаток А)
	Кадрове забезпечення	Коефіцієнт плинності кадрів	К п.к =(Ч з -Ч н.з )/Ч сер , де Ч з - кількість працівників, що звільнилися з організації протягом певного періоду; Ч н.з - неминуче звільнені; Ч сер - середньооблікова кількість працівників за відповідний період.	К п.к=(1430-1325)/1325=0,08 (Додаток А)
Працівники, задіяні у експортній діяльності підприємства	Характеристика обсягу працівників	Частка працівників, зайнятих в експорті та просуванні продукції у загальній кількості	Чр.е. = К п.е./К п.з., де К п.е. - кількість працівників підприємства, зайнятих в експорті та просуванні продукції; К п.з. - загальна кількість працівників підприємства	Чр.е.=75/1430=0,05
Технологія експортної діяльності	Особливості технології	Матеріаломісткість	ММ = М / ВП, де М- сума матеріальних витрат, тис. грн; ВП - обсяг продукції, тис.грн.	ММ=1403028/2030168=0,69
	Податкове навантаження	Частка митних платежів в ціні імпорту	Чмп = МП/ЦТ, де МП - обсяг митних платежів; ЦТ - ціна товару

На підставі аналізу експортно-імпортної діяльності ТОВ «Полімер» встановлено, що пріоритетними серед факторів впливу є: споживачі продукції; постачальники; законодавчо-нормативне забезпечення у країні розташування підприємства та у країнах-контрагентах; особливості міжнародних відносин із країнами-контрагентами; цілі ЗЕД; кадри, задіяні у реалізації експортно-імпортних операцій підприємства; технологія виготовлення експортної продукції та придбання імпортної підприємством; ресурси тощо. Зокрема, прогноз попиту на основні види продукції з боку внутрішнього ринку розподілився таким чином, що найбільшим попитом користуватиметься поліетилен, основним споживачем якого є пакувальний сектор.

Полівінілхлорид і сополімери вінілхлориду, а також поліпропілен, завдяки зростаючим темпам розвитку основних галузей споживачів будівельної галузі, автомобілебудування, транспорту, медицини, також будуть затребуваними на внутрішньому ринку. За прогнозами експертів, найменшим попитом будуть користуватися волокна і хімічні нитки, використовувані в основному в текстильному виробництві (рис. 3.1).

Рис.3.1 Прогноз попиту на основні види продукції внутрішнього ринку, тис. т

Незважаючи на те, що експерти прогнозують на найближчі роки в Україні зростання обсягів споживання пластмас в середньому на 10 кг на душу населення (прогнозоване зростання з 39 кг в 2012 р майже до 50 кг в 2018 р.), цей показник залишається суттєво нижче, ніж в інших країнах. Наприклад, в США ще в 2005 році обсяг споживання пластмас на душу населення складав в середньому 276,4 кг / чол., в країнах ЄС 200 кг / чол., В Японії 104,5 кг / чол. України з поточним рівнем ВВП на душу населення повинна була б споживати в 1,53 рази більше пластиків, ніж споживається на даний час. Подальший етап здійснення діагностики щодо експортних та імпортних операцій передбачає формування прогнозу - висновок щодо стану та перспектив розвитку досліджуваного об'єкта, що формується під час реалізації діагностичних процедур. У процесі діагностики експортно-імпортних операцій прогноз розробляється щодо проблем, тенденцій та перспектив розвитку ЗЕД чи її структурних елементів. На основі прогнозу, отриманого в результаті здійснення діагностичних процедур щодо експортно-імпортної діяльності підприємств, формуються заходи та рекомендації, спрямовані на покращення експортно-імпортної діяльності підприємства в майбутніх періодах, розроблені на основі їх прогнозування, що пропонується здійснювати із застосуванням кореляційно-регресійного аналізу. Результат діагностики експортно-імпортної діяльності підприємств полягає у формуванні та реалізації зважених управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності експортно-імпортної діяльності підприємством. Проаналізувавши літературні джерела за проблемою пропонується результуючим показником при здійсненні діагностики експортно-імпортної діяльності підприємств вважати рівень ефективності.

3.2 Шляхи удосконалення методів управління експортно-імпортними операціями підприємства - ТОВ «Полімер»

Низький технологічний рівень експортного кошика України свідчить про відсутність сприятливих умов для реалізації програм його швидкого підвищення. Перехід до експорту товарів з високим рівнем доданої вартості, зважаючи на якісні характеристики експортного кошика, вимагає економічних реформ та значних витрат фінансових ресурсів, а тому може вважатися завданням довгострокової перспективи. У короткостроковому періоді модернізацію структури українського експорту доцільно реалізовувати, виходячи з економічних факторів шляхом максимального розширення порівняльних переваг та переходу до експорту більш високотехнологічних товарних позицій.

Нерівномірний розвиток світової економіки, який спостерігається на тлі лібералізації міжнародної торгівлі, призвів до зміни пріоритетів зовнішньоторговельної політики. Ризики вільної торгівлі зумовили переорієнтацію від лібералізму в зовнішньоторговельній політиці до активної підтримки національних експортерів. В умовах кризи уряди багатьох країн «…здійснили певні зусилля для стабілізації розвитку економіки та підвищення ефективності функціонування систем підтримки експорту, що дозволило структурам, що працюють у цій сфері, розширити перелік заходів і провести їх модернізацію, розробити нові продукти, залучити додаткові ресурси приватного сектора» [60, с. 53]. Бюджетно-податкові інструменти є основою державних програм стимулювання експорту в країнах, що розвиваються (табл. 3.3). Це означає, що для підтримки розвитку експортного сектору необхідним є використання фіскальних інструментів управління, спрямованих на зменшення та компенсацію ризиків експортної діяльності. Проте в умовах лібералізації міжнародної торгівлі використання фіскальних інструментів стимулювання експорту суттєво ускладнене.

Причинами цього є членство у СОТ та багатосторонніх торговельних угодах, в межах яких більшість фіскальних інструментів розглядаються як такі, що є протекціоністськими та завдають шкоди економіці країн-торговельних партнерів. Тому доцільно аналізувати міжнародний досвід стимулювання експорту крізь призму існуючих обмежень використання таких стимулів та перспектив їх імплементації в Україні.

Таблиця 3.3 Інструменти управління експортом, які застосовуються урядами країн

Звільнення від оподаткування / скорочення податків

Державні гранти на стимулювання виробництва експортних товарів

Експортні кредити

Відшкодування мита

Списання боргів

Надання коштів на проведення ринковихдосліджень / Технічна допомога

Страхування експортних кредитів

Пільгові кредити від державних банків

Спеціальні зони вільної торгівлі

Знижки на купівлю вітчизняних товарів, машин і устаткування

Звільнення від мита імпорту капітального обладнання

Надання урядом товарів та послуг експортерам

Скорочення цін на енергетичну сировину

Обмеження експорту сировини з боку уряду

Затверджені програми стимулювання експорту

Бразилія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Китай

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Індія

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Малайзія

+

+

+

+

+

+

+

+

Індонезія

+

+

+

Філіппіни

+

+

+

+

+

Туреччина

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

+

Таїланд

+

+

+

+

ПАР

+

+

+

+

Єгипет

+

+

+

+

+

Туніс

+

+

+

Марокко

+

+

До переліку інструментів, які активно застосовуються для управління ЗЕД і відповідають правилам СОТ та багатосторонніх торговельних угод, належать: «…схеми повернення мита; податкові інструменти, суть яких полягає у зниженні податків, котрі за інших умов стягуються; експортні кредити; страхування та гарантування експортних кредитів» [61, с. 23]. Наведені інструменти є частиною масштабних державних програм стимулювання національного експорту. Зокрема, «…схеми повернення мита відповідно до Угоди про субсидії та компенсаційні заходи (далі - УСКЗ), повернення мита являє зменшення або повернення імпортних зборів, які стягуються з матеріалів, що споживаються в процесі виробництва експортного товару» [62, с. 264]. Такі схеми компенсують вплив імпортних мит на проміжне споживання, що використовується для виробництва експортних товарів. Проаналізуємо досвід окремих країн щодо використання схем повернення ввізного мита національним експортерам. Зокрема, уряд Південної Кореї розпочав застосовувати схеми повернення мита з 1 липня 1975 р. Відповідно до Спеціального акта стосовно повернення мита (Special Act for Duty Drawback) об'єктом застосування цього інструменту стимулювання експорту є:

експортні операції, здійснені відповідно до митного законодавства;

особливі види транзакцій, що дають право на повернення мита - постачання приладдя для суден та літаків, що курсують між Кореєю та іноземними державами; імпорт приладдя для пелагічних-риболовних суден;

внутрішній продаж або постачання будівельних матеріалів, які оплачуються іноземною валютою - постачання товарів та будівельних матеріалів військовим силам США, іноземним посольствам, консульствам та дипломатичним місіям у Кореї, оплата яких здійснюється в іноземній валюті;

сировина, товари, які поставляються в пов'язані області, включаючи пов'язані заводи, магазини.

У табл. 3.4 наведено окремі характеристики використання схем повернення мита з метою стимулювання експорту в Південній Кореї.

Таблиця 3.4

Характеристики використання схем повернення мита в Південній Кореї

Рік	Загальна сума повернення мита, трлн вон.	Сума повернення мита / обсяг експорту	Сума повернення мита / сума надходжень мита
1975	0,1	0,3	-
1990	1,2	2,6	24,0
2000	2,2	1,0	21,0
2009	3,2	0,8	21,6

Ставка повернення мита (співвідношення суми повернення мита до вартості експорту), зросла з 0,3 % у 1975 р. до 2,6 % у 1990 р. Водночас «…загальний обсаг схем повернення мита збільшився з 0,1 трлн вон (еквівалент 0,2 млрд. дол. США) у 1975 р., коли запроваджено цей інструмент, до 3,2 трлн вон (еквівалент 2,7 млрд дол. США) у 2009 р.» [63, с. 9]. Подальше зростання відшкодувань мита експортерам спостерігілося у 2010 р. (3,5 млрд дол. США) та 2011 р. (4,4 млрд. дол. США), що становило 24,8 та 29 % сукупних митних надходжень відповідно. Митною службою Південної Кореї розроблена «…електронна система повернення мита, яка дозволяє за допомогою Інтернету заповняти запити на повернення мита, а електронна система казначейських переказів створює для Банку Кореї можливість у режимі реального часу відшкодовувати мито експортерам».

Запровадження системи повернення імпортного мита експортерам КНР відбулося у 1985 р. у межах комплексу економічних реформ, спрямованих на стимулювання експорту. На початку функціонування системи, її дія поширювалася як на обробку сировини для подальшого експорту, так і на збирання готових експортних товарів з використанням імпортних матеріалів та комплектуючих. У 1987 р. «…система повернення мита імпортерам розширена на всю сировину та проміжне імпортне споживання, які використовувалися у процесі виробництва експортних товарів, а згодом - на всі капітальні імпортні товари, у випадку, якщо відповідне обладнання було потрібне для виконання укладених контрактів» [65].

Як видно з рис. 3.1, ліберілізація зовнішньоторговельного режиму КНР зумовила зростання обсягів повернення мита експортерам. Відповідний показник підвищився з 6 млрд юанів у 1985-1986 рр. до 108 млрд. юанів у 2001р. Найбільш позитивні ефекти цей інструмент чинить на експорт електроніки, автомобілів, хімічних і пластмасових виробів, текстильної та швейної продукції, у той час як вплив на сільськогосподарські та продовольчі галузі є незначним [66, с. 446].

Рис.3.2 Динаміка показників експорту та відшкодування мита експортерам КНР протягом 1979-2001 рр.

Функціонування системи повернення мита в Індії регламентується Митним актом 1962 р. та Правилами повернення імпортного мита, центрального акцизу та сервісного податку 1995 р. Допустимі суми повернення мита та акцизного збору сплачуються експортерам шляхом депонування відповідних сум на визначеному банківському рахунку. Схеми повернення мита та акцизу в Індії застосовуються до таких операцій: «…експорту товарів, раніше імпортованих до Індії, що не зазнали будь-яких змін (реекспорт); експорту товарів, раніше імпортованих до Індії, після їх використання; експорту товарів, виготовлених з використанням імпортної сировини; експорту товарів, виготовлених з використанням імпортної та вітчизняної сировини [67].

Як видно з табл. 1.3, використання схеми повернення мита експортерами є досить популярним механізмом стимулювання експорту в Індії, про що свідчить стабільне відношення суми повернення мита до сукупних податкових надходжень.

Таблиця 3.5 Обсяги відшкодування мита експортерам в Індії протягом 2010-2014 рр.

Рік	Імпорт, млрд рупій	Експорт, млрд. рупій	Обсяг митних надходжень, млрд. рупій	Обсяг повернення мита	Обсяг повернення мита у % до митних надходжень
2010	13 637,36	8 455,34	833,24	92,19	11,1
2011	16 834,67	11 429,22	1 358,13	90,01	6,6
2012	23 454,63	14 659,59	1 493,28	123,31	8,3
2013	26 691,62	16 343,19	1 653,46	173,55	10,5
2014	27 154,34	19 050,11	1 720,33	185,39	10,8

Не менш активно податкові пільги експортерам США надаються і розвиненими країнами. Тут яскравим прикладом можуть слугувати США, де функціонували дві основні схеми податкового стимулювання експорту: корпорації закордонних продажів (Foreign-Sales Corporations) та внутрішні відсоткові корпорації міжнародної торгівлі (Interest-Charge Domestic International Sales Corporation). Корпорації закордонних продажів є іноземними підприємствами, що засновані «материнськими» компаніями, якими зазвичай є американські корпорації. Подібні корпорації створювалися в офшорних юрисдикціях. Лише частина доходів корпорацій закордонних продажів підлягала оподаткуванню корпоративним податком у США - відповідно до американського законодавства, обсяг звільнення був зафіксований на рівні 15/23 доходу. Таким чином, американський експортер, продаючи товари кінцевому споживачу через власну корпорацію закордонних продажів, отримував знижку платежів корпоративного податку у розмірі 15-30% [67, c. 3-4]. Проте регулярні торговельні спори, що виникали з приводу використання інструменту між США та ЄС, призвели до подання останнім скарги до СОТ, у якій стверджувалося, що норми законодавства США стосовно корпорацій закордонних продажів являють собою незаконне субсидування експорту. Відповідно до рішення СОТ корпорації закордонних продажів були визнані забороненою експортною субсидією, наслідком чого стала її ліквідація у 2006 р. Іншою схемою надання податкових пільг експортерам, яка незмінно діє у США з 1984 р. і не була предметом торговельних спорів у СОТ, є функціонування відсоткових внутрішніх корпорацій міжнародної торгівлі.

Внутрішня відсоткова корпорація міжнародної торгівлі (далі IC-DISC) являє собою особливий організаційний статус, який може бути наданий Службою внутрішніх доходів США компанії-резиденту. Щоб отримати статус IC-DISC, корпорація-резидент має бути організованою відповідно до законодавства США та відповідати таким вимогам: щонайменше 95 % валової виручки компанії впродовж фіскального року становить експортна виручка; скоригована базова вартість експортних активів у кінці податкового року становить не менше 95% суми скоригованих базових вартостей усіх активів; компанія має лише один клас акцій і вартість усіх акцій, що утримуються інвесторами, є не меншою, ніж 2 500 дол. США кожного дня протягом фіскального року; компанія веде окрему бухгалтерію; фіскальний рік корпорації повинен відповідати фіскальному року основного акціонера, якому належить найбільша кількість голосів; компанія має статус IC-DISC протягом одного фіскального року, в якому він був наданий [68, c. 1].

Функціонування IC-DISC є простим: компанія-експортер створює внутрішню корпорацію з метою набуття статусу IC-DISC, сплачує IC-DISC комісію на основі рентабельності експортних продажів, розмір якої відповідно до податкового законодавства США встановлюється у розмірі, що дорівнює максимальній із двох сум: або 50% від оподатковуваної суми експортних продажів, або 4% від валової виручки. Сума комісії не може бути вищою 100% чистого прибутку від експортної діяльності. Компанія-експортер за фактом сплати комісії має право на вирахування даної комісії із суми доходу, який оподатковується за максимальною ставкою корпоративного податку 39,6 %. Водночас IC-DISC не сплачують жодних податків із суми комісії, отриманої від компанії-експортера. Прибуток від експортної діяльності який отримує IC-DISC, розподіляється між акціонерами, якими є фізичні особи або трести. Вигодонабувачі сплачують з дивідендів федеральний прибутковий податок за максимальною ставкою 23,8 %. Результатом використання схеми є економія податку на прибуток для експортних компаній, що сягає 15,8 % [68, c. 3]. У табл. 3.6 відображені окремі характеристики використання цієї податкової пільги протягом 1991-2010 рр.

Таблиця 3.6 Характеристики використання схеми IC-DISC у США протягом 1991-2010рр.

Показник	1991	1996	2000	2006	2010
Кількість поданих декларацій	980	773	727	1 209	2 592
Сукупні активи IC-DISC	972 124	909 628	1 128 995	1 036 683	1 489 337
Валовий дохід від експорту IC-DISC	3 493409	513 4 556	4 670 909	19 285 999	45 058 789
Чистий прибуток IC-DISC	218 088	318 716	335 000	1 730 741	3 768 064
Сума фактично розподілених дивідендів	143 670	321 903	395 070	1 804 673	3 522 299

Як свідчить табл. 3.6, популярність оптимізації оподаткування експортерів у США зростає. Якщо протягом 1990-2000 рр. активи, обсяги реалізації та сума розподілених дивідендів зростали поступово, то уже у 2006 р. значення цих показників зросли більше, ніж у чотири рази. У 2010 р. продемонстрував подвоєння основних показників, що характеризують використання схеми IC-DISC у США.

Глобалізація економіки і процеси розширення зовнішньоторговельного обороту на світовому ринку, що її супроводжують, реалізація потенціалу України на світовому ринку вимагають нових підходів до здійснення логістичної діяльності.

До першочергових завдань логістики слід віднести оптимізацію процесів документального оформлення логістичних операцій (контрактної логістики), оскільки саме цей процес чинить регулюючий вплив на інформаційний потік, а угоди контракту є інформаційною базою для логістичної операції, тобто визначають умови переміщення матеріального потоку та обсяги фінансового потоку. При побудові міжнародних логістичних систем вирішуються такі питання: створення вільного ринку перевезень без обмежень його місткості і навантаження; застосування «плаваючих» тарифів, рекомендованих загальними регулюючими органами; розробка правил, що сприяють і в той же час захищають загальний ринок логістичних операцій; лібералізація транспортних і митних процедур при перетинанні кордонів вантажами через кордони; узгодження провізної здатності магістрального транспорту і продуктивності залізничних і складських пристроїв; дотримання в міжнародному масштабі правил, форм і стандартів, обов'язкових для членів спільноти.

Необхідно зазначити, що глобалізація суттєвим чином вплинула на розвиток і широке використання логістичного підходу в становленні міжнародних торгових відносин на світовому ринку. Саме глобалізація сприяє оптимізації розміщення ресурсів, розширенню асортименту товарів і підвищенню їх якості, стимулюючи при цьому розвиток всієї міжнародної транспортно-логістичної інфраструктури, що обслуговує міжнародну логістичну інфраструктуру.

Таким чином, логістичне управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств в умовах глобалізації дозволяє:

1. Створювати велику кількість транснаціональних компаній, які використовують у бізнесі глобальні логістичні ланцюги і мережі.

2. Формувати сприятливі умови для експорту та імпорту різних товарів.

3. Усувати зайві перешкоди і обмеження в доступі господарюючих суб'єктів на ринки.

Отже, можна стверджувати, що на сьогодні відсутність необхідних навичок управління зовнішньоекономічною діяльністю є основною причиною появи різних проблем в експортно-імпортній сфері. Тому всебічне висвітлення проблеми розвитку зовнішньої торгівлі в умовах глобалізації - першочергове завдання при розробці зовнішньоекономічної діяльності вітчизняних підприємств.

3.3 Ефективність управління експортно-імпортними операцій підприємства - ТОВ «Полімер»

Стрімкий розвиток торговельно-економічних відносин серед вітчизняних суб'єктів ЗЕД обумовлює необхідність аналізу ефективності зовнішньоторговельної сфери на мікрорівні. У сучасній економічній літературі визначаються принципи побудови показників ефективності операцій у зовнішньоторговельній сфері:

принцип всебічного обліку всіх складових витрат і результатів діяльності, який передбачає повне і коректне відтворення відповідних показників у документах управлінського, статистичного, фінансового та стратегічного обліку;

принцип зіставлення витрат і результатів діяльності у часі, який передбачає врахування при розрахунках показників ефективності зміни вартості грошей внаслідок дії інфляційних процесів;

принцип кількісного зіставлення витрат і результатів діяльності, тобто порівняння показників за однаковими кількісними одиницями, включення можливого дублювання складових елементів та відтворення антонімічного характеру в економічному розумінні;

принцип зіставлення з базовим варіантом, який передбачає використання розрахунку показників ефективності для цілей фінансового аналізу і прогнозування з метою розроблення пропозицій щодо покращення наявної економічної ситуації [70, с. 52].

Ефективність торговельно-економічних відносин відображає рівень результативність використання ресурсів і розраховується як співвідношення показників результату та витрат. Результатами в даному випадку виступає вартісне оцінювання одержаного ефекту: обсяги доходу, прибутку, заощаджених витрат. Під витратами розуміють вартісне оцінювання ресурсів, використаних в зовнішньоторговельній діяльності: вартість сировини, матеріалів, робочої сили, послуг посередницьких організацій тощо. Відтак, узагальнений критерій ефективності зовнішньоторговельних відносин слід розглядати як максимізацію результату на одиницю понесених витрат.

Діяльність ТОВ «Полімер» - підприємства-суб'єкта ЗЕД спрямована на досягнення стратегічних цілей та тактичних завдань, що дозволяють забезпечити високоефективну фінансову та господарську діяльність, його розвиток та конкурентоспроможність як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках. До об'єктів економічного аналізу у зовнішньоторговельній сфері на макрорівні відносять:

господарські процеси, що складаються із сукупності зовнішньоекономічних операцій;

результати зовнішньоторговельної діяльності підприємства.

Аналіз діяльності суб'єкта ЗЕД напрвлений на вирішення завдань:

підвищення економічної обґрунтованості управлінських рішень у зовнішньоторговельній сфері, пов'язаних з вибором зовнішніх ринків та розробкою стратегії компанії у сфері зовнішньоекономічних відносин;

оцінка результатів діяльності компанії у зовнішньоторговельній сфері;

пошук внутрішніх резервів і обґрунтування заходів щодо їх використання у зовнішньоторговельній діяльності компанії.

Обов'язковою умовою проведення аналізу діяльності підприємств у зовнішньоторговельній сфері є визначення і детальний аналіз факторів, що впливають на зміну результативних їх показників. Фактори впливу на результативність і ефективність зовнішньоторговельної діяльності підприємств зазвичай поділяють на дві основні групи:

1. Зовнішні фактори, які впливають на функціонування підприємства і є загальними для всіх аналітичних напрямів дослідження:

загальноекономічна ситуація в країні і світі, яка обумовлює основні умови функціонування підприємств, через динаміку попиту на продукцію їх виробництва;

державна політика щодо суб'єктів підприємницької діяльності, що через нормативно-правові акти щодо бізнесу регулює діяльність економічних агентів як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках;

податкова політика держави, яка за допомогою податкових важелів впливає на результати діяльності підприємства;

рівень інфляції в країні, який обумовлює ризик часткового знецінення грошових активів підприємств;

кредитна політика Центрального банку щодо надання кредитів юридичним особам, яка шляхом встановлення лімітних облікових ставок комерційним банкам для надання кредитів підприємствам безпосередньо впливає на структуру їх фінансового капіталу;

галузеві особливості операційної діяльності підприємств, характер яких обумовлює структуру активів підприємства, їх ліквідність, тривалість операційного циклу та можливості максимізації прибутку;

попит на товари і послуги, що випускаються або надаються підприємствами як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. У цілому вплив макроекономічних факторів на зовнішньоторговельну діяльність українського бізнесу є істотним. До певної міри вони визначають основні рамки діяльності суб'єктів ЗЕД та співпраці із зовнішнім середовищем функціонування, можуть виступати першочерговими факторами погіршення результативності й ефективності їх діяльності, особливо в умовах нестабільного розвитку національної економіки.

2. Внутрішні фактори, що визначають ефективність ЗЕД компаній і є спільними для всіх аналітичних напрямів дослідження:

обсяг основних та оборотних активів;

джерела формування фінансових ресурсів;

обсяг реалізації продукції;

прибуток, що залежить від всіх вищеперерахованих факторів, та здійснює зворотний вплив на формування джерел фінансування компанії та на структуру її ресурсів.

У процесі дослідження діяльності бізнесу у зовнішньоторговельній сфері використовуються кількісні та якісні показники. Якісними критеріями оцінки діяльності бізнесу у ЗЕД виступають: рівень диверсифікації ринків збуту продукції та послуг; товарна структура зовнішньоторговельної діяльності; репутаційні здобутки підприємств на основних іноземних ринках.

Кількісні показники характеризують економічну результативність та ефективність суб'єктів господарювання у зовнішньоторговельній сфері. Слід зазначити, що належне здійснення аналізу ефективності діяльності у зовнішньоторговельній сфері на рівні підприємництва вимагає дотримання чіткої послідовності розрахунків діяльності підприємств-суб'єктів ЗЕД (рис. 3.3).



Рис. 3.3 Процес аналізу здійснення експортно-імпортних операцій суб'єктів господарської діяльності

Зупинимось детальніше на показниках, безпосередньо пов'язаних з ефективністю зовнішньої торгівлі на рівні підприємства. На етапі аналізу ефективності зовнішньоторговельних операцій міжнародного бізнесу узагальнюючим показником є коефіцієнт ефективності ЗЕД підприємства:

(3.1)

де В екс-імп - виручка від експортно-імпортних операцій підприємства;

С експ-імп - повна собівартість експортно-імпортних операцій підприємства.

Наведений коефіцієнт відображає кумулятивний результат впливу значної сукупності чинників (видів зовнішньоторговельної діяльності, накладних витрат, собівартості товарів і послуг тощо). Визначення ступеня впливу окремих чинників на результативний узагальнюючий показник потребує застосування механізму факторного аналізу. Основою започаткування факторної моделі можна вважати розробку формул розрахунку впливу факторів на узагальнений показник. Найбільш вживаним інструментарієм такого процесу слугує метод «ланцюгових підстановок», сутність якого полягає в оцінюванні різних факторів на узагальнений показник шляхом послідовної заміни базових значень проміжних показників. За таких умов здійснюється заміна за кількісними показниками, а вже потім - за якісними. При наявності у формулі декількох кількісних і якісних показників послідовність підстановок визначається економічною логікою процесу. Використання вищезазначеного методу дає можливість не тільки конкретизувати вплив кожного з факторів, а й розрахувати ступінь його дії на одержані значення результативного показника. У визначенні економічної ефективності діяльності підприємства у зовнішньоторговельній сфері важливого значення набуває оцінка валютної ефективності, яка характеризує купівельну спроможність валюти і передбачає розрахунок наступних показників:

1. «…валютна ефективність експорту підприємства» [71, с. 41]:

(3.2)

де q e - обсяг експорту і-го товару у натуральному вираженні;

р вал - валютна ціна одиниці і-го експортного товару;

Сe - собівартість одинці і-го товару.

Окремо слід звернути увагу на те, що при оцінюванні валютної ефективності експорту в якості бази порівняння необхідно застосовувати непряме котирування, тобто обернений обмінний курс.

2. «…валютна ефективність імпорту підприємства» [71, с. 41]:

(3.3)

де q і - обсяг імпорту і-го товару у натуральному вираженні;

р вал - валютна ціна одиниці і-того імпортного товару;

р вн - ціна одинці і-го товару на внутрішньому ринку.

При оцінюванні валютної ефективності імпорту, базою порівняння повинно слугувати пряме котирування, тобто звичайний обмінний курс. Залежно від виду зовнішньоторговельної діяльності окремо розраховуються показники за конкретними експортними та імпортними операціями. Так, у сфері експорту найбільш поширеним на практиці є розрахунок наступних показників:

1. Коефіцієнт ефективності експортної операції підприємства:

Кеф_екс = Векс / С експ (3.4)

де В екс - виручка від реалізації експортної продукції підприємства;

С експ - повна собівартість експортної операцій підприємства.

Даний коефіцієнт визначає рівень прибутковості для підприємства окремих експортних операцій.

2. Коефіцієнт ефективності реалізації експортних товарів підприємства на внутрішньому ринку:

Кеф_вн_екс= В вн / Вmвн (3.5)

де В вн - вартість експортної продукції підприємства у внутрішніх цінах;

Вmвн - витрати на реалізацію експорту підприємства на внутрішньому ринку.

Інформативність зазначеного показника є значною, оскільки він визначає доцільність реалізації продукції чи послуг підприємства на зовнішніх ринках.

3. Рентабельність експортної продукції підприємства:

Р екс/о =FRекс (1-Соп) / Сексп (3.6)

де - фінансовий результат (прибуток) підприємства від експортної операції до оподаткування.

Наведений показник характеризує фінансову ефективність експортної операції підприємства і визначає розмір чистого прибутку на одиницю фінансових ресурсів, вкладених в експортну операцію.

За аналогічним принципом будуються показники для дослідження ефективності окремих імпортних операцій, серед яких:

4. Коефіцієнт ефективності імпортної операції підприємства:

Кеф_імп= В вн / Сімп (3.7)

де В імп - виручка від реалізації імпортної продукції підприємства;

С імп - повна собівартість імпортної операцій підприємства. Чим більший цей показник за одиницю, тим ефективніша імпортна діяльність для підприємства.

5. Рентабельність експортної продукції підприємства:

Р імп/о =FRімп (1-Соп) / Сімп (3.8)

де - фінансовий результат (прибуток) підприємства від імпортної операції до оподаткування. Він показує розмір прибутку від реалізації імпорту на 1 грн витрат щодо його придбання. Отже, чим більше його значення, тим більше підприємство отримує прибутку, а його імпортна діяльність - ефективніша.

Найпоширеніша мета ЗЕД підприємства - це необхідність залучення іноземних товарів у власне виробництво. Саме тому визначення економічної ефективності імпортної діяльності підприємства передбачає застосування показників ефективності імпорту товарів виробничого призначення для власної потреби. У сучасній науковій літературі при визначенні ефективності імпорту товарів виробничого призначення основну увагу приділяють ефективності від залучення у виробництво імпортного обладнання та устаткування. Така ефективність може бути визначена двома способами. Перший спосіб ґрунтується на моделі порівняльної економічної ефективності та полягає в розрахунку співвідношення економічного ефекту від придбання й використання альтернативного варіанта устаткування вітчизняного виробництва (Евв) та економічного ефекту від придбання й використання імпортного обладнання (Еі). Необхідною умовою ефективного імпорту в цьому випадку є значення показника економічної ефективності більше 1 (> 1). Економічний зміст даного показника в полягає в тому, що він показує, у скільки разів імпортна продукція ефективніша за продукцію, що може бути альтернативною імпортній. Особливістю такого підходу є те, що показники економічного ефекту Еі і Евв за імпортним та альтернативним варіантами розраховуються на основі двох складових витрат, які в сумі відображають так звану ціну споживання товару: ціна придбання товару (ціна контракту, митні платежі - для імпортного товару, транспорт, страхування, оплата послуг брокерів, транспортно-експедиційних послу інших посередників та ін.), та експлуатаційні витрати за весь життєвий цикл товару (вартість сировини, матеріалів, палива й енергії, ремонтів і запасних частин, заробітна плата працівників з усіма відрахуваннями та інші витрати, пов'язані з експлуатацією). Різниця між показниками ефекту Евв та Еі показує, який додатковий прибуток матиме імпортер, якщо придбає імпортну продукцію замість альтернативної.

Другий спосіб визначення ефективності імпорту виробничого обладнання, крім витрат, ураховує результатні показники й полягає в розрахунку показника, що визначається як співвідношення обсягу продукції, що випускається протягом певного періоду на даному устаткуванні (ОП), та купівельною ціною імпортного обладнання (Цкуп.і). Показник характеризує фондовіддачу й визначає вартість продукції, яка випускається на даному устаткуванні, на 1 грн витрат щодо його придбання. Значення цього показника також необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних показників ефективності використання обладнання вітчизняного виробництва або іншого обладнання іноземного виробництва. Ефективніший той варіант, що має більше значення показника фондовіддачі.

Якщо підприємство одночасно виконує експортні та імпортні операції, виникає необхідність аналізу ефективності його ЗЕД в цілому. Такий аналіз можна здійснити за допомогою показника інтегрального економічного ефекту (ІЕ), який розраховується додаванням показників економічного ефекту імпорту та експорту і характеризує загальний прибуток від ЗЕД. Окрім вищезазначеного, також використовуються показник ефекту від зовнішньоторговельних операцій (ЕЗТО) та показник економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій (Ееф.ЗТО).

Ефект від зовнішньоторговельних операцій визначається як різниця між сумою витрат на виробництво експортної продукції (ВЕ) та сумою витрат на вітчизняне виробництво товарів, що імпортуються (ВІ). Якщо ж витрати на вітчизняне виробництво продукції, яку планують імпортувати, більші, ніж витрати на виробництво експортної продукції, то така зовнішньоторговельна діяльність вигідна. Показник економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій (Ееф.ЗТО) входить до групи показників рентабельності та розраховується шляхом ділення прибутку від зовнішньоторговельних операцій (ПЗТО) на витрати, яких зазнало підприємство під час їх здійснення (ВЗТО). Відповідно, збільшення такого показника свідчитиме про підвищення ефективності ЗЕД.

В ринкових умовах підприємство не повинно обмежуватись лише класичними способами оцінки та аналізу ефективності ЗЕД, оскільки вони не завжди дозволяють визначити реальний вплив ефективності такої діяльності на фінансове становище підприємства, загальну ефективність його діяльності, а також на його платоспроможність. Для усунення такого недоліку вищенаведених чинників та для оцінки ефективності ЗЕД пропонуємо використовувати показники економічної безпеки підприємства, оскільки у ЗЕД, окрім позитивного економічного ефекту, на підприємство діє ряд негативних чинників, що можуть вплинути й на його економічну безпеку. Слід зазначити, що класичні показники оцінки ефективності ЗЕД лише опосередковано характеризують стан економічної безпеки підприємства. Значення показників економічної безпеки розраховуються окремо для експортної (імпортної) та для внутрішньо економічної діяльності. Ефективною вважається експортна (імпортна) діяльність, якщо значення показників економічної безпеки підприємства в цілому під час здійснення експорту перевищують значення відповідних показників за орієнтації підприємства лише на внутрішній ринок збуту.

Насамкінець слід виділити певне співвідношення, яке у вітчизняній та зарубіжній практиці використовується для підсумкової оцінки ефективності діяльності підприємства у зовнішньоторговельній сфері:

Тв > Тр> Так> 100% (3.9)

де Тв - темп зміни прибутку від експортно-імпортних операцій;

Тр - темп зміни обсягу реалізації товарів чи послуг на зовнішніх ринках;

Так - темп зміни величини авансованого капіталу в експортне виробництво.

Дотримання наведеного співвідношення динаміки основних показників дає можливість робити загальні висновки про ефективність зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Так, перевищення темпів зміни величини авансованого капіталу в експортне виробництво свідчить про нарощення економічного потенціалу суб'єкта ЗЕД. Випереджаюче зростання обсягу реалізації продукції на іноземних ринках дає підстави робити позитивний висновок про ефективність використання ресурсів підприємства. А переважаючі темпи зміни прибутку від зовнішньоторговельних операцій засвідчують високу ефективність організації діяльності суб'єкта в цілому.

Результатом аналізу ефективності має стати розробка стратегії подальшої ЗЕД підприємства, а її вибір визначає його перспективу, місце в конкурентному середовищі, адекватність потенціалу підприємства його цілям та керівництва. Саме тому, при виборі стратегії важливою умовою є визначення та обґрунтування вибору певного різновиду. Першочергово, у розробці стратегії розвитку ЗЕД задіяний діючий на підприємстві відділ зовнішньоекономічних зв'язків.

Основними завданнями відділу зовнішньоекономічних зв'язків ТОВ «Полімер» в загальному є такі:

участь у розробці стратегії підприємства;

управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення й розвиток;

забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод із зарубіжними партнерами;

вивчення кон'юнктури іноземних ринків, збирання і накопичення відповідної інформації;

організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності;

здійснення рекламно-маркетингової діяльності;

організація протокольних заходів тощо.

З метою вдосконалення розвитку стратегії ЗЕД підприємства повинні враховуватись такі аспекти як:

вибір закордонного контрагента стосовно цінової політики: мінімізація логістичних витрат у складі операцій експорту, імпорту та оцінки умов поставки (транспортування);

аналіз виду продукції, на який впливатимуть вимоги чинного законодавства щодо оподаткування ЗЕД;

дослідження фази розвитку конкурентів у сфері ЗЕД (як вітчизняних, так і закордонних);

фактична та прогнозована валютна ліквідність підприємства;

оцінка співвідношення як за формами здійснення ЗЕД, так і за співвідношенням фінансової чи інвестиційної та іншої діяльності підприємства у визначений період;

інші умови, що впливатимуть на організацію ЗЕД підприємства та її зміни [72, с. 29-30].

Усі складові управління зовнішньоекономічною діяльністю ТОВ «Полімер» повинні бути спрямованими на підвищення ефективності управління в розрізі усіх складових господарювання, внесення організаційних змін у фінансово-господарську діяльність суб'єкта. На формування управлінської структури ЗЕД підприємства спричинюють вплив різні чинники, особливо такі, як:

величина господарюючого суб'єкта;

характер ЗЕД;

рівень складності продукції і диверсифікації виробництва;

рівень конкуренції на ринках приймаючих країн та ін.

У зв'язку з цим відокремлюють такі основні етапи здійснення ЗЕД підприємства: розробка стратегічної програми ЗЕД підприємства; дослідження зовнішніх ринків та потенційних партнерів, вивчення кон'юнктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідної інформації; оцінка доцільності виходу на зовнішні ринки з зарубіжними контрагентами; вибір способу виходу на зовнішній ринок; пошук, вибір та встановлення контакту із закордонним партнером, проведення переговорів; складання та підписання контракту, забезпечення виконання зобов'язань, що випливають із договорів та угод із зарубіжними партнерами; фактичне постачання чи закупівля товару [73, с. 130].

Формування стратегії можна визначити як особливий вид діяльності, що вимагає творчого підходу до визначення перспектив, прогнозів майбутнього стану, поведінки конкурентів, напрямів підвищення ресурсно-фінансового забезпечення для розширення як внутрішнього, так і зовнішнього ринків збуту продукції. Кожен суб'єкт господарювання має власне бачення стосовно формування стратегії, але зазвичай її головні складові визначаються управлінським персоналом. Для ефективного управління зовнішньоекономічною діяльністю необхідни...