Нормативно-стильові основи професійного спілкування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

УКРАЇНСЬКА МОВА ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Навчальний посібник у 3 частинах

Нормативно-стильові основи професійного спілкування

Частина 1

Н.П. Нестеренко, О.О. Полозова,

П.Б. Ткач, С.О. Белевцова

Харків 2012

УДК 811.161.2

ББК 81.411.1я 73

Н 56

Затверджено редакційно-видавничою радою

Харківського національного педагогічного університету

імені Г.С. Сковороди

Протокол № 9 від 01.11.12 р.

Рецензенти:

С.В. ЛОМАКОВИЧ, доктор філологічних наук, професор, професор кафедри журналістики Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна;

Т.М. СПІЛЬНИК, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри фонетики та граматики Академії внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України;

В.М. ТЕРЕЩЕНКО, кандидат філологічних наук, доцент, доцент кафедри української мови Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Н 56

Нестеренко Н. П. Українська мова за професійним спрямуванням : Нормативно-стильові основи професійного спілкування : навч. посіб. [у 3-х ч. : Частина 1] / Н. П. Нестеренко, О. О. Полозова, П. Б. Ткач, С. О. Белевцова. - X. : ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2012. - 100 с.

ISBN

У посібнику вміщено теоретичні й практичні матеріали з курсу «Українська мова за професійним спрямуванням» для занять зі студентами. Дібрані матеріли забезпечують можливість засвоєння студентами основних понять курсу й вироблення вмінь і навичок професійного спілкування відповідно до норм і стильових особливостей української літературної мови. Посібник містить усю необхідну інструктивно-технологічну й бібліографічно-тематичну інформацію про курс, що допоможе користувачам при роботі з відповідними матеріалами.

Призначений для роботи зі студентами відповідно до програми курсу «Українська мова за професійним спрямуванням», затвердженої МОНмолодьспорту України, а також стане в пригоді аспірантам, викладачам і всім, хто бажає підвищити рівень професійної комунікативної компетенції.

ББК 81.141.1я 73

© Харківський національний педагогічний

університет імені Г.С. Сковороди

© Н.П. Нестеренко, О.О. Полозова,

П.Б. Ткач, С.О. Белевцова

орфоепічний український професійний комунікація

ЗМІСТ

Зміст курсу

Критерії оцінювання

Оцінювання модуля

Розподіл навчального часу за змістовими модулями

Лекція 1. Державна мова - мова професійного спілкування

Лекція 2. Мовні норми

Практичне заняття 1. Дотримання орфоепічних норм української мови як передумова успішної комунікації

Практичне заняття 2. Володіння орфографічними нормами української мови як ознака фахової компетенції

Практичне заняття 3. Шляхи збагачення лексичного запасу фахівця

Практичне заняття 4. Шляхи збагачення лексичного запасу фахівця

Практичне заняття 5. Морфологічні норми української мови та їх дотримання в професійному спілкуванні

Практичне заняття 6. Морфологічні норми української мови та їх дотримання в професійному спілкуванні

Практичне заняття 7. Особливості вживання синтаксичних конструкцій у фаховій комунікації

Лекція 3. Стилістичні норми сучасної української літературної мови

Практичні заняття 8-9. Стилі сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні

Питання до заліку

Рекомендована література

ЗМІСТ КУРСУ

Модуль 1. Нормативно-стильові основи професійного спілкування

Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування.

1. Предмет, мета, завдання, структура курсу.

2. Поняття національної та літературної мови.

3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.

4. Мовні норми. Типологія мовних норм.

5. Мовна політика в Україні.

Тема 2. Дотримання орфоепічних норм української мови як передумова успішної комунікації.

1. Основні засади української орфоепії.

2. Поширені відхилення від орфоепічних норм.

3. Акцентуаційні норми української мови.

Тема 3. Володіння орфографічними нормами української мови як ознака фахової компетенції.

1. Принципи українського правопису.

2. Чергування голосних і приголосних звуків.

3. Зміни приголосних при формо- та словотворенні.

4. Явище спрощення в групах приголосних.

5. Засоби милозвучності мовлення.

6. Складні випадки написання слів іншомовного походження.

7. Правопис власних назв.

Тема 4. Шляхи збагачення лексичного запасу фахівця.

1. Поняття «лексика» та «лексикологія».

2. Слово та його значення. Однозначні й багатозначні слова.

3. Синоніми. Антоніми. Омоніми. Пароніми.

4. Лексика української мови з погляду сфери вживання.

5. Фразеологія. Джерела української фразеології, основні типи фразеологічних зворотів.

6. Словники в професійному мовленні.

Тема 5. Морфологічні норми української мови та їх дотримання в професійному спілкуванні.

1. Нормативність граматичних форм іменника.

2. Особливості творення ступенів порівняння прикметників;

3. Правила відмінювання числівників.

4. Дієслово та його особливі форми (дієприкметник, дієприслівник).

5. Правопис прислівників.

6. Службові частини мови.

7. Написання часток не, ні з різними частинами мови.

Тема 6. Особливості вживання синтаксичних конструкцій у фаховій комунікації.

1. Специфіка узгодження підмета з присудком.

2. Уживання пошанної множини в професійному спілкуванні.

3. Складні випадки керування.

4. Особливості побудови ряду однорідних членів речення в діловому мовленні.

Тема 7. Стилістичні норми сучасної української літературної мови.

1. Функціональні стилі української мови та сфери їх застосування.

2. Мовні й позамовні чинники формування функціональних різновидів мови.

3. Професійнемовлення як сфера інтеграції офіційно-ділового, наукового й розмовного стилів.

4. Текст як форма реалізації мовно-професійної діяльності.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ

Оцінка А 5 (90-100 балів) виставляється, якщо студент виявив усебічні, систематичні та глибокі знання з тем курсу «Українська мова за професійним спрямуванням», передбачених програмою; засвоїв основні поняття дисципліни та показав здатність використовувати їх на практиці в подальшій професійній діяльності, успішно виконав завдання поточного модульного контролю.

Оцінка В 4(82-89 балів) виставляється, якщо студент показав знання навчального матеріалу з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням» вище середнього рівня; продемонстрував уміння вільно готувати домашні завдання, передбачені програмою; засвоїв взаємозв'язок основних понять дисципліни.

Оцінка С 4 (74-81 бал) виставляється, якщо студент виявив загалом добрі знання навчального матеріалу з «Українська мова за професійним спрямуванням» при виконанні тестових завдань і в усних відповідях на заняттях, але припустився низки суттєвих помилок; показав систематичний характер знань із дисципліни; виявив здатність до самостійного використання та поповнення надбаних знань у процесі подальшої навчальної роботи та професійної діяльності.

Оцінка D 3(64-73 бали) виставляється, якщо студент виявив знання навчального матеріалу дисципліни в обсязі, необхідному для подальшого навчання та майбутньої професійної діяльності; упорався з виконанням завдань, але зробив значну кількість помилок при написанні модульних контрольних робіт і в усних відповідях на заняттях, принципові з яких може усунути самостійно.

Оцінка Е 3 (60-63 балів) виставляється, якщо студент виявив знання основного навчального матеріалу з дисципліни в мінімальному обсязі, необхідному для подальшого навчання та майбутньої професійної діяльності; зробив значну кількість помилок при написанні модульних контрольних робіт і в усних відповідях на заняттях, які може усунути лише під керівництвом і за допомогою викладача.

Оцінка FХ 2 (35-59 балів) ставиться, якщо студент має значні прогалини в знаннях основного навчального матеріалу з дисципліни «Українська мова за професійним спрямуванням»; припускався принципових помилок під час виконання модульних контрольних робіт, але спроможний самостійно доопрацювати програмовий матеріал і підготуватися до перескладання, передбачене в разі отримання цієї оцінки.

Оцінка F 2 (1-34) виставляється, якщо студент не спроможний самостійно засвоїти програмовий матеріал: підсумкові модулі написані на негативні оцінки. Отримання студентом цієї оцінки не дає йому права на перескладання без обов'язкового повторного вивчення курсу.

ОЦІНКА МОДУЛЯ

Оцінювання складається з чотирьох частин.

1. Поточний модульний контроль - 15 % від загальної кількості балів (15 балів максимально, 7 - мінімально).

2. Виступи на семінарах, участь у дискусіях, підготовка домашнього завдання - 50 % від загальної кількості балів (50 балів максимально, 21 - мінімально).

3. Самостійна робота (виконання завдань) - 20% (20 балів максимально, 12 - мінімально).

4. Написання диктанту та робота над помилками - 15 % (12 балів за диктант, 3 бали - робота над помилками).

Таким чином, максимально можна набрати 100 балів, мінімально - 60 балів, що дозволяє отримати залік або оцінку «задовільно» (Е - «достатньо задовільно» за європейською шкалою ECTS).

При цьому:

- за відсутності мінімальної кількості балів за той або той вид навчальних завдань студенти до заліку чи іспиту не допускаються;

- у випадку списування, наявності плагіату студенти автоматично позбавляються всіх наявних балів;

- за невчасно виконані завдання та порушення передбачених термінів подачі тих або тих робіт бали можуть бути зменшені вдвічі;

- якість виконаних завдань оцінюється не тільки за змістом, фактажем, конкретністю, самостійністю пошуку, дотриманням усіх необхідних вимог, а також за грамотністю й належністю оформлення навчальних робіт.

РОЗПОДІЛ НАВЧАЛЬНОГО ЧАСУ ЗА ТЕМАМИ І ВИДАМИ ЗАНЯТЬ

Номери та найменування тем модулів	Усього годин	Розподіл навчального часу за видами занять
		лекції	лабораторні	Практичні семінарські	модульний контроль	індивідуальна робота	самостійна робота
Модуль 1.Нормативно-стильові основи професійного спілкування	36	6		18			12
Тема 1. Державна мова - мова професійного спілкування.		4
Тема 2. Дотримання орфоепічних норм української мови як передумова успішної комунікації.				2			2
Тема 3. Володіння орфографічними нормами української мови як ознака фахової компетенції.				2			2
Тема 4. Шляхи збагачення лексичного запасу фахівця.				4			2
Тема 5. Морфологічні норми української мови та їх дотримання в професійному спілкуванні.				4			2
Тема 6. Особливості вживання синтаксичних конструкцій у фаховій комунікації.				2			2
Тема 7. Стилі сучасної української літературної мови в професійному спілкуванні.		2		4			2
Усього годин	36	6		18			12

ЛЕКЦІЯ 1. ДЕРЖАВНА МОВА - МОВА ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ

План

1. Предмет, мета, завдання, структура курсу

2. Поняття національної та літературної мови

3. Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Визначте предмет і мету курсу «Українська мова за професійним спрямуванням».

2. Які функції виконує мова в житті людини і суспільства?

3. Що означають поняття «національна мова», «літературна мова»?

4. Які ознаки професійного спілкування ви знаєте?

Література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За ред. О. Сербенської. - Львів : Світ, 1994. - 150 с.

2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович ; уклад. Я.Б. Тимошенко. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.

3. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 227с.

4. Мацюк З. Українська мова професійного спілкування: Навч. посіб. / З. Мацюк, Н. Станкевич. - К.: Каравела, 2005. - 352 с.

5. Українська мова: Енциклопедія. - К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 2004. - 833 с.

6. Український правопис / НАН України ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; Інститут української мови. - [Стереотип. вид.]. - К. : Наук. думка, 2008. - 288 с.

ЛЕКЦІЯ 2. МОВНІ НОРМИ

План

1. Типологія мовних норм

2. Мовна політика в Україні

Блок завдань і питань для самоконтролю

1. Що таке норма літературної мови? Які мовні норми ви знаєте?

2. Що регламентують орфоепічні норми? Наведіть приклади.

3. Що ви розумієте під орфографічними нормами? Наведіть приклади.

4. Що передбачають стилістичні норми? Наведіть приклади.

Література

1. Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити / За ред. О. Сербенської. - Львів : Світ, 1994. - 150 с.

2. Антоненко-Давидович Б.Д. Як ми говоримо / Б. Д. Антоненко-Давидович ; уклад. Я.Б. Тимошенко. - К.: Либідь, 1991. - 256 с.

3. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення: Навч. посіб. / Т. Б. Гриценко. - К.: Центр навчальної літератури, 2003. - 227с.

4.Культура фахового мовлення: Навч. посіб. / За ред.Н. Д. Бабич. - Чернівці: Книги-ХХІ, 2005. - 572с.

5. Мацько Л. І. Культура українського фахового мовлення : [навч. посіб.] / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. - К. : ВЦ «Академія», 2007. - 360 с.

6. Муромцева О.Г. Культура мови вчителя / О. Г. Муромцева, В. Ф. Жовтобрюх. - Х. : Гриф, 1998. - 208 с.

7. Український правопис / НАН України ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; Інститут української мови. - [Стереотип. вид.]. - К. : Наук. думка, 2008. - 288 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 1. ДОТРИМАННЯ ОРФОЕПІЧНИХ НОРМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ПЕРЕДУМОВА УСПІШНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

План

1. Основні засади української орфоепії

2. Поширені відхилення від орфоепічних норм

3. Акцентуаційні норми української мови

Блок завдань

У сучасній українській літературній мові існує низка спеціальних орфоепічних норм - правил вимови тих або інших звуків.

Правила вимови голосних звуків
1. Усі голосні під наголосом вимовляються чітко	[вйч'ір], [гулос] [тъхо]
2. Звуки [а], [у], [і] чітко вимовляються в усіх позиціях	[прбктиека], [в'нс?т?і], [кул?тэра]
3. ненаголошені [е] та [и] наближаються один до одного й у вимові часто зовсім не розрізняються.	[сеилу], [вйлеитеин?], [виедавйц?]
4. Ненаголошені [и] та [е] звичайно вимовляються виразно в таких випадках: а) коли вони мають граматичне навантаження (наприклад, виступаючи закінченнями іменників, прикметників, дієслів та ін.) або є сполучними звуками у складних словах. Проте при швидкому темпі мовлення й у цій позиції ненаголошені [е] та [и] можуть дещо наближатись один до одного; б) коли [е] знаходиться на початку слова іншомовного походження; проте в потоці мовлення, коли перед таким словом зовсім відсутня пауза, ненаголошений [е], як і в середині слова, наближається за загальними правилами до [и]; в) коли [и] знаходиться перед [й].	[сбни], [пуле], [шиеруке], [пиесбти] [пулезахиснъй], [пйатир?нч':а] [еталун], [елйктриека], [етажйрка] [тамеилйктриека], [беиз еитиекйту] [чиервуниi], [гбрниi], [виесйлиi]
5. Ненаголошений [о] в позиції перед наголошеними [у] або [і] у вимові наближається до звука [у] (так зване «помірне укання»). Варто пам'ятати! На відміну від російської, в українській мові відсутнє наближення ненаголошеного [о] до [а] (так зване «акання»).	[коужэх], [зоузэл?а], [гоур?нн?:а]
Правила вимови приголосних звуків
1. Складні приголосні [дж] і [дз], що на письмі позначаються відповідно літерами дж і дз, вимовляються як один звук. У словах, префікс яких закінчується на [д], а корінь починається на [з] або [ж], буквосполучення дз, дж позначає два окремі звуки.	[погуджеин?:а], [дзвуниек] [п'ідзймниi], [в'іджеин?нт?]
2. Літерою г в українській мові позначається дзвінкий гортанний приголосний. Цей звук є більш уживаним в українській мові і значною мірою зумовлює її орфоепічну специфіку порівняно з російською.	[гарбзд], [говоръти], [гэби], [геинеирбл], [г'нлка]
3. Літерою ґ позначається дзвінкий проривний звук як в українських, так і в запозичених словах.	[ґрунт], [обґрунтувбн?:а], [ґатэнок], [ґрйчниi], [ґбнок], [ґвинт], [ґруно]
4. дзвінкі приголосні [б], [д], [з], [дз], [ж], [дж], [г], [ґ] у кінці слів і в кінці складів перед глухими вимовляються дзвінко (не оглушуються). Примітка. Дзвінкий приголосний [г] у кількох словах перед глухим приголосним у середині слів змінюється на глухий приголосний [х].	[дуб], [пеиреих'нд], [с?т?бг], [стурож], [садкъ], [моруз], [кбзка], [б'нгти] [леихкъi], [вохкъi], [к'нхтиек], [н?іхтиек]
5. Глухі приголосні перед дзвінками в середині слів вимовляються дзвінко.	[бород?бб], [воґзбл]
6. Приголосні [в] та [й] у кінці слова після голосного, на початку слова перед приголосним та в середині слова після голосного перед приголосним набувають більшої звучності й наближаються у вимові до голосних, які, проте, не утворюють складу, через що їх називають нескладовими й позначати в транскрипції як [ў] та [i].	[сказбў], [д?нўчиена], [ўчура], [знбi], [iти],[мбiстеир]
7. Звук [з], який виступає в ролі префікса або прийменника, перед глухим приголосним переходить у звук [с].	[с?ц?нлеин?:а], [спунад] (правописне зцілення, з-понад)
8. Губні приголосні [б], [п], [в], [м], [ф] вимовляються твердо майже в усіх випадках, зокрема послідовно в кінці слова або складу.	[гулуб], [степ], [с?ім], [верф]
9. Шиплячі приголосні [ч], [дж], [ш], [ж] зазвичай вимовляються твердо. напівпом'якшеними вони, як і губні, стають у позиції перед [і] та в деяких словах іншомовного походження. Подовжені шиплячі можуть вимовлятися або твердо [зб'нж:а], [клуч:а], або, частіше, як напівпом'якшені: [зб'нж':а], [клуч':а], [вйлиеч':у], що закріплено орфографічно: збіжжя, клоччя, величчю.	[чеикбти], [бджолб], [б'іжбт?], [шйлеист] [ж'ннка], [ч'нл?ниi], [ф'нзиек]
Варто пам'ятати! На відміну від російської, в українській мові буква щ завжди позначає два твердих шиплячих приголосних [шч].	що [шчо], щастя [шчбс?т?а]
10. Приголосний [р] вимовляється послідовно твердо в кінці складів і слів.	[косбр], [г'іркъi], [Хбрк'іў]
11. два однакові приголосні звуки на межі префікса й кореня або кореня й суфікса вимовляються як довгий приголосний звук.	віддячити [в'ід?:бчиети], тумбнний [тумбн:иi]
Правила вимови груп приголосних
1. Групи [с] + [ш], [з] + [ш] змінюються на [ш:] і [жш].	принісши [приен?нш:и], зшити [ш:ъти]; привнзши [приев'нжши]
2. Групи [з] + [ж] вимовляється як [ж:]; [з] + [ч] вимовляється як [жч]; [з] + [дж] вимовляється як [ждж].	безжалісний [беиж:бл?існиi] безчестя[беижчйс?т?а] зджерела [жджеиреилб]
3. Групи [ш] + [с?], [ж] + [с?], [ч] + [с?] у середині слів змінюються на [с?:], [з?с?], [ц?с?].	радишся [рбдеис?:а], зважся[звбз?с?а], морочся [моруц?с?а]
4. Приголосні [ш] + [ц?] у вимові змінюються на [с?ц?], [ж] + [ц?] - на [з?ц?], [ч] + [ц?] - на [ц?:].	книжці [кнъз?ц?і], пляшці [пл?бс?ц?і], дочці [доц?:н]
5. Сполучення звуків [т] + [ш],[т] + [ч] у вимові не на межі слів вимовляється як довгий звук [ч].	багатший[багбч:иi]; квітчати[кв'іч:бти]
6. Сполучення звуків [т?] + [с?] у дієслівних формах на -ться вимовляється як один подовжений звук [ц?:].	робиться [рубиец?:а], підпишіться[п'ідпиеш'нц?:а]

Вправа 1. Прочитайте текст, дотримуючись правил української вимови. Поясніть вимову ненаголошених [е], [и], [о].

Рухливі піски перевіює вітер, невтомно рівняючи високі градини. Схоже на те, що хтось увесь час скородить плато велетенськими граблями. У западинах, проміж грядин, часом блищать то солоні озерця, то зарослі очеретом змілілі болота. Іти можна тільки вперед або назад - ліворуч і праворуч шелестять сипучі піски. І манівець в'ється поміж грядин, і солдати йдуть ним, не боячись, що збочать і розминуться зі старшиною. Над головою, либонь, хтось натягнув тонке полотно, і по ньому порощать краплі й шелестить вітер. Ноги не хочуть іти. Повіки злипаються. Утома перемагає і силу, і волю. І вже ніхто не думає про суху й теплу землянку чи якесь інше пристанище, а отак упав би, де стоїш, укрився шинелею з головою і заснув, щоб прокинутися при сонці й без війни (за П. Гуріненком).

Вправа 2. Перевірте за словником і поставте в словах потрібну літеру - г або ґ. Поясніть випадки, коли ці літери виконують смислорозрізнювальну функцію.

..анок, ..ордий, ..орщик, ..олова, протя..нути, ..олий, во..кий, ..рунт, ..уби, доро..а, ..удзик, порі.., ..валт, ..різний, ..едзь, ..ніт, ..римати, ..уля, но..а, ..рати (іменник), рі.., з..аснути, ..ава, ..авкати, ..адка, ..азда, ..ама, ..андж, ..арбуз, ..армата, ..винт, ..енерал, ..імн, ..лей, ..орб, ..речний, ..риб, ..ривня, ..уляти.

Вправа 3. Прочитайте речення. Поясніть вимову приголосних у таких позиціях: а) дзвінкий у кінці слова; б) глухий у кінці слова; в) дзвінкий перед глухим; г) глухий перед дзвінким.

1. Слава нерідко піддає порядних людей тим же іспитам, що і багатство, тобто спершу змушує їх зробити або стерпіти дрібні вчинки і лише потім підпускає до себе (Нікола Шамфор). 2. Сміливість - це не відсутність страху, а скоріше усвідомлення того, що щось інше може бути набагато важливіше страху (Амброз Редмун). 3. Любов виникає з любові; коли хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю (Григорій Сковорода). 4. Єдиний спосіб полюбити щось - навіяти собі, що це можливо втратити (Ґільберт Честертон). 5. Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього, всю правду (Франсуа де Лярошфуко). 6. Ганьбити свою вітчизну - значить зраджувати її (Віктор Гюґо). 7. Кращий засіб прищепити дітям любов до Батьківщини полягає в тому, щоб ця любов була у батьків (Шарль де Монтеск'є). 8. Лише вільний громадянин має вітчизну; раб, кріпак, підлеглий деспоту мають тільки батьківщину (Анатоль Франс). 9. Газета - портативна ширма, за якою чоловік, що сидить у трамваї, ховається від жінки, що стоїть поруч (Леонард Луїс Левінсон). 10. Безсоння - це коли не можеш спати навіть при ввімкненому телевізорі. 11. Влада - найдужчий збудливий засіб (Генрі Кіссінджер). 12. Є люди, що розраховують на недоліки своїх ворогів; з - цього, однак, нічого не виходить. Я завжди пам'ятав про заслуги моїх супротивників і мав з цього користь (Йоганн Вольфґанґ Ґете). 13. Легше за все обдурити самого себе (Демосфен). 14. Неправда викриває слабку душу, безпомічний розум, порочний характер (Ф. Бекон). 15. Дружба - це таке святе, солодке, міцне і стале почуття, що його можна зберегти на все життя, якщо тільки намагатися не просити грошей у борг (Марк Твен). 16. Дружба робить час процвітання прекраснішим і полегшує горе тим, що дає можливість розділити його з другом (Марк Тулій Цицерон). 17. Лихослів'я це плітка з нудним відтінком моралі (Оскар Уайльд). 18. Питання ніколи не бувають нескромними. На відміну від відповідей (Оскар Уальд). 19. Від чорта відхрестишся, а від москаля не відмовишся (прислів'я). 20. Коня кують, і жаба лапу підставляє (прислів'я).

Вправа 4. Прочитайте скоромовки, чітко вимовляючи всі звуки. Повторіть кожну скоромовку кілька разів підряд, все пришвидшуючи темп мовлення.

1. Пік біля кіп картоплю Прокіп. 2. Через грядку гріб тхір грядку. 3. Їла Марина малину. 4. Летіла лелека, заклекотіла до лелеченят. 5. На возі коза, під возом лоза. 6. На річці Лука спіймав рака в рукави. 7. Дрова рубали два дроворуби. 8. Біжать стежини поміж ожини. 9. У бобра добра багато. 10. Кричав Архип, Архип охрип, не треба Архипу кричати до хрипу. 11. Бабин біб розцвів у дощ, буде бабі біб у борщ. 12. Дзижчить над житом жвавий жук, бо жовтий він вдягнув кожух. 13. Як місили тісто в місті, усе місто стало в тісті. 14. Летів горобчик, сів на стовпчик, прибіг хлопчик, утік горобчик. 15. Жовтий жук купив жилет, джемпер, джинси та жакет. 16. Босий хлопець сіно косить, роса росить ноги босі. 17. Семен сіно віз - не довіз: лишив сани - узяв віз. 18. Пиляв Пилип поліна з лип, притупив пилку Пилип. 19. Хитру сороку спіймати морока, а на сорок сорок сорок морок. 20. У чотирьох черепашок четверо черепашенят. 21. Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки. Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть. 22. Над шляхом Явдошка шукала волошки. 23. На покоси впали роси. Не бряжчать об жито коси.

Вправа 5. Прочитайте слова, звертаючи увагу на вимову шиплячих звуків.

Історичний, священний, читання, від чого, чому, поруч, чинник, гончарний, безліч, північ, відчуття, чистий, щастя, навчальний, аналогічний, етнічний, значущість, щоденник, завищення, щороку, середовище, методологічний, творчий, починати, селище, підвищення, щабель, дощ, хрущ.

Вправа 6. Прочитайте слова, простежте особливості вимови нескладових звуків [ў], [i] та їх відбиття на письмі.

Кров, любов, знав, край, відповідай, навчальний, мужній, завзятий, аудиторія, автентичний, автогенний, автотренінг.

Вправа 7. Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією, прочитайте текст виразно, дотримуючись норм вимови.

Не знаю, може, є люди, яким подобається жити в місті, але не нам. Тим, хто знає, як можна жити інакше. Коли вийдеш уранці на подвір'я й зразу бачиш небо, і дерева, і криницю, і курей, які дзьобають на подвір'ї траву. І як можеш цілий день, коли тепло, ходити босим, і як нічого взагалі не боїшся. Ви знаєте таке відчуття, коли живеш і нічого не боїшся? Бо немає чого боятися. Усе привітне, радісне й безпечне. Усі люди навколо - твої знайомі (за Т. Малярчук).

Вправа 8. Вимовіть слова з важкими поєднаннями приголосних спочатку поволі, потім швидше:

Мудрувати, постскриптум, підбадьорювати, трансплантація, надзвуковий, скуйовджений, контрпрорив, протестантство, розбурхати, надстривожений, стовбур, відомство, брандспойт, надзвуковий, витійствувати, філософствувати, монстр.

Наголошування - це виділення одного складу слова за допомогою збільшення сили видиху, зростання тривалості. Кожне самостійне слово має наголос. Службові частини мови, як правило, позбавлені наголосу. Вони приєднуються до самостійних і разом із ними вимовляються з одним словесним наголосом, утворюючи так зване фонетичне слово, наприклад: на столі, ти і я, відповідай же.

Складні слова, особливо багатоскладові, крім основного наголосу, можуть мати ще й додатковий, що характеризується меншою силою. Він також позначається при потребі спеціальним значком, наприклад: смльскогосподбрський, багатотъсячний та ін.

Низка слів в українській мові має подвійний наголос, наприклад: збвжди і завждъ, беззбхисний і беззахъсний.

В українській мові наголос вільний, тобто він може падати на будь-який склад слова. Пор.: рбда, булб, дирйктор, управлнння, сировинб, въсадити, въробитися тощо. Як відомо, у деяких мовах слова мають постійне місце наголосу, наприклад, у чеській мові наголос падає на перший склад, у французькій - на останній, а в польській - на передостанній.

В українській мові наголос рухомий, тобто в різних формах того ж слова він може змінювати своє місце, наприклад: слухбч - слухачн, йтъ - въйти, весйлий - веселнший і под., в інших формах слів місце наголосу може бути незмінним: вндділ - вндділу - вндділи; студйнт - студйнта - студйнти.

Наголос у мові має спеціальне значення - він є необхідним для розпізнавання слова (пор.: збмок - замук, рбдій - раднй, кэри - куръ, плбкати - плакбти, доруга - дорогб) або форм слів (пор.: вуди - водъ, кбзки - казкъ, пйчений - печйний, вихудити - въходити, насъпати - насипбти).

Правила наголошення

Правило	Приклад
1. Значна група іменників чоловічого роду ІІ відміни при словозміні у формах множини мають наголос на закінченні.	інспйктор - інспекторъ, інспекторнв, інспекторбми, інспекторбх; мнсяць - місяцн, місяцнв; час - часъ, часнв; але спортсмйни, студйнти, накбзи
2. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання зберігають наголос неозначеної форми дієслова, від якого утворені.	бажбти - бажбння, запитбти - запитбння, прбгнути - прбгнення, але знаннямм, життямм.
3. У кількісних і порядкових числівниках від одинадцяти до дев'ятнадцяти наголошується склад -на. Проте при зміні форми наголос пересувається на закінчення.	одинбдцятий, чотирнбдцять одинадцятьух, чотирнадцятьум
4. У кількісних числівниках наголошується останній склад. У відповідних порядкових числівниках наголос не змінюється.	п'ятдесяммт, шістдесяммт, сімдесяммт, вісімдесяммт п'ятдесяммтий, вісімдесяммта

Вправа 9. Перепишіть іменники, поставте наголоси. Назвіть слова з подвійним наголошуванням.

Договір, докір, намет, засік, захід, колос, запит, наїзд, наплив, перегук, переказ, переспів, прибій, приріст, розбір, розлив, розмін, затишок, заголовок, заспів, пережиток, підмурок, просвіток, довідник, провідник, записник, доглядач, доповідач, позивач, смітник, мандрівник, посланець, володар, коловорот, алфавіт, апостроф, громадянин, ступінь, огріх.

Ключ: слів із наголосами в різних позиціях - 19.

Вправа 10. Складіть по два речення з іменниками, які мають у непрямих відмінках подвійний наголос. Перевірте наголос іменників за словником: Головащук І.С. Словник наголосів / І. С. Головащук. - К. : Наук. думка, 2000. - 320 с.

Біль, жаль, вид, лад, простір, розмах, стіл, човен, дідусь, спокій.

Вправа 11. Подані слова перекладіть українською. Порівняйте наголошування в російських та українських відповідниках.

Приятель, смолчать, страшный, малый, издательство, загадка, кроить, кидать, дрова, колесо, отчим, высоко, новый, веретено, дощечка, загадочный, закат, молодежь, одиннадцать, попугай, ступень, товарищество, услуга, широко, цыган, горошинка, задолго, засуха, иначе, индустрия, казахи, километр, крапива, металлургия, ненависть, партер, псевдоним.

Вправа 12. Перевірте наголос поданих слів за орфоепічним словником.: Головащук І.С. Словник наголосів / І. С. Головащук. - К. : Наук. думка, 2000. - 320 с.

Запишіть ці слова у дві групи: а) слова, що допускають варіативність наголошування при однаковому значенні; б) слова, що при зміні наголосу змінюють значення.

Атлас, беззахисний, боляче, батьківщина, весняний, вершковий, високо, володар, вигода, вогняний, гаряче, денце, жало, жалібний, засік, заголовок, зав'язка, колос, лупа, людський, лапки, недарма, надвоє, об'єднання, поверх, приклад, позначитися, прошу, проклятий, проносити, проповзати, пташник, ремінь, сім'я, слідом, типовий, усмішка.

БЛОК ЗАВДАНЬ І ПИТАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Запропонуйте визначення терміна«орфоепія»?

2. Що таке наголос? Чи впливає місце наголосу на значення слів?

3. Як слід вимовляти наголошені голосні?

4. Як слід вимовляти ненаголошені голосні?

5. Чи завжди однаково вимовляються дзвінкі та глухі приголосні? Від чого це залежить?

ЛІТЕРАТУРА

1. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики / уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. - К. ; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2003. - 896 с.

2. Головащук І.С. Словник наголосів / І. С. Головащук. - К. : Наук. думка, 2000. - 320 с.

3. Мацько Л. І. Культура українського фахового мовлення : [навч. посіб.] / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. - К. : ВЦ «Академія», 2007. - 360 с.

4. Орфоепічний словник: В 2-х томах. Т. 2 / Уклад. М.М. Пещак, В. М. Русанівський, Н. М. Сологуб.- К. : Довіра, 2003.- 918 с.

5. Терещенко В. М. Ділова українська мова. Збірник контрольних завдань для студентів нефілологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. М. Терещенко, О. С. Черемська, О. В. Ткач. - Х. : ХДПУ, 2004. - 195 с.

6. Український правопис / НАН України ; Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні ; Інститут української мови. - [Стереотип. вид.]. - К. : Наук. думка, 2008. - 288 с.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ 2. ВОЛОДІННЯ ОРФОГРАФІЧНИМИ НОРМАМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ОЗНАКА ФАХОВОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ

План

1. Принципи українського правопису

2. Правопис м'якого знака та апострофа

3. Чергування голосних і приголосних звуків

4. Зміни приголосних при формо- та словотворенні

5. Явище спрощення в групах приголосних

6. Складні випадки написання слів іншомовного походження

7. Правопис власних назв

Блок завдань

Уживання апострофа
Апостроф пишеться	Апостроф НЕ пишеться
Перед я, ю, є, ї в українських словах: а) після губних приголосних б, п, в, м, ф, якщо перед ними немає інших приголосних (крім р), які належали б до кореня: б'ю, голуб'ятко, п'ять, кав'ярня, солов'ї, полум'яний, сім'єю, м'ясо, верф'ю; б) після р: бур'ян, кур'єр, на подвір'ї; в) після б, п, в, м, ф, р, к у власних назвах: Прип'ять, В'ячеслав, Стеф'юк, Лук'я; г) після префіксів та першої частини складних слів, які закінчуються на твердий приголосний: від'їхати, об'єм, з'єднання, пів'яблука, дит'ясла, пан'європейський, роз'юшити, але: з власними назвами через дефіс: пів-Європи.	Перед я, ю, є в українських та іншомовних словах: а) після б, п, в, м, ф, коли перед ними стоять інші букви на позначення приголосних, які належать до кореня (крім р): свято, цвях, духмяний, мавпячий, але: черв'як, верб'я, перм'як; б) після б, п, в, м, ф, ж, ч, ш, г,к, х, р, що позначають м'які приголосні: бюлетень, пюре, кюре, дебют, гравюра, манікюр, Гюго, Мюнхгаузен, буря, ряска, рядно.

Вправа 1. Спишіть, уставляючи на місці крапок, де потрібно, апостроф. Поясніть написання.

Бур..я, бур..ян, кров..ю, зор..яний, солов..їний, кам..яний, п..явка, черв..як, мавп..ячий, торф..яний, надвечір..я, різдв..яний, пір..їна, Лук..янівка, без..ядерний, возз..єднати, об..їждчик, вітр..як, двох..ярусний, пів..яблука, об..якоритися, від..ємний, знічев..я, об..їзд, реп..ях, св..ято, пам..ятка, тьм..яний, верф..ю.

Уживання м'якого знака
М'який знак пишеться	М'який знак НЕ пишеться
а)після м'яких д, т, з, с, дз, ц, л, н (Де Ти З'їСи Ці ЛиНи) у кінці слова та складу: мідь, мабуть, галузь, ґедзь, кільце, міль, тінь; б) після м'яких приголосних у середині складу перед о: брьохати, дзьоб, льон, тьохкати, льотчик; в) у словах із суфіксами -зьк-, -ськ-, -цьк-: воронезький, близький, чеський, галицький; г) у словах із суфіксами -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-,-юсіньк-: гарненько, дівчинонька, малесенький, свіжесенький, тонюсінький; д) у групах -льц-, -ньц-, що походять з -льк-,-ньк- ляльці - лялька, жменьці - жменька; е) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду м'якої групи І відміни та середнього роду IIвідміни на -нн(я), -ц(е): вишень, крамниць, знань, друкарень, сердець; є) у дієслівних формах дійсного та наказового способу: пишуть, ходить, робить, вилізь, співать, лежать, думать; ж) після м'яких приголосних перед я, ю, є у словах іншомовного походження: портьєра, рельєф, альянс; з) після м'якого л перед наступним приголосним: пальці, їдальня, сільський.	а) після р у кінці складу або слова: вірте, секретар, гіркий, але: Горький; б) після н перед ж, ч, ш, щ та перед суфіксами -ств(о), -ськ(ий): кінчик, менший, тонший, панщина, селянство, астраханський; в) після м'яких приголосних, крім л, якщо за ними йдуть інші м'які приголосні: свято, сміх, пісня, сніг, але: різьбяр (і різьбар), тьмяний і похідні від них; г) між подовженими м'якими приголосними: зілля, узбіччя, каміння, ллється; д) у групах -лц-, -нц-, -лч-, -нч-, які походять від -лк-, -нк-: тарілка - тарілці, сторінка - сторінці, Наталка - Наталці; е) після л в іменникових суфіксах -алн(о), -илн(о): держално, пужално; є) між подовженими м'якими приголосними: волосся, буття, ллється; ж) у словах: баский, в'язкий, дерзкий, ковзкий, різкий.

Вправа 2. Перепишіть слова, замість крапок поставте, де треба, м'який знак. Поясніть правила вживання м'якого знака.

Дон..ці, стан..те, сип..те, ріж..те, близ..кий, бояз..кий, пол..с..кий, сім..сот, с..огодні, брин..чати, різ..бяр, сон..кові, млин..кові, вір..те, удар..мо, тр..ома, шіст..ма, віс..ма, снит..ся, сниш..ся, доч..ці, сваш..ці, лял..ці, лл..ю, віз..му, одес..кий, кавказ..кий, тіл..ки, утр..ох, палец...

Чергування голосних та приголосних звуків

Чергування [о], [е] з [і]
[о] або [е] відкритий склад	[і] закритий склад	Не відбувається
пле/че	пліч	у звукосполученнях -ов-, -ор-, -ер-, -оро-, -оло-, -ере-	вовк, морква, жертва, молот, порох, серед, зелень
ра/до/сті	ра/дість	у словах іншомовного походження	атом, бокс,спорт, торшер
о/се/ні	о/сінь	на місці випадних О, Е	куток - кутка, вогонь - вогню, пень - пня, вітер - вітру
ше/сти	шість	у словах з постійним давнім [і]	ліс, сніг, сміх;
ро/ку	рік	у деяких книжних словах	народ, словник, мед, прапор, завод, закон;
не/сти	ніс	у складних словах із наголошеними частинками -вод, -воз, -нос, -роб, але - хід	екскурсовод, електровоз, водовоз, хлібороб, але: газопровід, всюдихід

Вправа 3. Замість трикрапки вставте потрібну букву.

Вигр…бти - вигр…бати, прищ…пити - прищ…плювати, ч…кати - оч…кувати, зам…сти - зам…тати, нар…кти - нар…кати, збер…гти - збер…гати, спостер…гти - спостер…гати, прич…пити - ч…пляти, бр…хати - набр…хувати, зав…ршити - зав…ршувати, ш...сть - ш...стий, в...з - в...зити - в...зти, н...ч - н...чі - н...ч...ю, воля - в...літи - в...льний, лід -л...ду, дзв...н - дзв...нити, клоп…т - клоп…ту, кожн…го - у кожн…м, рад…сть - рад…сті, Ки…в - Ки…ва, Харк…в - Харк…ва, Прок…п - Прок…па, в…вк - в…вка.

Чергування Е з О
після Ж, Ч, Ш, Щ, ДЖ, Й
Е	О
перед м'яким приголосним	перед наступним шиплячим	перед складом з Е	перед складом з И від давнього И	перед твердими приголосними	перед складами з А, О, У	перед складами з И, яке походить від давнього Ы)
вишень	мішечок	чернетка	пшениця	копійок	пшоно	чорний
боєць	ложечка	джерело	женити	бойовий	жонатий	жовтий
учень	вечеря	четвертий	шести	звечора	щока	шостий

Вправа 4. Перепишіть слова й поставте пропущені літери.

Порош...к, запорош...ний, ч...твертий, ч...тири, стеж...чка, стеж...к, пш...ниця, верш...к, верш...чок, ж...нитися, ж....натий, уч…нь, ч…рнетка, ч…рниця, ш…сти, ш…стий, щ…міти, дж…рело, уч…ра щ…ка.

Чергування у коренях дієслів
	Далі є склад з наголошеною літерою А Тривала дія	Нема складу з наголошеною літерою А Одноразова дія
Е - И	И витирати, вибирати	Е витерти, вибрати
О -А	А допомагати, ганяти	О допомогти, гонити
Е -І	І втікати, вимітати	Е втекти, мести
Е - О	Е брести, везти	О бродити, возити
І - А	І лізти, сідати	А лазити, садити

Вправа 5. Запишіть слова, вставте, де потрібно, пропущені букви. Прокоментуйте їх правопис.

Пл...сти - запл...тати, зб…рати - б…ру, застер…гти - застер…гати, г…нити - г…няти, сх…пити - х…пати, к…тити - к…тати, кл…нити - кл…нятися, кр…їти - кр…яти, л…мити - л…мати, допом…гти - допом…гати, ск…чити - ск…кати, зам…сти - зам…тати, вип…кти - вип…кати, нар…кти - нар…кати, збер…гти - збер…гати, викор..нити - викор…нювати, прич…пити - зач..пати, бр…хати - набр…хувати, зав…ртати - зав…рчувати, пол…скати - випол…скувати, ч…кати - оч…кувати.

...