Пароніми української мови

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПАРОНІМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА



Курс факультативу (спецкурсу, курсу за вибором) «Пароніми української мови» має на меті заглибитися в таїну слова, більш досконало познайомити з таким мовним явищем, як пароніми, та його проявами -- паронімією, квазіпаронімією. Учні дізнаються про обставини вживання паронімів, їх значення для розвитку української та інших мов. Знайомлячись із паронімічними рядами, особливостями їх утворення, учні будуть збагачуватися духовно, творчо удосконалюватися, інтелектуально вивищуватися, а значить, саморозвиватися, збагачувати свою мову та мовлення, що сприятиме формуванню їх як цікавих особистостей у будь-яких суспільних ситуаціях. Факультативний курс (спецкурс, курс за вибором) «Пароніми української мови» спрямований на розвиток мовленнєвої компетентності учнів, на розширення їх мовного запасу, на розвиток уміння застосовувати набуті знання в будь-яких мовленнєвих ситуаціях.

Прослухавши курс «Пароніми української мови», учні повинні знати:

· Явища паронімії, парономазії, квазіпаронімії.

· Орієнтуватися в основних термінах, зв'язаних з явищем паронімії.

Учні повинні вміти:

· Знаходити пароніми в запропонованих текстах.

· Робити їх детальну характеристику.

Курс факультативу (спецкурсу, курсу за вибором) розрахований на учнів ІІ ступеня навчання спеціалізованих гуманітарних шкіл.

5-ті класи -- з розрахунку 2 години на тиждень, усього 68 годин, саме того вікового періоду, коли в основному курсі мови вивчається розділ «Лексика», до якого і входять пароніми. Також програма може бути використана в 9 класі загальноосвітніх шкіл, коли закінчується знайомство з основними розділами української мови. Перспективне вивчення факультативного курсу «Пароніми» в класах з поглибленим вивченням української мови -- 8-12.

ПРОГРАМА ФАКУЛЬТАТИВУ

Тема № 1

Стилістичні можливості паронімів. Використання паронімів для створення каламбурів.

Учні повинні вміти визначати явище паронімії, стильову особливість паронімів, розрізняти явище парономазів.

Учні повинні знати визначення паронімів, підтверджувати його конкретними прикладами.

Тема № 2

Звукова близькість паронімів. Їх семантичні контакти. Сфера їх уживання.

Учні повинні вміти укладати паронімічні пари.

Учні повинні знати значення слів, що входять до паронімічних пар.

Тема № 3

Значення паронімів для розвитку української мови. Дослідження явища парономазів в українській мові.

Учні повинні вміти визначати риси впливу паронімів на українську мову і мовлення. паронім український мова стилістичний

Учні повинні знати імена вітчизняних дослідників словесної гри, музичності та мелодійності фрази.

Тема № 4

Паронімічні ряди особливості утворення. Їх семантичне зіставлення.

Учні повинні вміти укладати паронімічні ряди.

Учні повинні знати особливості утворення паронімічних рядів.

Тема № 5

Граматична характеристика паронімів. Іменникові паронімічні пари. Прикметникові паронімічні пари. Дієслівні паронімічні пари. Повні й неповні пароніми.

Учні повинні знати різновиди паронімічних пар як компонентних різновидів лексичної системи мови.

Тема № 6

Ад'єктивні пароніми. Способи їх творення. Російсько-українські паронімічні групи.

Учні повинні вміти утворювати паронімічні пари, до складу яких входять ад'єктивні пароніми. Учні повинні знати способи творення ад'єктивних паронімів.

Тема № 7

Використання стилістичних властивостей паронімічного зображення при створенні епіграм, пародій, шаржів. Двочленні та багаточленні паронімічні ряди. Синонімічні та антонімічні семантичні зв'язки між паронімами.

Учні повинні вміти використовувати пароніми в практичних вправах щодо створення епіграм, пародій, шаржів;

Учні повинні знати двочленні та багаточленні паронімічні ряди та семантичні зв'язки між ними.

Тема № 8

Словники паронімів. Систематизований відбір лексики для їх укладання.

Тема № 9

Повні й неповні пароніми. Квазіпароніми. Квазіпаронімічні ряди.

Учні повинні вміти користуватися словниками паронімів, укладати квазіпаронімічні ряди.

Учні повинні знати повні і неповні пароніми. Поняття про квазіпароніми.

Тема № 10

Паронімія та парономазія. Сфери їх застосування. Учні повинні вміти знаходити в художній літературі та публіцистиці стилістичні прийоми паронімії та парономазії.

Учні повинні знати визначення понять «паронімія» та «парономазія».

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПАРОНІМИ

Будь-яка розвинена національна мова становить собою систему систем. З одного боку, мова -- система (сукупність) специфічних національних особливостей, характеристик, ознак. А з другого -- вона складається з інших рівнів або систем -- фонологічної (функціонування фонем), морфологічної (будова слова, функціонування морфем), лексико-фразеологічної, синтаксичної, стилістичної. Кожна з цих систем є важливим об'єктом дослідження для мовознавчої науки.

Словниковий склад мови, особливо мови багатофункціональної, яка обслуговує науку, літературу, мистецтво, виробництво, є мовою преси, радіо, телебачення, надзвичайно багатий і різноманітний: він налічує сотні тисяч слів. Сучасна українська мова -- найпоширеніше на сьогодні зібрання лексичних скарбів нашого народу -- фіксує їх близько 135 тисяч. Та навіть у такому океані слів мовці порівняно швидко і легко знаходять саме те, що потрібно їм у даний момент.

Поясненням цього можуть бути системні зв'язки лексики, які значно полегшують пошук, бо доводиться відшукувати слово не у всьому словниковому складі, а в рамках невеликої його частини -- синонімічного ряду чи лексико-семантичної групи, на яку орієнтується ситуація, логічність, зв'язність та асоціативність мислення.

В українській мові, як і в інших, є різні групи слів за значенням. Найбільші з них за обсягом -- синоніми, антоніми та пароніми, що виступають водночас і основою найвиразніших стилістичних засобів.

Кожній людині, яка прагне просто, чітко і дохідливо сформулювати думку, слід постійно вчитися вживати їх в усному і писемному мовленні.

Свідоме і стилістично точне слововживання -- надійний помічник в оволодінні скарбами рідної мови і показник рівня культури.

Пароніми (гр. para -- біля, поряд та onуma -- ім'я) -- слова, близькі за значенням: нагода -- пригода, дефектний -- дефективний, декваліфікація -- дискваліфікація. Не всі слова, схожі за звучанням, можна вважати паронімами. До паронімів належать тільки ті слова, що мають невелику відмінність у вимові. Іноді в паронімів є спільна морфема: уява -- уявлення, мова -- мовлення. Семантичні зв'язки між паронімами можуть бути синонімічними (тяжкий -- важкий), антонімічними (емігрант -- іммігрант); вони можуть бути пов'язані певною семантичною близькістю (дипломник -- дипломант), належати до однієї тематичної групи (калина -- малина).

Стилістичні можливості паронімів ґрунтуються на їхній звуковій близькості та семантичних контактах. Як і омоніми, пароніми використовуються для створення каламбурів. Сфера вживання паронімів -- публіцистика, художня література, усне розмовне мовлення. Паронімія для створення каламбурів виявляється набагато придатнішою, ніж омонімія, оскільки близькість звучання, а не точний звуковий збіг дає більші можливості для змалювання відповідних ситуацій. У паронімів ширші можливості для асоціативних зв'язків. Одна зі стилістичних функцій паронімів -- семантичне переключання. Звукова близькість значеннєво відмінних слів дає можливість розширити політ думки, змалювати яскравішу картину, насичену образами. Паронімія забезпечує музичність фрази:

У града профіль, як у грида,

А бродячий менестрель,

Я ще нікому не приносив лиха,

А лютня в мене срібна, як форель.

Дружина в нього -- справжня королева,

Вона печальна, чи мені здалось?

Вона дзвенить, як чарка кришталева,

В якій шампанське льодом узялось.

Ах, заспокойтесь, нащо ці баталії?

Ця ваша злість безсила і нудна.

Отак би взяти за тоненьку талію

І поцілунком випити до дна.

(Л. Костенко)

Ще музикою крила марить

Ще тужить нуртом ефіру

Ще бринить нутром музика

Несе йому в офіру

Кирилицю до каламаря

Божок бузини

Бузини муза.

(І. Камінець)

У цій же функції широко використовують пароніми в усній народній творчості:

Іди, іди, дощику,

Зварю тобі борщику

В зеленому горщику,

Поставлю на дубочку:

Дубочок схитнувся,

А дощик минувся --

Цебром, відром-дійничкою

Над нашою пашничкою.

Ще одна функція паронімів -- семантичне зіставлення. Два близькозвучних слова дають можливість виразніше зіставити якісь риси людини, рельєфніше описати події, явища і т. д.: «Барвистість іспанського пейзажу доповнюють пейзажі в мальовничих шатах, що захоплено вітають туристів і закидують їх магноліями та камеліями (Ю. Смолич).

На глею вицвів глечик

Та й взявся мандрувати

Із печі аж до тину.

Із пісні -- між лататтям.

Цвіте дощем подолок,

А доля на билині.

Ніяк не уловлю --

Скапне по краплині.

(І. Камінець)

Часом для створення каламбурних ситуацій гумористичного плану використовується зіставлення близькозвучних лексичних елементів різних мов: «Францішку! А чого ти мовчиш? Ти -- за? -- Айно! Рішуче тупнув босою, порепаною ногою Францішек. -- Айно! -- Айно! -- підхопила в один голос решта селян. -- Чуєте, всі кажуть: дайно! -- резюмував Хома» (О. Гончар).

У публіцистиці пароніми широко використовуються в ролі заголовків: шкала і школа талантів, розрахунки і прорахунки, кличе на матч футбольний матч. Манери чи маневри і подібне.

На основі паронімії будується парономазія (гр. paronomasia) -- стилістична форма, в якій поряд розміщуються різні за значенням, але подібні за звучанням слова з метою їх зіставлення. Тут можуть бути використані не лише пароніми, а й просто співзвучні слова, різні за своєю предметною співвіднесеністю. Ця стилістична фігура характерна для красного письменства та народної творчості. Наприклад: «-- О, бачиш,-- втішився Кочубей,-- він ще не чув, так слухай тоді. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юрист, а юристу дідьків триста, а нашого брата дере жінка кирпата, жіночка люба та дере за чуба… Го-го-го! Бачиш, до чого я казав?» (Б. Лепкий).

Звукова близькість паронімів призводить до того, що їх помилково вживають один замість одного: замість факт «подія, явище» кажуть фактор «умова, рушійна сила», замість уявлення «поняття» -- уява «фантазія», замість пригода «подія, випадок» -- нагода «слушний момент, можливість». Часто плутають слова таємничий і втаємничений: таємничий острів, таємничі письмена; російський відповідник -- таинственный. Утаємничений має значення «ознайомлений з чимось приховуваним, прилучений до якоїсь таємниці», втаємничений у справі уряду; російське -- посвященный.

Запам'ятаємо правильні значення кількох паронімічних груп.

Прадавні мешканці Америки звуться індіанці, а індійці живуть в Індії. Слово «італійський» пов'язане з сучасною Італією: італійська мова, італійське кіномистецтво, італійський страйк. А коли йдеться про племена, що населяли Апеннінський півострів у давнину, вживаємо прикметника «італьський»: італьська легенда, італьська німфа. Російське итальянский треба перекладати італійський, а италийский -- італьський. Особовий -- стосовний до особи, людини взагалі: особове посвідчення, особовий листок (для обліку кадрів), особовий склад, особовий рахунок. Особистий -- властивий певній, конкретній особі, власний персональний: особисті речі, особисте життя.

Причиною лексичних, а отже, й синтаксичних помилок стає також нерозрізнення міжмовних паронімів, особливо належних до близькоспоріднених мов.

Порівняймо українсько-російські паронімічні групи: сумління -- сомнение, останній -- остальной, уродливий -- уродливый, лихий -- лихой, дурний -- дурной, удавитися -- удавиться, калитка -- калитка і т. ін. Сплутування паронімів свідчить про недостатній рівень володіння мовою. Іноді пароніми вживають один замість одного для досягнення гумористичного ефекту.

З цією ж метою вдаються й до перекручення слів літературної мови: «-- Чого вам треба? Собаки? Куплю! Вкраду! Якої породи?

Стрептокок пінчера? Сетера -- лапсердака? Хатню таксу? Болонку? Шприця? Фоксприм'єра? Говоріть! Кажіть! Замовляйте, сто догів вам у квартиру! (В. Чечв'янський)»; «-- Купріяне! -- несамовито вигукнув поміщик. -- Де ти в диявола запропастився?

Насправді ж Купріян нікуди не зникав, порався біля пані, яка безуспішно шукала пляшечку з валер'янкою.

-- «Валер'яне! Де моя Купріянка? Тобто, де валер'янка?»

(О. Косенко).

Стилістичні властивості паронімічного зображення зближення слів часто використовують при створенні епіграм, пародій, шаржів. Для прикладу можна навести одну з пародій Юрія Івакіна, навіяну творами Івана Драча:

Біля персів вона тримала зоряного сина («Ніж у сонці»).

Чистих персів торкатись не дасть («Балада про дівочі перса»).

Та персів проклятих два рідних вулкани («Божевільна балада»).

Вітер перса мої пестить (Жінка і море»).

І невідь звідки падають ці сни…

Лечу на крилах персів

В країну персів,

В державу персів, в князівство персів,

У Персія, сказати б.

Шукаю серед персів свій босий слід і не знаходжу,

На сполох б'ю у дзвони персів:

«Повстаньте, персів бранці -- протуберанці!

І персів смутку спиваю оскому пісні.

Співаю «Баладу про острів Антураж»…

І гей! На абордаж беру галери персів --

Де перса персонал і персонаж (за борт цей екіпаж!).

Тримаються за стропи персів, за ґрони персів,

За їх ракетодроми,

Як той Персей за Андромеду,

І мегатонни персів вибухають -- віршем.

(Іван Драч. Персальна балада)

Пароніми в сучасній українській мові є значним прошарком лексики. Стоячи поряд із синонімами, антонімами й омонімами -- одним з компонентів лексичної системи мови, вони займають в ній особливе місце. Тим не менш паронімія як явище мови досліджена не досить повно. Та за останні десятиріччя опублікована значна кількість наукових робіт з проблем паронімії та створені словники паронімів. Однак незважаючи на це, багато теоретичних питань паронімії ще не отримали остаточного визначення. Думки вчених розходяться щодо розуміння самої сутності паронімії, що звісно і відображується у лексикографічних джерелах.

Одні дослідники (Н. П. Колесніков) відносять до лексичних паронімів будь-які співзвучні слова (як однокореневі, так і різнокореневі) на основі їх оказіонального змішення в мові. У такому випадку до числа паронімів входять, наприклад, і такі різнокореневі слова, як: легальний -- лояльний, струхнути -- стряхнути. Це поширене розуміння паронімії, при якому звукова подібність слів абсолютно випадкова.

Інші вчені (наприклад, Ю. О. Бєльчиков), уважають лексичними паронімами тільки спільнокореневі слова, які належать до однієї частини мови, подібні за звучанням (у зв'язку зі спільним коренем чи основою), але розрізняються за значенням: пам'ятливий -- пам'ятний, димний -- димовий, освоїти -- засвоїти, факт -- фактор, демонстрант -- демонстратор тощо. У такому більш вузькому розумінні звукова подібність слів не випадкова, а зумовлена їх смисловими зв'язками.

У працях О. В. Вишнякової і в її словнику поняття лексичної паронімії вказує на одноманітність наголосу в обох компонентах паронімічного ряду (ряди паронімів, складаючись з більшої кількості компонентів. Дослідниця взагалі не розгядає і не включає їх у словник. Наприклад: обсудити -- осудити; охолодіти -- охолодити; здравиця -- здравниця тощо. Через такі обмеження слів, які належать до категорії паронімів, на наш погляд, невиправдано звужуються, в результаті чого чимало паронімів взагалі випадають з поля зору науковців.

Щодо нашої точки зору з цього питання, поділяючи в цілому концепцію Ю. О. Бєльчикова, ми вважаємо лексичними паронімами близькі за звучанням спільнокореневі слова, які відносяться до однієї частини мови й одного семантичного поля, але мають, як правило, різні значення. Місце наголосу при цьому несуттєве.

Окрім теоретичних розходжень в розумінні сутності паронімії, серйозним недоліком у межах вивчення цього явища слід вважати те, що до теперішнього часу не з'ясований лексичний зміст цієї категорії в тій чи іншій концепції, внаслідок чого вже зазначені вище словники не зіставлені з усім основним лексичним масивом сучасної української мови, а відбір паронімів для них має випадковий характер. Наприклад, у словниках не вказані такі вживані пароніми, як невідомий -- невидимий; недостойний -- непристойний; обговорити -- оговорити; загострити -- обгострити; виділити -- відділити -- розділити; водій -- вожак; фанат -- фанатик; акселерат -- акселератор і т. п. З іншого боку, в ці словники часто включаються застарілі, просторічні або вузькоспеціальні пароніми. Особливо багато таких маловживаних паронімів у словнику О. В. Вишнякової: дармоїдний -- дармоїдський; домінантний -- домінантовий; жавороночий -- жавороночний; яловичий -- яловий; солярний -- соляровий; псарний -- писарський; пергаменний -- пергаментний і т. п. Необхідним є більш послідовний, систематизований відбір лексики для словників паронімів, який враховує перш за все норми сучасного слововживання.

Паронімічні ряди можуть бути як двочленними (їх більшість), так і багаточленними, які нараховують у багатьох випадках (до шести-семи і більше компонентів). Наприклад: глибинний -- глибокий; елітарний -- елітний; водяний -- водянистий; кривавий -- кровний -- кров'янистий; ігровий -- ігральний -- ігривий -- ігристий; пізнати -- узнати; обслідувати -- дослідити; виплатити -- заплатити -- оплатити -- сплатити; могильник -- могильщик; голод -- голодання -- голодовка тощо.

Слід зазначити, що пароніми розподіляються за частинами мови нерівномірно. При цьому дані про кількість паронімів в українській мові, які наводяться в науковій літературі, з указаних причин (перш за все через відсутність єдиних критеріїв їх виділення) є неточними і суперечливими. Іноді навіть стверджують, що на першому місці за кількістю паронімів стоять іменники. Адже це далеко не так. На основі аналізу різноманітних словників, ми дійшли висновку, що в сучасній українській мові кількість ад'єктивних паронімів значно (майже вдвічі) перевищує кількість паронімів, які стосуються іменників та дієслів, та дорівнює близько 2 500 одиниць. На другому місці за кількістю знаходяться субстантивовані пароніми (близько 1 000 одиниць), на третьому -- дієслівні пароніми (близько 400 одиниць). При цьому ад'єктивні пароніми утворюються переважно за допомогою суфіксів, у той час, як у створенні дієслівних паронімів присутні переважно префікси, а субстантивовані пароніми утворюються в рівною мірою за допомогою як суфіксів, так і префіксів.

Більшу кількість ад'єктивних паронімів в українській мові можна кваліфікувати як повні пароніми, оскільки вони мають різні лексичні значення. Такі пароніми створюють лексичне ядро цієї категорії. Однак крім повних паронімів, у яких семантичне розмежування об'єму значень є незавершеним, всі ці пароніми в окремих значеннях виступають як синоніми, причому в означенні ступеню їх синонімічності і тлумачні словники, і словники іншомовних слів часто розходяться. Неповні пароніми належать до периферії цієї категорії. Усього, за нашими підрахунками, існують понад 100 таких пар. При цьому цікаво зазначити, що деякі з цих пар є повними синонімами.

Поряд із повними і неповними паронімами слід зазначити і наявність в українській мові й так званих квазіпаронімів, які (досить умовно) можна також віднести до периферії цієї категорії. Ці слова не будучи схожими (спорідненими) семантично, все ж мають звукові збіги кореня (або основи) з іншими членами ряду. Такі звукові збіги коренів носять суто випадковий характер: платний -- платяний; м'ятний -- м'ятий; парний -- парний тощо. Усього, за нашими спостереженнями, існують приблизно 100 рядів квазіпаронімів. При цьому зрозуміло, що у носіїв мови розмежування і правильне вживання подібних слів будь-яких серйозних ускладнень не викликає. Що стосується іноземців, то вони часто припускаються помилок у вживанні таких прикметників саме через співпадіння у них кореневої частини, і це необхідно враховувати при навчанні їх української мови.

Нерозрізнення загальнокореневої частини і звукової схожості паронімів є причиною виникнення помилкового слововживання.

Це спостерігається не тільки в мовленнєвій практиці носіїв мови, а й у виступах політичних і громадських діячів, учених, журналістів, в електронних і друкованих засобах масової інформації. Особливо яскраво це проявляється на прикладі ад'єктивних паронімів, які найбільш чутливі до змін «суспільно значущого контексту» (В. Г. Костомаров) і появи нових реалій, викликаних соціально-політичними подіями і змінами, які відбуваються в нашій країні за останні десятиріччя.

Ці зміни стали причиною значних семантичних нашарувань, пов'язаних із формуванням нових лексичних значень (і їх відтінків) у багатьох ад'єктивних паронімів із розширенням сфери їх споріднення з іменниками. Разом із тим частина застарілих паронімів відходить за межі активного вживання. Такі процеси наочно простежуютьмя перш за все на сторінках періодичних видань. Особливо це стосується розмежування значень і вживання таких паронімів, як елітарний -- елітний; комфортабельний -- комфортний; туристичний -- туристський; цінний -- ціннісний -- ціновий; спеціальний -- спеціалізований; центральний -- централізований -- центристський; воєнний -- воїнський; ігровий -- гральний; лідний --льодяний; рішучий -- рішальний і т. ін.

Коментуючи зазначене, наведемо тільки два приклади. Прикметник елітний тлумачився у словниках лише як еліта -- «кращі, відбіркові насіння, рослини та тварини», тобто вживання слова елітний упродовж багатьох років мало виключно спеціальний характер та залишалося в межах рослиноводства та тваринництва (елітна сім'я, ґатунок пшениці; елітне тваринництво, елітні вівці, корови). Однак, потрапивши до суспільно значущого контексту, слово елітний зазнало семантичних змін -- розширилося його лексичне значення і сполучення, що викликає вагомий інтерес як для науки, так і для сучасних носіїв мови. Нове, більш широке значення можна тлумачити як «кращий, відбірний, найбільш якісний». Коло іменників, пов'язаних з паронімом елітний в даному значенні швидко, майже на очах поширюється, до нього залучаються все нові і нові слова: житло, дім, квартира, лікарня, клініка, військо, військова частина, силові структури, офіцер, генерал, відпочинок, клуб, ресторан, школа, дитячий садок, знайомства, зв'язки, косметика та навіть горілка і бордель. Проілюструємо це явище кількома цитатами із періодики:

1. Попит на елітне житло не зник. Просто змінилося уявлення про нього (Профіль. -- 1999.-- № 3).

2. У нас була чудова пропозиція: готові елітні будинки з чудовим оснащенням (Гроші. -- 1999.-- № 4).

3. Ціни на елітний відпочинок навряд чи зміняться порівняно із попереднім сезоном (Аргументи і факти. -- 1999.-- № 18).

4. На заході люди згодні переплачувати в елітних ресторанах, аби тільки спробувати екзотичні страви (Світ за тиждень. -- 2000.-- № 5).

Фірмова горілка «Левша» визнана Всеросійським виставковим центром найкращою елітною горілкою (Профіль. -- 1999.-- № 3).

Другий приклад стосується нового значення прикметника льодовий -- це паронім до слова льодяний (з деякими варіаціями). Словники виокремлюють два значення пароніма льодовий:

1. Який складається з льоду; льодяний. // Який знаходиться, розташований на льоду. 2. Який відбувається у льодах. Між тим подібне тлумачення, з нашої точки зору, вже стало неповним і неточним, оскільки до цього пароніма в останнє десятиріччя додалося зовсім нове значення (з відповідним відтінком), зв'язане з проведенням на льоду спортивних змагань та ігор, також інших вистав. Тлумачення цього нового значення виглядає так: «Стосовно спортивних змагань, спортивних ігор, виступів та вистав, які відбуваються на льоду; спеціально обладнаний та призначений для їх проведення».

У цьому значенні з прикметником льодовий сполучаються такі іменники: види спорту, дисципліни, команда, дружина (команда хокеїстів), вистава, бал, шоу; стадіон, палац, поле, майданчик, доріжка, дзеркало (у значенні: «поверхня, вкрита шаром льоду»), покриття, арена, сцена та низка інших. Пор.:

1. Москва не збирається у найближчому майбутньому приймати в себе на зиму ні Олімпіаду, ні світові чемпіонати з льодових видів спорту (Аргументи й факти. -- 1999.-- № 12).

2. Там, на льодяній сцені він [Станіслав Жук] залишався, як завжди, непереможним маестро (Світ за тиждень. -- 1999.-- 6 листопада).

3. На ковзанці ввечері проводитимуть льодові шоу (Телеканал «ОРТ». «Непутёвые заметки». -- 2000.-- 29 вересня).

4. Взагалі-то майже нічого не змінюється у планах нашої льодової еліти… (Світ за тиждень. -- 1999.-- № 16).

5. Кошторисна вартість льодового палацу приблизно дорівнює 85 мільйонам доларів (Вісті. -- 1999.-- 2 лютого).

6. Відреставровано тренувальну ковзанку, довершують зміну льодового покриття (Вісті. -- 1999.-- 2 лютого).

Мовні зміни, що торкнулися цих (і багатьох інших) паронімів, на жаль, не отримали поки що лексикографічного відбиття у тлумачних словниках і словниках паронімів. Це є ще одним аргументом на користь створення нового, значно більш повного словника паронімів сучасної української мови. Робота над таким словником, в якому понад 2 600 паронімів, призначених для широкого кола читачів, велася науковцями упродовж 12 років. Дослідники вважають, що такий словник буде корисним для всіх, хто цікавиться нормами сучасного українського слововживання, а також стане викладачеві української мови допоміжним матеріалом для покращення культури мовлення учнів.

Об'єктом лексикографічного опису виступає паронімічний ряд, який складається з двох або більше членів. Зараз ми розглянемо паронімічні ряди трьох типів:

1) які складаються з іменників;

2) які складаються з прикметників;

3) які складаються з дієслів.

При цьому дієслова, як правило, подаються у формі доконаного виду.

Далі подано комплексний опис кожного члена паронімічного ряду, включаючи його граматичну і стилістичну (якщо слово стилістично марковане) характеристику, визначення його вагомості (значень) і найбільш типові речення (словосполучення та короткі речення), ілюструючи вживання того чи іншого пароніма в сучасній українській мові.

У словнику ми намагалися всі значення слів тлумачити розгорнуто, при цьому широко застосовуючи найбільш відомі, з нашої точки зору, тлумачення, зафіксовані у тлумачних словниках української мови, або їх комбінації.

Кожне значення багатозначного слова визначається окремо і нумерується арабськими цифрами. Відображені у тлумаченні відтінки значень розділяються крапкою з комою.

Наприклад:

Швидкісний, -а, -е, -і. 1. Який переміщується або відбувається із великою швидкістю і призначений для руху на великих швидкостях. Швидкісний потяг, літак. Швидкісний біг

на ковзанах, швидкісна стрілянина. Швидкісна магістраль, траса, швидкісний маршрут. 2. Пов'язаний із високими темпами на основі раціоналізації виробничого процесу;призначених для роботи на високих швидкостях. Швидкісне будівництво. Швидкісне буріння. Швидкісний режим роботи. Швидкісний спосіб навантаження.

У тих випадках, коли слово має синоніми, вони наводяться як його додаткова характеристика вслід за тлумаченням значення (після крапки з комою).

Наприклад:

Сліпий, -а, -е, -і, чол. 1. Незряча людина, позбавлена зору, нездатний бачити.

У деяких випадках, коли описова дефініція значення виявляється важкою для сприйняття, тлумачення подається за допомогою групи синонімів, які розкривають його значення.

Наприклад:

Вагомий, -а, -е, -і. серйозний, значний.

У членів паронімічного ряду, близьких або таких, що збігаються за значенням, основне тлумачення подається при тому слові, яке є більш широковживаним або більш вагомим порівняно з іншим членом паронімічного ряду. В такому разі при іншому паронімі вказується перше слово. Недивлячись на тотожність значення таких паронімів тут можуть бути два варіанти:

1) вони однаково сполучаються з іншими словами, що входять до змісту типових речень;

2) їх поєднання з іншими словами частково або повністю не збігається.

Якщо поєднання з іншими словами співпадає, то речення, що ілюструють уживання цих паронімів (що є фактично синонімами), подаються тільки один раз, при першому слові.

Наприклад:

Оптимістичний, -а, -е, -і. Пронизаний життєрадісністю, бадьорістю, вірою у світле майбутнє; повний оптимізму. Оптимістична натура / Оптимістична заява. Оптимістичний фінал п'єси. Оптимістичне сприйняття навколишнього світу. Робити оптимістичні

прогнози на майбутнє.

Якщо поєднання з іншими словами у членів паронімічного ряду частково або повністю не співпадає, то набір типових речень подається як при першому слові, так і при другому (після «Таке ж, як…»).

Наприклад:

Всілякий, -а, -е, -і. 2. Найрізноманітніший. Любити всіляку музику, всілякі овочі. Побачити всілякі країни. Поширювати всілякі плітки.

Якщо тлумачення будь-якого пароніма подається за допомогою однокореневого, слова зазвичай вказується (без дужок) після тире.

Наприклад:

Душевний, -а, -е, -і. Стосовно душі -- внутрішнього світу людини, його почуттів, переживань, настроїв.

Еміграційний, -а, -е, -і. Стосується еміграції -- добровільного або змушеного переселення людей до іншої країни.

ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПАРОНІМІВ

Іменники

Іменники подаються у формі називного відмінку однини, потім наводяться закінчення родового відмінку, що вказує на родову приналежність (чол., жін., сер.)

Наприклад:

Емігрант -- емігранта, чол.

Відбиток -- відбитка, чол.

Невідмінювані іменники, позначені поміткою невідм.

Наприклад:

Асорті, невідм., сер.

Табло, невідм., сер.

Іменники, які не мають форму однини, наводяться без зазначення категорії роду та супроводжуються поміткою мн. (множина).

Наприклад:

Пошуки, -ів, мн.

Залишки, -ів, мн.

Якщо іменники, які мають форму однини і множини, у будь-якому значенні вживаються виключно і переважно в родині множини, то після зазначення порядкового номера цього значення наводиться форма називного відмінка, а також закінчення родового відмінка, що помічаються так: «Тільки мн.». Або «Зазвичай мн.».

Наприклад:

Діалог, -а, чол. 2 Тільки мн.: діалоги, -ів. Проведемо діалог.

Немає діалогу. Ці вже мені діалоги… Сьогодні обійшлося без діалогів.

Пристрасть, -і, жін. 1. Зазвичай мн.: пристрасті, -ів. Сильне відчуття, яке важко керується розумом. Розпалювати пристрасті.

В тих випадках, коли іменники, які мають форму однини чи множини, в будь-якому значенні вживаються виключно у формі однини, то після визначення порядкового номера цього значення дається помітка «Тільки одн.».

Наприклад:

Словник, -а, чол. 2. Тільки одн. Сукупність слів, що використовуються будь-ким або будь-де. Багатий, великий словник.

Бідний, обмежений словник. Поповнити, збагатити, поширити свій словник. Словник мови Пушкіна. Словник мови Шекспіра.

Маса, -и, жін. 3. Тільки одн. Розм. Велика кількість, багато кого-небудь. Маса народу, людей. Зробити масу помилок.

Прикметники

Прикметники та ад'єктивні (тобто ті, що втратили основні дієслівні ознаки) дієприкметники, подаються у формі називного відмінка однини чол. роду. При цьому вказуються закінчення жіночого і середнього роду, а також закінчення множини.

Наприклад:

Старовинний, -а, -е, -і.

Діючий, -а, -е, -і.

Максимальний, -а, -е, -і.

Якщо прикметники у будь-якому значенні вживаються виключно або переважно у повній чи короткій формі, то після визначення порядкового номера цього значення дається одна з наступних поміток: «Тільки повн. ф.», «Зазвичай повн. ф.», «Тільки кор. ф.», «Зазвичай кор. ф».

Наприклад:

Винний, -а, -е, -и. 2. Тільки повн. ф. Той, що виражає усвідомлення своєї провини. Винний вираз обличчя. Винний погляд. 3. Тільки кор. ф. Є причиною, джерелом чогось небажаного, неприємного. У своїх поразках ти винен сам. В усьому винна її легковажність.

Дійсний, -а, -е, -і. 2. Зазвичай кор. ф. Той, що має, зберігає законну силу, діючий. Посвідчення дійсно придатне. Віза дійсна упродовж одного місяця.

Дієслова

Якщо дієслово вживається у формі як доконаного, так і недоконаного виду, то вихідною формою береться, як правило, форма доконаного виду. При цьому відповідна форма недоконаного виду наводиться у круглих дужках відразу ж після форми доконаного виду.

Наприклад:

Замітити, док. (замічати, недок.).

Засвоїти, док. (засвоювати, недок.).

Якщо в будь-якому значенні багатозначного дієслова вживається виключно або переважно тільки одна видова форма, то перед тлумаченням цього значення подаються обмежені помітки: «Тільки док.», «Тільки недок.» Або «Зазвичай док.», «Зазвичай недок.».

Наприклад:

Уявити, док. (уявити, недок.). 7. Зазвичай недок. Розуміти, усвідомлювати, знати. Хворий не уявляв, наскільки важко він хворий. Хлопчик не уявляв, що колись може померти. 8. Тільки недок. Бути, являтися чимось. Ця картина Пікассо являє собою велику коштовність.

Передумати, док. (передумувати, недок.). 1. Зазвичай док. Подумавши, змінити свої наміри. Через прогноз погоди на найближчі дні, ми передумали їхати на дачу. 2. Тільки док. Що або про що. Подумати про безліч. Що вона тільки не передумала за той час, коли чекала листа від чоловіка. Дорогою додому він встиг передумати безліч.

У двовидових дієслів (ознайомити -- познайомити, нормувати -- нормалізувати і т. п.) зазначаються обидві помітки: док. і недок.

Наприклад:

Ознайомити, док. і недок.

Нормалізувати, док. і недок.

Здатність дієслів до сильного керування (прямого і непрямого) іншими словами показана за допомогою питальних займенників, що набрані курсивом (кого -- що, кому -- чому, ким -- чим, про кого -- чого і т. д.). При цьому в багатьох випадках вказується подвійне керування (пряме і непряме або два непрямих).

Наприклад:

Наділити, док. (наділяти, недок.). 1. Кого чим. Розподіляючи, надати, дати будь-що; задарити чимось (властивостями, якостями і т. п.). Наділити людей землею. Наділити дітей міцним здоров'ям.

Відібрати, док. (відбирати, недок.). 1. Кого -- що у кого. Взяти у когось всупереч його бажанню, волі; взяти назад надане, отримане, подароване. Відібрати гроші у перехожого (відібрати, присвоїти). Відібрати у дитини іграшку.

Питальний займенник, помічений в круглих дужках, означає, що вживання одного з доповнень не є обов'язковим і залежить від конкретного смислового завдання.

Наприклад:

Надіти, док. (надівати, недок.). 2. Що (на що). Укріпити будь-що на будь-чому, прикріпити, приладити будь-що до будь-чого. Надіти обручку на палець. Надіти лижі.

Роздати, док. (роздавати, недок.). Кого -- що (кому). Віддати, видати все, багато що; розподілити між усіма, багатьома. Роздати подарунки. Роздати кошенят друзям і сусідам.

У деяких паронімічних словниках містяться вказівки відносно ймовірності поширення деяких дієслів-паронімів інфінітивом та пояснювальним підрядним реченням (зі сполучниками що, щоб, як та ін.). В таких випадках інфінітив та підрядне речення виступають альтернативними поширеннями дієслів поряд із словоформами.

Наприклад:

Очікувати, недок. 2. Що, з інфін. і з підрядн. Сподіватися на будь-що. Очікувати підвищення гонорару. Він ніяк не очікував зустріти тут свого старого приятеля. Моряки очікували, що шторм скоро стихне.

Нагадати, док. (нагадувати, недок.). 1. Що про кого -- що кому, з інфін. Змусити будь-кого згадати про будь-кого, що. Нагадати номер телефона. Нагадати друзям про зустріч. Нагадай мені потелефонувати завтра до лікарні. Дружина нагадала чоловікові, щоб він заплатив за квартиру.



ВИСНОВКИ

Ми намагалися якомога ширше показати всю повноту теми паронімії в українській мові. Ця тема обрана не випадково, бо навіть велика кількість освічених людей робить багато помилок при визначені паронімів або у мовленні).

Розділ паронімії сучасної української мови досить цікавий.

Що це за мовне явище? Мовознавці давно звернули увагу на існування таких співзвучних слів, на відмінності між ними у значенні та на можливі помилки у їх вживанні. Проте й до цього часу існує чимало розбіжностей у поглядах дослідників і на саме явище паронімії. При широкому розумінні паронімії до паронімів зараховують усі слова, що мають звукову подібність, не враховуючи морфемного складу слова, і різнокореневі, і спільнокореневі (досвід -- дослід, громадський -- громадянський, верба -- вербена, дерен -- терен). Якщо ж розуміють паронімію вужче, то в паронімічні групи включають тільки спільнокореневі слова, які мають певний змістовий зв'язок (комунікативний -- комунікаційний, хронікальний -- хронічний, фабрикант -- фабрикат, співак -- співець).

Семантичні зв'язки між паронімами можуть бути різними -- синонімічними, антонімічними, іноді ці слова з близьким, суміжним значенням або члени однієї тематичної групи. Основну групу паронімів становлять слова, що семантично пов'язані між собою, частково збігаються за морфемним складом, близькі за походженням. Паронімічними відношеннями поєднується пара слів, значно рідше три або більше.

За характером смислових зв'язків пароніми поділяють на кілька груп: а) пароніми синонімічні (блукати -- блудити, важкий -- тяжкий, повінь -- повідь, привабливий -- принадливий, капля -- крапля); б) пароніми антонімічні (прогрес -- регрес, еміграція -- імміграція, адресат -- адресант, еволюція -- революція, густо -- пусто); в) пароніми, що мають деяку семантичну близькість (проносити -- приносити, пролазити -- прилазити,

вирізнятися -- відрізнятися, витирати -- затирати); г) тематичні пароніми (абонемент -- абонент, апендикс -- апендицит, нетрати -- нетрити, пам'ятка -- пам'ятник).

Пароніми, як і слова інших семантичних груп, використовуються в сучасній українській мові з певною стилістичною метою -- переважно для словесної гри та каламбурів або для створення музичності, милозвучності фрази. Отже, пароніми, подібно до синонімів та антонімів, але меншою мірою, звичайно є важливим стилістичним засобом, що допомагає увиразнити думку, створити самобутній, яскравий образ:

Шкода, Марино, перебулих літ!

Приснилися, проснилися і зникли.

(М. Рильський)

Маріє, мріє, Марієчко моя,

моя Марієчко тривожна.

(М. Вінграновський)

На використанні явища паронімії базується парономазія -- стилістичний прийом, що полягає у спеціальному зближенні слів, які мають звукову подібність:

«Бачиш Йоно, Померанія? -- Де? Йона довірливо зазирає в карту.

-- Ось вона кругом. -- Де фашизм, там йому і помиранія!»

(О. Гончар).

Сфера застосування парономазії -- мова художньої літератури та публіцистики із метою створення виразних деталей.

Уміння розрізняти паронімічні слова і правильно вживати їх у мовленні -- неодмінний складник культури мови. Та головне -- дати поштовх до роздуму, викликати бажання підносити рівень культури власного мовлення, дбайливо поводитися з найбільшим скарбом народу -- його мовою, самовдосконалюватися, інтелектуально зростати, естетично вивищуватися.



СЛОВНИК ПАРОНІМІВ

1. Абонемент // абонент. Спільний корінь абон-; розрізняються суфіксом -ем-.

Абонемент, -а, ч. Документ на користування чим-небудь протягом певного часу, а також саме право на це. Читацький абонемент.

Абонент, -а, ч. Той, хто має право користування абонементом протягом певного часу. «Квант» (квозіелектронна станція) надає абонентові понад двадцять додаткових послуг.

2. Абстрактність // абстракція. Розрізняються суфіксом -ність, кореневими приголосними т, ц.

Абстрактність, -ості, ж. Властивість чого-небудь, що має абстрактний, узагальнений характер. Абстрактність ідеї.

Абстракція, -її, ж. Узагальнення, виділення суттєвих, найістотніших ознак, рис, відношень предмета. Наукові абстракції.

3. Авантюристичний // авантюрний. Спільний корінь авантюр-; розрізняються суфіксами -ист-/-ичн-; -н-.

Авантюристичний, -а, -е. Властивий ризикованим безпринципним діям, вчинкам авантюристів. Авантюристична політика.

Авантюрний, -а, -е. 1. Неспівмірний з реальними цілями і можливостями. Авантюрні дії. 2. Пригодницький. Авантюрний роман.

4. Автоматизований // автоматичний // автоматний. Спільний корінь автомат-; розрізняються суфіксами -из-/-ова--/-н-, -ич-/-н-, -н-.

Автоматизований, -а, -е. Устаткований автоматичними керуючими пристроями і діючий за їх допомогою. Автоматизована мережа зв'язку.

Автоматичний, -а, -е. Самодіючий, машинальний, мимовільний. Автоматичний тормоз.

Автоматний, -а, -е. Стосується автомата як виду зброї. Автоматна черга.

5. Автономія // автономність. Спільний корінь автоном-; розрізняються суфіксами -н-/-ість.

Автономія, -її, ж. Право самостійного управління, самоврядування. Право на автономію.

Автономність, -ості, ж. Керування: чого. Властивість чого-небудь, що характеризується самоврядуванням. Автономність окремих територій.

6. Авторизований // авторський. Спільний корінь автор-; розрізняються суфіксами -ов-; -ськ-.

Авторизований, -а, -е. Схвалений автором. 1927 року вийшла перша збірка віршів Павла Тичини російською мовою. Редактором авторизованих перекладів з української був О. Ватов.

У спол.: а. переклад, видання, копія, матеріал.

Авторський, -а, -е. Який належить авторові; проведений за участю автора. На авторських концертах Миколи Мозгового завжди панує тепла дружня атмосфера.

У спол.: а. концерт, текст, примірник, повторення, відступи, зміни, монолог, думка, оцінка, настанова, розуміння, позиція, колектив. А. аркуш -- друкований аркуш, який служить одиницею виміру обсягу друкованої продукції (40 000 знаків); а. право -- право автора відтворювати і розповсюджувати твір, право на недоторканість твору, на одержання винагороди при його використанні; а. свідоцтво -- документ, що засвідчує винахід (у техніці, науці тощо) та його автора; а. «я» (а. присутність) -- відкрита позиція автора в оцінці фактів, явищ, що зображені в творі.

7. Авторитарний // авторитетний. Спільний корінь автор-. Розрізняються суфіксами -ар-, -елі-.

Авторитарний, -а, -е. Владний, який утверджується силою влади. Авторитарний стиль управління є неприйнятним за часів демократії.

Авторитетний, -а, -е. Який користується авторитетом, заслуговує на повне довір'я, впливовий. Авторитетним може вважатися лише той керівник, який показує приклад поміркованості й дисциплінованості; Авторитетна комісія розглянула низку складних організаційних питань.

У спол.: а. людина, керівник, викладач, критик, учений, суддя, арбітр, комісія, органи, джерело, думка, критика, рішення, слово, бути (зробитися, стати) а. А. тон -- владний, який не допускає заперечень.

8. Аграрний // агрономічний. Корені аграр-, агроном-, розрізняються суфіксами -н-; -ічн-.

Аграрний, -а, -е. Пов'язаний із землекористуванням, сільським господарством.

У спол.: а. держава, країна, сектор економіки, відносини, політика, криза, переворот, рух, питання, проблема, програма.

Агрономічний, -а, -е. Який стосується агрономії, наукових основ сільськогосподарського виробництва. Сьогоднішні досягнення агрономічної науки дозволяють одержувати високі й стабільні врожаї.

9. Адаптація // адоптація. Розрізняються кореневими голосними о, а.

Адаптація, -ї, ж. Пристосування організмів до певних умов

середовища. Адаптація організму.

Адоптація, -ї, ж. юр. Усиновлення. Адоптація дитини з дитячого будинку.

10. Адміністративний // адміністраторський. Спільний корінь адміністрат, розрізняються суфіксами -ив-/-н-, -ор-/-ськ-.

Адміністративний -а, -е. Стосується адміністрації як керівного органу установи, організації. Адміністративний орган.

Адміністраторський, -а, -е. Властивий адміністраторові, керівникові. Адміністраторські здібності.

11. Адрес // адреса. Ці слова прийшли в українську мову різними шляхами: адрес із французької, а адреса -- з німецької мови (з російської). Спільний корінь -- адрес-; розрізняються наголосом і закінченнями -- нульовим та -о, мають різний рід.

Адрес, -а, ч. Ювілейне привітання (переважно письмове), звернене до особи, установи. Ушанування ювіляра почалося з читання адреса від імені колективу лабораторії, де він працює останні двадцять років.

Адреса, -и, ж. Місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи, а також напис на конверті, бандеролі тощо. Книжки після оплати можна вислати на адресу замовника.

12. Адресант // адресат. Спільний корінь адрес-; розрізняються суфіксами -ант-, -ат-.

Адресант, -а, ч. Той, хто посилає кому-небудь телеграму і т. ін., відправник. Адресант повинен правильно заповнювати всі графи на конверті.

Адресат, -а, ч. Той, кому адресується, посилається лист, телеграма тощо; той, хто одержує інформацію. Інколи буває так, що листи знаходять свого адресата через кілька років після того, як їх було відправлено.

13. Активація // активізація // активність. Спільний корінь актив-; розрізняються суфіксами -аці(я) -і-/-з-/, -н-/-ість. Похідні пароніми активаційний // активізований // активний.

Активація, -і, ж. (спец.). Збудження чогось, посилення діяльності організму. Активація речовини нейтронами дозволяє одержати її штучно-радіоактивні ізотопи.

Активізація, -і, ж. Спонукання кого-, чого-небудь до діяльності, більш активних дій; більший вплив чогось. Минулий рік був відзначений активізацією екологічного руху.

Активність, -ості, ж. Діяльна, енергійна участь у чому-небудь. Творча активність людини.

14. Анотація // нотація. Корені анот-, нот-, спільний суфікс -аці(я); розрізняються кореневим голосним а.

Анотація, -ї, ж. (спец.). Коротка, стисла характеристика змісту книги, статті тощо. Анотація містить стислий виклад змісту твору, відомості про автора тощо.

Нотація, і, ж. (спец.). 1. Система умовних позначень (напр., у музиці, шахах). Вивчення нотації є важливим етапом початкової шахової освіти. 2. (перев. розм.) Догана; повчання людини, яка допустила якийсь промах. Співробітникам, які спізнилися, довелося вислухати довгу й сувору нотацію.

15. Апендикс // апендицит. Корені апендикс і апендиц- (етимологічно обидва з лат. арреndіх -- придаток); розрізняються кореневими буквосполученнями -икс, -щ, суфіксом -ит-.

Апендикс, -а, ч. (анат.). Черевоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких тварин. Видалити апендикс.

Апендицит, -у, ч. Запалення апендикса. Хворіти на апендицит.

16. Ароматизований // ароматичний // ароматний. Спільний корінь аромат-; розрізняються суфіксами -из-/-ова-/-н-, -ичн-, -н-.

Ароматизований, -а, -е. Здобрений ароматичними речовинами. Ароматизований напій.

Ароматичний, -а, -е. Який надає пахощів, аромату. Ароматичні есенції є важливим компонентом багатьох кондитерських виробів.

Ароматний, -а, -е. Який має приємний запах. Ароматне вино.

17. Афект // ефект. Корені афект, ефект розрізняються початковими голосними а, е. Похідні пароніми афективний // ефективний, афективність // ефективність.

Афект, -у, ч. (псих.). Короткочасне бурхливе переживання людини, сильне нервове збудження, іноді в цьому стані людина здатна на непередбачувані дії. Перебувати в стані сильного афекту.

Ефект, -у, ч. 1. Результат, наслідок яких-небудь дій, заходів. Не дали належного ефекту. 2. Сильне враження, спричинене чимсь або кимсь. Чималу роль у сучасній масовій культурі

відіграє зовнішній ефект.

18. Бавовна // бавовник. Спільний корінь -- бавовн-; розрізняються суфіксом -ик-, мають різний рід.

Бавовна, -и, ж. Волокно бавовнику, з якого виробляють пряжу. Виробництво бавовни торік виросло майже вдвічі.

Бавовник, -у, ч. Рослина з насінням, вкритим пухнастим волокном -- бавовною. Довговолокнисті сорти бавовнику.

...