Пароніми української мови

Перекладний, -а, -е. Перекладений з іншої мови; який стосується перекладу як виду літературної діяльності. Перекладний словник, рекламний словник.

205. Переконаний // переконлнвнй. Спільні корінь -кон-, префікс пере-; розрізняються суфіксами -а-/-н, -лив-.

Переконаний, -а, -е, Який має тверду впевненість у чомусь, вірить у щось. Переконаний у справедливості.

Переконливий, -а, -е Який переконує, змушує переконатися в чомусь. Багряний створив переконливий образ людини-борця за свою долю, людину-життєлюба.

206. Перемішати // перемісити. Спільний корінь -міс-, префікс пере-; розрізняються суфіксами -а-, -и-.

Перемішати, -аю, -аєш. 1. Перемішати складники якоїсь речовини і т. ін. Перемішати ґрунт у парниках. 2. Змішуючи, поєднувати що-небудь різнорідне. Перемішати пісок із цементом.

Перемісити, -мішу, -місиш, 1. Мішаючи, перетворити що-небудь в однорідну масу. Перемішати багнюку. 2. Місити повторно Перемісити глину.

207. Переможений // переможний. Спільний корінь переможрозрізняються суфіксами -ен-, -н-. Можуть вступати в антонімічні зв'язки.

Переможений, -а, -е. Який зазнав поразки. Переможений ворог.

Переможний, -а, -е. Який закінчився перемогою; пов'язаний з перемогою, перемогами. Переможний бій.

208. Писемний // письменний // письмовий. Спільний корінь -пис(ь)- розрізняються суфіксами -ем-/-н-, -м-/-енн-, -м-/-ов-.

Писемний, -а, -е. Написаний; протилежний усному (про мову).

Писемна форма мовлення.

Письменний, -а, -е. Який уміє читати і писати; грамотний.

Письменний чоловік.

Письмовий, -е. 1. Писаний (перев. в навчальному й діловому мовленні). Письмовий екзамен. 2. Який служить, вживається для писання. Письмовий стіл.

209. Писемність // письменність // письменство. Спільний корінь пис(ь)-; розрізняються суфіксами -ем-/-н-, -м-/-енн -, -м-/-ен-/-ств-; мають різний рід.

Писемність, -ності, ж. Система графічних знаків, уживаних для писання в якій-небудь мові або групі мов. Латинська писемність.

Письменність, -ності, ж. Уміння читати й писати, грамотність. Рівень письменності.

Письменство, -а, с. Література (літератури). Світове письменство.

210. Підбір // підбор. Розрізняються кореневими голосними і, о.

Підбір, -бору, ч. Дія за значенням підбирати потрібне, відповідне чому-небудь. Підбір кадрів.

Підбор, -бора, мн. -бори, -борів. Дерев'яна, шкіряна та ін. набійка на підошві взуття. Підбор черевика.

211. Підозрілість // підозріливість. Розрізняються суфіксами -ість, -ив-/-ість.

Властивість і стан за знач, підозрілий; який викликає підозру, недовір'я. Професійна підозрілість.

Підозріливість, -ості, ж. Властивість і стан за знач. підозріливий; схильний до підозр, недовірливий. Підозріливість слідчого сприяла йому об'єктивно вирішити проблему.

212. Повставати // поставати. Мають спільний корінь став-; розрізняються наявністю другого префікса по-/в- і по-.

Повставати, -аю, -єш. 1. Випростатися з сидячого чи лежачого положення (у множині). Хлопці тимчасом нишком пошепотіли з дівчатами, далі повставали і почали прощатись (С. Васильченко). 2. Перестати спати, прокинутися (у множині). Гості повставали рано і о 10 годині вже були на виставці. 3. Виринати, показуватися, вставати перед кимсь. Їхатимеш, коли засне старий Дніпро і повстануть круті сиві береги. 4. Виступати, піднімати бунт, бучу, шум. Повстали народні маси.

Поставати, -таю, -таєш, недок. 1. Зробитися, стати видним; виникати. А хто ж буде свині пасти, як постають панами (І. Нечуй-Левицький). 2. Перетворитися на когось. Мати лишилася вдома з хлопцями та за щось так розсердилася на них, що не знала, як і вилаяти, та з гніву сказала, щоб вони гайворонами поставали (І. Нечуй-Левицький).

213. Подвижник // сподвижник. Розрізняються кількістю префіксів по- і с-/-по:

Подвижник, -а, ч. 1. Аскет, людина, яка з релігійних переконань позбавляє себе радощів життя. 2. Людина, яка самовіддано бореться за досягнення високої мети на якомусь важкому поприщі. Подвижник мистецтва, подвижник науки.

Сподвижник, -а, ч. Чийсь соратник у якійсь надзвичайно важливій діяльності. Шість років гриміли битви з перемінним успіхом. Загинуло багато сподвижників Хмельницького -- Данило, Нечай, Кривоніс (О. Довженко).

214. Подовжений // продовжений. Розрізняються префіксами по-, про-

Подовжений, -а, -е. Збільшений у довжину. Подовжений шнур.

Продовжений, -а, -е. Збільшений у часі. Продовжений рейс.

215. Подразнення // роздратування. Корені драз-, драт-; розрізняються префіксами по-, роз-, суфіксами -н/енн(я), -ув/анн(я).

Подразнення, -я, с. 1. Фізіологічний термін, що означає вплив якогось фактора на організм або на окремий орган тканини, клітини, внаслідок чого виникає біль, свербіння, запалення або якась інша специфічна реакція. Процес збудження у корі великих півкуль головного мозку розвивається залежно від сили подразнення. 2. Стан запалення, почервоніння внаслідок дії на шкіру або слизову оболонку якихось факторів. За останні два дні подразнення на руці хворого зменшилося.

Роздратування, -я, с. Стан гострого нервового збудження, почуття гніву, невдоволення, досади. Скрізь помічалося роздратування, чути було лайку, прокльони (М. Коцюбинський).

216. Поживний // живильний. Спільний корінь жив-; розрізняються наявністю і відсутністю префікса по-, суфіксами -н-, -альн-.

Поживний, -а, -е. Який містить необхідні для живлення організму речовини. Поживна їжа.

Живильний, -а, -е. Який використовується для підживлення рослин, живить живі організми. Живильне середовище.

217. Покажчик // показник. Спільні корінь каз(ж)-, префікс по-, суфікс -ик; розрізняються буквосполученнями жч-, зн-.

Покажчик, -а, ч. 1. Напис, стрілка або інша позначка, що вказує на напрям руху, розташування чого-небудь. Дорожній покажчик. 2. Довідкова книжка або довідковий список, доданий до книжки. Алфавітний покажчик.

3. Контрольно-вимірювальний прилад. Покажчик температури повітря, води.

Показник, -а, ч. 1. Доказ, ознака чого-небудь. Важливий показник. 2. (перев. мн.). Дані про результати якоїсь роботи, якогось процесу. Високий показник.

218. Показний // показовий. Спільні корінь каз-, префікс по-; розрізняються суфіксами -н-, -ов-.

Показний, -а, -е. 1. Який привертає увагу певними позитивними якостями; помітний, привабливий. Показний хлопець. 2. Розрахований на ефект, навмисно підкреслений. Показна ніжність.

Показовий, -а, -е. 1. Який указує на щось, характеризує. Показовий твір. 2. Прилюдний, відкритий. Показовий суд. 3. Який є взірцем. Показова школа.

219. Помножувати // примножувати. Спільні корінь -множ-, суфікс -ува-; розрізняються префіксами по-, при-. Похідні пароніми помноження//примноження. Можуть вступати у синонімічні зв'язки в нетермінологічному значенні.

Помножувати, -жую, -жуєш, недок., помножити, -жу, -жиш, док. 1. Значно збільшувати кількість, розмір, силу чогось. Помножувати силу. 2. (тільки док.; мат.). Виконувати множення. Два помножити на п'ять.

Примножувати, -жую, -жуєш, недок., примножити, -жу, -жиш, док., що. Те саме, що помножувати у 1 зн. Примножувати прибуток.

220. Популяризація // популярність. Розрізняються суфіксами -из-/-аці-, -н-/-ість.

Популяризація, -і, ж. 1. Виклад чого-небудь у дохідливій формі. Популяризація класичної музики. 2. Поширення надбань світової культури, популяризування, пропаганда знань, заходів тощо. Популяризація передового досвіду.

Популярність, -ості, ж. 1. Якість за значенням популярний; зрозумілий, доступний, дохідливий. Популярність викладу твору. 2. Загальне визнання, прихильність широких мас, слава. Популярність поета, співака.

221. Посвідчення // посвідка // свідоцтво // свідчення. Мають спільний корінь свід-; розрізняються наявністю префіксів по- і суфіксами -ч-/-енн(я), -к-, -о-/-цтв(о).

Посвідчення, -я, с. Офіційний документ, який щось засвідчує; якщо це слово вжите без вказівки на те, що сам воно підтверджує, то йдеться про особисте посвідчення, тобто про документ, в якому засвідчується особа. «Документ»,-- сказав сивоусий охоронник. Павло вийняв особисте посвідчення, подав вусатому (В. Кучер).

Посвідка, -и, ж. Синонім слова посвідчення. «Оце тобі,-- вийняла мати з кишені папірець,-- Тимошина посвідка» (А. Головко).

Свідоцтво, -а, с. Документ, що засвідчує якісь біографічні дані особи або її стан (фізичний, сімейний). Свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про освіту.

Свідчення, -я, с. Показання свідків, твердження очевидців, підтвердження. Запуск космічної ракети -- свідчення того, що саме наша наука і техніка, наша країна, наш народ ідуть в авангарді прогресу.

222. Посмішка // усмішка. Спільні корінь -сміх(ш)-, суфікс -к-; розрізняються префіксами по-, у-.

Посмішка, -и, ж. 1. Глузливий вираз обличчя, що відбиває кепкування, іронію; насмішка. Іронічна посмішка. 2. (рідко, заст.).

Те саме, що усмішка. Губи ясніли посмішкою, а ніс задерикувато стирчав угору.

Усмішка, -и, ж. Порух м'язами обличчя, губ, очей, який виражає радість, задоволення. Радісна усмішка, весела усмішка.

223. Постава // поставка. Спільні префікс по-, корінь -став-; розрізняються суфіксом -к-.

Постава, -а, ж. Звичне чи вироблене положення тіла, манера триматися. Постава голови.

Поставка, -и, ж. Постачання чого-небудь на певних умовах.

Поставка картоплі та інших овочів.

224. Постарити // постаріти. Розрізняються суфіксами -и-, -і-, наголосом.

Постарити, -рю, -риш, мин. старив, старили. Робити старим, старшим. Постарили роки солдатських удів.

Постаріти, -рію, -рієш, мин. старів, старіли. 1. Стати старим, старішим. Постаріли матері, постарішали і ми, їх діти, постарів час, усіх змінив, нікого не пожалів. 2. Не відповідати вимогам. Постарів завод, постаріли і його цехи.

225. Поступальний // поступливий // поступовий. Спільні корінь ступ-, префікс по-; розрізняються суфіксами -аль-/-н-, -л-/-ив-, -ов-.

Поступальний, -а, -е. Спрямований уперед. Поступальний розвиток.

Поступливий, -а, -е. Схильний поступатися. Поступливий хлопець.

Поступовий, -а, -е. Який відбувається у певній послідовності, не відразу, без раптових змін. Поступовий перехід.

226. Практик // практикант. Спільний корінь практик-; розрізняються суфіксом -ант.

Практик, -а, ч. 1. Той, хто набув досвіду, знань у результаті практичної діяльності. Досвідчений практик. 2. Той, хто займається практичною діяльністю. Лікар-практик. 3. Практична ділова людина. Характер практика.

Практикант, -а, ч. Учень, студент, що проходить практику для практичного закріплення набутих знань. Наставник практиканта.

227. Премійований // преміальний (преміювальний). Спільний корінь премій-; розрізняються суфіксами -ов-/-ан-, -а-/-льн- (-юва-/-льн).

Преміальний, -а, -е. Який стосується премії. Преміальні гроші.

Премійований, -а, -е. Дієприкм. від преміювати. Премійований автор роману.

228 Привид // привід. Розрізняються кореневими голосними и, і.

Привид, -а, ч. Неясні, ледве окреслені контури чого-небудь, щось нереальне. Нічні привиди.

Привід1, -воду, ч. Причина, підстава. Давати привід.

Привід2, -воду, ч. 1. Дія від приводити. Привід гостей. 2. Примусова доставка по суду. Привід злочинця.

229. Привітальний // привітний. Розрізняються суфіксами -а-/-льн-, -н-.

Привітальний, -а, -е. Який пов'язаний з вітанням; вітальний.

Привітальна телеграма.

Привітний, -а, -е 1. Щирий, доброзичливий, добрий. Привітна усмішка. 2. Затишний, приємний. Привітна кімната.

230. Приводити // призводити. Спільні корінь -вод-, суфікс -и-, префікс при-; розрізняються префіксом -з-. Іноді можуть вступати в синонімічні зв'язки.

Приводити, -джу, -диш, недок., привести, -еду, -едеш, док., що. 1. Доводити до якого-небудь нейтрального або позитивного стану, до яких-небудь наслідків; надавати якогось вигляду. Привести в належний вигляд. 2. Супроводжуючи, вказуючи шлях, допомагати або примушувати йти з собою куди-небудь. Приводити друзів додому.

Призводити, -джу, -диш, недок., призвести, -еду, -едеш, док., до нього. Доводити кого-небудь до якогось, переважно негативного, стану; спричиняти негативний наслідок якоїсь дії, впливу. Призводити до хвороби.

231. Приголомшений // приголомшливий. Розрізняються суфіксами -ен-, -лив-.

Приголомшений, -а, -е. 1. (дієприкм. від приголомшити, пас.). Який зазнає приголомшення. Приголомшений ударом. 2. (прикм.). Який виражає стан пригніченості. Приголомшений вигляд.

Приголомшливий, -а, -е. Який приголомшує. Приголомшлива звістка.

232. Приписка // прописка. Спільні корінь -пис-, суфікс -к-. Розрізняються префіксами при-, про-. Похідні пароніми приписний // прописний.

Приписка, -и, ж. 1. Те, що дописане до якогось тексту. Важлива приписка. 2. Перебільшення, здебільшого свідоме, важливих даних в офіційному документі. Значна приписка.

Прописка, -и, ж. Реєстрація за місцем проживання. Постійна прописка.

233. Приростання // прирощення. Спільні корінь -рост(щ)-, префікс при-; розрізняються суфіксами -онн -, -енн-.

Приростання, -я, с. Приєднання до чого-небудь у процесі росту; зростання з чимось. Приростання селянина до землі.

Прирощення, -а, с. Створення умов, можливостей для приростання чого-небудь, комплексне зростання, збільшення, примноження. Прирощення капітальних вартостей.

234. Прислужницький // прислужливий. Спільні корінь -служ-, префікс при-; розрізняються суфіксами -ни-, -цьк-, -лив-.

Прислужницький, -а, -е. Від ім. прислужник (зневаж.), належить прислужникові. Там смерть, а тут прислужницька леврея (Д. Павличко).

Прислужливий, -а, -е. Який охоче робить кому-небудь якусь послугу. Прислужлива робітниця.

235. Присмаглий // присмажений. Спільні корінь смаг(ж)-, префікс при-; розрізняються суфіксами -л-, -ен-.

Присмаглий, -а, -е. Колір, вигляд від дії сонячного проміння або вітру. Присмагле на вітру обличчя.

Присмажений, -а, -е. Підсмажений на вогні, сонці. Присмажена котлета.

236. Пристрасність // пристрасть. Спільні корінь -страс(ть)-, префікс при-; розрізняються суфіксами -н-/-ість.

Пристрасність, -ості, ж. Властивість за значенням пристрасний. Пристрасність твору.

Пристрасть, -і, ж. Сильне, дуже нестримне почуття. Пристрасть полеміки.

237. Причина // причинна. Розрізняються суфіксом -н-.

Причина, -и, ж. 1. Явище, яке обумовлює або народжує інше явище. Сміх без причини. 2. Підстава, привід до яких-небудь дій, вчинків. Поважна причина.

Причинна, -ої, ж. (розм.). Божевільна людина.

238. Проблема // проблематика. Спільний корінь проблем-; розрізняються суфіксом -ат-/-ик-. Похідні пароніми проблемний // проблематичний.

Проблема, -и, ж. Складне питання, завдання, що потребує розв'язання, вивчення, дослідження. Основна проблема.

Проблематика, -и, ж., (тільки, одн.). 1. Сукупність проблем. Широка проблематика. 2. Ідейно-тематичний зміст твору. Проблематика роману.

239. Програмний // програмовий // програмований. Спільний корінь програм-, розрізняються суфіксами -н-, -ов-, -ован-. Донедавна перші два синоніми; виявляється тенденція до виразного їх розмежування в літературній мові.

Програмний, -а, -е. Який містить у собі програму, визначає основу діяльності, політичну платформу, що нею керуються. Програмний лозунг.

Програмовий, -а, -е. Який є в навчальній програмі. Програмовий твір.

Програмований, -а, -е. Який здійснюється за допомогою програмування, кодування і навчальних машин, пристроїв (іноді й без них). Програмоване завдання.

240. Прозаїчний // прозовий. Спільний корінь проз-, розрізняються суфіксами -а-/-іч-/-н-, -ов-. Іноді можуть вступати в синонімічні зв'язки.

Прозаїчний, -а, -е. (заст.). 1. Те саме, що прозовий. Прозаїчна повість. 2. Позбавлений поетичності, піднесеності, звичайний. Прозаїчне життя.

Прозовий, -а, -е. Який властивий прозі як роду літератури. Прозовий твір.

241. Проектний // проектований // проекційний // проективний. Корені проекц-, проект-; розрізняються суфіксами -н-, -ов-/-ан-, -ій-/-н-, -ив-/-н-.

Проектний, -а, -е. Який стосується проекту, проектування. Проектний інститут.

Проектований, -а, -е. Дієприкм. до проектувати. Проектовані видання.

Проекційний, -а, -е. Який стосується проекції. Проекційний апарат.

Проективний, -а, -е. У знач. відображення просторової фігури на площі Проективна геометрія.

242. Пронизливий // пронизаний. Спільні корінь -низ-, префікс про-; розрізняються суфіксами -л-/-ив-, -ан-.

Пронизливий, -а, -е. 1. Який, проймаючи, викликає неприємні, недоброзичлив відчуття. Пронизливий вітер. 2. Який різко наповнює звуками повітря, простір. Пронизливий крик.

Пронизаний, -а, -е. Дієприкм. від пронизати. Пронизаний вітром.

243. Противник // супротивник. Спільні корінь проти-, суфікс -в-/-н-/-ик; розрізняються префіксом су-.

Противник, -а, ч. 1. Термін у військовій справі, означає назву ворожої сторони. Про укріплення противника ніхто не мав точного уявлення, але, незважаючи на це, війська з ходу пішли на штурм, настільки великим був їхній порив, бажання не дати ворогові укріпитись у Криму на зиму (О. Гончар). 2. (перен.) Людина, яка негативно ставиться до якихось дій, ідей, теорій, активно виступає проти них, заперечує їх. Противник новаторства.

Супротивник, -а, ч. Спортивний термін. Білограєва рука з затиснутим у ній конем смикнулась враз, опустилася, він поставив фігуру просто під пішака супротивника (Ю. Мушкетик). 2. (худ., розмовн.). Ворогуюча сторона, яка збройно виступає проти іншої. Другого дня, як косарі в жнива, на сході сонця, почали сходитися війська супротивників на бій. 3. (перен.). Людина, що додержується протилежних поглядів, має інші наміри, звички, ніж хтось. Я шаную його як відважного супротивника, людину, що може відстоювати свої погляди.

244. Професійний // професіональний. Спільний корінь професі-(й)-, суфікс -н-; розрізняються кореневим приголосним й, суфіксом -ональ-.

Професійний, -а, -е. Який стосується роду, занять, трудової діяльності людини. Професійний лідер.

Професіональний, -а, -е. Який стосується професіонала -- людини, яка зробила певне заняття предметом своєї постійної діяльності, є знавцем своєї справи. Професіональна група.

245. Публіцистичний // публічний. Корені публіч-, публіц- розрізняються кореневими приголосними ц, ч, суфіксами -ист-, -ичн-, -н-.

Публіцистичний, -а, -е. Який стосується публіцистики як роду літературної творчості. Публіцистичний стиль.

Публічний, -а, -е. 1. Прилюдний. Владико, щоб виголосити свою першу публічну промову, довго, старанно готувався. 2. Призначений для широкого відвідування. Публічна бібліотека.

246. Район // регіон. Схожі за вимовою. Район, -у, ч. 1. Невелика адміністративно-територіальна одиниця у складі області, краю, великого міста. Київський район. 2. Частина території, яка становить єдине ціле як економічна, промислова та ін. одиниця. Промислові райони країни. 3. Місце, в межах якого відбувається або поширюється щось; осередок чогось. Торговельний район.

Регіон, -у, ч. Велика територія, що характеризується комплексом притаманних їй ознак: фізико-географічних, економічних тощо. Африканський регіон.

247. Рахівник // рахівниця. Спільний корінь рахів-; розрізняються суфіксами -ник, -ниц-. Належать до різного граматичного роду.

Рахівник, -а, ч. Спеціаліст з рахівництва (коли мова йде про жінку -- вживається рахівниця). Досвідчений рахівник.

Рахівниця, -і, ж. Пристрій для лічби; чотирикутна рама з поперечними дротиками, на які нанизані рухомі кісточки. Дерев'яна рахівниця.

248. Реалістичний // реальний. Спільний корінь реал(ь)-, розрізняються суфіксами -іст-/-ичн-, -н-. Похідні пароніми: реалістичність //реальність, реалістично //реально.

Реалістичний, -а, -е. 1. Який стосується реалізму, правдивого відображення, побудований на принципах реалізму. Реалістичний метод. 2. Те саме, що реальний у 3 зн. Реалістична політика.

Реальний, -а, -е. 1. Який існує в об'єктивній дійсності; дійсний (протилежне уявний). Реальні умови. 2. Який можна здійснити, виконати. Реальна мрія. 3. Який відзначається вмінням і здатністю правильно враховувати і тверезо оцінювати об'єктивні умови, можливості і т. ін. Реальний підхід.

249. Реклама // рекламація. Спільний корінь реклам- (від лат. дієслова reclamo, що має два значення: реклама -- від «голосно кричати, вигукувати», рекламація -- від «кричати проти, голосно заперечувати, криком виражати обурення»); розрізняються суфіксом -аці-.

Реклама, -и, ж. 1. Популяризація товарів, виловиш, послуг і т. ін. з метою привернути увагу покупців, споживачів, глядачів, замовників тощо. Торговельна, театральна реклама. 2. Поширення відомостей про кого-, що-небудь для створення популярності. Зробити кому-небудь рекламу. 3. Плакат, об'ява і т. ін., що використовуються як засіб привертання уваги покупців, споживачів, замовників і т. ін. Неонова реклама, газетна реклама.

Рекламація, -і, ж. (переважно про торговельно-виробничі відносини). 1. Скарга, претензії, незадоволення чимось. Надіслати рекламацію на недоброякісну продукцію. 2. Заява про виявлені недоліки у придбаній продукції й вимога відшкодувати збитки.

Одержати рекламацію на виготовлені деталі.

Похідні пароніми рекламний // рекламаційний.

Рекламний -- плакат, щит; оголошення і т. ін.

Рекламаційний -- лист, дефекти тощо.

250. Репетирувати // репетувати. Спільні корінь репет-, суфікси -ува-, -ти; розрізняються суфіксами -ир-.

Репетирувати, -рую, -руєш, недок. Проводити репетиції, додаткові заняття. Репетирувати напередодні виступу.

251. Реформаторський // реформатський // реформаційний. Спільний корінь реформ-; розрізняються суфіксами -ат-/-ор-/-ськ-, -ат-/-ськ-, -ацій-/-н-.

Реформаторський, -а, -е. Який стосується реформатора або реформи в галузі суспільного життя, культури. Реформаторська роль Шевченка.

Реформатський, -а, -е, (реліг.). Який стосується реформатства -- одного із різновидів протестанства, що виник у західному християнстві як протест проти католицизму. Реформатські ідеї.

Реформаційний, -а, -е. Який стосується реформації -- широкого соціально-політичного руху проти феодалізму в Західній і Центральній Європі в XVI ст., який набув форми релігійної боротьби проти католицької церкви. Реформаційний рух.

252. Рідкий // рідкісний. Спільні корінь рід, суфікс -к-; розрізняються суфіксами -іс-/-н-. Можуть вступати в синонімічні зв'язки в окремих значеннях.

Рідкий, -а, -е. 1. Який перебуває у стані рідини, позбавлений достатнього вмісту чого-небудь у якійсь рідині; розрідження. Рідкий метал. 2. Такий, в якому складники розмішені нещільно або неблизько один від одного, на значній віддалі. Рідкі зуби. 3. (рідко). Те саме, що рідкісний. Рідкий гість.

Рідкісний, -а, -е. Незвичайний, який буває, трапляється дуже рідко. Рідкісна рослина.

253. Різноколірний // різнокольоровий. Спільні корені різн-, колір(льор)-; розрізняються кореневими голосними ьо, суфіксами -н-, -ов-.

Різноколірний, -а, -е. Пофарбований у різні кольори. Різноколірні прапори.

Різнокольоровий, -а, -е. Який має різне забарвлення, різнобарвний. Різнокольоровий лист.

254. Рішучість // рішимість. Мають спільний корінь ріш-, суфікс -ість; розрізняються суфіксами -уч-, -им-.

Рішучість, -ості, ж. Сміливість, стійкість, наполегливість у подоланні труднощів, досягненні мети; у цьому слові відчувається категоричність, динамічність, її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, в кожній закрутці срібного волосся рішучість (М. Коцюбинський).

Рішимість, -ості, ж. Теж сміливість, стійкість у прийнятті та здійсненні своїх рішень, проте це слово містить відтінок потенціальної готовності діяти. Конфедерація праці висловила рішимість боротися до кінця.

255. Рицар // лицар. Розрізняються початковими приголосними, я. Рицар, я, ч. Історична особа в Західній Європі часів феодалізму, яка належала до військово-дворянського стану. Вдерлися туди люті рицарі-хрестоносці, рвали й роздирали на шматки Руську землю (А. Хижняк).

Лицар, -я, ч. Людина самовіддана, благородна, ввічлива; юнак чи дорослий, який виявляє увагу до жінки, дбаючи про її вигоди.

В ілюстраціях до роману Рибака «Переяславська рада» відомого майстра М. Дерегуса створена ціла галерея національних ти-пів, благородних і безстрашних лицарів, що борються за незалежність свого народу, за возз'єднання всіх земель українських а єдину, міцну державу (З газети).

256. Робітничий // робочий // роботящий. Спільний корінь роб-, розрізняються суфіксами -іт-/-нич-, -оч-, -от/ящ-.

Робітничий, -а, -е Який стосується робітника, властивий йому, який складається з робітників, належить їм заселений ними, призначений для них, виражає їхні інтереси. Робітничий колектив.

Робочий, -а, -е. 1. Який працює, живе за рахунок своєї праці.

Робочий народ. 2. Який призначений для роботи, використовується при роботі. Робоча кімната, робочий день. 3. Який приводить у рух що-небудь; який використовується для роботи. Робочий кран; робоча швидкість.

Роботящий, -а, -е. Працьовитий, старанний у праці. Роботящі люди.

257. Робітник // співробітник. Спільні корінь роб-, суфікси -ітник; розрізняються префіксом спів-.

Робітник, -а, ч. 1. Людина, яка працює на промисловому підприємстві. Головна мета урочистого посвячення в робітники -- виховання у молоді поваги до обраної професії. 2. Представник відповідного класу суспільства. На зборах виступали робітники, службовці, інженерно-технічні працівники заводу. 3. Наймит; найчастіше стосовно людей, зайнятих у сільському господарстві, рідше у значенні слова трудівник. Семен помолився до неба, загорнувсь у свитку, заснув твердим сном натрудженого робітника (М. Коцюбинський).

Співробітник, -а, ч. Той, хто працює разом з кимось, допомагає йому в якійсь справі, а також член колективу певного наукового закладу, установи, редакції та Ін. Співробітники відділу. Словосполучення науковий співробітник уживають разом з назвою закладу, в якому науковець працює. Д. Борзенко -- науковий співробітник інституту автоматики Академії наук України.

258. Розумний // розумовий. Спільний корінь розум-, розрізняються суфіксами -н-, -ое-. Похідні пароніми розумно // розумово.

Розумний, -а, -е. 1. Наділений розумом, розсудливий, кмітливий, який діє розумно, як людина. Розумний студент. 2. Який виражає розум, керується ним; який містить у собі здоровий глузд, практичну користь, змістовний. Розумне лице.

Розумовий, -а, -е. Який стосується Діяльності розуму, пов'язаний з нею. Розумова діяльшсть.

259. Розвідницький // розвідувальний. Спільний корінь розвід-; розрізняються суфіксами -н-/-и-/-цьк-, ув-/-альн-.

Розвідницький, -а, -е. Який стосується розвідки, властивий розвідникові. Розвідницький талант.

Розвідувальний, -а, -е. Який стосується розвідування, пов'язаний з ним. Розвідувальна група.

260. Рятувальний // рятівний. Спільний корінь рят-; розрізняються суфіксами -ув-/-альн-, -ів-/-н-.

Рятувальний, -а, -е. Спеціально створений для рятування, призначений для рятування. Рятувальна експедиція вдруге вивозила людей (М. Трублаїні).

Рятівний, -а, -е. Той, що фактично приносить порятунок (синоніми рятівничий, рятунковий). Крок за кроком відступали на Каховку, до рятівних дніпровських переправ (О. Гончар).

261. Рятувальник // рятівник.

Рятувальник, -а, ч. Людина, яка спеціально займається рятуванням або за певних умов виявляє намір це зробити. У моторці, яка обігнала наш катер, були рятувальник і лікар.

Рятівник, -а, ч. Людина, яка приносить порятунок. Титович сердечно подякував своєму рятівникові (М. Коцюбинський).

262. Саван // савана. Спільний корінь саван-, розрізняються закінченням -а.

Саван, -а, ч. 1. Поховальне вбрання з білої тканини. Загорнути в білий саван. 2. (перен.). Сніговий білий покрів. Вкриті поля саваном.

Савана, -и, ж. Тропічний степ, порослий високими травами, деревами та чагарниками. Австралійська савана.

263. Свідоцтво // свідчення. Спільний корінь свід-; розрізняються суфіксами -оц-/-тв-, -ч-/-енн(я).

Свідоцтво, -а, с. Офіційний документ, який підтверджує якийсь факт або містить відомості про когось. Медичнє свідоцтво.

Свідчення, -я, с. 1. Факт, що підтверджуе щось, доказ. Правове свідчення. 2. Показання свідка на суді або досить давати свідчення.

264. Садивний // садильний. Спільний корінь сад-; розрізняються суфксами -ів-/-н-, -ильн-.

Садивний, -а, -е. Який призначений для садіння. Садівні бульби. Садильний, -а, -е. Яким користуються при садінні. Садильний агрегат.

265. Сальдо // сальто. Розрізняються кореневими приголосними д, т.

Сальдо, невідм., с. 1. Різниця між приходом і видатком бухгалтерського обліку. Дебетове сальдо. 2. Різниця між грошовими надходженнями і платежами з усіх видів розрахунків однієї держави з іншою.

Сальто, невідм., с. Акробатичний стрибок із перевертанням у повітрі через голову. Карколомне сальто.

266. Сердечний // сердешний // серцевий. Спільний корінь сер(д.)-, розрізняються суфіксами -еч-/-н-, -еш-/-н-, -ц-/-ев-.

Сердечный, -а, -е. 1. Сповнений доброзичливості, чуйності; добрий, щирий, вірний. Сердечний друг. 2. Пов'язаний з почуттям закоханості, переживанням, настроями людини любовний, душевний. Сердечна радість.

Сердешний, -а, -е. Який викликає співчуття; бідолашний, нещасний. Сердешна мати.

Серцевий, -а, -е. Такий, який стосується серця, його діяльності; пов'язаний з хворобами серця, їх лікуванням. Серцевий приступ.

267. Серпантин // серпентин. Розрізняються кореневими голосними а, е.

Серпантин, -у, ч. Довга вузька стрічка з кольорового паперу. Яскравий серпантин.

Серпентин, -у, ч. Мінерал. Поклади серпентину.

269. Синоніміка // синонімія.

Синоніміка, -и, ж. 1. Розділ лексикології, який вивчає синоніми. 2. Сукупність синонімів певної мови. Синоніміка української мови.

Синонімія, -ї, ж. Подібність слів за значенням при різниці у звучанні. Синонімія лексична.

269. Систематичний // систематизований // системний. Спільні корінь систем-, суфікс -н-; розрізняються суфіксами -ат-/-ич-, -ат-/-из-/-ова-. Можуть вступати в синонімічні зв'язки.

Систематичний, -а, -е. Побудований, упорядкований за певною системою або спирається на певну систему; який раз у раз відбувається, виявляється, постійний. Систематична підготовка.

Систематизований, -а, -е. Приведений в систему. Систематизований збірник.

Системний, -а, -е. Який є системою за природою. Системний аналіз.

270. Ситуативний // ситуаційний. Спільний корінь ситуат(ц)-; розрізняються кореневими приголосними т, ц, суфіксами -ивн-, -ійн-.

Ситуативний, -а, -е. Викликаний певними умовами, який виник у певних умовах. Ситуативні неповні речення.

Ситуаційний, -а, -е. Який стосується ситуації. Ситуаційні прийоми.

271. Складаний // складений // складний // складовий. Спільні корінь клад-, префікс с-, розрізняються суфіксами -ан-, -ен-, -н-, -ов-.

Складаний, -а, -е. Який можна складати і розкладати завдяки рухомому поєднанню частин. Складаний ножик.

Складений, -а, -е. Який складається з кількох самостійних частин. Складений присудок, складене число.

Складний, -а, -е. 1. Який складається з кількох несамостійних частин. Складне речення. 2. Який є важким для розуміння, виконання, здійснення; характеризується сукупністю багатьох взаємозв'язаних частин, явищ, ознак. Складний для розуміння, складні іспити.

Складовий, -а, -е. 1. Який входить у склад чого-небудь. Складовий елемент. 2. (лінг.). Який здатний утворювати склад. Складовий звук.

272. Смерть // смертність. Спільний корінь смерт-, розрізняються наявністю суфіксів -н-, -ість-, сферою вживання.

Смерть, -і, ж. Припинення життя. Несподівана смерть.

Смертність, -і, ж. Кількість смертей за якийсь час. Рівень смертності.

273. Словотвірний // словотворчий. Спільні корені слов-, тві(о)р-; розрізняються кореневими голосними, суфіксами -н-, -ч-.

Словотвірний, -а, -е. Який має відношення до словотвору.

Словотвірний тип.

Словотворчий, -а, -е. Який бере активну участь у процесі творення слів. Словотворчий корінь.

274. Співак //співець. Спільний корінь спів-; розрізняються суфіксами -ак, -ець.

Співак, -а, ч. Той, хто вміє й любить співати, виконує якусь пісню, мелодію. Гарний співак.

Співець, -вця, ч. 1. Народний виконавець вокальної імпровізації, який акомпанує собі на народному інструменті. Народний співець. 2. (перен.) кого, чого. Поет, той, хто оспівує, прославляє кого-, що-небудь у літературі, музиці. Співець Донеччини -- Сосюра.

275. Спостережливий // спостережний. Спільні корінь -стеж-, префікс с-/по-; розрізняються суфіксами -лив- і -н-.

Спостережливий, -а, -е. Уважний, такий, що вміє добре спостерігати, підмічати, завжди відноситься до іменника, що називає людину. Ви дуже спостережливі, молода людино!» (Я. Галан).

Спостережний, -а, -е. Такий, що служить для спостереження за кимсь або чимось, завжди відноситься до іменника, що називає предмет і ніколи не сполучається з іменником, що називає людину. Брянський стояв на спостережному пункті сьомої стрілецької роти і звідти керував вогнем (О. Гончар).

276. Стан // становище. Спільний корінь стан-; розрізняються суфіксами -ов-/-ищ-, мають різний рід і наголос. Можуть вступати в синонімічні зв'язки в окремих значеннях.

Стан, -у, ч. 1. Сукупність обставин, умов, у яких хтось або щось знаходиться, перебуває. Прекрасний стан. 2. Фізичне самопочуття або настрій. Внутрішній стан. 3. Режим, розпорядок державного суспільного життя, який встановлює влада. Воєнний стан. 4. (фіз.). Сукупність величин, що характеризують фізичні ознаки тіла. Газоподібний стан речовини. 5. Ступінь якоїсь якості, міра здійснення чогось. Вода визначає фізичний стан тканин, їх обсяг, пластичність, з нею зв'язані травлення, кровообіг і дихання, функції залоз, м'язова діяльність (Наука і життя). 6. (лінгв.). Граматична категорія, яка виражає різні відношення дії до її суб'єкта. Категорія стану.

Становище, -а, с. 1. Обставина, що склалася, ситуація; обставини життя. Загрозливе становище; знайти вихід з становища. 2. Місце, роль у суспільному житті. Він почав задумуватись над становищем Регіни (І. Франко).

277. Старити // старіти. Спільний корінь стар-, розрізняються суфіксами -и-, -і-.

Старити, -рить, недок. Робити когось або щось старим, старішим. Старити людину.

Старіти, -рію, -рієш, недок. Ставати старшим, старішим, застарілим. Швидко старіти.

278. Степінь // ступінь. Корені степінь, ступ-, розрізняються кореневими голосними є, у.

Степінь, -пеня, ч. (мат.). Добуток двох, трьох і більше однакових співмножників. Степінь числа.

Ступінь, ч. 1. род. -пеня і -пня. Крок. Великий ступінь. 2. род. -пеня. Порівняльна величина, що характеризує що-небудь; міра чого-небудь; (перен.) стадія, рівень розвитку чого-небудь. Високий ступінь. 3. род. -пеня. Посада, чин, звання, розряд, категорія чого-небудь. Значок першого ступеня. 4. род. -пеня. Складова частина ракети, яка відокремлюється в польоті після згорання в ній пального. Ракета першого ступеня.

279. Сплутати // спутати.

Корені -плут-, -пут-; спільні префікс с-, суфікс -а-, -ти.

Сплутати, -аю, -аєш. Порушити певний порядок чого-небудь, робити безладдя у чомусь; помилково сприймати одне за інше. Що тобі у серце впало, мислі сплутало твої? (Л. Первомайський).

Спутати, -аю, -аєш. Стягнути путом передні ноги корови або іншої тварини; зв'язати комусь руки, ноги. Увечері вони зупинились у полі, під високим дубом спутали коней (С. Скляренко).

280. Стволовий // ствольний. Спільний корінь ствол(ь)-; розрізняються суфіксами -ов-, -н-, наголосом.

Стволовий, -о, -е. Який стосується ствола шахти. Стволові двері.

Ствольний, -а, -е. Який стосується ствола вогнепальної зброї, який виготовляє такі стволи. Ствольний цех заводу.

281. Софійський // Софіївськнй. Спільний корінь софій-; розрізняються суфіксом -ів-.

Софійський, -а, -е. Прикметник від імені Софія. Софійський собор.

Софіївський, -а, -е. Прикметник від іменника Софіївка. Софіївський заповідник.

282. Суворий // суровий. Корені сувор-, сур-; розрізняються кореневим буквосполученням -во- і суфіксом -ов-.

Суворий, -а, -е. 1. Вимогливий, непохитний, непривітний, похмурий. Суворий чоловік. 2. Несприятливий для життя, існування; холодний, морозний. Суворий клімат. 3. Який не допускає поблажливості, якого треба точно дотримуватись. Сувора дієта. 4. Дуже тяжкий. Суворий бій.

Суровий, -о, -е. Грубий, не білений, сировий. Сурова пряжа.

283. Суперечка // суперечність // суперечливість. Спільні корінь -переч-, префікс су-; розрізняються суфіксами -к-, -н-/-ість-, -лив-/-ість-.

Суперечка, -и, ж. Словесне змагання при обговоренні чого-небудь, в якому кожна із сторін обстоює свою думку, свою правоту. Наукова суперечка.

Суперечність, -ності, ж. Невідповідність; протилежність класових, суспільних та інших інтересів.

Суперечливість, -вості, ж. (рідко). Те саме, що суперечність.

Суперечливість характеру. Економічні суперечності.

284. Таємний // таємничий. Спільні корінь та-, суфікси -єм-/-н-;

розрізняються суфіксом -нч-. Похідні пароніми таємничо // таємно. Частково можуть вступати в синонімічні зв'язки.

Таємний, -а, -е. 1. Який є тайною для когось, приховується від когось, відомий небагатьом; який не підлягає розголошенню, секретний, не дозволений законом. Підпільний таємний агент.

2. Не виявлений зовні, незрозумілий. Таємна надія. 3. Те саме, що таємничий у 1 зн. Таємна ніч.

Таємничий, -а, -е. 1. Сповнений таємниць, загадковий; який має чудодійні властивості. Таємниче море. 2. (рідко). Те саме, що таємний у 1 зн. Таємничий тон.

285. Тактичний // тактовий // тактовний. Спільний корінь такт-, розрізняються суфіксами -ич-/-н, -ов-/-н-. Похідні пароніми тактично//тактовно.

Тактичний, -а, -е. Який стосується тактики як сукупності прийомів або способів, використовуваних у політиці, спорті, на війні для досягнення мети або здійснення певної бойової операції. Тактичне питання, принципи.

Тактовий, -а, -е. Який стосується такту -- метричної одиниці в музиці. Тактовий ритм.

Тактовний, -а, -е. Який володіє почуттям міри, вміє поводитися, дотримуючись відповідних норм. Тактовний учитель.

286. Талан // талант. Корені талан, талант (етимологічно спільнокореневі); розрізняються кінцевим приголосним. Можуть вступати у синонімічні зв'язки в окремих значеннях.

Талан, -у, ч. 1. (поет.). Доля, щастя, удача, фортуна. Не мати талану. 2. (рідко, перев. розм.). Те саме, що талант у 1 зн.

Співецький талан.

Талант, ч. 1. род. -у. Видатні природні здібності, високий ступінь обдарування. Педагогічний талант. 2. род. -а. Людина з видатними природними здібностями. Яскравий талант.

287. Тевтони // тевтонці.

Тевтони, -ів, мн.; одн. тевтон, -а, ч.; тевтонка, -и, дав. -нці, род. мн. -нок, ж. Стародавні германські племена.

Тевтонці, -ів, мн.; одн. тевтонець, -нця, ор. -цем. Рицарі тевтонського ордену.

288. Текст // тест. Корені текст (від лат. tехtum -- щось зв'язне, побудова), тест (від англ. tехt -- випробування); розрізняються кореневим приголосним к.

Текст, -у, ч. 1. Вся записана мова (літературний твір, вправа, документ і т. ін., а також частина, уривок з них); пояснення альбомів, ілюстрованих видань, музичного твору. Авторський текст. 2. Закінчений у композиційному і змістовому плані твір; уривок з якого-небудь словесного твору, призначений для навчальної мети. Зв'язний текст.

...