Адвокатура України

- приймає рішення про розпорядження коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до призначень коштів і майна, визначених статутом Національної асоціації адвокатів України та рішеннями з'їзду адвокатів України;

- розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад адвокатів регіонів, їх голів, скасовує рішення рад адвокатів регіонів;

- визначає друкований орган Національної асоціації адвокатів України;

- забезпечує ведення офіційного веб-сайту Національної асоціації адвокатів України;

- виконує інші функції відповідно до цього Закону та рішень з'їзду адвокатів України.

Засідання Ради адвокатів України скликаються головою Ради адвокатів України, а в разі його відсутності - одним із заступників голови не рідше одного разу на два місяці. Засідання Ради адвокатів України може бути також скликане за пропозицією не менш як однієї п'ятої від загального складу членів Ради.

41. Голова Ради адвокатів України - повноваження

Згідно з Положенням про РАУ:

Ст..12 Голова Ради адвокатів України: є головою Національної асоціації адвокатів України за посадою :

представляє без довіреності Раду адвокатів України та Національну асоціацію адвокатів України в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, підприємствах, організаціях, установах, перед громадянами, міжнародними установами та організаціями та видає довіреності на представництво ради, забезпечує скликання та проведення засідань Ради адвокатів України; розподіляє обов'язки між своїми заступниками; організовує і забезпечує ведення діловодства Ради адвокатів України; розпоряджається коштами і майном Національної асоціації адвокатів України відповідно до затвердженого кошторису; організовує і забезпечує роботу секретаріату Національної асоціації адвокатів України, вчиняє інші дії, передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», цим Положенням, статутом Національної асоціації адвокатів України, рішеннями Ради адвокатів України і з'їзду адвокатів України, взаємодіє з органами державної влади, з органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами та організаціями може отримувати винагороду у розмірі, встановленому з'їздом адвокатів України, не може обіймати посаду Голови Ради адвокатів України більше ніж два строки поспіль.

42. Обов'язковість рішень органів адвокатського самоврядування (ст. 57 Закону)

1. Рішення з'їзду адвокатів України та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.

2. Рішення конференцій та рад адвокатів регіонів є обов'язковими до виконання адвокатами, адреса робочого місця яких знаходиться у відповідному регіоні та відомості про яких включено до Єдиного реєстру адвокатів України.

3. Рішення органів адвокатського самоврядування набирають чинності з дня їх прийняття, якщо інший строк не передбачений рішеннями.

Пункт 1 ст. 57 Закону не відповідає Закону чи законним інтересам адвокатів. Якщо розглядати Рішення Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 р. про затвердження Положення про Комісії з оцінювання якості, повноти та своєчасності надання адвокатами безоплатної правової допомоги, то воно не може виконуватись у тому вигляді, в якому воно є, оскільки п. 23 Положення порушує законні інтереси усіх адвокатів.

Тобто Закон, взявши на себе ретельну регламентацію кожного кроку адвокатського самоврядування, мав би передбачити право адвоката оскаржити будь-яке рішення РАУ НААУ чи Ради адвокатів регіону.

43. Фінансове забезпечення органів адвокатського самоврядування (ст. 58 Закону)

Утримання органів адвокатського самоврядування може здійснюватися за рахунок:

1. плати за складання кваліфікаційного іспиту;

2. щорічних внесків адвокатів на забезпечення реалізації адвокатського самоврядування;

3. відрахувань кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури на забезпечення діяльності Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

4. добровільних внесків адвокатів, адвокатських бюро, адвокатських об'єднань;

5. добровільних внесків фізичних і юридичних осіб;

6. інших не заборонених законом джерел.

2. Розмір плати за складання кваліфікаційного іспиту визначається з урахуванням потреби покриття витрат на забезпечення діяльності кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та не може перевищувати трьох мінімальних заробітних плат, установлених законом на день подання особою заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

3. Фінансування органів адвокатського самоврядування, розпорядження їх коштами та майном здійснюється відповідно до кошторисів, що затверджуються конференціями адвокатів регіонів та з'їздом адвокатів України.

4. Фінансова звітність органів адвокатського самоврядування щорічно оприлюднюється у порядку, затвердженому Радою адвокатів України.

Закон ч. 3 ст. 58, не дозволяє жодній самоврядній структурі чи посаді виходити за межі кошторисів, що затверджуються конференціями адвокатів регіонів та з'їздом адвокатів України.

44. Правила адвокатської етики

Адвокамтська емтика (етика адвоката) -- приписувана корпоративними правилами належна поведінка адвоката у тих випадках, коли правові норми не встановлюють для нього конкретних правил поведінки

Адвокатська етика -- складова частина юридичної етики.

Адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності виступає носієм обов'язків, іноді суперечливих, по відношенню до:-- клієнтів;

-- судів та інших державних органів;

-- адвокатури в цілому та окремих адвокатів;

-- суспільства в цілому.

Надзвичайна важливість функціонального навантаження адвокатури вимагає від адвокатів слідування високим етичним стандартам поведінки; водночас специфіка обов'язків, що лежать на адвокатурі, обумовлюють необхідність збалансування служіння адвоката інтересам окремого клієнта з інтересами суспільства в цілому, дотриманням принципів законності і верховенства права.

Тому необхідно встановлювати правила професійної адвокатської етики, які мають стати путівником адвоката в обранні належних варіантів професійної поведінки.

Вироблення адвокатурою і дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил -- необхідна наріжна передумова повноцінного функціонування адвокатури, виконання нею її важливої соціальної ролі в демократичному суспільстві

В Україні єдиним корпоративним актом, що містить етичні норми діяльності адвокатів, є Правила адвокатської етики. Перші правила були прийняті Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року. Ніні діють правила, затверджені Установчим З'їздом адвокатів України 17 листопада 2012 року.

Ґрунтовне знання цього документу необхідне для успішної здачі адвокатського іспиту. Правила були вироблені з метою уніфікованого закріплення традицій і досвіду української адвокатури в сфері тлумачення норм адвокатської етики, а також загальновизнаних деонтологічних норм і правил, прийнятих у міжнародному адвокатському співтоваристві. Вони покликані слугувати системою орієнтирів для адвокатів України відповідно до статусу, основних завдань адвокатури та принципів її діяльності.

45. Характеристика принципів адвокатської етики

Незалежність

Свобода від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в діяльність адвоката, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів.

Дотримання законності

У своїй професійній діяльності адвокат зобов'язаний дотримуватися законодавства України, сприяти утвердженню та практичній реалізації принципів верховенства права та законності. Адвокат не може давати клієнту поради, свідомо спрямовані на полегшення скоєння правопорушень. У своєму приватному житті адвокат також зобов'язаний дотримуватися закону.

Домінантність (примат) інтересів клієнтів

Адвокат зобов'язаний у своїй професійній діяльності виходити з переваги інтересів клієнтів перед своїми власними інтересами, інтересами колег, партнерів, співробітників, інтересами законних представників клієнтів та інших осіб, а також будь-якими іншими міркуваннями.

Неприпустимість представництва клієнтів з суперечливими інтересами (уникнення конфлікту інтересів)

Адвокат не може представляти одночасно двох або більше клієнтів, інтереси котрих є взаємно суперечливими, або з високим ступенем вірогідності можуть стати суперечливими.

Конфіденційність

Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Компетентність та добросовісність

Адвокат зобов'язаний надавати правову допомогу клієнтам компетентно і добросовісно, що передбачає знання відповідних норм права, наявність необхідного досвіду їх застосування, доскональність в урахуванні всіх обставин, що стосуються доручення клієнта і можливих правових наслідків його виконання, ретельну підготовку до належного виконання доручення.

Чесність і порядність

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті бути чесним і порядним; не вдаватися до омани, погроз, шантажування, підкупу, використання тяжких матеріальних чи особистих обставин інших осіб або інших протизаконних засобів для досягнення своїх професійних чи особистих цілей; поважати права, законні інтереси, честь, гідність, репутацію та почуття осіб, з якими він спілкується в різних відносинах.

Повага до адвокатської професії

Всією своєю діяльністю адвокат повинен стверджувати повагу до адвокатської професії, її сутності і громадського призначення, сприяти зберіганню та підвищенню її престижу.

Культура поведінки

Адвокат повинен як у своїй професійній діяльності, так і в приватному житті, забезпечувати високий рівень культури поведінки, поводити себе гідно, стримано, тактовно, по можливості зберігатисамоконтроль і витримку, при здійсненні своєї професійної діяльності мати пристойний зовнішній вигляд.

Обмежене рекламування діяльності адвокатів

Рекламні об'яви адвоката не можуть містити: оціночних характеристик адвоката; відгуків інших осіб про роботу адвоката; порівнянь з іншими адвокатами і їх критики; заяв про вірогідність успішного виконання доручень та інших заяв, що можуть викликати безпідставні надії у клієнтів; вказівок, які можуть скласти уявлення, що діяльність саме цього адвоката характеризується рисами і показниками, притаманними, в дійсності, адвокатурі як такій

46. Принцип Конфіденційності

Конфіденційність-Розголошення відомостей, що складають адвокатську таємницю, заборонено за будь-яких обставин, включаючи незаконні спроби органів дізнання, попереднього слідства і суду допитати адвоката про обставини, що складають адвокатську таємницю.

Адвокатська таємниця -- будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажисту адвоката, особі, яка перебуває у трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об'єднання, зміст порад, консультацій, роз'яснень адвоката, складені ним документи, інформація, що зберігається на електронних носіях, та інші документи і відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Інформація або документи можуть втратити статус адвокатської таємниці за письмовою заявою клієнта (особи, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених Законом підстав). При цьому інформація або документи, що отримані від третіх осіб і містять відомості про них, можуть поширюватися з урахуванням вимог законодавства з питань захисту персональних даних.

Обов'язок зберігати адвокатську таємницю поширюється на адвоката, його помічника, стажиста та осіб, які перебувають у трудових відносинах з адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об'єднанням, а також на особу, стосовно якої припинено або зупинено право на заняття адвокатською діяльністю. Адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання зобов'язані забезпечити умови, що унеможливлюють доступ сторонніх осіб до адвокатської таємниці або її розголошення.

У разі пред'явлення клієнтом вимог до адвоката у зв'язку з адвокатською діяльністю адвокат звільняється від обов'язку збереження адвокатської таємниці в межах, необхідних для захисту його прав та інтересів. У такому випадку суд, орган, що здійснює дисциплінарне провадження стосовно адвоката, інші органи чи посадові особи, які розглядають вимоги клієнта до адвоката або яким стало відомо про пред'явлення таких вимог, зобов'язані вжити заходів для унеможливлення доступу сторонніх осіб до адвокатської таємниці та її розголошення.

47. Етичні аспекти відносин між адвокатами, а також майнові особливості відносин між адвокатами при рекомендації клієнта

Відносини між адвокатами повинні будуватися на засадах колегіальності, взаємної поваги представників адвокатської професії, дотримання професійних прав адвокатів, слідування всім основним принципам адвокатської етики, передбаченим Правилами адвокатської етики.

Адвокат не повинен допускати щодо іншого адвоката:

1. висловлювань, що принижують його честь та гідність, завдають шкоди його діловій репутації, нетактовних та принизливих висловів;

2. поширення свідомо неправдивих відомостей про нього;

3. спроб схилити клієнта іншого адвоката до розірвання з ним угоди про надання правової допомоги;

4. спілкування з клієнтом іншого адвоката без згоди останнього з приводу виконуваного ним доручення;

5. намагань схилити до укладення угоди про надання правової допомоги особу, що прийшла в адвокатське об'єднання до іншого адвоката;

6. навмисного введення іншого адвоката в оману стосовно справи, в судовому розгляді якої вони обидва беруть участь, щодо місця і часу проведення судових засідань, результатів розгляду справи судами різних інстанцій, наявності доказів (і намірів їх представити), які в дійсності не існують, намірів свого клієнта, які стосуються предмета спору і ведення справи, умов мирової угоди, що пропонується.

Допустимими формами реагування адвоката на незаконну або неетичну поведінку іншого адвоката, якою заподіяна або може бути заподіяна шкода інтересам адвоката, його клієнта, адвокатського об'єднання, виборних органів адвокатури або адвокатури як такої, слід вважати звернення (заяви, скарги) в органи адвокатури, наділені дисциплінарними повноваженнями стосовно адвокатів, а також використання інших форм захисту прав та законних інтересів особи, передбачених чинним законодавством України.

Адвокат повинен уникати розголосу в засобах масової інформації (або поширення іншим способом) відомостей, що ганьблять іншого адвоката, якщо цього не вимагають його власні законні інтереси, інтереси його клієнта або адвокатури України. Адвокат не повинен обговорювати з клієнтами обставини, що стосуються особистого життя іншого адвоката, його матеріального стану, походження, національної належності та інші обставини, що стосуються адвоката, які не мають відношення до суті доручення.

Адвокат не має права вимагати винагороду від іншого адвоката за направлення йому клієнта.

48. Адвокатське об'єднання як суб'єкт відносин щодо забезпечення дотримання правил адвокатської етики

Правила адвокатської етики 01.10.1999 року:

Стаття 73. Поширення Правил адвокатської етики на діяльність об'єднань адвокатів

Ці Правила адвокатської етики є обов'язковими для дотримання об'єднаннями адвокатів тією самою мірою, що й окремими адвокатами.

Стаття 74. Обов'язки адвокатського об'єднання щодо забезпечення Правил адвокатської етики

У випадках, коли стороною в угоді про надання правової допомоги є адвокатське об'єднання, воно зобов'язане забезпечити відповідність кандидатури адвоката, котрому доручається виконання угоди (окремих робіт за угодою), вимогам до компетентності, об'єктивно обумовленим характером доручення, а також забезпечити дотримання інших вимог цих Правил, що стосуються укладення угоди на надання правової допомоги, її виконання та припинення.

Стаття 75. Участь адвокатів у забезпеченні дотримання адвокатським об'єднанням Правил адвокатської етики Кожен адвокат, який є членом адвокатського об'єднання, повинен докладати розумних зусиль щодо забезпечення вжиття об'єднанням заходів, що сприяють дотриманню всіма адвокатами та співробітниками цього об'єднання цих Правил.

Стаття 76. Співвідношення професійних обов'язків адвокатів - членів адвокатського об'єднання з обов'язками, пов'язаними з членством в такому об'єднанні

Для адвоката, який є членом адвокатського об'єднання, професійні обов'язки, перед клієнтами, що випливають із чинного законодавства, Правил адвокатської етики, угод про надання правової допомоги, повинні мати домінуюче значення по відношенню до обов'язків адвоката щодо виконання вказівок керівних органів адвокатського об'єднання.

49. Етичні аспекти відносин адвоката з органами досудового розслідування

“ПРАВИЛА АДВОКАТСЬКОЇ ЕТИКИ”

Стаття 47. Етичні аспекти відносин адвоката з органами досудового розслідування та адміністративної юрисдикції

1У відносинах з органами досудового розслідування, адміністративної юрисдикції адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, з урахуванням специфіки статусу цих органів і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством;

2Адвокат повинен зберігати таємницю досудового розслідування в межах, визначених чинним кримінальним процесуальним законодавством;

3Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу досудового розслідування, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод;

4Адвокат не повинен приймати доручення на ведення справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють досудове розслідування по цій справі.



50. Розірвання угоди про надання правової допомоги

Гонорарні відносини у випадку дострокового розірвання угоди. Окремі аспекти гонорарних відносин, що виникають при переукладені угоди про надання правової допомоги іншим адвокатом.

У випадку дострокового розірвання угоди про надання правової допомоги (ст. 37 Правил):

1. за ініціативою клієнта, якщо причина розірвання угоди полягає в неналежному, такому, що не відповідає закону і цим Правилам, виконанні доручення, або за фактичної відмови адвоката від виконання доручення (окрім випадків, коли згідно з законом і цими Правилами допускається одностороннє розірвання угоди адвокатом) - адвокат не має права вимагати сплати йому гонорару і повинен повернути клієнту одразу після розірвання угоди фактично внесений гонорар;

2. за ініціативою клієнта в інших випадках, а також за зустрічною ініціативою адвоката і клієнта або за ініціативою адвоката у випадках, коли це допускається відповідно до закону та цих Правил, адвокат має право вимагати сплати гонорару в частині, що відповідає обсягу фактично виконаної адвокатом роботи, або списати відповідну частину реально внесеного клієнтом гонорару, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 36 Правил право списання гонорару в повному обсязі виникає у адвоката тільки після завершення виконання доручення; водночас адвокат має право частково списувати гонорар упродовж виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Право адвоката на отримання невнесеного (недовнесеного) гонорару не залежить від результату виконання доручення, якщо інше не передбачене угодою про надання правової допомоги.

Окремі аспекти майнових відносин, що виникають при переукладенні угоди про надання правової допомоги іншим адвокатом (ст. 37.:

Сума гонорару, обумовлена в угоді про надання правової допомоги, є обов'язковою тільки для адвоката (адвокатського об'єднання), що уклав цю угоду, і не перешкоджає іншому адвокату, що приймає це доручення (повністю або в частині) після розірвання попередньої угоди на його виконання, визначити суму гонорару наново, виходячи з критеріїв, передбачених частиною третьою статті 33 цих Правил.

Адвокат, що продовжує виконання доручення, раніше прийняте іншим адвокатом (адвокатським об'єднанням):

1. внаслідок переукладення угоди на надання правової допомоги - повинен по можливості сприяти отриманню сум гонорару, належних іншому адвокату за фактично виконаний ним обсяг роботи;

2. у випадку смерті іншого адвоката (ліквідації адвокатського об'єднання) - повинен сприяти отриманню зазначених сум його спадкоємцями (правонаступниками об'єднання).

Одностороннє розірвання адвокатом чи особою угоди про надання правової допомоги

Ст. 40 Правил визначає, що клієнт може в будь-який час і з будь-яких причин (або без їх пояснення) розірвати угоду з адвокатом в односторонньому порядку Адвокат не має права вчиняти тиск на клієнта з метою перешкодити реалізації цього права. Водночас адвокат, котрому став відомий намір клієнта розірвати угоду з ним, повинен пояснити клієнту можливі наслідки цього для перспективи подальшого виконання його доручення, з'ясувати причини, що потягли ініціювання клієнтом розірвання угоди.

Натомість адвокат може достроково (до завершення виконання доручення) розірвати угоду з клієнтом за сукупності таких умов (ст. 40 Правил): а) клієнт згоден на розірвання угоди; б) у клієнта є реальна можливість звернутися до іншого адвоката; в) чинним законодавством не передбачено неможливість розірвання угоди про надання правової допомоги певного виду. Без дотримання умов, передбачених пунктами 1,2 частини першої цієї статті, адвокат може достроково розірвати угоду з клієнтом за однієї з певних обставин.

У всіх випадках розірвання угоди за ініціативою адвоката він зобов'язаний попередити про це клієнта, пояснити йому причини розірвання угоди.

Угода про надання правової допомоги може бути в будь-який час розірвана за взаємною згодою адвоката і клієнта (ст. 42..

У випадку, коли в процесі виконання доручення клієнта адвокат дізнався про існування суперечності між інтересами цього та інших клієнтів (ст. 43., а також інших осіб за обставин, зазначених у ст.ст. 23 та 25 Правил, він повинен розірвати угоду з клієнтом (одним з клієнтів), якщо не буде отримано відповідної письмової згоди клієнта (клієнтів) або осіб, зацікавлених у збереженні конфіденційної інформації, на подальше представництво його (їх) інтересів цим адвокатом або на розголос конфіденційної інформації.

При розірванні угоди (незалежно від причин) адвокат зобов'язаний (ст. 44.: а) повернути клієнтові отримані від нього документи, майно, передане клієнтом на зберігання адвокату, та невитрачені кошти; б) поінформувати клієнта щодо здійсненої адвокатом роботи і передати клієнту копії процесуальних документів, складених адвокатом при виконанні доручення.

Якщо стороною в угоді з клієнтом про надання правової допомоги виступає адвокатське об'єднання, то при виникненні обставин, які є підставами для розірвання угоди, пов'язаних з конкретним адвокатом адвокатське об'єднання повинне вжити заходів для заміни адвоката за згодою клієнта, якщо при цьому можуть бути дотримані вимоги цих Правил (ст. 45..



51. Відносини адвоката з судом та іншими учасниками процесу

З СУДОМ

Згідно зі ст. 54 Правил, дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом.

Адвокат повинен: а) виявляти активність у збиранні та наданні доказів у справі, що розглядається судом, прагнути формулювати процесуальні документи, усні заяви, клопотання, виступи таким чином, щоби унеможливити їх неправильне тлумачення (ст. 55.; б) уникати спілкування з суддею в будь-яких формах, окрім передбачених законодавством, по суті справи, що розглядається судом.

Адвокат має право всупереч вимогам клієнта відмовитися посилатися на фактичні обставини справи і подавати докази, стосовно яких у нього є обґрунтовані сумніви щодо їх правдивості (ст. 56..

Адвокат не має права при здійсненні професійної діяльності в суді будь-яким чином, безпосередньо або опосередковано, порушувати конфіденційність інформації, яка відноситься до предмету адвокатської таємниці, або є конфіденційною згідно з цими Правилами (ст. 57..

Адвокат не повинен: а) полишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством; б) повідомляти учасникам процесу або свідкам свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт (ст. 58 Правил); в) вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Принцип незалежності адвокатської діяльності полягає в забезпеченні таких умов виконання професійних прав і обов'язків адвоката, які б забезпечували його свободу від будь-якого зовнішнього впливу, тиску чи втручання в його діяльність, зокрема з боку державних органів, а також від впливу своїх особистих інтересів. Адвокат зобов'язаний не допускати в своїй професійній діяльності компромісів, які б применшували його незалежність, з метою догодити суду, іншим державним органам, третім особам або клієнту, якщо такі компроміси розходяться із законними інтересами клієнта й перешкоджають належному наданню йому правової допомоги.

Дотримання адвокатом принципу добросовісності при здійсненні захисту за призначенням та наданні правової допомоги безоплатно. Адвокат зобов'язаний сумлінно ставитися до виконання прийнятих на себе доручень як у випадках, коли угодами передбачено отримання повноцінного гонорару за їх виконання, так і коли правова допомога, що надається адвокатом, оплачується державою за фіксованими ставками або надається безоплатно відповідно до закону або угоди між адвокатом і клієнтом.

З ІНШИМИ УЧАСНИКАМИ

У відносинах з іншими учасниками процесу адвокат повинен (ст. 59.:

o бути стриманим і коректним;

o реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг, тощо;

o під час допиту підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним, не ставити запитань у підвищеному тоні, формі, що принижує їх честь та гідність.

Етичні аспекти відносин адвоката з органами дізнання, попереднього слідства та адміністративної юрисдикції визначено у ст. 60 Правил. У відносинах із зазначеними вище органами адвокат має дотримуватися принципів і підходів, закріплених розділом IV цих Правил, ураховуючи специфіку їх статусу і процесуальних форм взаємодії адвоката з ними, передбачених чинним законодавством. Адвокат повинен зберігати таємницю слідства в межах, визначених чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Адвокат не повинен умисно перешкоджати законному здійсненню процесу дізнання, попереднього слідства, адміністративного провадження і давати клієнту поради, свідомо спрямовані на вчинення таких перешкод, приймати доручення на ведення на стадії дізнання та попереднього слідства справи клієнта, направленого йому особами, що здійснюють дізнання або слідство по цій справі.

52. Етичні засади відносин адвоката з судом

Дотримання адвокатом принципу законності у відносинах з судом та іншими учасниками судового провадження

1Представляючи інтереси клієнта або виконуючи функцію захисника в суді, адвокат зобов'язаний дотримуватися вимог чинного процесуального законодавства, законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, про судоустрій і статус суддів, іншого законодавства, що регламентує поведінку учасників судового процесу, а також вимог цих Правил, не виявляти неповаги до суду (суддів), поводитись гідно і коректно;

2 В ході судового розгляду справи адвокат не повинен:

3 2.1. намагатися вплинути на рішення (вирок) суду позапроцесуальними засобами;

4 2.2. робити свідомо неправдиві заяви стосовно фактичних обставин справи;

5 2.3. подавати суду завідомо неправдиві докази або свідомо брати участь в їх формуванні;

6 2.4. посилатися в суді на завідомо неправдиві або завідомо викривлені фактичні обставини, або обставини, що завідомо не стосуються предмета спору; або на подані клієнтом докази, стосовно яких йому відомо, що вони є неправдивими, або докази, отримані з порушенням положень цих Правил; а також на особисту обізнаність з обставинами справи, а у виступі в судових дебатах - крім того, на обставини, які не були предметом дослідження під час судового провадження (щодо яких адвокатом не заявлялися клопотання, спрямовані на доказування таких обставин) за винятком загальновідомих фактів;

7 2.5. порушувати порядок у судовому засіданні, припускатись сперечань з судом та висловлювань, що принижують честь і гідність суду або інших учасників процесу.

8 Схиляння адвокатом підзахисного, сторін в процесі та свідків до давання завідомо неправдивих пояснень та показань або експертів до надання завідомо неправдивих висновків - категорично забороняється.

Стаття 44. Дотримання принципів незалежності адвоката та домінантності інтересів клієнта у відносинах адвоката з судом

1 Дотримуючись принципу законності, адвокат водночас має бути наполегливим і принциповим у відстоюванні інтересів клієнта в суді, не поступатися своєю незалежністю у захисті й представництві прав та інтересів клієнта з метою не погіршити стосунків з суддями; у випадку вчинення судом тиску на адвоката - не йти на компроміси, які суперечать охоронюваним законом інтересам клієнта; послідовно дотримуватися принципу домінантності інтересів клієнта перед всіма іншими інтересами й міркуваннями, що пов'язані з відносинами адвоката з судом;

2 Адвокат не повинен полишати без уваги порушення закону, нетактовне і зневажливе ставлення суду та інших учасників процесу до його клієнта, його самого або адвокатури в цілому і повинен реагувати на відповідні дії у формах, передбачених чинним законодавством та\або актами НААУ.

Стаття 45. Дотримання адвокатом принципів чесності та порядності під час здійснення професійної діяльності в суді. Сприяння належному здійсненню правосуддя

1 Адвокат не повинен повідомляти сторонам та іншим учасникам судового провадження свідомо неправдиву інформацію стосовно фактичних обставин справи, суті закону, обсягу прав та обов'язків сторін, або іншим чином намагатися схилити їх до зміни їх позиції, свідчень, здійснення інших дій, в яких зацікавлений його клієнт;

2 Адвокат повинен уникати позапроцесуального спілкування по суті справи, що є предметом судового розгляду, з учасниками провадження, які не є його клієнтами, і має здійснювати таке лише у формах та з метою, що не суперечить чинному законодавству та цим Правилам і лише у випадках, коли це є необхідним для належного виконання доручення;

3 Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, що представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, які грубо порушують останні;

4 Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.

Стаття 46. Культура поведінки адвоката у відносинах з іншими учасниками судового провадження

У відносинах з іншими учасниками судового провадження адвокат повинен:

1 бути стриманим і коректним;

2 реагувати на неправильні дії або вислови цих осіб у формах, передбачених законом, зокрема у формі заяв, клопотань, скарг тощо;

3 при допиті підсудних, потерпілих, сторін у цивільному процесі, свідків та інших осіб бути тактовним.



53. Дотримання норм адвокатської етики в громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвоката

У своїй громадській, науковій та публіцистичній діяльності адвокат повинен враховувати необхідність дотримання своїх професійних обов'язків, зокрема тих, що випливають з Правил адвокатської етики (ст. 70..

У випадку виникнення суперечності між професійними обов'язками адвоката, передбаченими чинним законодавством, цими Правилами, і обов'язками перед конкретними клієнтами, що випливають з угод про надання правової допомоги, - з одного боку, та інтересами адвоката, що обумовлені його членством в певній громадській організації, партії, науковому товаристві тощо - з іншого, адвокат не має права порушувати свої професійні обов'язки.

Адвокат не може використовувати в своїй громадській, науковій або публіцистичній діяльності інформацію, конфіденційність якої охороняється цими Правилами, без згоди на це осіб, зацікавлених у нерозголошенні такої інформації (ст. 71..

У своїх публіцистичних матеріалах адвокат не повинен поширювати відомостей, що не відповідають дійсності або викладені неправдиво, які паплюжать честь, гідність чи ділову репутацію інших адвокатів або престиж адвокатури як такої, а обґрунтовану критику зазначених осіб або адвокатури в цілому має викладати в коректній формі (ст. 72..

54. Відповідальність за порушення Правил адвокатської етики

За порушення Правил адвокатської етики до адвоката можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру (ст. 77 Правил).

Адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики його помічником, якщо адвокат (ст. 78.:

o не забезпечив ознайомлення останнього з цими Правилами;

o не здійснював належного контролю за діями помічника, залученого ним до виконання окремих робіт за дорученням, передбаченим угодою між адвокатом і клієнтом про надання правової допомоги;

o своїми розпорядженнями і порадами або особистим прикладом сприяв порушенню помічником Правил адвокатської етики.

Адвокат, що є керівником адвокатського об'єднання (адвокати - члени колегіального керівного органу адвокатського об'єднання), може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності за невиконання вимог статті 74 цих Правил, а також за прийняття ним (ними) рішень, які тягнуть порушення Правил адвокатської стики (ст. 79..

При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики дисциплінарні органи адвокатури мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати заходи дисциплінарної відповідальності лише за винні порушення (ст. 68..

55. Підготовка слухання справи в Конституціи?ному Суді Украі?ни і задачі адвоката на цьому етапі

Перш ніж звертатися до суду з позовом, варто правильно оцінити перспективи спору, підготувати і отримати необхідні докази, клопотання, вияснити слабкі та сильні сторони відповідача, написати позовну заяву. Тільки вивчивши всі обставини справи, адвокат у цивільній справі здатен дати правильну правову оцінку можливим позовним вимогам або запереченням проти них. Суть цивільного процесу полягає в обов'язку сторін довести обґрунтованість своїх вимог, правильно обрати та представити докази.

Робото адвоката в цивільній справі на досудовій стадії включає: попередню оцінку адвокатом перспектив цивільної справи (вивчення матеріалів, які є в розпорядженні клієнта, і фактичних обставин справи, вивченні судової практики); визначення адвокатом закону чи іншого нормативно-правового акта, що підлягає застосуванню; визначення адвокатом необхідних для справи доказів; витребування і отримання доказів; оцінку адвокатом перспектив цивільної справи з врахуванням отриманих доказів, фактичних обставин справи і судової практики, що склалася; у випадку згоди клієнта проведення переговорів, роботи по примиренню сторін і завершенні справи миром; визначення підвідомчості і підсудності справи; підготовка адвокатом у цивільній справі необхідних клопотань; написання позовної заяви і подача її до суду

Підставами для порушення питання про відкриття провадження у справі щодо відповідності норм чинного законодавства принципам і нормам Конституції України стосовно прав та свобод людини і громадянина є:

наявність спірних питань щодо конституційності прийнятих і оприлюднених у встановленому порядку законів, інших правових актів;

виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених у процесі загального судочинства;

виникнення спірних питань щодо конституційності правових актів, виявлених органами виконавчої влади у процесі їх застосування та Уповноваженим Верховної ради України з прав людини у процесі його діяльності.

56. Роль і функціі? адвоката-представника у різних стадіях конституціи?ного процесу

Конституційне судочинство, в порівнянні з більш загальновідомими кримінальним, цивільним, господарським і навіть адміністративним процесами, має свої істотні риси, що в значній мірі і визначає специфіку діяльності адвоката, який бере участь в конституційних справах. Змістом конституційної юстиції, як відомо, є забезпечення верховенства і прямої дії Конституції, захист прав і свобод людини і громадянина шляхом дослідження і тлумачення правових норм, головним чином, з позиції їх відповідності положенням Основного Закону України. Фактичні обставини з'ясовуються Конституційним Судом України (далі - КСУ) виключно в тому ступені, в якому вони можуть привести до оцінки конституційності закону або іншого нормативного акту, окремих його положень.

Звідси головне завдання адвоката - допомогти суддям КСУ з'ясувати всю глибину проблеми, зміст акту, який розглядається, або правової норми, привести переконливе правове і наукове аргументування на підтвердження позиції свого клієнта, сприяти знаходженню оптимального науково обгрунтованого рішення, а не займатися дослідженням фактичних даних або побудовою версій, які навіть і не стануть розглядатися цим судом.

Отже, роль адвоката в конституційному процесі зводиться, в основному, до консультування клієнта з питань права, тобто фактично до науково-дослідної роботи. Для цього недостатньо бути тільки фахівцем по кримінальному, цивільному або інших галузей права. Гіпотетично адвокати можуть бути представниками сторін в будь-яких справах, які розглядаються КСУ. А оскільки адвокати можуть представляти як одну, так і іншу сторону у будь-якому вигляді судових справ, то в конституційному поєдинку цілком і можуть зустрічатися якраз два представники однієї юридичної професії адвоката. Доречі, двоє слідчих або, скажімо, два прокурори як протиборчі сторони в одному процесі ніколи не можуть бути за визначенням, а декілька адвокатів можуть. Проте зважаючи па вибране нами і відведеного об'єму оповідання ми не повторюватимемося і додатково зупинятимемося на цих питаннях. Треба відзначити, шо правила поведінки в КСУ мають свої особливості в порівнянні з основними правилами поведінки в суді.

1Правила поведінки адвоката в Конституційному Суді України мають свої особливості в порівнянні з основними правилами поведінки в суді.

2Завершальний виступ адвоката в конституційному процесі полягає в тому, щоб ще раз чітко, послідовно і переконливо, з урахуванням всіх доказів протилежної сторони і з'ясованих в ході судового розгляду проблем, професіонально довести суддям позицію клієнта і свої аргументи по Ті обґрунтовуванню, а також підкреслити суспільне значення питання, яке розглядається КСУ.

57. Адвокатська діяльність в контексті Концепції реформування кримінальної юстиції

Пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства України

за Концепцією реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України від 8 квітня 2008 року № 311/2008., :

1. Пропонується доповнити ч. 1 ст. 45 КПК України, яка встановлює випадки обов'язкової участі захисника при провадженні дізнання, досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції пунктом такого змісту: “Якщо суд вважає, що в стадії судового розгляду відповідно до ст. 299 КПК України не будуть досліджуватися докази”.

2. Обґрунтовується необхідність доповнити Закон України “Про адвокатуру” шляхом збільшення видів адвокатської діяльності та встановити, що надання правової допомоги поряд з виконанням функцій захисника, представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача є окремим видом адвокатської діяльності у кримінальному процесі. Одночасно, кримінально-процесуальний кодекс України пропонується доповнити статтею 441:

“Стаття 441. Адвокат у кримінальному процесі”

1. Адвокатом у кримінальному процесі є особа, яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю і надає правову допомогу особі, яка не є суб'єктом права на захист відповідно до ч. 1 ст. 48 цього Кодексу, але відносно неї здійснюються окремі заходи процесуального примусу або ця особа викликана органом дізнання, слідчим, прокурором або судом як свідок.

2. З моменту здійснення процесуальних дій, визначених у ч. 1 цієї статті стосовно особи, якій адвокат надає правову допомогу, такий адвокат набуває статусу суб'єкта кримінального процесу і користується процесуальними правами та гарантіями, визначеними для адвоката-захисника у ст. 48 цього Кодексу.

3. Повноваження адвоката у кримінальному процесі стверджуються у порядку, визначеному у ст. 44 цього Кодексу як для адвоката-захисника”.

3. З метою однозначного розуміння правової позиції Конституційного Суду України щодо межі судового контролю на етапі досудового розслідування пропонується Главу 22 КПК України доповнити статтею, що дії та рішення органу дізнання, слідчого, прокурора на етапі досудового розслідування можуть бути оскаржені до суду.

4. З метою посилення гарантій адвокатської діяльності видається раціональним внесення змін до ч. 1 ст. 48 КПК України та запровадження в КПК

України наступного принципу - захисник використовує всі не заборонені законом засоби захисту.

5. У КПК України та у Законі України “Про попереднє ув'язнення” потрібно встановити гарантію реалізації права захисника на побачення з підзахисним (клієнтом), що утримується під вартою, шляхом визначення, що початок та тривалість побачення можуть бути обмежені лише робочим часом відповідної установи попереднього ув'язнення.

6. З метою однозначного розуміння права адвоката-захисника заявити відвід судді на стадії попереднього розгляду справи з питань, визначених у КПК, видається доцільним викласти перше речення ч. 2 ст. 56 КПК у такій редакції: “Заяви про відвід подаються зі стадії попереднього розгляду справи суддею і до початку судового слідства”.



58. Захисник і його процесуальне становище за Кримінальним процесуальним кодексом України

З огляду на розвиток Української держави, інститутів демократії та гуманізму, правових поглядів, які сповідують міжнародні організації та позицій Європейського суду з прав людини, одним із невід'ємних прав особи є її право на захист. Відповідно до ст. 63 Конституції України підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист». Кримінальний процесуальний кодекс України 13.04.2012 р. (далі по тексту - КПК України) закріплює у ст. 21 забезпечення права на захист як одну із загальних засад кримінального провадження, відповідно до якої підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Отже, постає необхідність у з'ясуванні правового статусу захисника у кримінальному провадженні.

Згідно зі статтею 45 КПК України захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію). Варто відзначити, що визначення поняття «адвокат» наводиться у п.1 ч.1 ст.1 новоприйнятого Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 р., відповідно до якої адвокатом є фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Водночас захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (ч. 2 ст. 45 КПК України). Вказана правова норма є новелою КПК України, оскільки захисником, відповідно до вищенаведених положень, є адвокат, відомості про якого внесені до Єдиного реєстру адвокатів України. КПК України 1960 р. передбачав, що захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або законний представник (ст. 16-1.. Питання про те, чи обмеження законодавцем кола суб'єктів, котрі можуть виступати захисниками підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи виправданого відповідає самій засаді кримінального провадження «забезпечення права на захист», залишається дискусійним. На нашу думку, з одного боку, закріпивши таку норму, законодавець забезпечує належний та висококваліфікований захист підозрюваного, обвинуваченого особою, яка має професійні навички у правовій сфері діяльності та зобов'язана зберігати у таємниці відомості, які стали їй відомі у зв'язку з виконанням функції захисника (адвокатську таємницю). Однак, з іншого боку, вважаємо, що законодавець обмежує право особи на вільний вибір захисника лише колом адвокатів.

Новелою КПК України є також норма щодо кількості захисників, які можуть здійснювати захист на стадії судового провадження. Зокрема, ч. 3 ст. 46 КПК України одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п'яти захисників одного обвинуваченого. На нашу думку, така норма безпосередньо обмежує гарантоване особою право на захист. Адже за умови, що підозрюваний, обвинувачений, вважає, що необхідний та адекватний правовий захист йому може надати більше, ніж п'ять захисників, то немає необхідності відмовляти йому у цьому. Очевидно, метою законодавця було спрощення роботи суду, однак це не завжди відповідає інтересам обвинуваченого.

Зміни, запроваджені новим КПК України, торкнулись і порядку вступу захисника у кримінальне провадження. КПК України 1960 р. передбачав, що захисник залучався до кримінального процесу постановою особи, яка проводила дізнання, слідчого, прокурора і судді або ухвалою суду. Новий КПК України передбачає явочний порядок вступу захисника у кримінальне провадження, тобто захисник користується процесуальними правами з моменту подання (пред'явлення) слідчому, прокурору, слідчому судді чи суду відповідних документів. Такими документами відповідно до статті 50 КПК України є: документ, що посвідчує особу захисника (наприклад, паспорт громадянина України), свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер або договір із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім вказаних у ст. 50 КПК не допускається. Слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд виносять окремий документ (для слідчого, прокурора - у формі винесення постанови, для слідчого судді чи суду - у формі ухвали) про залучення захисника лише у випадках, коли участь захисника є обов'язковою (такі випадки передбачені ст. 52 КПК України), а підозрюваний, обвинувачений не залучив захисника самостійно; підозрюваний, обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може залучити його самостійно; слідчий, прокурор, слідчий суддя або суд вирішить, що обставини кримінального провадження вимагають участі захисника, а підозрюваний, обвинувачений не залучив його (це положення є новим, порівняно із КПК України 1960р., і, на нашу думку, виступає важливою гарантією реалізації права на захист); для проведення окремої процесуальної дії у порядку, передбаченому ст. 53 КПК України. Це - так зване «залучення за призначенням», що оплачуватиметься за кошти місцевого бюджету. Таких захисників пропонується називати «муніципальними адвокатами».

До процесуального статусу захисника належить також гарантоване законом право на побачення із своїх підзахисним до першого допиту з дотриманням умов, що забезпечують конфіденційність спілкування, що випливає із п. 3 ч. 3 ст. 42 КПК України.

Порівняно із ст. 48 КПК України 1960 р., у КПК України 2012 р. законодавець значно розширив перелік підстав, за наявності яких захисник після його залучення у кримінальне провадження має право відмовитися від виконання своїх обов'язків: 1. незгоди з підозрюваним, обвинуваченим щодо вибраного ним способу захисту, за винятком випадків обов'язкової участі захисника; 2. умисного невиконання підозрюваним, обвинуваченим умов укладеного з захисником договору, яке проявляється, зокрема, у систематичному недодержанні законних порад захисника, порушенні вимог цього Кодексу тощо (ч. 4 ст. 47 КПК України). Останній пункт викликає певні сумніви, оскільки такі поняття як «складність кримінального провадження», «належна кваліфікація» є оціночними. Власне тому, у разі недобросовісності захисника з огляду на певні конфлікті відносини із підзахисним, неналежну оплату його послуг чи інші обставини, які прямо не дають йому законодавчих підстав, передбачених пунктами 1-3 ч. 4 ст. 47 КПК України для відмови від виконання своїх обов'язків, захисник може зловживати наданим йому у п. 4 ч. 4 ст. 47 КПК України правом. Новелою КПК 2012 р. є право сторони захисту, зокрема захисника, збирати докази. Відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 48 КПК 1960 р. з моменту допуску до участі у справі захисник мав право збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі. Згідно з ч. 4 ст. 46 КПК 2012 р. захисник користується процесуальними правами підозрюваного, обвинуваченого, захист якого він здійснює, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо підозрюваним, обвинуваченим і не може бути доручена захиснику, з моменту надання документів, передбачених статтею 50 цього Кодексу, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду, а п. 8 ч. 3 ст. 42 КПК 2012 р. підозрюваний, обвинувачений має право збирати і подавати слідчому, прокурору, слідчому судді докази.

...