Право на інформацію як особисте немайнове право фізичної особи

Стаття 278 ЦК містить також заборони щодо поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права. Особисті немайнові права у разі їх порушення захищаються усіма доступними для цивільного права способами. Набір способів, що застосовуються залежно від виду та характеру порушення зазначених прав є доволі повним. Це можуть бути позови про спростування неправдивих відомостей, про зняття обмежень (наприклад, у разі порушення права фізичної особи вільно обирати місце проживання), а також інші позови, у тому числі й превентивні, спрямовані на запобігання порушенням зазначених категорій. При порушенні названих прав можливе вчинення позовів про відшкодування майнової або моральної шкоди. Нині значна увага приділяється міжнародному захисту прав людини: через неможливість захистити свої права згідно з національною процедурою, можна захистити їх на міжнародному рівні. Для цього створені спеціальні міжнародні інституції. Реалізація права на захист здійснюється особою шляхом: оскарження неправомірних дій, у результаті яких було порушено її права та свободи в судовому порядку; звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, - після використання усіх наявних національних засобів правового захисту.

Правовий захист є результатом реалізації права на захист і перш за все права на судовий захист, яке передбачено Конституцією. Так, у ст. 55 Конституції вказано на особливе значення суду серед гарантій прав і свобод. Судовому захисту підлягають усі права та свободи.

У разі порушення особистого немайнового права фізичної особи, зокрема права на інформацію, діями або бездіяльністю органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування, фізичних або юридичних осіб, ці особи зобов'язані згідно зі ст. 276 ЦК вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо такі дії не вчиняються особами, котрі порушили особисте немайнове право фізичної особи, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої у результаті його порушення. Окрім спростування недостовірної інформації та інших, передбачених ст. 277 ЦК, способів захисту фізичної особи, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, у ст. 278 ЦК передбачено такий спеціальний спосіб захисту, як заборона (припинення) поширення інформації, через що порушуються особисті немайнові права. Необхідність запровадження цього способу захисту пояснюється тим, що без нього значно зменшується ефективність захисту особистих немайнових прав особи в цілому. Закріплюється положення про те, що в разі, якщо особисте немайнове право фізичної особи порушене у газеті, книзі, кінофільмі, телепередачі тощо, які готуються до виходу в світ, суд може заборонити їх випуск до його усунення, а якщо вони вже випущені, суд може заборонити (припинити) їх розповсюдження до усунення цього порушення. У разі, якщо усунення порушення неможливе, - вилучити тираж газети, книги тощо з метою його знищення.
У ст. 279 ЦК передбачено правові наслідки невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права. Зокрема, дозволяється покладати на особу, яку суд зобов'язав вчинити відповідні дії для усунення порушення особистого немайнового права (наприклад, права на інформацію), і яка ухиляється від виконання судового рішення, штраф у відповідності з нормами Цивільного процесуального кодексу України. У доктрині цивільного права закладено твердження про те, що майнові санкції не можуть охороняти особисті немайнові права належним чином. Враховуючи немайновий характер цих прав, відповідальність за їх порушення має бути переважно немайновою. З цього випливає, що найважливішим напрямом удосконалення охорони особистих немайнових прав є розширення кола саме немайнових санкцій за їх порушення. Щодо грошового штрафу, то він має застосовуватися лише тоді, коли немайнові санкції не дають змоги стимулювати поведінку суб'єктів. Заслуговує на увагу думка про стягнення грошового штрафу у прибуток держави, а не на користь потерпілого. Це пояснюється тим, що штрафні санкції здатні виконувати не відновлювальну, а лише превентивну функцію. Виконання рішення суду про вчинення відповідних дій для усунення порушення особистого немайнового права обов'язкове, не залежить від сплати штрафу і не звільняє особу від обов'язку виконати рішення суду. Фізична особа, особисте немайнове право якої порушено, має право згідно зі ст. 280 ЦК на відшкодування майнової та (або) моральної шкоди, яку їй завдано у зв'язку з таким порушенням. Положення цієї статті слід розуміти таким чином: підлягає відшкодуванню завдана фізичній особі матеріальна та (або) моральна шкода в результаті порушення будь-якого особистого немайнового права, що перераховані у гл. 21 та гл. 22 і перелік яких не є вичерпним.

Отже, ЦК містить значну кількість норм, які закріплюють поняття «інформація», як окремого нематеріального блага у складі інших нематеріальних благ, яке має свої особливості та характерні ознаки; інформацію у складі об'єктів права інтелектуальної власності -- у разі відповідності ознакам результату творчої діяльності, зокрема, як комерційну таємницю; інформацію, як особисте немайнове благо з усіма, притаманними особистим немайновим благам, особливостями. Захист інформації та інформаційних прав здійснюється згідно з положеннями гл. 3 ЦК: загальними способами, перерахованими у ст. 16 ЦК, а також спеціальними способами, встановленими окремими законами. Суд може захистити інформаційне право або інтерес й іншими способами, які можуть бути встановлені договором або законом. Виявлення та подальший аналіз таких можливостей дадуть змогу розвивати доктринальні положення у названій сфері, удосконалювати законодавчу базу і збагачувати практику суду.

Так, у сучасний період у системі інформаційного законодавства свого вирішення потребують такі проблеми, як встановлення правового режиму захисту персональних даних громадян; створення умов для якісного та ефективного інформаційного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, об'єднань громадян; врегулювання інформаційних взаємовідносин, що виникають при обміні інформацією між державними органами; визначення правового режиму формування, використання інформаційних ресурсів територій; інформаційне забезпечення підприємницької діяльності, забезпечення права безплатного доступу до інформації або одержання її на комерційних засадах; правові засади входження інформаційної системи України в міжнародну систему обміну інформацією, в міжнародний інформаційний простір та інші.
Не визначені також питання інформації в політичній галузі і, насамперед, правовий статус політичної реклами. Перспектива входження нашої держави на парітетно - правових основах у світове інформаційне співтовариство зумовлює, зокрема, подальший розвиток інформаційного законодавства відповідно до вимог міжнародно-правових стандартів регулювання інформаційних відносин.

Нині в Україні утворюються багато нових нормативних актів, які суттєво змінюють характер та основні принципи правового регулювання інформаційних правовідносин. Актуальним є питання вдосконалення українського інформаційного законодавства, приведення його до загальної кодифікації [77, с.177].

Національне інформаційне законодавство повинно стати на шлях систематизації через кодифікацію - створення системоутворюючого його - Кодексу. Цей Кодекс має розвивати визначені в Конституції України положення інформаційних відносин, у тому числі щодо інформаційної безпеки людини, суспільства, нації, держави. Він повинен об'єднати, гармонізувати і розвивати норми і принципи суспільних відносин, що визначені в законодавстві України; враховувати ратифіковані Україною нормативні акти (угоди, конвенції) міжнародного права; легалізувати позитивні звичаї у сфері інформаційних відносин та норми суспільної моралі, загальнолюдські цінності, визначені Організацією Об'єднаних Націй в її Статуті, Декларації прав людини та інших загальноприйнятих міждержавних нормативних актах, які сьогодні є стандартами, за якими визначається цивілізованість не тільки окремої країни, а й світового співтовариства в цілому.

Кодекс України про інформацію покликаний об'єднати в одному законодавчому акті механізми регулювання провідних суспільних відносин, об'єктом яких є інформація незалежно від форми, способу, засобу чи технології її прояву у суспільних відносинах. Такий кодекс має чітко визначити об'єкт, предмети інформаційного права, суб'єкти інформаційних правовідносин, правовий режим доступу до інформації, включаючи доступ до публічної інформації (інформації органів державної влади та органів місцевого самоврядування), персональних даних, державної та іншої, передбаченої законом таємниці.

Серед провідних завдань Кодексу науковці виділяють такі:

- узгодженості розуміння та застосування юридичних норм;

- правомірної поведінки учасників інформаційних відносин;

- відносин в інформаційній сфері;

- забезпечення інформаційного суверенітету України;

- забезпечення інформаційної безпеки громадян, їх окремих спільнот, суспільства та держави як складових національної безпеки України;

- захист інформації від несанкціонованого доступу, правопорушень (знищення, модифікації, перекручення тощо).

Висновки до розділу 3.

1. Інтегрованість України у світове інформаційне поле залишається на сьогодні досить слабкою, кваліфікованість та активність її інформаційних служб - недостатньою. Тому нерідко уявлення про Україну у світовому інформаційному просторі формують інформаційні служби інших держав під кутом зору власних політичних, економічних та інших інтересів.

2. В цивільному законодавстві України існують чіткі тенденції розвитку правової бази щодо регулювання та охорони права людини на інформацію, які покликані забезпечити гармонійний розвиток людини як особистості та гідного члена громадянського суспільства.

3. Інформація як об'єкт має свої особливості. Це здатність до багаторазового використання, неможливість її знищення, а при передачі - можливість збереження в особи, яка її передала, тощо.

4. Серед основних ознак інформації виокремлюють системність, селективність, субстанціональну несамостійність, наступництво, невичерпність, масовість, здатність трансформуватися, здатність до обмеження, універсальність, якість і пропонують методологічно розрізняти поняття «інформація» і «знання», що, безумовно, важливо. Досліджуючи питання офіційного визначення інформації можна визначити ряд ознак, які характеризують офіційну формулу інформації, але підкреслює - не саму інформацію. Першою ознакою є змістовність, другою - незалежність форми надання відомостей. Посилаючись на літературні джерела інших авторів, він наголошує на тому, що в юридичній літературі наведено багато інших ознак та якостей інформації, які перебувають поза межами її офіційного визначення, що характерно і для українського законодавства.

5. Основним цивільно-правовим способом захисту інформації визнано відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої у результаті правопорушення, вчиненого суб'єктом відносин у сфері інформації.

6. Немайнові блага характеризуються принаймні двома ознаками: відсутністю матеріального (майнового) змісту; нерозривним зв'язком із особистістю носія, що породжує невідчужуваність цього блага. Невідчужуваність нематеріальних благ не означає, що їх захист не може доручатися третім особам, наприклад, законним представникам неповнолітніх у позовах про захист честі й гідності. Нетоварність, відсутність економічного змісту нематеріального блага, його нерозривний зв'язок з особою носія є необхідними, але не єдиними ознаками. Комплекс названих благ певним чином індивідуалізує і робить неповторною саму фізичну особу.

7. Захист особистого немайнового права може здійснюватися різними способами відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, до яких спричинило таке порушення. Найважливішим способом захисту інтересів особи, про яку поширили недостовірну інформацію, є її спростування (ст. 277 ЦК). Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Правовий захист є результатом реалізації права на захист і перш за все права на судовий захист, яке передбачено Конституцією. Так, у ст. 55 Конституції вказано на особливе значення суду серед гарантій прав і свобод. Судовому захисту підлягають усі права та свободи.

8. У системі інформаційного законодавства свого вирішення потребують такі проблеми, як встановлення правового режиму захисту персональних даних громадян; створення умов для якісного та ефективного інформаційного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, організацій, об'єднань громадян; врегулювання інформаційних взаємовідносин, що виникають при обміні інформацією між державними органами; визначення правового режиму формування, використання інформаційних ресурсів територій; інформаційне забезпечення підприємницької діяльності, забезпечення права безплатного доступу до інформації або одержання її на комерційних засадах; правові засади входження інформаційної системи України в міжнародну систему обміну інформацією, в міжнародний інформаційний простір та інші.
Не визначені також питання інформації в політичній галузі і, насамперед, правовий статус політичної реклами. Перспектива входження нашої держави на парітетно - правових основах у світове інформаційне співтовариство зумовлює, зокрема, подальший розвиток інформаційного законодавства відповідно до вимог міжнародно-правових стандартів регулювання інформаційних відносин.

9. Сьогодні в Україні утворюються багато нових нормативних актів, які суттєво змінюють характер та основні принципи правового регулювання інформаційних правовідносин. Актуальним є питання вдосконалення українського інформаційного законодавства, приведення його до загальної кодифікації.

ВИСНОВКИ

За результатами нашого магістерського дослідження ми надійшли наступних висновків:

Інформаційне законодавство потребує вдосконалення у частині визначення пріоритету приватного інтересу до інформації, регулювання різних видів інформації (особливо нерозкритої науково-технічної), регулювання зобов'язальних відносин, які виникають з приводу передачі та розповсюдження інформації, захисту права на інформацію та відшкодування заподіяної шкоди.

Відповідно до ст. 201 ЦК визначити інформацію як відомості, а не дані, які можуть бути включені в обіг у вигляді, який може сприйнятий і осягнутий людиною. Видовість інформації слід провести на основі визначення приватного інтересу, це надасть можливість точніше визначити товарність інформації.

Інформація - це самостійний об'єкт цивільного права, якому притаманні своєрідні ознаки.

Правовий режим інформації як об'єкта цивільного права визначається її властивостями і суттєво відрізняється як від матеріальних об'єктів, так і від об'єктів виключного права (права інтелектуальної власності). Тому некоректно до інформації застосовувати поняття “інформаційна річ”, а загальнодоступну інформацію визначати як об'єкт інтелектуальної власності.

Інформаційні правовідносини є суто цивільно-правовими. Переважну більшість їх слід вважати відносними, тому що тільки за допомогою зобов'язань можна визначити коло зобов'язаних осіб. Абсолютний характер мають ті інформаційні відносини, які переважно регулюються нормами приватного і публічного права та вилучені з цивільного обігу. Їх виникнення обумовлює таємниця, яка опосередковує охоронювану законом належність інформації визначеному суб'єкту, його виняткове юридичне панування над інформацією у власних інтересах (наприклад, державна таємниця, особиста таємниця). Відповідно, особа, якій належить ця інформація, має право підтримувати обмеження доступу до неї. Квазіабсолютний характер інформаційних правовідносин обумовлює відомості, які становлять нерозкриту, не вилучену з цивільного обігу інформацію (особливо “ноу-хау”), тому що з одного боку, діє законодавчий принцип вільного використання інформації, якщо особа власними правомірними зусиллями її отримала, а з іншого - право володільця такої інформації підтримувати обмеження доступу до неї.

Інформація нематеріальна за своєю суттю, й аналіз особливостей вказаного об'єкта цивільного права дозволяє дійти висновку, що на інформацію не можна розповсюджувати режим права власності. Не можна повною мірою відносити до інформації й режим виключних прав. Режим такого виду інформації, як “ноу-хау”, суттєво відрізняється від традиційних об'єктів виключного права, він ґрунтується на фактичній, а не юридичній монополії.

Слід розрізняти юридичні дії “розповсюдження інформації” та “передача інформації”. Якщо йдеться про розповсюдження інформації, то слід говорити про укладання договору з надання інформаційних послуг, предметом якого буде саме послуга, а не інформація. У разі передачі інформації предметом виступає інформація (як правило, нерозкритого характеру) і права на неї. Видами інформаційної послуги є: маркетинговий та консультаційний.

Передумовою укладення договору про передачу інформації повинен бути попередній договір, основною рисою якого є обов'язок про нерозповсюдження відомостей, які стали відомі.

Захист права на інформацію повинен будуватись на тих самих засадах, що й інші цивільні права, однак на законодавчому рівні слід визначити відшкодування завданої шкоди, яка виникла внаслідок розповсюдження цінних відомостей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Нормативні акти

Конституція України прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141.

Господарський кодекс України // Голос України. - 2003. - № 49 - 50.

Кримінальний кодекс України // Офіційний вісник України. - 2001. - № 21.

Сімейний кодекс України // Офіційний Вісник України. - 2002. - № 7. - Ст. 273.

Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. - Ст. 356.

Основи законодавства України про охорону здоров'я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-XII // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - № 4. - Ст. 19.

Закон України “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 року // Відомості Верховної Ради України.-1991.-№49.-Ст.684.

Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47. - Ст.256.

Закон України “Про авторське та суміжні права” від 17.07.2001р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №13. - Ст.64.

Закон України “Про зв'язок” // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №20. - Ст.143.

Закон України “Про банки та банківську діяльність” від 18.09.91р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №25. - Ст.281.

Закон України “Про державну таємницю” від 21.01.94р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №16. - Ст.93.

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 16.10.1993 р. / Відомості Верховної Ради Украиїни. - 1993. - №23. - Ст.610.

Закон України “Про бібліотеки та бібліотечну справу” від 27.01.95р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №3. - Ст.45.

Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах” від 05.07.94р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №31. - Ст.286.

Закон України “Про інформаційні агентства” від 28.02.95р. // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - №13. - Ст.83.

Закон України “Про рекламу” від 3.06.96р. // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №39. - Ст.181.

Закон України “Про друковані засоби масової інформації” від 16.11.92р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №1. - Ст.1.

Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від 21.12.93р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - №10. - Ст.43.

Закон України “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.93 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1993. - №33. - Ст.345.

Закон України “Про основи державної політики у сфері науки та науково-технічної діяльності” від 13.12.91 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №50. - Ст.660.

Закон України “Про інформацію” від 02.10.1992р. // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №48. - Ст.650.

Про способи з приводу підвищення відповідальності і розрахунки з бюджетними і державними цільовими фондами: Указ Президента України від 24.12.1999 р. № 1617/99 // Урядовий кур'єр. - 2000. - № 1 від 05.01.2000 р.

Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці: Постанова Кабінету Міністрів України від 09.08.1993 р. № 611 // Збірник постанов Уряду України. - 1993. - № 12. - Ст. 269.

Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним сектором Державної судової адміністрації України: Наказ Державної судової адміністрації України від 04.02.2005 р. № 11 // Офіційний вісник України. - 2005. - № 28. - Ст. 1674.

Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій і перевірок державною контрольно-ревізійною службою в Україні: Наказ Головного контрольно-ревізійного управління України від 03.10.97 р. № 121 // Офіційний Вісник України. - 1997. - № 44 від 06.11.1997 р.

Про затвердження Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: Постанова Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 № 38 // Бізнес. - 2001. - № 41/1 від 08.10.2001 р.

Про затвердження Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини: Наказ Міністерства охорони здоров'я України, Міністерство внутрішніх справ України, Генеральна прокуратура України, Міністерство юстиції України від 10.10.1997 р. № 306/680/21/66/5 // Офіційний вісник України. - 1997. - № 48. - Ст. 440.

Рекомендательный законодательный акт Межпарламентской Ассамблеи государств СНГ „О принципах регулирования информационных отношений в государствах - участниках СНГ” от 23.05.1993 г. // Информационный бюллетень МПЛ. - 1993. - № 3. - С. 29.

Угода між Україною та Республікою Індія про взаємну охорону секретної інформації (ст.1) м. Нью-Делі, 12.08.2003 р. // Офіційний Вісник України. - 2004. - № 32. - Ст. 2207.

Інструкція “Про порядок заповнення обліку про освоєння придбаних за кордоном ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності за формою №5-НТ (ліцензії)” затвердженою приказом Міністерства статистики України від 09.07.1996 р. №207. // Збірник Мінюсту України. - 1996. - №391. - Ст. 1416.

Інструкція Мінстату України “Про порядок заповнення звіту про продаж за кордон ліцензії на об'єкти інтелектуальної власності за формою 6-нт (ліцензії) за № 168 від 6 липня 1995 р. // Деловой Донбасс: Документы. Нормативная база предпринимателя. - 1995. - №8. - С.5-7.

Лист ДПА України “Про іноземні інвестиції” № 22-0417/10-2799 від 1997р. // Все про бухгалтерський облік. - 1997. - №10. - С.24-26.

Основы гражданского законодательства Союза ССР и республик. Приняты Верховным Советом Союза ССР 31 мая 1991 г. // Ведомости Съезда народных деутатов СССР и Верховного Совета СССР. - 1991. - N 26. - Ст.733.

Агапов А.Б. Информационное законодательство России. - М.: Горизонт, 1993. - 144 c.

Азимов Ч.Н. Научно-техническая информация и право. - Х.: Вища школа, 1987. - 134 с.

Алексеев С.С. Общая теория права: В 2 т. - М.:. Юрид. лит., 1981. - Т.1. - 280 с.

Алексенцев А.И. О составе защищаемой информации // Безопасность информационных технологий. - 1999. - № 2. - С. 4-9.

Андрощук Г. Захист комерційної таємниці: економіко-правовий аспект // Інтелектуальна власність. - 1999. - №9. - С. 8-12.

Андрощук Г.А., Крайнев П.П. Экономическая защита предприятия. Защита коммерческой тайны. - К.: Ін Юре, 2000. - 560 с.

Антонюк О.І. Деякі загальнотеоритичні питання визначення поняття правового захисту у цивільному праві // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - 2002. - №2. - С. 309-318.

Бачило И.Л. Институты интеллектуальной собственности и информация // Интеллектуальная собственность: Современные правовые проблемы. Проблемно-тематический сборник. - М.: ИНИОН РАН, 2012. - 212 с.

Большая советская энциклопедия. - 3-е изд. - М.: Сов.энциклопедия,1973, Т.8. - 812 с.

Богуславский М.М. Международная передача технологии: правовое регулирование. -М.:Наука. - 1985. - 480 c.

Бороухин А. Информация и интеллектуальная собственность

Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая: Договоры о передаче имущества. Изд. 3-е, стереотипное. - М.: Статут, 2001. - 800 с.

Бромберг Г.В., Розов Б.С. Интеллектуальная собственность: действительность переходного периода и рыночные перспективы. - М.: ИНИЦ, 1998. - 208с.

Васильченко С. Инсайдерская информация: о необходимости новых понятий в украинском законодательстве // Бизнес-информ .- 2011. - №5. - C. 23-25.

Венедиктов А.В. Государственная социалистическая собственность. - М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1948. - 841 с. Венгеров А.Б. Категория информация в понятийном аппарате юридической науки // Государство и право. - 1978. - №2. - С. 70-78

Венгеров А.Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. - М.: Юридическая литература, 1978. - 208 с.

Волошко С.Д. Договор на передачу научно-технических достижений. - Х.: Вища школа, 1978. - 69 с.

Гайнулина З.Ф. Правовое обеспечение прав и законных интересов обладателей необщедоступной информации (Коммерческая тайна и ноу-хау): Автореф. дис.…канд. юрид. наук.: 12.00.03. / Моск. юрид. академия. - М., 2002. - 24 с.

Гальперин А.Б., Полежаева С.П. Ноу-хау стоит охранять // ЭКО. - 1997. - №6. - С. 152-156.

Грибанов В.П Пределы осуществления и защита гражданских прав. - М..: Изд-во МГУ, 1972. - 214с.

Гірний Ю. Правові та комерційні аспекти використання і захисту інформації // Інтелектуальна власність. - 2000. - №6-7. - С. 3-9.

Гордов О.А. Собственность и «собственность интеллектуальная» // Интеллектуальная собственность. - 1999. - №9/10. - С. 3-9.

Гостев И. Информация как объект права // Защита информации. Конфидент. - 2012. - № 1 - 2. - С. 10-16.

Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: в 4- х т., Т.4. - М.: Русь, - 512 с.

Дозорцев В.А. Понятие исключительного права // Проблемы современного ГП; Сборник статей. Под ред. В.А. Литовкина. - М.: Городец, 2000. - С.287-320.

Дозорцев В.А. Информация как объект исключительного права // Дело и право. - 1996. - №4. - С. 22-36.

Європа на шляху до інформаційного суспільства / Матеріали Європейської Комісії 2010-2011 рр. - К.:Держкомзв'язку та інформатизації України, 2012. - 112 с.

Еременко В.И. Содержание и природа исключительных прав (интеллектуальной собственности) // Интеллектуальная собственность. - 2000. - №4. - С. 28-38.

Еременко В. Недобросовестная конкуренция в свете коммерческой тайны // Интеллектуальная собственность. - 2000. - №11 - С. 32-38.

Жарикова Г.А. Состояние и перспективы международной торговли лицензиями и "ноу-хау" // Основы внешнеэкономических знаний. - М.: Междунар. отношения. - 1999. - С. 218-237.

Жуков В.И. Методология подхода к объектам информатики как объектам гражданского правоотношения// Социальные и правовое вопросы развития вычислитильной техники и научо-техического творчества. Труды по социальным проблемам кибернетики. Ученые записки Тартурского гос. университета. - Тарту. - 1989. - С. 127-137.

Зобов'язальне право: теорія і практика. Навч.посіб.для студентів юрид.вузів і фак.ун-тів / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інші; За ред. О.В. Дзери.- К.: Юрінком Інтер, 1998. - 912 с.

Интеллектуальная собственность в Украине / Под ред, А.Д. Святоцкого в 4-х т. - К.: Ін Юре 1999, Т.3. - 156 с.

Иоффе О.С. Гражданско-правовая охрана интересов личности в СССР // Советское государство и право. - 1956. - №2. - С. 54-60.

Иоффе О.С. Правоотношение по советскому гражданскому праву. - Л.: Изд-во Ленинградского ун-та. - 1949. - 144 с.

Капіца Ю.М. Проблеми правової охорони комерційної таємниці, ноу-хау та конфіденційної інформації в праві України: Реферативний огляд чинного законодавства України та практики його застосування /за ред. Цвєткова В.В. - К.: Салком, 2002. - С. 176-210.

Калятин В.О. Интеллектуальная собственность (Исключительные права). - М.: НОРМА, 2012. - 624 с.

Каныгин Ю.М., Калинич Г.И. Промышленность: Обзор информации. / Укрниинти. Сер.: Новые информационные технологии, системы и средства автоматизации управления.; Вып. 5 - К., 1989. - С. 132-154.

Кирдяшова Е.В. Категория «интеллектуальной собственности»: теоретико-правовой анализ: Дис… канд.юрид.наук: 12.00.03. - М., 2011. - 202 с.

Кириєнко Є.Г, Козенко О.В., Поклонський Б.В. Патентознавство і науково - технічна інформація. - К.:Вища школа. 1972. - 207 с.

Кладницкая М.В. Информационная собственность: некоторые аспекты интеллектуальной собственности в условиях мировой информационной экономики. // Общественные науки за рубежом; Сер.4, Право. - 1989. - №4. - С. 113-115.

Конституційне право України / За заг. ред. Рабіновича. - К.: Ін Юре, 1997. - 86 с. Коган В.З. Человек в потоке информации. - Новосибирск: Наука, 1981. - 176 с.

Копылов В.А. Информация как объект ГП: проблемы дополнения ГК РФ // Информационные ресурсы России. 2011 - №5(42). - С. 25-29.

Козінцев І. Зміст та проблеми правової інформації // Право України. - 2000. - №5-6. - С. 37-40.

Комментарий к Закону РФ Об информации и информатизации /Под ред. Бачило И.Л.. - М.: ИзП РАН,1996. - 61 с.

Конвенція “Про доступ до інформації, участі громадськості в процесі прийняття рішень і доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища” від 25.07.1998р. // Вісник екологічної адвокатури. - 1998. - №10. - С. 3-25.

Кохановська О. Особливості правового регулювання відносин пов'язаних із застосуванням інформаційних систем // Право України. - 2001. - №4. - С.51.

Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. - М.: Юридическая литература, 1983. - 224 с.

Лукашевич В.Г. До визначення поняття інформація, що вживається в сучасному юридичному обігу. // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2011. - №1 - С. 4-12.

Ліпкан В.А. Систематизація інформаційного законодавства України : [Монографія] / В. А. Ліпкан, В. А. Залізняк / За заг. ред. В. А. Ліпкана. - К. : ФОП О. С. Ліпкан, 2012. - 304 с.

Лютикова П.В. К вопросу об информации как объекте гражданского права // Проблемы законности. - 2012. - В. 40. - С. 42-46.

Матвєєв П. С. Особливості правового режиму використання ноу-хау та комерційної таємниці в інноваційній економіці України / П. С. Матвєєв // Підприємництво, господарство і право.?2013.?№7.?С.80-83.

Малеин Н.С. Гражданский закон и права личности в СССР. - М.: Наука, 1981. - 320 с.

Малько А.В. Право гражданина на информацию // Общественные науки и современность. - 2002. - №5. - С. 56-62.

Матузов Н.И. Правовая система и личность. - Саратов: 2000 - 224 с.

Медіна Р. Правова інформація кроки назустріч // Віче. - 2012. - №5. - С.90-96.

Можаровська Н.О. Інформаційна культура як об'єкт національної інноваційної політики та правознавства // Підприємництво, господарство і право. - 2012. - № 12 (204). - С. 136 - 139.

Можаровська Н.О. Сучасні гуманітарно-правові проблеми інформаційної безпеки суспільства // Часопис Київського університету права. - 2011. - № 4. - С. 160-164.

Можаровська Н.О. Правові проблеми інформаційних впливів на розвиток інтелектуального потенціалу нації // Правові реформи в Україні: реалії сьогодення : зб. матер. IV Всеукраїнської наук.-практ. конф., [«Правові реформи в Україні: реалії сьогодення»] (м. Київ, 11 жовтня 2012 р.: у 2 ч.). - К.: Нац. акад. внутр. справ, - Ч 1. - С.171-172.

Огородов Д.В. Правовое регулирование отношений в информационной сфере: Автореф. дис…канд. юр. наук. 12.00.03 / Академия РАН. - М., 2012. - 21 c.

Ожегов С.И. Словарь русского языка. 12 - е изд. - М.: Русский язык, 1978. - 468 с.

Орлов П.І. Інформація та інформатизація. - Х.: Вид-во Ун-ту внутрішніх справ, 2002. - 576 с.

Підопригорра О.А, Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності в Україні. - К., Юрінком Інтер, 1998. - 336 с.

Підопригора О.О. Законодавство України про інтелектуальну власність. - Х.: Эспада,1997. - 185 с.

Письменицкий А.А. Информационное право Украины // Бизнес - информ. - 2000. - №4. - С. 11-14.

Погорілко В.Ф. Права та свободи людини та громадянина в Україні. - К.: Ін-юре, 1997. - 119 с.

Правовая защита информации о частной жизни граждан (опыт современного правового регулирования) / Под ред. М.М. Кудрявцева -М.: Глобус, 2013. - 185 с.

Право власності в Україні / за ред. О.В.Дзери, А.С. Кузнецової, О.А. Підопригори. - К.: Юрінком Интер, 2002. - 816 с.

Разукова О. Передача исключительных прав в уставной капитал юридического лица // Интеллектуальная собственность. Промышленная собственность. - 2001. - №10. - С. 29-32.

Ромовская З.В. Защита в советском семейном праве. - Львов: Вища школа, 1985. - 180 с.

Северин В.А. Правовое регулирование информационных отношений // Вестник Моск. ун-та. Сер.11. Право. - 2012. - №5. - С. 21-36.

Сергєєва О. Питання про співвідношення ноу-хау та комерційної таємниці в праві України //Право України. -2012. - №11. - С. 85-87.

Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. - М.: Теис, 1996. -- 704 с.

Семилетов С.И. Информация как особый нематериальный объект права // Государство и право. - 2009 - №5. - С. 67-74.

Словарь иностранных слов. 12 - е изд. - М.: Русский язык,1985. - 646 с.

Снытников А.А. Информация как объект гражданско-правовых отношений: Автореф. дис… канд. юр. наук. 12.00.03 / Академия МВД России. - С-Пб., 2012. - 21 c.

Советское гражданское право.: Учебник в 2х томах. Т.1. / Под ред. О.А. Красавчикова. - М.: Высш. школа, 1985. - 544 с

Хижняк В.С. Право человека на информацию. - Саратов, Изд-во Саратовского ун-та, 2009. - 67 с.

Цивільне право України. Особлива частина: [підруч.] / [О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, Р. А. Майданник]; за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнецової, Р. А. Майданника. - 3-тє вид., перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 1176 с.

Цивільне право України: [підруч.]: у 2-х т. / [за заг. ред. Я. М. Шевченко]. - [Вид. 2-ге, доп. і прероб.] - К. : Видавничій Дім “Ін Юре”, 2006. - Т. 2. - 520 с.

Чобот О.А. “Ноу-хау” та договір на його передачу: Автореф. дис… канд. юр. наук. 12.00.03 / Університет внутрішніх справ МВС України. - Х, 1994. - 24 с.

Чорнооченко С.І. Особисті немайнові відносини як предмет цивільно-правового регулювання та охорони // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності - 2002. - №2. - С. 300-308.

Шерсобитов А.Е. Гражданско-правовое регулирование обязательств по передаче информации: Автореф. дис… канд. юрид. наук.: 12.00.03. / МГУ. - М., 2000. - 21 c.

Шишка Р.Б. “Право інтелектуальної власності погляд на проблему” // Право України. - 2011. - №1. - С. 57-59.

Шишка Р.Б. Охорона права інтелектуальної власності (авторсько-правовий аспект). - Х.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2002. - 368 с.

Эпштейн М. Охрана коммерческой тайны // Интеллектуалья собственность. - 2000. - №8. - С. 28-34.

Berdashkevich А.Р. A review of intellectual property laws in Russia. // In book "Science and technology legislation in Russia, Paris.: Organisation for economic cooperation and development, 1996. - Р. 79-85.

Ladas S.P. Licencing agreements on know-how in U.S. // International Review of Industrial Property and Copyright Law. - 1972. - V.2. - Р. 180-188.

Mackay E The public right to information // Information law towards the 21 -st century. Information law series 2. Denver, Boston. - 1992. - P. 164-176.

Размещено на Allbest.ru

...