Земельне право України

встановлення порядку лісокористування в залежності від значення лісів і функцій, які вони виконують, їх місцерозташування, природних і економічних умов;

забезпечення умов для відновлення лісів;

платність лісовикористання;

додержання науково обгрунтованих норм лісокористування.

Право лісокористування має суворо цільовий характер. Забороняється використання ділянок лісового фонду і ділянок, які не входять в лісовий фонд, в цілях і засобами, які протирічать вимогам лісового господарства.

Втручання органів державної влади в діяльність лісокористувачів по використанню ділянок лісового фонду і ділянок, які не входять в лісовий фонд, не допускається, за винятком випадків, передбачених законодавством.

У Лісовому кодексі встановлені вимоги, при дотриманні яких допускається здійснення права користування лісом. Одна з них -- ліцензування діяльності, яка пов'язана з використання лісів.

Права і обов'язки лісокористувачів. В Лісовому кодексі сформульовані права і обов'язки лісокористувачів при користуванні лісовим фондом. Кодекс визначає, що лісокористування є постійним і тимчасовим.

Постійні лісокористувачі мають право:

на ведення у встановленому порядку лісового господарства;

на першочергове спеціальне використання у встановленому порядку лісових ресурсів, користування земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт;

власності на заготовлену продукцію і доходи від її реалізації (крім доходів від реалізації продукції, одержаної від догляду за лісом та інших лісогосподарських заходів);

здійснювати у встановленому законодавством порядку будівництво доріг, лісових складів, пожежно-хімічних станцій, господарських приміщень та інших об'єктів, необхідних для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів.

Тимчасові лісокористувачі мають право:

здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів, користуватися земельними ділянками лісового фонду для потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт відповідно до умов договору; за погодженням з Радами народних депутатів, які надали їм у користування земельні ділянки лісового фонду та постійними лісокористувачами, у встановленому законодавством порядку прокладати дороги, обладнувати лісові склади, стоянки для автотранспорту, зводити господарські будівлі та споруди для зберігання і первинної обробки заготовленої сировини тощо.

Ці права мають загальний характер і вони конкретизуються в залежності від виду лісокористування.

Конкретні права лісокористувача фіксуються у ліцензії, лісорубному білеті, ордері, лісовому білеті. У цих документах визначені обсяг, терміни і види користування лісом, які дозволені лісокористувачеві.

Права лісокористувачів охороняються законом і можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених законодавчими актами.

Втручання в діяльність лісокористувачів з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами. На землекористувачів покладається певне коло загальних обов'язків, які як і права, конкретизуються залежно від виду лісокористування. Характер обов'язків, які покладаються на лісокористувачів, багатоманітний. Один з головних обов'язків -- дотримання вимог законодавства і умов, на яких вони користуються лісом. Постійні лісокористувачі зобов'язані:

забезпечувати відтворення, охорону, захист і підвищення родючості грунтів, продуктивності лісових насаджень і посилення їх корисних властивостей, виконувати інші вимоги законодавства щодо ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів;

дотримуватись науково обгрунтованих норм і порядку спеціального використання деревних та інших ресурсів лісу та користування земельними ділянками лісового фонду;

вести лісове господарство, здійснювати спеціальне використання лісових ресурсів та користуватися земельними ділянками лісового фонду способами, які б забезпечували збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для їх охорони, захисту;

виконувати роботи, пов'язані з відведенням у натурі земельних ділянок лісового фонду для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт;

вести первинний облік лісів;

забезпечувати охорону рідкісних видів рослин і тварин, рідкісних рослинних угруповань відповідно до природоохоронного законодавства;

своєчасно вносити плату за використання лісових ресурсів, не порушувати законні права тимчасових лісокористувачів

Тимчасові лісокористувачі зобов'язані: забезпечувати користування земельними ділянками лісового фонду відповідно до умов їх надання; вести роботи способами, які б забезпечували збереженя оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створювали сприятливі умови для відновлення насаджень, охорони, захисту, використання та відтворення лісів, охорони рідкісних видів флори і фауни; своєчасно вносити плату за спеціальне використання лісових ресурсів; не порушувати права інших лісокористувачів; виконувати інші вимоги щодо регулювання порядку використання лісових ресурсів, встановлені законодавством України.

Підстави виникнення, зміни і припинення права лісокористування. Право користування ділянками лісового фонду і право користування ділянками лісів, що не входять у лісовий фонд, виникають: з актів державних органів; з договорів; з судових рішень; за іншими підставами, передбаченими Лісовим кодексом.

Право користування ділянками лісового фонду виникає з моменту державної реєстрації договорів оренди ділянки лісового фонду, отримання лісорубного білета, ордера або лісового білета.

Припинення права лісокористування можливе у випадках, передбачених законодавством. Постійне користування земельними ділянками лісового фонду припиняється у випадках і порядку, передбачених Земельним кодексом України.

Право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду припиняється в разі:

1) добровільної відмови від користування земельними ділянками лісового фонду;

2) закінчення строку, на який було надано право користування земельними ділянками лісового фонду;

3) припинення діяльності лІсокористувачів, яким було надано право тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду;

4) невикористання у встановлені строки лісових ресурсів, порушення правил користування земельними ділянками лісового фонду або використання їх не за призначенням; користування земельними ділянками лісового фонду та спеціального використання лісових ресурсів способами, які негативно впливають на стан і відтворення лісів, призводять до погіршення навколишнього природного середовища на наданих для користування земельних ділянках лісового фонду та за їх межами; систематичного невнесення у встановлені строки плати за спеціальне використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду; вилучення у встановленому порядку наданої земельної ділянки лісового фонду.

Припинення права тимчасового користування земельною ділянкою лісового фонду проводиться Радою народних депутатів, яка її надавала, а в разі незгоди тимчасових лісокористувачів. -- у судовому порядку.

Законодавчими актами можуть бути передбачені й інші випадки припинення права тимчасового користування земельними ділянками лісового фонду.

Право загального лісокористування громадян. У порядку загального використання лісових ресурсів громадяни мають право вільно перебувати в лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби, інші харчові лісові ресурси, брати участь в культурно-оздоровчих, туристичних і спортивних заходах, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

На відміну від порядку надання лісів у користування на підставі договорів або адміністративних актів для здійснення права загального лісокористування не потрібно дозволу. Але громадяни повинні дотримуватись ряду встановлених вимог. Так, забороняються збір і заготівля громадянами дикорослих рослин і грибів, які занесені в Червону книгу України. Громадяни зобов'язані виконувати вимоги пожежної безпеки у лісах, не допускати поломки, рубки дерев та кущів, пошкодження лісових культур, забруднення лісів, а також інші вимоги законодавства.

Лісовий кодекс допускає можливість обмеження права загального лісокористування. Перебування громадян у лісах, збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, інших харчових лісових ресурсів, лікарських рослин можуть бути обмежене в порядку, визначеному законодавством, в тому числі в цілях пожежної безпеки лісів, а в державних природних заповідниках, національних парках, природних парках і на особливо охоронюваних територіях -- у зв'язку з встановленим на них режимом лісокористування.

Види права лісокористування. Лісовий кодекс не виділяє якого-небудь пріоритетного виду права лісокористування. Цінність лісів визначається не тільки тим запасом деревини, який знаходиться на них, а і всім комплексом функцій, які він виконує, в тому числі екологічних: водоохоронних, кліма-торегулюгочих, санітарно-гігієнічних, рекреаційних та ін. В основу класифікації видів права лісокористування покладена роль лісів, які використовуються як ресурси природи. Ця роль виражається в значенні лісів як джерела деревини, ресурсів іншого природнього походження та інших специфічних корисних властивостей.

Види права лісокористування класифікуються наступним шляхом:

використання деревинних ресурсів лісу (заготівля деревини, заготівля живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревна зелень тощо); використання інших рослинних ресурсів лісу (побічне лісокористування: сінокосіння, випас худоби, розміщення пасік, заготівля соків, заготівля і збір дикорослих плодів, ягід, горіхів, грибів, інших харчових лісових ресурсів та видів побічного лісокористування); використання лісового середовища для відтворення рерурсів тваринного походження (користування лісом для потреб мисливського господарства); використання інших корисних властивостей лісів (користування лісовим фондом в науково-дослідних, культурнооздоровчих, туристичних і спортивних цілях).

Використання лісів можливе як з вилученням лісових ресурсів, так і без їх вилучення. Ділянка лісового фонду може надаватися для здійснення одного або декількох видів лісокористування одному або кільком лісокористувачам.

Порядок заготівлі деревини. Заготівля деревини в порядку спеціального використання здійснюється під час рубок головного користування, шо проводяться у стиглих деревостанах. У виняткових випадках проведення цих рубок може проводитись в пристигаючих деревостанах у лісах другої групи в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Деревина заготовляється також при інших видах рубок. Так до рубок проміжного користування відносяться: рубки, пов'язані з веденням лісового господарства (рубки догляду за лісом, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних молодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів тощо, лісовідновні рубки в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші корисні властивості), інші рубки (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

У лісах другої групи проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення породного складу і продуктивності лісів, відновлення господарсько-цінних деревних порід, збереження екологічних властивостей лісів і ефективне використання їх деревних ресурсів.

У лісах першої групи проводяться всі види рубок способами, що спрямовані на поліпшення лісового середовища, породного складу і якості лісів, на своєчасне й раціональне використання стиглої деревини та посилення захисних, водоохоронних й інших корисних властивостей лісів.

У лісах першої і другої зон округів санітарної охорони курортів і лікувально-оздоровчих зон, першого і другого поясів зон санітарної охорони джерел водопостачання, лісах, що мають наукове або історичне значення (включаючи генетичні резервати), лісах населених пунктів, лісопаркових частинах зелених зон, лісоплодових насадженнях, державних лісових смугах, протиерозійних і приполонинних лісах, особливо цінних лісових масивах і субальпійських деревно-чагарникових угрупованнях, а також полезахисних лісових смугах, захисних лісових насадженнях на смугах відводу залізниць, захисних лісових насадженнях на смугах відводу автомобільних шляхів, захисних лісових насадженнях на смугах відводу каналів допускаються тільки рубки догляду, санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних мо-лодняків і похідних деревостанів, прокладанням просік, створенням протипожежних розривів, лісовідновні рубки -- в деревостанах, що втрачають захисні, водоохоронні та інші природні властивості, а також інші рубки (розчищення земельних ділянок лісового фонду, вкритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом у встановленому порядку гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо).

У лісах заповідників, заповідних і рекреаційних зон національних природних і регіональних ландшафтних парків, пам'яток природи, заповідних урочищ, у виняткових випадках можуть проводитися санітарні рубки, рубки, пов'язані з реконструкцією малоцінних деревостанів та влаштування протипожежних розривів, тільки на підставі наукового обгрунтування і погодження з Міністерством охорони навколишнього природного середовища України.

У смугах лісів, що захищають нерестовища цінних промислових риб, лісах зон традиційної господарської діяльності і господарських зон національних природних парків, у лісах регіональних ландшафтних парків, а також у гірських лісах рубки проводяться способами, що спрямовані на збереження захисних, протиерозійних, водорегулюючих та інших корисних властивостей лісів.

В собливо захисних ділянках лісу може бути повністю або частково заборонено застосування окремих видів і способів рубок.

Правила рубок лісу затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Заготівля живиці. Заготівля живиці здійснюється шляхом підсочки стиглих хвойних деревостанів, які після закінчення строків підсочки плануються до рубки, а також пристигаючих деревостанів, які до строку закінчення підсочки підлягатимуть рубці.

До закінчення строків підсочки у хвойних деревостанах, призначених для заготівлі живиці, рубки головного користування забороняються. Вирубування цих деревостанів до їх підсочки, а також дострокове вилучення їх з підсочки може допускатися, як виняток, у випадках, передбачених законодавством.

Правила заготівлі живиці, а також зони обов язкової підсочки деревостанів визначаються Кабінетом Міністрів України. Законодавством встановлюється спеціальний порядок раціонального використання другорядних лісових матеріалів, невиснажливого здійснення побічних лісових користувань для задоволення потреб населення і виробництва в лісових ресурсах і є обов'язковим для виконання всіма постійними і тимчасовими лісокористувачами.

Зазначені лісові ресурси використовуються в порядку спеціального і загального використання.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань (включаючи спеціально створені для цього насадження) для потреб виробничої та комерційної діяльності відносяться до спеціального використання, проводяться за плату на підставі спеціального дозволу -- лісового квитка і тільки в межах відведених земельних ділянок лісового фонду.

Збір громадянами у лісах дикорослих трав'янистих рослин, квітів, грибів, ягід, горіхів та інших плодів для власного споживання належить до загального використання лісових ресурсів і проводиться безкоштовно.

До другорядних лісових матеріалів відноситься заготівля пнів, лубу, кори, деревної зелені. До побічних лісових користувань належать: випасання худоби, розміщення пасік, заготівля сіна, деревних соків, збирання і заготівля дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід, лікарських рослин і технічної сировини, лісової підстилки й очерету.

Заготівля другорядних лісових матеріалів і побічні лісові користування повинні здійснюватися способами і в терміни, шо виключають можливість заподіяння шкоди лісу.

Порядок користування лісом у науково-дослідних, культурно-оздоровчих, туристичних і спортивних цілях. Право на тимчасове користування земельними ділянками лісового фонду для культурно-оздоровчнх. рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт надається юридичним і фізичним особам відповідними місцевими Радами народних депутатів за погодженням з постійними лісокористувачами.

Науково-дослідні роботи на ділянках лісового фонду здійснюються відповідними організаціями безкоштовно. Особливістю регулювання даного виду лісокористування є те, що для проведення науково-дослідних робіт відповідним лісокористувачам можуть виділятися земельні ділянки лісового фонду, на яких може бути обмежено або повністю заборонено спеціальне використання лісових ресурсів, якшо це суперечить цілям науково-дослідних робіт.

Користувачі ділянками лісового фонду для науково-дослідних цілей мають право самостійно визначати структуру організації користування лісовим фондом в науково-дослідних цілях, проводити будь-які заходи, необхідні для підготовки і здійснення наукових дослідів та експериментів, забезпечуючи безпеку людей, збереження лісу і відвернення негативного впливу на оточуюче природне середовище.

Користування земельними ділянками лісового фонду в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях здійснюється з урахуванням вимог щодо збереження лісового середовища і природних ландшафтів і з додержанням правил архітектурного планування приміських зон санітарних вимог.

На ділянках лісового фонду, шо використовуються в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях, лісокористувачі здійснюють роботи щодо їх благоустрою при умові збереження лісів і природних ландшафтів, з дотриманням правил пожежної безпеки і санітарних норм.

Установи та підприємства відпочинку та туризму, розташовані на території лісового фонду, користуються ділянками лісового фонду на платній основі.

Порядок користування земельними ділянками лісового фонду в науково-дослідних, в культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілях встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. Державне управління в галузі використання, охорони, захисту та відтворення лісів і земель лісового фонду

Система органів управління. Важливе значення для забезпечення раціонального використання та охорони лісів та земель лісового фонду має організація державного управління в цій області. В основі класифікації органів, які здійснюють державне управління в даній сфері, лежить об'єм і характер їх компетенції. У зв'язку з цим прийнято розрізняти органи виконавчої влади загальної та спеціальної компетенції.

Виконавчими органами державної влади загальної компетенції, які здійснюють державне управління в галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів є Кабінет Міністрів України, Уряд Республіки Крим, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, спеціально уповноважені державні органи лісового господарства, місцеві органи державної виконавчої влади та інші органи відповідно до законодавства України.

До відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів належить: здійснення державного контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів; визначення порядку діяльності органів державної виконавчої влади щодо організації охорони, захисту, використання та відтворення лісів; встановлення порядку поділу лісів на групи, віднесення до категорій захисності та виділення особливо захисних земельних ділянок лісового фонду; встановлення лімітів спеціального використання лісових ресурсів державного значення; встановлення порядку і нормативів плати за спеціальне використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду; затвердження Правил відпуску деревини на пні, рубки лісу, відтворення, охорони і захисту лісів, догляду за лісом, заготівлі технічної та лікарської сировини, інших продуктів лісу, а також користування земельними ділянками лісового фонду; забезпечення розробки комплексних державних та регіональних програм у галузі охорони, захисту і відтворення лісів, підвищення їх продуктивності та раціонального використання; рийняття рішень про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ і організацій в порядку, передбаченому законодавчими актами, в разі порушення ними лісового законодавства; вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням і відтворенням лісів.

Спеціально уповноваженими державними органами лісового господарства є Комітет лісового господарства України та його органи на місцях.

До відання Комітету лісового господарства України у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів належить: державне управління і контроль у галузі ведення лісового господарства у всіх лісах, здійснення єдиної технічної політики, впровадження в лісогосподарське виробництво досягнень науки, техніки, технології і передового досвіду; визначення основних положень, організація лісовпорядкування, ведення державного лісового кадастру, обліку лісів; організація ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів та відтворення лісів; розробка норм, правил та інших нормативних документів у галузі охорони, захисту, використання та відтворення лісів; координація роботи науково-дослідних установ у галузі ведення лісового господарства; розробка та організація виконання комплексних державних і регіональних програм у галузі охорони, захисту лісів, підвищення їх продуктивності, раціонального використання та відтворення; здійснення міжнародного співробітництва в галузі лісового господарства; встановлення сезонних строків початку і закінчення заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань; вирішення інших питань у галузі управління і контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів у межах своєї компетенції.

Нормативні акти Комітету лісового господарства України, видані відповідно до його компетенції, є обов'язковими для центральних та місцевих органів державної виконавчої влади, а також підприємств, установ, організацій та громадян.

Лісовпорядкування. Лісовпорядкування включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення ефективної охорони і захисту, раціональне використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства.

Лісовпорядкування на всій території України проводиться державними лісовпорядними службами за кошти державного бюджету і за єдиною системою в порядку, встановленому Комітетом лісового господарства України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища. Під час лісовпорядкування здійснюються:

визначення меж і внутрішньогосподарська організація території лісового фонду, що перебуває у користуванні постійних лісокористувачів;

виконання топографо-геодезичних робіт і спеціального картографування лісів;

інвентаризація лісового фонду з визначенням породного і вікового складу деревостанів, їх стану, якісних і кількісних характеристик лісових ресурсів;

виявлення деревостанів, що потребують рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, заходи щодо відновлення лісів і лісорозведення, меліорації, охорони та захисту лісів тощо, а також визначення порядку і способів проведення цих робіт;

обгрунтування поділу лісів на групи і віднесення їх до категорій захисності;

обчислення розрахункової лісосіки, обсягів рубок, пов'язаних з веденням лісового господарства, та обсягів використання інших видів лісових ресурсів.

визначення обсягів робіт щодо відновлення лісів і лісорозведення, охорони лісів від пожеж, захисту від шкідників і хвороб, а також інших лісогосподарських робіт;

лісобіологічні та інші обстеження і дослідження;

авторський нагляд за здійсненням розроблених під час лісовпорядкування заходів, а також інші лісовпорядні дії.

4. Правове регулювання відновлення лісів та лісорозведення

Загальна характеристика. Цілі відновлення лісів-- своєчасне відтворення лісів на непокритих лісом землях, покращення складу лісів, збільшення продуктивності лісів, забезпечення раціонального використання земель лісового фонду. Лісорозведення являє собою створення лісів на нелісових землях, скорочення непродуктивних земель лісового фонду, створення захисних насаджень на землях, які не входять в лісовий фонд.

Використання ділянок лісового фонду, ведення лісового господарства повинно забезпечувати підвищення продуктивності лісів. Підвищення продуктивності лісів здійснюється шляхом застосування системи науково обгрунтованих рубок, відтворення лісів, створення та ефективного використання постійної лісонасіннєвої бази на селекційно-генетичній основі, нагляд за лісами та проведення інших лісогосподарських робіт.

Організація відтворення лісів та лісорозведення. Заходи щодо відновлення лісів і лісорозведення здійснюються постійними лісокористувачами.

На землях, що були вкриті лісовою рослинністю (зруби, згарища і та ін.), здійснюється відновлення лісів, а на інших, призначених для створення лісів, землях, насамперед непридатних для використання в сільському господарстві (яри, балки, піски тощо), -- лісорозведення.

Землі, призначені для лісорозведення, переводяться до складу земель лісового фонду відповідно до земельного законодавства.

Обсяги і способи робіт щодо відновлення лісів та лісорозведення визначаються на підставі матеріалів лісовпорядку-вання або спеціального обстеження з урахуванням фактичних змін у лісовому фонді і стану земель, що підлягають залісенню.

Відновлення лісів та лісорозведення повинні забезпечувати розширене їх відтворення і підвищення продуктивності з метою поліпшення навколишнього природного середовища та добробуту народу України.

Роботи, пов'язані з відновленням лісів, проводяться способами що забезпечують створення в найкоротші строки високопродуктивних лісів з господарсько цінних деревних і чагарникових порід за спеціальними програмами і проектами, що розроблюються державними органами лісового господарства.

Лісорозведення проводиться способами, що забезпечують створення лісових насаджень з високими продукційними і захисними властивостями з метою підвищення лісистості території, запобігання ерозійним процесам, поліпшення навколишнього природного середовища.

Правила відновлення лісів і лісорозведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

5. Забезпечення охорони та захисту лісів

Загальні вимоги щодо забезпечення охорони та захисту лісів.

Всі ліси нашої країни підлягають охороні і захисту, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на їх збереження від знищення, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб, а також раціональне використання.

Охорона і захист лісів здійснюються з урахуванням їх біологічних та інших особливостей і включають в себе комплекс організаційних, правових та інших заходів щодо раціонального використання лісового фонду та лісів, що не входять в лісовий фонд, збереженню лісів від знищення, пошкодження, послаблення, забруднення та інших негативних впливів. Забезпечення охорони та захисту лісів покладається на центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, Верховну Раду Республіки Крим, місцеві Ради народних депутатів та постійних лісокористувачів відповідно до законодавства України.

Основні завдання охорони лісів від пожеж -- попередження лісових пожеж, їх виявлення, обмеження розповсюдження та гасіння. У необхідних випадках на період високої пожежної небезпеки забороняється відвідування громадянами лісів та в'їзд в них транспортних засобів, а також визначення видів робіт на окремих ділянках лісового фонду.

У цілях попередження лісових пожеж, боротьби з ними місцеві Ради народних депутатів, Уряд Республіки Крим:

-- щорічно організовує розробку і здійснення лісокористувачами заходів протипожежної профілактики в лісах;

-- залучають до гасіння лісових пожеж населення, протипожежну техніку і транспортні засоби підприємств, установ та організацій у встановленому законодавчими актами порядку;

-- забезпечують осіб, залучених до гасіння лісових пожеж, харчуванням та медичним обслуговуванням;

-- сприяють будівництву об'єктів протипожежного призначення, роботі повітряних суден авіалісоохорони;

-- організують через засоби масової інформації пропаганду правил протипожежної безпеки, висвітлення проблем збереження лісів;

-- забезпечують координацію заходів, спрямованих на охорону лісів від пожеж у межах своєї території.

Підприємства, установи, організації та громадяни, діяльність яких впливає на стан і відтворення лісів, зобов'язані погоджувати відповідно до законодавства України з державними органами лісового господарства, державними органами охорони навколишнього природного середовища та іншими органами проведення організаційних, санітарних, технологічних та інших заходів щодо охорони і захисту лісів.

Лісова охорона. Охорону і захист лісів на території України здійснюють:

-- лісова охорона спеціально уповноважених державних органів лісового господарства;

-- лісова охорона інших постійних лісокористувачів.

Діяльність державної лісової охорони регулюється її статутом, який затверджується Кабінетом Міністрів України.

Службові особи державної лісової охорони, лісової охорони інших постійних лісокористувачів відповідно до законодавства мають право:

-- давати обов'язкові для виконання вказівки (приписи) про усунення порушень лісового законодавства, встановленого порядку використання лісових ресурсів та користування земельними ділянками лісового фонду, інших порушень, що можуть завдати шкоди лісу;

-- відвідувати безперешкодно підприємства, організації, установи для виконання контрольних функцій щодо забезпечення належної охорони та захисту лісів;

-- доставляти осіб, які порушують лісове законодавство, в органи внутрішніх справ, місцеві органи влади;

-- вилучати у осіб, що порушують лісове законодавство, незаконно добуту продукцію лісових користувань, інструменти, обладнання, транспортні та інші засоби, що були знаряддям правопорушення, а також відповідні документи;

-- зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю в порядку, передбаченому законодавством.

Службові особи лісової охорони зобов'язані:

-- запобігати порушенням правил охорони і захисту лісів, установленого порядку використання лісових ресурсів і користування земельними ділянками лісового фонду та іншим діям, що можуть негативно впливати на ліс, і припиняти їх;

-- здійснювати заходи щодо підвищення протипожежної стійкості насаджень, запобігання виникненню, розповсюдженню лісових пожеж та їх ліквідації, а також захисту лісів від шкідників і хвороб;

-- сприяти лісокористувачам, яким надані земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства, у здійсненні заходів з організації мисливського господарства, охорони і розведення диких звірів і птахів.

Працівники лісової охорони можуть мати й інші права і обов'язки відповідно до законодавства України.

Лекція 11. Правовий режим земель водного фонду

Правовий режим земель водного фонду розглядається у комплексі з правовим режимом водних відносин, які разом можна назвати водно-земельними відносинами що виступають єдиним комплексним об'єктом правового регулювання. Виходячи з цих позицій, такі відносини регулюються Земельним Кодексом України (гл. 12), норми якого стосуються здебільшого земельних відносин, Водним кодексом України, переважна більшість норм якого стосується водних відносин, а також Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», оскільки земля і води одночасно є об'єктами природи і виступають предметом екологічних відносин.

Комплексний характер водно-земельних відносин обумовлений специфікою призначення землі і вод у процесі створення і використання водних об'єктів, які мають властиве лише їм призначення і здійснюють спеціальні властиві їм функції. У ст. 1 Водного кодексу України (далі -- ВК України) визначено, що води -- це всі води, що входять до складу природних ланок кругообігу води. Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд. До водного фонду України належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти;

2) підземні води та джерела;

3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 ВК України).

До складу земель водного фонду належать землі, зайняті водними об'єктами, що перераховані в цій статті ЗК України.

Для створення сприятливого режиму водних об'єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку уздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони.

Вони є природоохоронною територією господарської діяльності. На землях водоохоронних зон забороняється:

1) використання стійких та сильнодіючих пестицидів;

2) влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ, полів фільтрації;

3) скидання неочищених стічних вод, використовуючи рельєф місцевості (балки, пониззя, кар'єри тощо).

Зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами місцевих рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Землі водного фонду можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам і юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись в власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об'єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища) інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

1) для малих річок, струмків а також ставків площею менш як 3 гектари -- 25 метрів;

2) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари -- 50 метрів;

3) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів -- з урахуванням містобудівної документації.

Створення прибережних захисних смуг уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності здійснюється в межах природоохоронних зон, встановлення яких передбачається п. 2 ст. 58 ЗК України. Такі смуги встановлюються в порядку і розмірах, передбачених п. 2 коментованої статті цього кодексу. У прибережних захисних зонах забороняється розорювання земель, а також садівництво і городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування лісних таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів і стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

У прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється:

1)влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод;

2)влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу;

3)влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів;

4)застосування сильнодіючих пестицидів.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом.

Для забезпечення експлуатації і захисту від забруднення, пошкодження і руйнування каналів зрошувальних і осушувальних систем, гідротехнічних та гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок виділяються земельні ділянки смуг відведення з особливим режимом використання.

Розміри та режим використання земельних ділянок смуг відведення визначаються за проектами землеустрою, що розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Земельні ділянки в межах смуг відведення надаються для створення водоохоронних насаджень, берегоукріплювальних та протиерозійних гідротехнічних споруд, будівництва переправ тощо.

Земельні ділянки у межах смуг відведення належать до земель водного фонду і мають спеціальний правовий режим користування.

За цільовим призначенням вони надаються для забезпечення експлуатації та захисту від екологічних порушень магістральних, міжгосподарських та інших каналів на зрошувальних та осушувальних системах, гідротехнічних та інших гідрометричних споруд, водойм і гребель на берегах річок.

На судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів для проведення робіт, пов'язаних з судноплавством, встановлюються берегові смуги.

Розміри берегових смуг водних шляхів визначаються за проектами землеустрою, які розробляються і затверджуються в установленому порядку.

Порядок встановлення та використання берегових смуг водних шляхів визначається Кабінетом Міністрів України.

Берегові смуги водних шляхів мають водоохоронне призначення. Вони встановлюються на судноплавних водних шляхах за межами міських поселень для проведення робіт, пов'язаних із забезпеченням судноплавства. Земельні ділянки берегових смуг водних шляхів можуть перебувати в державній, комунальній і приватній власності. Особливість земельних ділянок берегових смуг водних шляхів як об'єктів права власності полягає в тому, що до берегових смуг, пов'язаних із судноплавством, належать земельні ділянки на судноплавних водних шляхах за межами населених пунктів. Можливість віднесення до берегових смуг земельних ділянок приватної і державної форм власності зауважень не викликає. Що стосується земель комунальної власності, то об'єктами права комунальної власності можуть бути земельні ділянки берегових смуг за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності (ст. 83 ЗК України).

Розміри берегових смуг водних шляхів, режим користування ними, як і смуг відведення відповідно до ст. 92 ВК України встановлюються за проектами землеустрою берегових смуг водних шляхів, які розробляються і затверджуються Міністерством транспорту України за погодженням з відповідними державними органами охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, водного господарства і земельних ресурсів.

Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 347. Цим Порядком визначено, що спорудження тимчасових будівель і споруд та проведення інших робіт у межах берегових смуг водних шляхів, які не визначені проектом землеустрою берегових смуг водних шляхів, допускається за погодженням із сільською, селищною, міською радою. У межах берегових смуг водних шляхів дозволяється: влаштування причалів, установлення пристроїв для навантаження і розвантаження самохідних суден і барж, тимчасових пристроїв для швартування суден і наплавних споруд, а також тимчасове зберігання вантажів та механічної тяги суден; установлення берегових навігаційних знаків; гідрометрологічних постів; зберігання твердого палива для суден підприємств і організацій водного транспорту, а також тимчасове зберігання суднового обладнання; влаштування тимчасових зимових приміщень і проведення інших робіт у разі випадкової зимівлі чи виходу з експлуатації судна.

Користувачі берегових смуг водних шляхів зобов'язані: користуватися береговими смугами за призначенням; суворо дотримуватися встановленого режиму використання берегових смуг; вживати заходів для їх охорони від ерозії, зсувів, руйнування, підтоплення і забруднення; забезпечувати не проникнення стічних вод, отрутохімікатів і мінеральних добрив через берегові смуги водних шляхів у річки та водойми.

На берегових смугах водних шляхів забороняється діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню, а господарська діяльність обмежується відповідно до ст. 89 ВК України юридичні й фізичні особи, винні в порушенні порядку встановлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

земля законодавство правовий

НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ

Конспект лекцій з дисципліни "Земельне право України"(для студентів денної форми навчання напрямку 6.070908 - "Геоінформаційні ситеми").

Автор: Олексій Вікторович Харитонов

Редактор: М.З.Аляб'єв

Комп'ютерний набір і верстка О.В. Харитонов, С.В.Мацишина

План 2008, поз. 141Л

Підп. до друку 14.05.08 Формат 60х84 1/16 Папір офісний

Друк на ризографі Умовн.-друк. арк. 5,8 Обл.-вид.арк. 6,3

Зам.№ Тираж 100 прим.

61002,Харків, ХНАМГ, вул. Революції,12

Сектор оперативної поліграфії ІОЦ ХНАМГ

61002,Харків,ХНАМГ,вул.Революції,12

Размещено на Allbest.ru

...