Законність і правопорядок
Система правового державного регулювання у сфері дотримання законності та встановлення правопорядку. Сутність, зміст, принципи та гарантії законності. Поняття правопорядку та державної дисципліни. Шляхи формування законослухняної поведінки громадян.
Рубрика | Государство и право |
Вид | дипломная работа |
Язык | украинский |
Дата добавления | 01.09.2018 |
Размер файла | 257,8 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Вимога забезпечення неухильної реалізації прав, свобод і обов'язків всіх суб'єктів права звернено не до праврвого суб'єкту, який може реалізувати або не реалізувати право за своїм розсудом, а до компетентних органів держави. Мало надати громадянам права. Важливо створити умови, що забезпечують їх реальне здійснення. Конституція закріпила досить широке коло прав і свобод громадян. Проте одні з них досі не забезпечені достатньо ефективним механізмом реалізації, інші не підкріплені економічно. В результаті вони залишаються фактично не реалізованими. Вимога послідовної боротьби з правопорушеннями означає, що будь-які відступи від приписів закону повинні негайно припинятися, наслідки правопорушень - усуватися, а винні в їх вчиненні - притягатися до відповідальності. Адже одна з функцій юридичної відповідальності - правовідновлення. При її здійсненні відновлюються порушені права і режим законності. Неприпустимість свавілля в діяльності посадових осіб.
Законність є антипод свавілля - діяльності, заснованої не на нормах права, а на суб'єктивістських, довільних рішеннях. В умовах режиму законності посадові особи, беручи владне рішення (навіть в межах своєї компетенції), повинні керуватись не тимчасовими особистими або груповими інтересами, а конкретними правовими приписами і враховувати при цьому інтереси суспільства, держави, правові принципи і вимоги моралі. Це правило звернене не лише до правозастосовних, але і до правотворчим органам, які повинні виключити прогалини та суперечності у праві, що створюють умови для свавілля, волюнтаризму, суб'єктивізму.
Тільки при реалізації всіх зазначених вимог у суспільстві реально здійснюється режим справжньої законності. Як бачимо, ці вимоги звернені насамперед до владним структурам, державі. Тому законність виступає як принцип його діяльності. Під основними засобами забезпечення законності в юридичній науці прийнято розуміти систему гарантій і методів забезпечення законності. Не дивлячись на свою значущість, вимоги законності не втілюються в життя автоматично, стихійно. Щоб правові розпорядження не залишилися на папері (тим більше не порушувалися), необхідні відповідні умови і визначений комплекс організаційних, ідеологічних, політичних, юридичних заходів, що забезпечують реалізацію, тобто гарантії законності. Гарантувати законність значить зробити її непорушною.
Гарантії - це сукупність умов і способів, що дозволяють безперешкодно реалізувати правові норми, користуватися суб'єктивними правами і виконувати юридичні обов'язки. Під гарантіями розуміються як об'єктивні умови існування суспільства, так і спеціально вироблені державою і громадськістю засоби, що забезпечують точну реалізацію норм права всіма суб'єктами. Серед даних гарантій потрібно чітко розрізняти загальні умови і спеціальні засоби. Загальні умови складають об'єктивні (економічні, політичні і т.д.) умови суспільного життя, в яких здійснюється правове регулювання. Ці умови створюють макросередовище реалізації права, його функціонування, зумовлюючи до певної міри і спеціальні засоби закріплення законності.
Нерідко в літературі загальні умови як гарантії законності трактуються дуже широко. Під економічними гарантіями розуміється існуюча система господарювання, форма власності, під політичними - політична система, під соціальними - класова структура суспільства і т.д. Таке розуміння гарантій не може в достатній мірі задовольнити потреби практики, бо їх вплив на стан законності неоднозначний, іншим чином впливаючи негативно. Тому загальні умови необхідно розглядати конкретно, виділяти в них ті фактори, які позитивно впливають на реалізацію права.
Важливою умовою якнайкращого використання сприятливих умов в діяльності по забезпеченню законності є їх максимально можлива конкретизація. Економічний лад, політична система, пануюча ідеологія навряд чи можуть розглядатися, як чинники, що забезпечують законність.
Проаналізуємо це положення на прикладі власності. Тривалий час вважалося, що соціалістична власність (на відміну від приватної) сама по собі являється умовою забезпечення законності. Такий висновок ґрунтувався на припущенні, що вона породжує у людини відчуття господаря, власника засобів виробництва, сприяючи їх збереженню, примноженню, захисту. Проте, як ми всі переконалися, соціалістична власність стала причиною народження і інших, чужих законності явищ - безгосподарності, розкрадань і т.д. Отже, йдеться про те, щоб виділити з умов суспільного життя ті, які сприяють зміцненню законності, створити передумови для розвитку їх дії на людей, а також шляхом використовування організаційних заходів, спеціальних засобів нейтралізувати дію негативних чинників. Розглянемо ці загальні умови, які виступають гарантіями законності детальніше.
Економічними (матеріальними) гарантіями є, перш за все, матеріальні умови життя суспільства, серцевину яких складають соціально-економічний устрій суспільства, існуючі форми власності, їх різноманіття, господарська самостійність приватних (фізичних) і юридичних осіб. Умовами, що забезпечують законність, тут виступають такі чинники, як ступінь організованості в економічній сфері, ритмічна робота всього господарського організму, постійне зростання продуктивності праці, об'єму виробництва, стійка грошова система і т.д.
Подібні фактори безпосереднім чином впливають на стан законності. Так, в умовах нестабільності економіки, падіння виробництва, розриву господарських зв'язків, зростання цін, галопуючій інфляції зростає соціальна напруженість взагалі, що веде до анархії, дезорганізації, зростання числа злочинів.
Соціальні гарантії включають весь комплекс суспільних заходів по боротьбі з правопорушеннями, відступами від ідеї законності. Це профілактична, діяльність по попередженню правопорушень, контрольна функція громадськості, використовування можливостей громадської думки тощо. Законопослушність громадян, їх пошану до закону, реалізація його приписів багато в чому залежать від становища, що склалося в соціальній сфері. Падіння життєвого рівня населення, зростання безробіття, вартості життя, соціальних послуг безпосереднім чином позначаються на рівні законності, провокуючи громадян на пошуки шляхів незаконного збагачення, таким чином діючи в обхід закону, породжують національні і соціальні конфлікти тощо.
Міцна законність можлива тільки в умовах соціальної стабільності, упевненості громадян в непорушності своїх соціальних прав і свобод.
Політичні гарантії - це демократизм державного і суспільного ладу, відображений у функціонуванні політичної системи в цілому, з властивими демократичномусуспільству політичним плюралізмом, реальним розділом влади, наявність правової держави (або хоча б тенденції до її побудови). Однак безумовно основною політичною умовою стабільної законності є сильна державна влада. Сила державної влади визначається не величною армією, не потужністю репресивного апарату.
Сильна державна влада - стійка, легітимна, яка користується підтримкою суспільства, дієздатна забезпечити реалізацію правових розпоряджень, що приймаються. Сильна держава гарантує стабільний розвиток суспільства, безпеку людей, ефективну боротьбу із злочинністю, корупцією і іншими антисоціальними явищами. В умовах же дезорганізації державно-владних структур, боротьби за владу, нездатності держави забезпечити реалізацію ухвалюваних рішень, низького рівня виконавчої дисципліни, розквіту бюрократизму, корупції законність не тільки не підвищується, але і знижується, причому до небезпечної межі. Сильна держава жодною мірою не означає централізацію державної влади, авторитарний режим, який не забезпечує, а, навпаки, заперечує законність.
Важливою умовою зміцнення держави, забезпечення законності і правопорядку являється демократія. Демократична держава не слабка, аморфна влада. Це система сильної і у той же час цілком відповідальної перед народом влади, заснованої на демократичних принципах формування і функціонування.
Ідеологічні гарантії полягають в пануванні ідеології, на, базі якої розвиваються духовне життя суспільства, ідейне виховання громадян, включаючи всі форми суспільної свідомості, в першу чергу правова, глибока пошана до права як соціальної цінності. Стан законності багато в чому визначається рівнем політичної, правової і загальної культури населення. Законність передбачає такий рівень правової культури, коли пошана до права, закону є особистим переконанням особи, причому не тільки пересічного громадянина, але в першу чергу державного службовця, законодавця.
Необхідний рівень культури забезпечується організацією правової пропаганди, чіткою системою виховання у громадян високих етичних якостей, патріотизму, відповідальності, відчуття права і законності. В умовах руйнування системи виховання ідеологічний вакуум заповнюється чужими суспільству переконаннями, що негативно впливають на стан дисципліни, організованості, законності, сприяючими збільшенню кількості правопорушень, злочинності, ставлячи при цьому під загрозу режим законності.
Юридичні гарантії виступають як система спеціальних засобів зміцнення законності та правопорядку діяльність спеціальних правових органів по попередженню і припиненню правопорушень До спеціальних юридичних засобів слід віднести перш за все всі норми права, в яких виражено вимогу законності. Правова регламентація суспільних відносин ставить правоохоронні органи в чіткі правові рамки, позбавляє їх можливості діяти виходячи з інтересів доцільності.
Юридична вимога законності полягає в наступному: справедливе покарання за невиконання норм права; законодавче (конституційне) закріплення верховенства закону і визначення способів його охорони; покладання на певні органи обов'язку охороняти законність, присікати її порушення, контролювати і здійснювати нагляд за виконанням законів і визначення повноважень цих органів по реалізації функції охорони законності і правопорядку; законодавче закріплення за громадянами можливості відстоювати свої права, заборону використовувати їх на шкоду іншим особам, конституційне закріплення ідеї презумпції невинності. Ці способи закріплені в Конституції України, а в галузевому законодавстві одержали конкретизацію. Стан законності як політико-правового явища обумовлений станом самого права, системи законодавства. Діюче законодавство повинно бути достатньо повним, стабільним, забезпечуватися високим рівнем юридичної техніки, необхідними механізмами реалізації і охорони. Важливе значення для реалізації права і рівня законності мають використовувані законодавцем правові засоби, методи, способи і типи правового регулювання, принципи, на яких будується законодавство.
Так, відстаючи від динаміки розвитку суспільних відносин, законодавство певною мірою затрудняє боротьбу з злочинністю. Безумовно законодавство кожної держави є важливою гарантією законності, тому що законодавство на загальнообов'язковому рівні встановлює орієнтири побудови законності, якими в першу чергу керуються громадяни у виборі своєї поведінки. А якщо ці орієнтири хибні, то яка мова може йти про побудову міцної правової держави з високим рівнем законності. В такій державі буде панувати невизначеність щодо вибору поведінки в тій чи іншій ситуації, тому окремі особи, як і суспільство в цілому будуть вибирати хибні варіанти, які з позицій права є злочинними, тим самим підриваючи підвалини законності. В такому суспільстві на маю думку слід керуватися високою правовою культурою, високим рівнем моральної свідомості, яким однозначно володіє не кожне суспільство, а хибні орієнтири - формують хибну думку. Важливою гарантією є судовий контроль, оскільки "третьою владою" є вся система правосуддя.
Мабуть, настала пора взагалі змінити наше бачення правосуддя, інтерпретацію його призначення лише як "застосовувача права". Досвід розвинених демократичних країн, причому не тільки англо-американської групи, свідчить, що високий рівень правового розвитку досягається в суспільстві, де суд, спираючись на Конституцію, на закон, на загальновизнані права людини, теж творить право. Тому додання рішенням вищих судових інстанцій функцій судового прецеденту представляється справою назрілою, цілком виправданою.
Діяльність судових органів на основі гласності повинна створювати умови для зміцнення законності і правопорядку в нашій країні, включаючи і вперше здійснюваний конституційний контроль. Правоохоронні органи припиняють порушення законності, відновлюють порушені права, усувають шкідливі наслідки правопорушень. За чинним законодавством органи дізнання, прокурор, слідчий, суд зобов'язані виявити причини і умови, що сприяли здійсненню злочину, і вжити заходи до їх усунення. Велика роль належить правоохоронним органам в справі забезпечення законності, їх значення не можна перебільшувати, абсолютизувати, бо ефективність їх роботи багато в чому визначається об'єктивними умовами. Проте нерідко відповідальність за стан законності, за зростання злочинності в регіоні, в державі покладається лише на органи прокуратури, МВС.
Проблема боротьби з злочинністю нерідко зводиться лише до зміни керівництва цих органів без суттєвої зміни умов, що не може забезпечити належних гарантій законності. Прокуратура - це спеціальний орган, на який покладені обов'язку загального нагляду за законністю слідства і дізнання, за актами судових органів з огляду їх обґрунтованості і законності. Її діяльність здійснюється в специфічних формах:
залучення до кримінальної відповідальності;
підтримка державного обвинувачення в суді;
нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Звичайно цим переліком функції прокуратури не обмежені, вони є дещо ширшими, що свідчить про важливу роль такого органу, як прокуратура у забезпеченості законності. Наступним не менш важливим моментом у досягненні законності є діяльність Конституційного Суду. Згідно Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України і законів України.
Це конституційне положення і розкриває високу роль Конституційного Суду у забезпеченості законності, оскільки, як ми знаємо Конституція є основним законом держави і всі інші закони що приймаються, приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй. Тому саме вірність закріплених в законах орієнтирів визначає Конституційний Суд України, тим самим виключаючи будь-які неправильні формулювання, положення, які не відповідають дійсному стану речей, а також ті, які несуть особисту користь для тих хто їх створює.
Тому ще раз хочу підкреслити, що неабияку роль у забезпеченості законності відіграє Конституційний Суд. У сучасних умовах особливу важливість має нормативне закріплення обов'язків Президента України бути гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина, що є немаловажно при закріпленні позицій законності, реального втілення закону у життя.
Велике значення в сучасних умовах набуває комплексна розробка системи заходів і державно-правових механізмів, покликаних захищати конституційні права і законні інтереси громадян, запобігати зловживанням своїми правами з боку державних органів, забезпечувати єдність правової системи. Відсутність конституційного механізму відповідальності посадовців всіх гілок влади за ухвалюванні рішення дуже очевидна для юристів, його створення напрошується саме собою. В зв'язку з цим є прогресивними заходи по персоналізації відповідальності посадовців за виконання незаконних актів, наказів і розпоряджень, що вживаються законодавцем. "Законність" тоталітарної системи, яка будувалася на відомій формулі: "наказ начальника - закон для підлеглих" і понині, на жаль, служить посадовцям виправданням в ухваленні рішень, що принижують людську гідність, ваблять непоправні втрати економічного, політичного, етичного і соціального характеру.
Розділ 2. Сутність та зміст законності
2.1 Зміст законності
Основними чинниками змісту законності є її вимоги, тобто моменти, сторони, з яких вона складається. Вони характеризують окремі види діяльності певних суб'єктів у сфері права та обумовлюються змістом його норм. Деякі автори ототожнюють вимоги та принципи законності, хоча у дійсності ці категорії є різними як по суті, так і за обсягом. Основними вимогами законності є наступні:
1. Верховенство права в житті суспільства та держави вимагає правової регламентації найважливіших сфер діяльності суспільства, які об'єктивно потребують регулювання правом, відповідності змісту закону ідеї права, гуманізму та справедливості.
2. Верховенство закону виявляється у верховенстві його змісту над змістом інших нормативно-правових та індивідуальних актів, які приймаються на основі закону, у встановленому ним порядку та формі.
3. Рівність перед законом забезпечує надання всім суб'єктам рівних прав та покладення рівних обов'язків, створення рівних умов реалізації права, відсутність будь-яких привілей у сфері права, невідворотність відповідальності та боротьбу з правопорушеннями.
4. Неухильне дотримання правових актів всіма суб'єктами права передбачає необхідність реалізації державно-владних приписів та їх обов'язковість для всіх суб'єктів права.
5. Неухильна реалізація прав та свобод забезпечує необхідність конституційного закріплення прав та свобод, створення умов щодо їх реалізації; забезпечення механізму реального втілення прав, їх охорони, гарантування і поновлення. Ця вимога відображає конституційне положення про права і свободи людини як вищу соціальну цінність суспільства.
6. Правильне та ефективне застосування норм права компетентними органами держави у межах повноважень, відповідно до закону, гарантоване можливістю застосування юридичної відповідальності.
7. Послідовна боротьба з правопорушеннями вимагає чіткого визначення та нормативного закріплення протиправної поведінки, встановлення відповідальності відповідно до санкції правової норми, своєчасного реагування на будь-яке правопорушення та неможливості ухилитися від відповідальності за скоєне.
8. Неприпустимість свавілля в діяльності посадових осіб забезпечує реалізацію владних повноважень відповідно до наданої компетенції, з врахуванням інтересів суспільства, у рамках закріпленої правової процедури.
Здійснення зазначених вимог і утворює законність та визначає її місце в суспільстві як засобу забезпечення стабільності правопорядку та ефективності правового регулювання. Важливого значення у сучасній юридичній науці та практиці набирає категорія «конституційна законність» як система юридичних засобів, що забезпечують діяльність всіх суб'єктів права на основі Конституції та у відповідності до її вимог. Конституційна законність характеризується наступними ознаками:
1) Правовий характер самої Конституції держави, яка засновується на принципах справедливості, свободи та рівності, закріплює і гарантує права та свободи людини.
2) Верховенство Конституції в системі нормативних актів як акта вищої юридичної сили.
3) Пряма дія принципів і норм Конституції, які не потребують уточнення і безпосередньо регулюють суспільні відносини.
4) Дія Конституції на всій території держави та стосовно всіх суб'єктів.
Важливим інститутом забезпечення та охорони конституційної законності є конституційний контроль. Конституційний контроль складає діяльність спеціальних органів держави із забезпечення вимог конституційної законності. Суб'єктами, що здійснюють конституційний контроль, є:
-- глава держави, парламент, уряд, які забезпечують загальнополітичний контроль спеціалізовані органи конституційного контролю, що мають форму органів конституційного нагляду (квазісудові органи);
-- судові органи здійснюють судовий контроль. Особливістю конституційного контролю, що здійснюється судами загальної юрисдикції, є здійснення контрольних функцій у межах звичайної процедури судового процесу. Що торкається спеціалізованих конституційних судів, то вони мають спеціальну юрисдикцію та здійснюють конституційний контроль шляхом конституційного судочинства -- конституційного правосуддя.
Правопорядок є складовою частиною громадського порядку. Громадський порядок є результат регулювання або реалізації всіх соціальних норм -- моралі, релігійних норм, норм громадських організацій, звичаїв тощо. Правопорядок же на відміну від громадського порядку, виникає і створюється в результаті реалізації правових норм. Любий порядок взагалі зводиться до певної системи відносин. Тому правопорядок --це не що інше, як система правовідносин, які встановлені в результаті реалізації норм позивного права, права створеного державою.
Професор Рабінович П.М. пише, що правопорядок -- це режим (стан) упорядкованості організованості суспільних відносин, який складається за умов законності їх відмінність полягає в тому, що законність -- це режим або процес дотримання і виконання діючого законодавства, а правопорядок-- це уже результат дії, реалізації самого процесу законності. Тому логічно правопорядок включає в свій зміст режим (процес) законності і її результат -- систему правовідносин, які склались в результаті реалізації норм права.
Правопорядок більш широке поняття. Воно включає систему правових демократичних законів функціональні права і обов'язки (правовий статус) державних органів, організацій і громадян, процес (режим) точного і неухильного дотримання і виконання діючих нормативно-правових актів (права) і систему правовідносин, які склались в результаті такої реалізації Громадський порядок виник в період первісно-общинного ладу.
Правопорядок же виник значно пізніше, з появою держави і законодавства. З відмиранням держави відповідно не буде існувати правопорядку. Громадський же порядок, заснований на реалізації соціальних норм, залишатиметься поки буде існувати суспільство.
Правопорядок -- це не необхідна або можлива поведінка чи діяльність, яка закріплена в правових нормах, не абстрактні права і обов'язки, а фактична реалізація людьми суб'єктивних прав і обов'язків. Саме поведінка людей, яка пов'язана з дією права, утворює правопорядок. Таким чином, правопорядок-- це результат дії права і умов його реалізації Забезпечення бажаного правопорядку починається з визначення відносин, які підлягають правовому регулюванню, з видання законів. Їх видання обумовлено переходом до ринкової системи господарства, до нової політичної системи.
Необхідно відрізняти реальний правопорядок і правовий порядок як ідеал -- кінцевий результат, на досягнення якого направлена діяльність держави і громадянського суспільства на певному етапі всього розвитку. Показником стану правопорядку є дотримання і виконання правових норм, правильне їх застосування. Чим менше здійснюється в суспільстві правопорушень, тим міцніший правопорядок. Правопорядок складається із реалізації не тільки принципу законності, але і всіх інших принципів правової держави і громадянського суспільства. В історичному плані існували різні типи правопорядку в залежності від типів держави і права: рабовласницький, феодальний, буржуазний, соціалістичний та інші перехідні або змішані типи.
Правопорядок -- це система правовідносин, яка складається в результаті реалізації режиму законності, правових принципів, системи права і законодавства всіма суб'єктами суспільних відносин і характеризується станом правопорушень і злочинності в суспільстві. Соціальна цінність і роль правопорядку полягає в тому, що:
1) він виражає і закріплює структуру управління народним господарством;
2) в ньому поєднується планова дисципліна державних підприємств і автономна самостійність приватних підприємств;
3) виражає і закріплює систему політичних та інших соціальних відносин;
4) в ньому відображаються всі форми власності -- загальнодержавна, комунальна, колективна і приватна;
5) він закріплює політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність;
6) забезпечує розвиток кооперативних, приватних підприємств, змішаних підприємств і організацій;
7) гарантує і закріплює систему юридичних прав і обов'язків громадян;
8) забезпечує громадянський мир, злагоду, спокій в Україні та створює умови для гідного життя і праці людини консолідації всіх здорових сил суспільства;
9) створює умови для подолання економічної, соціальної та конституційної кризи.
Порушення вимог законності веде до деформації суспільних зв'язків, недотримання і підриву правопорядку. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. Водночас правопорядок є важливим структурним елементом суспільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами.
Якщо зміцнення і підтримання правопорядку пов'язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі громадських організацій, традиціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Таке поняття суспільного порядку необхідне для з'ясування змісту і механізму всього суспільного й державного життя. В адміністративному праві поняття громадського порядку вживається у вузькому значенні. Воно пов'язується з підтриманням порядку в громадських місцях.
Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення у життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених нормами права. У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, Їх компетенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосередньо через реалізацію вимог права в поведінці різноманітних суб'єктів суспільних відносин як у взаємовідносинах держави з окремими громадянами, у взаємовідносинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій.
Створення певного порядку в суспільних відносинах за допомогою правових норм є однією з найважливіших властивостей державної влади. Правовий порядок -- це реальний порядок, що встановлюється і охороняється державою, у здійсненні якого зацікавлена держава як апарат влади. У сучасних умовах, коли Україна переживає період становлення, стратегічний курс нашої держави націлений на зміцнення соціально-економічного розвитку країни, перехід до ринкової економіки. Передбачається корінне оновлення матеріально-технічної бази виробництва на основі досягнень науково-технічного прогресу як нашої країни, так і з використанням світового досвіду, вдосконалення управління на всіх рівнях.
Зміцнення правової основи державного і громадського життя передусім залежить від стану законності і правопорядку у роботі державного апарату. Надто викликає стурбованість порушення законності тими органами держави, що за характером своєї діяльності покликані охороняти правопорядок, -- органів юстиції, суду, прокуратури, поліції.
2.2 Сутність і головні принципи законності
Єдність такого багато аспектного явища суспільно-політичного життя забезпечується за допомогою її принципів. Принципи законності -- це система керівних положень та ідей, що визначають природу законності, її місце у суспільстві та у системі інших правових категорій. Ці ідеї обумовлені закономірностями суспільного розвитку є засобом формування мотивів правомірної поведінки та переконання суб'єктів з приводу необхідності дотримання законів, вони відображають ставлення суспільства до нормативно-правових актів; опосередковано регулюють суспільні відносини, сприяють дотриманню та виконанню правових приписів всіма суб'єктами права; забезпечують єдину ідейну основу законності та єдність її природи; характеризують місце законності у системі правових категорій та призначення у системі регулювання суспільних відносин . У юридичній літературі обґрунтовується наявність різного числа принципів законності. Найбільш важливими з них є наступні:
1. Принцип єдності законності полягає у забезпеченні єдності розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, встановлення рівних можливостей та відповідальності для всіх суб'єктів права. Цей принцип:
-- забезпечує єдину націленість законності у сфері правотворчості та правореалізації у межах території держави;
-- встановлює вимогу загальнодержавного розуміння змісту та ролі закону на всій території держави;
-- забезпечує можливість врахування у нормативних документах особливостей певної територіальної одиниці держави, які можуть мати історичний, природний, кліматичний, етнокультурний характер;
-- передбачає єдине розуміння і застосування законів на всій території держави;
-- зумовлює єдність правового регулювання аналогічних суспільних відносин;
-- виводить єдині критерії оцінки поведінки учасників суспільних відносин з точки зору її правомірності чи протиправності.
2. Принцип загальності законності забезпечує рівність всіх суб'єктів суспільних відносин перед законом. Зміст цього принципу складають наступні положення:
-- всі посадови особи держави зобов'язані дотримуватись закону незалежно від їх службового становища та місця у системі посадової діяльності;
-- громадяни держави є рівними перед законом незалежно від їх соціального
походження, національних, релігійних, расових чи статевих ознак;
-- закон повинен виконуватись будь-яким суб'єктом, незалежно від наявності чи відсутності громадянства;
-- рівна можливість користуватися матеріальними, політичними та культурними благами;
-- неможливість існування виключень із загальних правил дотримання закону;
3. Верховенство закону виявляється у вищій юридичній силі закону у порівнянні з іншими нормативно-правовими актами. Значення цього принципу виявляється у тому, що він:
-- підкреслює значення закону як документу, прийнятого народом в результаті референдуму чи представницьким органом влади в результаті законотворчої діяльності;
-- встановлює необхідність функціонування правового закону, що відображає ідеї справедливості та рівності суб'єктів;
-- забезпечує відповідність системи підзаконних та індивідуальних актів закону;
-- закріплює правило прийняття підзаконних актів на основі, на виконання та у відповідності із законом; закріплює важливе значення Конституції як Основного Закону держави;
-- забезпечує чітку ієрархічну систему нормативно-правових актів, що покладається в основу їх підпорядкування та взаємодії;
-- встановлює можливість скасування нормативного документа у випадку його невідповідності чи протирічності закону.
4. Принцип гарантованості прав та свобод громадян забезпечує конституційне їх закріплення і гарантування, відповідність міжнародно-правовим стандартам та можливість поновлення порушених прав.
Саме цей принцип передбачає:
-- закріплення прав та свобод громадян системою нормативно-правових актів;
-- відповідність проголошених прав і свобод міжнародно-правовим стандартам;
-- наявність універсального характеру прав і свобод, необхідних для цивілізованої життєдіяльності людини;
-- створення засобів реалізації декларованих прав і свобод, що складають поняття механізму;
-- закріплення конституційного обов'язку держави щодо захисту прав та свобод людини і громадянина;
-- єдність прав та обов'язків суб'єктів, коли право одного є межею свободи іншого, а обов'язок визнається основною гарантією реалізації суб'єктивного права;
-- неможливість використання прав і свобод громадян проти державного ладу та інтересів суспільства.
5. Взаємодія законності та доцільності полягає у можливості суб'єктів правових відносин приймати найбільш ефективні, доцільні рішення у межах правового поля, визначеного нормою права. Цей принцип випливає з цінності права в житті суспільства як засобу забезпечення порядку. Він:
-- забезпечує можливість вибору із передбачених законом прав того варіанта поведінки, який найбільш повно задовольняє суб'єктивні інтереси;
-- встановлює засоби правового впливу, забезпечує найдоцільніший шлях досягнення мети правового регулювання;
-- рівна відповідальність суб'єктів суспільних відносин за порушення закону.
-- забезпечує неможливість виправдання порушень закону доцільністю;
-- створює умови для визначення відповідності законоположення змінам у суспільному житті чи вимогам суспільства;
-- запроваджує правило, відповідно до якого положення закону, які скасовані чи не змінені у встановленому порядку, повинні виконуватись всіма суб'єктами без виключень.
6. Невідворотність відповідальності як принцип законності полягає у тому, що кожне скоєне правопорушення повинно бути розкрито, а винні у його вчиненні повинні нести відповідальність, передбачену законом. Зміст цього принципу складають наступні положення:
-- справедливість покарання, тобто його відповідність скоєному правопорушенню;
-- неможливість призначення декількох покарань за скоєне правопорушення;
-- неможливість застосування до правопорушника інших, ніж передбачені правом, засобів впливу, а також засобів, що принижують особистість та гідність людини;
-- необхідність при призначенні покарання враховувати всі обставини справи, особистість правопорушника та фактори, що спричинили скоєння правопорушення;
-- неможливість випадків звільнення правопорушника від відповідальності за будь-якими незаконними мотивами;
-- визначення основною метою відповідальності перевиховання, а не покарання винного можливість відповідальності лише за скоєне правопорушення. Ідеї чи переконання не є підставою відповідальності; -- індивідуалізація та адекватність покарання.
7. Взаємозв'язок законності та культури визначає взаємозалежність рівня законності від рівня загальної і правової культури громадян та посадових осіб. Вона виявляється у процесі підготовки законопроектів, їх реалізації, впливає на рівень правосвідомості суб'єктів та забезпечує усвідомлену потребу добровільного, свідомого виконання законоположень. В рівній мірі як законність слугує важливим засобом розвитку, зміцнення та охорони культурних цінностей і традицій, так і висока культура та освіченість людей є основною передумовою впровадження у життя вимог закону. Тому дотримання принципів законності залежить від рівня правової підготовки кадрів державного апарату та правового виховання населення.
Окрім зазначених, в юридичній літературі обґрунтовується можливість інших принципів законності. А саме: гарантованість законності системою дієвих засобів її забезпечення, реальність законності, що відображається у фактичному здійсненні законності у поведінці суб'єктів; непорушність законності як неможливість ухилення від виконання положень закону; примат міжнародного права зафіксовано конституційно як відповідність закону загальновизнаним нормам і принципам міжнародного права; обумовленість законності режимом демократії, який передбачає суворе дотримання спеціально-дозвільного та загально-дозвільного типів правового регулювання; взаємодія законності, справедливості та демократії передбачає наявність високоморального закону, що забезпечує участь народу в управлінні державними справами. Реальність зазначених принципів гарантує їх функціонування як ефективного, справедливого та гуманного режиму суспільно-політичного життя.
2.3 Вимоги законності
Вимоги законності - певні напрями (сторони) її змісту, що мають нормативну форму, зумовлюються змістом і принципами права та підлягають обов'язковому виконанню відповідними суб'єктами нормотворчої, правозастосовної та інших правових форм діяльності держави. Вимоги законності - це тісно пов'язані між собою різнорідні підпринципи. На відміну від принципів законності, які діють в усіх її сферах, стосуються всіх видів діяльності будь-яких суб'єктів суспільних відносин, вимоги законності пов'язані з діяльністю певних органів публічної влади і їх посадових осіб.
Розглянемо вимоги законності у нормотворчій і правозастосовній діяльності. У сфері нормотворчої діяльності диференціюємо вимоги до її змісту, форми і процедури.
Вимоги законності до змісту нормотворчої діяльності:
1) відповідність змісту законів та підзаконних актів потребам життя, що передбачає комплексну наукову експертизу законопроектів, яка охоплює політичні, економічні, фінансові, правозастосовні, організаційні, правоохоронні, термінологічні, історичні та інші аспекти;
2) відповідність нормотворчої діяльності загальнолюдським цінностям, основоположним правам і свободам людини, закріпленим у конституції;
3) додержання внутрішньої єдності і погодженості правових норм, що містяться в нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах та інших формальних джерелах права, тобто формування єдиної системи права;
4) забезпечення стабільності правових актів, тобто більш тривалого строку їх чинності, за винятком тих, які видаються на певні строки (наприклад, закон про надзвичайний стан або закон про бюджет);
5) додержання ієрархічної субординації нормативних актів - забезпечення верховенства конституції і пріоритетної ролі закону в системі нормативно-правових актів (Конституція - конституційні закони - звичайні закони - підзаконні акти);
6) неприпустимість видання конкуруючих (колізійних) нормативно-правових актів, наприклад, ухвалення урядом двох актів із суміжних питань, що володіють однаковою юридичною силою;
7) неприпустимість суперечностей (колізій) між чинними актами і новим прийнятим актом, якщо він не вносить у них прямі зміни, та ін.
Вимоги законності до форми і процедури нормотворчої діяльності:
1) видання актів у тій формі, що передбачена законом (наприклад, не можна приймати державний бюджет постановою уряду чи указом президента - він приймається лише законом парламенту), отже жоден підзаконний акт (акт управління) не може підміняти своїм регулюванням закон;
2) складання нормотворчих актів у простій і доступній для розуміння формі - з використанням усіх правил юридичної техніки;
3) додержання всіх необхідних реквізитів - відповідно до виду акта;
4) додержання процесуальних правил, пов'язаних із прийняттям тих чи інших нормативних актів, нормативно-правових договорів та інших формальних джерел права - забезпечення своєчасного їх ухвалення (скасування) з дотриманням певної процедури;
5) забезпечення незаперечності закону - ніхто не може скасувати чи змінити закон, крім органу, що його видав, та ін.
Вимоги законності у сфері реалізації права:
1) наявність соціальних і юридичних механізмів, які забезпечують реалізацію права (додержання і виконання обов'язків, існування можливостей для використання суб'єктивного права);
2) відповідність діяльності правозастосовних органів закону та спеціально-дозвільному принципу "дозволено лише те, що прямо передбачено законом";
3) гарантоване якісне застосування права, з урахуванням усіх обставин;
4) правильне тлумачення правових норм;
5) наступність і стабільність судової практики та ін.
Вимоги законності за усієї своєї значущості не можуть бути втілені в життя самі по собі, автоматично. Для забезпечення їх реальності, стійкості і непорушності необхідні певні умови, організаційні засоби, правові способи, створювані державою і суспільством. Діяльність суду повністю залежить від якості законів.
Закони повинні бути якісні, однозначні для всіх громадян і посадових осіб. Перша і основна вимога законності - добре продумана система правових демократичних законів та інших нормативно-правових актів. Від якості законів залежить вся діяльність правоохоронних органів, громадських організацій, підприємств, які засновані на різних формах власності і господарювання.
В Україні проходить повне оновлення системи законодавства, почалась правова реформа.
Друга вимога законності - відповідність підзаконних нормативних актів законам і Конституції. Третя вимога законності - чітке формування і закріплення компетенції, функціональних прав і обов'язків всіх державних органів та їх посадових осіб, підприємців організацій тощо.Законність - це є одночасно метод і режим діяльності всіх суб'єктів суспільних відносин. Це процес реалізації правових норм на підставі автономного, імперативного, дозволяючого методів правового регулювання. Результатом цього процесу є стан правопорядку, стан правовідносин суспільства.
Таким чином, законність - це процес діяльності держави та інших суб'єктів суспільних відносин, суть якого зводиться до трьом основних вимог:
- наявність добре продуманої системи правових законів і підзаконних нормативно-правових актів.
- точне і повне закріплення правового статусу (прав і обов'язків) всіх учасників правовідносин; - точне й неухильне виконання і дотримання законів та інших нормативно-правових актів всіма посадовими особами і громадянами.
Режим законності є необхідним елементом політичного режиму. Законність безпосередньо зв'язана з відповідним режимом дотримання і виконання демократичних правових законів. Всі державні органи діють на підставі законів. Законність є конституційним принципом, який характеризується в таких принципах і вимогах:
- принцип загальної законності - всі без винятку державні органи, зобов'язані дотримувати і охороняти закони- дотримання і охорона прав громадян - одна з основних вимог законності - верховенство права над законами і підзаконними нормативно-правовими актами - важливий принцип законності у правовій державі
- невідворотність юридичної відповідальності за вчинені правопорушення - один із принципів законності.
2. Основні завдання юридичної служби щодо дотримання законності
В пункті 2 загального Положення про юридичну службу зазначено, що основне завдання юридичної служби - організація правової роботи, спрямованої на правильне застосування, неухильне додержання та запобігання невиконанню вимог актів законодавства, інших нормативних документів міністерством, підприємством, а також їх керівниками й працівниками під час виконання покладених на них завдань.
У зв'язку з тим, що в діяльності суб'єктів підприємницької діяльності ще під час укладання і виконання господарських договорів, оренди майна, здійснення розрахунково-кредитних відносин, іншої діяльності, а також під час прийому на роботу працівників, їх переведення на іншу роботу та звільнення допускаються порушення чинного законодавства, юридична служба має право перевіряти додержання законності в діяльності структурних підрозділів.
З метою додержання законності в діяльності підприємства юридична служба бере участь у підготовці або перевіряє і візує проекти наказів, інструкцій, положень та інших документів правового характеру, які приймаються на підприємстві. Юридична служба підприємства несе відповідальність за відповідність законодавству документів яких вона візує. При виявленні порушень законності в роботі структурних підрозділів або посадових осіб юридична служба зобов'язана доповісти керівнику підприємства про ці порушення для прийняття необхідних заходів щодо їх усунення.
Законність -- це комплексне (принцип, метод, режим) соціально-правове явище, яке характеризує організацію функціонування суспільства і держави на правових засадах. Вона відображає правовий характер організації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави, права і суспільства.
Законність -- явище багатоаспектне і може виступати як принцип, метод, режим.
Законність як принцип діяльності державних органів, об'єднань громадян, посадових осіб та громадян передбачає пов'язаність усіх суб'єктів нормами права, їх діяльність у межах цих норм та з метою реалізації правових приписів. Це означає, що при здійсненні владних повноважень не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба з різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушеннями прав і законних інтересів громадян, а також з неправомірною поведінкою громадян.
Законність як метод державного керівництва суспільством означає, що:
* органи держави і посадові особи під час здійснення своєї діяльності, розробки і прийняття рішень спираються на принципи та вимоги законності;
* під час організації реалізації прийнятих рішень вони не виходять за межі своєї компетенції;
* під час здійснення контролю та нагляду за законністю діянь учасників суспільних відносин вони дотримуються правових процедур, використовують правові засоби та способи. Метод законності передбачає високий рівень правової культури.
Законність -- це режим чинного права, стан (атмосфера) відповідності суспільних відносин законам та підзаконним нормативно-правовим актам, покликаним відображати принципи свободи і справедливості, що містяться в праві. Тому законність нерозривно пов'язана з демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності. Усебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів.
Отже, законність (у широкому розумінні) -- це такий режим (стан) державного і суспільного життя, за якого забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Сутність законності полягає в реальності права, у тому, що всі без винятку суб'єкти керуються принципом суворого дотримання приписів законів та інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Принципи законності - загальноприйняті норми - ідеї найвищого авторитету, що слугують основними засадами, на підставі яких встановлюється правова законність як стан правової організації суспільно-політичного життя в державі.
2.4 Структура законності
Структура законності розкривається через такі елементи:
1) нормативний - відповідність праву законів і підзаконних актів, нормативно-правових договорів та інших джерел (форм) права;
2) діяльнісний (поведінковий) - правова доцільність поведінки, відповідність діяльності фізичних і юридичних осіб правовим нормам внаслідок формування правосвідомості, орієнтованої на позитивне психологічне ставлення суб'єкта до вимог законності;
3) охоронний - попередження порушення правових норм, контроль і нагляд за точним й однаковим їх виконанням;
4) захисний - відновлення у правовому стані, накладання відповідальності за допущені порушення правових норм з метою захисту інтересів потерпілої особи і суспільства.
Суб'єктами законності є всі суб'єкти права, однак безсумнівним є те, що насамперед державна влада (органи держави і їх посадові особи) повинна зв'язувати себе власними нормативними настановами, виключати сваволю у своїх діях. Утворення законності історично пов'язане з виникненням права, а формування законності перебуває в постійному зв'язку з верховенством права, "правлінням права". Законність існує не в тій державі, де не порушуються закони, а в тій, де такі правопорушення припиняються за допомогою правових засобів, де влада обмежується правом, зв'язує себе власними нормативними настановами. Це - демократична держава.
Мало досліджено питання про функціях законності. З урахуванням її ролі в житті суспільства можна назвати в загальній формі три основні функції:
проведення в життя державної волі народу, зв'язок законності з реалізацією права;
створення умов для вироблення доцільних, ефективних норм права, зв'язок законності з правотворчістю;
забезпечення реальності правового регулювання, зв'язок законності зі всіма елементами його механізму.
Науковий інтерес представляє аналіз структури законності. До елементів, що лежать в основі структури законності, відноситься
правомірність суб'єктного складу учасників суспільних відносин (визначувану їх правоздатність);
правомірність становища (соціальної позиції) учасників суспільного життя (визначувану змістом і об'ємом їх суб'єктивних прав і обов'язків);
правомірність діяльності суб'єктів по застосуванню і реалізації прав і обов'язків (визначувану матеріальними і формальними її показниками, закріпленими у відповідних юридичних нормах).
2.5 Поняття законності як наукова проблема
Законність та її функції є об'єктом уваги багатьох вчених-юристів. Це пояснюється актуальністю цієї категорії, що має як теоретичне так і практичне значення.З точки зору теорії права законність визначається як правова категорія, що має самостійне значення і характеризується рядом теоретичних ознак. Як поняття, що вживається у юридичній практиці,законність характеризує поведінку всіх суб'єктів права та визначає рівень практичної реалізації принятих державою законоположень,а отже,рівень реальності самого права як засобу державно-владного впливу на суспільство.
У радянській юридичній науці склалось і стало пануючим розуміння законності як неухильного виконання законів та підзаконних актів всіма суб'єктами права. Окремі спроби підійти по-новому до розкриття змісту категорії законності не отримували підтримки і залишались поза увагою науковців. Сучасні трактування законності мають досить різноманітний характер. Так, проф. П. Рабінович визначає законність як режим відповідності суспільних відносин законам і підзаконним актам держави, який утворюється в результаті їх неухильного здійснення всіма суб'єктами права Професор М. Вітрук характеризує законність як ідею, вимогу та систему реального виразу права в законах держави, у законотворчості і підзаконній правотворчості. Проф. О. Поляков розуміє законність у дещо звуженому аспекті як принцип функціонування апарату держави, в межах якого застосування права посадовими особами здійснюється у чіткій відповідності з вимогами закону.
Як багатоаспектне явище характеризують законність проф. О. Мурашин та М. Кельман [4]. Вона визначається як правовий характер суспільного життя, вимога загальної поваги до закону та обов'язок його виконання всіма без винятку суб'єктами права, а також забезпечення прав, інтересів громадян і охорони правопорядку. Доцент В. Ткаченко робить висновок, що законність є режимом правомірної діяльності органів держави, що знаходить свій вияв у прийнятті правових законів та підзаконних актів, у їх неухильному дотриманні та правильному застосуванні всіма органами держави, посадовими особами, громадянами та їх об'єднаннями. Правомірним є висновок, що поняття «законність» дає уявлення про правову дійсність у аспекті практичного здійснення права.
...Подобные документы
Поняття законності як методу, принципу, режиму. Зміст та гарантії законності. Настання правопорядку у суспільстві за умов виконання вимог законності. Співвідношення правопорядку і суспільного порядку. Співвідношення законності, правопорядку та демократії.
курсовая работа [105,8 K], добавлен 19.02.2011Поняття законності та правопорядку. Юридичні гарантії законності в Україні. Шляхи вдосконалення законодавства з питань законності та правопорядку. Правове регулювання представляє собою складний і багаторівневий процес.
курсовая работа [29,3 K], добавлен 19.05.2002Проблеми законності і правопорядку. Сутність поняття "режим законності". Право як регулятор суспільних відносин. Основні принципи законності. Законність як невід'ємний елемент демократії. Економічні, соціальні, політичні, ідеологічні, юридичні гарантії.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 16.03.2010Загальнотеоретична характеристика, поняття та структура правопорядку як елементу правової системи і суспільного порядку. Властивості, принципи та функції правопорядку, значення та юридичні гарантії принципів законності в процесі дотримання правопорядку.
курсовая работа [48,8 K], добавлен 21.02.2011Поняття та основні принципи законності. Юридичні гарантії законності як вид спеціальних гарантій законності. Особливість відображення правового характеру організації суспільно-політичного життя, органічної взаємодії права та влади, права та держави.
реферат [34,8 K], добавлен 12.04.2019Гарантія як один із засобів забезпечення використання зобов’язань, що застосовуються у відносинах між органами та організаціями. Сутність законності, її елементи та суб’єкти. Особливості класифікації юридичних гарантій законності за найближчими цілями.
реферат [35,7 K], добавлен 25.04.2011Розуміння закону як правового явища. Поняття законності як режиму в адміністративному процесуальному праві. Відновлення порушених прав та законних інтересів громадян, суспільних організацій. Принцип законності у справах державної реєстрації речових прав.
реферат [25,7 K], добавлен 29.04.2011Забезпечення законності, головна мета правових гарантій. Поняття, система, основні види правових гарантій. Загальні та спеціальні гарантії законності. Закон і порядок у взаємовідносинах громадянина та співробітника міліції. Відповідальність перед законом.
курсовая работа [38,4 K], добавлен 22.02.2011Поняття законності в структурах виконавчої влади, підходи до її розуміння, особливості системи способів її забезпечення. Юридичний механізм впровадження законності. Контроль та нагляд, їх основні види. Гарантії законності як комплекс специфічних факторів.
курсовая работа [54,7 K], добавлен 17.10.2012Поняття та співвідношення моралі і права, посилення їх узгодженого впливу на суспільство і систему суспільних відносин. Гарантії законності. Роль особистих моральних цінностей та правопорядку у діяльності державного службовця в сучасних умовах розвитку.
реферат [16,1 K], добавлен 02.02.2011Функція забезпечення законності і правопорядку як одна з важливих основних внутрішніх функцій демократичної, соціальної, правової держави. Реформа системи правоохоронних органів. Захист прав і законних інтересів громадян. Боротьба зі злочинністю.
реферат [43,8 K], добавлен 13.05.2011Поняття та зміст самої законності як правової категорії. Співвідношення понять "режим" та "законність". Демократичні принципи організації і функціонування держави. Складові елементи правових гарантій. Парламентський контроль, що здійснюється Омбудсменом.
реферат [28,4 K], добавлен 02.05.2011Роль правовідносин в адміністративно-правовому механізмі забезпечення прав і свобод громадян у сфері запобігання та протидії корупції. Сутність та значення гарантії у забезпеченні прав і свобод громадян. Характеристика правового режиму законності.
статья [28,9 K], добавлен 18.08.2017Поняття правової поведінки, її основні характеристики. Правова поведінка особистості у соціальному вимірі. Види правомірної поведінки. Визначенні поняття та склад правопорушення, причини їх виникнення. Рівень законності і правопорядку в суспільстві.
курсовая работа [48,3 K], добавлен 15.12.2010Створення системи державно-правових актів виконавчої влади, що забезпечують їх узгодженість на основі верховенства права - умова законності і правопорядку у суспільстві. Проблеми, які перешкоджають реформуванню адміністративної системи в Україні.
статья [9,2 K], добавлен 19.09.2017Законність як метод державного управління суспільством. Її вимоги у нормотворчій і правозастосовній діяльності. Правове регулювання і діяльність держави по упорядкуванню суспільних відносин. Принципи контролю за роботою органів місцевого самоврядування.
курсовая работа [39,6 K], добавлен 04.11.2014Поняття та зміст державного регулювання в сфері встановлення земельних сервітутів. Правовий режим земель охоронних зон в Україні. Державне регулювання та реєстрація правових відносин в сфері встановлення обмежень у використанні земельних ділянок.
магистерская работа [120,4 K], добавлен 19.11.2014Зміст поняття "організаційна форма", його авторського визначення. Організаційні форми діяльності органів внутрішніх справ як суб'єкта забезпечення правопорядку в регіон, її: науково-методичне, інформаційно-аналітичне та матеріально-технічне забезпечення.
статья [20,0 K], добавлен 14.08.2017Організація роботи із забезпечення законності документів правового характеру. Підготовка проектів і впорядкування відомчих нормативних актів. Контрольні функції та аналіз правової роботи підприємства. Методична допомога по питанням правової роботи.
презентация [3,5 M], добавлен 03.08.2012Теоретико-методологічні та практико-прикладні аспекти співвідношення законності та справедливості у сфері юридичної діяльності. Історико-правові аспекти ідей взаємозалежності законності і справедливості у працях вчених від античності до нового часу.
автореферат [37,0 K], добавлен 09.04.2009