Державне регулювання зайнятості

Входячи до центру зайнятості, клієнти центру потрапляють у довідково-консультаційний сектор, що включає стенди, плакати з інформацією про права та обов'язки безробітних, а також зразки оформлення різних документів (для великих міст -- карту району, який обслуговує цей центр зайнятості, із зазначенням транспортних маршрутів). У цьому секторі розташоване робоче місце спеціаліста, який виконує диспетчерсько-консультативні функції. Тут можуть бути розміщені персональний комп'ютер, стенд з інформацією, що вказує клієнтам напрямок руху залежно від послуг, які вони потребують, а також розташування приміщень, де ці послуги надаються.

Сектор самостійного пошуку вакансій. Завдання цього сектора полягає у наданні клієнтові можливості самостійно користуватись інформацією про вільні робочі місця і знаходити собі найкращі варіанти працевлаштування. У цьому секторі розміщують стенди, на яких міститься систематизована за ознаками груп професій та територій інформація про вільні робочі місця, вакансії. Самостійний пошук роботи за допомогою інформації, що міститься на стендах вакансій є обов'язковою процедурою під час кожного відвідування клієнтом центру зайнятості, а також передує будь-яким наступним технологічним операціям.

У профорієнтаційному секторі розміщуються профорієнтаційні матеріали: інформаційна література з описом професій (спеціальностей); довідкові матеріали про навчальні заклади, що здійснюють професійне навчання; перелік професій, за якими організовує навчання центр зайнятості, відеоматеріали про зміст окремих професій, а також паспорти організацій з інформацією про історію підприємства, його виробничу діяльність, соціально-побутову сферу та інші матеріали, що можуть зацікавити відвідувача. У цьому секторі розташоване робоче місце спеціаліста, який здійснює функції з профорієнтації.

У реєстраційно-приймальному секторі проводяться співбесіди під час реєстрації клієнтів, а також під час їхнього повторного відвідування. Технологією передбачено, що співбесіда, а не відмітка в персональній картці є найважливішою процедурою в роботі центру зайнятості щодо сприяння працевлаштуванню клієнта у найкоротший термін. Під час співбесіди спеціаліст має допомогти клієнтові у розробленні особистого плану самостійного пошуку роботи.

Принциповою є вимога щодо пріоритетності дій з працевлаштування у пошуку й підборі роботи клієнту перед іншими, наступними діями. Мається на увазі орієнтація клієнта спочатку на самостійний пошук інформації на стендах вакансій у центрі зайнятості, а вже потім при необхідності інформацію щодо вільних робочих місць підбирає спеціаліст, який здійснює функції' працевлаштування.

У секторі активної підтримки безробітних розміщуються робочі місця спеціалістів, які здійснюють підтримку клієнтів шляхом залучення їх до громадських та інших тимчасових робіт, профорієнтації, профнавчаня та самозайнятості, участі у семінарах з техніки пошуку роботи. Спираючись на вітчизняний та закордонний досвід, проведення семінарів із безробітними щодо методів самостійного пошуку роботи без вагомих додаткових витрат дає змогу значно підвищити ефективність працевлаштування тих, хто шукає роботу. Цінно те, що вони часто працевлаштовуються на вільні робочі місця.

Сектор взаємодії з роботодавцями обладнується стендами, які інформують роботодавців про послуги, що надає їм служба зайнятості (підбір необхідних працівників з числа безробітних та надання профорієнтаційних послуг), містять нормативно-довідкову інформацію про порядок реєстрації підприємств у центрі зайнятості, формування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. 3 роботодавцями співпрацюють спеціалісти центру зайнятості, які добре розуміють можливості цього центру, знають ситуацію на ринку праці, а також можливості профнавчання безробітних для конкретних підприємств.

Сектор навчання та психологічного розвантаження персоналу створено для короткотермінового відпочинку та психологічного розвантаження під час перерв. Передбачається встановлення двох десятихвилинних технологічних перерв на піках працездатності та регламентація змісту пауз відпочинку.

Адміністративно-господарський сектор включає приміщення для роботи директора, підрозділів і спеціалістів, які безпосередньо не працюють з клієнтами (бухгалтерії, АСУ, відділу статистики та аналізу ринку праці та ін.).

Організаційна структура ЦЗ повинна забезпечити якісне надання послуг і повне виконання технології. В одних випадках певні функції в рамках технології виконує один спеціаліст, в інших -- підрозділ, а в деяких центрах зайнятості один спеціаліст може виконувати декілька функцій. Розміщення функціональних секторів у центрі зайнятості дає змогу наблизити послуги до клієнта. Таким чином, клієнтові надається пакет послуг з перших хвилин відвідування ним центру зайнятості.

Застосування такого порядку дає змогу вирішити три завдання:

- безперервне обслуговування клієнтів протягом робочого дня;

- усунення черг в очікуванні послуг;

- забезпечення рівномірного навантаження на фахівців, які здійснюють прийом клієнтів у ЦЗ.

Виконуються ці завдання за допомогою складання планів-графіків прийому загального і прийомів профільними фахівцями. Він містить інформацію про час початку прийому, прізвище спеціаліста, про номер його робочого місця, а також номер талона, прізвище клієнта ЦЗ. На підставі графіків спеціалістів складається загальний графік. Усі графіки складаються на кожний робочий день. У планах-графіках також передбачається час на обідні та технологічні перерви кожного фахівця. Технологією не передбачається становлення в центрі зайнятості перерви в обслуговуванні клієнтів завдяки введенню гнучкого графіка обідньої перерви.

Спеціаліст, який здійснює диспетчерсько-консультаційні функції, призначає клієнтам прийом спеціалістами ЦЗ і видає талон, де зазначається: номер талона, номер кабінету, номер робочого місця, час прийому. Якщо до спеціаліста, який здійснює диспетчерсько-консультаційні функції, звернувся клієнт, який прийшов у непризначений час, то спеціаліст-диспетчер пояснює необхідність суворого дотримання призначеного часу прийому і видає клієнту талон, на якому зазначено номер талона, номер кабінету, номер робочого місця спеціаліста, з яким він співпрацює, але без зазначення часу прийому. Диспетчер робить зауваження і попереджає клієнта, що він буде запрошений до спеціаліста, який з ним співпрацює, у звичайному порядку і тільки у разі нез'явлення або запізнення призначених раніше клієнтів до цього спеціаліста. У разі звернення клієнта, який загубив або забув талон і не пам'ятає його номера, прізвище фахівця, ознаку робочого місця, диспетчер знаходить прізвище клієнта в одному з планів-графіків спеціалістів і видає новий талон з необхідними відомостями.

У ході співбесіди будь-якого спеціаліста ЦЗ з клієнтами виникає потреба у консультуванні або співпраці зі спеціалістами ЦЗ іншого профілю. У такому разі профільний спеціаліст подає диспетчеру повідомлення про призначення прийому. На його підставі з загальним макетом-графіком прийому призначається прийом до відповідного спеціаліста.

Таким чином, логічна схема порядку прийому клієнтів центрів зайнятості така:

- з'ясовується мета звернення до центру зайнятості.

- визначається категорія клієнтів ЦЗ і відповідно до цього здійснюються такі операції.

Для громадян, які потребують соціальних послуг, обирається один із таких варіантів:

- обслуговування працездатних громадян, які не мають роботи і вперше звернулися до центру зайнятості або перебували на обліку і були зняті з обліку у зв'язку з працевлаштуванням та повторно звернулися до центру зайнятості;

- обслуговування громадян, які зареєстровані як такі, що шукають роботу, і звернулися до центру зайнятості в призначений день;

- обслуговування громадян, які раніше перебували на обліку в центрі зайнятості як безробітні, були зняті з обліку за власною заявою або у зв'язку з невідвідуванням центру зайнятості більше одного місяця, не працевлаштувалися і повторно звернулися до центру зайнятості протягом двох років з моменту першої реєстрації;

- обслуговування громадян, які зареєстровані як безробітні і звернулися до центру зайнятості в призначений час;

- обслуговування громадян, які працюють і бажають змінити місце роботи або шукають додаткову зайнятість (додатковий заробіток);

- обслуговування інвалідів, які бажають працевлаштуватися;

- обслуговування громадян, які звернулися до центру зайнятості за довідками. Для роботодавців обирається одна з таких схем:

- обслуговування керівників, які звернулися до центру зайнятості з метою реєстрації підприємств як платників внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (ФЗДСС);

- обслуговування керівників та працівників кадрових служб підприємств, які звернулися до центру зайнятості по допомогу в підборі персоналу;

- обслуговування роботодавців, які не мають прав юридичної особи та звернулися до центру зайнятості щодо реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою.

Починаючи з січня 2003 р., для центрів зайнятості всіх рівнів управління уведено пакет прикладних програм "Зайнятість" (ППП "Зайнятість").

Основне завдання ППП "Зайнятість"-- автоматизувати процес обслуговування клієнтів центру зайнятості.

Розробка і реалізація регіональних програм зайнятості. Програми зайнятості допомагають об'єднати для вирішення проблем зайнятості зусилля працівників органів державної виконавчої влади, державної служби зайнятості, представників профспілкових організацій та організацій роботодавців.

Основна мета територіальних програм зайнятості - сприяти працевлаштуванню та раціональній суспільно корисній зайнятості працездатного населення і запобігання масовому безробіттю шляхом здійснення активної політики на ринку праці та подання соціальної та матеріальної підтримки громадянам, що потребують соціального захисту.

Територіальні програми зайнятості розробляються за типовими єдиними формами і у встановлений термін з обов'язковим дотриманням принципів системного підходу до вирішення проблем зайнятості. Для цього Державним центром зайнятості розробляються методичні рекомендації щодо розробки територіальних програм зайнятості населення Автономної Республіки Крим, областей, міст Київа та Севастополя. Наказом Міністра праці від 23.07.1993р. № 53 були затверджені ці методичні рекомендації.

Основні завдання, на вирішення яких спрямовані державна і територіальні програми зайнятості, викладені у п. 2 ст. 14 Закону України „Про зайнятість населення”.

Територіальні програми зайнятості звичайно складаються з пояснювальної записки та переліку програмних дій щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення, а також додатків.

У пояснювальній записці у стислій формі узагальнюється становище на ринку праці відповідного регіону, при цьому обов'язковим елементом є розрахунковий прогнозний баланс ринку праці. Структура територіальної програми зайнятості може виглядати так:

Пояснювальна записка

Загальні положення.

Аналіз становища на ринку праці.

Практичні дії щодо сприяння зайнятості та соціального захисту населення

Стабілізація сфери прикладання праці та сприяння зменшенню прихованого безробіття.

Створення додаткових робочих місць, сприяння приватному підприємництву та самозайнятості.

Організація громадських робіт та тимчасової зайнятості.

Створення робочих місць на територіях пріоритетного розвитку.

Регулювання трудової міграції.

Удосконалення системи професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації вивільнюваних працівників і незайнятого населення.

Організація зайнятості окремих категорій населення.

Забезпечення зайнятості громадян, які потребують соціального захисту, у тому числі жінок і молоді.

Сприяння зайнятості населення, яке проживає у сільській місцевості.

Сприяння зайнятості працівників підприємств оборонного комплексу, вивільнених у зв'язку з конверсією виробництва.

Сприяння зайнятості військовослужбовців, вивільнюваних у зв'язку з реформуванням ЗС.

Сприяння зайнятості шахтарів у разі закриття шахт.

Сприяння зайнятості громадян, переселених у зв'язку з аварією на Чорнобильській АЕС.

Сприяння зайнятості населення, яке повертається в місця історичного проживання.

Соціальний захист безробітних і членів сімей, які перебувають на їх утриманні.

Удосконалення інфраструктури ринку праці.

Розвиток служби зайнятості

Наукове забезпечення програми.

Удосконалення нормативно-правового забезпечення програми.

Фінансове забезпечення програми.

Управління реалізацією програми. Контроль за її виконанням.

Крім цих обов'язкових розділів, програма зайнятості може передбачати спеціальні розділи, які містять заходи щодо вирішення окремих питань регулювання зайнятості і ринку праці, що відрізняються особливою гостротою в окремих областях, містах, адміністративних одиницях.

Фінансування заходів територіальної програми зайнятості здійснюється, в основному, за рахунок місцевої частини державного фонду сприяння зайнятості населення, а також за рахунок централізованої частини фонду, коштів місцевих бюджетів, підприємств, установ, організацій. Для здійснення розрахунків майбутніх фінансових витрат використовуються прогнозна величина мінімальної та середньої заробітної плати, вартості робочих місць у галузях народного господарства, які доводяться до регіональних центрів зайнятості Державним центром зайнятості за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів України.

Оскільки Державний центр зайнятості готував пропозиції щодо розмірів відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості населення, строки погодження уточнювалися залежно від затверджених термінів подання пропозицій до Верховної Ради України. Форма погодження та перелік необхідних документів встановлювались Державним центром зайнятості і доводились до обласних центрів зайнятості додатково.

Після прийняття Верховною Радою України Закону про Державний бюджет України, де визначались розміри обов'язкових внесків і відрахувань до Державного фонду сприяння зайнятості населення, починалось фінансування.

Згідно зі ст. 8 ЗУ про страхування на випадок безробіття кошти Фонду з 2001 р. не включаються до складу Державного бюджету України.

Практична частина

Чи правильне ствердження?

У трирівневій структурі державної служби зайнятості України Центр зайнятості Автономної Республіки Крим та Київський ЦЗ знаходяться на І базовому рівні.

У трирівневій структурі державної служби зайнятості України інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості знаходиться на І базовому рівні.

У трирівневій структурі державної служби зайнятості України районні центри зайнятості в містах знаходяться на І базовому рівні.

Державна служба зайнятості консультує громадян з питань одержання роботи, у тому числі в інших населених пунктах держави, умов і оплати праці.

Державна служба зайнятості виплачує стипендії громадянам, які за направленням служби зайнятості проходять професійну підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку.

Державна служба зайнятості проводить моніторинг рівня життя, доходів, умов і охорони праці населення.

Державна служба зайнятості готує пропозиції про доцільність і можливість залучення та використання іноземної робочої сили, сприяє іноземним громадянам у професійній діяльності.

Державна служба зайнятості розробляє порядок укладання Генеральної та галузевих угод, організовує соціальне партнерство, бере участь у вирішенні трудових конфліктів.

Профорієнтаційну роботу виконують підрозділи державної служби зайнятості.

Профінформація - це система профдіагностичного обстеження особи, спрямована на визначення ступеня її придатності до окремих видів професійної діяльності згідно з нормативами.

Громадянин, який звернувся до державного центру зайнятості одразу ж може отримати статус безробітного.

Територіальна програма зайнятості всіх територіально-адміністративних одиниць України є складовою державної програми зайнятості.

Територіальная програма зайнятості ураховує регулювання трудової міграції.

Територіальная програма зайнятості ураховує вдосконалення інфраструктури ринку праці.

Контрольні запитання для перевірки

1.Охарактеризуйте структуру державної служби зайнятості.

2. Визначте функції державної служби зайнятості.

3. Перелічте права державної служби зайнятості.

4.Викладіть основні напрями і завдання розвитку системи професійного навчання незайнятого населення.

5.На якій основі будується співробітництво служби зайнятості й органів освіти у навчанні та працевлаштуванні незайнятого населення?

6. Який існує порядок надання матеріальної допомоги під час підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації за направленням служби зайнятості?

7.У чому полягає суть ЄТОН?

8. Основні принципи ЄТОН.

9.Порядок прийому клієнтів спеціалістами ЦЗ.

10. Яка послідовність роботи з клієнтами?

11. Зміст і значення державної і регіональних програм зайнятості.

12. Структура територіальної програми зайнятості.

13. Участь органів місцевої державної виконавчої влади у підготовці та виконанні завдань територіальної програми зайнятості.



Тема 4. Механізм реалізації державної політики зайнятості у ринковій економіці

Формування механізму регулювання зайнятості та соціального захисту населення.

Механізм регулювання державної політики зайнятості передбачає, з одного боку, створення системи профпідготовки, перепідготовки та працевлаштування економічно активних громадян, а з іншого боку - забезпечення соціальної захищеності та матеріальної підтримки тих, хто лишився роботи.

Треба уяснити, що у макроекономічному регулюванні використовується традиційний набір методів прямого та непрямого впливу на зайнятість населення.

Так, у країнах Східної Європи діють закони про зайнятість, фонд сприяння безробітним, обмеження банкрутства підприємств, навчання сучасним професіям та навичкам та інше. У Югославії - так званий "Третій шлях" методами якого є вільний найом, але обмеження вивільнення працівників, проблеми зайнятості вирішуються безпосередньо трудовим колективом. У Китаї - розвиток кооперативного сектора та індивідуального підприємництва, система трудових контрактів, особливі програми зайнятості у сільському господарстві.

Слід зауважити, що в Україні, за причиною відносної схожості, економічних ситуацій, доцільно використовувати, перш за все, досвід країн Східної Європи. Розглядаючи різноманітність стратегії мікрорівневого регулювання зайнятості, слід звернути увагу на нову особливість формування попиту на ринку праці: перехід процедури найму робочої сили від укрупненої до вибіркової, селективної.

Слід уяснити, що у зв'язку із нерозвиненістю українського ринку праці, нездатністю його до саморегулювання особливого значення набуває державний вплив на зайнятість, який, перш за все, повинен бути спрямованим на забезпечення достатньої кількості робочих місць.

Найбільш перспективним для України, уявляється розширення сфери зайнятості на різних підприємствах - державних, кооперативних, акціонерних, орендних, приватних та інших.

Перевага повинна віддаватися малому підприємництву, оскільки такі підприємства більш гнучко реагують на економічну кон'юнктуру, швидко опановують технічні нововведення.

Окрім перелічених можливостей збільшення робочих місць існують й інші шляхи: збільшення коефіцієнта змінності, розповсюдження нестандартних форм зайнятості, залучення іноземного капіталу, створення умов для безперервної професійної освіти, перепідготовки вивільнених працівників.

Нарешті, треба уяснити декілька моментів, які необхідно мати на увазі при формуванні механізму регулювання зайнятості.

По-перше, механізм регулювання зайнятості слід розуміти не як зведення законів, нормативних актів, а у широкому розумінні - як спектр економічних, юридичних, соціальних та психологічних чинників, які визначають функції ринку праці. Це здійснюється через систему працевлаштування , державні програми допомоги незайнятому населенню у придбанні професійних знань, цільові програми, проведення на підприємствах політики стабілізації кадрів тощо.

По-друге, заходи, які покликані вдосконалити працевлаштування, систему підготовки, розподілу та перерозподілу кадрів та інше, здатні лише згладжувати наслідки макроекономічних диспропорцій. Тому держава здатна забезпечити підтримування лише визначеного рівня зайнятості и спрямувати знаходженню роботи. А достатність робочих місць, яка є основною метою сприяння у працевлаштуванні, повинна забезпечуватися на нових ринкових умовах, які впливають на динаміку та якість попиту й пропозиції робочої сили і розвиток системи робочих місць.

По-третє, внутрішні регулятори ринку робочої сили (на відміну від інших ринків) - це не тільки рівень цін, але й багато інших факторів соціального й соціально-психологічного характеру.

Механізм регулювання зайнятості не зможе надійно та ефективно функціонувати без інструменту соціальної захищеності працівників.

Основою усіх соціальних гарантій повинна бути реалізація права на працю та доход. Виходячи з цього, в умовах формування ринкових відносин у сфері праці об'єктом є ефективна , вільно обрана зайнятість, а суб'єктом - усе працездатне населення. Такий підхід дозволить відійти від питань захисту лише соціально уразливих прошарків населення, а розглядати систему його соціального захисту як необхідну умову відтворення робочої сили, яка включає у першу чергу підтримку зайнятості працівників, а також соціальне страхування від безробіття.

На сучасному етапі більшість вчених дотримуються думки, що підприємство повинно відповідати за ефективне використання робочої сили, а держава - за громадян. Причому, визначаючи завдання, які необхідно вирішувати централізовано, треба виходити із розуміння системи соціальної захищеності як важливої складової механізму регулювання ринку праці. Виходячи з цього, ця складова повинна включати заходи, які спрямовані на прогнозування потенційного обсягу ринку робочої сили, його стабілізацію, страхування, тощо (див. Рис. 8).

Отже, механізм державного регулювання містить в собі такі напрями: організацію системи інформації про вільні робочі місця з метою скорочення часу на пошуки роботи; організацію перекваліфікації вивільнюваних працівників; стимулювання розробок нових технологій та виробництв, опановування яких дасть змогу створити нові робочі місця; введення пільгового оподаткування малого бізнесу, що дасть змогу забезпечити роботою значну кількість незайнятого населення; розробку цільових комплексних програм зайнятості соціально незахищених груп населення; соціальну допомогу безробітним.

Механізм забезпечення зайнятості окремих категорій громадян в Україні

Особливу увагу треба звернути на механізм забезпечення зайнятості громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Категорії таких громадян означені у ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення":

а) жінки, які мають дітей віком до 6 років;

б)одинокі матері, які мають дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів;

в) молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних закладах освіти, звільнилася зі строкової військової або альтернативної служби і якій надається перше робоче місце, діти, які залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося 15 років і які за згодою одного із батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу;

г) особи передпенсійного віку (чоловіки по досягненні 58 років, жінки- 53 років);

д) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

Порядок роботи державних адміністрацій, ЦЗ щодо забезпечення додаткових гарантій працевлаштування цих категорій громадян визначено у Положенні про порядок бронювання на підприємствах, в організаціях і установах робочих місць для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, затвердженого постановою Кабміну України від 27.04.1998р. №578.

Броня - кількість робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

Квота робочих місць - закріплена норма робочих місць, у т.ч. з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту.

З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням ЦЗ бронюють на підприємствах з чисельністю понад 20 осіб до 5% загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у т.ч. з гнучкими формами зайнятості. Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії громадян, які потребують соціального захисту.

У разі скорочення чисельності або штату працівників підприємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств.

У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які потребують соціального захисту, у межах встановленої броні ДСЗ за кожну таку відмову стягує з підприємства штраф у п'ятидесятикратном розмірі неоподаткованого мінімуму доходів громадян.

Одним з важливіших напрямків політики держави є підтримка самозайнятості, до якої включається: підприємництво, фермерство, творча діяльність, індивідуальна трудова діяльність, профпідготовка, перепідготовка незайнятих громадян.

Механізм забезпечення тимчасової та часткової зайнятості

З метою забезпечення тимчасової та часткової зайнятості населення, передусім осіб, зареєстрованих як безробітні, організовують проведення оплачуваних громадських робіт на підприємствах і в організаціях комунальної власності, і за договорами на інших підприємствах, в установах і організаціях (див.ст.23. Закону України "Про зайнятість населення").

Державне управління страхуванням на випадок безробіття засновується на принципах, які визначені ст. 2. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття":

а) надання державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав;

б) обов'язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, а також добровільності такого страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно, а також громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності;

в) цільового використання коштів страхування на випадок безробіття;

г) солідарності та субсидування;

д) обов'язковості фінансування Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов'язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених цим Законом;

е) паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави, представників застрахованих осіб та роботодавців;

є) диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття;

ж) надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум, встановлений законом, допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації;

з) законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття.

Видами забезпечення згідно з даним Законом є:

допомога по безробіттю у тому числі;

допомога по частковому безробіттю;

матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки, або підвищення кваліфікації безробітного;

матеріальна допомога безробітному та працездатним особам, які перебувають на його утриманні;

допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні;

пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні;

інформаційні та консультативні послуги.

Державне управління страхуванням на випадок безробіття

Державне управління страхуванням на випадок безробіття означене статтями 8, 9, 10, 11, 12 цього Закону, на які треба звернути особливу увагу.

Отже, для управління страхуванням на випадок безробіття створюється Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України (ФЗДСС), кошти якого не включаються до складу державного бюджету України. Управління фондом здійснюється на паритетній основі державою, представниками застрахованих осіб і роботодавців. Фонд формується за рахунок держбюджету, страхових внесків, коштів, отриманих у разі фінансових санкцій, благодійних внесків та інших надходжень відповідно до законодавства України (ст.16. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття").

Кошти фонду використовуються на:

сплачування, забезпечення та надання соціальних послуг;

відшкодування Пенсійному Фонду України витрат, які пов'язані з достроковим виходом на пенсію.

створення резерву коштів Фонду.

Витрати бюджету Фонду на забезпечення виплати допомоги по безробіттю є захищеними. Фінансування цих витрат відбувається у першочерговому порядку. З метою забезпечення фінансової стабільності Фонду створюється резерв коштів Фонду, який не може перевищувати суму, необхідну для сплачування допомоги в розрахунок на місяць.

Фонд у своїй діяльності співпрацює з іншими страховими фондами, які здійснюють загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у виконанні функцій збору страхових внесків та контролю за їх сплачуванням. Страховий стаж розраховується як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто, або через рахунок роботодавця. Застраховані особи, які визнані в установленому порядку безробітними мають право на допомогу по безробіттю залежно від трудового стажу. Допомога по безробіттю сплачується з 8-го дня після реєстрації в установленому порядку в державній службі зайнятості. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. Для осіб перед пенсійного віку (за 2 роки до настання права на пенсію) тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 720 календарних днів. (ст. 22). Розмір по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати залежно від страхового стажу: (ст. 23):

до 2 років - 50 відсотків;

від 2 до 6 років - 55 відсотків;

від 6 до 10 років - 60 відсотків;

понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю особам, які звільнилися з останнього місця роботи за власним бажанням без поважних причин, призначається з 9-го календарного дня.

Фондом може також надаватися дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних у розмірі витрат на заробітну плату осіб, які прийняті за направленням державної служби зайнятості.

Права, обов'язки та відповідальність фонду, роботодавця, зареєстрованих осіб у сфері страхування на випадок безробіття

Особливу увагу треба звернути на статтю 24, цього Закону, яка враховує умови надання допомоги по частковому безробіттю. Право на допомогу по частковому безробіттю мають застраховані особи, які протягом 12 місяців, що передували місяцю, в якому почався простій, працювали не менше 26 календарних тижнів, сплачували страхові внески та в яких ці простої становлять 20 і більше відсотків робочого часу (ст. 25). Допомога по частковому безробіттю працівнику встановлюється за кожну годину простою із розрахунку двох третин тарифної ставки (складу) встановленого працівникові розряду і її розмір не може перевищувати прожиткового мінімуму, встановленого Законом (ст. 26).

Даним Законом передбачається також забезпечення незастрахованих осіб, до яких можна віднести військовослужбовців, звільнених з військової служби у зв'язку зі скороченням чисельності, або штату без права на пенсію, осіб, які шукають роботу вперше та інше. (ст. 32). Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації виплачується у розмірі допомоги по безробіттю і не підлягає зменшенню. Тривалість виплати цієї матеріальної допомоги зараховується до загальної тривалості виплати допомоги по безробіттю і не може її перевищувати.

Даний закон передбачає права, обов'язки та відповідальність Фонду, який має право застосувати фінансові санкції у разі порушення порядку сплати страхувальниками страхових внесків (ст. 34), роботодавця, який має право брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону і статуту Фонду (ст. 35), та застрахованих осіб (ст. 36) на які слід звернути увагу.

Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується.

Практична частина

Чи правильне ствердження?

Кошти ФЗДСС України не включаються до складу Державного бюджету України.

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово працюють за наймом в Україні підлягають загальнообов'язковому страхуванню на випадок безробіття.

Згідно з Законом України "Про ЗДСС на випадок безробіття" застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку звільнюються від сплати страхових внесків.

Згідно з Законом України "Про ЗДСС на випадок безробіття" застраховані особи на період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку не звільнюються від сплати страхових внесків.

Розміри страхових внесків до ФЗДСС встановлюються на 5 років.

Розміри страхових внесків до ФЗДСС встановлюються на календарний рік.

Кошти ФЗДСС не включаються до складу Державного бюджету України.

Кошти ФЗДСС включаються до складу Державного бюджету України.

ФЗДСС України на випадок безробіття є правонаступником державного фонду сприяння зайнятості населення, що ліквідується.

ФЗДСС України на випадок безробіття діє водночас із державним фондом сприяння зайнятості населення.

Контрольні запитання для самоперевірки

У чому сутність механізму реалізації державної політики зайнятості населення.

Охарактеризуйте методи державного регулювання зайнятості на макроекономічному рівні в Україні та розвинутих країнах.

Охарактеризуйте методи державного регулювання зайнятості на мікрорівні.

Які моменти слід ураховувати при формуванні механізму регулювання зайнятості?

Охарактеризуйте механізм соціального захисту працівників.

Які функції виконує система соціального захисту при наявності ринку робочої сили?

Охарактеризуйте механізм забезпечення зайнятості громадян, які не здатні на рівних конкурувати на ринку праці.

Які ви знаєте принципи страхування на випадок безробіття?

Охарактеризуйте види забезпечення страхування на випадок безробіття.

Охарактеризуйте діяльність Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

За якими напрямами використовуються кошти Фонду.

Наявність умови та тривалість виплати допомоги по безробіттю.

Від чого залежить розмір допомоги по безробіттю?

Які умови надання допомоги по частковому безробіттю?

Який розмір та тривалість виплати допомоги по частковому безробіттю?

Охарактеризуйте механізм забезпечення незастрахованих осіб.

Які права, обов'язки та відповідальність Фонду?

Які права, обов'язки та відповідальність роботодавця?

Які права, обов'язки та відповідальність застрахованих осіб?

Яку відповідальність несе роботодавець за несвоєчасне та неповне сплачування страхових внесків?

Тема 5. Методичний інструментарій прогнозування структури зайнятості та її збалансованості з кількістю робочих місць

Методичні підходи до проблеми формування прогнозів зайнятості

Прогноз масштабів вивільнення працівників із галузей народного господарства дозволяє підготуватися до їх відповідного перерозподілу з урахуванням професійної та демографічної ознаки.

У економічній літературі розглядаються шість основних підходів до проблеми формування прогнозів зайнятості:

Первинним у прогнозуванні є визначення потреби народного господарства у робочій силі, перспективні прогнози по труду засновуються на передбачених потребах галузей народного господарства у робочій силі.

Прогнозування розвитку економіки та росту народонаселення здійснюється незалежно один від одного, а потім ці прогнози порівнюються та визначається необхідне зростання продуктивності праці.

Водночас вирішується завдання задоволення виробництва у робочій силі та населення у роботі.

Передбачається розробка перспектив розвитку народного господарства, яка повинна розпочинатися не з визначення потреби у робочій силі, а з прогнозу її пропозиції.

Необхідність забезпечення певною кількістю робочих місць щорічного природного приросту трудових ресурсів та відносного надміру вивільненої робочої сили.

Обов'язкове взаємоув'язування прогнозів демографічних процесів із динамікою відтворювальної, галузевої та територіальної структури економіки, рівня продуктивності праці, зміни частки участі у суспільно корисній праці жінок, пенсіонерів тощо.

Кожний з підходів має свої позитивні та негативні риси і тому доцільно комплексно використовувати всі підходи, тобто необхідно прогнозувати три взаємопов'язані складові: трудові ресурси, зайнятість та потребу у робочій силі. Найбільш припущеним методом прогнозування є балансовий. Його сутність полягає у тому, що розподіл населення за сферами зайнятості та галузями народного господарства погоджується із ресурсами праці.

Вихідними даними для прогнозування рівня та структури зайнятості є дані демографічного прогнозу, програм науково - технічного прогресу, результати аналізу ринку праці у балансовому періоді.

Прогнозування галузевої структури зайнятості

Слід звернути увагу, на те, що прогнозування галузевої структури зайнятості у промисловості по країні та у розрізі її регіонів здійснюється за такою схемою.

1. Визначається загальна чисельність зайнятих у промисловості:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де Чзнг.і - чисельність зайнятих у народному господарстві країни у і-тому прогнозованому році (тис.осіб);

Чнас.і - чисельність населення країни у і-тому прогнозованому році (за даними демографічного прогнозу) (тис. осіб);

Кеан - коефіцієнт економічної активності населення;

Чзпром.і - чисельність зайнятих у промисловості країни у і-тому прогнозованому році (тис. осіб);

бпром.і - припущена питома вага зайнятих у промисловості у загальній їх чисельності за народним господарством у і-тому прогнозованому році.

Коефіцієнт економічної активності населення можна визначити за формулою:

Кеан=Кеапв · Кеапенс. · Кеапідл.

де Кеапв - коефіцієнт економічної активності населення у працездатному віці.

Кеапенс. - коефіцієнт економічної активності пенсіонерів.

Кеапідл. - коефіцієнт економічної активності підлітків.

Приватні коефіцієнти економічної активності пенсіонерів та підлітків розраховуються за формулами:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де Чпрац.пенс. - чисельність працюючих пенсіонерів.

Чпрац.підл. - чисельність працюючих підлітків.

Чзаг.пенс. та Чзаг.підл. - загальна чисельність пенсіонерів та підлітків відповідно.

2. Розраховується чисельність зайнятих у розрізі окремих підгалузей та виробництв галузі за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де ЧЗ.іj - чисельність зайнятих у j-тій підгалузі у і-тому прогнозованому році (тис.осіб).

біj - питома вага чисельності зайнятих у j-тій підгалузі у і-тому прогнозованому році.

Частка чисельності зайнятих у j-тій підгалузі промисловості у і-тому прогнозованому році розраховується, виходячи з результатів проведеного аналізу фактичної галузевої структури зайнятості і з урахуванням розробленого групування галузей за темпами їх розвитку та рівнем вивільнення працівників.

Групування галузей за темпами їх розвитку та рівнем вивільнення працівників надає картину структурної зміни промислового виробництва та відповідної їй динаміки зайнятості працюючих. Галузі, підгалузі та виробництва промисловості можна поділити на чотири групи: 1. такі, що скорочують обсяг виробництва; 2. які розвиваються стабільно; 3. такі, що значно збільшують обсяг виробництва; 4. які розвиваються прискорено. Виходячи з цього, можливі різні варіанти прогнозу і обирати треба найбільш ефективний.

Перевіряється умова забезпечення балансової рівності між показниками загальної зайнятості у галузі та сумою зайнятого населення за її окремими підгалузями:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де j - підгалузь; j = 1, m; m - кількість підгалузей промисловості, які розглядаються; і - прогнозований рік.

4. Визначається чисельність зайнятих у галузі, наприклад, у промисловості к-того регіону країни у і-тому прогнозованому році (Чз.к.і):

Размещено на http://www.allbest.ru/

де, Чз.і - загальна чисельність зайнятих у промисловості країни у і-тому прогнозованому році; бк.і. - частка зайнятих у промисловості к-го регіону в загальній чисельності працівників промисловості країни у і-тому прогнозованому році.

Питома вага зайнятих у промисловості к-того регіону у їх загальній чисельності по країні у і-тому році обчислюється на підставі аналізу територіальної структури зайнятості та визначення тенденції зміни у базовому періоді частки зайнятих у промисловості кожного регіону в загальній чисельності працівників у промисловості країни.

5. Перевіряється умова забезпечення балансової рівності між показниками загальної зайнятості у промисловості країни та сумою зайнятого у промисловості населення за регіонами:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де L - кількість регіонів країни.

6. За кожним регіоном країни розраховується прогнозована галузева структура зайнятості у галузях та перевіряється умова забезпечення балансової рівності між показниками загальної зайнятості у промисловості та сумою зайнятого населення за окремими її галузями:

Чз.j.к.і.= бj · Kі · Чз.к.і.;

m m

? Чз.j.к.i. = Чз.к.i.; ? бk.і. = 1,

j=1 j=1

де j - галузь промисловості;

- к - регіон країни;

- бj.k.і. - частка зайнятих у j-тій галузі у загальній чисельності працівників промисловості к-го регіону країни у i-тому прогнозованому році.

Розрахунки робляться таким же чином, що і в пунктах 2 і 3 запропонованої схеми. Здійснення заходів за прогнозами зайнятості припускає розробку прогнозів та програм перебудови сфери освіти, підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, формування ефективної системи безперервної освіти, яка відповідає вимогам ринкової економіки.

Головне завдання прогнозування та управління зайнятістю - встановлення оптимальних трудових пропорцій між чисельністю працюючих та робочими місцями. Слід уявити, що збалансованість зайнятості у суспільному виробництві за робочими місцями вимагає точного визначення робочої сили, яка використовується, оскільки система робочих місць не завжди відповідає чисельності зайнятих у виробництві. Збалансованість здійснюється на усіх рівнях суспільного виробництва - від окремого підприємства до народного господарства у цілому.

Облік робочих місць та її збалансованість з чисельністю працюючих

Збалансованість робочих місць та трудових ресурсів у регіоні здійснюється у такій послідовності:

проведення організаційно-підготовчої роботи;

узгодження чисельності працівників та кількості робочих місць між підприємствами та організаціями, які розташовані на території регіону;

розробка балансів робочих місць та трудових ресурсів по галузях;

складання зведеного балансу робочих місць та трудових ресурсів за територією.

Основою планування робочих місць є облік їх кількості у базовому періоді. Розрахунок кількості робочих місць через галузеві особливості обліку припускає їх визначення за видами.

Робочі місця першого виду визначаються за кількістю обладнання, за галузевими нормами обслуговування.

Робочі місця другого виду визначаються за нормативною трудомісткістю, за технологічними картами, за зонами обслуговування, за робочими постами.

Робочі місця третього виду визначаються за нормативами чисельності, згідно зі штатним розкладом.

Загальна кількість робочих місць у плановому періоді у середньорічному обчисленні визначається за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де Мп - загальна кількість робочих місць на початок планового періоду (визначається за результатами обліку);

- Мвв - введення робочих місць у плановому періоді у середньорічному обчисленні;

-Мвив - виведення робочих місць у плановому періоді у середньорічному обчисленні.

Припустимо, в економіці діють фірми загальною кількістю N фірм, які розподіляються на дві групи: у фірмах (1гр.) з 1 по m зайнятість(Е) збільшувалася, у той час, коли у фірмах (2гр.) з m+1 по N - скорочувалася. Для фірм 1 групи розраховується коефіцієнт створення робочих місць (Квв):

де - різниця між чисельністю зайнятих на кінець та початок періоду по підприємствах 1 групи;

- загальна чисельність зайнятих в економіці на початок періоду.

Коефіцієнт Квв свідчить про те, яку частку від загальної кількості робочих місць в економіці складають створені (введені) робочі місця.

Аналогічно визначається коефіцієнт ліквідації (виведення) робочих місць (Квив):

Цей коефіцієнт показує, яку частку від загальної кількості робочих місць в економіці складають ліквідовані робочі місця. Різниця між цими коефіцієнтами відбиває показник темпу приросту зайнятості або коефіцієнт чистої зміни зайнятості (ДE):

Масштаби загального перерозподілу робочих місць в економіці вимірюються коефіцієнтом валового обігу робочих місць (Кворм):

Різниця між коефіцієнтом валового обігу робочих місць і абсолютним значенням коефіцієнта чистої зміни зайнятості являє собою коефіцієнт надмірного обігу робочих місць (Кнорм.):

Цей коефіцієнт відбиває перевищування обігу робочих місць над тим мінімумом, який був би достатнім, щоб забезпечити фактичний приріст зайнятості в економіці.

Основою визначення планової кількості робочих місць (Мпл) є плановий вихід (знімання) продукції (V) з одного робочого місця (Зп):

де Зф - фактичне знімання продукції з одного робочого місця, яке досягнуто у базовому році;

Іпп - індекс росту продуктивності праці;

Ізм - індекс коефіцієнта змінності роботи робітників у плановому періоді.

Фактичне знімання продукції визначається за такою формулою:

У структурних підрозділах підприємств, де випуск продукції та підвищення продуктивності праці не планується, кількість робочих місць на плановий період (Мпл) визначається:

де Ч пл. - планова чисельність працюючих;

Ку.пл. - коефіцієнт укомплектування робочих місць працюючими у плановому періоді.

Ку.пл. розраховується як добуток фактичного коефіцієнта укомплектування

(Ку.ф.) на індекс росту коефіцієнта змінності роботи обладнання (робочих) (Ізм.) планового періоду:

Ку.ф. розраховується за формулою:

Нормативна кількість робочих місць (Мнор.) визначається на підставі планової чисельності робітників та службовців (Чпл) та нормативного коефіцієнта укомплектування робочих місць (Ку.н.р.м.):

Слід уявити, що показники руху робочих місць пов'язані з більш традиційними показниками руху робочої сили - коефіцієнтами найму (Кн) та вибуття (Квит) тотожністю (S):

Сума показників найму та вибуття дає коефіцієнт валового обігу робочої сили (Кв.о.р.с.)

З цього можна визначити і коефіцієнт її холостого обігу (Кхо):

За допомогою цього коефіцієнта оцінюється та частина переміщення робочої сили, яка не була пов'язаною з перерозподілом робочих місць.

Ще одною важливою характеристикою потоків на ринку праці є частка працівників, котрі мають стаж роботи на робочих місцях, які вони займають менш ніж один рік (Кст). Різниця між цим показником та коефіцієнтом, створення робочих місць характеризує, наскільки великою була частка старих робочих місць (Кст.р.м.), на яких протягом обстеженого періоду відбувалася зміна працівників, які їх займали:

Отже, чим більша тривалість обстеженого періоду тим більшою є розбіжність між обігом робочої сили та обігом робочих місць. Відповідність кількості робочих місць та чисельності працівників оцінюється показником ступеня збалансованості робочих місць та працюючих (К35).

Цей показник розраховується:

як відношення планової та фактичної чисельності персоналу до чисельності яка потрібна для укомплектування усіх робочих місць з нормативною змінністю:

як добуток ступеня збалансованості у поточному періоді (Кзб.ф.) на індекс росту коефіцієнта змінності роботи обладнання (робітників) до нормативного (планового) рівня (Ізм.пл.):

Узгодження чисельності та використання працюючих на підприємствах (в організаціях) з територіальними органами управління закінчується розрахунками надміру (+) або нестачею (-) кількості робочих місць за умови роботи з нормативною змінністю:

Отримані дані є вихідною базою для розробки територіальних балансів робочих місць та трудових ресурсів. За допомогою таких балансів обґрунтовуються заходи, які спрямовані на ефективне використання основних фондів та трудових ресурсів, організацію багатозмінної роботи підприємств, погодження діючих та знов уведених робочих місць із чисельністю працюючих у масштабі регіону та забезпечення повної зайнятості населення.

Територіальне забезпечення збалансованості робочих місць та трудових ресурсів

Територіальний зведений баланс робочих місць та трудових ресурсів розробляється за формою, яка наведена у таблиці 4.

Однією з головних вимог, які необхідно враховувати при розробці балансів є досягнення повної збалансованості кількості робочих місць та чисельності працівників у короткі терміни. Слід відзначити, що в умовах ринкової економіки з появою та розвитком різних форм підприємницької діяльності складання зведеного балансу ускладнилося. Однак, ці труднощі тимчасові, оскільки і підприємницькі структури розуміють необхідність участі в укомплектуванні робочих місць через надання необхідної інформації.



Таблиця 4 - Зведений баланс робочих місць та трудових ресурсів на …. рік (по території) (країни) (тис. осіб.; тис. робочих місць)

Показники	Шифр строки	Звітний рік	Поточний рік (план)	Рік, який планується (проект плану)
		План	Звіт
А	Б	01	02	03	04
1	2	3	4	5	6
Загальна кількість робочих місць у суспільному господарстві - усього	01
З них впровадження нових робочих місць	02
Трудові ресурси (з урахуванням механічного руху)	03
Загальна чисельність працівників, які зайняті у суспільному господарстві - усього -	04
З них впровадження нових робочих місць	05
Кількість робочих місць з нормативною змінністю усього -	06
З них впровадження нових робочих місць	07
Ступінь збалансованості робочих місць та працівників (коефіцієнт).	08
Надмір (нестача) робочих місць за підприємствами, організаціями, які розташовані на території. Надмір (нестача) робочих місць по території.	09

Практична частина

Чи правильне ствердження?

Збалансованість робочої сили та робочих місць на рівні підприємства може бути досягнуто за допомогою міжгалузевого перерозподілу чисельності зайнятих з урахуванням пріоритетності галузей.

Збалансованість робочої сили та робочих місць на рівні регіону може бути досягнуто за допомогою оптимізації кількості робочих місць на підприємстві.

Збалансованість робочої сили та робочих місць на рівні галузі може бути досягнуто за допомогою забезпечення максимального виходу продукції з кожного робочого місця.

...