Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

ОСНОВИ СЕРТИФІКАЦІЇ

Конспект лекцій

Харків 2000

ВСТУП

Сертифікація продукції, товарів і послуг є одним з важливіших механізмів управління якістю, що дає змогу об'єктивно оцінювати продукцію, підтвердити споживачеві її безпечність, організувати контроль за відповідністю продукції, процесів і послуг вимогам екологічної чистоти. Кінцева мета вивчення цієї дисципліни - надання гарантії безпеки тим, хто живе сьогодні і збереження сприятливого середовища тим, хто житиме завтра. Наявність сертифіката, що засвідчує якість продукції, процесів та послуг, і результати випробувань її у визнаних випробувальних лабораторіях (ВЛ) сьогодні є обов'язковою умовою виходу на внутрішній та зовнішній ринки.

В умовах переходу України до ринкових відносин, які супроводжуються зміною форм власності на засоби виробництва і загостренням економічної ситуації, найважливішою задачею є сертифікація вітчизняної продукції як шлях забезпечення її конкурентоспроможності на внутрішньому та світовому ринках. Актуальність вивчення дисципліни виходить з мети сертифікації продукції, товарів і послуг, адже реалізація товарів на збитувому ринку в наш час неможлива без неї. Роль її зростає, бо наявність сертифікату або знаку відповідності засвідчує безпеку виробу для споживача і є однією з форм захисту його прав.

1 Принципи і форми сертифікації

сертифікація стандартизація якість

Важливою проблемою становлення економіки України є створення національної системи сертифікації [1], що відповідає сучасним вимогам і визначається міжнародними організаціями. Наявність сертифіката відповідності не гарантує високої якості продукції, оскільки він підтверджує відповідність продукції вимогам конкретного стандарту [2]. Висновок про рівень якості продукції можна зробити лише з урахуванням оцінки рівня вимог цього стандарту, але в умовах відповідності продукції стандартам високого рівня її сертифікація дає можливість підприємствам - виробникам підняти довіру до якості виробів; розширити ринок збуту; забезпечити рекламу і збільшити обсяги продажу; позбавитися конкуренції з боку виробників несертифікованої продукції. Для споживачів сертифікація корисна тим, що захищає людину від небезпечної для життя і здоров'я продукції, послуг, полегшує її вибір, сприяє підвищенню якості продукції [3].

Проведення сертифікації базується на принципах :

- об'єктивності і незалежності від виробника і споживача;

- забезпечення достовірності інформації про об'єкт сертифікації;

- дотримання права заявника вибирати орган з сертифікації (ОС) й ВЛ;

- відповідальності учасників сертифікації;

- відкритості інформації про результати сертифікації або про припинення терміну (скасування) сертифіката (знака) відповідності;

- професійності випробувань;

- відсутності дискримінації стосовно іноземних заявників;

- застосування методів випробувань з урахуванням особливостей об'єкта сертифікації, його виробництва і споживання [2];

- використання у діяльності з сертифікації рекомендацій і правил ІСО/МЕК, регіональних організацій, положень міжнародних стандартів та інших норматівних документів (НД);

- обов'язкового визнання акредитації закордонних ОС і ВЛ, сертифікатів і знаків відповідності на основі багатосторонніх і двосторонніх угод, у яких бере участь Україна;

- забезпечення конфіденційності інформації, що складає комерційну та-ємницю для виробника або власника товару;

- розширення кола учасників сертифікації за рахунок притягнення товариств споживачів і торгово-промислових палат.

Основними формами сертифікації є сертифікація третьою стороною, самосертифікація і сертифікація, здійснювана споживачем.

У вітчизняному термінологічному стандарті ДСТУ 2462 - 94 наведене визначення сертифікації, як дії, що проводить ОС як «третя сторона» - арбітр, а не виробник - «перша сторона» і не покупець - «друга сторона». У норма-тивному документі (НД) ІСО/ МЕК Настанова 2 - 92 вказується, що сертифікація - це «дія третьої сторони, яка доводить забезпечення впевненості у тому, що належним чином ідентифікована продукція, процес або послуга відповідає конкретному стандарту або іншому НД».

Самосертифікація здійснюється підприємством - виробником або об'єднанням виробників, зареєстрованих у встановленому порядку в органах Держстандарту України, що засвідчується сертифікатом або сертифікаційним знаком. Вона досить поширена в країнах Західної Європи і США. В Україні та Росії використовується мало.

Самосертифікація повинна відповідати умовам:

- повне і точне дотримання вимог до продукту, запропонованого стандартами, технічними умовами, договорами, контрактами тощо;

- сучасний рівень системи комплексності випробувань і контролю якості виробленого продукту від сировини до пакування і маркування товару;

- економічна та юридична відповідальність виробника за якість серти-фікації і достовірність сертифіката;

- доступність інформації про застосовані методи випробувань, системи контролю якості з правом спостереження за процесом сертифікації.

Сертифікація, здійснювана споживачем, за базовими умовами прове-дення практично збігається із самосертифікацією, але проводиться дуже рідко, тому що потребує технічної оснащеності перевірочних і випробувальних робіт, належної кваліфікації персоналу, сучасних методик, акредитації Держстандарту України, що більшості підприємств вирішити сьогодні практично неможливо.

У недавньому минулому (середина 80-х рр.) функції з сертифікації здійснювала служба внутрішнього контролю продукції, що входить на підприємство, і служба вихідного контролю. Але цей захід не знайшов системного і комплексного продовження в організації промислового вироб-ництва й у сфері послуг з об'єктивних і суб'єктивних причин.

Сертифікація розглядалася як єдність складових її задач [4]:

- створення необхідних умов для виробництва сертифікованої продукції;

- організаційно-контрольне забезпечення сертифікації продукції на стадії експлуатації виробу відповідно до вимог НД;

- економічне забезпечення сертифікації на основі регулювання макро- і мікросередовищ маркетингу (ДСТУ 3294-95);

- технічне забезпечення сертифікації на базі удосконалення технології виробництва, організації праці, безпеки та екологічності продукції.

Мета будь-якої форми сертифікації полягає у вирішенні питань:

- необхідності підвищення конкурентоспроможності товару, його здатності завоювати визначену частину ринку;

- прагненні підтвердити безпеку товару для споживачів і навколишнього середовища.

Реалізація поставлених цілей досягається за допомогою обов'язкової сертифікації, в основі якої - критерій безпеки, що є обов'язковою вимогою сертифікації (добровільної сертифікації також). Це означає підвищення конкурентоспроможності товару. Проведення обов'язкової сертифікації в країні регламентується Законом України «Про захист прав споживачів». Результатом обов'язкової сертифікації продукції є наявність сертифіката і знаку відповідності, проставленого на продукції.

Згаданою вище Настановою ІSО / МЕК чітко регламентується система сертифікації продукції та послуг. Для вирішення проблеми нормативного забезпечення послуг у Держстандарті України функціонує спеціальний комітет (ТК - 93) «Управління якістю і забезпечення якості». Нині в Україні діють ДСТУ ISO 10011-1-97, ДСТУ ISO 10011-2-97 і ДСТУ ISO 10011-3-97. У Росії в сфері послуг діє ГОСТ Р 50691-94, підготовлений на основі стандартів ІSО серії 9000, що забезпечує нормативне регулювання послуг. Нормативне регулювання якості послуг має два рівні: перший - державне регулювання за допомогою стандартів, санітарних правил і норм (СанПіН); другий - ініціативний, що виходить і залежить від підприємства - виробника послуг та обумовлений його комерційними інтересами і бажанням розширити й зміцнити становище на визначеному сегменті ринку. Доповнюючи один одного і вирішуючи відповідні задачі, кожний з них формує в сукупності цілісну систему обслуговування споживачів на основі підвищення якості послуг.

Держстандарт України акредитував понад 700 ВЛ і 134 ОС, а Держстандарт Росії - 1796 ВЛ і 652 ОС [5].

Система сертифікації (certification system) - це система, що має власні правила процедури й управління для проведення сертифікації відповідності (ДСТУ 2462-94). Системи сертифікації можуть діяти на національному, регіональному і міжнародному рівнях. Вітчизняна система сертифікації продукції УкрСЕПРО [1] містить відповідні стандарти, систему акредитованих Держстандартом ОС, ВЛ, центрів, НДІ, територіальні органи Держстандарту, систему випробувань продукції, видачу сертифіката. Обов'язковою умовою для ОС є об'єктивність випробувань і обгрунтована на їхній основі оцінка продукції.

Сертифікаційні випробування (сertification test) - контрольні випро-бування продукції, проведені з метою установлення відповідності характеристик, її властивостей національним і (або) міжнародним НД.

Виробнича та комерційна діяльності виділяють види сертифікатів [5]:

1) сертифікат відповідності;

2) сертифікат гігієнічний;

3) сертифікат якості;

4) сертифікат безпеки;

5) карантинний (ветеринарний) сертифікат;

6) сертифікат (свідчення) походження;

7) фітосертифікат.

Відповідно до стандартизованої термінології, сертифікат відповідності (certification of conformity) - документ, виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забезпечується необхідна впевненість у тому, що потрібним чином ідентифікована продукція, процес чи послуга відповідали конкретному стандарту чи іншому НД (ДСТУ 2462-94).

За правилами ISO і відповідно до Настанови 2 ІSО від 1992 р. «Загальні терміни і їхні визначення у галузі стандартизації, сертифікації й акредитації ВЛ» суть подана в такому формулюванні: «Сертифікація на відповідність являє дію, проведену з метою підтвердження за допомогою сертифіката відповідності або знака відповідності, що виріб або послуга відповідає визначеним стандартам або технічним умовам».

Під час оцінювання можливості використання додаткових документів враховують специфіку продукції, ступінь її потенційної небезпеки, обсяг і тривалість виробництва продукції, стабільність умов виробництва, репутацію підприємства щодо якості продукції, що сертифікується, якість вико-ристовуваних комплектуючих виробів і матеріалів, ступінь довіри оцінкам, даних сторонніми організаціями тощо.

У залежності від видів продукції, що сертифікується, використовуються додаткові документи:

- протоколи випробувань (приймальних, періодичних, інспекційних тощо);

- гігієнічний висновок (сертифікат);

- документ територіальної служби Держсаннагляду про санітарно-гігієнічний стан виробництва;

- сертифікат пожежної безпеки (на продукцію);

- сертифікати (декларації про відповідність) постачальників комплекту-ючих виробів і матеріалів, тари, упаковки;

- паспорт поля або сертифікат якості грунтів земельної ділянки, виданий агрохімічною службою;

- висновок регіонального центру станції захисту рослин і агрохімічної служби про застосування засобів хімізації (добрив, пестицидів, стимуляторів росту, біопрепаратів, меліорантів);

- висновок органу з карантину рослин у випадку проведення опрацювання проти карантинних об'єктів;

- ветеринарний сертифікат (свідчення);

- закордонні сертифікати на продукцію, системи якості постачальника;

- сертифікат походження;

- протоколи випробувань у закордонних лабораторіях;

- технічна документація виробника (конструкторська, технологічна, екс-плуатаційна тощо).

Крім перерахованих за рішенням ОС можна використовувати інші документи, що не викликають сумнівів у достовірності інформації, яка наведена в них.

Ветеринарний сертифікат відповідно до ГОСТ 18861-73 - санітарний документ, що засвідчує незараженість імпортованої (експортованої) худоби та птиці (живої і битої), продуктів їхньої переробки і який підтверджує, що вони походять з районів, благополучних щодо гостро заразних захворювань.

Останнім часом даний вид сертифікатів дуже часто згадується у пресі в зв'язку з постачаннями в країну з Великобританії яловичини, зараженої губчастим енцефалітом - коров'ячим сказом. При залежності внутрішнього ринку від імпортних постачань «червоного» м'яса - яловичина, свинина, баранина і «білого» - птиця, питання ветеринарної сертифікації мають важливе значення. Необхідно враховувати, що найближчими роками ситуація не поліп-шиться, тому що споживання птиці в м'ясному раціоні українця складає тільки 16 кг/ рік, а в США - 45 кг/ рік на людину. Питання імпорту м'ясних продуктів у країну і видачі на їхній ввіз сертифікатів вирішуються Департаментом ветеринарії Агропромислового комплексу України за переліком країн, що входять у Міжнародне епізоотичне бюро (МЕБ нараховує у складі 144 країни світу).

Сертифікат (свідчення) походження товару - документ, що видається компетентним органом у країні експортера (наприклад, Торгово-промисловою палатою або її підрозділами на території країни), що відповідально засвідчує країну походження товару. Сертифікат може містити також декларацію виробника, продуцента, постачальника, експортера або іншої компетентної особи. При цьому використаний у сертифікаті термін «країна» може включати групу країн, регіон або якусь частину країни [6].

Фітосертифікат - Bill of health, який названий у нашій країні карантинним сертифікатом (ГОСТ 18861-73), - санітарний документ, який засвідчує, що імпортовані (експортовані) рослини, плоди й овочі не заражені шкідниками і хворобами, обговореними в контракті, і походять з районів, благополучних у карантинному відношенні. Карантин рослин здійснюється відповідно до постанови Уряду від 23 серпня 1992 р. № 268 «Про державну службу щодо карантину рослин», що відповідають стандартам, інструкціям і «Правилам з охорони території від карантинних шкідників, хвороб рослин і бур'янів». Карантинні заходи поширюються на такі вантажі і матеріали (підкарантинні матеріали - додаток А КНД 50-050-95):

- насіння і посадковий матеріал сільськогосподарських, лісових і декоративних культур, рослин і їхніх частин (черешки, цибулини, бульби, коренеплоди, рослини, зрізи квітів тощо);

- свіжі овочі, плоди, ягоди;

- продовольче, фуражне і технічне зерно і продукти його переробки, копру, солод, шрот, макуху, волокно бавовника, льон та інші прядильно - волокнисті культури, а також шкіру - сировину та вовну;

- рис, горіхи, борошно, арахіс, крупу, каву в зернах, какао - боби, тютюн-сирець, прянощі, чай, сушені плоди, спеції, цукор-сирець;

- тару, деревину, пакувальні матеріали, моноліти, вироби з рослинних матеріалів.

Крім того, карантинні заходи поширюються на: транспортні засоби, що прибули з інших держав; помешкання, де складуються підкарантинні матеріали; сільськогосподарські і лісові угіддя.

Фітосанітарний контроль підкарантинних вантажів і транспортних засобів у пунктах пропуску їх через державний кордон провадиться одночасно з митним оглядом до розвантажувальних операцій, а також по завершенні вантажно - розвантажних робіт.

Для одержання імпортних карантинних дозволів організації, що імпортують, зобов'язані не менш ніж за 30 діб до початку контракту подати до Державної інспекції з карантинних рослин заявку з такими відомостями:

- назви підкарантинних матеріалів і їхня кількість (окремо за кожном видом), призначених до ввозу або транзиту через територію; призначення і місце використання матеріалів (адреса, а для транзитних вантажів - маршрут і країна призначення);

- назви країн, з яких передбачається імпорт підкарантинних матеріалів або транзит, а також назва країн походження;

- призначені терміни прибуття підкарантинних матеріалів або терміни транзитного перевезення;

- назви прикордонних пунктів (порти, пристані, залізничні станції, аеропорти, автостанції тощо), через які будуть ввозитися ці вантажі, або назви прикордонних пунктів ввозу і вивозу транзитних вантажів.

До заявки додається копія реєстраційного посвідчення з вказівкою права заняття даним видом діяльності. Карантинний сертифікат видається на кожну транспортну одиницю. Якщо підкарантинні матеріали обеззаражувались, то в карантинному сертифікаті вказуються місце проведення даної процедури, назва хімікату, яким обеззаражувалася продукція, дозування, експозиція і дата операції.

Гігієнічній сертифікат - документ, що підтверджує, що зроблена і запропонована на продаж продукція не є потенційно небезпечною для споживача, не чинить несприятливого впливу на здоров'я людини при її використанні. Даний документ у країні з'явився на початку 1995 р. як додатковий захід, спрямований на підвищення вимог до якості ввезених з-за кордону або вироблених у країні продуктів. Фактично це той самий сертифікат відповідності безпеки продукції, що видається органами Держстандарту. Відмінність полягає в тому, що сертифікат відповідності є єдиним документом, що дозволяє оформити імпортну продукцію при ввозі, проте продати цю продукцію в магазинах або через оптову мережу без наявності гігієнічного сертифіката вже не можна. Відповідно до постанови головного санітарного лікаря «сертифікати відповідності, що видаються органами Держстандарту й уповноваженими ним службовцями ОС, є підставою для пропускання продукції через кордон; вони визнаються недійсними в тих випадках, коли в них не зазначені реквізити гігієнічних сертифікатів». При розробці документа його автори спеціально вказують на те, що не може бути допущена до виробництва, постачання, використання й реалізації, а також до сертифікації харчова й алкогольна продукція, яка не пройшла попередньої гігієнічної оцінки і не отримала позитивного висновку органів держсанепідслужб. Порядок видачі гігієнічних сертифікатів за основними положеннями базується на тих самих нормативних положеннях, що й порядок видачі сертифіката відповідності.

Для одержання сертифіката на виробництво продукції необхідно подати поряд із заявкою-декларацією такі документи:

- технологічні інструкції й інші НД, що регламентують технологію виробництва продукту;

- технічну документацію з організації виробництва;

- повну рецептуру призначеної до виробництва продукції;

- акт санітарного обстеження виробництва територіальним центром Держсаннагляду з висновком лікаря про відповідність підприємства вимогам гігієнічного сертифіката;

- зразки продукції, відібрані санітарною службою із супровідними документами.

У тому випадку, якщо мова йде про сертифікацію продукції, яка імпортована, у комісію необхідно подати:

- контракт із фірмою-постачальником товару;

- сертифікат фірми-виробника товару, виданий уповноваженим на це органом країни-виробника;

- вантажну митну декларацію;

- сертифікат незалежної лабораторії країни-постачальника.

При наявності документів і їхньої відповідності вимогам гігієнічний сертифікат видається на час дії контракту.

Оплата послуг з видачі сертифіката здійснюється на основі заявки після оплати заявником за прейскурантом вартості сертифікаційних робіт і включає :

- компенсацію витрат, пов'язаних з лабораторними іспитами;

- відшкодування витрат за аналізом результатів іспитів;

- компенсацію витрат часу на їхнє проведення;

- оплату експертів, що залучаються для підготовки висновку;

- власне видачу сертифіката;

- наступний нагляд за сертифікованою продукцією тощо.

Звичайно ці витрати не перевищують 3 % собівартості продукції, що сертифікується. При подачі й оформленні заявки-декларації обов'язково вказується схема сертифікації, що декларант передбачає реалізувати. У вітчизняній сертифікації відбувається зсув акцентів від сертифікації продукції до сертифікації використовуваних на підприємствах систем забезпечення якості. Після позитивного проходження процедури сертифікації товари або послуги одержують право бути маркірованими знаком відповідності.

Знак відповідності в галузі сертифікації (mark of conformity for certification) - захищений в установленому порядку знак, використовуваний або виданий згідно з правилами системи сертифікації, який вказує, що забез-печується необхідна впевненість у тому, що дана продукція, процес чи послуга відповідають конкретному стандартові чи іншому НД (ДСТУ 2462-94). Знаки відповідності наведені на рис. 1.1 (а, б, в). Знак відповідності може бути проставлений на невід'ємній частині якогось виробу, на упаковці (для сипучих продуктів або рідин) або в супроводжувальній документації при покупці товарів на вагу. Знак відповідності надається цілком відповідно до його зображення, яке встановлене в системі сертифікації УкрСЕПРО. Не при-пускається надавати окремі елементи його зображення. Маркування продукції знаком відповідності має здійснюватися тільки уповноваженими на це посадовими особами. Виріб - носій знака відповідності закріплюється на продукції або тарі засобом, що виключає можливості повторного використання виробу-носія знака відповідності. При невідповідності конкретних одиниць продукції встановленим обов'язковим вимогам і наявності можливості її використання за іншим призначенням, що припускає така невідповідність, маркірування продукції знаком відповідності не проводиться. Якщо маркірування такої продукції здійснюється в ході технологічного процесу, маркірування повинне бути виключене.



а)

б)

в) місце нанесення позначення /коду/ органу з сертифікації

Рисунок 1.1 - Знаки відповідності

На рис. 1.2 наведені знаки відповідності, якими маркірують безпечні електротовари на прикладі деяких країн Європи. Наявність такого знака дозволяє будь-якій країні заощадити значні суми при зовнішньоторгівельних операціях. Тому країни прикладають зусилля для укладання відповідних договорів щодо визнання сертифікатів безпеки з рядом головних країн (США, Францією, Німеччиною, Ізраїлем, Сінгапуром тощо). За проставленим знаком покупець може самостійно відрізнити сертифікованій товар від несертифі-кованого або ж відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» ознайоми-тися з документацією, яка супроводжує товар, що обов'язково повинна бути у продавця при продажу [7].

Іноді товари позначаються знаками відповідності, виконаними у вигляді райдужних голограм, які називають голограмами Бентона. Для покупця наявність такого знака маркірування повинна означати придбання якісного товару. На думку спеціалістів, використовувана голографічна технологія практично не підлягає підробці, хоча це далеко не так. Ініціатива з загальної сертифікації також не дозволяє досягти очікуваного результату - створити перепону для фальсифікаторів продукції. Причин тут декілька [7]. По-перше, посилання на неповторність голограм Бентона сьогодні вже не переконують. Дійсно, десять років тому технічні можливості не дозволяли підробити «райдужну картинку», і німецькі в'їзні візи, оснащені голограмами, були найнадійнішими у світі. Але підприємливість та ініціатива закордонних, та й вітчизняних піратів від голографії, усунули це відставання. Компанія «Microsoft» два роки тому спробувала за допомогою голограм захистити нові програмні продукти від піратів, але гонконгські пірати від комп'ютерної індустрії протягом одного місяця зуміли відтворити точну копію фірмової голограми. Вітчизняні пірати також «на висоті» - наприклад, виробництво фальшивих «Віза - карт», оснащених голограмами, досягло значних розмірів у країні тільки протягом одного року. По-друге, голографічній знак - не одноразова акцизна марка, а фактично товар багаторазового використання, тому що не рветься і не знищується при скресанні товару, а відклеюється і переклеюється з одного товару на інший. По-третє, механізм сертифікації продукції даними знаками відповідності не розроблений і не ясно, як нові маркувальні знаки будуть сполучатися з існуючою системою сертифікації. По-четверте, виготовлення знака і пов'язані з цим витрати, витрати на транспортування до місць використання, придбання додаткових технічних засобів з ідентифікації знака в лабораторіях Держстандарту України (головна організація по тих знаках, що вводяться) лише призведе до подорожчання товарів. Конкурсного добору виготовлювачів уряд не припускає, затвердивши право на виготовлення маркувальних голограм за спеціалізованими підприємствами. По-п'яте, виробничі можливості даних підприємств і звичайні для країни організаційні непогодженості не дозволять своєчасно реалізувати дану постанову (один тільки ринок алкогольної продукції досягає 1 млрд. пляшок у рік) для груп товарів, перерахованих у постанові уряду по груповій номенклатурі ЗЕД. Це створить додаткові труднощі як у сфері виробництва, так і в обігу товарів. По-шосте, необхідно враховувати, що масштаби сертифікації в країні при відносній численності фахівців із стандартизації дотепер лишають бажати кращого. Цьому є причини: дефіцитність ринку і слабкий інтерес виробників до поліпшення якості продукції; прагнення виробників забезпечити «виживання» підприємств за рахунок зниження цін продукції; стабілізація виробництва потребує інвестицій і, як правило, у валюті, що робиться поки тільки за рахунок продажу неякісних товарів за зниженими цінами і без необхідної сертифікації.

Проте поза залежністю від прийнятої системи маркірування політика держави у сфері сертифікації продукції припускає наявність у кожного виробу, що надходить на ринок, сертифіката. Не усі вироби повинні підлягати сертифікації, а лише визначена кількість зразків. Після чого при позитивному результаті випробувань виробник маркірує партію знаком відповідності і відповідає за безпеку для споживача виробів. Термін дії сертифіката встановлюється ОС і не перевищує для товарів, що випускаються серійно, трьох років. Проте кількість неякісних товарів на вітчизняному ринку зменшується, на жаль, дуже повільно. Основна причина цього полягає в недосконалості системи сертифікації. Кількість ОС і ВЛ, акредитованих Держстандартом, незначна. Технічний рівень оснащення лабораторій не може бути визнаний задовільним, у результаті чого час випробувань невиправдано збільшується. Сертифікат, що видається заявнику органами Держстандарту, найчастіше перевищує за терміном дії реальні терміни реалізації товарів. Це дозволяє здійснювати нечесні маніпуляції з товаром, використовуючи сертифікат неодноразово, але вже з іншою партією товару.

У результаті на ринок може надійти товар, що не пройшов сертифікацію, але має сертифікаційний документ. Даний документ видається на конкретний вид продукції, підтверджуючи, що при виробництві товару немає відхилень від установлених нормативів. Регламентовані умови щодо виготовлення продукції витримані, виробництво й організація праці робітників знаходяться в межах норм. Приміром, останнім часом на ринку з'явилася велика розмаїтість імпортних водяних електронасосів, що мають знак міжнародної сертифікації. Даний маркувальній знак (виконаний у вигляді стилізованої букви Z) надається за рішенням Товариства з сертифікації в Європі (Gesellschaft fur Zertifizirung in Europe), проте його наявність ще не говорить про безпеку для споживача. За існуючими у країні положеннями устаткування, що застосовується в практиці господарсько - питного водопостачання, повинно одержати гігієнічній сертифікат від органів Держсанепіднагляду на підставі гігієнічної оцінки за результатами його випробувань. Відповідно до існуючого положення у випадку виявлення торговою інспекцією при продажу в торговій мережі неякісного товару накладаються штрафні санкції, але не до юридичної особи - власника товару, а до реалізатора товару. Дане положення не може бути визнано правильним і потребує зміни в частині підвищення відповідальності постачальників неякісних товарів.

Якщо заявник бажає опротестувати заходи щодо його заявки на сертифікацію продукції, визнання сертифіката або рішення про скасування ліцензії, він повинен подати письмову апеляцію до ОС продукції не пізніше одного місяця після одержання повідомлення про прийняте рішення [1,4]. Подання апеляції не зупиняє дії прийнятого рішення. Для розгляду кожної апеляції створюється апеляційна комісія. Апеляція розглядається апеляційною комісією ОС продукції не пізніше одного місяця після її одержання.

Апеляційна комісія для розгляду апеляції повинна мати такі документи:

- апеляцію заявника;

- листування щодо спірного питання між заявником, ВЛ та ОС продукції;

- протоколи випробувань продукції;

- зразки або фотознімки продукції;

- технічну документацію на продукцію в разі необхідності.

Документація надається членам апеляційної комiciї ОС продукції не пізніше, як за два тижні до засідання комісії. Заявник має право бути заслуханим на засіданні комiciї. Апеляційна комісія розглядає спірні питання конфіденційно. Під час прийняття рішення мають бути присутні тільки члени комiciї в повному складі. Апеляційна комісія, як правило, приймає одне з таких рішень: а) видати сертифікат (ліцензію); б) відмовити у видачі сертифіката (ліцензії); в) скасувати видану ліцензію. Рішення комiciї письмово доводиться до відома заявника та ОС продукції. Витрати, пов'язані з розглядом апеляції, несе кожна із сторін. У разі незгоди з рішенням апеляційної комiciї заявник має право звернутися до комiciї з апеляцій Національного ОС.

Контрольні питання та завдання

На яких принципах базується сертифікація ?

Які основні форми сертифікації ? Чим вони відрізняються ?

Що таке самосертифікація ?

На які види поділяється сертифікація ?

Що таке система сертифікації ?

Наведіть визначення “ветеринарного сертифіката”, “фітосертифіката”, “гігієнічного сертифіката”.

Наведіть правила заповнення сертифіката відповідності.

Наведіть приклади вітчизняних і зарубіжних знаків відповідності

Наведіть правила та недоліки маркування вітчизняної і зарубіжної продукції.

КрИтерії ТА умови сертифікації

Обов'язкова сертифікація продукції проводиться на відповідність до обов'язкових вимог НД, які зареєстровані у встановленому порядку, а також до аналогічних вимог міжнародних і національних стандартів інших держав, що введені в дію в Україні [1]. У НД на продукцію, які застосовуються під час обов'язкової сертифікації, повинні ясно та однозначно наводитись технічні вимоги, що підтверджуються сертифікацією. Норми та дозволені відхилення слід задавати таким чином, щоб забезпечувалась можливість їх вимірювання з заданою або відомою точністю під час випробувань. Вступна частина НД або розділ «Галузь використання» мають містити вказівку щодо можливості використання документу для сертифікації (наприклад, «стандарт придатний для обов'язкової сертифікації»). У НД на продукцію, які застосовуються під час обов'язкової сертифікації, в спеціальному розділі або через посилання на інший НД повинні встановлюватись методи, умови, обсяг i порядок випробувань для підтвердження відповідності до технічних вимог. Слід встановлювати вимоги щодо показників точності вимірювань і випробувань, що забезпечують зіставлення результатів, отриманих різними ВЛ. Якщо послідовність випробувань впливає на результати, вона має бути наведена. НД на методи випробувань є обов'язковими, якщо в НД на продукцію в частині перевірки обов'язкових вимог наведені посилання на ці НД. Вимоги щодо маркування, які встановлені НД, повинні забезпечувати однозначну ідентифікацію продукції, містити вказівки про спосіб нанесення знаку відповідності. ОС продукції не пізніше, як за шість місяців, сповіщають підприємства, яким ними надане право застосування сертифіката відповідності, про заплановані зміни в стандартах, що розповсюджуються на сертифіковану продукцію. Добровільна сертифікація проводиться на відповідність до вимог НД, які узгоджені з постачальником i споживачем.

Сертифікація в Системі сертифікації УкрСЕПРО передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик і властивостей продукції, процесів і послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості. Система призначена для обов'язкової та добровільної сертифікації продукції, процесів і послуг. Сертифікація на відповідність обов'язковим вимогам НД і вимогам, передбаченим чинними законодавчими актами України, проводиться виключно в Системі. Система є відкритою для вступу до неї ОС і ВЛ інших держав за наявністю двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації i доступу до неї будь-яких підприємств та організацій. Обов'язковою умовою при цьому є визнання та виконання правил Системи. Право робіт з сертифікації продукції надається ОС, ВЛ (центрам) та аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до Реєстру Системи. В Системі ОС можуть бути акредитовані організації та підприємства державної форми власності. ВЛ (центрами) можуть бути акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності.

Система встановлює такий розподіл відповідальності [1,4]:

- виробник, виконавець і постачальник несуть відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам НД та застосування сертифікатів i знаків відповідності з порушенням правил Системи;

- продавець несе відповідальність за відсутність сертифіката або знака відповідності на продукцію, що реалізується, якщо вона підлягає обов'язковій сертифікації;

- ВЛ несе відповідальність за недостовірність та необ'єктивність результатів випробувань сертифікованої продукції;

- ОС несе відповідальність за необгрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи.

Органи, лабораторії, аудитори, підприємства та організації, що порушують правила Системи, виключаються з Реєстру Системи та несуть відповідальність згідно з чинним в Україні законодавства. Визнання ОС та ВЛ (центрів), сертифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на основі багатосторонніх і двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт з сертифікації. Свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, що виданий у Системі, або свідоцтво про його визнання. Роботи з сертифікації в Системі проводяться ОС згідно з вимогами Системи з урахуванням правил чинних міжнародних систем сертифікації. Вимоги щодо порядку сертифікації продукції встановлені ДСТУ 3413-96. На сертифіковану в Системі продукцію видається сертифікат відповідності та наноситься знак відповідності. Роботи щодо сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації ОС та ВЛ виконуються за договорами.

Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує ОС цієї продукції або за його дорученням інші організації (ОС систем якості, територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації). ОС продукції може застосовувати інші правила щодо вибору схеми (моделі) сертифікації залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва. Рекомендовані схеми (моделі) сертифікації продукції наведені в табл. 2.1. Під час сертифікації перевіряються характеристики (показники) продукції i застосовуються методи випробувань, які дозволяють:

- провести ідентифікацію продукції, в тому числі перевірити належність до класифікаційної групи, відповідність технічної документації, походження, належність до даної партії тощо;

- вірогідно підтвердити відповідність продукції заданим вимогам.

Контрольні питання та завдання

У чому полягають критерії сертифікації ?

Як розподілена відповідальність у системі сертифікації УкрСЕПРО?

Який орган у системі сертифікації УкрСЕПРО виконує технічний нагляд?

У чому полягає добровільна сертифікація?

3 Сертифікація відповідності. угоди про визнання

Для сертифікації продукції в Системі заявник подає до акредитованого ОС продукції заявку. Інформація про акредитовані в Системі органи з сертифікації продукції міститься в довідкових матеріалах, що складаються за даними Реєстру Системи та видаються Держстандартом України [1,4]. Заявки на сертифікацію продукції іноземного виробництва за схемами з обстеженням, атестацією виробництв або сертифікацією систем якості подаються до Держстандарту України. У разі відсутності на час подання заявки акредитованого в Системі ОС продукції заявка подається до Держстандарту України, який розглядає її, не пізніше одного місяця з дня подання сповіщає заявника про рішення. Копія рішення направляється організації, що визначена Держстандартом для проведення робіт з сертифікації. Якщо є декілька акредитованих ОС конкретного виду продукції, заявник має право подати заявку до будь-якого з них. ОС розглядає заявку i не пізніше одного місяця після її подання сповіщає заявника про рішення, яке повинно вміщати основні умови сертифікації. Копії рішення направляються:

- до ОС систем якості (в разі необхідності);

- до ВЛ, що буде проводити випробування;

- до органу, що здійснюватиме технічний нагляд (у разі необхідності);

- до територіального центру стандартизації, метрології та сертифікації за місцем розташування заявника.

Документація аналізується з метою перевірки відповідності встановленим вимогам. Під час аналізу наданої документації перевіряється:

- наявність НД на продукцію (за необхідністю);

- наявність документа, що підтверджує походження продукції;

- наявність документа виробника про гарантії та відповідність продукції чинним вимогам;

- наявність документа, що підтверджує розміри партії i дату випуску продукції;

- наявність (за необхідністю) заключення відповідних контролювальних організацій (Міністерства охорони здоров'я, Державної інспекції ветеринарної медицини чи карантину рослин, Держнаглядохоронпраці );

- вірогідність, правильність заповнення та термін дії документації;

- достатність вимог щодо маркування та етикетування продукції.

Негативні результати аналізу документації оформляються висновком, який передається заявнику для усунення недоліків. Позитивні результати використовуються для підготовки та оформлення сертифікатів відповідності.

Виробництва обстежують з метою встановлення відповідності фактичного стану виробництва вимогам документації, підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог чинних НД, видачі рекомендацій щодо періодичності та форм технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції. Під час обстеження виробництва (ДСТУ 3957-2000) проводиться експертиза нормативної, технічної та технологічної документації, яка передбачає:

- перевірку відповідності показників і характеристик продукції, встановлених технічною документацією, вимогам НД, що розповсюджуються на продукцію та технологічні процеси її виготовлення;

- оцінку достатності контрольних операцій i випробувань, передбачених технологічною документацією, для впевненості у відповідності продукції, яка випускається, вимогам НД, що на неї розповсюджується;

- оцінку системи вхідного контролю сировини і матеріалів та системи контролю показників технологічного процесу;

- перевірку відповідності показників точності засобів вимірювальної техніки та випробувального обладнання, що застосовується, вимогам технічної документації щодо дозволених відхилень показників і характеристик;

- перевірку наявності та ефективності метрологічного забезпечення засобів вимірювальної техніки та випробувального обладнання, що застосовуються.

За результатами обстеження оформляється акт обстеження, який повинен містити обгрунтовані висновки і, в разі необхідності, рекомендації щодо усунення виявлених недоліків. Акт підписується членами комісії i затверджується керівником органу. Виробництва атестуються з метою оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечити стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам НД, та видачі рекомендацій щодо періодичності випробувань, кількості зразків (проб), що випробовуються під час сертифікації, способів і правил їх відбирання. Атестація виробництва проводиться ОС продукції i виконується за ініціативою заявника або за рішенням ОС продукції. Результати атестації оформляються атестатом виробництва, який направляється заявнику. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3414-96.

Сертифікація системи якості щодо виробництва продукції, яка сертифікується, проводиться з метою забезпечення впевненості ОС продукції в тому, що продукція, яка випускається підприємством, відповідає обов'язковим вимогам НД; технічні, адміністративні та людські чинники, що впливають на якість продукції, знаходяться під контролем, продукція незадовільної якості своєчасно виявляється, а підприємство вживає заходів щодо запобігання виготовлення такої продукції на постійній основі. Сертифікація систем якості проводиться органами, що акредитовані в Системі на право проведення цих робіт, та виконується за ініціативою заявника або за рішенням ОС продукції. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3419 - 96. Результати сертифікації системи якості оформлюються сертифікатом на систему якості, який направляється заявнику та в копії-- ОС продукції.

Випробування продукції з метою сертифікації проводяться ВЛ (центром), що акредитована в Системі на право випробувань, які передбачені НД на продукцію [2]. Заявник подає зразки (проби) продукції для випробувань та технічну документацію на них. Склад технічної документації встановлюється ОС. Кількість зразків для випробувань і правила їх відбирання встановлюються ОСВипробування продукції, що імпортується, проводяться ВЛ (центрами), які акредитовані в Системі, виключаючи випадки, коли існує угода щодо взаємного визнання результатів випробувань. За позитивних результатів протоколи випробувань передаються ОС продукції i в копії - заявнику. У разі отримання негативних результатів хоча б за одним з показників випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та ОС продукції, який скасовує заявку. Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання ОС продукції переконливих доказів проведення підприємством коригувальних заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність. Зразки продукції, що пройшли випробування з метою сертифікації, в тому числі руйнівні, залишаються власністю заявника. Порядок списання, утилізації та повернення зразків і зберігання зразків-свідків повинен бути регламентований документацією органу.

Якщо випробування продукції за окремими показниками проводились декількома акредитованими в Системі або визнаними в Системі лабораторіями (центрами) інших систем, то сертифікат відповідності видається за наявності необхідних протоколів з позитивними результатами випробувань. У цьому випадку в сертифікаті відповідності перелічують протоколи випробувань з зазначенням ВЛ (центрів), що проводили випробування, а також визнані сертифікати (за їх наявності). Термін дії сертифіката на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, встановленого ліцензійною угодою, визначає ОС з урахуванням терміну дії НД на продукцію, терміну, на який сертифікована система якості або атестоване виробництво, гарантійного терміну придатності продукції до моменту її реалізації або терміну зберігання продукції, але не більше, як на два роки, якщо атестоване виробництво, i на три роки, якщо сертифіковано систему якості. За умови сертифікації продукції, що випускається серійно, за схемою з обстеженням виробництва термін дії сертифіката відповідності не повинен перевищувати один рік. Термін, встановлений в ліцензії, не продовжується. Порядок надання нової ліцензії замість тієї, що втратила силу, визначає ОС продукції в кожному конкретному випадку згідно з вимогами порядку сертифікації конкретної продукції. У разі внесення змін до конструкції, складу продукції або технології її виготовлення, що можуть вплинути на показники, підтверджені під час сертифікації, заявник зобов'язаний попередньо сповістити про це орган, який надав ліцензію. ОС продукції приймає рішення про необхідність нових випробувань або оцінки стану виробництва продукції. У випадку, якщо норми, встановлені стандартом на показник, підтверджений під час сертифікації, змінені на більш жорсткі, питання про припинення дії кожної наданої ліцензії вирішує ОС продукції за погодженням з Держстандартом України. Рішення про визнання сертифікатів, виданих органами з сертифікації інших країн, які не є членами Системи сертифікації УкрСЕПРО, на продукцію, що імпортується в Україну, приймає ОС продукції, керуючись ДСТУ 3417-96. Вибрані процедури визнання повинні бути обгрунтовані i документально підтверджені в разі реєстрації свідоцтва про визнання.

Технічний нагляд за стабільністю показників, що підтверджені сертифікатом відповідності, під час виготовлення продукції здійснює орган, який видав сертифікат. За пропозицією ОС продукції нагляд може проводитись органами з сертифікації систем якості або територіальними центрами стандартизації, метрології та сертифікації. До участі у технічному нагляді можуть залучатися фахівці Держнаглядохоронпраці, Держсаннагляду тощо для забезпечення вірогідності інформації щодо спеціальних питань контролю. Обсяг, порядок і періодичність нагляду встановлюються ОС продукції під час сертифікації i регламентуються програмою технічного нагляду, яка роз-робляється органом i затверджується його керівником. За результатами нагляду ОС продукції може зупинити або припинити дію ліцензії чи сертифіката у випадках:

- порушення вимог, що ставляться до продукції під час обов'язкової сертифікації;

- порушення вимог з технології виготовлення, правил приймання, методів контролю та випробувань, позначення продукції, що узгоджені з ОС під час сертифікації продукції;

- зміни НД на продукцію або на методи її випробувань без попереднього погодження з ОС продукції;

- зміни конструкції, складу, комплектності або технології виготовлення продукції без попереднього погодження з ОС продукції.

Рішення про зупинку дії ліцензії і/або сертифіката відповідності приймається у випадку, якщо вжиттям коригувальних заходів, погоджених з ОС продукції, підприємство може усунути виявлені причини невідповідності та без повторних випробувань акредитованою лабораторію підтвердити відповідність продукції вимогам НД. У противному разі ліцензія або сертифікат скасовуються. Інформація про зупинку або припинення дії (скасування) сертифіката відповідності у письмовій формі доводиться ОС до відома заявника та Національного ОС. Дія сертифіката відповідності припиняється з моменту вилучення його з Реєстру Системи згідно з ДСТУ 3415-96. У разі зупинки дії сертифіката здійснюються такі коригувальні заходи.

ОС:

- інформує про зупинку чи відновлення дії сертифіката відповідності органи Держспоживзахисту i Держмиткомітету та інші зацікавлені організації;

- встановлює термін виконання коригувальних заходів;

- контролює виконання заявником коригувальних заходів.

Заявник:

- визначає обсяг виробленої невідповідної продукції та нове маркування для розрізнення продукції, виробленої до i після коригувальних заходів;

- повідомляє споживачів про небезпеку або небажаність використання (експлуатацію) продукції та порядок усунення виявлених невідповідностей або обміну продукції;

- усуває невідповідності в продукції, що знаходиться в експлуатації, або забезпечує її повернення та допрацювання, замінює продукцію у споживача, якщо усунення виявлених невідповідностей неможливе чи недоцільне;

- здійснює заходи для усунення причин невідповідності продукції.

У разі скасування сертифіката відповідності ОС інформує про це органи Держспоживзахисту, Держмиткомітету та інші зацікавлені організації. Заявник повинен повернути оригінали сертифікатів та копії органу, який їх видав. Повернені оригінали та копії підлягають знищенню за актом. У разі виявлення неправильно виданого сертифіката відповідності Держстандарт України скасовує його реєстрацію згідно з ДСТУ 3415 - 96 та повідомляє про це відповідний ОС, який здійснює коригувальні заходи. ОС продукції веде облік виданих ним сертифікатів та направляє їх копії до Держстандарту України. Держстандарт України на підставі Реєстру Системи видає довідники, що містять інформацію щодо сертифікованої продукції [9]. ОС продукції та організації, що діють за його дорученням, несуть відповідальність за розголошення комерційної або професійної таємниці відносно конфіденційної інформації [10,11].

Контрольні питання та завдання

З чого починається процес сертифікації?

Наведіть основні етапи сертифікації.

Які існують терміни дії сертифікатів відповідності?

Які заходи здійснюються при зупинці дії сертифіката відповідності?

Які заходи здійснюються у разі скасування сертифіката відповідності?

4 Процес сертифікації та його основні функції

Сертифікацію продукції в Системі сертифікації УкрСЕПРО проводять виключно ОС, в разі їх відсутності - організації, що виконують функції ОС продукції за дорученням Держстандарту України. Порядок сертифікації продукції в загальному випадку містить [1,4,5]:

- подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;

- аналіз поданої документації;

- прийняття рішення за заявкою з зазначенням схеми (моделі) сертифікації ;

- обстеження виробництва;

- атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

- відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності та надання ліцензій;

- видачу сертифіката відповідності, надання ліцензій та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання сертифіката відповідності, що виданий закордонним органом;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час iї виробництва;

- інформацію про результати робіт з сертифікації.

Схеми (моделі), що використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції (табл. 4.1), визначає ОС. При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Схеми мають бути зазначені у документі, який встановлює порядок сертифікації конкретної продукції. Схему добровільної сертифікації визначає заявник за погодженням з ОС. Під час вибору схеми (моделі) сертифікації продукції в Системі ОС рекомендується керуватися такими правилами:

1) сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії (центрі), яка акредитована в Системі;

2) сертифікат на партію продукції (виробів) видається на підставі позитивних результатів випробувань в акредитованій у Системі ВЛ (центрі) зразків продукції (виробів), що відібрані від партії в порядку та в кількості, що визначені ОС. Розмір партії (штук, кг, м, м2 тощо) наводиться заявником у заявці на сертифікацію. При цьому повинна бути гарантована однорідність продукції в партії за показниками безпеки. Коли заявка подається на партію продукції (виробів), що планується до виготовлення, ОС разом з заявником вирішують питання про економічну доцільність атестації виробництва цієї продукції;

3) ліцензія на право застосування сертифіката відповідності щодо продукції (виробів), яка виготовляється виробником серійно протягом встановленого ліцензією терміну, надається ОС на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань в акредитованій у Системі лабораторії зразків продукції, відібраних у порядку та в кількості, встановлених ОС та/ або:

...