- обстеження виробництва, технічного нагляду та контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або з торгівлі в кількості, в термін та в порядку, які встановлено ОС у програмі технічного нагляду за сертифікованою продукцією;

- атестації виробництва та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, який здійснюється ОС або за його дорученням - іншими організаціями;

- сертифікації системи якості щодо виробництва продукції, що сертифікується, та подальшого технічного нагляду за відповідністю системи якості встановленим вимогам, який здійснюється компетентним органом, акредитованим у Системі.

Як одиниця продукції розуміється:

- один штучний виріб (ДСТУ 2391-94, ДСТУ 3321-96);

- партія продукції, що супроводжується одним сертифікатом відпо-відності або одним супроводжувальним документом, в якому є посилання на сертифікат відповідності;

- партія продукції, що виготовлена з тієї самої партії вихідної сировини, матеріалів, плавки тощо.

Масштаби сертифікованої системи якості під час виробництва продукції можуть відповідати лише задачам забезпечення відповідності показників продукції вимогам НД, на відповідність до яких проводиться сертифікація. Під час технічного нагляду враховується інформація щодо якості продукції, яка надходить від органів державного нагляду, товариств споживачів та інших зацікавлених організацій. Основою інформаційного забезпечення Системи є Реєстр Системи, який ведеться згідно з вимогами ДСТУ 3415-96. Дані Реєстру та інформацію про діяльність з сертифікації Держстандарт України періодично публікує в інформаційних виданнях. Офіційною мовою Системи є державна мова. В разі потреби документи можуть супроводжуватись автентичним текстом будь-якою іншою мовою.

Контрольні питання та завдання

Які цілі та завдання переслідує сертифікація продукції?

Яким чином сертифікація сприяє розвитку міжнародних торгівельно-економічних відносин? Які при цьому виникають труднощі?

Які дії в загальному випадку містить порядок сертифікації продукції?

Які схеми використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції?

Яким чином сертифікація сприяє забезпеченню стабільної якості продукції та послуг?

Яким чином зв'язані діяльність з сертифікації і роботи по стандартизації та метрологічному забезпеченню?

Поясніть похідні положення, що необхідні для функціонування системи сертифікації продукції.

У чому полягає основа інформаційного забезпечення системи УкрСЕПРО?

5 Правові аспекти сертифікації

Сертифікат (лат. certum - вірно + facere - робити) - документ, що засвідчує якість зробленого товару або наданої послуги. У травні 1993 р. прийнятий Декрет Кабінету Міністрів України (КМУ) від 10.05.93 № 46-93 (із змінами від 11.06.97) “Про стандартизацію і сертифікацію” [12], виходячи з положень якого вітчизняні й імпортні товари повинні бути сертифіковані. З цього року розпочата робота зі сертифікації продукції і послуг у країні.

Зазначений Декрет КМУ формулює цілі сертифікації:

- створення умов для діяльності підприємств, установ, організацій і підприємців на єдиному товарному ринку, а також для участі в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі;

- сприяння споживачам у компетентному виборі товару;

- захист споживача від недобросовісності виробника (продавця, виконавця);

- контроль безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я і майна;

- підтвердження показників якості продукції, заявлених виробником.

У колишньому СРСР формування системи сертифікації можна умовно розділити на два періоди: перший - до введення системи сертифікації і другий - після її введення в 1984 р. До введення системи сертифікації в країні існувала система державних іспитів засобів вимірювань, авіаційної, сільсько-господарської, автомобільної й інших видів техніки. У 1979 р. стали контро-лювати найважливіші види продукції виробничо-технічного призначення і культурно-побутові товари. Ця система приведена в повну відповідність із нормами міжнародного стандарту сертифікації, що існували на той період та включали поряд із початковими процедурами випробувань і наступні інспекційні іспити асортименту виробленої продукції з метою контролю стабільності якості. Проте в подальшому державні випробування практично усіх видів продукції, за винятком оборонної техніки і засобів вимірювань, скасовані. Другий етап пов'язаний із виходом постанови Ради Міністрів СРСР у 1984 р., яким введена сертифікація продукції машинобудування. Сюди входили сільськогосподарська й автомобільна техніка, побутові радіотехнічні й електричні прилади, вироби електронної техніки, вибухозахищене електро-устаткування, засоби обчислювальної техніки, дорожно-будівельне устатку-вання, медична техніка, спортивно-мисливська зброя. Проте нормативно-правова база даної постанови була забезпечена слабо, і її виконання на практиці було неефективне [13,14].

Сучасний етап розвитку системи сертифікації пов'язаний з виходом Закону України «Про захист прав споживачів» (чинний з 01. 10. 1991 р.), що передбачає обов'язковість сертифікації продукції, на яку в державних стандартах встановлені вимоги забезпечення безпеки життя, здоров'я, майна громадян, охорони навколишнього середовища; Постанови КМУ від 19.03.97 № 244 "Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог Директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів", а також Закону України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» (чинний з 25. 12. 1997 р.). Закон «Про захист прав споживачів» реалізує право споживача на державну підтримку. Держава законодавчо регламентує права споживачів на якісну продукцію, її безпеку, на інформаційне забезпечення щодо функціонерів ринку, причетних до виготовлення-продажу товару (послуги). Регулювання відношень покупця з виробником (продавцем) товару відбивається у відповідних розділах Закону. При зверненні громадян до суду вони повинні мати на увазі, що Закон звільняє споживача від сплат держмита за позов, пов'язаних з порушенням їх прав. Позов може бути пред'явлений за місцем проживання позивача, або за місцем перебування відповідача, або за місцем заподіяння шкоди.

Прийняття Декрету КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» дозволило сертифікувати будь-яку продукцію, до якої пред'являються вимоги безпеки. Даний Декрет передбачає обов'язковість сертифікації на відповідність вимогам, встановленим законодавством [12]. Контроль і перевірка зазначених вимог можливі лише за допомогою обов'язкової сертифікації товарів і послуг, номенклатура яких постійно розширюється. Міжнародними правилами передбачено, що вітчизняні підприємства, що виходять на зовнішній ринок, повинні бути сертифіковані. Таку процедуру, зокрема, пройшли більшість вітчизняних підприємств, які випускають металургійну продукцію - труби, отримавши сертифікати від Американського нафтового інституту (API). Згідно з Декретом КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» вітчизняний або імпортний товар може бути допущений до продажу на вітчизняному ринку лише за умови наявності сертифіката. У цей перелік [9] включено понад 30 груп товарів, до числа яких увійшли продовольчі та дитячі товари, парфуми і косметика, товари народного споживання, продукція машинобудування і приладобудування, товари побутового призначення, реалізовані громадянам, та ін. Необхідність сертифікації очевидна, бо виробництво підприємствами потенційно небезпечної для споживача продукції, складало біля 10 млн. найменувань на 1 січня 1995 року. Якщо ж врахувати обсяг неякісного імпорту, ця цифра зросте щонайменше у 2 рази.

Проведення сертифікації продукції дуже важливо для споживача товару і послуги, тому що спрямоване на:

- підвищення безпеки споживчих товарів і послуг;

- одержання достовірної, повної, надійної інформації про те, що пропонує ринок;

- одержання компенсації в тих випадках, коли доводиться зтикатися з неякісними, нестандартними товарами і послугами.

Кожний із функціонерів ринку - виробники, продавці і виконавці - має чітко окреслені Законами «Про захист прав споживачів», «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», Декретом КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію», іншими нормативними актами (понад 500) з сертифікації обов'язки, права і міру відповідальності [12].

Сертифікація (ДСТУ 2462-94) - процедура, прийнята в міжнароднії і вітчизняній практиці, шляхом видачі третьою стороною - «арбітром» письмової гарантії, що підтверджує факт відповідності продукції, технологічного процесу, послуги заданим вимогам або встановленим стандартам. Наявність даного документа є для споживача свідченням відповідності купленого ним товару чинним у країні нормативам, незалежно від того, хто, коли і де виготовив даний виріб.

За даними Держстандарту України сертифікація охоплює біля 8 % найменувань виробленої в країні продукції. Якщо взяти до уваги, що більше половини продовольчої продукції, реалізованої в країні, - імпорт найчастіше низької якості, то важливість, роль і необхідність сертифікації стають ще більш актуальні. Крім того, практика продажу товарів показала широке поширення різноманітного роду підробок, фальсифікацій товару як відомих фірм, так і рядових, тих що виробляють товари поширеного попиту, зокрема алкогольні напої.

Виявлені найбільш поширені засобі фальсифікації товару [5,7]:

- імітація - продаж під маркою відомого виготовлювача. Особливо характерна така підробка для товарів широкого вжитку (швейні вироби, годинники тощо). Такі товари, як правило, мають більш низьку порівнянно з оригіналом ціну, що приваблює покупця, головним чином недосвідченого в знанні кон'юнктури, маркування або товарознавчих характеристик;

- фальшива - відкрита підробка, тобто підробка зовнішньої форми і торгової марки, що широко поширено в торгівлі аудіо - та відео касетами, компакт-дисками;

- копіювання - розбирання виробу і його повне копіювання, причому обсяг продажу таких товарів часом перевершує продаж оригіналів, що характерно для машинобудівної та електронної продукції;

- випередження - копіювання товару з невеличкими змінами, у тому числі в написанні і звучанні торгової марки. Причому і те, й інше буває дуже близьким до оригіналу;

- порушення принципів продажу - недотримання законодавства про реєстрацію товарних знаків.

Організаційно-методичні основи сертифікації, базуючись на згаданих вище принципах, містять правила проведення сертифікації, що поширюються на об'єкти сертифікації незалежно від країни походження товару, а також можуть бути основою для організації сертифікації однорідної продукції. Відповідно до затвердженої схеми, правила сертифікації спрямовані на розробку основних положень для учасників сертифікації, проведення сертифікаційних дій, систем сертифікації однорідної продукції.

Держстандарт України згідно з ДСТУ 3410-96 є національним ОС товарів і послуг, що розробляє державну політику в галузі сертифікації, яка встановлює загальні правила сертифікації і здійснює державну реєстрацію систем сертифікації, знаків відповідності, ведення Державного реєстру з сертифікації. Прийняті ним правила визначають основні дії і функції ОС у рамках визначеної системи і прийнятих схем сертифікації. Держстандарт розробляє правила акредитації і видачі ліцензій, якщо система відноситься до обов'язкової сертифікації; акредитує органи з сертифікації й ВЛ, видає їм відповідні ліцензії, здійснює контрольні функції.

Держстандарт відповідає за міжнародні зв'язки в галузі сертифікації [1,4,12]:

- розробляє пропозиції щодо участі у роботі і приєднанні до міжнародних (регіональних і міжрегіональних) систем сертифікації;

- укладає угоди з міжнародними і регіональними організаціями про взаємне визнання результатів сертифікації, а також сертифікатів і знаків відповідності, протоколів випробувань;

- є представником України в міжнародних і регіональних організаціях, що займаються питаннями сертифікації.

Відповідно до правил державні органи керування, що створили системи обов'язкової сертифікації, мають право видавати сертифікати відповідності та ліцензії на використання знаків відповідності. При формуванні систем обов'язкової сертифікації Держстандарт і інші державні органи керування вирішують питання складу, кількості та географічне розміщення ОС й ВЛ.

Основною задачею Національного органа з сертифікації є:

- організація роботи з формування системи сертифікації однорідної продукції і керівництво нею, а також координація роботи ОС й ВЛ у складі системи. Крім того, він зобов'язаний:

- розробляти пропозиції щодо номенклатури продукції, що може сертифікуватися в керованій ним системі;

- розробляти й удосконалювати фонд використовуваних у системі НД;

- розглядати апеляції, що містять претензії до дії ОС й випробувальних лабораторій;

- веде облік сертифікатів, ліцензій на використання знака відповідності, забезпечення інформацією про систему.

Обов'язки ОС при проведенні робіт з сертифікації включають:

- сертифікацію продукції, видачу сертифікатів і ліцензій на застосування знака відповідності;

- проведення техничного нагляду за сертифікованою продукцією; скасування (призупинення) дії виданих їм сертифікатів і ліцензій;

- формування і відновлення фонду НД, на відповідність до яких у системі сертифікується продукція;

- надання заявнику інформації, яка запитується.

Акредитована ВЛ займається випробуваннями конкретних видів продукції або спеціалізується на проведенні зазначеного типу випробувань, маючи для цього потрібне устаткування, а також оформленням і видачею протоколів випробувань. Відповідно до правил, виробники (виконавці, продавці) продукції як учасники сертифікації виконують такі функції:

- складають заявки на проведення сертифікації;

- подають продукцію (або її зразки) для сертифікаційних випробувань;

- надають необхідну документацію на продукцію відповідно до правил, прийнятої системи сертифікації.

Правила встановлюють основну вимогу до виробників - забезпечити відповідність реалізованої продукції НД. На підставі законодавчих актів, правил системи сертифікації і виданої їм ліцензії виробники застосовують знак відповідності, яким маркірують товар. Після закінчення терміна дії сертифіката і знака відповідності виробник (продавець) припиняє реалізацію продукції, а якщо вона не відповідає вимогам стандарту, на відповідність якому вона сертифікована, припиняє (призупиняє) її виробництво. Якщо виробник продукції вносить зміни в технологію виробництва і це відбивається на показниках, які підтверджені під час сертифікації, він зобов'язаний попередньо сповістити про це ОС.

Під час проведення робіт з сертифікації Держстандарт рекомендує дотримуватися правил ДСТУ 3410-96:

- як органи з обов'язкової сертифікації й ВЛ можуть бути акредитовані некомерційні (безприбуткові) об'єднання (спілки) й організації будь-яких форм власності: приватних, державних тощо. До цих організацій пред'являються вимоги компетентності та незалежності, що повинно цілком виключити вплив з боку виробника і споживача на результати випробувань і сертифікації;

- акредитацію організують і здійснюють Держстандарт та інші державні органи керування на підставі результатів атестації організацій, що претендують виконувати функції сертифікаційних органів;

- атестацію проводять комісії, до складу яких включають експертів, представників виробників і товариств споживачів, науково-дослідних органі-зацій, територіальних органів Держстандарту, інших державних органів керування. Документ, що оформляється за результатами акредитації, назива-ється атестатом акредитації;

- у системі можуть бути акредитовані декілька ОС однієї й тієї ж продукції. У такому випадку заявнику надане право вибору органа, що буде займатися сертифікацією його продукції;

- ОС однорідної продукції встановлює схеми, за якими можна сертифікувати продукцію у відповідній системі;

- при позитивних результатах сертифікації ОС видає сертифікат відповідності й ліцензію на застосування знака відповідності. Знак відповідності може бути нанесений на тару (упаковку) товару, супровідну і технічну документацію, що надходить до покупця разом із товаром (інструкції з використання тощо).

- інспекційний контроль за центральними органами, органами з сертифікації й ВЛ входить у функції Держстандарту та інших державних органів керування. Загальні правила інспекційного контролю наведені у рекомендаціях Р 50-046-95.

Держстандарт враховує та узагальнює інформацію про ОС, акредитовані органи й ВЛ, затверджені системи сертифікації однорідної продукції, атестованих експертів і т. п., що наведені у Державному реєстрі. Правила проведення робіт з сертифікації передбачають можливість виникнення суперечних ситуацій. У таких випадках будь-який учасник сертифікації має право звернутися в Держстандарт й інші органи державного керування з сертифікації з апеляцією.

У міжнародній торговій практиці сертифікація часто використовується як серйозний нетарифний бар'єр, який захищає національний ринок від засилля іноземних товарів [5, 6, 8]. У цьому зв'язку варто пам'ятати й обов'язково керуватися директивами ЄС щодо захисту прав споживача, безпеки продуктів харчування, екології, стандартизації й сертифікації, без виконання яких робота на європейському ринку неможлива. Прийнятим Законом України від 18.02.92 «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» не припускається несумлінна конкуренція, у тому числі:

- введення споживача в оману щодо характеру, засобу і місця виготовлення, споживчих властивостей, якості товару;

- самовільне використання товарного знака, фірмового найменування або маркування товару, а також копіювання форми, пакування, зовнішнього оформлення товару іншого суб'єкта тощо.

Контрольні питання та завдання

Наведіть основні положення стосовно сертифікації з Декрету КМУ “Про стандартизацію і сертифікацію”.

З чого почався сучасний етап розвитку сертифікації?

Яким чином впливає на сертифікацію Закон України “Про захист прав споживачів”?

Які існують засоби фальсифікації продукції?

Наведіть завдання Держстандарту України як Національного органу з сертифікації.

У чому полягають правила проведення сертифікації ?

6 ФІНАНСОВІ АСПЕКТИ СЕРТИФІКАЦІЇ

Основою розрахунків витрат на роботи з сертифікації є принципи [1, 4]:

- фактично виконані роботи з сертифікації, крім тих, що виконуються відповідно до чинного законодавства за рахунок державного бюджету, оплачуються за рахунок власних коштів підприємств, організацій, громадян, які звернулися із заявкою на проведення відповідних робіт, незалежно від прийнятих за їх результатами рішень;

- рівень рентабельності робіт з обов'язкової сертифікації не повинен перевищувати 20 % (у Росії - 35 %);

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією (послугами) оплачується у розмірі фактичних витрат організацій, які виконують відповідні роботи;

- прибуток від робіт з обов'язкової сертифікації розподіляється в загально установленому порядку згідно з чинним законодавством.

До вартості робіт з сертифікації, обчисленої згідно з цими правилами, не включені видатки на відрядження та податок на додаткову вартість. Їх оплата здійснюється заявником додатково, відповідно до чинного законодавства. Середньоденний фонд заробітної плати фахівців, що виконують роботи з обов'язкової сертифікації, включаючи роботи з технічного нагляду за відповідністю сертифікованих об'єктів вимогам НД, нараховується виходячи з посадового окладу спеціаліста згідно з штатним розкладом і положенням про преміювання ОС чи ВЛ. При цьому він не повинен перевищувати неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого чинним законодавством.

Під час сертифікації продукції (послуг) оплаті підлягають:

- прийняття рішення за заявкою, включаючи визначення схеми сертифікації;

- відбір, ідентифікація зразків та їх випробування;

- оцінка стану виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації);

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (або відмову щодо видачі) сертифіката відповідності;

- видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди;

- здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією (якщо це передбачено схемою сертифікації);

- коригувальні заходи в разі порушення відповідності продукції встановленим вимогам і неправильного застосування знака відповідності;

- інформація про результати сертифікації.

У загальному випадку сумарні витрати заявника В на сертифікацію конкретної продукції (послуги) обчислюються за формулою:

, (6.1)

де Вос - вартість робіт, виконаних ОС, у гривнях;

Взр- вартість зразків, відібраних у виробника для випробувань (для схем сертифікації, що включають випробування продукції), у гривнях;

Ввп - вартість випробувань продукції в акредитованій ВЛ, у гривнях;

Вся - вартість сертифікації системи якості (чи атестації виробництва), у гривнях;

Втнсj - вартість однієї перевірки, яка проводиться в рамках технічного нагляду за сертифікованою продукцією (послугою), у гривнях;

п - число перевірок, передбачених програмою технічного нагляду за сертифікованою продукцією;

Втнс - вартість однієї перевірки, яка проводиться в рамках технічного нагляду за відповідністю сертифікованої системи якості (атестованого виробництва) вимогам НД, у гривнях;

т - число перевірок відповідності сертифікованої системи якості (атестованого виробництва) вимогам НД, проведення яких передбачено програмою технічного нагляду;

Втр - видатки на відбір, ідентифікацію, упаковування і транспор-тування зразків до місця випробувань під час сертифікації, у гривнях;

Вв - вартість робіт, що виконуються під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться.

Залежно від конкретної ситуації та визначеної схеми сертифікації у формулу для обчислення вартості робіт з сертифікації включають тільки ті елементи, які відповідають складу фактично проведених робіт.

Вартість робіт, що проводяться ОС, з сертифікації конкретної продукції (послуг) обчислюється за формулою:

, (6.2)

де tос -- трудомісткість сертифікації конкретної продукції (послуг) за визначеною схемою сертифікації або сертифікації системи якості (атестації виробництва) для Вся, людино-день;

Т - середньоденна зарплата фахівця, у гривнях;

Кна - коефіцієнт, що враховує нарахування на заробітну плату (соцстрах, фонд зайнятості, фонд Чорнобиля та ін.) згідно з чинним законодавством, %;

Кнв - коефіцієнт накладних витрат, розрахований за даними бухгалтерського обліку за попередній місяць, %;

Р - рівень рентабельності, %.

Граничні нормативи трудомісткості та склад робіт, що проводяться ОС під час сертифікації конкретної продукції, наведені у таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 - Склад і нормативи трудомісткості робіт, які виконуються ОС під час обов'язкової сертифікації конкретної продукції та оплачуються заявником

Найменування робіт 1)	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Прийняття рішення за заявкою, у тому числі визначення схеми сертифікації Приймання, вхідний контроль та реєстрація заявки Розгляд документів, що додаються до заявки Попереднє ознайомлення зі станом виробництва продукції, що сертифікується Визначення схеми сертифікації Визначення організацій-співвиконавців робіт Підготовка рішення щодо заявки	0,4 1,5 2,0 0,4 1,0 1,0
Відбір, ідентифікація зразків та їх випробування Відбір та ідентифікація зразків Аналіз протоколів випробувань	1.0 1,0
Аналіз виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації) Обстеження виробництва Атестація виробництва Сертифікація системи якості	Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 6.3 з коефіцієнтом 0,5 Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 6.4 Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 6.3
Аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) сертифіката відповідності	1,0
Видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди 2) Здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією Розробка програми технічного нагляду Проведення однієї перевірки з технічного нагляду, включаючи аналіз даних про якість сертифікованої продукції	1,0 1,5 Розрахунок вартості прово-диться відповідно до формули (6.3)
Коригувальні заходи в разі порушення відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам та неправильного використання знака відповідності3) Призупинення дії сертифіката і дії ліцензійної угоди Інформування зацікавлених учасників сертифікації про призупинення Визначення термінів виконання коригувальних заходів Контроль виконання заявником коригувальних заходів Визначення нового маркування для розрізнення виробів до і після проведення коригувальних заходів Інформування зацікавлених учасників сертифікації про виконання коригувальних заходів Скасування дії сертифіката І розірвання ліцензійної угоди в разі невиконання заявником коригувальних заходів Інформація про результати сертифікації4)	0,4 1,0 1,0 2,0 1,0 0,4 0,4

Примітка 1. Перелік робіт, що виконуються під час сертифікації конкретної продукції, визначається відповідно до обраної схеми сертифікації.

Примітка 2. Оплата видачі сертифіката відповідності береться з розрахунку один документ - 0,1Дmin; посвідчення копії сертифіката - 0,1МДmin, де М - число копій сертифіката; Дmin - неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений чинним законодавством.

Примітка 3. Трудомісткість враховується під час обчислення величини Ва у технічному нагляді.

Примітка 4. У разі необхідності ОС надає консультативні послуги заявнику в межах своєї компетенції, які оплачуються з розрахунку: 1 година -- не більш як 0,4Дmin.

Граничні нормативи трудомісткості та склад робіт, що проводяться ОС під час обов'язкової сертифікації послуг, наведені у таблиці 6.2.

Таблиця 6.2 - Склад і граничні нормативи трудомісткості робіт, що виконуються ОС під час обов'язкової сертифікації послуг та оплачуються заявником

Найменування робіт 1)	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
Прийняття рішення за заявкою Приймання, вхідний контроль і реєстрація заявки Розгляд документів, що додаються до заявки Попереднє ознайомлення з процесом надання послуги Визначення схеми сертифікації Підготовка рішення щодо заявки	0,4 1,5 1,0 0,4 1,0
Проведення випробувань (перевірки) послуги Вибіркова перевірка результатів послуги Оцінка майстерності виконавця Оцінка процесу надання послуги Сертифікація системи якості Атестація виробництва (підприємства)	1,0 0,5 0,5 Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 6.3 Нормативи трудомісткості визначаються згідно з таблицею 6.4
Аналіз одержаних результатів і прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) сертифіката відповідності	1,0
Видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди	0,5
Технічний нагляд за сертифікованою послугою Вибір програми технічного нагляду Проведення однієї перевірки, включаючи аналіз даних про якість сертифікованої послуги	1,0 Вартість робіт обчислюється відповідно до формули 6.3
Інформація про результати сертифікації2)

Примітка 1. Перелік робіт, що виконуються під час сертифікації конкретної послуги, визначається відповідно до обраної схеми сертифікації.

Примітка 2. У разі необхідності ОС надають консультаційні послуги заявнику в межах своєї компетентності, які оплачуються з розрахунку: 1 година - не більш як 0,4Дmin.

Граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт, що проводяться ОС під час сертифікації систем якості у процесі обов'язкової сертифікації продукції (послуг), залежно від моделі системи якості та кількості працівників на підприємстві, наведені у таблиці 6.3.

Таблиця 6.3 - Граничні нормативи трудомісткості робіт ОС, що оплачуються заявником, під час сертифікації системи якості, яка проводиться в рамках обов'язкової сертифікації продукції та послуг

Кількість працівників на підприємстві, осіб	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день (1 група складності продукції)
	Модель системи якості
	ДСТУ ІSО 9001--95	ДСТУ IS0 9002--95	ДСТУ IS0 9003--95
до 100	15,0	10,0	10,0
від 101 до 1000	28,0	23,0	16,0
від 1001 до 5000	53,0	43,0	21,0
від 5001 до 10000	68,0	58,0	28,0
понад 10000	78,0	68,0	38,0

Для визначення граничних нормативів трудомісткості під час сертифікації систем якості продукції 2-ї та 3-ї груп складності до граничних нормативів, зазначених у таблиці 6.3, застосовуються відповідно до коефіцієнтів 1,5 та 2,0. Групи складності продукції - таблиця 6.6.

Граничні нормативи сумарної трудомісткості робіт, що проводяться ОС під час атестації виробництв у процесі обов'язкової сертифікації продукції (послуг), залежно від складності продукції і виробництва, наведені у таблиці 6.4.

Таблиця 6.4 - Граничні нормативи трудомісткості робіт ОС, що оплачуються заявником, під час атестації виробництва, яка проводиться в рамках обов'язкової сертифікації продукції та послуг

Група складності виробництва 1)	Граничні нормативи трудомісткості, людино-день
	Група складності продукції 2)
	1	2	3
1	27,0	30,0	35.0
2	35,0	39,0	51,0
3	45,0	52,0	55,0
4	53,0	55,0	66,0

Примітка 1 За таблицею 6.5.

Примітка 2 За таблицею 6.6.

Таблиця 6.5 - Групи складності виробництва

Група складності виробництва	Середня кількість технологічних операцій під час виготовлення продукції (надання послуги)
1 2 3 4	до 200 від 201 до 2000 від 2001 до 5000 понад 5000

Під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться в Україну, оплаті підлягають роботи, що фактично виконуються ОС залежно від складу поданих декларантом документів.

Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт щодо визнання зарубіжних сертифікатів на продукцію під час ввезення її в Україну наведені у таблиці 6.7.

Таблиця 6.6 - Групи складності продукції

Група складності продукції	Види продукції
1	Матеріали (метали, сплави, будівельні матеріали тощо) Паливо Продукти нафтохімії, текстильні, шкіряні Елементи конструкцій І деталі машин Харчова сировина
2	Вироби загального машинобудівного призначення Інструмент Електро- і радіоелементи Меблі Одяг Взуття Харчові продукти
3	Машини, устаткування Транспортні засоби Прилади, засоби автоматики Радіоелектроніка Обчислювальна техніка

Таблиця 6.7 - Найменування і граничні нормативи трудомісткості робіт з обов'язкової сертифікації продукції, що ввозиться

Найменування робіт	Норматив трудомісткості, людино-день
Звірення зарубіжного сертифіката (знака) відповідності із зразками	0,1
Перевірка правомірності використання сертифіката (знака) відповідності щодо партії продукції, що ввозиться	0,75
Аналіз документів, що підтверджують безпечність продукції	1,25
Проведення випробувань	Оплата здійснюється на підставі договору за фактичними витратами згідно з програмою випробувань (з рівнем рентабельності у розрахунках вартості не більш як 25 %)

Найменування і граничні нормативи оплати робіт, що можуть виконуватись під час проведення робіт щодо визнання зарубіжних сертифікатів на продукцію, яка ввозиться в Україну, наведені у таблиці 6.8.

Таблиця 6.8 - Найменування і граничні нормативи оплати робіт, які виконуються під час обов'язкової сертифікації продукції, що ввозиться, і оформлення сертифіката відповідності

Найменування робіт	Одиниця виміру	Норматив оплати
Підготовлення довідок (висновків) для органів митного контролю	Година	4-Дmin
Переклад і підтвердження на автентичність перекладу документів, що підтверджують безпечність продукції	ум. друк. арк.	8-Дmin
Догляд партії товару		Оплата здійснюється за тарифами, встано-вленими Державним митним комітетом України

Вартість робіт Вв щодо визнання зарубіжних сертифікатів на продукцію, яка ввозиться в Україну, обчислюється за формулою:

, (6.3)

де t вj - трудомісткість виконання j-ї роботи під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться, людино-день;

s - число робіт, що проводяться ОС під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться;

Вв - норматив оплати j-ї роботи, що проводиться ОС під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться, у гривнях;

O pj - фактичний обсяг роботи j-го виду, проведеної під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться;

z - кількість видів робіт, проведених під час обов'язкової сертифікації продукції, яка ввозиться.

У разі включення в одну вантажну митну декларацію декількох партій продукції, що розрізнюються за найменуванням (типом, маркою, артикулом), за країною походження, виробником і датою виготовлення, роботи з обов'язкової сертифікації оплачуються за кожною партією продукції. У цьому випадку для кожної партії продукції застосовуються нормативи, наведені у таблицях 6.7 та 6.8.

Під час виконання вищезазначених робіт у вихідні та святкові дні оплата проводиться згідно з чинним законодавством.

Вартість випробувань під час сертифікації продукції калькулюється акредитованою ВЛ на основі самостійно встановлених нормативів матеріальних і трудових витрат у чинних цінах і доводиться до відома зацікавлених сторін.

Оплата технічного нагляду здійснюється заявником. У разі залучення ОС для проведення технічного нагляду спеціалізованої організації її послуги оплачуються додатково, за рахунок коштів заявника.

Вартість технічного нагляду Втн разом з коригувальними заходами обчислюється за формулою:

, (6.4)

де Ва - вартість робіт зі збору та аналізу даних про якість сертифікованої продукції (послуг) і проведення коригувальних заходів, у гривнях;

Внпi -- вартість однієї перевірки, проведеної в рамках технічного нагляду, у гривнях;

i -- число перевірок, проведених у рамках технічного нагляду протягом терміну дії сертифіката відповідності.

Вартість робіт зі збору та аналізу даних про якість сертифікованої продукції (послуг) обчислюється на основі фактичних трудовитрат з урахуванням вимог. Гранична нормативна трудомісткість коригувальних заходів наведена у табл. 6.1.

Вартість однієї перевірки, проведеної в рамках технічного нагляду за сертифікованою продукцією Внп , обчислюється за формулою:

, (6.5)

де t п - термін перевірки, дні;

Цзр - вартість зразків, відібраних у продавця для проведення випробувань, у гривнях;

Вд - вартість відбору і доставки зразків до місця випробувань, у гривнях;

Вкв - вартість контрольних випробувань, у гривнях;

N - число членів комісії, що беруть участь у перевірці, осіб;

Внс - вартість нагляду за стабільністю умов виробництва (функціонування системи якості), у гривнях.

У формулу включають тільки елементи, які відображають витрати за фактично виконані роботи залежно від обраної схеми сертифікації, і підтверджуються відповідними документами.

Вартість зразків, відібраних у виробника, обчислюється за їх фактичною собівартістю. Якщо заявником надані зразки продукції для випробувань безкоштовно, вартість їх не враховується. Оплата зразків, відібраних у продавця, здійснюється відповідно з їх роздрібною ціною на підставі документів, що засвідчують факт купівлі.

Витрати на відбір і доставку зразків до місця випробувань включають фактичні видатки ОС на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, зберігання та утилізацію, що підтверджується відповідними документами. Оплата контрольних випробувань здійснюється за тарифами відповідної ВЛ на основі відшкодування витрат. Вартість технічного нагляду за атестованим виробництвом (сертифікованою системою якості) обчислюється відповідно до таблиць 6.3 та 6.4.

Вартість однієї перевірки, проведеної у рамках технічного нагляду за сертифікованою послугою, обчислюється за формулою:

, (6.6)

де Воп -- вартість процедури опитування споживачів, у гривнях.

У формулу включають тільки елементи, які відображають витрати за фактично виконані роботи залежно від обраної схеми сертифікації і підтверджуються відповідними документами.

Під час проведення сертифікації від заявника на підставі укладеної ліцензійної угоди між ним та ОС береться плата за надання права на застосування сертифіката відповідності та маркування продукції знаком відповідності. Ліцензійні платежі встановлюються у розмірі 0,01 % від обсягу реалізованої сертифікованої продукції (без ПДВ та акцизного збору). Ліцензійні платежі перераховуються ліцензіатом на розрахунковий рахунок ОС відповідно до платіжних реквізитів, зазначених у ліцензійній угоді. У разі дострокового розірвання ліцензійних угод одержані ліцензійні платежі поверненню не підлягають.

Роботи з сертифікації продукції оплачуються заявником за договорами на проведення робіт, що укладаються з ОС продукції, ОС систем якості та ВЛ (центрами). Витрати заявника на проведення робіт з сертифікації продукції відносяться на собівартість продукції [1,4,12].

Правила визначення вартості робіт з сертифікації викладені в рекомендованому додатку ДСТУ 3413-96.

Контрольні питання та завдання

У чому полягають принципи розрахунків витрат на роботи з сертифікації?

Які роботи підлягають оплаті під час сертифікації продукції та послуг?

Наведіть формулу для розрахунків сумарних витрат заявника.

Як розраховуються витрати при сертифікації систем якості?

На яку статтю відносять витрати на роботи з сертифікації?

7 Сертифікація в Німеччині

Правовою базою сертифікації в Німеччині служать закони в області охорони здоров'я і життя населення, захисту навколишнього середовища, безпеки праці, економії ресурсів, захисту інтересів споживачів. З 1990 р. в країні діє закон про відповідальність за виготовлення недоброякісної продукції, який гармонізований із законодавством країн - членів ЄС і служить законодавчою базою для сертифікації в рамках єдиного ринку [16]. Закон охоплює вельми широке коло товарів від іграшок до деяких видів обладнання. За даними Німецького інформаційного центра ГАТТ/ВТО, загально-національна система сертифікації в країні включає декілька систем сертифікації. Потреби німецької економіки на 80…90 % задовольняє загальнонаціональна система, яка складається з наступних систем [5]:

А - система сертифікації відповідності регламентам;

А1 - система сертифікації відповідності стандартам DIN;

А2 - система сертифікації електро - і радіо устаткування VDE;

A3 - система сертифікації газо - і водопостачання DVGW;

В - система сертифікації Німецького інституту гарантії якості і маркіровки RAL (сільськогосподарчі продукти та будівельні матеріали);

С - система сертифікації на знак безпеки GS промислової технології;

D - система нагляду за відповідністю будівельних конструкцій;

Е -система сертифікації засобів вимірювань і еталонів;

F - система сертифікації відповідності розділу 24 Німецького про-мислового законодавства (казани, балони, крани тощо).

Система А1 охоплює види виробів, на які встановлені вимоги в стандартах DIN. Керує нею Німецький інститут стандартизації. Система носить добровільний характер. До неї мають однаковий доступ німецькі і зарубіжні організації, зацікавлені в сертифікації продукції. Безпосередні роботи по сертифікації в цій системі здійснює Суспільство за оцінкою відповідності DIN CERTICO, яке бере участь у декількох угодах по сертифікації в рамках ЄС і співробітничає з міжнародними організаціями. Вироби, перевірені на відповідність вимогам стандартів DIN, маркіруються знаком DIN GEPRUFT ("випробувано на відповідність вимогам DIN"). Цей знак введений на додаток до знаку DIN, успадкованого ще від довоєнної Німеччини і зареєстрованого у країнах, що підписали Мадридську конвенцію про торгові знаки. Цей знак проставлявся на виробах, сертифікованих на безпеку, але разом з тим виробникам не заборонялося також маркірувати ним товари, вказуючи тим самим на їх відповідність вимогам стандарту DIN. На застосування цього знаку не потрібно ліцензії. Знак відповідності DIN GEPRUFT (рис. 7.1), введений з 1972 р., може використовуватися тільки для маркірування сертифікованих виробів. Використання знаку супроводиться інспекційним контролем. Інспекційний нагляд за дотриманням законів з безпеки праці і закону про безпеку технічного обладнання проводять відділи виробничого нагляду міністерств праці і соціального забезпечення земель. Інспекція полягає в тому, щоб максимально обмежити застосування обладнання, що не пройшло сертифікаційні випробування. Технічну інспекцію здійснюють асоціації виробників обладнання, які несуть відповідальність за запобігання нещасним випадкам, страхування і відшкодування збитку працівникам підприємств. Вони також розробляють і видають вимоги з безпеки установок і обладнання. Перевірки обладнання асоціації організують або за запитами підприємств, або після негативних результатів сертифікації. Для виконання перевірок запрошуються професійні технічні інспектори. Асоціації складаються з груп за галузевою ознакою. Найбільш відомі з них: група GBG (Gewerbliche Berufsgenossenschaften) - Професійна асоціація для промисловості і TUV (Technische Uberwachungs Verein e.v.) - Організація технічної інспекції. TUV має право провести сертифікацію від імені VDE.

Рисунок 7.1 - Знак відповідності стандартам DIN в системі А1

Система А2 - це система Союзу електротехніків (VDE), що підтримується Інститутом сертифікації і випробувань (PZI). У ній сертифікують електротехнічні та електронні вироби, на які розповсюджуються правила VDE, іноді стандарти DIN. З 1980 р. проводяться випробування на відповідність стандартам МЕК. Сертифікація в системі А2 може бути добровільною і обов'язковою, що залежить від наявності законів, які безпосередньо регламентують вимоги до конкретного виду товарів. VDE є учасником європейських і міжнародних багатосторонніх угод про взаємне визнання результатів випробувань і систем сертифікації, що сприяє визнанню знаків відповідності системи VDE за кордоном. Вони зареєстровані і визнані практично у всіх європейських країнах.

а) б)

в) г)

а)Знак а відмічає відповідність стандартам і технічним вимогам наступних видів продукції: - настановних матеріалів; - апаратури побутового призначення;- освітлювального обладнання; - трансформаторів, що використо-вуються для забезпечення безпеки; - радіо - і телевізійних пристроїв; б)Знак б вказує на відповідність вимогам стандартів кабелів і електричних шнурів; в)Знаком в відмічається відповідність вимогам стандартів на придавлення радіозавад; г) Знак г використовується для маркування сертифікованих електронних компонентів

Рисунок 7.2 - Знаки відповідності VDE

Контроль за правильністю маркіровки знаками VDE (рис. 7.2) здійснює Центр з випробувань і сертифікації VDE-Prufstelle. Сертифікат, виданий цією організацією, гарантує відповідність продукції вимогам Закону про безпеку промислового обладнання або Закону про захист від радіозавад. Використання знаків VDE без ліцензії цього Центра заборонене. Виробник обладнання, що отримав сертифікат і право маркіровки знаком відповідності, зобов'язаний представити докази можливості підтримувати відповідність продукції сертифікаційним вимогам протягом часу її випуску [16].

Система A3 - це система сертифікації Асоціації фірм з газо- і водопостачання Німеччини DVGW. Газове обладнання в Німеччині згідно з Законом "Про забезпечення безпеки технічних пристроїв" підлягає обов'язковій сертифікації на відповідність стандартам DIN. He сертифіковане газове обладнання місцеві газові компанії відмовляються підключати до системи газопостачання. Особливістю вимог до газового обладнання в Німеччині є його відповідність тому типу газу, який застосовується в конкретній області країни, що враховують виробники обладнання. Відносно сертифікації інших видів товарів, що застосовуються в сфері газо- і водопостачання, сертифікація носить добровільний характер, але споживачі завжди віддають перевагу сертифікованому товару. Схема сертифікації розроблена DVGW і розрахована в основному на обладнання побутового і комерційного призначення. Сертифікація газового побутового обладнання на відповідність зарубіжним або міжнародним стандартам у системі DVGW проводиться тільки на основі угод між виробником, покупцем і органом влади Німеччини. Газове обладнання, що поставляється на ринок Німеччини, повинно мати знак відповідності DVGW. За сертифікованим обладнанням проводиться інспекційний контроль з боку DVGW у формі періодичних випробувань зразків, що відбираються на заводі у виробника. Правила інспекційного контролю містяться в спеціальних розпорядженнях з сертифікації для газового і водного господарства [16].

Система В, звана системою RAL, працює під керівництвом Німецького інституту гарантії якості і маркіровки, до складу якого входить біля 150 товариств за якістю. Кожне суспільство за якістю організує діяльність стосовно одного виду продукції. Область поширення системи RAL - сільсько-господарські товари і будівельні матеріали. Незважаючи на те, що в системі проводять добровільну сертифікацію, її правила засновані на стандартах DIN. RAL є членом європейських і міжнародних організацій з випробувань і сертифікації та учасником угод про взаємне визнання, що сприяє визнанню сертифікатів і знаку RAL за кордоном.

Система С - це система сертифікації, яка підтверджує відповідність виробів вимогам Закону про безпеку приладів (GSG), що засвідчується маркіровкою GS. У Німеччині діє біля 100 ОС, які проводять випробування приладів на відповідність знаку GS. Система носить добровільний характер, випробування проводяться на відповідність вимогам стандартів DIN і технічним правилам, які є загальновизнаними і внесені в спеціальний перелік. Федеральне міністерство по праці і соціальному забезпеченню встановлює вимоги з інспекційного контролю, визначає випробувальні центри, які мають право маркірувати прилади і технічні засоби праці знаком GS, зобов'язує випробувальні центри забезпечувати доступ до системи зарубіжних заявників.

Система D є обов'язковою і розповсюджується на будівельну продукцію, на яку діють законодавчі розпорядження. Як правило, це розпорядження органів управління федеральних земель. Загальне керівництво системою знаходиться у веденні Німецького інституту будівельної техніки (DIBT), основні нормативні документи системи - стандарти DIN.

Система Е - система сертифікації, яка діє в рамках законодавчої метрології. У Німеччині основним федеральним органом у галузі метрології є Федеральний фізико-технічний інститут (РТВ). Крім нього в системі задіяні відповідні організації федеральних земель і акредитовані випробувальні центри, яким надане право підтвердження відповідності вимірювальних приладів, що підлягають обов'язковій сертифікації згідно з Законом про повірку. Основні області дії даної системи - прилади, пов'язані з електрикою, теплом, газом, водою, а також трансформатори. У системі існує декілька знаків відповідності: знак про допуск (видає Федеральний фізико-технічний інститут); знак повірки (видають органи з повірки); засвідчуючий знак (видають акредитовані на федеральному рівні випробувальні центри). У системі Е може здійснюватися як обов'язкова, так і добровільна повірка приладів. Обов'язкова проводиться відповідно до положень згаданого вище закону. Правила системи гармонізовані з міжнародними і європейськими. РТВ використовує рекомендації Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ) і директиви ЄС (як обов'язкові).

Система F займається сертифікацією парових казанів, балонів високого тиску, засобів транспортування горючих рідин, вибухозахищеного енергоустаткування, підіймальних пристроїв. Згідно з розпорядженням Федерального уряду встановлений суворий режим інспекційного контролю вказаних товарів, які визначені як потенційно небезпечні: відповідність встановленим вимогам перевіряється до початку експлуатації, періодично при експлуатації і відповідно до відомчих правил.

Практичну роботу по сертифікації систем якості в Німеччині веде Суспільство по сертифікації систем якості (DQS), створене ще до виходу стандартів ІСО серії 9000. Це некомерційна організація, яка оцінює системи якості, видає сертифікат і ліцензію на використання знаку відповідності, акредитує організації на право проведення сертифікації систем якості від імені DQS, навчає інспекторів, представляє Німеччину в міжнародних організаціях у рамках компетенції. У DQS акредитовані комерційні організації, які дістають завдяки цьому право на діяльність по сертифікації систем якості. Таким чином, право на проведення сертифікації отримали німецькі товариства з технічного нагляду в різних землях країни. З 1989 р. роботи з сертифікації систем якості регламентує TU CERT [16] - організація, яка офіційно зареєстрована на європейському рівні, і її діяльність заснована на стандартах ІСО серії 9000.

Роботами з акредитації в Німеччині керує Німецька рада з акредитації (DAR), яка займається акредитацією в галузях, що регламентуються законодавством. У сфері, що не регламентується, ці функції виконує Головне суспільство по акредитації (TGA). Акредитація ВЛ і ОС проводиться відповідно до європейських стандартів EN серії 45000.

8 Сертифікація у Франції

Сертифікація у Франції існує з 1939 р. [5, 16]. Першим законом у цій галузі був Закон про знак відповідності національним стандартам NF, який із змінами і доповненнями діє сьогодні. Відповідальність за сертифікацію покладена на Французьку асоціацію зі стандартизації (AFNOR). Організаційно сертифікація побудована за галузевим принципом і постійно взаємодіє з системою стандартизації у плані як відповідності вимогам національних стандартів, так і розробки нових вимог і норм. Крім AFNOR сертифікацією управляють органи державного і галузевого рівня: Французький центр зовнішньої торгівлі (CNCE), Центр інформації з норм і технічних регламентів (CINR), Союз електротехніків (UTE). AFNOR визначає повноваження випробувальних центрів і лабораторій, відповідає за їх акредитацію, за привласнення і скасування знаку NF, координує співпрацю національних ОС з міжнародними організаціями. CNCE відповідає за сертифікацію товарів, що імпортуються та експортуються. CINR здійснює інформаційне забезпечення національної системи сертифікації і галузей економіки, маючи в розпорядженні банк даних про більш ніж 400 тис. стандартів, про правила і системи сертифікації, процедури акредитації багатьох країн світу, міжнародних і регіональних організацій. UTE розробляє нормативні вимоги для сертифікації електронної та електротехнічної продукції. UTE є не тільки уповноваженим AFNOR галузевим ОС, але і національною організацією зі стандартизації у галузі електроніки, електротехніки і зв'язку [9].

Оцінка відповідності у Франції має декілька форм:

- підтвердження відповідності європейським директивам;

- заява-декларація виробника про відповідність продукту європейському стандарту;

- добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам Франції;

- контроль безпеки продукції, що знаходиться в продажу.

Відповідність Директивам ЄС підтверджується сертифікацією третьою стороною і знаком СЄ. У Франції біля 20 % продукції, що випускається, підлягають такому способу оцінки.

Заява-декларація виробника під його відповідальність вказує, що продукція відповідає конкретному європейському стандарту. Виробник має право також маркірувати товар знаком СЄ. Уповноважений орган здійснює інспекційний контроль такої продукції і при виявленні відхилень позбавляє права маркіровки. Якщо товар проводиться за іншим нормативним документом, то він підлягає сертифікації третьою стороною. Добровільна сертифікація на відповідність національним стандартам Франції проводиться AFNOR, причому звичайно використовується жорстка схема сертифікації (№ 5). Сертифікована продукція маркірується знаком відповідності національним стандартам Франції NF. Добровільної сертифікації зазнає до 75 % продукції, що випускається. На відміну від підтвердження відповідності Директивам ЄС потрібно довести відповідність товару вимогам національного стандарту, в тому числі безпеки. Контроль безпеки продукції, що знаходиться в продажу, проводиться шляхом регулярних перевірок відповідності якості відібраних зразків, маркірованих знаками СЄ і NF, вимогам Директиви ЄС або національного французького стандарту відповідно. Найбільш активно цим займається Міністерство економіки, яке керує роботою декількох тисяч інспекторів.

...