2.1 Методологія оцінювання економічної ефективності управління постачанням на підприємствах молочної промисловості на основі логістичної концепції

З огляду на актуалізацію впровадження логістичної концепції у процес постачання матеріалів, сировини, напівфабрикатів виникає необхідність забезпечувати та підтримувати оптимальний рівень його ефективності як з боку постачальника, так і з боку переробного підприємства. При цьому нарощування потенціалу ефективності логістичної концепції зусиллями обох учасників процесу постачання, як свідчить практика, відбувається не в однаковій мірі. На нашу думку, правомірно трактувати питання оптимізації логістичної концепції у такій проблемній постановці:

1) виділення центру, який є джерелом ефектоутворюючих факторів постачання;

2) формування методології і методики економічної ефективності управління постачанням.

При розробці методологічних підходів до оцінювання ефективності управління постачанням необхідно керуватись змістом, правилами, функціональними направленостями логістичної концепції, які представлені вище у підрозділі 1.1. Виходячи з цього, доцільно розглянути такі види ефективності управління, запропоновані А. Шегдою, Т. Литвиненко, Г. Осовською [182, 184], які за своїм змістом відповідають потребам сучасної системи постачання:

1. За наслідками отриманих результатів. За цією ознакою, зокрема, економічний ефект відображає різноманітні вартісні показники, що характеризують проміжні й кінцеві результати діяльності підприємства. Формами прояву економічної ефективності в системі постачання можуть бути такі економічні ефекти, як зниження собівартості матеріалів, сировини, збільшення прибутку, зниження матеріаломісткості продукції та ін.

2. За видами господарської діяльності. До цієї групи показників ефективності постачання належать: ефективність виробничої, торговельної та інших видів діяльності. Специфіка виду діяльності, безперечно, накладає певний відбиток на методологію визначення ефективності діяльності конкретного підприємства чи його структурних підрозділів, що проявляється у специфіці навіть самих показників ефективності, які застосовуються для цього [185, с. 253].

3. За рівнем об'єкта господарювання. До цієї групи слід віднести ефективність системи "постачальник - переробне підприємство" в цілому, ефективність кожної сторони цієї системи окремо, її структурного підрозділу, ефективність виробництва та постачання окремих видів сировини.

4. За рівнем оцінювання. Відповідно до цієї ознаки ефективність постачання може бути розглянута на макроекономічному рівні та рівні суб'єкта підприємництва (господарювання). Необхідність поділу показників ефективності на ці дві групи зумовлена певною різницею інтересів, що, як наслідок, проявляється у невідповідності між критеріями оцінювання ефективності тих чи інших явищ або заходів.

5. За умовами оцінювання. За цією ознакою виділяють реальну, розрахункову та умовну ефективність постачання. Реальна ефективність - це фактичний рівень витрат та результатів за даними бухгалтерського обліку та звітності. Розрахункова - базується на проектних або планових показниках, отриманих розрахунковим шляхом. Умовна ефективність орієнтована на оцінювання роботи структурних підрозділів підприємства.

6. За ступенем збільшення ефекту. Ця ознака диктує необхідність відокремити первісну та мультиплікаційну ефективність постачання. Необхідність такого поділу видів ефективності викликана тим, що в результаті здійснення тих чи інших заходів може спостерігатися як одноразовий ефект, так і мультиплікаційний. Мультиплікаційний ефект спостерігається тоді, коли початковий ефект повторюється й примножується на різних рівнях даного підприємства, а також поширюється на інші підприємства і організації, тобто появляється і у синергетичному ефекті.

8. За метою визначення. За цією ознакою розрізняють абсолютну та порівняльну ефективність постачання. Абсолютна ефективність характеризує загальну або питому (в розрахунку на одиницю витрат чи ресурсів) її величину, яка досягається на підприємстві в результаті його діяльності за певний проміжок часу. Порівняльна ефективність визначається шляхом порівняння можливих варіантів господарювання і вибору кращого з них; її рівень відбиває економічні, екологічні, соціальні та інші переваги певного варіанта реалізації господарських рішень (напрямку діяльності) порівняно з іншими варіантами.

9. За напрямком процесу. Ця ознака дає змогу диференціювати підходи до оцінювання ефективності постачання, враховуючи специфіку окремих напрямків даного процесу. З погляду цієї ознаки можна окремо розглядати ефективність постачання з точки зору, наприклад, організаційних, стратегічних, інформаційних факторів.

Як показали результати наших досліджень, розглянуті види ефективності повинні бути розглянуті у комплексі при оцінюванні практики та можливості оптимізації здійснення поставок сировини на молокопереробні підприємства. Тому доцільно висвітлити зміст цих видів ефективності з точки зору інтегральних критеріїв та показників. Для цього необхідно врахувати потенціал постачальника сировини та потенціал переробника. Корпоративний ефект при цьому дозволяє формувати певну "кумулятивну" ефективність (рис. 11). При цьому слід застосувати системний підхід, згідно з яким підприємство розглядається як відкрита система. Такий підхід підкреслює особливості взаємодії між різними підрозділами підприємства і зовнішнім середовищем, як фактор спільного впливу на ефективність постачання. Максимізація відповідних критеріїв може розглядатись як один з основних факторів виживання підприємства у ринковому просторі.

При системному підході кінцева мета повинна розглядатись як один з елементів у більш складному наборі критеріїв; при цьому системна модель підкреслює критерії, що забезпечують стабільність підприємства в довгостроковому періоді, зберігаючи міцність внутрішнього соціального організму і успішно взаємодіючі з зовнішнім навколишнім середовищем. Цей підхід більше зосереджується не на визначених цілях, а на засобах, необхідних для їх досягнення.

Як видно з рис. 11, за наслідками отриманих результатів постачальник молока може отримати економічний ефект у формі зниження собівартості виробництва молока, що бере до уваги переробник при закупівлі сировини та її використанні у виробництві молочної продукції. Додатково молокопереробне підприємство може підвищити свою ефективність за рахунок впровадження матеріалозберігаючих технологій.

Як показав аналіз результатів діяльності молокопереробних підприємств Вінниччини, за характером здійснюваних витрат та за видами господарської діяльності основну частку ефекту від співпраці отримує молокопереробне підприємство, оскільки воно закладає значно вищу рентабельність, і це ставить виробника сировини у явно невигідне становище при формуванні виробничого та торговельного ефекту.

Оскільки виробник молока та молокопереробне підприємство відносяться до спільної галузі АПК, в ланцюзі поставок за результатом інтеграції їх потенціалів молокопереробне підприємство може переважати за силою ефекту в разі перетворення постачальника в його структурний підрозділ. Тому за рівнем об'єкта господарювання нарощення ефективності поставок досягається в залежності від інтенсивності взаємовигідної співпраці сторін, що і визначає тоді рівень інтегрованого об'єкта господарювання.

Рис. 11. Системний підхід до формування комплексу факторів "кумулятивної" ефективності постачання на молокопереробних підприємствах

За рівнем оцінювання ефективність постачання молока визначається для постачальника ступенем задоволення потреб споживачів у молоці та власних потреб у молочній продукції приватних господарств. Молокопереробні підприємства отримують значно більший ефект за рахунок задоволення потреб споживачів широким асортиментом молочної продукції.

За умовами оцінювання у обох сторін можна визначити реальну ефективність, однак для молокопереробних підприємств, які працюють на давальницькій сировині, можливість контролювати результати діяльності послаблюється, і ефективність перетворюється в умовну. Тому зменшується і ефективність за ступенем збільшення ефекту, відновити яку можна шляхом налагодження взаємовигідної співпраці з постійним постачальником.

Розглядаючи вид ефективності в молокопродуктовому підкомплексі за метою визначення, слід виділити економічні переваги для постачальника і підприємства-переробника молока, а також додатково екологічні і соціальні переваги, які формуються у більшості підприємств, що орієнтуються на виробництво сертифікованої продукції з високоякісної сировини, а, отже, в першу чергу на споживача.

Незважаючи на можливість отримання кумулятивної ефективності визначеного рівня від взаємовигідної довгострокової співпраці постачальника молока та молокопереробного підприємства, кожна із сторін залишається самостійною у процесі утворення ефективності за напрямком процесу, тобто постачання та переробки молока. Наприклад, важливим показником для оцінювання якості поставки є імовірність доставки замовленого обсягу та відповідної якості сировини в необхідний термін у потрібне місце. За результатами практичних досліджень, здійснених А. Кальченко [15, с. 65], стандарти поставки, які рекомендується застосовувати на молокопереробних підприємствах, передбачають виконання 95% замовлень на поставку сировини, виконання замовлень з точністю у 99%, а також те, що обсяг зіпсованої при транспортуванні сировини не повинен перевищувати 1%.

Результати аналізу розглянутих видів ефективності постачання та факторів їх формування (на прикладі молокопереробних підприємств) обумовили особливості змістовного трактування поняття "ефективність логістичної концепції постачання". Як у вітчизняній, так і у закордонній літературі [2, 18, 32, 50, 68, 186, 187, 188] немає єдиної думки щодо визначення цієї ефективності; найчастіше основним критерієм вважається мінімізація логістичних витрат. Без сумніву, орієнтація на мінімізацію витрат є актуальною, але за умови досягнення необхідного рівня забезпечення інших системних критеріїв і показників логістики постачання. Тому більш адекватним є багатокритеріальне оцінювання ефективності функціонування логістичної системи постачання, яка за своїми критеріями (витрати, задоволення споживачів/якість, час, активи) відповідає системному підходу (рис. 12).

Рис. 12. Критерії багатокритеріального оцінювання ефективності логістичної концепції постачання

До критеріїв мінімуму були віднесені критерій витрат та критерій часу. Вважаємо, що фактична величина витрат, пов'язаних з виконанням певних логістичних операцій, найбільшою мірою відображає результати логістичної діяльності з постачання. Величину витрат, як правило, виражають або загальною грошовою сумою витрат, або грошовою сумою з розрахунку на одиницю продукції (питомі витрати), або часткою в обсязі продажів. За кордоном аналіз логістичних витрат зазвичай здійснюється у відсотковому відношенні до ВНП (для країни в цілому) або обсягу продажів готової продукції підприємства (галузі) [18, с. 206].

Часові показники є мірою спроможності підприємства до швидких адаптаційних змін стосовно динаміки запитів споживачів. Іншими словами, вони фіксують, який час проходить від підтвердження клієнтом наміру зробити закупку до моменту, коли сировина (матеріали, напівфабрикати) поступає у розпорядження покупця. Вчасне виконання замовлення може асоціюватись з отриманням покупцем певної вигоди, тому час, витрачений на таке постачання, вважається ефективним (Ч_е). Цей час може бути продовжено за рахунок часу, який витрачається на здійснення діяльності, відмова від виконання якої не приведе до зниження вигод для покупця (Ч_в). Тоді ефективність логістичної концепції постачання відповідно до цього критерію може бути визначена як

, (3)

де Е - ефективність логістичної концепції постачання;

Ч_е - час, що збільшує вигоду;

Ч_в - часова довжина логістичного ланцюга.

Ця величина нерідко становить менше 10 %. Для підвищення цього показника ефективності, насамперед, необхідно домогтися всебічного розуміння аналізованих логістичних процесів і скоротити час, що не збільшує вигоду [18, с. 211].

Критерієм максимуму є задоволення споживачів, що є по суті критерієм якості логістичного процесу. Цей показник характеризує здатність підприємства досягти найповнішого задоволення запитів своїх клієнтів, і саме у такій постановці питання він знаходить своє відображення у концепції досконалого замовлення. Досконале замовлення - це найвищий критерій якості логістичних операцій, оскільки виступає мірилом загальної ефективності всієї інтегрованої діяльності підприємства, а не окремих функцій. Цей показник характеризує, наскільки рівномірно і безперебійно відбувається виконання замовлення на всіх етапах, тобто наскільки налагоджено весь багатоетапний процес управління постачанням і чи не виникають у ньому збої [18, с. 206].

У науковій літературі досконале замовлення розглядають [50, с. 8] як організацію роботи, яка відповідає таким нормативам:

1) повна доставка всього обсягу замовлення;

2) доставка в необхідний для споживача строк із допустимим

відхиленням (в молокопереробному підкомплексі це 10-20 хв.);

3) повне і акуратне ведення документації щодо замовлення;

4) бездоганне дотримання погоджених умов постачання (якість і кількість молока, відповідна тара, готовність до відправлення, кількість поверненого молока і т.д.).

Ще один критерій - критерій активів носить характеристики мінімуму та максимуму, оскільки при наявності мінімуму активів (критерій витрат) повинна забезпечуватись максимальна ефективність їх використання. Наприклад, це можуть бути активи, вкладені у основні засоби (технологічні лінії, молоковози великої місткості), а також обігові кошти у запасах (сировина, матеріали тощо). Мінімізація активів може бути досягнена, зокрема за рахунок впровадження матеріало-, енергозберігаючих технологій, раціонального використання відходів тощо.

Оцінювання рівня управління активами показує, наскільки швидко обертаються обігові активи (зокрема запаси) і наскільки успішно використання основних засобів дозволяє окупити вкладені в них інвестиції. Типовими показниками ефективності використання логістичних активів є: тривалість операційного циклу, оборотність запасів (в оборотах і днях), рентабельність сукупних активів, рентабельність обігового капіталу, рентабельність основного капіталу, рентабельність інвестицій і т.д. Також слід відмітити ключові діагностичні показники використання активів. До них частіше відносять [18, с. 208]: точність прогнозів (ретроспективне оцінювання на основі найближчого за часом трьохмісячного періоду безпомилкових в середньому прогнозів попиту), старіння запасів (витрати у зв'язку зі старінням запасів у відсотках від їх середньої вартості), завантаження потужностей (частка завантажених потужностей в загальному обсязі наявних потужностей).

Рівень завантаження виробничого обладнання можна визначити в залежності від планового розміру запасів сировини на підприємстві. Визначається не лише оптимальне завантаження обладнання, але й граничне (умова нульової прибутковості). Умову нульової прибутковості можна записати відомим із зарубіжної економічної літератури [190, с. 43] рівнянням:

K=FC: [(P-VC)*U], (4)

де FC - постійні витрати за визначений період, тис. грн.;

P - ціна реалізації за одиницю продукції, грн.;

VC - змінні витрати на одиницю продукції, грн.;

U - обсяг випуску продукції за визначений період, тис. грн.

Виходячи з розглянутого, можна зробити висновок, що критерії ефективності логістичної концепції постачання несуть як суто економічний, так і соціальний зміст. Соціальний зміст, на нашу думку, полягає у всебічному врахуванні потреб обох сторін системи постачання; при цьому в результаті взаємовигідної співпраці у партнерів повинно виникнути бажання співробітничати і надалі для досягнення спільних перспективних цілей. Тому ефективність логістичної концепції постачання являє собою комплексну характеристику системи постачання, яка відображає ступінь економічної та соціальної відповідності цієї системи сучасним вимогам логістики постачання за даного рівня логістичних витрат. Однією з таких вимог в галузевому контексті є встановлення добросовісних відносин підприємства із постачальниками сировини. Перелічимо та охарактеризуємо основні етапи вирішення цього завдання у власній інтерпретації, використавши відомі підходи, запропоновані в роботі М. Гордона [191, с. 57]:

1. Пошук потенційних постачальників. При цьому можуть бути використані такі методи: оголошення конкурсу (тендеру); вивчення рекламних матеріалів; відвідування виставок і ярмарків; листування і особисті контакти з можливими постачальниками. Внаслідок комплексного пошуку формується перелік потенційних постачальників матеріальних ресурсів, згідно якого проводиться подальша робота.

2. Аналіз потенційних постачальників. Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити відбір прийнятних постачальників. Критерії оцінювання і відбору генераторів матеріальних потоків залежать від вимог споживаючої логістичної системи і можуть бути різними. Внаслідок аналізу потенційних постачальників формується перелік конкретних постачальників, з якими проводиться робота із встановлення договірних відносин.

3. Оцінювання результатів роботи з постачальниками. На вибір постачальника суттєво впливають результати роботи згідно з вже укладеними договорами. Як показали результати досліджень, оцінювання постачальників повинно мати моніторинговий характер і проводитися не тільки на стадії пошуку, але й у процесі роботи з вже відібраними постачальниками.

На основі аналізу існуючих точок зору і методологічних підходів до проблеми оцінювання економічної ефективності функціонування логістичної системи постачання, пропонується методика визначення економічної ефективності логістичної концепції підприємства на прикладі постачання молока на молокопереробне підприємство за системою показників, наведених на рис. 13.

Рис. 13. Система показників економічної ефективності логістичної концепції постачання на підприємстві

Порівняння результатів (вигод), досягнутих у процесі функціонування логістики постачання, і витрат на їхнє досягнення, на нашу думку, дає достатньо повне судження про ефективність постачання на молокопереробних підприємствах. Таким інтегральним показником може виступати показник, що являє собою відношення економічного ефекту, отриманого в результаті реалізації логістичної концепції, і капіталу, інвестованого в логістику постачання:

, (5)

де Рi - вигода (фінансовий результат), отримана від упровадження логістичних заходів в i-ій логістичній системі постачання, грн.;

n - кількість систем постачання, виділених у досліджуваній логістичній системі, шт.;

KЛi - середня за період величина капіталу, інвестованого в логістику постачання, в i-ій логістичній системі, грн. [188, с. 9].

При цьому фінансовий результат у логістичній системі постачання, за результатами аналізу, формується за рахунок таких складових:

, (6)

де ДВС - економія на вартості сировини при здійсненні закупівель за нижчою ціною, грн.;

ДТВ - скорочення транспортних витрат при виборі найближчих джерел сировини, грн.;

ДВ - скорочення відходів, тобто економія на сировині за рахунок зменшення неякісних поставок, грн.

Величина капіталу, інвестована в логістику, на нашу думку, визначається за формулою

, (7)

де С - вартість сировини, виходячи із закупівельної ціни, грн.;

ТЗ - середня за період вартість транспортних засобів, що використовуються для здійснення поставок сировини, грн.;

ОП - витрати на оплату праці учасників системи постачання, грн.;

Л - витрати на проведення лабораторних аналізів якості сировини.

Отже, відношення є фактичним ефектом, який отримує підприємство в результаті здійснення поставок сировини за логістичною концепцією. Однак, підприємства відрізняються величиною цього ефекту, і з метою досягнення певного рівня конкурентоспроможності в системі постачання кожний суб'єкт господарювання намагається досягти максимально можливого рівня ефекту. За результатами аналізу виявлено, що ця максимальна межа встановлюється, виходячи, перш за все, із вимог ринку, тобто підприємство орієнтується на передових учасників галузевої макросистеми постачання, і в умовах конкурентної боротьби це спонукає його нарощувати свій потенціал для здійснення поставок сировини. Таким чином, рівень ефективності логістичної концепції постачання на підприємстві повинен максимально наближатись до рівня ефективності, якого досягло на даний момент "ідеальне" підприємство. Результат такого порівняння можна отримати з підрахунків, здійснених за формулою

, (8)

де Е_ф - фактичний ефект, одержаний в результаті здійснення поставок сировини за логістичною концепцією, грн.;

Е_о - максимально досяжний (потенційний) ефект, що може бути отриманий в результаті здійснення поставок сировини при оптимізаційною логістичною концепцією, грн.

Якщо К_е?1, то різниця (Еп - Еф) характеризує собою недоотриманий результат від функціонування матеріального потоку підприємства, а її нульова величина - досягнення оптимального варіанту руху і використання матеріальних ресурсів у логістичному ланцюзі. Показник К_е, на нашу думку, служить оцінкою ефективності функціонування матеріального потоку, оцінкою якості ведення господарської діяльності, орієнтиром для її подальшого удосконалення.

При проведенні оцінювання ефективності управління запасами на великій кількості суб'єктів господарювання широке застосування знаходить групування інформації - поділ маси сукупності об'єктів, що вивчаються, на якісно однорідні групи за відповідними ознаками. Статистичний апарат дозволяє використовувати цей спосіб для узагальнення і типізації явищ, від чого, в свою чергу, залежить повнота, якість і достовірність зібраної інформації. З іншого боку, подібне групування в процесі аналізу допомагає роз'яснити сутність середніх величин, показати роль окремих одиниць в цих середніх, виявити взаємозв'язок між показниками, що вивчаються, тобто досягти певної ефективності використання зібраних даних для вирішення задач дослідження. Також слід зазначити, що групування виконує низку функцій, зокрема: визначення структури і структурних зрушень, типологія соціально-економічних явищ, аналіз взаємозв'язків між явищами.

Як засвідчив аналіз, використання концепції логістики в управлінні постачанням на молокопереробних підприємствах тісно пов'язане з реалізацією зазначених функцій, оскільки від моменту постачання сировини до моменту відвантаження готової продукції керівництво усіх рівнів повинно здійснювати не лише аналіз стану та динаміки показників ефективності використання поставленої сировини, матеріалів, напівфабрикатів, але й виявляти фактори, які впливають на ці показники, аналізувати взаємозв'язки між ними та в результаті цього створювати резерви підвищення ефективності використання відповідних запасів.

Для групування молокопереробних підприємств на регіональному рівні слід застосувати комбінаційний метод, за яким зведення даних здійснюється за двома або більше ознаками. Важливим є групування підприємств, які аналізуються, за видом продукції, оскільки технологія виробництва та якість продукції значною мірою залежать від поставленої сировини. Цей показник є якісним, і за ним створюються типологічні угрупування. Кількісними ознаками слід вибрати відносні показники, такі як частка матеріальних затрат в структурі операційних витрат підприємства, коефіцієнт оборотності сировини, рентабельність сировини. В результаті можна виділити структурні угрупування, які дозволяють виявити більш ефективні, середні та низькоефективні підприємства, визначити потенціал передового досвіду або т.з. "кривої досвіду", прихованих резервів.

При формуванні системи ознак групування молокопереробних підприємств необхідно враховувати такі вимоги, як актуальність, однозначність інтерпретації, точність, орієнтованість на отримання інформації з урахуванням основних цілей логістичної системи управління поставками, а саме забезпечення прискореної оборотності запасів сировини при оптимальних витратах на їх формування і зберігання.

Запаси сировини повинні розглядатися як показник ефективності використовування інвестованого капіталу. Оптимізація частки матеріальних затрат в операційних витратах підприємства впливає на кінцеві результати діяльності підприємства. Забезпечити високий рівень якості продукції і надійність її поставок неможливо без створення запасів сировини, а також запасів матеріалів, напівфабрикатів, продукції незавершеного виробництва і інших ресурсів, необхідних для безперервного і ритмічного функціонування виробничого процесу.

Занижені запаси матеріальних ресурсів можуть привести до збитків, пов'язаних з простоями, незадоволеним попитом і, отже, до втрат прибутку, а також втрат потенційних покупців продукції. З іншого боку, накопичення зайвих матеріальних запасів зв'язує оборотний капітал підприємства, зменшуючи можливість його вигідного альтернативного використовування і уповільнюючи його оборот, що відображається на величині загальних витрат виробництва і фінансових результатах діяльності підприємства.

Групування підприємств за коефіцієнтом оборотності запасів сировини, матеріалів дозволяє оцінити ефективність вибраної стратегії прискорення оборотності запасів. Коефіцієнт оборотності матеріальних запасів розраховується як відношення собівартості реалізованої продукції до середньорічної вартості матеріальних запасів.

Для більш коректного оцінювання ефективності використовування запасів сировини необхідно зіставити їх зростання із збільшенням обсягів виробництва і виручки від реалізації молочної продукції. Відносним показником, що дозволяє одержати таку інформацію, є показник рентабельності капіталу, інвестованого в матеріальні запаси, який визначається як відношення прибутку від звичайної діяльності до оподаткування за аналізований період до вартості матеріальних запасів і характеризує ефективність використовування цього капіталу. В табл. 2 наведена система показників групування підприємств та джерело розрахунку цих показників.

Таблиця 2. Система показників групування підприємств

Групування молокопереробних підприємств здійснимо за розробленим алгоритмом (рис. 14).

Рис. 14. Алгоритм групування молокопереробних підприємств

Отже, групування молокопереробних підприємств здійснимо за такими етапами:

1 етап: формування мети групування. Мета групування полягає в поділі сукупності підприємств за обраними ознаками на певні групи. Це дозволяє полегшити аналіз постачання молока на дані підприємства, виділити певні особливості для кожної групи та розробити відповідні рекомендації з удосконалення політики управління поставками.

2 етап: вихідний аналіз фінансової діяльності підприємств. Для проведення групування використовуються дані фінансової звітності підприємств, інформація їх внутрішньої звітності, матеріали друкованих видань.

3 етап: групування підприємств.

У Вінницькій області на даний час функціонує 21 молокопереробне підприємство. В табл. 3 наведено їх групування за видом молочної продукції.

Таблиця 3. Групування молокопереробних підприємств Вінницької області за видом молочної продукції