Організація транспортування

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

ТЕМА 2

ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАНСПОРТУВАННЯ



Мета і задачі лекції

Метою лекції є ознайомлення зі складовими і етапами планування перевезень, формуванням транспортних тарифів, порядком передавання вантажів транспорту, порядком укладання договорів та оформлення транспортної документації.

Задачі лекції:

- розглянути особливості планування вантажних перевезень;

- розглянути порядок укладання договорів на перевезення вантажів;

- ознайомитися з порядком передавання вантажів транспорту;

- ознайомитися з документацією на перевезення вантажів (транспортні документи);

- розглянути тарифи і штрафи на транспорті.

договір тариф перевезення вантаж транспорт



План лекції

Планування вантажних перевезень

Укладання договорів на перевезення вантажів

Порядок передавання вантажів транспорту

Документація на перевезення вантажів (транспортні документи)

Тарифи і штрафи на транспорті



Основні категорії, ключові поняття і визначення теми

Планування вантажних перевезень - процес опрацювання кожного етапу вантажоперевезення, який включає наступні операції як вимірювання, вибір транспортного засобу, складання маршруту, страхування, організація супроводу, навантаження тощо.

Прогнозування вантажних перевезень - формувати прогноз попиту на відправлення/завантаження вантажів в заданому періоді: на місяць подекадно; на квартал помісячно; на рік поквартально; на період більше року; і прогноз попиту на відправлення / завантаження вантажів з розкладанням: по групам вантажів.

Договір перевезення вантажів - є договір, за яким одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір повітряного перевезення - це угода щодо транспортування товарів повітряним транспортом, у тому числі період, коли товари перебувають під контролем повітряного перевізника.

Маркування вантажів - товаросупроводжувальна інформація, що містить реквізити імпортера, номер контракту, номер трансу, вантажогабаритні характеристики місць, номер місця і кількість місць у партії і трансі. Маркування вантажів є вказівкою транспортним фірмам щодо поводження з вантажем і за необхідності попередженням про небезпеки, пов'язані з вантажем.

Фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для: перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами; перевезення вантажів залізничним або автомобільним транспортом.

Транспортне право - полісистемний комплекс правових норм, що регулює відносини договірного, майнового, управлінського, трудового та процесуального характеру в галузі транспортної діяльності з організації та здійснення перевезень.

Транспортний ризик - ризик, який виникає у зв'язку з транспортними операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (продукції, сировини, обладнання і т.д.) і людей у просторі, і пов'язаний з потенційною можливістю зниження споживчих якостей матеріальних цінностей та порушенням умов їх переміщення. Основними видами транспортних ризиків є: ризик невірного визначення моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі транспортування; ризик вибору транспортного засобу; ризик пошкодження вантажу при перевезенні.

Транспортна накладна - це основний документ при перевезенні, що регулює відносини між відправником, перевізником і отримувачем вантажу. В ній містяться дані про найменування вантажу, кількість місць, пункти відправки і призначення, відправника й отримувача, дату прийняття для перевезення.

Транспортні документи - це документи, що виписуються вантажоперевізником в засвідчення того, що товар прийнятий ним до перевезення.

Транспортні тарифи - система провізних плат і додаткових зборів, а також правила їхнього застосування й обчислення, затверджувані у встановленому порядку й обов'язкові для осіб і організацій, що користуються транспортом, і для транспортних підприємств.



Планування вантажних перевезень

Планування перевезень вантажів - одна з найважливіших функцій в системі розподілу продукції. У загальному вигляді планування - це процес прийняття рішень, який передує майбутньому дії.

Планування дозволяє:

­ передбачити перспективу розвитку системи перевезень вантажів при розподілі продукції на майбутнє;

­ більш раціонально розподіляти і використовувати ресурси підприємства при здійсненні поставок кінцевим споживачам;

­ підвищувати якість транспортних послуг відповідно до кон'юнктури ринку;

­ забезпечувати стійкість бізнесу і уникати ризику банкрутства;

­ ефективно проводити інноваційну політику на підприємстві;

­ підвищувати ефективність використання автотранспорту і покращувати фінансовий стан підприємства;

­ забезпечувати координацію дій постачальника і споживача при здійсненні перевезень;

­ удосконалювати контроль за ходом транспортування вантажів.

Планування роботи ТП починається зі складання плану перевезень, у якому визначають обсяг і структуру перевезень. План перевезень вантажів розробляється у підприємствах і організаціях. При наявності провізних можливостей у план включаються інші підприємства й організації району діяльності ТП. Вихідними даними для складання плану є заявки відправників вантажу, у яких вказується рід перевезених вантажів, пункти відправлення і призначення, об'єм перевезень у тоннах і транспортній роботі в тонно-кілометрах (на рік по кварталах).

Відправники вантажу визначають обсяг перевезень вантажів виходячи з позначеного на планований рік обсягу виробництва, будівництва, товарообігу й інших показників. Якщо не представляється можливим зробити прямий розрахунок загального обсягу перевезених вантажів, його визначають виходячи з показників обсягу перевезених вантажів на одиницю продукції промисловості, що випускається, сільського господарства, обсягів будівельно-монтажних робіт, товарообігу.

Ці показники розраховують на основі звітних даних за попередні роки з урахуванням специфіки кожної галузі народного господарства.

Усі заявки відправників вантажу узагальнюються на ТП загального користування, і на їхній основі розробляються проекти планів перевезень на планований період. На цьому етапі уточнюється розподіл обсягу перевезень по окремих пунктах і напрямкам.

При узагальненні й аналізі заявок у першу чергу розглядають можливість централізації перевезень.

Потім визначають об'єм перевезень, вантажообіг, стан доріг, під'їзних колій і навантажувальних площадок, оснащеність вантажно-розвантажувальними засобами, режим роботи відправників вантажу і вантажоодержувачів. Після обробки отриманих даних і узгодження питань організації перевезень з керівниками підприємств складають перелік відправників вантажу, зі складів яких у плановому році буде виконуватися централізована доставка вантажів. План централізованих перевезень є головною і складовою частиною загального плану перевезень на планований період.

Проект плану перевезень по видах вантажів складається роздільно для міських, районних і міжміських перевезень.

Розроблений план перевезень вантажів на планований період складають із провізними спроможностями транспортного парку. Для цього складають баланси провізних спроможностей транспортного парку по класах вантажів, тобто виявляють забезпеченість перевезень вантажів різними типами рухливого складу.

У результаті може бути встановлено, що не всі групи вантажів по класах перевезень забезпечені достатніми провізними спроможностями. Таким чином, провідні здібності транспортного парку повинні відповідати запланованому обсягові перевезень вантажів.

Важливим розділом плану перевезень є план перевезень вантажів у міжнародних повідомленнях.

Метод планування - це спосіб проведення планових розрахунків, порядок і алгоритм обґрунтування показників плану.

Об'єктом планування перевезення вантажів в системі розподілу служить взаємопов'язана система планово-економічних показників, що характеризують процес транспортування товарів і ресурсів.

Планування перевезень вантажів у системі розподілу як процес практичної діяльності включає три основних етапи:

1 складання планів транспортування вантажів, прийняття рішень про майбутні цілі перевезень розподіляються товарів і продукції та способах їх досягнення;

2 організація виконання планових рішень по доставці товарів і продукції споживачам, оцінка реальних показників діяльності з транспортування товару споживачам;

3 контроль і аналіз кінцевих результатів перевезень, коригування фактичних показників і вдосконалення діяльності системи перевезень товару в системі розподілу.

Стратегічне планування перевезень вантажів в системі розподілу - враховує взаємини не тільки всередині підприємства, але і з її зовнішніми діловими партнерами і всім оточенням, з яким воно безпосередньо взаємодіє. При стратегічному плануванні перевезень в системі розподілу необхідно враховувати такі фактори:

1 внутрішні:

1.1 який транспорт буде використовуватися при доставці продукції споживачам: свій чи найманий?

1.2 при позитивному рішенні про використання свого транспорту - визначення характеру управління власним парком;

1.3. при позитивному рішенні про використання найманої транспорту - оцінка конкурентної ситуації транспортного процесу на ринку транспортних послуг;

1.4 планування витрат на доставку вантажів і своєчасність (при необхідності швидкість) транспортування;

1.5 якість доставки вантажів в системі розподілу;

1.6 можливість залучення додаткових фінансових ресурсів;

1.7 здатності співробітників відділів розподілу і доставки, керівництва підприємства;

1.8 облік прийнятої в компанії стратегії розподілі (наприклад, зниження витрат в мережі розподілу, підвищення рівня обслуговування клієнтів, скорочення повного циклу замовлення, перехід на аутсорсинг і т.д.);

1.9 прийнята в компанії система економічних показників роботи транспорту.

2 зовнішні:

2.1 співвідношення тарифних показників транспортних послуг конкурентів, за якою системою працюють конкуренти: свій чи найманий транспорт?

2.2 переваги і недоліки технічних характеристик транспорту для доставки товару, що використовується конкурентами;

2.3 переваги і недоліки маркетингової політики конкурентів в області організації перевезень в системі розподілу;

2.4 віддаленість клієнтів від місця розташування постачальника;

2.5 транспортна інфраструктура регіону збуту, можливість використання під'їзних шляхів при навантаженні і розвантаженні продукції;

2.6 конкурентні переваги використання інших видів транспорту при розподілі, відмінних від автомобільного (авіа, залізничного, річкового, морського);

2.7 структура збуту конкурентів;

2.8 стабільність попиту на продукцію постачальника;

2.9 вимоги клієнтів до рівня транспортного обслуговування при отриманні продукції;

2.10 можливу зміну товарної спеціалізації покупців;

2.11 можливі зміни політики ціноутворення на ринку транспортних послуг;

2.12 зміна меж ринку за рахунок збільшення радіусу обслуговування з одного складу;

2.13 можливу зміну вантажний одиниці доставки;

2.14 рівномірність при здійсненні перевезень в системі розподілу продукція;

2.15 можливість індивідуального вибору товароносіїв і транспортних засобів;

2.16 висока соціально - економічна значимість транспорту в період сезонних збільшень попиту;

2.17 можливості страхування вантажів та відповідальності перевізників;

2.18 час перебування товару в дорозі.

Таким чином, стратегічне планування перевезень в системі розподілу продукції здійснюється виходячи з обраної в компанії стратегії розподілу:

­ зниження витрат в мережі розподілу (укрупнення партії поставки товару, досягнення коефіцієнта корисного використання вантажопідйомності і обсягу автотранспортного засобу на максимальному рівні;

­ перевезення товарів за зниженими тарифами, включення вартості за доставку в ціну товару, організація перевезень однорідних вантажів окремими транспортними одиницями);

­ підвищення рівня обслуговування клієнтів (організація доставки товару без урахування партії відвантаження, здійснення транспортування без урахування витрат на утримання або залучення транспорту;

­ підвищення рівня транзакційних витрат при організації перевезень;

­ організація маршрутизації процесу доставки товарів з урахуванням пріоритетних клієнтів;

­ скорочення часу доставки товару споживачам; забезпечення максимальної надійності та безпеки перевезень вантажів; перевезення товарів будь-якого рівня комплектації і т.д.);

­ скорочення повного циклу замовлень (скорочення часу знаходження товару в дорозі, рівномірність відвантажень товару на доставку; мінімізація партії поставки; мінімізація кількості перевантажень товару в дорозі);

­ перехід на аутсорсинг (повна передача функцій транспортування товару споживачам логістичних посередників).

Стратегічне планування перевезень вантажів в системі розподілу здійснюється в рамках загальної стратегії розподілу компанії, яка є складовою частиною загальної стратегії підприємства на ринку і здійснюється в формах:

­ сценарію (розробка сценарію майбутнього періоду);

­ концепції з розбивкою по ключових напрямах;

­ стратегічних цілей, з чітким формулюванням кінцевого результату;

­ моделей поведінки (розробка стратегії «крок за кроком»).

Тактичне планування перевезень в системі розподілу - розробка планів перевезень вантажів в системі розподілу продукції підприємства в процесі реалізації стратегічних цілей або стратегії підприємства. Охоплює взаємозв'язки, що склалися всередині системи розподілу, а також між підрозділами доставки товару, транспортним відділом, відділом розподілу і підприємством в цілому. Особливостями тактичного планування особливостями тактичного планування в розподілі є:

­ здійснюється з метою уточнення, корекції, доповнення, одним словом, конкретизацію стратегії;

­ висловлює найбільш ефективні способи досягнення стратегічних цілей;

­ певні кроки, щаблі у напрямку до вершини - спільної мети, передбаченої стратегією;

­ на відміну від стратегічного планування, де визначаються загальні напрямки, тактичне планування це детальне планування;

­ в основному носить короткостроковий або середньостроковий характер;

­ рішення приймаються фахівцями (керівниками) середньої ланки компанії - начальниками відділів логістики, відділів управління товарними запасами, менеджерами з доставки;

­ вирішуються однорідні проблеми;

­ прийнятий фіксований графік дій;

­ мінімум альтернативних рішень;

Виходячи з вищевикладеного, тактичне планування перевезень вантажів автомобільним транспортом в системі розподілу, в залежності від прийнятого рішення про використання власного або найманого автотранспорту включає:

­ план перевезень, який включає наступні розділи: обсяг перевезень в тоннах або тонно-кілометрів, кількість і тип автомобілів використовуваних для транспортування вантажу (з урахуванням особливостей наявних ресурсів для проведення вантажно-розвантажувальних робіт), пункти відправлення (місце розташування постачальника) і призначення (місце дислокації споживачів), основні техніко-експлуатаційні показники роботи автомобілів;

­ план технічного обслуговування (ТО) і ремонту рухомого складу (в разі використання власного автопарку підприємства);

­ планування потреби в запасних частинах і матеріалах для ТО і технічного ремонту (в разі використання власного автопарку підприємства);

­ планування трудових ресурсів (керівники та фахівці відділів доставки: менеджер по доставці, механік, експедитори);

Планування витрат на здійснення доставки товару споживачам:

- витрати включаються в планову собівартість продукції;

- планування зниження собівартості перевезень в системі розподілу;

- планування попиту на послуги логістичних посередників (в разі прийняття рішення про аутсорсинг);

- бюджетне планування перевезень в системі розподілу;

- планування використання під час перевезення вантажів сучасних засобів зв'язку, комунікації та програмних продуктів.

Оперативне планування перевезень вантажів в системі розподілу - це те, чим щодня займається менеджер по доставці спільно з менеджером по розподілу товарних запасів в компанії. До нього відноситься планування перевезень вантажів на невеликий проміжок часу всередині структурних підрозділів, що беруть участь в розподілі. Це може бути як день, так і місяць, квартал, півріччя і навіть рік. Спрямоване на вирішення проміжних тактичних завдань і націлене на виконання тактичних планів з транспортування вантажів споживачам. «Оперативні плани розробляються в формі план - графіків або мережевих планів, що представляють собою прив'язані до календаря послідовно виконуються дії і операції».

Оперативне планування може здійснюватися в наступних формах:

­ місячний план - графік перевезень продукції споживачам з розбивкою по тижнях і календарним дням, за видами сполучень;

­ план - графік постановки транспорту під навантаження;

­ план - графік часу подачі автомобілів під навантаження на складі постачальника розвантаження на складі кінцевого споживача;

­ нормативи часу навантаження різних типів транспорту;

­ нормативи термінів доставки вантажів;

­ щоденний розпорядок роботи менеджера з доставки вантажів;

­ нормативи повного циклу документообігу при організації перевезень продукції;

­ моніторинг інформації про процес перевезення продукції;

­ щоденного взаємодії з представника логістичних посередників або транспортним відділом підприємства;

­ нормативи використання вантажопідйомності і обсягу транспортних засобів в залежності від характеру і номенклатури вантажу, використовуваної транспортної одиниці;

­ план - графік формування поставок;

­ схеми розміщення вантажів всередині автотранспортних засобів;

­ нормативи по співвідношенню часткою різних вантажів при проваджень перевезення в єдиній постачання і т.д.

Основні методи планування на підприємствах:

1. Балансовий метод, в основі якого лежить принцип рівності напрямів та обсягів використання ресурсів із джерелами їх надходження. Цей метод найбільш простий, доступний та наочний, що дозволяє широко використовувати його в поточних і оперативних планах. Так, цим методом ведуться розрахунок і взаємозв'язок показників планів у фінансовому плануванні підприємства (плану доходів і видатків, плану джерел отримання і напрямки використання інвестиційних ресурсів, плану грошових надходжень і виплат та ін). Основним результатом використання цього методу є збалансованість можливостей і потреб у ресурсах за часом і обсягом. При цьому формуються умови дієвого контролю за надходженням коштів і їх цільовим використанням.

Балансовий метод застосовується на всіх стадіях розробки планів, прогнозів, програм. У зв'язку з посиленням ролі прогнозів і планів, ускладненням міжгалузевих зв'язків він набуває все більшого значення. На практиці цей метод реалізується шляхом розробки системи балансів, яка включає матеріальні, трудові і фінансові баланси.

Баланс - це система показників, у якій одна частина, що характеризує ресурси за джерелами надходження, дорівнює іншій частині, що демонструє розподіл (використання) за всіма напрямами їх витрачання.

2. Нормативний метод планування передбачає використання в планових розрахунках абсолютних та відносних норм і нормативів. Ці норми можуть бути задані для підприємства ззовні або розроблені та затверджені на підприємстві. Розрізняють поточні нормативи, які використовуються для обґрунтування поточних і оперативних планів і фіксують досягнутий рівень раціонального використання ресурсів або розподілу доходів і прибутку, і цільові (стратегічні), в яких відображається ідеальне майбутнє стан підприємства, регіону, країни (використовуються для обґрунтування довгострокових планів). Нормативи можуть бути абсолютні і відносні.

Нормативи розрізняють також за ступенем їх обов'язковість при проведенні планових розрахунків:

- директивні, які в обов'язковому порядку присутні в планових розрахунках;

- рекомендаційні або орієнтовні, можуть бути використані для обґрунтування оптимальних шляхів розвитку.

Норми і нормативи складають частину всієї економічної інформації, що характеризує основні елементи виробничого процесу, який передбачає взаємодію праці людини, предметів і засобів праці. У зв'язку з цим норми і нормативи поділяються на такі групи:

- норми витрат;

- норми використання матеріальних ресурсів;

- норми і нормативи використання основних виробничих фондів.

3. Метод екстраполяції (обґрунтування показників "від досягнутого") передбачає визначення майбутнього стану підприємства на основі сформованих у минулому і сьогоденні темпів і пропорцій. Цей метод передбачає перенесення закономірностей і тенденцій минулого на майбутнє, що зумовлює використання цього методу при стабільному і передбачуваному зміну показників в перспективі. Якщо передбачається, що темпи і пропорції досить стійкі і їх зміна в перспективі не передбачається, то мова йде про формальну екстраполяції на основі трендової моделі або середніх темпів зростання показників. Якщо цей метод використовується для формалізації мінімально допустимих або небажаних тенденцій, то мова йде про прогнозну екстраполяцію (показники, отримані цим методом, розглядаються як гранично допустимі). Формалізація зміни показників на основі цього методу передбачає вивчення статистичних рядів динаміки (при цьому ряд за минулі роки повинен бути не менше періоду, на який вони екстраполюються), а також використання факторного аналізу для визначення ступеня залежності одного показника від інших (зростання прибутку в залежності від зростання виручки тощо).

При проведенні розрахунків на основі екстраполяції динамічний ряд показників приводиться в порівнянний вигляд з урахуванням коефіцієнта інфляції і структурних змін, що відбуваються на підприємстві (в організації).

4. Метод техніко-економічних розрахунків передбачає проводити обґрунтування планових показників на основі затвердженого (прийнятого) алгоритму. Цей метод використовується, якщо показники мають певну стабільність у часі і формують базові умови функціонування підприємства. Наприклад, цим методом ведеться розрахунок умовно-постійних витрат при поточному плануванні (на 1 рік або квартал). Цей метод може використовуватися у взаємозв'язку з нормативним (алгоритм розрахунку з використанням затверджених нормативів). Розраховані методом техніко-економічних розрахунків планові показники коригуються з урахуванням рівня інфляції в плановому періоді.

5. Програмно-цільовий метод використовується при обґрунтуванні комплексних цільових програм, а також у стратегічному плануванні. Цей метод передбачає структуризацію мети до комплексу цільових показників і нормативів, що кількісно описують ідеальний (з урахуванням сучасного уявлення) стан (розвиток) об'єкта планування в майбутньому. За допомогою програмно-цільового методу (комплексних цільових програм як результату використання цього методу) можна вирішувати найбільш важливі проблеми розвитку об'єкта планування, якщо вони не можуть бути вирішені традиційними засобами планування і управління.

Застосування програмно-цільового методу планування випливає з принципу пріоритетного напряму в економіці. Особлива значимість широкому поширенню програмно-цільового методу стала надаватися лише в останній час. Розробка програм по найбільш важливим науково-технічним, економічним, соціальним, екологічним проблемам стала одним з найважливіших напрямів вдосконалення планування і управління.

Розробка програм з використанням програмно-цільового методу здійснюється в певній послідовності:

- формується перелік найважливіших проблем. Виділяється певна проблема, і видається вихідне завдання на розробку програми для її рішення, в якому визначаються цілі програми, ліміти ресурсів, учасники реалізації програми та інша необхідна інформація;

- уточнюються кількісні параметри, що характеризують цілі програми та визначаються завдання її реалізації за окремими періодами;

- формується склад завдань і комплекс заходів для реалізації програми. По кожному із завдань розробляються послідовні етапи їх виконання;

- розраховуються основні показники та ресурсне забезпечення програми. Проводиться оцінка повних витрат ресурсів (трудових, сировинних) і капітальних інвестицій на реалізацію програми. Формується перелік необхідних для реалізації програми матеріальних ресурсів із зазначенням постачальників і одержувачів, визначається економічний ефект;

- здійснюється оформлення програмних документів, погодження та затвердження програми.

6. Метод експертної оцінки базується на раціональних доказах експертів при високому рівні невизначеності зовнішнього середовища та використання непрямих даних про розвиток об'єкта планування. Застосовується для визначення попиту на ті чи інші послуги, товари; зміни цін на сировину, послуги сторонніх організацій, при прогнозуванні конкурентної ситуації на ринку і т. д. При цьому доцільно в прогнозах і планах показники, що визначаються цим методом, представляти в граничних величинах ("від і до"). Цей метод використовується в основному в середньостроковому і довгостроковому прогнозуванні та плануванні.

Планування цим методом здійснюється на основі судження експерта (групи експертів) щодо поставленого завдання. Експертом виступає кваліфікований спеціаліст по конкретній проблемі, який може на основі непрямих даних зробити висновок про об'єкт планування на основі власного досвіду, кваліфікації та інтуїції.

7. Економіко-математичне моделювання економічних процесів, з допомогою яких можливо отримати інформацію про майбутній стан об'єкта планування та шляхи досягнення цього стану. Економіко-математичні моделі поділяються: на описові (які не містять керованих змінних) і оптимізаційні (на основі заданого критерію здійснюється пошук оптимального шляху та засобів досягнення цього критерію); статичні і динамічні, залежно від використовуваного ряду даних і одержуваних результатів; відкриті, що враховують вплив зовнішнього середовища, і закриті.

Вибір економіко-математичної моделі залежить від задачі прогнозування або планування, інформаційного забезпечення, репрезентативності та достовірності інформації, періоду планування, стабільності зовнішньої і внутрішньої середовища та умов функціонування об'єкта планування (їх мінливість у перспективі). Отримані результати аналізуються з точки зору їх адекватності поставленим завданням, а також ймовірності їх досягнення.

Моделі можуть бути представлені у вигляді залежностей показників і подій, мережевих моделей, графіків і систем з описом їхніх властивостей і структур.

Проведення оптимізаційних розрахунків передбачає розробку економіко-математичних моделей, що складаються з цільової функції і системи обмежень. Цільова функція, що описує мета оптимізації, являє собою залежність показника, за яким ведеться оптимізація, від незалежних змінних. Вплив кожної з змінних на величину цільової функції виражається коефіцієнтом - значенням показника, екстремум якого використовується в якості критерію оптимальності.

8. Індикативний метод планування передбачає використання нормативів-індикаторів, на основі яких визначаються якісні характеристики розвитку підприємства і його положення у зовнішньому середовищі. Нормативи-індикатори носять характер кордонів сталого, економічно безпечного і надійного розвитку підприємства. Тому вони визначаються або у вигляді верхньої межі (максимально допустимі втрати робочого часу або інші показники), або нижній. Нормативи-індикатори дуже важливі при використанні системи "світлофор", за якою здійснюється моніторинг досягнення запланованих показників. Ці нормативи можуть бути у вигляді абсолютних величин (мінімально допустима сума виручки) або відносних (частка ринку, займана підприємством, тощо). Цей метод використовується спільно з іншими методами в комплексі (техніко-економічних розрахунків, нормативним).

План-прогноз вантажних перевезень. В теперішній час річні плани перевезень вантажів формуються на основі маркетингових досліджень транспортного ринку, матеріалів довгострокових договорів і контрактів по перевезеннях з відправниками вантажу, операторами перевезень, транспортно-експедиційними організаціями та іншими споживачами транспортних послуг залізниць. Використовуються балансові й економіко-математичні методи планування і прогнозування перевезень.

Поточні плани перевезень вантажів розробляються на рівні залізниць. На рівні мережі на основі узагальнених матеріалів залізниць і даних про міждержавні і транзитні перевезення вантажів розробляються контрольні цифри плану по перевезеннях і вантажообігу в тарифних тонно-кілометрах для кожної залізниці. Ці показники встановлюють у цілому по усім вантажам з виділенням декількох основних найменувань номенклатури. Крім того, визначається середня дальність перевезень (загальна і по родам вантажів), середньодобове навантаження у вагони, середнє статичне навантаження. Такі ж показники встановлюються і по залізницях. Обсяг відправлення і вантажообіг визначають у цілому на рік з розбивкою по кварталах.

Загальний обсяг перевезень у тоннах по мережі складається із суми відправлення вантажів, представлених усіма залізницями, планованого прийому вантажів із закордонних залізниць і надходження з інших видів транспорту в змішаному сполученні. Обсяг перевезень по залізниці включає плановане відправлення вантажів по станціям залізниці, прийом вантажів із сусідніх залізниць і інших видів транспорту. На основі цих даних визначають показники прийому і здачі вантажів у цілому по дорозі і по кожному стиковому пункту. При цьому загальний обсяг перевезень у тоннах по дорозі розподіляють по видах сполучень.

Вантажообіг по дільниці залізниці визначають по формулі:

.

по залізниці:

.

Середню дальність перевезень обчислюють ділення суми вантажообігу на загальну величину обсягу перевезень. Середнє статичне навантаження вагона визначають як середньозважену величину за структурою потрібного вагонного парку, що склалася:

,



де - середній добовий обсяг навантаження вантажів, т;

- добовий обсяг навантаження і-го виду вантажів, т;

- відповідна і-му виду вантажів технічна норма завантаження (чи середнє завантаження) у відповідний тип вагонів.

Середньодобове навантаження вантажів у вагонах плануються:

.

Завершальним етапом поточного планування перевезень є розробка зведеного плану перевезень вантажів, у якому підсумовуються перевезення основних масових і інших вантажів, прийом вантажів з інших залізниць, у зіставленні із сумою прибуття і здачі на інші залізниці і види транспорту.

Оперативне планування перевезень вантажів полягає у встановленні більш повної і точної потреби в транспортних послугах користувачів залізниць на квартал (з розбивкою по місяцях) і місяць, виходячи з конкретних умов виробничо-господарської діяльності споживачів транспортних послуг, що складається. Ці плани більш точно враховують ринкову кон'юнктуру попиту та пропозиції на перевезення вантажів. На відміну від річних, оперативні плани перевезень розробляють по певним конкретним видам вантажів (а не по укрупненій номенклатурі), по усіх відправниках вантажу, по станціям і залізницям відправлення і призначення. Оперативне планування перевезень здійснюють залізниці самостійно.

Найбільш повними є місячні розгорнуті плани-прогнози перевезень вантажів, що складаються тільки на залізницях. Вони є основою для розробки технічного плану роботи залізниці, по якому здійснюються безпосереднє перевезення вантажів, передача вантажів по стиках залізниць і управління вагонопотоками. Місячні плани перевезень розробляють по розширеній тарифно-статистичній номенклатурі вантажів по кожному відправнику з указівкою станції відправлення і станції призначення вантажу у місцевому і залізниці призначення у прямому сполученні. Оперативні плани перевезень розробляють на основі наявних договорів (контрактів) на перевезення, заявок відправників вантажу на перевезення. Додаткові вимоги клієнтів до якості транспортного обслуговування оформляються у виді договору на перевезення.

Особливості планування вантажних перевезень за видами транспорту.

Порядок і терміни складання планів вантажних перевезень на транспорті встановлені «Основними положеннями про річне і квартальне планування перевезень вантажів». На кожному виді транспорту розроблені і діють «Правила планування перевезень вантажів», у яких деталізуються окремі питання, зумовлені специфікою роботи транспорту.

Повітряний транспорт. На повітряному транспорті обсяг перевезень вантажів на внутрішніх і міжнародних лініях планують різні авіакомпанії за заздалегідь укладеними договорами (наприклад, доставка пошти, цінних вантажів).

При плануванні авіатранспортної роботи на власному або орендованому парку літаків на авіапідприємстві вирішуються наступні завдання:

­ прогнозування попиту на авіаперевезення.

­ формування мережі повітряних ліній.

­ розробка проекту розкладу руху літаків.

­ розрахунки потреб у літаках, авіадвигунах, паливі, екіпажах.

­ розрахунок доходів, витрат, прибутку.

­ розробка заходів щодо забезпечення задоволення попиту на авіаперевезення, підвищенню якості обслуговування і ефективності перевезень.

­ доведення завдань до підрозділів підприємства.

Цей комплекс завдань є основою виробничої програми будь-якого транспортного підприємства-експлуатанта повітряних суден, спрямованої на досягнення основних цілей, тобто - якнайповнішого задоволення попиту на авіаперевезення з високою якістю обслуговування і забезпеченням рентабельності роботи авіапідприємства.

Одним з головних питань планування транспортної роботи на експлуатаційному авіапідприємстві є забезпечення взаємного балансу між факторами плану перевезень. Досягнення балансу потреб в ресурсах виходячи з попиту на перевезення з можливим забезпеченням ними підприємства здійснюється з допомогою розрахунків провізної здатності парку літаків в майбутньому періоді, а також розрахунків робіт потенційно можливого обсягу, при можливих закупівлях і доступності палива, очікуваної потужності авіаційно-технічної бази і виробничих можливостях льотних підрозділів.

На рисунку 2.1 показаний алгоритм вирішення задачі збалансування плану за обсягом транспортної роботи шляхом узгодження обсягу перевезень з розмірами наявних і доступних ресурсів. Беручи до уваги той факт, що всі ресурси підприємства строго обмежені, планування за обсягом робіт потрібно починати з того ресурсу, який найбільш обмежений. При цьому можна заздалегідь піти на неоптимальність плану за ступенем задоволення попиту, але таким чином досягти зняття напруги з використання всього потенціалу авіапідприємства і зниження ступеня його завантаженості. При вирішенні таких окремих завдань, як визначення параметрів авіаліній (наприклад, доцільності проміжних посадок), обґрунтування відкриття нових авіаліній, вибір типів літаків, розподіл ВС по авіалінія і ін., Застосовується критерій максимальної рентабельності (у відсотках до витрат). При цьому розраховуються реальна виручка і доходи, включаючи взаєморозрахунки.

Відпрацьовуються процедури поступової ув'язки плану руху з розкладом руху по магістралях, зокрема, узгодження рейсів за маршрутами, частотам руху, тимчасовим рамкам з урахуванням пропускної здатності авіаліній і аеропортів. Практичне використання розкладу руху здійснюється на основі графіків обороту літаків, забезпечення стикування рейсів, передбачених різними видами розкладів (внутрішніх, магістральних, міжнародних, місцевих ліній). При цьому враховуються норми і обмеження за умовами безпеки польотів, а також якість обслуговування пасажирів (вибір прямих маршрутів зручності за часом рейсів і т.п.).

Рисунок 2.1 - Алгоритм вирішення задачі збалансування плану за обсягом транспортної роботи шляхом узгодження обсягу перевезень з розмірами наявних і доступних ресурсів

Залізничний транспорт. На залізничному транспорті складаються річні й оперативні плани перевезень у контейнерах і пакетах.

Підприємства й організації -- відправники вантажу на початку ІV кварталу поточного року подають відділенням залізниць заявки, у яких вказують обсяг і укрупнену номенклатуру вантажів, які підлягають перевезенню рухомим складом залізничного транспорту протягом року і з розбивкою по кварталах. При необхідності відправники вантажу у встановлений термін представляють у трьох примірниках управлінням залізниць на затвердження обсягу перевезень розгорнуті місячні плани по широкій номенклатурі вантажів із зазначенням станцій відправлення і призначення, а по вантажах, які треба перевозити в межах залізниці відправлення, -- з розподілом за станціями призначення. Ці плани складаються в тоннах і вагонах на основі статистичних навантажень. У місячних планах перевезень передбачаються відправлення вантажів маршрутами, які організовують як відправники, так і залізниця.

Крім того, клієнти мають право звертатися до послуг залізниць поза планом протягом усього року за умови наявності в них не завантаженого рухомого складу.

Управління залізниць самостійно розробляють плани перевезень; координують з іншими дорогами і показники транзиту, прийому і здачі вантажів. У планах перевезень на дорогах встановлюють обсяги місцевого сполучення, ввезення і вивезення вантажів і передачі по стикових пунктах з іншими дорогами. У поточних і квартальних планах перевезень вказують обсяги перевезень по станціях і дорогах відправлення, а в місячних планах - ще й станції призначення (в місцевому сполученні) і дороги призначення (в прямому). На основі цих показників визначають плановий вантажообіг, середню дальність і густоту перевезень за напрямками і ділянкам. Розробляють технічний план роботи залізниць.

Морський транспорт. На морському транспорті окремо планують перевезення в каботажі і закордонному плаванні. Каботажні перевезення на суднах, що належать пароплавствам, планують за попередніми заявками відправників, де вказують порти відправлення і призначення, обсяги і найменування вантажів, тип судна. Плани перевезення вантажів у закордонному плаванні складає Міністерство по зовнішніх економічних зв'язках і торгівлі і доводить до відома «Укрморрічфлоту» і пароплавств.

Планування перевезень зовнішньоторговельних вантажів здійснюється відповідно до угод, договорів між державними, спільними і приватними підприємствами та іноземними фірмами.

Морські пароплавства і порти самостійно розробляють плани перевезень по найважливішим вантажам і переробки вантажів у портах. Виділяються перевезення флотом, морським поромами. Окремо розробляють плани перевезень для великих морських суден і напрямків з лінійним (регулярним) судноплавством. Місячні плани перевезень розробляються в пароплавствах і портах, на основі яких розробляють робочий план роботи всіх підрозділів морського флоту.

Окремо планують перевезення у великому (між портами різних морських басейнів) і малому (між портами одного басейну) каботажі, а також роботу криголамного флоту.

Річковий транспорт. На річковому транспорті річні і квартальні плани перевезень складаються за заявками підприємств і організацій-вантажовідправників. Із загального обсягу перевезень виділяють дані по нафті і нафтопродуктах, які транспортують наливом, лісу в плотах і суховантажах (кам'яне вугілля, руда, метали тощо). Окремо планують перевезення на самохідних і несамохідних суднах, у тому числі по буксируванню плотів. У планах перевезень пароплавств вказують не тільки загальний обсяг відправлення, а й розміри надходження вантажів з інших пароплавств. Вказуються також порти (пристані) відправлення і призначення, рід вантажу, швидкість перевезень.

Місячні і декадні плани перевезень по внутрішньому водяному сполученню розробляються на місцях за заявками, які подають відправники річковим пароплавствам. У заявках указують обсяг і номенклатуру вантажів, тип і тоннаж суден, напрямок перевезень та ін.

На автомобільному транспорті річне планування починається з розробки планів АТП. Усередині поточного року відправники вантажу представляють туди заявки на перевезення вантажів. Вони містять відомості про вантажі, які необхідно перевозити в централізованому порядку, децентралізовано, а також у спеціальному рухомому складі. Вказуються також дані про вантажі, що підлягають перевезенням по міжміському і міжнародному сполученнях.

Виділяються перевезення наливних вантажів, суховантажів, ліси в плотах і зовнішньоторговельних вантажів. Окремо планують перевезення на самохідних і несамохідних судах; в тому числі по буксируванню плотів.

У планах перевезень визначають загальні обсяги відправлення, розміри перевалки і перевезення вантажів в змішаному залізнично-річковому повідомленні судами змішаного плавання типу «річка-море», обсяг перевезень в закордонному плаванні. На морському та річковому транспорті в планах перевезень вказують порти відправлення і призначення вантажів і терміни їх доставки.

Автомобільний транспорт. На автомобільному транспорті плани перевезень в узагальненому вигляді розробляють для автотранспорту загального користування, включаючи муніципальний транспорт. Перевезення планують за основними масовим вантажам з виділенням перевезень спеціалізованим автотранспортом, а також в далекому міжміському сполученні. У планах-заявках на перевезення вказують пункти відправлення та призначення вантажу, тип рухомого складу і терміни доставки.

В автогосподарствах відомчого автомобільного транспорту, що знаходиться в розпорядженні підприємств, робота планується в рамках бізнес-плану цих підприємств.

Трубопровідний транспорт. На трубопровідному транспорті плани перевезень складаються окремо по кожному магістральному нафто- і газопроводу відповідними територіальними виробничими управліннями. Основні показники таких планів -- обсяг перекачування нафти і нафтопродуктів у тоннах і тонно-кілометрах, обсяг газу в кубометрах.

Перевезення в змішаному сполученні планують за участю відповідних міністерств-відправників і Міністерства транспорту України.

У змішаному залізнично-морському сполученні планують значні обсяги перевезень експортно-імпортних вантажів. Обов'язково передбачають оптимальний розподіл перевезень за кварталами і місяцями року, щоб не спричиняти утруднень у роботі прикордонних станцій і портів, а також забезпечити дотримання термінів постачання продукції, передбачених у контрактах та угодах з іноземними державами. Крім обсягів перевезень у планах вказують прикордонні станції і порти підправлення й призначення.

Таким чином, на всіх видах транспорту, крім залізничного, в поточних (річних) і оперативних планах перевезень вказують пункти відправлення та призначення вантажів. На залізницях кінцеві пункти призначення вантажу вказують тільки при місячному (оперативному) плануванні і тільки в місцевому сполученні (в межах дороги). У прямому сполученні вказують тільки дорогу призначення.

Укладання договорів на перевезення вантажів

Будь-які відносини, що виникають в процесі логістичної діяльності, в тому числі і при транспортуванні, повинні відповідати відповідним правовим нормам. При цьому норми, що регулюють правовідносини у сфері транспорту, не можна розглядати у відриві від положень інших нормативних правових актів.

Успішне завершення угоди купівлі-продажу часто вирішальним чином залежить від транспортної складової цієї угоди. Будь-яке транспортування пов'язана з можливістю втрати, псування або пошкодження вантажу, крім того, вантаж може бути доставлений з затримкою, неприпустимою для вантажовласника. Збиток при перевезенні може бути завдано в результаті дії стихії, несприятливого ??стану транспортних комунікаціях, некваліфікованих дій транспортних операторів, нарешті, в результаті свідомого злочинного наміру. При цьому транспортні ризики, як правило, істотно вище ризиків, що виникають при виробництві або складському зберіганні товарів.

Таким чином, ефективність логістичних систем і конкурентоспроможність ланцюгів поставок в значній мірі визначаються узгодженістю і збалансованістю умов договорів поставки продукції і договорів на надання транспортних послуг, які супроводжують функціонування ланцюгів поставок.

Договірні відносини, супутні надання транспортних послуг, ґрунтуються на положеннях транспортного права.

Транспортним правом називається полісистемний комплекс правових норм, що регулює відносини договірного, майнового, управлінського, трудового та процесуального характеру в галузі транспортної діяльності з організації та здійснення перевезень.

Поняття «полісистемність» в наведеному визначенні означає множинність суспільних відносин, які регулюються транспортним правом, а також різноманіття застосовуваних при цьому способів і засобів регулювання.

Дійсно, спектр відносин, які стосуються предмета транспортного права, надзвичайно широкий. Центральне місце тут займають правовідносини, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення. Разом з тим в рамках транспортного права розглядаються і інші типи договорів, пов'язаних з транспортуванням (договір транспортної експедиції, договір про організацію перевезень, договір оренди транспортних засобів), а також відносини, властиві таким інститутам, як державне управління транспортною діяльністю, забезпечення безпеки на транспорті, трудові відносини на транспорті і т.д.

З точки зору транспортного забезпечення логістики найбільш істотні і найбільш часто застосовуються на практиці ті норми транспортного права, які регламентують відносини між транспортними операторами і клієнтурою в процесі надання транспортних послуг.

Залежно від необхідних клієнту транспортних послуг, до яких можуть відноситися перевезення, надання провізних можливостей транспортних засобів, зберігання і переробка вантажу на терміналі і інші, клієнт вибирає транспортного оператора і укладає з ним договір перевезення, договір фрахтування, договір на термінальне обслуговування.

Через складність правовідносин і високих ризиків, супутніх транспортуванні, норми транспортного права носять, в значній мірі, імперативний характер. Це означає, зокрема, що найважливіші обов'язки сторін договору перевезення жорстко визначаються транспортними конвенціями, статутами, кодексами і розробленими в їх розвиток правилами, а можливості зміни умов договорів угодою сторін носять обмежений характер. Наприклад, відповідальність перевізника за договором перевезення, встановлена ??у відповідному міжнародному акті, транспортним статутом або кодексом, не може бути зменшена угодою сторін.

Підтвердженням укладення договору між клієнтом і транспортним оператором є відповідний документ - транспортна накладна, коносамент, складська розписка і т.д. Крім цього транспортні документи виконують ряд інших функцій в системі комерційного документообігу, зокрема - функцію підтвердження виконання продавцем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу.

...