Організація транспортування

При міжнародних повітряних перевезеннях оформляється міжнародна авіанакладна - Airway Bill.

Ця накладна являється документом, що виконує функції

- договору повітряного перевезення;

- документа, що обґрунтовує суму провізної плати

- розписки аерофлоту про прийом вантажу до перевезення;

- страхового сертифікату

- митної декларації.

Міжнародна авіанакладна становить комплект, який складається з 12 екземплярів.

Три екземпляри, що містяться в комплекті є оригіналами і призначаються для:

Оригінал № 1 - для перевізника, що видав накладну.

Оригінал № 2 - для отримувача.

Оригінал № 3 - для відправника.

Дев'ять інших екземплярів є копіями і призначаються для таких цілей:

Копія № 4 - підтвердження доставки.

Копія № 5 - для аеропорту призначення.

Копія № 6 - для третього перевізника

Копія № 7 - для другого перевізника.

Копія № 8 - для першого перевізника.

Копія № 9 - для агента по продажі.

Копії № 10, 11, 12 - додаткові копії для перевізника.

Авіанакладна заповнюється відправником чи уповноваженою особою (експедитором) під час завантаження вантажу і вручається одержувачу.

Також авіанакладна може бути заповнена самим перевізником, що буде вважатись, що перевізник діяв від імені і за дорученням відправника.

Вантажна накладна міжнародного зразка повинна бути заповнена на англійській мові;

Виправлення і підчищення в накладній не допускаються.

Відправник несе повну відповідальність перед перевізником за повноту, правильність і точність даних, вказаних в накладній

На практиці часто накладна заповнюється експедитором відправника

Автодорожня накладна (накладна автодорожнього перевезення) - транспортний документ, що підтверджує наявність договору між перевізником І відправником про автодорожнє перевезення вантажів (загальний термін). Для міжнародних автодорожніх перевезень цей документ має містити, у крайньому разі, відомості, що передбачаються Конвенцією про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ). Уній вказуються: дата відвантаження, назва вантажу, що підлягає перевезенню, ім'я та адреса перевізника, назва одержувача, строк доставки та розмір штрафу за затримку у доставці, вартість перевезення. Накладна підписується перевізником та вантажовідправником.

ТТН складається з двох розділів. У заготовчій частині вказують дату виписування, найменування замовника, назву АТП, марку і державні номери автомобіля і причепів, прізвище водія, номер подорожнього листа. Товарний розділ (дані про вантажі) заповнює відправник вантажу. У ньому містяться відомості про вантаж (найменування, вид упакування, кількість місць, спосіб визначення маси, клас вантажу, число місць чи тонни), код вантажу, відомості про особу, що дозволила відпуск вантажу. У транспортному розділі містяться дані про вантажно-розвантажувальні роботи (виконавець, спосіб виконання, час прибуття і вибуття, тривалість простою, перелік і тривалість виконання додаткових операцій), що оформляються відповідно відправником вантаж) і вантажоодержувачем, та інша інформація (відстань перевезень по групах доріг у кілометрах, розцінки і сума до сплати за перевезення, штрафи, оплата за позанормативний простій і т.д.).

ТТН виписують на кожну поїздку не менше як у 4-х примірниках. Перший призначений відправнику, другий -- вантажоодержувачу, інші -- АТП.

Перевезення вантажів нетоварного характеру (ґрунту, піску, снігу тощо) оформлюють актом виміру чи зважування.

Поряд з названими документами на автотранспорті складують подорожній лист. У ньому записують завдання водію -- час (за графіком і фактично) виїзду з АТП і повернення назад; показання спідометра, витрати палива, число поїздок і об'єм перевезень у тоннах, найменування й адресу замовника і вантажоодержувача.

У подорожньому листі замовник відзначає і засвідчує підписом і штампом час і показання спідометра при прибутті і вибутті автомобіля та причепів. Аналогічні оцінки робить одержувач при прибутті автомобілів з вантажем і після вивантаження.

ТТН і шляховий лист є документами, на підставі яких АТП пред'являє рахунок клієнтам за доставку вантажів і зроблені при цьому послуги.

Бордеро - документ, що використовується при автодорожніх перевезеннях, в якому перераховуються вантажі, котрі перевозяться вантажними автомобілями, і часто містяться посилання на копії накладної автодорожнього перевезення.

Річкова накладна - транспортний документ, що видається перевізником відправнику вантажу, який перевозиться річкою, і підтверджує прийняття вантажу до перевезення та який зобов'язує перевізника передати вантаж вантажоотримувачу у порту призначення. При перевезеннях по внутрішніх водних шляхах може використовуватись також коносамент оборотний транспортний документ, виписаний на ім'я певної особи, наказу або на пред'явника, підписаний перевізником та переданий відправнику після прийняття вантажу. У ній вказують такі самі відомості, що й у накладній на залізниці, і додаткові -- спосіб визначення маси вантажу (за стандартом, трафаретом, масою, чи умовною величиною занурення судна), стан вантажу й упакування, наявність пломб відправника (пристані відправлення).

Накладна на річковому транспорті складається в 4--5 екземплярах.

Прийом вантажів із пристані на борт річкового судна засвідчується здавальною відомістю. У ній вказують порядковий номер за обліком видачі вантажів; номери дорожніх відомостей; пункти відправлення, призначення, перевалки з однієї залізниці на іншу; шифри відправлення і призначення; марки і знаки; кількість місць; найменування вантажу; шифр; масу в кг; суму провізної плати. У примітці -- додаткові дані.

На товари завантажені в судно (баржу) складають акт навантаження-розвантаження. У ньому вказують: назву чи номер судна, вантажопідйомність, осідання і характеристику судна (самохідне, відкрите, напівпалубне, дерев'яне чи металеве); час повідомлення клієнта про подачу судна; час прибуття судна на рейд; час подачі до причалу і фактичний час робіт; кількість і рід завантажених товарів; час закінчення робіт; розрахунок часу стоянки судна за нормою і фактичною стоянкою з виділенням тривалості перерв; пояснення причин простою судна. Акт навантаження-розвантаження підписують вантажовласник і начальник пристані (ділянки), приймальник порту (пристані), а при можливості -- представник органів місцевої влади. Він складається в 4-х примірниках: перший -- порту (пристані), другий -- вантажовласнику, третій додають до дорожньої відомості (вона приблизно така сама, як і на залізниці), четвертий залишається на судні.

Універсальний (багатоцільовий) транспортний документ підтверджує наявність договору перевезення будь-яким видом або декількома видами транспорту по території однієї чи декількох країн відповідно до будь-якої міжнародної конвенції або національного законодавства і відповідно до умов перевезення, при яких будь-який перевізник або транспортний оператор здійснює чи забезпечує, здійснення перевезення, яке згадане в даному документі.

Документ змішаного перевезення підтверджує наявність договору змішаного перевезення, прийняття вантажу оператором змішаного перевезення у своє відання, а також його зобов'язання доставити вантаж відповідно до умов перевезення (Конвенція про міжнародні змішані перевезення вантажів).

Документ комбінованого перевезення підтверджує наявність договору, укладеного з метою виконання та/або забезпечення комбінованого перевезення.

Розписка в отриманні вантажу, доставці - документ, що видається перевізником або його агентом, який підтверджує одержання для перевезення вантажів, поіменованих у ньому, на умовах, вказаних у документі або на які робиться посилання у документі, та який дозволяє перевізнику виписати транспортний документ.

Примітка 2.2. Морський коносамент

Морський коносамент (Bill of Lading) - один з найстаріших і найбільш важливих документів, які використовуються у світовій торгівлі. Перші згадки про коносаменті відносяться до XVI ст, аоли він був додатком до чартеру і представляв собою розписку капітана в прийомі вантажу на борт. На початку XIX ст. з'явилися послуги поштових пароплавів, що дозволило доставляти документи в порт призначення до приходу судна з вантажем, і покупець став виробляти оплату Не проти отримання товару, а проти отримання коносамента, рахунки і страхового поліса. У свою чергу, покупець міг продати або передати коносамент третій особі, яке ставало, таким чином, власником коносамента і отримувало право на отримання товару після прибуття судна. У XIX ст. функція коносамента як зворотному цінного паперу була зафіксована торговим законодавством більшості розвинених країн, що зробило його найважливішим документом, що застосовуються в міжнародній торгівлі.

Відповідно до ст. 138 Кодексу торговельного мореплавства України (КТМУ) в коносамент повинні бути включені наступні дані: 1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; 2) найменування перевізника; 3) місце приймання або навантаження вантажу; 4) найменування відправника; 5) місце призначення вантажу чи, при наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); 7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 7-1) для небезпечних вантажів - найменування вантажу, порядковий номер виробу або речовини відповідно до прийнятої Організацією Об'єднаних Націй системи, клас (підклас), група сумісності для вантажів класу 1, додаткові види небезпеки та група пакування (якщо визначена), а також маса нетто вибухової речовини; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; 9) час і місце видачі коносамента; 10) кількість складених примірників коносамента; 11) підпис капітана або іншого представника перевізника.

Якщо у разі перевезення вантажів наливом, насипом або навалом дані, зазначені в пункті 7 цієї статті, не були перевірені, перевізник вправі включити їх в коносамент з відповідним застереженням. Таке ж застереження може бути зроблено перевізником під час перевезення різних вантажів у тому випадку, коли у нього є достатні підстави вважати, що дані, згадані в пункті 7 цієї статті, вказані відправником неточно або він не мав розумної можливості їх перевірити. При перевезенні вантажів у закордонному сполученні в коносамент можуть бути внесені за згодою сторін і інші умови та застереження. Добросовісний перевізник зобов'язаний внести в коносамент застереження про видимому пошкодженні вантажу або упаковки. Відправник зацікавлений в отриманні так званого чистого коносамента (Clean B / L), який таких застережень не містить.

Коносамент може бути виданий:

- на ім'я певного одержувача (іменний коносамент - Straight B / L), за якою видається в порту призначення особі, зазначеній в коносаменті. Передати іменний коносамент іншому можна лише на підставі угоди, оформленої з дотриманням правил, встановлених для уступки вимоги;

- наказом зазначеної особи (ордерний коносамент - Order B / L, Negotiable B / L). Наказ в даному випадку - це вказівка про те, хто отримує вантаж після прибуття його в порт призначення. Ордерний коносамент може бути переданий третій особі на основі внесеної в коносамент передавального напису особи, "наказом" якого він складений;

- на пред'явника (бланковий коносамент - Blank B / L), Такий коносамент може передаватися за допомогою простого вручення.

Бортовий коносамент (Board B / L) засвідчує, що прийняті до перевезення вантажі фактично занурені на судно. Якщо вантаж прийнятий на складі перевізника і буде перебувати в очікуванні навантаження, в коносаменті робиться застереження "отримано для відвантаження" (вантажний коносамент -Received for Shipment B / L).

Якщо вантаж прямує до порту призначення з перевантаженням в проміжному порту або з перевалкою па інший вид транспорту, морський перевізник може видавати так званий наскрізний коносамент (Through B / L), виступаючи в якості експедитора.

За бажанням відправника йому може бути видано кілька примірників (оригіналів) коносамента, при цьому в кожному з них відзначається число наявних оригіналів. Після видачі вантажу на підставі першою з пред'явлених оригіналів коносамента решта його оригінали втрачають силу. Можуть бути також виготовлені додаткові екземпляри (копії) коносамента, які не можуть використовуватися в торговому обороті.

Крім коносаментів, за якими стоять міжнародні угоди або загальновизнані правила (морський коносамент, Мультимодальний коносамент ФІАТА) існують також так звані домашні коносаменти (House B / L). Домашній коносамент може видаватися експедитором відповідно до його власними правилами. Зазвичай він використовується в наступних випадках:

- експедитор, який організовує морське перевезення, надає клієнту додаткові послуги, які не здійснює судноплавна лінія. Домашній коносамент охоплює весь набір послуг, а експедитор взаємодіє з лінією на основі морського коносамента;

- дата видачі морського коносамента фактичним перевізником не влаштовує клієнта. Домашній коносамент може бути виданий раніше;

- експедитор не зацікавлений в тому, щоб вантажовідправник і фактичний перевізник знали один про одного. Домашній коносамент дозволяє розмежувати сфери циркуляції комерційної інформації.

Домашній коносамент визнається судом поряд з морським коносаментом або коносаментом FIATA, але, на відміну від них, він не описаний ніяким загальними правилами і не завжди акцептуется банками.

Гарантійний лист - документ, котрий видається вантажоотримувачем або його банком та підтверджує, що перевізник не несе відповідальності за будь-які наслідки, які можуть виникнути через неоформлення транспортного документа.

Експедиційне свідоцтво про транспортування, розроблене міжнародною спілкою експедиторів (ФІАТА) - оборотний документ, котрий видається експедитором для засвідчення того, що він бере на себе відповідальність за транспортування та доставку конкретної партії відповідно до інструкцій вантажовідправника, зазначених у даному документі, та що він приймає на себе зобов'язання щодо доставки вантажу отримувачу даного документа.

Підтвердженням на фрахтування тоннажу - документ, котрий видається перевізником на підтвердження того, що для даної партії зарезервоване місце на якому-небудь транспортному засобі.

Заявка-вимога про відправку - доручення на відправку або поставку товару. Фрахтовий рахунок - документ, який видається транспортним оператором і в якому зазначаються фрахтові ставки та витрати на транспортування, а також умови платежу.

Повідомлення про прибуття (вантажу) - повідомлення перевізником вантажоодержувача у письмовій формі, по телефону або за допомогою яких-небудь Інших засобів (лист на замовлення, телекс, телеграма тощо), яке повідомляє його про те, що партія товару, адресована йому, надається або незабаром буде надана у його розпорядження у певному пункті місця призначення.

Повідомлення про виникнення перешкод у поставці (вантажу) - запит перевізника вантажовідправнику або у разі необхідності вантажоотримувачу для отримання інструкцій відносно того, що слід робити з партією вантажу, коли виникають перешкоди, пов'язані з доставкою, а у транспортному документі немає інструкцій відносно повернення товару.

Повідомлення про виникнення перешкод у перевезенні (вантажу) - запит перевізника вантажовідправнику або у разі необхідності вантажоотримувачу для отримання інструкцій відносно того, що слід робити з партією вантажу, коли виникають перешкоди до відправлення або у дорозі після прийняття даної партії вантажу.

Повідомлення про поставку (вантажу) - письмове повідомлення, яке висилається перевізником вантажовідправнику на його прохання з метою повідомлення йому фактичної дати поставки.

Вантажний маніфест - документ, в якому перераховуються товари, з яких складається вантаж, що перевозиться на якому-небудь транспортному засобі або транспортній одиниці. У вантажному маніфесті зазначаються комерційні дані про товар, такі як номери транспортних документів, назви вантажовідправника та вантажоотримувача, маркірування, кількість та вид вантажних місць, а також опис та кількість товару.

Фрахтовий маніфест - документ, який містить ту ж інформацію, що і вантажний маніфест, а також додаткові дані, які стосуються оплати, що збирається за перевезення, витрат тощо.

Контейнерний маніфест - (пакувальний лист вантажних одиниць) - документ, в якому перераховується вміст конкретних вантажних контейнерів або інших транспортних одиниць. Він готується стороною, яка відповідає за навантаження цього вантажу у контейнер або транспортну одиницю.

На рисунку 2.4 наведений зразок морського коносамента (наскрізний коносамент морського перевізника па перевезення вантажу в контейнері з порту Мумбай (Індія) до м Лагуш (Португалія) через порт Лісабон.

Отже, укладення договору перевезення підтверджується оформленням відповідного документа - коносамента або накладної. Вимоги щодо складу позицій, що включаються в обов'язковому порядку в перевізні документи, визначаються міжнародними конвенціями або національними законами. Іноді відповідними нормативними правовими актами

Необхідно підкреслити, що основним документом, що засвідчує вантаж, переданий

залізниці, річковому, повітряному й автомобільному транспорту, є накладна. На морському транспорті -- коносамент (рис. 2.5).

Перевезення вантажів за межі держави оформлюють особливими накладними. На залізниці така накладна складається українською і німецькою або англійською мовами. У ній поряд зі звичайними даними зазначені прикордонні станції, через які повинен проходити вантаж, залізниці транзитних країн. Наведено перелік митних зборів і порядок їхнього розрахунку.

Примітка: 1- найменування та адреса відправника; 2- найменування та адреса одержувача; 3 - найменування та адреса перевізника; 4- найменування особи, яку перевізник повинен інформувати про доставку вантажу в порт призначення; 5 - відмітка про відсутність пошкоджень; 6 - назва судна; 7-найменування порту навантаження; 8 - найменування пункту прийому вантажу; 9 - номер коносамента; 10 - найменування порту вивантаження; 11 - найменування кінцевого пункту перевезення; 12 - місце доставки вантажу; 13 - кількість виданих оригіналів коносамента; 11 - маркування вантажу; 15 - число вантажних місць; 16 - опис вантажу; 17 - вага вантажу; 18 - обсяг вантажу; 19 - відмітка про завантаження на борт судна і сплату фрахту; 20 - номер контейнера; 21 - код послуги; 22 - особа, яка організує доставку на кінцевій ділянці маршруту; 23 - підпис уповноваженої посадової особи перевізника і дата видачі коносамента

Рисунок 2.4 - Зразок морського коносамента

Рисунок 2.5 Види перевізних документів

Міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом оформлюються накладною в 3-х примірниках, що підписуються відправником і перевізником. Перший залишається відправникові, другий супроводить вантаж, третій передається перевізникові. У накладній поряд із загальними даними про відправника, одержувача і вантаж дано інформацію, необхідну для виконання митних та інших формальностей. При необхідності в накладній містяться такі вказівки: заборона перевантаження; витрати, які відправник приймає на свій рахунок; страхування вантажу; обумовлений термін виконання перевезення; прикордонні митні пункти; перелік товарно-супровідних документів, переданих перевізникові.

Транспортно-експедиторські документи - оформляють виконання експортером різного роду операцій з експедирування, оброблення вантажу, складування, організації перевезення, зокрема перевантаження товару, зберігання та перетарювання у дорозі, надання місцевих транспортних засобів, перевірка стану упакування та маркірування, оформлення необхідних документів (транспортних, митних, страхових, складських) тощо.

Доручення експедитору на виконання певних операцій оформляється спеціальним документом, який називається по-різному: відвантажувальне доручення, транспортне доручення або транспортна інструкція.

Відвантажувальне доручення - документ, який залежно від умов поставки виписується вантажовідправником або вантажоотримувачем звичайно на бланку транспортно-експедиційної фірми І містить перелік операцій, які доручаються експедитору, та докладні інструкції щодо їх виконання. Відвантажувальне доручення містить такі відомості: назву та адресу відправника із зазначенням, є він виробником, чині; дату замовлення з зазначенням, як це замовлення було оформлене, а також точну дату поставки; вид упакування або вказівку, як пакувати; порядок оформлення коносамента, залізничної накладної або авіанакладної; необхідність страхування товару і при наявності цього - розмір страхової суми; у випадках, коли вантажоотримувач відкриває акредитив на користь вантажовідправника, експедитору передається копія акредитива із зазначенням усіх даних, необхідних для правильного виконання відвантаження; умови поставки із зазначенням, які витрати з доставки товару несе продавець і які покупець. До відвантажувального доручення звичайно додаються копії товарних рахунків, імпортних ліцензій або валютного дозволу.

Експедиторські інструкції - документ, що видається експедитору і містить інструкції відносно заходів, які він має вжити для експедирування зазначених у ньому товарів.

Повідомлення експедитором агента-імпортера - документ, котрий видається експедитором у країні-експортері та повідомляє експедитора у країні-імпортері про експедирування зазначених у ньому вантажів.

Повідомлення експедитором експортера - документ, котрий видається експедитором та повідомляє експортера про заходи, вжиті для виконання отриманих інструкцій.

Рахунок експедитора - рахунок, що видається експедитором із зазначенням наданих послуг, їх вартості та з вимогою їх оплати.

Експедиторське свідоцтво про отримання вантажу (ФІАТА) - необоротний документ, що видається експедитором з метою підтвердження того, що він узяв на себе відповідальність за конкретну партію вантажу за наявності безвідкличних інструкцій відправити її отримувачу, зазначеному у документі, або зберігати її отримувачу, зазначеному у документі, або зберігати її у його розпорядженні.

Повідомлення про відправку - документ, котрий видається вантажовідправником або його агентом перевізнику, оператору змішаних перевезень, владі терміналу або іншому отримувачу і містить інформацію про експортні вантажі, подані до відправлення, та який містить необхідні розписки та заяви про відповідальність (мова йде іноді про багатоцільовий документ про відвантаження товару).

Складська розписка експедитора - документ, котрий виписується експедитором, який виступає як завідуючий складом, де підтверджується отримання товару, що складується, та зазначаються умови зберігання товару на складі і його видачі або міститься посилання на ці умови. Документ містить докладні положення, що стосуються прав утримувачів документа, які отримали його по передавальному напису, передачі права власності тощо.

Розписка в отриманні товарів (складська квитанція) -- документ, що видається портом, складом/депо або оператором терміналу, котрий підтверджує отримання на зберігання зазначених у ньому товарів на умовах, зазначених у даному документі, або на умовах, на які у ньому є посилання (строк зберігання, плата). Цей документ засвідчує, що товари, прийняті на зберіганні, занесені у складську книгу та підлягають видачі, або самому власнику або особі, зазначеній у передаточному написі.

Товароскладська квитанція видається власником складу вантажовласнику на засвідчення прийняття ним вантажу на зберігання. Проте, на відміну від складської квитанції, складається з двох окремих частин: складською свідоцтва та складського варанта - документа про отримання вантажу, який видається завідуючим складом особі, яка розмістила товари на складі, із зазначенням назв товарів, що складуються, та який використовується як заставне свідоцтво.

Варант може бути використаний для оформлення отримання позики у банку під заставу товарів, що знаходяться на складі. У цьому випадку на варанті робиться позначка про розмір виданої суми, строк повернення позики, а також передавальний напис на ім'я кредитора.

Тримач варанта має право на товар у розмірі виданої суми. При поверненні позики варант передається держателю складського свідоцтва. Для отримання від складського підприємства товару мають бути подані одночасно варант (заставне свідоцтво) та складське свідоцтво. Варант е товаророзпорячним документом, з його передачею переходить право власності на товар. Варант широко використовується в операціях, здійснюваних на міжнародних товарних біржах.

Ордер на видачу товару - документ, що видається стороною, яка має право давати розпорядження про видачу зазначених у ньому товарів названому вантажоотримувачу, і передається особі, котра зберігає товар.

Ордер на оброблення вантажу - документ, котрий видається організацією, що займається обробкою вантажу (портовою владою, оператором терміналу тощо) для перевезення або іншого оброблення вантажу, за який вона відповідає.

Перепустка на товар - документ, котрий дає право на вивезення зазначених у ньому товарів з території порту, що охороняється, або кінцевого пункту.

Документи на портові збори - документи, в яких зазначається вартість наданих послуг, зберігання та оброблення вантажу, плата за простій судна та інші збори з власника зазначених у ник товарів.

До товарно-супроводжуючих документів входять: відвантажувальна специфікація, фактура-специфікація, митна декларація, сертифікат якості, карантинний і ветеринарний сертифікати та інші документи (рис. 2.6).

Рисунок 2.6 - Транспортні документи, що забезпечують перевезення



Тарифи і штрафи на транспорті

Термін «тариф» (tariff) відноситься як до відповідної економічної категорії, так і до документа, опублікованим транспортним оператором.

Транспортний тариф як економічна категорія являє собою ціну транспортної послуги. У цьому сенсі тарифи мають загальні властивості цін, відображаючи особливості ціноутворення в транспортній галузі.

Транспортний тариф як документ, який публікує транспортний оператор, являє собою сукупність:

- переліку послуг, пропонованих транспортним оператором;

- відповідних окремих послугах тарифних ставок.

Як економічна категорія транспортні тарифи є формою ціни на продукцію транспорту. Їхня побудова повинна забезпечувати: транспортному підприємству -- відшкодування експлуатаційних витрат і можливість одержання прибутку; споживачу транспортних послуг -- можливість покриття транспортних витрат.

Транспортний тариф -- це ціна за переміщення матеріального об'єкта в просторі. Транспортні тарифи включають тарифи на вантажні перевезення та пасажирські тарифи. Вантажний транспорт, доставляючи продукцію від виробників до споживача, збільшує її вартість. Пасажирський транспорт надає послугу. У зв'язку з цим формування пасажирських тарифів відноситься до сфери надання послуг. В основу вантажних тарифів покладено суспільно необхідні витрати праці по доставці вантажу, що визначає вартість перевезення, грошовим вираженням якої є транспортний тариф.

У табл. 2.7 розглянуті основні види цін, присутні на транспортних ринках, та застосовуються залежно від характеру послуги та умов її надання.



Таблиця 2.7 - Види цін на транспортні послуги

Види цін	Визначення
Базисна	Фіксована на певний момент часу ставка вартості за одиницю виконаних послуг: погодинна -- за час роботи; відрядна -- за перевезену тонну вантажу, вантажообіг; комбінована (продуктивна) -- за кілометр пробігу, час простою
Світова	Грошове вираження міжнародної вартості послуг або вартості національної послуги на світовому ринку
Місцева (розрахункова)	Ціна, що враховує особливості реалізації послуг на місцевому ринку (диференціація внутрішньогалузева та за географічною ознакою)
Монопольна	Ціна в окремих сегментах ринку (наприклад, ексклюзивні перевезення: особливо коштовний вантаж, негабаритні та великовагові вантажі й т. ін.)
Фіксована	Ціна, яка встановлюється державою або під її контролем на соціально значущі види послуг
Договірна	Ціна, яка встановлюється за домовленістю сторін при оформленні та виконанні договору
Прейскурантна	Ціна, зафіксована на певний момент часу в спеціальних довідниках або прайс-листах
Сезонна	Ціна для згладжування нерівномірності попиту протягом певного часу (рік, квартал, місяць) може визначатися коректуванням базової ціни з використанням системи знижок
Ковзка	Ціна послуги, встановлювана на термін, протягом якого її собівартість може змінюватись
Роздрібна (разова)	Ціна разового договору
Групова (фактурна)	Ціна комплексна транспортних послуг

Встановлення тарифів (цін) - одна з найбільш важливих областей прийняття рішень в будь-якому бізнесі, в тому числі і логістичному.

Процес визначення тарифів на перевезення й послуги в умовах конкуренції включає такі основні етапи: постановка задачі визначення тарифів (встановлення маркетингової мети); визначення попиту на перевезення й послуги; визначення витрат; аналіз тарифів, які застосовуються перевізниками й експедиторами (як в одному ланцюзі поставок товарів, так і конкурентів); вибір типу тарифу й метода його визначення; визначення остаточного тарифу.

Однак порядок встановлення тарифів (цін) являє собою складний і багатоетапний процес (рис. 2.7). Відповідно до визначених стратегій, наведеними в деяких літературних джерелах, цей процес включає наступні етапи:

- підтримувати стратегію позиціонування товару або послуги;

- служити досягненням фінансових цілей компанії;

- відповідати реаліям ринкового середовища.

На рис. 2.7 наведено системний підхід при встановленні тарифу (ціни), що розкриває стратегію позиціонування товару (послуги). Остання спрямована на те, щоб виділити товар (послугу) серед конкурентів за однією привабливою характеристикою, що визначає цільовий сегмент даного товару (послуги), значимість і шукані вигоди, а також якість товару або послуги, її собівартість і ціну.

Рисунок 2.7 - Порядок ціноутворення



Будучи ціною, вантажні тарифи сприяють раціональному розміщенню продукції і правильному поєднанню інтересів виробництва і споживання.

Вантажні тарифи, як і будь-яка ціна, мають ряд функцій: висловлюють витрати праці; матеріально стимулюють розвиток і вдосконалення виробництва; формують суспільні потреби; володіють розподільчою функцією, оскільки через ціну йде важливий і складний процес розподілу новоствореної вартості на потреби виробництва, споживання і накопичення.

Вантажні тарифи також сприяють вирішенню найважливіших народно-господарських завдань і бізнесу: раціонального розміщення продуктивних сил в країні; наближенню промисловості до джерел сировини, розвитку нових районів; раціональному розподілу вантажообігу між різними видами транспорту; повному використанню рухомого складу, ліквідації надмірно далеких перевезень, максимальному завантаженні порожніх пробігів; зміцненню господарського розрахунку на транспорті; розвитку економічних зв'язків між районами країни.

Поведінка цін на ринку - складний процес; встановивши ту чи іншу ціну, фірма може отримати як великі прибутки, так і мати значні втрати. Важливо відзначити, що процес прийняття рішення про ціноутворення заснований не на даних однієї якоїсь науки, а спирається на знання і досягнення безлічі різних теоретичних розробок, зокрема, в області бухгалтерського обліку, економіки та маркетингу. З упевненістю можна стверджувати, що встановлення ціни не має нічого спільного (або має мало загального) з витратами, понесеними у ході перевезень і реалізації розглянутого продукту або послуги, але вельми міцно пов'язане з ринковою кон'юнктурою.

В основі побудови тарифів (цін) лежать середні витрати, пов'язані з перевезеннями продукції, плюс прибуток (надбавки до витрат).

Принципово розрахунок середньої тарифної ставки можна здійснити за формулою:



Т = С + П,

де Т - розмір тарифної ставки;

С - собівартість перевезення;

П - прибуток, що припадає на одиницю транспортної продукції.

Рівень надбавки визначається цілями фірми, здатними впливати на встановлену норму прибутку на вкладений капітал. Фахівці стверджують, що відсоток надбавки має тенденції до зростання в ситуаціях, коли фірма вважає, що прибуток отримати простіше (в період економічного буму), і до зниження - в ситуації, коли фірма вважає, що прибуток отримати важче, тобто в період економічного спаду. Проте цей метод встановлення ціни (тарифу) служить непоганим засобом досягнення максимального прибутку в ситуаціях мінливості і невизначеності.

Слід зазначити, що організації, які беруть участь в перевізному процесі, реалізують різні види послуг, використовують різні технології й засоби виробництва й мають різну структуру витрат. Наприклад, виконання перевезення на повітряному транспорті супроводжується високими постійними й низькими змінними витратами. Незалежно від кількості вантажу або пасажирів витрати на один рейс літака практично не змінюються, тобто доходи авіакомпанії прямо залежать від кількості вантажу або кількості проданих квитків. Організації такого типу, прибутки яких більше залежать від обсягів реалізації, називають чутливими до обсягів. Організації, прибуток яких більш залежить від ціни, ніж від обсягу реалізації, що мають низькі постійні й високі змінні витрати, називають чутливими до цін.

Як правило, витрати зменшуються з ростом обсягів реалізації, оскільки постійні витрати розподіляються на більшу кількість одиниць, зменшуються витрати на маркетинг, за рахунок ефекту масштабу знижуються витрати на реалізацію. Такий процес має назву кривої розвитку -- прогнозоване зниження рівня всіх витрат, пов'язаних з виробництвом, зі збільшенням його обсягів.

Крім розглянутих видів витрат, при виконанні перевезення враховують також прямі витрати, пов'язані з виконанням безпосередньо перевізних операцій (перевезення, оформлення товарно-супровідної документації, навантаження -- розвантаження), і непрямі, що виникають у зв'язку з продовженням виробничих процесів у сфері обігу (сортування, розфасовка, пакування, консолідація й зберігання вантажів); чисті, пов'язані з випискою транспортної документації, збиранням та обробкою інформації про розміри ставок, тарифів і фрахтів, витратами на рекламу, ведення кореспонденції й т. ін., і додаткові, які пов'язані з продовженням виробничих процесів у сфері обігу. До таких процесів відносяться операції з сортування, розфасовки, пакування, зберігання, доставки вантажів одержувачам, транспортування вантажів від місця виробництва до пунктів відправлення одним з видів транспорту та ін.

Вартість перевезення в першу чергу визначається транспортними витратами. Кожен перевізник встановлює такий тариф на свої послуги, який покриває його витрати та забезпечує певний прибуток (у країнах ЄС -- 10...12 % від суми транспортних витрат організацій). Для виявлення конкретної суми здійснюється калькуляція виробничих витрат за основними статтями собівартості на підставі існуючих норм або практики роботи організації.

Загальноприйнята структура витрат транспортних організацій представлена в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 - Склад і структура витрат транспортних організацій

Вид витрат	Елементи	Склад
Витрати зі звичайних видів діяльності	Матеріальні витрати (з вирахуванням вартості повернених відходів)	Матеріали на здійснення перевезень (в тому числі паливо в межах норм), інструмент, інвентар; комплектуючі; роботи та послуги виробничого характеру (в тому числі технічне обслуговування транспорту)
	Витрати на оплату праці	Витрати з нарахуванням
	Амортизація	За нормами амортизації
	Інші витрати	Відновлення основних фондів; науково-дослідницькі та конструкторські розробки; обов'язкове та добровільне страхування майна, відповідальності та в тому числі вантажів, запасів товарно-матеріальних цінностей; витрати на забезпечення нормальних умов праці; медичне свідоцтво, безпека дорожнього руху і т. ін.; податки та збори: ліцензійні, екологічні, на сертифікацію продукції, комісійні стороннім організаціям, орендні або лізингові платежі; відрядження; юридичні, інформаційні та консультаційні послуги, аудит, нотаріус, управлінські та представницькі витрати, підготовка та перепідготовка кадрів, поштові витрати та ін.
Інші витрати	Операційні витрати	Витрати, пов'язані зі здачею в оренду фондів організації, операціями з акціями і т. ін.
	Позареалізаційні витрати	Штрафи, пені, неустойки
	Надзвичайні витрати	Витрати, пов'язані зі стихійними лихами, військовими діями

Після розрахунку витрат за всіма статтями з урахуванням закладеного рівня рентабельності одержують конкретну тарифну ставку -- питому величину, що надалі буде складовою у розрахунках плати за перевезення. Розрахунки за транспортні послуги здійснюються за допомогою транспортних тарифів.

Ціна перевезення, що встановлювалася спочатку за угодою сторін, в ході розвитку транспорту набула форму заздалегідь фіксованої плати.

Система транспортних тарифів складається з: плати, що стягується за перевезення вантажів; зборів за додаткові операції, пов'язаних з перевезенням вантажів; правил обчислення плат і зборів. Рівень тарифів на транспорті визначається відповідно до нормативних витрат на одиницю транспортної роботи, рівня рентабельності та оплати податків.

Процес перевезення вантажів складається з трьох етапів: початкового, рухомого та кінцевого. З урахуванням типовості початкового та кінцевого етапів виокремлюють витрати на здійснення початково-кінцевих та рухомих операцій. До початково-кінцевих належать витрати на утримування рухомого складу на стоянках, на його підготовку та завантаження, на різні маневрові роботи, тобто на всі роботи, не пов'язані з рухом і відстанню перевезень. Рухомі операції передбачають витрати на утримування рухомого складу на шляху пересування вантажу.

Загалом собівартість транспортного тарифу (Стт) розраховується за формулою:

де Впк -- витрати на початково-кінцеві операції, грош. од.; В -- рухомі (шляхові) витрати на 1 км відстані, грош. од.; В -- відстань перевезення вантажів, км.

Використовуючи цю формулу, розраховують собівартість перевезення на 1 км вантажу масою 1 т . Зі збільшенням відстані перевезення вантажів собівартість перевезення 1 т/км зменшується, тому що зменшуються відносні витрати на початково-кінцеві операції з переміщення вантажів на 1 км.

Особливістю ціноутворення на транспорті є те, що ефективність його роботи залежить значною мірою від використання рухомого складу вантажовідправниками і вантажоодержувачами. Тому в діючій системі тарифів передбачені заходи, що стимулюють поліпшення ступеня використання вантажопідйомності та місткості рухомого складу. Продукцію транспорту не можна накопичити, тому виникає необхідність у створенні певних резервів пропускної здатності, витрати на які повинні бути враховані у вартості транспортної продукції (тарифі).

Сукупні витрати, доходи і прибуток показані на рис. 2.8. При цьому тариф (ціна) залишається постійною величиною, а обсяг перевезень змінюється. Сукупні доходи і витрати зростають у міру збільшення матеріалопотоку. На рівні перевезень нижче точки Q1 фірма несе збитки в результаті високих постійних витрат та низького рівня матеріалопотоку. Після точки Qt спостерігається зростання прибутку (відрізок х-у). Максимізує прибуток на рівні материалопотока Q2.

Рисунок 2.8 - Сукупні витрати, доходи і прибуток

Збільшення обсягу матеріалопотоку після крапки Q2 призводить до зростання сукупного доходу, але знижується сукупний прибуток. У точці D виконання матеріалопотоку відповідає сукупними доходами і витратами. Цей приклад дасть можливість менеджеру логістики зробити висновок, що при встановленій ціні тільки конкретний обсяг матеріалопотоку може гарантувати максимальний прибуток.

Тому природним і популярним підходом до розробки цінової стратегії може бути аналіз витрат. Це пов'язано з тим, що логістична фірма при доставці продукції несе витрати. Природно, що вона прагне визначити діапазон цін (тарифів), що забезпечують покриття постійних і змінних витрат, і отримати прибуток.

Ціни, розраховані на основі витрат, без явного урахування ринкових чинників називають цінами, що виходять із витрат.

Можна виділити три типи таких цін (тарифів), кожен з яких відповідає конкретним цілям по покриттю витрат і рентабельності.

Граничний тариф Рп відповідає змінним витратам, тобто веде до нульового граничного прибутку:

Граничний тариф = Змінні витрати.

Змінні витрати - це абсолютна нижня межа тарифу, нижче якої фірма не може опуститися.

Технічний тариф Рт (тариф беззбитковості) відповідає постійним і змінним витратам. При прийнятій гіпотезі матеріалопотоку:

,

де Q - матеріалопотік, який відповідає різним гіпотезам; Спер, Спост - змінні і постійні витрати.

Як правило, технічний тариф забезпечує повне покриття витрат в розрахунку на конкретний обсяг матеріалопотоку і до інших обсягів не застосовується.

Цільовий тариф Рц встановлюється введенням деякої надбавки до технічного тарифу Рт, яка визначається щодо інвестованого капіталу К. цільової тариф також виходить з гіпотез матеріалопотоку:

де р - рівень віддачі на капітал (очікувана рентабельність).

Рух цін (тарифу) на ринку матеріалопотоку залежить від попиту і пропозиції. Вперше визначення функції попиту ще в XIX в. дав французький економіст Л. Курно. Його функція D показує залежність попиту від ціни Р, тобто D = f (Р).

Закон попиту формулюється так: при інших рівних умовах на будь-якому ринку існує зворотна залежність між ціною (тарифом) та попитом на матеріалопотік, тобто попит зростає при зниженні тарифу, і навпаки (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 - Характерні риси чотирьох основних моделей ринку

Характерна риса	Модель ринку
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм	Дуже велика	Багато	Декілька	Одна
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Диференційований чи стандартизований	Унікальний: близькі замінники відсутні
Контроль над ціною	Відсутній	Деякий, але у вузьких межах	Обмежений взаємною залежністю; значний при таємній змові	Значний

Аналогічно попиту визначається і функція пропозиції: S = f (P).

Закон пропозиції свідчить, що з ростом ціни (тарифу) зростає і пропозиція.

Загальний для обох функцій фактор (тариф) Р саправляє на них протилежний вплив, і криві пропозиції і попиту рухаються в протилежних напрямках. Точка їх перетину А визначає значення Р0 і називається ринковою або рівноважною ціною (рис. 2.9).

Якщо ринкова ціна (тариф) виявляється в якийсь момент вище рівноважної ціни, то вона породжує надлишок пропозиції над попитом, якщо нижче точки рівноваги, то породжує дефіцит пропозиції в порівнянні з попитом. Тому на ринку ціна (тариф) прагне до рівноваги.

Практика свідчить, що аналіз графіків попиту і пропозиції дозволяє оцінити можливу поведінку фірм логістичної системи в конкретній політиці цін (тарифів). Отже, рух тарифу на ринку визначається попитом і пропозицією, а аналіз цих графіків дозволяє оцінити можливу поведінку фірм логістики в конкретній тарифній політиці. У практичній діяльності тарифна політика пов'язана з показником еластичності.

Примітка: D - попит; S - пропозиція; Q - обсяг матеріалопотоку; А - точка рівноваги; Р - ціна

Рисунок. 2.9 - Функції попиту Q, D і пропозиції S в залежності від ціни Р:

Еластичність - міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої величини, виражена як відношення процентних змін.

Коефіцієнт еластичності попиту (пропозиції) показує, на скільки відсотків змінюється попит даного товару (матеріалопотоку) при зміні визначального фактора, наприклад ціни:



Або

де Q1 - початкова кількість запитуваного матеріалопотоку, од.; Q2 - зміна запитуваного матеріалопотоку, од .; Р1 - первісна ціна, грош. од .; Р2 - зміна ціни, грош. од.

Прийнято вважати, якщо Еа> 1, то попит еластичний; Еа <1 - нееластичний; Еа = 1 - попит з одиничною еластичністю.

Для реалізації тарифної стратегії і обґрунтування тарифів необхідно враховувати типи ринків (чиста конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція, олігополія) (див. табл. 2.5).

Визначення тарифу в умовах чистої конкуренції

Відзначимо, що частка кожної конкурентної логістичної фірми в загальній пропозиції при чистій конкуренції незначна. Окрема логістична фірма не може впливати або регулювати ринковий тариф (ціну), оскільки він встановлюється виходячи з сукупного попиту і пропозиції. У цій конкуренції логістична фірма може тільки пристосовуватися до ринкового тарифу (ціни), який вона повинна розглядати як дану величину, яка визначається ринком. Можна сказати так, що конкурентний логіст швидше є тим, хто погоджується з тарифом (ціною), ніж хто диктує тариф (ціну).

Відзначимо особливо, що крива попиту в умовах чистої конкуренції, з якою стикається окрема конкурентна логістична фірма, цілком еластична. Графи 1 і 2 табл. 4.2 показують криву вчиненого еластичного попиту там, де ринковий тариф (ціна) передбачається 100 ден. од.

Очевидно, що крива попиту на перевезення продукції являє собою криву валового доходу (TR); в гр. 1 табл. 2.6 це ціна (тариф) за перевезення одиниці продукції, або середній дохід продавця. Сказати, що покупець повинен сплатити ціну (тариф) 100 грош. од. за перевезення одиниці продукції, то ж саме, що сказати: прибуток за одиницю перевезення продукції, або середній прибуток, отриманий продавцем, дорівнює 100 грош. од. Ціна (тариф) і середній дохід - це те саме, розглянуте з різних точок зору. При будь-якому рівні перевезень TR може бути визначений множенням ціни (тарифу) на відповідний обсяг матеріалопотоку, який логістична фірма продає. Перемноживши дані гр. 1 і гр. 2, отримаємо результат у гр. 3. У цьому випадку TR збільшується на постійну величину 100 грош. од. з кожної додаткової одиниці перевезення продукції. Кожна перевезення (гр. 2) додає свій тариф (рядок 1) до валового доходу (рядок 3).

Таблиця 2.6 - Попит і дохід окремої логістичної фірми в умовах чистої конкуренції, грош. од.

Попит або середній дохід фірми (продавця)	Доход
Ціна (тариф) послуги (середній дохід)	Необхідна кількість перевезень	Валовий дохід (TR)	Граничний дохід (MR)
1	2	3	4
100	0	0	0
100	1	100	100
100	2	200	100
100	3	300	100
100	4	400	100
100	5	500	100
100	6	600	100

Отже, криві попиту конкурентної логістичної фірми, TR і MR зображені на рис. 2.10. Крива попиту D або середнього доходу TR, є еластичною. Крива граничного доходу MR збігається з кривою попиту D, тому що ринок - чисто конкурентний. В результаті ціна (тариф) перевезення - постійна величина для окремої логістичної фірми. Кожна додаткова одиниця перевезення збільшує валовий дохід на 100 ден. од. (Гр. 3 табл. 2.6). Граничний дохід MR характеризується прямою лінією, тому що він постійний (гр. 4 табл. 2.6).

Рисунок. 2.10 - Крива попиту, граничний і валовий дохід в умовах чистої конкуренції

Щоб дізнатися, яким правилом буде керуватися монополіст при розрахунку ціни (тарифу), використовуємо з економічної теорії графік, що показує залежність між кривими попиту, граничного і валового доходу.

...