Акушерство і гінекологія

Размещено на http://www.allbest.ru/

Акушерство і гінекологія

Хміль Стефан Володимирович

1998

Зміст

Розділ 1. Історичні відомості про розвиток акушерства в Україні

1.1 Медична деонтологія

Розділ 2. Організація акушерської та перинатальної допомоги

2.1 Організація роботи жіночої консультації

2.2 Організація роботи акушерського стаціонару

2.3 Організація акушерської допомоги у сільській місцевості

2.4 Профілактика гнійно-запальних захворювань в акушерських стаціонарах

Розділ 3. Клінічна анатомія жіночих статевих органів

3.1 Зовнішні статеві органи жінки

3.2 Внутрішні статеві органи жінки

3.3 Зв'язковий апарат матки та яєчників

3.4 Кровопостачання статевих органів

3.5 Фізіологія жіночих статевих органів

3.6 Будова і розміри жіночого тазу

3.7 Тазове дно

Розділ 4. Запліднення. Фізіологія вагітності

4.1 Розвиток плодового яйця

4.2 Розвиток плоду

4.3 Ознаки зрілості плоду

4.4 Будова та розміри голівки і тулуба плоду

4.5 Адаптація організму матері до вагітності

Розділ 5. Діагностика вагітності

5.1 Діагностика вагітності ранніх термінів

5.2 Діагностика вагітності пізніх термінів

5.3 Методика обстеження вагітних

5.4 Розміщення плоду у порожнині матки. Акушерська термінологія

5.5 Визначення терміну вагітності і дати пологів

5.6 Сучасні методи діагностики стану плоду

5.7 Інвазивні методи

5.8 Гігієна вагітних

5.9 Ведення вагітних у жіночій консультації

Розділ 6. Фізіологія пологів

6.1 Причини настання пологів

6.2 Готовність організму до пологів

6.3 Провісники пологів

6.4 Пологові сили

6.5 Перебіг першого періоду пологів

6.6 Перебіг другого періоду пологів

6.7 Методи реєстрації скорочень матки

6.8 Біомеханізм пологів при передньому виді потиличного передлежання

6.9 Біомеханізм пологів при задньому виді потиличного передлежання

6.10 Перебіг третього періоду пологів

6.11 Ведення пологів

6.12 Знеболювання пологів

6.13 Медикаментозне знеболювання

6.14 Роль медичної сестри у знеболюванні пологів

Розділ 7. Фізіологія післяпологового періоду

7.1 Клінічний перебіг післяпологового періоду

7.2 Ведення післяпологового періоду

7.3 Догляд за молочними залозами

7.4 Тріщини сосків

7.5 Туалет породіллі

Розділ 8. Фізіологія і патологія перинатального періоду

8.1 Анатомо-фізіологічні особливості новонароджених

8.2 Парафізіологічні стани новонароджених

8.3 Догляд за новонародженим

8.4 Патологія розвитку плоду та плодових оболонок

8.5 Фетоплацентарна недостатність

8.6 Затримка внутрішньоутробного розвитку плоду

8.7 Вади розвитку плоду

8.8 Патологія плодових оболонок

8.8.1 Патологія ворсистої оболонки

8.8.2 Патологія водної оболонки

8.9 Аномалії пуповини

8.10 Патологічні стани перинатального періоду

8.11 Асфіксія новонародженого

8.12 Догляд за новонародженими після реанімації

Розділ 9. Пологи при тазових передлежаннях

9.1 Діагностика тазових передлежань

9.2 Перебіг вагітності і пологів при тазових передлежаннях

9.3 Біомеханізм пологів при тазових передлежаннях

9.4 Ручна допомога при чисто сідничному передлежанні за методом Цов'янова

9.5 Ручна допомога при ніжному передлежанні за методом Цов'янова

9.6 Класична ручна допомога

Розділ 10. Багатоплідна вагітність

Розділ 11. Гестози вагітних

11.1 Ранній токсикоз

11.2 Пізній токсикоз

11.3 Лікування прееклампсії та еклампсії

Розділ 12. Екстрагенітальна патологія і вагітність

12.1 Вагітність і набуті вади серця

12.2 Вроджені вади серця

12.3 Захворювання нирок у вагітних

12.4 Сечокам'яна хвороба

12.5 Гідронефроз нирок

12.6 Єдина нирка

12.7 Анемія і вагітність

12.8 Цукровий діабет і вагітність

12.9 Захворювання дихальної системи і вагітність

12.10 Апендицит і вагітність

12.11 Захворювання жіночих статевих органів і вагітність

12.12 Кандидозний вульвовагініт у вагітних

Розділ 13. Невиношування вагітності

Розділ 14. Аномалії пологової діяльності

Розділ 15. Розгинальні передлежання

Розділ 16. Неправильні положення плоду

Розділ 17. Пологовий травматизм матері

Розділ 18. Кровотечі у другій половині вагітності, під час пологів та у ранньому післяпологовому періоді

18.1 Передлежання плаценти

18.2 Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти

18.3 Аномалії прикріплення плаценти

18.4 Гіпотонічні кровотечі

18.5 Геморагічний шок в акушерстві

18.6 Синдром дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдром) в акушерстві

18.7 Емболія навколоплодовими водами

Розділ 19. Післяпологові септичні захворювання

Розділ 20. Акушерські операції

20.1 Підготовка хворої до операції

20.2 Обов'язки операційної медичної сестри

20.3 Підготовка рук персоналу перед операцією

20.4 Класифікація акушерських операцій

20.4.1 Операції, що зберігають вагітність

20.4.2 Операції штучного переривання вагітності

20.4.3 Операції, що готують родові шляхи

20.4.4 Операції, що виправляють положення плоду

20.5 Класичний зовнішньо-внутрішній поворот плоду на ніжку

20.6 Розроджуючі акушерські операції

20.7 Кесарський розтин

20.8 Плодоруйнівні операції

20.9 Догляд за породіллями після плодоруйнівних операцій

Розділ 21. Ізоантигенна несумісність крові матері і плоду

21.1 Антенатальна діагностика гемолітичної хвороби

21.2 Ведення вагітності

21.3 Гемолітична хвороба новонароджених

21.4 Профілактика резус-сенсибілізації

Розділ 22. Невідкладна допомога в акушерстві

Розділ 23. Роль планування сім'ї в охороні репродуктивного здоров'я жінки

Розділ 1. Історичні відомості про розвиток акушерства в Україні

Акушерство (від франц. accoucher -- народжувати) -- галузь клінічної медицини, що розглядає фізіологічні та патологічні процеси, пов'язані з вагітністю, пологами та післяпологовим періодом, а також методи діагностики, лікування та профілактики ускладнень вагітності та пологів.

Акушерство -- одна з найдавніших медичних дисциплін. У давні часи жінки народжували без допомоги або з допомогою однієї із старших жінок у родині. На подальших етапах розвитку суспільства з'явились люди, що почали займатись лікуванням хворих професійно. Акушерська допомога перебувала тоді виключно у руках жінок-акушерок (повитух). Медичні знання у них були примітивними, проте деонтологічні принципи -- досить високими: варто лише згадати, що за біблійними свідченнями баби-сповитухи Шіфра і Пуа відмовилися виконати наказ царя Ірода вбивати усіх новонароджених хлопчиків (Кн. Вихід, 1).

В Україні першими лікарями були ворожбити і знахарі-відуни, обавники, потворники і кудесники, -- у яких лікування йшло поруч із закляттями та замовляннями. Лікарське знання стало «книжним», коли Україна увійшла в тісні зв'язки з Візантією. З'явилися вчені лічителі або лічці. Перша лікарня була заснована за княгині Ольги при Києво-Печерському монастирі. З Никоновського літопису відомо, що князі, діячі церкви стали фундаторами багатьох закладів, де міг отримувати медичну допомогу простий люд, зокрема Єфрем, єпископ Переяславський (XI ст.) «...зданія многа воздвиг і будови банні і врачеве і больници всім приходящим безмездне врачування

іже не бисть допреже на Русі». Лічці-монахи, найбільш відомі серед яких Агапіт, Алімпій і Дем'ян Пресвітер, володіли «мудрістю книжною», знали "властивості лікувальних рослин і безкоштовно лікували кожного, хто звертався до монастиря.

З тих же часів відомі і жінки-лічці: Февронія-цілителька і дочка князя Мстислава Володимировича Євпраксія-Добродія (1108-1172), яка стала візантійською імператрицею під іменем Зоя. Перу Євпраксії (Зої) належить перша на Русі медична книга, написана грецькою мовою «Алімма», в якій викладено і систематизовано медичні знання тієї пори, зокрема з акушерства та гінекології.

Перший український доктор медицини та філософії Георгій Дрогобич (1450-1494), «Георгій з Русі», як його називали, був ректором Болонського і професором Краківського університетів, учителем Коперника. Він був відомий усій Європі своєю просвітницькою діяльністю, а також як видатний філософ та лікар.

У XVI-XVII ст. в Україні з'являються шпиталі та притулки для хворих і немічних, що створювалися міщанськими братствами. Рани січовиків-запорожців гоїли у «козацькому шпиталі» Трахтемирівського монастиря. Братські притулки, шпиталі та школи утримувала разом з міщанами українська шляхта. Давні грамоти зберегли для нас імена жертводавців -- високоосвічених українських жінок: Анастасії Гольнаської, що покрила видатки на переклад українською мовою та друкування Пересопницького Євангелія; сестри Олена і Софія Чар-торийські заснували при Пересопницькому монастирі шпиталь для недужих вбогих та школу для селянських дітей; Гальшка Гулевичівна Лозка створила при Київському Богоявленському монастирі братську школу (1615) та шпиталь; Ганна Гойська обдарувала землями Почаївську Лавру; Раїна Могилянка, княгиня Вишнівецька, стала фундаторкою Прилуцького, Ла-динського, Лубенсько-Мчарського монастирів, що були на ті часи осередками національної культури, освіти та медицини.

Визвольна війна українського народу, неминучі у війні поранення та спустошливі епідемії покликали до життя нові медичні структури: аптеки, аптекарські городи, карантини, шпиталі. У XVIII ст. у Єлисаветграді (нині Кіровоград) відкрито першу в Україні медичну школу.

Одна з перших вищих шкіл Східної Європи -- Києво-Могилянська Академія. Ректор Академії Феофан Прокопович, більш знаний як філософ та богослов, написав дисертацію з «фізіології» про причину нетлінності тіл печорських святих.

Проте здобути вищу медичну освіту у ті часи можна було лише за кордоном. І тому син полтавського священика Нестор Максимович Максимович-Амбодик (1744-1812) їде 1770 року до Страсбурзького університету і навчається там коштом «го-ліцинської» стипендії, фундаторка цієї стипендії, княгиня Катерина-Смарагда Голіцина (1720-1761) за життя страждала на «делікатну жіночу неміч» і побажала позбавити інших жінок від таких страждань. Вона залишила великий спадок, на відсотки від якого здобули освіту в Страсбурзі, «славному своїм акушерством», Нестор Максимович, основоположник наукового акушерства і автор першого підручника російською мовою «Мистецтво сповивання», Олександр Шумлянський (1748-1795), що захистив у Страсбурзькому університеті дисертацію, присвячену тонкій будові нирки (капсула Шумлянського-Боумена), а далі працював «градським акушером» у Москві і помер у бідності, хоч заслуги його вже визнала вся Європа, а Париж вшанував титулом «члена-кореспондента», відомі лікарі та науковці І.Руцький, М.Тереховський, С.Леонтович. У Лейдені (1780) захистив дисертацію на акушерську тему «Про переваги симфізеотомії перед кесаревим розтином» майбутній славетний епідеміолог, уродженець села Янівка Чернігівської губернії Данило Самойлович.

У 1805 році відкрився університет у Харкові. Акушерська клініка на 4 ліжка була там створена у 1829 році. Лише 1862 року, коли кафедру акушерства та гінекології посів Іван Павлович Лазаревич, клініка була розширена до 25 ліжок. Блискучий хірург, І.П.Лазаревич зробив першу в Росії оваріотомію. На Лондонській виставці 1873 p. за створення «Атласу гінекологічних та акушерських інструментів» і прямих акушерських

щипців, які стали відомі в Європі як «російські щипці», професор Лазаревич був нагороджений золотою медаллю.

У Київському університеті св.Володимира, створеному у 1834 році, медичний факультет був відкритий 1841 року. Кафедру акушерства та гінекології очолив А.П.Матвєєв (1816-1882). Саме А.П.Матвєєв запропонував метод профілактики го-нобленореї шляхом закапування очей новонароджених 2% розчином азотно-кислого срібла. При клініці він організував школу для акушерок і написав для них спеціальний посібник.

Наступник О.П.Матвєєва, Георгій Єрмолайович Рейн, впроваджував у практику асептику та антисептику, успішно здійснив 18 оваріотомій, був організатором Київського акушерсько-гінекологічного товариства.

Велику роботу щодо організації пологових будинків в Україні провів професор Г.ф.Писемський (1862-1937). З його ініціативи було відкрито перший колгоспний пологовий будинок, першу жіночу консультацію в Києві, створено перші палати патології вагітних.

Значним є внесок українських акушерів-гінекологів у проблему знеболення пологів. Основи психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів заклали харківські професори К.І.Платонов і І.З.Вельвовський. Цей метод дістав визнання у багатьох країнах світу. О.Ю.Лурьє (1897-1958), професор Київського медичного інституту, почав запроваджувати масове знеболення пологів фармакологічними засобами.

Завдяки самовідданій праці лікарів-організаторів медичної допомоги у 50-ті роки в Україні стаціонарною родопоміччю було охоплено майже 100% жінок у містах і 70-80% у селах. Потреба в сільських пологових будинках зменшилася, вони поступово почали закриватися, профілактичну допомогу перебрали на себе фельдшерсько-акушерські пункти, а стаціонарне лікування хворі із сільської місцевості отримували у центральних районних та дільничних лікарнях.

У повоєнні роки з ініціативи О.Ю.Лурьє було запроваджено метод масових профілактичних онкооглядів жінок, що шляхом ранньої діагностики дало змогу зменшити кількість ви-

падків запущеного раку жіночих статевих органів. Позитивну роль відіграло об'єднання консультацій для жінок з пологовими будинками і гінекологічними стаціонарами в єдиний лікувально-профілактичний заклад. Ці заходи сприяли кращій організації обслуговування вагітних, роділь і породіль, гінекологічних хворих, підвищенню кваліфікації лікарів.

Зараз лікарів в Україні готують у 16-ти вищих навчальних закладах -- академіях, університетах. Середніх медичних працівників навчають у коледжах, медичних училищах та вищих навчальних закладах. Практичну родопоміч здійснює біля 12 тисяч акушерів-гінекологів та 40 тисяч медичних працівників середньої ланки.

1.1 Медична деонтологія

Медичні сестри надають лікувально-профілактичну допомогу жінкам у жіночій консультації, маніпуляційному кабінеті та операційній, у гінекологічному відділенні акушерсько-гінекологічного об'єднання, а також можуть працювати у відділенні новонароджених пологового стаціонару.

За визначенням ВООЗ (1967) «Медична сестра -- це особа, підготовлена за основною програмою сестринського навчання, яка має достатню кваліфікацію і право виконувати в своїй країні дуже відповідальну роботу з сестринського обслуговування з метою зміцнення здоров'я, запобігання хворобам і догляду за хворими».

Основною функцією медичної сестри є догляд за хворими та виконання призначень і вказівок лікаря, під керівництвом якого вона працює. Професіоналізм медсестри полягає у чіткому виконанні своїх обов'язків, бо від цього значною мірою залежить ефективність лікування.

Робота середнього медпрацівника на різних ділянках висуває відповідні вимоги до її кваліфікації і разом з тим має певні особливості щодо вимог деонтологічних.

Жіноча консультація. Акушерка жіночої консультації працює з вагітною жінкою з ранніх термінів вагітності до пологів, а також у післяпологовому періоді. Іноді жінка хоче перервати вагітність, звертається за направленням на штучний аборт. У такому випадку лікар разом з акушеркою повинні вжити усіх засобів, щоб переконати жінку у необхідності зберегти вагітність, пояснити згубний вплив аборту на організм та репродуктивну функцію. Якщо жінка вирішила виношувати вагітність, її слід поставити на облік та пояснити важливість регулярного відвідування консультації, вчасного обстеження.

Часто жінок турбує страх перед можливими ускладненнями вагітності та пологів. Використовуючи величезну психотерапевтичну силу слова, медичні працівники повинні керувати емоційним станом вагітної, усуваючи нервове напруження та негативні емоції.

Особливо відповідальним є проведення психопрофілактичної підготовки вагітних до пологів. Завдання такої підготовки -- зняти психічну напругу і страх перед пологами, сформувати у корі головного мозку позитивну домінанту пологів, переконати жінку у сприятливому закінченні пологів для матері і малюка. Такі заняття мають бути не просто інформацією про перебіг пологів та поведінку роділлі під час першого, другого та третього періодів, але й нести лікувальне психотерапевтичне навантаження, тому медичний працівник, котрий проводить ці заняття, повинен не лише бездоганно володіти матеріалом, але й бути доброзичливою, чуйною людиною.

Акушерський стаціонар. Організація роботи акушерського стаціонару з роділлями, вагітними та їхніми родичами багато в чому залежить від персоналу, що працює в приймальному відділенні. Акушерка, що працює у цьому відділенні, повинна бути досвідченою, оскільки перед нею стоять важливі фахові завдання, які вона має вирішувати інколи за лічені хвилини. Іншим важливим завданням є привітне, уважне ставлення до роділлі. З першої хвилини перебування в пологовому стаціонарі жінка повинна відчувати, що вона знаходиться під постійним контролем, тому найменші відхилення від фізіологічного перебігу пологів будуть негайно виявлені і усунені. Усвідомлення цього знімає зайву емоційну напругу.

Під час пологів роділля повинна бути оточена постійною увагою лікаря та акушерки. Персоналу пологового будинку слід стежити за кожним своїм словом, бо інколи обговорення результатів обстеження в присутності роділлі може бути сприйнято жінкою, яка не знає акушерської термінології, неадекватно, може викликати страх та негативні емоції. За жодних умов роділля не повинна втрачати контролю над собою, бо це ускладнює роботу персоналу і може спричинити ускладнення під час пологів, якщо жінка не виконує розпоряджень акушерки, неправильно тужиться та ін.

У післяпологовому періоді акушерка повинна забезпечити психологічний комфорт матерям і немовлятам, допомагати породіллям у вигодовуванні малят та зціджуванні молока, пам'ятаючи, що процес лактогенезу регулюється корою головного мозку і негативні емоції, сльози можуть загальмувати вироблення молока.

Матерів, які втратили дітей у пологах, слід помістити в окрему палату, щоб не посилювати їхніх важких переживань виглядом породіль, що годують немовлят.

Відділення патології вагітних. Приміщення цього відділення має знаходитися подалі від пологових відділів і палат новонароджених, щоб вагітних не турбували зайві звуки. Слід забезпечити хворим повноцінний відпочинок вдень і вночі.

Особливої уваги потребують жінки, котрих готують до планового кесарського розтину. З ними слід щоденно працювати, щоб переконати у необхідності операції, усунути страх за себе і за майбутню дитину. Варто наводити приклади інших жінок, які перебували разом з вагітною у відділенні патології і народили здорових дітей.

Високий рівень фахових знань та умінь, точність у виконанні призначень, тактовність, людяність, уважність, самовладання, чуйність -- ці якості конче необхідні медичній сестрі.

Останніми роками роль середнього медичного персоналу значно зросла. Медичні сестри почали працювати із складною технікою, виконувати відповідальні маніпуляції, це вимагає високої кваліфікації та постійного вдосконалення ними своїх знань.

Проте надзвичайно важливим залишається спілкування із хворими. Жоден комп'ютер не може замінити людського слова, щирого співчуття та вчасної допомоги. Особливістю роботи в акушерстві та гінекології з деонтологічної точки зору є необхідність врахування своєрідності жіночої психіки, зокрема, психіки вагітної жінки. Медична сестра своїми діями, поведінкою та словом повинна створювати у хворої оптимістичний настрій, впевненість у швидкому одужанні чи сприятливому закінченні пологів, якщо йдеться про роділлю. Не слід інформувати хворих про результати аналізів, висновки лікарських консиліумів, висловлювати свої прогнози щодо термінів лікування, розповідати про об'єм оперативних втручань. Таке право має тільки лікар. Якщо у медсестри виникли сумніви у правильності лікарських призначень, вона повинна негайно звернутися до лікуючого лікаря, в жодному разі не обговорюючи це з хворими або іншими особами.

Слід враховувати, що за особливостями свого фаху медичні працівники гінекологічних та акушерських стаціонарів часто мають справу з фактами, що стосуються інтимного життя пацієнток, тому необхідна велика обережність у спілкуванні з ними та їхніми родичами, бо розголошення лікарської таємниці може мати дуже серйозні наслідки.

Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деон-тологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування жінок.

Розділ 2. Організація акушерської та перинатальної допомоги

Надання висококваліфікованої спеціалізованої допомоги вагітним жінкам, роділлям, породіллям, догляд за здоровими новонародженими, надання допомоги недоношеним та хворим новонародженим -- основні завдання акушерства та перинатології.

Для надання цієї допомоги в Україні існують пологові будинки, які можуть бути як самостійними закладами, так і входити до складу багатопрофільних міських лікарень. У центральних районних лікарнях така допомога надається у пологових відділеннях.

2.1 Організація роботи жіночої консультації

Амбулаторна допомога вагітним жінкам надається дільничним гінекологом у жіночих консультаціях. Жіноча консультація є передовою ланкою служби і основні завдання її такі:

-- диспансеризація вагітних жінок з виділенням груп ризику;

-- профілактика і раннє виявлення ускладнень вагітності, екстрагенітальних та післяродових ускладнень;

-- надання гінекологічної допомоги;

-- здійснення заходів з планування сім'ї;

-- виявлення передракових захворювань у жінок;

-- організація профілактичних оглядів та диспансеризація гінекологічних хворих;

-- проведення санітарно-освітньої роботи.

В останні роки з метою інтеграції акушерсько-гінекологічної допомоги із загальнолікувальною мережею створюються об'єднані акушерсько-терапевтично-педіатричні комплекси. Їхньою метою є всебічна допомога жінкам. Завдяки створенню цих комплексів здійснюється безперервність допомоги вагітним та новонародженим, підготовка дівчаток до материнства, виявлення і лікування екстрагенітальної патології у вагітних, підготовка їх до розродження. В межах такого комплексу можна більш раціонально використовувати лабораторні методи діагностики, консультації спеціалістів для обстеження вагітних жінок, а також техніку і апаратуру.

Диспансеризація вагітних розпочинається із виявлення вагітності і взяття жінки на облік. Дуже важливо, щоб вагітна була поставлена на облік і обстежена до 12-ти тижнів вагітності. При цьому з'ясовують дані загального та акушерського анамнезу, умови життя та роботи, наявність чи відсутність професійно шкідливих факторів, що можуть негативно вплинути на розвиток плоду та перебіг вагітності. Потім лікар проводить детальне акушерське дослідження, виявляє наявність вагітності та її термін, визначає передбачуваний термін пологів, а також об'єктивне обстеження систем і органів.

Акушерка проводить вимірювання зросту, артеріального тиску на обох руках, зважування вагітної. Окрім цього роблять обстеження на СПІД, сифіліс, вірусний гепатит. Визначають групу крові, резус-фактор, а також біохімічні показники крові: цукор, загальний білок, білірубін, а при необхідності -- трансамінази, креатинін та деякі інші показники. Проводять загальний клінічний аналіз крові та сечі, дослідження мазків із цервікального каналу, піхви та уретри на наявність гонококів, трихомонад та інших збудників, уточнюють ступінь чистоти вагіни, із носоглотки беруть мазки для виділення золотистого стафілококу. Вагітну обстежують терапевт, стоматолог, отоларинголог, а при потребі й інші спеціалісти. Під час першого відвідування всі дані, що отримані при обстеженні жінки, заносяться в індивідуальну карту вагітної та породіллі. Відвідування лікаря при нормальному протіканні вагітності має бути таким: відвідування -- через 7-8 днів для підведення підсумків аналізів і заключень консультантів, потім у першій половині вагітності -- 1 раз на місяць, у другій -- 2 рази на місяць, а з 32 тижнів вагітності -- 3-4 рази на місяць.

Таким чином, оптимальна кількість відвідувань -- 14-16 протягом усієї вагітності.

Під час кожного повторного відвідування проводиться загальне і акушерське обстеження (висота дна матки, обвід живота, положення, передлежання плода, серцебиття), вимірюється артеріальний тиск, визначається наявність чи відсутність набряків, проводиться зважування вагітної для визначення прихованих набряків. Загальний аналіз крові проводиться 3-4 рази, аналіз сечі -- при кожному відвідуванні (у сечі необхідно визначити наявність білка, цукру, відносну щільність). Реакція Вассермана проводиться двічі -- при взятті на облік і в другій половині -- перед наданням дородової відпустки.

Дуже важливо, щоб лікар своєчасно виявляв групи підвищеного ризику і проводив диференційоване диспансерне спостереження за вагітними в цих групах.

Під час відвідування лікаря вагітна жінка повинна отримати чітку інформацію про шкідливий вплив на організм плоду наркотиків, нікотину, алкоголю, медикаментів, що мають те-ратогенну дію. Згідно законодавства, жінок, які працюють на виробництві, де є професійно-шкідливі фактори (смоли, пестициди, гумовий клей і ін.), переводять на іншу роботу із збереженням середньомісячного заробітку. Всі вагітні мають право на звільнення від нічних змін, відряджень.

У 30 тижнів вагітним жінкам надається відпустка по вагітності та пологах на 112 днів. При виявленні відхилень від нормального перебігу вагітності жінки направляються в стаціонар, а в групах підвищеного ризику проводиться планова госпіталізація в різні терміни (у залежності від патології, з приводу якої вагітна спостерігається саме в цій групі). Всі дані про перебіг вагітності заносяться в обмінну карту вагітної, з якою вона поступає в стаціонар. Дані стаціонару (відділення патології чи пологового відділення) теж заносяться в цю карту і передаються в жіночу консультацію. Таким чином забезпечується безперервність спостереження за вагітною та породіллею.

Важливим розділом роботи жіночої консультації є фізіопсихопрофілактична підготовка вагітної до родів, яка проводиться акушерами, педіатрами і, бажано, психологом.

Разом з лікарем на дільниці працює медична сестра або акушерка.

До її обов'язків входить:

1. Готувати інструментарій для проведення прийому.

2. Зважувати вагітну, вимірювати артеріальний тиск.

3. Допомагати лікареві при огляді жінки.

4. Брати мазки на різні види досліджень.

5. Виписувати направлення на аналізи, консультації спеціалістів.

6. Виконувати призначення лікаря.

7. Здійснювати патронаж вагітних та породіль, диспансерних хворих.

8. Брати участь в онкопрофоглядах.

9. Вести документацію по диспансеризації хворих.

10. Проводити санітарно-освітню роботу.

Після пологів акушерка чи медсестра відвідує породіллю в перші 10 днів, передусім жінок з ускладненим перебігом пологів, екстрагенітальною патологією, а також тих, які не з'являються повторно у встановлений термін. Породілля відвідує лікаря двічі -- через 10 днів після виписки із пологового будинку і через 6-8 тижнів. Після завершення вагітності та післяпологового періоду жінка знімається з диспансерного обліку.

Основними показниками роботи консультації стосовно обслуговування вагітних є рівень материнської та перинатальної смертності, відсоток невиношування, наявність пізніх гестозів, особливо важких форм, а також співвідношення між кількістю пологів та абортів.

2.2 Організація роботи акушерського стаціонару

Структура акушерського стаціонару:

1. Приймально-пропускний блок.

2. фізіологічне (перше пологове) відділення.

3. Обсерваційне (друге пологове) відділення.

4. Відділення новонароджених.

5. Відділення патології вагітних.

Якість роботи акушерського стаціонару залежить від рівня організації і злагодженості в роботі всіх його основних ланок:

приймально-пропускного блоку, фізіологічного та обсерваційного акушерських відділень, відділення новонароджених, відділення патології вагітних.

Приймально-пропускний блок складається із фільтра і санітарних пропускників.

У фільтрі проводиться опитування, загальний огляд вагітної, вимірювання температури тіла, огляд зіву, з'ясування епідеміологічного анамнезу, після чого жінка направляється в санітарний пропускник фізіологічного чи обсерваційного відділення. Санітарні пропускники мають бути влаштовані так, щоб жінку, яка поступає на пологи чи у відділення патології вагітності, можна було б проводити лише в одному напрямку: із фільтру -- в оглядову, з оглядової -- в туалет, потім -- в душову, а звідти -- вже в передродову палату.

В оглядовій проводиться детальний огляд лікарем (загальне і зовнішнє акушерське обстеження, вислуховування серцебиття плоду). Після цього проводиться обрізання нігтів на руках і ногах, гоління лобка і пахових впадин, обробка нігтьових валиків 1% спиртовим розчином йоду, очисна клізма. Роділля отримує індивідуальний пакет, куди входять стерильні сорочка, рушник, косинка, підкладна церата на унітаз. Після акту дефекації та душу жінка переводиться в передродову палату.

Слід пам'ятати, що туалет і душова повинні мати прозорі двері, які не закриваються зсередини (необхідність спостереження чергового персоналу). В санпропускнику має бути набір медикаментів та інструментів для надання невідкладної допомоги при еклампсії..

У приймально-пропускному блоці заповнюють історію пологів.

До складу акушерського фізіологічного відділення входять пологовий блок (1-2 передпологових палати, не менше 2 пологових зали, оглядова кімната -- мала операційна, велика операційна, палата для роділь з еклампсією), післяродові палати.

Кількість ліжок у передпологових палатах має складати 10-- 12% від загальної кількості ліжок. Бажано, щоб було не менше 2-х палат. У палаті має бути наркозний апарат для знеболення пологів, до кожного ліжка організована централізована подача кисню.

Після поступлення жінки у родильний блок в оглядовій кімнаті, малій операційній їй проводять вагінальне дослідження і переводять у передпологову палату, де лікар спостерігає за станом роділлі в першому періоді пологів -- слідкує за характером родової діяльності, внутрішньоутробним станом плоду, просуванням передлеглої частини, відходженням навколопло-дових вод, характером виділень, здійснює знеболення пологів. У випадку нормального перебігу пологів запис в історію пологів проводять кожні 2 години в 1-ому періоді пологів, в кінці 1-го періоду -- через кожну годину. За наявності тих чи інших відхилень, а також після відходження вод записи в історію заносять у міру необхідності. Повторне вагінальне дослідження проводиться після відходження вод, а потім -- лише за наявності показань. При кров'янистих виділеннях вагінальне дослідження слід проводити лише при розгорнутій великій операційній. Усі передопераційні палати мають бути оснащені бактерицидними лампами.

Пологові зали мають бути просторими, добре освітленими у денний і в нічний час. До складу устаткування пологової зали входять: ліжка Рахманова, пеленальний столик для новонародженого, апарат для наркозу, лампи-рефлектори, централізована подача кисню, електровідсмоктувач, апаратура для штучного дихання новонароджених. Обов'язково необхідно мати набори медикаментів для надання невідкладної допомоги при еклампсії та кровотечах, а також набір інструментів для термінової лапаротомії. В пологову залу роділля переводиться в другому періоді пологів. Тут приймають пологи, спостерігають за породіллею та за новонародженим 2 години.

У пологових відділеннях районних лікарень, де немає цілодобового чергування лікаря, акушерка приймає лише нормальні пологи, а до роділь із групи високого ризику або при появі будь-якої патології викликають лікаря. Навіть у невеликій районній лікарні необхідно мати 2 пологових зали з тим, щоб одна з них працювала, а друга в цей час перебувала на дезинфекції.

Динаміка пологів ретельно відображається у відповідній медичній документації -- заповнюється «Історія пологів», «Історія розвитку новонародженого», «Книга запису пологів», «Операційний журнал», «Книга реєстрації переливання крові».

Післяпологові палати у фізіологічному відділенні складають 50-55% ліжкового фонду акушерського стаціонару. Кількість палат має бути розрахована таким чином, щоб можна було дотримуватись принципу їх циклічного заповнення. Принцип циклічного заповнення палат передбачає таку послідовність заповнення, за якої можна одночасно виписати породіль з 1-2 палат, звільнити їх для дезинфекції і прийняття наступних породіль.

У кожному акушерському стаціонарі має бути друге (обсерваційне) відділення та відділення (або палати) новонароджених.

У структурі обсерваційного відділення існують ті ж самі підрозділи, що й у фізіологічному, але ще мають бути передбачені ізолятори, куди госпіталізують вагітних та роділь із туберкульозом, сифілісом, вірусним гепатитом. Госпіталізації в обсерваційне відділення підлягають:

-- вагітні та роділлі з підвищенням температури тіла до 37,6? без клінічних ознак інфекції;

-- з безводним проміжком більше 12 годин;

-- з тромбофлебітом будь-якої локалізації в гострому періоді або у фазі загострення;

-- із запальними захворюваннями нирок і сечовидільних шляхів (гостра стадія, безсимптомна бактеріурія);

-- при проявах інфекції родових шляхів;

-- при клінічному чи лабораторному підтвердженні інфекції з високим ризиком інфікування плоду;

-- при внутрішньоутробній смерті плоду;

-- з гострими респіраторними захворюваннями;

-- з туберкульозом.

В обсерваційне відділення поступають також роділлі із шкірними захворюваннями неінфекційної етіології, при відсутності документації, з аномаліями розвитку плоду, виявленими при вагітності, а також породіллі, у яких пологи відбулися за межами лікувального закладу.

Переведенню в обсерваційне відділення підлягають вагітні, роділлі та породіллі, у яких виявлено:

-- підвищення температури тіла в пологах до 38? і вище (при триразовому вимірюванні щогодини);

-- лихоманку невідомого генезу (температура тіла до 37,5? більше доби);

-- післяпологові запальні захворювання.

У відділенні жінок розміщують по палатах відповідно до нозологічних форм захворювання.

Відділення новонароджених. Кількість ліжок у відділенні новонароджених має складати 105-107% загальної кількості ліжок у післяпологових палатах. Площа палат має відповідати санітарним нормам -- на одне ліжко новонародженого у фізіологічному відділенні має припадати 3,0 м², на 1 ліжко недоношеного та новонародженого в обсерваційному відділенні -- не менше 4,5 м². З пологової зали новонародженого забирає медсестра після повторного огляду неонатологом. Час передачі новонародженого медсестрі, стан його відзначається на першій сторінці історії розвитку новонародженого і завіряється підписами акушерки та медичної сестри відділення новонароджених.

Основні завдання відділення новонароджених (відділення неонатального догляду та лікування новонароджених -- ВНДЛН) :

-- здійснення догляду за здоровими новонародженими, що не перебувають у палатах разом з матерями;

-- забезпечення діагностики та лікування хворих, незрілих новонароджених;

-- забезпечення інтенсивного догляду недоношеним, хворим новонародженим;

-- при відсутності відділення інтенсивної терапії новонароджених здійснювати первинну реанімацію новонароджених у пологовій залі, палаті інтенсивної терапії.

У відділенні новонароджених мають бути окремі палати для здорових доношених і недоношених дітей, палати інтенсивної терапії, процедурна, кімната для збирання молока, а також допоміжні приміщення.

Палати відокремлюються одна від одної скляними перегородками, щоб чергова сестра могла краще слідкувати за новонародженими. Один пост медсестри може обслуговувати не більше 20 новонароджених, а кількість недоношених, яких обслуговує один пост, не повинна перевищувати 8. Палати для недоношених мають бути обладнані кувезами, куди централізовано подається зволожений кисень, підтримується температурий режим, що відповідає температурі тіла дитини, та вологість до 80%.

У відділенні новонароджених, як і в післяпологовому, дотримуються принципу циклічного заповнення палат. Це дає можливість, окрім поточного вологого прибирання, проводити у звільнених палатах генеральне прибирання (1 раз на 7-10 днів). Всі палати новонароджених оснащуються бактерицидними лампами, які включаються 5-6 разів на добу (коли новонароджені знаходяться біля матері для годування). Температура повітря у відділенні повинна бути 21-22?С, а у палатах для недоношених на 2?С вищою.

За наявності можливостей доцільним є спільне перебування породіллі та її новонародженої дитини в палаті післяпологового відділення. При цьому знижується можливість інфікування дитини госпітальними штамами мікробів, створюються сприятливі умови для заселення організму новонародженого мікрофлорою матері. За такого режиму є можливість навчити матір навичкам догляду за новонародженими. Крім того, підвищується відповідальність матері за дотримання особистої гігієни і санітарного режиму в палаті. При спільному перебуванні матері і новонародженого їх розміщують у боксах чи напівбоксах на одне-два ліжка. Кожна палата обладнана медичними вагами, тумбочками чи поличками для зберігання білизни, біксами для збереження стерильного матеріалу, набором медикаментів для догляду за шкірою новонародженого. Бікс зі стерильним матеріалом міняють у міру використання, але не рідше 3 разів на добу. В усіх палатах мають бути дезинфікуючі засоби. Медична сестра навчає матір догляду за новонародженим, роз'яснює, як користуватися стерильним матеріалом і дезинфікуючими засобами. Запаси стерильного матеріалу і медикаментів, а також історію розвитку новонародженого тримають у кімнаті для медсестер. Медикаменти зберігають під замком. Щоденно новонародженого оглядає лікар-неонатолог. Якщо стан дитини погіршується, слід негайно вирішувати питання про місце її подальшого перебування.

Відділення патології вагітних. Число ліжок у цьому відділенні має складати 30% від загальної кількості ліжок акушерського стаціонару. Сюди госпіталізують вагітних із різноманітними ускладненнями вагітності, екстрагенітальною патологією, а також для комплексної до-пологової підготовки. Відділення включає палати для хворих, маніпуляційну, кабінет функціональної діагностики, підсобні приміщення, санвузли. Особливу увагу персонал відділення патології вагітності повинен приділяти жінкам з передлежанням плаценти, гестозами, наявністю рубців на матці. При появі щонайменших змін у стані таких жінок акушерка повинна негайно викликати лікаря, щоб надати кваліфіковану допомогу. Треба своєчасно визначити початок родової діяльності, від-ходження навколоплодових вод, про що теж повідомити чергового лікаря.

Важливим фактором лікування у відділі патології вагітності є дієтичне харчування. Тому акушерки повинні слідкувати за дотриманням вагітними рекомендацій лікарів за наявності тієї чи іншої патології з урахуванням маси тіла, терміну вагітності тощо.

Доцільно мати у відділі методичні рекомендації, вказівки, схеми з надання невідкладної допомоги, плани обстеження вагітних з різними захворюваннями.

В акушерських стаціонарах працюють лікарі й акушерки. Медсестра може працювати в операційному блоці, сестрою-анестезисткою і у відділенні новонароджених.

2.3 Організація акушерської допомоги у сільській місцевості

У сільській місцевості організація амбулаторної акушерської та перинатальної допомоги має деякі особливості. За організацію цієї допомоги в районі відповідає районний акушер-гінеколог. В організаційних питаннях йому допомагає районна акушерка. На селах вагітних обслуговує акушерка лікарської амбулаторії чи фельдшерсько-акушерського пункту. Особливої відповідальності вимагає робота акушерки на фельдшерсько-акушерському пункті (фал), тому що вона виконує багато функцій, які в районних лікарнях і в міських жіночих консультаціях виконує лікар. Основними обов'язками акушерки ФАЛ є: виявлення і взяття на облік вагітних у ранні терміни, систематичне спостереження за вагітними, патронаж вагітних, породіль та дітей до 1 року.

При першому зверненні на вагітну заводять індивідуальну карту вагітної (ф. № 111), куди заносять усі анамнестичні дані, дані акушерського дослідження (як зовнішнього, так і внутрішнього). Після того жінка направляється для лабораторного обстеження в найближчу лабораторію (загальний аналіз сечі, крові, реакція Васермана, групи крові, резус-належність, дослідження виділень із піхви). Усі вагітні, взяті на облік, повинні бути оглянуті лікарем акушером-гінекологом. Акушерка проводить з вагітними заняття з психопрофілактичної підготовки до пологів. Вагітних з будь-якими відхиленнями від нормального перебігу вагітності слід одразу ж направляти до лікаря. Необхідно знати, що вагітних з гестозами, вузькими тазами, резус-конфліктом в анамнезі, загрозою переривання вагітності, багатоводдям, тазовим передлежанням, неправильними положеннями, при переношуванні, екстрагенітальній патології треба направити в стаціонар. При появі кров'яних виділень це слід зробити негайно. Транспортування роділлі в пологовий будинок вирішується індивідуально: здорову жінку супроводжує акушерка, при необхідності викликається лікар. Якщо відбулися пологи вдома, в жодному разі не слід транспортувати жінку з послідом, що не виділився, а також із загрозою розриву матки, еклампсією. Якщо послід не відділився, акушерка ФАЛ, повинна відділити його і ввести скорочуючі засоби; при загрозі розриву матки -- дати наркоз, при еклампсії -- дати наркоз і розпочати введення седативних, гіпотензивних і спазмолітичних засобів, терміново викликати лікаря акушера-гінеколога та анестезіолога.

Акушерка повинна чітко вести документацію на вагітну, у 28 тижнів вона видає жінці обмінну карту (так званий «паспорт вагітної»), з якою жінку госпіталізують до пологового будинку. Якщо вагітну необхідно госпіталізувати у більш ранні терміни, їй дають витяг із індивідуальної карти. Після родів акушерка проводить патронаж породіллі.

Крім обслуговування вагітних і породіль, акушерка фал здійснює патронаж дітей до 1 року. В перші місяці життя огляд дітей проводиться кожні 2 тижні, пізніше -- 1 раз на місяць. Під час першого патронажу звертають увагу на стан пупкової рани, шкіру дитини, проводять бесіду з матір'ю про правильне вигодовування. Під час наступних відвідувань звертають увагу на фізичний та психічний розвиток дитини, дають необхідні поради матері щодо догляду за дитиною і вигодовування відповідно віку. Про всі виявлені відхилення від нормального розвитку чи захворювання дитини акушерка повідомляє завідуючого ФАЛ та головного лікаря дільничної лікарні.

2.4 Профілактика гнійно-запальних захворювань в акушерських стаціонарах

Утримання пологового блоку:

1. Пологовий блок включає передпологові палати, родові зали з кімнатами для проведення первинного туалету новонароджених, оглядову, операційну, палату інтенсивної терапії, а також допоміжні приміщення: для обробки та дезинфекції церат і суден, тимчасового зберігання брудної білизни, санітарні вузли.

2. Число передпологових палат і пологових залів повинно бути подвоєним, що дозволяє дотримуватися принципу циклічності в роботі акушерського стаціонару. Кожна пологова зала функціонує 1-2 доби, потім проводиться генеральне прибирання.

3. Структура сучасних родильних будинків передбачає індивідуальні пологові палати, які функціонують як передполо-гова, пологова і мала операційна одночасно, що значно зменшує небезпеку внутрішньолікарняного інфікування.

4. Оглядова кімната з гінекологічним кріслом використовується для проведення вагінальних досліджень у процесі пологів.

5. Палата інтенсивної терапії обладнана спеціальною апаратурою, інструментами і медикаментами, має функціональні ліжка і засоби для централізованої подачі кисню; вона призначена для вагітних і роділь з найбільш тяжкими формами ускладнень вагітності або екстрагенітальними захворюваннями.

6. Операційний блок включає малу операційну (для всіх акушерських операцій, крім кесарського розтину), велику опера

ційну з передопераційною (для черевних операцій), приміщення для зберігання крові, пересувної апаратури.

7. У передпологових палатах, оглядовій кімнаті, пологових залах знаходяться стаціонарні чи пересувні бактерицидні лампи, якими опромінюють приміщення при відсутності роділь.

8. Передпологові палати не менше 3-х разів на добу провітрюють і прибирають з використанням дезинфектантів.

9. Роділля весь перший період пологів знаходиться в передпологовій палаті, де їй виділяють індивідуальне пронумероване судно, що зберігається на підставці, вмонтованій у ліжко, чи лавці, пофарбованій масляною фарбою. Після використання судно промивають проточною водою.

10. Після переведення роділлі в пологову залу підкладні церати і судна миють водою і знезаражують у санітарних кімнатах.

11. Використану постільну білизну збирають у спеціальний металевий посуд, вистелений зсередини цератовим мішком і закривають кришкою.

12. Проводять обробку ліжка, протираючи металеві частини, цератові чохли на матрацах і подушках розчином дезинфікуючих середників.

13. Стетоскоп, тазомір, термометри знезаражують 0,5% розчином хлораміну або 3% розчином перекису водню, розведеними в 0,5% розчині миючого засобу.

Підготовка роділлі до пологів та прийом новонароджених:

1. Переводячи роділлю в пологову залу, їй одягають стерильну сорочку, косинку, бахіли.

2. Приймаючи пологи, використовують акушерський комплект одноразового використання, стерильні медичні інструменти і перев'язочний матеріал.

3. Перед прийняттям пологів акушерка миє і обробляє руки, як для хірургічної операції.

4. Новонародженого приймають у лоток, вистелений стерильною пелюшкою, для обробки дитини використовують стерильні індивідуальні комплекти.

4.1. Для первинної обробки шкіри новонародженого використовують стерильне вазелінове масло або олію у флаконах по 30 мл для одноразового застосування.

5. Після пологів лотки для прийому новонароджених миють гарячим мильним розчином, обробляють одним із дезин-фектантів -- експозиція 30 хв, споліскують, складають внутрішнім боком докупи і стерилізують.

5.1. Пеленальний столик і ваги після використання обробляють 1% розчином перекису водню. Перед прийманням новонародженого столик і ваги вкривають стерильними пелюшками.

5.2. Використану в процесі пологів білизну збирають у металевий посуд. Перев'язочний матеріал кидають у миску, вистелену стерильною пелюшкою; її міняють після кожних пологів.

5.3. Після пологів металеві частини рахманівських ліжок, подушки і матраци, обшиті цератою, протирають дезинфікуючим розчином.

5.4. Прибирання пологової зали з використанням дезинфікуючого розчину проводять тричі на день.

Утримання післяпологових палат у фізіологічному відділенні:

1. При заповненні післяпологових палат дотримуються принципу циклічності, що має вагоме значення як для раціонального використання ліжкового фонду, так і системи протиепідемічних заходів.

2. Для кожної породіллі виділяють індивідуальне пронумероване судно, що зберігається на вмонтованій у ліжко підставці чи пофарбованій масляною фарбою лавці.

3. Сорочку і рушник породіллі міняють щодня, постільну білизну кожні 3 дні, підкладні пелюшки 4 рази на добу протягом перших 3-х днів, потім двічі на добу. Церату на ліжку протирають дезинфікуючим розчином при зміні підкладних пелюшок (одноразові стерильні підкладні).

4. Перед кожним годуванням породілля отримує косинку і пелюшку для підкладання під новонародженого, а також маску в період загострення респіраторних інфекцій.

5. Перед годуванням породілля ретельно миє руки та молочні залози водою з милом і витирає насухо стерильною пелюшкою. Між годуваннями їй проводиться обробка сосків розчином антисептика.

6. Кожна породілля отримує стерильну баночку для зціджування молока (місткістю 200 мл), прикриту стерильною серветкою.

7. Туалет породіллі в перший день проводиться в палаті, а в наступні дні -- в кімнаті особистої гігієни з висхідним (біде) і звичайним душем.

8. Вологе прибирання післяпологових палат, коридорів і всіх допоміжних приміщень проводять тричі на день, з них одне прибирання -- із застосуванням дезинфікуючого розчину. Перед прибиранням міняють у породіль натільну і постільну білизну.

9. Після вологого прибирання, а також у проміжках часу між годуваннями післяпологові палати опромінюють кварцовими або УФ лампами. Породіллям проводять кварцування для кращого загоєння ран промежини і профілактики чи лікування тріщин сосків.

10. Після виписки породіль зі стаціонару здійснюють камерну обробку матраців, подушок і ковдр.

11. При появі перших ознак інфекційного захворювання породіллі чи новонародженого, їх, згідно інструкції Міністерства охорони здоров'я, переводять в обсерваційне відділення або спеціалізований заклад. Проводять знезараження всіх речей, з якими контактувала хвора породілля і вологе прибирання палати з використанням дезинфікуючого розчину. Постільну і натільну білизну хворої породіллі складають у цератовий мішок і відправляють у пральню.

12. При появі в пологовому відділенні гнійно-септичних захворювань серед породіль чи новонароджених припиняється прийом роділь у відділення.

Утримання післяпологових палат в обсерваційному відділенні:

1. Для попередження інфікування пологових будинків і поширення інфекції у великих містах в одному з таких будинків організовують акушерський стаціонар для вагітних, роділь і породіль з гнійно-запальними та інфекційними захворюваннями.

2. Обсерваційне відділення за структурою, обладнанням, забезпеченням не відрізняється від фізіологічного відділення.

3. Циклічність заповнення палат в обсерваційному відділенні додатково передбачає групування в окремих палатах породіль з однаковими нозологічними формами захворювань.

4. Під час годування дитини породілля обов'язково використовує маску, яку міняють перед кожним годуванням.

5. Санітарно-гігієнічний режим дотримується з тією ж ретельністю, що і в фізіологічному відділенні.

6. На особливому лікувально-охоронному режимі перебувають породіллі, у яких загинув плід чи новонароджений. Їх переводять в окремі або невеликі палати, в яких породіллі не годують новонароджених.

Утримання відділення для новонароджених:

1. Відділення новонароджених включає палати для здорових доношених дітей, для недоношених, для травмованих у пологах дітей, процедурну, молочні кімнати, палати інтенсивної терапії, допоміжні приміщення.

2. Палати для новонароджених заповнюються циклічно відповідно до палат матерів.

3. При суворому дотриманні принципу циклічності кожна палата для дітей підлягає генеральному прибиранню один раз на 6-10 днів.

4. Щоденне вологе прибирання здійснюють під час кожного годування дітей з використанням дезинфікуючих засобів. Потім палати провітрюють і опромінюють бактерицидними лампами.

5. Дитячі палати повинні розділятися скляними перегородками до стелі, що полегшує черговій сестрі спостереження за дітьми.

...