Оптимізація лікування хворих на діабетичну нефропатію в поєднанні з гіпертонічною хворобою з урахуванням їх клініко-патогенетичних особливостей

У хворих на ізольовану ГХ активність іNO-синтази перевищувала контрольні значення в 1,6 раз. Проте ще більш високий рівень активності фермента відзначався у хворих з поєднаною патологією. Найбільше зростання активності іNO-синтази відзначалось на клінічних стадіях ДН та перевищувало контроль більш ніж в 3 рази.

Висока активність іNO-синтази корелювала з показниками функції нирок. У хворих з коморбідною патологією відзначався зворотний кореляційний зв'язок активності ферменту з ШКФ на доклінічних та клінічних стадіях ДН (r = -0,923; р = 0,001) та (r = -0,571; р < 0,001), відповідно та позитивний зв'язок з рівнями МАУ та протеїнурії (r = 0,860; р < 0,001) та (r = 0,586; р < 0,001), відповідно.

Слід зазначити, що, як правило, при патологічних станах активність різних ізоформ NO-синтази змінюється не односпрямовано, а самі зміни не завжди приводять до однозначних наслідків. Так, конститутивні ізоформи фермента залучені в процеси ниркової гемодинаміки, а їх дисфункція може викликати інтрагломерулярну гіпертонію [70].

Індуцибельна NO-синтаза синтезується лише після стимуляції медіаторами запалення і є сильним модулятором його прогресування. Показано, що висока тубулоінтерстиціальна експресія iNO-синтази у хворих нефритами прямо співвідноситься зі ступенем нейтрофільної інфільтрації строми й ураження канальців, а також з рівнем продукції цитокінів у цих тканинах [70].

У той же час активність eNO-синтази при гломерулонефритах зворотно корелювала зі ступенем ушкодження клубочків. Активність eNO-синтази у клубочках нирок хворих на нефрити зменшується, а інгібітор iNO-синтази аргінінметилефір знижує вміст NO у тканинах нирки й сечі, але не пригнічує активність сNO-синтази, а іноді навіть її посилює [199, 221].

Можна припустити, що хронізація патологічного процесу в нирках призводить до дисбалансу системи NO-синтаз в нейтрофілах. Останнє найшло підтвердження в результатах нашого дослідження експресії iNO-синтази в цих клітинах.

Аналіз результатів дослідження експресії iNO-синтази показав, що найбільш виражена експресія ферменту відзначалась в нейтрофілах хворих на ДН в поєднанні з ГХ та залежала від функціонального стану нирок.

Експресія іNO-синтази, асоційованої з імунокомпетентними клітинами, може зумовлювати здатність NO виступати як фізіологічний регулятор або ж токсичний агент. Гранулоцитарний NO, що має вільнорадикальну природу, опосередковує свої ефекти через утворення активних форм при взаємодії із супероксидним аніон-радикалом або синглетним киснем. У результаті дії активних метаболітів NO розвивається нітрозуючий стрес, що призводить разом з оксидативним стресом до ушкодження мембран клітин-мішеней, у тому числі клітин нирок та ендотелію, і посилення патологічних [70, 137]

За даними літератури плазма хворих на ДН містить значно вищі рівні S-нітрозотіола, ніж плазма здорових, що може бути пов'язано зі стимуляцією мезангіальних клітин і активацією іNO-синтази на етапі ранніх ушкоджень при ДН, яка призводить до різкого, токсичного підвищення NO в нирках. Крім того, рівні S-нітрозотіола в плазмі негативно корелюють з рівнем нітриту і показниками антиоксидантної системи крові.

З урахуванням вищевикладеного можна зробити висновок, що надзвичай висока активність іNO-синтази та зростання експресії ферменту не дозволяють адекватно утилізувати NO і надлишок такої продукції NO може пошкоджувати клітини нирок та судин.

Важливе місце в розвитку і прогресуванні ДН та ГХ відводиться альдостерону. Підвищені концентрації альдостерону сприяють затримці натрію і води з розвитком набряків, збільшенню втрат калію і магнію, підвищенню симпатичної і зниженню парасимпатичної активності, порушенню барорецепторної функції, посилюванню дисфункції ендотелію, збільшенню вазомоторної реактивності і оксидантного стресу. Крім того, вторинний гіперальдостеронізм є важливим чинником, сприяючим процесам фіброзування.

Ряд патофізіологічних процесів може бути пов'язаним не з ефектами ангіотензину II, як вважалося раніше, а з ефектами альдостерону.

Ключовими складовими участі альдостерону в розвитку і прогресуванні ДН та ГХ може бути несприятливий вплив на водно-сольовий баланс, наслідком якого є затримка натрію та рідини в організмі, що викликає підвищення артеріального тиску та прискорення процесів сповільненого запалення і фіброзу, що спричинює склеротичне пошкодження судинної стінки та фібропроліферативну деструкцію ниркової тканини.

Значення альдостерону, як фактора, що підтримує активну реабсорбцію натрію і осмотично зв'язаної води та виведення калію в дистальних канальцях нирок різко зростає в умовах стійкої активації РААС та зниження ШКФ. У хворих з артеріальною гіпертонією та хворобою нирок альдостерон приймає активну участь в процесах фіброзування судинної стінки та тканин нирок і міокарда та порушення ендотелій залежної вазодилатації і потенціює небажані наслідки гіперактивації симпатоадреналової системи сприяючи тим самим розвитку та прогресуванню уражень внутрішніх органів.

Визначення рівня альдостерону має важливе діагностичне значення для диференціальної діагностики гіпертензії, діагностики ниркової недостатності, контролю за лікуванням серцевої недостатності, а також при лікуванні адреноблокаторами.

Аналіз результатів визначення рівню альдостерону в плазмі крові хворих на ДН та ГХ виявив його зростання у хворих як на ізольовану ГХ, так і в групі з поєднаною патологією в порівнянні з контролем, (p < 0,05). У хворих на ДН в поєднанні з ГХ рівень гормону суттєво підвищувався вже на початкових етапах захворювання (1 група) та був вищим ніж при ізольованій ГХ (p <0,05). Подальший розвиток коморбідного захворювання супроводжувався ще більш значним зростанням показника (p < 0,05).

Кореляційний аналіз виявив асоціацію рівня альдостерону зі зниженням ШКФ на доклінічних (r = -0,798; р < 0,001) та клінічних стадіях ДН (r = -0,773; р < 0,001) та з рівнем МАУ та протеїнурії: 1 група (r = 0,866; р < 0,001), 2 група (r = 0,764; р < 0,001).

Крім того, високі значення концентрації альдостерону пов'язані зі зростанням адгезивних властивостей нейтрофілів. На початкових стадіях ДН цей зв'язок був найбільш вираженим як для експресії CD54 (r = 0,844; р < 0,001), так і для експресії CD11b (r = 0,787; р < 0,001).

Такі кореляції дозволяють зв'язати порушення адгезивних властивостей нейтрофілів з надмірною продукцією альдостерону та з системним запаленням і фіброзом як елементами патогенезу ДН.

Показано, що при патології концентрації альдостерону в плазмі можуть значно зростати і більш ніж в 20 разів перевершувати його рівні у здорових осіб. Виявлене нами підвищення рівнів альдостерону не настільки високе, проте не викликає сумніву його патогенетична роль в розвитку як дисфункції ендотелію так і в процесах ураження нирок. В першу чергу це підтверджується сильним корелятивним зв'язком між концентрацією альдостерону, показниками функції нирок та рівнем експресії адгезивних молекул.

Ефекти альдостерону є ключовими складовими в розвитку і прогресуванні ураження органів у хворих як з серцево-судинною патологією, так і з хронічною хворобою нирок. Слід підкреслити також, що названі стани майже завжди асоційовані з надмірною експресією рецепторів до альдостерону в міокарді, судинній стінці і нирковій тканині (у тому числі в тих її структурах, де в нормі альдостерон не має точки прикладення).

Рецептори альдостерону являють собою спеціалізовані протеїнові структури, розташовані на мембрані або всередині клітин дистальних звивистих канальців нефрону, фібробластах, міокардіоцитах і деяких інших. В даний час виділяють два основних варіанти дії альдостерону на клітини, що володіють рецепторами до нього (клітини-мішені). Перший з них, так званий «геномний» («genomic»), пов'язаний з дією альдостерону на внутрішньоклітинні рецептори, призводить до транскрипції ДНК і трансляції ефекторних протеїнів; розвиток ефекту при цьому відстрочено на години/дні. Другий механізм позначається як «негеномний» («nongenomic»), він опосередкований впливом альдостерону на мембранні рецептори (відрізняються за структурою і функціями від внутрішньоклітинних), цей процес не вимагає участі інформаційної РНК і синтезу білків; розвиток ефекту при цьому швидкий, протягом декількох хвилин після взаємодії альдостерону з рецептором. Вплив альдостерону на процеси фіброзування, як вважають, реалізується більшою мірою через «геномний» варіант взаємодії з рецепторами; в той же час ефекти альдостерону на електричне ремоделювання міокарду, скоріше, пов'язані з «негеномними» механізмами. Показано, що блокатори рецепторів альдостерону блокують як внутрішньоклітинні, так і мембранні рецептори; особливості цього блокування залишаються предметом вивчення.

Механізм дії антагоністів рецепторів альдостерону полягає в конкурентному зв'язуванні з внутрішньоклітинними і мембранними рецепторами альдостерону. Інактивація рецепторів призводить до блокування біологічних ефектів альдостерону. Клінічна ефективність антагоністів альдостерону (з зменшенням втрат іонів калію і водню, зниженням рістстимулюючих ефектів на фібробласти) більш виражена при наявності більш високих концентрацій альдостерону в плазмі.

Як уже зазначалось розрізняють неселективний (спіронолактон) і селективний (еплеренон) блокатор рецепторів альдостерону. Перший з них поряд із впливом власне на рецептори альдостерону зв'язується також з андрогеновими, прогестероновими і, меншою мірою, глюкокортикоїдними рецепторами, що може бути причиною розвитку ряду побічних ефектів; другий досить вибірково зв'язується з рецепторами альдостерону, внаслідок чого розглядається як більш безпечний. Саме це обумовило використання нами еплеренону для додаткової блокади РААС при лікуванні хворих на ДН в поєднанні з ГХ.

При аналізі впливу фармакологічної блокади РААС з використанням базової терапії (підгрупа 1А) на досліджувані показники функціонального стану нейтрофілів відзначено суттєве зниження експресії адгезивних молекул і рівню агрегації, зростання фагоцитозу та зменшення дисбалансу в системі NO-синтаз. Додаткове застосування в комбінованій терапії блокатора рецепторів до альдостерону еплеренону (підгрупа 1В) призводило до посилення позитивного впливу лікування на адгезивні й агрегаційні властивості нейтрофілів. Крім того під впливом еплеренону відзначали зменшення кількості клітин здатних інтенсивно синтезувати та накопичувати активні радикали кисню в спонтанному НСТ-тесті (р <0,05) та більш суттєве зростання фагоцитарного індексу (р <0,05).

Показано, що альдостерон індукує порушення функції ендотелію, в першу чергу, розладнуючи ендотелійзалежну вазодилатацію за рахунок блокади ендотеліальної NO-синтази та зниження спорідненості ендотеліоцитів до NO. Проте всупереч очікуванням диференційована оцінка результатів лікування не виявила вірогідної різниці між позитивними ефектами базової терапії та терапії з еплереноном стосовно функціонування системи NO-синтаз.

Використання як базової так і комбінованої з еплереноном терапії призводило до суттєвого зниження артеріального тиску. Проте значущих відмінностей при диференційованій оцінці результатів лікування не виявлено.

Оцінка нефропротекторних властивостей препарату показала вірогідно більш високу ефективність комбінованої терапії стосовно функціонального стану нирок (зниження МАУ), (р <0,05).

Аналіз літературних даних та отриманих нами результатів свідчить, що оптимальний рівень фармакотерапевтичного модулювання РААС у пацієнтів з ДН та ГХ (зі ШКФ>60 мл/хв.) може досягатися при комбінації інгібіторів АПФ чи блокаторів рецепторів до ангіотензину з еплереноном та забезпечувати більш виражені нефропротекторні ефекти.

Таким чином, ангіо- та нефропротекторні властивості іАПФ та блокаторів рецепторів до ангіотензину не викликають сумніву, але їх комбінація з еплереноном дозволяє підвищити ефективність терапії пацієнтів з коморбідною патологією шляхом більш повної блокади РААС та корегуючим впливом на клітинні механізми запалення. Саме тому фармакологічна блокада ефектів альдостерону може приносити користь пацієнтам не лише з клінічних, але і з прогностичних позицій.

За даними останніх досліджень близько 90?% бактерицидного потенціалу фагоцитуючих клітин в тому числі нейтрофілів обумовлено синтезом ними активних кисневих метаболітів, до яких належить і NO. Як зазначалось субстратом для синтезу NO в організмі є L-аргінін, вміст якого у хворих на ДН значно знижений, можливо у зв'язку з ефектом споживання.

Постійний синтез незначної кількості NO для підтримання фізіологічних функцій клітин відбувається під впливом конститутивних NO-синтаз [185]. Індуцибельна NO-синтаза експресується під впливом бактеріальних токсинів, медіаторів запалення, ендо- та екзогенних прооксидантів [47, 185, 199]. При тривалих інфекціях, в умовах запалення та оксидантного стресу і, як наслідок, постійній стимуляції синтезу NO індуцибельною NO-синтазою відбувається поступове виснаження субстрату (L-аргініну) для утворення необхідних рівнів оксиду азоту. Внаслідок цього знижується інтенсивність утворення NO і, відповідно, знижується бактерицидний потенціал фагоцитуючих клітин, нейтрофілів зокрема [47, 56, 146]. Очевидно, що застосування методів корекції дефіциту NO в умовах недостатньої кількості субстрату недоцільне, а також може супроводжуватися виникненням побічних ефектів та загостренням захворіння. Ми визначали можливості використання з метою корекції дефіциту NO у хворих на ДН та ГХ L-аргініну - препарату, який містить в собі безпосередній субстрат для синтезу оксиду азоту.

Аналіз результатів нашого дослідження показав, що лікування хворих на ДН в поєднанні з ГХ із застосуванням L-аргініну сприяє зниженню експресії як CD54 (р <0,001), так і CD11b (р <0,001) та зменшує агрегаційну здатність нейтрофілів (р <0,001).

Використання L-аргініну в комбінованій терапії призводило до змін метаболічної та фагоцитарної активності нейтрофілів. Під впливом препарату суттєво знижувалась кількість нейтрофілів, що інтенсивно синтезували та накопичували активні радикали кисню (спонтанний НСТ-тест). Разом з тим зростала реактивність клітин у відповідь на стимуляцію трипсином (індукований НСТ-тест), що свідчить про збільшення резервних можливостей нейтрофілів та відновлення їх мікробіцидної активності.

Під впливом L-аргініну вірогідно зросли показники системи фагоцитозу в нейтрофілах: фагоцитарний індекс (р <0,001), фагоцитарне число (р <0,001) та індекс завершеності фагоцитозу (р <0,001). Виявлене зростання фагоцитарної активності має принципове значення для хворих на ДН, оскільки розвиток діабету супроводжується виснаженням макрофагальної ланки імунного захисту та, як наслідок, хронічними запальними процесами в організмі, що має суттєве значення для патогенезу захворювання та діабетичних ускладнень.

Характерним проявом покращення функціонального стану нейтрофілів під впливом комбінованої терапії з використанням L-аргініну є суттєве зменшення дисбалансу системи NO-синтаз в цих клітинах. Як показали результати нашого дослідження, використання комбінованої терапії на тлі зменшення активності іNO-синтази (р <0,001) приводило до підвищення активності сNO-синтази (р<0,001), тобто сприяло перерозподілу активностей у системі NO-синтаз зі зрушенням убік конститутивних ізоформ ферменту.

Слід відзначити, що з оксидом азоту пов'язана значна кількість ефектів нейтрофілів. Зокрема показано, що адгезія нейтрофілів активується при утворенні супероксидів і може пригнічуватися оксидом азоту [4, 7]. Вищезазначене обумовлює використання препаратів L-аргініну для корекції адгезивних та агрегаційних властивостей нейтрофілів.

Для визначення доцільності використання донаторів L-аргініну в комплексному лікуванні хворих на ДН та ГХ крім вивчення впливу L-аргініну на функціональні характеристики нейтрофілів проводили аналіз клінічних результатів лікування.

Диференційована оцінка результатів лікування показала вірогідно більш високу ефективність комбінованої терапії зі застосуванням препаратів L-аргініну стосовно функціонального стану нирок за рахунок більш ефективного зниження МАУ (р <0,05). Статистично значущих відмінностей між групами в показниках зниження САТ і ДАТ та змін ліпідного обміну не виявлено.

Як ДН, так і ГХ, а тим більше їх поєднання призводять до тривалого перенапруження системи L-аргінін/NO зі зниженням біодоступності оксиду азоту, що відіграє критичну роль у прогресуванні захворювань нирок та стабілізації гіпертензії. Комбінована терапія сприяє зниженню напруженості досліджуваних систем регуляції і поліпшенню клінічного перебігу захворювання. Отже, застосування донаторів L-аргініну у пацієнтів з ДН та ГХ є патогенетично обґрунтованим і сприяє покращенню функціонального стану нирок.

Прогресування поєднаної патології є багатоланцюговим процесом, у якому вагома частка належить активації клітинних механізмів запалення, зокрема їх нейтрофільній ланці.

Аналіз результатів виконаних в даній роботі досліджень показав, що такі параметри функціональної активності нейтрофілів, як експресія адгезивних молекул CD54 і CD11b-субодиниці інтегрину, метаболічна та фагоцитарна активність, функціонування системи NO-синтаз змінюються у хворих на ГХ та у хворих на ДН на тлі ГХ, проте при поєднаній патології порушення вищезгаданих показників значно більш виражені.

У хворих з поєднаною патологією суттєво зростає експресія адгезивних молекул, знижується фагоцитарна активність нейтрофілів, порушується їх киснезалежний метаболізм, посилюється активність та експресія клітинної іNO-синтази.

У хворих з поєднанням ДН та ГХ виявлено тісні позитивні кореляційні зв'язки експресії адгезивних молекул, продукції нейтрофілами активних форм кисню і оксиду азоту та показників фагоцитарної активності з рівнем МАУ. Рівень експресії адгезивних молекул та кількість нейтрофілів з високим киснезалежним метаболізмом негативно корелювали зі ШКФ. Найбільш тісні корелятивні зв'язки відзначаються на доклінічних стадіях ДН, та дещо знижуються з подальшим розвитком захворювання, що може обумовлюватись виснаженням функціонального резерву нейтрофілів.

Виявлені зміни можуть свідчити про безпосередню участь нейтрофілів в патогенетичних механізмах як ГХ, так і ДН або про порушення їх функціонального стану під впливом основних чинників захворювання. Виходячи з цього нами розроблено алгоритм індивідуального прогнозу розвитку ДН при поєднанні з ГХ за ШКФ і рівнем МАУ та такими додатковими показниками функціонального стану нейтрофілів, як підвищення адгезивних властивостей, зростання активності і експресії іNO-синтази, зниження фагоцитарної активності та збільшення продукції активних форм кисню.

Коморбідна патологія супроводжується зростанням рівнів альдостерону в плазмі крові. Проведений кореляційний аналіз виявив тісний взаємозв'язок між збільшенням концентрації альдостерону в плазмі крові хворих на ДН в поєднанні з ГХ та порушенням адгезивних властивостей нейтрофілів, виникненням і розвитком патологічних змін функціонального стану нирок та обумовлює більш активне застосування в терапії таких хворих фармакологічної блокади альдостерону.

Більш повна блокада РААС шляхом використання в комбінованій терапії хворих на ГХ в поєднанні з ДН селективного антагоніста рецепторів альдостерону еплеренону корегує нейтрофільна ланку клітинних механізмів запалення та дозволяє підвищити ефективність лікування, зменшуючи рівні МАУ.

Використання в комбінованій терапії хворих на ГХ та ДН препаратів L-аргініну призводить до зменшення дисбалансу в системі NO-синтаз, поліпшення функціонального стану нейтрофілів та зменшення рівнів МАУ.

Висновки

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та практичне вирішення наукової задачі сучасної терапії, що полягає в оптимізації лікування діабетичної нефропатії в поєднанні з гіпертонічною хворобою на підставі вивчення патогенетичних клітинних механізмів розвитку цих захворювань, клінічних особливостей їх перебігу і впливу на них комплексного лікування зі застосування донаторів L-аргініну та селективного антагоніста рецепторів альдостерону.

У розвитку та прогресуванні ДН у хворих на ГХ грають роль клітинні механізми запалення, а саме їх нейтрофільна ланка: суттєво зростає експресія адгезивних молекул CD54 (від 21,1±0,3 до 39,1±0,7 %) і CD11в-інтегрину (від 23,5±0,3 до 45,7±0,7 %) на нейтрофілах периферичної крові (р <0,001), що обумовлює підвищення агрегаційної здатності клітин (від 22,1±0,3 до 39,2±0,7 %, (р <0,001) та сприяє порушенню клітинної кооперації при цих захворюваннях; на фоні високої киснезалежної активності нейтрофілів (від 17,9±0,3 до 25,4±0,8 %) знижується їх функціональний резерв (від 2,35±0,25 до 1,29±0,17, р<0,001), та фагоцитарна активність (p<0,05), що призводить до посилення деструктивних та запальних процесів в нирках.

У хворих на ДН в поєднанні з ГХ хронізація патологічного процесу в нирках призводить до дисбалансу системи NO-синтаз в нейтрофілах: на фоні зменшення активності конститутивних NO-синтаз (від 49,8±0,6 до 35,1±0,8 пмоль/мг білка/хв.) зростає активність (від 11,1±0,4 до 34,1±0,9 пмоль/мг білка/хв.) та експресія індуцибельной NO-синтази (від 8,5±0,6 до 28,4±2,1 %) (p<0,05); надзвичай висока активність та зростання експресії ферменту не дозволяють адекватно утилізувати NO, що сприяє пошкодженню клітин нирок та судин.

У хворих на ДН у поєднанні з ГХ суттєво зростає рівень альдостерону (від 69,1±1,5 до 199,4±3,3 пг/мл, р<0,05), що асоціюється зі зниженням ШКФ (r1=-0,798, р<0,001 і r2=-0,773, р<0,001) та з рівнем МАУ і протеїнурії (r1=0,866, р<0,001 і r2=0,764, р<0,001). Моніторинг параметрів активності РААС за показниками рівнів альдостерону у хворих цієї категорії має клінічне значення та може бути підставою для призначення комбінованої терапії з використанням антагоністів рецепторів альдостерону (еплеренону).

Комбінація з антагоністом рецепторів альдостерону еплереноном дозволяє підвищити ефективність терапії пацієнтів з поєднанням ДН та ГХ шляхом корекції клітинних механізмів запалення - зменшення синтезу активних радикалів кисню 18 % (р<0,002), зростання фагоцитарного індексу на 17 % (р<0,001), зниження експресії нейтрофілами CD54 на 31 % (р<0,001) і CD11b на 29 % (р<0,001) та посилення нефропротекторної дії за рахунок зменшення рівнів МАУ на 36 % (р<0,001).

Застосування в комплексній терапії хворих на ДН в поєднанні з ГХ препаратів L-аргініну посилює органопротекторну дію базової терапії, призводить до поліпшення клінічного перебігу захворювання, зменшення рівнів МАУ на 40 % (р<0,001), корегує функціональні показники нейтрофілів та зменшує дисбаланс в системі NO-синтаз - на тлі зростання активності конститутивних форм ферменту на 25 %, (р=0,004) зменшувались активність індуцибельної NO-синтази - на 58 %, (р<0,002) та рівень її експресії на 54 % (р=0,004).

Практичні рекомендації

Хворим на ДН в поєднанні з ГХ рекомендується додатково проводити моніторинг функціональної активності нейтрофілів та параметрів РААС для оцінки подальшого розвитку коморбідної патології та з метою корекції їх порушень для сповільнення прогресування ДН.

Хворим на ДН в поєднані з ГХ з високим ризиком ураження нирок для посилення органопротекторної дії рекомендується призначення комбінованої антигіпертензивної терапії з додатковим застосуванням L-аргініну гідрохлориду, в добовій дозі 4,2 г внутрішньовенно крапельно протягом 10 діб з подальшим пероральним прийомом L-аргініну аспартату 15 мл (3 г) на добу протягом 1 місяця.

При недостатній ефективності комбінованої антигіпертензивної терапії з використанням інгібіторів АПФ або блокаторів рецепторів ангіотензину ІІ та високих значеннях альдостерону хворим на ДН в поєднанні з ГХ рекомендовано переходити на комбіновану терапію зі застосуванням селективних антагоністів рецепторів альдостерону для більш позитивного впливу на функціональний стан нирок, винятком є пацієнти з вираженою та термінальною нирковою недостатністю.

Список використаник джерел

1. Абаев Ю.К. Сахарный диабет и раневое заживление / Ю.К. Абаев // Медицинский журнал - 2010. - № 1. - С. 107-110.

2. Абрамова Т.В. Нейтрофилы при гломерулонефрите / Т.В. Абрамова // Нефрология. - 2008. - Т. 9, № 2. - С. 30-41.

3. Атарбаева В.Ш. Артериальная гипертония и сахарный диабет - глобальная проблема здравоохранения / В.Ш. Атарбаева., Д.А. Аширова, А.Х. Исабекова // Терапевтический вестник. - 2011. - № 2. - С. 13-15.

4. Бабушкина А.В. L-аргинин с точки зрения доказательной медицины / А.В. Бабушкина // Український медичний часопис. - 2009. - Т. 6, № 74. - С. 45-49.

5. Барычева Л.Ю. Функциональное состояние нейтрофильных гранулоцитов и маркеры апоптоза при сахарном диабете 1 типа у детей / Л.Ю. Барычева, Н.А.Эрдни-Горяева, Г.А. Александрович // Сахарный диабет. - 2014. - № 3. - С. 77-82.

6. Белякова Н.А. Состояние иммунной системы у больных сахарным диабетом 2 типа / Н.А. Белякова, Е.В. Руденко, Д.Г. Михайлова // Сахарный диабет. - 2011. - № 2. - С. 9-11.

7. Біловол О. М. Роль порушення вуглеводного та ліпідного обмінів у формуванні метаболічних змін у хворих на гіпертонічну хворобу з цукровим діабетом 2 типу та їх корекція за допомогою комбінації інгібіторів АПФ та тіазидоподібних діуретиків / О.М. Біловол, В.В. Школьник, А.О. Андрєєва // Український терапевтичний журнал. - 2011. - № 3. - С.34-37.

8. Бобров В.А. Актуальные вопросы лекарственных взаимодействий в клинической практике. Как выбрать оптимальный ингибитор АПФ для больного, принимающего НПВС? / В.А. Бобров, И.В. Давыдова, О.И. Медведенко // Укр. мед. часопис. - 2010. - Т. 1, № 75. - С. 43-48.

9. Бобров В.О. Стан реніну, ангіотензину та альдостерону в умовах функціональних проб у пацієнтів з клапанною хворобою серця з артеріальною іпертензією та хронічною недостатністю кровообігу / В.О. Бобров, Н.В. Ботняк // Укр. ревматол. журн. - 2006. - № 3. - С. 8-12.

10. Визир В.А. Прямые ингибиторы ренина - новый класс кардио-васкулярных препаратов / В.А. Визир, А.Е. Березин // Серцева недостатність. - 2010. - № 2. - С. 63-72.

11. Горбась І.М. Епідеміологічна ситуація щодо серцево-судинних захворювань в Україні: 30-річне моніторування / І.М. Горбась // Український кардіологічний журнал. - 2013. - № 6. - С. 23-27.

12. Горудко И.В. Функциональная активность нейтрофилов при сахарном диабете и ишемической болезни сердца: роль миелопероксидазы в развитии окислительного стресса / И.В. Горудко, В.А. Костевич, А.В. Соколов // Бюллетень экспериментальной биологии и медицины. - 2012. - № 7. - С. 28-33.

13. Дедов И.И. Алгоритмы специализированной медицинской помощи больным сахарным диабетом / И.И. Дедов, М.В. Шестакова // Сахарный диабет. - 2015. - № 18 (1S). - С. 11-17.

14. Дедов И.И. Сахарный диабет и артериальная гипертензия / И.И. Дедов, М.В. Шестакова. - МИА, 2006. - Гл. 12. - 344 с.

15. Демидов А.А. Ферментная активность нейтрофилов и моноцитов крови у больных сахарным диабетом / А.А. Демидов, А.А. Панов, Н.В. Фурникова // Сахарный диабет - 2011. - № 3. - С. 41-42.

16. Денисенко В.П. Стан ренін-ангіотензинової системи у хворих з діабетичною нефропатією та артеріальною гіпертензією / В.П.Денисенко // Укр. терап. журн. - № 4. - 2009. - С. 7-10.

17. Дзяк Г.В. Блокада ренин-ангиотензин-альдостероновой системы как краеугольный камень лечения хронической сердечной недостаточности / Г.В. Дзяк, Л.И. Васильева // Серцева недостатність. - 2009. - № 1. - С. 18-30.

18. Довганюк Н.І. Тівортін - нові можливості в фармакотерапії захворювань внутрішніх органів / Н.І. Довганюк, О.А. Бабина, Л.В. Каньовська // Перспективи медицини та біології. - 2010. - Т. ІІ, № 2. - С. 71-73.

19. Долгушин И.И. Функциональное состояние клеток врожденного иммунитета у пациентов с синдромом диабетической стопы / И.И. Долгушин, Ю.О. Тарабрина, О.Л. Колесников, А.А. Колесникова // Вестник Карагандинского университета. - 2013. - Т. 71, № 3. - С. 61-65.

20. Долгушин И.И. Анализ экспрессии молекул адгезии на нейтрофилах больных сахарным диабетом 2 типа / И.И. Долгушин, Ю.О. Тарабрина, О.Л. Колесников, А.А. Колесникова // Современные проблемы науки и образования. - 2014. - № 5.

21. Дуглас С.Д. Исследование фагоцитоза в клинической практике: пер. с англ. / С.Д. Дуглас, П.Г. Куи - М.: Медицина. - 1983. - 112 с.

22. Ельский В.Н. Роль дисфункции эндотелия в генезе сердечно-сосудистых заболеваний / В.Н. Ельский, Н.Т. Ватутин, Н.В. Калинкина, А.М. Салахова // Журн. АМН України. - 2008. - № 14(1). - С. 51-62.

23. Єфімов А.С. Діагностика і лікування ранніх стадій діабетичної нефропатії у хворих на цукровий діабет 1-го типу / А.С. Єфімов, Н.А. Скробонська, Л.К. Соколова, Т.С. Цимбал // Ліки України плюс. - 2012. - № 3-4. - С. 38-41.

24. Журавлева Л.В. Лечение артериальной гипертензии у пациентов высокого и очень высокого кардиоваскулярного риска с коморбидной патологией / Л.В. Журавлева, Н.А. Лопина // Укр. мед. часопис. - 2011. - № 6 (86). - С. 66-70.

25. Задионченко В.С. Метаболический синдром: терапевтические возможности и перспективы / В.С. Задионченко, Т.В. Адашева, О.Ю. Демичева // Consilium medicum. - 2005. - Том 7, № 9. -С. 8-10.

26. Зосимов А.Н. Доказательное рецензирование медицинских диссертаций / А.Н. Зосимов, В.К. Пархоменко - Х.: Факт, 2008. - 151 с.

27. Инжутова А.И. Выраженное гомеостатическое действие на клеточные мембраны ингибиторов ангиотензинпревращающего фермента с высоким сродством к ренин-ангиотензин-альдостероновой системе / А.И. Инжутова, А.Б. Салмина, М.М. Петрова М.М. // Кардиол. - 2007. - № 8. - С. 49-52.

28. Кобалава Ж.Д. Сартаны, ингибиторы АПФ и клинические эффекты блокады РААС: больше вопросов, чем ответов? // Здоров'я України. - № 11(1). - С. 17-18.

29. Кратнов А.Е. Внутриклеточный метаболизм нейтрофилов и риск развития сахарного диабета 2 типа у больных с метаболическим синдромом / А.Е. Кратнов, Е.Н. Лопатникова, А.А. Кратнов // Сахарный диабет. - 2012. - № 2. - С. 13-16.

30. Кремец К. Антигипертензивная терапия при сахарном диабете // Практическая ангиология. - 2005. - № 2. - С. 3-5.

31. Курумова К.О. Факторы фиброза, эндотелиальной дисфункции и гемостаза у больных сахарным диабетом и хронической болезнью почек // Международный эндокринологический журнал. - 2010. - № 8 (32). - С. 82-90.

32. Лабораторные методы исследования в клинике: Справочник / Под ред. В.В. Меньшикова. - М.: Медицина, 1987. - 368 с.

33. Лісова Г.В. Вплив тівортіну на показники фагоцитарної активності моноцитів у хворих на хронічний гломерулонефрит в поєднанні з ішемічною хворобою серця // Український медичний альманах. - 2012. - Том 15, № 3. - С. 101-104.

34. Лобода О.М. Механізми розвитку та прогресування діабетичної нефропатії / Лобода О.М., І.О. Дудар, В.В. Алексєєва // Клиническая иммунология. Аллергология. Инфектология. - 2010. - № 9-10. - С. 46-50.

35. Маньковский Б.Н. Обзор материалов ежегодного 50-го конгресса Европейской ассоциации по изучению сахарного диабета (EASD) // Диабет Ожирение Метаболический синдром. - 2014. - № 5(3). - С. 8-12.

36. Маньковский Б.Н. Распространенность невыявленного сахарного диабета 2 типа и предиабета в Украине: результаты эпидемиологического исследования «ДИАПАЗОН» // Диабет Ожирение Метаболический синдром. - 2014. - № 5 (3). - С. 12-24.

37. Медведев И.Н. Антиагрегационный эффект сосудистой стенки на нейтрофилы у больных артериальной гипертонией с дислипидемией, получающих флувастатин / И.Н. Медведев, И.А. Скорятина // Клиническая фармакология и терапия. - 2013. - № 3. - С. 76-78.

38. Медведев И.Н. Динамика агрегационных возможностей нейтрофилов у больных артериальной гипертонией с дислипидемией, получающих симвастатин / И.Н. Медведев, И.А. Скорятина // Клиническая фармакология и терапия. - 2012. - № 3. - С. 63-66.

39. Меньщикова Е.Б. Окислительный стресс. Прооксиданты и антиоксиданты. / Е.Б. Меньщикова, В.З. Ланкин, Н.К. Зенков. - М. Слово, 2006. - 556 с.

40. Минушкина Л.О. Рациональная терапия артериальной гипертензии у больных с сахарным диабетом: возможности использования новых фиксированных комбинаций // Трудный пациент. - 2013. - № 12. - С. 65-73.

41. Мостбауер Г.В. Дигидропиридиновые антагонисты кальция - антигипертензивные препараты первой линии // Therapia. -- 2010. - 3 (45). - С. 21-26.

42. Нефрология / под ред. Е.М. Шилова. - М.: ГЭОТАР-Медицина. - 2007. - 683 с.

43. Огнивенко Е.В. Функциональная активность фагоцитарных клеток больных верхнечелюстным синуситом, страдающих сахарным диабетом / Е.В. Огнивенко, Н.Н. Попов, Е.А. Романова // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразiна. - 2007. - № 774. Сер.: Медицина. - Вип. 14. - С. 113-119.

44. Осташевская Т.Г. Органопротекторные возможности комбинированной терапии блокаторами ренин-ангиотензин-альдостероновой системы у пациентов с высоким кардиоваскулярным риском / Т.Г. Осташевская, Е.В. Карпенко, С.С. Кисиль // Укр. мед. часопис. - 2012. - № 2, (88). - С. 53-60.

45. Подзолков В.И. Сердечно-сосудистый континуум: могут ли ингибиторы АПФ разорвать «порочный круг»? / В.И. Подзолков, К.К. Осадчий // РМЖ. - 2008. - Т. 16, № 16. - С. 1102-1109.

46. Практичні рекомендації KDOQI для діабету і ХХН: оновлення 2012 // Почки. - 2012.- № 2. - С. 30-32.

47. Рязанцева Н.В. Роль индукции и ингибирования синтеза оксида азота в регуляции апоптоза нейтрофилов крови в условия окислительного дисбаланса / Н.В. Рязанцева, Т.В. Жаворонок, Е.А. Степовая // Биомедицинская химия. - 2010. - Т. 56 (5) - С. 587-595.

48. Сидорова Л.Л. Дигидропиридиновые антагонисты кальция - опять первые? // Therapia. - 2007. - № 7-8. - С. 40-42.

49. Сіренко Ю.М. Вплив прямого інгібітору реніну аліскірену на стан інсулінорезистентності в пацієнтів із метаболічним синдромом та артеріальною гіпертензією / Ю.М. Сіренко, О.Л. Рековець, С.Ю. Савицький // Артеріальна гіпертензія. - 2011. - Т. 4, № 18. - С. 54-63.

50. Скибицкий В.В. Артериальная гипертония и сахарный диабет: проблемы и возможности кардиопротекции / В.В. Скибицкий, М.М. Рапацкая, А.В. Фендрикова // Фундаментальные исследования. - 2005. - № 8 - С. 100-102.

51. Слободський В.А. Досвід застосування препарату Тівортін аспартат при лікуванні пацієнтів зі стабільною стенокардією напруження // Укр. мед. Часопис. - 2009. - Т. 5, № 73. - С.40-43.

52. Стандарты медицинской помощи при сахарном диабете - 2013 (выдержки из резюмирующей части рекомендаций ADA, 2013) // Почки.. - 2012. - № 3. - С. 12-16.

53. Стуров Н.В. Органопротективные свойства блокаторов рецепторов ангиотензина II (сартанов) // Consilium medicum. Справочник поликлинического врача,2009. - № 8. - С. 20.

54. Талаева Т.В. Механизмы развития и роль инсулинорезистентности в кардиальной патологии; возможности фармакологической коррекции / Т.В. Талаева Т.В., В.В. Братусь // Український кардіологічний журнал. - 2006. - № 2. - С. 116-122.

55. Терентьев В.П. Изменения метаболизма оксида азота у больных артериальной гипертензией и сахарным диабетом / В.П. Терентьев, А.Д. Багмет, М.К. Лукьянчиков // Фундаментальные исследования. - 2006. - № 2 - С. 98-99.

56. Топчій І.І. Система l-аргінін/оксид азоту та показники антиоксидантної системи у хворих на діабетичну нефропатію з артеріальною гіпертензією в динаміці лікування / І.І. Топчій, Т.В. Горбач, Т.М. Бондар // Медицина сьогодні і завтра. - 2008. - № 4. - С. 69-76.

57. Українська асоціація кардіологів. Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії - Київ, 2011. - 80 с.

58. Чазова И.Е. Прямой ингибитор Ренина алискирен - новые возможности защиты почек при артериальной гипертензии / И.Е. Чазова, В.В. Фомин, Е.М. Пальцева // Клин. нефролог. - 2009. - № 1. - С. 44-49.

59. Шамансурова З.М. Уровень стабильных метаболитов оксида азота в крови при метаболическом синдроме и сахарном диабете // Сахарный диабет. 2009. - № 3. - С. 71-74.

60. Afsar B. The Relationship between neutrophil lymphocyte ratio with urinary protein and albumin excretion in newly diagnosed patients with type 2 diabetes // Am. J. Med. Sci. - 2013. - Vol. 25. - Р. 56-59.

61. Alba-Loureiro T.C. Neutrophil function and metabolism in individuals with diabetes mellitus / T.C. Alba-Loureiro, C.D. Munhoz, J.O. Martins // Braz. J. Med. Biol. Res. - 2007. - № 40. - P. 1037-1044.

62. Alba-Loureiro T.C. Apoptosis of Neutrophils from Diabetic rats / T.C. Alba-Loureiro, T. Martins de Lima, C.J. Lagranha // The FASEB Journal. - 2007. - Vol. 21. - Р. 943-950.

63. American Diabetes Association Diabetic Nephropathy. (UKPDS 64). Kidney Int. - 2003. - Vol. 63. - Р. 225-232.

64. Andersen N.H. Long-term dual blockade with candesartan and lisinopril in hypertensive patients with diabetes: the CALM II study. / N.H. Andersen, P.L. Poulsen, S.T. Knudsen // Diabetes Care. - 2005. - № 28. - Р. 273-277.

65. Appel L.J. Intensive blood-pressure control in hypertensive chronic kidney disease / L.J. Appel, J.T.Jr. Wright, T.N. Greene // Engl. J. Med. - 2010. - Vol. 363, № 10. - Р. 918-929.

66. Arase Y. Losartan reduces the onset of type 2 diabetes in hypertensive Japanese patients with chronic hepatitis C / Y. Arase, F. Suzuki, Y.Suzuki // J. Med. Virol. - 2009. - Vol. 81, № 9. - Р. 1584-1590.

67. Atlas S.A. The Renin-Angiotensin-Aldosterone System: Pathophysiological Role and Pharmacologic Inhibition // J. Manag. Care Pharm. - 2007. - Vol. 13, №8, (Suppl. S-b). - Р. 9-20.

68. Ayilavarapu S. Diabetes-Induced Oxidative Stress Is Mediated by Ca 2+-Independent Phospholipase A2 in Neutrophils / S. Ayilavarapu, A. Kantarci, G. Fredman // J. of Immunology - 2010. - Vol. 184. - Р. 1507-1515.

69. Bagi Z. / Bagi Z., Feher A., Dou H. // Frontiers in immunology. - 2013. - Vol. 4. - Р. 293-297.

70. Baylis C. Nitric oxide deficiency in chronic kidney disease // Am. J. Physiol. Renal Physiol. - 2008. - Vol. 294. - Р. 1-9.

71. Bell D.S. White cell count, mortality, and metabolic syndrome in the Baltimore longitudinal study of aging / D.S. Bell, J.H. O'Keefe // J Am. Coll. Cardiol. - 2007. - Vol. 50. - Р. 1810-1811.

72. Bender S.B. Mineralocorticoid receptor-mediated vascular insulin resistance: an early contributor to diabetes-related vascular disease? / S.B. Bender, A.P. McGraw, I.Z. Jaffe // Diabetes. - 2013. - Vol. 62, № 2. - Р. 313-319.

73. Berl T. Impact of Achieved Blood Pressure on Cardiovascular Outcomes in the Irbesartan Diabetic Nephropathy Trial / T. Berl, L. Hunsicker, J. Lewis // J Am. Soc. Nephrol. - 2005. - Vol. 16. - Р. 2170-2179.

74. Bernhardti V. Proliferation for risk of developing ischemic heart disease in type 2 diabetes mellitus patients / V. Bernhardti, J.R.T. D'souza, A. Shetty, M. Shantaram // International Journal of Pharmacy and Pharmaceutical Sciences. - 2012. - Vol. 4, № 3. - P. 318-322.

75. Bilgic S., Aktas E., Salman F. Intracytoplasmic cytokine levels and neutrophil functions in early clinical stage of type 1 diabetes / S. Bilgic, E. Aktas, F.Salman // Diabetes Res. Clin. Pract. - 2008. - Vol. 79, № 1. - Р. 31-36.

76. Bцger R.H. The pharmacodynamics of L-arginine // J. Nutr. - 2007. - Vol. 137. - Р. 1650-1655.

77. Bomback A.S., Klemmer P.J. The incidence and implications of aldosterone breakthrough / A.S. Bomback, P.J. Klemmer // Nature Clinical Practice Nephrology. - 2007. - Vol. 3. - Р. 486-492.

78. Borregaard N. Neutrophils, from marrow to microbes // Immunity. - 2010. - № 33. - Р. 657-670.

79. Bosco A.M. High concentrations of glucose reduce the oxidative metabolism of dog neutrophils in vitro / A.M. Bosco, F.M. Breno de Almeida, P.P. Pereira // BMC Veterinary Research - 2013. - № 9. - Р. 78-81.

80. Brands M., Labazi H. Role of Glomerular Filtration Rate in Controlling Blood Pressure Early in Diabetes / M. Brands, H. Labazi // HTN. - 2008. - Vol. 52. - Р. 188-194.

81. Brevetti G. Inflammation in Peripheral Artery Disease / G. Brevetti, G. Giuseppe, L. Brevetti // Circulation. - 2010. - Vol. 122. - Р. 1862-1875.

82. Brownlee M. The pathobiology of diabetic complications: a unifying mechanism // Diabetes. - 2005. - Vol. 54. - Р. 1615-1625.

83. Bryan N.S. Discovery of the nitric oxide signaling pathway and targets for drug development / N.S. Bryan, K. Bian, F. Murad // Frontiers in Bioscience. - 2009. - № 14. - Р. 1-18.

84. Burnier M. Blockade of renin-angiotensin-aldosterone system: a key therapeutic strategy to reduce renal and cardiovascular event in patients with diabetes / M. Burnier, A. Zanchi // J. Hypertens. - 2006. - Vol. 24. - Р. 11-25.

85. Campbell N.R. Hypertension in people with type 2 diabetes: Update on pharmacologic management / N.R. Campbell, R.E. Gilbert, L.A. Leiter // Can. Fam. Physician. - 2011. - Vol. 57, № 9. - Р. 997-1002.

86. Campbell N.R. Uncertainty about the systolic blood pressure target in people with diabetes / N.R. Campbell, R.E. Gilbert, L.A. Leiter // Can. Fam. Physician. - 2013. - Vol. 74, № 8. - Р. 911-917.

87. Capellini V.K. Diabetes and vascular disease: basic concepts of nitric oxide physiology, endothelial dysfunction, oxidative stress and therapeutic possibilities / V.K. Capellini, A.C. Celotto, C.F. Baldo, V.C. Olivon // Curr. Vasc. Pharmacol. - 2010. - Vol. 8, № 4. - Р. 526-544.

88. Casqueiro J. Infections in patients with diabetes mellitus: A review of pathogenesis / J. Casqueiro, J. Casqueiro, C. Alves // Indian. J. Endocrinol. Metab. - 2012. - № 16, Suppl 1(l1). - Р. 27-34.

89. Ceriello A. Effect of postprandial hypertriglyceridemia and hyperglycemia on circulating adhesion molecules and oxidative stress generation and the possible role of simvastatin treatment / A. Ceriello, L. Quagliaro, L. Piconi // Diabetes. - 2004. - Vol. 53. - Р. 701-710.

90. Chait A. Diabetes and atherosclerosis: is there a role for hyperglycemia? / A. Chait, K.E. Bornfeldt // Journal of Lipid Research. - 2009. - Vol. 50. - Р. 335-339.

91. Chanchamroen S. Human polymorphonuclear neutrophil responses to Burkholderia pseudomallei in healthy and diabetic subjects / S. Chanchamroen // Infect. Immun. - 2009. - Vol. 77. - P. 456-463.

92. Chatterjee A. Endothelial nitric oxide (NO) and its pathophysiologic regulation / A. Chatterjee, J.D. Catravas // Vascul. Pharmacol. - 2008. - Vol. 49, № 4-6. - Р. 134-140.

93. Chibber R. Leukocytes in Diabetic Retinopathy/ R. Chibber, B. M. Ben-Mahmud, S. Chibber // Current Diabetes Reviews. - 2007. - Vol. 3. - P. 3-14.

94. Chiriac M. NADPH oxidase is required for neutrophil-dependent autoantibody-induced tissue damage / M. Chiriac, J. Roesler, A. Sindrilaru, K. Scharffetter-Kochanek // J. Pathol. - 2007. - Vol. 212. - Р. 56-65.

95. Costa J. Efficacy of lipid lowering drug treatment for diabetic and non-diabetic patients: meta-analysis of randomised controlled trials / J. Costa, M. Borges, C. David, A. Vaz Carneiro // BMJ. - 2006. - Vol. 332. - Р. 1115-1124.

96. Cooper-DeHoff R.M. Antihypertensive drug class interactions and risk for incident diabetes: a nested case-control study / R.M. Cooper-DeHoff, S.T. Bird, G.A. Nichols // J. Am. Heart Assoc. - 2013. - Vol. 10, № 2. - e 000125.

97. Czupryniak L. Circadian blood pressure variation and antihypertensive medication adjustment in normoalbuminuric type 2 diabetes patients / L. Czupryniak, M. Pawіowski, M. Saryusz-Wolska, J. Loba // Kidney Blood Press. Res. - 2007. - Vol. 30, № 3. - Р. 182-186.

98. Dale D.C. The phagocytes: neutrophils and monocytes / D.C. Dale, L. Boxer, W.C. Liles // Blood. - 2008. - Vol. 112, № 4. - Р. 935-945.

99. Daley J.M. Use of Ly6G-speci?c monoclonal antibody to deplete neutrophils in mice / J.M. Daley, A.A. Thomay, M.D. Connolly // J. Leukoc. Biol. - 2008. - Vol. 83. - Р. 64-70.

100. Danilcyzk U. Angiotensin-Converting Enzyme II in the Heart and Kidney / U. Danilcyzk, J. Penninger // Circulation Research. - 2006. - Vol. 98. - Р. 463-471.

101. Das U.N. L-arginine, NO and asymmetrical dimethylarginine in hypertension and type 2 diabetes / U.N. Das, G. Repossi, A. Dain, A.R. Eynard / Front Biosci. (Landmark Ed). - 2011. - Vol. 1, № 16. - Р. 13-20.

102. De Galan B. Lowering Blood Pressure Reduces Renal Events in Type 2 Diabetes / B. De Galan, V. Perkovic, T. Ninomiya // J. Am. Soc. Neph. - 2009. - № 20. - Р. 883-892.

103. Derer W. Mineralocorticoid receptor antagonists: inhibition of the renin angiotensin system / W. Derer, R. Dechend, D.N. Mьller // MMW Fortschr Med. - 2010. - Vol.11, № 6. - Р. 48-49.

104. Dhaun N. Hemodynamic and renal effects of endothelin receptor antagonism in patients with chronic kidney disease / N. Dhaun, C. Ferro, A. Davenport // NDT. - 2007. - Vol. 22. - Р. 3228-3233.

105. Diabetes Exposed to Telmisartan and Enalapril (Detail) Study group.-- Angiotensin-receptor blockade versus converting-enzyme inhibition in type 2 diabetes and nephropathy // New Engl. J. Med. - 2004. - Vol. 351. - Р. 1952-1961.

106. Dijkman H.B. Glomerular involution in children with frequently relapsing minimal change nephrotic syndrome: An unrecognized form of glomerulosclerosis? / H.B. Dijkman, J.F. Wetzels, J.H. Gemmink // Kidney International. - 2007. - № 71. - Р. 44-52.

107. Eijkelkamp W.B. Albuminuria is a target for renoprotective therapy independent from blood pressure in patients with type 2 diabetic nephropathy: post hoc analysis from the Reduction of Endpoints in NIDDM with the Angiotensin II Antagonist Losartan (RENAAL) trial / W.B. Eijkelkamp, Z. Zhang, G. Remuzzi // Am. Soc. Nephrol. - 2007. - Vol. 54. - Р. 34-39.

108. El-Benna J, Dang PM, Pйrianin A. Peptide-based inhibitors of the phagocyte NADPH oxidase / J. El-Benna, P.M. Dang, A. Pйrianin // Biochem. Pharmacol. - 2010. - Vol. 80, № 6. - Р. 778-785.

109. Esper A.M. The effect of diabetes mellitus on organ dysfunction with sepsis: an epidemiological study / A.M. Esper, M. Moss // Critical Care. - 2009. - № 13. - Р. 1-6.

110. Evans R.G. Nitric oxide and superoxide in the renal medulla: a delicate balancing act / R.G. Evans, S.M. Fitzgerald // Curr. Opin. Nephrol. Hypertens. - 2005. - № 14. - Р. 9-15.

111. Excerpts from the United States Renal Data System - 2009 Annual Data Report: Atlas of Chronic Kidney Disease and End Stage Renal Disease in the United States. Incidence and Prevalence. - Am. J. Kidney Dis. - 2010. - Vol. 55(S1). - Р. 231-240.

112. Fayh A.P. Effects of L-arginine supplementation on blood flow, oxidative stress status and exercise responses in young adults with uncomplicated type I diabetes / Fayh A.P., Krause M., Rodrigues-Krause J. // Eur J Nutr. - 2013. - Vol. 52, № 3. - Р. 975-83.

113. Feinglos M.N. Type 2 Diabetes Mellitus. An Evidence-Based Approach to Practical Management / Edited by M.N. Feinglos, M.A. Bethel // Duke University Medical Center Durham. - NC. - 2008. - P. 321-333.

114. Fejfarovб V. Effect of acute hyperglycemia and/or hyperinsulinemia on polymorphonuclear functions in healthy subjects. / V. Fejfarovб, A. Jirkovskб, J. Lupнnkovб // Metabolism. - 2006. - № 55(6). - P. 811-818.

115. Ferents I.V. The effect of agmatine on L-arginine metabolism in erythrocytes under streptozotocin-induced diabetes in rats / I.V. Ferents, I.V. Brodiak, V.A. Burda // Ukr. Biokhim. Zh. - 2012 - Vol. 84, № 3. - Р. 55-62.

116. Flammer A.J. Effect of losartan, compared with atenolol, on endothelial function and oxidative stress in patients with type 2 diabetes and hypertension / A.J. Flammer, F. Hermann, P.Wiesli // J. Hypertens. - 2007. - Vol. 25, № 4. - Р. 785-791.

117. Freedman B. Genetic Factors in Diabetic Nephropathy / B. Freedman, M. Bostrom, P. Daeihagh, D. Boweden // Clin. J. Am. Soc. Nephrol. - 2007. - № 2. - Р. 1306-1316.

118. Fumagalli L. The SRC family kinases hck and fgr regulate neutrophil responses to N-formyl-methionyl-leucyl-phenylalanine / L. Fumagalli, H. Zhang, A. Baruzzi // J. Immunol. - 2007. - Vol. 178. - Р. 3874-3885.

119. Galkina E. Immune and inflammatory mechanisms of atherosclerosis / E. Galkina, K. Ley // Annu Rev. Immunol. - 2009. - Vol. 27. - 165-197.

120. Galkina E. Leukocyte recruitment and vascular injury in diabetic nephropathy / E. Galkina, K. Ley // J. Am. Soc. Nephrol. - 2006. - № 17. - P. 368-377.

121. Garcнa-Donaire J.A. Cardiovascular and Renal Links along the Cardiorenal Continuum / J.A. Garcнa-Donaire, L.M. Ruilope // Int. J. Nephrol. - 2011. - Vol. 97. -Р. 57-82.

122. George J. L-arginine attenuates lymphocyte activation and anti-oxidized LDL antibody levels in patients undergoing angioplasty / J. George, S.B. Shmuel, A. Roth // Atherosclerosis. - 2009. - Vol. 174, № 2. - Р. 323-327.

123. Gerc V. Effects of fixed combination of lisinopril plus hydrochlorothiazide on regression of left ventricular hypertrophy in patients with essential hypertension: an opened, multi-centre, prospective clinical trial / V. Gerc, B. Begoviж, M. Vehaboviж // Bosn. J. Basic. Med. Sci. - 2008. - Vol. 8, № 3. - Р. 214-219.

124. Gerstein H.C. Effects of intensive glucose lowering in type 2 diabetes / H.C. Gerstein, M.E. Miller // N. Engl. J. Med. - 2008. - Vol. 358. - Р. 2545-2559.

125. Giunti S. Mechanisms of Diabetic Nephropathy / S. Giunti, D. Barit, M.E. Cooper // Hypertension. - 2006. - Vol. 48. - Р. 519-522.

126. Gkaliagkousi E. Platelet-derived nitric oxide signaling and regulation / Gkaliagkousi E., Ritter J., Ferro A. // Circ. Res. - 2007. - Vol. 101, № 7. - Р. 654-662.

127. Gkrania-Klotsas E. Differential white blood cell count and type 2 diabetes: systematic review and meta-analysis of cross-sectional and prospective studies / E. Gkrania-Klotsas, Z. Ye, A.J. Cooper // PLoS One. - 2010. - Vol. 5, № 10. - e13405.

128. Goldberg R.B. Cytokine and cytokine-like inflammation markers, endothelial dysfunction, and imbalanced coagulation in development of diabetes and its complications // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2009 - Vol. 94, № 9. - Р. 3171-3182.

129. Gradman A.H. Initial combination therapy reduces the risk of cardiovascular events in hypertensive patients: a matched cohort study / A.H. Gradman, H. Parisй, P. Lefebvre // Hypertension. - 2013. - Vol. 61, № 2. - Р. 309-318.

130. Guo C. Mineralocorticoid receptor antagonist reduces renal injury in rodent models of types 1 and 2 diabetes mellitus / C. Guo, D. Martinez-Vasquez, G.P. Mendez // Endocrinology. - 2006. - Vol. 147, № 11. - Р. 5363-5373.

131. Gupta A. Advanced glycosylated end products-mediated activation of polymorphonuclear neutrophils in diabetes mellitus and associated oxidative stress / A. Gupta, A. K. Tripathi, R. L. Tripathi // Indian J. Biochem. Biophys. - 2007. - Vol. 44. - Р. 373-378.

132. Hand W.L. Increased polymorphonuclear leukocyte respiratory burst function in type 2 diabetes / W.L. Hand, D.L. Hand, Y. Vasquez // Diabetes Res. Clin. Pract. - 2007. - Vol. 76. - Р. 44-50.

133. Hanses F. Reduced neutrophil apoptosis in diabetic mice during staphylococcal infection leads to prolonged Tnfб production and reduced neutrophil clearance / F. Hanses, S. Park, J. Rich, J.C. Lee // PLoS One. - 2011. - Vol. 6, № 8. - e23633.

...