Періопераційна корекція окисно-відновного метаболізму при комплексному лікуванні хворих на рак грудної залози

Таблиця 7.1

Ранговий розподіл найпотужніших факторів впливу на варіативність показників у пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією

Таблиця 7.2

Характеристика факторного навантаження показників у пацієнтів з раком грудної залози

Беручи до уваги показники, які навантажували найпотужніший фактор 1, він відбивав клініко-загальнооксидативніаспекти стану. При цьому показники, які знаходилися на позитивному полюсі фактора, набували високих значень (зростали), а показники на негативному полюсі фактора мали низькі значення.

Сукупною дією фактора 1 разом з другим за значущістю фактором (фактором 2) пояснювалася майже половина (46,47 %) варіативності показників. Враховуючи перемінні, які входили до складу фактора 2, його було асоційовано із оксидативною модифікацією білків. Фактори 3, 4 у меншій мірі впливали на варіативність показників, проте, цікавим є те, що їх навантажували певні групи показників. Так, фактор 3 віддзеркалював клініко-енергетичний контекст, навантаження фактора 4 включало переважно характеристики клініко-гематологічних показників.

На наступному етапі досліджувалася вираженість факторів у групах пацієнток, яким було запропоновано додаткову корекцію оксидативного-відновного гомеостазу і тих, які отримували стандартне лікування(табл. 7.3).

Таблиця 7.3

Усереднені факторні оцінки у лікувальних групах пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією

Встановлено статистично вірогідні відмінності між факторними оцінками в усіх групах за p<0,01 (табл. 7.4).

Таблиця 7.4

Відмінності між лікувальними групами пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією

Здійснено графічне відтворення положення груп пацієнток основної лікувальної групи та лікувальної групи порівняння у координатах факторів.

Відстані між групами відображають ступінь відмінності між ними за усією сукупністю досліджуваних показників (прямо пропорційно чим більші відстані між групами, тим більш виражені розходження між ними) відповідно до певних факторів (рис. 7.1, 7.2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 7.1. Розміщення лікувальних груп пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією у системі координат "фактор 1-фактор 2"

Як свідчать відстані між групами, представлені на рисунках 7.1, 7.2, групи найбільше відрізняються в системі координат "фактор 1-фактор 2".

Таким чином, в результаті проведеного факторного аналізу встановлено 4 основних фактора, спільною дією яких пояснюється 53,72 % варіативності показників за раку грудної залози та хірургічного втручання у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією.

Дією двох перших найпотужніших факторів, які відтворюють клініко-загальнооксидативніаспекти та оксидативну модифікацію білків пояснюється 46,47 % змінності показників.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 7.2. Розміщення лікувальних груп пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією у системі координат "фактор 3-фактор 4"

Факторні оцінки за найбільш потужним фактором з високим ступенем достовірності відрізняли групи пацієнтокіз запропонованим лікуванням та стандартним підходом.

З метою інтегральної оцінки клінічних та біохімічних показників, а також результатів практичної апробації застосування патогенетично індивідуалізованої інтенсивної терапіїв системі моніторингу окиснювального гомеостазу на етапах комплексного лікування раку грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцієюздійснено логіко-статистичний аналіз отриманих даних як підґрунтя розробки новітніх діагностичних та лікувально-профілактичних заходів.

Урахування базових критеріїв, за якими оцінюють доцільність застосування розробленого додаткового метаболотропного лікування у хворих на рак грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцієюне є кінцево досконалим і залишає вірогідність недостатньої ефективності цього лікувального підходу.

Проведення покрокового дискримінантного аналізу результатів обстеження пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією дозволило розробити математичну модель, в основу якої покладено задачу підвищення інформативності прогнозування доцільності застосування додаткової метаболотропної терапії шляхом визначення відповідних прогностичних індексів

- ПІ=15,9850-0,0187ЧХ 1+0,2006ЧХ 2-1,9025ЧХ 3-19,0493ЧХ 4-

- 0,0025ЧХ 5+0,354ЧХ 6+2,358ЧХ 7+1,532ЧХ 8-0,354ЧХ 9-0,236ЧХ 10+

+3,686ЧХ 11+1,685ЧХ 12+0,982ЧХ 13+1,542ЧХ 14+0,682ЧХ 15+3,986ЧХ 16++3,268ЧХ 17,

де ПІ - величина прогностичного індексу (у. о.), що оцінює доцільність; Х 1 - тривалість анамнезу РГЗ, тиж; Х 2 - кількість епізодів РГЗ в анамнезі; Х 3 - кількість балів за шкалою ECOG-ВООЗ; Х 4 - бальна оцінка ураження регіонарних лімфовузлів; Х 5 - бальна оцінка метастазування РГЗ; Х 6 - наявність супутньої хронічної патології (0 - ні, 1 - так); Х 7 - стадія РГЗ; Х 8 - ДК, мкмоль/л; Х 9 - САП, у. о./мг білку; Х 10 - ІД, у. о./мг білку; Х 11 - ІС, у. о./мг білку; Х 12 - ІК, у. о./мг білку; Х 13-8-ГОГ; Х 13 - ЛІІК; Х 14 - ЛІІС; Х 15 - НЛК; Х 16 - ЗІАЗ; Х 17 - НК, нмоль/л.

У випадку, якщо ПІ ?1,621, встановлюють високу доцільність застосування додаткової метаболотропної терапії, а якщо ПІ <1,621 - роблять заключення про її невисоку доцільність.

Для використання результатів дослідження з метою стратифікації результативності лікування (і таким чином оцінки ефективності додаткового призначення метаболотропних препаратів у комплексному лікуванні пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією)за 16 клінічними ознаками розподілено показники інформативності та їх прогностичного значення (табл. 7.5).

Таблиця 7.5

Ранговий розподіл, прогностичне значення та інформативність клініко-анамнестичних ознак в аспекті результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу

За даними вивчення частоти окремих клініко-патогенетичних факторів і прогностич¬ного значення кожного із критеріїв опрацьовано прогностичний протоколоцінки результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу

Структурно протокол має вигляд таблиці, яка включає клініко-патогенетичні ознаки та відповідні їм прогностичні коефіцієнти (табл. 7.6) і шкалу оцінки результату прогнозування.

Таблиця 7.6

Протокол прогностичної оцінки результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу

За кожною клінічною ознакою визначають її наявність чи відсутність, а відповідні прогностичні коефіцієнти додають.

Порогова сума для вибору однієї з двох гіпотез склала 19,8, що визначено згідно формулі (1-б)/в, де б - припустима помилка першого роду (помилка пропуску розвитку небажаного виходу, її було обрано більш жорстко - 0,01); в - припустима помилка другого роду (помилкове прогнозування небажаного виходу, її було обрано менш жорстко - 0,05).

За досягнення порогової суми коефіцієнтів з використанням шкали визначають групу ризику:

- якщо сума прогностичних коефіцієнтів дорівнює або нижча, ніж -19,8, ризик недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції високий;

- якщо сума прогностичних коефіцієнтів більша -19,8 і нижча 19,8, ризик недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції невизначений;

- якщо сума прогностичних коефіцієнтів дорівнює або вища, ніж 19,8, ризик недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції, мінімальний.

Застосування пропонованого способу ілюструють наступні приклади.

Приклад 1 (низький ризик): 4,0+2,5+2,7+10+2,0=21,2. Досягнуто порогове значення, прогностичне заключення - низький ризик недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції.

Приклад 2 (високий ризик): -8,9+(-3,7)+(-8,0)=-20,2. Досягнуто порогове значення, прогностичне заключення - високий ризик недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції.

Приклад 3 (невизначений ризик): 4,0+(3,3)+2,7+10,0+2,0+(5,4)+

+(1,2)+1,9+(-3,3)+0,9+1,4+3,4+0,1+0,7=13,9. Питання протоколу вичерпано, порогове значення не досягнуто, прогностичне заключення - ризик не визначений.

Клінічна ефективність патогенетично індивідуалізованої інтенсивної терапії та засобів її моніторингу й прогнозування в системі моніторингу окиснювального гомеостазу на етапах комплексного лікування раку грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією становить: для прогностичної дискримінантної моделі - чутливість 89,3 %, специфічність 75,0 %, позитивна передбачувальна цінність 75,8 %, негативна передбачувальна цінність 88,9 %; для протоколу прогностичної оцінки результативності - чутливість 96,6 %, специфічність 82,6 %, позитивна передбачувальна цінність 87,5 %, негативна передбачувальна цінність 95,0 %.

Фактичну прогностичну потужність розробленого протоколу прогностичної оцінки результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу досліджено шляхом динамічного спостереження за вибіркою з 60 пацієнток.

За фактичної неуспішності застосування додаткової метаболотропної терапії її ризик оцінений як високий у 40,0 %, помилкове ж встановлення мінімальноївірогідності доцільності мало місце в 3 випадках (5,0 %), що є клінічно допустимим (табл. 7.6).

Отже, істинно позитивні результати встановлено у 25 випадках, істинно негативні - у 24 спостереженнях, помилково позитивні - у 8 жінок, помилково негативні - у 3 пацієнток.

Оцінка параметрів прогностичної цінності моделі показала наступні значення: чутливості - 89,3 %, специфічності - 75,0 %, позитивної передбачувальної цінності - 75,8 %, негативної передбачувальної цінності - 88,9 %.

Таблиця 7.6

Результати розрахунків за прогностичною дискримінантною моделлю доцільності застосування додаткового метаболотропного лікування у хворих на рак грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією

Звертає на себе увагу той факт, що серед 33 пацієнтів з інстинно позитивними та істинно негативними заключеннями було 17 (51,5±8,70 %) осіб віком 60 і більше років, тобто запропоноване додаткове застосування засобів метаболотропної терапії є особливо виправданим у цьому віковому контингенті.

Таким чином, розроблена прогностична дискримінантна модель розширює арсенал засобів та підвищує ефективність прогнозування результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу, що обумовлює доцільність її практичного застосування у цій категорії пацієнтів.

Фактичну прогностичну потужність розробленого протоколу прогностичної оцінки результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу досліджено шляхом динамічного спостереження за вибіркою з 60 пацієнток.

За фактичної низької результативності лікування її ризик оцінений як високий у 31,7 %, помилкове ж встановлення мінімального ризику мало місце в 1 випадку (1,7 %), що є клінічно допустимим (табл. 7.7).

Таблиця 7.7

Результати розрахунків за протоколом прогностичної оцінки результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією

Серед контингенту осіб, у яких відбулося фактичне досягнення фізіологічного оксидативного гомеостазу, відсоток співпадіння оцінки ризику був 46,7 %, помилкове визначення високого ризику недостатньої результативності додаткової антиоксидантної корекції виявилося у 6,7 % спостережень.

Оцінка параметрів прогностичної цінності протоколу показала наступні значення: чутливості - 96,6 %, специфічності - 82,6 %, позитивної передбачувальної цінності - 87,5 %, негативної передбачувальної цінності - 95,0 %.

Аналогічно описаній вище закономірності встановлено, що серед 32 жінок з істинно позитивними та істинно негативними результатами застосування протоколу контингент літніх осіб склав 14 (43,8±8,77 %) клінічних випадків, що обґрунтовує ефективність запропонованого способу лікування та прогностичної оцінки у відповідній віковій категорії пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією.

Резюме

Таким чином, розроблений прогностичний протокол розширює арсенал засобів та підвищує ефективність прогнозування результативності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазу, що обумовлює доцільність його практичного застосування у цій категорії пацієнтів.

Результати клінічної апробації розроблених прогностичних засобів обґрунтовує практичне застосування шкали ECOG-ВООЗ, оцінки стану оксидативного гомеостазу для подальшої розробки індивідуальної тактики з використанням метаболотропної терапії з обов'язковим використанням у структурі періопераційної терапії у контингенті літніх пацієнтів.

За запропонованої розширеної схеми лікування вдається, незалежно від віку пацієнтки, вдається скоротити терміни початку хіміотерапевтичного лікування після оперативного втручання. Істотних відмінностей стану окисно-відновного метаболізму за різних схем анестезіологічного забезпечення не встановлено, проте виявлено суттєві відмінності темпів і характеру відновлення когнітивних функцій пацієнтів у післяопераційному періоді.

За матеріалами розділу опубліковано

1. Shulga M.V. Mathematical reasoning of oxidative-reductive metabolism improvement in perioperative care for patients with breast cancer / M.V. Shulga // Yale Review of Education and Science. - 2016. - Vol. 6, No. 1 (16). - Р. 348-357.

2. Шульга М.В. Логіко-статистичне обґрунтування заходів поліпшення періопераційної корекції окисно-відновного метаболізму у комплексному лікуванні пацієнтів з раком грудної залози / А.А. Хижняк, Є.М. Крутько, М.В. Шульга // Медицина сьогодні і завтра. - 2016. - № 2-3.- С. 57-60.

3. Shulga N.V. Evaluation of perioperative correction of oxidative-reductive metabolism efficacy in complex treatment of patients with breast cancer / N.V. Shulga // Science and education without borders - 2016: proceedings of XI International scientific-practical conference, Przemysl, Poland, December, 7th-15th, 2016. - Przemysl, 2016. - Р. 6-8.

4. Shulga N.V. Prognosis of results of perioperative correction of oxidative-reductive metabolism efficacy in complex treatment of patients with breast cancer / N.V. Shulga // Perspective questions of world science - 2016: proceedings of XI International scientific-practical conference, Sofia, Bulgaria, December, 15th-22nd, 2016. - Sofia, 2016. - Р. 9-11.

5. Shulga N.V. Practical approbation of evaluation method for perioperative correction of oxidative-reductive metabolism efficacy in complex treatment of patients with breast cancer / N.V. Shulga // Science and education - 2016: proceedings of XI International scientific-practical conference, Praha, Czech Republic, December, 22nd-30th, 2016. - Praha, 2016. - Р. 3-5.

6. Shulga N.V. Results of practical approbation of an approach to prognosis of results of perioperative correction of oxidative-reductive metabolism efficacy in complex treatment of patients with breast cancer / N.V. Shulga // Science and innovations - 2016: proceedings of XI International scientific-practical conference, Sheffield, Great Britain, December, 30th, 2016 - January, 7th, 2017. - Sheffield, 2016. - Р. 17-19.

Заключення та обговорення одержаних результатів

Рак грудної залози є однієї з найбільш частих причин смертності від раку в країнах Європи, в усьому світі від РГЗ щорічно вмирають понад 600 тис. жінок [18]. Основним методом ефективного лікування цієї патології є адекватне хірургічне втручання, при цьому, частота, вид та ступінь радикальності визначається зональною топографією пухлини й клінічною групою паціентів. Проблемою тактики анестезіологічного забезпечення є розробка системи корекції метаболічних порушень за рахунок випереджаючої інтенсивної терапії.

Окисно-відновний метаболізм при онкологічній патології досліджується достатньо активно, оскільки його порушення, з одного боку, розглядаються у якості одного із патогенетичних механізмів формування та розвитку онкологічних захворювань, з іншого - проведення неоад'ювантної терапії та радикальних хірургічних втручань самі по собі можуть бути тригерними факторами. Досліджуючи метаболічні механізми при онкологічних захворюваннях з використанням новітніх біохімічних та імунологічних методів, доведено активацію ПОЛ, пригнічення АОС хворих, зокрема її ферментативної та неферментативної ланок: СОД, Кат, ГПР, б-ТФА, цистеїну, глутатіону, карназину) на тлі закономірних змін процесів ВРО та деяких інших порушень метаболізму.

Водночас, відсутність даних щодо закономірностей ОМБ та НК, а також щодо впливу NO-залежних метаболітів не дозволяє визначитись стосовно глибини та типів метаболічних порушень у базових функціональних підсистемах ОВМ: ПОЛ/АОС, ОМБ та НК, енергетичного обміну. З цієї ж причини, інтенсивна терапія хворих на РГЗ, насамеперед на етапах його хірургічного лікування, потребує подальшого удосконалення, в основі якого - патогенетична корекція порушень у системі АОЗ хворих. До теперішнього часу не встановлено закономірності формування стану окиснювального гомеостазу (енергетичних та вільнорадикальних процесів на рівні перекисного окиснення ліпідів, окисної модифікації білків та НК) на етапах комплексного лікування раку грудної залози (неоад'ювантна терапія, ранній та віддалений післяопераційний періоди). Відсутні дані щодо частоти та характеру метаболічних розладів окиснювального гомеостазу у хворих на рак грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією. Відсутня доказова база для проведення патогенетично індивідуалізованої інтенсивної терапії (антиоксидантних та деяких інших засобів) в системі моніторингу на етапах комплексного лікування РГЗ з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією.

Все викладене вище свідчить про ряд невирішених питань щодо цієї проблеми та підкреслює її актуальність. З метою підвищення ефективності комплексного лікування пацієнток з раком грудної залози та хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією шляхом періопераційної корекції та інтраопераційної інтенсивної терапії порушень окиснювального гомеостазусформульовано наступні завдання: вивчити стан окиснювального гомеостазу (енергетичних та вільнорадикальних процесів на рівні перекисного окиснення ліпідів, окисної модифікації білків та нуклеїнових кислот) на етапах комплексного лікування раку грудної залози (неоад'ювантна терапія, ранній та віддалений післяопераційний періоди); визначити частоту, характер метаболічних розладів та обґрунтувати систему моніторингу окиснювального гомеостазу у хворих на рак грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією; обґрунтувати критерії та алгоритми оцінки метаболічних уражень на рівні процесів пероксидації ліпідів мембран клітин, окисної модифікації білків та нуклеїнових кислот для індивідуалізації програм інтенсивної терапії; вивчити клінічну ефективність патогенетично індивідуалізованої інтенсивної терапії (антиоксидантних та деяких інших засобів) в системі моніторингу окиснювального гомеостазу на етапах комплексного лікування раку грудної залози з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією.

У дослідженні задіяно 126 хворих на РГЗ (віком 44,6±3,5 р.) з хірургічним втручанням у вигляді квадрантектомії грудної залози з лімфодисекцією, яких було стратифіковано за ознакою додаткового використання в системі ІІТ антиоксидантних засобів: група "А" (n₁=57 осіб - контрольна) та група "Б" (n₂=69 особи, яким виконано антиоксидантну протекцію). Антиоксидантні засоби: "Глутаргін" (40,0 % внутрішньосудинно, 10,0 мл) та "Тіотриазолін" (2,5 % внутрішньосудинно, 4,0 мл) застосовано в системі ІІТ при анестезіологічному забезпеченні виконання радикальних хірургічних втручань при РГЗ на клінічній базі ДУ "Інститут медичної радіології імені С. П. Григор'єва НАМН України".

Крім того, виділено вікові групи пацієнток:

- віком до 60 років (91 особа, з них з них 52 - в групі "А", 39 - в групі "Б")

- віком 60 років і більше (35 осіб, з них 17 - в групі "А", 18 - в групі "Б").

За ознакою застосовуваних засобів для наркозу виділено категорії пацієнтів, у анестезіологічному забезпеченні яким використано:

- діпрофол, фентаніл, кетамін (у 29 жінок групи "А" і 34 жінок групи "Б");

- діпрофол, фентаніл (у 28 жінок групи "А" і 35 жінок групи "Б").

При обстеженні хворих (у доопераційному періоді, на 2-у добу та на 1-й тиждень), на додаток до загальноклінічних методів, виконано дослідження на рівні трьох фундаментальних підсистем: ензимного ланцюга та перекисного окиснення ліпідів мембран клітин і NO-залежних метаболітів, окисної модифікації білків та нуклеїнових кислот, енергетики клітин.

Параметри окисної модифікації білків та нуклеїнових кислот у пацієнток з РГЗ визначали за вмістом у сироватці крові - 2,4 - динітрофенілгідрозонів (протеїнових компонентів), а також альдегідних та карбонільних продуктів у спонтанних та індукованих залізом реакціях.

Вивчено особливості окисно-відновного метаболізму, зокрема ферментативного ланцюга та рівня накопичення продуктів окиснення ліпідів мембран клітин, у хворих на рак грудної залози з різними варіантами інтраопераційної інтенсивної терапії (ІІТ).

Аналіз ферментативного ланцюга ОВМ хворих на РГЗ виявив, що у доопераційному періоді пацієнтки порівнюваних груп не відрізнялися (група А та група Б, відповідно) за показниками активності СОД (151,2±9,01 у.о./хв та 164,1±18,8 у.о./хв, р>0,05), ГПР (33,79±1,28 у.о./хв та 38,58±2,74 у.о./хв, р>0,05) та за вмістом у плазмі крові б-ТФА (1,050±0,018 мкмоль/л та 1,011±0,097 мкмоль/л, р>0,05), тоді як середні рівні активності КАТ були дещо вищими серед пацієнток групи Б (відповідно 6,38±0,09 у.о./хв та 8,92±0,93 у.о./хв, р<0,05).

Водночас, на етапах подальшого клініко-біохімічного моніторингу (КБМ) пацієнтів групи А виявлено: відсутність зміни активності СОД та ГПР, достовірне зростання активності КАТ у на 2-у добу (з 6,38±0,09 у.о./хв до 7,18±0,04 у.о./хв, р<0,05) та 1-й тиждень (до 8,11±0,061у.о./хв, р<0,05), а також зростання вмісту б-ТФА у на 2-у добу (з 1,050±0,018 мкмоль/л до мкмоль/л, р<0,05) та на 1-й тиждень (до 1,646±0,016мкмоль/л, р<0,05). Наведене свідчить на користь незадовільного ферментативного забезпечення ОВМ у пацієнток в на 2-у добу та 1-й тиждень після виконання РМЕ.

Додатковим свідченням цьому є достовірні, але незначні зміни вмісту продуктів перекисногоокиснення ліпідів мембран клітин. Так, вміст МДА (у доопераційному - 0,726±0,007 мкмоль/л, на 2-у добу - 0,714±0,003 мкмоль/л, р>0,05) та ТК (у доопераційному - 0,331±0,09 мкмоль/л, на 2-у добу - 0,318±0,005 мкмоль/л, р>0,05) у післяопераційному періоді практично не змінився. При цьому, на 2-у добу серед пацієнток групи А зареєстровано достовірне зменшення вмісту ДК (з 0,521±0,023 мкмоль/л до 0,465±0,008 мкмоль/л, р<0,05) та зростання вмісту NO-метаболітів (з 30,62±0,04 мкмоль/л до 32,05±0,29мкмоль/л, р<0,05). На 1_й тиждень серед хворих групи А рівень вмісту ТК залишався без змін (у доопераційному - 0,331±0,09 мкмоль/л, на 1-й тиждень - 0,329±0,009 мкмоль/л, р>0,05), а рівень вмісту NO-метаболітів, після достовірного зростання у ранньому періоді, знову повернувся до первісних значень (у доопераційному - 30,62±0,04 мкмоль/л, на 1-му тижні - 30,53±0,28 мкмоль/л, р>0,05). Зміни вмісту МДА та ДК характеризувалися достовірним (р<0,05) зменшенням у порівнянні з доопераційним періодом.

Отже, ферментативно-метаболічні особливості ОВМ пацієнток групи А на етапах КБМ наступні: у доопераційному періоді вони не відрізнялись за основними індикаторами ОВМ від пацієнток групи Б; виключенням є лише дещо більш низька активність КАТ; на 2-у добу мало місце незадовільне (та різноспрямоване) ферментативне забезпечення ОВМ, що достовірно проявлялось лише зростанням активності КАТ та вмісту б-ТФА при незмінній у порівнянні з доопераційним періодом активності інших ферментів на тлі збереження високих рівнів метаболітівокиснення: МДА і ТК; на 1-й тиждень - мала місце лише часткова активація ферментативного ланцюга при накопиченні ТК та NO-залежних метаболітів.

Узагальнений аналіз динамічних змін ферментативно-метаболічного забезпечення ОВП хворих порівнюваних груп виконано з використанням стандартизованих метаболічних індексів на етапах клініко-біохімічного моніторингу.

Серед пацієнток групи Б найбільш виразними змінами ферментативного забезпечення на 2-у добу та 1-й тиждень були (у ранговій послідовності): зростання вмісту б-ТФА (з 1,011±0,097 мкмоль/л до 2,03±0,070 мкмоль/л), СОД (з 164,1±18,8 у.о./хв до 232,6±6,84 у.о./хв, р<0,01), ГПР (з 38,58±2,74 у.о./хв до 54,40±1,39 у.о./хв, р<0,001) та каталази. Ця ферментативна активність системи антиоксидантного захисту, з оглядом на інтраопераційність інтенсивної терапії, може пояснюватися як впливом застосованих засобів, так і опосередковану ними активацію "власних резервів". Збереження тенденції зо зростання активності ферментативного ланцюга захисту на 1-му тижні КБМ є лише свідченням сталості ефекту застосування ІІТ.

Таким чином, одним із базових напрямків інтраопераційної інтенсивної терапії хворих на РГЗ при хірургічному втручанні шляхом проведення квадрантектомії з лімфодисекцією є корекція ОВМ, яка має бути спрямована на гармонізацію (замісну або природну активацію) ферментативного забезпечення цих процесів з метою зниження вмісту продуктів перекисногоокиснення ліпідів мембран клітин та профілактики метаболічних розладів, пов'язаних з накопиченням ТК та NO-залежних метаболітів.

Аналіз ефективності удосконаленої інтраопераційної інтенсивної терапії (пацієнтки групи Б) виявив, що вже на 2-у добу мало місце достовірне зростання активності СОД, КАТ, ГПР та вмісту б-ТФА у плазмі з подальшим стійким (на 1-й тиждень) ефектом. Одночасно, зменшення вмісту у плазмі крові ДК, МДА, ТК та NO-залежних метаболітів свідчить про ефективність ІІТ щодо корекції метаболічних порушень та досягнення випереджаючого ефекту (антиоксидантна протекція можливих наступних негативних впливів, наприклад хіміотерапії).

Вікові особливості структури показників ПОЛ-АОЗ та ефективності проводимої терапії полягають у тому, що вихідні параметри характеризуються більшою активацією оксидантного статусу на фоні виразнішого пригнічення захисних ферментативних та неферментативних механізмів у контингенті осіб віком понад 60 років.

Відмінності параметрів окиснювально-відновного балансу за різних схем анестезіологічного забезпечення не досягли статистично значимих рівнів.

Ефективність лікування хворих на злоякісні новоутворення значною мірою залежить від біологічних особливостей неоплазій і стану захисних сил організму пухлиноносія [1]. Окисно-відновний метаболізм (ОВМ) при онкологічній патології досліджується достатньо активно, оскільки його порушення, з одного боку, розглядаються у якості одного із механізмів формування та розвитку онкологічних захворювань, з іншого - проведення неоад'ювантної терапії та радикальних хірургічних втручань самі по собі можуть бути триггерними факторами. Досліджуючи метаболічні механізми при онкологічних захворюваннях з використанням новітніх біохімічних та імунологічних методів доведено, щоокисна модифікація білків (ОМБ) та нуклеїнових кислот (НК) плазми крові може призводити до накопичення альдегідних (АП) та карбонільних (КП) продуктів, виявлення яких у спонтанних (С) та індукованих (І) реакціях може свідчити про ефективність інтенсивної терапії.

Вивчено особливості окисно-відновного метаболізму, зокрема активності окисної модифікації та ступеня деструкції білків плазми крові у хворих на РГЗ з різними варіантами інтраопераційної інтенсивної терапії.

При дослідженні спонтанної ОМБ на до- та післяопераційних етапахз'ясовано, що вміст альдегідних продуктів спонтанної окисної модифікації білка (С_АП) в порівнюваних групах пацієнтів на доопераційному етапі коливався у межах (78,0-83,0) у.о./мг білка та достовірно не відрізнявся (відповідно 82,44±1,14 у.о./мг білка та 82,18±0,34 у.о./мг білка, р>0,05). Однак, у вже на 2-у добу, серед пацієнтів групи n₂ зареєстровано достовірне зменшення альдегідних продуктів ОМБ і в порівнянні з доопераційним періодом (відповідно 82,18±0,34 у.о./мг білка та 74,13±0,96 у.о./мг білка), і в порівнянні з пацієнтами, які не отримували удосконалену ІІТ (відповідно 80,95±1,57 у.о./мг білка та 74,13±0,96 у.о./мг білка). На 1-му тижні мало місце подальше достовірне зменшення рівня вмісту альдегідних продуктів ОМБ серед пацієнтів порівнюваних груп, однак більш виразним це зменшення зареєстровано серед пацієнтів з антиоксидантною інтраопераційною протекцією.

Рівень вмісту АП у індукованих реакція (І_АП), на відміну від пацієнтів контрольної групи, серед пацієнтів з інтраопераційною антиоксидантною протекцією достовірно зменшувався (доопераційний період-741,6±21,54 у.о./мг білка; 2-а доба - 687,0±13,11 у.о./мг білка; 1 тиждень - 617,9±14,47 у.о./мг білка).

При дослідженні спонтанної ОМБ на до- та післяопераційному етапахз'ясовано, що вміст карбонільних продуктів спонтанної окисної модифікації білка (С_КП) в порівнюваних групах пацієнтів на доопераційному етапі коливався у межах (98,0-106,0) у.о./мг білка та достовірно не відрізнявся (відповідно 100,0±1,26 у.о./мг білка та 100,20±0,68 у.о./мг білка, р>0,05). На 2-у добу, серед пацієнтів групи n₂ зареєстровано достовірне зменшення карбонільних продуктів ОМБ і в порівнянні з доопераційним періодом (відповідно 100,20±0,68 у.о./мг білка та 85,51±0,88у.о./мг білка) і в порівнянні з пацієнтами, які не отримували удосконалену ІІТ (відповідно 94,69±1,63у.о./мг білка та 85,51±0,88у.о./мг білка). На 1-му тижні мало місце подальше достовірне зменшення рівня вмісту карбонільних продуктів ОМБ серед пацієнтів порівнюваних груп, однак більш виразним це зменшення зареєстровано серед пацієнтів з антиоксидантною інтраопераційною протекцією.

Зазначимо, що рівень вмісту КП у індукованих реакція (І_КП), на відміну від пацієнтів контрольної групи, серед пацієнтів з інтраопераційною антиоксидантною протекцією достовірно зменшувався (доопераційний період - 681,2±18,51 у.о./мг білка; 2-а доба - 578,6±10,8 у.о./мг білка; 1-й тиждень - 585,1±20,40у.о./мг білка).

Індикатори активності окисної модифікації та ступеня окисної деструкції білків і нуклеїнових кислот на етапах інтенсивної терапії хворих на рак грудної залози з урахуванням віку демонструють більш виразні відмінності серед осіб віком 60 і більше років. Статистично значимих відмінностей між контингентами пацієнток з РГЗ щодо активності окисної модифікації та ступеню окисної деструкції білків і нуклеїнових кислот на етапах інтенсивної терапії за різних схем анестезіологічного забезпечення не виявлено.

Таким чином, ІІТ із застосуванням АЗ впливає на активність ОМБ, що проявляється насамперед сталим зменшенням накопичення альдегідних та карбонільних продуктів. Тоді як відсутність інтраопераційної антиоксидантної протекції тимчасово зменшує рівень вмісту АП у спонтанних реакціях, транзиторно зменшує рівень КП та не впливає на зменшення резервів ОМБ.

Аналіз ступеня деструкції білків виявив, що ІІТ з використанням АЗ на 2-у добу достовірно зменшує кількість дрібних білкових фрагментів, як у спонтанних (С_Д) реакціях (відповідно 1,875±0,025 у.о./мг білка до 1,748±0,020 у.о./мг білка, р<0,05), так і при індукованих станах (відповідно з 2,161±0,054 у.о./мг білкадо 1,927±0,017 у.о./мг білка, р<0,05).

Виконання ІІТ з використанням АЗ на 2-у добу також достовірно зменшує кількість крупних білкових фрагментів, як у спонтанних (С_К) реакціях (відповідно з 0,112±0,003 у.о./мг білка до 0,089±0,001у.о./мг білка, р<0,05), так і при індукованих (І_К) станах (відповідно з 0,314±0,004 у.о./мг білка до 0,251±0,004у.о./мг білка, р<0,05); чого не зареєстровано серед пацієнтів контрольної групи.

Рівень вмісту 8-гідроксигуаніну як індикатора окисно модифікованих нуклеїнових кислот на доопераційному етапі серед пацієнтів порівнюваних груп не відрізнявся (відповідно становив 0,570±0,021 нмоль/л та 0,540±0,029 нмоль/л, р>0,05) та під впливом ІІТ із застосуванням АЗ достовірно і стабільно зменшувався (на 2-у добу - до 0,330±0,020 нмоль/л; на 1-й тиждень - до 0,262±0,020 нмоль/л). За відсутності АЗ в системі ІІТ зміни вмісту НК мали транзиторний характер та на 2-му тижні не відрізнялись від доопераційного (відповідно 0,570±0,021 нмоль/л та 0,541±0,014 нмоль/л, р>0,05).

Отже, ефективність застосування АЗ в системі ІІТ характеризується досягненням меншої активності окисної модифікації білків плазми крові на 2-у добу та збереженням такого метаболічного стану і на 1-й тиждень.

Застосування ІІТ з використанням антиоксидантних засобів достовірно (р<0,05) зменшує активність утворення АП в результаті ОМБ плазми крові не тільки в спонтанних, але і в індукованих реакціях, що свідчить на користь зменшення метаболічних резервів для реалізації оксидативного стресу та детермінації патогенетичного механізму ОМБ.

Застосування ІІТ з використанням антиоксидантних засобів (АЗ) достовірно (р<0,05) зменшує активність утворення КП в результаті ОМБ плазми крові не тільки в спонтанних, але і в індукованих реакціях. При цьому, має місце відсутність достовірного зменшення І_КП в контрольній групі пацієнтів, а в групі пацієнтів з удосконаленою ІІТ зменшення зареєстровано (транзиторне) лише у ранньому післяопераційному періоді.

Вплив ІІТ з використанням АЗ зменшує ступінь окисної деструкції білків плазми крові та активність окисної модифікації нуклеїнових кислот.

Вивчено особливості окисно-відновного метаболізму, зокрема стану енергетичного забезпечення окиснювального гомеостазу та механізмів гліколізу у хворих на РГЗ з різними варіантами інтраопераційної інтенсивної терапії.

Аналіз енергетики, який виконано за показниками вмісту аденілових нуклеотидів в еритроцитах периферичної венозної крові хворих на РГЗ виявив окремі закономірності.

Зокрема, під впливом ІОАОП зареєстровано достовірне (р<0,001) зростання вмісту АТФ.

Якщо у доопераційному періоді пацієнти груп порівняння не відрізнялись за цим показником (відповідно 1,204±0,013 мкмоль/г (Нb) та 1,223±0,009 мкмоль/г (Нb), р>0,05), то на 2-у добу група пацієнтів з ІОАОП за цим показником достовірно перевищувала первинні значення (1,223±0,009 мкмоль/г (Нb) та 1,963±0,016 мкмоль/г (Нb), р<0,001) та середній показник на 2-у добу групи контролю (відповідно 1,963±0,016 мкмоль/г (Нb) та 1,688±0,007 мкмоль/г (Нb) та р<0,001). На 1-й тиждень зареєстровано стабільність вмісту АТФ в еритроцитах периферичної венозної крові пацієнтів з ІОАОП (становила 1,956±0,030 мкмоль/г (Нb)) та достовірне зменшення вмісту АТФ - до 1,469±0,013мкмоль/г (Нb) серед пацієнтів контрольної групи. Наведене свідчить на користь транзиторного підвищення на 2-у добу вмісту АТФ, а збереження стабільно високого її рівня - можливе лише за умов ІОАОП.

Аналіз змін вмісту АДФ під впливом ІОАОП виявив достовірне (р<0,001) зростання її рівнів; так, якщо у доопераційному періоді пацієнти груп порівняння не відрізнялись за цим показником (відповідно 0,353±0,018 мкмоль/г (Нb) та 0,397±0,027 мкмоль/г (Нb), р>0,05), то на 2-у добу група пацієнтів з ІОАОП за цим показником достовірно перевищувала первинні значення (0,397±0,027 мкмоль/г (Нb) та 0,480±0,016мкмоль/г (Нb), р<0,05) та середній показник на 2-у добу групи контролю (відповідно 0,339±0,013 мкмоль/г (Нb) та 0,480±0,016мкмоль/г (Нb) та р<0,001). На 1-му тижні зареєстровано подальше достовірне зростання вмісту АДФ в еритроцитах периферичної венозної крові пацієнтів з ІОАОП (становила 0,596±0,010мкмоль/г (Нb)) та відсутність динаміки змін вмісту АДФ серед пацієнтів контрольної групи (n₁=57).

Дещо іншою була динаміка вмісту АМФ: вміст АМФ у еритроцитах периферичної крові пацієнтів контрольної групи коливася у межах від 0,213±0,006 мкмоль/г до 0,197±0,014 мкмоль/г (р>0,05) та достовірно не змінювався на етапах контролю ефективності ІІТ, тоді як ІОАОП забезпечувала досягнення більш низьких рівнів АМФ в на 2-у добу зі збереженням цього рівня на 1-му тижні (відповідно 0,140±0,010мкмоль/г та 0,130±0,011 мкмоль/г, р>0,05).

Досліджено індикатори активності окисної модифікації та ступеня окисної деструкції білків і нуклеїнових кислот на етапах інтенсивної терапії хворих на рак грудної залози з урахуванням віку. Встановлено виразнішу відмінність серед літніх пацієнток. Статистично вірогідних відмінностей показників за рі...