Обґрунтування медико-організаційної моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості

На запитання «Як часто потрібно прикладати малюка до грудей?» майже усі респонденти відповіли: «На вимогу дитини» - 97,9% середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 95,4% середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу. Рівень практичних знань у цьому питанні був приблизно однаковим в обох досліджуваних групах.

У наукових дослідженнях доведено переваги ГВ над ШВ [179]. Годування грудьми - це природний метод, найефективніший для нормального розвитку дитини. Важливим є як грудне молоко - незамінний продукт дитячого харчування, так і сам процес годування дитини грудьми. ГВ забезпечує не тільки повноцінне харчування, але й імунний захист, регуляцію росту й розвитку дитини, а також тісний зв'язок її з матір'ю. Але у випадках гіпогалактії, захворювання матері на СНІД або туберкульоз доводиться рекомендувати ШВ.

Найчастіше причинами переходу на ШВ є відмова матері від продовження ГВ через обмеження її індивідуального функціонування або зменшення продукції молока у зв'язку з нераціональним режимом годування. Крім того, режим годування може порушувати нормальний перебіг інших фізіологічних процесів - сну дитини та матері [242].

Нейрогенний стрес є однією з найпоширеніших причин розвитку гіпогалактії, оскільки призводить до психоемоційного напруження через кортиколізацію всіх вісцеральних функцій у людини. Тому гіпогалактія розвивається на тлі підвищення секреції стресорних гормонів у період лактогенезу в породіль [275].

При дослідженні рівня практичного застосування знань про рекомендації щодо переходу жінки на штучне або змішане вигодовування немовляти встановлено, що серед опитаних вказали на практичне застосування цих знань в повному обсязі 72,7% (60 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 68,3% (62 особи) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу. При цьому знання і практичні вміння були недостатніми у 27,3% (24 особи) медиків ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і 31,7% (29 осіб) медперсоналу ЗОЗ без такого статусу, при p>0,05.

У дослідженні не виявлено достовірну відмінність між відповідями медичного персоналу, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і без такого статусу. Результати відображено в табл. 4.4.

Таблиця 4.4

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «У яких випадках Ви рекомендуєте жінці переходити на штучне або змішане вигодовування?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	60	72,7	62	68,3	0,38	p>0,05
Недостатній	24	27,3	29	31,7

За літературними даними, ГВ є незамінним для повноцінного розвитку і росту дитини. Воно забезпечує тісний психоемоційний взаємозв'язок матері й дитини, сприяє гармонійному розвитку малюка, підтримці фізичного та психологічного здоров'я матері, запобігає небажаній вагітності та, крім усього, є економічно вигідним. Грудне молоко містить усі необхідні немовляті поживні речовини у відповідних пропорціях, легко засвоюється й ефективно використовується організмом дитини, забезпечує фізіологічний розвиток, захищає від інфекцій та алергії, формує умови для фізіологічної мікробної колонізації і сприяє фізіологічному становленню імунітету новонароджених та дітей у перші роки їхнього життя [247].

Нами встановлено, що серед анкетованих обґрунтували переваги ГВ над ШВ у повному обсязі 85,4% (72 особи) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 80,5% (73 особи) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу; не показали належного застосування знань і практичних умінь 14,6% (12 осіб) медиків ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і 19,5% (18 осіб) працівників ЗОЗ без такого статусу.

У нашому дослідженні не виявлено достовірну відмінність між відповідями середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і без такого статусу, при p>0,05. Результати подано в табл. 4.5.

Таблиця 4.5

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Які переваги грудного вигодовування над штучним Ви знаєте для матері і дитини?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	72	85,4	73	80,5	0,85	p>0,05
Недостатній	12	14,6	18	19,5

Генетично в кожної матері закладена здатність турбуватися про те, щоб її дитина була нагодована.

Відомо, що складові грудного молока, його жирність відповідають індивідуальним потребам дитини. За своїми складовими воно відрізняється не тільки в різних матерів, а навіть в однієї жінки - у різних молочних залозах, від годування до годування та на різних стадіях лактації. Жирність молока коливається під час одного годування [244].

Так, на початковому етапі годування дитина висмоктує переднє молоко, більш водянисте, яке втамовує спрагу. А ось молоко, яке немовля отримує під кінець годування (заднє молоко), містить удвічі більше жиру. Важливо, щоб малюк висмоктував груди до останньої краплі, отримуючи саме жирне молоко [240].

Оскільки молоко, яке отримує дитина під кінець годування, є найбільш енергетично цінним, важливо, щоб жінка і при зціджуванні збирала не тільки початкове молоко, але й так зване «крапельне молоко», яке самостійно збирається в молочних залозах [248].

Кожна мати дбає про отримання дитиною достатньої кількості молока, тому медики, особливо ті, які працюють у ЗОЗ без статусу «ЛДД», повинні навчити матір визначати, коли її малюк не голодний [246].

Нами встановлено, що рівень застосування практичних навичок стосовно питання «Як дізнатися, що малюк отримує достатню кількість молока?» був недостатнім у 17,5% (15 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 30,7% (28 осіб) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу. Слід зазначити, що серед опитаних показали високий рівень застосування практичних навичок 82,5% (69 осіб) медиків ЗОЗ зі статусом «ЛДД», тоді як серед медичного персоналу середньої ланки, який працює в ЗОЗ без такого статусу, їх налічувалося лише 69,3% (63 особи).

Виявлено, що практичні навички з питань отримання дитиною достатньої кількості молока реалізувалися в повному обсязі у 82,5% медичних працівників ЗОЗ зі статусом «ЛДД» порівняно з 69,3% медичного персоналу, який працює в ЗОЗ без такого статусу, при p<0,05. Результати наведено в табл. 4.6.

Таблиця 4.6

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Як дізнатися, що малюк отримує достатню кількість молока?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (акушерки, n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (сестри медичні, n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	69	82,5	63	69,3	4,8	p<0,05
Недостатній	15	17,5	28	30,7

За науковими даними, у перші місяці після народження дитини особливо важливим є дотримання матерями дієти, адже малюк потребує збалансованого і раціонального харчування [267].

Для нормальної функції грудних залоз і якісного складу молока жінка має харчуватися повноцінно за калорійністю і збалансовано за основними та ессенціальними (незамінними) факторами, які включають білки й незамінні амінокислоти, жири, вітаміни та мінеральні речовини.

Породілля має споживати їжу регулярно протягом дня, оскільки дитина щоденно забирає від матері 500-600 калорій. У разі спраги під час вигодовування дитини жінка може випити незначну кількість води.

Матір-годувальниця повинна утримуватися від вживання алкоголю та куріння, адже це негативно впливає на якість молока і відповідно на стан здоров'я дитини.

При недостатній кількості молока жінка має частіше прикладати дитину до грудей, більше відпочивати, уникати негативних емоцій та бувати на свіжому повітрі [219].

У ході дослідження з'ясовано, що серед опитаних реалізували в повному обсязі свої вміння встановлювати психологічний контакт із породіллею і виконувати необхідні медичні втручання при гіпогалактії 86,6% (73 особи) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 53,2% (48 осіб) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу.

Недостатньо застосовували свої вміння співпрацювати з жінкою при виникненні у неї гіпогалактії та з родиною породіллі під час лактаційних кризів 13,4% (11 осіб) спеціалістів ЗОЗ зі статусом «ЛДД» та 46,8% (43 особи) медиків ЗОЗ без такого статусу «ЛДД».

Встановлено, що рівень застосування практичних навичок у випадках гіпогалактії був вищим у середніх медичних працівників, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (86,6%), порівняно із середнім медичним персоналом, який працює в ЗОЗ без такого статусу (53,2%), при p<0,01. Результати показано в табл. 4.7.

Таблиця 4.7

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Що робити, якщо в жінки недостатня кількість молока?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	73	86,6	48	53,2	26,5	p<0,01
Недостатній	11	13,4	43	46,8

На думку дослідників, у жінки, яка народила дитину, як правило, виникає багато запитань щодо повсякденних турбот про новонародженого. Матір-годувальницю цікавить перш за все, коли можна розширити раціон дитини, які продукти будуть більш корисними і в якій кількості, скільки потрібно давати води малюку. На ці питання може відповісти медичний працівник, від знань та умінь якого багато в чому залежить подальше здоров'я новонародженої дитини [214].

При вивченні практичного застосування знань, умінь і навичок медиків ми досліджували питання «З якого віку дитині, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, треба давати воду і вводити пригодовування?».

Дослідженням було виявлено, що серед опитаних застосовували свої вміння в повному обсязі 87,3% (73 особи) середнього медичного персоналу, який працює у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 68,4% (62 особи) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу.

Не повністю реалізовували свої знання, уміння і навички 12,7% (11 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», тоді як серед медичних працівників закладів без такого статусу «ЛДД» - 31,6% (29 осіб).

У ході дослідження нами було встановлено, що практичне застосування знань, умінь і навичок із питань введення пригодовування дитині було кращим серед медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», - 87,3% проти 68,4% середнього медичного персоналу ЗОЗ без такого статусу, при p<0,01. Результати висвітлено в табл. 4.8.

Таблиця 4.8

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «З якого віку дитині, яка знаходиться на грудному вигодовуванні, треба давати воду і вводити пригодовування?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	73	87,3	62	68,4	10,3	p<0,01
Недостатній	11	12,7	29	31,6

Слід зазначити, що при дослідженні обізнаності з питання «Які існують показання до зціджування грудного молока?» та застосування цих знань на практиці з'ясовано, що серед опитаних не використовували свої знання в повному обсязі 13,5% (12 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 26,6% (24 особи) персоналу ЗОЗ без такого статусу.

Серед анкетованих назвали показання до зціджування молока 86,5% (72 особи) медиків ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і 73,4% (67 осіб) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу.

Виявлено, що рівень практичного впровадження знань, умінь і навичок щодо показань до зціджування грудного молока був вищим у середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», становив - 86,5% порівняно з 73,4% медичних працівників ЗОЗ без такого статусу, при p<0,05. Результати наведено в табл. 4.9.

Таблиця 4.9

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Які існують показання до зціджування грудного молока?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	72	86,5	67	73,4	5,3	p<0,05
Недостатній	12	13,5	24	26,6

Проведені нами дослідження про застосування на практиці правильної техніки зціджування грудного молока показали, що серед опитаних не продемонстрували знань, умінь і навичок у повному обсязі 23,4% (20 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 29,7% (27 осіб) медичних працівників ЗОЗ без такого статусу. Детально описали методику зціджування грудного молока 76,6% (64 особи) медиків ЗОЗ зі статусом «ЛДД» проти 70,3% (64 особи) працівників ЗОЗ без такого статусу.

У процесі дослідження не виявлено достовірних відмінностей у відповідях середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і без такого статусу, при p>0,05. Результати висвітлено в табл. 4.10.

Таблиця 4.10

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Як правильно зціджувати грудне молоко?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	P
	абс.	%	абс.	%
Достатній	64	76,6	64	70,3	1,01	p>0,05
Недостатній	20	23,4	27	29,7

При вивченні практичного застосування знань, умінь і навичок стосовно питання «У який спосіб рекомендуєте відлучення дитини від грудей?» встановлено, що серед анкетованих не показали своїх знань у повному обсязі 21,7% (18 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 34,6% (31 особа) середніх медичних працівників ЗОЗ без такого статусу. При цьому повну відповідь на вищезазначене запитання дали 78,3% (66 осіб) медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 65,4% (60 осіб) працівників ЗОЗ без статусу «ЛДД». Застосування практичних навичок із питань відлучення дитини від грудей було кращим у середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», - 78,3% проти 65,4% працівників ЗОЗ без такого статусу, при p<0,05. Результати показано в табл. 4.11.

Таблиця 4.11

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «У який спосіб Ви рекомендуєте відлучення дитини від грудей?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	66	78,3	60	65,4	4,1	p<0,05
Недостатній	18	21,7	31	34,6

У ході дослідження виявлено істотну різницю між відповідями середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і без такого статусу, на запитання «Яку методику рекомендуєте жінці для збереження лактації?».

Так, глибокі знання з вищезазначеної методики встановлено у 85,7% (72 особи) медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», порівняно з 62,6% (57 осіб) персоналу ЗОЗ без такого статусу. Не виявлено належних практичних вмінь з питань збереження лактації лише у 14,3% (12 осіб) медичних працівників ЗОЗ зі статусом «ЛДД», тоді як серед персоналу ЗОЗ без такого статусу - у 37,4% (34 особи).

Показано, що рівень практичного застосування знань, умінь і навичок із питань збереження лактації був вищим у медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», - 85,7% порівняно з 62,6% персоналу ЗОЗ без такого статусу, при p<0,01. Результати наведено в табл. 4.12.

Таблиця 4.12

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «Яку методику Ви рекомендуєте жінці для збереження лактації?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	72	85,7	57	62,6	13,9	p<0,01
Недостатній	12	14,3	34	37,4

Для збереження лактації дуже важливою є повна впевненість матері в успіху ГВ. Серед негативних факторів, які впливають на жінку, слід виділити психоемоційне напруження, болючий синдром і негативне ставлення до ГВ [243].

У післяпологовий період основне значення в профілактиці гіпогалактії має правильна техніка годування і зціджування молока в грудних залозах. Підтвердженням ефективності проведених профілактичних заходів, адекватної лактації і повноцінного ГВ є фізіологічне збільшення росту і маси тіла дитини, а також вікова відповідність психоневрологічного і моторного розвитку [259].

При вивченні рівня практичного застосування знань, умінь і навичок із питання «У якому віці дитини Ви рекомендуєте припинити грудне вигодовування?» встановлено, що серед опитаних не показали відповідних знань у повному обсязі 10,6% (9 осіб) середнього медичного персоналу, який працює в ЗОЗ зі статусом «ЛДД», тоді як частка працівників ЗОЗ без такого статусу становила 29,4% (27 осіб). Слід зазначити, що виявили належні знання з даного питання 89,4% (75 осіб) працівників ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і 70,6% (64 особи) працівників ЗОЗ без такого статусу.

Доведено, що рівень застосування знань, умінь і навичок стосовно припинення ГВ був вищим у медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», - 89,4% порівняно з 70,6% середнього медичного персоналу ЗОЗ без такого статусу, при p<0,01. Результати наведено в табл. 4.13.

Не менш важливу роль при оцінці відповідей респондентів відіграло джерело отримання інформації середнім медичним персоналом про ГВ.

грудний вигодовування медичний сільський

Таблиця 4.13

Рівень практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу з питання «У якому віці дитини Ви рекомендуєте припинити грудне вигодовування?»

Рівень	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Достатній	75	89,4	64	70,6	11,0	p<0,01
Недостатній	9	10,6	27	29,4

У програмах вищих медичних навчальних закладів I-II рівнів акредитації та на курсах підвищення кваліфікації для сестер медичних ЗПСМ на вивчення ГВ відводиться 10-15 годин. Тому основним джерелом отримання інформації про ГВ для медичних працівників, які працюють у ЗОЗ без статусу «ЛДД», стала самоосвіта, на що вказали 38,2% (32 особи) опитаних. На другому місці було навчання в коледжі - 26,1% (23 особи). Третє місце посіли курси підвищення кваліфікації - 13,3% (13 осіб). За даними опитування, лише 6,7% (6 осіб) медиків назвали конференції джерелом інформації. Крім того, 15,7% (14 осіб) опитаного медичного персоналу вказали на недостатність своїх знань. Серед медичного персоналу, який працює у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», самоосвіту як основне джерело назвали 45,0% (38 осіб), курси підвищення кваліфікації - 45,0% (37 осіб), конференції - 10% (9 осіб). Таким чином, серед опитаних середніх медичних працівників основним джерелом інформації про ГВ назвали самоосвіту 45,0% медиків, які працюють у ЗОЗ зі статусом «ЛДД», і 38,2% працівників ЗОЗ без такого статусу, а курси підвищення кваліфікації - відповідно 45,0% і 13,3% середнього медичного персоналу, при p<0,01. Результати відображено в табл. 4.14.

Таблиця 4.14

Відповіді середнього медичного персоналу щодо джерел отримання інформації про грудне вигодовування

Джерела інформації	Працівники ЗОЗ зі статусом «ЛДД» (n=84)	Працівники ЗОЗ без статусу «ЛДД» (n=91)	ч квадрат	p
	абс.	%	абс.	%
Не отримували знань	-	-	14	15,7	60,4	p<0,01
Самоосвіта	38	45,0	35	38,2
Конференції	9	10,0	6	6,7
Навчання в коледжі	-	-	23	26,1
Курси підвищення кваліфікації	37	45,0	13	13,3

Таким чином, нами встановлено рівень практичного застосування знань, умінь і навичок, необхідних в організації ГВ дітей сільської місцевості, серед медичного персоналу, який працює у ЗОЗ зі статусом «ЛДД» і без такого статусу. Отримані дані є надзвичайно важливими для наукового обґрунтування змісту й обсягів профілактичної роботи, спрямованої на попередження раннього припинення ГВ, особливо на рівні ПМСД.

Висновки до розділу 4

1. Встановлено, що в середнього медичного персоналу, який працює в закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», рівень обізнаності щодо сучасних принципів грудного вигодовування вищий на 16,5% (78,2% порівняно із середніми медичними працівниками закладів без такого статусу, де даний показник становить 65,3%, при p<0,05).

2. Виявлено, що середній медичний персонал, який працює в закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», на 13,7% краще обізнаний у питаннях техніки прикладання дитини до грудей матері (83,0% проти 60,4%, p<0,01); майже утричі більше обізнаний у питанні першого прикладання дитини до грудей матері (97,9% проти 33,0%, p<0,01), на 11,9% має вищий рівень практичного застосування знань, умінь і навичок щодо отримання дитиною достатньої кількості молока (82,5% проти 69,3%, p<0,05) та на 38,5% вищій рівень у питаннях мінімізації гіпогалактії (86,6% проти 53,2%, p<0,01), порівняно з середніми медичними працівниками закладів охорони здоров'я без такого статусу.

3. Встановлено, що в середнього медичного персоналу, який працює в закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», на 21,6% вищий рівень практичної реалізації знань, умінь і навичок з питань введення пригодовування дитини (87,3% проти 68,4%, p<0,05), на 15,4% щодо показань до зціджування грудного молока (86,5% проти 73,4%), на 16,5% стосовно відлучення дитини від грудей (78,3% проти 65,4%, p<0,05), а також на 26,9% із питань збереження лактації (85,7% проти 62,6%, p<0,01) та на 21,0% із питань припинення ГВ (89,4% проти 70,6%, p<0,01), порівняно з медиками закладів охорони здоров'я без такого статусу.

4. Встановлено, що основним джерелом інформації в медперсоналу закладу «Лікарня, доброзичлива до дитини» у 45,0% є курси підвищення кваліфікації порівняно із 13,3% у медиків із закладів охорони без такого статусу, тоді як рівень самоосвіти на 15,1% вищій у працівників із статусом (45,0% проти 38,2%, p<0,01) порівняно із медиками закладів охорони здоров'я, що не мають статусу.

Результати досліджень, наведені в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях

1. Синенко О. А. Питання грудного вигодовування на сучасному рівні післядипломної підготовки сімейних сестер медичних загальної практики в умовах реформування охорони здоров'я / О. А. Синенко // Вища освіта в медсестринстві: проблеми і перспективи : матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції, м. Житомир, 27 листопада 2012 р. // Збірник матеріалів конференції. - Житомир, 2012. - С. 246-247.

2. Голованова І. А. Вдосконалення програми післядипломної підготовки сімейних сестер медичних шляхом вивчення актуальних проблем грудного вигодовування - нагальне питання сучасності / І. А. Голованова, О. А. Синенко // Проблеми інтеграції національних закладів вищої освіти до європейського освітнього середовища : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, м. Харків, 29-31 жовтня 2012 р. // Сучасні підходи до забезпечення якості вищої освіти: збірник матеріалів конференції. - Харків, 2012. - Т. 12. - С. 23-25.

3. Голованова І. А. Роль сімейної медицини у становленні грудного вигодовування / І. А. Голованова, О. А. Синенко // Wiadomosci Lekarskie. -2014. - Т. LXVII, № 2. - С. 294-297.

4. Синенко О. А. Удосконалення системи післядипломної підготовки медичного персоналу відповідно до реформ у медичній галузі / О. А. Синенко, І. А. Голованова, В. П. Лисак // Основні напрямки удосконалення підготовки медичних кадрів у сучасних умовах : матеріали навчально-наукової конференції з міжнародною участю, м. Полтава, 14 лютого 2015 р. // Збірник матеріалів конференції. - Полтава, 2015. - С. 58-60.

РОЗДІЛ 5. Фактори ризику РАННЬОГО ПРИПИНЕННЯ Грудного вигодовування ДІТЕЙ В СІЛЬСЬКІЙ МІСЦЕВОСТІ ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5.1 Аналіз медико-демографічних факторів припинення грудного вигодовування дітей у сільській місцевості Полтавської області

Вивчення медико-демографічних, соціальних аспектів ГВ серед жителів сільської місцевості полягало у виявленні причин, які знижують рівень його поширеності. У ході дослідження проаналізовано тривалість ГВ із позицій цілісного чинника, який визначається низкою суб'єктивних і об'єктивних факторів: медико-демографічними, соціальними умовами, медичними рекомендаціями, зокрема, підтримкою з боку медичного персоналу, родичів жінки, та її обізнаністю щодо ГВ у цілому. Серед соціальних чинників виділено рівень освіти жінки, професію, сімейний стан, а серед медико-демографічних чинників - вік породіллі, спосіб розродження, а також кількість дітей у родині.

При вивченні тривалості ГВ дітей встановлено, що серед опитаних годували дитину грудьми до досягнення нею тримісячного віку 11,7% жінок; шестимісячного віку - 18,2%; дванадцятимісячного віку - 43,9%; дворічного віку - 19,5%, а понад два роки - лише 6,5%.

За віком досліджувану групу жінок розподілено таким чином: перша вікова група (до 20 років) - 12,3% (60 осіб), друга група (21-25 років) - 37,2% (181 особа), третя група (26-30 років) - 33,7% (164 особи), четверта група (31-40 років) -16,8% (82 особи).

Встановлено, що середня тривалість ГВ у першій віковій групі (до 20 років) була достовірно меншою - 8,0±0,5 місяця, ніж у другій (21-25 років) - 10,6±0,4 місяця, при р=0,002, третій (26-30 років) - 11,1±0,5 місяця, при p<0,0001, та в четвертій групі (31-40 років) - 10,4±0,7 місяця, при р=0,4 (рис. 5.1).

Рис. 5.1 Середня тривалість грудного вигодовування дітей відповідно до віку їхніх матерів

Таким чином, найбільша середня тривалість ГВ спостерігалася в матерів віком 26-30 років (11,1±0,5 місяця), а найменша (8,0±0,5 місяця) - у тих годувальниць, кому не виповнилося 20 років, що можна пояснити багатшим життєвим досвідом і психологічною зрілістю жінок третьої групи.

За даними ВООЗ, раннім припиненням ГВ вважається вік дитини до шести місяців [202]. Нами встановлено, що в основній групі 41,7% породіль віком до 20 років вигодовували дітей до шести місяців, а в контрольній групі частка таких жінок становила 48,6%.

Крім того, шанси припинити ГВ до шести місяців у 2,1 разу були вищими в матерів віком до 20 років: ВШ=2,1 (95% ДІ 1,153-3,538), при р=0,01 (табл. 5.1).

Таблиця 5.1

Розподіл жінок за віком, які годували дитину до досягнення нею шести місяців

Вік жінок	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
До 20 років	64	41,7	67	48,6	2,1 (1,153-3,538)	0,01
21-25 років	28	18,4	30	21,2	0,7 (0,483-1,122)	0,2
26-30 років	24	15,5	21	14,0	0,8 (0,537-1,264)	0,4
31-40 років	39	24,4	23	16,2	1,2 (0,679-1,924)	0,5

Доведено, що у випадку проведення пологів шляхом кесаревого розтину виникають проблеми з організацією першого прикладання дитини до грудей, що позначається на тривалості ГВ, виникає ризик його припинення в перші місяці після пологів [209].

У нашому випадку організація першого прикладання дитини до грудей породіллі в пологових будинках, де народжували жінки, була правильно налагоджена (оскільки пологові будинки вже мали статус «ЛЛД»).

У ході дослідження не виявлено відмінностей у середніх значеннях поширеності ГВ у жінок, які народжували природним шляхом (52,4%), та у тих, пологи яких здійснювалися за допомогою кесаревого розтину (47,6%), при p>0,05 (рис. 5.2).

Таким чином, спосіб розродження суттєво не впливав на тривалість ГВ, що збігається з даними інших дослідників [264].



Рис. 5.2 Поширеність грудного вигодовування дітей відповідно до способу розродження їхніх матерів (%)

За результатами дослідження, частка жінок, у яких пологи відбулися шляхом кесаревого розтину і які вигодовували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку, в основній групі становила 47,6%, а в контрольній - 46,8%. Кількість матерів, які народили дітей природним шляхом і вигодовували їх до шести місяців, в основній групі складала 52,4%, у контрольній - 53,2%, при р=0,59 (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Розподіл жінок за способом розродження, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку

Спосіб розродження	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
Кесарів розтин	67	47,6	66	46,8	1,2 (0,683-1,917)	0,6
Вагінальні пологи	88	52,4	75	53,2	-	-

При виявленні залежності тривалості ГВ від того, яка за порядком дитина народилася в родині на момент дослідження, встановлено, що перша дитина була в 60,1% (293 жінки), друга - у 34,9% (170 осіб), третя дитина і більше - у 4,9% (24 матерів), при цьому середня тривалість ГВ була найдовшою в тих жінок, які мали другу дитину (11,5±0,5 місяця), порівняно з тими, хто народив першу (9,8±0,3 місяця, при р=0,003), і третю дитину (7,4±1,3 місяця, при p=0,002).

Визначено, що середня тривалість ГВ у жінок, які мали третю дитину, становила 7,4±1,3 місяця, тобто вона була меншою в 1,4 разу порівняно з такою в жінок, які мали першу (р=0,4), та в 1,6 разу - хто мав другу дитину (рис. 5.3).

Показано, що серед жінок, які народили першу дитину і вигодовували її до шести місяців, в основній групі було 26,3% матерів порівняно з 21,9% у контрольній групі.

Рис. 5.3 Середня тривалість грудного вигодовування дітей відповідно до порядку їх народження в сім'ї

Визначено, що частка породіль, які народили другу дитину та вигодовували її до шести місяців, і в основній, і контрольній групах становила по 25,9%. Кількість жінок, які народили третю дитину і більше, в основній групі дорівнювала 47,8%, у контрольній - 52,2%.

Отже, при розподілі жінок-годувальниць за порядком народження дитини встановлено, що при народженні третьої дитини ризик припинення ГВ до досягнення нею шестимісячного віку зростав в 3,1 разу: ВШ у матерів, які мали третю дитину, становило 3,1 (95% ДІ 1,277-7,290), при р=0,01 (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Розподіл жінок, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку, за порядком народження в них малюків

Дитина за порядком народження	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
Перша	41	26,3	32	21,9	1,1 (0,731-1,656)	0,7
Друга	40	25,9	36	25,9	0,7 (0,446-1,071)	0,1
Третя і більше	74	47,8	73	52,2	3,1 (1,277-7,290)	0,01

Для вивчення залежності тривалості ГВ дитини від професії та роду занять породіллі сформовано три групи: перша - працюючі жінки, які перебувають у декретній відпустці - 81,9% (399 осіб); друга - студентки - 3,5% (17 осіб); третя - медичні працівники - 14,6% (71 особа), які завдяки професії більш поінформовані щодо цінності і значення ГВ, як зазначають літературні джерела [260].

Встановлено, що середня тривалість ГВ була істотно довшою в медичних працівників - 11,8±0,7 місяця, що в 1,3 разу більше (p=0,03), ніж у працюючих жінок усіх інших професій (професіоналів і фахівців, технічних службовців та кваліфікованих робітників) - 10,2±0,3 місяця, та в 1,9 разу більше, ніж у студенток - 7,06±0,9 місяця, при p=0,002 (рис. 5.4).



Рис. 5.4 Середня тривалість грудного вигодовування дітей відповідно до професії та роду занять їхніх матерів

Незважаючи на виявлені достовірні відмінності в середній тривалості ГВ у представниць різних груп професій в основній та контрольній групах, нами не виявлено достовірних асоціацій у розподілі жінок за професією відповідно до тривалості ГВ, що співпадає з даними наукової літератури [203]. Результати наведено в табл. 5.4.

Таблиця 5.4

Розподіл жінок, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку, за професією та родом занять

Професія	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
1	2	3	4	5	6	7
Безробітні	28	18,5	25	18,0	1,2 (0,801-2,386)	0,3
Професіонали, фахівці й технічні службовці	16	10,5	14	10,1	0,9 (0,604-1,329)	0,6
Кваліфіковані робітники	33	21,3	30	21,4	1,09 (0,607-1,869)	0,8
Безробітні, професіонали, фахівці й технічні службовці та кваліфіковані робітники	25	16,0	21	15,2	1,2 (0,710-2,007)	0,6
Медичні працівники	15	9,5	14	10,5	0,6 (0,33-1,104)	0,1
Студентки	30	24,2	37	24,8	2,4 (0,916-6,427)	0,09

За результатами проведених науковцями досліджень соціально-демографічних показників, ефективність ГВ залежить від соціального статусу жінки, а також від її освіти, що, своєю чергою, впливає на світогляд і здатність до навчання [266].

Нами проведено аналіз залежності стану ГВ від рівня освіти матері-годувальниці. За отриманими даними, середня тривалість ГВ у жінок із вищою освітою становила 10,5±0,4 місяця, із середньою спеціальною - 10,6±0,5 місяця, а із середньою - 9,6±0,5 місяця, при р=0,3. У дослідженні не виявлено достовірних відмінностей середньої тривалості ГВ у жінок, які мають різну освіту (рис. 5.5).

Рис. 5.5 Середня тривалість грудного вигодовування в жінок відповідно до рівня їхньої освіти

Встановлено, що частка жінок із вищою освітою, які вигодовували дитину до досягненню нею шестимісячного віку, в основній групі становила 24,1%, тоді як у контрольній - 28,5%, при р=0,1; із середньою спеціальною освітою - відповідно 39,5% і 35,5%, при р=0,5; із середньою освітою - 36,4% і 36,0%, при р=0,3. У дослідженні не виявлено достовірних зв'язків у розподілі жінок-годувальниць за освітою відповідно до тривалості ГВ (табл. 5.5).

Таблиця 5.5

Розподіл жінок за освітою, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку

Освіта	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
Вища	37	24,1	40	28,5	0,724 (0,484-1,083)	0,1
Середня спеціальна	61	39,5	50	35,5	1,71 (0,690-1866)	0,5
Середня	57	36,4	51	36,0	1,269 (0,82-1,888)	0,3

Очевидно, що освіта жінки не впливає на тривалість ГВ, цей висновок збігається з отриманими результатами науковців [262].

За даними наукової літератури, батько дитини має найбільший вплив на формування в жінки наміру годувати дитину грудьми, адже він здатний підтримати і переконати її у продовженні ГВ, особливо під час лактаційних криз [212].

При вивченні впливу сімейного стану на тривалість годування грудьми встановлено, що середня тривалість ГВ у жінок, які перебували в зареєстрованому шлюбі, дорівнювала 10,6±0,3 місяця порівняно з тими, які виховували дитину самі, - 8,5±1,3 місяця, при p=0,1, а середня тривалість ГВ жінок, шлюб яких не був зареєстрований, становила 9,6±0,6 місяця, при p=0,5. У дослідженні не виявлено істотних відмінностей у тривалості ГВ у жінок із різним сімейним станом (рис. 5.6).

Рис. 5.6 Середня тривалість грудного вигодовування відповідно до сімейного стану жінки

За отриманими результатами, кількість жінок, які перебували в зареєстрованому шлюбі і вигодовували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку, в основній групі становила 26,4% порівняно із 20,5% у контрольній групі, при р=0,2. Водночас, частка жінок, які проживали в незареєстрованому шлюбі і вигодовували малюка до шести місяців, в основній групі дорівнювала 28,1% проти 24,0% у контрольній групі, при р=0,8. Кількість самотніх жінок-годувальниць в основній групі становила 45,5%, тоді як у контрольній - 55,5%, при р=0,1. У дослідженні не виявлено достовірних відмінностей між раннім припиненням ГВ у жінок із різним сімейним станом (табл. 5.6).

Таблиця 5.6

Розподіл жінок за сімейним станом, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку

Сімейний стан	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
Зареєстрований шлюб	41	26,4	29	20,5	0,7 (0,440-1,206)	0,2
Незареєстрований шлюб	43	28,1	34	24,0	1,1 (0,620-1,961)	0,8
Самотня жінка	71	45,5	78	55,5	2,2 (0,906-5,530)	0,1

5.2 Роль інформаційних і психологічних факторів у процесі становлення грудного вигодовування в сільській місцевості Полтавської області

Вважається, що вигодовування дитини є природним процесом, який не потребує певних вмінь і навичок, але, за науковими даними, важлива роль в організації ГВ належить інформаційній та психологічній підтримці матері-годувальниці в момент становлення в неї лактації [216].

Саме тому вивчення інформаційних і психологічних причин підтримки ГВ є актуальним завданням, реалізація якого забезпечить тривале вигодовування дітей раннього віку, що сприятиме організації здорового способу життя малюків [220].

З метою виявлення причини наявності домінанти лактації в одних жінок і відсутності її в інших нами проведено дослідження впливу джерел інформації та психологічної підтримки родичів і медичного персоналу на тривалість ГВ у породіль.

За інформаційні фактори, які впливали на жінку, обрано джерела інформації, з яких вона отримувала знання про ГВ.

Домінанта лактації нами вивчена як прагнення породіллі годувати дитину грудьми, її складовими є знання про ГВ і підтримка, яку отримує жінка. Саме підтримка матері-годувальниці родичами та медичним персоналом найбільше впливає на формування в неї впевненості у своїх силах щодо здатності ГВ.

Отже, складовою психологічного фактора впливу на тривалість ГВ є сім'я, родичі, медичні працівники, які надають психологічну підтримку жінці в її намірі вигодовувати дитину грудьми.

Для проведення більш точного та об'єктивного дослідження в анкеті нами розділено питання про родичів: мати - це найрідніша людина, з власним досвідом материнства; чоловік - близька людина, з якою жінка розділила батьківські почуття; решта родичів - це особи, які, зазвичай, знаходяться на певній територіальній і психологічній відстані від породіллі, але, незважаючи на це, жінка вказує в анкеті на їхній психологічний вплив на її наміри стосовно ГВ дитини.

Після проведеного опитування респондентів та обробки даних нами отримано такі результати дослідження впливу інформаційного фактора на ГВ.

Виявлено, що серед опитаних зовсім не поінформованими про ГВ були лише 0,1% жінок.

При вивченні основних джерел інформації щодо ГВ, яку отримували породіллі, встановлено, що останнє місце посіли громадські організації (Центри підтримки ГВ) та знайомі жінки (подруги, колеги), які вигодовують/вигодовували дітей грудним молоком, - відповідно 3,3% і 2,5%; а також засоби масової інформації (книги, фільми, журнали) та Інтернет - відповідно 6,6% і 5,4%.

Найбільше жінок віддали перевагу при отриманні інформації щодо ГВ працівникам пологового будинку (33,0%) і ЖК (34,1%), а сім'ї (чоловік та інші родичі) - лише 15,0% (рис. 5.7).



Рис. 5.7 Структура джерел отримання інформації щодо становлення грудного вигодовування (%)

При дослідженні середньої тривалості ГВ залежно від джерел отриманої інформації про принципи вигодовування виявлено, що в разі інформування жінки сім'єю (чоловік та інші родичі) середня тривалість ГВ становила 10,6±0,5 місяця, при р=0,5; медичним працівником пологового будинку - 10,8±0,3 місяця, яка була достовірно більшою, ніж при отриманні інформації з інших джерел, при р=0,03.

Водночас, при отриманні необхідних знань від медичного працівника ЖК породілля вигодовувала малюка в середньому 10,3±0,3 місяця (р=0,9). Вочевидь, отримуючи поради від подруг і знайомих, жінка вигодовувала немовля протягом найкоротшого терміну - 9,6±1,2 місяця, при р=0,5.

Встановлено, що в разі звернення породіллі за порадою стосовно ГВ до працівників громадських організацій тривалість годування грудьми дорівнювала 10,9±0,8 місяця, при р=0,9; у випадку отримання знань із засобів масової інформації - 9,8±0,7 місяця, при р=0,5 , з Інтернету - 10,2±0,9 місяця, при р=0,5 (рис. 5.8).



Рис. 5.8 Середня тривалість грудного вигодовування відповідно до джерел отримання жінкою інформації про нього

За результатами дослідження, серед респондентів, які вигодовували дитину грудним молоком до досягнення нею шестимісячного віку, частка жінок, що отримували інформацію про ГВ від сім'ї (чоловік та інші родичі), в основній групі становила 22,0%, у контрольній - 24,3%; кількість породіль, які зверталися за порадою стосовно ГВ до медичного працівника пологового будинку, - відповідно 9,5% і 9,1%; до медичного працівника ЖК - 8,5% і 7,9%; до знайомих - 11,2% і 12,8%; до громадських організацій - 15,8% і 15,4%; отримували інформацію переважно із засобів масової інформації - 16,4% і 17,2%; з Інтернету - 16,6% і 13,3%.

При вивченні розподілу жінок за джерелом отриманої інформації, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку, виявлено достовірні асоціації. Шанси припинити ГВ до шести місяців в 1,8 разу зростали в жінок, які вказали на отримання інформації від сім'ї (чоловік та інші родичі): ВШ=1,8 (95% ДІ 1,212-2,889), при р=0,006. Водночас, при отриманні інформації від медичного працівника пологового будинку шанси припинити ГВ до шести місяців знижувалися в 4,3 разу: ВШ=0,6 (95% ДІ 0,379-0,854), р=0,007 (табл. 5.7).

Таблиця 5.7

Розподіл жінок за джерелом отриманої інформації, які годували дитину грудьми до досягнення нею шестимісячного віку

Джерело інформації	Група	Відношення шансів (95% ДІ)	p
	основна (n=155)	контрольна (n=141)
	абс.	%	абс.	%
Сім'я	34	22,0	34	24,3	1,8 (1,212-2,889)	0,006
Медичний працівник пологового будинку	14	9,5	13	9,1	0,6 (0,379-0,854)	0,007
Медичний працівник жіночої консультації	13	8,5	11	7,9	0,8 (0,541-1,312)	0,5
Знайомі	17	11,2	18	12,8	1,3 (0,517-3,327)	0,6
Громадські організації	24	15,8	22	15,4	0,9 (0,355-2,064)	0,8
Засоби масової інформації	25	16,4	24	17,2	0,8 (0,426-1,597)	0,6
Інтернет	28	16,6	19	13,3	0,8 (0,392-1,621)	0,6

Слід зазначити, що в умовах пологового будинку зі статусом «ЛДД» після народження дитини жінка завдяки підтримці медичного персоналу формує домінанту лактації. За результатами наших досліджень, у таких матерів значно триваліший період ГВ, як і в породіль, які зверталися за консультацією до громадської організації «Центр підтримки вагітних». Це свідчить про внутрішню активність матері, мотивовану особистим бажанням якомога довше вигодовувати свою дитину грудьми.

При вивченні психологічної підтримки породіллі у становленні ГВ виявлено, що найменша кількість жінок вказали на підтримку в цьому питанні з боку родичів (сестер, тіток) - 1,8%. Найбільша частка жінок визначили психологічну підтримку медичного працівника первинної ланки (40,7%) і власне бажання (31,5%). Проміжне значення в підтримці ГВ відводилося чоловікові породіллі (на його роль у даному питанні вказали 14,2% жінок) та матері породіллі, до думки якої дослухалися 11,8% жінок (рис. 5.9).

Рис. 5.9 Структура психологічних чинників, які впливають на становлення лактації (%)

При вивченні середньої тривалості ГВ у породіль залежно від психологічної підтримки в питанні його становлення виявлено, що за підтримки жінки чоловіком середня тривалість ГВ становила 10,1±0,6 місяця, за підтримки її матір'ю - 9,5±0,6% місяця; іншими родичами - 8,9±1,6 місяця. За наявності в породіллі власного бажання вигодовувати малюка грудьми (домінанта лактації) ГВ тривало 10,2±0,3 місяця. При цьому слід підкреслити, що за підтримки жінки-годувальниці медичним працівником первинної ланки тривалість ГВ була найбільшою - 10,5±0,3 місяця. Середня тривалість ГВ при вищезазначених джерелах підтримки достовірно не відрізнялася, при р>0,05 (рис. 5.10).

Рис. 5.10 Середня тривалість грудного вигодовування відповідно до джерела психологічної допомоги в його налагодженні

За результатами дослідження, серед опитаних, які вигодовували дітей грудним молоком до шести місяців, частка жінок, що отримували психологічну підтримку від свого чоловіка, в основній групі становила 21,3% порівняно з 20,3% у контрольній групі, при р=0,09; від своєї матері - відповідно 33,1% і 28,4%, при р=0,03; від знайомих і подруг - 17,2% і 18,1%, при р=0,4; кількість жінок, які вигодовували дітей грудьми тільки з власного переконання, в основній групі складала 16,1%, тоді як у контрольній - 22,0%, при р=0,9; частка жінок, які отримували психологічну підтримку щодо ГВ від медичних працівників первинної ланки, в основній групі дорівнювала 12,3% проти 11,2% у контрольній групі, при р=0,02.

Незважаючи на те, що нами не виявлено достовірних відмінностей між середньою тривалістю ГВ у жінок, які вказували на підтримку в його становленні з різних джерел, все ж між даними показниками знайдено достовірні зв'язки.

Слід зазначити, що за відповідної підтримки жінки її матір'ю імовірність припинення ГВ до шести місяців збільшувалася в 1,8 разу: ВШ=1,8 (95% ДІ 1,079-2,857), при р=0,03; за підтримки медичним працівником первинної ланки така імовірність зменшувалася в 3,8 разу: ВШ=0,6 (...