Обґрунтування медико-організаційної моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості

Включення на другому кроці цієї змінної означало, що ризик припинення ГВ до досягнення дитиною шестимісячного віку зростав в 1,8 разу в тих жінок, які отримували інформацію про ГВ від сім'ї, при р=0,002. Значення exp (в) для змінної «джерело інформації про ГВ - пологовий будинок» дорівнювало 0,7. Це означало, що ризик припинення ГВ знижувався на 32,5% з кожним місяцем у тих жінок, які отримували інформацію в пологовому будинку (р=0,03).

У ході нашого дослідження на третьому кроці включено змінну «джерело інформації жінки про ГВ - сім'я». Значення exp (в) для цієї змінної становило 1,5, при р=0,01.

На четвертому кроці включено змінну «допомога матері породіллі при становленні ГВ». Значення exp (в) для цієї змінної дорівнювало 1,6, при р=0,03.

У регресійному аналізі для тих жінок, які вказали на підтримку матері у становленні ГВ, відповідало значення 1, тобто ризик відтоку з такою підтримкою в 1,6 разу був вищим, ніж у тих, хто не вказав на цей фактор.

Оцінки відповідних коефіцієнтів, а також графіки, побудовані для середніх значень незалежних змінних, наведено на рис. 5.13.

Крива показників тих, хто продовжував годувати, засвідчила час припинення ГВ, прогнозований моделлю для «середньої пари мати-дитя». Кожна точка і відрізок на кривій виживання засвідчили ймовірність того, що «середня пара» продовжить ГВ, «переживши» розглянутий відрізок часу. Після досягнення дитиною шестимісячного віку крива виживання стала менш згладженою.

Йдеться про незначну кількість жінок, які, спираючись на перераховані вище параметри, продовжували годувати грудьми. Найбільші втрати відбулися до шести місяців, а саме в другий і четвертий місяці. Від шостого до дванадцятого місяця ймовірність продовження ГВ залишалася на одному рівні.

Це означає, що матері не припинили годувати малюка при досягненні ним шестимісячного віку, а продовжували ГВ до дванадцяти місяців (рис. 5.13).



Рис. 5.13 Функція тривалості грудного вигодовування для середніх значень коваріат середньої тривалості грудного вигодовування

Після закінчення шестимісячного терміну годування грудьми крива ризику, як і крива виживання, стала більш крутою з тієї ж причини. Кумулятивний ризик до шести місяців ГВ неухильно зростав, а після зазначеного строку залишався на одному рівні (рис. 5.14).

При вивченні факторів ризику припинення ГВ встановлено, що ризик його припинення до досягнення дитиною шестимісячного віку збільшувався в 1,6 разу тоді, коли поради щодо ГВ давала жінці її матір, і в 1,8 разу - при отриманні жінкою інформації переважно від інших членів сім'ї.

Такий вплив близьких родичів можна пояснити тим, що їхні знання і досвід не відповідають сучасним вимогам 12 принципів ГВ, що засвідчує низький рівень інформованості медичних працівників первинної ланки та родин майбутніх мам про сучасні підходи до вигодовування немовлят [213]. Саме тому втручання старшого покоління (матері породіллі) у процес становлення ГВ часто негативно впливає на тривалість ГВ [221].

Рис. 5.14 Функція ризику раннього припинення грудного вигодовування для середніх значень коваріат

Водночас ризик припинення ГВ знижувався на 32,5% з кожним місяцем у тих, хто отримував інформацію в пологовому будинку, де медичний працівник допомагав жінці зануритися у світ материнства, і вона сама незабаром уже стала джерелом інформації про ГВ. Усі ці предиктори мали значення, коли в кожен крок була включена змінна, що враховувала, яка дитина за порядком народження отримувала ГВ. Це підтверджено у дослідженнях науковцями, які довели, що найбільшою була тривалість ГВ у жінок, які мали другу дитину [222].

Висновки до розділу 5

1. Встановлено, що середня тривалість ГВ у жінок 26-30 років була найбільшою - 11,1±0,5 місяця, при p<0,0001, тоді як серед породіль віком 21-25 років цей показник становив 10,6±0,4 місяця, при р=0,002, а у жінок 31-40 років - 10,4±0,7 місяця, при р=0,4, у наймолодших (до 20 років) - 8,0±0,5 місяця, що в цілому засвідчило збільшення ймовірності ризику припинення ГВ до шести місяців у 2,1 разу серед матерів до 20 років (ВШ=2,1 (95% ДІ 1,153-3,538), при р=0,01), а при народженні третьої дитини - у 3,1 разу, при р=0,01;

2. Виявлено, що при отриманні інформації породілями про принципи ГВ від медичного працівника пологового будинку із статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», ризик припинення годування малюка грудним молоком до шести місяців знижувався в 4,3 разу: ВШ=0,6 (95% ДІ 0,379-0,854), при р=0,007, тоді як імовірність ризику припинення ГВ до досягнення дитиною шестимісячного віку в 1,8 разу зростала серед жінок, які вказали на отримання інформації про грудне вигодовування від своєї сім'ї (чоловіка та інших родичів) - (ВШ=1,8 (95% ДІ 1,212-2,889), при р=0,006) та збільшувалася в 1,6 разу при отриманні жінкою інформації про принципи вигодовування від власної матері (exp (в)=1,6; р=0,03)

3. Доведено, що психологічна підтримка жінки лікарем загальної практики - сімейним лікарем та сестрою медичною ЗПСМ позитивно впливала на становлення ГВ у 40,7% породіль, при цьому ймовірність ризику припинення ГВ до досягнення дитиною шестимісячного віку зменшувалася в 3,8 разу (ВШ=0,6 (95% ДІ 0,409-0,925), при р=0,02), а за психологічної допомоги у становленні лактації породіллі її матір'ю - збільшувалася в 1,8 разу (ВШ=1,8 (95% ДІ 1,079-2,857), при р=0,03).

4. Встановлено, що ризик припинення ГВ до шести місяців у 3,8 разу достовірно збільшувався в породіль, які вказали на нестачу молока як на основну причину припинення лактації (ВШ=3,8 (95% ДІ 2,353-5,986), при р=0,0001). Виявлено, що власне бажання матері-годувальниці вигодовувати свого малюка грудьми - у 31,5% сприяло становленню лактації;

5. Доведено шляхом регресійного аналізу, що кумулятивний ризик припинення ГВ з боку породіллі (лактаційний криз) збільшувався у 4 рази з другого по четвертий місяць після народження дитини, тоді як ризик припинення ГВ із кожним місяцем знижувався на 32,5% у тих жінок, які отримували інформацію про вигодовування в пологовому будинку із статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» (exp (в)=0,7; р=0,03), а також знижується на 42,6% у тих породіль, які народжували дитину в закладі зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» (exp (в) 0,6, при р=0,005).

Результати досліджень, наведені в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях

1. Синенко О. А. Оцінка ставлення сільських жінок до переваг грудного вигодовування / О. А. Синенко // Актуальні проблеми сучасної медицини : матеріали IV Міжнародного науково-практичного конгресу, м. Київ, 17-19 жовтня 2012 р. // Український науково-медичний журнал. - 2012. - Спецвипуск № 3. - С. 323-324.

2. Голованова И. А. Значение информационных и психологических факторов в становлении грудного вскармливания / И. А. Голованова, Е. А. Синенко // Medical and pharmacological resources and a healthy life-style as means of thequality and length of human life in creasing, London 14-20.11.2013. - London, 2013. - P. 68-70.

3. Голованова И. А. Интринсивная мотивация к грудному вскармливанию, как основной путь жизнеобеспечения человеческого организма / И. А. Голованова, Е. А. Синенко // Development of species and processes of their life support through the prism of natural evolution and expediency, London, 21-26.03.2014. - London, 2014. - P. 43-47.

4. Голованова И. А. Факторы риска прекращения грудного вскармливания детей женщинами сельской местности Полтавской области / И. А. Голованова, Е. А. Синенко // Georgian Medical News. - 2014. - № 7-8. - С. 86-92.

РОЗДІЛ 6. ОБҐРУНТУВАННЯ МЕДИКО-ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ ОХОРОНИ ТА ПІДТРИМКИ ГРУДНОГО ВИГОДОВУВАННЯ В ЗАКЛАДАХ ПЕРВИННОЇ ДОПОМОГИ СІЛЬСЬКОЇ МІСЦЕВОСТІ

6.1 Модель охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості

Професійна інформаційна підтримка жінки медичними працівниками у становленні ГВ дає змогу професійно мінімізувати фактори раннього припинення ГВ. Нами досліджено причини виникнення, вплив на тривалість годування грудьми, способи запобігання і подолання наслідків появи таких факторів. У розробленій нами схемі (рис. 6.1) виділено три групи факторів ризику раннього припинення ГВ: медико-демографічні, інформаційні та мотиваційні.

Слід зазначити, що медико-демографічні фактори визначаються віком жінки, адже породіллі віком до 20 років ще не є абсолютно самостійними й відповідальними. Для таких жінок вагітність частіше не планова. Через такі життєві ситуації молоді матері часто не готові до тривалого годування дитини грудьми або не мають на те необхідних умов.

На думку дослідників, для попередження вищезазначеної ситуації лікар загальної практики - сімейний лікар і сестра медична ЗПСМ мають проводити активну санітарно-просвітницьку роботу із запобігання небажаній вагітності серед молоді, оскільки вчасно отримана інформація допоможе дівчатам правильно спланувати власну вагітність, узяти на себе відповідальність за можливі наслідки [226].

Таким чином, активне виявлення медичним персоналом ЗПСМ груп потенційного ризику раннього припинення ГВ і проведення з ними санітарно-просвітницької роботи з планування вагітності та застосування контрацепції допоможуть жінці свідомо приймати рішення щодо материнства і відповідати за свої вчинки.

Рис. 6.1 Алгоритм мінімізації впливу факторів, які спричиняють раннє припинення грудного вигодовування

Размещено на http://www.allbest.ru/

За результатами дослідження, інформаційні фактори формуються під впливом осіб, які для жінки є авторитетними, або інших джерел інформації, яким вона довіряє.

Для одних жінок таким авторитетом є мати, для інших - подруги, хтось черпає інформацію з нефахових друкованих джерел. Тому лікар загальної практики - сімейний лікар і сестра медична ЗПСМ мають проводити санітарно-просвітницьку роботу, у тому числі серед жінок старшого віку, оскільки вплив останніх на підтримку ГВ у породіль може бути негативним.

Для жінки в період становлення материнства є дуже важливою підтримка власної матері, тому надзвичайно актуальним є сприяння розширенню обізнаності старшого покоління щодо сучасних принципів ГВ. Роз'яснювальна робота зі старшими жінками під час медичних оглядів і патронажів породіль допоможе сформувати в населення правильне сприймання сучасних принципів ГВ.

Слід підкреслити, що нами встановлено критичний період ГВ - 2-й та 4-й місяць, коли жінки найчастіше припиняють вигодовувати малюків грудним молоком. Саме в цей час необхідно збільшити частоту відвідувань породіль, перевірити техніку прикладання дитини до материнських грудей, наголосити на важливості ГВ, підтримувати в жінці упевненість у власних силах, все це сформує домінанту лактації та попередить лактаційний криз.

Таким чином, виявлено, що можна зменшити вплив усіх факторів ризику раннього припинення ГВ фаховими профілактичними діями на рівні ЦПМСД і сприяти формуванню в жінки домінанти лактації.

Надзвичайно важливою є мотиваційна підтримка ГВ, яка дає змогу сформувати домінанту лактації в жінки на рівні свідомості та підсвідомості і тим самим мінімізувати фактори, що спричиняють раннє припинення ГВ.

Проведені нами дослідження виявили не лише негативні, але й позитивні фактори, що мають суттєвий вплив на тривалість ГВ. Серед них - інформаційні та психологічні.

За результатами проведеної нами роботи, для формування в жінок відповідального ставлення до ГВ і усвідомлення його важливості суттєву роль відіграє інформація, яку вагітні отримують у ЖК, а породіллі - у пологовому будинку. Жінки зацікавлено її сприймають, оскільки розуміють її важливість для себе як майбутніх матерів [155].

За даними літературних джерел, медичний персонал ЗПСМ має забезпечити дотримання жінкою тих рекомендацій про цінність ГВ, які вона отримує на етапі ЖК і пологового будинку через санітарно-просвітницьку роботу та патронаж [54].

На думку дослідників, отримана вчасно інформація дає змогу жінці свідомо і самостійно приймати рішення про тривале ГВ дитини [132].

Результати нашого дослідження засвідчили, що психологічна мотивація дуже активно впливає на формування в жінки домінанти ГВ. Надзвичайно важливими з медико-соціальної точки зору є отримані нами дані щодо наявності фактора ризику виникнення раннього припинення ГВ, пов'язаного значною мірою з поведінкою жінки.

Слід зазначити, що жінка може володіти інформацію про ГВ, усвідомлювати його важливість, але не дотримуватись його принципів. Саме в таких випадках на медиків покладається велика відповідальність, щоб знайти психологічний контакт із породіллею і переконати жінку в цінності ГВ.

За проведеними нами дослідженнями, найбільш ефективною є підтримка жінки сестрою медичною ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря ЦПМСД, оскільки від професійних знань і вмінь, здатності реалізувати свої навички спілкування з породіллею та її родичами і буде залежати формування в матері-годувальниці психологічної мотивації тривалого ГВ. Ефективність цього виду мотивації пояснюється одержанням жінкою тієї підтримки, якої вона часом потребує. Водночас, породілля може мати і власне сильне внутрішнє бажання вигодувати дитину материнським молоком. Більш того, у такому випадку вона власним бажанням формує свою психологічну мотивацію.

Однак жінки можуть з часом під тиском різних обставин втрачати вже сформовану мотивацію. У такому разі професійні рекомендації, психологічна допомога медичних працівників, які здійснюють патронаж дитини, мають неабияке значення для підтримання тривалої лактації в матері-годувальниці.

У результаті поглибленого дослідження встановлено, що позитивна внутрішня (інтринсивна) мотивація є домінуючою для мотивованого подовження тривалості ГВ до досягнення дитиною двох років. Така мотивація формується на підставі бажання зберегти психологічний зв'язок матері з дитиною, зміцненні здоров'я малюка у майбутньому а також на усвідомленні цінності ГВ для профілактики гінекологічних захворювань у жінки. Отримані результати засвідчили, що позитивну інтринсивну мотивацію можна підсилювати.

Нами виявлено, що професійно підготовлені медичні працівники можуть створювати серед матерів-годувальниць групи підтримки ГВ, де об'єднані одним бажанням жінки обмінюються власним досвідом і таким чином мотивують себе до тривалої лактації.

Позитивно сприяє інтринсивній мотивації санітарно-просвітницька робота серед жінок старшого віку, які повинні підтримувати породіль у питанні ГВ відповідно до сучасних вимог. Мотиваційна підтримка тривалого ГВ дітей раннього віку для матерів-годувальниць є найефективнішим чинником його поширення.

Запропонована нами схема з методики формування мотивації ГВ наведена на рис. 6.2.

Лікар загальної практики - сімейний лікар і сестра медична ЗПСМ забезпечують патронаж породіллі та новонародженої дитини. До посадових обов'язків цих медичних працівників АЗПСМ входить обов'язкове відвідування сім'ї, в якій народилося немовля [175].

Так, із перших днів життя новонароджена дівчинка потрапляє під патронаж лікаря загальної практики - сімейного лікаря та сестри медичної ЗПСМ, які будуть супроводжувати її протягом життя у становленні від дівчинки до дівчини, потім до вагітної жінки і матері-годувальниці.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6.2 Методика формування мотивації грудного вигодовування

Такий підхід, на думку вчених, дає змогу лікарю загальної практики - сімейному лікарю і сестрі медичній ЗПСМ отримувати детальну інформацію про стан здоров'я, умови проживання та виховання, рівень розвитку, умови навчання і праці як самої дитини, так і її найближчого оточення. Тривале спостереження, запровадження профілактичних заходів, вчасна і професійна термінова допомога, індивідуальні рекомендації дають можливість якнайкраще підтримувати здоров'я жінки протягом усього її життя, особливо під час вигодовування нею грудним молоком новонародженої дитини [186]

На думку науковців, питання впровадження плану дій щодо підтримки ГВ на рівні ЦПМСД розглядається як базова стратегія впливу, яка сприятиме зменшенню рівня захворюваності та смертності дітей першого року життя [223].

Центральним елементом запропонованої моделі є Департамент охорони здоров'я, який організовує заходи, спрямовані на підтримку ГВ, здійснює співпрацю із навчальними закладами післядипломної освіти для оновлення й поглиблення знань лікарів і сестер медичних щодо сучасних принципів ГВ.

Слід зазначити, що в лікувально-профілактичних закладах Департаменту охорони здоров'я області сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря, відповідно до своїх функціональних обов'язків, здійснює лікувально-профілактичні заходи серед населення, зокрема, бере участь у проведенні диспансеризації, патронажу вагітних і новонароджених. Крім того, спектр її завдань охоплює співпрацю з усіма трьома рівнями надання медичної допомоги населенню й забезпечує виконання усіх заходів щодо підтримки ГВ.

У запропонованій нами моделі на первинному рівні надання медичної допомоги в ЦПМСД сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря проводить санітарно-просвітницьку роботу.

Саме на первинному рівні надання медичної допомоги сестра медична ЗПСМ має донести дівчатам інформацію про здоровий спосіб життя, профілактику гінекологічних захворювань і методи запобігання небажаній вагітності. Більш того, саме роздуми на підставі отриманої інформації дають змогу дівчатам-підліткам приймати правильні рішення щодо планування вагітності та ГВ, знімають синдром страху і недовіри до медичних фахівців.

Необхідно зазначити, що сестра медична ЗПСМ має можливість спілкуватися і проводити профілактичну роботу з більш дорослими дівчатами в середніх спеціальних та вищих навчальних закладах, де вони навчаються, або на підприємствах, де вони працюють.

Ми також поділяємо думку авторів, що саме на цьому етапі зростання в дівчат формується свідоме бажання створити сім'ю і стати матір'ю [225]. Як відомо, вагітна жінка вже займається підготовкою до материнства і тому потребує більш конкретної інформації, яку може отримати від лікаря загальної практики - сімейного лікаря та сестри медичної ЗПСМ.

Під час відвідування лікаря загальної практики - сімейного лікаря вагітна отримує інформацію про те, як відбувається процес пологів, як допомогти жінці пройти цей етап без зайвих страждань, як доглядати за новонародженим немовлям, як його годувати грудьми, як подовжити процес лактації [112; 228].

Слід зазначити, що залучення чоловіків вагітних жінок до спільного відвідування лікаря не тільки розширює знання майбутніх батьків про важливі зміни в організмі їхніх дружин, але й допомагає чоловікам усвідомити важливість їхньої допомоги в цей відповідальний для сім'ї час, формує почуття відповідальності за добробут власної родини.

На вторинному рівні надання медичної допомоги з вагітною працюють лікар-гінеколог та акушерка ЖК, які навчають майбутню матір принципам ГВ у рамках «ШВБ» і надають їй індивідуальні рекомендації. Сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря здійснює індивідуальний підхід до кожної вагітної жінки і контролює виконання нею медичних рекомендацій, наданих у «ШВБ» на вторинному рівні надання медичної допомоги [201].

Після народження дитини, виписки матері і дитини з пологового будинку (на вторинному рівні надання медичної допомоги) чи перинатального центру (на третинному рівні надання медичної допомоги), коли породілля повертається додому і залишається наодинці зі своїми проблемами, сестра медична ЗПСМ разом із лікарем загальної практики - сімейним лікарем здійснюють патронаж новонародженого, щоб допомогти матері-годувальниці в становленні лактації, проконтролювати дотримання жінкою рекомендацій перинатального центру.

Сестра медична ЗПСМ має показати, як правильно прикладати дитину до грудей, щоб уникнути небажаної гіпогалактії і надати рекомендації стосовно подовження терміну лактації в жінки.

Особливо слід звернути увагу на 2-й і 4-й місяць ГВ, коли найчастіше виникають лактаційні кризи. Саме в даний період, за результатами досліджень, жінки найчастіше припиняють ГВ. У цей час породілля особливо потребує підтримки чоловіка і сім'ї. У такий складний період сестра медична ЗПСМ має частіше відвідувати родину, надавати рекомендації, як часто прикладати дитину до грудей, як харчуватись і відпочивати матері-годувальниці.

Особлива роль у цей період належить старшій жінці роду - матері породіллі. Отриманий за її життя досвід догляду за власними дітьми, безумовно, великий, але, з огляду на сучасні підходи до ГВ, не завжди бездоганний [204]. Тому дуже важливо, щоб у сестри медичної ЗПСМ склалися довірливі стосунки з матір'ю породіллі у сім'ї новонародженого. Важливо, щоб мати породіллі усвідомлювала причини виникнення різниці між сучасними методами догляду за немовлям і колишнім підходом та позитивно сприймала їх, стала активним помічником і джерелом моральної підтримки матері-годувальниці [96; 170].

Набутий досвід і удосконалені знання матір породіллі зможе вже передавати другому поколінню. Так замикається коло зростання і розвитку жінки від новонародженої дівчинки, дівчини, вагітної, матері-годувальниці і до бабусі (рис. 6.3).

Саме в цьому і полягають обов'язки сестри медичної ЗПСМ: з використанням сучасних підходів до впровадження 12 принципів ГВ допомогти сім'ї подолати період лактаційних криз і сприяти тривалому ГВ. Таким чином, здійснюється співпраця лікаря загальної практики - сімейного лікаря і сестри медичної ЗПСМ первинного рівня із вторинним і третинним рівнями надання медичної допомоги.

Рис. 6.3. Модель алгоритму санітарно-просвітницької роботи медичного персоналу первинної ланки з різними віковими групами жіночого населення щодо формування домінанти лактації

Нами визначено, що на всіх етапах життя жінки сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря уважно контролює стан її здоров'я в період фізіологічних змін від дівчинки до матері-годувальниці. Слід наголосити, що особливої уваги потребують студентки, дівчата, які не досягли 20-річного віку, та самотні жінки. Дуже важливо вчасно донести жінкам інформацію щодо планування сім'ї, цінності ГВ для немовлят, необхідності в ранніх онкологічних оглядах для дівчаток. На цьому етапі, коли жінка ще не завагітніла, сестра медична ЗПСМ має впливати на її свідоме ставлення до власних бажань і вчинків, виховувати в неї відповідальність за наслідки своїх дій.

Як бачимо, на будь-якому рівні медичної допомоги і за наявності будь-яких факторів впливу сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря зобов'язана виконувати головне завдання - підтримувати жінку на всіх життєвих періодах, і для цього вона має усі повноваження та умови.

Правильно побудована система медичної допомоги із законодавчо визначеними в ній місцем і функціями медичного персоналу ЗПСМ дають широкі можливості для збільшення терміну ГВ і забезпечення адекватного вигодовування новонароджених дітей.

Обґрунтована нами модель охорони та підтримки ГВ у закладах первинної допомоги сільської місцевості наведена на рис. 6.4.

6.2 Результати впровадження моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості

За результатами дослідження розроблено модель охорони та підтримки ГВ у закладах первинної допомоги сільської місцевості, яка містить комплекс організаційних технологій, ухвалення управлінських рішень на основі інтеграції з використанням функціонального обладнання, новаторських елементів сучасності, таких як статус «ЛДД», і введенням до неї якісно нових - інформаційно-освітню роботу лікаря загальної практики - сімейного лікаря та сестри медичної ЗПСМ на основі моделі поведінки жінки в різні її вікові періоди.

Запропонована нами модель впровадження ГВ дає змогу активно виявляти медико-демографічні групи ризику, інтегрувати санітарно-просвітницьку роботу на ФАПі та в АЗПСМ, а також, систематизуючи знання, отримані жінкою в пологовому будинку, ЖК, «ШВБ», сформувати в неї домінанту лактації через інформаційні, психологічні та мотиваційні чинники.

Рис. 6.4. Медико-організаційна модель охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості

Визначення концептуальних підходів оптимізації плану дій щодо підтримки ГВ дозволило впровадити оптимізовану модель охорони та підтримки ГВ в закладах первинної допомоги сільської місцевості в Хорольському, Котелевському, Глобинському, Диканському, Зіньківському, Гадяцькому, Шишацькому, Миргородському, Оржицькому, Семенівському, Чутівському, Гребінківському районах, що позитивно позначилось як на збільшенні поширеності ГВ, так і на зменшенні рівня захворюваності дітей першого року життя.

За отриманими даними, поширеність ГВ серед дітей, матері яких закінчили його після досягнення дитиною дванадцятимісячного віку, достовірно зростала в ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, і становила 25,3±8,2% порівняно з 56,7±5,9% там, де вона впроваджувалася, при р=0,006. (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Поширеність грудного вигодовування серед дітей першого року життя відповідно до впровадження моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості (%)

Показники поширеності ГВ	Без впровадження моделі (n=13)	Із впровадженням моделі (n=12)	р
ГВ до 6 місяців	64,0±6,6	72,8±3,8	0,3
ГВ до 12 місяців	25,3±8,2	56,7±5,9	0,006

Для визначення результативності запропонованої моделі нами проведено дослідження рівня захворюваності в дітей першого року життя. У ході наукової роботи виявлено, що рівень захворюваності на хвороби органів травлення в дітей першого року життя, які знаходилися в ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, становив 37,4±8,7 на 1000 новонароджених порівняно із 73,6±14,1 на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де модель не впроваджувалася, при р=0,04.

За отриманими даними, показник рівня загальної захворюваності серед дітей першого року життя в ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, становив 1188,8±72,8 на 1000 новонароджених порівняно з 1528,1±142,1 на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де модель не впроваджувалася, при p=0,05 (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Захворюваність дітей першого року життя відповідно до впровадження моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості (на 1000 новонароджених)

Показники захворюваності	Кількість ЗОЗ без впровадження моделі (n=13)	Кількість ЗОЗ із впровадженням моделі (n=12)	р
Захворюваність на кишкові інфекційні хвороби	19,8±9,0	10,4±4,9	0,4
Інфекційна захворюваність	27,9±9,1	18,8±6,7	0,4
Захворюваність на хвороби органів травлення	73,6±14,1	37,4±8,7	0,04
Захворюваність на хвороби органів дихання	827,7±74,7	668,5±41,2	0,08
Захворюваність на анемії	140,5±26,9	114,5±16,8	0,4
Загальна захворюваність	1528,1±142,1	1188,8±72,8	0,05

При аналізі динаміки поширеності ГВ серед дітей шестимісячного віку в ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, виявлено збільшення темпу приросту (11,7%) у 2014 р. порівняно із 2013 р., де показник темпу приросту становив 2,7%.

Це свідчить про те, що запропонована модель позитивно впливає на поширеність ГВ у дітей віком до шести місяців. Результати дослідження наведено в табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Динаміка поширеності грудного вигодовування серед дітей шестимісячного віку в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	62,5	-	-	-	-
2013	64,2	1,7	102,7	102,7	2,7
2014	71,7	7,5	111,7	114,7	11,7

У ході дослідження встановлено погіршення динаміки поширеності ГВ серед дітей шестимісячного віку в ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ. Темп приросту зменшився з 1,6% у 2013 р. до -1,5% у 2014 р. (табл. 6.4).

Таблиця 6.4

Динаміка поширеності грудного вигодовування серед дітей шестимісячного віку в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де не впроваджена модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	64,4	-	-	-	-
2013	65,4	1	101,6	101,6	1,6
2014	64,4	-1	98,5	100,0	-1,5

У ході проведеного дослідження нами встановлено, що застосування запропонованої моделі в роботі ЦПМСД, де вона впроваджувалася, сприяло збільшенню темпу приросту у 2014 р. до 11,7% (табл. 6.3) порівняно з ЦПМСД, де модель не впроваджувалася (-1,5%). Це свідчить про результативність досліджуваної моделі.

За отриманими даними, динаміка поширеності ГВ серед дітей першого року життя поліпшилася в ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ. Показник темпу приросту збільшився у 2014 р. до 32,9% порівняно з 2013 р. - 11,1%. Результати представлено в табл. 6.5.

Таблиця 6.5

Динаміка поширеності грудного вигодовування серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	32,5	-	-	-	-
2013	36,1	3,6	111,1	111,1	11,1
2014	48,0	11,9	132,9	147,7	32,9

Отримані дані вказали на поліпшення динаміки поширеності ГВ серед дітей першого року життя в ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ у закладах первинної допомоги сільської місцевості. Темп приросту у 2014 р. становив 0,65% порівняно з -10,5% у 2013 р. Результати висвітлено в табл. 6.6.

Таблиця 6.6

Динаміка поширеності грудного вигодовування серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	34,4	-	-	-	-
2013	30,8	3,6	89,5	89,5	-10,5
2014	31,0	9,2	100,6	90,1	0,65

Темп приросту в ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, у 2014 р. становив 32,9% (табл. 6.5), що значно вище порівняно з ЦПМСД, де не впроваджувалася дана модель (0,65%). Це свідчить про результативність запропонованої нами моделі стосовно динаміки поширеності ГВ серед дітей першого року життя.

У ході дослідженні виявлено поліпшення динаміки рівня захворюваності на хвороби органів травлення в дітей першого року життя на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ. Темп приросту у 2013 р. зменшився (-12,3%) порівняно з 2014 р. (-15,9%). Результати наведено в табл. 6.7.

Таблиця 6.7

Динаміка рівня захворюваності на хвороби органів травлення на 1000 новонароджених серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	51,4	-	-	-	-
2013	45,1	-6,3	87,7	87,7	-12,3
2014	37,9	-7,2	84,0	73,7	-15,9

При вивченні динаміки рівня захворюваності на хвороби органів травлення серед дітей першого року життя на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, встановлено, що темп приросту у 2014 р. становив 34,5% порівняно з 2013 р. (-8,5%). Результати наведено в табл. 6.8.

Таблиця 6.8

Динаміка рівня захворюваності на хвороби органів травлення на 1000 новонароджених серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	60,2	-	-	-	-
2013	55,1	-5,1	91,5	91,5	-8,5
2014	74,1	19	134,5	123,1	34,5

У ході дослідження виявлено, що темп приросту захворюваності на хвороби органів травлення серед дітей першого року життя на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де впроваджувалася модель, становив -15,9% (табл.6.7) порівняно з ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, (34,5%), що засвідчило результативність моделі. При вивченні динаміки рівня загальної захворюваності в дітей першого року життя на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, встановлено, що темп приросту у 2014 р. становив -0,98% порівняно з 2013 р. (-3,8%). Результати наведено в табл. 6.9.

Таблиця 6.9

Динаміка рівня загальної захворюваності на 1000 новонароджених серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	1248,1	-	-	-	-
2013	1200,6	-47,5	96,2	96,1	-3,8
2014	1188,8	-11,8	99,0	95,2	-0,98

При дослідженні динаміки рівня загальної захворюваності в дітей першого року життя на 1000 новонароджених у ЦПМСД, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки ГВ, встановлено, що темп приросту у 2014 р. становив 6,5% порівняно з 2013 р. (-1,03%). Результати представлено в табл. 6.10.

Таблиця 6.10

Динаміка рівня загальної захворюваності на 1000 новонароджених серед дітей першого року життя в центрах первинної медико-санітарної допомоги, де не впроваджувалася модель охорони та підтримки грудного вигодовування (%)

Рік	Абсолютний рівень	Абсолютний приріст	Темп росту	Темп приросту
			при змінній основі	при постійній основі
2012	1449,8	-	-	-	-
2013	1434,8	-15	98,9	98,9	-1,03
2014	1528,2	93,4	106,5	105,4	6,5

З метою визначення результативності обґрунтованих заходів на п'ятому етапі проведено соціологічне дослідження із залученням експертної групи. До експертної оцінки запропонованої моделі залучено зовнішніх експертів, у тому числі 9 професорів, 11 доцентів, 15 осіб із вищими кваліфікаційними категоріями. За оцінками експертів, впровадження даної моделі дасть змогу поліпшити профілактичну спрямованість - 90±6,7% експертів (8-10 балів); підвищити рівень поширеності ГВ - 85±7,9% (8-10 балів); зменшити індивідуальний ризик виникнення захворюваності - 95±4,9% (20 експертів) і знизити рівень дитячої захворюваності - 90±6,7% (12 експертів).

Експертна оцінка організаторами охорони здоров'я, науковцями та практичними лікарями розробленої моделі охорони та підтримки ГВ у закладах первинної допомоги сільської місцевості була позитивною та засвідчила високий рівень узгодженості висновків експертів щодо достатньої наукової обґрунтованості запропонованих інноваційних елементів та доцільності їх впровадження у систему організації медичної допомоги для матері та дитини в Україні щодо організації впровадження плану дій щодо ГВ (коефіцієнт конкордації Кендалла W=0,79).

Таким чином, при виконанні даної наукової роботи використано сучасні методи наукового дослідження (системного підходу та структурно-логічного аналізу, соціологічного, статистичного, концептуального моделювання та організаційного експерименту) при обсягах, які забезпечили отримання репрезентативних результатів і дали змогу зробити об'єктивні висновки.

Висновки до розділу 6

1. Обґрунтовано та розроблено медико-організаційну модель охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості, яка містить комплекс організаційних управлінських елементів та інформаційних технологій стосовно посилення мотивації в породіль до грудного вигодовування новонароджених через активну координацію інформаційно-просвітницької роботи лікаря загальної практики - сімейного лікаря та сестри медичної ЗПСМ. У пропонованій моделі базисом є активна робота медичного персоналу ЗПСМ у питанні формування в майбутніх матерів на етапі «дівчинка - матір-годувальниця» мотиваційних засад і психологічної підтримки стосовно ГВ через систему інформаційно-просвітницької роботи та їхньої співпраці з лікарями пологоводопоміжних закладів вторинного та третинного рівнів надання медичної допомоги при координації цієї роботи з рівня Департаменту охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

2. Визначено та науково обґрунтовано, що сестра медична ЗПСМ під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря здійснює просвітницьку роботу щодо грудного вигодовування як складової жіночого здоров'я на всіх життєвих етапах: від дівчинки до матері-годувальниці.

3. За результатами впровадження пропонованої інновації методом локального експерименту до закладів первинної медико-санітарної допомоги Полтавської області встановлено, що поширеність грудного вигодовування серед дітей віком до шести місяців у центрах первинної медико-санітарної допомоги, де модель впроваджена, зросла за показником темпу приросту на 87,2% (11,7% проти -1,5%), а також зросла і серед дітей першого року життя на 98,1% (32,9% проти 0,65%), тоді як припинення грудного вигодовування в 12 місяців за показником темпу росту було меншим на 55,4% (253 проти 567 випадків на 1000 новонароджених, при p=0,06). При цьому рівень загальної захворюваності в дітей першого року життя знизився на 22,3% випадків (1188,8±72,8 проти 1528,1±14,2 випадка) на 1000 дітей, при p=0,008. Захворюваність на хвороби органів травлення також знизилась на 49,3% випадків (37,4±8,7 проти 73,6±14,1 випадка на 1000 дітей, при p=0,04), що засвідчує результати даного нововведення.

Результати дослідження, наведені в даному розділі, опубліковані в наступних наукових працях

1. Голованова І. А. Визначення ролі медико-соціальних факторів ризику поширення грудного вигодовування сільськими жінками : інформаційний лист про нововведення у сфері охорони здоров'я України № 226 / І. А. Голованова, О. А. Синенко. - 2014. - Вип. 8 з проблеми «Соціальна медицина». Підстава: рішення ПК «Соціальна медицина». Протокол № 2 від 2014 р. - 4 с.

2. Синенко О. А. Організаційні технології обґрунтування моделі впровадження плану дій щодо грудного вигодовування дітей раннього віку сільськими жінками на рівні центру первинної медико-санітарної допомоги / О. А. Синенко // Світ медицини та біології. - 2015. - № 2 (49). - С. 99-103.

УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз даних наукової літератури, проведений нами стосовно проблеми поширеності й тривалості ГВ , засвідчив, що як в Україні, так і у всьому світі, незважаючи на переконливі переваги природного вигодовування, його частота залишається відносно низькою. Зокрема, відсутність ГВ або його короткочасність негативно впливає на фізичний розвиток дитини, її імунний статус, стан здоров'я та рівень захворюваності в дитячому або підлітковому віці.

Більшість малюків першого року життя отримують материнське молоко, але близько 11% дітей, крім ГВ, харчуються ще й коров'ячим молоком, близько 3% новонароджених вигодовуються виключно коров'ячим молоком, а 17% - молочними сумішами та коров'ячим молоком.

Слід зазначити, що в містах жінки за відсутності молока вигодовують дітей в 5 разів частіше низькоадаптованими сумішами, ніж сучасними адаптованими сумішами. Крім того, мешканки сільської місцевості за відсутності молока частіше порівняно з жительками міста використовують для годування дітей коров'яче молоко і в тричі рідше - адаптовані суміші.

У дослідженнях доведено, що діти, які отримують молочні суміші, мають велику товщину шкірно-жирових складок і більшу прибавку у вазі порівняно з малюками, які перебувають на ГВ.

Основними причинами переведення дітей на штучне вигодовування залишаються у 62,2% випадків гіпогалактія, яка розвивається в матерів у перші місяці після народження малюка; у 22,9% - захворювання дитини, переважно в періоді новонародженості; у 1,5% - відмова дитини від грудей; у 8,4% - асоціальна поведінка матері.

Водночас, за отриманими нами в ході наукової роботи даними, тріщини сосків є частою причиною припинення грудного вигодовування, на що вказують 46% матерів, які годують дітей грудьми, і 41% тих жінок, що закінчили вигодовування. Наявність цієї проблеми свідчить про неправильне прикладання дитини до грудей унаслідок низької поінформованості породіллі про правила грудного вигодовування новонародженого.

Грудне молоко за якістю перевершує всі його замінники, у тому числі адаптовані молочні суміші. Незважаючи на розвиток індустрії дитячого харчування, альтернативи ГВ немає. Тому поширеність ГВ серед дитячого населення України на сьогоднішній день є надзвичайно важливою державною медико-соціальною проблемою.

У значній мірі збільшенню рівня поширеності й тривалості ГВ сприяють своєчасно проведені та адекватні профілактичні заходи, спрямовані передусім на зведення до мінімуму факторів ризику, які спричиняють раннє припинення ГВ. Але на сьогодні практично немає чітких рекомендацій щодо змісту та форм первинної профілактики медико-соціальних чинників, які обумовлюють раннє припинення ГВ.

Широке впровадження надання первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини потребує визначення обсягу діяльності лікаря загальної практики - сімейного лікаря щодо мінімізації факторів раннього припинення ГВ.

Слід зазначити, що така форма первинної медико-санітарної допомоги здійснюється переважно шляхом штучного пристосування застарілої мережі лікувально-профілактичних закладів до нового обсягу медичної допомоги. У даній ситуації надзвичайно важливим є визначення змісту та організаційних основ медико-соціальних заходів щодо профілактики раннього припинення ГВ. Особливо це стосується мешканців сільської місцевості, які найменше забезпечені кваліфікованими лікарями загальної практики - сімейними лікарями.

Мета нашого дослідження - підвищення рівня поширеності грудного вигодовування новонароджених дітей шляхом наукового обґрунтування медико-організаційної моделі охорони та підтримки грудного вигодовування у закладах первинної допомоги сільської місцевості.

На першому етапі дослідження, крім вибору його напрямку і мети, проведено аналіз наукової літератури кирилицею (191) та латиницею (84) щодо сучасних поглядів на проблему раннього припинення ГВ у світі та в Україні, виникнення факторів ризику раннього припинення ГВ та мінімізації їх впливу на новонароджену дитину, а також організації санітарно-просвітницької роботи на рівні первинної медико-санітарної допомоги. Отримані на першому етапі дані стали інформаційною основою забезпечення наступних етапів дослідження.

На другому організаційному етапі проаналізовано поширеність ГВ та його зв'язок із рівнем захворюваності дітей раннього віку, які проживають у сільській місцевості Полтавської області. Це надзвичайно важливо з точки зору фактичного встановлення поширеності та його змін для визначення обсягу основного вибіркового дослідження. Крім того, проведено ретроспективний аналіз поширеності ГВ і показників захворюваності дітей раннього віку в області до і після введення в дію Ініціативи «Лікарня, доброзичлива до дитини». З цією метою охарактеризовано структурні елементи системи охорони здоров'я матері і дитини в області.

На третьому етапі дослідження здійснено аналіз рівня практичного застосування знань, умінь і навичок середнього медичного персоналу, який працює в закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» і без такого статусу в сільській місцевості Полтавської області, щодо ГВ. Крім того, встановлено рівень практичного запровадження навичок 12 принципів ГВ у вибіркових репрезентативних групах середнього медичного персоналу.

Важливим моментом цього етапу було визначення у двох досліджуваних групах рівня організації становлення ГВ, вміння проводити заходи щодо подолання лактаційної кризи та надання рекомендацій щодо відлучення дитини від грудей:

1) у групі середнього медичного персоналу, який працює у закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини»;

2) у групі середнього медичного персоналу, який працює у закладах без статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини».

З цією метою опитано 84 медпрацівники, які працюють у закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», та 91 медпрацівник, який працює у закладах без такого статусу.

Отримані дані щодо рівня практичного застосування знань, умінь і навичок медичного персоналу, які працюють у закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» і без такого статусу в сільській місцевості, стосовно ГВ є надзвичайно важливими для наукового змісту та обсягів профілактичної роботи, спрямованої на попередження раннього припинення ГВ, особливо на рівні первинної медико-санітарної допомоги.

На четвертому етапі шляхом проведеного серед жінок соціологічного опитування визначено вплив медико-демографічних факторів на припинення ГВ дітей у сільській місцевості. Вивчено значення інформаційних і психологічних факторів у процесі становлення ГВ.

З цією метою опитано 1823 жінки (800 вагітних, 487 матерів, які мають дітей до двох років і припинили ГВ, 536 породіль, які вигодовують дітей грудьми).

Вивчено вплив психологічної підтримки медичних працівників пологового будинку (вторинний рівень надання медичної допомоги) та медичного персоналу первинної ланки (первинний рівень надання медичної допомоги), а також допомога матері породіллі та інших членів родини на становлення ГВ у сільських жінок. Досліджено зв'язок між причинами припинення лактації в жінок і тривалістю природного вигодовування їхніх дітей.

На завершальному п'ятому етапі, з урахуванням отриманих у ході дослідження результатах, визначено заходи щодо мінімізації факторів, які впливають на раннє припинення ГВ, а також науково обґрунтовано і розроблено модель охорони та підтримки ГВ у закладах первинної допомоги сільської місцевості.

На основі запропонованої нами моделі сестра медична загальної практики - сімейної медицини під керівництвом лікаря загальної практики - сімейного лікаря здійснює просвітницьку роботу щодо грудного вигодовування як складової жіночого здоров'я на всіх життєвих етапах: від дівчинки до матері-годувальниці. Таким чином, повинна забезпечуватися співпраця лікаря і сестри медичної первинного рівня із вторинним і третинними рівнями надання медичної допомоги, координатором дій яких виступає Департамент охорони здоров'я обласної державної адміністрації.

Науковою базою дослідження визначено 25 центральних районних лікарень і 25 центрів первинної медико-санітарної допомоги Полтавської області, Інформативно-аналітичний центр Департаменту охорони здоров'я. Статистичні дослідження побудовано на результатах аналізу обліково-звітної документації, зокрема «Звіт про медичну допомогу дітям» (звітна форма № 31, затверджена наказом МОЗ України № 665 від 31.07.2013 р. за період 2006-2014 рр.), усього 9 одиниць, розроблених нами анкет опитування - 1823 для вагітних і породіль та 224 - для медичного персоналу, який працює у медичних закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» та без такого статусу.

Аналіз та статистичну обробку отриманих результатів проведено з використанням сучасних методів статистичного аналізу. При цьому для обробки кількісних величин використано традиційні методи статистики для аналізу якісних ознак, які виражалися переважно у відсотках.

Результати дослідження оброблено на персональному комп'ютері з використанням пакетів прикладних програм, в яких реалізовано математичні методи статистичної обробки даних та ліцензованої програми STATISICA 6.1.

Завдяки опрацюванню статистичного матеріалу та застосуванню сукупності використаних сучасних методів дослідження отримано репрезентативні дані, покладені в основі наукового обґрунтування медико-організаційної моделі охорони та підтримки грудного вигодовування в закладах первинної допомоги сільської місцевості та її реалізації.

За результатами проведеного дослідження встановлено наступне.

Полтавська область є центральним регіоном України, де проживає переважно сільське населення. За період 1999-2014 рр. кількість дітей першого року життя, які проживали в сільській місцевості, зменшилась на 26,0%, тоді як у містах когорта таких дітей збільшилась на 22,0%, що обумовлено темпами урбанізації населення регіону.

У сільській місцевості Полтавської області в 2014 р. мешкало 34,3% дітей першого року життя, а в містах - 65,7%.

Протягом останнього десятиліття спостерігається від'ємний природний приріст як сільського, так і міського населення, причому показники загальної смертності, починаючи з 2000 р., щорічно збільшуються.

Зменшення чисельності дитячого населення разом зі зниженням рівня народжуваності в Україні потребує зрушень в організації роботи в питанні охорони здоров'я матері і дитини на державному рівні. Особлива увага в цьому аспекті має приділятися вигодовуванню немовлят, що є запорукою здоров'я підростаючого покоління.

Сформовані в Україні нормативні засади спрямовані на необхідність забезпечення грудного та виключно грудного вигодовування дітей, розробку і впровадження сучасних медико-організаційних технологій, що сприяють його розширенню та забезпечують розвиток і моніторинг діяльності закладів, доброзичливих до дитини.

Протягом останніх 14 (2001-2014) років кількість міських дітей, які знаходяться винятково на ГВ до досягнення ними шестимісячного віку, збільшилася з 25,9% у 2003 р. до 59,7% у 2014 р., тоді як сільських - з 29,2% у 2003 р. до 52,2% у 2011 р.

У Полтавській області до 2014 р. організовано і діє 16 закладів, які отримали статус «Лікарня, доброзичлива до дитини». Це пологові відділення і жіночі консультації центральних районних лікарень.

Виявлено, що організація роботи в пологових закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини» сприяла у 2014 р. зростанню показника поширеності ГВ на 57,2% випадків (463 випадки проти 265 випадків на 1000 новонароджених у закладах без статусу «Лікарня, доброзичлива до дитини»), що підтверджується кореляційним зв'язком (r=+0,9) і значним впливом на стан здоров'я новонароджених дітей, зокрема, захворюваність на хвороби органів травлення зменшилася на 16,3% випадків (57,7 випадка після введення статусу порівняно із 67,1 випадка на 1000 новонароджених до введення даного статусу). Зменшилась на 27,7% випадків захворюваність на анемії (9,9 випадку після введення статусу проти 13,7 випадку до введення статусу на 1000 новонароджених).

Слід підкреслити, що якість медичної допомоги забезпечується, з одного боку, розвитком первинної медико-санітарної допомоги, а з іншого - високотехнологічними видами медичної допомоги. Одне з основних завдань сімейної медицини в роботі з породіллями полягає у профілактиці гіпогалактії та впровадженні сучасних принципів ГВ.

Нами встановлено, що більшість медиків недостатньо володіють інформацією про переваги природного вигодовування для здоров'я матері і дитини.

За даними проведеного нами анкетування, серед опитаних дотримуються у своїй роботі сучасних принципів вигодовування 78,2% середніх медичних працівників, які працюють у закладах зі статусом «Лікарня, доброзичлива до дитини», порівняно з 65,3% медперсоналу, який працює в закладах без такого статусу, при p<0,05.

На думку дослідників, основними причинами порушення правильної техніки годування дитини грудьми є недосвідченість як самої матері, так і медичного персоналу, що її консультує. Вкрай важливо, щоб у перші дні після пологів породілля отримала достатню увагу й професійну допомогу з боку медичного персоналу та навчилася правильно вигодовувати свого малюка.

...