Клінічне значення цитокератину 18 та фактора росту фібробластів 21 у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі гіпертонічної хвороби

Сучасні уявлення про механізми розвитку неалкогольної жирової хвороби печінки у поєднанні з гіпертонічною хворобою. Неінвазивна діагностика неалкогольного стеатогепатиту та фіброзу печінки. Виявлення неінвазивних маркерів фіброзу печінки у хворих.

Рубрика Медицина
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 25.06.2018
Размер файла 1,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Для боротьби з ожирінням у пацієнтів з НАЖХП рекомендується комплекс заходів, що включає зниження ваги, фізичні вправи та баріартричну хірургію. При неефективності немедикаментозних методів лікування ожиріння призначається фармакотерапія, спрямована на зниження маси тіла. Показано, що застосування орлістату протягом року в комплексі з модифікацією способу життя (раціональне гіпокалорійное харчування, фізичні навантаження) дозволяє домогтися клінічно значущого зниження маси тіла на 5% і більше від початкової у 87% пацієнтів, і більше 10% - до 51% пацієнтів [136]. При НАЖХП у пацієнтів з ожирінням дані опублікованих досліджень демонструють ефективність терапії орлістатом не тільки щодо зниження маси тіла, але і зменшення стеатозу печінки та рівнів трансаміназ.

При розвитку гіперінсулінемії у пацієнтів з НАХЖП та ГХ доцільно використання ряду препаратів, спрямовані на корекцію інсулінорезистентності: бігуанидів (метформін) і тіазолідиндіонів (піоглітазон). Всі перераховані вище класи препаратів в ряді клінічних досліджень виправдали своє призначення в комплексній терапії НАЖХП. Однак, безумовно, кожна група лікарських засобів має як свої позитивні, так і негативні сторони.

У пілотних дослідженнях було показано, що метформін знижує інсулінорезистентність, вираженість стеатозу печінки і гепатомегалию у пацієнтів з НАЖХП. Однак віддалені результати терапії метформіном при НАСГ виявилися незадовільними щодо запальних і фібротичних змін в печінці і в даний час застосування цього препарату в рамках лікування НАЖХП не розглядається [66]. Проте застосування цього препарату виправдано у пацієнтів з цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, який в 50% випадків виявляється у пацієнтів з НАЖХП. Більш того, в мета-аналізі було показано, що застосування метформіну у пацієнтів з СД асоційоване зі статистично значущою регресією ризику розвитку гепатоцелюлярної карциноми (ЗОШ 0,38; 95% ДІ: 24-0,59, p <0,0010) [195].

Застосування тіазолідиндіонів асоційоване з цілим спектром метаболічних змін, включаючи підвищення чутливості жирової, м'язової і печінкової тканин до інсуліну, зменшення рівня тригліцеридів, підвищення експресії транспортерів глюкози. За даними декількох досліджень, проведених до теперішнього часу, терапія піоглітазоном у пацієнтів з НАЖХП в дозі 30-45 мг / сут призводила до регресу синдрому цитолізу, стеатозу і інсулінорезистентності, а також до нормалізації гістологічної картини в порівнянні з плацебо [139,211]. Нещодавно завершене дослідження з періодом проспективного спостереження 18 місяців підтвердило стабільні віддалені результати терапії піоглітазоном в дозі 45 мг/сут у пацієнтів з НАСГ, що виражаються в нормалізації гістологічних маркерів захворювання [88].

З метою зменшення ступеня пошкодження печінки і регресу іммунозапального компонента в рамках терапії НАЖХП використовуються цитопротектори різної дії. На жаль, поки не синтезовано жодного препарату, успішного як у зниженні темпів прогресування НАЖХП, так і кардіоваскулярного ризику. Але адекватно проведена гепатопротекція дозволяє отримати не тільки терапевтичний ефект, але і запобігти розвитку таких асоційованих з НАЖХП станів, як ожиріння, АГ, дисліпідемія [1].

Одним з широко застосовуваних гепатопротекторів при захворюваннях печінки є адеметионин (S-аденозил L-метіонін, SAMe). SAMe є есенціальним нутрієнтом, синтез якого, без надходження основного «будівельного» матеріалу метіоніну, неможливий [69]. Внаслідок порушення функціонування ферментних систем в умовах патології синтез SAMe порушується, це може викликати погіршення стану хворого. Поповнення запасів SAMe нормалізує функціонування клітини [168]. Було виявлено, що при хронічних захворюваннях печінки його синтез порушується незалежно від їх етіології.

Результати дослідження, в якому брали участь 16 пацієнтів з гістологічно підтвердженим стеатогепатитом і 22 практично здорових добровольців, показали, що при НАЖХП швидкість метилювання гомоцистеїну і трансметилювання метіоніну істотно знижена. Метіонін бере участь у виробленні SAMe, який і є безпосереднім донором метильних груп в процесі синтезу фосфатидилхоліну [105,176].

В останні роки особливу увагу заслуговують нові механізми участі SAMe в біохімічних процесах печінки. Було встановлено, що утворення SAMe в печінці відбувається за участю ферменту метіонінаденозілтрансферази (МАТ). До теперішнього моменту описано три типи цього ферменту: МАТ І і МАТ ІІІ, які відрізняються будовою молекули ферменту, але їх каталітична субодиниця кодується одним геном МАТ 1А. МАТ І / ІІІ присутній в клітинах печінки дорослої людини і відповідальна за синтез SAMe в значно більшому ступені ніж МАТ ІІ. Остання виявляється у всіх тканинах організму, клітинах фетальної і, в значно меншій мірі, дорослої печінки.

Встановлено, що печінка людини в нормі, в основному за рахунок активності МАТ І / ІІІ, може синтезувати до 8 грам SAMe на добу. Печінка також є і основним органом, який споживає цю сполуку. Так 85% всіх реакцій метілювання, в яких бере участь SAMe, протікають саме в печінці, і саме в цьому органі метаболізується 45% споживаного метіоніну [33,205].

Пентоксифілін - цитопротектор, що інгібує синтез прозапальних цитокінів, включаючи ФНО-б, тим самим зменшуючи синтез активних форм кисню. Крім цього, препарат in vitro знижує активність зірчастих клітин печінки, що може свідчити про його антіфібротічний ефект. У проведених клінічних дослідженнях на невеликих когортах пацієнтів з НАЖХП було показано, що терапія пентоксифіліном призводить до зменшення рівнів АСТ і АЛТ, а також до регресу стеатозу і балонної дистрофії гепатоцитів [14].

Урсодезоксихолева кислота (УДХК) є ефективним цито- і гепатопротектором. На сьогоднішній день розшифровані різні ефекти УДХК, що є базисом для застосування даного препарату у пацієнтів з різними формами НАЖХП. УДХК має цитопротекторної, антіапоптичним, імуномодулюючим і антіфібротічним ефектами [162].

Цитопротективний ефект визначається здатністю УДХК вбудовуватися в фосфоліпідний шар плазмолеми, роблячи її стійкіше по відношенню до пошкоджень факторами (гідрофобні жовчні кислоти, токсичні продукти метаболізму етанолу). Антіапоптічні ефекти УДХК пов'язані з пригніченням мітохондріального шляху апоптозу, за рахунок блокування вивільнення мітохондіального цитохрому С в цитозоль клітини і подальшого утворення апоптосомою [171]. Імуномодулююча дія УДХК заснована на зниженні синтезу ряду прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-2, ІЛ-4, ІЛ-6; ФНП-б, ІФН-г). У ряді експериментальних моделей були також встановлені антиоксидантний і антифібротичний ефект УДХК, однак більш точні механізми цих процесів продовжують обговорюватися [215,219].

Таким чином, з огляду на літературні данні свідчать про зростання кількості пацієнтів НАЖХП у поєднанні з ГХ. Недостатньо вивченими залишаються механізми, за допомогою яких НАЖХП сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, а саме АГ. Вміст СК-18 та FGF-21 та можливість їх використання для малоінвазивної діагностики при поєднаному перебігу НАЖХП та АГ, механізми розвитку і прогресування НАСГ, пошук ефективних схем лікування у таких пацієнтів становить значний науковий інтерес і є актуальною проблемою внутрішньої медицини.

Даний розділ викладений в публікаціях

1. Бабак О. Я., Лапшина, Е. А., и др. Стратегия лечения болезней печени. Роль и место адеметионина с позиции доказательной медицины//Сучасна гастроентерологія. 2015. №1(81). С. 30-33.

2. Бабак О. Я., Лапшина К. А. Роль фактора росту фібробластів-21 у регуляції обміну речовин при різних захворюваннях //Сучасна гастроентерологія. 2015. №. 5. С. 89-95.

3. Бабак О. Я., Лапшина Е. А. Лечебная тактика у пациентов с неалкогольной жировой болезнью печени с учетом уровня цитокератина-18 в плазме крови //Сучасна гастроентерологія. 2016. №. 2. С. 15-20.

4. Бабак О. Я., Лапшина К. А. Фактор росту фібробластів-21 в крові у хворих неалкогольною жировою хворобою печінки на тлі гіпертонічної хвороби //ScienceRise. 2016. Т. 4. №. 3 (21). С. 27-32.

5. Бабак О. Я., Лапшина К. А. Метаболічні зміни та малоінвазивна діагностика неалкогольного стеатогепатиту у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі гіпертонічної хвороби та ожиріння// Вісник Української медичної стоматологічної академії «Актуальні проблеми сучасної медицини». Полтава. 2016. Том 16, випуск 4(56) час. 2. 57-60.

2. Матеріали і методи

2.1 Характеристика обстеженого контингенту хворих

Робота виконана на базі ДУ „Інститут терапії ім. Л.Т. Малої АМН України” в умовах спеціалізованих відділень гастроентерології та терапії, артеріальних гіпертензій та захворювань нирок і поліклінічному відділеннях у 2015-2016рр. в рамках науково-дослідної роботи кафедри внутрішньої медицини №1 Харківського національного медичного університету «Оптимізація лікування неалкогольний жирової хвороби печінки на тлі гіпертонічної хвороби з урахуванням метаболічних, судинних аспектів і поліморфізму гена AGTR1» № держ. реєстрації 015U000236.

В роботі використані данні, які було отримано за результатами обстеження 90 хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ „Інститут терапії ім. Л.Т. Малої НАМН України”.

Всім пацієнтам виконано збір скарг, анамнезу захворювання та життя, об'єктивне дослідження, визначення антропометричних параметрів (ІМТ, ОТ, ОС, ОТ/ОС), вимірювання АТ, ЕКГ, біохімічний аналіз крові з визначенням маркерів порушення функції печінки (АсАТ, АлАТ, загальний білірубін, ЛФ), дослідження порушень обміну вуглеводів та ліпідного профілю. За допомогою УЗД визначали наявність стеатозу печінки.

На даному етапі дослідження, на підставі отриманих даних було відібрано 90 хворих із НАЖХП з яких сформавано наступні підгрупи:

- основна група - 60 хворих НАЖХП на тлі ГХ,

- група порівняння 30 хворих на НАЖХП,

- група контролю - 20 майже здорових осіб.

Обстеження були виконані згідно міжнародних стандартів, дослідження було схвалено комісією з питань етики та біоетики Харківського національного медичного університету та відповідало Гельсінській декларації Всесвітньої медичної асоціації "Етичні принципи медичних досліджень за участю людини у якості об'єкта дослідження"1964р.(перегляд 2008р.).

Діагноз НАЖХП було встановлено відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 06 листопада 2014 року № 826 «Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги: неалкогольний стеатогепатит» та критеріїв European Association for the Study of the Liver (EASL), European Association for the Study of Diabetes (EASD) and European Association for the Study of Obesity (EASO) the Clinical Practice Guidelines propose recommendations for the diagnosis, treatment and follow-up of non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD), 2016р.

Наявність НАЖХП в стадії неалкогольного стеатогепатиту визначали на підставі поєднання патологічних змін анамнезу, клінічного, інструментального (УЗД) та лабораторного досліджень - Nashtest (Biopredictive) в рамках Fibromax тест, що включав Fibrotest, Actitest, Steatotest та підвищених біохімічних маркерів функції печінки (АсАТ, АлАТ, ГГТП). Ультразвуковими критеріями НАЖХП досліджуваними на апаратах «Vivid 3» (США) конвексним мультичастотним датчиком з діапазоном частот 2-5 МГц. та Logiq5 (США) виступали: дистальне затухання ехосигналу; дифузна гіперехогенність паренхіми печінки, збільшення ехогенності печінки у порівнянні із нирками; нечіткість судинного малюнку.

Діагноз ГХ був встановлений за наказом МОЗ України № 384 від 24.05.2012 «Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги при артеріальній гіпертензії» та критеріями європейських (ESH/ESC) клінічних рекомендацій з артеріальної гіпертензії, 2013року. У дослідження були включені хворі на ГХ І-ІІ стадії, 1-2 ступеню.

Хворі основної групи та групи порівняння були спостережені протягом 4 тижнів. З метою оцінки впливу запропонованої терапії хворі на НАЖХП були обстежені в динаміці терапії через місяць від початку лікування. Всі пацієнти отримали рекомендації по модифікаціям дієти та фізичної активності. Пацієнтам з НАСГ призначався S-адеметіонин 800 мг в/в струмно перші 10 днів з подальшим прийомом у таблетованій формі - 400мг 2 рази на день та урсодезоксихолева кислота у дозі 10 мг/кг ваги на добу тривалістю до одного місяця. Через місяць пацієнтам було проведено вивчення основних клініко-біохімічних показників та цитокінів СК-18 і FGF-21 в плазмі крові. Всі хворі на ГХ отримували терапію згідно клінічного протоколу № 384 МОЗ України, в якості антигіпертензивного препарату хворі отримували лізиноприл у дозі 20 мг.

Критеріями виключення виступали: токсичні (алкогольні), медикаментозні (вживання лікарських засобів, що мають гепатотоксичний потенціал), вродженні метаболічні захворювання печінки; хронічні захворювання ШКТ із порушенням функції всмоктування (синдром мальабсорбції), перенесені раніше вірусні гепатити, цукровий діабет 1 та 2 типів, гострі та хронічні запальні процеси, дифузні захворювання сполучної тканини, онкологічні захворювання, супутні захворювання щитовидної залози, наявність симптоматичних гіпертензій, вік старше 60 років, відмова від участі у дослідженні.

Серед пацієнтів, долучених у дослідження, кількість чоловіків склала 52,7% (58), жінок - 47,3% (52). Статистично значущих відмінностей по гендерному розподілу груп пацієнтів з НАЖХП та НАЖХП на тлі ГХ не отримано (Chi square - p>0,05). Так, у основній групі співвідношення чоловіків та жінок було 53,33% (32/60) та 46,66% (28/60), у другій 60%(18/30) та 40%(12/30) відповідно. В групі контролю кількість чоловіків склала 55%(11/20), жінок - 45% (9/20).

В дослідженні приймали участь пацієнти віком від 30 до 60 років, середній вік склав - 48,61±4,1 років. Розподілення хворих по їх вікових категоріях представлено у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Віковий розподіл хворих НАСГ

Групи хворих

Кількість паціентів

Абс.

%

Молодий вік

(25-44 років)

37

33,66%

Середній вік

(45-60 років)

73

66,33%

Хворі були розподілені згідно до класифікації вікових періодів життя людини ВООЗ. Всі пацієнти належали до найбільш працездатних категорій, а саме до молодого та середнього віку, що підкреслювало високу соціально-економічну значимість проблеми.

За тривалістю захворювання на НАЖХП хворі розподілилися наступним чином:

Таблиця 2.1.2

Розподіл хворих НАЖХП за тривалістю захворювання

Тривалість захворювання

Основна група

Група порівняння

Абс. кіл-ть

%

Абс. кіл-ть

%

До 5 років

26

43,33 %

11

36,66 %

6 - 10 років

29

48,33 %

18

63,33 %

Більше 10 років

5

8,33 %

1

3,33%

Разом, n (%)

60

100 %

30

100 %

Переважна більшість хворих основної групи мала тривалість анамнезу захворювання в межах 6-10 років - 63,3%, до 5 років - 36,6% та 3,3% понад 10 років. У групі хворих НАЖХП на тлі ГХ стаж захворювання до 5 років мали 43,3% хворих, від 6 до 10 років - 48,3%, більше 10 років - 8,3% пацієнтів.

Основні скарги хворих НАЖХП представлені на рис. 2.1

Рис. 2.1 Основні скарги хворих НАЖХП

Серед хворих НАЖХП, більш ніж у половини, а саме у 47 пацієнтів (52,22%) був присутній дискомфорт у животі. У третини пацієнтів - 36,6% (33/90) спостерігалися скарги на загальну слабкість. Біль у правому верхньому квадранті живота була наявна у 34,44% (31/90) хворих. Диспепсичні скарги були представлені збільшенням апетиту (7,77%(7/90)), відчуттям швидкого насичення їжею (15,55%(14/90)) та нудотою (11,11%(10/90)). У 30 хворих (33,33%) відмічалась схильність до запорів, у 17 (18,88%) - нестійкий стілець. 44,44% хворих (40/90) відзначали присутність метеоризму.

У обстежених нами хворих був підвищений ІМТ - середнє значення ІМТ 29,4 ±3,43 кг/м2. Середні значення ІМТ відрізнялися між групами та їх розподілення представлено на рис. 2.1.2.

Рис. 2.1.2 Середні значення ІМТ у обстежуваних хворих

Надлишкова вага тіла була характерна для всіх груп обстежуваних хворих, а при поєднанні патології середній показник склав 30,36 кг/м2. При більш детальному аналізі основна група за ознакою ІМТ, проаналізована та розподілена на дві підгрупи:

- група 1а - 30 осіб- із ожирінням 1 ступеню - середній ІМТ 32,81±0,31 кг/м2;

- група 1б - 30 осіб із надмірною вагою тіла - середній ІМТ 27,91±0,19 кг/м2.

Проводився аналіз інших антропометричних параметрів - об'ему талії (ОТ), об'ему стегон (ОС), а також співвідношення ОТ/ОС (Таб. 2.1.3.).

Таблиця 2.1.3

Антропометричні показники обстежуваних хворих

Основна група (n=60)

Група порівняння (n=30)

Група контролю (n=20)

Ріст, м

1,76 (1,71-1,79)

1,74 (1,67-1,78)

1,76 (1,69-1,78)

Вага, кг

94,6±1,8*

83,3±2,18*

79,8±2,01

ІМТ, кг/м2

29,9±2,08*

26,9±2,61*

25,35±1,92

ОТ/ОС

1,07±0,03*

1,02±0,06*

0,89±0,05

Примітка: *р?0,05 - різниця щодо показників контрольної групи є статистично значущою.

При порівнянні груп за антропометричними параметрами було виявлене достовірні відмінності за показниками ваги, ІМТ, ОТ, ОТ/ОС, із вірогідним переважанням абдомінального ожиріння в групі із поєднаною патологією.

Отримані результати свідчать, що при відсутності значимих відмінностей серед груп обстежуваних хворих по гендерному складу та вікових характеристик, поєднання НАСГ та ГХ характеризується статистично більш високими показниками, що характеризують наявність абдомінального ожиріння.

Супутня патологія, що була наявна у обстежуваних хворих, представлена у таблиці 2.1.4.

Таблиця 2.1.4

Супутня патологія у хворих НАСГ

Супутні захворювання

Кількість пацієнтів Абс. к-ть/(%)

Хронічний панкреатит

31(34,4%)

Хронічний калькульозний холецистит

14 (15,5%)

Хронічний некалькульозний холецистит та дисфункція біліарного тракту

41(45,5%)

Виразкова хвороба

12 (13,3%)

Хронічний гастрит та/або дуоденит

19 (21,1%)

ГЕРХ

14 (15,5%)

Астеноневротичний синдром

41 (45,5%)

Мочекам'яна хвороба

7 (7,7%)

Супутні захворювання, як видно із таблиці 2.1.4., в основному представлені патологією шлунково-кишкового тракту - хворобами жовчного міхура та підшлункової залози, гастроезофагеальною рефлюксною хворобою, виразковою хворобою шлунку і дванадцятипалої кишки. Також, велика кількість хворих на НАСГ мають розлади з боку нервової системи, а саме в 45,5% пацієнтів присутній астеноневротичний синдром.

Клініко-лабораторне обстеження проводилося з застосуванням сучасних методик, що дозволяють діагностувати НАХЖП. Все вищесказане дозволило виконати поставлені в роботі мету і завдання.

2.2 Методи обстеження хворих

2.2.1 Методи лабораторного дослідження

Повне клінічне і спеціальне обстеження здійснювали в перші дні перебування хворих в стаціонарі або при зверненні в поліклініку, до призначення терапії. Обсяг досліджень відповідав поставленим завданням. Був застосований єдиний план комплексного обстеження. Пацієнтам проводилося повне клінічне дослідження: розпитування, збір анамнезу та огляд із застосуванням методів фізикального обстеження. Всім пацієнтам проводилося антропометричні обстеження, яке включало вимірювання зросту, маси тіла і обчислення індексу маси тіла (ІМТ), що розраховується як відношення маси тіла (кг) до квадрату зросту (м2). Значення ІМТ рівного 25-30 кг / м2 вважали надлишковою вагою тіла, 30-35 кг / м2 - ознакою ожиріння 1 ступеня. Крім того, проводилося вимірювання окружності талії (ОТ) і окружності стегон (ОС) з метою оцінки типу ожиріння. ОТ вимірювали сантиметровою стрічкою як найменьший об'єм нижче грудної клітини над пупком; ОС - як найбільший об'єм на рівні стегна. Значення ОТ > 102 см для чоловіків, > 89 см для жінок (за АТР III - 2001) й значення індексу ОТ/ОС > 0,90 для чоловіків,> 0,85 для жінок приймали за ознаку абдомінального ожиріння.

Згідно до наказу № 271 МОЗ України «Про затвердження протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Гастроентерологія», план обстеження включав: клінічні аналізи крові, сечі, визначення рівня глюкози в сироватці крові, аналіз калу на приховану кров, дослідження загального білка, загального білірубіна та його фракцій, активність амінотрансфераз, гамаглутамілтранспептидази (ГГТП), лужної фосфатази, тимолової проби, визначення загального холестерина, тригліцеридів (ТГ), липопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ), липопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), липопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), коефіцієнту атерогенності, визначення маркерів вірусних гепатитів В та С.

З метою аналізу вуглеводного обміну визначали рівень глюкози, а також інсуліну натщесерце. Розрахований НОМА-індекс, відображав наявність інсулінорезистентності та розраховувався за формулою:

НОМА-IR = інсулін х глюкоза 22,5 (2.2.1)

При значенні НОМА-IR більше 2,5 - діагностували наявність інсулінорезистентності.

Рівні СК-18 та FGF-21 оцінювали до і після курсу лікування шляхом забору крові на перший день (до початку лікування) та на 30(±3) день лікування.

Рівень цитокератину-18 (СК-18) в плазмі крові визначали методом імуноферментного аналізу за допомогою набору CK-18(M65) Human ELISA Kit виробництва фірми Biotech (Китай). Принцип методу полягає в з'ясовуванні ступеню зв'язування аналізуємих зразків антитілами специфічними до СК-18, що були попередньо нанесені на поверхню лунок мікропланшетів. Стандарти та зразки, що містять СК-18, зв'язуються з іммобілізованими антитілами під час інкубації. Незв'язані матеріали видаляються, з послідуючим внесенням в кожну лунку біотинілірованих антитіл. Інкубація проводиться на протязі 60 хвилин при температурі 37оС. Після видалення незв'язаних залишків та промивки вноситься авігін-кон'югат з послідуючою інкубацією та внесенням тетраметілбензідіну. Для припинення реакції після інкубації у темряві додається стоп-реагент. За допомогою аналізатора імуноферментних реакцій «Immunochem- 2100», 2014 р., (США) визначали концентрацію СК-18, вимірюючи оптичну густину на довжині хвилі - 450 нм. Діапазон вимірювання набору від 0 - 2000 Е/л, (1 Е/л = 1,24 pM).

Рівень fibroblast grow factor-21 (FGF-21) в плазмі крові визначали шляхом імуноферментного аналізу за допомогою набору FGF-21 Human ELISA Kit виробництва фірми Biotech (Китай). Принцип методу полягає в з'ясовуванні ступеню зв'язування аналізуємих зразків антитілами специфічними до FGF-21, що були попередньо нанесені на поверхню лунок мікропланшетів. Стандарти та зразки, що містять FGF-21, зв'язуються з іммобілізованими антитілами під час інкубації. Незв'язані матеріали видаляються, з послідуючим внесенням в кожну лунку біотинілірованих антитіл. Інкубація проводиться на протязі 60 хвилин при температурі 37оС. Після видалення незв'язаних залишків та промивки вноситься авігін-кон'югат з послідуючою інкубацією та внесенням тетраметілбензідіну. Для припинення реакції після інкубації у темряві додається стоп-реагент. За допомогою аналізатора імуноферментних реакцій «Immunochem- 2100», 2014 р., (США) визначали концентрацію FGF-21, вимірюючи оптичну густину на довжині хвилі - 450 нм. Діапазон вимірювання набору від 15.6-1000 pg/mL (0,774 - 49,6 мкмоль/л).Цей фрагмент роботи виконаний у Центральній науково-дослідній лабораторії Харківського національного медичного університету.

Рівень інсуліну в плазмі крові крові визначали шляхом імуноферментного аналізу (аналізатор імуноферментних реакцій «Immunochem- 2100», 2014 р., (США)) за допомогою набору реагентів інсулін - ІФА виробництва фірми DRG, (Німечина). Тест ELISA інсуліну заснований на методі твердофазного одностадійного імуноферментного аналізу "сендвіч" -типу. Використовувані в тесті два види моноклональних антитіл спрямовані за своєю дією на різні антигенні детермінанти молекули інсуліну. Під час інкубації присутній в зразку інсулін реагує з антитілами до інсуліну, кон'югованими з пероксидазою хрону, і одночасно - з антитілами до інсуліну, пов'язаними в лунках мікропланшетів. Промивання видаляє не зв'язалися антитіла, мічені ферментом. Визначення кон'югату здійснюють при за його зв'язком з ферментною реакцією з 3,3 'субстратом, 5,5'-тетраметилбензидину. Реакцію зупиняють додаванням кислоти, щоб отримати колориметричну кінцеву точку для вимірювання оптичної густини на спектрофотометрі. Діапазон вимірюваних концентрацій від 0-200 мМО / л, чутливість- 0,75 мМО / л.

Для верифікації діагнозу НАСГ застосовували біохімічні та інструментальні методи дослідження, які дали можливість оцінити функціональний стан печінки за допомогою стандартних загальноприйнятих методик. Хворим на НАЖХП проводився скринінг ФП, в зв'язку з чим виконувалось дослідження сироваткових біомаркерів Фібротесту набору Фібромакс - «Biopredictive»(Франція). Фібромакс тест включає 5 діагностичних блоків, з яких нами було використано 4 - Fibrotest (визначення стадії фіброзу печінки), Nashtest (визначення наявності неалкогольного стеатогепатиту). Actitest (визначення активності запального процесу печінки), Steatotest (визначення ступеню стеатозу). Алгоритм панелі Фібромакс базується на визначенні наступних сироваткових показників: АсАТ, АлАТ, ГГТП, ЗХ, ТГ, глюкоза крові, загальний білірубін, ?2-макроглобулін, аполіпопротеін А1, гаптоглобін, а також включає загальні відомості щодо віку, статі, ІМТ.

В якості маркерів ліпідного обміну вивчали вміст загального холестерину (ЗХ), тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) пероксидазним методом в плазмі крові. Розрахунок коефіцієнта атерогенності (КА) проводили за формулою Клімова А.М.:

КА = (ЗХ - ЛПВЩ)/ЛПВЩ, (ммоль/л) (2.2.2)

де КА - коефіцієнт атерогенності, ЗХ - загальний холестерин (ммоль/л), ЛПВЩ- ліпопротеїди низької щільності (ммоль/л);

рівень ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) за формолою:

ЛПДНЩ = ТГ/2,2, (ммоль/л) (2.2.3)

де ЛПДНЩ - ліпопротеїди дуже низької щільності (ммоль/л), ТГ - тригліцериди (ммоль/л);

рівень ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) визначали за формулою Фрідвальда:

ЛПНЩ = ЗХ-ТГ/ 2,2-ЛПВЩ, (ммоль/л) (2.2.4)

де ЛПНЩ - ліпопротеїди низької щільності (ммоль/л), ЗХ - загальний холестерин (ммоль/л), ТГ - тригліцериди (ммоль/л), ЛПВЩ- ліпопротеїди низької щільності (ммоль/л).

2.2.2 Методи інструментального дослідження

Для діагностики структурних змін печінки використовували метод УЗД за допомогою апарату «Vivid3» (США) та Logiq5(США).

Дослідження проводилось натщесерце за загальноприйнятою методикою із застосування датчиків із частотою 3 і 7,5 МГц. Оцінювали розміри печінки, її ехоструктуру, судинний Рисунок. Діагностика гіперехогенності печінки як основної сонографічної ознаки жирової інфільтрації її паренхіми базувалася на порівнянні ехогенності печінки та коркового шару правої нирки, селезінки та коркового шару лівої нирки.

В ході дослідження у кожного пацієнта визначали розміри печінки, оцінювали структуру печінкової паренхіми, стан елементів жовчовивідної системи, розміри і будову селезінки. Вивчалися воротна і селезеночна вени, загальна печінкова артерія. У кожній судині вимірювали діаметр (D), визначали максимальну систолічну швидкість кровотоку (Vmах), кінцево-діастолічну швидкість кровотоку (Vmin), максимальну лінійну швидкість кровотоку, усереднену за часом (Тмах); розраховували об'ємну швидкість кровотоку (Q). Для ворітної вени розраховували конгестивний індекс (СІ) за формулою:

СI = піR2 / Тамх (2.2.5)

- де (R - радіус судини (см), Тмах - максимальна лінійна швидкість кровотоку, усереднена за часом (див / с)).

Для інтегральної оцінки співвідношення кровотоку в ворітної і селезінкової венах використовувався ворітної-селезінковий венозний індекс (ВСВІ):

BCBІ = Qвв / Qcв (2.2.6)

- де Qвв - об'ємна швидкість кровотоку в ворітної вени (мл / хв), Qсв - об'ємна швидкість кровотоку в селезінкової вени (мл / хв).

Для оцінки кровотоку в артеріальних сосудаx розраховували пульсаційний індекс:

РІ= (Vmax- Vmin)/ Vmed (2.2.7)

-де Vmax - максимальна швидкість кровотоку, Vmin - мінімальна швидкість кровотоку, та Vmed - середня швидкість протягом серцевого циклу);

і індекс резистентності:

RI= (Vmax- Vmin)/ Vmax (2.2.8)

-де Vmax - максимальна швидкість кровотоку, Vmin - мінімальна швидкість кровотоку.

2.3 Статистична обробка результатів дослідження

Статистичну обробку результатів проводили за допомогою пакетів комп'ютерних програм "Excel 2010" (Microsoft), SPSS 19 для Windows. Кількісні змінні описували наступними параметрами: медіаною (Ме), 25-им і 75-им процентілями (Mе [Q1; Q2]); якісними ознаками - у вигляді частоти подій. Для визначення характеру розподілу отриманих даних використовували критерій Шапіро-Уілкі. Для визначення достовірності відмінностей при порівнянні двох незалежних вибірок використовували критерій Манна-Уїтні (U), залежних - критерій Вілкоксона (W). Частоту ознак в групах порівнювали за допомогою критерію ч2. Для визначення залежності між змінними проводили кореляційний аналіз з розрахунком коефіцієнта рангової кореляції Спірмена. При побудові прогностичних імовірнісних моделей використовували логістичний регресійний аналіз. Вірогідним для всіх використовуваних процедур статистичного аналізу вважали рівень значущості p <0,05.

Даний розділ викладений в публікаціях

1. Бабак О. Я., Лапшина Е. А. Лечебная тактика у пациентов с неалкогольной жировой болезнью печени с учетом уровня цитокератина-18 в плазме крови //Сучасна гастроентерологія. 2016. №. 2. С. 15-20.

2. Бабак О. Я., Лапшина К. А. Фактор росту фібробластів-21 в крові у хворих неалкогольною жировою хворобою печінки на тлі гіпертонічної хвороби //ScienceRise. 2016. Т. 4. №. 3 (21). С. 27-32.

3. Бабак О. Я., Лапшина К. А. Метаболічні зміни та малоінвазивна діагностика неалкогольного стеатогепатиту у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки на тлі гіпертонічної хвороби та ожиріння// Вісник Української медичної стоматологічної академії «Актуальні проблеми сучасної медицини».- Полтава.-2016.- Том 16, випуск 4(56) час. 2.57-60.

4. Лапшина К. А. Особливості портальної гемодинаміки у хворих на неалкогольний стеатогепатит, поєднаний з гіпертонічною хворобою //Український терапевтичний журнал. 2017. №. 2. С. 73-77.

5. Babak O. Y., Lapshyna, K. A., et al. Biomarkers usage in minimally invasive diagnosis of nonalcoholic steatohepatitis in nonalcoholic fatty liver disease patients //new armenian medical journal. 2017. Т. 11. №. 2. С. 46-51.

3. Результати власних досліджень

3.1 Антропометричні й метаболічні особливості пацієнтів основної групи

З огляду, на частоту поєднання НАЖХП та ГХ (до 70%), особливий інтерес, представляє вивчення антропометричних й метаболічних особливостей у пацієнтів з НАСГ в поєднанні із ГХ.

Антропомертричні показники хворих основної групи значно відрізнялись від показників практично здорових осіб (Табл. 3.1.1). Середні показники ІМТ хворих основної групи відповідали класу передожиріння, коли в групі контролю передожиріння визначалося лише у 30% (n=6).

Таблиця 3.1.1

Антропомертричні показники та характеристиа артеріального тису хворих НАЖХП та практично здорових осіб

Показник

Хворі НАЖХП (n=90)

Група контролю (n=20)

р

ІМТ, кг/м2

28,9 (26,8; 32,5)

25,35 (24,3; 27,6)

? 0,001

ОТ/ОС

1,06 (1,01;1,11)

0,89 (0,87;0,91)

? 0,001

САТ мм рт.ст.

140,0(130,0;150,0)

120,0(110,0;120,0)

? 0,001

ДАТ мм рт.ст.

90,0 (80,0;100,0)

70,0(70,0;70,0)

? 0,001

Відношення ОТ до ОС у хворих НАЖХП продемонструвало наявність абдомінального ожиріння у порівнянні із групою контролю, в якій індекс перевищував норму у 10% (n=2) випадків при наявності надлишкової ваги.

Середні рівні систолічного та діастолічного тиску в основній групі перевищували рівні групи контролю (140,0(130,0;150,0) та 90,0 (80,0;100,0) мм рт.ст. проти 120,0(110,0;120,0) та 70,0(70,0;70,0) мм рт.ст.) та відповідали першому ступеню артеріальної гіпертензії згідно класифікації ВООЗ (1999р.).

Порівняння показників функціонального стану печінки та маркерів її запалення у хворих основної групи та групи контролю представлено в Табл. 3.1.2.

Таблиця 3.1.2

Показники функціонального стану та маркери запалення печінки

Показник

Хворі НАЖХП (n=90)

Група контролю (n=20)

р

АсАТ, О/л

64,0

(54,7; 77,0)

24,5

(20,2; 29,2)

? 0,001

АлАт, О/л

78,0

(67,2; 91,2)

22,5

(17,0; 27,7)

? 0,001

ГГТП, О/л

64,5

(61,0; 72,0)

22,5

(18,0; 26,7)

? 0,001

ЛФ

1890

(1752; 2120)

1205

(990;1432)

? 0,001

Тимолова проба, одSH

2,4

(1,8; 3,2)

1,4

(0,74; 2,0)

? 0,001

Загальний білірубін, мкмоль/л

15,2

(12,6; 18,3)

9,1

(8,4; 9,3)

? 0,001

Отриманні нами данні, свідчать про підвищену ферментативну активність печінки у хворих НАЖХП, у 3,5 рази АлАТ, у 2,6 разів АсАТ та у 2,9 разів ГГТП у порівнянні із показниками практично здорових осіб. Запальні маркери печінки та загальний білірубін не перевищували загальноприйняту норму, алє достовірно відрізнялися між групами. Так медіана лужної фосфотази в основній групі склала 1890 Од, тимолової проби - 2,4 Од/SH проти 1205 Од та 1,4 Од/SH в групі контролю відповідно (р?0,001).

Загальновідомо, що наявність НАХЖП пов'язана із гіперліпілемією та метаболічним синдромом та ожирінням. В останні роки, з'явились дані, що підтверджують наявність порушення метаболізму ліпідів у хворих НАХЖП, що не мають ожиріння [28,251]. При порівнянні ліпідного профілю хворих основної групи та групи контролю, було виявлено достовірне підвищення показників ЗХ, ТГ, ХС ЛПНЩ, ХС ЛПДНЩ та зниження протиатерогенного показника ХС ЛПВЩ (р?0,001) (Табл.3.1.3). Коефіцієнт атерогенності основної групи перевищував показник майже здорових добровольців у 1,5 рази (р?0,001)[22]. Зміни всіх показників ліпідного профілю можна пояснити наявністю у обстежуваних нами хворих НАСГ та надлишкової ваги тіла.

Таблиця 3.1.3

Ліпідний профіль хворих НАЖХП у порівнянні із групою контролю

Показник

Хворі НАЖХП (n=90)

Група контролю (n=20)

р

ЗХ, ммоль/л

5,6 (5,1; 6,4)

4,3 (3,7; 4,7)

? 0,001

ТГ, ммоль/л

1,7 (1,4; 2,0)

0,8 (06;1,0)

? 0,001

ХС ЛПНЩ, ммоль/л

3,6 (3,1; 4,2)

2,3 (1,8; 2,7)

? 0,001

ХС ЛПДНЩ, ммоль/л

0,72 (0,59;0,84)

0,4 (0,3;0,52)

? 0,001

ХС ЛПВЩ, ммоль/л

0,69 (0,5; 0,9)

1,38 (1,2;1,5)

? 0,001

КА

3,2 (2,5; 4,2)

2,04 (1,5; 2,5)

? 0,001

Стан вуглеводного обміну у хворих НАСГ виявив гіперінсулінемію у порівнянні із групою контролю, та, як наслідок, інсулінорезистентність (Табл. 3.1.4).

Таблиця 3.1.4

Показники вуглеводного обміну у обстежуваних хворих

Показник

Хворі НАЖХП (n=90)

Група контролю (n=20)

р

Глюкоза, ммоль/л

5,5 (5,2; 5,7)

4,47

(4,1; 4,97)

? 0,001

Інсулін, Од/л

24,4

(22,4; 25,7)

13,4

(11,6; 17,1)

? 0,001

НОМА-індекс

5,9 (5,4; 6,3)

2,7 (2,1; 3,4)

? 0,001

Між собою достовірно відрізнялися всі показники, але підвищення рівня глюкози натщесерце вище норми не відбувалося, а рівні інсуліну та НОМА-індексу у 2 та більше разів перевищували результати отримані в групі контролю.

При порівнянні антропометричних та метаболічних показників між підгрупами у хворих із НАСГ та при його поєднанні із ГХ були виявлені наступні достовірні відмінності (Табл. 3.1.5):

Таблиця 3.1.5

Антропомертричні показники та характеристиа артеріального тису хворих основної групи та групи порівняння

Показник

Основна група

НАЖХП та ГХ

(n=60)

Група порівняння

НАЖХП

(n=30)

р

ІМТ, кг/м2

29,9 (28,2; 32,6)

26,9 (24,8; 28,9)

? 0,001

ОТ/ОС

1,07 (1,02;1,12)

1,02

(0,98; 1,06)

? 0,001

САТ мм рт.ст.

150,0(140,0;160,0)

130,0 (120,0;140,0)

? 0,001

ДАТ мм рт.ст.

90,0 (90,0;100,0)

80,0 (77,5;82,5)

? 0,001

За наявністю ГХ у хворих НАЖХП антропометричні показники ІМТ та співвідношення ОТ/ОС виялялися вищими ніж у хворих із ізольованою патологією та підтвержували наявність надлишкової ваги тіла та схильності до абдомінального ожиріння в основній групі. У хворих НАЖХП із супутньою ГХ достовірно вищі ІМТ (29,9(28,2;32,6) кг/м2 проти 26,9 (24,8; 28,9) кг/м2 в групі хворих НАЖХП) та співвідношення ОТ до ОС - 1,07 (1,02;1,12) при поєднанні НАЖХП та ГХ і 1,02(0,98; 1,06) (р=0,001) при ізольованому. Рівні артеріального тиску за классифікацією ВООЗ (1994 р.) продемонстрували наявність в групі НАЖХП високих нормальних рівнів АТ (130,0 (120,0;140,0) та 80,0 (77,5;82,5) мм рт. ст.), коли в группі хворих НАЖХП на тлі ГХ середні рівні АТ відповідали першій ступені АГ (150,0(140,0;160,0) та 90,0 (90,0;100,0) мм рт.ст.)[30,31].

Табл. 3.1.6

Метаболічні відмінності хворих основної групи та групи порівняння

Показник

Основна група (n=60)

Група порівняння (n=30)

р

АлАТ, Од/л

82,8 (67,5; 93,6)

72,0 (60,7; 84,5)

0,03

АсАТ, Од/л

69,0 (56,2; 78,0)

57,5 (48,5; 66,7)

0,007

ГГТП, О/л

66,0

(62,0; 72,0)

63,0

(59,7; 70,5)

? 0,05

ЛФ

1870

(1737; 2100)

1910

(1745;2127)

? 0,05

Тимолова проба, одSH

2,4

(1,8; 3,1)

2,1

(1,7; 3,5)

? 0,05

Загальний білірубін, мкмоль/л

15,6

(12,8; 19,4)

14,2

(12,4; 17,2)

? 0,05

ЗХ, ммоль/л

5,8 (5,2; 6,5)

5,4 (5,0; 6,2)

? 0,05

ТГ, ммоль/л

1,73 (1,49; 2,10)

1,55 (1,3;1,75)

0,02

ХС ЛПНЩ, ммоль/л

3,6 (3,3; 4,2)

3,3 (3,0; 3,9)

? 0,05

ХС ЛПДНЩ, ммоль/л

0,72 (0,57;0,87)

0,7 (0,60;0,80)

? 0,05

ХС ЛПВЩ, ммоль/л

0,69 (0,55; 0,9)

0,59 (0,38;0,8)

? 0,05

КА

3,3 (2,8; 4,2)

3,1 (2,2; 4,0)

? 0,05

Глюкоза, ммоль/л

5,5 (5,2; 5,7)

5,4

(5,1; 5,6)

? 0,05

Інсулін, МОд/л

24,7 (23,4; 26,3)

22,7 (21,2; 25,4)

0,002

НОМА-IR

6,06 (5,5;6,3)

5,47 (5,0; 6,03)

0,001

Достовірні відмінності виявили більш виражене порушення ферментативної активності печінки - АсАТ у хворих основної групи, 69,0 (56,2; 78,0) Од/л проти 57,5 (48,5; 66,7) Од/л у хворих групи порівняння (р?0,007) та АлАТ - 82,8 (67,5; 93,6) Од/л при поєднаній патології та 72,0 (60,7; 84,5) Од/л при ізольованій НАЖХП. Можна припустити, що наявність ГХ посилює ферментативну активність печінки, що робить її більш вразливою до пошкоджень, а отже й до розвитку фіброзу. Ліпідний профіль хворих на НАЖХП на тлі ГХ продемонстрував гіпертригліцерідемію. Ці обставини створюють передумови для накопичення надлишкового жиру в печінці та зміни її ферментативної активності, появі запалення, сприяє прогресуванню стеатоза у НАЖХП. Порівняння показників вуглеводного профілю, виявило достовірно вищі рівні інсуліну, у хворих основної групи ніж в групі порівняння, та вищій рівень інсулінорезистентності - показник НОМА-індекс у хворих НАЖХП на тлі ГХ склав 6,06 (5,5;6,3), проти 5,47 (5,0; 6,03) в групі хворих НАЖХП (р?0,001). Більш виражена інсулінорезистентність у пацієнтів при поєднаному перебігу НАЖХП та ГХ також зумовлює формування гіпертригліцеридемії при збереженні гіперінсулінемії.

3.2 Неінвазивні маркери фіброзу печінки у хворих на НАЖХП та їх взаємозв'язок із вивчаємими показниками

3.2.1 Залежність показників функціонального стану печінки, ліпідного та вуглеводного обмінів від стадії фіброзу печінки у хворих НАЖХП

Залучені до дослідження хворі на НАЖХП були обстежені тестом Фібромакс, який пройшов офіційну валідацію та рекомендований в якості альтернативного методу дослідження біопсії печінки. Загальна характеристика та метаболічні показники хворих НАЖХП представлені в Таблиці 3.2.1

Таблиця 3.2.1

Загальна характеристика хворих, які обстежені на Фібромакс тест

Показник

Кіл-ть хворих

Стадія ФП за даними Фібротесту

F0

F1

F2- F3

Абсолютна кіл-ть пацієнтів

90(100%)

14(15,6%)

25(27,8%)

51(56,6%)

Кіл-ть чоловіків (%)

47(52,2%)

8(8,9%)

15(16,7%)

24(26,6%)

Кіл-ть жінок (%)

43 (47,8%)

6(6,7%)

10(11,1%)

27(30%)

В обстежуваних хворих, залучених до дослідження, були наявні стадії фіброзу печінки, що за міжнародною шкалою Metavir відповідають значенням F0, F1, F2-3. За половою ознакою розподіл хворих, що пройшли фібротест склав 52,2% чоловіків та 47,8% жінок, співставні за віком та ІМТ. Стадія фіброзу F4 виявлена не була. У процентному співвідношенні розподіл по стадіям ФП показав, що 15,6% обстежених хворих мали стадію F0, 27,8% - F1 ще 56,6% хворих мали ФП стадію F2-3.

Таблиця 3.2.2

Характеристика метаболічних показників хворих на НАЖХП, обстежених на Фібромакс тест

Показник

Стадія ФП за даними Фібротесту

Р

F0

F1

F2-3

АсАТ, Од/л

54,0 (45,2;57,3)

56,5

(52,2;63,2)

76,5

(70,2;87,0)

р1?0,05

р2=0,001

р3=0,001

АлАт, Од/л

64,8 (54,3;68,7)

67,8

(62,7;75,9)

91,8

(84,3; 104,4)

р1?0,05

р2=0,001

р3=0,001

ХС ЛПВЩ, ммоль/л

0,85 (0,76;0,94)

0,63

(0,43;0,68)

0,71

(0,59;0,9)

р1=0,04

р2?0,05

р3=0,02

Тромбоцити,

109, г/л

214,0

(213,5;247,0)

196,4

(182,2;212,9)

180,5

(167,2;191,0)

р1?0,05

р2 ?0,05

р3=0,02

Примітка: р1 ? 0,05 - статистично значущі відмінності між показниками хворих, що мають стадію ФП F0 та F1; р2 ?0,05 - статистично значущі відмінності між показниками хворих, що мають стадію ФП F0 та F2-3; р3 ?0,05 - статистично значущі відмінності між показниками хворих, що мають стадію ФП F1 та F2-3 .

При аналізі ферментативної активності печінки в залежності від наявної стадії ФП було виявлене її зростання із підвищенням стадії фіброзу. При цьому, при порівнянні показників АсАТ та АлАТ хворих із стадією фіброзу F0 достовірно вищі значення продемонстрували групи хворих із стадією F2-3, та між групами F1 та F2-32?0,05, р3?0,05), коли порівняння результатів хворих із стадією фіброзу F0 із групою F1 виявило тільки тенденцію до зростання активності запального процесу у печінці. Отримані результати в залежності від стадій фіброзу за такими показниками як ЛФ, тимолова проба та загального білірубіну виявились неспецифічними та достовірних відмінностей виявлено не було.

Схожі результати були отримані при оцінці ліпідного профілю - де показник ХС ЛПВЩ зростав із підвищенням стадії ФП при порівнянні в групах з різними стадіями фіброзу між собою окрім порівняння груп стадій F0 та F2-3. Також зростання показників при порівнянні групи F1 та F2-3 було виявлено за рівнем тромбоцитів, які були достовірно вищі (р?0,05). За показниками вуглеводного профілю також достовірної різниці між групами виявлено не було.

Аналіз розподілу співвідношення стадій фіброзу печінки у хворих групи порівняння виявив, що переважна кількість хворих має стадії F1 та F2-3, а саме 80%. Згідно до результатів тесту загальні результати були розподілені наступним чином - 0 стадія фіброзу виявлена у 20% хворих НАЖХП, F1 -30% та F2-3 - у 50% хворих (Рис 3.2.1).

Рис. 3.2.1 Розподіл між ступенями фіброзу печінки у хворих групи порівняння

У хворих основної групи розподіл між стадіями ФП виявив меншу кількість пацієнтів із стадію F0 - у 13% хворих, та F1 - 27% за рахунок збільшення хворих із стадіями F2-3 - 60% (Рис.3.2.2).

Рис. 3.2.2 Розподіл між стадіями фіброзу печінки у хворих основної групи

Всі хворі на НАЖХП у поєднанні із ГХ, за результатами тесту Фібромакс, мали стеатоз печінки, ступені якого варіювали від S0 до S3. Розподіл хворих в залежності від ступеню стеатозу та стадії фіброзу представлені в Таблиці 3.2.3

Табл. 3.2.3

Ступінь стеатозу печінки у хворих основної групи в залежності від стадії фіброзу печінки за тестом Фібромакс

Ступінь стеатоза

N=60

Стадія ФП Metavir

Абс.

%

F0

F1

F2-3

Абс.

%

Абс.

%

Абс

%

S0

3

5

1

1,66

-

-

2

3,33

S1

20

33,3

6

10

6

10

8

13,33

S2

24

40

1

1,66

7

11,6

16

26,66

S3

13

21,7

-

-

3

5

10

20

Всього

60

100

8

13,32

16

26,6

36

60

Також було проаналізовано ступінь активності за допомогою іншого показника, що входить до тесту Фібромакс - Actitest (Табл. 3.2.4).

Табл. 3.2.4

Ступінь активності запального процесу печінки за Actitest у хворих основної групи в залежності від стадії фіброзу печінки за тестом Фібромакс

Ступінь активності запалення

N=60

Стадія ФП Metavir

Абс.

%

F0

F1

F2-3

Абс.

%

Абс.

%

Абс

%

А0

-

-

-

-

-

-

-

-

А0-1

15

25

8

13,33

5

8,33

2

3,33

А1-2

33

55

-

-

11

18,3

22

36,7

А2-3

12

20

-

-

-

-

12

20

Всього

60

100

8

13,33

16

26,66

36

60

Активність запального процесу у хворих основної групи мала пряму позитивну залежність від стадії фіброзу печінки. Хворі із стадією ФП F0 мали ступінь активності А0-1, стадій F1 - відповідали ступеню активності А0-1 і А1-2, та хворі із стадією фіброзу F2-3 мали ступені активності від А0-1 до з преважною більшістю із стадією А1-2 - 36,7% та А2-3, що була діагностована в 20 % хворих. Коефіцієнт кореляції Спірмена між цими показниками склав r=0,72, що відповідає прямому сильному зв'язку.

3.2.2 Особливості портального кровотоку у хворих на неалкогольну жирову хворобу печінки та його взаємозв'язок із вивчаємими показниками

Різні дослідження, проведені для оцінки судинного статусу печінки показали, що зі збільшенням тяжкості НАЖХП відбуваються істотні зміни в гемодинаміці, які можуть визначати прогноз захворювання.

Показники портального венозного кровотоку у хворих НАЖХП представлені в таблиці 3.2.5.

Таблиця 3.2.5

Показники портального венозного кровотоку у хворих НАЖХП

Показник

Хворі НАЖХП (n=90)

Група контролю (n=20)

р

D v. portae (mm)

12,3

(11,1; 12,8)

10,2

(9,5; 10,8)

? 0,001

Vmax, v. portae (см/с)

26,4

(25,7; 27,1)

32,8

(32,0; 33,7)

? 0,001

Vmin, v. portae (см/с)

20,5

(19,8; 21,3)

21,4

(20,5; 22,5)

? 0,05

TAMX v. portae (см/с)

24,6

(24,4; 25,3)

27,3

(...


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.