Главная Коллекция "Revolution" Медицина Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності та профілактика ускладнень у жінок, хворих на пієлонефрит

Клініко-лабораторна оцінка перебігу вагітності та профілактика ускладнень у жінок, хворих на пієлонефрит

Дослідження особливостей морфофункціональних змін у плаценті породіль із загостренням хронічного та з гестаційним пієлонефритом. Визначення їх перинатальних наслідків. Розробка патогенетично обґрунтованого підходу для профілактики і лікування хворих.

Рубрика Медицина
Вид диссертация
Язык украинский
Дата добавления 23.06.2018
Размер файла 5,0 M
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Методика карбогентерапії - утримання вуглекислого газу в організмі за допомогою тренажера ТДІ-01. Цей пристрій є приладом для формування гіперкапнічної газової суміші. Завдяки принципу «зворотного дихання» прилад дає змогу утримувати власний вуглекислий газ. Досить 1 раз на добу на 30 хвилин піднімати рівень вуглекислого газу до оптимального, щоб дихальний центр почав перебудовувати дихання до поступового відновлення газообміну (Рис. 5.1.1.).

Перший сеанс проводився після пробудження, натщесерце. Другий сеанс - в інтервалі з 18 до 20 годин, до їжі або через 2-3 години після їжі. Дихання здійснювалось тільки через рот. Вдих неглибокий, видих рівномірний, повільний, між вдихом і видихом - невелика затримка (не більш, ніж на 5 сек.). Сеанси проводились на протязі тижня.

Рис. 5.1.1. Використання тренажера ТДІ-01 для регульованих дихальних тренувань методом карбогентерапії

Від рівня ендогенного (метаболічного) вуглекислого газу прямо залежать такі найважливіші для збереження гомеокінезу параметри, як тонус судин, ступінь деоксигенації оксигемоглобіну, засвоєння клітинами тканин кисню, ступінь відповідності процесів обміну речовин і енергії нормам, ємність буферної системи крові [151].

Доведено, що вплив вуглекислого газу має нормалізуючу дію на ліпідний спектр крові, ендотелій судин нирок, ангіогенез у плаценті і біологічну активність тканини плаценти, відновлює імунокомпетентні клітини та синтез таких біоактивних речовин, як фактори росту, гормони, ферменти, макроергічні сполуки (рис. 5.1.2).

Статистичний аналіз даних було проведено за допомогою пакета прикладних статистичних програм BMDP, орієнтованих на аналіз біомедичних даних. На етапі первинної статистичної обробки для контролю якості вихідної інформації, проведення необхідних перетворень було застосовано програму ВМDPID, за допомогою якої вироблялися підрахунок частот різних значень змінних і побудова відповідних гістерограм для різних спостережень. Для пошуку й відбору ознак, інформативних відносно досліджуваних гіпотез використано критерій Стьюдента для зв'язаних вибірок, у програмі BMDP4F. Для перевірки гіпотези про нормальний розподіл було застасовано критерій ч2 Пірсона. Достовірність розходження між середніми значеннями ознак (р) виявляли для рівнів значимості 0,05; 0,01 і 0,001.

Розділ 3. ОСОБЛИВОСТІ ІМУНОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ, ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ТРАНСАМІДИНАЗИ ТА ЕНДОТЕЛІЮ У ВАГІТНИХ З ПІЄЛОНЕФРИТОМ

3.1 Особливості імунологічного статусу в жінок, хворих на пієлонефрит

Під час вагітності між організмами матері та плода виникають складні стосунки, покладені в основі формування єдиної функціональної системи мати-плацента-плід. Процеси взаємодії між організмом матері та плодово-плацентарним комплексом, міцно закріплені в еволюції гомеостатичних реакцій, таких як ендокринні, нервово-рефлекторні, гемодинамічні, імунологічні й інші, що забезпечують репродуктивну функцію [40, 135].

Вагітність чинить сильний «стресорний» вплив на організм жінки, змінюючи широкий спектр показників фізіологічного стану організму, у тому числі в імунологічній сфері [31, 41]. Особливий інтерес становить вивчення стану імунного статусу вагітних із загостренням ХП, при якому вагітність ускладнюється анемією у зв'язку з тим, що в патогенезі цієї патології чітко простежується імунний компонент. Однак діагностичні можливості імунологічних змін системи мати-плацента-плід при цьому захворюванні цілком не використані. У літературі відсутні дані з цієї проблеми, що стало підставою для проведення дослідження.

Імунологічне обстеження вагітних із пієлонефритом виявило певні відхилення від характерного для здорових вагітних імунного статусу (табл. 3.1.1). Як видно, ці зміни виявлялися по-різному залежно від форми пієлонефриту. При загостренні ХП відзначене достовірне (р <0,05) збільшення кількості лейкоцитів, при ГП цей показник майже не змінювався (7,4 ± 0,5 - при загостренні ХП; 6,6 ± 0,4 - при ГП і 6,7 ± 0,5 - у контрольній групі).

Таблиця 3.1.1

Показники клітинного імунітету обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (п = 30)

Лейкоцити х 109

7,4 ± 0,5*

6,6 ± 0,4

6,7 ± 0,5

Лімфоцити х 109

2,1 ± 0,05*

1,8 ± 0,07*

1,9 ± 0,07

%

28,4 ± 0,6*

26,9 ± 0,5*

27,4 ± 0,3

Популяції та субпопуляції лімфоцитів

СDЗ+ х 109

1,2 ± 0,03

0,8 ± 0,03*

1,0 ± 0,03

%

58,9 ± 1,9

53,8 ± 1,7

57,1 ± 2,3

СD4+ х 109

0,63 ± 0,02*

0,47 ± 0,01

0,50 ± 0,02

%

29,1 ± 1,5

28,7 ± 1,4

29,3 ± 1,6

СD8+ х 109

0,25 ± 0,07**

0,29 ± 0,03*

0,47 ± 0,02

%

23,4 ± 1,2

24,6 ± 1,1

26,8 ± 1,3

СD16+ х 109

0,14 ± 0,04*

0,12 ± 0,03**

0,17 ± 0,02

%

7,2 ± 1,1

8,3 ± 1,2

9,7 ± 1,2

СD22+ х 109

0,10 ± 0,04*

0,14 ± 0,02

0,16 ± 0,03

%

5,8 ± 0,3

6,3 ± 0,4

7,8 ± 0,4

ІРІ

1,7 ± 0,02**

1,5 ± 0,03*

1,1 ± 0,05

Т/В х 109

7,0 ± 0,1*

5,7 ± 0,2*

6,3 ± 0,1

%

8,9 ± 0,2

8,3 ± 0,1

7,3 ± 0,2

Примітка: * - достовірна різниця (р <0,05) порівняно з контрольною групою; ** - достовірна різниця (р <0,05) порівняно з даними І групи.

Абсолютна кількість лімфоцитів при загостренні ХП порівняно з фізіологічною вагітністю була дещо підвищена, при гестаційному - знижена.

В I групі відзначалося збільшення активності Т-системи імунітету переважно за рахунок абсолютного вмісту СD4+ (0,63 ± 0,02 - при загостренні ХП і 0,50 ± 0,02 -у контрольній групі). При оцінюванні субпопуляційного складу Т-клітин привертало увагу зниження концентрації клітин Т-супресорного ряду - СD8+, найбільш виражене в I групі (23,4 ± 1,2 - при загостренні; 24,6 ± 1,1 - при ГП, 26,8 ± 1,3 - у контролі) і за рахунок цього вірогідно збільшувався ІРІ (1,7 ± 0,02; 1,5 ± 0,03; у контролі - 1,1 ± 0,05 відповідно, р <0,05).

Активність природних кілерів (СВ16+) було вірогідно зниженою, як у І, так і в II групі (р <0,05) порівнянно з фізіологічною вагітністю. Звертало на себе увагу те, що активність природних кілерів була знижена у вагітних із хронічним латентним пієлонефритом більшою мірою, ніж у хворих з загостренням ХП (0,14 ± 0,04 - при загостренні ХП, 0,12 ± 0,03 (СD16+х109) - при ГП, 0,17 + 0,02 (СD16+х109) - у контрольній групі, р <0,05). Можна припустити, що як при ГП, так і при загостренні ХП, мав місце викид у периферичну кров незрілих, функціонально неповноцінних природних кілерів.

Серед інших змін слід зазначити збільшення в жінок I групи співвідношення Т/В лімфоцитів, що, імовірно, стало наслідком не тільки зміни вмісту Т-лімфоцитів (СDЗ+), але й зниженням концентрації В-лімфоцитів (СD22+). Також зафіксовано відсоткове збільшення Т/В-лімфоцитів при ГП за рахунок зниження як СDЗ+, так і СD22+, що підтверджує інформативність цього показника при вагітності. У результаті проведеного дослідження виявлено значне зниження абсолютної кількості CD22+ у пацієнток 1 групи (0,10 ± 0,04 - у I групі та 0,16 ± 0,03 - у контролі, р <0,05).

Одже, отримано неоднозначні дані про стан клітинного імунітету у вагітних із ГП, інтерпретація яких пов'язана з певними труднощами.

Однак ми встановили, що в усіх вагітних із пієлонефритом, наявні зміни клітинного імунітету. Зокрема, в I групі зафіксовано: збільшення абсолютної та відносної кількості лімфоцитів, популяції Т-клітин (CD3+), виражене зниження концентрації Т-супресорів (CD8+) і зниження природних кілерів (CD16+), а також В-клітин (CD22+), збільшення ІРІ. В II групі відзначено істотне пригнічення активності факторів імунітету, що виражалося в зниженні Т-клітин (CD3+), значному зменщенні концентрації Т-супресорів (CD8+), природних кілерів (CD16+) і зниженні В-клітин (CD22+), а також підвищенні імунорегуляторного індексу. При цьому слід зазначити два важливих моменти. По-перше, незважаючи на зниження вмісту Т-супресорів (CD8+), особливо виражене при загостренні ХП, ступінь зниження показника порівнянно з контролем склав 1,9 раза. Водночас, у групі жінок із ГП вираженість зміни була 1,6 раза. По-друге, при ГП концентрація природних кілерів (CD16+) в 1,4 раза нижча, ніж при фізіологічній вагітності (0,12 + 0,03 і 0,17 + 0,02, відповідно), при загостренні ХП CD16+ було в 1,2 раза нижчим, ніж у контролі (0,14 + 0,04 і 0,17 + 0,02, відповідно, р <0,05).

Загострення ХП істотно позначалось і на стані показників гуморального імунітету. Здійснений аналіз вмісту Іg класу А, М і G у сироватці крові в обстежених вагітних наведено в табл. 3.1.2. Як видно, концентрація IgМ при загостренні ХП була підвищена, при ГП дещо знижена (ІgМ - 1,63 ± 0,02 г/л - при загостренні ХП, 0,96 + 0,03г/л - при ГП і 1,18 ± 0,05 г/л - у контролі). Підвищення рівня ІgМ у I групі обстежених вказує на наявність стимуляції інфекційними антигенами імунної системи пацієнток. Рівні ІgА, і особливо ІgG були різко знижені в обох групах (IgА - 1,05 ± 0,04 г/л - у I групі; 1,29 + 0,02 г/л - у ІІ групі, і 1,58 ± 0,06 г/л - у контролі, р <0,05; IgG - 9,28 ± 0,4 г/л - у І групі, 11,06 + 0,3 г/л - у II групі і 16,97 + 0,4 г/л - у контролі, р <0,05), що, очевидно, пов'язано з надлишковою стимуляцією імунної системи і як наслідок - з виснаженням реактивності гуморальної ланки загального імунітету.

Для більш об'єктивної оцінки концентрації Іg як при фізіологічній вагітності, так і при патологічній, обчислено ІГІ, що характеризує співвідношення двох провідних класів Іg у сироватці (IgG та IGM) і, як указують деякі автори [153, 184], може бути використаний для ідентифікації особливостей зміни стану гуморальної ланки імунітету. Так, в контрольній групі відзначалося майже дворазове збільшення ІГІ, яке свідчить про зсув продукції Іg убік IgG, що відіграє важливу роль у забезпеченні нормального розвитку вагітності, оскільки саме цей Іg проходить транс- плацентарний бар'єр, забезпечуючи антиінфекційний захист плода [153].

Таблиця 3.1.2

Показники гуморального імунітету обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

IgА, г/л

1,05 + 0,04**

1,29 + 0,02*

1,58 + 0,06

Ig М, г/л

1,63 + 0,02

0,96 + 0,03

1,18 + 0,05

Ig G, г/л

9,28 ± 0,4**

11,06 + 0,3*

16,97 + 0,4

ІГІ

9,29 ± 0,4*

11,52 ± 0,6*

15,6 + 0,8

ЦІК, од/мл

99,8 ± 1,4**

90,5 + 1,6*

73,2 + 1,5

Комплемент, од.

40,3 + 1,6**

42,9 ± 1,8*

45,1 ± 1,4

Примітка: * - достовірна різниця (р <0,05) порівняно з контрольною групою; ** - достовірна різниця (р <0,05) у порівняно з даними І групи; ІГІ - (IgG/IgМ).

У всіх вагітних із пієлонефритом цей показник був нижчий у порівнянно з контролем (ІГІ - 9,29 ± 0,4 - у І групі, 11,52 ± 0,6 - у II групі і 15,6 ± 0,8 - у контролі, р <0,05).

Результати проведеного дослідження показали збільшення ЦІК у всіх вагітних основної групи. Збільшення ЦІК у вагітних із ГП було в 1,2 раза в порівнянно з контролем (р <0,05). При загостренні ХП збільшення ЦІК відзначене в 1,4 раза порівнянно з контрольною групою (р <0,05). Закономірним було і зниження кількості комплементу у вагітних із ХП, більш виражене при загостренні захворювання (40,3 + 1,6 од. - у І групі, 42,9 ± 1,8 од.- у II групі і 45,1 ± 1,4 од.- у контролі, р <0,05). Наші дані збігаються з результатами більшості робіт, у яких вивчено закономірності взаємодії процесів ЦІК формування і зміни концентрації комплементу. Крім того, вони відповідають і наявним даним щодо цієї взаємодії при іншій патології [41, 72].

Проведені дослідження показали, що механізм імунних взаємодій при вагітності, який має навіть фізіологічний перебіг, досить складний, тим більше при різній патології вагітності, обумовленій розбалансуванням такого роду взаємодії. Звідси стає очевидним, що залежно від етіологічних чинників можуть по-різному змінюватися показники, які характеризують імунну систему. Однак, не виключено, що певний ступінь інфікування при ХП саме й призводить до дисфункції імунної системи при загостренні ХП та пригніченні активності факторів імунітету за умови ГП.

Цитокіни є інформаційними молекулами, які адаптують захисні механізми для підтримки гомеостазу організму вагітної жінки [74, 195]. Стан цитокінів у периферійній крові подано в табл. 3.1.3.

Для оцінки ступеня активності запального процесу в нирках усім обстеженим визначали вміст інтерлейкінів ІЛ-1б, ІЛ-1в, ІЛ-8, TNF. У вагітних І групи спостерігалося достовірне підвищення рівня всіх цитокінів порівняно зі здоровими вагітними. Відзначалося підвищення концентрації ІЛ-1б у 8 разів у периферійній крові (до 96 ±7 пг/мл; р <0,001), TNFб майже у 70 разів (до 1127,1 ± 141,0 пг/мл; р <0,001) ІЛ - 8 у 1,5 разів (р <0,05), а показник прозапального інтерлейкіну ІЛ-1в дещо збільшувався (до 11,0 ± 2,0 пг/мл) порівняно з контрольною групою (8,0 ± 2,0 пг/мл), але не мав достовірних відмінностей, р >0,05 (табл. 3.1.3).

У вагітних II групи показники досліджуваних цитокінів теж збільшені, порівнянно з контрольною групою, але за абсолютними величинами були значно меншими, ніж у вагітних із загостренням ХП, а показник у периферичній крові ІЛ-8 був у 2 рази меншим (54,1 ± 7,2 пг/мл), ніж у групі здорових жінок (98,0 ± 6,0 пг/мл), р <0,01 (табл. 3.1.3.). Показник прозапального інтерлейкіну ІЛ-1в дещо зменшувався (до 7,0 ± 2,0 пг/мл) порівняно з контрольною групою (8,1 ± 2,2 пг/мл), та також не мав достовірних відмінностей з нею (р >0,05). Високий рівень ІЛ-1б й TNFб у периферичній крові вагітних основної групи відбиває ступінь підвищеного антигенного навантаження, що призводить до збільшення проникності гематоенцефалічного бар'єра й може відігравати певну роль у патогенезі перинатального ураження центральної нервової системи новонароджених [49, 124].

Таблиця 3.1.3

Концентрація цитокінів (пкг/мл) у периферичній крові в обстежених вагітних у третьому триместрі гестації (М ±m)

Цитокіни

(пг/мл)

Групи обстежених вагітних

І група (n = 64)

ІІ група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

ІЛ-1б

96,0 ± 7,0***

26,0 ± 4,1*

12,3 ± 3,1

ІЛ-1в

11,0 ± 2,0

7,0 ± 2,0

8,1 ± 2,2

ІЛ-8

155,1 ± 11,2**

54,1 ± 7,2**

98,0 ± 6,0

TNF

1127,1 ± 141,0***

92,0 ± 16,0***

16,0 ± 3,0

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Отже, відповідно до наших поглядів, пієлонефрит при вагітності супроводжується полісистемними порушеннями, а ключовими механізмами в їхньому розвитку є порушення імунологічної реактивності матері й дисбаланс цитокінів. На підставі отриманих результатів імунологічного дослідження можна зробити такі висновки: кардинальними ознаками негативного впливу цитокинів на фетоплацентарний комплекс при пієлонефриті вагітних є значне підвищення вмісту ІЛ-1б, ІЛ-8 й TNFб у материнській крові. Виявлені порушення у вагітних з пієлонефритом дають змогу припустити в цих хворих зміни процесів ангіо- і васкулогенеза, що призводить до дисфункції ендотелію, розвитку імунного запалення та сприяє виникненню васкулопатій, причому, у вагітних з загостренням ХП ці ускладнення мають більш виразну дію, ніж у вагітних із ГП [33, 47].

3.2 Функціональна активність трансамідинази, факторів ендотеліальної дисфункції при загостренні хронічного пієлонефриту вагітних та при гестаційному пієлонефриті

Перебіг вагітності за наявності пієлонефриту характеризується високою частотою виникнення ПД [27]. Згідно із сучасними уявленнями, провідне значення в розвитку дисфункції плаценти відіграють патологічні зміни в системі гемостазу і розладу ендотеліальних клітин, що призводить до змін матково-плацентарного кровотоку, проникності плаценти, порушення стану плода [55]. При пієлонефриті ділянки плацентарних судин, які зберегли ендотеліальні і гладком'язові елементи, стають мішенню для дії медіаторів і ендотоксинів, які циркулюють у крові, що спричиняє пошкодження ендотелію [72].

Одним із факторів регуляції тонусу плацентарних судин є стан ендотелію, а саме ендотеліальної продукції вазоконстрикторних і вазоділятаторних факторів. Вираженість клінічних проявів ПД корегує з порушенням продукції факторів, що забезпечують ділятацію плацентарних судин (оксид азоту) [84]. Тому для удосконалення тактики прогнозування виникнення ПД у жінок з пієлонефритом на ранніх етапах вагітності необхідно вивчити особливості умісту вазоконстрикторних і вазоділятаторних факторів, що продукуються ендотелієм. Важливим видається також вивчення особливостей вмісту VEGF, який забезпечує проліферацію ендотеліоцитів у вагітної жінки, плода та плаценти [111].

Результати визначення рівня трансамідинази та ендотеліального фактора росту судин у крові обстежених жінок представлені в табл. 3.2.1. Як видно з отриманих даних, у контрольній групі вагітних трансамідиназу не виявлено, що свідчить про відсутність у здорових вагітних деструктивного процесу в нирковій тканині. В I групі вагітних середній показник трансамідинази дорівнював 2,33 ± 0,11 і був значно вищим, ніж у вагітних II групи (0,68 ± 0,01), що вказує на значно підвищений ризик патологічного ушкодження ниркової тканини та змінення функції мембран нефроцитів порівнянно з ІІ групою.

Таблиця 3.2.1

Показники активності трансамідинази, s-NO та VEGF у крові обстежених жінок

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

Трансамідиназа (ммоль/л)

2,33 ± 0,11

0,68 ± 0,01

Не виявлено

VEGF (мкг/мл)

748,2 ± 0,53***

526,1 ± 20,1

558,4 ± 22,1

s-NO (мкмоль/мл)

0,27 ± 0,02**

0,42 ± 0,01

0,48 ± 0,03

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Для профілактики розвитку деструктивного процесу в нирковій тканині запропоновано метод зменшення концентрації трансамідинази шляхом призначення сорбентів, що виводять цей фермент з організму вагітної.

Рівень s-NO у вагітних I групи був достовірно зменшеним (р < 0,01) порівняно з контрольною групою, що є свідченням незначного дисбалансу вазодилятаторів і підтверджує наявність хронічного вазоспазму та тканинної гіпоксії. Можливою причиною низької продукції s-NO при загостренні ХП є дефіцит субстрату для NO-синтаз - L-аргініну та підвищена концентрація ендогенного інгібітору NO-синтаз - асиметричного діметіларгініна [18]. У вагітних II групи концентрація s-NO не відрізнялася від рівня контрольної групи жінок, тобто, можна говорити лише про незначні зсуви між вазоконстрикторними та вазоділятаторними факторами. Крім цього, у вагітних з загостренням ХП знижена біодоступність NO внаслідок оксидативного стресу та утворення пероксинітриту [49]. Надходження кисню до плода знижується, трофобласт компенсує власні метаболічні потреби за рахунок збільшення площі капілярної мережі плодової частини плаценти, що стає можливим завдяки підвищеній продукції VEGF, що спостерігалось у вагітних I групи.

У вагітних II групи вміст VEGF практично не відрізнявся від рівня цього показника в контрольній групі, що свідчить про відсутність порушень продукції VEGF та мінімальні зміни у функціональному стані ниркового та судинного ендотелію. У вагітних I групи продукція VEGF достовірно відрізнялася від показників контрольної групи (р < 0,001). Збільшення VEGF - це компенсаторна реакція, пов'язана зі збільшенням площі капілярної мережі завдяки дії патологічного фактора.

ЕТ-1 - вазоконстрикторний пептид, що утворюється ендотеліоцитами й субендотеліальними структурами, бере участь у ремоделюванні кровоносних судин, підвищує продукцію цитокінів і знижує матково-плацентарний кровоток [50]. Рівень цГМФ можна розуміти як маркер активності ЕФР, що оцінюється непрямим методом за вмістом цГМФ [64]. Ендотеліальна дисфункція призводить до розвитку ПД та іншої акушерської патології [58]. Можна припустити, що ЕТ-1, маючи констрикторну дію, бере участь у процесах пригнічення ангіогенеза в плаценті, що обумовлює плацентарну й ендотеліальну дисфункцію у вагітних з пієлонефритом [106]. Дослідження цих механізмів може бути істотним для прогнозування розвитку такої патології з метою її запобігання та з'ясування клінічних особливостей прояви ПД у вагітних із пієлонефритом.

При фізіологічному перебігу вагітності зі збільшенням терміну гестації концентрація ЕТ-1 прогресивно знижувалась з 1,31 ± 0,17 на 18-24 тиждень до 0,60 ± 0,14 на 33-37 тиждень (табл. 3.2.1). При терміні вагітності 18-24 тижні (табл. 3.2.1) у жінок ІІ групи була тенденція до підвищення вмісту ендотеліну, але достовірних розходжень порівняно з показниками контрольної групи не було виявлено (р >0,05). У вагітних I групи значення цього показника в термін гестації 18-24 тижні було достовірно вищим (1,71 ± 0,15) порівняно як з параметрами вагітних контрольної групи (р <0,01), так і з показниками ІІ групи жінок.

Характеристику вмісту ЕТ-1 у жінок основної та контрольної групи у динаміці розвитку гестаційного процесу подано в табл. 3.2.3. У термін вагітності 25-32 тижні концентрація ЕТ-1 прогресивно збільшувалася порівняно з контрольною групою пацієнток I та ІІ груп, причому при загостренні ХП концентрація ЕТ-1 становила 89 ± 0,11 пг/мл (р <0,001), а в ІІ групі - 1,62 ± 0,28 (р <0,01). Аналогічна картина спостерігалася в термін вагітності 33-37 тижнів, однак рівень ЕТ-1 значно збільшувався в сироватці крові порівняно з контрольною групою пацієнток 1 групи і становив 2,29 ± 0,26 пг/мл (р <0,001) у порівнянні з контрольною групою. У ІІ групі вагітних з ГП ЕТ-1 також зростав, але за абсолютними показниками був значно меншим ніж у вагітних 1 групи (р <0,001).

Отримані дані, підтверджують думку деяких авторів про те, що високий вміст ЕТ-1 асоційовано з ушкодженням ендотелію та розвитком ендотеліальної дисфункції при різноманітних формах пієлонефриту [151, 153]. Підвищення концентрації ЕТ-1 у плазмі при пієлонефриті індукує спазм судин через ендотелінові рецептори типу А, що експресовані на гладком'язових клітинах судинної стінки. У цих зонах осередкової проліферації міогенних елементів спостерігаються ушкодження судинної стінки, що призводять до дегерметизації судин [225].

Таблиця 3.2.3

Особливості вмісту ендотеліну-1 у сироватці крові (пг/мл) в обстежених жінок

Термін вагітності (тижні)

Групи обстежених вагітних

1 група (n = 64)

2 група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

18-24

1,71 ± 0,15**

1,40 ±0,09

1,31 ± 0,17

25-32

1,89 ± 0,11***

1,62 ± 0,28*

0,86 ± 0,33

33-37

2,29 ± 0,26***

1,74 ± 0,29**

0,60 ± 0,14

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001

Вазоконстриктор ЕТ-1 має проліферативні властивості, спричиняє розвиток вазоспазму, тромбоутворення, процесів проліферації, які викликають ішемію та гіпоксію судинних клітин, у тому числі й у плаценті, що є етіопатогенетичним фактором розвитку ПД [147]. Підвищення рівня ЕТ-1 в II і ІІІ триместрах гестації активує плацентарний ангіогенез, що підтверджується результатами інших дослідників про збільшення продукції СЕФР під дією ЕТ-1 [134].

При дослідженні вмісту цГМФ у сироватці крові при фізіологічній вагітності можна відзначений пропорційне підвищення його концентрації зі збільшенням терміну вагітності, на відміну від вмісту ЕТ-1 (табл. 3.2.2). На 18 - 24 тиждень вміст цГМФ становив 4,9 ± 0,17 нмоль/л, на 25 - 32 тиждень - 6,86 ± 0,33 нмоль/л і на 33 - 37 тиждень - 9,60 ± 0,14 нмоль/л. У вагітних з пієлонефритом концентрація цГМФ знижувалася стасовно його рівня при фізіологічній вагітності. При ГП з 18 до 37 тижнів відзначалося незначне зниження концентрації цГМФ порівняно з контрольною групою вагітних (табл. 3.2.4), значення яких були не достовірні (р >0,05).

У вагітних I групи концентрація цГМФ у периферійній крові вагітних була достовірно нижчою порівняно з контрольною групою жінок у ІІ й ІІІ триместрах гестації (табл. 3.2.4). Рівень цГМФ можна вважати маркером активності ЕФР [135].

Проведені дослідження показують, що в жінок із загостренням ХП було достовірне підвищення вмісту ендотеліну-1 в усі терміни гестації порівняно з його рівнем у контрольній групі. Концентрація цГМФ достовірно знижувалася у вагітних I групи порівнянно з групою контролю, на всіх термінах вагітності. Підвищення рівня ендотеліну-1 (більше 1,62 ± 0,28 пг/мл) і зниження концентрації цГМФ (нижче 6,62 ± 0,28 нмоль/л) у сироватці крові вагітних з пієлонефритом у II й ІІІ триместрах гестації є прогностичною ознакою розвитку плацентарної та ендотеліальної дисфункції й пов'язано з наступною маніфестацією розвитку змін у фетоплацентарному комплексі.

Таблиця 3.2.4

Особливості вмісту цГМФ (нмоль/л) у сироватці крові в обстежених вагітних

Термін вагітності (тижні)

Групи обстежених вагітних

1 група (n = 64)

1 група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

18-24

1,82 ± 0,22*

4,20 ± 0,09

4,9 ± 0,17

25-32

1,99 ± 0,13**

6,62 ± 0,28

6,86 ± 0,33

33-37

2,35 ± 0,21***

8,14 ± 0,29

9,60 ± 0,14

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Дослідження показали, що пієлонефрит сприяє розвитку дисбалансу імунних факторів, цитокінів і факторів ендотеліальної дисфункції, які негативно впливають на організм вагітної та порушують у плаценті її важливі функції, що призводить до розвитку ПД. Найбільш негативний вплив при цьому має загострення ХП. На нашу думку, вплив на стан вагітної загострення ХП пов'язаний з порушенням структури й функції ендотелію, оскільки при впливі агресорних факторів змінюються продукція, дія, руйнування ендотеліальних вазоактивних факторів з одночасною аномальною судинною реактивністю, змінами в структурі й рості судин, зокрема й плаценти. Основною особливістю активованого ендотелію є порушення балансу між судинорозширювальними (простациклін, оксид азоту) і судинозвужувальними (ендотелін, тромбоксан) агентами. Системна ендотеліальна дисфункція приводить до генералізованого порушення мікроциркуляції. Багатоосередкована тканинна гіпоксія, що розвивається в плаценті й стінці матки, унаслідок порушення мікроциркуляції збільшує ступінь ушкодження мікросудин. Морфологічні зміни в плаценті, обумовлені ішемією, призводять до дисфункції та сприяють розвитку ПД і СЗРП. Ці дослідження виконано і викладено в п'ятому розділі роботи.

Одже, при загостренні хронічного та при ГП порушується функціональний стан ендотелію, що сприяє розвитку патологічних змін у фетоплацентарній системі.

Розділ 4. ПОКАЗНИКИ СИСТЕМИ ГЕМОСТАЗУ, МІНЕРАЛЬНОГО ТА ЛІПІДНОГО СПЕКТРУ КРОВІ ВАГІТНИХ ПРИ ЗАГОСТРЕННІ ХРОНІЧНОГО ТА ПРИ ГЕСТАЦІЙНОМУ ПІЄЛОНЕФРИТІ

4.1 Стан системи гемостазу у вагітних із загостренням хронічного та при гестаційному пієлонефриті

Для виявлення особливостей гемостазу ми провели гемостазіологічне обстеження 120 вагітних основної групи і З0 здорових вагітних. При цьому досліджували загальний коагуляційний потенціал, тромбоцитарно-судинний гемостаз, протизгортальну та фібринолітичну підсистеми.

Характеристику загального коагуляційного потенціалу вагітних із ХП, ускладненим анемією, і здорових вагітних представлено в табл. 4.1.1. Як видно, кількість тромбоцитів крові в основній групі була вірогідно зниженою й становила в І групі вагітних 219,2 ± 1,9х109/л, у II групі - 221,4 ± 2,5х109/л і 242,3±2,1 х109/л - у контролі (р <0,05). ЧР, що характеризує внутрішній шлях згортання крові, мав тенденцію до зниження як у І, так і в II групі обстежених порівнянно з контролем (р <0,05). ПТЧ, що відбиває активність факторів зовнішнього шляху згортання крові, практично не змінювався. ТЧ, діагностична цінність якого полягає у визначенні стану ФГ езу, вірогідно збільшувався порівнянно з контролем у всіх вагітних із пієлонефритом (р <0,05). АЧТЧ, що вважається найбільш чутливим тестом відображення коагуляційної активності крові [42], навпаки був коротший порівняно з групою контролю, що свідчило про збільшення потенціалу гемокоагуляції. Більш виражене зниження АЧТЧ при загостренні ХП свідчить про явний розвиток перманентної гіперкоагуляції, що корелює зі ступенем тяжкості захворювання (АЧТЧ у І групі - 27,1 ± 1,9 сек., у II - 31,4 ± 2,1 сек. і у контролі - 41,7 ± 2,3 сек., р <0,05).

Таблиця 4.1.1

Показники загального коагуляційного потенціалу крові в обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

Тц, х109/л

219,2 ± 1,9*

221,4 ± 2,5*

242,3 ± 2,1

ЧР, сек.

88,2 ± 4,4*

91,8 ± 4,2*

94,3 ± 3,7

ПТЧ, сек.

23,4 ± 1,2

21,6 ± 1,2

22,7 ± 2,0

ТЧ, сек.

19,1 + 1,3*

18,7 + 1,1*

16,5 ± 1,1

АЧТЧ, сек.

27,1 + 1,9**

31,4 ± 2,1 *

41,7 ± 2,3

АТ-ІІІ, %

72,0 ± 2,2**

76,1 ± 2,3*

82,6 + 2,1

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

При дослідженні головного компонента протизгортальної системи АТ-ІІІ відзначали зниження його активності в обстежених вагітних основної групи, особливо виражене при загостренні ХП (р <0,05).

Результати проведених досліджень демонструють, що вагітні з пієлонефритом мають підвищений загальний коагуляційний потенціал. Крім того, у пацієнток із загостренням ХП розвивається субклінічна форма хронічного синдрому ДВЗ крові. Можна припустити, що ініціюючі механізми розвитку ДВЗ-синдрому в цій групі обстежених пов'язані з порушенням системи регуляції агрегатного стану крові в інших ланках. Згідно з даними авторів [8, 22, 23], розвиток синдрому ДВЗ крові у вагітних із ГП часто пов'язаний з активацією первинного гемостазу. Результати показників первинного гемостазу в обстежених вагітих із ХП представлено в табл. 4.1.2. Як видно, показники ІСАТ при ГП перевищували дані контролю в 2,9 і 3,4 раза (р <0,05). ВАТ також вірогідно перевищував дані контролю в 1,4 і 1,7 раза. Обидва показники при цьому були найбільшими при загостренні ХП (ІСАТ 18,94 + 1,76 од. - у І групі, у II групі - 16,07 ± 1,81 од. і 5,48 ± 1,79 од. - у контролі, р <0,05; ВАТ 75,82 ± 3,36% - у І групі, 62,19 ± 3,10% - у II і 43,67 ± 3,98% - у контролі, р <0,05).

Таблиця 4.1.2

Показники первинного гемостазу в обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

ІСАТ, од.

18,94 ± 1,76**

16,07 + 1,81*

5,48 ± 1,74

ВАТ, %

75,82 ± 3,36**

62,19 + 3,10*

43,67 ± 3,98

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Стан внутрішньосудинної гемокоагуляції ми оцінювали за концентрацією в плазмі крові патологічних гемокоагулянтів - РКФМ і ПДФФ. (результати дослідження представлено в табл. 4.1.3). Як видно, при загостренні ХП в плазмі крові спостерігалося збільшення вмісту РКФМ у 3,8 раза (вагітні контрольної групи) та у 2,1 раза, (при ГП). Концентрація ПДФФ при цьому збільшувалася в І групі у 7,6 раза й у II групі - у 5,1 раза порівнянно з контрольною групою вагітних. Такі результати свідчать про високий рівень тромбінемії та внутрішньосудинної активації згортання крові в усіх вагітних із пієлонефритом з реалізацією розвитку субклінічної форми хронічного ДВЗ крові при загостренні ХП.

Таблиця 4.1.3

Показники стану внутрішньосудинної гемокоагуляції в обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

РКФМ, мкг/мл

33,29 ± 1,85**

17,85 ± 1,90*

8,64 ± 1,79

ПДФФ, мкг/мл

7,16 ± 1,12**

4,97 ± 1,01*

0,93 ± 0,41

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Характер функціонування фібринолітичної системи крові у вагітних із ГП було оцінено на підставі визначення СФА, ПАП, ФГ, ХЗФ. Результати цього дослідження представлено в табл. 4.1.4. СФА в плазмі крові збільшувалася в усіх обстежених вагітних основної групи порівнянно з контролем, однак більш виражене посилення СФА відзначено в I групі (СФА - 15,87 ± 0,99 Е440/мл/год. - у І групі, 14,29 + 0,88 Е440/мл/год. - у II групі і 9,83 ± 0,76 Е440/мл/год. - у контролі, р <0,05).

Таблиця 4.1.4

Показники фібринолітичної системи в обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

СФА, Е440/мл/год.

15,87 ± 0,99**

14,29 ± 0,88*

9,83 + 0,76

ПАП, хв.

20,14 ± 1,05

19,89 + 1,01

20,54 + 1,03

ФГ, г/л

3,80 + 0,29

3,42 ± 0,36

3,12 + 0,27

ХЗФ, хв.

18,34 ± 1,87*

19,68 ± 1,56

21,14 ± 1,43

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Концентрація ФГ у у вагітних I групи стосовно контролю збільшувалася (3,80 ± 0,29 г/л у І групі, 3,42 ± 0,36 г/л у II групі і 3,32 + 0,27 г/л у контролі).

ПАП в обстежених вагітних із пієлонефритом практично не змінювалася порівнянно з контролем, а значення ХЗФ досягало ступеня вірогідності тільки в обстежених вагітних із загостренням ХП (р <0,05).

Результати дослідження антиплазмінового потенціалу крові представлено в табл. 4.1.5. У вагітних I групи він характеризувався збільшенням АП при загострені ХП лише на 12,20%, а у вагітних II групи - на 23,28%. Це було обумовлено зниженням ПДАП у зв'язку з підвищенням на 19,38% активності ШДАП у І групі обстежених пацієнток. Отримані результати свідчать про активацію антиплазмінової системи в обстежених вагітних із пієлонефритом без чіткої переваги ШДАП чи ПДАП у І та ІІ груп.

Таблиця 4.1.5

Показники антиплазмінового потенціалу крові в обстежених вагітних

Показники

І група (n = 64)

II група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

АП, %

120,16 + 3,01**

131,24 ± 2,89*

107,96 + 2,14

ШДАП, %

118,46 + 1,58*

104,15 ± 1,73 *

99,08 + 1,24

ПДАП, %

102,05 + 2,31 *

119,03 + 1,78*

108,37 + 2,16

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Результати дослідження показали, що у вагітних із ГП відбувається патологічна активація системи гемостазу, яка відіграє істотну роль у патогенезі захворювання. При цьому в пацієнток із загостренням ХП спостерігалася субклінічна форма хронічного ДВЗ крові, провідною ланкою в розвитку якого була активація тромбоцитарно-судинного гемостазу з наступним залученням у процес коагуляційного потенціалу, обумовленого зниженням показників протизгортальної системи крові.

4.2 Зміна концентрації біогенних елементів (Cu, Zn, Mg, Ca, Р, Fe) у крові вагітних з пієлонефритом

Мікроелементний гомеостаз організму вагітної - один з важливих складників розвитку гестаційного процесу, порушення якого є першопричиною розвитку захворювань [43]. Дисбаланс біогенних елементів у біологічних рідинах і тканинах вагітної визначається як етіологічний фактор розвитку гестаційних ускладнень [5]. У зв'язку з цим великий інтерес викликають особливості складу біогенних елементів у вагітних з пієлонефритом, оскільки при патології нирок як центрального органа регуляції мінерального обміну можуть порушуватися процеси реабсорбції та секреції біогенних елементів.

Результати проведеного вивчення вмісту біогенних елементів (Zn, Ca, Mg, Cu, Р, Fe) у крові здорових вагітних та з пієлонефритом представлено в таблиці 4.2.1. Як видно, вміст усіх досліджуваних біогенних елементів у сироватці крові вагітних контрольної групи дещо перевищував верхній рівень фізіологічної норми для невагітних жінок, що пов'язано з накопиченням в організмі жінки під час вагітності певних запасів біогенних елементів [8]. Затримка багатьох електролітів і мікроелементів відіграє важливу фізіологічну роль, забезпечуючи зростаючі потреби матері і плода під час вагітності та пологів. З отриманих даних видно, що вміст Zn в сироватці крові вагітних I групи був достовірно нижчим, ніж у контрольній групі і становив 12,05 ± 1,11 мкМ/л, (р <0,01). В II групі вміст Zn був достовірно вищим - 17,38 ± 1,22 мкМ/л, ніж у 1 группі вагітних і доходив до рівня фізіологічної норми невагітних жінок. У вагітних I групи вміст Zn був не тільки нижчим, ніж у здорових вагітних, але й достовірно зменшеним щодо нижньої межі фізіологічної норми, що свідчить про абсолютний дефіцит Zn. Нестача Zn приводить до порушення функції лейкоцитів (Zn становить 0,3% маси лейкоцитів, знаходиться в складі лужної фосфатази), що знижує резистентність організму до інфекції, спричиняє утворення антитіл. Zn є активатором понад 200 ферментів, які беруть участь практично в усіх процесах метаболізму [46]. Тому виражене зниження вмісту Zn можна вважати фактором зниження імунітету і ризику розвитку дисметаболічних процесів.

Як видно з отриманих даних (табл. 4.2.1), вміст Ca у контрольній групі вагітних був вищий за фізіологічну норму, проте при загостренні ХП концентрація Са в крові вагітних цієї групи була достовірно нижчою (р <0,05), ніж у контрольній групі.

У вагітних II групи концентрація Са практично не відрізнялася від його рівня в контрольній групі (3,10 ± 0,21 мМ/л) і становила 2,93 ± 0,17 мМ/л (р >0,5). Дисбаланс обміну Ca вважається однією з етіологічних причин дисфункції плаценти [8]. Ca призводять до змін метаболізму, морфології, функції клітин, особливо в тканинах ендотелію та плаценти [8]. Тому виявленні особливості вмісту Са у вагітних з пієлонефритом можна розуміти як несприятливий фактор.

Таблиця 4.2.1

Концентрація біогених елементів у крові обстежених вагітних

Біогенні елементи

Фізіологічна норма

Контрольна група

(n = 30)

I група

(n = 64)

II група

(n = 56)

Zn (мкМ/л)

17,14 - 19,82

20,6 ± 1,83

12,05 ± 1,11***

17,38 ± 1,22

Ca (мМ/л)

2,25 - 2,75

3,10 ± 0,21

2,34 ± 0,12*

2,93 ± 0,17

Mg (мМ/л)

0,7 - 1,2

1,35 ± 0,12

0,95 ± 0,07*

0,75 ± 0,05**

Cu (мкМ/л)

13,4 - 24,4

25,36 ± 2,12

18,00 ± 1,00**

13,02 ± 1,24***

P (мМ/л)

1,0 - 2,0

2,12 ± 0,17

0,95 ± 0,08**

1,10 ± 0,05**

Fe (мкмоль/л)

13 - 32

21 ± 2,01

10,6 ± 1,5***

15,6 ± 1,8**

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Вміст Mg у здорових вагітних був дещо вище за верхню межу фізіологічної норми, що, імовірно, пов'язано з його накопиченням (1,35 ± 0,12 мМ/л) в організмі. У вагітних I групи вміст Mg був зменшеним, порівняно з контрольною групою і становив 0,95 ± 0,07 мМ/л (р <0,05). У вагітних II групи концентрація Mg становила 0,75 ± 0,05 мМ/л і була достовірно нижчою, ніж у контрольній групі (р <0,01). Відомо, що Mg є кофактором ферментів енергетичного обміну, синтезу РНК і ДНК. Тому його дефіцит при пієлонефриті може негативно позначитися на обміні речовин у вагітної і спричинити зростання патології розвитку плода.

Як видно з табл. 4.2.1, вміст Cu у всіх вагітних з пієлонефритом був достовірно нижчим, ніж у контрольній групі, особливо при ГП (р <0,001). Характерно, що вміст Cu у вагітних контрольної групи був значно вищим за фізіологічну норму для невагітних жінок. Таку ж закономірність виявлено ?й у вмісті Р, що є негативною прогностичною ознакою, оскільки як Р необхідний і матері, і плоду для синтезу макроергічних сполук, фосфоліпідів, нуклеїнових кислот.

Вміст заліза і в І, і в ІІ групах вагітних з пієлонефритом був достовірно нижчим за рівень контрольної групи (р <0,001), що, імовірно, пояснює той факт, що при захворюванні нирок під час вагітності розвивається гестаційна анемія.

Показники вмісту Fe у вагітних із загостренням ХП були значно нижчими від показників у групі пацієнток з ГП. Очевидно, виявлений дефіцит досліджуваних біогенних елементів у вагітних з пієлонефритом пов'язано зі зміною перерозподілу елементів між тканинами і кров'ю або з порушенням реабсорбції елементів з первинної сечі при захворюваннях нирок.

Відомо, що склад біогенних елементів у пуповинній крові визначається вмістом їх у крові матері. При патології вагітних відбувається зміна в розподілі біогенних елементів у системі мати-плацента-плід. Імовірно, виявлені особливості вмісту біогенних елементів у крові вагітних при пієлонефриті пов'язані з підвищенням їх концентрації в плаценті або пуповинній крові. З огляду на це ми провели вивчення вмісту Zn, Ca, Mg, Cu, P і Fe в пуповинній крові. Як видно з отриманих даних (табл. 4.2.2), вміст Zn в пуповиній крові новонароджених усіх досліджених груп був вищим, ніж у крові їх матерів. При ГП в пуповинній крові вміст Zn не відрізнявся від показників новонароджених у здорових матерів, а при загостренні ХП був достовірно нижчим (р <0,05). Дефіцит Zn у в пуповинній крові може стати причиною зниження імунітету, розвитку інсулінорезистентності, порушень у білковому обміні плода.

Можливо, дефіцит Zn у в крові пов'язаний з підвищенням синтезу Cu, Zn-супероксиддисмутази - ключового ферменту антиоксидантної системи за наявності запального процесу [89]. Вміст Са в пуповиній крові новонароджених було достовірно знижений на відміну від жінок I групи, а в II групі ці показники практично не відрізнялись від контрольної групи (табл. 4.2.2).

Таблиця 4.2.2

Концентрація біогених елементів у пуповинній крові новонароджених в обстежених вагітних

Біогенні

елементи

Контрольна група

(n = 30)

Загострення ХП

(n = 64)

Гестаційний пієлонефрит

(n = 56)

Zn (мкМ/л)

24,23 ± 1,8

19,45 ± 1,6 *

23,45±1,2

Ca (мМ/л)

2,28 ± 0,09

1,89 ± 0,12

2,11±0,14

Mg (мМ/л)

0,92 ± 0,05

0,72 ± 0,04 *

0,69±0,04 *

Cu (мкМ/л)

33,45 ± 1,2

21,42 ± 1,6***

20,14±1,17 ***

P (мМ/л)

2,65 ± 0,1

1,57 ± 0,1 **

1,79±0,1 *

Fe (мкмоль/л)

24,0 ± 2,01

19,6 ± 1,3*

18,4±1,8*

Примітка: * - достовірність різниці між групами вагітних із пієлонефритом і контролем з рівнем значущості р <0,05; ** - р < 0,01; *** - р < 0,001.

Навіть у дітей від здорових матерів у пуповинній крові була знижена кількість Са, що свідчить про його дефіцит у вагітних. З огляду на те, що Са є посередником у реалізації дії багатьох гормонів, можна очікувати, що в дітей від вагітних з пієлонефритом можуть мати місце численні порушення метаболізму.

Концентрація Mg була достовірно зниженою в пуповинній крові новонароджених від матерів з пієлонефритом I і II груп. Очевидно, у цих новонароджених значно послаблено енергоутворення й обмін нуклеїнових кислот, що може стати причиною мікросомії, гормональних і метаболічних порушень.

Спостерігалося достовірне зниження вмісту Cu в пуповинній крові. У всіх новонароджених від матерів основної групи, на відміну від групи контролю. Особливо виразний дефіцит Cu спостерігався в дітей від матерів I групи. Імовірно, це пов'язано з активацією тканинного дихання, синтезу катехоламінів, активацією ферментів антиоксидантного захисту. Відомо, що дефіцит Cu є фактором ризику розвитку вад у плода, особливо патології мітохондрій [94]. Тому встановлений виразний дефіцит Cu в пуповинної крові новонароджених від матерів з пієлонефритом можна вважати несприятливою прогностичною ознакою.

Вміст Р також достовірно нижчий у пуповинній крові новонароджених від матерів з пієлонефритом, особливо при загостренні ХП, порівнянно з контрольною групою. Відомо, що P необхідний для нормального розвитку нервової системи плода, кісткової тканини, синтезу макроергічних сполук і сурфрактанта. Виявлене зниження Р в пуповинній крові новонароджених від матерів з пієлонефритом при одночасному зменшенні концентрації Р і Са в крові вагітних може свідчити про порушення Са / Р обміну у зв'язку із захворюванням нирок.

Показники Fe в пуповинній крові новонароджених були значно вищими від показників цього мікроелемента порівнянно з його концентрацією в крові вагітних з пієлонефритом, що, вірогідно, пов'язано з компенсаторною реакцією системи мати-плацента-плід у плані профілактики анемії в новонароджених. Однак у пуповинній крові показники Fe були достовірно нижчими за такі ж дані контрольної групи (Р <0,05).

Одже, проведені дослідження показали, що при загостренні ХП знижується вміст деяких біогенних елементів як в крові матерів, так і в пуповинній крові. Менш виразними є порушення мінерального обміну при ГП: у матерів і дітей вміст Mg в крові практично не відрізнявся від рівня контрольної групи, а зниження інших досліджуваних елементів достовірно менше, ніж у гострому періоді захворювання. Можна зробити висновок, що наявність ХП в анамнезі та загострення процесу під час вагітності призводить до порушення мінерального обміну в системі мати-плацента-плід, що може стати передумовою розвитку ПД, патології плода та новонародженого.

При ГП в сироватці крові вагітних достовірно знижений вміст Zn, Mg і Cu, а в пуповинної крові достовірно зменшена концентрація Mg, Cu, P, що свідчить про зв'язок мікроелементів із захворюванням нирок.

Виявлений факт наявності мікроелементозів у вагітних з пієлонефритом обумовлює необхідність корекції лікування і раціону харчування під час вагітності. У зв'язку з викладеним, можна зробити висновки про те, що наявність ХП в анамнезі та загострення процесу під час вагітності призводить до виражених змін концентрації мікроелементів Zn, Cu, Ca, P, Fe. Це може стати передумовою розвитку ПД, зниження імунітету, порушення обмінних процесів у плода. При ГП відзначаються очевидні порушення концентрації Mg, Cu, P в крові матері і плода, що може спричинити невиношування вагітності та інші патологічні стани. Дані проведеного аналізу свідчать про необхідність дослідження показників мінерального обміну в сироватці крові вагітних з пієлонефритом у всіх триместрах гестації і здійснення відповідної корекції.

4.3 Ліпідний спектр крові вагітних при загостренні хронічного пієлонефриту та у жінок з гестаційним пієлонефритом

Значну роль в адаптаційних змінах при вагітності відіграє ліпідний обмін, спрямований на стабілізацію мембран, забезпечення організму достатньою кількістю ХС у, необхідного для синтезу стероїдних гормонів і регуляції рівня кальцію [74].

Стан судин (у тому числі й судин плаценти) великою мірою залежить від співвідношення циркулюючих у крові транспортних форм ліпідів. Тому вивчення показників ліпідного обміну у вагітних, які страждають на пієлонефрит, є актуальним для осмислення функціонального стану обмінних процесів при вагітності. Незважаючи на велику кількість досліджень, присвячених вивченню метаболічних показників при пієлонефриті вагітних, особливості ліпідного спектра сироватки крові при загостренні хронічного і при ГП залишаються до кінця не розв'язаними.

У вагітних I групи вміст ТГ був достовірно вищим, ніж у контрольній групі, а в II групі не відрізнявся від рівня в здорових вагітних жінок. Такі зміни концентрації ТГ можна розуміти як адаптивну реакцію, пов'язану з наявністю запального процесу і розвитком стрес-реакції.

Дані про ліпідний спектр крові в обстежених жінок представлено в табл. 4.3.1. Як видно, I групі вагітних, концентрація загального ХС була достовірно вищою, ніж у контрольній групі. Ймовірно, більш високий рівень ХС у вагітних I групи пов'язаний з вираженими порушеннями обмінних процесів у нирках і, як наслідок, зі зміною метаболізму мевалоната - основного попередника в синтезі ХС [79]. Відомо, що нирки здатні перетворювати циркулючий мевалонат на стероїди й окислювати його до вуглекислого газу, знижуючи вміст ХС в крові [18].

У вагітних I групи , функціонування нестероїдного шляху обміну вірогідно, знижується, а стероїдний шлях посилюється, що призводить до підвищення вмісту ХС в сироватці крові [48].

Таблиця 4.3.1

Стан ліпідного спектра крові в обстежених вагітних

Липідний спектр

Групи обстежених вагітних

І група (n = 64)

ІІ група (n = 56)

Контрольна група (n = 30)

Загальні ліпіди, г/л

5,02 ± 0,45

5,6 ±0,44**

4,9 ± 0,33

ХС заг., мМ/л

9,5 ± 1,05***

5,99 ± 0,47

6,9 ± 0,52

ТГ заг, мМ/л

2,18 ± 0,11

2,12 ± 0,16

1,9 ± 0,9

ЛПНП, мМ/л

6,0 ± 0,41**

2,52 ± 0,18*

4,02 ± 0,8

ЛПДНЩ, мМ/л

0,98 ± 0,04*

0,93 ± 0,07*

0,3 ± 0,04

ЛПВЩ, мМ/л

1,04 ± 0,07*

0,94 ± 0,06**

1,55 ± 0,13

ФЛ заг., мМ/л

1,37 ± 0,19**

2,07 ± 0,15*

3,2 ± 0,5

Х...

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены