Методологія використання новітніх інформаційних технологій в управлінні освітою

Розглядаючи ентропію відкритих нерівноважних систем необхідно зауважити що під ентропією розуміється зростання хаотичності системи. Але слід зазначити, що хаотичність системи не є детермінованою. Вона є варіантною, адже можливий сценарій зростання впорядкованості, та структурованості системи, при збільшенні в її межах інформаційного потоку. Інформація в даному випадку розглядається як міра зняття невизначеності. «Протилежністю ентропії є поняття інформації, тобто визначеності стану системи» [119, 5-6].

Порушення в системі може бути пов'язане з невідповідністю кількості якостей елементів системи і кількості якостей системи в цілому. Адже в соціальних системах ентропія зростає лише в тому випадку коли система не є самоорганізованою або рівноважною. Вирахувати зростання ентропії чи інформації можна за формулою:

де Кs,нs - коефіцієнт зростання ентропії-негентропії.

ЯЕ - кількість якостей елементів системи;

ЯС - кількість якостей системи в цілому.

Якщо Кs,нs більше 0 - зростає ентропія, якщо менше 0 - негентропія.

Ми бачимо, що в системі освіти відбуваються процеси пов'язані зі збільшенням елементів система з новими якостями, але при цьому не відбуваються зміни в якостях всієї системи, як цілісного об'єкту. З цього і народжуються протиріччя які виражаються в яскраво вираженій ентропії.

Для вирішення цього питання необхідно знаходити елементи як в середині системи, так і за її межами, які б могли замінити своїми якостями декілька інших, та повністю використовуючи свій потенціал взаємодіяти з іншими елементами.

Тільки в такому випадку можуть народжуватись нові якості системи як цілісного утворення. Результат - відсутність ентропії, та зростання кількісного показника інформації.

Над цією проблемою працювали такі науковці як Абрамова Н.Т., Андрущенко В.П., Асафьева О.П., Брижатий О.В., Калініна Л.М., Корсак К., Степан В.С. Але зважаючи на стрімкий розвиток інтеграційних процесів в освіті та інформаційних технологій, які б забезпечували коректне функціонування новостворених систем, можна говорити про недостатню розробленість цієї проблеми сучасними науковцями. До того ж розглядаючи певний напрямок освітніх тенденцій, до якого і належить інформатизація освіти, необхідно сказати про те, що «дослідники здебільшого спираються на емпіричні спостереження і представляють тенденції еклектично-безсистемно, майже не обґрунтовуючи їх теоретично» [61, 52]. Таким чином виникає потреба в систематичній розробленості кожної конкретної сфери освітніх тенденцій, до яких і належить використання новітніх інформаційних технологій в управлінні освітою.

Використання новітніх інформаційних технологій в управлінні освітою є тим необхідним фактором, який забезпечить більш повний взаємозв'язок між усіма її елементами і створить необхідні умови для появи нових якостей всієї системи освіти в цілому. Поступово це призведе до зменшення ентропії системи і налагодження структурних взаємодій в її межах.

З вищесказаного, можемо зробити висновки, що використання новітніх інформаційних технологій в управлінні освітою є необхідною умовою для повноцінного функціонування всієї системи освіти взагалі і є детермінуючим фактором не тільки її еволюції але і існування.

1.3 Перспективні напрямки підвищення ефективності управління на сучасному етапі

Людство стоїть на порозі нової ери, в якій освіта (разом з наукою) буде основним чинником перебудови масової свідомості і світогляду людей на нові загальнолюдські цінності і життєві орієнтири. Нова науково-освітня система сумісно з іншими системами духовної сфери, сприяючими переходу на шлях стійкого розвитку, стане базою інформаційного постіндустріального суспільства не тільки як суспільства, заснованого на знаннях, але і як суспільства, що самонавчається і самоорганізовується.

Період побудови інформаційної цивілізації людства характеризується бурхливим розвитком науки і наукоємких виробництв, переглядом наукових і освітніх концепцій на основі досягнень кібернетики, інформатики, синергетики, психології і ряду інших наук. Розвиток якісний нових засобів комунікацій. «загальна електронізація і комп'ютеризація суспільства, широке використовування нових інформаційних технологій привели» до істотних змін в сферах матеріального виробництва, наукових досліджень, освіти і соціального життя суспільства» [63, 15].

Основоположною характеристикою людської діяльності разом з речовиною і енергією стає також інформація як невичерпний, відновлюваний ресурс людства, головна цінність суспільства. Саме це дає підставу говорити про те, що людство вступило в нову епоху свого розвитку. Вивчення сучасної картини світу без залучення загальнонаукової категорії «інформація» виявляється одностороннім і неповним. Процес інформатизації розвертається практично у всіх областях людської діяльності. Захоплює він і таку сферу соціальної діяльності, як освіта.

Підхід до освіти як системі припускає її відвертість по відношенню до соціокультурного середовища, обмін з нею речовиною, енергією і інформацією в специфічній формі. Одним з проявів такого взаємозв'язку виступає інформація всіх сфер суспільного життя. Відносини людини з світом інформаційних технологій і комп'ютерних систем, створених їми же самим, складні і суперечливі. З одного боку, вони сприяють його розвитку, розширюють культурне поле життя, породжують нові змістоутворюючі центри. З іншою - надають формуючу дію, змінюючи соціальне і духовно-інтелектуальне середовище, образ мислення і менталітет, шкалу культурних норм і цінностей.

Якщо розглядати культуру як особливий аспект соціального простору: аксиологічний, нормативний і семиотичний, які забезпечують виразність цього контексту, то стає очевидним, що вони визначають характер і спрямованість всіх форм і областей соціальної практики, суспільних відносин, конкретних видів діяльності. В них знаходить свій вираз система цінностей і зразків, норм і ідеалів, символів і значень. Оскільки таке розуміння дозволяє включити весь об'єм соціальної життєдіяльності людини. Якщо в якості предмет зупинитися на інформаційно-культурному «зрізі», то з цього виходить, що «засоби комунікації і інформаційні технології активно втручаються в життєве середовище, беруть участь в створенні складної «нелінейній» тканини культури» [111, 15-16].

Під телекомунікацією розуміється передача довільної інформації на відстань за допомогою технічних засобів: телефону, телеграфу, радіо, телебачення. В шкільній практиці, кажучи про телекомунікації, частіше за все мають на увазі передачу, прийом, обробку і зберігання інформації комп'ютерними засобами або по телефонних лініях, а також за допомогою супутникового зв'язку - це комп'ютерне телебачення. Глобальна мережа Інтернет відкриває доступ до інформації в наукових центрах миру, бібліотеках. Це створює реальні умови для самоосвіти, розширення кругозору, підвищення кваліфікації. Вже зараз комп'ютерні телекомунікації (КТК) активно упроваджуються в різні сфери людської діяльності: науку, виробництво, банківську справу, освіту і охорону здоров'я. Уміння правильно і швидко користуватися різними джерелами інформації і засобами доступу до неї дуже важливо для людей XXI століття.

Особливо зростає роль електронних конференцій, що проводяться в Інтернет. Звичайно виділяють два види:

«реальні» конференції, коли користувачі спілкуються один з одним безпосередньо, можливо навіть з використанням звуку і відеозображення;

відстрочені за часом дискусії, які частіше всього і називаються електронними конференціями (або телеконференціями).

Конференції бувають «відкритими» - доступними для будь-якого користувача мережі - або «закритими», доступ до яких здійснюється тільки під строгим контролем ведучого конференції і лише для вибраного контингенту учасників, запрошених ведучим. Раніше електронні конференції були основним інформаційним засобом в мережі. «Вони застосовувалися і для навчальних цілей, і для організації електронних газет і журналів, а також для проведення сумісних проектів групою учених або студентів (що вчаться). Все це можна оцінити як чинники які надають активну дію на «реформування системи освіти»» [98, 154].

Робота з новими технологіями задає особливий ритм і динаміку повсякденного життя людини. Комп'ютер з допоміжного технічного засобу трансформується в освітньо-інформаційну систему, а також включається в структуру вільного часу людини. Чітко простежується взаємозв'язок між рівнем розвитку інформаційної інфраструктури суспільства і зміною його культури. В даний час цей тип відносин ґрунтується на чергуванні в освітніх системах інновацій, що носять як стійкий характер, так і форми випадкових флуктуації -- явищ тимчасового порядку, наслідки яких можна тільки припустити.

Людина виявляється як би «затисненою» між двома рівнями свого соціального буття. Йдеться про «ножиці», що утворюються, між включенням людини в сучасну систему освіти і його перебуванням в сімейно-побутовій сфері. З одного боку, інформатизація і комп'ютеризація навчального процесу створює абсолютно особливий тип складного соціокультурного простору, в якому формується людина, навчаючись в школі і вузі. З іншого - її життя на побутовому рівні означає непомірне звуження меж культурного поля. В своєму кращому варіанті технізований світ середньої української сім'ї представлений радіо і телебаченням, рідше - включає ще магнітофон і телефон.

Виникаючий розрив між переважаючими традиційними формами культури і інформаційною культурою, що формується, освоєння якої для деякої частини населення обмежується пасивними формами «споглядання» із сторони, закріплює в суспільстві стан нестійкості. Цей стан посилюється під «атакою» засобів масової інформації, оскільки людина, обмежена у виборі споживаної нею продукції, затрудняється у пошуках адекватності між видимим і реально існуючим. Серйозний вплив надають ЗМІ на формування етичних критеріїв, ціннісних орієнтації окремої особи, особливо молодої людини.

Частина підростаючого покоління (в основному жителі міст) вже не представляє свого життя без комп'ютера, інформаційно-комунікативних систем. Це дозволяє їм нарощувати об'єми знань в небувалий швидких темпах. Як правило, вони вільно володіють знаково-символічною мовою сучасної культури: використовують різні банки даних, спілкуються за допомогою телекомунікаційних і електронних засобів зв'язку, включаються в Інтернет, занурюються в «віртуальну реальність», тобто живуть в штучно створеному ними самими світі.

Одночасно формується і інше, поверхневе відношення до техніки як сфері розваг, в чому бачиться заохочення в суспільстві природної тяги людини до видовищно-ігрових мистецтв через індустрію розваг, що стрімко розвивається. Всі форми мультимедіа-продукції, у тому числі і освітньої, сприймаються Цією групою без глибокого осмислення. З цього виходить, що частина Споживачів комп'ютерних технологій не використовують їх як джерело знань і саме в цьому середовищі виникає небезпека попадання в психічну Залежність від технічних засобів. Упроваджуючи комп'ютери в повсякденне життя і освіту, ми замінюємо ними справжні ігри, сприяючі фізичному розвитку, даємо дітям велике навантаження на зорові аналізатори з раннього дитинства. Замість того, щоб розвивати мислення, Інтелект і мозок дитини, ми «обмежуємо його навиками вибирати певну кнопку і без яких-небудь зусиль одержувати результат» [78, 25]. Комп'ютеризація і розширення мережі інформаційно-обчислювальних систем виконує важливі соціокультурні функції, впливаючи на прискорений розвиток науки, техніка і визначаючи вектор розвитку процесів освіти і виховання. Крім того, включаючись в спеціалізовані сфери, техніка Ставить перед суспільством проблему вибору подальшого шляху культурного розвитку країни в цілому. Річ у тому, що в періоди соціальної Нестійкості нові форми створення і трансляції культурних цінностей вже не можуть співіснувати з класичними традиціями і вступають з ними у конфліктні відносини.

В умовах диференціації знання і відповідних дисциплінарних рішень до розгляду цієї проблеми підходять з позицій підготовки фахівців для природничонаукової і технічної сфери, тому мова частіше всього йде про гуманізацію і гуманітарізацію освіти в цих сферах. Не менше складної ця проблема представляється нам з позицій необхідності реформування освіти. Інноваційний підхід припускає розвиток у кожної людини цілісного сприйняття Миру і особових якостей, творчого мислення, гуманістичних ціннісних орієнтації і етичних критеріїв. Включення цих змістоутворюючих життєвих констант в змістовну частину всіх учбових дисциплін «відповідає зміні цілей і спрямованості освіти і відображає істинне значення реформування системи» [27, 27-28].

Включення технічних систем і інформаційних технологій в творчий, освітній процес виявило декілька рівнів вживання в них комп'ютера. По-перше, можна оцінювати персональний комп'ютер виключно як допоміжну форму навчального процесу, тоді прикладені до підручників аудио- і відеокасети, диски та дискети з вправами відносяться до засобів навчання і є новими високими технологіями в освіті. По-друге, безпосередньо в освітній творчості технічні системи виходять за рамки технічного компоненту і приводять до розширення раціонального поля. Технічні системи і інформаційні технології виступають в новій якості, претендуючи на роль партнера по творчості, активно впливаючи на характер перетворення в діяльності людини. Цей рівень включення комп'ютера має три виходи-дії на людину і соціокультурний простір: в комунікаційні процеси, в різні види його спеціалізованої діяльності, в досугову сферу.

Цим пояснюються зміни в системі освіти, розширення спектру її задач, направленої на навчання і виховання творчої особистості. Включення в освітню практику технічних систем, які можна вважати «мікроскопічною флуктуацією», грають важливу роль в еволюційних процесах культури нашого суспільства. Посилення таких флуктуації, що відбуваються в «потрібний момент», приводить до переважного вибору одного шляху з ряду однаково можливих. Отже, за певних умов роль того або іншого індивідуального режиму стає вирішальною. В сильно нерівноважних умовах процеси самоорганізації відповідають тонкій взаємодії між випадковістю і необхідністю, флуктуаціями і детерміністичними законами. Поблизу біфуркації основну роль грають флуктуації або випадкові елементи, тоді як «в інтервалах між біфуркаціями домінують детерміністичні аспекти» [90, 139].

«Інформаційна культура людини - тільки один зріз культури . який формується в процесі освоєння людиною нових інформаційних технологій, у тому числі комп'ютерів» [23, 165]. Засобом її в досягнення виступає інформатизація системи освіти. Це важливий етап, який в освіті припускає упровадження комп'ютерних технологій у всі типи освіти на всіх його етапах. Мета інформатизації навчального процесу - підвищити якість освітньої і професійної підготовки фахівця, забезпечити доступ його до культури всього людства. Тенденція переходу від створення технічної основи до формування машинно-інформаційного середовища, яке транслює передачу знання по всьому світу, що намітилася, забезпечить підвищення ефективності освіти.

Основні критерії освіти в інформаційному суспільстві, які повинні знайти віддзеркалення в реформі освіти, будуть такі: цілісне сприйняття природи, людини і суспільства; діалог культур; демократизація; розвиток індивідуальності і духовного світу людини. З цього виходить, що питання про перспективи розвитку освітньої системи в нашій країні повинне розв'язуватися відповідно до розуміння складнощів зовнішнього і внутрішнього порядку, пов'язаних з відвертістю даного типу соціальної системи.

В недалекому майбутньому місце України в світовому процесі визначатиметься ступенем реалізації ряду стратегічних програм, серед яких першорядне значення набуває розвиток інтелектуальних і наукоємких виробництв. Щоб держава увійшла до числа передових, то мережа з переважаючим внеском інтелектуальної праці у валовий національний продукт, необхідно щоб 40-60% дорослого населення мало вищу освіту, а число науковців в суспільстві повинне складати 2-5% від загального числа населення. Отже, саме через систему освіти проходить найочевидніший і «найефективніший шлях прогресу і реформ в суспільстві» [78, 171].

Без випереджаючого розвитку системи освіти ніякі економічні і соціальні реформи не матимуть успіху. Пріоритетна увага до проблеми підготовки фахівців, що розуміють суть економічних і соціальних реформ, здатних реалізувати їх в життя, через нові економічні механізми господарювання і прогресивні технології Україна зможе успішно подолати труднощі на шляху здійснюваних перетворень у всіх сферах.

Одним з найважливіших механізмів, що впливають на все основні напрями реформування освітньої системи України, є її інформатизація, яка розглядається як необхідна умова і найважливіший етап інформатизації країни в цілому. Основою переходу від індустріального етапу розвитку суспільства до інформаційного є нові інформаційні технології. Інформатизація освіти дозволить ефективно використовувати наступні переваги нових інформаційних технологій:

можливість створення відкритої системи освіти, що забезпечує кожному індивіду власну траєкторію самонавчання;

зміна організації процесу пізнання шляхом зсуву його в сторону синергетичного мислення;

створення ефективної системи управління інформаційно-методичним забезпеченням освіти;

використовування специфічних властивостей комп'ютерної техніки, найважливішими з яких є: індивідуалізація навчального процесу при збереженні його цілісності за рахунок програмованості і динамічної адаптованості автоматизованих учбових програм; можливість використовування і організації принципово нових пізнавальних засобів, аж до моделей «віртуальної реальності».

Інформатизація освіти дозволить забезпечити фундаментальність, тобто орієнтацію на виявлення гибини сутнісних підстав і зв'язків між різноманітними процесами навколишнього світу; цілісність, що припускає упровадження утворення єдиних циклів фундаментальних дисциплін, з'єднаних загальною цілівою функцією і орієнтованих на міждисциплінарні зв'язки і інтереси особи.

Інформаційні технології навчання відкривають нові можливості для учнів і викладачів. Це перш за все доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищення ефективності самостійної роботи, нові можливості для творчості, отримання і закріплення професійних навиків, реалізація принципово нових форм і методів навчання із застосуванням засобів концептуального і математичного моделювання явищ і процесів.

Додаткові дидактичні можливості забезпечуються таким різновидом моделей, як ігрові задачі. Виникаюче при цьому спілкування виступає як одна з форм самовираження особи в процесі інформаційної взаємодії з комп'ютером і колегами. Упровадження в навчальний процес текстових технологій забезпечує учням і викладачам принципово нові можливості роботи з документами Технології мультимедіа не тільки перетворили комп'ютер в повноцінному, співбесідника, але і дозволили тим, що вчиться, не виходячи з навчального класу (дома), бути присутній на лекціях видатних учених і педагогів, бути свідками історичних подій минулого і теперішнього часу, відвідувати. музеї і культурні центри миру, самі віддалені і цікаві в географічному відношенні куточки Землі.

«Сучасні інформаційні технології і засоби обчислювальної техніки є ядром процесу інформатизації освіти» [106, 211]. Слід зазначити основні цілі, які досягаються в ході реалізації цей процесу: поліпшення якості навчання за рахунок більш повного використовування доступної (через засоби інформатики) інформації; підвищення ефективності навчального процесу на основі його індивідуалізації і інтенсифікації; реалізація перспективних методів навчання з орієнтацією на розвиваюче і випереджаюче освіту; досягнення заданого рівня професіоналізму в оволодінні засобами інформатики і обчислювальному техніка (ІОТ); інтеграція всіх видів діяльності навчального закладу і рамках єдиної методології, заснованої на вживанні нових інформаційних технологій; підготовка учасників освітньої процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства, подолання кризових явищ в системі освіти; становлення випереджаючої освіти, поліпшення управління в системі освіти упровадження в систему утворення синергетичного підходу. Система освіти покликана стати каталізатором процесу інформатизації суспільства, формування нової інформаційної культури людини.

Історично, мабуть, саме система освіти стала одним з перших об'єктів інформатизації. Можна виділити три етапи в розвитку цього процесу. Вже в кінці 50-х років у ряді провідних вузів промислово розвинених країн були крупні обчислювальні центри, ЕОМ які використовувалися для навчання студентів і аспірантів, в першу чергу математиків і фізиків. На першому етапі розвитку інформатизації утворення ЕОМ використовувалися в основному для виконання студентами різних практикумів (математичного, фізичного і т.п.). По суті, такі практикуми зводилися до побудови математичних моделей і алгоритмів, програмуванню на ЕОМ, а також до проведення математичного моделювання різних об'єктів і процесів на ЕОМ. Саме до цього часу відноситься початок корінного оновлення методологічних засобів наукового дослідження на основі математичного моделювання. Викладачі, аспіранти і студенти всі більшою мірою в процесі пізнання починають користуватися новою методологією, замінюючи початковий об'єкт на «адекватну математичну модель і вивчаючи її на ЕОМ за допомогою обчислювально-логічних алгоритмів» [18, 167].

Можна з упевненістю сказати, що витоки математичного моделювання лежать в понятті математичної абстракції. В математиці абстракція розуміється як можливість розглянути предмет або процес з якої-небудь однієї точки зору і відвернутися від інших сторін, моментів і обставин. Саме так і відбувається при дослідженні об'єкту або процесу за допомогою математичної моделі, коли за допомогою обчислювально-логічних алгоритмів відображаються і вивчаються закономірності реального миру. На цьому етапі багато в чому була досягнута одна з цілей інформатизації освіти - придбання професіоналізму в оволодінні засобами інформатики і обчислювальної техніки тими викладачами і учнями, які її використовували в своїй діяльності.

Другий етап розвитку інформатизації у сфері освіти можна співвіднести з появою ЕОМ з розділенням часу і режиму людино-машинної діалогової взаємодії. Багато фахівців саме цей момент вважають точкою відліку комп'ютерної ери в історії людства. Математичне моделювання, сполучене з новітніми комп'ютерними і інформаційними технологіями, трансформується в обчислювальний експеримент. Схема обчислювального експерименту (об'єкт - модель - алгоритм - програма - ЕОМ - управління об'єктом) відображає головні кроки процесу пізнання в сьогоднішньому комп'ютерному вимірюванні. Ті хто навчаються одержують могутній інструмент для дослідження і вивчення фізичних, екологічних і біологічних процесів, хімічних реакцій, а також соціальних явищ. «Обчислювальний експеримент дозволяє вивчати практично будь-які процеси в реальному і віртуальному світі» [18, 61].

Разом з використовуванням ЕОМ як інструменту виявлення нової інформації, комп'ютер на цьому етапі інформатизації освіти починає застосовуватися в абсолютно новій якості - як засіб навчання складі автоматизованих систем різного ступеня інтелектуальності У сфері освіти все більше застосовуються різні автоматизовані системи навчання на базі ЕОМ. Найбільший інтерес представляють три основні класи автоматизованих систем використовуються в процесі навчання: автоматизовані інформаційні системи, що автоматизовані моделюють системи і автоматизовані повчальні системи. Досвід розробки і використовування систем навчанні вказаних трьох класів свідчить про те, що вони успішно застосовуються в першу чергу в учбовому процесі вищих учбових закладів, а також для перепідготовки і підвищення кваліфікації фахівців. У всіх цих системах використовується діалогове спілкування учня з ЕОМ.

Діалоговий спосіб спілкування з ЕОМ відкрив абсолютно нові можливості як в різних областях людської діяльності, так і у сфері освіти. Зокрема, у сфері освіти з'явилися адаптивні повчальні системи з елементами штучного інтелекту. На цьому етапі інформатизації освіти почали реалізовуватися такі цілі інформатизації, як поліпшення якості навчання і підвищення ефективності навчального процесу, розробка нових комп'ютерних методів навчання (особливо для природничонаукових і технічних учбових дисциплін). Можна стверджувати, що саме в цей період (середина 70-х років) відбувся діалектичний стрибок в системі «людина - ЕОМ». Одним з результатів цього стрибка явився широкий фронт наукових робіт з питань людино-машинної взаємодії і штучного інтелекту, що можна назвати «інтелектуальною» складовою стрибка. Іншим результатом стрибка явився винахід персонального комп'ютера, що можна назвати «технічною» складовою стрибка. Інтелектуальна технічна складові вказаного вище стрибка є основою сучасного (третього) етапу інформатизації освіти.

Третій етап розвитку інформатизації у сфері освіти характеризується використовуванням могутніх персональних комп'ютерів лазерними дисками великої місткості, мереж ЕОМ, нових інформаційні технологій, включаючи засоби мультимедіа, і сучасних засобів передач даних, становленням нового наукового напряму - педагогічної інформатики, а також філософським осмисленням відбувається процес інформатизації освіти і його соціальних наслідків. В даний час у сфері освіти вже склалися основні напрями використовування в учбовому процесі засобів інформатики: навчання допомогою автоматизованих систем (інформаційних, моделюючих повчальних); навчання по прищепленню навиків постановки і рішення прикладних задач на ЕОМ; навчання професійному вживанню нові інформаційних технологій у вибраній сфері діяльності; «використання ЕОМ як дидактичний засіб для динамічного моделювання різних об'єктів і процесів, підвищення ступеня наочності образотворчості при викладі навчального матеріалу» [118, 180].

Ці напрями вживання засобів інформаційно-обчислювальної техніки дозволяють послідовно вирішувати задачі «комп'ютерного знайомства», «ліквідації комп'ютерної неписьменності» і «формування комп'ютерної компетентності» в учнів та студентів різних ступенів і форм навчання. В рамках вказаних напрямів у них формується також інформаційна культура, яка стає все більш визначаючним чинником їх навчальної і трудової діяльності. Нова інформаційна культура у сфері освіти формується шляхом упровадження комп'ютерних технологій навчання.

Інформатизація освіти в Україні здійснюється по наступних основних напрямах:

вдосконалення базової підготовки учнів по інформатиці;

вдосконалення системи підготовки і перепідготовки викладацьких кадрів в області нових інформаційних технологій (НІТ);:

інформатизація процесу навчання і виховання;

оснащення системи освіти технічними засобами інформатизації;

створення сучасного національного інформаційного середовища і інтеграція в неї установ освіти;

створення на базі НІТ єдиної системи дистанційної освіти в Україні;

участь України в міжнародних програмах, зв'язаних з використанням НІТ в освіті.

Всі вказані напрями інформатизації освіти є предметом розгляду нової науки - педагогічної інформатики. Кожна наука характеризується багатьма особливостями, сукупність яких визначає предмет науки, її внутрішню структуру, місце в системі наукового знання, методологічні основи науки, задачі і засоби їх досягнення. Як правило, в першому наближенні орієнтиром для з'ясування єства науки служить її назва. В даному випадку - це педагогічна інформатика, з найменування якої можна укласти, що вона є міждисциплінарною галуззю знання, у фундамент якої встановлено два початки - гуманітарні і природничонаукові [4, 108-118].

Слід зазначити, що чітке і одноманітне визначення предмету, задач і особливостей структури будь-якої науки стає можливим, коли вона досягає високого рівня розвитку. Педагогічна інформатика ще не належить до таких наук. Тому на сучасному етапі розвитку можна виділити лише найхарактерніші її риси.

Педагогічна інформатика викликана до життя потребами освітньої діяльності, зокрема необхідністю її вдосконалення і підвищення ефективності, подолання кризових явищ в системі освіти. Ця наука володіє всіма атрибутами самостійної науки, у тому числі своїм специфічним предметом, своїми поняттями і методологією, а також виходом в практичну діяльність.

В чому ж виявляється своєрідність, а звідси і специфіка предмет педагогічної інформатики? Основоположний чинник тут особливості самої сфери додатку ідей, засобів і методів інформатики і, отже, вирішуваних задач. Всі вони тим або іншим чином пов'язані з педагогічною діяльністю людини, а технологічні засоби інформатики далеко ще не адекватні потребам освітньому діяльності людини, що відноситься до категорії інтелектуальної діяльності. Тому щоб на науковому рівні вирішувати ту або іншу освітню задачу з використанням засобів інформатики і обчислювальної техніки (ІОТ), потрібне проведення вельми серйозному дослідницької роботи.

Реалізація ідей інформатики у сфері освітньої діяльне і здійснюється по двох напрямах. Перше з них: розробка загальних інформаційно-технологічних дидактичних засобів і методом придатних для реалізації різних учбових дисциплін. Круг такого роду проблем (технологічні засоби автоматизованих навчальних систем мультимедіа, гіпертекст і т.п.) утворює деяку загальну частину педагогічної інформатики. Друге - розробка специфічних, приватних методик створення інформаційних середовищ .для конкретних учбових дисциплін Результатом цього процесу є створення автоматизованих учбових курсів, тестів і т.п. Саме сукупність загальних і приватних питань теорії і практики використовування засобів ІОТ в сфері освітньому діяльності складає ядро предмету, а їх рішення - основну задачу педагогічної інформатики [78, 23].

Абсолютно очевидно, що педагогічна інформатика є новою і цілком самостійною науковою дисципліною, оскільки по своєму предмету, задачам і методам їх рішення вона відрізняється від традиційних, педагогічних наук. Разом з тим ця наука тісно пов'язана з ними, бо покликана вирішувати саме педагогічні задачі; крім того, разом з інформатикою педагогічні науки є для педагогічному інформатики теоретичною і практичною основою, на базі якої зароджуються її елементи. Слід зазначити, що в рамках педагогічної інформатики розробляються загальні философсько-методологічні, синергетичні основи процесу інформатизації освіти, через що ця наука набуває рис загальної теорії рішення освітніх задач з використовуванням методів і засобів ІОТ.

Таким чином, по ознаці походження і по вирішуваних задачах педагогічну інформатику слід відносити до педагогічних наук. Але не можна не враховувати, що засоби і методи цієї науки вельми відмінні від засобів і методів традиційних педагогічних наук, оскільки їх основу складають інформаційно-кібернетичні методи.

Педагогічну інформатику можна визначити як міждисциплінарну галузь знання про закономірності і особливості процесу інформатизації у сфері освітньої діяльності, про принципи побудови і методики використовування автоматизованих інформаційних і управляючих систем, створюваних для вдосконалення і підвищення ефективності педагогічної діяльності і рішення приватних дидактичних задач на базі комплексного використовування теорії і методології педагогічних наук, а також засобів інформатики і обчислювальної техніки.

Найважливішими підставами, які дають можливість вважати педагогічну інформатику самостійною галуззю знання, є:

педагогічна інформатика має цілі, що чітко виділяються, вирішує багато спеціальних і практичних задач, що не розглядаються іншими педагогічними науками;

наукові дослідження в цій області знань розгортаються і спираються на систему спеціалізованих підрозділів;

у сфері педагогічної інформатики працює велика кількість не тільки педагогів, але і фахівців в області інформатики, а також інших наук;

ця область знань має значну інформаційну фундацію, для оволодіння якою потрібна загальна і спеціальна підготовка.

Процес становлення педагогічної інформатики як нової галузі знань продовжується. Формуються її специфічні поняття; повніше і глибше пізнаються специфічні закономірності функціонування автоматизованих локальних і глобальних освітньо-інформаційних систем і середовищ як об'єктів вивчення; йде процес уточнення не тільки предмету, але і структури даної науки, а також задач, які вона покликана вирішувати, у тому числі з урахуванням тенденцій і основних напрямів розвитку системи освіти.

До найважливіших з них відносяться:

дослідження етапів і закономірностей процесу інформатизації освіти;

психолого-педагогічні основи інформатизації навчання;

розробка методології автоматизованого навчання;

дослідження і розробка автоматизованих інформаційно-технологічних засобів навчання;

дослідження і розробка проблем створення глобального освітньо-інформаційного простору на основі мереж ЕОМ;

розробка нової навчальної дисципліни «Основи педагогічної інформатики».

Названі і пов'язані, з ними проблеми складають основу структури педагогічної «інформатики - наукового напряму, розробляючого теорію, методи і технології інформаційного забезпечення і автоматизації педагогічної діяльності в цілях вдосконалення педагогічного процесу, його оптимізації і індивідуалізації» [9, 294]. Їх перелік не можна вважати вичерпним ні стосовно сучасного рівня розвитку педагогічної інформатики, ні тим більше на майбутнє.

Абсолютно очевидно, що круг таких проблем неухильно розширятиметься а методика їх рішення постійно удосконалюватися. Зокрема вже зараз можна сказати, що в круг задач педагогічної інформатики входить і проблема самоорганізації самої системи освіти.

Аналіз практичного використовування для навчання засобів ІОТ в різних навчальних закладах показує, що за допомогою комп'ютерних технологій навчання можна здійснювати:

постійне підвищення якості підготовки майбутніх спеціалісток на базі широкого використання в навчальному процесі перспективних НІТ, що застосовуються в реальній практиці автоматизації різних сфер людської діяльності;

«вживання активних методів навчання з метою вдосконалення навчального процесу і підвищення продуктивності інтелектуальної праці вчаться і викладачів» [67, 31];

створення методик і сучасних автоматизованих засобів для самостійної роботи учнів та студентів із застосуванням НІТ, направлених на розвиток логічного та аналітичного мислення, формування умінь і навиків системного аналізу різних проблем, освоєння методів і засобів ефективного вживання НІТ в своїй професійній діяльності;

індивідуалізацію навчання в умовах колективної пізнавальної діяльності вчаться;

«забезпечення безперервної підготовки майбутніх фахівців в області використання НІТ в перебігу всього періоду навчання, у тому числі в умовах вечірньої і заочної форм навчання» [42, 15];

інтеграцію навчальної і науково-дослідної діяльності учнів та студентів на основі ноосферной моделі науки і освіти XXI століття;

забезпечення спадкоємності методології комп'ютерної освіти при переході від вузівського навчання до післявузівського;

адаптацію комп'ютерної технології навчання до індивідуальних особливостей учнів;

поєднання фундаментальної і спеціальної підготовки учнів та студентів в області використання ІОТ в професійній сфері діяльності;

забезпечення випереджаючої освіти шляхом постійного оновлення і збагачення змісту навчального матеріалу, форм і методів автоматизованого навчання на основі новітніх досягнень науки і практики вживання ІОТ;

створення і розвиток на базі НІТ різноманітних форм інформаційного забезпечення навчального процесу (довідкової бібліографічної, експертної і інших служб);

підтримка за допомогою НІТ різних форм безперервної освіти (заочне навчання, відкриті університети, віртуальні класи і т.п.);

підтримка в актуальному стані централізованої фундації навчальної інформації і необхідних програмно-методичних засобів, його поповнення і тиражування для забезпечення методичної єдності навчального процесу по циклах дисциплін і рівні їх складності;

розробку комплексних заходів, направлених на стимулювання творчої діяльності професорсько-викладацького складу по створенню методів і засобів використовування ІОТ в навчального процесі (орієнтованому на випереджаюче освіту;

створення передумов для широкого упровадження методів і засобів ІОТ в різні сфери людської діяльності.

Вказані вище можливості реалізуються в рамках комп'ютерної методології навчання. Ця методологія включає ряд діяльнісних методів, властивих педагогічній інформатиці, зокрема, метод комп'ютерного моделювання навчального середовища, метод інформування, метод програмування навчальної діяльності, асоціативний метод, метод тестування, а також ігрові методи активного навчання. В чому їх суть?

«Метод комп'ютерного моделювання має на увазі пізнавальну діяльність, засновану на використовуванні математичних і логико-лінгвістичних моделей, гіпотез, обчислювального експерименту» [23, 387]. Роль Навчального завдання в цьому методі навчання виконує завдання на моделювання.

Метод інформування припускає здійснення пізнавальної діяльності учня шляхом використання баз даних і знань, гіпертекстів і т.п.

Метод програмування навчальної діяльності ставить в центр уваги пізнавальну діяльність, повністю визначувану послідовністю учбових або контрольних завдань, що пред'являються автоматизованою системою навчання конкретному учню і вимагаючих від нього підтвердження досягнення деякого заданого рівня знання навчального матеріалу.

Асоціативний метод дозволяє пред'являти учням навчальний матеріал відповідно до його вказівок про тематику цього матеріалу і спосіб роботи з ним, учню надається доступ до формалізованої структури навчального матеріалу і засобів управління роботою з цим матеріалом.

Метод тестування дозволяє виявляти індивідуальні психологічні і професійні характеристики учня, а також досягнутий їм рівень знань, умінь і навиків.

«Ігрові методи навчання припускають пізнавальну діяльність на основі вживання комп'ютерних (у тому числі ділових) ігор, експертних систем» [11 13].

На третьому етапі інформатизації освіти почали реалізовуватися такі цілі інформатизації, як широке упровадження в навчальний процес нових комп'ютерних методів навчання, інтеграція всіх видів діяльності навчального закладу в рамках єдиної методології, заснованої на вживанні НІТ, упровадження елементів випереджаючої освіти, підготовка учасників освітнього процесу до життєдіяльності в умовах інформаційного суспільства і ряд інших.

Аналіз проблеми інформатизації освіти дає можливе заключити, що цей процес відбувається еволюційно із зміною етапів виступає як найважливіша закономірність розвитку системи освіти. В рамках цієї закономірності спостерігаються наступні тенденції формування системи безперервної освіти як універсальної форм діяльності, направленої на постійний розвиток особи в течію всі життя; створення єдиного інформаційно-освітнього простору встановленням стандартів різних ступенів освіти; введення нові форм і методів навчання; синтез методів традиційної і комп'ютерної освіти; побудова на основі інформатизації утворення систем випереджаючої освіти.

В перспективі результати інформатизації освіти відобразяться і всій діяльності навчального закладу. Радикально зміниться весь процес навчання. Широкий доступ учнів та студентів до електронних інформаційних ресурсів не тільки свого вузу, але і до глобальної навчальної мережі (наприклад, мережі Інтернет), можливість швидко одержувати новітній довідковий навчально-методичний матеріал приведе до скорочення лекційних занять (збереженню лише тих курсів, які носять проблемно-теоретичний характер), перетворенню самої структури багатьох учбових дисциплін. Лекційні, семінарські, практичні заняття, самостійна робота з вживанням автоматизованих систем навчання будуть орієнтовані на розвиваюче навчання, яке припускає глибоке осмислення учнями одержаних знань в їх цілісності і єдності на основі вживання активних методів передачі і засвоєння знань, а також принципів синергетики.

Саме нова інтелектуальна система, сформована за принципом «учень - комп'ютерне середовище навчання - викладач», дозволить здійснити ідеї випереджаючої освіти, продуктивно розробляємо А.Д. Урсулом, К.К. Коліним і іншими ученими. Суть цієї ідеї полягає в тому, щоб забезпечити випереджаючий характер розвитку системи освіти на фоні інших чинників, обумовлюючих соціальний, економічний і культурний розвиток суспільства. Ця ідея є логічним наслідком філософського висновку про необхідність випередження буття свідомістю в період переходу суспільства на модель стійкого розвитку і керованого формування ноосферной цивілізації [112, 55].

Основними рисами системи випереджаючої освіти виявляють виникнення і розвиток глобальної системи освіти, безперервно утворення протягом всього життя людини з переважанням самонавчання, індивідуалізація освіти, зростання різноманітності освітніх стандартів і спеціальностей, орієнтованість на синтез новітніх наукових знань, перехід від формально-дисциплінарного до проблемно-активного типу навчання, спрямованість на стійкий розвиток суспільства, становлення глобального інформаційного суспільства як першого ступеня сфери розуму, широке вживання НІТ в освіті.

Система випереджаючої освіти, заснована на моделі стійкого розвитку цивілізації, дозволить здійснювати:

Формування у людей нового типу свідомості - ноосферного свідомості, яка дає можливість людині усвідомити свою нерозривну єдність з природою, а також свою особливу роль в природі і високу відповідальність за теперішній час і майбутнє всієї планети; направити розум на гармонійний коеволюційний розвиток людини, суспільства і природи [29, 50-63].

Формування сучасних науково-обгрунтованих уявлень про основні закономірності розвитку природи і суспільства, а також персоною ролі інформації і інформаційних процесів в прояві цих закономірностей в різних сферах (біологічної, соціальної, технічної) навколишнього нас світу [45, 290-295].

Вивчення закономірностей і проблем становлення нового постіндустріального інформаційного суспільства.

«Формування у людей сучасних науково-обгрунтованих уявлень про можливості, тенденції і перспективи подальшого технологічного розвитку суспільства і, в першу чергу, в області інформаційних ресурсів і технологій» [125, 151].

«Формування нової інформаційної культури людини, яка повинна дати йому в інформаційному суспільстві не тільки інформаційну свободу, але також і нові можливості для розвитку людини як особи, для практичної реалізації ним своїх громадянських обов'язків, прав і свобод» [86, 26].

Формування у нового покоління людей світогляду, орієнтованого на виживання людства і адаптацію людини в швидко змінному світі.

Нові інформаційні технології відкривають учням доступ до нетрадиційних джерел інформації, підвищують ефективність самостійної роботи, надають абсолютно нові можливості для творчості, отримання і закріплення різних професійних навиків, дозволяють реалізувати принципово нові форми і методи навчання. Упровадження НІТ в навчання якісно міняє освіту в цілому, дозволяючи вирішувати ряд принципово нових дидактичних задач. «Створені комп'ютерні засоби навчання послужили ефективним інструментом для накопичення, апробації і вдосконалення нових методів і форм навчання на всіх рівнях системи освіти» [21, 50]. Зокрема, достатньо широко використовуються такі НІТ для навчання, як учбове моделювання, гіпертекст, мультимедіа, телекомунікації, доступ в професійні бази даних. «Відмітною особливістю цих технологій є специфічне технологічне середовище, що створює синергетичний ефект» [30, 118]. В це середовище включаються обчислювальна техніка, програмні засоби підтримки реалізованої технології. навчання, організаційно-методичні засоби і наочна область знання.

Слід зазначити, що системна інтеграція традиційних і нових інформаційних технологій навчання дозволяє створювати сучасне освітнє інформаційне середовище, яке є основою загального освітньо-інформаційного простору, формування глобальної системи випереджаючої освіти.

XXI століття називають сторіччям освіти. І це справедливо. Інформаційне суспільство замінює собою суспільство індустріальне, базується на високих технологіях, упровадження яких вимагає належного інтелектуального забезпечення. Наука і освіта стають нині стратегічним чинником прогресу [50, 29-33]. До когорти високорозвинутих держав світу увійдуть ті країни, які мають могутній інтелектуальний потенціал, підтримують і стимулюють його розвиток відповідними інвестиціями. Інтеграція інтелектуального потенціалу в провідних державах світу є нормою практики отримання і оновлення освіти протягом життя. По цьому шляху рухається і Україна, хоча наукове забезпечення цього процесу здійснюється вельми поволі. В нашій теоретичній літературі існує більше питань, ніж відповідей.

Хочеться сформулювати деякі положення, які позитивно відобразяться на еволюції нашого суспільства.

1. «Інформаційне суспільство - це новий, особливий етап життєдіяльності цивілізації. Він базується на інтелекті» [72, 417]. Його головним діючим обличчям є людина, яка володіє інформацією, комп'ютерною і лазерною технікою., біотехнологіями і генною інженерією, електронікою, теле- і відеокомунікаціями. Разом з іншими державами у фазу інформаційного суспільства вступає і Україна. І хоча рівень інформатизації у нас все ще далекий від оптимального, саме він (і перспективні задачі його розвитку) обумовлює зміна соціальної ролі і відповідальності людей, які забезпечують виробництво, передачу і розповсюдження інформації.

2. «Інформаційне суспільство - це суспільство нового соціального порядку, який, йде на зміну способу життя «індустріального суспільства»» [2, 127]. Поширене поняття «інформаційне суспільство» придбало значення завдяки роботам соціологів Дарендорфа, Гелбрейта, Болдіна (60-ті рр. XX ст.). Вивчаючи нові тенденції організації виробничих процесів, учені помітили, що в них починає домінувати процес виробництва і розповсюдження знань. Відповідно, з'являється нова область - інформаційна економіка, яка швидко розширяється і поступово охоплює контроль за сферою бізнесу, державного управління і масових комунікацій.

3. Разом з цим, змінюється не просто виробництво, а весь спосіб життя людей. Основою нового суспільства стають комп'ютерні технології з їх фундаментальною функцією заміщати або усилювати розумову працю людини; зростає значення інформації як стратегічного ресурсу прогресивних суспільних перетворень; провідною областю суспільного виробництва стає інтелектуальне виробництво; підвищується роль засобів масової комунікації; інформація стає могутнім стратегічним ресурсом.

4. Україна стоїть на порозі інформаційного суспільства. Дають про себе знати прорахунки в реалізації наукових пріоритетів другої половини XX сторіччя, якщо пригадати заборону таких наукових напрямів, як кібернетика, генетика, соціологія. Обмеження, переслідування учених і, взагалі, неувага до науки зумовили відставання нас від інформаційний розвинених держав світу, хоча в Україні є фахівці і школи світового рівня в цій сфері.

5. Слід мати на увазі що будь-які інновації мають не тільки позитивні, але і негативні слідства. Прогнозування їх виникнення і розвитку - необхідний компонент оптимального управління системою. Попередні дослідження дають можливість прогнозувати такий процес, як формування своєрідної інформаційної еліти, яка може привести до нової соціальної стратифікації. «В її середовищі може сформуватися інфократія - група інтелектуалів (політиків і підприємців), які володіють інформацією на державному рівні і можуть маніпулювати свідомістю п поведінкою людей» [1, 25]. Швидка, «обвальна» інформатизація (централізація інформації і контроль за її розповсюдженням) може усилити авторитарні тенденції і навіть привести до «інформаційної диктатури», можливі негативні психологічні наслідки впливу на людину «віртуальних світів». Інформаційний пресинг може викликати контрольовану або неконтрольовану поведінку. Інформація може використовуватися і як інструмент психологічного тиску на особу [11, 14-16].

6. Зупинити процес формування інформаційного суспільства не можливо. Він об'єктивний і невідворотний. Проте мінімізувати негативні або суперечливі тенденції не тільки можливо, але і необхідно. Для цього, перш за все, потрібно ґрунтовно вивчити обставини (економічні, політичні, соціокультурні), пов'язані із становленням і розвитком інформаційного суспільства, джерела і чинники, які інтенсифікують (або стримують) цей процес, можливі слідства і сфери очікуваних (або не очікуваних) ризиків.

7. Предметом першочергової уваги повинні стати ті зміни, які вже відбулися в країнах, де інформаційне суспільство досягло певного рівня розвитку. Вимагають вивчення нові управлінські механізми і комунікативні технології, які функціонують в інформаційному суспільстві. Необхідно зрозуміти зміни суспільної інфраструктури, які можуть виникнути під впливом інформаційних інновацій. Актуальною є тема прогнозування тенденцій розвитку інформаційного суспільства в Україні і світі.

8. Важливої складової впливу на інтенсивність, спрямованість якість становлення інформаційного суспільства є підготовка кадрів для здійснення інформаційних технологій і засобів масово комунікації. Освіта протягом всього життя стає ті механізмом, за допомогою якого людина не тільки адаптується до позначених процесів і змін, але і стає їх активним суб'єктом.

Отже, ми розглянули деякі тенденції в становленні інформаційного суспільства. Їх реалізація цілком залежатиме від процесу інформатизації освіти на всіх рівнях (школа, вуз, магістрат, аспірантура, докторантура). При цьому зростатиме роль нової реальності - віртуальної.

Висновки до першого розділу

В першому розділі ми розглянули сутність управління навчальними закладами в сучасному інформатизованому освітньому просторі. Кинувши погляд у минуле побачили різноманітні системи управління освітою. Та проаналізувавши сьогодення переконалися в об'єктивній причинній обумовленості новітніх інформаційних технологій при управлінні освітою.

Переконавшись в необхідності прогресивного розвитку суспільства, Ми виявили, що спрямування розвитку людини відбувається за допомогою управління. А актуальними питаннями розвитку управління освітою є: підвищення рівня самоорганізації керованого об'єкта; розширення видів управління "людина-машина", "людина-природа" при пріоритетному виду "людина-людина"; посилення опосередкованого управління при зменшенні кількості проміжних рівнів і посиленні самоуправління; усвідомлення керівниками алгоритму управління і його одиничного циклу.