Організація навчального процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

УДК 378.1

ББК 74.480.27

Г 65

Затверджено вченою радою національного університету водного господарства та природокористування. Протокол № 5 від 25 травня 2007 року.

Рецензенти:

С.О. Левицька, доктор економічних наук, професор, декан факультету економіки та підприємництва (НУВГП);

Р.А. Кизима, кандидат педагогічних наук, член-кореспондент МАНЕБ, доцент, зав. кафедрою філософсько-філологічних дисциплін рівненського інституту відкритого міжнародного університету розвитку людини Україна”.

Гончаров С.М., Костюкова Т.А., Губницька О.М., Яковлева О.М., Васильєва Г.Є., Киц Г.В.

Креативні методи навчання в кредитно-модульній системі організації навчального процесу. Навч.-метод. Посібник за загальною редакцією проф. С.м.гончарова. - рівне: нувгп, 2007. - 116 с.

Наводяться концептуальні підходи до впровадження креативних методів навчання в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.

Призначено для викладачів усіх спеціальностей та спеціалізацій НУВГП.

Гончаров С.М., Костюкова Т.А.,

Губницька О.М., Яковлєва О.М.,

Васильєва Г.Є., Киц Г.В., 2007.

НУВГП, 2007

ЗМІСТ

Передмова

1. Потреба креативних технологій навчання в Україні

2. Особливості методики проведення практичних і семінарських занять в КМСОНП

3. Підбір методів навчання

4. Види навчальних методів

5. Аналіз та підготовка ресурсів

6. Кейсовий метод

7. Мозковий штурм (атака)

8. „Снігова куля”

9. „Килимок ідей”

10. „Капелюхи”

11. Анкета „5 з 25”

12. „Оксфордські дебати”

13. Суперництво чи співпраця -- „ікси та ігреки”

14. Метод генерування ідей 6-3-5

15. Моделювання ситуації (симуляція)

16. Інтеграційні ігри

17. Метод групового навчання (метод Уолта Діснея)

Рекомендована література

ПЕРЕДМОВА

Україна розглядає свій розвиток у сучасному світі в загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності західної культури. Вона прагне бути повноправним учасником процесу європейської інтеграції. Тому сьогодні в нашій державі відбуваються модернізація вищої освіти та адаптування вітчизняної освіти до європейських стандартів відповідно до положень Лісабонської угоди та принципів Болонського процесу.

Державна національна програма „Освіта” (Україна ХХІ століття”) визначає потребу перегляду усталених підходів до змісту, методів і форм навчання.

Болонський процес зближення університетської освіти різних країн, крім погодження змісту, логічної послідовності формування знань, має передбачити певне і необхідне узгодження принципів та елементів організації навчального процесу.

Приєднання України до Болонського процесу вимагає приведення стандартів викладання у вітчизняних вищих навчальних закладах у відповідність із сучасними вимогами європейської освіти. За всіх переваг вітчизняної системи існує багато питань, з яких вона потребує значного вдосконалення. Одним із них є розширення спектру інструментів, що застосовують вітчизняні викладачі як засоби досягнення педагогічних цілей. Традиційно вітчизняна система освіти робила акцент на передачу знань від викладача студентам. Проте необхідно не тільки передати знання, але й відпрацювати навички їхнього використання в реальних ситуаціях. Одним із найважливіших критеріїв ознак фахівців різних спеціальних підготовок був і залишається рівень їхнього професіоналізму, який досить складно досягти при структурі вертикальної організації системи вищої освіти та її галузевому поділі, що вже не відповідають вимогам сьогодення. Слід розширювати фундаментальність та широкопрофільність базової освіти, збільшувати її варіативність та міждисциплінарність, що є властивим для більшості європейських систем підготовки спеціалістів.

Необхідно щоб активно формувався досвід мислення (особливо творчого, продуктивного) та досвід соціального спілкування. Для цього потрібні специфічні форми взаємодії викладачів та учнів.

У науково-методичній літературі описано близько тридцяти методик, які стимулюють та розвивають продуктивну, творчу розумову діяльність особистості, що надзвичайно важливо в умовах запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Виділяють індивідуальні та групові методи і системи навчання, які застосовувалися ще в Академії Платона, лікеї Арістотеля, садку Епікура.

У дидактичній літературі налічується безліч методів навчальної діяльності, проте не всі вони придатні для навчання обдарованої студентської молоді. Науковці виділяють так звані креативні методи навчання, до яких належать: кейсовий метод, метод “мозкового штурму”, метод евристичних запитань, метод багатомірних матриць, метод інверсії, метод емпатії, метод синектики та ін. [5,8,10 ].

Проблема використання в дидактичному процесі креативних методів або розвивального навчання студентів особливо актуальна на сучасному етапі становлення національної системи освіти і збагачення її новим змістом. Із педагогічної практики відомо, що ефективність навчання студентів суттєво знижується, коли застосовуються пасивні методи дидактичного впливу, відсутній діалог між викладачем та студентом. З метою формування особистості студента в навчальному процесі сучасна дидактика рекомендує збагачувати традиційні методи навчання такими прийомами та способами, які сприяли б формуванню в суб'єктів учіння мотивації, майбутньої професійної діяльності та змістовних життєвих настанов, високого рівня активності й емоційної заангажованості в навчально-пізнавальної діяльності, створенню умов для активного самостійного набуття учнями загальнонаукових та професійних знань, навичок та вмінь.

Використання методів активізації сприяє впровадженню в дидактичний процес технології особистісно орієнтованого навчання та забезпечує особистісну спрямованість кожного навчального заходу.

У навчально-методичному посібнику в розділах 6-15 розглянуто методи креативного навчання: кейсовий метод, мозковий штурм (атака), інверсія, синектика тощо.

Основна мета кейсового методу - навчити на прикладі конкретної ситуації (кейса) груповому аналізу проблеми і самостійному прийняттю рішень. Метод групової роботи має декілька різновидів: дельфи - метод, метод мозкової атаки, метод модерації. Використання методів групового навчання і прийняття рішень, сприяючих ефективному аналізу виникаючих ситуацій в найкоротші терміни, привчає студентів працювати в одній команді, захищати свою точку зору і враховуючи думку і критику інших. У цьому випадку розвивається дух змагальності, активність, виявляються здібності до лідерства.

Ефективність навчання за допомогою кейс-методу переконливо доведена як європейськими, так і американськими навчальними та науковими школами. В університетах США, наприклад, кожному студенту пропонується декілька сотень кейсів, які він вивчає в різних навчальних дисциплінах.

Навчання за кредитно-модульною системою передбачає збільшення частки самостійної роботи студента, посилення вимог до оцінювання результатів його навчання, тестування знань тощо. Тому на сучасному етапі експерименту впровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу особливо гостро постає питання ефективного використання годин аудиторних занять студентів, тобто під час їхніх занять у групі.

За таких вимог до навчального процесу доцільно користуватися креативними методами управління творчим процесом у групі. Але застосування певних методів вимагає попередньої підготовки і ознайомлення з основними стратегічними і психологічними принципами, на яких він базується.

Автори в розділі 17 методичного посібника за мету поставили ознайомити з методикою управління творчим процесом у групі студентів, яка практично являється стратегією вироблення множини перспективних задумів та аналізу проблемного простору їх здійснення з урахуванням психологічного сприйняття нових ідей різними індивідуумами за принципом Уолта Діснея. Цей груповий процес навчання, який дістав назву „розкадровка”, розглядає усі можливі нові ідеї, задуми у трьох фазах: Мрійника, Критика і Реаліста. Вся стратегія творчого процесу побудована на психологічних особливостях сприйняття інформації особою, перебуваючи в одному із вищевизначених станів. Скористатися всіма перевагами сприйняття Мрійника, Критика і Реаліста та уникнути їх негативних ефектів, що гальмують здійснення творчого задуму допоможе нижче описана методика, викладена за Робертом Ділтсом.

1. Потреба креативних технологій навчання в Україні

Якщо розглянути розвиток освітніх (чи педагогічних) технологій в системі підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, які вже набули свого застосування в Україні [5,8], то можна стверджувати, що в сенсі активізації навчання, зростання його навчально-пізнавального характеру, усі відомі методи навчання можна класифікувати на неімітаційні та імітаційні. До перших відносять засоби активізації пізнавальної діяльності тих, хто навчається на лекційних заняттях, а до других -- здійснення та ініціювання навчально-пізнавальної діяльності дорослих шляхом імітації умінь та навичок, достатніх для їх фахової (спеціалізованої) діяльності (рис.1.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис.1.1. Класифікація методів навчання

Варто стисло зупинитись на розгляді першої групи форм занять, які схематично зображені на рис. 1.2. До них належать [5]:

· Лекція-бесіда (діалог з аудиторією). Надає можливість встановлення безпосереднього контакту лектора із слухачем.

· Лекція-диспут. Протягом занять відбуваються не лише відповіді на окремі запитання теми, але й вільний обмін думками між лектором та аудиторією в інтервалах між логічними поділами лекційного матеріалу.

· Проблемна лекція, протягом якої відбувається розв'язання певних проблем, які формулює лектор в ході занять. Виклад матеріалу може бути як у вигляді проблемної бесіди (елементи інтерактивності) так і монологічним (наказовим).

·

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис.1.2. Структура не імітаційних методів навчання

· Лекція з розгляду конкретних ситуацій. Подібна до лекції-диспуту, однак на обговорення зазвичай ставлять не певну проблему, а конкретну актуальну ситуацію.

· Лекція-вікторина -- потребує постійного звернення до практичного (чи життєвого) досвіду слухачів.

· Лекція-консультація загалом побудована на роз'ясненні найбільш складних або важливих запитань з предмету (теми), які безпосередньо ставлять слухачі лекторові. Можливий вільний обмін думками.

· Лекція-прес-конференція, на яку запрошують фахівців, експертів, консультантів. Застосовується для розгляду складних та широкоформатних тем, де рівень компетенції конкретного викладача вже недостатній. Іноді цей вид занять носить назву „круглого столу”.

· Теоретична співбесіда, яка зазвичай проводиться як із групою слухачів, так і в індивідуальному форматі. Дає змогу не лише розглянути і засвоїти певний матеріал, але й одночасно забезпечити контроль знань.

· Метод залучення (суггес-педагогіка), який ґрунтується на релаксації, відповідному впливові педагога на слухача, під час якого створюється визначений вплив на переконання чи рішення останнього без примусу чи установки. Ініціюється раціональне міркування, що все разом у кінцевому результаті посилює творчі спроможності слухача.

· Метод мозкового штурму. Дозволяє вільно висловлювати свої пропозиції (досить часто несподівані та неадекватні) в контексті запропонованої теми. Мозковий штурм стихає, коли потік пропозицій зупиняється, після цього наступає етап обговорення. Модифікацією вищезазначеного методу є „човниковий метод”, під час проведення якого учасники поділяються на дві групи: генерації ідей та їхньої критики. Робота цих груп проводиться в різних навчальних приміщеннях. Мозкова атака починається у групі генерації ідей, після чого отримані там пропозиції скеровуються у групу критики, де і проводять відбір цікавих та перспективних пропозицій, які знову передаються на наступний розгляд у першу групу. Робота повторюється, доки не буде отримано оптимально прийнятий результат.

· Синектика. Метод запропонував американський психолог Дж. Гордон. Поняття синектики означає “об'єднання різнорідних елементів”. З точки зору Гордона, творчий процес окремої людини аналогічний творчому процесу цілого колективу людей, які мають у сукупності різнобічну підготовку. Експеримент, розроблений вченим дозволяє говорити про те, що в групах із застосуванням методу синектики відмічався зріст винаходів. Цей метод отримав свій подальший розвиток та теоретичне обґрунтування в працях Г.Я. Буша. Суть методу полягає в тому, щоб зробити невідоме відомим, а звичне - чужим. Перетворити невідоме у відоме означає вивчити проблему і звикнути до неї. Після цього проробляється зворотна операція - звичне робиться чужим. Це досягається за допомогою чотирьох типів операцій: особистісне уподібнення, пряма аналогія, символічна аналогія та фантастична аналогія [5,8]. Одне із завдань синектики - відхід від типового, погляд на проблему збоку, щоб знову повернутися до початкової її сутності. Синектика -- це один із методів організації творчого мислення, який дає позитивні результати в умовах підготовленого колективу. Через те, що метод синектики розроблений на базі наявних евристичних методів, він має всі, притаманні цим методам переваги. До його недоліків та обмежень належать те, що він не дозволяє вирішувати надто спеціальні творчі завдання, але дає можливість знайти переважно найбільш оригінальне рішення. Після застосування методу протягом більше ніж 30-40 хвилин продуктивність генерування нових ідей поступово падає. Застосування методу потребує високої педагогічної майстерності.

· Метод морфологічного аналізу, який був розроблений швейцарським астрономом Цвіккі. Сутність методу зводиться до вивчення різноманітних варіантів, що визначаються особливостями будови - морфологією створюваного пристрою. Спочатку потрібно максимально точно сформулювати завдання: виявити, по можливості, усі основні дані створюваного пристрою і його окремих характеристик; скласти матриці усіх можливих варіантів за кожною із вказаних характеристик, потім усі дані просумувати в цілому; визначити конкретну значимість усіх варіантів розв'язування; вибрати найбільш придатні варіанти. Метод був використаний Д.Мендєлєєвим при створенні періодичної системи хімічних елементів.

· Метод „гірлянд асоціацій” ґрунтується на закономірностях людської психіки і передбачає активізацію понятійно-вербальної діяльності суб'єкта шляхом “включення” слів-подразників. Метод включає десять етапів (кроків): визначення синонімів об'єкта; довільний вибір випадкових об'єктів; складання переліку ознак випадкових об'єктів; генерування ідеї шляхом приєднання до об'єкта ознак випадково вибраних об'єктів; генерування гірлянд асоціацій із ознак випадкових об'єктів; генерування нових ідей; вибір альтернативи; оцінка і вибір раціональних варіантів ідей; вибір оптимального варіанта.

· Стратегія семикратного пошуку. В її основу покладено реалізацію семи етапів, на які поділяється творчий пошуковий процес: побудова графів генезису проблеми та засобів її вирішення; аналіз функції системи; нове уточнення формулювання проблеми із врахуванням аналізу функцій шуканої системи; усвідомлено-логічне варіювання факторів; інтуїтивно-творчий пошук вирішення проблеми; оцінка альтернативних ідей; конкретизація винахідницьких задач.

· Метод евристичних запитань доцільно застосовувати для збору додаткової інформації в умовах проблемної ситуації, або впорядкування вже наявної інформації в процесі вирішення творчого завдання. Евристичні запитання є додатковим стимулом, формують нові стратегії і тактики вирішення творчого завдання. Евристичні питання вивчав американський математик і педагог Д.Пойа. Недоліки цього методу в тому, що він не дає особливо оригінальних ідей та рішень, і, як і інші евристичні методи, не гарантує абсолютного успіху у вирішенні творчих завдань [8].

· Метод багатомірних матриць відомий ще як метод “морфологічного ящика” [5,8]. Він базується на принципі аналізу нових зв'язків та відношень, які виникають у процесі матричного аналізу досліджуваної проблеми. Перевагами цього методу є те, що він дозволяє вирішити складні творчі завдання та знайти багато нових несподіваних, оригінальних ідей. Проте, цей метод має свої недоліки та обмеження. Для вирішення завдання навіть середньої складності часто важко вибрати оптимальне рішення з великої кількості, яку пропонує матриця. Використовувати його можливо лише за умови, якщо і у викладача, і у студентів виробились відповідні навички розв'язання задачі за допомогою цього методу.

· Метод інверсії - один із евристичних методів навчально-творчої діяльності, зорієнтований на пошук вирішень творчого завдання в нових, несподіваних напрямах, частіше за все протилежних традиційним поглядам та переконанням, які присутні в логіці. Дослідники звернули увагу на те, що часто в ситуаціях, коли стереотипні прийоми, процедури мислення є безплідними і не дають ніякого результату, оптимальним в таких випадках стає принципово протилежна альтернатива рішення. Потрібно відмітити, що цей метод в психологічній літературі ще називають методом звернення. Аналіз цього методу проводив А.Ф.Єсаулов. Метод інверсії базується на закономірності та відповідно принципі дуалізму, діалектичної єдності та оптимального використання протилежних (прямих та зворотних) процедур творчого мислення: аналіз, синтез, дивергентне та конвергентне мислення, а також поширення діалектичного підходу до аналізу об'єкта дослідження. Безперечно, що як і будь-який інший евристичний метод, цей метод має свої переваги і недоліки. Переваги: дозволяє розвивати діалектику мислення у тих, хто навчається, знайти вихід із безвихідної ситуації, знайти оригінальне вирішення різного рівня труднощів та проблемності творчих завдань. Недоліки та обмеження методу інверсії: вимагає від тих, хто навчається достатньо високого рівня творчих здібностей, базових знань, умінь та досвіду роботи в навчально-творчої діяльності. Відмічено також педагогічні труднощі в доборі та конструюванні творчих завдань, які б вимагали застосування методу інверсії [8].

· Метод емпатії (особистої аналогії) є одним із важливих евристичних методів вирішення творчих завдань. Процес застосування аналогії є проміжною ланкою між індуктивними та дедуктивними операціями мислення. У вирішенні творчих завдань використовуються різні аналогії: конкретні (матеріальні) та абстрактні. У ситуаціях уявної побудови аналогії іноді добрі евристичні результати дає такий прийом як гіперболізація (значне збільшення або суттєве зменшення масштабів досліджуваного об'єкта). Найчастіше, емпатія - уособлення однією особою іншої. У вирішенні творчого завдання емпатія розглядається, як уособлення людини з неживим об'єктом, процесом, системою [8].

Описані вище діалогові технології (за винятком двох методів занурення та мозкового штурму) наразі є домінуючими в освітньому просторі України (саме їм належить левова частка аудиторних годин у робочих планах навчальних та професійних програм освітніх закладів вищої школи та закладів післядипломної освіти). Із входженням нашої системи освіти у Болонський освітній процес ця ситуація, безперечно, буде змінюватись. Більш застосовуватимуться креативні навчальні технології, що сприятиме зростанню якості освіти та рівню професійності фахівців, їхній мобільності, конкурентоспроможності на ринку праці [9-11].

Однак, враховуючи реалії сьогодення, ми повинні в новій силі використати особливості діалогових технологій, які сприяють створенню комунікативного оточення тих, хто навчається розвитку співробітництва на рівнях „педагог-слухач” „слухач-слухач”, „педагог-автор” чи „автор-слухач” в процесі постановки та вирішення навчально-пізнавальних завдань [5]. Для цього необхідно навчитись „полемічній майстерності”, освоїти методи переконування опонента, відстоювання своїх позицій, заперечення чужої (неправильної) точки зору, володіти технологією риторики тощо.

Більш ефективними для роботи з дорослою аудиторією (і не лише дорослою) слід вважати креативні методи навчання, які, в основному, мають імітаційні форми проведення (див. рис. 1.3). Специфіка цих освітніх методів припускає їхній поділ на ігрові та неігрові [5].

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис.1.3. Структура імітаційних методів навчання

Організація навчального процесу у формі гри не є альтернативною щодо інших методів, в тому числі і вищезазначених. Однак під час їх проведення як і аналіз конкретних чи віртуальних ситуацій, так і розв'язування фахових задач, і виконання лабораторних чи польових практик (зокрема навчальних дисциплін із царини техніки чи будівництва) сприяють закріпленню та нагромадженню необхідних знань, відпрацюванню стійких навичок та вмінь. В учасників гри формується не лише індивідуальна відповідальність, але й відповідальність за роботу всієї команди, оскільки успіх заняття в цілому залежить від узгодженості та взаємодії усіх учасників ігрового поля.

Існують такі види ігрових занять:

· Ігри тренувального характеру (ігри-вправи), які містять непросту для виконання фахову ситуацію із певним визначеним порядком дій (наприклад: „Як я готую звіт про науково дослідну роботу...” чи „Як я проведу презентацію діяльності...” тощо). Чисельність малої групи зазвичай складає від 2 до 6 (8) осіб. Тривалість самої гри -- 10-20 хвилин.

· Ігри-інсценівки (ігри-імітації) дають змогу на основі виконання ігор, які ґрунтуються на розгляді фрагментів (чи повного набору) конкретної діяльності (того чи іншого виду), відпрацювати комунікативні навички. Можливими темами занять можуть бути: „Я готуюсь до виступу на конференції”, „Я здійснюю прийом відвідувачів у відділі соціального захисту” тощо.

· Комплексні дієві ігри (розв'язання кейс-стаді), які в обов'язковому порядку містять елементи імпровізації в діях слухачів. Тематика занять зазвичай скерована на вирішення ситуацій саме методом згрупованої командної роботи. Максимально ділова гра може тривати навіть до чотирьох академічних годин. Ділові ігри, зазвичай, складаються із трьох послідовних етапів: підготовчого, ігрового та заключного. Другий та третій етап проводяться в процесі самого заняття, а перший -- на його початку.

· Методика творчого тренінгу КАРУС (комбінування, аналогія, реконструювання, універсальна стратегія, випадкові підстановки), розроблена дійсним членом АПН України В.О. Моляко, включає теоретичний курс, методичні інструкції та задачі [11]. Запропонована система творчого тренінгу КАРУС орієнтована на навчання (розвиток здібностей) в ускладнених умовах і складається з таких спеціальних прийомів як: метод часових обмежень, метод раптової заборони, швидкісного ескізування, нових варіантів, інформаційної недостатності, інформаційного надлишку, метод абсурду.

· Ігри-змагання. На цих заняттях одне і те ж завдання видається двом малим групам слухачів, після чого проводиться порівняння отриманих результатів та вибір найбільш оптимального вирішення проблеми.

· Ігрове проектування (інша назва -- управління проектами) -- метод досить подібний за технологією проведення до методу ділових ігор та має те ж саме призначення -- розширення пізнавальної діяльності слухачів. Основна відмінність полягає у предметі моделювання. Якщо у форматі ділової гри імітується вирішення завдань в умові реальної чи віртуальної поведінки об'єкту, то в останньому із названих випадків -- імітується чи відтворюється процес створення або ж удосконалення об'єкта [12,13]. Прикладом таких освітніх занять можуть бути складання міні-проектів відповідно до стратегії розвитку території, управління організацією, установою (чи іншою інституцією).

· Соціально-психологічний тренінг -- формує у слухачів практичні навички управляти стилем своєї поведінки через усвідомлення того, як його сприймає оточення йому симпатизують чи виявляють до нього антипатію. Основою цього методу є флуктуації (перебудови) внутрішньої установки індивіда, які визначають подальшу зміну ставлення, як до себе, так і інших. Виконуючи певні тренінги утверджуються навички та вміння проводити спостереження, визначати реальний стан іншої людини (навіть за невербальними методами) та коригувати свою поведінку в суспільстві. Тренування такої особливої чутливості (умовно „походити в чужих мештах”), відчути стан іншої людини, навчитись співпереживати з нею сприяє вихованню у слухачів такого відчуття (і досить благородного), як емпатія.

Зазвичай такі тренінги (що знайшли найбільше застосування в освоєнні технологій соціальної роботи, конфліктології, налагодженню зв'язків з громадськістю тощо) поділяють на дві головні групи: орієнтовані на розвиток спеціальних умінь (навичок) та ті, що скеровані на отримання досвіду з аналізу ситуацій спілкування. До неігрових імітаційних методів належать:

· Ситуація (широкоформатна). Використовується для подальшого розгляду проблемної широкоформатної ситуації слухачам необхідно проаналізувати та оцінку явища і виробити схему її вирішення. Зазвичай цей метод найбільш доцільно застосовувати у навчанні тих слухачів, для яких запропонована ситуація найбільш наближена до їх фахової діяльності.

· Мікро ситуація. Відрізняється від попереднього методу тим, що її опис повинен бути досить лаконічним, стислим, однак точно описувати сутність проблеми (чи конфлікту). Мікроситуація часто може бути фрагментом лекції-дискусії.

· Ситуація-ілюстрація скерована на опис нового досліджуваного матеріалу. Слугує закріпленню та поглибленню знань, активізації взаємного обміну знаннями та досвідом між слухачами.

· Ситуація-проблема (ситуаційна задача). Під час проведення такого заняття слухачам пропонують провести не лише аналіз чинної ситуації, але і прийняти обґрунтоване рішення. Однак, коли проблема, яку розглядають, виходить за межі якоїсь конкретної фахової діяльності (є більш широкою, наприклад, соціально-економічний розвиток регіону), тоді її можна назвати фаховою задачею. Ці фахові задачі можуть бути використані не лише для отримання знань, але й на етапі їх перетворення на вміння та навички. Фахові задачі можна розглядати в контексті лекцій, бесід, виконання самостійних завдань. їх можна скеровувати як на потреби окремих слухачів, так і всій навчальній групі загалом.

· Ситуація-інцидент зазвичай спрямована на подолання особистої інертності слухача та вироблення (формування) в нього адекватних засобів поведінки у складних стресових умовах (чи ситуаціях). Головна відмінність від вищезазначених методів конкретних ситуацій полягає в тому, що ситуація, яку розглядають у форматі названого методу, має характеристики несприятливих для сприйняття умов (наявність значної кількості факторів протидії).

· „Інформаційний лабіринт”. Значною мірою це буде розгляд документообігу в певній організації чи установі. До нього входять діяльність щодо прийому, реєстрації документів, їх руху та пошуку, відповідних операцій розгляду, походження, візування, формування у справи та подальше зберігання. Заключна частина „інформаційного лабіринту” провадиться у формі дискусії, де обговорюються всі виконані процедури та прийняті рішення.

Отже, в основі перерахованих вище методик лежить розгорнута аналітико-синтетична діяльність суб'єкта, інтуїтивний пошук вирішення проблеми з подальшою вербалізацією всіх розумових процесів.

Безумовно, щоб досягти успіху у використанні цих методик в Україні, необхідна значна їх адаптація з урахуванням особливостей середовища, в якому працює викладач (це стосується як студентської аудиторії, так і обмежень з боку існуючих вітчизняних стандартів вищої освіти).

Традиційно великою популярністю, зокрема в системі підвищення кваліфікації, користувались (та і користуються надалі) заняття з обміну передовим досвідом, які сприяли оволодінню найбільш цінним досвідом з різних сфер політичної, економічної, соціальної, духовної діяльності. Проводили ці заняття зазвичай не менше ніж два викладачі, один з яких був науковцем, а інший -- фахівцем-практиком, що давало змогу не лише забезпечити теоретичне обґрунтування тієї чи іншої дії, реформи, заходу, але й виокремити саме практичну (прагматичну) складову та показати доцільність її ефективного використання [8]. Обмін досвідом проводився в аудиторіях навчального закладу, а також у виїзному форматі, результативність якого залежала від вибору об'єкту для вивчення досвіду та його відповідної підготовки, визначення термінів проведення та керівників занять, попередньої підготовленості самих слухачів, створення умов навчання та побуту на об'єкті, транспортного сполучення. Звичайно, в освітньому просторі України знаходять застосування також інші педагогічні технології, наприклад, метод Оксфордських дебатів, „снігової кулі” тощо. Напевно, багато з методів, про які йшлося вище, мають іншу назву в освітніх технологіях інших країн. Однак, без сумніву, для впровадження активних методів навчання немає альтернативи.

Є лише певні проблеми у їх застосуванні. Так, значна потреба виникає під час проведення активних навчальних заходів у необхідності використання широкої палітри технічних засобів навчання (ТЗН), до яких відносяться різноманітні білі дошки, модераційні (коркові, магнітні) таблиці (дошки), фліп-чарти зі змінними блокнотами, кодоскопи для проектування прозірок, відеозасоби (відеокамери, відеопрогравачі та телевізори), модераційні валізи, аудіозасоби (лінгафонне обладнання та для синхронного перекладу), різноманітні симулятори (тренажери, стенди тощо), що широко використовуються для відпрацювання практичних навичок управління (чи керування) складною технікою (військовою -- літаки, гелікоптери, танки тощо); технічні засоби пересування -- автомобільна техніка різних видів; виробниче обладнання -- екскаватори, гірничі комбайни та інше. Цей список ТЗН можна продовжувати і далі, однак найбільш чільне місце в ньому має саме персональний комп'ютер, застосування якого в навчальному процесі є значним. Зокрема для проведення мультимедійної презентації чи викладу навчального матеріалу. Слід зауважити, що навчальних аудиторій, укомплектованих такими ТЗН, у наших навчальних закладах ще не достатньо. Так само як і відповідно підготовлених для цього викладачів, які володіють не лише методикою проведення інтерактивних навчань, але й мають навички роботи з комп'ютерною та мультимедійною технікою, здатні використовувати програму Роwеr Роіnt та інші новітні програмні продукти.

Як видно з викладеного матеріалу, Україна володіє потужною мережею навчальних закладів, високопрофесійним викладацьким складом, значна частина якого здатна проводити навчальний процес активними методами (зокрема представників молодої генерації), в тому числі й у дистанційному форматі [14]. креативний навчання кейсовий

Cвітовий процес переходу від індустріального до інформаційного суспільства, а також значні соціально-економічні зміни, що відбуваються зараз у Україні, вимагають суттєвих змін у багатьох сферах діяльності нашої держави, подальший розвиток яких, безумовно, залежить від стану національної системи освіти.

Величне завдання стоїть перед українською освітою у програмних документах якої передбачено забезпечення розвитку національної освіти на основі нових прогресивних тенденцій, запровадження у навчально-виховний процес новітніх педагогічних технологій (в першу чергу креативних) та науково-методичних досягнень, створення нової системи інформаційного забезпечення, входження України до трансконтинентальної системи комп'ютерних баз даних та суспільства „Європи знань”.

2. ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ В УМОВАХ КМСОНП

Відомо, що процес навчання полягає у передачі та засвоєнні знань, способів діяльності, досвіду мислення і досвіду соціального навчання.

Тому в умовах кредитно-модульної системи повинна здійснюватись орієнтація на нові методичні засади, сучасні дидактичні принципи та психолого-педагогічні теорії, які розвивають діяльнісний підхід до навчання, розкривають механізм засвоєння знання. Поступово набуває актуальності наступне:

1. Всебічний розвиток особистості студента, виховання критично мислячого інтелектуала, здатного гармонійно облаштовувати свої відносини з природою та соціумом; забезпечення продуктивності відтворення інформації, а також розвитку творчого мислення за рахунок підвищення змістовності та структурованості інформації, якісної зміни мотиваційної компоненти навчання.

2. Досягнення у процесі навчально-пізнавальної діяльності низки результатів, серед яких:

ь завершення на даному етапі соціалізації особистості (студента), що навчається, через самовизначення, уміння визначати напрями та методи самореалізації в оточуючому соціально-культурному середовищі в умовах його техногенності та стрімкого підвищення інформатизованості;

ь постійне ефективне стимулювання інтелектуального розвитку, потреби в активній, цілеспрямованій самоосвіті, формування відповідних психологічних якостей особистості, які необхідні людині в умовах інформаційного суспільства;

ь забезпечення належної фахової підготовки та створення умов для отримання широкої базової освіти, формування професійних умінь та навиків, які дають можливість виходити за межі окремого виду професійної діяльності і ефективно інтегруватися в суміжні галузі.

2. Забезпечення фундаментальної освіти, яка стає інструментом досягнення наукової компетентності, орієнтується на виявлення зв'язків між різноманітними процесами та явищами, постає таким процесом взаємодії людини із середовищем, при якому особистість через збагачення внутрішнього світу стає здатною бути корисною для суспільства [3].

Реалізація фундаментальної освіти передбачає забезпечення студентів не просто набором конкретно визначених знань, які можуть бути « часом використані у практичній діяльності, а такими знаннями, які складуть методологічну базу для вироблення власних уявлень та позицій, постійного самовдосконалення, здатності динамічного аналізу та мобільної інтеграції до оточуючого середовища.

3. Трансформація традиційної системи відносин викладач-студент, зміна ролі викладача, який має виконувати роль наставника. Важливою умовою ефективного впровадження новітніх технологій є здатність викладачів, на яких покладається це завдання, змінити акценти в методиці викладання, їх готовність до видів діяльності, що базується на нових засадах. Адже від психологічної готовності викладача прийняти „нове”, сприйняти його і бути переконаним у правильності обраного шляху значною мірою залежатиме успіх педагогічної діяльності.

3. ПІДБІР МЕТОДІВ НАВЧАННЯ

Вихідні положення до вибору методів

Чому ми зупиняємося на вибраних методах навчання? Чому вибираємо саме ті, а не інші? Оскільки креативний підхід до проблеми навчання припускає не вирішення готових дидактичних завдань, а генерацію, творче формування і опрацювання ідей, задумів і проектів у широкому соціальному аспекті життя, креативна технологія навчання має представляти собою спосіб виміру вихідної і основної установки професійної освіти. Можливо, тепер є відповідний момент для узагальнення аргументів, чому взагалі варто застосовувати креативні методи. Порівняння цих аргументів допоможе нам також з'ясувати, як слід підбирати та застосовувати креативні методи, щоб вони справді дали позитивний результат.

· В основі креативних методів лежить залучення учасників навчання до діяльності; доведено, що людина найбільше вчиться і запам'ятовує якраз в процесі своєї діяльності.

· Громадська діяльність рідко є самостійною діяльністю, найчастіше вона відбувається в групі -- креативні методи надають можливість такого групового навчання.

· Учасники навчання приходять на заняття з величезним багажем практичного досвіду -- про його значну частину не матиме поняття навіть найбільш досвідчений викладач - креативні методи дозволяють і викладачеві і групі використовувати цей досвід для спільної користі.

· Навчання повинно підготувати його учасників до вирішення завдань які можуть з'явитися поза стінами навчального приміщення -- креативні методи значно краще, ніж традиційні методи викладання готують до самостійного розв'язання проблем.

· Кожен з учасників навчальної групи володіє відмінним стилем навчання -- креативні методи дають можливість індивідуального підходу до кожного стилю та кожної особи зокрема, і навіть дозволяють сподіватись на використання цих відмінностей для збільшення потенціалу всієї групи загалом.

· Традиційні методи навчання звертаються до людей - слухачів, як до істот, що думають, тоді як людина не лише думає, але й відчуває, діє, приймає рішення. Інтерактивні методи намагаються звернутися до всіх згаданих форм діяльності людини та залучити їх до процесу навчання.

· Навчання означає проведення змін; людина, котра вчиться, повинна в результаті навчання змінити щось в собі. Креативні методи допомагають набувати таких змін та отримати згоду на зміни.

· Результативність навчання значною мірою залежить від ступеня інтеграції групи, від того, наскільки та в який спосіб кожен із членів групи ідентифікується з групою як єдиним цілим, а також із запропонованим навчальним процесом -- креативні методи сприяють інтегруванню групи та ототожнення їх учасників з групою.

· Люди навчаються краще, коли можуть контролювати рівень, процес та темп отримування знань -- креативні методи залучають кожного із учасників до створення навчання, а відтак і до контролювання проходження навчання.

· Навчання дає найкращі результати тоді, коли воно найменш відірване від попереднього досвіду та щоденної практики -- креативні методи (особливо симуляційні, розв'язування проблем) допомагають наблизити процес навчання до конкретного досвіду групи.

· Найбільшим ворогом результативного навчання є пасивність та апатія учасників -- креативні методи є запереченням пасивності, оскільки у своїй основі допомагають учасникам вирішувати їх власні проблеми та визначити власні потреби.

· Креатиівні методи передбачають значну гнучкість -- основне в них -- результат, а не реалізація попередньо визначеного дидактичного плану. Тому вони передбачають вільність, розслаблення та ігри, коли потенціал групи знижується -- вільність не перетворюється на перерву в процесі навчання, а становить його інтегральний елемент.

Зрозуміло, що можна навести значно більше аргументів, але й цих, напевно, достатньо. Кожен, хто якийсь довший час попрацює із застосуванням креативних методів, напевне, зуміє продовжити цей перелік аргументів. Однак є зауваження: всі ці аргументи не спрямовані проти традиційних методів навчання -- лекції, доповіді, читання літератури завжди залишаться важливим елементом доброго навчання.

4. Види навчальних методів

Готуючись до занять, доцільно усвідомлювати чисельність навчальних методів, а також того, що кожен з них може бути використаний з іншою метою. Хороший організатор навчання буде мати в своєму розпорядження комплект методів -- часто разом з відповідними матеріалами -- з метою його використання в конкретному моменті. Для спрощення розділимо згадані методи на сім груп [4] (див. табл.4.1). Курсивом у табл.4.1 позначено навчальні методи, які описані у цьому посібнику.

Добре мати комплект методів разом із підбіркою матеріалів в своєму архіві педагога - організатора навчань, тренера, експерта. Інколи такі готові матеріали стають дуже потрібними і використовуються в організації наступних навчань. Однак слід пам'ятати, що кожне заняття відрізняється від інших, кожна група є іншою, відмінними є також її потреби. Для цього, в реальності, кожного разу навчальні методи слід пристосовувати до потреб групи. Зазвичай тут значну допомогу нам може надати комп'ютер, котрий дає можливість реалізувати безмежну кількість модифікації матеріалів. Проте найголовнішим тут є нешаблонне мислення координаторів та тренерів. Мислення, скероване на групу та її потреби, на результат, а не на реалізацію програми. На творчість, а не на механічне повторювання.

Таблиця 4.1 Види навчальних методів, приклади та рекомендації їх застосування

Гр	Методи	Приклади	Рекомендації
І.	Передавання інформації	Вступне слово, вступ до дискусії, доповідь, лекція із візуалізацією, дискусія на панелі, матеріали для самостійного вивчення, інструкції, аудіо-відео-матеріали.	Практично у кожному вступі до навчального матеріалу і наступних методів, під час подання зовсім нового матеріалу, з котрим слухачі до цього часу не зустрічалися.
ІІ.	Ведення дискусії	Дискусія, оксфордські дебати, списки можливостей (опитувальник ”5” з „25”).	Стосується як ознайомлення з матеріалом, так і його поглиблення в поєднанні із власним досвідом групи.
ІІІ.	Вдосконалення вмінь	Комплекти завдань, комплекти проблем, практикування, тренінг.	Під час проведення вправ простих і повторюваних мануальних і розумових дій.
ІV.	Засвоювання знань про про-цеси	Інструкція „крок за кроком”, списки завдань, плани дій, вказівки для планування.	Для отримання знань типу „знати як” (know-how).
V.	Спостереження процесів	Затримання дій, „акваріум”, гра „X і У”.	Для реагування на внутрішньо групові процеси, для засвоєння знань про процеси.
VІ.	Розв'язування проблем	„Мозковий штурм”, техніка номінальних груп, метод генерації ідей 6-3-5, консультації.	Для навчання розв'язування індивідуальних та групових проблем, для навчання приймання демократичних рішень.
VІІ.	Імітаційні технології	Ситуаційні вправи, імітації, рольова гра, сценарії проблем.	Для отримання знань про суспільні процеси та механізми (а також власної поведінки в групі), для випробування здобутих вмінь, зокрема міждисциплінарних, для активізації мотивації.

5. Аналіз та підготовка ресурсів

Люди та їх компетенція

Неможливо зреалізувати добре навчання індивідуально -- як правило, для цього потрібно декілька співпрацівників. Навіть у випадку, коли все вміємо якнайкраще -- навчання креативними методами повинне також готуватися й реалізуватися креативно, у груповій формі. Тільки тоді учасники отримають різнобарвний, комплексний ресурс знань та вмінь.

Плануючи навчання, варто виділити низку завдань -- функцій, які ми можемо передати для реалізації учасникам групи:

· навчання повинне бути заплановане компетентно та чітко;

· комплекс дій повинен бути добре організаційно скоординований;

· необхідно також запланувати, а потім планомірно реалізувати кошторис навчання;

· аналіз потреб може складатися з низки зустрічей, розмов, дискусій -- тоді ці завдання можна розділити між всіма організаторами навчання;

· приготування матеріалів буде полягати у виконанні більшої або меншої кількості дрібних дій: написати матеріали, опрацювати графічно, занести в комп'ютер, розмножити тощо;

· спеціальної діяльності, а також вмінь, буде вимагати рекламування навчання, звернення з пропозицією до відповідних споживачів (написання та розсилання листів, повідомлення в пресі, інтерв'ю по радіо або телебаченню);

· набір учасників занять (це може бути формування групи із значної кількості кандидатів, тобто значна подальша робота для виконання);

· проведення занять (робота головного тренера, координатора);

· спільне ведення занять, допомога в проведенні навчання;

· надання консультацій та експертиз під час навчальних занять;

· обмін практичним досвідом (міський голова запрошений на навчання для кандидатів в депутати міської ради, працівник казначейства на заняттях для фінансових служб громади, депутат на навчанні для молоді).

Очевидним є те, що можна виокремити значно більше видів діяльності, очевидним є й те, що ми ніколи не знайдемо таку кількість людей, щоб виконати все. Але багатьма діями можна і слід поділитися. З ким? Якщо ми ще не зорганізовані, то може з'явитися проблема гарячкового пошуку співпрацівників. Якщо ж ми погано організовані -- знову будемо шукати, як щоразу. Якщо ж ми хочемо бути добре організованими -- тоді створюємо „банк даних” потенційних співпрацівників [5].

Навчальні приміщення та соціальна база

Незалежно від того, чи навчання проводитиметься в нашому навчальному осередку, чи в орендованих приміщеннях, або ми виїжджаємо на запрошення міського голови в приміщення міської ради -- завжди мусимо дати собі відповідь на декілька питань, важливих з точки зору успішного проведення навчання:

· в якому за величиною приміщенні ми будемо працювати? Скільки осіб можна там розмістити? Які там акустичні умови? Чи добре освітлення?;

· яка конфігурація приміщення (форма приміщення, розміщення крісел та столів) і чи існує можливість зміни розміщення меблів, відповідно до потреб навчання (наприклад, переставлення крісел так, щоб учасники занять сиділи в колі; розміщення столів так, щоб учасники могли працювати в малих групах по троє осіб і т.п.);

· чи поряд існують приміщення, де можуть працювати малі групи?;

· чи стіни в основному приміщенні придатні для розвішування записаних в ході навчання аркушів?;

· чи поряд існує можливість приготування кави або чаю для учасників навчання?

Відповіді на ці питання є необхідними для нас задля відповідного приготування навчання. Це також буде стосуватися таких незначних деталей якщо, наприклад, відносно велика група людей буде змушена працювати в невеликому й задушливому приміщенні -- слід передбачати більшу кількість перерв. Відсутність приміщень для роботи малих груп може спричинити до зміни методу навчання, або пошуку іншого місця для занять.

Навчальне обладнання

Навчання, яке проводиться креативними методами, „любить” мати хорошу матеріальну базу обладнання. Мультимедійний проектор, котрий дає можливість проектувати на екран інформацію з комп'ютера, значно збільшує наші можливості. Майже завжди є потрібна дошка (фліпчарт) для великих аркушів паперу та кольорові фломастери (маркери). Аналіз потреби в обладнанні слід робити перед кожним навчанням. Що має орендар приміщення? Що пропонують замовники навчання? Що повинні привезти ми самі?

Важливим також є обладнання для обслуговування навчального приміщення -- особливо комп'ютер з принтером або друкарська машинка, копіювальна техніка (ксерокс). Частина навчальних матеріалів може бути створена в процесі навчання -- виникне потреба їх надрукувати та тиражувати.

Тут мусимо пам'ятати, що поряд із сучасним обладнанням для креативних занять, найважливішим в них залишається людина: ведучі (лектори, тренери, експерти), взаємини, створені в групі, атмосфера занять. Можна реалізувати чудові тренінги, використовуючи повну палітру креативних методів, на основі незначних бюджетів. Аби тільки був папір для плакатів (хоча б пакунковий) і фломастери, а також була б можливість для попередньої підготовки методичних та навчальних матеріалів -- решта не є абсолютно необхідним. Мистецтво полягає не у використанні найдорожчого обладнання -- мистецтво полягає в організації прекрасного навчання за досить скромні кошти. І це можливо.

Матеріали

В основному ми будемо використовувати чотири групи матеріалів, які наведені в табл.5.1.

Таблиця 5.1 Групи навчальних матеріалів та приклади їх використання

Вид матеріалів	Приклад
Методичні	Матеріали для ведучих, котрі полегшують проведення кожної із вправ і передачі керівництва іншим особам; найбільш типовий приклад це підручник для ведучих.
Джерела	Матеріали визначеної величини, наприклад, текст закону, судове рішення, базовий конспект лекції, комплект вирізок із преси і т.п.
Ілюстраційні	Матеріали, котрі допомагають зрозуміти та запам'ятати викладений матеріал; часто такі матеріали презентуються в ході лекції як ілюстрації, а потім копіюються та роздаються.
Навчальні	Матеріали для вправ, вступ до ігор, завдання для групового або індивідуального вирішення, опитувальники.

Ті самі матеріали ми, ймовірно, зможемо використати на багатьох заняттях, і тому рекомендуємо їх упорядкувати та зберігати. Однак непогано залишити за собою можливість поновлення матеріалів.

Фінансові питання

Твердження, що навчання не вимагає старанного опрацювання бюджету, є банальним. Не існує дармового навчання, все, по суті, щось коштує, хтось, по суті, платить -- навіть якщо це і є меценатство. Може тут варто було б підкреслити, що значна кількість демократичних дій, серед них і організація навчання, буде ґрунтуватися на добровільній праці. Це, в свою чергу, слугує зниженню вартості навчання і завдяки цьому виникають можливості для реалізації важливих суспільних потреб. Праця волонтерів (добровольців) та відповідна її організація, є абсолютно необхідною як в суспільствах з розвиненою демократією, так і в тих, де демократія тільки розвивається.

Усвідомлюючи це, спробуємо проаналізувати елементи, з яких буде складатися кошторис навчання. Тут варто звернути увагу, що частини позицій кошторису є сталими, незалежно від величини групи (наприклад, гонорари викладачів, адміністративні кошти, інформаційна підтримка), а частина коштів є змінною і зростає у міру збільшення числа учасників (наприклад, харчування та проживання, друкування навчальних матеріалів). Якщо ці кошти будуть покриватися за рахунок внесків учасників, то ці сталі позиції ставатимуть -- в перерахунку на одного учасника -- щораз меншими. Відповідно буде й зменшуватися оплата. Не всі кошти будуть наявні у кожному навчанні, наприклад тільки під час кількаденного навчання появляться кошти проживання, нульовою або мінімальною буде вартість проїзду, коли ведучі, як і слухачі є місцевими, не завжди буде виникати потреба в перекладах, і т.д. І врешті-решт, частину коштів можна звести до мінімуму, використовуючи працю волонтерів -- в цьому випадку відпадає потреба виплати гонорарів. Однак ми повинні забезпечити волонтерам оплату переїзду, харчування та проживання.

...