Організація навчального процесу

Тренер починає з історії про тюленів. Ведучий чітко наголошує на забороні оцінювання та будь-якої критики, заохочуючи до нестандартних ідей. Роздає учас-никам також принципи мозкової атаки, записані на листках.

На одному фліпі слід записати:

-„не критикуємо”;

-„не даємо оцінки”;

-„всі ідеї важливі”.

Висловлювання ідей -- часте повторювання: „чудово”, „прекрасна ідея”, „супер”. Заохочування надзвичайно важливе для збудження фантазії, і, що найважливіше, -- учасники стають відважнішими.

Тренер дбає про активність групи, заохочує до генерування нових ідей. Реагує швидко та рішуче на спроби критики та оцінювання. Записувач намагається швидко та правильно записувати. Заповнений фліп можна приклеїти до стіни клейкою (малярською) стрічкою. Після закінчення подавання ідей тренер повинен подякувати за винахідливість, похвалити групу за активність, а особливо за нестан-дартність, не оцінюючи конкретні висловлювання. Матеріали: клейка (малярська) стрічка.

Роз'яснення -- тренер питає учасників, чи всім зрозумілі записані ідеї, а в разі сумніву просить авторів ідеї про уточнення, може на пропозицію автора змодифікувати запис.

Після закінчення часу, відведеного на подавання ідей, важливо утримати групу від оцінювання. Можна ще раз перечитати всі записані пропозиції, спитати, чи все зрозуміло. В ході вияснення сумнівних місць голос має лише автор ідеї.

8. „Снігова куля”

„Снігова куля” -- це метод колективного пошуку спільного рішення або спільного погляду на певний об'єкт. Метод, придатний для створення дефініції (визначення), яка буде легко зрозумілою та прийнятою всіма учасниками навчання, оскільки всі беруть участь у її створенні, мають можливість подати власне бачення об'єкту. Кожен учасник вносить у формулювання власний неповторний досвід, який є важливим і потрібний цілій групі. Метод дозволяє першій, ще мало відшліфованій думці (знанню, погляду, потребі) кожного учасника, дати назву, записати, запам'ятати і переконати всю групу в тому, що ґрунтовне обговорення кожного окремого досвіду дасть змогу сформувати найповнішу концепцію багатого різностороннього образу, отримання рішення, яке б задовольняло всіх. Назва методу добре відображає як його суть (в кінцевому результаті роботи групи в сніговій кулі закладений досвід кожного учасника), так і виконання (окремі ідеї та інтуїція з'єднуються в єдине ціле, як снігові малі грудки, а ті у свою чергу, у велику кулю). Важливим є те, що кінцевий результат нікому не нав'язаний силою або через умовляння, а є справді узгоджений шляхом спільного обговорення.

Коли застосовувати:

· коли хочемо, щоб визначення певного об'єкту було ретельно обдумане та зрозуміле, щоб стало інтелектуальною власністю групи;

· коли учасники ще не знайомі добре одні з одними, група ще не інтегрована і повинна протягом тривалого часу працювати разом -- метод дозволяє учасникам групи ототожнити себе із спільними цілями;

· коли добре знайомі учасники групи мають розробити спільне рішення, причому щоб ніхто не почувався забутим чи на маргінесі.

Переваги:

· включає в навчальний процес (або процес прийняття рішення) кожного з учасників, спонукає до активності та „входження в тему”;

· дозволяє ведучому заздалегідь оцінити сильні та слабкі сторони групи, потреби цілої групи та кожного учасника;

· інтегрує навчальну групу, вселяє віру в партнерські стосунки між учасниками, а ведучий заохочує учасників до висловлювання власних думок.

Труднощі:

· займає досить багато часу, не придатна для застосування в короткотривалих формах навчання;

· деяких учасників можуть на початку охоплювати відчуття безпорадності, боязні, необхідності розкрити себе перед іншими.

Хід заняття (час близько 90 хв.)

Етап І -- вступ

Проведення заняття „Снігова куля” передбачає наявність доброї атмосфери в групі. Тому, якщо хочемо її застосувати на початку семінару, рекомендується перед цим інтеграційна гра, яка б створила вільну атмосферу та заохотила учасників до подальшої спільної роботи. Дуже важливо на цьому етапі з'ясувати цілі спільної роботи -- учасники мають добре знати, про який результат ідеться. Це може бути глибоко обдумана дефініція певного об'єкту, може бути спільно розроблена позиція щодо обговорених подій, можуть бути врешті-решт головні цілі, яких учасники хочуть досягти протягом семінару. Потрібно також роз'яснити учасникам методику спільної роботи, допомогти їм зрозуміти причини застосування саме цієї методики. Далі роздаємо учасникам аркуші паперу з проханням записати 3-5 формулювань (але завжди всі однакову кількість!), які підготують їх до подальшої спільної праці. Якщо результатом має стати узгодження цілей такої роботи, то на цьому етапі учасники записуватимуть індивідуальні цілі, якщо хочемо підвести учасників до створення дефініції, то вони записуватимуть риси зазначеного об'єкту, які, на їх думку, є найважливішими.

Етап ІІ -- індивідуальна робота

Протягом короткого проміжку часу (близько 5 хв.) намагаємось не заважати учасникам. У разі потреби відповідаємо на їх питання, наголошуємо на важливості самостійної роботи -- для співпраці та узгодження поглядів час настане дещо пізніше. Цей етап важливий для підготовки до подальшої розмови, а також до необхідності відстояти чи захистити власну думку чи ідею. Все це змушує до пошуку аргументів, робить подальшу дискусію цікавішою та більш плідною.

Етап ІІІ -- команди

Методи поділу на групи завжди потрібно пристосовувати до характеру групи та закладених цілей. Якщо у групі спонтанно утворились чи зорганізувались певні команди, напевно, краще буде на цей раз їх розділити. Команди повинні бути настільки малими, щоб кожен з її учасників мав можливість без примусу активно включитись у роботу групи. Найчастіше на цьому етапі утворюють команди з трьох осіб, але не більше п'яти. Завданням команди є одноголосний вибір спільного формулювання. Учасники беруть за основу те, що зробили індивідуально, та вибирають такі формулювання, які найкраще відображають їх спільну думку. Можуть, звичайно, відредагувати попередні записи, можуть, якщо під час дискусії з'являться нові помисли, відмовитися від попередніх та записати цілком нові. Результатом цього етапу буде та сама кількість формулювань відповідей, скільки до цього мав записати кожен учасник індивідуально.

Етап IV -- малі групи

Команди об'єднуємо в малі групи -- найчастіше дві команди утворюють одну групу. Завдання групи -- прийти до спільного висновку. Тепер, у разі формулювання дефініцій, повинен виникнути її перший варіант, створений на основі розроблених формулювань кожної команди. Якщо результатом мають стати цілі подальшої роботи групи, вибирають найважливіші з тих, які опрацьовані на попередньому етапі. Ведучий повинен на цьому етапі підтримувати процес роботи, підійти до груп та допомогти їм у редагуванні. Загрозою цього етапу є тенденція до надмірного узагальнення, щоб „помістились” у розробленій версії всі попередні думки. Ведучий підказує, що записи повинні бути конкретними, точними, такими, які б не дозволяли на довільну інтерпретацію. Результат роботи група записує на фліпах, які пізніше будуть представлені всім учасникам семінару.

Етап V -- заключна дискусія

Представники груп презентують результати спільної роботи, коментуючи записи на фліпах. Ведучий пропонує порівняти результати, знайти спільні та відмінні пункти (місця). Разом з групою редагує (або вибирає) кінцевий результат. У разі створення нової дефініції порівнює її з дефініцією в енциклопедії -- разом з учасниками аналізує їх, обмірковує причини можливих відмінностей.

Приклад сценарію

Тема:

Що таке неурядова організація? Формулювання визначення.

Цілі:

Учасники повинні зрозуміти суть неурядової організації.

Роль ведучого:

· на першому етапі він ставить чітку ціль роботи та стежить, щоб група її не забула;

· потім сконцентровується на процесі -- ділить на команди та групи, заохочує та підтримує;

· в кінці заняття виконує функцію експерта -- допомагає оцінити результати роботи.

Адресати-учасники:

Група з 18 осіб, студенти університету.

Cценарій

Час	Фрагменти дій	Викладач та матеріали
10 хв.	Вступ -- викладач пояснює, що метою заняття є спроба розробити точну дефініцію (визначення); неурядової організації. Запитує учасників, хто з них залучений до роботи в якійсь організації чи хоча б знайомий з її діяльністю. Без коментарів вислуховує кілька осіб.	На фліпчарті напис великими літерами, який постійно перед очима учасників: ЩО ТАКЕ НЕУРЯДОВА ОРГАНІЗАЦІЯ?
5 хв.	Індивідуальна робота -- учасники індивідуально визначають та записують на аркушах паперу 5 найважливіших рис неурядової організації.	Викладач (тренер, аніматор) роздає учасникам по одному аркушу паперу формату А6 (аркуші кольорові -- по три аркуші в шести кольорах, наприклад: синій, білий, зелений, жовтий, сірий, оранжевий).
10 хв.	Робота в командах -- учасники працюють в командах з 3 осіб. У кожній команді будуть особи, що мають аркуші паперу того самого кольору, викладач просить учасників знайти своїх партнерів. Коли сядуть разом, дає кожній групі аркуш формату А4 в тому самому кольорі і просить протягом 10 хв. розробити спільну дефініцію (визначення) неурядової організації (на аркушах А4 можна написати: „Неурядова організація це ...”)	Допомога у формуванні команд, вказування на їх місце роботи, точне пояснення завдання.
15 хв.	Робота в малих групах -- коли групи закінчили роботу, викладач ділить всіх учасників на 2 нові групи, об'єднуючи по 3 команди з попереднього етапу (наприклад: група А -- сині, білі, зелені; група Б -- жовті, сірі, оранжеві). Кожній групі дає великий фліп і просить на основі розроблених у командах дефініцій протягом 15 хв. розробити спільну дефініцію (визначення) неурядових організацій.	Допомога в підготовці робочих місць, допомога у формуванні груп, пояснення завдання.
50 хв.	Заключна дискусія -- представники груп представляють по черзі розроблені дефініції. В розмові з їх учасниками викладач підкреслює переваги кожної з них. Звертає увагу на те, в яких дефініціях (визначеннях) з'явилися елементи „створена людьми і для людей, незалежна від органів влади, не з метою прибутку розв'язує конкретні суспільні проблеми”. Доповнює, якщо в дефініціях відсутній важливий елемент.	„Неурядові організації -- термінологія”

9. „Килимок ідей”

Суть методу

Килимок ідей є одним із методів розв'язування проблем. Він дозволяє перейти від аналізу причин того чи іншого явища, через процес пошуку можливих розв'язків аж до особистих заяв/зобов'язань учасників стосовно кроків, які вони зроблять в напрямку розв'язання проблеми. Метод вчить учасників аналізувати ситуацію та причини негативних явищ, творчому пошуку та оцінюванню дій, які будуть служити розв'язанню проблеми, нарешті приводить до прийняття рішення стосовно особистого зацікавлення й участі в розв'язанні проблеми. Заняття, які проводяться методом килимка ідей показують учасникам, що ключем для розв'язку надзвичайно складних проблем можуть бути не тільки рішення, прийняті на високому рівні, але й дії, реалізовані місцевою громадою.

Метод є особливо корисним тоді, коли ми маємо справу з важливою проблемою, яка безпосередньо стосується учасників навчання. Вважається, що проблема не має розв'язку, або її розв'язок, на думку загалу, знаходиться поза можливостями впливу учасників тренінгу.

Килимок ідей можна застосувати в кінцевій фазі тренінгу, коли хочемо, щоб учасники замислились над тим, які конкретні дії вони почнуть виконувати після закінчення навчання.

Коли використовується?

· Коли аналізована проблема стосується безпосередньо групи й існує шанс, щоб члени групи особисто розпочали діяльність з її розв'язання.

· Коли нам потрібно, щоб учасники особисто втягнулися в діяльність, яка приведе до розв'язання проблеми -- зміни існуючої ситуації.

· Коли хочемо, щоб учасники навчання, які походять із одного середовища (установи, місцевої громади) після тренінгу взаємно мотивували один одного до початку запланованих дій.

· В групах по 10-25 осіб, члени яких походять з одного середовища, або стикаються з тою самою проблемою в різних установах.

Переваги:

· дозволяє кожному члену групи повноцінно брати участь;

· дозволяє спільно проаналізувати проблему, а також шукати потенційних розв'язків.

· мобілізує до прийняття особистого рішення стосовно безпосередньої участі в розв'язуванні проблеми.

Труднощі:

· більшість учасників почуває себе безпечніше в абстрактному плануванні, ніж в публічному прийнятті реальних особистих зобов'язань;

· метод буде ефективним тоді, коли група „після розминки” -- учасники вже встигли добре познайомитися (не застосовувати на початку тренінгу), серйозно відносяться до тренінгу і відчувають взаємну довіру;

· при невірному веденні заняття, або погано підготовленій групі існує небезпека, що власні зобов'язання будуть проголошуватися тільки формально, а учасники більш сконцентруються на загальному вигляді „килимка”, аніж на проблемі.

Хід заняття (загальний час біля 90 хвилин)

Матеріали:

· смужки паперу 29х7см (А4/3), трьох різних кольорів (по 30-40 кожного кольору);

· по одному великому аркушу паперу (для фліп чарту) на групу;

· клей у формі олівця (1-2 на групу);

· наклейки червоного та помаранчевого кольору (по дві кожного кольору для кожного учасника);

· фліп з проблемою що аналізується та фліп з етапами робіт.

Етап І -- презентація проблеми та методу роботи

Викладач здійснює вступ до проблеми, яка буде предметом аналізу і презентує плакат, який містить речення-твердження (наприклад, „студенти не бажають вчитися” або „хабарі нерозривно пов'язані з роботою нашої адміністрації”). Проблема презентується у вигляді стверджуючого речення. Презентована ситуація повинна відповідати загальноприйнятим переконанням (не слід підбирати твердження, які суперечать переконанням більшості групи).

Ведучий розділяє учасників навчання на 3-4 групи по 4-6 осіб в групі. Кожна група повинна сидіти за окремим столом.

Етап II -- визначення проблеми -- аналіз причин

Ведучий інформує, що першим етапом роботи буде аналіз проблеми. Слід дати відповідь на питання: Чому так є? Кожна група отримує 10 кольорових смужок й великий аркуш паперу. Завданням групи буде на протязі 10 хвилин подати відповідь, якими є причини описаного явища. Відповіді слід записувати маркерами на отриманих смужках паперу (на одній смужці -- одну відповідь, використання всіх смужок є необов'язкове).Коли всі причини будуть записані, тоді слід приклеїти смужки на великому аркуші паперу, так, щоб після доклеювання смужок в наступних кольорах можна було отримати візерунчастий „килимок”. Смужки слід наклеювати таким чином, щоб всі їх можна було прочитати.

Після закінчення роботи групи презентують свої килимки й читають відповіді. Після презентації фліпи повертаються до груп.

Етап III -- пошук розв'язків -- що можна зробити, щоб змінити наявну ситуацію

Ведучий підсумовуючи попередній етап стверджує, що ми вже знаємо чому (знаємо найважливіші причини явища, яке нас турбує), це дозволяє нам перейти до II етапу -- пошуку розв'язків. Задумаємося над тим, що ми можемо зробити, щоб змінити існуючу ситуацію. Ведучий інформує, що кожна група отримає по 10 смужок паперу (іншого кольору). На протязі 10 хвилин, пам'ятаючи про причини, кожна група формулює ідеї, стосовно розв'язку проблеми (на одній смужці -- одна відповідь; необов'язково використовувати всі смужки). Здійснивши записи на смужках, наклеюємо їх на великий аркуш паперу, продовжуючи приготування „килимка”.

УВАГА! Етап пошуку розв'язків може бути перетворений в повноцінний сеанс мозкового штурму. Тоді, на смужки паперу записуємо розв'язки, відібрані у фазі критичного аналізу ідей, генерованих під час мозкового штурму.

Після закінчення роботи групи презентують свої килимки і читають ідеї. Килимки розвішуємо на стінах.

Етап IV -- індивідуалізація дій -- що я зроблю, щоб змінити теперішню ситуацію

Підсумовуючи представлені фліпи, ведучий підкреслює, що ми знаємо вже причини і знаємо, що нам необхідно зробити, щоб змінити ситуацію. Тепер переходимо до III етапу, або ж індивідуалізації дій. На цьому етапі кожен з нас повинен відповісти на питання: Що я особисто зроблю на протязі найближчих 6 місяців (в залежності від проблеми і учасників слід планувати завдання від 3 до 9 місяців), щоб змінити існуючу ситуацію? Які конкретні дії розпочну? Необхідно підкреслити, що нас цікавлять реальні дії, які ми справді реалізуємо! Добре, якщо ведучі подадуть приклад (для теми стосовно корупції: на дверях свого лікарського кабінету повішу напис „Тут не беруть хабарів”). Кожний учасник записує заплановані ним дії на смужках паперу (на одній смужці -- одна дія). Кожен учасник повинен записати 2-3 заплановані дії. Ведучий повинен почекати біля 5-10 хвилин, поки всі позаписують свої дії.

Коли учасники вже готові, тоді по черзі (з місця або із середини аудиторії) голосно читають свої рішення. В разі потреби ведучий повторює прочитане рішення, бере від учасника аркуші та вішає їх на стіну (смужки розвішуємо в приміщенні навколо, на висоті очей, таким чином, щоб потім можна було вільно читати). Якщо ідеї повторяються, розвішуємо їх один нижче другого.

Етап V -- оцінювання ідей (індивідуальне прийняття рішень, які дії, запропоновані іншими виконаю обов'язково, а що спробую зробити, для розв'язання даної проблеми

Переходячи до цього етапу ведучий говорить, що тепер індивідуально проаналізуємо пропозиції, запропоновані іншими та оцінимо реальність наших намірів. Ведучий роздає кожному учаснику 2 червоні та 2 помаранчеві наклейки. Прочитавши ще раз всі ідеї, наклеєні на стінах, кожен вибирає дві дії, які протягом найближчих 6 місяців напевно реалізує (приклеїть на них червоні наклейки) та дві дії, які постарається виконати (помаранчеві наклейки). На даному етапі не вибираємо своїх ідей!

Етап VI -- підсумок

Коли вже учасники виконають індивідуальний вибір, ведучий проводить підсумок заняття. Нагадує порядок проходження сесії (аналіз проблеми, пошук розв'язків, індивідуалізація дій, оцінювання ідей). Після цього читає вголос зобов'язання, які найчастіше обирають учасники навчання, підкреслюючи, що їх реалізація в найближчі місяці з одного боку усвідомить в нашому середовищі (установі, місцевій громаді тощо), яке велике значення ми пов'язуємо до згаданої проблеми, а з другого -- наблизить нас до розв'язання проблеми. Ведучий однак є відповідальний за конкретну мотивацію свого вибору і підведення підсумку всього, характеристики наслідків вибраних способів.

Приклад сценарію

Тема:

Корупція в вищій школі

Цілі:

· започаткування в університетському середовищі публічного обговорення теми корупції;

· розуміння причин корупції в середовищі вищої освіти та механізмів, підтримуючих корупцію;

· опрацювання пропозицій конкретних дій, які працівники університету можуть здійснювати, щоб протидіяти корупції в своєму середовищі;

· мобілізація учасників навчання до особистої участі в протидії корупції в університеті.

Ролі ведучих:

Ведучий на початку виконує функції тренера -- заохочує, пояснює метод, розділяє на групи, започатковує обговорення, затримує чисто математичні спроби реалізації завдання. В кінці виконує роль експерта -- коментує вибір групи, презентує і мотивує власний вибір.

Адресати -- учасники:

Група із 20 осіб, самостійні й молоді наукові працівники.

Сценарій

Час, хв.	Порядок дій	Ведучі та матеріали
10	Вступ -- представлення проблеми, підкреслення його значення та презентація застосованого методу.	На одному фліпі сформульовано проблему: В нашому університеті студенти платять за екзамени, на другому -- „Килимок ідей”: 1. Визначення проблеми -- аналіз причин; 2. Пошуки розв'язку; 3. Індивідуалізація ідей; 4. Оцінювання ідей (які відкрива-ються по мірі тривання заняття).
25	Визначення проблеми -- аналіз причин -- в групах учасники відповідають на питання: Чому у нашому університеті студенти платять за екзамени. Відповіді записують на зелених смужках, приклеюють до „килимка”. Презентація результатів роботи груп.	Поділ на групи, інструктаж для груп, допомога при плануванні „килимка ідей”
30	Пошук розв'язків -- в групах мозковий штурм на тему: Які дії слід виконати, щоб зменшити явище корупції в нашому вищому учбовому закладі? Записування найкращих ідей на червоних смужках. Приклеювання до „килимка”. Презентація результатів роботи груп.	Ведучий пояснює засади мозкового штурму. Після вибору найкращих ідей допомагає підготувати „кили-мок”, після презентації приклеює планшети на стінах.
20	Індивідуалізація дій -- кожен індивідуально записує на аркушах дії, які розпочне в найближчому семестрі для протидії корупції. Записані на жовтих аркушах рішення голосно прочитуються учасниками та розвішуються навколо в приміщенні.	Ведучий заохочує до приймання особистих зобов'язань, відслідковує щоб учасники серйозно відносились до них, і це не були просто пусті декларації.
10	Оцінювання ідей -- за допомогою червоних та помаранчевих наклейок учасники декларують, які дві дії вони напевне здійснять протягом найближ-чого семестру, а які спробують розпочати.
10	Підсумок Ведучий нагадує проходження заняття (аналіз проблеми, пошук розв'язків, індивідуалізація дій, оціню-вання ідей), а також зобов'язання, які найчастіше вибирають. Звертає увагу на необхідність публічного засуджен-ня корупції та значення дій, які будуть виконані учасниками навчання в найближчому часі.

10. „Капелюхи”

Суть методу

„Капелюхи” -- це метод, що ознайомлює учасників з етапами роботи колективу, роллю комунікації в групових процесах, а також етапами планування.

Як більшість симуляцій, він є дуже привабливим методом навчання, однак вимагає від викладача ретельної підготовки, яка дозволить реалізувати всі його цілі. „Капелюхи” дозволяють відпрацювати значну кількість вмінь, однак перед заняттями слід детально продумати, які з них викладач запропонує (робота в групі, планування чи пізнавальний цикл). Симуляція вимагає від учасників заангажованості, однак їй мають передувати заняття, під час яких учасники групи знайомляться між собою. Ведучий у свою чергу має знати групу настільки, щоб визначити спостерігачів.

Коли застосовувати?

· коли хочемо продемонструвати цикли навчання;

· коли хочемо проілюструвати процеси, що відбуваються в команді -- мотивація, ототожнення себе із роботою команди;

· коли метою занять є розвиток комунікації всередині групи та між групами;

· коли проводимо заняття на тему планування та роботи в групі;

· коли в заняттях бере участь не більше 30 осіб.

Переваги:

· учасники можуть спостерігати та аналізувати реальну поведінку;

· за підтримки тренера учасники можуть створити модель ідеальної поведінки у даній ситуації;

· учасники навчаються через власну дію;

· всі учасники залучені до роботи.

Труднощі:

· необхідність великої кількості матеріалів (ножиці, папір різних розмірів, лінійки, скріпки, тощо);

· учасники часто сприймають цю вправу як гру;

· у приміщенні мають бути столи, які можна відповідним чином поставити для роботи у командах (для кожної групи окремо).

Хід заняття

Етап І -- ознайомлення (10 хв.)

Викладач/ведучий інформує учасників про те, що вони будуть поділені на групи по 5-7 осіб, кожна з яких буде окремим „підприємством” з проектування капелюхів. Завдання кожної групи -- підготувати детальну інструкцію для створення капелюха. Капелюх буде закуплений для впровадження тоді, коли його виробництво буде рентабельним (його вартість не повинна перевищувати 400 грн.). Калькуляція коштів та вимоги до виконання капелюха записані в інструкції для колективу („підприємства”).

У кожній малій групі ведучий визначає спостерігача, який безпосередньо не братиме участі в роботі групи. Його завданням буде записування поведінки окремих її членів та спостереження за процесами в групі (способи прийняття рішень, розподіл обов'язків та ролей, спілкуванні всередині групи тощо). Робота спостерігача надзвичайно важлива, отже це мають бути особи, які зможуть записати всі суттєві процеси та поведінку.

Тренер повідомляє, що група працюватиме над завданням у два етапи: вступному (не слід називати його етапом планування) та проектування. Всі необхідні матеріали групи отримують на другому етапі.

Етап II -- вступ (5 хв.)

Учасники отримують інструкцію, після ознайомлення з нею мають час для трьох запитань. На цьому етапі кожна група має визначити „директора” підприємства.

Етап III - проектування (25 хв.)

Ведучий просить, щоб „директори” отримали всі необхідні матеріалі (папір, ножиці тощо). Після чого кожна група має 20 хв. для написання детальної інструкції, беручи до уваги вказівки щодо конструкції та кошторису (інструкція може включати лише один рисунок). Кожна група може виконати також модель капелюха. Однак має його ховати від конкурентів. На цьому етапі ведучий має уважно спостерігати за поведінкою окремих членів команди, за процесами, що відбуваються в групах, та етапами роботи над проектом. Особливу увагу слід звернути на:

· етапи роботи над проектом (див. цикл Колби, зображеній на рисунку 10.1);

· заангажованість членів команди;

· спосіб вибору ідеї, над якою вирішено далі працювати (ідея щодо капелюха) -- через вольове рішення лідера, голосування усіх членів колективу, рішення найактивніших учасників;

· поділ роботи у виготовленні прототипу капелюха -- чи заплановано поділ праці, чи всі залучені до роботи, чи хтось стежить за часом;

· спосіб мотивації в команді;

· ролі в групах;

· спілкування членів команди.

·

Інструкція для колективу („підприємства”) Завдання Ви -- колектив проектантів капелюхів. Перед вами поставлено завдання -- розробити проект капелюха та письмову інструкцію для його масового виготовлення. Капелюх повинен бути виготовлений лише з наступних матеріалів: папір (А4), самоклеюча стрічка, скріпки. Для підтримки вашої роботи деякі матеріали отримаєте даром. Маєте у розпорядженні також певні знаряддя праці: ножиці, лінійки. Вони можуть згодитися при виготовленні прототипів капелюха. Пам'ятайте, що інші групи -- ваші конкуренти і можуть украсти (чи запозичити) вашу ідею. Якщо вирішите виготовити прототип капелюха -- сховайте його від інших груп. Вимоги до конструкції капелюха Капелюх повинен підходити до середнього розміру голови людини (57-60). Повинен утриматися на голові при легкому вітрі щонайменше 30 секунд. Повинен бути виготовлений із щонайменше 5 аркушів паперу (чи з їх частин). Повинен накривати маківку голови. Виробництво повинно бути рентабельним (прибутковим). Калькуляція коштів Частину матеріалів та часу отримаєте даром. Щоб полегшити вам планування видатків, подаємо ціни окремих матеріалів Рівень рентабельності: 400 грн (умовний) Час для роботи Група має 5 хвилин на обговорення матеріалу та для 3 запитань. Пізніше можливостей для задавання питань не буде. Група має 20 хвилин на виготовлення проекту капелюха та розробку письмової інструкції щодо його виготовлення, включаючи і кошторис. Інструкція повинна містити інформацію про час, необхідний на виконання капелюха розробленої вами моделі. Письмова інструкція, розроблена групою, може включати лише один рисунок.

Етап IV -- оцінка проектів (10 хв.)

Ведучий просить усі команди подати калькуляцію коштів та записує їх на таблиці так, щоб ще могли бачити всі команди.

Етап V - виробництво капелюха (15 хв.)

Ведучий інформує, що замовник вирішив перевірити всі проекти (не можна цю інформацію подавати учасникам раніше.) З цією метою інструкції, які написали команди, передаються конкурентному підприємству (прототипи залишаються схованими).

Завданням груп є виконання капелюха за поданою інструкцією (групи між собою не спілкуються).

Етап VI -- тестування капелюхів (10 хв.)

Ведучий просить передати капелюхи на тестування. Перевіряє, чи вони виконані згідно із встановленою інструкцією (закривають маківку голови, тримаються на голові тощо).

Етап VII -- підсумки (30 хв.)

З позиції навчання цей етап є ключовим. Перед обговоренням змістовної частини симуляції ведучі повинні зробити можливим для учасників „вихід” з емоційного стану, пов'язаного з проведенням примірювання капелюхів тощо. На початку варто поставити кілька питань, що стосуються відчуттів учасників (Як вам сподобалася симуляція? Чи ви добре почували себе у ролі проектантів?).

Ключовим питанням до кожної групи, з якого має початися підведення підсумків, є „де ваш капелюх?” Групи, як правило, вказують на прототипи, які вони запроектували, а не на капелюх, виконаний згідно з інструкцією іншої групи. Це є приводом до дискусії на тему вибору між запроектованим капелюхом та виготовленим (ототожнюємо себе з дією, яка є результатом нашої праці від моменту виникнення ідеї, важливо, щоб залучити до роботи в групі усіх вже в момент виникнення ідеї). Далі ведучий просить, щоб спостерігачі подали результати своєї роботи (важливо, щоб не називали імен людей, а лише описували їх поведінку). Спостерігачі повинні описати етапи роботи над проектом, поділ завдання між членами групи, їх включення в роботу, а також стосунки між членами команди під час виконання роботи.

Підсумок ведучого повинен включати обговорення пізнавального циклу за Колбом (рис.4), а також спостереження, що стосується всіх дій, які впливають на результат роботи групи.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис.10.1. Цикл Колба -- розподіл роботи над проектом

Їх можна згрупувати на:

· дії зорієнтовані на реалізацію цілі (ініціатива пропозиції просування справ, інформування, роз'яснення, підсумок);

· допоміжні дії (підтримка пропозиції, посередництво в конфліктах, почуття гумору, узгодження та компроміси, полегшення спілкування);

· дії, зорієнтовані на себе (неслухання інших, блокування, домінування, агресія, дигресія, порожня балаканина тощо).

Перед розглядом циклу Колба можна попросити групу представити цикл своєї роботи над капелюхом.

Організаційні застереження

Перед заняттями ведучий повинен підготувати всі необхідні матеріали. Варто їх поділити відповідно до кількості підгруп (щоб під час занять не різати клейку стрічку, рахувати скріпки тощо). Столи та стільці слід розташувати так, щоб кожна група мала окреме місце праці з відповідною кількістю площі. Ідеальний розв'язок -- коли група працює в окремих приміщеннях так, щоб не могли спостерігати її дії представники інших груп.

Потрібен буде також фліпчарт для записування кошторису та результатів роботи групи після симуляції.

11. АНКЕТА „5 з 25”

Суть методу

Анкета „5 з 25” є методом поглибленого і впорядкованого дискутування обширного матеріалу, з наступним загальним за демократичним вибором групою. Метод вчить учасників аргументування, переконування, вислуховування партнерів і досягнення консенсусу. Дозволяє використовувати досвід і думки всіх членів групи, а також тих, які зазвичай мовчать. Допомагає вибрати пріоритетне рішення після поглибленого аналізу всіх інших думок і можливостей.

Метод є особливо придатний, коли маємо на меті детальне осмислення рис характеру, функції, діяльності, яку мусить виконувати особа на конкретній посаді (наприклад, міський голова, голова місцевої державної адміністрації, депутат, урядник, вчитель, батько чи хтось інший). Анкету можна застосувати також тоді, коли маємо детально осмислити різні шляхи діяльності і вибрати найбільш перспективний (наприклад, при плануванні інформаційно-промоційної акції) або коли аналізуємо можливі, щоби досить точно протистояти найбільш небезпечним. Метод можна застосувати навіть тоді, коли аналізуємо певний документ або закон: розписаний на 25 елементів текст з відповідно заданим питанням допоможе значно глибше вивчити цілий матеріал.

Анкету „5 з 25” можна з'єднати з іншими методами, зокрема з „мозковою атакою”, технікою номінальних груп чи плануванням. В підсумку з впевненістю застосуємо міні-лекцію.

Коли застосовувати метод?

· коли група має здійснити добре продискутований вибір з великої кількості пропозицій або коли просто повинна добре осмислити дуже велику кількість різноманітних варіантів;

· коли для нас важливо, щоб жоден з учасників групи не був позбавлений можливості повної участі і повного висловлювання;

· коли хочемо інтегрувати в єдине ціле велику групу, складену з кількох малих;

· як в малих, так і у великих навчальних групах: в кожному випадку група поділяється на 5-7 особових команд.

Переваги:

· дозволяє повноправно брати участь кожному учаснику команди;

· дозволяє кожному глибоко осмислити проблему і одночасно зіставити її з думками інших членів команди;

· змушує до пошуку консенсусу;

· допомагає інтегруванню групи, яка від початку зазвичай є досить дезінтегрованою та недовірливою.

Труднощі:

· важко навчати учасників глибокої дискусії там, де вже на початку досягають порозуміння (або близькість); такий пункт трактується як очевидність і є найменш осмисленим;

· важко протидіяти чисто математичному підходові до проблем і несвідомому підпорядкуванню себе окремим особам, волі і думці більшості.

Хід заняття (час біля 90 хв.)

Етап І -- підготовка анкети

Склад проблем до вибору може формуватися в різний спосіб. Листок із 25 можливостей (рис, варіантів і т.п.) може бути (1) підготовлений завчасно (однак може бути досягнутий повний і неповторний вибір рис або проблем), або (2) під час занять з учасниками (треба додати близько 45 хвилин!) -- тоді вибір відповідає досвіду, відчуттям і проблемам учасників.

1. Опрацьовуючи матеріал перед заняттями, спираємось передусім на джерельну базу предмету, враховуємо думку фахівців, проводимо аналіз середовища і ситуації, котра має бути предметом розгляду навчальної групи. Важливо, щоб створена пропозиція була цілісною, щоб всі найважливіші елементи знайшли своє місце в наборі матеріалів. Істотним є також, щоб всі запропоновані формулювання були позитивні, і, що важливо, серед них було щонайменше 10-15 так само важливих пропозицій. Комплект не може бути легким для вибору; якщо вмістимо в ньому п'ять думок вочевидь найважливіших -- робота в групі не вдається. Кожен з учасників вибере такий самий набір і після дискусії. Непотрібні будуть аргументи, активне слухання, мистецтво дебатування.

Анкета повинна бути старанно надрукована і тиражована, так щоб її отримав кожен з учасників і кожна мала група.

2.Готуючи комплект спільно з учасниками під час занять, можемо використати метод мозкової атаки або техніку номінальних груп. Пропозиції будуть надходити досить жваво, можуть спонтанно керуватися лише на одну сторону, тому треба мати в запасі підказування (навіювання), яке зі згоди групи помістимо також в комплекті. Перевагою такого опрацювання анкети є її тісний зв'язок з мисленням групи, переконання, що це є праця учасників групи від початку до кінця. Підготовка анкети з групою не мусить бути здійснена в той самий день, що і подальша праця -- комплект може бути складеним за день чи навіть за декілька тижнів раніше, на попередній зустрічі, якщо працюємо за циклічною системою. Це, можливо, полегшить доповнення матеріалу у випадку значного спізнення.

Етап II -- вияснення принципів спільної праці

Ведучий пояснює учасникам принципи спільної роботи. Учасники повинні знати наступні етапи роботи, щоб мати змогу до них приготуватися. Підкреслюється дві справи: по-перше, що всі можливості є позитивні, хоча можуть виражати різні концепції, позиції щодо навколишнього світу, шляхи виходу з конкретної ситуації. Стоїмо перед необхідністю вибору не поміж поганим чи добрим, а між різними благами (або залежно від теми, різними загрозами) -- повинні вибрати серед них найістотніші. По-друге, рішення в малих групах повинно бути повністю узгоджене, і поки хоч одна особа не переконана -- немає спільного рішення. Потім слід старанно висловлюватися і добирати найпереконливіших аргументів. Звертаємо увагу, що, властиво, саме ці аргументи, які подано з власного досвіду і осмислення, є найістотнішою вартістю, що використовується в роботі за цим методом.

Етап III -- індивідуальні вибори

Кожен з учасників повинен спочатку сам, без консультації з іншими, вибрати з отримуваної кількості числа 5 можливостей, які вважає за найбільш вдалі в конкретній ситуації. Цей етап є важливим, не можна його обминати. Якщо кожен з тих, хто дискутує не виконає сам завчасно вибору, якщо до свого вибору хоч трохи не звикне -- група надто легко досягне консенсусу. Він постане в результаті взаємності, а не глибокого осмислення групою.

Етап IV -- поділ на малі групи

Ведучий ділить учасників на 5-7 особові групи. Поділ повинен бути, по можливості, випадковим, добре щоби в групі з'явились люди, які не сиділи до цього часу поряд. Найкраще, якщо члени малої групи між собою не знайомі, якщо не походять з цього самого середовища -- чим більша внутрішня різнорідність групи, тим кращий ефект праці, тим більше різноманітного досвіду вносить кожен. Можна зробити поділ механічно, просто відрахувати відповідно учасників, можна мати поділ підготовленим завчасно через запис порядкових номерів відразу на картці з анкетою.

Етап V -- робота в малих групах

Учасники малої групи мають завдання зробити вибір спільної п'ятірки можливостей, причому можуть один одного лише переконувати, однак не можуть це вирішувати шляхом голосування, а їхній спільний вибір мусить бути одностайним. Часом варто заохотити групу свіжим, „новим, з іншого боку” поглядом на проблему. Цей етап є, в принципі, найістотнішим в цілому методі -- тут народжується найбільше помислів та ідей. Тут кожен може відчути, якою важливою є його власна думка. Результат виборів групи записується на додатковій анкеті.

Етап VI -- ієрархізація

Цей етап є необов'язковим варіантом. Ведучий просить, щоб учасники впорядкували за важливістю зроблений вибір, присвоюючи найважливішому п'ять пунктів, а найменш важливому з вибраних -- один пункт. Цей варіант варто застосовувати в невеликих групах, бо він значно полегшить визначення найбільш пріоритетних рішень.

Етап VII -- представлення результатів

Представники груп презентують результати своєї праці -- ведучий записує їх на дошці, не коментуючи, однак просить представників груп про короткий коментар до виконаних виборів.

Етап VIII -- коментар ведучого

Ведучий передусім підкреслює важливість вибору учасників -- тим більше, що вибирали вони з позитивних розв'язків, преференції не повинні оцінюватися за принципом кращий/гірший вибір. Учасники зазвичай є дуже зацікавлені, якщо б вибір зробив ведучий, часто відзначають його вибір як „правильний”. Слід підкреслити, що це є також один з виборів, що це ще одна думка, а не розв'язання суперечки. Ведучий, однак, відповідає за детальну мотивацію свого вибору і підсумовування цілого, вказує на послідовність зроблених виборів.

Сценарій

Тема:

„Основні риси справжньої демократії”

Цілі:

· передача знань про риси, які повинна виконувати демократія, щоб бути системою, яка служить на благо суспільству й особі;

· тренування базових вмінь, обов'язкових для демократичного прийняття рішень: аргументування, слухання аргументів, загальне будування свободи більшості.

Ролі ведучого:

Початково ведучий виконує роль тренера -- заохочує, пояснює метод, ділить групи, надихає дискусію, стримує від математичної реалізації завдання. На кінець виконує функції експерта -- коментує вибір групи, презентує і обговорює власний вибір.

Адресанти-учасники:

Група з 40 осіб, студенти молодших курсів, які прагнуть до діяльності в самоврядних організаціях навчального закладу.

Сценарій

Час, хв.	Зміст дій	Ведучий і матеріали
10	Вступ -- з'ясування цілі і методу занять (демократія -- це система і спосіб життя -- до істини мусимо доходити через перма-нентну дискусію), підкреслення важли-вості дотримання принципів ефективної дискусії. Пояснення принципів індивідуального вибору (примітка: вибрати лише п'ять рис, хоча, напевно, хотілося б більше).	На фліпчарті можна написати: · Слухачі активні; · Старайся зрозуміти; · Шукай консенсу. Роздача матеріалу „Основні риси справжньої демократії”
10	Індивідуальний вибір -- кожен з учасників робить індивідуальний вибір найважливіших, на його думку, рис хорошої демократії.	Ведучий перевіряє, чи всі виконали завдання -- якщо зроблять це швидко, то пере-ходимо до поділу на групи.
30	Робота в групах -- є корисним завчасно виконати поділ на групи -- наприклад, вміщувати на картках знаки, що символізують групи, а на столах помістити великі картки з такими знаками.	Ведучий ходить поміж гру-пами, виясняючи, при потребі, сенс окремих записів, інспірує коментарі референтів, підкрес-лює важливість виборів.
20	Представлення результатів праці груп („Кожний вибір є добрим, бо вибираємо з позитивних рис, однак вибір показує також на те, що саме в демократії для нашої групи є найважливіше”).	Ведучий записує результати на дошці, інспірує коментарі референтів, підкреслює важли-вість виборів.
20	Представлення вибору ведучого 1. Суверенність індивідів і людських спільнот (сім'я, локальна спільнота, народ). 2. Влада, що базується на підтримці громадян (вільні, загальні і рівні вибори). 3. Уряд більшості, який поважає права меншості. 4. Суспільна організація і орієнтація людей в напрямку на співпрацю і пошук можливості порозуміння, компромісу і співробітництва. 5. Конституційне обмеження контрольо-ваної влади, поділ влади на три гілки.	Ведучий підкреслює, що це один з варіантів вибору, а не вибір експерта. Одночасно роз'яснює мотиви свого вибо-ру, оживляючи дискусію із залом.

12. „Оксфордські дебати”

Суть методу

Оксфордські дебати -- надзвичайно видовищний метод, однак слід пам'ятати, що до роботи залучається лише частина групи. Метод передбачає поділ учасників на головних промовців та публіку. Роль „публіки”, яка може бути досить активною, дуже обмежена.

Принципи дебатів опираються на традиції британської Палати громад. Найважливішим є поділ дебатантів на дві команди. У дебатах вони називаються сторонами: за дискутовану тезу (сторона пропозиції) та проти -- (сторона опозиції). Поділ цей має бути чітким, що відображається у формулюванні тези, вона має бути зрозумілою (найкраще провокаційною), наприклад -- „Інтерактивне навчання -- це марна трата часу”.

Оксфордські дебати є чудовим тренінгом для публічних виступів, учасники вчаться принципів побудови виступу, техніки та відповідного використання невербальної комунікації. Дуже важливою є змістова підготовка до дебатів, тому цей метод може бути використаний для отримання знань учасниками з певної теми.

Вибираючи дебати як метод, слід підкреслити, що це -- тренінг, в якому головні промовці відіграють певні ролі (як і в симуляції). Погляди, які вони виголошують під час дебатів, не мусять збігатися з їхніми особистими поглядами. Це важливо, оскільки часто дебати є контраверсійними.

Коли застосовувати?

· навчаючи мистецтву публічного виступу, дебати вимагають від промовців ретельної підготовки, вміння будувати виступи, застосування принципів презентації, а також, що є найважчим, уміння справитися із складними питаннями;

· якщо хочемо показати переваги та недоліки певної теорії чи розв'язків, наприклад, переваги та небезпеки використання інтерактивних методів у навчанні дорослих;

· коли навчаємо роботі в групі -- успіху в дебатах може добитися лише та сторона, яка готується до виступу спільно;

· коли працюємо з великою групою (кілька десятків осіб) -- часто найвдалішим методом у роботі з такою групою буде лекція чи оксфордські дебати.

Переваги:

· дебати є дуже видовищними, і тому заангажованість учасників висока;

· дає можливість цікаво показати переваги та недоліки визначеної проблеми;

· змушує учасників глибоко ознайомитись із темою.

Труднощі:

· учасникам потрібно чимало часу для підготовки виступу;

· часто з'являються демагогічні виступи, що є малоцінними щодо поданої інформації;

· не всі учасники однаково залучені до участі.

Хід занять

Детальний опис дебатів подано в регламенті.

РЕГЛАМЕНТ ОКСФОРДСЬКИХ ДЕБАТІВ 1. Дебати організовує і проводить Голова. Він не має права брати участі у дебатах, бо є особою безсторонньою. 2. Голову підтримує Секретар, який інформує Промовців про те, скільки вони мають часу для виступу, та проводить документацію дебатів. 3. Перед дебатами їх учасники займають місця в такому порядку: Ё праворуч від Голови сидять ті, хто виступає за тезу -- Пропозиція; Ё ліворуч від Голови сидять ті, хто виступає проти тези -- Опозиція; Ё в останніх рядах, посередині (перпендикулярно до сторін) сидять ті, хто не має власної думки (так зване Болото). 4. Кожен Промовець повинен розпочати свій виступ словами: „Пане голово...”, -- звертаючись до ведучого дебатів, за винятком втручання (реплік) до дискусії. 5. Учасники дебатів повинні звертатися одне до одного: „Пан/Пані”. 6. У дебатах виступають по черзі Промовці, які захищають тезу і які виступають проти неї. Першим виступає Промовець, який захищає тезу і водночас її пояснює, другим -- Промовець, який заперечує тезу, наступні Промовці повинні триматися тез, які сформулювали перші Промовці. Останні Промовці підсумовують аргументи сторін і відповідно підтримують або заперечують тезу. 7. Після виступів головних Промовців починаються дебати в залі: тут виступити має право кожен (в тому числі й головні Промовці), перед виступом слід назвати своє ім'я і прізвище Секретареві. Промовці по черзі представляють різні сторони -- захисників тези і її опонентів. Розпочинає дебати Промовець, який захищає тезу. Дебати тривають доти, доки не виступлять всі бажаючі взяти участь в обговоренні, наприклад, з боку опозиції або після розпорядження Голови. Промовець має виступати біля трибуни. Він має підійти до неї з того боку, з якого сидить. Промовець не повинен надмірно віддалятися від трибуни. Якщо учасники дебатів хочуть поставити питання чи подати інформацію, вони повинні піднятися з місця, покласти ліву руку на голову, підняти праву руку і сказати: „Питання” або „Інформація”. Промовець має право прийняти чи відкинути репліку, вдаючись до певного жесту або кажучи: „Прошу” або „Ні, дякую”. Репліка не повинна бути довшою від 2-3 речень. Якщо репліку буде відкинуто, то той, хто хоче з нею виступити, повинен сісти, не промовивши жодного слова. Промовець і Голова мають право в будь-який момент перервати репліку. Учасники дебатів можуть змінювати свої місця і покидати зал лише у перервах між виступами. На час дебатів для Промовців є обов'язків тільки офіційний стрій. Голова втихомирює учасників дебатів словом: „Тиша”. У виняткових випадках Голова має право попросити вийти із зали тих учасників, які порушують регламент. Після дебатів настає голосування, під час якого всі мають право висловитися згідно зі своєю позицією. Голосуючі повинні оцінювати не саму тезу, а представлені обома сторонами аргументи та їхню важливість.

Етап І -- вияснення принципів проведення дебатів, вступний тренінг

Проведення добрих дебатів залежить від підготовки учасників. Якщо можливо, етап підготовки до дебатів краще провести за кілька днів перед дебатами. Ведучий має детально представити регламент дебатів, ілюструючи його схемою розташування в приміщенні під час дебатів (схема -- рис.12.1). Важливо нагадати, що головні промовці не мусять ототожнювати свою власну думку із аргументами, наведеними під час дебатів Слід підкреслити, що дебати є своєрідним театром, де промовців після виступу оцінює публіка (публіка під час голосування вибирає ту сторону, яка найкраще представить свої аргументи).

Готуючи учасників до участі в дебатах, слід провести вступний тренінг, який проілюструє хід дебатів і дозволить учасникам отримати впевненість у виступі. Ці тренінги є універсальними, оскільки не лише готують учасників до дебатів, але й вчать їх принципам ведення дискусії загалом.

Вправа 1. „Промовець на кріслі”.

Метою цієї вправи є підкреслення важливості перших секунд виступу. Ведучий просить кожного учасника стати на крісло і виголосити одну будь-яку думку, якій передує зворот: „Пане голово, шановне товариство...”. Тренер має звернути увагу на позу, жестикуляцію, зоровий контакт та інтонацію промовця.

Вправа 2. „Продовження висловлювання”.

Метою вправи є розвиток вміння швидкої та логічної реакції на почуте слово. Ведучий просить учасників сісти в коло так, щоб бачити один одного. Далі починає розповідь на довільну тему, наприклад: „Коли Україна вступить до ЄС...”, „Коли вчора я зайшов в Академію...”. Завданням учасника є продовження речення. Учасники отримують слово за вказівкою ведучого, а не за порядком займаних місць. Тренер перериває висловлювання учасників і просить вказану особу продовжити його. Зміна має відбуватись швидко. Сигналом до зміни може бути, наприклад, плескання в долоні та вказівка рукою на наступного промовця. Ведучий має обговорити зв'язність висловлювання (чи кожне наступне висловлювання не перечить попереднім).

Вправа 3. „Аргумент”.

Завдяки цій вправі учасники розвивають уміння аргументувати. Ведучий роздає учасникам підготовлені заздалегідь аркуші з тезою. Їхнім завданням є пошук аргументів, що підтверджують цю тезу (наприклад, найкраща пора року -- осінь, суниця -- найкраща ягода, Україна має вступити до ЄС, королева наук -- філософія).

Після кожного виступу ведучий разом з учасниками обговорює аргументи. Важливо обговорення почати з позитивної інформації.

Етап II - визначення головних промовців на дебатах, підготовка виступу

Ведучий визначає серед учасників 8-10 головних промовців (4-5 з кожної сторони). Існує також можливість включення до команд сторонньої особи (найчастіше це експерти у даній галузі). Важливо, щоб обидві сторони нараховували однакову кількість промовців.

Ідеальною буде та ситуація, коли промовці мають декілька днів на приготування до виступу. Вони тоді зможуть зібрати необхідну інформацію, визначити стратегію та уявити собі виступ. Є можливість також проводити дебати без підготовки, однак тоді треба враховувати, що це обов'язково відіб'ється на якості аргументів.

Особи, які займуть місця для публіки, теж мають підготуватися до дебатів. Після виступу головних промовців вони також можуть отримати слово. Окрім того, у них є можливість ставити запитання чи виголошувати репліку (див. Регламент). Це вимагає підготовки усіх осіб.

...