Організація навчального процесу

Розмежування різноманітних процесів в кожному пункті допомагає організовувати і координувати їх, а також уникати накладок або взаємного „забруднення” різноманітних станів.

Перетворення критичних заяв у звичайні питання дозволяє уникнути „негативних” ефектів, притаманних Критику, і стимулювати Мрійника.

Якщо творчий цикл надійно введений в дію, його можна збагатити процесами, які стимулюють латеральне мислення і несвідоме дозрівання плану.

Творчий цикл групи або колективу часто тягне за собою переміщення від великих розбивок (масштабної картини або „бачення”) до дрібних (вироблення мікроцілей для досягнення більш масштабної цілі). Ключовий момент в управлінні груповим творчим процесом полягає в здатності розбивати звичні ролі членів групи або команди на окремі пізнавальні інтерактивні процеси, створюючи взаємодію, необхідну для здійснення задуму. Наприклад, цілі, які стимулюють творчість, ставляться, як правило, в розрахунку на дещо в майбутньому. У фазі Мрійника вони більш довготривалі. У фазі Реаліста -- більш короткочасні.

Залучаючи і заохочуючи до творчості інших, важливо вміти виявляти і пристосовувати до ситуації як фізичне, так і психологічне обмеження. Управління творчим циклом цілої групи вимагає також введення визначених фізичних і психологічних обмежень, які направляють груповий процес в тій фазі творчого циклу, в якій вона знаходиться.

Різні етапи творчого процесу вміщують також обмежуючі фактори, які відносяться до різних типів свідчень. Одним із свідчень процесу уяви може бути кількість вироблених ідей. Але для Критика велика кількість ідей може розглядатися як проблема.

Елементи метапрограми в природних групах часто бувають взаємозалежними (наприклад, скорочення часових рамок проекту сприяє тому, що його учасники більше зосереджуються на завданні, а не на взаємовідносинах). Як ми вже відмічали, існують групи елементів метапрограми, які асоціюються з Мрійником, Критиком і Реалістом. Обізнаність про ці групи елементів дозволяє впізнавати їх в інших, або спеціально викликати у людей їх проявлення.

Для ефективної групової творчості необхідно сполучити наступне:

1. Всі три стадії творчого циклу (Мрійник, Реаліст, Критик) і

2. Різні точки зору членів групи на всіх трьох стадіях.

Під час зборів часто може виникати ускладнення, пов'язане з тим, що Мрійник здатен висловити дещо неординарне, що викличе захват оточуючих і одночасно -- негативну реакцію Критика. Відповідаючи Критику, Мрійник може почати запально захищати свій замисел. Критик буде протестувати, ще сильніше підливаючи масла у вогонь, і вони не зможуть вирватися з цього кола, поки Реаліст не скаже: „Наш час збіг. Пора повернутися до роботи”. В результаті вийде лише непримиренна боротьба діаметрально протилежних думок і ніякого прогресу в розвитку циклу, оскільки Мрійник і Критик постійно перебивають одне одного.

В ефективно діючій групі кожен буде прагнути підтримати або сприяти іншим. Мрійник буде пропонувати свої ідеї Реалісту, які, в свою чергу, будуть пропонувати чорновий проект Критику, що має його оцінювати, і т.д.

Важливим фактором стимулювання колективної творчості є підтримка в групі. З однієї сторони, важливо досягнути як можна більш повного розкриття потенціалу всіх членів групи. З іншої -- виявити і знайти застосування здібностям окремих осіб.

Процес, що приводиться нижче, розроблений для застосування Діснеївських стратегій в природному процесі групового навчання і спільної творчості. Це так зване „горизонтальне бачення”. У „вертикальному баченні”, коли все вирішує керівник, в міжособистісних стосунках спочатку присутній елемент ієрархії -- керівник забезпечує підлеглого „правильною картою”. В „горизонтальному баченні” припускається, що люди діють на рівних і ніяких „правильних карт” не існує. Термін „бачення” також має важливий сенс. Одна із задач даної вправи полягає в тому, щоб використовувати візуальні і символічні мислительні стратегії в груповому контексті.

Вправа прояснить, який вплив різні способи представлення і визначення „проблемного простору” плану або замислу мають на нашу здатність до пошуку потенційного простору рішень. Виконувати його краще в групі з чотирьох осіб, щоб досягти достатньої різноманітності.

Вправа проходить в три стадії: 1) Мрійника; 2) Реаліста і 3) Критика.

На стадії Мрійника один з учасників групи -- „дослідник” повинен описати план або замисел іншим членам групи. Зміст замислу або плану нічим не обмежуються. Це може бути діловий проект, і план літнього відпочинку сім'ї -- в залежності від взаємовідносин членів групи.

Слухаючи промовця, члени групи повинні слідкувати за тим, щоб їх стратегія і фізіологія відповідали перспективі Мрійника. Наприклад, замість того, щоб критично оцінювати або судити про замисел і можливості його виконання, кожен учасник групи на даному етапі повинен прагнути „ясно побачити у своїй свідомості, як буде представлена кожна окрема дія в даній розповіді”. Коли члени групи будуть намагатися побачити „масштабну картину”, їм потрібно слухати з піднятою головою і зверненим догори поглядом, в симетричній розслабленій позі.

Коли дослідник закінчить опис „проблемного простору”, членам групи потрібно визначити, чи була отримана відповідь на наступні питання „Мрійника”:

-- Що ви думаєте робити? (В противагу тому, що ви думаєте припинити робити (уникнути або кинути).

-- Чому ви думаєте це робити? Яка ціль цього?

-- Яка буде компенсація затрачених зусиль?

-- Яким чином ви дізнаєтесь, що ви її отримали? Коли ви очікуєте її отримати?

-- Куди ви прагнете прийти в майбутньому, здійснивши цей задум?

-- Ким або подібним до кого ви хочете стати в результаті виконання даного задуму?

Етап Мрійника в процесі «горизонтального бачення» фокусується на уяві і розширенні сприймання проблемного простору конкретного плану або задуму. Ці питання можуть допомогти досліднику і решті групи розширити, збагатити і прояснити їх розумову картину проблемного простору даного задуму або плану.

На наступному етапі вправи кожний учасник групи (включаючи дослідника) повинен зробити нескладну «розкадровку» плану або задуму. Дане „перше наближення” повинно бути дуже узагальненим і включати весь план або задум повністю. „Розкадровка” може бути виконана у вигляді будь-якої схеми або чорнового ескізу. Краще всього зробити символічні або метаморфічні зображення плану або задуму. Наприклад, хтось один може зобразити якийсь пейзаж, інший -- намалювати якусь групу символів -- прямокутників, кіл і зірочок -- і з'єднати їх лініями і стрілочками.

Кожен повинен самостійно роботи свою репрезентативну карту, не заглядаючи в малюнки інших. Таким чином, кожен малює свою власну картину даного проблемного простору. Потім учасники групи обмінюються малюнками і обговорюють припущення і критерії, які стоять за кожним малюнком і тлумаченням. Складання різних карт і припущень проблемного простору збагачує уявлення про даний простір. „Ті, хто бачать по горизонталі” повинні дати пояснення своїм малюнкам, не висовуючи при цьому ніяких припущень або рішень, не нав'язуючи досліднику спосіб вираження задуму або плану, -- вони лише показують і пояснюють свою „розкадровку”.

На стадії „Реаліста” члени групи можуть розглянути питання.

-- Яким саме чином буде здійснений даний задум?

-- Яким чином ви дізнаєтесь, що ціль досягнена? Як апробуєте критерії виконання?

-- Хто буде це робити? (Назначте відповідальних осіб і заручіться згодою тих, хто буде приводити даний план до виконання).

-- Коли буде здійснюватися кожний етап? Коли буде виконана загальна задача?

-- Де буде виконуватися кожний етап?

-- Чому необхідний кожний конкретний крок?

Під час обговорення члени групи повинні слідкувати за тим, щоб не відхилятися від стратегії і фізіології Реаліста. В процесі обговорення всім членам групи необхідно сидіти прямо і ледь нахилившись вперед, дивлячись перед собою, випрямивши або ледь схиливши вперед голову. В когнітивному плані їм варто діяти так, наче мрія здійснена і роздуми торкаються способів реалізації даного задуму або плану. Слід встановити пріоритетність дій і визначити, які кроки потрібно зробити в короткостроковому плані. Кожному учаснику групи також необхідно зайняти „іншу позицію” по відношенню до інших учасників і поглянути на план з декількох різних точок зору.

На стадії Критика в „горизонтальному баченні” всі окремі „розкадровки” повинні бути синтезовані в одну загальну. Як правило, це здійснює дослідник, який повинен встановити зворотній зв'язок з групою і подивитися, як його власна карта проблемного простору була доповнена кожним з членів групи. Дослідник знову формулює даний план або задум і здійснити „наступне наближення” шляхом створення нової або комбінованої „розкадровки”.

Після цього група повинна розглянути дану розкадровку „повторним поглядом”. У відповідності з рекомендацією Діснея, група повинна відійти „досить далеко”, щоб цей повторний погляд був ефективним. При цьому група може або сама перейти в інше місце, або віддалити розкадровку на деяку відстань від себе. Потім члени групи приступають до розгляду наступних питань „Критика”:

Чи відповідає даний план критеріям і цілям, що покладені в його основу?

-- Чому хтось міг би перечити проти цього нового задуму?

-- На кому відіб'ється цей новий задум, хто може йому сприяти або забороняти, які у них для цього причини і що це їм дасть?

-- Що позитивного заключає в собі нинішній метод(и) введення справ?

-- Яким чином можна зберегти все позитивне при здійсненні даного плану або задуму?

-- Коли і де ви не хотіли б здійснювати даний план або задум?

В компанії Діснея було прийнято, оцінюючи розкадровку, розглядати декілька різних перспектив і критеріїв, наприклад: 1) весь план у цілому; 2) персонажі або індивідууми, які приймають участь у здійсненні даного плану або зазнають впливу від його реалізації; і 3) конкретні дії даних індивідуумів.

При „повторному погляді” членам групи слід чітко дотримуватись стратегії і фізіології Критика. Їх ціль полягає у тому, щоб, розглянувши предмет з різних точок зору і віднайшовши слабкі місця підчас логічних міркувань про те, „що вийде, якщо”, виявити, які виникнуть проблеми, і дати пропозиції, яким чином подібних проблем уникнути. При цьому дуже корисно сидіти в невимушеній позі, з опущеною, ледь схиленою на бік головою і поглядом, спрямованим долу.

Для того, щоб бути «конструктивними» критиками, учасники групи насамперед повинні визначити, які критерії були дотримані і , по можливості, сформулювати свої „критичні зауваження” у формі запитань.

Після того як всі питання зібрані разом, група може призначити нового „дослідника” або може продовжити циклічне повторення всіх фаз, поступово допрацьовуючи даний план.

Отже, весь процес групового навчання „розкадровка” зводиться до наступних етапів:

1. Дослідник викладає (протягом 5 хвилин) план або задум. Члени групи використовують стратегію і фізіологію Мрійника.

2. Члени групи вивчають питання Мрійника, щоб ясніше і повніше сприйняти „проблемний простір”.

3. Кожен, включаючи дослідника, малює просту „розкадровку” або візуальну карту проблемного простору (це повинно займати не більше 5 хвилин).

4. Учасники групи порівнюють малюнки, пояснюють їх і обговорюють критерії і припущення, що покладені в їх основу. Обговорення кожного малюнка усіх учасників не повинне тривати більше 5 хвилин.

5. Після цього члени групи переходять до питань Реаліста, використовуючи його стратегію і фізіологію, щоб визначити подальші конкретні кроки і дії.

6. Всі окремі „розкадровки” синтезуються „дослідником” в одну загальну, після чого розглядають питання Критика з використанням достатньо „віддаленої” стратегії і фізіології.

7. Група продовжує циклічний рух через усі фази, постійно допрацьовуючи цей план.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Програма роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки. (10 лютого 2001р.) [WWW документ]. URL http: //www rada.gov.ua/laws/search.

2. Воробьев Н.Е., Мизюрова Э.Ю. Развитие творческой активности студентов при изучении дисциплин гуманитарного цикла (на материале преподавания иностранного языка в неязыковом вузе): Монография. - Волгоград: Перемена, 2001. - 184 с.

3. Лук А.Н. Мышление и творчество. - М.: Политиздат, 1976. - 144 с.

4. Холодная М.А. Психология интеллекта: парадоксы и исследования. - Томск: Изд-во Томского университета. М.: Барс, 1997. - 392 с.

5. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. - К.: Педагогічна думка, 1998. - 149 с.

6. Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України (10 грудня 1995р.) [ WWW документ ]. URL http: //www.rada.gov.ua/laws/search.

7. Волощук І.С., Рудик Я.М. Прискорене навчання обдарованої студентської молоді // Науковий вісник НАУ. - К. - 2003. - № 67. - С.137- 144.

8. Андреев В.И. Диалектика воспитания и самовоспитания творческой личности (основы педагогики творчества). - Казань: Изд-во Казанского университета. - 1988. - 238 с.

9. Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. - К.: Либідь, 1998. - 560 с.

10. Ахметова Д., Гурье Л. Преподаватель вуза и инновационные технологии // Высшее образование в России. - 2001. -№ 4. - С.138-144.

11. Моляко В.А. Психология конструкторской деятельности. - М.: Машиностроение, 1983. - 134 с.

12. Гончаров С.М. Науково-методичне забезпечення кредитно-модульної системи організації навчального процесу: Монографія - Рівне: НУВГП, 2005. - 266c.

13. Багиев Г.Л., Наумов В.Н. Руководство к практическим занятиям по маркетингу с использованием кейс-метода. М.:Финансы и статистика, 2001.-196с.

14. Баханов К.А. Що ж таке технологія навчання?//Шлях освіти.-1999.-№3.-24с.

15. Бутз М. Робота в групах і демократичний процес // Робота в групах. Вибрані статті /Пер. з польс. - Варшава, 1994. - с.1-6.

16. Воронцов В.В. Технология обучения // Педагогика/ Под ред.. П.И.Пидкасистого. - М., 1996. - 168 с.

17. Гончаров С.М. Основи педагогічної праці: Навч. посібник. - Рівне: РДТУ, 2001.-256с.

18. Жирова В. Ігра и обучение в американской школе // Педагогический вестник. - 1992. - №18. - с. 4

19. Кларин М.В. Инновации в обучении: Метафоры и модели: Анализ зарубежного опыта. - М.: Наука, 1997. - 83 с.

20. Мельникова С.И., Яворовская А.Н. Игровые формы учебных занятий. - Харьков: ХГУ, 1993. - 50 с.

21. Моррис Р. Маркетинг: ситуации и примеры: Пер. с англ.. М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. - 192 с.

22. Освітні технології: Навч.- метод. посіб./ О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін.: За заг. ред. О.М. Пєхоти. - К.: А.С.К., 2001. - 256 с.

23. Панкрухин А.П. Маркетинг - практикум: ситуационные задачи, кейсы, тесты. - М.: ИМПЭ, 1998. - 159 с.

24. Пометун О., Пироженко Л. Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід. - К., 2002. - 135 с.

25. Уткин Э.А., Кочеткова А.К., Юликов А.И. Сборник ситуационных задач, деловых и психологических игр, тестов, контрольных заданий для самопроверки по курсу „Маркетинг”. - М.: Финансы и статистика, 2000. - 192 с.

26. Да дэмакратыі праз грамадзянскую супольнасць. Під редакцією Пшемислава Фенриха та Уладзіміра Роуди. Щецін, 1999.--160 с.

27. Інноваційні технології навчання в системі підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців //Під. заг. ред. В. Г Логвінова та С. К. Хаджираєвої. -- Одеса: ОРІДУ УАДУ, 2002. -- 253 с.

28. Leslie Rae, Planowanie i projektowanie szkoien. Варшава, 1999 [назва англійського оригіналу: Planning and designing programmes, 1997].

29. Луговий В.Л. Педагогічна освіта в Україні: структура, функціонування тенденції розвитку //3а заг. ред. академіка О. Г. Мороза. -- К.: МАУП, 1994.--196 с.

Размещено на Allbest.ru