Профілактика правопорушень серед підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах

1.1 Теоретичний аналіз профілактики правопорушень серед підлітків

1.2 Аналіз досвіду роботи з профілактики правопорушень серед підлітків в Україні та за кордоном

1.3 Характеристика нормативно-правової бази щодо профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Висновки до розділу 1

Розділ 2. Технологічні аспекти соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах

2.1 Сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

2.2 Обґрунтування соціально-педагогічної технології з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

2.3 Розробка комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Висновки до розділу 2

Розділ 3. Експериментальне впровадження технології соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень у загальноосвітніх навчальних закладах

3.1 Загальні питання організації та проведення констатувального етапу експериментального дослідження

3.2 Впровадження програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

3.3 Аналіз результатів дослідження та проведення контрольного етапу дослідження

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

Aктуальність теми дoслідження зумoвленa нaявністю в Укрaїні склaдних пoлітичних та сoціaльнo-екoнoмічних прoцесів, які відбувaються в суспільстві, дeфoрмaція вихoвнoї функції сім'ї, зaнeпaд культурнo-освітніх зaклaдів в знaчній мірі знижують рівeнь фoрмувaння сприятливoгo мoрaльнoгo сeрeдoвища для вихoвaння підлітків. Нeблaгoпoлучнe пoбутoвe oтoчeння, вaжкe мaтeріaльнe стaнoвищe сімeй впливaє нa пoгіршeння кримінoгeннoї ситуaції сeрeд мoлoді. Всe цe призвoдить дo збільшeння числa підлітків, чия пoвeдінкa вихoдить зa мeжі мoрaльних і прaвoвих нoрм. Структурa і динaмікa прaвoпoрушeнь, скoєних oстаннім чaсoм підліткaми, свідчить прo тe, щo прoфілaктичнa рoбoтa, щoдo пoпeрeджeння цих нeгaтивних явищ є нeдoстaтньo eфeктивнoю .

Так у Законі України “ Про загальну середню освіту ” зазначається необхідність виховання в учнів почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина .

Зростаюча соціальна значимість проблеми профілактики молодіжної злочинності переконує в необхідності наукового обґрунтування соціально-педагогічної діяльності, що сприятиме підвищенню ефективності профілактики протиправної поведінки неповнолітніх, визначенню змісту, форм і методів запобігання правопорушень підлітків в діяльності соціального педагога у загальноосвітніх навчальних закладах.

Проблему профілактики правопорушень підлітків активно досліджували і досліджують зарубіжні та вітчизняні вчені.

Вагомий внесок у вивчення психолого-педагогічних аспектів важко виховуваності, попередження правопорушень серед неповнолітніх, зокрема, зробили видатні педагоги: П.П. Блонський, Я.А. Коменський, А.С. Макаренко, В.О. Сухомлинський, К.Д. Ушинський, С.Т. Шацький [4; 29; 43; 63; 73].

Теоретико-методологічні засади цієї проблеми сформульовано у працях С.А. Бєлічевої, І.Д. Беха, Г.М. Міньковського, В.М.Оржеховської, Г.О. Пономаренко, О.П. Тузова, [5; 6; 45; 54; 55] та ін.

Психолого-педагогічні засади цієї проблеми виокремили: М.О. Алемаскін, Г.Г. Бочкарьова, Л.М. Зюбін, П.Ф. Лєcгафт, І.О. Невський, С.Г. Немченко, [1; 7; 19; 36; 47; 48] та ін.

Філософські аспекти проблеми протиправної поведінки розкрито у працях С.Ф. Анісімова, А.П. Скрипника та ін.; правові - в роботах: Ю.М. Антоняна, К.Є. Ігошевої, М.В. Костецького, В.М. Кудрявцева, Г.М. Міньковського, [2; 23; 25; 24] та ін.; медичні: О.Є. Личко, О.І. Селецького, [37; 64].

Велике значення для розробки теоретичних основ профілактики протиправної поведінки мають фундаментальні дослідження загальних проблем виховання І.Д. Беха, М.Й. Боришевського, О.В. Киричука, [6; 8; 26] та ін.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати й експериментально перевірити технологію соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Відповідно до мети визначено завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз сутності та особливості соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків.

2. Дослідити досвід такої діяльності в Україні та закордоном.

3. Обґрунтувати технологію соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків.

4. Розробити технологію роботи соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.

5. Експериментально перевірити створену програму соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків

Об'єктом дослідження - процес профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Предмет дослідження - технологія соціально-педагогічної діяльності з організації профілактики правопорушень підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що успішність соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень підлітків, забезпечується технологією спрямованою на попередження та зниження рівня правопорушень серед підлітків; передбачає послідовну реалізацію комплексної програми діяльності, яка сприятиме підвищенню рівня правового виховання, правової обізнаності, та мотивації до не вчинення правопорушень.

Методи дослідження. Для того щоб реалізувати поставлену мету та розкрити зазначені завдання, а також перевірити гіпотезу дослідження ми використовували такі методи:

1) теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, класифікація, узагальнення та систематизація наукових теоретичних положень - для визначення основних понять, що стосується соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень та обґрунтування категоріального апарату дослідження; методи прогнозування і моделювання - для розробки програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків;

2) емпіричні: методи збору емпіричного матеріалу з метою визначення рівня схильності до правопорушень; та соціально-педагогічний експеримент з метою перевірки висунутої гіпотези;

3) математичної статистики: методи первинної обробки і оцінювання експериментальних, результатів дослідження, та підтвердження гіпотези.

Практичне значення: створена програма соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому закладі яка може бути використана соціальним педагогом, вчителями з метою активізації їх внутрішніх можливостей, переорієнтації їх життєвих настанов, а також студентами майбутніми соціальними педагогами під час практики в умовах загальноосвітнього навчального закладу з метою проведення соціально-виховних заходів для підлітків.

Апробація дослідження. Дослідно - експериментальна робота проводилася впродовж 2013-2014 н. р. на базі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 36 Харківської міської ради Харківської області. На різних етапах експерименту було задіяно 52 учня навчального закладу.

Розділ 1. Теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах

1.1 Теоретичний аналіз профілактики правопорушень серед підлітків

На даний час в Україні надзвичайно гострою є проблема збільшення правопорушень. Безперечно, правопорушення тісно пов'язані з процесами деморалізації суспільства, бездомності, безробіття, зі стрімким розвитком наркоманії, токсикоманії, розпадом сім'ї, поширенням інших соціально негативних явищ. За останній період, вік підліткових злочинів переткнув межу у 8 років. За даними офіціального сайту МВС України станом на кінець 2013 року кількість здійснених злочинів неповнолітніми 16626 у порівнянні з 2012 роком 14238, динаміка зростання очевидна.

Вирішення і виявлення соціальних проблем різного характеру передбачає діяльність, спрямовану на попередження проблемних ситуацій і життєвих труднощів, їх передбачення. Йдеться про діяльність із соціальної профілактики.

Слово «профілактика» перекладається з грецької мови як «запобіжний» - система заходів спрямованих на запобігання виникненню й поширенню негативних явищ. [17]

Соціальна профілактика - це профілактика, суть якої полягає у виявленні несприятливих психобіологічних умов, психолого-педагогічних чинників , що спричиняють відхилення у психічному і соціальному розвитку дітей, підлітків, молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я тощо, а також в організації належної життєдіяльності та дозвілля молоді

Також «соціальна профілактика» - це свідома, цілеспрямована, соціально організована діяльність по запобіганню можливих соціальних, психолого-педагогічних, правових та інших проблем і досягнення бажаного результату [1].

Саме поняття «профілактика» асоціюється із запланованим попередженням якоїсь несприятливої події, тобто з усуненням причин, здатних викликати ті або інші небажані наслідки. З цього виходить, що профілактика повинна проводитися у формі запланованих дій, націлених головним чином на досягнення бажаного результату, але в той же час і на запобігання можливих негативних явищ. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля [ 65;68].

У роботі Парфановича І.І. - предметом соціальної профілактики є процес сприяння соціальному розвитку особистості людини на різних етапах її віку; соціально-педагогічна діяльність, спрямована на оптимізацію соціального формування і розвитку особистості, усунення соціально-педагогічної проблеми шляхом здійснення профілактичних заходів; покращення соціально-педагогічних можливостей середовища, в якому живе і формується індивід.

Суб'єктами соціальної профілактики правопорушень є державні і господарські органи, профспілкові, суспільні організації, трудові колективи, посадовці і громадяни, що беруть участь в діяльності з профілактики негативних явищ в суспільстві. У профілактичній роботі покликані також брати участь засоби масової інформації.

Об'єктами соціально-профілактичної дії є ті негативні чинники життєдіяльності людей, які сприяють здійсненню асоціальних дій, а також недоліки у виховній діяльності і стереотипи поведінки, які спричинюють антигромадські вчинки [59].

Об'єкти соціально-профілактичної дії можна умовно підрозділити на чотири основні групи:

- негативні сторони в об'єктивних умовах життєдіяльності людей (матеріальна і соціально-культурна база, рівень добробуту і житлово-побутові умови, технічне забезпечення виробництва, технологічний процес, умови праці і т.д.);

- негативні сторони в організаційно-управлінській діяльності державних і суспільних органів самоврядування (система загальної і спеціальної освіти, соціально-побутове обслуговування, засоби масової інформації, установи культури, ідейно-виховна і культурно-масова робота);

- негативні сторони в міжособистісних відносинах і поведінці людей у процесі трудової діяльності, в побуті і відпочинку, а також у сімейних і родинних стосунках;

- негативні явища в правосвідомості і соціально-правовому мисленні.

Коло об'єктів соціально-профілактичної дії надзвичайно широке. Тому конкретні об'єкти соціально-профілактичної дії визначаються в процесі попереднього вивчення соціального становища в регіоні, галузі народного господарства, трудовому колективі [19; 38].

У теорії та практиці соціально-педагогічної діяльності вже затвердилася трирівнева модель профілактики, кожний рівень якої застосовують залежно від того, на якому етапі розвитку перебуває проблема правопорушень та її вплив на якусь соціальну групу.

Первинна профілактика має переважно інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від певних стандартів поведінки та негативних звичок. Її змістом є:

· надання інформації про наслідки асоціальних дій, ризикованої поведінки;

· роз'яснення правових норм щодо різних аспектів асоціальної поведінки;

· популяризація переваг здорового способу життя;

· формування навичок культурного проведення дозвілля;

· створення умов для самореалізації особистості в різних видах творчої, інтелектуальної та громадської діяльності.

Вторинна профілактика має на меті обмежити поширення певних негативних явищ, що існують у суспільстві чи окремій соціальній групі. Тому соціально-педагогічна діяльність у межах вторинної профілактики зосереджена в різноманітних осередках допомоги особистості: кризових центрах, центрах відновного правосуддя в громаді, шкільних службах порозуміння тощо.

Вторинна профілактика має наступні завдання:

- розвиток активних стратегій поведінки, що допомагає подолати проблему;

- підвищення потенціалу особистісних ресурсів.

Виконання програм вторинної профілактики повинно здійснюватися спеціально навченими професіоналами - соціальними педагогами, а за потребою і психотерапевтами, психологами, педагогами і мережею непрофесіоналів - членів груп само- і взаємодопомоги, консультантами. Ефект від програм вторинної профілактики більш швидкий, але менш універсальний і діючий, ніж від первинної.

Третинна профілактика - це робота, яку здійснюють з постраждалими та спрямована на попередження її рецидивів. Іноді не обходиться без кваліфікованої допомоги лікарів (за умови вчинення злочинів, пов'язаних з неза-конним обігом наркотиків).Тому соціально - педагогічна діяльність в межах третинної профілактики зосереджується в різноманітних осередках допомоги особистості: реабілітаційних центрах, соціальних центрах, анонімних кабінетах, громадських приймальнях [44].

Третинна профілактика є переважно індивідуальною і направленою на попередження переходу сформованої проблеми в її більш важку форму, наслідків у вигляді стійкої дезадаптації.

При проведенні третинної профілактики різко зростає роль професіоналів - соціальних педагогів,психотерапевтів, терапевтів, соціальних працівників і психологів, а також непрофесіоналів - консультантів, членів соціально-підтримуючих груп і співтовариств.

Отже, соціальна профілактика є комплексом конкретних соціальних заходів (соціально-педагогічних, психологічних, організаційних, управлінських, культурно-виховних і інших), здійснюваних з метою попередження негативних явищ, зменшення їх кількості аж до повного викорінення шляхом виявлення і усунення причин і умов, які сприяють протиправній поведінці.

Правопорушення - термін, який найчастіше вживають на позначення порушень, вчинених неповнолітніми.

Протиправна поведінка - така поведінка особистості, яка порушує встановлені суспільством та закріплені в нормативних документах юридичні норми й об'єктивно завдає шкоди окремим людям, спільнотам, установам, суспільству загалом.

Поняття протиправна поведінка поєднує злочинну поведінку, яка зводиться до порушення кримінального (карного) законодавства, делінквентну - порушення некарних юридичних норм.

Осіб, схильних до протиправно поведінки, поділяємо на так категорії:

1. Послідовні правопорушники - особи, яким властива активна, свідома протиправна поведінка, свідоме самостійне створення ситуацій протиправної поведінки, самовиправдання.

2. Ситуативні правопорушники - особи, яким властива певна суперечливість мотивації поведінки (наявність протиправних мотивів, мотивів слідування праву). При цьому правопорушення вчиняють під впливом ситуації або інших осіб, але не робиться спроба протидії ситуації, наслідки використовуються у власних цілях.

3. Випадкові правопорушники - загалом правослухняні громадяни, які скоїли протиправні вчинки несвідомо або під впливом екстремальних обставин, але в особистості, яких певні передумови до протиправної поведінки (мотивація, характер тощо) [29].

Протиправна поведінка є наслідком нездатності окремої людини знайти дозволений юридичними нормами спосіб задоволення власних потреб. Причини протиправної поведінки слід шукати в соціальних умовах існування людини й особливостях її особистості, насамперед її мотиваційної сфери. Соціальні проблеми, з одного боку, породжують складні життєві ситуації, при вирішенні яких людина порушує правові норми, з іншого - впливають на формування особистості людини.

Серед соціальних чинників правопорушення можна виділити такі:

· загострення соціальних проблем (зниження рівня життя, проблеми зайнятості та працевлаштування, забезпечення житлом тощо),

· неефективну роботу соціально-культурної сфери, обмежені можливості для змістовного проведення дозвілля;

· неефективне законодавство;

· недоліки в роботі правоохоронних органів;

· кризу системи народної освіти;

· низький рівень правової, педагогічної культури населення;

· криміналізацію культури;

· поширення зловживання алкоголем, наркотичними речовинами;

· недостатній рівень соціального захисту населення, брак можливостей отримати соціально-психологічну допомогу тощо.

Формуванню схильності до протиправної поведінки сприяють виховання за умов криміногенного середовища, у проблемних і кризових сім'ях, відсутність індивідуального підходу до проблемної дитини в навчально-виховних закладах, вплив асоціальних груп.

Особистість підлітка, схильного до свідомого правопорушення, зазвичай характеризують:

* мотивацією, що передбачає антигромадський засіб задоволення потреб або аномальні потреби;

* ціннісними орієнтаціями, які припускають порушення норм права та моралі;

* особливостями інтелекту та емоційно-вольової сфери, що ускладнюють оцінку ситуації та вибір правомірних засобів поведінки, утримання від асоціальних дій, протистояння тиску оточення.

Мотивами протиправної поведінки можуть бути:

1. Безпосереднє досягнення умов, необхідних для існування.

2. Самоствердження (на соціальному, соціально-психологічному, індивідуальному рівні).

3. Страх перед можливою агресією, небезпекою, бажання упередити реальний або уявний напад на себе.

4. Перенесення агресії на іншу особу.

5. Бажання отримати гострі відчуття (ігрова мотивація).

Протиправна поведінка може служити безпосередньому задоволенню потреби, ліквідації перешкод на шляху задоволення потреб, здійсненню більш віддалених життєвих планів, вирішенню особистих конфліктів.

Отже «підліток» -- юнак або дівчина в перехідному від дитинства до юності віці. Сучасна наука визначає підлітковий вік в залежності від країни (регіону проживання) і культурно-національних особливостей, а також статі (від 11-12 до 14-15 років).

Підлітки-правопорушники - це особи шкільного віку, що скоюють правопорушення (дрібні крадіжки, хуліганство, виявляють різні форми агресії, порушують адміністративні та інші норми, перебувають на шкільному обліку та в органах і службах у справах неповнолітніх).Як бачимо, в усіх випадках мова йде про правопорушення як протиправний вчинок, поведінку.

Щодо психологічних особливостей підліткового віку, то вчений А.П. Краківський називає наступні вікові особливості підлітка:

1. потреба в гідному становищі в колективі однолітків, у родині;

2. підвищена стомлюваність;

3. прагнення мати вірного друга;

4. прагнення уникнути ізоляції, як у класі, так й у малому колективі;

5. підвищений інтерес до питання про “співвідношення сил” у класі;

6. прагнення відмежуватися від усього підкреслено дитячого;

7. відсутність авторитету віку;

8. відраза до необґрунтованих заборон;

9. сприйнятливість до промахів учителів;

10. переоцінка своїх можливостей, реалізація яких передбачається у віддаленому майбутньому;

11. відсутність адаптації до невдач;

12. відсутність адаптації до положення “гіршого”;

13. тенденція віддаватися мріянням;

14. острах опоганення мрії;

15. яскраво виражена емоційність;

16. вимогливість до відповідності слова справі;

17. підвищений інтерес до спорту;

18. захоплення колекціонуванням, захоплення музикою й кіномистецтвом.

Американський психолог Ст. Хол ще на початку XX століття, докладно освітив цю тему. Підлітковий вік він відносив до перехідного, проміжного періоду розвитку, періоду “бурі й натиску”, а зміст підліткового віку він охарактеризував як “кризу самосвідомості”. Тільки переборовши цю кризу, підліток здобуває “почуття індивідуальності”. А поки це не наступило, він буде перебувати в стані пошуку свого “я”, йому буде властива нестійкість, яка проявляється в наступних моментах: висока активність змінюється ослабленням, самовпевненість змінюється сором'язливістю, егоїзм може переходити в альтруїзм, веселий, піднятий настрій переміняється апатією, спокійна зосередженість раптом переходить у нескінченні міркування, прагнення до новацій може поступитися місцем любові до рутини й т.д. [3].

Перехід до періоду підліткового віку супроводжується різким ламанням психіки, що одержало назву “підліткової кризи”, коли навчальна діяльність перестає чинити той вплив на розвиток, який вона мала в попередній період, а провідною діяльністю стає спілкування з однолітками, психологічне віддалення від дорослих, із частими конфліктами [26].

Отже підлітковий вік - це вік який ускладнюється тяжкими психологічними, фізіологічними змінами. Саме в цьому віці підлітки найбільш гостро реагують на образи, потребують уваги,намагаються виділитися на загальному фоні. Деякі підлітки починають тікати з дому, палити інші вживати легкі наркотики, вступати в молодіжні субкультури, а разом все це призводить до того,що підліток навіть не замислюється що його дії є правопорушенням. Тому вкрай необхідно вживати профілактичну роботу вже на початку підліткового віку.

Так М.А. Галагузова стверджує, що профілактична робота здійснюється на таких рівнях: особистісному, сімейному, соціальному. На особистісному рівні профілактичні заходи спрямовані на формування таких якостей індивіда, які забезпечують підвищення рівня особистісної відповідальності людини з метою попередження виникнення різних проблем.

1. До провідних форм профілактики на особистісному рівні можна віднести консультування та тренінгові заняття.

2. Сімейний рівень профілактики має на меті вплив на найближчий мікросоціум людини - сім'ю, з метою попередження виникнення різноманітних проблем як для конкретної особистості так і всієї сім'ї.

3. Соціальний рівень профілактики сприяє актуалізації проблем, пов'язаних з окремими негативними явищами в суспільстві, а також зміні суспільних норм стосовно осіб, які за певних причин стали жертвами асоціальних моделей поведінки [14].

Характер і зміст соціально-профілактичної роботи з конкретною особою, або групою визначається їх власними характеристиками, потребами і можливостями. Найчастіше, і в першу чергу до уваги беруться такі характеристики як фізичний і психологічний статуси, матеріальне становище, соціальний статус, рівень освіти, система потреб і цілей і т.п. Відмінності в цих характеристиках дозволяють більш точно визначити можливі та першорядні об'єкти соціальної профілактики. Соціальна профілактика носить превентивний характер, передбачає вирішення ще не виниклих соціальних проблем, але, тим не менш, прогнозованих.

1.2 Аналіз досвіду роботи з профілактики правопорушень серед підлітків в Україні та за кордоном

Робота щодо профілактики правопорушень серед підлітків в Україні регламентується законом України «Про профілактику правопорушень» від 29.12.09. Згідно до закону на це спрямована діяльність КМСД( Кримінальної міліції у справах дітей ), ССД (Служби у справах дітей), а також найбільш наближених до дітей шкільного віку шкільних центрів та рад з профілактики правопорушень, які можуть створюватися у школах за ініціативою педагогічного колективу, класних керівників, шкільних соціальних педагогів, психологів.

Основна мета цих організацій та установ:

а) облік учнів, схильних до порушень дисципліни порядку, режимних правил поведінки; до агресивної, не толерантної поведінки у школі, поза школою, у позаурочний час, у спілкування з оточенням;

б) розробка та здійснення програми діяльності з профілактики попередження правопорушень серед неповнолітніх, особливо серед тих, хто перебуває на внутрішньо шкільному обліку та на обліку у правоохоронних органах;

в ) розповсюдження, пропаганда правових знань серед неповнолітніх з метою виховання правової культури та свідомості, законослухняності, дисциплінованості;

г) утворення атмосфери нетерпимості до будь-яких виявів антигромадської, протиправної поведінки;

В.П. Беспалько виокремлює такі підходи до профілактики правопорушень , які застосовуються в роботі цих структур:

1) соціально-педагогічні : соціально-виховний, середовищний, особистісно-соціальний, соціоособистісний;

2) соціальної роботи : орієнтована на завдання, діагностична або функціональна, екологічна модель - комплексно, соціологічно та психологічно орієнтовані підходи;

3) загальнонаукові підходи - системний, комплексний, діяльнісний, гуманістичний, антропологічний, особистісний;

4) управлінські підходи - організаційний, контрольний, програмно-цільовий;

5) правові підходи - правовий, каральний, підходи до захисту прав людини, інформаційний, силовий, діяльнісний. [11]

Отже, можна говорити про те, що в профілактиці правопорушень у дітей в Україні більшою мірою почали використовуватися підходи різного рівня. Можна відзначити відхід від ресурсного, компетентнісного й оптимізаційного підходів, не використовуються християнські підходи.

Водночас констатуємо відсутність уваги до ресурсів ЗМІ, та невикористання їх можливостей щодо профілактики правопорушень у дітей в Україні.

На підставі викладеного можна говорити про збільшення тенденцій до використання підходів до соціальної роботи та соціальної педагогіки в профілактиці правопорушень як засобу підтримки дитини для успішної соціалізації.

Розглянемо досвід роботи щодо профілактики правопорушень за кордоном.

Найбільш ефективним вважається досвід Сполучених Штатів Америки.

Там створені дві спеціальні програми:

I. Перша з них являє собою навчальний курс, призначений для учнів початкової школи, який знайомить учнів з основними завданнями правоохоронних органів, правами і обов'язками громадян, а також заходами забезпечення індивідуальної і колективної безпеки. Курс призначений для учнів 4-х класів і включає в себе наступні основні теми: закон і злочинність, безпеку житла, магазинні крадіжки, вандалізм та особиста безпека. В кінці курсу передбачається перевірка засвоєння матеріалу і видача всім хлопцям спеціальних посвідчень та значків.

Навчальний курс розрахований на шість уроків по 45 хвилин кожен і читається протягом трьох тижнів (по два уроки на тиждень) спеціально підготовленими співробітниками поліції, неодмінно у формі (це вважається важливим чинником морального впливу).

Вік дітей - 10 років - обраний невипадково, саме в цьому віці поєднується незвичайна сприйнятливість і потяг до самостійності і незалежності. Навчальний матеріал підібраний з урахуванням вікових особливостей учнів, у навчальному процесі широко використовуються ігровий матеріал та короткометражні фільми.

Розробники програми вважають, що у дитини з дитинства має виховуватися правильне розуміння соціальних явищ, формуватися сприятливе ставлення до поліції і вміння уникати потенційно небезпечних ситуацій. Передбачається, що у хлопців, прослушавших курс, у подальшому буде менше шансів для того, щоб стати злочинцями або жертвами злочину.

II. Друга спеціальна програма правового виховання, розроблена правоохоронними органами штату Флорида і введена в більшості державних і приватних шкіл. Програма, призначена для учнів 7-8 класів, її завданням є ознайомлення неповнолітніх з існуючою в суспільстві системою цінностей, основами кримінального права і обов'язками громадянина, а також формування уявлення про те, що чекає порушників правопорядку.

За допомогою зручної для сприйняття питально-відповідної форми программа знайомить учнів з законами, що стосуються таких правопорушень, як мародерство, бродяжництво, порушення права володіння, вандалізм, чинення опору при арешті, незаконне володіння зброєю, магазинні крадіжки, крадіжки, автокрадіжки, побиття, підпал, алкогольне сп'яніння, незаконне вживання наркотиків та вбивство. В окремих розділах розглядаються наслідки злочинної діяльності, а також необхідність для суспільства законів та органів, що здійснюють контроль за їх виконанням. Навчальний матеріал представлений в доступній формі в підручнику, обсягом 135 сторінок.

Є також книга для вчителя. Велике значення надається виступу по кожному досліджуваному закону співробітників поліції, спеціально запрошених на заняття. Це не тільки підвищує інтерес до матеріалу, що вивчається, але і є сильним фактором морального впливу: учні звикають розглядати поліцейських людей, які симпатизують їм і піклуються про їх благополуччя [9 с. 181-184].

У кожній школі країни є соціальний працівник, важливе місце у системі профілактики правопорушень неповнолітніх займає широка мережа притулків для сиріт та покинутих дітей, у яких вихователями є професійні соціальні працівники.

Поширені також притулки для дітей і підлітків, які зазнали емоційний зрив. Ці установи функціонують на стаціонарній основі і виконують функцію реабілітаційних центрів, куди направляються діти з неблагополучних сімей, підлітки, які втекли з дому або скоїли правопорушення. Кожен центр розрахований на 8-10 осіб. Вихователі, головне завдання яких - зняти стрес, пережитий дитиною, виконують роль порадників, працюють індивідуально з кожним, а також зі всією групою.

У США існує також мережа дитячих виправних установ, підпорядкованих владі штатів. До них відносяться спеціальні школи для малолітніх злочинців, куди підлітки потрапляють за напрямом суду, в'язниці, колонії, дитячі приймачі.

Повчальний досвід щодо профілактики підліткової злочинності в Німеччині.Стратегія боротьби із злочинністю неповнолітніх в Німеччині будується на основі наступних положень:

· схильність підлітків до скоєння протизаконних дій у багатьох випадках зникає без якого-небудь зовнішнього впливу після завершення процесу становлення особистості;

· репресивні заходи з боку державних установ часто призводять до негативних наслідків.

В Німеччині питаннями підлітків правопорушників займаються спеціально створені комісаріати . Де створений спеціальний масив відомостей про правопорушення, скоєні неповнолітніми. На основі вихідних даних проводиться аналіз причин і характерних особливостей розвитку злочинності серед підлітків. Результати таких досліджень використовуються при навчанні, підготовці і перепідготовці співробітників поліції.

В одному з німецьких міст реалізовувався проект, метою якого було зменшення злочинності серед неповнолітніх. Для цього серед добровольців було відібрано людей, які пройшли попереднє навчання. За підлітком, поведінка якого свідчила про можливість скоєння правопорушення, було закріплено добровольця - «контактну особу». Підліток міг звернутися до «контактної особи» за допомогою, обговорити проблеми, які виникають у школі чи вдома тощо.

Профілактика правопорушень відбувається також за методикою «рівний-рівному», коли самі неповнолітні отримують правову підготовку та проводять заходи для своїх однолітків, організовують їхнє дозвілля, здійснюють консультування .

C 1978 р. в поліції р. Кельна діє підрозділ у справах молоді, поліцейські які орієнтовані на встановлення контактів зі школами та ведення профілактичної роботи серед учнів [10 с. 131-134].

Не менш цікавий досвід роботи поліції та в інших європейських країнах. У 1971 р. Міністерство внутрішніх справ Великобританії направив усім начальникам поліції циркулярний лист, в якому рекомендувалося створити при поліцейських управліннях відділи по залученню громадськості. Штати таких відділів повинні становити 2% поліцейських сил.

Загальні обов'язки цих відділів, які поширюються і на службовців інших підрозділів поліції, входять:

- дії по притягненню громадськості та батьків для здійснення контролю за поведінкою і вихованням дітей;

- встановлення зв'язків з молоддю, асоціаціями квартиронаймачів, церквою й іншими організаціями;

- проведення бесід у школах;

- проведення роз'яснювальної роботи з неповнолітніми та іншим населенням про функції та завдання поліції, ознайомлення з її діяльністю;

- підбір поліцейських кадрів, залучення до роботи в поліції молоді, налагодження роботи «спеціальних поліцейських сил» щодо залучення громадськості і неповнолітніх до попередження правопорушень.

Розглядаючи досвід роботи з соціально-педагогічної профілактики правопорушень серед підлітків у Японії можна навести наступні факти.

У справі профілактики та попередження злочинності серед неповнолітніх широко використовують працю волонтерів. Посадові особи, які здійснюють нагляд за умовно засудженими, навчають і координують волонтерів в їх роботі з неповнолітніми правопорушниками. Також введені більш суворі заходи, спрямовані на запобігання доступу дітей до відеопродукції зі сценами насильства, у школах більше уваги приділяється моральному вихованню.

В Японії діють Асоціації BBS - старших братів і сестер,яка бере свій початок ще у ХХ столітті у США.

Як зазначає А.Д. Григор'єв [13], Асоціації попередження злочинності, напівгромадські організації громадян - беруть свій початок від Токійський товариств сприяння безпеці, які за вказівкою окупаційного командування були ліквідовані, проте потім відродилися за принципом "одна асоціація при кожному відділенні поліції". Низовими одиницями є пункти зв'язку, які інформують поліцію про всі події та аваріях, поширюють серед сусідів інформацію щодо попередження злочинності, повідомляють поліції про побажання громадян.

У сучасній Японії у всіх школах діють асоціації батьків і вчителів Parents and Teachers Association. Вони були утворені Штабом окупаційних військ з наступними цілями: обговорення проблем виховання з батьками та вчителями; проведення заходів щодо оздоровлення середовища, що оточує дітей (ліквідація автоматів з продажу тижневиків низької якості, упорядкування роботи гральних центрів і нічних кафе); створення наукових гуртків з дослідження причин існування "буйних шкіл" і різкого зростання правопорушень серед неповнолітніх. На практиці не всі функціонують успішно, бувають і конфліктні ситуації. Однак їх внесок у зміцнення солідарності в районі за допомогою дітей і школи незаперечний.

У сфері соціальної роботи з профілактики та подолання злочинності в Японії діють наступні основні благочинні та громадські організації:

1) комітети самоврядування (квартальні комітети);

2) сусідські комітети, асоціації батьків і вчителів;

3) Рух старших братів і сестер (Big Brothers and Sisters Movement);

4) асоціації попередження крадіжок в багатоквартирних будинках;

5) асоціації запобігання розбійних нападів на фінансові установи;

6) асоціації наставників неповнолітніх, які займаються виявленням "важких" і девіантних підлітків і виховною роботою з ними;

7) асоціації по зв'язку школи з поліцією;

8) центри по керівництву неповнолітніх ми та ін. [10].

У сфері інституційного звернення:

1) добровільні відвідувачі пенітенціарних установ;

2) асоціації тюремних священиків.

У сфері неінстутиційного звернення:

1) асоціації реабілітаційної допомоги неповнолітніх;

2) жіночі асоціації сприяння реабілітації правопорушників;

3) асоціації підприємців;

4) асоціації, які надають сприяння відбулим покарання у прийомі на роботу

Отже аналіз досвіду діяльності з профілактики правопорушень закордоном, показав, що правопорушення є актуальною проблемою і закордоном. Японія, США, Німеччина використовують різні методи впливу на підлітків. В цих країнах яскраво виражений інтерес до подолання такого явища як підлітки правопорушники. В цих країнах впроваджують спеціальні програми щодо саме попередження правопорушень серед підлітків, які беруть свій початок ще зі школи.

В Україні розроблені програми щодо профілактики правопорушень,але вони менш дієві. Держава покладає питання профілактики правопорушень серед підлітків на загальноосвітні заклади, Центри соціальних служб у справах сім'ї дітей та молоді та на кримінальну міліцію у справах неповнолітніх. Остання, на превеликий жаль, займається вже тими підлітками які вчинили правопорушення та підлягають законному покаранню.

1.3 Характеристика нормативно-правової бази щодо профілактики правопорушень серед підлітків

Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні особистості. Саме в дитячі роки людина потребує найбільшої уваги та захисту. Від ставлення до дітей, розуміння їхніх проблем, інтересів та потреб, стану охорони дитинства залежить не тільки доля кожної конкретної дитини, а й розвиток суспільства в цілому.

Базовим документом, спрямованим на захист дітей, є Конвенція про права дитини, прийнята Організацією Об'єднаних Націй. Положення Конвенції визнають право дитини вести повноцінне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють впевненості у собі, а також право дитини на особливе провадження у кримінальних справах. [18]

З часу ратифікації Конвенції про права дитини Україна значно просунулася як на шляху вдосконалення нормативно-правової бази, покликаної забезпечити виконання положень Конвенції ООН про права дитини, так і в справі забезпечення цих прав на практиці.

Найголовніший закон - Конституція України - гарантує рівність у правах дітей незалежно від походження, а також від того, народилися вони в шлюбі чи ні.

Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на державу.

Згідно до Закону України «Про загальну середню освіту» визначається:

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти.

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Закон України «Про профілактику правопорушень» від 29.12.09. Цей Закон визначає систему заходів, спрямованих на охорону прав і свобод людини й громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від протиправних посягань, профілактику правопорушень, і порядок їх здійснення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності, громадськими формуваннями з охорони громадського порядку, окремими громадянами, а також права та обов'язки державних органів і організацій, що проводять роботу з профілактики правопорушень, та осіб, щодо яких здійснюються зазначені заходи.

Закон передбачає порядок здійснення державою контролю за виконанням вимог законодавства з профілактики правопорушень та відповідальність за невиконання або неналежне виконання обов'язків суб'єктами профілактики.

Профілактичні заходи мають здійснюватися на всій території України або в її окремому регіоні, на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, серед групи населення (загальна профілактика) або стосовно конкретної особи (індивідуальна профілактика).

Профілактика правопорушень в Україні передбачає співробітництво з правоохоронними органами інших держав та участь України в заходах, які здійснюються міжнародними організаціями.

Закон України від 08.07.1999 № 864 - ХІV "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:

Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

- школи соціальної реабілітації та професійні училища соціальної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я;

- притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; суди;

- кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- виховно-трудові колонії Державного департаменту України питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від формивласності, окремі громадяни [22].

Згідно з Конституцією України та Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, цей Закон визначає правові основи діяльності органів і служб у справах неповнолітніх та спеціальних установ для неповнолітніх, на які покладається здійснення соціального захисту та профілактики правопорушень серед осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку.

Постанова Кабінету Міністрів України № 767 від 8 серпня 2012 року. Здійснення соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх покладається на:

Державний комітет України у справах сім'ї та молоді, Республіканський комітет у справах сім'ї та молоді Автономної Республіки Крим, служби у справах неповнолітніх обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів міських і районних у містах рад;

- школи соціальної реабілітації та професійніучилища соціальної реабілітації органів освіти;

- центри медико-соціальної реабілітації неповнолітніх закладів охорони здоров'я;

- притулки для неповнолітніх служб у справах неповнолітніх; суди;

- кримінальну міліцію у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- приймальники-розподільники для неповнолітніх органів внутрішніх справ;

- виховно-трудові колонії Державного департаменту України питань виконання покарань.

У здійсненні соціального захисту і профілактики правопорушень серед неповнолітніх беруть участь у межах своєї компетенції інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, окремі громадяни.

Указ Президента України від 18.03.1998 № 200/98 «Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві». У документі вказані конкретні комплексні заходи, основною метою яких є формування основ комплексного розв'язання проблем профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, створення належних умов для їх фізичного, інтелектуального і духовного розвитку, підготовки до самостійного життя [69].

Указ Президента України від 13.11.2001 № 1071/2001 «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України

Постанова Кабінету Міністрів України "Про притулок для неповнолітніх" спрямована на боротьбу з безпритульністю дітей і підлітків.Затверджені основні завдання притулку:

· соціальний захист позбавлених сімейного виховання дітей, які опинилися в складних житлово-побутових умовах, залишили навчальні заклади;

· створення належних житлово-побутових і психолого-педагогічних умов для забезпечення нормальної життєдіяльності дітей, надання їм можливості для навчання, праці та змістовного дозвілля.

Визначені правила прийняття до притулку,умови перебування у притулку, організація у притулку профілактичної, корекційно-виховної роботи серед дітей та ін.

Постанова Кабінету Міністрів України № 767 від 8 серпня 2012 року. Кабінет Міністрів України затвердив план заходів щодо виконання Концепції реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року.

Цим нормативно-правовим актом, зокрема, передбачено розвиток мережі центрів соціальної адаптації звільнених з місць позбавлення волі, спеціальних гуртожитків і будинків інтернатів і т.д.. Також заплановано впровадження в діяльність підрозділів патрульно-постової служби портативних (автомобільних) терміналів для оперативного проведення перевірок осіб, підозрюваних у вчиненні правопорушень, установка систем візуального спостереження за дотриманням правопорядку в місцях масового перебування населення: на об'єктах залізничного, повітряного транспорту та зупинках громадського транспорту.

Важливим моментом прийнятої постанови є її соціальна складова. Мова йде про включення до програми соціального та економічного розвитку регіонів заходів, спрямованих на запобігання бідності та безробіття, посилення протидії факторам, які призводять до виникнення злочинності.

У цьому урядовому документі також акцентується увага на необхідності розробки науково-прикладних програм використання досягнень науки і техніки у сфері запобігання та протидії злочинності і правопорушень.

Прийняття даної постанови сприятиме здійсненню комплексу соціальних, правових, організаційно-управлінських, інформаційно-пропагандистських та культурно-виховних заходів, спрямованих на усунення або послаблення дії причин, що породжують правопорушення в різних сферах суспільного життя і умов, при яких вони стають можливими.

Постанова Кабінету Міністрів України "Про створення кримінальної міліції у справах неповнолітніх", яка враховує особливості відповідальності неповнолітніх за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

Україна приєдналася до ряду міжнародних договорів і конвенцій, спрямованих на запобігання торгівлі людьми.

Існують та діють низка нормативно-правових документів де зазначені конкретні плани заходів з попередження та вирішення проблем:

Ш Наказ МОН молоді та спорту України № 888 від 03.08.2012 ''Про затвердження Плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо профілактики правопорушень серед дітей та учнівської молоді на період до 2015 року''[50].

Ш Наказ МОН молоді та спорту України № 827 від 19.07.2012 ''Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо запобігання торгівлі людьми на період до 2015 року''[51].

Ш Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.02.2012 № 136 «Про заборону продажу та вживання алкогольних напоїв, тютюнових виробів у навчальних закладах» [52].

Ш Наказ МОН України №1023 від 29.10.2010 "Щодо профілактики злочинності і правопорушень серед дітей, захисту їх прав на освіту"[53].

На місцевому рівні в Харкові та Харківській області розроблені:

1. «Комплексна програма профілактики правопорушень у Харківській області на 2011-2015 роки» Основне призначення програми - забезпечення умов для зупинення зростання злочинності; поетапні зміни в структурі злочинності регіону до рівня мінімальної небезпеки для суспільства [32].

Основними цілями програми протидії злочинності в регіоні на визначений період є:

· якісне підвищення рівня правової культури населення в частині, що відноситься до сфери профілактики злочинів та охорони громадського порядку;

· забезпечення науково обґрунтованого соціального контролю над злочинністю, що перешкоджатиме стихійному (непередбаченому) погіршенню кримінологічної обстановки в регіоні;

· ниження кількості та рівня негативних наслідків соціально-політичного, економічного, культурного, екологічного, морального і психологічного характеру, створюваних унаслідок вчинення злочинів;

· істотне збільшення ефективності системи заходів боротьби і профілактики злочинності.

2.«Комплексна програма протидії злочинності і корупції в м. Харкові на 2011-2015 роки». Комплексною програмою протидії злочинності і корупції в м. Харкові на 2011-2015 роки передбачені форми і методи створення активної наступальної протидії злочинності на основі чітко визначених напрямків нарощування зусиль органів місцевого самоврядування і правоохоронних органів, в т.ч. і шляхом використання правоохоронними органами досягнень науки і техніки, поліпшенні їх матеріально - технічного забезпечення. [33].

Перелік нормативних документів стосовно профілактики правопорушень надано у вигляді таблиці у Додатку А

З огляду вище зазначеної нормативної бази, ми можемо зазначити, те що в нашій країні створено умови, що мають чітке юридичне підґрунтя для профілактики правопорушень серед підлітків, для охорони їхніх законних прав та інтересів. Також визначено коло державних установ,які здійснюють профілактику правопорушень серед підлітків

Однак, як показує практика, більшість положень нормативних документів не є досконалими і потребують доповнень,та конкретних шляхів подолання правопорушень у підлітків. Або взагалі є такі нормативні документи які є пережитками часу та в сучасному суспільстві не втілюються або взагалі не працюють.

Висновки до розділу 1

На основі аналізу наукової літератури М.А. Галагузової, І. Д. Беха, Г. М. Міньковського, В. М. Оржеховської та інших визначено сутність та особливості проблеми профілактики правопорушень серед підлітків. Аналіз дозволив зробити такі висновки: встановлено, що попередження протиправної поведінки підлітків - складна соціальна і психолого-педагогічна проблема. Профілактика повинна проводитися у формі запланованих дій, націлених головним чином на досягнення бажаного результату, але в той же час і на запобігання можливих негативних явищ. Це комплекс економічних, політичних, правових, медичних, психолого-педагогічних заходів, спрямованих на попередження, обмеження, локалізацію негативних явищ у соціальному середовищі. Профілактика ґрунтується на своєчасному виявленні та виправленні негативних інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних факторів, що зумовлюють відхилення в психологічному та соціальному розвитку підлітків, в їхній поведінці, стані здоров'я, а також в організації життєдіяльності та дозвілля. Це пов'язано з тим, що в підлітковому віці перед індивідами стоять досить складні завдання розвитку, засвоєння моральних норм та цінностей. Виходячи з того, наскільки підліток зможе їх успішно подолати, залежить його психічне самопочуття і поведінка.

...