Профілактика правопорушень серед підлітків у загальноосвітніх навчальних закладах

Аналіз досвіду роботи з профілактики правопорушень серед підлітків в Україні та закордоном, дав нам змогу зрозуміти, що проблема підліткової злочинності та правопорушень є актуальною для таких країн як Сполучені Штати Америки, Німеччина, Японія. Цими країнами введеться активна розробка та впровадження спеціальних програм з профілактики правопорушень В цих країнах,як і в Україні діють відділи міліції,що займаються конкретно справами неповнолітніх. Школа займає одне з важливих місць профілактичної роботи за цим напрямом

В Україні діють та мають юридичну силу закони, підзаконні акти, постанови КМУ, листи МОН що регулюють діяльність щодо профілактики правопорушень серед підлітків як на державному, регіональному так і місцевому рівнях.

Розділ 2. Технологічні аспекти соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітківв загальноосвітніх навчальних закладах

2.1 Сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Соціально-педагогічна діяльність в закладах освіти здійснюється, за Статтею 22 Закону України "Про освіту", через соціально-педагогічний патронаж. "Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють.

Провідна роль закладів освіти у соціально-педагогічній діяльності суспільства полягає у безпосередньому зосередженні їх на досягненні ідеалу соціального виховання країни: стосовно особистості -- "гармонійно розвинутої, високоосвіченої, соціальне активної й національно свідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення"

Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. значно розширила основну мету української системи освіти: "створити умови для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства".

Об'єктивним сенсом соціально-педагогічної діяльності школи є керування формуванням і розвитком соціальної сутності людини, проявом і гармонізацією її загальнолюдської, конкретно-суспільної, особистісно-соціальної складових, через включення в різноманітну соціальну діяльність і спілкування під патронатом фахівців з соціального виховання.

За своєю сутністю школа є соціально-педагогічним закладом, спеціально створеним для керування процесом соціалізації, для здійснення соціального виховання дітей.

Соціально-педагогічну діяльність з профілактики правопорушень здійснює соціально-психологічна служба, діяльність якої визначається Положенням про психологічну службу системи освіти України (затверджено наказом Міністерства освіти України 03.05.99 № 127). 12 .05.2004 року наказом № 386 МОН України про виконання питання "Про стан і перспективи розвитку психологічної служби системи освіти ", а наказом МОН України №616 від 02.07.2009 року про внесення змін до "Положенням про психологічну службу системи освіти України" визначено, що в закладах освіти мають працювати практичний психолог і соціальний педагог як єдина команда, однак з розмежуванням функцій.

Реальна практика шкіл переконливо показує, що соціальний педагог має свій специфічний обсяг професійної діяльності. Соціальний педагог - це фахівець, який на основі отриманих у результаті діагностики даних, педагогічно грамотно може розробити методику, методичні рекомендації для їхньої реалізації в педагогічній діяльності різних фахівців школи. Крім того, він і сам повинен уміти педагогічно правильно побудувати виховну, соціально-педагогічну роботу з окремими учнями, різними групами школярів, їхніми батьками, учителями.

Соціально-педагогічна діяльність у загальноосвітньому навчальному заклад полягає :

· вивчені та оцінювані особливості діяльності і розвитку учнів мікроколективу шкільного класу; досліджені впливу мікросередовища, особливостей сім'ї та сімейного виховання, позитивного виховного потенціалу соціального середовища та джерела негативного впливу на учнів ;

· прогнозуванні на основі спостережень та досліджень посилення негативних чи позитивних сторін соціальної ситуації, що впливає на розвиток особистості учня; прогнозуванні результатів навчально-виховного процесу з урахуванням найважливіших факторів становлення особистості;

· надані рекомендацій учням, батькам або особам, які їх замінюють, вчителям, викладачам та іншим особам з питань соціальної педагогіки; надані необхідної консультативної соціально-педагогічної допомоги учням, які потребують піклування чи перебувають у складних життєвих обставинах;

· сприяні захисту прав учнів ;

· участі у формуванні навичок дотримання норм та правил поведінки, ведення здорового способу життя, сприяні попередженню негативних явищ серед вихованців, учнів, студентів;

· надані соціальних послуги, спрямовані на задоволення соціальних потреб учнів; здійснені соціально-педагогічниго супровіду навчально-виховного процесу, соціально-педагогічний патронаж соціально незахищених категорій учнів ; сприяні соціальному і професійному визначенню особистості, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію молоді.

Соціальний педагог може допомогти:

1. учителеві: розробити індивідуальну методику роботи з учнем щодо організації його навчання і виховання; організувати соціально-педагогічну роботу із класом; надати допомогу в розробці методики реалізації взаємин з окремими батьками; допомагати у розв'язанні конфлікту між учителем і учнем; учителем, учнем і його батьками; учителем і класом та ін.;

2. учневі рекомендаціями (консультацією): у роботі із самовдосконалення; як перебороти (попередити в майбутньому) конфліктні ситуації (відносини) у класі, із учителем, з батьками;

3. батькам консультацією, рекомендаціями, методичною допомогою: у налагодженні взаємин із сином (дочкою); для коректування соціально-педагогічної роботи зі своєю дитиною; у розвитку (узгодженні) відносин із учителем в інтересах удосконалювання соціально-педагогічної роботи з дитиною.

Зміст соціально-педагогічної діяльності соціального педагога передбачено п. 4.4. Положення:

- здійснює посередництво між освітніми установами, сім'єю, трудовими колективами, громадськістю, організовує їх взаємодію з метою створення умов для всебічного розвитку дітей і підлітків;

- сприяє участі вихованців у науковій, технічній, художній творчості, спортивній, суспільно-корисній діяльності, виявленню задатків, обдарувань, розкриттю здібностей, талантів, дбає про професійне самовизначення та соціальну адаптацію учнівської молоді;

Серед напрямів профілактичної роботи можна виділити:

- правову освіту, розповсюдження інформації щодо правових можливостей подолання проблем (лекції, кіно-, відео лекторії, освітні програми, матеріали в ЗМІ, «навчання на рівних);

- надання консультативної допомоги у вирішенні проблем (консультування юриста, психолога, лікаря, педагога, консультування в ЗМІ, телефонне консультування);

- надання кризової соціально-психологічної допомоги (кризові стаціонари, служби «Телефон довіри» тощо);

- соціально-педагогічну допомогу сім'ям з обмеженими педагогічними ресурсами, сім'ям з проблемними дітьми (сімейне консультування і психотерапія, соціальний захист і представництво інтересів сімей);

- соціальний захист і реабілітацію дітей з девіантних сімей (консультування, кризове втручання, позбавлення або обмеження батьківських прав, фостерінг);

- сприяння зайнятості населення, особливо - представників соціально-вразливих груп та груп ризику (центри зайнятості і працевлаштування, громадські роботи);

- створення умов для змістовного проведення дозвілля (творчі гуртки та студії, спортивні секції, дозвільні заходи, конкурси, вуличні ігрові майданчики);

- соціальну підтримку проявів позитивної соціальної активності (підтримка діяльності громадських організацій, груп соціальної дії, волонтерської роботи;

- профілактику наркоманії та алкоголізму.

Такі вчені як О. Яременко, О. Балакірєва, О. Стойко та ін. вважають, що здійснення профілактичної роботи у школі є прерогативою соціального педагога у співпраці з психологом, учителями, батьками, працівниками соціальних служб. Ця робота включає ряд компонентів: виховання, корекція поведінки що відхиляється від норм, проведення попереджувально- просвітницької роботи, первинної профілактики, що надає можливість отримати інформацію про шкідливість вживання психоактивних речовин та вторинної профілактики - розпізнавання сигналів, як потенційно проблематичних, з метою реагування на них, щоб уникнути подальших проблем .

Профілактична діяльність соціального педагога з підлітками, схильними до правопорушень,спрямована на допомогу у вирішенні індивідуальних проблем кожної дитини.

На сьогодні існує безліч різноманітних форм та методів профілактичної роботи по подоланню негативних звичок у дитячому та підлітковому середовищі. Та перш ніж почати їх розгляд, необхідно визначити поняття метод та форма .

Метод (від д.-грецьк. - шлях) - систематизована сукіпність кроків, дій, які необхідно зробити, щоб вирішити певну задачу або досягти певної мети.

Форма - це сполучення способу і засобів організації процесу діяльності, яке обумовлене його змістом.

Соціально-педагогічна діяльність під час здійснення профілактики поведінки, що відхиляється від норм, передбачає систему корекційно- виховних заходів, спрямованих на діагностику умов і факторів, що спричиняють відхилення у поведінці та попередження їх. Цей напрямок профілактичної роботи виконується за допомогою таких методів як:

а) спостереження, виявлення чогось незвичайного у поведінці учня;

б) анкетування, тестування, аналіз документації (медична картка, щоденник, характеристика та ін.);

в) бесіда. Бесіда - це обговорення з підлітками різних проблем з метою виявлення, формування або корекції їхньої позиції з певного питання. Бесіди проводяться індивідуально або в невеликих групах, в ході яких детально розкриваються руйнівна дія психоактивних речовин та наслідки девіантної поведінки. Під час бесід акцент робиться на здоровому способі життя.

Важливим методом профілактики є соціально-педагогічна діяльність в умовах сім'ї, де відбувається формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування та запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму тощо. Важливий внесок у профілактику негативних звичок у дитячому середовищі вносить така форма роботи з батьками, як - батьківські збори. Соціальні педагоги надають методичні рекомендації класним керівникам, виступають на батьківських зборах.

Виділяють чотири групи методів, спрямованих на виправлення поведінки особистості, що має відхилення:

1. група - методи порушення негативного типу характеру: метод „ вибуху” та метод „реконструкціі ” характеру.

Специфічним і спірним є метод „вибуху”, який впроваджував і описав А. Макаренко. „Вибух” - це протест, вимога, покарання, висунуте колективом, що має надзвичайно потужне емоційне забарвлення.

Метод „вибуху” передбачає вплив педагога на вихованців засобами, які є протилежними тим, що їх зазвичай очікуть від вихователя.

Метод „реконструкціі” характеру підлітка вміщує в себе такі елементи педагогічної діяльності:

1. Виявлення позитивних якостей підлітка, які треба використовувати у процессі перебудови характеру, в першу чергу, розвиваючи, розвиваючі і поглиблюючи їх;

• прогнозування позитивного розвитку особистості підлітка на основі виявленних позитивних тенденцій його поведінки, образу життя;

• відновлення позитивних якостей, звичок, здорових потреб, які були заглушені несприятливими обставинами;

• видозміни тих негативних якостей, які підліток вважає позитивними, від яких не хоче відмовлятися;

• переоцінка негативних якостей, нетерпиме ставлення до них;

• відновлення здорового образу життя, при якому негативні якості, шкідливі звички й нездорові потреби виявляються неприємлемими.

Головним у даному методі є момент знаходження моральної точки опори, яка може стати вихідним напрямком змін, переорієнтації й реабілітації підлітка.

II група - методи перебудови мотиваційної сфери й самосвідомості:

а) об'єктивного переосмислення своїх переваг і недоліків;

б) переоріентування самосвідомості;

в) переконання;

г) прогнозування негативної поведінки.

III група - методи перебудови життєвого досвіду:

а) предписання;

б) обмеження;

в) перенавчання;

г) переключення;

г) регламентація образу життя;

IV група - методи попередження негативної й стимулювання позитивної поведінки:

а) заохочення ї покарання;

б) змагання;

в) позитивної перспективи [106].

Однією з найпоширеніших і ефективних форм роботи, що досить часто використовуються на практиці, залишається лекційна робота. Лекція - це розгорнутий та організований в доступній формі систематичний виклад сутності тієї чи іншої проблеми соціально-політичного, морального естетичного змісту. Лекцію як форму профілактики правопорушень визначає переконаність доказів та аргументів, обгрунтованість та композиційна стрункість, живе слово соціального педагога [44].

У підлітковому віці дорослі втрачають свій вплив на дитину і все більшого значення для неї набувають стосунки з оточенням, з формальною й неформальною групами. Тому основний акцент в профілактичній діяльності соціального педагога робиться на роботі з групою, яка включає в себе:

• по-перше, профілактику причин та наслідків правопорушень. Формами профілактичної роботи є проведення групових дискусій з метою формування групової позитивної думки; проведення рольових ігор (програвання основних складних ситуацій), завдяки яким досягається розвиток особистості, навичок спілкування в колективі; диспут (від лат. „міркую”, „суперечка”) - це спеціально організоване подання, в ході якого відбувається демонстративне зіткнення думок з будь-якого питання (проблеми).

• по-друге, подолання соціально-педагогічної запущеності підлітків.

• по-третє, антиалкогольне, антинаркотичне виховання, формування міцних установок на здоровий спосіб життя.

• по-четверте, виховання, просвітницька робота з педагогічним колективом.

• по-п'яте, посередницька робота, залучення до профілактики батьків, соціальних служб, міліції.

• по-шосте, організація вільного часу дитини, оскільки незмістовне дозвілля є причиною залучення до алкоголізму, наркоманії. В даному випадку надається інформація щодо діяльності гуртків; секцій, клубів, дитячих та молодіжних організацій, щоб підліток міг вибрати собі захоплення за інтересами.

Також необхідно виділити наступні форми профілактики правопорушень серед підлітків, які використовуються соціальним педагогом у загальноосвітньому закладі: відеолекторії; тематичні виховні години; тематичні вечори; вечори запитань і відповідей; конференції; спортивні свята; круглі столи; тематичні години інформації; профілактичні консультації; випуск шкільних засобів інформації; перегляд й обговорення документальних фільмів; ігрові години; вечори відпочинку; тематичні виставки та конкурси . [48].

Отже, соціально-педагогічна діяльність у школі є необхідним і важливим компонентом шкільної політики у галузі профілактики правопорушень серед підлітків. Ця робота буде має позитивні результати лише за умови різностороннього впливу на особистість учня, сукупності таких форм та методів роботи, які будуть виховувати активну, самостійну особистість, що добровільно відмовиться від негативних форм поведінки і буде прагнути розвивати свої здібності, реалізовувати власні можливості [46].

Таким чином нами було визначена сутність соціально педагогічної діяльності у загальноосвітньому навчальному закладі її види, напрями, зміст, форми та методи діяльності.

2.2 Обґрунтування соціально-педагогічної технології з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

У сучасному світі зміни відбуваються дуже швидко й людина для отримання та закріплення високого статусу, гідного способу життя повинна не тільки довго вчитися, але й протягом життя неодноразово підвищувати свою кваліфікацію, а іноді змінювати професію. Складними стали взаємовідношення об'єктів та суб'єктів у сфері освіти на всіх рівнях (навчальні заклади - держава, вищий навчальний заклад - школа, учителі -учні, викладачі - студенти).Усі ці проблеми багатогранні та складні, але соціальний педагог може й повинен подолати їх, використовуючи сучасні технології.

Поняття «технологія» має багато трактувань. У словнику В. Даля воно визначено як сукупність прийомів, які застосовуються в будь-якій справі, мистецтві. В. Шепель характеризує технологію як майстерність, уміння, сукупність методів обробки, зміни стану об'єкта. У соціально-педагогічній літературі це поняття розглядають таким чином: В. Безпалько - система знань про засоби обробки якісного перетворення об'єкта; А. Кушнир - оптимальний засіб досягнення рішення педагогічних завдань у визначених умовах; Е. Холостова - практична діяльність, яка охарактеризована раціональною послідовністю використання інструментарію для досягнення якісних результатів праці [11; 28; 44].

Таким чином, технологія - це одночасово система сукупності знань, умінь,навичок, методів, засобів діяльності й алгоритм, наукова розробка рішення будь-якої проблеми.

Типова технологія вирішення конкретної соціально-педагогічної проблеми має такі етапи:

1. Визначення соціально-педагогічної проблеми: зовнішні ознаки проблеми; тип та рівень проблеми (виховна, корекційна, індивідуальна, групова тощо); характер проблеми (інформаційний, управлінський тощо).

2. Ситуаційний аналіз: загальний опис соціально-педагогічної ситуації; джерела виникнення проблеми; організаційна структура, у рамках якої виникла проблема; типові реальні (які склалися в цій школі) стосунки та взаємодія суб'єктів у досліджуваній ситуації; опис результатів роботи: інформація, кон-

цепція, план соціально-педагогічного аналізу; професійне розуміння соціально-педагогічної проблеми; визначення межі проблеми для роботи соціального педагога та інших спеціалістів, форм їх взаємодії.

3. Визначення соціально-педагогічної стратегії - підготовка програми та робочого плану діяльності: визначення об'єкта, предмета, цілей, завдань, змісту діяльності; розробка показників та критерії оцінки; розробка інструментарію соціально-педагогічної діяльності; опис та обґрунтування методик збору первинної соціально-педагогічної інформації; розробка логічної схеми аналізу отриманих даних; визначення перспектив соціально-педагогічної діяльності; складання робочого плану.

4. Розробка рекомендацій з реалізації практичної діяльності.

5. Описання ходу та результатів соціально-педагогічної діяльності: основні висновки з виконання задач, які характеризують фактичний стан соціально-педагогічної проблеми; висновки про готовність соціального педагога до участі в рішенні проблеми (розуміння значення проблеми, необхідності її вирішення, бажання брати участь, віра у свої сили, розуміння причин проблемної ситуації, оцінка проблеми, досвід, пропозиції та прогноз з її вирішення); оцінка реальності й значущості проблеми; висновки про можливості застосування типових технологій вирішення соціально-педагогічної проблеми або необхідності розробки нового оригінального проекту; обґрунтування та планування діяльності соціального педагога з вирішення проблеми.

6. Розробка соціально-педагогічної технології: уточнення за висновками досліджень соціально-педагогічного замовлення; деталізація проблеми; визначення причин проблемної ситуації, окреслення діючих та нейтральних факторів; визначення соціально-педагогічного та психологічного фону діяльності; розробка концептуальних основ вирішення проблеми; розробка можливих моделей (або шляхів) вирішення проблеми; обґрунтування вибору моделей (або шляхів) вирішення соціально-педагогічної проблеми.

7. Реалізація соціально-педагогічного проекту.

Основні методи соціального проектування, які використовують у діяльності соціального педагога:

· соціально-педагогічне консультування - мисленнєва побудова варіанта рішення проблеми педагогічними засобами;

· соціально-педагогічне моделювання - інваріантне конструювання розвитку соціально-педагогічної системи;

· соціальне проектування - обґрунтоване конструювання в знаковій формі моделі соціально-педагогічної системи;

· соціально-педагогічне планування (засіб реалізації проекту) - функціональна та часова деталізація соціально-педагогічної діяльності з реалізації проекту (досягнення цілей, які сформульовані в проекті; визначення порядку, послідовності, терміну, темпів розподілу сил та коштів);

· соціально-педагогічне програмування - повне, усебічне обґрунтування реалізації проекту з прогнозом очікуваного ефекту, який складається з блоків: цільового, забезпечуючого, ресурсного, організаційного та результативного;

· соціально-педагогічна технологія - підготовлена для практичної діяльності програма, яка передбачає можливість досягнення мети.

Загальна класифікація технологій залежить від масштабу об'єкта, сфери застосування, поставлених цілей та характеру завдань, які вирішують. Існує залежність від теоретичної основи, методології, у руслі якої розробляють технології. Крім того, можливий розподіл технологій на глобальні та регіональні, інноваційні та рутинні, інформаційні, інтелектуальні (які спрямовані на стимулювання розумової діяльності та творчих здібностей), історичні (осмислення досвіду, який є в державі та використання його з урахуванням нових умов), демографічні (які спрямовані на змінення демографічної поведінки людей), соціальні технології згоди (технології розрішення конфліктів), політичні, фінансові, економічні, адміністративні, управлінські, психологічні, педагогічні технології. Усі вони можуть бути використані у сфері освіти.

Інша класифікація соціальних технологій включає інші методики практичної соціально-педагогічної роботи: соціально-педагогічна діагностика і профілактика, соціально-педагогічна адаптація, соціально-педагогічна корекція й терапія, соціально-педагогічне консультування, соціальне забезпечення та соціальне страхування, соціально-педагогічне посередництво, соціальна опіка та піклування. Для довгострокових та складних програм необхідні такі технології, як проектування, прогнозування та експертиза.

Усі ці технології дуже важливі для соціально-педагогічної дыяльност в навчальному закладі.І все ж необхідна спеціальна класифікація технологій соціально-педагогічної роботи у сфері освіти. Передусім це робота із соціальними групами,які розрізняються за віком, психологією, становищем у суспільстві, соціальними ролями в житті, завданнями, які вони вирішують. Кожна з цих технологій, у свою чергу, включає технології загальної класифікації, але змінює їх залежно від особливостей тієї групи, з якою працює соціальний педагог.

Технології соціально-педагогічної роботи у сфері освіти мають свою специфіку .

По-перше, вони реалізовані в різних навчальних закладах - школах, середніх спеціальних навчальних закладах , вузах, а також різних формах дошкільних та позашкільних розвиваючих або корегуючих закладах та організаціях(клуби, курси, гуртки та ін.), спортивних, соціокультурних, національних,патріотичних та релігійних громадських об'єднаннях, які діють сумісно з навчальними закладами або на їх базі.

По-друге, специфіка технологій соціально-педагогічної роботи пов'язана з такими проблемами, які не тільки виявлені у сфері освіти, але й породжені нею. Щоб оцінити специфіку цих технологій, необхідно розкрити соціально-педагогічні проблеми сфери освіти, які поділяємо на кілька рівнів.

Перший рівень - проблеми, які породжує сама система освіти. Рівень вимог суспільства до знань, професійної підготовки, ступеня оволодіння про-фесійними навичками постійно зростає, ще більш швидкими темпами зро-стає обсяг знань, необхідних для адекватного існування в суспільстві, поши-рюють функції освіти. Це призводить до того, що шкільні програми, а потім і програми середніх та вищих навчальних закладів ускладнюють, поширюють за рахунок нових розділів та предметів. Зростають вимоги до учнів і в кількісному , і в якісному відношенні. При цьому , незважаючи на збільшення вимог , зникає контроль над якістю та глибиною засвоєння знань, ступеня їх використання сучасними школярами та студентами. Інтенсивне навантажен-ня навіть у здорової дитини викликає стресовий стан, а тим більше в заслаб-лених дітей, кількість яких збільшується.

Другий рівень - соціальні проблеми дітей з неблагополучних сімей, до яких належать і малозабезпечені сім'ї, і сім' ї, які живуть нижче рівня бідності; сім'ї, які не можуть упоратися з вихованням дітей, а також девіантні сім'ї. Хоча причини неблагополуччя різні, його наслідки для дітей бувають схожи-ми: нервовий та психічний розлад, неадекватність реакцій, агресивність, або, навпаки, віктимність, залежна поведінка, аутизм, нездатність до роботи в школі або професійному навчальному закладі, до взаємодії з колективом та ін.

Третій рівень - проб леми, які породжені засобами взаємодії різних учасників у навчальному процесі(учнів та вчителів, внутрішні взаємовідносини в колективах учнів та студентів, серед членів педагогічного колективу). З одного боку , вони пов'язані з особливостями сучасних дітей: гіперактивність при дефіциті уваги, невмотивована агресія та ін. З іншого боку , це пов'язано зі специфікою такої соціальної групи, як учителі.

Нами було розроблено технологію соціально-педагогічної діяльності з підлітком щодо профілактики правопорушень.

Назва: Технологія соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі.

Технологія розрахована на роботу з учнями восьмих класів загальноосвітнього навчального закладу. За допомогою нашої технології ми будемо впливати на розуміння учнями сутності правопорушень та їх наслідків, сприяти формуванню неприязного, негативного ставлення до скоєння злочинів, виховувати почуття відповідальності за свої вчинки. Під час впровадження технології нами передбачено взаємодію з психологом школи, який буде допомагати в проведенні та обробці діагностичних методик та взаємодія з вчителями і батьками учнів.

Мета: створення умов для попередження правопорушень підлітків та зменшення схильності до протиправних дій.

Завдання:

- діагностика рівня схильності до правопорушень.

- правова освіта підлітків.

- методичні розробки.

- перевірка дієвості технології

Структура технології:

І етап - підготовчий.

Мета: підготовка методичного забезпечення та діагностичного інструментарію.

1 підетап - інформаційний.

Мета: збір інформації для проведення діагностики та подальшої розробки

технології.

Форми, методи: аналіз літератури, створення підготовчого матеріалу.

2 підетап - діагностичний.

Мета: підбір та проведення методик для виявлення проблем.

Форми, методи:

а) для підлітків : Опитувальник «Діагностика схильності до поведінки, що відхиляється від норми» автор - А.Н. Орел

б) для батьків: анкета антисоціальної поведінки. Підлітково-юнацька

3 підетап - організаційний.

Мета: підбір засобів та місця впровадження технології.

Форми, методи: підготовка та виготовлення матеріалу, необхідного для реалізації.

ІІ етап - основний.

Мета: впровадження заходів щодо профілактики правопорушень підлітків в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

1 підетап - підготовка учнів.

Мета: формування сприятливого середовища для взаємодії, знайомство з темою, налаштування на протидію проблемі злочинності.

Форми, методи:

- Тематичне заняття на тему: «Твої права та обов'язки»

Мета: розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в учнів поважне ставлення до власної особистості та іншихгра «Конструктор»

2 підетап - правова освіта.

Мета: формування правових знань та формування почуття відповідальності за свої вчинки.

Форми, методи:

- Виховна година на тему: « Що треба знати про право і закон?»

Мета: Прищеплення почуття гідності та поваги до прав та свобод людини, дати загальне поняття про моральні норми, загальнолюдські цінності. Виховувати почуття правової самосвідомості, уміння дотримуватися правових свобод та обов'язків дитини; шану - до законів України.

- Тренінгове заняття «Правопорушення»

- Виховна година на тему: «Діти - злочин і кара»

- лекція «Твій вчинок - твоя відповідальність»

Мета: надати інформацію про найпоширеніші серед підлітків злочини та їх наслідки.

- Урок-диспут на тему « Права дитини »

- Заняття на тему: «Вживання алкоголю та наркотиків-як шлях до здійснення правопорушень»

- Батьківські збори «Роль сім'ї у профілактиці правопорушень»

- Педагогічна нарада «Підліток та правопорушення»

3 підетап - підсумковий.

Мета: закріпити знання учнів, залишити тему для подальших самостійних роздумів.

Форми,методи:

- Брейн-ринг «Права і обов'язки громадянина України. Діти та їх права.»

ІІІ етап - підсумковий.

Мета: аналіз та корекція отриманих результатів.

1 підетап - діагностичний.

Мета: провести повторну діагностику для оцінювання дієвості технології.

2 підетап - корекційний.

Мета: корекція заходів технології, які виявилися неефективними, або малоефективними.

3 підетап - аналітичний.

Мета: підбиття підсумків, аналіз проведеної роботи.

2.3 Розробка комплексної програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

У нинішніх умовах в Україні спостерігається дефіцит сприятливого соціального середовища для виховання дітей і молоді. Все це впливає на погіршення криміногенної ситуації серед молоді. Збільшується число дітей і підлітків,чия поведінка виходить за межі моральних і правових норм.

Конституція України, Закони України «Про загальну середню освіту»,«Про соціальний розвиток молоді в Україні»,«Про міліцію»,«Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», Накази МВС України,посадові інструкції, передбачають необхідність виховання в учнів почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії,свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина. Однак структура і динаміка правопорушень,скоєних останнім часом підлітками, викликає занепокоєння суспільства. Тож від рівня професіоналізму, майстерності, знань і вмінь педагогічного керівництва загальноосвітніх навчальних закладів залежить ефективність взаємодії з підлітками, а відповідно і якість виконання професійних обов'язків.

Соціально-педагогічна діяльність з підлітками вимагає від тих, хто її здійснюватиме, спеціальних педагогічних і психологічних знань і вмінь, щодо зволить забезпечити ефективний вплив на особистість учня. Про те профілактична робота, яку покликані здійснювати заклади освіти щодо попередження цих негативних явищ,є недостатньо ефективною.

За основу розробки програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі нами було обрано характеристику етапів запропоновану Р.В. Овчаровою до яких входить:

I. підготовчий що включає в себе знайомство з дітьми, факторами середовища життя дитини, установка контактів,соціально-педагогічна діагностика;

II. організаційний включає в себе збір та аналіз інформації,виявлення проблем та визначення основних пріоритетів, вибір форм та методів діяльності;

III. реалізуючий визначає аналіз впровадженої програми соціально-педагогічної діяльності її ефективності.

На підготовчому етапі програми передбачено здійснення:

а) аналізу стану схильності підлітків до правопорушень

б) знайомство з класними керівниками та вчителями предметниками які викладають, з метою активізації освітньо-виховної діяльності в умовах загальноосвітнього навчального закладу.

в) підбір діагностичних методик та розробка комплексу необхідних засобів, спрямованих на профілактику правопорушень

1. Діагностична робота з дітьми була спрямована :

а) аналіз документації підлітків (класний журнал та соціальний паспорт класу);

б) проведення діагностики схильності до поведінки, що відхиляється від норми;

в) проведення спостереження з метою збору первинної соціальної інформації з проблеми правопорушень здійснених підлітками

2. Діагностична робота з класними керівника:

а) спілкування з класними керівниками з метою виявлення стану підліткових правопорушень, а саме порушення дисципліни, внутрішнього розпорядку школи, прогули занять та ін. ;

б) розробка моделі та відповідної програми діяльності соціального педагога з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

На організаційному етапі відбувалася реалізація розробленої програми соціального педагога з профілактики правопорушень « Правосвідомість », яка була впроваджена у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 36 Харківської міської ради Харківської області серед учнів 8-х класів, що передбачала діяльність за такими напрямами: діяльність з підлітками, батьками, класними керівником,та співробітництво з кримінальною міліцією у справах неповнолітніх та Центром соціальних служб для сім'ї та молоді.

Реалізація соціально-педагогічної діяльності на даному етапі передбачає :

а) Проведення занять з підлітками: бесіди,лекції, тренінги та ін..

б) формування стійкої лінії активної поведінки та вміння керувати власною поведінкою, у рамках закону,а не за його порушенням

в) навчити підлітків грамотно орієнтуватися в правовому просторі

г) формування навиків законослухняної поведінки

д) усвідомлення цінності права та здійснення вибору щодо правомірної поведінки

2.Робота з батьками

а) опитування батьків шляхом анкети антисоціальної поведінки підлітково-юнацька

б)проведення батьківських зборів, лекторії.

3. Здійснення методико-просвітницької діяльності з педагогічним колективом та батьками:

а) надання методичних рекомендацій з метою покращення виховного впливу над молодшими школярами;

б) надання методичних рекомендацій з метою правової обізнаності

На реалізаційному етапі програми було проведено аналіз виконаної експериментальної роботи, узагальнено методичний досвід і підготовлено матеріали з профілактики правопорушень. Цей етап роботи також передбачав проведення підсумкового діагностування з метою виявлення якісних змін: у рівні правової свідомості підлітків. Та визначення ефективності впровадженої програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному.

Програма діяльності соціального педагога загальноосвітнього навчального закладу з профілактики правопорушень серед підлітків передбачала здійснення комплексу соціально-педагогічних заходів, яку організовує соціальний педагог згідно з розробленою програмою роботи «Правосвідомість», що спирається на теоретичні основи соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків , враховує особливості психологічного та вікового розвитку та вплив оточуючого середовища на особистість .

Зміст програми передбачає здійснення діяльності за чотирьох напрямів: робота з підлітками, робота з батьками та робота з класними керівниками, та спільна робота з соціальними партнерами оскільки тільки комплексний вплив на всіх суб'єктів соціального середовища, в якому відбувається процес профілактики правопорушень в умовах загальноосвітнього навчального закладу, може забезпечити досягнення гарантованого позитивного результату, а саме: правова обізнаність, вміння володіти власними емоціями та поведінкою , робити власні висновки стосовно правомірної діяльності.

З метою організації діяльності соціального педагога з профілактики правопорушень серед підлітків нами розроблено комплексну програму «Правосвідомість».

Метою програми діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків є: правове виховання, попередження виникнення не правомірних вчинків, правова обізнаність мотивація до не вчинення правопорушень.

Основними завданнями програми є

1. попередження виникнення правопорушень серед підлітків;

2. використання активних методик взаємодії з підлітком;

3. правова обізнаність підлітків та батьків;

4. формування власної думки та позиції щодо правомірної поведінки;

5. включення підлітка до суспільно-корисної діяльності;

6. формування навичків здорового способу життя;

7. надання соціально-психологічної та педагогічної підтримки підліткам.

Під час реалізації програми діяльності соціального педагога з профілактики правопорушень серед підлітків передбачено використання таких форм реалізації занять:

- індивідуальні (консультації, анкетування, опрос);

- групові ( розвивальні та виховні вправи, тренінги, години спілкування);

методи роботи:

- під час проведення діагностування (опитування, спостереження, анкетування);

- під час проведення занять (рольові ігри,соціально-виховні вправи).

Ми вважаємо, що програма «Правосвідомість» буде дієвою для підлітків та шляхом її реалізації буде досягнено бажаного результату.

Висновки до розділу 2

Проаналізувавши сутність та особливості соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків нами було визначено, що діяльність у цьому напрямі є важливою та невід'ємною частиною, сучасної загальноосвітнього навчального закладу.Ця діяльність включає ряд компонентів: виховання, корекція поведінки що відхиляється від норм, проведення попереджувально- просвітницької роботи, первинної профілактики, що надає можливість отримати інформацію про шкідливість вживання психоактивних речовин та вторинної профілактики - розпізнавання сигналів, як потенційно проблематичних, з метою реагування на них, щоб уникнути подальших проблем.У соціально-педагогічній діяльності правопорушень використовуються такі форми та методи: спостереження, анкетування, бесіда, батьківські збори, медодичні рекомендації класним керівникам, тематичні виховні години,перегляд та обговорення документальних фільмів та ін.

Праналізовані та узагальнені теоретичні положення, які обґрунтовують поняття соціально-педагогічної технології дали змогу виявити , що вона є однією з форм швидкого реагування на кризові ситуації, а інструментом впровадження соціальної політики виступає професійна соціально-педагогічна діяльність. Змістом її є надання допомоги людям, що потрапили у складну життєву ситуацію, шляхом діагностування їхніх проблем, прогнозування, посередництва, інформаційно-консультативної діяльності, прямої педагогічної і психологічної підтримки, яка стимулює власні сили клієнтів. На сьогоднішній день існують два аспекти розуміння соціально-педагогічних технологій: по-перше, їх можна розуміти як способи застосування теоретичних висновків тієї чи іншої науки у розв'язанні практичних завдань; по-друге, під соціально-педагогічними технологіями розуміють сукупність прийомів, методів і впливів, які застосовуються для досягнення поставлених цілей в процесі соціального розвитку, для розв'язання тих чи інших соціальних проблем.

Розроблена технологія соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків, та відповідна комплексна програма «Правосвідомість». В технологію включені найбільш доцільні, на наш погляд, діагностичні методики та розроблена послідовна структура діяльності. Форми, методи та матеріал для обговорення підібрані з урахуванням особливостей віку учнів та відповідно до проблеми, що розв'язується за допомогою цієї технології.

підліток правопорушення педагогічний

Розділ 3. Експериментальне впровадження розробленої соціально-педагогічної технології з профілактики правопорушень в загальноосвітніх навчальних закладах

3.1 Загальні питання організації та проведення констатувального етапу експериментального дослідження

Основною метою експериментальної частини нашого дослідження була перевірка гіпотези яка ґрунтується на припущенні, що успішність соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень підлітків, забезпечується технологією спрямованою на попередження та зниження рівня правопорушень серед підлітків; передбачає послідовну реалізацію комплексної програми діяльності, яка сприятиме підвищенню рівня правового виховання, мотивація до не вчинення правопорушень.

Наукове дослідження здійснювалось впродовж 2013-2014 навчального року на базі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 36 Харківської міської ради Харківської області. На різних етапах експерименту було задіяно 52 учня навчального закладу, класні керівники та батьки учнів.

Аналіз шкільної документації дозволив нам визначити напрями роботи щодо профілактики правопорушення серед підлітків . В планах роботи соціального педагога та класних керівників є перелік деяких бесід та занять, вважається що діти мають отримувати цю інформацію на уроках правознавства. У школі діє «Університет правознавства»,але у ньому задіяні лише активісти класів. Кожен навчальний рік проводиться «Єдиний правовий день» з залученням представників державних органів: міліції, соціальної служби,лікаря нарколога та ін... Також ведеться внутрішньо шкільний облік дітей які вже вчинили правопорушення, з ними проводиться психологічна, педагогічна робота,та закріплені керівники-наставники. Вище зазначене дозволило зробити висновок,що робота загалом введеться вже с дітьми які вчили правопорушення, профілактика проводиться лише поверхнево. Нами для експерименту було обрано 8-А та 8-Б клас,а саме підліткова група учнів

Соціально педагогічний експеримент складається з трьох етапів: констатувальний, формувальний, контрольний.

На констатувальному етапі експерименту було: проаналізовано стан дослідження проблеми, опрацьована наукова література з питань технології соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі, визначено напрями наукового пошуку,розроблена його програма, критерії та методики дослідження.

З метою діагностики стану схильності підлітків до правопорушень нами були обрані такі методики опитувальник «Діагностика схильності до поведінки, що відхиляється від норми» автора - А.Н. Орела. Додаток Б.

Шкали: схильність до подолання норм і правил, схильність до аддиктивної (залежної) поведінки, схильності до самопошкодження і саморуйнування поведінки, схильності до агресії та насильства, вольовий контроль емоційних реакцій, схильність до девіантної поведінки.

Пропонована методика діагностики схильності до поведінки, що відхиляється від норми (СОП) є стандартизованим тест-опитувальником, призначеним для вимірювання готовності (схильності) підлітків до реалізації різних форм поведінки. Опитувальник являє собою набір спеціалізованих психодіагностичних шкал, спрямованих на вимірювання готовності (схильності) до реалізації окремих форм відхилення в поведінці.

Методика передбачає облік та корекцію установки на соціально-бажані відповіді випробовуваних.

Шкали опитувальника поділяються на змістовні та службову. Змістовні шкали спрямовані на вимірювання психологічного змісту комплексу пов'язаних між собою форм девіантної поведінки, тобто соціальних і особистісних установок, що стоять за цими поведінковими проявами.

Службова шкала призначена для вимірювання схильності випробуваного давати про себе соціально одобрену інформацію, оцінки достовірності результатів опитувальника в цілому, а також для корекції результатів за змістовним шкалами залежно від вираженості установки випробуваного на соціально-бажані відповіді.

За результатами отриманими після опитування, бачимо, що стан схильностей підлітків до правопорушень високий. Опитування дало змогу також виявити більш виражені показники шкал схильностей у хлопців. Результати надані у рисунку 1.

Рис. 1 Показники шкал схильностей до поведінки, що відхиляється від норми

Результати експериментальної роботи з діагностування схильності до вчинення правопорушень підлітками дозволили нам побудувати таблицю 3.1

Таблиця 3.1 Рівні схильностей. Констатувальний експеримент

Рівні	Експериментальна група (26 чол.)	Контрольна група (26 чол.)
Високий	61,54%	57,69%
Низький	38,46 %	42,31 %

З діагностування видно, що як у експериментальної так і у контрольної групи високий показник схильностей до правопорушень.

Для отримання більш детальної інформації про стан схильностей підлітків до правопорушення нами було запропоновано опитування батьків шляхом анкети антисоціальної поведінки підлітково-юнацька (коротка назва ААП.пю). Додаток В.

Анкета призначена для заповнення батьками або людьми, які тривалий час спостерігають за підлітком. За результатами анкет отримали дані, які зазначені нижче у табл. 3.2

Таблиця 3.2 Анкета антисоціальної поведінки підлітково-юнацька.

Рівні	Експериментальна група (26 чол.)	Контрольна група (26 чол.)
високий	23,08 %	15,38 %
низький	76,92%	84,62 %

З результатів діагностики підлітків на констатувальному етапі експерименту ми отримали такі висновки, що значна кількість підлітків має високий рівень схильності до прояву антисоціальних дій та скоєння правопорушень, мають виражену соціально-педагогічну дезадаптованість та схильність до скоєння протиправних дій.

На основі аналізу результатів констатувального етапу було виявлено, що доцільним є застосування соціально-педагогічної діяльності а саме впровадження технології соціально-педагогічної профілактики правопорушень серед підлітків .

3.2 Впровадження програми соціально-педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків у загальноосвітньому навчальному закладі

Експериментальне впровадження розробленої програми соціально педагогічної діяльності з профілактики правопорушень серед підлітків «Правосвідомість» здійснювалося на базі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 36 Харківської міської ради Харківської області упродовж 2013-2014 навчального року. Розроблена програма є комплексною і передбачає реалізацію соціально-педагогічної діяльності за трьома напрямами: 1) соціально-педагогічна діяльність з підлітками; 2) робота з класними керівниками; 3) просвітницька робота з батьками.

На формувальному етапі експерименту було передбачено проведення занять з підлітками з профілактики правопорушень, метою яких є правове виховання підлітків, правова обізнаність мотивація до не вчинення правопорушень.

На формувальному етапі експерименту було передбачено проведення занять з підлітками з метою поняття що таке закон, правопорушення, відповідальність, злочин тощо. Серед форм організації діяльності, що використовувалися в експерименті з метою профілактики правопорушень є: 1) з учнями: (бесіди, лекції, брейн-ринг,урок диспут ); з учителями: (індивідуальні бесіди, педагогічні наради); з батьками: (анкетування,батьківські збори )

Впровадження першого напряму діяльності програми «Правосвідомість» з профілактики правопорушень серед підлітків у експериментальній групі 8-А класу. Програма соціально-педагогічної діяльності за цим напрямом складалася з 8 занять.

Розглянемо більш детально ці заняття.

Заняття 1. Тематичне заняття на тему: «Твої права та обов'язки» Додаток Г.

Мета: розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в учнів поважне ставлення до власної особистості та інших.

Структура заняття:

1. Вступ. Загальна інформація.

2. Бесіда про міжнародну організацію ООН.

3. «Конвенція про права дитини».

4. «Казкова правова вікторина».

5. Обов'язки, які повинен виконувати кожен учень.

6. Десять «Не можна»

7. "Дев`ять негідних речей"

8. Підсумок заняття.Обговорення.

Заняття 2. Виховна година на тему: « Що треба знати про право і закон?» Додаток Д.

Мета: Закріплення попередньо отриманих знань. Прищеплення почуття гідності та поваги до прав та свобод людини, дати загальне поняття про моральні норми, загальнолюдські цінності. Виховувати почуття правової самосвідомості, уміння дотримуватися правових свобод та обов'язків дитини; шану - до законів України.

Структура заняття:

1. Словникова робота. Робота з поняттями: Конституція, Конвенція, Декларація.

2 Вступ. В даній частині висвітлювалися права та обов'язки людини зокрема дитини.

9. Відновлення асоціативного конспекту із окремих карток.Інформаційна гра, яка складається з карток з визначеннями,учням необхідно провести асоціативні паралелі між документом та датою його прийняття. Це сприятиме більшому запам'ятовуванні головних документів що визначають права та обов'язки дитини.

10. Бліц-турнір «Ти і закон».

11. Знати свої права - значить уже наполовину володіти ними.Робота учнів над Конституцією України.

12. Знаємо свої права, виконуємо обов'язки. Обов'язки дитини.

13. Обговорення теми.

14. Підсумок заняття.

Заняття 3. Тренінгове заняття «Правопорушення»

Додаток Е.

Структура заняття:

1. Вправа на знайомство.

Мета: підготувати учасників до роботи, створити комфортну атмосферу, хороший настрій, сприяти згуртованості групи.

2. Вправа «Вироблення правил роботи»

Мета: прийняття правил роботи групи.

Хід вправи: учасники складають та приймають правила роботи для даної групи на час роботи у цьому тренінгу і намагаються їх дотримуватися.

3. Вправа «Як сказати ні!»

Мета: відпрацювання навичок відмови в різних ситуаціях

Хід вправи: кожному учасникові групи дається аркуш паперу з висловлюваннями, занесеними у таблицю. Тренер пояснює, як її заповнювати. Учасники заповнюють її індивідуально.

4. Інформаційне повідомлення «Кримінальна відповідальність».

5. Вправа «Обговорення ситуацій»

Хід вправи: Тренер роздає учасникам тренінгу аркуші паперу з ситуаціями та витяг з кримінального кодекс.

6.Вправа «Володій собою»

Мета: вміння контролювати свої емоції та володіти собою у будь-якій життєвій ситуації.

7.Вправа «Каталог понять»

Мета: інформація, що запам'яталася учасникам під час тренінгу

Хід виконання: учасники розповідають «Сьогодні нам вдалося…» за/проти годинникової стрілки.

Заняття 4. Виховна година на тему: «Діти - злочин і кара»

Додаток Ж.

Мета: закріплення знань, та їх практичне застосування під час заняття.

Структура заходу:

1. «Історія з життя сучасних підлітків»

Підлітки детально розбирають ситуацію. Висловлюють власну думку, враження, та власні пропозиції,як вести себе у таких ситуаціях

2. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Діти поділяються на команди та дають відповіді на запитання

3. Інтерактивна вправа «Знайди своїх».

Діти поділяються на групи: психологи, юристи, медики, представники громадськості. Кожна група роздивляється надані питання і ситуації з точки поділу груп.

4. Підсумок заняття.

Заняття 5. Брейн-ринг «Права і обов'язки громадянина України. Діти та їх права.»

Додаток З.

Брейн-ринг - відома телевізійна гра, в основі якої лежить змагання, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем - правильна відповідь. Необхідно зуміти швидко зреагувати, адже час прийняття рішення обмежений.

...