Особливості інклюзивної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тема № 1: Предмет і завдання корекційної педагогіки. Інклюзивна освіта осіб з особливими освітніми потребами в умовах професійно - технічного навчального закладу

1. Перелічить завдання корекційної педагогіки

2. Порівняйте інклюзивну та інтегровану освіту їх переваги та недоліки

1. Перелічить завдання корекційної педагогіки

* Вивчення сутності та закономірностей розвитку особистості дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

* Удосконалення існуючих та розробка нових шляхів і засобів корекції порушень психофізичного розвитку у дітей та дорослих;

* Удосконалення змісту й методів колекційної роботи з дітьми при різних типах порушень фізичного і (або) психічного розвитку;

* Удосконалення типів і структури спеціальних освітніх закладів для дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

* Розробка стандартів корекційної освіти для дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями різного віку і різних ступенів виразності вади;

* Удосконалення форм і методів навчання і виховання дітей з психічними і (або) фізичними порушеннями;

* Розробка теоретичних засад підготовки фахівців для роботи з різними категоріями осіб з психічними і (або) фізичними порушеннями.

Для реалізації цих завдань корекційна педагогіка використовує сучасні методи педагогічних досліджень:

- Теоретичний аналіз педагогічних ідей; Вивчення архівних документів;

- Вивчення особових справ учнів і шкільної документації;

- Педагогічне спостереження; Дослідницька бесіда;

- Педагогічний експеримент;

- Вивчення продуктів навчальної діяльності учнів;

- Соціологічні методи дослідження (анкетування, соціометрія тощо);

- Вивчення та узагальнення педагогічного досвіду.

Окрім того корекційна педагогіка використовує методи спеціальної психології, математичної статистики, враховує результати клінічних досліджень.

2. Порівняйте інклюзивну та інтегровану освіту їх переваги та недоліки

Інтеграція - зусилля, спрямовані на введення дітей з особливими освітніми потребами в загальний освітній простір. Розрізняють часткову та вичерпну соціальну інтеграцію. За часткової інтеграції діти з особливими потребами навчаються в окремому спецкласі або відділені школи та відвідують лише окремі загальноосвітні заходи. За абсолютної інтеграції такі діти проводять весь час у загальноосвітніх класах.

Інклюзивна освіта - це система освітніх послуг, яка ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу.

У спеціальних та інтегрованих класах освіта здійснюється за спеціально розробленими програмами на основі загальноосвітніх.

Навчання інвалідів з дітьми без відхилень у розвитку називається інклюзивною(включеним). Таке нововведення в освітній системі засноване на ідеології толерантності. Головна мета такої освіти не допустити дискримінацію дітей з відхиленнями в розвитку з боку здорових однолітків. Учні такого навчального закладу, поряд з основними знаннями, отримають знання прав людини і способи застосування їх на практиці. Всі учні подібних установ мають можливість приймати активну участь у всіх масових заходах.

Є у такої освіти і недоліки: насамперед це недосконалість кадрового складу педагогів. Складність з*єднання загальноосвітніх програм зі спеціальними, наявність дітей з кількома відхиленнями і ряд інших. Крім того крім загальноосвітніх предметів, діти з порушеннями розвитку потребують і спеціальних, що забезпечують інтеграцію дітей у суспільстві шляхом формування навичок, які у здорових дітей не вимагають уваги педагогів - корекціонистів.

Необхідно пам*ятати, що в західній Європі батьки можуть оплатити послуги спеціальних педагогів окремо, а для жителів нашої країни це не завжди реально. Дуже важливо приділяти дітям з особливостями розвитку уваги більше, ніж здоровим дітям.

Якщо допустити, що на навчанні в загальноосвітній школі в одному класі і перебувають діти з різними відхиленнями, вчитель повинен володіти набором спеціальних знань і навичок: сурдоперекладом, системою Брайля і ще багатьма спеціальними вміннями. І все це педагог повинен робити за не дуже велику зарплату.

Для створення умов для інклюзивної освіти необхідні чи малі кошти. Адже того фінансування, яке виділяється школам сьогодні, часом не вистачає навіть на поточний ремонт, не кажучи вже про те, що багато освітні установи закриваються з причини аварійного стану приміщень.

Якщо ж говорити про вибір батьками місця навчання. Потрібно розуміти, що вони мало знають про потреби та потенційні можливості своїх дітей.

Тема № 2 Поняття про первинний та вторинний ефект. Державна система корекційної підтримки і соціального захисту осіб з обмеженими можливостями

1. Дати письмове визначення корекційно-педагогічній діяльності та її психолого-педагогічній сутності

2. Назвіть види порушень психофізичного розвитку учня в залежності від часу їх виникнення та причини цих порушень

1. Дати письмове визначення корекційно-педагогічній діяльності та її психолого-педагогічній сутності

З'ясування сутності корекційно-педагогічної діяльності з дітьми, що j мають відхилення в розвитку і поведінці, вимагає звернення до педагогічної практики спеціальних освітніх установ, наукових досліджень у галузі дефектології, спеціальної психології і педагогіки.

У педагогічній енциклопедії поняття корекція визначається як виправлення (часткове або повне) недоліків психічного і фізичного розвитку аномальних дітей за допомогою спеціальної системи педагогічних прийомів і заходів. Причому корекція розглядається як педагогічна дія, що не зводиться до тренувальних вправ, спрямованих на виправлення (ліквідацію) окремо взятого дефекту, а передбачає вплив на особистість дитини в цілому.

У літературі зі спеціальної педагогіки поняття «корекція» також трактується як система спеціальних педагогічних заходів, спрямованих на подолання або послаблення не тільки окремих недоліків розвитку аномальних дітей, але й на формування їх особистості.

Психологи і психотерапевти (С.А. Бадмаєв, Ґ.В. Бурменська, О.А. Карабанова, А.Г. Лідере, А.С. Співаковська і ін.) вважають, що корекція « це особливим чином організований психологічний вплив на групи підвищеного ризику, який спрямовується на перебудову несприятливих психічних новоутворень, що визначаються як психологічні чинники ризику, на відтворення гармонійних відносин дитини з середовищем.

З педагогічного погляду корекційно-педагогічна діяльність трактується як планована, особливим чином організована педагогічна взаємодія з групами дітей, які мають відхилення в розвитку і поведінці, спрямована на виправлення недоліків їх поведінки і реконструкцію індивідуальних якостей, а також створення необхідних умов для розвитку і повноцінної інтеграції в соціум.

Корекційно-педагогічна діяльність може бути представлена як взаємопов'язана послідовність дій, спрямованих на вирішення численних завдань різного рівня складності. З цього погляду одиницею корекційно-педагогічної діяльності можна вважати педагогічне завдання як виховну ситуацію, що характеризується взаємодією педагогів і вихованців, спрямованою на корекцію відхилень у розвитку останніх.

Комплекс педагогічних завдань, маючи чітку структуру, дає змогу розглядати корекційну діяльність як певну технологію:

* аналіз ситуації і постановка педагогічного завдання;

* проектування варіантів вирішення і вибір оптимального за даних умов;

* практична реалізація обраного плану дій, що включає організацію взаємодії, регулювання та коригування педагогічного процесу;

* аналіз результатів вирішення проблеми.

Корекційно-педагогічна діяльність повинна будуватися не як сукупність окремих вправ, не як формування необхідних умінь і навичок, а нк організація цілісної діяльності дитини, що органічно вписується в систему її повсякденного життя і соціальних відносин. Під час визна-чоння корекційно-педагогічних завдань необхідно враховувати, що:

* цілі корекції мають формулюватися в позитивній, а не в негативній формі;

* завдання повинні бути реалістичними і співвідноситися з трива-іііі:ію корекційної роботи;

* цілі корекції повинні бути привабливими і оптимістичними, викликни у дитини прагнення їх досягти;

* завдання мають враховувати індивідуальні особливості та психологічні можливості дитини.

Основними напрямами корекційно-педагогічної діяльності є:

* вплив на дитину чинниками середовища (природними, соціальними), тобто «терапія середовищем»;

* забезпечення корекційної спрямованості навчально-виховного процесу;

* спеціальний підбір культурно-масових і оздоровчих заходів;

* корекція умов сімейного виховання.

2. Назвіть види порушень психофізичного розвитку учня в залежності від часу їх виникнення та причини цих порушень

Види порушень розвитку чий дефект, який виявляється у вигляді недостатності інтелекту, мови, зору, слуху, моторики, порушень емоційно-вольової сфери, поведінки. У ряді випадків може бути декілька порушень, тоді говорять про ускладнений або складний дефект. Психомоторний розвиток є складним діалектичним процесом, який характеризується певною послідовністю і нерівномірністю дозрівання окремих функцій, якісним їх перетворенням на новому віковому етапі. При цьому кожна подальша стадія розвитку нерозривно пов'язана з попередньою.

В основі психомоторного розвитку лежить генетична програма, яка реалізується під впливом різних чинників навколишнього середовища. Тому якщо дитина відстає в розвитку, перш за все необхідно враховувати роль спадкових факторів в цьому відставанні.

Різні несприятливі дії у внутрішньоутробному періоді розвитку, під час пологів (родова травма, асфіксія), а також після народження можуть призводити до порушень психомоторного розвитку дитини.

Для успішної лікувально-коректувальної і педагогічної роботи з дітьми, що мають відхилення в розвитку, важливе значення має знання причин і характерупорушень розвитку.

Добре відомо, що діти, страждаючі одним і тим же захворюванням, по-різному відстають в розвитку. Це пов'язано з генотипічесними особливостями їх центральної нервової системи, з різними впливами навколишнього середовища, а також з тим, наскільки своєчасно поставлений правильний діагноз і почата лікувально-коректувальна і педагогічна робота.

Під причиною відхилення в розвитку розуміють дію на організм зовнішнього або внутрішнього несприятливого чинника, який визначає специфіку поразки або порушення розвитку психомоторних функцій.

Відомо, що майже будь-яка більш менш тривала несприятлива дія на мозок дитини, що розвивається, може привести до відхилень в психомоторному розвитку. Їх прояви будуть різні залежно від часу несприятливої дії, тобто від того на якому етапі розвитку мозку воно мало місце, його тривалості, від спадкової структури організму і перш за все центральної нервової системи, а також від тих соціальних умов, в яких виховується дитина. Всі ці чинники в комплексі визначають ведую.

Складний дефект характеризується поєднанням двох або більш порушень, однаковою мірою визначаючих структуру аномального розвитку і трудності навчання і виховання дитини. Наприклад, складний дефект має місце у дитини з одночасною поразкою зору і слуху, або слуху і моторики і т.п. Нерідко спостерігається їх поєднання.

Особливістю дитячого мозку є те, що навіть його невелика поразка не залишається частковою, локальною, як це має місце у дорослих хворих, а негативно позначається на всьому процесі дозрівання центральної нервової системи. Тому дитина з порушенням мови, слуху, зору, опорно-рухового апарату за відсутності ранніх коректувальних заходів відставатиме в психічному розвитку.

Описані вище порушення розвитку є первинними. Проте разом з первинними часто мають місце так звані вторинні порушення, структура яких залежить від характеру провідного дефекту. Так, відставання психічного розвитку у дітей із загальним системним недорозвиненням мови перш за все виявлятиметься в слабкості словесної (вербальної) пам'яті і мислення, а у дітей з церебральним паралічем -- в недостатності просторових уявлень і конструктивної діяльності. У дітей з недоліками слуху порушується розвиток розумінняобернутої мови, насилу формуються активний словник і зв'язна мова. При дефектах зору дитина випробовує утруднення при співвідношенні слова з предметом, що позначається, він може повторювати багато слів, недостатньо розуміючи їх значення, що затримує розвиток смислової сторони мови і мислення. Вторинні порушення в розвитку зачіпають перш за все ті психічні функції, які найбільш інтенсивно розвиваються в ранньому і дошкільному віці. До них відносяться мова, тонка диференційована моторика, просторові уявлення, довільна регуляція діяльності.

Велику роль у виникненні вторинних відхилень в розвитку грає недостатність або відсутність ранніх лікувально-коректувальних і педагогічнихзаходів і особливо психічна депривація. Наприклад, нерухома дитина з дитячим церебральним паралічем, не має досвіду спілкуванняз однолітками, відрізняється особовою і емоційно-вольовою незрілістю, інфантильністю, підвищеною залежністю від оточуючих.

Невиявлені відхилення в розвитку, наприклад слабо виражені дефекти зору і слуху, перш за все затримують темп психічного розвитку дитини, а також можуть сприяти формуванню вторинних емоційних і особових відхилень у дітей. Знаходячись в масових дошкільних установах, не маючи до себе диференційованого підходу і не одержуючи лікувально-коректувальної допомоги, ці діти тривалий час можуть перебувати в ситуації неуспіху. В таких умовах у них часто формується занижена самооцінка, низький рівень домагань; вони починають уникати спілкування з однолітками, і поступово вторинні порушення все більш усугубляють їх соціальну дезадаптацію.

Таким чином, рання діагностика, медична і психолого- педагогічна корекціядозволяють добитися значних успіхів у формуванні особи дітей з відхиленнями в розвитку.

Причини відхилень в розвитку

Виникнення аномалій розвитку пов'язано з дією як різноманітних несприятливих чинників зовнішнього середовища, так і з різними спадковими впливами.

Останнім часом отримані дані про нові спадкові форми розумової відсталості, глухоти, сліпоти, складних дефектів, патології емоційно-вольової сфери і поведінки, у тому числі і раннього дитячого аутизму (РДА).

Сучасні досягнення клінічної, молекулярної, біохімічної генетики і цитогенетики дозволили уточнити механізм спадкової патології. За останніми даними, на 1000 новонароджених приходиться 5--7 дітей з хромосомними аномаліями. Одним з таких хромосомних захворювань, що зачіпають перш за все інтелектуальну сферу і часто що поєднуються з сенсорними дефектами, є синдром дауна.

Аномалії розвитку можуть спостерігатися не тільки при хромосомних, але і при так званих генних хворобах, коли число і структура хромосом залишаються незмінним. Ген є мікроділянкою (локус) хромосоми, яка контролює розвиток певної спадкової ознаки. Гени стабільні, але їх стабільність не абсолютна. Під впливом різних несприятливих чинників навколишнього середовища відбувається їх мутація. В цих випадках ген мутанта програмує розвиток зміненої ознаки.

Разом з тим необхідно відзначити, що правильний ранній діагноз захворювання має першорядне значення для проведення своєчасних лікувально-коректувальних заходів, оцінки прогнозу розвитку, а також для попередження в даній сім'ї повторного народження дітей з відхиленнями в розвитку.

Разом із спадковою патологією порушення психомоторного розвитку можуть виникати в результаті дії на мозок дитини різних несприятливих факторів навколишнього середовища, що розвивається. Це -- інфекції, інтоксикації, травми і т.п.

Залежно від часу дії цих факторів виділяють внутрішньоутробну, або пренатальну, патологію (дія в період внутрішньоутробного розвитку); натальну патологію (пошкодження в пологах) і постнатальну (несприятливі дії після народження).

Найважчі відхилення в розвитку виникають при клінічній смерті новонароджених, яка виникає при поєднанні внутрішньоутробної патології з важкою асфіксією в пологах. При клінічній смерті більше 7--10 хвилин часто виникають малозворотні зміни з боку ЦНС з проявами надалі дитячого церебрального паралічу, мовних розладів, порушень розумового розвитку.

Серед причин, обумовлюючих відхилення в психомоторному розвитку дитини, певну роль може грати імунологічна несумісність між матір'ю і плодом по резус-чиннику і антигенам крові. До причин органічного характеру відносяться перш за все різні нейроінфекції -- енцефаліт, менінгіти, менінгоенцефаліт, а також вторинні запальні захворювання мозку, що виникають як ускладнення при різних інфекційних дитячих захворюваннях (кору, скарлатині, вітряній віспі і ін.

Черепно-мозкові травми також можуть викликати органічне пошкодження ЦНС. Характер наслідків черепно-мозкової травми залежить від її вигляду, обширності і локалізації ураження мозку.

Порушення психомоторного розвитку наголошуються у дітей з важкими і тривалими соматичними захворюваннями. Серед оборотних форм порушень в перші роки життя найбільш часто спостерігаються відставання в розвитку моторики і мови.

Слід зазначити важливість медичної діагностики таких функціональних розладів. Тільки комплексний еволюційний аналіз розвитку дитини в цілому і його неврологічних порушень зокрема є основою правильного діагнозу і прогнозу.

Практика показує, що багато батьків за наявності у дітей мовних і рухових порушень основне значення надають медикаментозному лікуванню, явно недооцінюючи важливість коректувальної роботи.

В даний час встановлено, що існує багато варіантів функціональних, парціальних (часткових) відхилень, що виявляються перш за все у відставанні розвитку мови або моторики, які обумовлені особливостями дозрівання мозку. Підхід до лікування і подолання цих відхилень суто індивідуальний, і далеко не всім дітям показано інтенсивне стимулююче лікування.

Тема № 3:Особливості розвитку, навчання та виховання особистості в інклюзивному освітньому середовищі при глибоких порушеннях слуху і мовлення

1. Охарактеризуйте сучасні погляди на проблему інтеграції осіб з порушенням слуху та мовлення в сучасну систему соціальних відносин

2. Охарактеризуйте вплив порушень мовлення на розвиток особистості

1. Охарактеризуйте сучасні погляди на проблему інтеграції осіб з порушенням слуху та мовлення в сучасну систему соціальних відносин

Проблема інтеграції осіб з особливими потребами у суспільство є загальною для всіх країн світу. За минулі півстоліття високорозвинені країни пройшли шлях від включення дітей з особливими потребами в суспільство та розв'язання проблеми їх взаємної адаптації до надання інтеграції значення такого процесу, який сприяє гуманізації суспільства.