Розвиток образного мовлення молодших школярів у процесі навчання української мови

Стимулюванню процесу розвитку образного мовлення сприяє застосування таких засобів (прийомів) навчання, як фасилітована дискусія і трансформація внутрішнього мовлення в зовнішнє.

Результативність опрацьованої методики навчання досягається дотриманням певних вимог до навчально-виховного процесу - урахуванням характеру мовних закономірностей, комплексним підходом до вивчення слова на уроці, доцільним поєднанням аналізу і синтезу в системі навчання, реалізацією принципу поступового нарощування труднощів, цілеспрямованим унаочненням навчально-виховного процесу, формуванням умінь спілкуватися в різних мовленнєвих ситуаціях.

4. Образне мовлення реалізується за допомогою виразників образності. До виразників образності, які можуть застосовуватись у початкових класах, відносимо: фонетико-словотворчі - різноманітні префікси з емоційним забарвленням, суфікси на означення згрубілості та пестливості; лексико-семантичні - багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми; синтаксичні виразники - прислів'я, приказки, крилаті вислови; фразеологізми - ідіоми; тропи - епітет, порівняння, метафора; стилістичну фігуру - риторичне запитання; елементи інтонаційної виразності.

5. Головними показниками розвитку образного мовлення учнів початкових класів вважаємо: співвідношення реальності до креативної образності мовлення - інтерпретація образів, словесне „оживлення” асоціацій - словесне малювання; актуалізація образного мислення; оригінальність творення образів та виправданість їх ситуацією; насиченість тексту лінгвістичними та літературознавчими виразниками образності - наявність лексико-семантичних та синтаксичних виразників образності; вживаність тропів та деяких стилістичних фігур; використання фонетико-словотворчих виразників образності - префікси та суфікси з емоційним забарвленням, частково; емоційно-інтонаційна виразність тексту - емоційна експресивність висловлювання; наявність симпрактичних елементів; інтонаційна виразність; зв'язність висловлювання - аргументованість суджень, повнота і глибина розкриття теми; послідовність викладу тексту, його тематична єдність; насиченість тексту синтаксичними одиницями різних рівнів.

6. Педагогічними умовами розвитку образного мовлення впродовж вивчення частин мови в 2-4 класах стали: планування методики вивчення кожної частини мови з урахуванням природи (характеру) виучуваного матеріалу; здійснення систематичної роботи з виразниками образності як на уроках української мови, так і на уроках розвитку зв'язного мовлення; застосування методу фасилітованої дискусії та прийому трансформації внутрішнього образного мовлення в зовнішнє; емоційне насичення занять, надання домінуючого значення художньому стилю мовлення.

7. Дослідження засвідчило дієвість опрацьованої системи комплексних вправ на розвиток образномовленнєвих умінь, які підпорядковані таким критеріям систематизації: поетапність з відповідним нарощуванням труднощів у збагаченні образномовленнєвою лексикою; мовно-мовленнєве спрямування уроку з урахуванням природи навчального матеріалу; урахування ступеня самостійності учня в застосуванні образномовленнєвих виразників; практикування вправ залежно від виду і характеру творчої роботи.

Ефективне набуття образномовленнєвих умінь відбувається успішно шляхом виконання таких вправ: спостереження за виражальними можливостями слова, речення, інтонації у поєднанні з колективним добором влучних мовних засобів, словесним малюванням; конструктивні - на доповнення, поширення, зіставлення, редагування, відновлення, переказ тексту; побудова казок, розповідей, описів, міркувань за робочими матеріалами; власні творчі висловлювання.

Упровадження системи вправ має здійснюватись за такими змістовими напрямами: засвоєння норм сучасного літературного мовлення (орфоепічна і граматична правильність); розвиток навичок активної роботи зі словом (точність, чистота, багатство мовлення); формування вмінь і навичок діалогічного висловлювання (доречність, мовленнєвий етикет) і монологічного (логічність, виразність).

Розвивальний ефект системи комплексних вправ забезпечується ситуацією спілкування, спрямованою на усвідомлення граматичного матеріалу, а розв'язання граматичних завдань стимулює мовленнєвий рівень. Системи вправ за мірою допомоги та ступенем творчості мають будуватися на тематично близькому матеріалі, бути зорієнтовані на структуру процесу формування образномовленнєвих знань у їх єдності засвоєння і застосування в зв'язному мовленні. Послідовність їх визначається етапом навчання.

8. Сутність технології опрацьованої проективної моделі розвитку образного мовлення учнів початкових класів спрямована на перенесення з внутрішнього мовлення за допомогою образномовленнєвих асоціацій, образного мислення і техніки перефразування думки дитини у зовнішнє мовлення образного потенціалу слова, який за допомогою доцільних завдань учителя сприяє розвитку образного мовлення.

Проективна модель розвитку образного мовлення побудована відповідно до трьох взаємопов'язаних напрямів: урахування психолого-лінгвістичної організації образномовленнєвого процесу; аналіз та інтерпретація текстів художнього стилю; робота з лексико-граматичними виразниками образності. Кожному з напрямів в експериментальному уроці мови відповідає певне спрямування навчання і змістове наповнення. Реалізація напрямів забезпечувалася системою вправ.

9. Ефективність дослідного навчання підтверджується його результативністю: учні експериментальних і контрольних класів досягли високого (у 3 класах -11,2% ЕК і 6,5% КК; у 4 класах - 12,5% ЕК і 5,2% КК) і достатнього (у 3 класах - 47% ЕК і 11,5% КК; у 4 класах - 51,2% ЕК і 13,7% КК) рівнів розвитку образного мовлення за всіма встановленими показниками; зменшилась кількість учнів з низьким (у 3 класах -10% ЕК і 32,3% КК; у 4 класах - 10,2% ЕК і 21,9% КК) і середнім рівнем (у 3 класах -30,8% ЕК і 49,7% КК; у 4 класах - 26,1% ЕК і 59,2% КК). Учні не лише збагатили виразниками образності свій словник, але й навчились обґрунтовувати свої відповіді, виробили вміння свідомо вживати слова в усному і писемному мовленні.

10. Експериментальна методика розвитку образного мовлення молодших школярів у процесі вивчення частин мови спрямована на розвиток умінь подумки вилучати слово із звичних сполучень і включати його в нові, що формує гнучкість мислиннєвих зв'язків; сприяє виробленню звички швидко і правильно актуалізувати потрібні слова і граматичну форму, знаходити способи застосування образних висловів у процесі текстотворення.

11. З'ясовано, що важливою умовою успішної мовно-мовленнєвої діяльності є реалізація функціонально-комунікативного підходу - організація навчального процесу щодо здійснення упорядкованого, систематизованого і взаємопов'язаного навчання мови як засобу спілкування за певного моделювання мовно-мовленнєвої діяльності. Комунікативним підходом передбачається відповідна систематизація взаємовідносин між компонентами змісту навчання.

Перспективу подальшого дослідження вбачаємо в удосконаленні технології, спрямованої на формування лінгводидактичної готовності майбутніх учителів початкових класів до роботи образномовленнєвого спрямування на уроках рідної мови - використання виразників образності у мовленнєвому розвитку молодших школярів, підвищення культури їхнього спілкування, пошук шляхів і засобів розвитку образного мовлення у процесі формування читацької навички.

Основні положення дисертаційного дослідження відображено в таких публікаціях автора

1. Сіранчук Н.М. До проблеми розвитку образного мовлення молодших школярів // Нова педагогічна думка. Рівне, 2004. №1. С. 57-61.

2. Сіранчук Н.М. Розвиток образного мовлення молодших школярів (на матеріалі теми „Прикметник”) // Вісник Львівського національного університету імені Івана Франка. Педагогічні науки. Львів, 2005. Вип.20. С. 84-87.

3. Сіранчук Н.М. Наукові засади розвитку образного мовлення учнів початкових класів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Інноваційні технології виховання учнів і молоді у поза навчальний час”, Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир, 2005. Вип.24. С. 258-261.

4. Сіранчук Н.М. Розвиток образного мовлення молодших школярів за допомогою синонімів // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Особистісно орієнтовані педагогічні технології у початковій освіті”. Тернопіль, 2006. С. 70-72.

5. Сіранчук Н.М. Дослідження образномовленнєвих умінь молодших школярів у практиці шкільного навчання // Нова педагогічна думка. 2006. №1. С. 84-89.

6. Сіранчук Н.М. Робота над метафоричністю та фразеологією образного мовлення молодших школярів // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Житомир, 2006. Вип.28. С. 43-48.

7. Сіранчук Н.М. Формування готовності майбутнього вчителя до проведення фасилітованої дискусії як методу розвитку образного мовлення молодших школярів // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти. Рівне, 2006. Вип.35. С. 168-171.

8. Сіранчук Н.М. Діагностика образномовленнєвих умінь у зв'язному мовленні учнів // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського. Одеса, 2006. № 3-4. С. 95-107.

9. Сіранчук Н.М. Діагностика образномовленнєвих вмінь учнів початкових класів // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти - Рівне, 2006. Вип.34. С. 43-48.

10. Сіранчук Н.М.Образність мовлення в системі функціонально-стильової приналежності тексту // Матеріали XV Міжнародної наукової конференції „Мова і культура”, Мова і культура. Київ, 2006. Вип.37. С. 204-206.

11. Сіранчук Н.М. Формування готовності майбутнього вчителя до опрацювання проективної моделі розвитку образного мовлення учнів початкових класів // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції „Формування професійної компетенції майбутніх вчителів початкових класів”, Збірник наукових праць. Педагогічні науки. Випуск 45. Херсон: Видавництво ХДУ, 2007. С. 344 - 348.

12. Сіранчук Н.М. Лінгвістичний аспект розвитку образного мовлення молодших школярів // Початкова школа. 2007. №7. С. 13 - 15.

Сіранчук Н.М. Розвиток образного мовлення молодших школярів у процесі навчання української мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія та методика навчання української мови. - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2008.

Дисертація розкриває питання розвитку образного мовлення молодших школярів у процесі навчання української мови.

Розглядаються лінгводидактичні поняття, які є основоположними для дослідження, - образність, образне мовлення, виразники образності, образномовленнєві вміння.

Образне мовлення створюється за допомогою виразників образності і виступає як мовлення, в якому передбачається вживання слів і словосполучень у незвичайному метафоричному значенні, що дає можливість художньо відтворювати дійсність. До виразників образності в початкових класах відносимо вживання в мовленні епітетів, багатозначних слів, синонімічних рядів, метафор, фразеологізмів, порівнянь.

Визначені технології розвитку образного мовлення, обґрунтована лінгвометодична проективна модель; визначені зміст і завдання формувального експерименту, критерії розвитку мовленнєвих умінь і навичок, хід і результати експерименту.

Розроблена експериментальна методика, в основу якої покладені досліджувані технології розвитку образного мовлення молодших школярів. Особлива увага приділяється методу фасилітованої дискусії і вправам креативного характеру, що сприяють розвитку вмінь і навичок школярів доцільно використовувати виразники образності мовлення.

Для перевірки ефективності розробленої методики проводились контрольні зрізи, які засвідчили значний ріст кількості учнів з високим і достатнім рівнем розвитку образного мовлення. У роботі визначені тенденції, етапи розвитку образного мовлення молодших школярів.