Діяльність вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів медичного училища

7. Соціальна. Передбачає вивчення вихователем об'єктивних і суб'єктивних чинників, які впливають на розвиток особистості; вироблення навичок соціальної поведінки, спрямованих на успішне включення юнацтва в структуру сучасного життя і виробництва.

8. Координаційна. Полягає у спрямуванні вихователем гуртожитку виховних зусиль усіх педагогів, батьків і представників громадськості на позитивні результати у вихованні студентів. Вихователь гуртожитку разом із кураторами груп та іншими педагогами, які працюють із студентами намагаються керуватися єдиними вимогами до них, здійснювати індивідуальний підхід. Вихователь гуртожитку вивчає особливості навчально-виховної роботи кураторів груп, викладачів, ознайомлюється з їх вимогами та стосунками із студентами, обмінюється думками щодо поведінки окремих студентів, методів впливу на них. Об'єднання та спрямування виховної діяльності - одне з найважливіших завдань вихователя.

Успіх виховної діяльності вихователя гуртожитку залежить також від того, наскільки тісно він співпрацює з батьками студентів.

Здійснення функцій вихователя гуртожитку пов'язане з рядом обов'язків: всебічно та глибоко вивчати запити, нахили, побутові умови життя студентів гуртожитку; виховувати свідоме ставлення до навчання, праці, обраної професії; бережливе ставлення до матеріальних цінностей; повага до законів України; формувати демократичний світогляд, національну свідомість, громадську позицію, патріотизм, високі моральні якості; організовувати проведення виховних заходів; сприяти організації студентського самоврядування; сприяти участі студентів в конкурсах, клубах за інтересами, гуртках; організовувати роботу з підвищення культурного рівня студентів; підтримувати постійний зв'язок з кураторами груп, батьками, планувати і організовувати спільну виховну роботу; вести встановлену навчальним закладом документацію вихователя гуртожитку (перспективний та поточний плани роботи та журнал обліку проведених заходів; журнал анкетних даних учнів та обліку індивідуальної роботи з ними; щоденник психолого-педагогічних спостережень (облікові картки важковиховуваних учнів, дітей "групи ризику"); журнал реєстрацій відсутніх учнів; журнал обліку чергувань по гуртожитку; журнал вечірньої перевірки); постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Вихователь зобов'язаний мати широкий кругозір, щоб допомогти учням розвивати їх творчість, здібності, задовольняти інтереси і потреби в організації вільного часу, запобігаючи дрібної опіки, не допускаючи втручання в інтимні питання, володіти педагогічним тактом. Педагогічний такт - це перш за все турботливе відношення до учнів на взаєморозумінні, довіри і вимогливості. Так, В. Сухомлинський відзначав, що "ідеї наші могутні самі по собі, але вони стають у сто крат сильніше, якщо доносить їх до юних сердець той, кого юні поважають, кому вірять. Віра в вихователя, довіра до нього - це корінь етики взаємовідносин педагога і вихованців" [140, с. 627].

Взявши за основу характерні ознаки особистості і співвідносячи їх з гуманістичною сутністю професії вихователя, можна визначити такі групи цінностей цієї діяльності:

Ш Цінності, які відображають специфіку професійної діяльності альтруїстичного характеру (допоможи тому, хто потребує допомоги).

Ш Цінності етичної відповідальності перед професією (захищати гідність і цілісність професії, дотримання етичних принципів і норм, примноження знання).

Ш Цінності, пов'язані з потребами самореалізації, самоствердження, самовдосконалення особистості вихователя і досягнень у професійній діяльності.

Діяльність вихователя у гуртожитку поширюється на всі вікові категорії дітей і дорослих, які мешкають у гуртожитку; здійснюється у різних сферах їх життя (навчання, праця, відпочинок, спілкування), передбачає взаємодію всіх інститутів соціалізації, активізацію виховних функцій суспільства, сім'ї і особистості. На відміну від педагога, який працює у навчальному закладі, у вихователя гуртожитку на першому місці - не навчаюча і освітня роль, а виховна функція.

Головне у вихованні учнів, що проживають у гуртожитку - це не кількість проведених масових заходів, а правильна організація життєдіяльності колективу. Розвиток студентів, їх духовний ріст в значній ступені залежить від вибору педагогічних форм і методів роботи в гуртожитку, координації сумісної роботи вихователя, учнівського самоврядування, педагогічного колективу на основі чіткого комплексного планування виховної роботи в гуртожитку як складової частини всієї навчально-виховної роботи навчального закладу. Все це допоможе виховати студентів, майбутніх робітників працювати не просто дисципліновано, але і результативно та красиво.

На основі вище перерахованих основних функцій вихователя гуртожитку можна визначити загальні якості спеціаліста: високий професіоналізм, компетентність у різноманітних проблемах, високий рівень загальної освіти і культури (в тому числі і духовної), володіння суміжними спеціальностями і знаннями з педагогіки, психології, юриспруденції та ін.; доброта, любов до людей, душевність, доброзичливість, чуйність, бажання прийняти чужий біль на себе, милосердя, людяність, відчуття співпереживання і емпатія; комунікабельність, вміння правильно зрозуміти людину і поставити себе на її місце, гнучкість і делікатність, тактовність у спілкуванні, вміння слухати, спроможність підтримати іншого і стимулювати його на розвиток особистих сил, вміння викликати довірливе ставлення до себе, організаційні здібності.

Оцінка діяльності вихователя повинна здійснюватись за її реальними результатами з урахуванням стажу, накопиченого досвіду роботи та на основі глибокого аналізу процесу діяльності, а також думки студентів, колег, працівників закладу, які причетні до виховної діяльності. Під час аналізу беруться до уваги початковий рівень роботи, досягнуті результати, особливості виховної діяльності, її новизна. Аналізуючи рівень професіоналізму вихователя, потрібно оцінити розвиток його особистісних, морально-психологічних якостей, оскільки даною професією можна оволодіти лише в індивідуально-особистісному контексті.

Таким чином, готовність вихователя до виконання професійної діяльності необхідно розглядати на трьох рівнях: 1) особистісна готовність вихователя; 2) процес діяльності (в якому втілюються теоретична і технологічна готовність вихователя); 3) результативність діяльності.

Функціонально розрізняють такі складові готовності спеціаліста до професійної діяльності: морально-психологічна або мотиваційна, науково-теоретична і практична. Сукупність потреб і мотивів, що характеризують спеціаліста, складають його мотиваційно-потребову сферу. Структура мотиваційної сфери фахівця, який досягнув вищого рівня сформованості особистості, передбачає наявність у нього домінуючих мотивів, які підпорядковують собі інші потреби і мотиви, що набувають у його життєдіяльності провідне значення.

Мотиваційна готовність виражається у загальній орієнтації на професії типу "людина-людина", в подальшому формуванні мотиваційно-цілісного ставлення до професії вихователя гуртожитку. Практична ж діяльність формує його соціальні і професійні позиції. Вона пов'язана з виконанням різноманітних соціальних ролей: порадника, друга, експерта, психотерапевта, помічника, наставника та ін. Оволодіння різними ролями визначає рівень професійної компетентності вихователя, що характеризує єдність теоретичної і практичної готовності до здійснення виховної діяльності.

1.3 Основні напрямки профілактики девіантної поведінки студентів ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації

Профілактика (від грецького prophylaktіkos - запобіжний), в медицині - система заходів з попередження хвороб, збереження здоров'я і продовженню життя людини [123]. У педагогічній діяльності профілактика - це комплекс заходів соціально-психологічного, медичного та педагогічного характеру, спрямованих на нейтралізацію впливу негативних чинників соціального середовища на особистість з метою попередження відхилень у її поведінці. Таким чином, під профілактикою маються на увазі науково обґрунтовані і своєчасно здійснювані дії, спрямовані на запобігання можливих фізичних чи соціокультурних колізій у окремих індивідів груп ризику, збереження, підтримання та захист нормального рівня життя і здоров'я людей.

Профілактика девіантної поведінки - це комплекс заходів, спрямованих на її попередження.

Згідно термінології Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я, виділяють первинну, вторинну і третинну профілактику.

Первинна профілактика є найбільш масовою і ефективною. Заходи первинної профілактики спрямовані на ліквідацію несприятливих факторів (соціальних і біологічних), що впливають на формування девіантних форм поведінки, або на підвищення стійкості особистості до цих чинників.

Головне завдання вторинної профілактики - раннє виявлення осіб з нервово-психічними порушеннями і проведення заходів, спрямованих на медико-педагогічну корекцію їх поведінки. В останні роки не менш актуальною задачею вторинної профілактики стало визначення так званих "груп ризику", тобто підлітків, у яких немає явних ознак девіантної поведінки, але вони більше за інших схильні до його формування.

Третинна профілактика - проблема цілком медична, спрямована на лікування захворювань, що супроводжуються порушенням поведінки [67].

Також профілактику девіантної поведінки поділяють на: загальну, вибіркову та симптоматичну [48].

Профілактику поведінкових розладів в загальному вигляді можна визначити як управління соціальними інститутами, діяльність яких спрямована на: забезпечення здорової соціалізації підростаючих поколінь; попередження негативних явищ в підлітковому середовищі; подолання наслідків поведінкових розладів у підлітків.

Всі підлітки і молодь як група ризику в широкому сенсі слова є об'єктом спільної профілактики, спрямованої на протидію макросоціальним факторам девіантної поведінки.

Підлітки, з незначними розладами поведінки, але без вираженої хворобливої симптоматики, потрапляють в цільову групу вибіркової профілактики, яка спрямована на корекцію поведінки.

Підлітки, що демонструють значущі поведінкові порушення, наприклад, які зловживають наркотичними речовинами, але не мають клінічного статусу хворих, розглядаються як об'єкти симптоматичної профілактики в довгостроковій соціально-психологічній роботі.

Загальна профілактика є найбільш масовою, вона охоплює всіх підлітків і молодь і спрямована на протидію найбільш загальних причин девіантної поведінки (макросоціальних факторів). До таких причин відносять в першу чергу різкі соціально-історичні, політичні або економічні зміни, які неминуче тягнуть за собою зростання рівня антисоціальної поведінки в суспільстві. В рамках загальної профілактики зазвичай реалізуються наступні напрямки роботи:

1) інформаційно-пропагандистська робота, що включає:

а) інформування громадськості та представників цільових груп профілактики про державну стратегії, позиції влади, а також реалізованої профілактичної діяльності щодо здоров'я підлітків, наркоманії, алкоголізму та інших видів поведінки "ризику".

Завданнями даного напрямку є: підвищення довіри населення до ініціатив влади; підвищення довіри населення і представників цільових груп профілактики до фахівців, які беруть участь в організації та реалізації профілактичної діяльності; зростання попиту на професійні послуги в сфері профілактики девіантної поведінки; залучення представників цільових груп профілактики до участі в профілактичних програмах.

б) формування громадської думки, спрямоване на зміну норм, пов'язаних з поведінкою "ризику", і пропаганду цінностей нормативної здорової поведінки.

в) інформування про поведінку, що завдає шкоди здоров'ю і його наслідки.

г) стимулювання підлітків до звернення за психологічною та іншою професійною допомогою. Необхідність даного напрямку обумовлена існуванням загальномедичної проблеми низьких звернень представників цільових груп профілактики за спеціалізованою допомогою.

Мета цього напрямку полягає в інформуванні про існуючі державні і недержавні програми для підлітків, які надають медичну, психологічну, соціальну допомогу. Інформування про подібні програми знижує так званий психологічний бар'єр у підлітків перед зверненням за професійною допомогою. Може реалізовуватися у вигляді публікацій в ЗМІ або спеціальних роздавальних матеріалів для підлітків.

д) формування позитивних цінностей через емоційну сферу підлітків реалізується за допомогою видання спеціальних поліграфічних матеріалів, в ході вуличних акцій, заходів за місцем навчання, а також за допомогою фільмів, короткометражних аудіо- та відеороликів, театральних постановок, комп'ютерних ігор і т. д.

Необхідно відзначити, що інформаційно-пропагандистська робота є допоміжним напрямком профілактики хворобливих станів у підлітків, які супроводжують інші її напрямки, викладені нижче.

2) Розвиток адаптивних навичок, необхідних підліткам для соціалізації та подолання життєвих проблем.

а) виховання лідерів (волонтерська робота). Підготовка лідерів підліткових груп заснована на ідеї, що на поведінку підлітків, які, як відомо, протиставляють себе "дорослому" суспільству, найкраще впливають самі підлітки, причому ті з них, які мають виражені лідерські якості. Отже, професійна допомога цим лідерам у формуванні позитивних цінностей, психологічних якостей і необхідних навичок для майбутнього життя буде неминуче впливати на підліткове середовище в цілому. Лідери молодіжного середовища можуть виступати також джерелами інформації і впливу на однолітків в напрямку протидії поширеності девіантних проявів. Організацією волонтерської роботи зазвичай займаються молодіжні рухи і громадські організації, в тому числі і ті, що займаються соціальною профілактикою, із залученням професійних психологів.

б) формування життєвих навичок. Вважається, що якість життя підлітків і молоді визначається рівнем їх компетентності в рішенні численних питань і проблем, а також наявністю таких важливих навичок і вмінь, як здатність приймати рішення, брати на себе відповідальність, формулювати цілі, критично мислити, прогнозувати наслідки своєї поведінки, вирішувати конфлікти, протистояти зовнішньому тиску, ефективно спілкуватися, допомагати одноліткам, і багатьох інших, без розвитку яких будь-які програми з профілактики поведінкових порушень виявляють різко знижену ефективність. Програми по формуванню життєвих навиків можуть бути спрямовані або на загальний розвиток адаптивної поведінки, або на протидію конкретним поведінковим порушенням, наприклад наркотизації, паління, алкоголізації і т. д.

Використання програм по формуванню життєвих навичок - сфера системи освіти. Такі програми можуть реалізовуватися психологами в режимі групової або індивідуальної роботи.

Вибіркова профілактика спрямована на підлітків і молодь, які демонструють девіантну поведінку: схильність до алкоголізації або паління, недостатній розвиток навичок спілкування, небезпечну сексуальну поведінку, прогули, низьку успішність, кримінальну поведінку і т. д. Ідея вибіркової профілактики полягає в тому, що поведінкові порушення формуються на тлі психологічних або життєвих проблем, з якими підліток не може впоратися самостійно, - при цьому поведінкові порушення є їх індикатором. Таким чином, метою вибіркової профілактики є раннє виявлення психологічних або життєвих проблем підлітка до того, як вони приведуть до значних порушень поведінки, і подальша реалізація заходів щодо соціально-психологічної корекції його поведінки.

Формально завдання відбору учнів для подальшої соціально-психологічної корекції поведінки покладено на психологічну службу, яка діє в рамках системи освіти. Крім того, ефективною практикою є така, коли класний керівник, який більш чнм хто чутливий до будь-яких порушень поведінки учнів, залучає таких учнів в виховну або профілактичну роботу, використовуючи психолога або ж відповідних інших фахівців.

Симптоматична профілактика спрямована на осіб, які демонструють поведінковий малюнок тієї чи іншої психопатології, але за формальними ознаками не є хворими. Порушення поведінки у підлітків на цій стадії можуть виявлятися в різкому зниженні успішності, звуженні кола інтересів, появі байдужості до батьків, друзів і соціального оточення, алкогольних і токсичних ексцесах та ін. Такі молоді люди зазвичай потрапляють на прийом до фахівців або в профілактичні програми не самостійно - їх приводять батьки, друзі або направляють працівники системи освіти. Самі молоді люди на цьому етапі часто вже відчувають себе "виключеними" з суспільства. Від їх соціального оточення, від фахівців, що здійснюють профілактичні заходи, необхідні особливі зусилля по формуванню у молодої людини мотивації до повноцінного соціального життя. Таким чином, мета симптоматичної профілактики полягає в залученні молодої людини в довгострокову роботу, що має соціально-психологічний сенс. Ця робота включає в себе комплексний аналіз різних аспектів життя молодої людини і роботу з його найближчим соціальним оточенням - батьками, братами і сестрами, однолітками.

У педагогіці зазначається, що профілактика девіантної поведінки повинна будуватися насамперед з урахуванням психологічних особливостей, мотивації інтересів підлітка [106]. Як правило, в основі девіантної поведінки лежить конфліктна ситуація, що спонукає підлітка до неадекватної реакції і антисоціальної поведінки, опору вимогам вихователів. Девіантна поведінка найчастіше проявляється у важковиховуваних і педагогічно запущених дітей і підлітків, тому заходи попередження девіантної поведінки багато в чому збігаються з профілактикою важковиховуваних і педагогічної занедбаності. Основні зусилля профілактичної діяльності повинні бути спрямовані на ліквідацію несприятливих умов виховання неповнолітніх та негативні впливи з боку найближчого оточення.

Для вирішення цих завдань соціально-педагогічна діяльність, спрямована на створення умов, що нейтралізують і коригують негативні впливи середовища, може включати наступні напрямки [136]: 1) виявлення поширеності різних типів і форм девіантної поведінки підлітків, що провокують їх чинників, а також вивчення потреб підлітків та їх батьків в освіті та вихованні; 2) аналіз результатів вивчення думок вихованців, батьків та розробка на їх основі програми з корекції відхилень у розвитку особистості і поведінці підлітків з урахуванням виявленої специфіки; 3) створення в навчальному закладі психолого-педагогічних умов, вільних від зовнішніх факторів ризику, часто може вирішуватися за допомогою ряду компетентних управлінських рішень, розвитку ефективної взаємодії з сім'єю учня, засновниками додаткової освіти та ін.

Формування особистості вихованців, їх соціальної компетентності, корекцію їх негативних поведінкових проявів важливо починати з розвитку у них позитивного образу "Я", почуття самоповаги, розвитку здатності критично мислити, вміння ставити соціально значимі цілі і приймати відповідальні рішення. Для того, щоб підліток вмів робити здоровий вибір, його слід навчити вмінню володіти емоціями, справлятися зі стресами, тривожністю, конфліктами, навчити неагресивним способам реагування на критику, самозахисту, опору тиску з боку інших людей, вмінню протистояти шкідливим звичкам, одночасно формуючи у нього цінності, що дозволяють робити здоровий вибір і вирішувати виникаючі проблеми соціально-позитивними засобами [109].

До найважливіших факторів профілактичної роботи слід також віднести особливості спілкування фахівців з дітьми, батьківської позиції і міру їх участі в процесі профілактики девіантної поведінки.

Робота вихователя з підлітками, що демонструють девіантну поведінку, орієнтована на соціальне оздоровлення внутрішнього світу підлітка.

Вихователь повинен володіти прийомами екстреної діагностики ситуації, в яку потрапив даний підліток - у сім'ї, навчальному закладі, колективі; виявлення причин виникнення соціально-особистісно-емоційних порушень.

Основними видами діяльності є: індивідуальне консультування; включення підлітків у тренінгові групи з метою корекції негативних емоційно значущих ситуацій; індивідуальна робота з системою цінностей дитини; навчання соціальним навичкам, способам ефективного спілкування, конструктивної поведінки в конфліктних ситуаціях.

Найбільш ефективними формами психологічної профілактики є групові заняття з підлітками та робота з батьками підлітків. Групова психотерапія вирішує наступні завдання: підвищення самооцінки; збільшення почуття відповідальності за свою поведінку; запобігання девіантної поведінки підлітків.

Згідно С. Березіну та К. Лісецькому, попередження відхилень у поведінці підлітків вимагає їх навчання навичкам соціальної поведінки, вмінню робити здоровий вибір, щоб стати соціально-компетентними людьми. Для вирішення цих завдань виховна діяльність спрямована на створення умов, що нейтралізують і коригують негативні впливи середовища, може включати наступні напрямки: виявлення поширеності різних типів і форм девіантної поведінки підлітків, що провокують її чинників, розробка на основі програми з профілактики відхилень у розвитку особистості і поведінці студентів з урахуванням виявленої специфіки; створення у навчальному закладі психолого-педагогічних умов, вільних від зовнішніх факторів ризику, розвитку ефективної взаємодії з сім'єю, студентом, засновниками додаткової освіти та ін.

Формування соціально позитивно орієнтованої особистості включає в себе широке коло заходів, серед яких з позиції профілактики девіантної поведінки найбільш важливе значення мають морально-правове, протиалкогольне (антинаркотичне) виховання [106].

Антиалкогольне та антинаркотичне виховання, будучи складовою частиною виховної роботи, спрямованої на формування соціально позитивно орієнтованої особистості, включає в себе насамперед санітарно-гігієнічне виховання і формування установок, що протистоять схильності до залежної поведінки. Основні завдання санітарно-гігієнічного виховання: підвищення санітарної грамотності та культури населення; пропаганда здорового способу життя; викорінення шкідливих для здоров'я звичок [100].

Процес профілактичної роботи являє собою досить тривалий за часом процес надання психологічної допомоги підлітку та створення умов для оптимізації розвитку особистості.

Вихователь повинен знати такі категорії підлітків, які схильні до підліткової дезадаптації: студенти, які не відвідують навчальний заклад; діти-сироти; соціальні сироти; підлітки, що вживають наркотики і токсичні засоби; підлітки соціально розпущеної поведінки; підлітки, які вчинили протиправні дії [136].

Отже, профілактична робота вимагає враховувати не тільки передумови девіантної поведінки у підлітковому віці, його типи, форми, основні етапи становлення, але і позитивний досвід виховання підростаючого покоління і цілеспрямованої роботи фахівців, який знайшов відображення в різних педагогічних засобах профілактики девіантної поведінки підлітків.

Проблема девіантної поведінки підлітків вивчається на науково-дослідницькому рівні, але в даний час не існує єдиної теорії девіантної поведінки. Накопичені великі знання з даного питання у різних наукових дисциплінах. Весь час проводяться дослідження виникнення девіантної поведінки в різних галузях психологічної, педагогічної, соціологічної, медичної та ін. наук. Узагальнюючи підходи до розкриття сутності девіантної поведінки, можна стверджувати, що вона визначається як складна форма соціальної взаємодії особистості, яка зумовлена системою взаємопов'язаних соціальних, психологічних та педагогічних факторів. Це система вчинків, які відхиляються від загальноприйнятої або визначеної норми, будь-то норма психічного здоров`я, права, культури або моралі.

Це така поведінка, що не відповідає правовим, моральним, етичним та іншим нормативним вимогам того конкретного суспільства, у якому живе і діє індивід.

Важливо враховувати, що девіантною поведінка може називатись лише тоді, коли відхилення є не одиничними, а стійкими та повторюваними.

Прояви девіантної поведінки починаються в підлітковому віці, коли починається формування самосвідомості, самооцінки, і підліток не завжди в змозі правильно оцінити себе і свої можливості, коли приходять до переконання, що він вже дорослий і вимагає ставлення до себе, як до дорослого.

Все це може слугувати джерелом серйозних конфліктів між підлітком та дорослими, які оточують його.

У дослідженнях девіантної поведінки значне місце відводиться вивчення її мотивів і причин, навколишнього середовища, що впливає на формування девіантних підлітків. Це відсутність або шкідливість батьківського впливу в сім`ї, яка часто заповнюється негативним впливом вулиці, оточенням неформальних груп підлітків з асоціальною поведінкою, і, як наслідок цих чинників - погані звички: пияцтво, алкоголізм, тютюнопаління, наркоманія, проституція та ін.

Основний акцент у дослідженні девіантної поведінки підлітків педагоги роблять на середовище виховання, показуючи шляхи їх психолого-педагогічної корекції, напрямки навчально-виховної роботи.

Очевидно, що провідним суб'єктом виховного простору навчального закладу є вихователь гуртожитку. У своїй діяльності він керується нормативними правовими актами, іншими документами, що стосуються ідеологічної, виховної та культурно-масової роботи, наказами та розпорядженнями директора навчального закладу і т. п.

У гуртожитку проживають студенти, які навчаються в даному закладі. Контингент проживаючих часто представлений різними соціальними групами, чиї інтереси і діяльність необхідно враховувати. Отже, завдання вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів починається з ознайомлення з особливостями поведінки студентів. Вихователь гуртожитку повинен володіти не тільки організаційними навичками, але й методами індивідуального підходу до студентів, вміти переконувати. Він виконує багато функцій, як старший сім`ї, це розуміють і самі студенти.

У педагогіці зазначається, що профілактика девіантної поведінки повинна будуватися насамперед з урахуванням психологічних особливостей, мотивації інтересів молоді. Як правило, в основі девіантної поведінки лежить конфліктна ситуація, що спонукає підлітка до неадекватної реакції і антисоціальної поведінки, опору вимогам вихователів. Девіантна поведінка найчастіше проявляється у важковиховуваних і педагогічно запущених підлітків.

Формування особистості вихованців, корекцію їх негативних проявів важливо починати з розвитку у них позитивного образу самого себе, почуття самоповаги, розвиток здатності критично мислити, учити вмінню володіти емоціями, справлятись зі стресами, тривожністю, конфліктами, навчити неагресивним способам реагування на критику, тиск з боку інших людей, вмінню протистояти шкідливим звичкам, одночасно формуючи у підлітка цінності, що дозволяють робити здоровий вибір і вирішувати виникаючі проблеми соціально-позитивними засобами.

І в цьому полягає основне виховне завдання вихователя гуртожитку.

Отже, профілактична робота вихователя вимагає оволодіння різними соціальними ролями, що визначає рівень професійної компетенції вихователя, що характеризує теоретичну і практичну готовність до здійснення виховної діяльності.

Розділ 2. Форми та методи діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів медичного училища

2.1 Аналіз досвіду виховної роботи зі студентами Старобільського обласного медичного училища

Сучасна професійна вища освіта неможлива без цілеспрямованого формування соціального, громадянського обличчя майбутнього фахівця. Його завданням є виховання у них відчуття патріотизму, соціально активного громадянина, що володіє гнучким мисленням, розвиненою політичною культурою, критичним відношенням до дійсності і здатністю встановлення співпраці і діалогу з іншими людьми, підготовка високоосвічених і високоморальних фахівців середньої ланки охорони здоров'я України.

Виходячи з поставлених завдань, можна накреслити наступні напрямки виховної роботи в Старобільському обласному медичному училищі (СОМУ):

Ш суспільно-патріотичне і морально-духовне виховання, спрямоване на засвоєння норм права, усвідомлення відповідальності за майбутнє своєї держави, становлення активної життєвої позиції;

Ш формування постійно діючої інформаційно-пропагандистської та освітньо-наукової системи, що сприяє підвищенню ефективності виховної роботи;

Ш професійно-трудове виховання, що формує творчий підхід, любов до роботи і самовдосконалення у обраній спеціальності, залучення до традицій і цінностей професійного співтовариства медичних працівників;

Ш формування традицій СОМУ, спрямованих на впровадження елементів корпоративної культури, сприяння в соціальній адаптації випускників до вимог ринку, збирання матеріалів про випускників навчального закладу за основними напрямками, поповнення матеріалами музейні експозиції;

Ш розвиток творчих здібностей особи, сприяння формуванню інтересу студентів училища до системи творчих об'єднань: оглядів, конкурсів, фестивалів, виставок, вечорів зустрічей випускників і т. д.;

Ш пропаганда здорового способу життя, націлене на популяризацію фізичної культури і спорту, організація спортивно-оздоровчих заходів, засвоєння навичок і принципів здорового способу життя;

Ш організація психолого-консультативних і профілактичних пунктів, необхідних для адаптації першокурсників і розпорядку життя відділень і училища в цілому, профілактика правопорушення, наркоманії і т. д.;

Ш введення системи мотивації і форм заохочення за досягнення у навчанні і позанавчальній роботі: грамоти, премії, іменні стипендії, тощо.

Академічне середовище СОМУ має величезний вплив на особистісне і професійне становлення майбутнього фахівця. Важливими її компонентами є історія, традиції і ритуали, як символічне вираження причетності до училищної співдружності, морально-духовний клімат в училищному колективі: норми і правила взаємовідносин, рівень психологічної комфортності і соціальної захищеності; матеріально-технічне оснащення училища.

Ефективність виховної роботи по вказаних напрямках в СОМУ визначається наявністю:

Ш організаційної структури управління виховною діяльністю, забезпечення чіткого функціонування і взаємодії всіх учасників виховного процесу;

Ш органів студентського самоврядування і інших суспільних об'єднань, що формують соціальне, інтелектуальне середовище, кружків творчості студентів;

Ш матеріально-технічної бази і фінансового забезпечення позанавчальної роботи;

Ш посилення ролі адміністрації у питаннях управління виховною роботою;

Ш нормативної бази, що регламентує діяльність відділень посадових осіб училища;

Ш вдосконалення системи управління і організації виховної діяльності, розробка нових організаційно-управлінських рішень, спрямованих на створення ефективної системи виховної роботи.

Специфікою системи виховної роботи медичного училища є те, що певна частина учнів проживає в гуртожитку, відірвана від сім'ї, і тому саме напрям роботи - створення для мешканців комфортних житлово-побутових, культурних умов є одним із пріоритетних.

У медичному училищі впродовж багатьох років склалася система виховної роботи, яка базується на принципах гуманізму, демократизму, єдності сім'ї та училища, спадкоємності поколінь забезпечує здійснення національного виховання, спонукає до утвердження педагогіки особистості, сприяє формуванню в учнів навичок самоосвіти, самоаналізу, допомагає учням розвивати індивідуальні здібності, творчі задатки, самовизначитись та самореалізуватись.

Формування в учнівської молоді навичок здорового способу життя, соціальної компетенції, соціально корисної життєвої перспективи, професійної свідомості, надання допомоги та підтримки дітям-сиротам, організація дозвілля учнів, проведення роботи, спрямованої на профілактику негативних явищ в учнівському середовищі, - таку роботу в навчальному закладі на сьогоднішній день веде вихователь.

Нормативною базою діяльності вихователя гуртожитку стали:

1. Конституція України.

2. Загальна декларація прав людини.

3. Закон України "Про освіту", "Про вищу освіту", законодавчі і нормативно-правові акти та документи з питань навчання і виховання.

4. Основні документи, які визначають діяльність вищої школи (Положення про вищий навчальний заклад, Статут училища, інструктивні документи МОЗ України та МОН України).

5. Положення про студентську раду гуртожитку.

6. Положення про студентський гуртожиток.

7. Правила та норми охорони праці, техніки безпеки та протипожежного захисту, охорони природи та довкілля.

8. Правила внутрішнього розпорядку в студентському гуртожитку (Додаток Б).

9. Правила проживання у студентському гуртожитку.

10. Посадова інструкція вихователя гуртожитку та ін.

Зрозуміло, що гуртожиток об'єднує майже всі інститути виховання, бо студенти проводять в ньому більшість свого часу, де колектив ровесників сприяє самоствердженню, самовизначенню, самореалізації, самооцінці особистості, а також вдосконаленню та етнізації.

Найважливішим завданням вихователя у гуртожитку є здійснення трудового виховання, підготовка студентів до життя в праці, до трудової діяльності. При цьому керуються принципом: краще вихованою є та людина, яка раніше залучена до праці. Культ праці формує у підростаючого покоління ініціативність, допитливість, винахідливість та інші суспільно значущі якості.

Студенти, що мешкають у гуртожитку, як ніхто інші відчувають на собі трудове виховання: кожного дня чергові прибирають свої секції, наводять порядок навколо гуртожитку та училища, раз на тиждень проходить санітарний день, коли всі мешканці наводять загальну чистоту у всьому приміщенні; регулярно перевіряється стан кімнат, що вчить студентів постійно підтримувати санітарно-гігієнічні норми.

Іншим важливим завданням є розумове виховання, а серед основних чинників забезпечення розумового рівня особистості - спілкування. Тому для студентів часто проводяться у гуртожитку бесіди, лекції про культуру спілкування між собою, бо саме за допомогою спілкування відбувається мовний, емоційний розвиток, накопичується початковий життєвий досвід.

Наступним напрямком є естетичне і етичне виховання, яке виступає ознакою внутрішньої людської краси. Виходячи з цього вихователь орієнтується на привчання студентів до ввічливості, чемності, поступливості, уважності.

Як уже було зазначено, у гуртожитку студенти проводять більшість свого часу, тому треба різними бесідами індивідуального чи колективного характеру, виховними засобами, різними втручаннями у випадки спілкування і відносин між дітьми корегувати їхню поведінку, виховуючи все те, про що раніше було сказано.

Система громадянсько-патріотичного виховання молоді в навчальному закладі складається з таких елементів:

- громадянської освіти та громадянського виховання;

- військово-патріотичного виховання;

- правового виховання;

- морально-етичного виховання на основі вивчення традицій українського народу;

- волонтерської роботи;

- екологічного виховання;

- студентського самоврядування;

- взаємодії з батьками;

- співпраці з громадськими організаціями міста та району.

У системі виховної роботи педагоги медичного навчального закладу запроваджують різноманітні форми та методи, які культивують любов до рідного краю, свого народу, домівки батьків, оберегів національної культури.

Найбільш поширеним видом роботи є виховні заходи та години спілкування, бесіди.

Серед тем, що стосуються громадянсько-патріотичного виховання, обов'язковими і вже традиційними є теми до Дня Визволення України, Дня Соборності, Дня Перемоги, Дня виводу військ з Афганістану, Дня Чорнобильської трагедії, пам'яті жертв голодомору. Тепер до цього переліку додались виховні години, заходи та експозиції з нагоди Пам'яті Героїв Небесної Сотні та інші.

Отже, спробуємо розглянути тісний взаємозв'язок усіх напрямків громадянсько-патріотичного виховання:

1. Громадянська освіта та громадянське виховання. Пріоритетним напрямком виховної роботи по Старобільському обласному медичному училищу на 2015-2016 н. р. є громадянсько-патріотичне виховання.

Вся робота методичного об'єднання кураторів груп та вихователя гуртожитку спрямована на даний напрямок виховної роботи. Кураторами груп та вихователем гуртожитку підготовлено низку доповідей на тему громадянсько-патріотичного виховання, тематика відкритих виховних годин висвітлює дану тему з різних боків та має широкий спектр її відображення.

Основна робота педагогічного колективу спрямована на формування активної громадянської позиції та відповідальності за долю України студентської молоді, а саме:

- усвідомлення національної ідеї;

- почуття патріотизму, національної свідомості, розвиненої правосвідомості, культури міжетнічних відносин;

- розуміння важливості української мови як основи духовної культури;

- необхідності дотримуватись конституційно-правових норм, своїх прав, обов'язків, свобод, готовності до захисту інтересів Батьківщини.

2. Військово-патріотичне виховання. В період інформативного перенасичення програм з базових дисциплін, погіршення навчально-матеріальної бази допризовної підготовки, зниження професійного рівня вчителів допризовної підготовки стає актуальним перенесення військово-патріотичного виховання з урочного на позаурочний час. Це, як засвідчує практика, дасть можливість сконсолідувати зусилля всього педагогічного колективу, сім'ї, громадсько-політичних організацій, широко залучити молодь до різноманітних форм і видів військово-патріотичної діяльності.

Військово-патріотичні заходи за змістом і спрямованістю поділяються на:

а) інформаційного, просвітницького характеру (лекції, політінформації, конференції, зустрічі, тематичні вечори, бесіди);

б) дійового, практичного спрямування (окремі види змагань, конкурси, гурткова і шефська робота, екскурсії);

в) комплексні, з усвідомленням їх суспільної і особистісної значущості (дискусії, огляди-конкурси, військово-спортивні свята, походи по місцях бойової та трудової слави народу України).

3. Правове виховання. Розуміння основ різних галузей права - необхідна умова життєдіяльності кожного громадянина України.

Студентська молодь, звичайно, одержують правові знання з курсу дисципліни "Основи правознавства". Здійснювати правове виховання, сприяти йому повинен кожен педагог. Основним фахівцем, звичайно, є вчитель правознавства та історії, саме він є керівником шкільного правового центру. Консультантом-координатором з питань правового виховання є заступник директора з виховної роботи.

На початку навчального року планується робота з правового виховання; робота зі студентами, схильними до правопорушень (Додаток А); робота групи оперативного реагування та інша правовиховна робота. Одночасно виділяються конкретні і безпосередні задачі правового виховання.

Ефективними формами та методами правового виховання на сучасному етапі можна виділити такі:

організація роботи гуртка психологічного розвантаження;

проведення тижня права, в рамках якого проводяться:

- лекція з циклу "Права людини" з нагоди проголошення Загальної декларації прав людини;

- студентський круглий стіл на тему: "Правопорушення у молодіжному середовищі: право, мораль та медична етика";

- виставка юридичної літератури та публікацій на тему "Я - студент: мої права та обов'язки",

- робота ради профілактики правопорушень,

- зустрічі з працівниками служби у справах неповнолітніх, органів влади та місцевого самоврядування з питань правового та превентивного виховання,

- проведення місячника правових знань, в рамках якого проводяться:

- виставка юридичної літератури;

- зустріч з працівниками правоохоронних органів та соціальними працівниками на тему: "Попередження правопорушень в молодіжному середовищі";

- бесіда на перших курсах на тему: "Безпека поводження у вільний час та під час канікул";

- виховні і тематичні години, присвячені місячнику правових знань, та інше.

4. Морально-етичне виховання на основі вивчення традицій українського народу. Однією із ланок національно-патріотичного виховання є вшанування народних і релігійних свят, які виховують шанобливе ставлення та вказують на важливість збереження національних традицій. Студентська молодь, незважаючи на дорослий вік, залюбки кусають калиту на святкуванні Андрія Первозванного, чекають сюрпризів від доброго Миколая, колядують і щедрують, зустрічають весну дзвінкими веснянками, мальовничими писанками. Свята календарно-обрядового циклу давно стали традиційними і улюбленими серед вибору кураторами груп та вихователем гуртожитку тематики відкритих виховних годин та відкритих батьківських зборів, підсумкового уроку з предмету "Культурологія" у проекті "До джерел рідної Батьківщини".

5. Волонтерська робота. Волонтерська робота набуває також більш патріотичного спрямування, поряд із участю у акціях "Заради життя" - це збір коштів для придбання необхідного обладнання для відділень Старобільської районної лікарні; "Милосердя" - це допомога ветеранам праці СОМУ, та привітання їх зі святами; "Від серця до серця" - це збір коштів для дітей з різними вадами. Студенти СОМУ приєдналися до акцій, які дійсно покликані виховувати у молоді активну громадську позицію та небайдужість до долі країни в цілому і до кожної людини зокрема. Студенти старших курсів з радістю відгукнулися на прохання здати донорську кров для солдат, які були поранені та постраждали на війні у зоні АТО і потребують негайного хірургічного втручання. Студентами - медиками було здано більше 16 літрів крові. З надзвичайною активністю відгукнулися студенти на акцію "Надія Савченко чекає від тебе листа". Більшість листів були відкритими і їх зміст дає зрозуміти, що ми сприяємо вихованню справжніх патріотів.

6. Екологічне виховання. Важливою ланкою формування громадянсько-патріотичної свідомості є виховання екологічної культури. Адже Батьківщина починається з того місця, де ти народився, де ти живеш. Якщо ми будемо любити і тримати в чистоті свій навчальний заклад, своє місто, то ми будемо піклуватися і про нашу державу. У цьому навчальному році студенти училища взяли участь у Всеукраїнській толоці з прибирання навколишньої території, акції "Зробимо Україну чистою разом!", конкурсі плакатів "Збережи планету!". Традиційні трудові десанти з прибирання училищної території, міських парків мають значний вплив на формування патріотичних почуттів студентської молоді.

7. Студентське самоврядування. Наш час потребує не однотипного характеру людей - а лідерів нової формації, людей компетентних, відповідальних, здатних мислити неординарно та приймати нестандартні рішення. У цьому навчальному році було переобрано Президента студентської громади. Ним став студент ІІ курсу відділення "Лікувальна справа". Саме він виступає посередником між педагогічним та студентським колективами і гідно представляє та захищає інтереси студентської молоді.

Активною життєвою позицією, прагненням досягнути своєї мрії та своєї мети, опанувати всі медичні науки та стати висококваліфікованими спеціалістами - саме такими якостями наділені всі представники команди Президента студентської громади. Їх творчість, креативність, сучасність веде за собою весь студентський колектив СОМУ.

8. Взаємодія з батьками. Серед тем батьківського лекторію на батьківських зборах, які проводяться двічі на рік у руслі громадянсько-патріотичного виховання можна виділити такі:

- "Роль народних і сімейних традицій у вихованні дітей";

- "Правова освіта батьків. Профілактика негативних проявів. Виховання свідомої дисципліни";

- "Попередження насильства, жорстокості в сім`ї та дитячому колективі";

- "Виховання справжнього громадянина".

9. Співпраця з міськими та громадськими організаціями міста. Важливим аспектом виховання молоді є взаємодія із міськими та громадськими організаціями, Відділом у справах дітей, молоді та спорту, інвалідними організаціями, благодійними фондами. Серед них Старобільська організація Червоного Хреста, Міжнародна гуманітарна організація "Mersy Corps", міжнародна громадська організація АДРА та ін.

Таким чином запорукою ефективності виховного процесу є органічне поєднання системи принципів національно-патріотичного виховання в цілісну систему, яка забезпечує досягнення відповідних результатів - міцно і органічно засвоєних загальнолюдських і українських національних цінностей.

Доцільно організований виховний процес громадянсько-патріотичного спрямування сприятиме тому, що студентська молодь стане у майбутньому висококваліфікованими спеціалістами, впевненими людьми, відповідальними громадянами, готовими бути повноцінними членами суспільства, які зможуть знайти шлях до стабільності, миру і злагоди в Україні.

Узагальнюючи викладене, можна сказати, що у гуртожитку проводиться робота, яка орієнтує на виховання відданості рідному народові, любові до материнської мови, батька й матері, поваги до старших; формує в молоді історичну пам'ять, вчить чесності, правдивості, чуйності й милосердя у ставленні до людей, відчуття синівського й дочірнього обов'язку перед батьками, непримиренності до зла, вчить ощадності й працьовитості, дбайливого ставлення до природи.

2.2 Форми діяльності вихователя гуртожитку з профілактики девіантної поведінки студентів (на прикладі Старобільського обласного медичного училища)

Основними принципами виховання у сучасних навчальних закладах слід визнати такі: гуманізм; демократизація; єдність загальнолюдського і національного; співробітництво і співтворчість вихователя і студента; диференціація та індивідуалізація навчання та виховання; поєднання педагогічного керівництва з розвитком самостійності та ініціативи вихованців; єдність вимоги і поваги до особистості.

Ці принципи вимагають впровадження і застосування активних форм і методів навчально-виховного процесу.

Вихователь з перших днів навчання здійснює профілактичні заходи (бесіди, роз'яснення, ситуаційне моделювання) щодо правопорушень серед студентів, більшість з яких вже є повнолітніми і несуть карну відповідальність. Він пояснює студентам першокурсникам особливості навчального процесу у навчальному закладі (планування й організації навчального часу та дозвілля студента).

Сучасною педагогічною практикою накопичено чимало ефективних форм організації виховної роботи із студентами, зокрема саме у виховному просторі студентського гуртожитку. До основних форм виховної роботи вихователя гуртожитку слід віднести такі:

Зустрічі з представниками правоохоронних органів, благодійних фондів та ін.

У Старобільському медичному училищі проведено зустрічі з дільничним інспектором, з представниками кримінальної поліції у справах неповнолітніх на теми: "Крадіжка. Наслідки. Покарання", "Жорстокість у молодіжному середовищі", "Алкоголь і закон". Представники Старобільсько-Новопсковського об'єднаного районного військового комісаріату провели рекламу та пропагування військової служби за контрактом серед студентів медичного училища. Представниками ДСНС на зустрічі з студентами було зроблено попередження не тільки про пожежну небезпеку, а й про небезпеку перебування молоді у лісах, лісопосадках, полях, берегах річки, на місцях розташування колишніх блок-постів і окопів, місцях біля покинутої військової техніки й устаткування. Роздані пам'ятки на яких є фото боєприпасів, які не розірвалися і можуть причинити тяжкі поранення або вбити.

Службовці ЦСССДМ провели відео лекторій "СНІД лютує на планеті". Під час заходу студенти дізналися про засоби попередження захворювання на СНІД, кожен отримав буклет про безпечний секс та були роздані презервативи.

Вікторина - пізнавальна гра, яка складається із питань та відповідей на теми із різних областей науки, техніки, літератури й мистецтва. Має велике значення для розширення освітнього кругозору учнів.

Вечори - вечірні збори для дружньої зустрічі, для розваг. Можуть бути: літературні вечори, музичні, пісенні, танцювальні, поетичні, вечори гумору та ін. Мета вечорів об'єднати учасників, залучити до мистецтва. Організація вечора починається з його об'яви, створення програми, підготовки ведучим музичного супроводу. В заключну частину вечора бажано включити яскравий виступ, музичну п'єсу, театралізований номер, танець.

Дискотека - методика підготовки і проведення дискотек вимагає від організатора великих зусиль по забезпеченню фонотеки необхідною апаратурою, відповідного обладнання й оформлення залу.

Конкурс - це особисте чи командне змагання, яке має на меті виявити найкращих учасників, виконавців роботи. Конкурс може бути самостійною формою роботи або складовою частиною свят, КВН, брейн-рингів, та ін.

У гуртожитку медичного училища щочетверга проходять дискотеки, які проводять самі студенти під контролем чергових викладачів. До свят приурочують тематичні дискотеки з конкурсами. Так у листопаді завжди проходить Осінній бал, у грудні - святкування Нового року, у лютому - День закоханих, свято Масляної, у березні - Жіночий день, у квітні - свято гумору.

Свята - масові заходи, присвячені датам та подіям загальнонародного чи групового характеру що проводиться у відповідності до традицій освітнього закладу. Свято, присвячене урочистим датам, включає в себе дві частини: 1) урочисту частину у вигляді поздоровлень, привітань, підведення підсумків; 2) концерт, показ спектаклів, сольні виступи, ігри, пародії, атракціони, танці.

Під час проведення масових заходів, необхідно суворо виконувати вимоги безпеки.

Як уже було зазначено студенти гуртожитку самостійно готують і проводять різні заходи, що вимагає від них досить значного інтелектуального рівня, підготовки, спілкування з товаришами, вміння робити певний аналіз і висновки.

Усі заходи підготовлені і проводяться самими студентами, але звичайно, при продуманій, ненав'язливій і обов'язково цілеспрямованій допомозі вихователя. Вони розвивають у студентів відкритість, здатність висловлювати своє ставлення до інших, забезпечують щире і живе спілкування, допомагають усвідомити свої цілі, долати свої страхи, стреси, бути готовими до особистісних змін.

Більше того, вже з перших днів проживання у гуртожитку вихователь доручає студентам готувати і проводити складні виховні заходи (тематичні вечори та дискотеки, вечори відпочинку). Наприклад, "Вечір знайомств", "Мелодії осені", "Час української поезії" і навіть загально училищний конкурс "Свято української пісні".

Традиційно у гуртожитку СОМУ у першій половині вересня проходить свято під назвою "Хліб-сіль новоселам", де студенти випускних груп приймають у своє родинне коло студентів перших курсів. Вони передають їм традиції, знайомлять з побутом свого життя, а також беруть над ними шефство.

...