Розвиток співацького голосу дітей та юнацтва: методичні основи мутаційного періоду

Важливим прийомом, що сприяє правильній організації співацького звука є спів з закритим ротом на “м”. Це добре організує правильну механіку звукоутворення і допомагає знайти головне резонування. Ми вважаємо, що якщо голос не стійкий або ще не набув всіх необхідних якостей, то треба тренуватися на “муканні”.

З метою формування однорідності звучання протягом усього діапазону співацького голосу юнака ми застосовували складосполучення з сонорним “м” і “н” для відчуття головного резонування. Серед голосних ми віддаємо перевагу голосній а (із вимогою шляхетного звучання), потім е та у.

При роботі з юнаками дуже ефективним виявився метод “неначе”. Образні вирази та порівняння значно полегшують виконання завдань, що виникають під час роботи в класі сольного співу. Наприклад, при роботі з Ігорем Б. та Михайлом М. Ми помічали, що термін “прикритий звук” ними не розуміється. Завдання співати твір ніби на о допомогло їм оволодіти прийомом “прикриття” звуку. І тоді вони не вигадуючи зайвого використовують прийом “прикриття” спокійно та природно. Другий приклад свідчить про ефективність даного методу вокального навчання в процесі формування навички “округлення” звуку. Йдучи шляхом від протилежного, при плоскому відкритому звуці, нами було рекомендовано не оголяти звук, а співати шляхетно, наче серйозно або таємниче. Також ефективним прийомом при формуванні навички “округлення” звуку є жест рукою, який імітує створення куполу (долонею і пальцями), що на підсвідомості допомагає округляти звук.

Найважливішим аспектом формування верхньої частини діапазону юнацького голосу є гігієна голосу. Відсутність навички “прикриття” звуку, крім того, що співак буде співати некрасивим, відкритим, неоформленим звуком, ще призведе до незворотніх змін у голосі. Голос дуже швидко почне амортизуватися: з'явиться хитання голосу, неточна інтонація, нестійкість звучання. Ми вважаємо, що на перших порах “перекриті” звуки, особливо на переході, не так страшні, як відкриті. При чому чим більший голос, тим раніше співак повинен думати про “прикриття” (для басу з сі ^м, для баритону зре ^!).

З метою створення сприятливих умов для зміни регістрового механізму необхідно точно дозувати подачу повітря, запобігаючи форсування, слідкувати за динамікою звуку на перехідній частині.

Отже розвиток співацького голосу дітей та юнацтва “визначається необхідністю:розвитку регістрової природи; виявлення акустичних (резонансних) можливостей голосового апарату (порожнини надставної трубки і грудної клітини); координації роботи органів голосового апарату; оволодіння чіткими голосними та озвученими приголосними; переходу на переважно однорегістрову манеру співу; формування внутрішніх співацьких відчуттів” [85,484].

Досягнення рівню вокально-виконавської майстерності підлітків здійснюється за рахунок “розвитку вокально-виконавських навичок: відтворення стилю, жанру, емоційно-психологічної образної сфери та драматургії вокального твору” [85,485].

Таким чином, при роботі з підлітками необхідно спрямувати увагу на:

> визначення типу голосу учня, при цьому краще педагогові помилятися у бік полегшення голосу, тобто прийняття лірико-драматичного голосу за ліричний, ніж навпаки;

> шлях розвитку голосу обов'язково повинен іти від простого до складного, як у техниці, так і в образно-емоційній сфері (від лірики до драми);

> наспівність, рухливість голосу слід розвивати у кожного голосу;

> при визначенні драматичного типу голосу, слід відмітити наявність у нього особливих якостей, таких, як: велика сила звуку, міцно звучна середина, широкі міцні верхи, а головна якість - драматичний темперамент;

> при виявленні недоліків (дефектів) голосу, як-то: заглибленість звука, “стерта” середина, затисненість, тремоляція тощо, необхідно визначити “коріння проблеми”. В усуненні недоліків вирішальну роль відіграє загострений вокальний слух, яким повинен володіти вчитель;

> процес розвитку вокально-технічнихта музично-артистичних здібностей співака має будуватися на принципі послідовності;

> в процесі навчання юних співаків особливу увагу необхідно приділяти гігієні голосу;

> при доборі репертуару необхідно враховувати музичні, фізіологічні та індивідуальні особливості учня. При цьому, для складання “ситуації успіху” необхідно відділяти навчальний репертуар від концертного. Концертний репертуар має бути спрощеним у вокально-технічному відношенні та привабливим у змістово-образному плані.

Висновки

У магістерський роботі здійснено теоретичне узагальнення досліджуваної проблеми; розкрито педагогічні умови розвитку співацького голосу дітей та юнацтва в процесі вокального виховання; розроблено та експериментально випробувано ефективність методичних аспектів поетапного процесу розвитку співацького голосу дітей та юнацтва.

Проведене дослідження дозволило зробити узагальнюючі висновки відповідно до поставлених та вирішених завдань.

1. На основі узагальнення результатів теоретичного аналізу наукової та науково-методичної літератури встановлено, що при всій багатогранності поглядів теоретики та практики сходяться на необхідності спеціального навчально-виховного процесу формування та розвитку співацького голосу дітей та юнацтва, спрямованого на вирішення проблем мутаційного періоду, але методичне забезпечення цього процесу є недостатнім. Дослідження останніх років свідчать про те, що відсутність в існуючій практиці єдиного погляду на розвиток співацьких голосів дітей та юнацтва в мутаційний період, відмова від занять з підлітками негативно впливає на їх подальший вокально-технічний розвиток. Якісно новий рівень вокального виховання співацького голосу дітей та юнацтва передбачає наявність методичних засад та прийомів, спрямованих на вирішення проблем мутаційного періоду як одного з провідних періодів у процесі становлення майбутнього співака.

2. Узагальнення категоріального апарату дослідження надало можливість впровадити в повсякденну практику дитячої вокальної педагогіки поняття «співацький еталон» та «регулювальний образ». Співацький еталон як європейська академічна оперно-концертна оперта змішано-прикрита манера співу є фундаментом, на якому існують традиції, пов'язані з різними стилістичними епохами та національними особливостями, однією з яких є українська співоча школа, у межах якої здійснюється виховання вокальної культури дітей та підлітків. Критеріями співацького еталону є акустична ефективність, енергетична економність та біологічна доцільність. Під регулювальним образом власного голосу ми розуміємо індивідуальне уявлення про сумарне сприйняття усіх сигналів зворотнього зв'язку, які надходять під час співу по акустичних каналах (пряма, відображена, внутрішня і непряма хвилі), віброрецепція, барорецепція, проприорецепція та випереджуюча у свідомості співака голосоутворююча дія.

3. Теоретичний аналіз предмета магістерського дослідження дав можливість визначити принципи вокального виховання співацького голосу дітей та юнацтва в процесі навчання сольному співу, а саме: принцип оптимізації співацького навчання, принципи позитивного настрою й успіху, принцип співтворчості викладача та учня, принцип креативності, принцип випереджувального навчання, принцип перспективності, принцип свідомого відношення юного співака до процесу голосоутворення, принцип рефлексії (самоконтроль, саморегуляція, самооцінка, самоаналіз), принцип охорони дитячого співацького голосу. Визначені принципи взаємопов'язані та взаємозалежні, вони закономірно витікають один з одного, взаємопроникають у інтегративному взаємозв'язку.

4. У процесі науково-методичного дослідження визначеної проблеми було систематизовано методи вокального навчання дітей та юнацтва, а саме: методи “візуалізації” (метод явної візуалізації завдяки зоровому каналу сприйняття, метод непрямої візуалізації завдяки тактильному каналу сприйняття), фонопедичний метод, методи формування регулювального образу, методи “неначе”, методи формування співацького еталону.

5. У процесі дослідження науково-методичної літератури та власного педагогічного спостереження за особливостями психолого-фізіологічних змін в організмі дітей та юнацтва було узагальнено періоди розвитку співацького голосу дітей та юнацтва та їх вікові межі: домутаційний (до 10 - 11 років); мутаційний (від 11 - 12 до 13 - 15 років); післямутаційний (від 13 - 16 до 18 - 20років).

У дослідженні розглянуто методичні аспекти поетапного розвитку співацьких голосів дітей та юнацтва, які спрямовані на вирішення мутаційних проблем. Було виявлено три взаємопов'язаних етапи розвитку співацького голосу підлітків: передмутаційний, власне мутаційний та постмутаційний. Кожний етап має свою мету та завдання, яким у свою чергу відповідають використані методичні прийоми та засоби, вправи, вокалізи та вокально-педагогічний репертуар.

6. З'ясовано, що ефективність розвитку співацьких голосів дітей та юнацтва в процесі навчання сольному співу значно підвищується завдяки реалізації таких педагогічних умов, як: формування мотиваційної сфери юних співаків, стимулювання зацікавленості співацьким процесом та його результатом, складання “ситуації успіху”; урахування вікових та психолого- фізіологічних особливостей розвитку співацьких голосів дітей та юнацтва; застосування у навчальному процесі педагогічно доцільних засобів та методів вокального навчання та виховання.

7. Результати власного експериментального досвіду дали змогу переконатися в ефективності обраних методів та прийомів, виявити позитивні зміни у процесі розвитку співацьких голосів дітей та юнацтва, підтвердити необхідність поетапності у процесі навчання сольному співу в мутаційний період у відповідності до вікових та фізіологічних змін в дитячому організмі.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів вокальної роботи з дитячими співацькими голосами в мутаційний період. Подальшої доробки потребують такі питання, як розробка нових програм та створення навчально-педагогічного репертуару для сольного співу дітей різних вікових категорій, якій буде відповідати теситурним та діапазонним особливостям дітей та юнацтва.

Список використаних джерел

1. Аллеманов Дмитрий. Соображения об упорядочении церковнопевческого дела // Поместный Собор Русской православной церкви 1917-1918 года. О Церковном пении. - М.: Православный Свято Тихоновский Богословский институт, 2002. - 331с.

2. Апраксина Музыкальное воспитание в школе. Орлова Н. //О возрастных изменениях в голосовом механизме подростков в связи с ускорением их роста и развития./ М.: Музыка, 1979.С. 103-110.

3. Аспелунд Д. Основы постановки голоса в кружке / Теория и практика вокальной культуры в хоровой работе. - В кн. Левидов И.И. Направление звука в «маску» у певцов. - Л., Тритон, 1959. - 53с.

4. Аспелунд Д. Развитие певца и его голоса. Под ред. М. Львова. - М. - Л., Музгиз, 1952. - 191с.

5. Багадуров В.Н. Начальные приемы развития детского голоса. - М., Изд. Акад. пед. наук. РСФСР, 1954. - 43с.

6. Багадуров В.А. Вокальное воспитание детей. - М., 1953. - 93с.

7. Бірюкова Л.А. Інтеграція педагогічної майстерності і предметах “хорове диригування” та “постановка голосу: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001. - 163с.

8. Варламов А.Е. Полная школа пения. - М: Музгиз, 1953, - 105с.

9. Вербов А.М. Техника постановки голоса. Изд. 2-е М., Музгиз, 1961. - 52с.

10. Витт Ф. Ф. Практические советы обучающимся пению. - Л .: Музыка, 1968. - 63с.

11. Вопросы вокально-хорового воспитания школьников: Сб. научных трудов. - М.: МГПИ им. В.И. Ленина,1983. 160с.

12. Вопросы методики начального музыкального образования. Ред. - сост. В. Натансов., В. Руденко. - М.: Музыка, 1981. - 231с.

13. Вопросы методики преподавания в детской музыкальной школе. М.- Л., Музыка, 1965. - 123с.

14. Вопросы физиологии пения и вокальной методики./ Труды. Вып.25; ГМПИ им. Гнесиных. - М.; 1975. - 168с.

15. Воронин О.К., Воронина Р. М. 30 вокализов на основе народних песен. - К.: Музычна Украина, 1991. - 71с.

16. Воспитание и охрана детского голоса : под ред. В.А. Багадурова. - М., изд. АПНРСФСР., 1953. - 73с.

17. Гембицкая Е.Я. Обучение мальчиков пению в хоре начальной школы. - М., Изд. Акд. пед. наук РСФСР, 1955. - 108с.

18. Глубоковский М.Н. Гигиена голоса: для артистов, учителей, учеников и любителей пения, ораторов и проповедников. - М.: Университет. Типограф., 1889. - 123 с.

19. Даньшина Н.Д., Козлова В.І., Коробка В.І. Словник вокальних термінів. - Ніжин, 2001. - 74с.

20. Детский голос /Под ред. Шатской В. И. -М.; 1970. -180 с.

21. Детский голос. Экспериментальные исследования. Под ред. В.Н. Шацкой. - М., Педагогика, 1970. - 231с.

22. Дмитриев Л. Голосовой аппарат певца. Наглядное пособие. (Под общ. ред. В.Чаплина. - М.: Музыка, 1964. - 34с.

23. Дмитриева Л.Г., Черноиваненко Н.М. Методика музыкального воспитания в школе. - М.: Просвещение, 1989. - 207с.

24. Дмитриев Л.Б. Голосообразование у певцов. - М.: Музгиз, 1962.- 54с.

25. Дмитриев Л.Б. Основы вокальной методики. - М.: Музыка, 1968. - С.408.

26. Добровольская Н., Орлова Н., Что надо знать учителю о детском голосе. - М.,1972. -32с.

27. Егоров А.М. Гигиена голоса и его физиологические основы. -М.: Гос. Муз. изд-во, 1962. - 174 с.

28. Емельянов В.В. Фонопедический метод формирования певческого голосообразования. - Новосибирск: Наука, 1991. - 40 с.

29. Емельянов В. Развитие голоса. Координация и тренаж. Учебно методическое пособие для учителей музыки и пения, хормейстеров и вокалистов. - СПб.: Лань, 1997. - 192с.

30. Заседателев Ф.Ф. Научные основы постановки голоса. Изд. 4-е - М., Музгиз, 1937. - 116с.

31. Зеленецька І.О. Співають діти на уроках музики початкових класів: Навчально-методичний посібник. - Кам'янець-Подільський: Абетка, 2005. - 172с.

32. Злобин К.В. Физиология пения в профилактике заболеваний голоса певцов. - Л., Медгиз, 1958. - 136с.

33. Иванько Т.А. Берегите голос: Советы учителям: Метод. Рекомендации. - Великий Новгород: РЦРО, 1999. - 27 с.

34. Каплун Я.М. Пособие по обучению постановки голоса вокалистов. - М,: Красный воин, 1998. - С 4.

35. Карелин В.Л. Новая теория постановки голоса. С добавлением практического применения теории ко всем видам голосов - мужских и женских. - Спб., 1912. - 227с.

36. Киселев А.Н. Исследование новых методов формирования тембра голоса певца на основе изменения условий самоконтроля: Диссертация канд. Искусствоведения. - Л., 1976. - 126 с.

37. Коломієць О.М. Хорознавство: Навч. посібник. - К.: Либідь, 2001. - 168 с.

38. Комисаров О.В. Фонетический метод в формировании вокально-артикуляционных навыков у учащихся мл. классов. - К., 2000. - 242с.

39. Кочнева И., Яковлева А. Вокальный словарь.- Л.: Музыка, 1988. - С. 20-21.

40. Критская Е.Д. Формирование интонационно-слухового опыта младших школьников на уроках музыки.: Диссертация канд. пед. наук.: 13.00.01 .- М., 1994. - 198 с.

41. Лаури-Вольпи Дж. Вокальные паралели, - Л.: Музыка, 1972. - 304с.

42. Лебедева Н.Ф., Баринова Е.А. Оценка состояния голосового аппарата детей, поющих в хоре, во время мутации // Вопросы физиологии и патологии органа слуха и верхних дыхательных путей. - Л.: Медицина, 1972. - ВЫП. 2.- С. 293-297.

43. Лернер И.Я. Дидактические основи методов обучения. - М.: Педагогика, 1981. - 186 с.

44. Левидов И.И. Певческий голос в здоровом и больном состоянии. Л. - М., Искусство, 1939. - 254с.

45. Левидов И.И. Охрана и культура детского голоса. Л. - М., Музгиз, 1939. - 112с.

46. Левидов И.И. Вокальное воспитание детей. - Л.: Тритон, 1936. - 53с.

47. Люш Д. Развитие и сохранения певческого голоса. - Киев.: Муз Украина, 1988. - 144с.

48. Маліневська В.М. З досвіду формування співочого голосу у класі М.Ф.Бровченко // Наукові записки: Ніжинський НДПУ ім. М. Гоголя, 2004. - С.203-210.

49. Малышева Н.М. О пении: методическое пособие. - М.: Советский композитор, 1988, - 134с.

50. Манжос Л.О. Методика постановки дитячого голосу. - Донецьк.1996.- С. 10 - 16.

51. Маркотенко И.П. В. Голубев - педагог вокалист. - К.: Музычна Украина, - 35с

52. Маруфенко О.В. Слухацька установка як психологічна умова формування та розвитку вокально-слухових навичок // Наукові записки: Ніжинський НДПУ ім. М. Гоголя, 2003. - С.155-158.

53. Маруфенко О.В. Деякі особливості формування діапазону чоловічих голосів майбутніх учителів музики: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2001. - 163с.

54. Маруфенко О.В. Формування вокально-слухових навичок майбутнього вчителя музики. - Автореферат дисертації ... кандидата педагогичних наук. - К ., 2006. - 20 с.

55. Масол Л.М. Методика навчання мистецтва у початковій школі: Посібник для вчителів. - Х.: Веста: Ранок, 2006. - 256с.

56. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению: Учеб. пособие для студентов пед. ин - тов. - М.: Просвещение, 1987. - 95с.

57. Менабени А.Г. Самостоятельная работа студентов при обучении сольному пению // Вопросы вокальной педагогики. - М.: Музыка, 1976. - вып. 5. - С.247 261.

58. Микиша М. Практичні основи вокального мистецтва. - К.; Музична україна, 1986.- 80с.

59. Мордвинов В. Практика основной работы по постановке голоса. - М - Л: Музгиз, 1948. - 65с.

60. Морозов В.П. Вокальний слух и голос. - М.-Л.: Музыка, 1965.- 88 с.

61. Морозов В.П. Искусство резонансного пения. ИП РАН,МГК им. П.И. Чайковского. - М., 2002, - 496с.

62. Морозов В.П. Тайны вокальной речи. - Л.: Наука, 1967. - 204 с.

63. Назаренко И.К. Искусство пения. - М. - Л; «Госмузгиз», 1948. - 308с.

64. Орлова Н.Д. Развитие голоса девочек. (О возрастных изменениях). - М., Изд. Акад. пед. наук РСФСР, 1960. - 103с.

65. Охорона дитячого голосу. Метод. лист. К., Рад. школа, 1974. - 47с.

66. Очерки по патологии речи и голоса. Под ред. С.С. Ляпидевского. Вып. 2-й. - М., Учпедгиз, 1963. - 153с.

67. Павлищева О. Методика постановки голоса. Крат. Пособие для хормейстеров и преподавателей пения. М. - Л., Музыка, 1964. - 124с.

68. Падалка Г.М. Вчитель, музыка, діти. - К.: Музична Україна, 1977. - 72 с.

69. Пашкина Л.Я. Детская вокальная музыка и профессиональная подготовка студентов // Вопросы вокально-хорового воспитания школьников. - М.: МГПИ, 1983. - С.92 - 97.

70. Пеньковский Г. М., Добронравова И. В. Диагностический алгоритм в комплексном обследовании больных с функциональними нарушениями голосового апарата // Журнал вушних, носових і горлових хвороб. / 2000, /№ 6. - С. 73 -76.

71. Петрова Е. О динамике звука певческого голоса. М., Музгиз, 1963. - 48с.

72. Работнов Л.Д. Основы физиологии и патологии голоса певцов. М., Музгиз, 1932. - 153с.

73. Развитие детского голоса.(Материалы науч. конференции по вопросам вокально-хорового воспитания детей, подростков и молодежи 26- 30 марта 1961). Под ред. В.Н. Шацкой, - М., Изд. Акад. пед. наук РСФСР, 1963. - 344с.

74. Рахчеев Н.В, Постановка голоса и методика обучения пению: Учебно методическое пособие. - Мн.БГУ, 1988. - 44с.

75. Робоча програма з постановки голосу для спеціальності “Музика та світова художня культура” / Укл. О.Г. Стахевича. - Суми, 2003. - 15 с.

76. Ройзен Г.М. О голосообразовании в голосе и речи // Новые исследования в педагогических науках. - М.: Педагогика, 1974. - С.11 - 12.

77. Рождественский Г. Мысли о музыке. - М., 1976, - С.56.

78. Ростовський О.Я. Педагогика музичного сприймання: Навч.- метод. Посібник. - К.: ІЗМН, 1997. - 248 с.

79. Салан К.О., Петрикова О.П. Оптимізація практичної підготовки майбутніх вчителів музики // Наукові записки: Ніжинський НДПУ ім. М. Гоголя, 2003. - С. 104- 107.

80. Самосаревская В.П. Работа с высокими женскими голосами: Методические рекомендации для специальности «Сольное пение» Академия музыки, театра, изобразительных искусств; - Кафедра сольного пения. - Кишинёв, 2006. - 32с.

81. Сенник Д.И., Марчук Н.А. Развитие голоса учащихся начальных классов в процессе обучения музыке: Метод. Рекомендации. - Ровно: РГПИ, 1991. - 15 с.

82. Сергеев А.А. Воспитание детского голоса (Пособие для учителей пения общеобразовательных школ). Под ред. В.А. Багадурова. - М; Изд. Акад. пед. наук РСФСР, 1950. - 111с.

83. Скрипець С.В. Реалізація принципів особистісного підходу в педагогічній взаємодії музичного керівника з дитячим хоровим колективом// Наукові записки: Ніжин, 2003. С. - 75.

84. Стахевич О.Г. Основи вокальної педагогіки. Ч. 1: Природно-наукові теорії сольного співу. Курс лекцій: Навч. пос. Для студ.дир.- хор.фак.муз. та пед вузів. - Х. - Суми: ХДАК-СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2002.- 92с.

85. Стахевич О.Г. Сольний спів. Програма для дитячих музичних шкіл та шкіл мистецтв за фахом “Сольний спів”.// Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім.А.С. Макаренка, 2003. - С.481- 494.

86. Стахевич А.Г. Регистровые звукообразования певческого голоса в вокальной педагогике. Методологическая разработка к теме “Процесс постановки голоса” для музыкально-педагогических ф - тов вузов. - Сумы, 1998. - 23с.

87. Стахевич А.Г. Теоретические основы процесса постановки голоса в вокальной педагогике. Разработка к теме: “Процесс постановки голоса” для музыкально-педагогических и вокальних факультетов вузов. - Сумы, 1990. - 43с.

88. Стефина Н.В. Специфіка вокально-хорової діяльності та її роль у формуванні співацьких навичок молодших школярів. //Педагогічні науки: Збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, 2003.- С.495-503.

89. Стефина Н.В. Наукові основи формування співацьких навичок учнів початкових класів // Педагогічні науки: збірник наукових праць. - Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2002. - С.445-451.

90. Соловьева А. Мой опыт работы с начинающими певцами. - в. сб.: Вопросы вокальной педагогики. Вып. 4 - М.; Музика, 1969, с. 100-111.

91. Стулова Г.П. Дидактические основы обучения пению: Учебное пособие. - М.:МГПИ, 1988. - 69с.

92. Таранец Л.К. Из опыта работы с юношескими голосами в мутационный период в классе постановки голоса // Вестник владимирского государственного педагогического университета /Научно-методический журнал. - Владимир: ВГПУ,2002. - Вып.7 С. - 254-258.

93. Тронина П. Из опыта педагога-вокалиста. Практические советы начинающим педагогам. - М., Музыка, 1976 - 110с

94. Физиология голоса и пения с наглядным изложением элементарной анатомии гортани и гигиена певца. Пер. с оф. М.Успенского. М., 1890. - 162с.

95. Фиберь Ф. О сбережении и восстановлении голоса для артистов и любителей искусства на основе личного опыта составил Д - рь Фридрих Фиберь.- К.: Изд. Книж. и муз. Магазина Леона Идзиковского, 1900. 64с.

96. Фролов Ю. Пение и речь в свете учения И.П. Павлова. - М.: Музыка, 1966. - 98с.

97. Фучито Саотваторе, Байер Батнер Дж. Искусство пения и вокальная методика Энрико Карузо. - 3-е изд., доп. - Спб.: Композитор, 2004. - 56с.

98. Халабузарь П., Попов В., Добровольская Н. Методика музыкального воспитания. - М.: Музыка, 1990. -22 с.

99. Чишко О. Певческий голос и его свойства. М.- Л., Музыка, 1966.- 48с.

100. Юдин С.П. Певец и голос. М. - Л., Музгиз.1947. 139с.

101. Юрко О.О. Вокальне виховання дітей та юнацтва в закладах загальної додаткової освіти: Методичний посібник для вчителів музики загальноосвітніх шкіл, керівників вокальних гуртків, студентів диригентсько-хорових факультетів музичних та педагогічних вузів. - Суми: СумДПУ ім. А.С. Макаренка, -2005. - 138с.

102. Юрко О.О. Особливості вокальних вправ для розвитку дитячих голосів// Педагогічні науки: Сум ДПУ, 2003. - С.546 - 554.

103. Юссон Рауль. Певческий голос. Исследование основних физиологических и акустических явлений певческого голоса.- М.,”Музыка”, 1974. 262с.

104. Юцевич Ю.Є. Теорія і методика розвитку співацького голосу: Навчально - методичний посібник для викладачів і студентів мистецьких навчальних закладів, учителів шкіл різного типу. - К.: ІЗМН, 1998. - 160 с.

105. Юцевич Ю.Ю. Словарь музыкальных терминов. - К.: Музична Україна, 1988. -162 с..

106. Яковенко С.Б. Павел Герасимович Лисициан: Уроки одной жизни.- М.: Музыка, 1989. - 143с.

107. Яковлев А. Физиологические закономерности певческой атаки. Тренировочные упражнения для воспитания вокалистов. - Л., Музыка, 1971. - 64 с.

Додаток А

Порівняльні спектри співацьких голосів дітей та дорослих

По горизонталі - частота спектральних складових (в Г ц)

По вертикалі - інтенсивність спектральних складових (в дБ) Цифрами 1, 2, 3 - позначені вершина ВСФ вокалістів: 1 - О. Б-ва, 7 років; 2 - Л. З - я, 12 років; 3 - І. А - ва, 20 років.

Додаток Б

Є. Несторенко, “А”, в слові «на [балкон]» з «Серенади Дон Жуана» П.

Чайковського (фермата в кінці романсу);

Є. Образцова, “О”, в слові «боляче», фермата в кінці романсу П. Чайковського «І боляче і солодко»;

В. Атлантов, “А”, ізольована голосна (фермата) з арпеджіо бо мажор

Спектри вокальних голосних (за В.П. Морозовим)

Дорослий голос

1. Р. Лоретті, “А”, у слові «Люція» з неаполітанської пісні;

2. Люда З - ря, 13 років, “О”, з пісеньки про лисичку;

3. Юра Г- ко, 11 років, “А”, у слові «ланда» з пісеньки про партизан.

Дитячий голос

4. Вова Г- ун, 7 років, “О”, у слові «ходити» з пісеньки «Ходить Ваня»;

5. Вова Г - ун, “И”, у слові «ищет» з пісеньки «Ходить Ваня»;

Наталка Н - ва, 7 років, “А”, у слові «устало» з пісеньки про сонечко.

Хрестиком позначена вершина ВПФ.

По горизонталі - частота спектральних складових (в Г ц). По вертикалі - відносний рівень складових спектра (в дБ).

Вокально-тілесна схема (за р. Юссоном)

Розташування зон: 1 - піднебінно-зубна; 2 - піднебінно-задня; 3 - задньо-глоткова; 4 - гортанна; 5 - кістково-лицьова; 6 - внутрішньо-трахейна; 7 - зона грудної клітки; 8 - черевно-діафрагмова; 9 - нижньо-черевна.

Размещено на Allbest.ru

...