Організація проектно-дослідницької діяльності з хімічних дисциплін у загальноосвітніх та вищих навчальних закладах

2. Індивідуальна відповідальність. Кожен учень повинен нести відповідальність за особистий вклад у груповий проект. Для вирішення цієї проблеми керівник час від часу пропонує заповнити анкету поточної самооцінки, де учні дають характеристику собі та решті за внески у загальний проект. Наприклад, задають питання: „Що конкретно я вніс у цей груповий проект, у його дослідницьку, описову, організаційну частини?”, „Чи справедлива була частина мого навантаження у проекті?”.

3. Взаємодія одне з одним. Перевагою цього є процес засвоєння, що відбувається коли учні спілкуються про свої підходи до вирішення завдань та досягнення цілей. Група отримує цінний зворотній зв`язок чим надає допомогу проблемним учням. Також надається можливість підтримки та схвалення одне одного, забезпечуючи при цьому відповідальність кожного учасника.

4. Навички міжособистісних взаємин у малих групах. Для формування та підтримки цих навичок можна пропонувати письмові вказівки: „Як краще представити проект”, „Як бути зацікавленим слухачем” тощо.

5. Групова робота. Робота групи повинна бути відчутною кожному учаснику. Для цього проводять поточну рефлексію співробітників, пропонуючи відповісти на запитання: „Які індивідуальні справи стали корисним внеском, а які ні?”, „Що слід змінити для покращення роботи надалі?”, „Чи кожен у повній мірі вносить свій вклад у роботу групи?”

Цікаві методичні знахідки пропонують керівникам Ч. Майерс та Т.В. Джонс [212] у ситуації, коли окремі учасники групи ухиляються від виконання своїх обов`язків: „Налаштувати учасників на позитивний лад із питань внутрішньогрупових обов`язків дозволяє розмова про ці проблеми ще до початку роботи групи. Їм задають питання, наприклад,: „Як ви вчините, якщо хтось із вашої групи не виконає завдання?”, „Що робити, якщо хтось не вносить свого вкладу у дискусію малої групи?” та ін. Далі на дошці пишеться перелік усіх відповідей. Учням потрібно допомогти виявити найрезультативніші із них, і задати питання: „Що ми зможемо зробити, щоб це допомогло?” - такий підхід більш конструктивний, ніж погрози та приниження тих, хто не бере участі у загальній роботі”.

Також учитель зі свого боку консультує проектантів з питань:

- Як плідно працювати із каталогом, книгами, журналами, іншими джерелами інформації, пропонуючи інструкцію, вказівки, наприклад:

Пам`ятка школярам для роботи із додатковою літературою

1. Проглянь текст перед тим, як прочитати його докладніше, щоб визначити, про що він.

2. Сконцентруй свою увагу на найбільш значущих місцях тексту.

3. Коротко занотовуй найголовніші факти.

4. Слідкуй за тим, що розумієш зміст тексту. Якщо щось незрозуміле, перечитай абзац ще раз або звернись до довідника.

5. Узагальни отриману інформацію і визнач її потрібність відповідно до твоєї мети.

Перевір розуміння окремих слів та термінів, якщо потрібно знайди їх визначення у словнику чи довіднику.

- Як оформити паспорт (матрицю) проекту? (додаток Е)

- Як правильно оформити реферативну частину проекту?

Оформлення пояснювальної записки

Ш Титульна сторінка (назва навчального закладу, клас, автор, назва проекту, науковий керівник, місце та рік проведення).

Ш Зміст (перелік частин проекту).

Ш Анотація (коротка характеристика змісту).

Ш Епіграф.

Ш Вступ.

Ш Основна частина (розділи, параграфи).

Ш Підсумки.

Ш Список використаних джерел інформації.

Ш Додатки.

Інші позиції, яких вимагає специфіка проекту.

Обов`язковими складовими будь-якого проекту є визначення:

? актуальності питання, проблеми, теми,

? мети,

? гіпотези,

? завдань,

? методів вирішення проблеми.

В основі кожного проекту лежить проблема. Проблема проекту визначає мотив діяльності, спрямований на її вирішення. Вибір проблеми є одним з важливих і складних етапів. Педагогу необхідно спрямувати думки школяра на самостійний пошук проблеми. Важливо навчити учнів бачити проблему, що досягається застосуванням методичних прийомів „круглий стіл”, „мозкова атака”, диспуту та обговорення, наприклад, глобальних проблем довкілля. У потоці пропозицій обов`язково знайдуться бажаючі шукати ще не використані рішення, досягати реалізації своїх власних задумів [79]. До цього спонукає діяльність, яка пов`язана із оточуючою дитину реальністю, заснована на актуальних дитячих інтересах.

Слід розуміти, що проблема завжди повинна базуватися на протиріччі. Наприклад, для проведення лабораторних дослідів необхідна дистильована вода, а шкільна хімічна лабораторія не оснащена приладом для дистиляції води. Група учнів може взятися за організацію проекту із виготовлення такого приладу власноруч.

Далі потрібно встановити предмет дослідження, що словесно відображений у темі проекту. Наприклад, у проекті „Виготовлення приладу для дистиляції води” предметом є прилад для дистиляції води; у проекті „Дослідження вмісту хлорофілу у різних видах кімнатних рослин” предметом є визначення вмісту хлорофілу у рослинах.

У ході проектної діяльності учень створює творчий продукт, що характеризується суб`єктивною новизною. При цьому можна скористатися методикою „зірочка міркувань”, у центрі якої знаходиться предмет дослідження, а на периферії - фактори, що визначають його споживчі, корисні властивості: використовувані матеріали, обладнання, технологічна, соціальна та економічна доцільність тощо [206].

Метою проектної діяльності стає пошук вирішення проблеми. Важливим етапом є усвідомлення значущості, об`єму та рівня завдань, які слід вирішити -визначається у ході збору інформації, що передбачає дослідження стану питання: аналіз предметної літератури, вивчення законодавчої та нормативно-правової бази, соціологічні опитування, аналіз матеріалів ЗМІ, проведення зустрічей, інтерв'ювання компетентних осіб [79].

Все це є підґрунтям для розробки гіпотези, визначення завдань, створення власного варіанту вирішення проблеми, конструювання моделі, формування програми і т. і.

Розробка власного варіанту вирішення проблеми відбувається на основі систематизації отриманого інформаційно-дослідницького матеріалу (результати збору інформації, проведених дослідів, опитувань, експериментів і т. і.), і передбачає обґрунтування, модель, варіант, програму вирішення цієї проблеми. Важливо, щоб автор вніс пропозиції для зацікавлених осіб, розробив рекомендації, охарактеризував власну участь.

Наприклад, для проекту „Виготовлення приладу для дистиляції води” доцільно було б охарактеризувати технічні параметри приладу, розробити інструкцію з використання, і, можливо, група школярів, що займалася розробкою, візьме на себе ініціативну роль бути учнівськими лаборантами і забезпечувати шкільну хімічну лабораторію достатньою кількістю дистильованої води.

Задачі навчання хімії підпорядковуються меті створення продукту (проекту), - постановки епізодів з історії хімії, експозиції зібраних колекцій мінералів, створення збірника цікавих задач, складання алгоритму аналізу синтетичних тканин, тощо. У цьому суть проектної технології - у її прагматичному спрямуванні. Тут відбувається мотивація навчання хімії через інтерес до кінцевого результату проекту, оскільки проектна діяльність допомагає вирішувати різнобічні життєві ситуації, або просто цікаві завдання.

Зауважимо, що серед предметів природничого циклу хімія займає особливе інтегроване місце, а також має широкі можливості реалізації прагматичної спрямованості її викладання, бо, як зазначає Г. Пічугіна [], ніякий інший шкільний предмет не має стільки „точок перетину” із повсякденним життям кожної людини та із професійною діяльністю у найрізноманітніших сферах.

Вивчаючи практику застосування проектної технології навчання хімії у середніх та вищих навчальних закладах освіти, ми виявили, що педагоги більшої уваги проділяють проектам, що пов`язані із навчальною програмою дисципліни, навіть, якщо проектна діяльність організується у позанавчальний час. За таких умов педагогу важливо розуміти, що школярів чи студентів слід підвести до бажання взяти участь у проектній роботі, актуалізувати порушену проблему у їх свідомості, застосовуючи різні методичні засоби, зокрема:

? Розкривати міжпредметні та інтеграційні зв`язки хімічної науки та інших галузей знань. Наприклад, тема „Мінеральні добрива” з курсу хімії доповнюється технологічними розрахунками, пов`язаними із внесенням добрив у ґрунт, приготуванням мінеральних поживних розчинів, з`ясуванням потреби рослин у підживленні та ін.

? Включати у програму базового курсу невеличкі доповнення, спрямовані на формування окремих уявлень, понять, що мають прикладний характер. Наприклад, у рамках теми „Електролітична дисоціація” можна сформулювати поняття „ґрунтовий розчин”, при вивченні теми „Нітроген та азотні добрива” розглянути процес перетворення сполук Нітрогену у ґрунті та у рослинах, наштовхуючи школярів до виконання проекту, пов`язаного із вивченням теоретичних основ та практичним отриманням екологічно чистої сільськогосподарської продукції.

? Розв`язувати задач прикладного характеру, пов`язані із технологічними розрахунками.

? Виконувати лабораторно-практичні роботи прикладного змісту: приготування розчинів нетоксичних пестицидів, визначення твердості води, приготування витяжки хлорофілу, досліди з ужиткової хімії та інше.

? Розробити систему проблемних завдань інтелектуально-практичного характеру.

Найбільшу цінність, на наш погляд, представляють проекти, що мають інтегрований характер і дозволяють вивчити досліджуваний предмет різнобічно.

Реалізувати цей напрям проектно-дослідницької роботи можливо у діяльності різноманітних гуртків: „Юний хімік”, „Хімія навколо нас”, „Цікава хімія” та ін., учнівських хімічних об`єднань, наукових товариств школярів, індивідуальній творчій роботі окремих учнів. Здебільшого, як показує практика, їх робота носить творчий характер. У такі угрупування приходять учні, що цікавляться хімією, прагнуть розширити, доповнити та поглибити свої знання.

З огляду на це, зауважимо, що до виконання проектів хімічного напряму варто залучати не лише школярів, що мають глибокий інтерес до хімії. Цікаві проекти можна здійснити на міжпредметній основі, серед учнів, що цікавляться іншими предметами, і тим самим, непрямим способом, привести їх у світ хімічної науки.

Учні з гуртка трудового навчання зацікавляться вивченням різних типів синтетичних волокон, способами їх розпізнавання та хімічного аналізу, можливо, самостійно добудуть із целюлози віскозу, розроблять лабораторний спосіб переробки макулатури на папір.

Відвідувачі гуртка квітникарів можуть провести дослідження із вивчення вмісту хлорофілу у різних кімнатних рослинах і, на основі отриманих результатів, розробити рекомендації щодо видів рослин, умов їх утримування у класній кімнаті для більш ефективного поглинання вуглекислого газу.

Аналіз досвіду організації проектів [Базелю, 105, Лобов, Михалева, мартиненко, Можаева] показує, що на сучасному етапі впровадження проектної технології у позаурочну роботу з хімії актуальними є такі напрями проектно-дослідницьких робіт учнів:

1. Моніторинг та вивчення природного середовища: „Вивчення стану ґрунтів”, „Дослідження якостей природної та питної води”, „Кислоти у природі”, „Визначення вмісту крохмалю у рослинах” та ін.

2. Вивчення екологічних та соціальних проблем свого регіону: „Як боротися із засміченням прилеглої території”, „Способи утилізації сміття”, „Кислотні дощі”, „Як отримати екологічно чистий урожай”, „Хімія у житті суспільства” тощо.

3. Виготовлення саморобних приладів та хімічного обладнання: „Побутові матеріали для хіміка”, „Виготовлення приладу для аналізу води” та ін.

4. Розробка цікавих задач, виконання, пояснення захоплюючих дослідів, регенерація хімічної сировини, досліди з ужиткової хімії: „Регенерація аргентум нітрату” [76], „Регенерація калій перманганату”, „Використання медикаментів для досліду „Фараонові змії”” тощо.

5. Розробка комп'ютерних програм для контролю знань учнів, демонстраційних медіа-матеріалів, виготовлення наочних посібників.

6. Інші напрями пізнавальної діяльності: „Біологічно активні речовини”, „Вирощування кристалів”, „Чотири стани речовини”, „Жири”, „Різнокольорові солі”, „Ароматичні сполуки” і т. і.

Для сучасної школи та вузу все більш актуальним є організація телекомунікаційних проектів. Навчальним телекомунікаційним проектом у сучасній освіті вважається спільна навчально-пізнавальна, дослідницька, творча чи ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основі комп`ютерної телекомунікації, що має спільну проблему, мету, злагоджені методи, способи діяльності, спрямована на досягнення спільного результату діяльності [Полат, бухаркіна].

Телекомунікаційні навчальні проекти, на відміну від проектів, що проводяться з певного предмета, завжди міжпредметні, міжрегіональні, індивідуальні або групові, виконуються у позаурочний час або час дозвілля.

Такі проекти виправдані за умови, що їх виконання:

1. Передбачає системні, одно- / багаторазові спостереження за тим чи іншим природним, фізичним, соціальним та іншим явищем, що вимагає збору даних у різних регіонах.

2. Передбачає порівняльне вивчення, дослідження того чи іншого явища, факту, події, що відбувається у різних місцевостях для визначення тенденції чи прийняття рішення, розробки пропозицій, тощо.

3. Передбачає порівняльне вивчення ефективності використання одного і того ж чи різних способів вирішення певної проблеми, одного завдання для виявлення найбільш ефективного, придатного для будь-яких ситуацій рішення.

4. Пропонується спільне творче створення, розробка певної теми практичної чи творчої (створення журналу, газети, книги, пропозицій удосконалення навчального курсу і т.д.).

5. Передбачається здійснити захоплюючу віртуальну пригоду, змагання чи гру [Ястребцева].

Телекомунікаційна мережа використовується тоді, коли певна проблема вимагає для свого вирішення збору багатьох даних, які неможливо знайти у літературі, у потрібному об`ємі зібрати в одному місці (екологічна проблема, біологічна, проблеми соціального, національного характеру). Раніше при організації досліджень учні обмежувалися літературою з найближчих бібліотек, матеріалами із ЗМІ. Комп`ютерні телекомунікації дозволяють організувати проект не лише з однокласниками, але й учнями з інших шкіл регіону, країни, іншої держави.

Такі телекомунікаційні навчальні проекти мають унікальну цінність: вони об`єднають дітей різних країн світу, розширюють стіни класу та роблять лабораторією усю земну кулю [ястребцева]. Учитель інформатики особисто зацікавлений у будь-яких проектах, бо обробка та оформлення даних, підготовка до презентації, сама презентація будь-якого проекту передбачає роботу за комп'ютером, використання його програмних можливостей, і тоді учень непрямим способом отримуватиме нові знання з інформатики [Включение елементов 10].

Аналіз методичної літератури з організації телекомунікаційної проектної діяльності дозволив нам узагальнити вимоги до участі школярів у телекомунікаційних проектах:

· володіння основними загальнонауковими та конкретними методами досліджень, вміннями працювати з інформацією;

· наявність доступу до комп`ютера у школі чи вдома, комп`ютерну грамотність, навички роботи у різних програмах;

· володіння комунікативними вміннями: доброзичливість, уміння сформулювати думку у письмовому вигляді, якщо потрібно - знання іноземної мови та ін;

· певний рівень особистісних якостей: акуратність у роботі, добросовісність, пунктуальність, обов'язковість у виконанні завдань, самостійність, солідарність та інше.

Великий інтерес школярів викликає участь у всеукраїнських, всеросійських та міжнародних проектах мережі. Серед телекомунікаційних проектів популярні навчальні проекти міжнародної освітньої програми „World Classroom” („Всесвітній клас”), програми „Нова цивілізація”. Міжнародний конкурс „Think Quest” залучає вчителів, школярів та їх батьків до створення Web-квестів, своєрідних електронних міні-енциклопедій. Для виконання такого проекту формується творчий колектив, обирається тема проекту, вивчається ступінь розкриття цієї проблеми на Web- сторінках мережі Інтернет, і розробляється власний підхід до розкриття обраної теми [листрова].

Протягом навчального року у російськомовному Інтернеті проводиться багато проектів різного рівня, предметного напряму, складу учасників.

У рамках виконання проектів розроблена інформаційно-освітня програма „Відкрита наукова спілка школярів”, створена на замовлення Міністерства освіти РФ. Сайт спілки (http://edu.vpti.vladimir.ru) - інформаційний простір, де спілкуються учні та дорослі, вирішуючи різноманітні науково-технічні проблеми за методом проектів.

Сайт московського „Лицея на Донской” № 1553 (www.1553.ru) публікує матеріали Міського експериментального майданчику „Розробки моделі організації освітнього процесу на основі навчально-дослідницької діяльності учнів”.

Сайт (www.vernadsky.dnttm.ru) підтримує організацію та проведення Всеросійського конкурсу юнацьких дослідницьких робіт.

Центр дистанційної освіти „Ейдос” (www.eidos.ru/project.) регулярно проводить дистанційні освітні проекти. Наприклад, щорічний проект „Феномен”, проходить під девізом „Дивне поруч” (додаток Є). Проект розроблений для учнів, що бажають вивчити навколишнє середовище. У ньому беруть участь і зарубіжні організації. Роботи учасників розміщуються на сайті, що має розділи: феномен природи, феномени людини, соціальні феномени, феномен-символи, феномени науки, феномени техніки, феномени-загадки.

Ідея цього проекту відображає погляд на світ під незвичайним ракурсом, вивчення його дивних та аномальних явищ.

Мета проекту: 1. Виявити та дослідити феномен, що стосується певної сфери життя. 2. Представити та захистити свою роботу перед іншими учасниками у вигляді дистанційної конференції. За допомогою E-mail-конференції, при управлінні керівника проекту д.п.н. А. Хуторського, діти обговорюють свої здобутки, проблеми, задають питання.

Зміст діяльності. Пошук та дослідження феноменів виконуються кожним учасником проекту самостійно, допускається залучення локального координатора. Учасники проекту протягом 1-2 тижнів виконували та оформляли роботу, згідно паспорта проекту.

На допомогу учасникам пропонуються різноманітні стимулюючі питання, алгоритми дослідження феномену.

Навідні та стимулюючі питання для проекту „Феномен”

- Як можна виявити феномен?

- Як їх вивчати?

- Яку роль у нашому житті відіграють феномени?

- Що з нами відбувається при зустрічі з феноменом?

- Феномени та звичайні явища - де межа між ними?

- Феномени у різних освітніх галузях ()природа, математика, культура, мистецтво, ремесло та ін.), у чому їх подібність?

- Яку роль в освіті може відігравати вивчення феноменів?

Алгоритм дослідження феномену

1. Визначте виявлений феномен, зобразіть його у вигляді графічного рисунка чи символу.

2. Опишіть свої відчуття та думки, що виникла при виявленні феномену.

3. Виразіть незвичайність феномену, його відмінність від інших явищ.

4. Сформулюйте питання чи проблему, що виникла.

5. Складіть план свого дослідження феномену.

6. Запропонуйте свою версію, гіпотезу, що пояснює феномен.

7. Зробіть висновки.

В Україні все більшого розповсюдження набувають проекти за програмами Національної Географічної Спілки (США) („Кислотні дощі”, „Погода у дії”, „Наша вода”, „Що ми їмо?”, „Забагато сміття”, „Сонячна енергія”), міжнародної освітньої програми - GLOBE (за напрямками: гідрологія - температура води, рН, розчинений кисень, лужність, питома електропровідність; грунт - структура, консистенція, колір, вологість, рН та ін.) міжнародний космічний проект „Brassica pаpe”.

Таким чином, Інтернет-технології дозволяють значно розширити освітні та комунікаційні можливості учнів, а проектна форма роботи дозволяє орієнтувати їх на продуктивність навчальної діяльності. Пізнання сучасних школярів виходить не лише за рамки уроку, позашкільної діяльності, а поринає у міжнародний, всесвітній, глобальний культурно-освітній простір.

Розглядаючи можливості позашкільних установ до впровадження проектної технології, ми визначили, що ці заклади освіти характеризуються профільною спрямованістю, а тому задовольняють вимоги до організації проектних досліджень школярів. Часто заклади позашкільної освіти співпрацюють із викладачами вузів, співробітниками дослідних інститутів, станцій, що підвищує рівень профільної освіти, яку вони забезпечують.

Як показує досвід, учні, що успішно виступають на олімпіадах, захищають свої дослідницькі роботи на конкурсах, випускники еколого-натуралістичного центру учнівської молоді, центру туризму та краєзнавства, центру науково-технічної творчості учнівської молоді, секцій МАН, відвідувачі курсів при вузах мають пільги при вступі до відповідних закладів вищої освіти. Такі умови вимагають у школярів постійного вдосконалення своїх навчально-пізнавальних компетенцій, що може бути обумовлене залученням їх до проектної діяльності.

Більш того, практика свідчить, що навчання у МАН, ЕНЦ та інших закладах передбачає науково-дослідницьку роботу, написання творчих робіт, їх захист. Нажаль, тут можливості проектної технології використані недостатнім чином. Та нам уявляється, що позитивні зміни, які відбуваються в українській освіті у напрямі відходу від „знаннєвої” освіти та наближенні до „діяльнісної”, привнесуть свої плоди й у процес більшої популяризації проектної технології навчання школярів.

У сучасному освітньому середовищі актуальні питання із розробки та введення пізнавального аспекту у позанавчальний період діяльності дітей: час дозвілля, канікули. Досвід показує, що проектна творчість учнів з хімії вдало реалізується у таких напрямах діяльності:

? виконання літніх творчих завдань;

? навчально-пізнавальна діяльність у літніх профільних таборах.

Практика літніх творчих завдань з хімії ще не набула широкого розповсюдження. Із позиції можливості реалізації проектної діяльності школярів у цей період, ми визначаємо:

1. Роботу учнів над довготривалим проектним дослідженням, що триває 1-2 роки.

2. Літню роботу учнів, які уже працюють на певним проектом (збір різних об`єктів для колекцій та демонстрацій, забір зразків для аналізів, збір матеріалів, інформації для вивчення).

3. Пізнавальна діяльність учнів, що виїжджають за межі своєї місцевості і мають можливість доповнити уже виконаний або виконуваний проект новими матеріалами (дослідженнями, спостереженнями), що дозволить подивитися на досліджувану проблему з іншого ракурсу.

4. Самостійна проектна діяльність, самоініційована учнями для задоволення власних інтересів і потреб (проект, який можна здійснити тільки влітку; у навчальний період не вистачає часу для успішного здійснення запланованого; поява цікавої ідеї та інші мотиви).

За умови, що літня проектна діяльність охопить значну частину школярів навчального закладу, початок навчального року можна розпочати із захисту літніх проектів.

Україна має певний досвід організації літнього профільного навчання школярів. Одним із наших експериментальних майданчиків, де втілювалася проектна технологія навчання, була очно-заочна біологічна школа (ОЗБШ), що має секції хімії та біології, і уже декілька років діє при Полтавському обласному еколого-натуралістичному центрі учнівської молоді. Тут навчаються старшокласники, що приїздять з усієї області, і бажають розширити та удосконалити свої знання у природничій галузі. Навчальний рік ОЗБШ завершується тритижневою польовою практикою з обраних учнями предметів у літньому профільному таборі.

Навчально-пізнавальна діяльність старшокласників у таборі визначалася розробленими програмами (додаток Ж). Навчальну програму з хімії ми розробили за проектною технологією організації діяльності школярів, з урахуванням того, що заняття мали проводитися у польових умовах.

Навчальна складова діяльності школярів, що входили до секції хімії складалася з двох частин. До першої частини (колективна діяльність) входили настановча та вступна бесіди, консультації, здійснення пробного спільного проекту. Другу частину (індивідуальна та групова діяльність) складала безпосередньо самостійна робота школярів над обраним проектом.

Тематика проектних робіт із хімії покликана забезпечити поглиблення і розширення теоретичного та практичного досвіду школярів. У процесі вивчення хімії у літньому профільному таборі залучалися місцеві відомості, як найбільш знайомі та найбільш цікаві для дослідження, що дозволяє реалізувати регіональний, екологічний аспекти. При виконанні проектів школярі орієнтуються на умови природного середовища, екологічну ситуацію, наявні промислові господарства, історико-культурні традиції регіону.

Передбачалося, що учні спільно із учителем вибирають проект, тема якого визначається їх інтересами та коригується матеріально-технічною забезпеченістю хімічної лабораторії табору.

Для проектних досліджень школярам були запропоновані такі орієнтовні тематичні напрями: „Моніторинг природних джерел води”, „Кислотні дощі”, „Вивчення екологічного стану ґрунту”, „Дослідження атмосферного повітря”, „Дослідження харчових продуктів”, „Хімія побуту. Накип та його видалення”, „Хімія у житті сільського жителя”, „Кислоти у природі”, „Як боротися із засміченням прилеглої території табору”, „Виведення плям різного походження у польових умовах” тощо.

Працюючи над такими проектами, школярі набувають практичних умінь та навичок, які дозволяють їм не лише жити у оточуючому їх світі, не руйнуючи його, але і брати участь у заходах захисту природи.

Слід відмітити, що серед перспективних ідей, що висловлювали школярі, визначається бажання здійснити проект більш ґрунтовного значення, який би не обмежувався інформаційною та матеріально-технічною базою табору. Також на перспективу ми відносимо організацію тривалих проектних досліджень (протягом року), певні б етапи яких вимагали збору даних, спостережень, експериментальних досліджень саме у польових умовах літнього табору.

Проведений нами аналіз проектної діяльності старшокласників у літньому профільному таборі показав, що у процесі виконання проектних завдань учні набувають різноманітних умінь. Серед таких умінь ми визначаємо, як найбільш суттєві, усвідомлене виконання наступних розумових та практичних дій: виявляти потреби в удосконаленні власної інформаційної та процесуальної компетентності; планувати свою роботу, заздалегідь розраховувати можливі результати; використовувати різноманітні джерела інформації, а також самостійно відбирати та накопичувати матеріал; аналізувати відібраний матеріал, зіставляти факти; аргументувати свою точку зору, відстоювати її; розподіляти обов`язки всередині групи; презентувати створений проект перед аудиторією; оцінювати себе й інших.

Таким чином, організація проектної діяльності з хімії у літньому профільному таборі показала, що учні, працюючи над конкретним проектом, торкаються справжніх природних процесів, знаходять вихід із реальних життєвих ситуації, проникають углиб явищ, залучаються до створення нових об'єктів. Таке вирішення практичних пізнавальних завдань дозволило створити умови для самостійної пізнавальної діяльності школярів на основі особистого вибору, що є підґрунтям формування активної, вільної, творчої особистості.

Отже, проектна технологія - це сукупність методів та прийомів навчання, які можна застосувати при вивченні будь-якого предмету, на уроках і у позаурочний час. Проект орієнтований на досягнення власних цілей школярів, - і у цьому його унікальність, бо через особисті цілі вирішуються загальні освітні цілі. Проект формує неймовірно велику кількість компетенцій, - і у цьому він ефективний, бо допомагає будувати школяреві власну освітню, професійну траєкторію. Проект дає необхідний дітям досвід діяльності, - і тому він незамінний.

Навчання за проектною технологією заохочує і підсилює істинне навчання з боку учнів, бо, як зазначає В.В. Гузеєв [], воно:

? особистісно зорієнтоване;

? використовує безліч дидактичних і методичних підходів - навчання у діяльності, вільні заняття, спільне навчання, мозковий штурм, рольова гра, евристичне і проблемне навчання, дискусія, командна діяльність, тощо;

? самомотивоване, що означає зростання інтересу та залучення до роботи у міру її виконання;

? підтримує педагогічні цілі у когнітивній, афективній та психомоторній сферах на всіх рівнях - знання, розуміння, застосування, аналіз, синтез;

? дозволяє вчитися на власному досвіді та досвіді інших не теоретично, а на ділі, у конкретній справі.

? приносить задоволення учням, що бачать продукт „своєї власної справи”.

3.3 Досвід організації науково-дослідних проектів студентів з хімічних дисциплін в умовах кредитно-модульної системи навчання

Проведення оцінки проектної діяльності учня дає можливість проаналізувати рівень сформованості ряду компетенцій його особистості, адже реалізація проектної технології передбачає вирішення учнями власних проблем засобами проекту, що вимагає розробки процедури оцінки проектів, яка враховуватиме не лише кінцевий результат, але і те, як учасники працювали протягом усього строку.

Для розробки системи оцінки проектних робіт спочатку слід відповісти на запитання [79]:

1). Чи будуть враховуватися самооцінки учасників проектних груп до загальної оцінки проекту?

2). Як буде здійснено поточний контроль проектної діяльності школярів, враховуючи розподіл їх обов`язків, та чи вплине це на підсумкову оцінку за проект?

3). Чи передбачається розподіл місць (І, ІІ, ІІІ) чи номінацій (за краще дослідження, за кращу презентацію, за акуратність оформлення матеріалів, тощо)?

4). Як буде відбуватися оцінка проектів - за окремими секціями (за предметами, за типами проектів і т. д.) чи „єдиним списком”?

Проблемними місцями в оцінці проектів є такі аспекти:

? ситуація, коли всі доклали зусиль, але не всі отримали місця та номінації. У такому випадку краще оголосити рейтингові оцінки всіх заявлених проектів, щоб свій підсумковий бал бачили усі проектанти;

? не забувати про те, що найбільшою цінністю у проектній діяльності є сам процес цієї діяльності, той досвід, який отримують школярі.

Якщо педагог вирішив приділити значну увагу не кінцевому результату, а самому процесу пошуку вирішення поставлених перед учнем задач, то слід вести поточну оцінку проектної діяльності. Д. Жак пропонує поставити перед учасником ряд питань [217]:

? Які докази відповідального ставлення до роботи над проектом ви можете представити (проміжні рішення, думки, дії)?

? Що ви пропонуєте зробити?

? Скільки часу вам реально було потрібно для виконаної роботи?

? Як ви плануєте розбити поставлену задачу на більш дрібніші завдання?

? Хто ще може бути вам корисним?

? Якими джерелами ви користуєтеся?

? Чого ви намагаєтеся уникати?

? Які зауваження ви хотіли б зробити?

? Що завадило вам досягти бажаних результатів?

? Що заважає вам працювати?

? Що було втрачено?

? Чого ви не зробили?

? Чи є така частина роботи, за яку ви боїтеся братися?

? Що ще повинно бути зроблено?

? Якого результату ви намагаєтеся досягти виконуючи це?

? Коли, на вашу думку, ви б могли завершити проект?

Об`єктами оцінки виконаного проекту є: папка (портфоліо) чи щоденник проектної діяльності школяра, або звіт; спостереження керівника чи координатора проекту за ходом роботи у групі (проводиться з початку до кінця виконання проекту); презентація проекту, зокрема продукту.

3.4 Система оцінки, контролю та аналізу проектної діяльності

Суб`єктами оцінки виступають: куратори проекту, інші педагоги, учні, батьки, спеціалісти різних галузей.

Кількість критеріїв оцінки повинна варіювати від 7 до 10, а їх зміст повинен буди доведений до учасників проектних груп завчасно. Зауважимо, що оцінюватися повинна не скільки презентація, скільки якість проекту в цілому.

Наведемо декілька прикладів критеріїв, які використовувалися у московських школах при проведенні тижня проектів.

Приклад 1 (1-4 критерії - оцінка проекту, 5-8 - оцінка презентації):

1 - самостійність роботи над проектом;

2 - актуальність та значущість теми;

3 - повнота розкриття теми;

4 - оригінальність вирішення проблеми;

5 - артистизм та виразність виступу;

6 - розкриття змісту проекту на презентації;

7 - використання технічних засобів та наочності;

8 - відповіді на запитання.

Приклад 2:

? важливість теми проекту;

? глибина дослідження проблеми;

? оригінальність запропонованих рішень;

? якість виготовлення продукту;

? переконливість презентації.

Стосовно оцінки проекту та його захисту І. Бухтіярова [] пропонує 10 критеріїв:

А - оцінка змісту проекту:

1 - аргументованість вибору теми, обґрунтування потреби, практична спрямованість проекту і значущість виконаної роботи;

2 - обсяг і повнота розробок, виконання прийнятних етапів проектування, самостійність, закінченість, підготовленість проекту до сприйняття іншими людьми, матеріальна реалізація проекту;

3 - аргументованість рішень, підходів, висновків;

4 - рівень творчості, оригінальність теми, рішень, підходів;

5 - якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, якість ескізів, схем, рисунків.

Б - оцінка захисту проекту:

6 - якість доповіді: композиція, повнота уявлення роботи, аргументованість, переконливість;

7 - обсяг та повнота знань з теми, ерудиція;

8 - культура мови, використання наочних засобів, почуття часу, тримання уваги аудиторії;

9 - відповіді на запитання: повнота, аргументованість, переконливість;

10 - ділові та вольові якості доповідача: відповідальне ставлення, прагнення досягти високих результатів, готовність до дискусії, контактність.

Підсумкову оцінку автор пропонує визначити таким чином:

Р = ?Ое + Ос + Ов , де

Р - рейтингова оцінка проекту;

?Ое - Середня оцінка експертів;

Ос - самооцінка школяра;

Ов - оцінка вчителя.

Також можна скористатися критеріями [24]:

? актуальність (пізнавальне, практичне, соціальне значення проекту);

? інформаційне та технічне забезпечення;

? оригінальність, новизна основної ідеї та методів проектної діяльності;

? реалістичність (здатність щось розвивати, покращувати, змінювати, дізнатися);

? доступність, можливість учасників проекту успішно його реалізувати та отримати результат;

? спрямованість проекту на розвиток особистості учасників, збагачення їх досвіду пошукової діяльності.

При оцінці проекту ми пропонуємо вести так звані оціночні бланки. Вони дозволяють фіксувати рівень учнів за кожним критерієм, відображають усі сторони оцінки (самооцінку, оцінку координатора та оцінку журі) При цьому передбачається, що за окремими складовими тієї чи іншої компетентності учень може виявляти вищий або нижчий показник, відмінний від загального рівня. Таким чином, оціночні бланки дозволяють відмічати особистісний рух школяра, основні прогалини та успіхи у засвоєнні певного способу діяльності.

Таблиця 8. Бланк оцінки проекту

Прізвище, ім`я проектанта
Тема проекту
Оцінка	Критерії оцінки	Самооцінка	Оцінка керівника	Оцінка журі
роботи над проектом	- ... - ... - ...
презентації проекту	- ... - ... - ...
Усього балів
Загальна оцінка

Рекомендуємо роз`яснювати учням критерії оцінки їх проектної діяльності, давати якісну оцінку їх розвитку. За необхідності виставити відмітку, слід орієнтуватися на загальний бал і приймати за основу відліку середній бал рівня, який оцінюється.

Досвід показує, що перехід учня на новий рівень засвоєння компетентності чи його прогрес на певному рівні часто пов`язані зі збільшенням його самостійності в рамках проектної діяльності, тому важливо фіксувати (на зворотній стороні бланку) ту допомогу, яку надає вчитель при роботі над проектом.

Зауважимо, що отриманий продукт не є вирішальним об`єктом оцінки, оскільки його якість може не в повній мірі виражати рівень сформованості певних компетенцій школяра, а показує лише розвиток зовнішніх (практичних, моторних, прикладних) характеристик особистості.

Разом із тим факт отримання продукту є обов`язковим для легалізації оцінки проекту. Проводити оцінку на основі спостережень за роботою у групі та консультаціями необхідно з моменту початку проекту, але інші об`єкти можуть бути оцінені лише вкінці роботи над проектом, тобто після отримання продукту. Іншими словами, отримання продукту в рамках проектної технології є єдиною ознакою того, що проект відбувся (завершено), а значить діяльність учнів може бути оцінена.

Отже, в оцінці результатів проектної діяльності існує один досить важливий аспект: важливо оцінити не сам продукт, його презентацію (що відображає кінцевий контроль проекту), а сам процес проектної діяльності (поточний контроль).

З цієї позиції у нагоді стануть таблиці, що відображають рівні проектної діяльності школярів на різних етапах роботи над проектом (додатки З, І, К).

Як показує практика, кращі результати проектна технологія навчання дає при систематичному застосуванні. Тоді не потрібно, щоразу залучаючи до навчального проектування, витрачати час на пояснення школярам організаційних особливостей проектної діяльності, структури проекту та інше, а зосереджуватися безпосередньо на його виконанні.

При системному застосуванні проектної технології відбувається якісна зміна компетентності школяра: збільшення частки самостійності учнів, ускладнення різних способів діяльності, швидкість пошуку інформації тощо. Досягнення вищих рівнів розвитку відповідних компетенцій відбувається поступово, протягом декількох років систематичної роботи за проектною технологією.

Для більш детального аналізу проектної діяльності та проектних здібностей школярів рекомендуємо використати фрагменти системи балів, запропонованої М.Б. Павловою, Дж. Піттом та ін. []. Об'єкт оцінки - щоденник проектної діяльності школярів, консультації, спостереження керівника проекту.

Постановка проблеми:

1 бал - ознакою того, що учень розуміє проблему, є висловлювання з цього питання у розгорнутій формі;

2 бали - учень, пояснюючи причини, через які обрав роботу над цією проблемою, не лише формулює її власними словами, а й указує на своє бачення причин та наслідків її існування;

3 бали - в описі проблеми вказані ті позиції, за якими учня не влаштовує дана ситуація;

4 бали - описана не лише бажана ситуація (яка, як передбачається, буде наслідком реалізації проекту), але і вказані причини, через які, на думку учня, стан речей виявиться кращим від існуючого;

5 балів - протиріччя чітко сформульоване учнем, що є першим кроком до самостійного формулювання проблеми (бо в основі кожної проблеми лежить протиріччя між існуючою та ідеальною ситуацією);

6 балів - причини існування будь-якої проблеми включають у себе проблеми більш низького рівня, виявляючи їх, учень демонструє вміння аналізувати ситуацію та отримує досвід постановки проблем;

7 балів - аналіз причин існування проблеми базується на побудові причинно-наслідкових зв`язків, крім того учень визначає проблему як вирішувану чи невирішувану для себе.

Постановка мети та визначення стратегії діяльності:

1 бал - ознакою того, що учень розуміє мету є розгорнуте висловлювання;

2 бали - учень підтверджує розуміння мети на більш глибокому рівні, передбачаючи її розподіл на задачі, остаточне формулювання яких підказує вчитель;

3 бали - учень пропонує задачі, без вирішення яких мета не може бути досягнута, учитель допомагає сформулювати задачі грамотно з позиції мовних вимог;

4 бали - мета чітко відповідає проблемі;

5 балів - учень вказує на те, що повинно змінитися в реальній ситуації на краще після досягнення ним мети та пропонує спосіб більш-менш об`єктивної фіксації цих змін;

6 балів - учень пояснює, як, реалізуючи проект, він усуне всі причини існування проблеми, або вказує, хто може це зробити;

7 балів - учень демонструє бачення різних способів вирішення проблеми;

8 балів - способи вирішення проблеми можуть бути альтернативними, навіть проекти, спрямовані на вирішення однієї і тієї ж проблеми, можуть мати різні цілі; учень, обираючи певний спосіб вирішення проблеми, аналізує його з точки зору різних підходів: менш ресурсовитратний, більш цікавий, дозволяє привернути увагу багатьох людей тощо.

Планування:

2 бали - дії з реалізації проекту учень описує уже після завершення роботи, але при цьому його висловлювання показують розуміння послідовності дій;

3 бали - список дій з`являється у результаті спільного обговорення (консультації), але їх розташування у потрібній послідовності учень виконує самостійно;

5 балів - учень логічно розподіляє задачі на кроки, стимульований вчителем, він починає планувати не лише ресурс часу, але й висловлювати потребу у матеріально-технічних, інформаційних та ін. ресурсах;

6 балів - учень без прохання керівника проекту самостійно повідомляє про досягнення та якість попередніх результатів, порушеннях строків;

8 балів - учень самостійно пропонує періоди контролю попередніх результатів у відповідності із специфікою свого проекту.

Прогнозування результатів діяльності:

2 бали - у загальних рисах учень описує продукт до того, як він отриманий;

3 бали - учень робить опис передбачуваного продукту, деталізує декілька характеристик, які будуть важливими для використання продукту за призначенням;

5 балів - учень бере участь в узгодженні критеріїв оцінки продукту, при цьому він зупиняється на характеристиках продукту, які можуть вплинути на оцінку його якості;

6 балів - учень зіставляє власні потреби з потребами інших людей у продукті, який він планує отримати, обґрунтовує свої рішення;

8 балів - учень передбачає комерційну, соціальну, наукову та ін. цінність свого продукту і планує у загальному вигляді свої дії із впровадження продукту у відповідній сфері (інформування, реклама, розповсюдження зразків, акція і т.д.), або обґрунтовує його ексклюзивність та обмеженість у його потребі.

Оцінка результату:

1-2 бали - учень коротко висловлюється: подобається - не подобається, гарно - погано, намагається пояснити своє ставлення до продукту;

3 бали - оцінює продукт без попереднього виділення критеріїв;

4 бали - учень зіставляє ті характеристики продукту, які він планував з тими, що отримав;

5 балів - критерії для оцінки продукту пропонує вчитель;

7-8 балів - учень пропонує групу критеріїв оцінки, що вичерпують основні властивості продукту.

Оцінка особистісного руху у проекті:

7 балів - учень проявляє здатність до рефлексії, виділяючи не лише окрему інформацію, отриману в рамках проекту чи конкретний позитивний чи негативний досвід, але й узагальнює спосіб вирішення різноманітних проблем, яким скористався в ході роботи над проектом та переносить цей спосіб на інші галузі своєї діяльності;

8 балів - учень демонструє здатність зіставляти свій досвід та свої життєві плани.

Визначення недостатності інформації:

1-2 бали - ознакою розуміння учнем недостатності інформації є його запитання;

3-4 бали - учень спочатку визначає, чи має він інформацію з конкретного питання, а потім самостійно окреслює те коло запитань, з яких він не має інформації;

5 балів - учень самостійно пропонує ті джерела, де він буде шукати інформацію;

6 балів - учень спланував інформаційний пошук (у тому числі, розподіл відповідальності при груповому проекті, окреслення тих питань, із яких може працювати хтось один, і тих, які слід вивчити разом) та реалізував свій план;

7 балів - учень не лише формулює свою потребу в інформації, але виділяє важливу та другорядну, перевіряє інформацію за іншими джерелами;

8 балів - самостійне завершення учнем пошуку інформації супроводжується визначенням її достатності для того чи іншого рішення.

При оцінці групових проектів слід розмежовувати особистий вклад та командні зусилля для досягнення результату. При цьому слабкість індивідуальної роботи може бути прихована роботою інших і тоді загальна оцінка необ'єктивно відображатиме внесок кожного члена групи. Для вирішення цієї проблеми Д. Жак пропонує [217]:

1. Забезпечити кожного учасника конкретним завданням, яке буде оцінюватися окремо.

2. Оцінити групу загальним балом, який вони самі розподіляють між собою, здійснюючи це із урахуванням зусиль кожного.

3. Зіставити оцінку, отриману від групи, із тією, що поставив керівник.

4. Оцінювати кожного учасника за допомогою „екзамену з виконаного проекту”.

Аналіз проектної діяльності слід проводити постійно, разом з учнями, відслідковуючи прогрес школярів за кожною характеристикою особистості.

Важливе значення у оцінці проектної діяльності є самооцінка. Д. Жак зазначає, що самооцінка полягає у тому, що учасник проекту бере на себе відповідальність за складання вимог та критеріїв, що пред`являються до навчально-пізнавальної діяльності, а потім вирішує на скільки його робота їм відповідає [217].

Переконливою перевагою самоконтролю, продовжує Д. Жак, є те, що учасник звільняється від авторитаризму викладача і може висловити власні критичні зауваження. Це також означає, що учасники вчаться працювати самостійно та застосовувати ці вимоги до своєї діяльності більш охоче, ніж це доводиться робити, підкорюючись викладачеві.

Проте не усі учасники роботи над проектом відчувають себе впевнено, коли потрібно дати самооцінку. У такому разі керівникові потрібно допомогти їм побачити те, чому вони навчалися. На кожній зустрічі чи консультації слід відводити час на те, об учасники засвоїли власну діяльність. Для цього група отримує „початки висловлювань”, серед яких кожен обирає для себе те, яке більше сподобалось: „За останні два тижні мною вивчене ...”, „Мене розчарувало те, що ...”, „Я зрозумів, що ...”, „Мене здивувало ...” тощо [212].

При організації оцінки та аналізу проектної діяльності можуть бути корисними рекомендації керівникам:

? представте логічне обґрунтування та проведіть відкриту дискусію, що торкається проблем, які природнім шляхом виникають у процесі роботи над проектом;

? чітко сформулюйте, яким буде вклад викладача та учнів;

? проводьте підготовчі заходи перед процедурою оцінки, щоб була можливість виправити неточності.

ДОДАТОК

Експериментальні навчально-виховні заклади кін. ХІХ - поч. ХХ ст.

Рік	Навчальний заклад, його організатори	Основна концепція
1889	Школа С. Редді в Абботсхолмі (Англія)	Переважала природничо-наукова підготовка, обов`язкова робота у майстернях. Самоврядування.
1893	Бідельська нова школа Дж. Бедлі (Англія)	Практикувалося навчання учнів, з урахуванням їх здібностей
1896	Лабораторна школа Дж. Дьюї (Чикаго, США)
Поч. ХХ ст.	Сільські виховні будинки Г. Літц (Німеччина, Австралія, Швейцарія)	Робота будувалася на засадах вільного розвитку дитини. Реалізовувалася ідея вільної шкільної спільноти, співпраця учнів з учителем
1900-ті рр.	Мюнхенські трудові школи Г. Кершенштейнера (Німеччина)	Забезпечувалася професійна підготовка. Трудове навчання було націлене на розумовий розвиток дитини. Працею вважалася будь-яка активність дитини
1900-ті рр.	Ієна-план П. Петерсен, Г. Швенцер, Г. Шарельман (Ієна, Дрезден, Бремен)	Замість класів, організовували роботу невеликими групами, члени яких визначали шкільний розпорядок, практикували відповіді групою, самооцінку учнів. Навчальний матеріал обирали діти
1907	Школа для життя (Ермітаж) О. Декролі (Бельгія)	Основа навчання - центри інтересів, за якими групували навчальний матеріал згідно дитячих потреб (потреби у харчуванні, у відпочинку, захисті від непогоди, від небезпеки, солідарність, самовдосконалення). Об`єкти навчання обиралися з оточуючого середовища
1907	Органічна школа М. Джонсон (США)	Практикувалося вільне пересування дитини по кімнаті під час заняття (для задоволення пізнавальних потреб). Необхідні знання учні отримували з ігор та повсякденної діяльності
1913	Ігрова школа К. Прат (США)	Навчання було засноване на грі. Організовувалися екскурсії у магазини, майстерні, будівництва, з метою набуття життєвого досвіду. Потім діти на занятті відтворювали побачене.
1920 - 1930	Нова школа у Семерхілі А. Нейл (Англія)	Головне гасло - „Абсолютна свобода”
1920 - 1930	Школа вільної розумової праці Г. Гаудіга (Лейпциг)	Реалізовувалася можливість обирати тему уроку, вид заняття
1920	Школа імені Ліхтварка (Гамбург)	Заохочувалася дитяча самодіяльність. Робота будувалася на зразок елективних курсів
1919	Вальдорфська школа Р. Штайнера (Штутгард)	Упроваджувався персональний підхід та індивідуальні вимоги до учнів. Засвоєння навчального матеріалу організовувалося по спіралі - від найближчого оточення до космосу. Викладання здійснювалося згідно „ритмів” і „ циклів” дитячого життя
1920	Дальтон-план Е. Паркхерст (США)	Навчальна програма розбивалася на підряди, темп, порядок виконання яких визначався особисто учнями
1920 - 1930	Пінетка-план К. Уошборн (США)	Програма навчання розбивалася на дві частини: творчий розвиток (література, мистецтво, спорт, праця) і основну (читання, арифметика, письмо, тощо), вивчення якої було персоніфіковане. За всіма розділами складалися самовчителі, і учні самостійно, за власним графіком опановували їх. Роль учителя - контролююча.
1920 - 1930	Школа Е. Колінгса (за методом проектів В. Кілпатріка (США)	Учні самостійно проектували свою діяльність, через яку і здобували знання. Навчальний матеріал брали із повсякденного життя. Учитель лише надавав допомогу у здійсненні запланованого дітьми.

Особливості проектів різного типу

	Прикладний проект	Дослідницький проект	Інформаційний проект	Творчий проект
Мета	вирішення практичних завдань, що відображають інтереси учасників або зовнішніх замовників	формування навичок експериментальної, дослідницької діяльності, можливо, шляхом відкриття вже відкритого	збір інформації про об`єкт чи явище, узагальнення фактів, знань	виявлення та розвиток творчого потенціалу проектантів,
Результат	точно визначений на початку роботи	не завжди відомий, спочатку робиться лише припущення про уявний результат	чітко відомий на початку діяльності	формується протягом виконання проекту, у повному обсязі виявляється у кінці роботи
Структура	? аналіз ситуації; ? формулювання теми, мети, проблеми проекту; ? складання розгорнутого плану роботи та його поетапне обговорення; ? сбір інформації, її структурування ? виконання практичних дій, виготовлення продукту; ? підготовка і проведення презентації; ? практичне використання продукту; ? самоаналіз, самооцінка	? аргументація актуальності теми, що досліджується; ? визначення проблеми, мети та завдань; ? формулювання гіпотези; ? визначення методів дослідження, збір інформації; ? експериментальна робота; ? обговорення, аналіз та оформлення отриманих результатів; ? презентація продукту; ? рефлексія	? актуальність; ? мета, завдання; ? прогнозування характеру продукту; ? збір інформації, її систематизація та узагальнення, зіставлення різних відомостей, оперування фактами; ? оформлення результату; ? обговорення, аналіз; ...

Подобные документы

• Зарубіжний досвід науково-дослідницької підготовки майбутніх соціальних працівників у вищих навчальних закладах

  Етапи становлення системи соціальної роботи як дослідницької професії в зарубіжних країнах. Розвиток концепції професійної підготовки громадських працівників і уніфікація вимог до неї. Залучення до викладацької діяльності висококваліфікованих фахівців.
  
  статья [29,0 K], добавлен 06.09.2017
  

• Організаційно-педагогічні умови організації дослідницької діяльності дошкільників в екологічному вихованні

  Роль та значення дослідницької діяльності для пізнавального розвитку дітей. Роль еколого-педагогічної підготовки вихователя в організації дослідницької діяльності дошкільників. Використання природного розвивального середовища при проведенні занять.
  
  дипломная работа [106,6 K], добавлен 05.01.2015
  

• Технології навчання як дослідження

  Цілі і задачі дослідницької діяльності в сучасній освіті, навчальне та наукове дослідження. Організація індивідуальної роботи з дітьми за рамками базисного навчального плану. Розходження дослідницької і проектної діяльності, розрізнення творчих робіт.
  
  контрольная работа [28,5 K], добавлен 30.05.2010
  

• Педагогічні аспекти організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів

  Аналіз поняття самостійної роботи як дидактичної категорії, як форми, методу, прийому, засобу, умови, діяльності навчання і виховання. Аналіз особливостей організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів. Етапи самостійної роботи.
  
  статья [19,4 K], добавлен 27.08.2017
  

• Основи використання проектно-технологічної діяльності учнів сільської школи на заняттях з трудового навчання

  Стан та умови використання проектно-технологічної діяльності учнів сільської школи в теорії і практиці сучасної школи. Організація проектно-технологічної діяльності учнів школи на заняттях трудового навчання з розділу "Технологія вирощування рослин".
  
  дипломная работа [245,3 K], добавлен 26.02.2011
  

• Історія формування і розвитку форм організації навчання у світовій теорії та практиці

  Суть форм організації навчання та їх класифікація. Переваги та недоліки індивідуальної форми навчання. Класно-урочна система та її модернізація. Системи навчання ХХ століття: Дальтон-план, предметні майстерні, сутність плану Трампа та методу проектів.
  
  курсовая работа [26,5 K], добавлен 02.06.2011
  

• Інтегроване навчання природничо-математичних дисциплін у вищих навчальних закладах

  Впровадження інтегрованого навчання в системі природничо-математичних дисциплін у вищих навчальних закладах України; огляд закордонного досвіду. Побудова міждисциплінарних зв’язків між застосуванням інформатики з природничо-математичними предметами.
  
  статья [19,0 K], добавлен 14.08.2017
  

• Організація самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів в умовах застосування інформаційно-комунікаційних технологій

  Вплив засобів інформаційно-комунікаційних технологій на підвищення ефективності організації самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів. Стан дослідження проблеми у філософській, психолого-педагогічній, науково-методичній літературі й практиці.
  
  автореферат [60,3 K], добавлен 04.04.2009
  

• Організація самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах

  Самостійна робота студента як основний засіб оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Знайомство з головними особливостями організації самостійної роботи студентів у вищих навчальних закладах, аналіз проблем.
  
  курсовая работа [44,7 K], добавлен 17.12.2014
  

• Педагогічні умови стимулювання активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів до фізкультурної діяльності

  Дослідження проблеми активності студентів до фізкультурної діяльності в педагогічній теорії та практиці вищих педагогічних навчальних закладів. Визначення критеріїв і рівнів сформованості активності, розробка методичних рекомендацій щодо її стимулювання.
  
  автореферат [49,2 K], добавлен 11.04.2009
  

• Організація та методики,проведення занять із застосування методів проблемного навчання

  Виникнення популярного у педагогічній науці та практиці методу проблемного навчання. Характеристика періодів розвитку методу, що досліджується, сутність поняття "проблемні ситуації", правила та прийоми їх створення та шляхи впровадження у практику.
  
  курсовая работа [43,1 K], добавлен 29.09.2010
  

• Структура науково-дослідницької діяльності студентів у вищому навчальному закладі

  Значення підвищення освітнього рівня висококваліфікованих спеціалістів для всіх галузей в Україні. Організація науково-дослідницької діяльності студентів як одного з основних чинників підготовки висококваліфікованих кадрів, її актуальність і доцільність.
  
  контрольная работа [67,9 K], добавлен 20.11.2009
  

• Вдосконалення історичної освіти як складова формування історичної свідомості молоді

  Створення нової системи викладання історичних дисциплін у середніх і вищих навчальних закладах України. Проблеми підготовки сучасних навчальних програм і підручників з історії. Використання активних форм і методів організації самостійної роботи студентів.
  
  статья [28,0 K], добавлен 20.08.2013
  

• Сучасні вимоги до викладання класичного танцю у вищих навчальних мистецьких закладах

  Особливості роботи хореографа у вищих мистецьких навчальних закладах. Сучасні вимоги до викладання класичного танцю. Ключові питання діагностики педагогічних та музичних здібностей до фахової підготовки учнів вищих мистецьких навчальних закладів.
  
  статья [25,7 K], добавлен 24.04.2018
  

• Музичне виховання школярів у процесі творчої діяльності на базі фольклору в загальноосвітніх навчальних закладах в Україні та Росії на початку ХХІ сторіччя

  Дослідження впливу творчої діяльності на всебічний розвиток школярів на уроках музики та в позаурочний час у загальноосвітніх школах України та Росії на початку ХХІ ст. Фольклорна спадщина Полтавщини. Пошук нового контексту для виконання творів фольклору.
  
  курсовая работа [73,4 K], добавлен 27.03.2016
  

• Формування управлінської культури студентів вищих навчальних закладів у діяльності органів студентського самоврядування

  Аналіз діяльності органів студентського самоврядування (ОСС), її вплив на формування управлінської культури майбутнього керівника закладу освіти. Сучасний стан роботи ОСС у вищих навчальних закладах. Особливості діяльності студентів під час роботи в ОСС.
  
  статья [28,9 K], добавлен 27.08.2017
  

• Розвивальне навчання школярів

  Роль проблемно-пошукового методу в організації дослідницької діяльності учнів. Умова успіху в розвитку мислення - висока пізнавальна активність дітей. Застосування інтерактивних методів на уроці зарубіжної літератури. Формування уміння критично мислити.
  
  курсовая работа [96,5 K], добавлен 20.05.2009
  

• Аспекти впровадження предметно-мовного інтегрованого навчання у вищих навчальних закладах

  Прискорення процесу оволодіння іноземними мовами та підвищення його якості в Україні. Технічні засоби аудиторної та самостійної роботи у вищих навчальних закладах. Розвиток мовної компетенції українських студентів. Впровадження предметно-мовного навчання.
  
  статья [18,9 K], добавлен 22.02.2018
  

• Дослідження управління якістю підготовки фахівців у вищих навчальних закладах

  Головні особливості Болонського процесу. Структурне реформування вищої освіти України. Нові інформаційні технології у навчанні. Кредитно-модульна система організації навчання у вищих навчальних закладах. Особливості організації навчального процесу у ВУЗі.
  
  реферат [21,0 K], добавлен 04.01.2011
  

• Організація різнорівневої самостійної роботи студентів вищих навчальних закладів (на матеріалі дисципліни "Інформатика")

  Проблема організації різнорівневої самостійної роботи у психолого-педагогічній літературі. Оволодіння матеріалом навчального предмета без участі викладача. Методичні рекомендації щодо проведення незалежної діяльності в процесі вивчення інформатики.
  
  курсовая работа [55,1 K], добавлен 07.08.2017
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам