Педагогіка за професійним спрямуванням

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Визначити особливості реформування загальної середньої освіти в Україні у контексті впровадження Концепції НУШ

14 грудня 2016 року Уряд схвалив Концепцію реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти "Нова українська школа" на період до 2029 року. у вересні 2017 року було ухвалено новий Закон “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи, а у лютому 2018 року Кабінет Міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти. На черзі - ухвалення нового закону “Про загальну середню освіту”, який більш детально розкриє зміни, закладені реформою. у 2019 році стартував пілот з добровільної сертифікації вчителів, мета якого - виявити та стимулювати вчителів з високим рівнем професійної майстерності, які володіють методиками компетентнісного навчання і новими освітніми технологіями та сприяють їх поширенню.У 2019 році на зміну процедури атестації шкіл, що мала виключно наглядово-контрольні функції, прийшов Порядок проведення інституційного аудиту, який має стати інструментом підтримки закладів. На допомогу директорам шкіл Державною службою якості освіти розроблено Рекомендації до побудови внутрішньої системи забезпечення якості освіти у ЗЗСО.

Реалізація Концепції створить умови для реформування загальної середньої освіти з урахуванням досвіду провідних країн світу. Головна мета - створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті.

Будуть розроблені нові стандарти змісту загальної середньої освіти, які ґрунтуватимуться на компетентнісному та особистісно-орієнтованому підході до навчання , враховувати вікові особливості психофізичного розвитку учнів, передбачати здобуття ними умінь і навичок, необхідних для успішної самореалізації в професійній діяльності, особистому житті, громадській активності.

Передбачено перехід до 12-річної середньої школи із трирічною профільною школою, що матиме академічне або професійне спрямування. Реформується система управління загальною середньою освітою, зокрема, школа отримає право розробляти і впроваджувати власні освітні програми. Також Концепція передбачає стимулювання особистого і професійного зростання педагога, надання йому академічної свободи, матеріального стимулювання, зокрема шляхом підвищення розрядів у Єдиній тарифній сітці. Серед пріоритетів Нової української школи - радість пізнання як провідний фактор розвитку особистості дитини. Тому навчання має відбуватися на основі особистісно-орієнтованого, компетентнісного, комунікативного, діяльнісного підходів на інтегровано-предметній основі.

Основними перевагами НУШ є:

Розвиток емоційного інтелекту і критичного мислення.

Формування комунікативної компетентності.

Соціалізація дитини.

Адаптаційно-ігрова діяльність.

Немає авторитарного тиску з боку вчителя.

Формування ставлення до вчителя як до старшого друга.

Свобода і дисципліна гармонійно поєднані.

Вміння працювати в команді.

Дружнє оточення та інші переваги.

Основна перевага, це те, що діти вчаться працювати в команді і брати відповідальність на себе. Для вчителів величезний плюс те, що їм не треба сувородотримуватися програми. Якщо діти погано засвоїли тему, вчитель може на ній зробити більший акцент. Крім цього у педагогів тепер є академічна свобода. Вони зможуть готувати власні авторські програми, обирати підручники, методи і стратегію навчання.

Замість запам'ятовування фактів та понять учні набуватимутькомпетентностей. Це - динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність. Тобто формується ядро знань, на яке будуть накладатись уміння цими знаннями користуватися, а також цінності та навички, що знадобляться випускникам української школи у професійному та приватному житті.

Список компетентностей, яких набуватимуть учні, уже закріплено законом «Про освіту». Він створювався з урахуванням «Рекомендації Європейського Парламенту та Ради Європи щодо формування ключових компетентностей освіти впродовж життя» (від 18.12.2006 р.):

вільне володіння державною мовою;

здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

математична компетентність;

компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій;

інноваційність;

екологічна компетентність;

інформаційно-комунікаційна компетентність;

навчання впродовж життя;

громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей;

культурна компетентність;

підприємливість та фінансова грамотність.

Державні стандарти можуть розширювати цей список.

Спільними для всіх компетентностей є так звані наскрізні вміння: читання з розумінням, уміння висловлювати власну думку усно і письмово, критичне та системне мислення, здатність логічно обґрунтовувати позицію, творчість, ініціативність, вміння конструктивно керувати емоціями, оцінювати ризики, приймати рішення, розв'язувати проблеми, здатність співпрацювати з іншими людьми.

Щоб набувати компетентностей, школярі навчаються за діяльнісним підходом - тобто частіше щось роблять замість того, щоб просто сидіти за партами і слухати вчителя. Концепція НУШ пропонує також впроваджувати інтегроване та проєктне навчання. Це сприяє тому, що учні отримують цілісне уявлення про світ, адже вивчають явища з точки зору різних наук та вчаться вирішувати реальні проблеми за допомогою знань з різних дисциплін.

Міністерством розроблено нову модель оцінюванняучнів у межах Нової української школи. Тепер замість звичних табелів у кінці року учні перших класів отримують Свідоцтво досягнень. Оновлена модель ґрунтується на формувальному оцінюванні, яке дає можливість зробити висновки саме щодо процесу навчання, а не тільки результату (кількості помилок) та поступу учня.

А ще реформа - це про освітнє середовище. І це, насамперед, не техніка чи меблі. Зміна освітнього середовища - це зміна ставлення до дитини: повага, увага до неї та прагнення знайти оптимальний спосіб для її ефективного навчання. Саме такою є Нова українська школа.

Учитель - це людина, на якій тримається реформа. мета - сприяти його професійному та особистому зростанню, а також підвищувати його соціальний статус.повинен отримати свободу дій; обмежений лише Державним стандартом. У цьому документі окреслено результати: що мають знати та вміти учні, закінчивши певний етап навчання. як дійти до цих результатів, учитель визначатиме сам.свободу навчатися. принцип «гроші ходять за вчителем»: педагоги зможуть підвищувати кваліфікацію за державні кошти не лише в Інститутах післядипломної педагогічної освіти, а й в обраних самими педагогами організаціях. Є лише дві вимоги: за п'ять років підвищення кваліфікації має скласти 150 годин, а навчання має відбуватись щорічно.

А щоб вмотивувати вчителів ще й фінансово, міністерство запровадить сертифікацію. Це добровільна перевірка, проходження якої надасть учителям 20% надбавку до посадового окладу та звільнить від атестації.

закон “Про освіту” передбачає кадрову автономію. Тепер директор школи може самостійно призначати своїх заступників, приймати на роботу та звільняти педагогічних працівників.за строковим контрактом. Директор школи обирається за конкурсом.

партнерство, у тому числі - між школою та батьками. Батьки можуть створювати свої органи громадського самоврядування,легше контролювати фінанси школи. батьки тепер можуть здійснювати перерахування благодійних внесків цілеспрямовано на школу, а не збирати готівкові кошти.

2. Запропонувати схему укладання професійного портфоліо

Портфоліо вчителя - це спосіб фіксації, накопичення матеріалів, що демонструють рівень професіоналізму вчителя і вміння вирішувати завдання своєї професійної діяльності. Портфоліо вчителя показує рівень підготовленості педагога і рівень активності у навчальних та позанавчальних видах діяльності.

Електронне портфоліо педагога - це веб-базований ресурс, сайт вчителя, який відображає індивідуальність та професійні досягнення власника.

Форму його вибирає сам автор. Це індивідуальна творчість.

Правила: якомога точніше сформулювати портфоліо, самокритично оцінивши свої можливості і здібності; визначити вигляд і структуру портфоліо, види рефлексії і критерії оцінки; зібрати наявні документи і матеріали та розташувати їх у певному порядку, скласти перелік; всі документи повинні бути датовані, в них мають бути вказані посади і звання рецензентів, авторів рекомендацій; важливо періодично поповнювати портфоліо відповідними документами і відстежувати результати роботи відповідно до поставлених цілей; вказати джерела використовуваної для роботи інформації, описувати засоби і методи роботи; регулярно писати замітки, рефлексії.

Ш залежно від мети створення

Портфоліо досягнень - в цьому випадку найбільший наголос слід зробити на документах які підтверджують успіхи Вашої діяльності.

Презентаційне Портфоліо - необхідний при працевлаштуванні на нове місце роботи, особливо у тих випадках, коли заробітна плата призначається за підсумками співбесіди.

Тематичне Портфоліо - у цьому варіанті наголоси розміщуються на тематично відокремлених творчих роботах у різних сферах діяльності.

Комплексне Портфоліо - об'єднує в собі перелічені вище види портфоліо і придатний для презентації портфоліо вчителя школи.

Структура портфоліо вчителя

1. Загальні відомості про вчителя

ПІБ

Освіта

Трудовий і педагогічний стаж роботи

Підвищення кваліфікації

Нагороди, грамоти, листи подяки

Копії документів

2. Науково-методична діяльність

3. Результати педагогічної діяльності

4. Позакласна діяльність з предмету

5. Навчально-матеріальна база

У Додатках може бути розміщено такі матеріали:

автобіографія, у якій розкривається значення обраної професії в житті вчителя, його схильність до викладання предмета;

педагогічна філософія - основні підходи до навчання і виховання учнів;

матеріали виступів на педрадах, семінарах, конференціях;

публікації (найвагоміші);

розробки уроків і позакласних заходів, пам'ятки, програми факультативів тощо;

копії рецензій на посібники, підручники тощо;

копії документів, що засвідчують проходження курсів ПК, участь у конференціях, семінарах тощо;

копії дипломів, грамот, сертифікатів, які отримав учитель і його учні;

зразки творчих робіт і проектів учнів;

пояснення вчителя до створеного Портфоліо.

3. Сутність і значення педагогічного менеджменту

Сутність і значення педагогічного менеджменту.

Педагогічний менеджмент

наука про управління педагогічними системами, завданням якої є пошук і розробка засобів та методів, що сприяють найефективнішому досягненню цілей сучасних закладів освіти, підвищенню продуктивності праці їх співробітників, досягненню рентабельності та прибутковості педагогічного "виробництва", виходячи з конкретних умов внутрішнього та зовнішнього середовища, зумовленого розвитком ринкової економіки.

певна організація роботи керівних працівників, допоміжного персоналу та педагогічного колективу закладу освіти для досягнення поставленої мети найбільш раціональними способами.

організація діяльності закладу освіти, що має певний склад і структуру, у межах яких реалізуються свідомо заплановані та скоординовані заходи, спрямовані на досягнення загальних освітньо - виховних цілей.

система управління, де певний заклад освіти чи його окремий підрозділ є керованим об'єктом саме в умовах ринкової економіки, що мають зовнішнє середовище, -- ринкові відносини, до реального стану яких цей заклад має пристосовуватися шляхом зворотного зв'язку.

особливі вміння та адміністративні навички, що пов'язують з діяльністю певної особи, -- менеджера освіти як професійного управлінця.

Отже, педагогічний менеджмент - комплекс принципів, методів, організаційних форм і технологічних прийомів управління навчально-виховним та організаційним процесом, спрямованих на підвищення його ефективності.

Стає очевидним, що докорінна відмінність термінів «внутрішкільне управління» і «педагогічний менеджмент» полягає саме в тому, що останній має принципово інший економічний, соціально-психологічний та структурно-функціональний механізм, який спрямовано на вирішення конкретних проблем взаємодії учасників навчально-виховного процесу закладу освіти в реалізації соціально-економічних, технологічних, соціально-психологічних і професійних завдань, що виникають у процесі господарчої діяльності обумовленої дією ринковихвідносин.

Економічний механізм педагогічного менеджменту складають три блоки: внутрішньо-організаційне управління, управління педагогічним виробництвом (Г.П. Щедровицький) і управління педагогічним персоналом, об'єктивно обумовлений здійсненням господарської діяльності закладу освіти саме в ринкових умовах, коли результати управлінської та господарської діяльності учасників навчально-виховного процесу отримують свою кінцеву оцінку на ринку освітніх послуг у процесі збуту «педагогічної продукції» (А.С. Макаренко).

Педагогічний менеджмент, як діяльнісна система включає в себе такі структурно-функціональні компоненти: мету діяльності (запланований, очікуваний результат); суб'єкт діяльності (директор, його заступники, вчителі, учні); об'єкт діяльності (він же другий суб'єкт) -- виконавець розпоряджень менеджера освіти (учень, учитель, заступники директора); зміст діяльності (навчально-пізнавальна, управлінська та інша інформація); способи діяльності (методи і стиль взаємодії вчителя з учнями, керівника з учителями й учнями та ін.).

Педагогічний менеджмент виявляє свою сутність як теорія, методика і технологія ефективного управління педагогічними системами (В.П. Симонов). Він має свою певну специфіку і закономірності, що обумовлені особливостями його предмета, продукту й наслідку праці менеджера освіти. При цьому предметом праці менеджера освіти є діяльність суб'єкта, яким він керує, продуктом праці -- інформація, знаряддям праці -- слово, мова, мовлення. Результатом праці менеджера освіти є ступінь навченості» вихованості й розвитку об'єкта (другого суб'єкта) педагогічного менеджменту -- учнів.

4. Розкрити мету, підходи, освітню модель, задекларовану в Концепції НУШ

Мета Нуш:

Мета реформи -- створити школу, у якій «буде приємно навчатись», а також яка «виховає інноватора та громадянина, який вміє ухвалювати відповідальні рішення».

«Метою повної загальної середньої шкільної освіти є різнобічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка усвідомлює себе громадянином України, здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, трудової діяльності та громадянської активності»

Формула Нуш складається з дев'яти компонентів:

Формування компетентностей

Умотивований учитель, що має можливість розвиватися і свободу впроваджувати нові напрацювання

Ціннісне виховання

Автономія для шкіл

Трикутник партнерства учень-вчитель-батьки

Дитиноцентризм

Нова структура школи

Справедливий розподіл публічних коштів

Сучасне освітнє середовище

Підходи

Компетентністний підхід

Інноваційність

Особистісно-орієнтований підхід

Інтегрований підхід

Креативність

Особистісно-орієнтована модель освіти

Впровадження особистісно-орієнтованої моделі освіти, заснованої на ідеологіїдитиноцентризму. Дитиноцентризм розуміється як максимальне наближення навчання і виховання конкретної дитини до її сутності, здібностей і життєвих планів.

Актуальними для нової української школи є такі ідеї дитиноцентризму:

* відсутність адміністративного контролю, який обмежує свободу педагогічної творчості;

* активність учнів у навчальному процесі, орієнтація на інтереси та досвід учнів, створення навчального середовища, яке б перетворило навчання на яскравий елемент життя дитини;

* практична спрямованість навчальної діяльності, взаємозв'язок особистого розвитку дитини з її практичним досвідом;

* відмова від орієнтації навчально-виховного процесу на середнього школяра і обов'язкове врахування інтересів кожної дитини;

* виховання вільної незалежної особистості;

* забезпечення свободи і права дитини в усіх проявах її діяльності, урахування її вікових та індивідуальних особливостей, забезпечення морально-психологічно го комфорту дитини;

* впровадження шкільного самоврядування, яке під свободою і самостійністю дитини передбачає виховання гуманістичних та демократичних ідей і світогляду, необхідних сучасному суспільству4.

5. Схарактеризувати професійні ролі учителя базової школи

Нові ролі педагога



6. Представити схему аналізу особливостей розвитку пізнавальних процесів учнів базової і профільної школи (вікова категорія за вибором здобувача)

(Вікова категорія - Початкова шк/молодший шкільний вік. Пізнавальні процеси, а не Пізнавальна активність/діяльність/інтерес)

У молодшому шкільному віці продовжують розвиватися основні пізнавальні властивості і процеси (сприймання, увага, пам'ять, уява, мислення і мовлення). Наприкінці його вони перетворюються на вищі психічні функції, яким властива довільність і опосередкованість. Цьому сприяють основні види діяльності дитини цього віку у школі і вдома: навчання, спілкування, гра, художня діяльність, праця тощо.

Розвиток сприймання. У молодших школярів сприймання стає більш довільним, цілеспрямованим, категорійним процесом. Сприймаючи нові для них предмети і явища, учні прагнуть відносити їх до певної категорії об'єктів. Сприймання в дітей часто обмежується лише впізнанням і наступним називанням предмета. Сприйняття учнів 1-2 класів відрізняється слабкоюдиференціацією. В дітей необхідно розвивати сприймання форми предметів, а також кольору. В процесі навчання школяра в початковій школі "сприймання становиться думаючим” (Д.Б. Ельконін). Воно стає: більш аналізуючим; більш диференційованим; приймає характер організованого спостереження; змінюється роль слова у сприйманні предметів і явищ. Для того, щоб розвивалося сприйняття, слід вчити дітей виявляти істотні ознаки, властивості предметів і явищ.

Розвиток уваги. У молодшому шкільному віці, особливо у 1-2 класах, провідною залишається мимовільна увага. На перших порах учнів приваблюють лише зовнішні аспекти предметів, подій, явищ, що заважає проникнути в їх суть, ускладнює самоконтроль за навчальною діяльністю. Розвиток уваги молодшого школяра все більше й більше характеризується довільністю. Цьому сприяє чітка організація їх дій за зразком, а також дій, якими вони можуть керувати і які можуть контролювати. Протягом перших років навчання у школі увага дітей ще нестійка, тому в навчальній діяльності мають чергуватися розумові заняття із заняттями зі складання схем, малювання, креслення. М.Ф. Добриніним встановлено, що увага школярів буває достатньо зосередженою і стійкою тоді, коли учні повністю зайняті роботою, коли ця робота потребує від них максимум розумової і рухової активності. Якщо учні розглядають предмети і при цьому мають можливість діяти з ними, то в такому випадку вони дуже уважні. Великий вплив на увагу виявляють інтереси і потреби учнів. Те що приваблює дітей, ніби само по собі зосереджує увагу. Особливо уважними діти бувають в процесі творчої діяльності, так як тут зливаються в одно мислення, чуття і воля. Крім цього молодшим школярам ще важко розподіляти увагу між різними видами роботи, а також переключати швидко свою увагу з одного об'єкта на другий.

Розвиток пам'яті. У молодшому шкільному віці інтенсивно розвивається довільна пам'ять, хоча мимовільна теж активно використовується. Під впливом навчання формується логічна пам'ять, яка відіграє основну роль у набутті знань. У дітей цього віку також розвинута наочно-образна пам'ять. Вони краще запам'ятовують конкретні предмети, факти, події. Це зв'язано з переважанням І-ої сигнальної системи. До недоліків пам'яті молодших школярів відноситься невміння правильно організувати процес запам'ятовування, невміння розбити матеріал для запам'ятовування на розділи чи підгрупи, виділяти опорні пункти для засвоєння, користуватися логічними схемами. У молодших школярів є потреба у дослівному запам'ятовуванню, що пов'язано з недостатнім розвитком мови. В процесі навчання "пам'ять дитини стає мислительною” (Д.Б. Ельконін). Під впливом навчання в молодшому шкільному віці пам'ять розвивається в 2-х напрямках: Ї посилюється роль і збільшується вага словесно-логічного, смислового запам'ятовування; Ї дитина оволодіває можливістю усвідомлено управляти своєю пам'яттю, регулювати її прояви.

Розвиток уяви. Основна тенденція в розвитку уяви молодших школярів полягає в переходах від переважно репродуктивних її форм до творчої переробки уявлень, від простого довільного їх комбінування до логічно обгрунтованої побудови нових образів. Зростає як вимогливість дитини до витворів її уяви, так і швидкість утворення образів фантазії.

Розвиток мислення. У дітей молодшого шкільного віку переважає наочно-образне мислення. Протягом цього віку формуються такі мислительні операції, як аналіз, синтез, порівняння, абстрагування, узагальнення. Педагог Л.С. Виготський відмічав інтенсивний розвиток інтелекту у цьому віці.

Розвиток мовлення. В учнів початкових класів активно удосконалюються навички усного мовлення: розширюється словниковий запас, вони оволодівають все складнішими граматичними структурами.

7. Принципи управління освітою

Принципи педагогічного менеджменту -- основні правила поведінки суб'єкта менеджменту при взаємодії його з керованими суб'єктами (об'єктами).

Науково обґрунтоване керівництво закладами освіти можливе за дотримання таких принципів управління:

а) принцип науковості. Передбачає врахування під час організації навчально-виховного процесу в навчальних закладах досягнень педагогіки, психології, методик викладання навчальних предметів, фізіології, гігієни, кібернетики та інших наук, які дають змогу здійснювати цей процес на наукових засадах;

б) принцип демократизації. При розв'язанні проблем діяльності навчального закладу керівник має зважати на думку педагогічного колективу, батьківської громадськості, учнів, систематично звітувати про свою роботу перед працівниками школи;

в) принцип гуманізації. Потребує налагодження гуманних стосунків у ланках відносин: дирекція - учителі, учні, батьки; учителі - учні, батьки; учителі - учителі; учні - учні; учнівське самоврядування - рядові вихованці; батьки - діти; передбачає формування гуманної особистості гуманними засобами. Якщо керівник - гуманна людина, уважний, доброзичливий, справедливий і тактовний, то педагогічний колектив йде за ним і вірить йому;

г) принцип цілеспрямованості. Передбачає визначення педагогічному, учнівському колективам близької, середньої й далекої перспектив, розв'язання конкретних завдань для їх досягнення;

ґ) принцип плановості. Потребує чіткого перспективного і щоденного планування усіх напрямів навчально-виховної, організаційно-господарської діяльності закладу освіти з урахуванням його умов та можливостей;

д) принцип компетентності. Згідно з ним усі педагогічні та інші працівники закладу освіти повинні мати високий рівень професійної підготовки, сумлінно виконувати службові обов'язки. Широка загальна ерудиція, високий рівень професіоналізму, врахування реальних умов праці дають змогу керівникові творчо розв'язувати складні педагогічні завдання;

е) принцип оптимізації. Полягає у створенні в навчальному закладі належних умов для ефективної діяльності його працівників;

є) принцип ініціативи й активності. Передбачає наявність цих якостей у керівництва навчального закладу та створення умов для творчих пошуків усіма педагогами;

ж) принцип об'єктивностів оцінці виконання працівниками закладу освіти своїх обов'язків. Мається на увазі систематичний контроль за діяльністю працівників закладу, об'єктивне оцінювання її результатів, гласність і врахування думки педагогічного колективу;

з) принцип поєднання колегіональності з персональною відповідальністю. Директор школи несе повну відповідальність за навчально-виховну діяльність перед державними органами, але під час прийняття важливих рішень з питань діяльності школи зобов'язаний ураховувати думку колективу, якщо вона не суперечить законам України.

Для сучасної вітчизняної школи актуальним є принцип державотворення, який полягає у спрямуванні всіх освітніх ланок на утвердження і розвиток української державності, піднесення їх діяльності до міжнародних стандартів.

8. Конкретизувати особливості програми підвищення кваліфікації вчителів НУШ

педагогічний учитель менеджмент кваліфікація

МОН затвердило програму, згідно з якою вчителі та педагогічні працівники проходитимуть курси підвищення кваліфікації для роботи в Новій українській школі.

У МОН хочуть, щоб усі вчителі НУШ володіли сучасними практиками, технологіями, методиками, формами і методами роботи. Усі вони будуть побудовані на принципах інноваційних освітніх підходів з урахуванням потреб вчителів, держави і глобального світу.

Річ у тім, що в компетентністній формулі НУШ провідне місце відводиться вчителям нової формації. Тобто тим, які перебувають в авангарді суспільних і освітніх перетворень і є агентами сучасних змін.

Це означає, що буде переосмислена соціальна і професійна місія вчителя. НУШ потрібні фахівці, адаптовані до сучасних соціокультурних умов, здатні творчо працювати, приймати нестандартні рішення, уникати шаблонів і стереотипів.

Для дітей вони повинні стати наставниками, фасилітаторами, консультантами та менеджерами.

Вчителі будуть знати й розуміти сучасні тенденції в освіті, законодавчі акти сфері початкової освіти, концепцію інклюзивної освіти, особливості процесів викладання та навчання учнів молодших класів.

За час навчання викладачі повинні будуть освоїти 7 основних блоків компетентностей:

професійно-педагогічна -- знання в галузі педагогіки та психології;

соціально-громадянська -- знання прав і свобод людини;

загальнокультурна -- знання в галузі мистецтва;

мовно-комунікативна -- знання в сфері спілкування, комунікативної взаємодії;

психологічно-фасилітативна -- знання в сфері здоров'я дитини і важливості творчого розвитку;

підприємницька -- генерація нових ідей і їх реалізація на практиці;

інформаційно-цифрова -- орієнтація в інформаційному просторі.

Вчителі НУШ вмітимуть самостійно конструювати й реалізовувати сучасні програми навчання школярів.

Крім того, вони навчаться управляти проектною діяльністю школярів, проектувати власну програму професійно-особистісного зростання, організовувати культурно-мовне та освітньо-розвивальне середовище.

Вчителі НУШ набудуть таких цінностей, як дитиноцентризм, готовність до змін, постійного професійного зростання, просування демократичних цінностей -- поваги до різноманіття, права вибору, формування спільноти, полікультурності.

Міністерство рекомендує використовувати програму в закладах післядипломної педагогічної освіти.

Крім вчителів школи, підвищення кваліфікації чекає також заступників директорів з навчально-виховної …. Також програма рекомендована для вчителів тих шкіл, де діти проходять навчання мовами національних меншин.

Для вчителів будуть організовані тренінги, інтерактивні лекції, практичні заняття, дискусії, конференції, самостійні роботи. Програма ділиться на дві частини: обов'язкову й вибіркову.

Обов'язкова частина складається з очних сесій (60 годин) і дистанційного курсу (60 годин), а також охоплює професійні навчальні модулі.

Вибіркова частина містить 30 годин модулів, обраних відповідно до індивідуальних потреб педагога. У цілому виходить 150 академічних годин навчання.

Викладачі навчаться аналізувати власні компетентності, ознайомляться з основами нейропсихології та інклюзивної освіти.

Вчителям розкажуть про оцінювання знань учнів, його значення, різні види оцінок.

У кінці відбудеться презентація авторського творчого продукту: проектів, технологічних портфоліо, навчально-методичних розробок, модельних програм.

9. Розробити рекомендації для батьків «Як допомогти дитині з особливими потребами вчитись»

Дитина з особливостями психофізичного розвитку - не пасивний член суспільства, а особистість, яка має право на задоволення власних соціальних потреб: на повноцінну освіту, відпочинок, працю, створення сім'ї, пенсійне забезпечення, доступ до культурних цінностей. Тому питання особистісного розвитку дитини з особливостями психофізичного розвитку привертає велику увагу батьків, педагогів, психологів, дефектологів.

Якщо особлива дитина зазнає труднощів у навчанні, то можна скористатися такими порадами:

При появі у дитини труднощів в оволодінні письмом:

1. Важливо вчасно помітити, що дитині важко писати, можна самому, а краще з педагогом, проаналізувати, в чому утруднення: поганий почерк, повільне письмо, недописування, неправильне написання літер, порушена диференціація звуків тощо;

2. Звернутися до дитячого психолога, дефектолога чи логопеда;

3. Отримавши у дефектолога, логопеда пораду та певні завдання, потрібно виконувати їх разом з дитиною щодня по 20-25 хвилин.

Які ж можна дати рекомендації батькам щодо подолання у дітей труднощів у набутті навичок читання?

1. Постійно приділяйте увагу розвитку зв'язного мовлення, збагачуйте словниковий запас, слідкуйте за правильністю вимови звуків;

2. Своєчасно звертайтеся до логопеда при порушенні вимови звуків та утрудненні в опануванні навичками читання;

3. Доброзичливо, а не насильно прилучайте дитину до читання.

Необхідно обов'язково сформувати у дитини потребу та бажання читати. Для цього корисно пропонувати книги, які їй цікаві. Не наполягати, щоб дитина читала тільки вголос. Корисно щоденно читати вголос всього кілька хвилин для відпрацювання темпу та закріплення навичок читання. Добре заохочувати дитину та переконувати її, що труднощі в оволодінні навичками читання можна та потрібно подолати.

Життєво важливим і необхідним чинником успішності дитини з особливостями психофізичного розвитку є достатній рівень освіченості.

Що ж потрібно для цього?

1. Своєчасно навчати дитину умінням та навичкам, які відповідають віку дитини;

2. Стимулювати пізнавальну активність;

3. Контролювати засвоєння отриманих відомостей, щоб вони стали дійсно знаннями, якими дитина зможе скористатися;

4. Розширювати кругозір дитини не лише на дидактичному матеріалі (настільних іграх, книжках, фільмах), а й у різних життєвих ситуаціях;

5. Стимулювати дитину до розповіді про те, що прочитали, попросити переказати зміст твору, казки, мультфільму спочатку за питаннями, що орієнтують, а потім самостійно. Вчити виділяти головну думку сюжету, називати дійових осіб, події;

6. Навчати дитину читати, рахувати та писати тільки в ігровій формі;

7. Не допускати однобічного розвитку особистості дитини.

Тому головним завданням сімейного виховання є гармонійний усебічнийрозвиток дитини, підготовка її до життя в соціальних умовах, реалізація творчого потенціалу. Звичайно, не існує єдиної формули успішного виховання дітей у сім'ї - це завжди залежить від рівня моральності й духовної культури батьків, їхніх життєвих планів, ідеалів, вчинків та сімейних традицій.

Які ж основні умови успішного виховання дітей з особливими потребами?

1. Важливо створити у сім'ї здоровий мікроклімат, правильну тональність і загальну спрямованість.

Головне, щоб сім'я була дружна, цілеспрямована, радісна, де пануватиме атмосфера взаємодопомоги, щирості, тепла, справжньої турботи.

2. Довіряти дитині та надавати можливість діяти самостійно.

Довіра сприяє самовихованню дитини, її самовдосконаленню. Відверті, довірливі стосунки між батьками й дітьми роблять мікроклімат у сім'ї благополучним.

3. Виховувати поважне ставлення дітей до найстарших членів родини - бабусі й дідуся.

4. Узгодження і єдність усіх сімейних вимог.

Головне правило: ні за яких обставин не допускайте в сім'ї різних дій, неузгоджених впливів.

Дотримуючись основних умов виховання дітей, батьки можуть використати

поступово і цілеспрямовано:

- навчайте дитину різних способів спілкування;

- навчайте основних правил поведінки;

- розвивайте навички самообслуговування;

- формуйте вміння, що допоможуть подолати стреси;

- виявляйте і розвивайте творчі здібності вашої дитини;

- розвивайте зорове, слухове, тактильне сприйняття за допомогою гри.

3. Створіть у сім'ї середовище емоційної безпеки:

- виховуйте дитину в атмосфері любові, поваги та добра;

- дотримуйтеся постійного режиму дня;

- позбавтеся усіх чинників, що можуть спричинити у дитини страх чи негативну емоційну реакцію.

4 Відвідуйте групи підтримки і взаємодопомоги, де можна полегшити почуття ізоляції, емоційну тривогу, поділитися як своїми успіхами так і проблемами.

5. Виховуючи дитину з особливими потребами, треба навчитися:

- поважати свою дитину;

- сприймати її такою, як вона є;

- дозволяти їй бути собою;

- хвалити і заохочувати до пізнання нового;

- стимулювати до дії через гру;

- розмовляти з дитиною, слухати її, спостерігати за нею;

- підкреслювати її сильні властивості;

- впливати на дитину проханням - це найефективніший спосіб давати їй інструкції.

І. Павлов: “…Ніщо не залишається непорушним, а все завжди може змінитися на краще. Аби тільки були створені відповідні умови ” .

10. Форми і методи управління освітою

Методом управлінняназивається спосіб впливу на учасників управлінського процесу.

Існують різні підходи до класифікації методів управління. Розглянемо таку класифікацію методів управління: організаційні, педагогічні, соціально-психологічні, економічні.

Організаційні методипередбачають систему організаційних розпорядчих впливів, спрямованих на досягнення поставленої мети. Це інструктаж, нормування, різні розпорядчі акти.

Метод інструктуванняполягає в ознайомленні з умовами праці, в роз'ясненні змісту роботи і можливих труднощів, у попередженні характерних помилок. Інструктування може мати наочну форму (керівник навчально-виховного закладу сам проводить роз'яснення) чи існувати у формі спеціально розробленої документації (наприклад, інструкція про порядок звільнення від перевідних та випускних екзаменів учнів загальноосвітніх шкіл України).

Регламентуваннявиявляється в штатному розкладі працівників для даного навчального закладу або окремо виданим нормативним документом.

Метод нормуваннячітко визначає нормативи навчального навантаження, нормативи витрат (наприклад, сировини, заготовок), чисельності педагогічного і обслуговуючого персоналу та ін.

Розпорядчі акти(Закон України “Про освіту”, Типовий статут середнього загальноосвітнього навчально-виховного закладу, накази Міністерства освіти, обласного управління освіти, районного (міського) відділу освіти, накази і розпорядження директора навчально-виховного закладу) передбачають систему організаційних і розпорядчих впливів, що є обов'язковими для даного закладу освіти. Вони можуть бути одноосібними (наказ директора навчально-виховного закладу про організацію літнього відпочинку учнів), і ін. (рішення педагогічної ради, резолюція конференції закладу тощо).

До педагогічних методівуправління відносять проведення науково-практичних конференцій педагогічних працівників, серпневих нарад учителів, семінарів, диспутів, педагогічних читань і ін.

Соціально-психологічні методи управління. До цієї групи відносять методи формування суспільної свідомості, морального стимулювання (заохочення і покарання), методи впливу на педагогічних працівників на основі використання традицій педагогічного колективу (посвячення молодого педагога, звіти творчих учителів), створення нормального психологічного клімату в колективі тощо, а також методи соціологічних досліджень (анкетування, інтерв'ю, тестування, використання різноманітних соціометричних методик і ін), які дозволяють визначити сформованість громадської думки, рівень задоволення роботою.

Економічні методи управління- це методи матеріального стимулювання (преміювання, підвищення зарплати за результатами атестації), економічного планування, бюджетного управління і ін.

11. Запропонувати варіант організації освітнього середовища для дітей з особливими потребами (формат, осередок - за вибором здобувача)

МОН України надає методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти у 2021/2022 навчальному році. Про це йдеться в листі МОН.

У межах реалізації Національної стратегії зі створення безбар'єрного простору в Україні на період до 2030 року, схваленої розпорядженнямКабінету Міністрів України від 14 квітня 2021 р. № 366-р, пріоритетними завданнями залишаються створення рівних можливостей та вільного доступу до освіти, задоволення особливих освітніх потреб усіх учасників освітнього процесу, створення інклюзивного освітнього середовища.

Необхідними умовами формування інклюзивного середовища в закладах загальної середньої освіти є подолання соціальних та психологічних бар'єрів, впровадження педагогіки партнерства, створення універсального дизайну та розумних пристосувань у закладах освіти в межах безбар'єрного фізичного простору.

Крім того, визначено перелік основних елементів забезпечення архітектурноїдоступності та умов для організації інклюзивного навчання в закладі освіти:

доступність прилеглої території до будівлі закладу освіти (шляхи руху, зона паркування транспорту);

безбар'єрний вхід (входи, виходи, сходи, пандуси);

безперешкодний рух у приміщеннях (коридори, ліфти, підйомники, позначення, піктограми) доступність до дверних і відкритих прорізів; пристосування приміщень (шляхів руху, загальних і санітарних приміщень, рекреаційних зон).

Основним документом, що забезпечує досягнення учнями визначених відповідним державними стандартами результатів навчання, є освітня програма закладу загальної середньої освіти.

Усі діти інклюзивних класів, у т.ч. діти з ООП, навчаються за освітньою програмою закладу освіти, при цьому для дітей з ООП передбачено доповнення освітньої програми корекційно-розвитковим складником. Програми для спеціальних закладів освіти можуть бути лише ресурсом для адаптації та/або модифікації освітньої програми до потреб дітей з особливими освітніми потребами.

МОН звертає особливу увагу на якість складання індивідуальної програми розвитку дитини, мета якої - забезпечення індивідуалізації освітнього процесу конкретної дитини шляхом адаптації та/або модифікації навчального матеріалу, створення відповідного освітнього середовища, методів навчання тощо.

У листі Міністерства наголошується, що в організації інклюзивного навчання важливою є співпраця всіх учасників освітнього процесу, а також чіткий розподіл ролей і обов'язків, зокрема між вчителем та асистентом вчителя.

Педагог турбується, щоб середовище було фізично безпечним і легко контрольованим. Педагог піклується, щоб навколишній простір був привабливим і комфортним для різноманітної діяльності дітей Педагог організовує логічно розташовані центри діяльності Педагог використовує багато різноманітних та доступних матеріалів, які стимулюють розвиток, спонукають дітей досліджувати, гратись і навчатись Педагог заохочує дітей брати участь у плануванні та організації освітнього середовища Педагог адаптує фізичне середовище відповідно до потреб окремих дітей / груп дітей.

Педагог організовує матеріали так, щоб вони були доступні для дітей, щоб діти легко могли дістати те, що їм потрібно для гри чи роботи, а потім прибрати на місце; забезпечує в усіх центрах діяльності різноманітні матеріали (структуровані йнеструктуровані), що відповідають інтересам, досвіду, стилямнавчання/сприйняття і рівню розвитку кожної дитини; оновлює пропоновані дітям матеріали, щоб підтримувати навчання і стимулювати нові інтереси, рівні навичок дітей та інше;створює матеріали разом із дітьми на основі своїх спостережень та інтересів дітей; у кожному центрі діяльності пропонує матеріали, які можна пов'язати з декількома різними «типами інтелекту» і стилями навчання (наприклад, у центрі математики розміщує історії про видатних математиків, задачі у письмовому вигляді, блоки (кубики) тощо); диференціює матеріали і організацію приміщення групи, щоб задовольнити усі потреби дітей і створити середовище, де поважають їхню культуру; адаптує фізичне середовище, враховуючи потреби окремих дітей, і запитує поради у фахівців і батьків; враховує, яким чином слід адаптувати середовище залежно від стилів навчання, зросту дітей, культурних переваг та інше.

Педагогічні, психологічні, соціальні умови.

12. Нормативно-правове забезпечення основних напрямів розвитку системи освіти в Україні

Серед нормативно правових документів, що регламентують функціонування та розвиток освітньої галузі, ми можемо виокремити:

ь по-перше, Конституцію України, а саме Закон про вищу освіту;

ь по-друге, державну програму «Вчитель» від 28 березня 2002 р. №379;

ь по-третє, Національну доктрину розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті.

Виокремленні нами правові документи встановлюють характер освіти України, містять права та обов'язки як самої країни перед її громадянами, так і громадян перед країною, також в них розміщено основні напрями роботи на ниві реформування освіти.

Указ Президента України від 02.04.1994 № № 127/94 "Про Консульський статут України" (ст. 54)

Закон України "Про освіту» від 05.09.2017 № 2145-VIII

Закон України "Про фахову передвищу освіту" від 04.06.2019 № 2745-VIII

Закон України "Про вищу освіту" від 01.07.2014 № 1556-VII

Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 № 3773-VI

Конвенція про визнання кваліфікацій з вищої освіти в європейському регіоні (Лісабон, 11 квітня 1997 року), ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» від 03.12.1999 № 1273-XIV

Конвенція про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та учбових ступенів у державах регіону Європи (Париж, 21 грудня 1979 р.), ратифікована Указом Президії Верховної Ради Української РСР "Про ратифікацію Конвенції про визнання учбових курсів, дипломів про вищу освіту та вчених ступенів у державах регіону Європи" від 11.01.82 № 2993-X

Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 5 жовтня 1961 р.). Приєднання України згідно з Законом України «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів» від 10.01.2002 № 2933-III

Постанова Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 924 «Питання національного інформаційного центру академічної мобільності»

Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 787, з урахуванням змін і доповнень

Перелік спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 N 839, з урахуванням змін і доповнень

Перелік напрямів, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1719

Двосторонні угоди про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту та вчені звання:

Угода про співробітництво в галузі освіти (Ташкент, 15 травня 1992)

Наказ Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 № 113 "Про затвердження інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні і за кордоном", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2002 за N 535/6823

Наказ Міністерства освіти і науки України «Деякі питання визнання в Україні іноземних документів про освіту» від 05.05.2015 № 504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 за № 614/27059

Порядок визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 за № 614/27059

Порядок визнання в Україні документів про середню, середню професійну, професійну освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 № 504, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 травня 2015 за № 615/27060

13. Схарактеризувати ключові компетентності учнів НУШ

Загальні компетентності НУШ включають 11компетентностей, які значною мірою корелюють з оновленими 8 ключовимикомпетентностями, рекомендованими Європейським Союзом. Так, Державний стандарт визначає 11 ключових компетентностей.

Вільне володіння державною мовою, що передбачає уміння усно і письмово висловлювати свої думки, почуття, чітко та аргументовано пояснювати факти, а також любов до читання, відчуття краси слова, усвідомлення ролі мови для ефективного спілкування та культурного самовираження, готовність вживати українську мову як рідну в різних життєвих ситуаціях.

Здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами, що передбачає активне використання рідної мови в різних комунікативних ситуаціях, зокрема в побуті, освітньому процесі, культурному житті громади, можливість розуміти прості висловлювання іноземною мовою, спілкуватися нею у відповідних ситуаціях, оволодіння навичками міжкультурного спілкування.

Математична компетентність, що передбачає виявлення простих математичних залежностей в навколишньому світі, моделювання процесів та ситуацій із застосуванням математичних відношень та вимірювань, усвідомлення ролі математичних знань та вмінь в особистому і суспільному житті людини.

Компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій, що передбачають формування допитливості, прагнення шукати і пропонувати нові ідеї, самостійно чи в групі спостерігати та досліджувати, формулювати припущення і робити висновки на основі проведених дослідів, пізнавати себе та навколишній світ шляхом спостереження та дослідження.

Інноваційність, що передбачає відкритість до нових ідей, ініціювання змін у близькому середовищі (клас, школа, громада тощо), формування знань, умінь, ставлень, що є основою компетентнісного підходу, забезпечують подальшу здатність успішно навчатися, провадити професійну діяльність, відчувати себе частиною спільноти і брати участь у справах громади.

Екологічна компетентність, що передбачає усвідомлення основи екологічного природокористування, дотримання правил природоохоронної поведінки, ощадного використання природних ресурсів, розуміючи важливість збереження природи для сталого розвитку суспільства.

Інформаційно-комунікаційна компетентність, що передбачає опанування основ цифрової грамотності для розвитку і спілкування, здатність безпечного та етичного використання засобів інформаційно-комунікаційної компетентності у навчанні та інших життєвих ситуаціях.

Навчання впродовж життя, що передбачає опанування умінь і навичок, необхідних для подальшого навчання, організацію власного навчального середовища, отримання нової інформації з метою застосування її для оцінювання навчальних потреб, визначення власних навчальних цілей та способів їх досягнення, навчання працювати самостійно і в групі.

Громадянські та соціальні компетентності, пов'язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, усвідомленням рівних прав і можливостей, що передбачають співпрацю з іншими особами для досягнення спільної мети, активність у житті класу і школи, повагу до прав інших осіб, уміння діяти в конфліктних ситуаціях, пов'язаних із різними проявами дискримінації, цінувати культурне розмаїття різних народів та ідентифікувати себе як громадянина України, дбайливе ставлення до власного здоров'я і збереження здоров'я інших людей, дотримання здорового способу життя.

Культурна компетентність, що передбачає залучення до різних видів мистецької творчості (образотворче, музичне та інші види мистецтв) шляхом розкриття і розвитку природних здібностей, творчого вираження особистості.

Підприємливість та фінансова грамотність, що передбачають ініціативність, готовність брати відповідальність за власні рішення, вміння організовувати свою діяльність для досягнення цілей, усвідомлення етичних цінностей ефективної співпраці, готовність до втілення в життя ініційованих ідей, прийняття власних рішень.

14. Розкрити основні положення оновлення змісту базової середньої освіти уДержавному стандарті базової середньої освіти

Державний стандарт визначає мету та принципи освітнього процесу в закладах базової середньої освіти, дає загальну характеристику змісту навчання, пояснює вимоги до обов'язкових результатів навчання та орієнтири для їхнього оцінювання. Документ було затверджено 30 вересня 2020 року.

У Державному стандарті немає поділу на предмети, натомість є освітні галузі - це означає, що розробники освітніх та навчальних програм зможуть як втілювати певну навчальну галузь через окремий предмет, так і комбінувати їх для інтеграції.

Документ містить опис компетентнісного потенціалу та вимоги до обов'язкового навчання учнів у 9-ти галузях освіти:

мовно-літературній,

математичній,

природничій,

технологічній,

інформатичній,

соціальній і здоров'язбережувальній,

громадянській та історичній,

мистецькій,

фізичній культурі.

Для кожної галузі Державний стандарт описує мету і групи загальнихрезультатів, які уточнюються через обов'язкові результати для кожного з циклів. Саме тому кожна освітня галузь має потенціал для розвитку кожної компетентності.

У документі чітко окреслено ключові компетентності, якими мають оволодіти школярі після закінчення кожного з двох циклів - адаптаційного (5-6 класи) і базового предметного навчання (7-9 класи), та наскрізні вміння.

Перелік основних компетентностей виглядає так:

вільне володіння державною мовою,

здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами,

математична компетентність,

компетентності у галузі природничих наук, техніки і технологій,

інноваційність,

екологічна компетентність,

інформаційно-комунікаційна компетентність,

навчання впродовж життя,

громадянські та соціальні компетентності,

культурна компетентність,

підприємливість і фінансова грамотність.

Наскрізні вміння формуються на всіх інтегрованих курсах або предметах. Вони є спільними для всіх компетентностей.

...